Правові підстави та процедури реєстрації суден на території України

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

НИКИТЮК МАРІЯ ВАЛЕРІЇВНА

УДК 347.791.3(477)

Правові підстави та процедури реєстрації суден на території України

12.00.07 -- адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ-2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник -- кандидат юридичних наук, доцент

КУЗНЕЦОВ Сергій Олександрович,

Одеська національна юридична академія,

професор кафедри морського

та митного права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ОЛЕФІР Віктор Іванович,

Київський національний університет

внутрішніх справ, вчений секретар

секретаріату Вченої ради

кандидат юридичних наук, професор

ГІЖЕВСЬКИЙ Володимир Казімірович,

Університет економіки та права “КРОК”,

проректор, декан юридичного факультету

Захист відбудеться «27» січня 2010 р. о 10 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, кімн. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, кімн. 28

Автореферат розісланий «24» грудня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиО. Ю. Піддубний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі здійснення правового регулювання (як міжнародно-договірного, так і національного) торговельного судноплавства вимоги щодо реєстрації суден повинні забезпечувати високий рівень безпеки цієї галузі людської діяльності через виконання конвенційних обов'язків „державами прапора” (державами, що надали право плавати під своїм державним прапором) з підтримання „реального зв'язку” з суднами своєї національності. Позначене обумовило необхідність міжнародно-правової регламентації умов реєстрації суден. Але, хоча в положеннях Конвенції про відкрите море 1958 р. і Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 р. отримав свого конвенційного закріплення обов'язок „держави прапора” щодо реалізації принципу „реального зв'язку”, проте в них не наведено ані визначення змісту цього поняття, ані критеріїв щодо оцінки його реалізації. Отож, умови та процедури, пов'язані з наданням суднам права плавання під державним прапором та реєстрації таких суден, згідно з цими конвенціями, мають бути визначені національним законодавством.

Актуальність питань надання національності суднам та їх реєстрації обумовлюється, також, наявністю усталеної практики створення національних міжнародних реєстрів (реєстрів „відкритої реєстрації” суден) та „зручних” реєстрів, що викликає гострі протиріччя між державами із приводу ставлення до цієї практики, зокрема, із приводу того, що між судном „зручного” прапору і державою його реєстрації немає належного „реального зв'язку”.

Указом Президента України від 20 травня 2008 р. № 463/2008 було уведено в дію рішення Ради національної безпеки й оборони України (надалі - РНБО України) від 16 травня 2008 року “Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави”. РНБО України було розглянуто комплекс проблем, пов'язаних із розвитком України як морської держави, і відзначено наявність загрозливих явищ та системних недоліків у цій сфері. З огляду на загрозливу ситуацію, що склалася у морегосподарському комплексі було вирішено, зокрема, доручити Кабінету Міністрів України утворити у складі Міністерства транспорту і зв'язку України Морську адміністрацію України як орган, відповідальний за реалізацію державної політики у морській галузі; серед основних функцій якого передбачити, зокрема: виконання зобов'язань за міжнародними договорами України у галузі торговельного мореплавства; забезпечення додержання законодавства й вимог міжнародних договорів України в галузі мореплавства; здійснення міжнародного співробітництва у сфері торговельного мореплавства, вивчення, узагальнення й поширення міжнародного досвіду.

Такі вимоги набули у сучасній правовій доктрині України наступного тлумачення: приймаючи закони та правила, які торкаються міжнародного судноплавства, усі держави мають забезпечувати, щоб такі закони та правила відповідали міжнародним нормам і стандартам, прийнятим за участю або під егідою компетентної міжнародної організації або дипломатичних конференцій. Це зауваження є дуже слушним з огляду на те, що Кабінету Міністрів України було доручено, також, розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до Кодексу торговельного мореплавства України щодо створення Українського міжнародного реєстру суден.

Що стосується України як морської держави, -- недосконале правове забезпечення виконавчо-розпорядчої діяльності компетентних органів державної влади України щодо реєстрації українських торговельних суден (суден, яким надано українську національність, тобто право плавати під Державним прапором України) та відсутність науково-дослідних робіт, спрямованих на вивчення правових підстав та процедур цієї діяльності, як з боку правників-мариністів, так і з боку правників-адміністративістів, обумовлює необхідність здійснення цього дослідження, його теоретичну та практичну актуальність і доцільність для розвитку морського та адміністративного права України.

Важливість та практичне значення надання суднам права плавати під Державним прапором та реєстрації таких суден визнавалася з давніх часів. Науковці-правознавці приділяли цим аспектам правового регулювання торговельного мореплавства значної уваги. Серед робіт найбільш відомих представників дореволюційної науки морського права маємо визначити наукові праці Ф. Перельса, Г. Ф. Шершеневича, О. Ф. Федорова. До досліджень радянського періоду належать праці таких вчених як Ф. С. Бойцов,
Ю. Х. Джавад, А. К. Жудро, А. Л. Маковський, В. Ф. Мешера. Сучасні дослідження здійснювались Г. С. Горшковим, Г. С. Єгіяном, В. Г. Єрмолаєвим, О. А. Жарковою, Г. Г. Івановим, А. С. Кокіним, А. Л. Колодкіним. Проблематиці „зручних” прапорів присвячені роботи Р. А. Варгаса, С. А. Гуреєва, М. С. Ханіна й зарубіжних вчених С. Бергстранда, Дж. Бернфилда, Р. Грейнера, Х. Дікінсона, Д. Коломбоса, Ф. Хиггінса. В українській сучасній літературі з морського права дослідження питань „національності” та реєстрації суден представлені в роботах Г. А. Анцелевича, В. В. Демиденка, С. О. Кузнецова, В. В. Серафімова, О. М. Шемякіна, О. А. Щипцова.

Здійснення дослідження правових підстав та процедур реєстрації суден в Україні неможливе без використання наукових розробок вчених-адміністративістів, які становлять теоретичну основу дослідження, зокрема праць В. Б. Авер'янова, О. П. Альохіна, І. В. Аристової, Д. М. Бахраха, В. К. Гіжевського, Є. В. Додіна, С. В. Ківалова, Ю. М. Козлова, І. Б. Коліушка, Н. М. Коркунова, В. І. Курило, В. А. Лорії, А. Є. Луньова, О. О. Майданник, В. І. Олефіра, О. І. Остапенко, Н. Г. Саліщевої, О. І. Харитонової, А. П. Шергіна.

В Україні на сьогодні відсутні комплексні наукові дослідження правових підстав та процедур надання суднам „національності” та реєстрації таких суден, цьому аспектові правового регулювання у сфері торговельного мореплавства не присвячено жодної дисертації або монографії, що негативним чином позначається на процесі створення української системи надання суднам права плавання під Державним прапором України та реєстрації таких суден, яка відповідала б вимогам реалізації загальних принципів адміністративного права та державного управління у сфері торговельного мореплавства та відповідала міжнародним стандартам щодо правового забезпечення безпеки цього виду суспільної діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі морського та митного права Одеської національної юридичної академії і є частиною комплексної науково-дослідницької теми „Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970) на період з 2006 по 2010 р., яка пов'язана з науковою програмою Міністерства освіти й науки України „Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України”, а також включене до плану науково-дослідної роботи кафедри морського та митного права.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення адміністративно-правового забезпечення здійснення уповноваженими органами державної виконавчої влади України певних правових дій та процедур, спрямованих на розгляд і вирішення індивідуально-конкретних справ щодо надання торговельним суднам права плавання під Державним прапором України (надання суднам української „національності”) та реєстрації суден, які отримали таке право.

Для досягнення мети дисертаційної роботи було визначено до вирішення такі завдання:

вивчити історико-правові підвалини реєстрації суден;

дослідити ґенезу реєстрації суден в Україні;

визначити склад і зміст правових підстав реєстрації суден, для чого: проаналізувати становлення вимог національних законодавств про реєстрацію торговельних суден та сучасний стан міжнародно-договірного регулювання реєстрації торговельних суден;

дослідити міжнародну практику реєстрації суден в „зручних” реєстрах;

визначити правові підстави запровадження національних міжнародних реєстрів суден;

з'ясувати правові підстави міжнародної ідентифікації суден;

дослідити дозвільно-реєстраційні процедури в Україні;

вивчити адміністративно-правове забезпечення реєстрації суден;

проаналізувати адміністративні процедури з реєстрації суден в Україні;

запропонувати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення надання торговельним суднам права плавання під Державним прапором України (надання суднам української „національності”) та реєстрації суден, які отримали таке право.

Об'єктом дослідження є виконавчо-розпорядча діяльність компетентних органів державної виконавчої влади України з розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ.

Предметом дослідження є правові підстави і процедури реєстрації суден на території України.

Методи дослідження. Задля досягнення мети й вирішення завдань дисертаційного дослідження було використано відповідні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.

Зокрема, за допомогою історичного методу досліджено ґенезу нормативно-правової регламентації реєстрації морських суден в зарубіжних країнах та в Україні, а також на міжнародно-договірному рівні.

Аналіз діючого законодавства України щодо реєстрації суден здійснено за допомогою порівняльно-правового методу. За допомогою статистичного методу з'ясовано сучасний стан реєстрації суден під прапорами провідних морських держав та держав так званої „зручної” реєстрації. Використаний також й теоретико-прогностичний метод, який дозволив розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері реєстрації суден; а також логіко-юридичний, що використовувався для постановки логічно обґрунтованих висновків. Метод формально-логічного аналізу використовувався при дослідженні змісту норм, які регулюють процедури реєстрації суден.

У зв'язку з тим, що всесвітньо розповсюдженою практикою є реєстрація суден в державах так званої „зручної” реєстрації, при здійсненні дослідження за допомогою порівняльно-правового методу було вивчено досвід правового регулювання реєстрації морських суден в країнах, де цей процес набув найбільшого поширення.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні спеціальним комплексним монографічним дослідженням проблем адміністративно-правового забезпечення виконавчо-розпорядчої діяльності органів державної виконавчої влади у сфері торговельного мореплавства з надання суднам української „національності” та реєстрації таких суден на території України. У межах дослідження отримано результати, які є новими науковими положеннями, пропозиціями та надані пошукувачем особисто.

Наукова новизна знаходить своє відображення у таких положеннях:

уперше:

одержано науково обґрунтоване положення щодо періодизації діяльності держав-власниць флоту з нормативного регулювання надання суднам права плавання під державним прапором і реєстрації таких суден; виявлено мету, зміст та процедури цієї діяльності на кожному з етапів; спеціального наголосу дістало положення про особливу важливість періоду, який почався з прийняттям Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 р., зокрема, з часу набрання нею чинності для України;

одержано наукове положення про необхідність виокремлення реєстрації торговельних суден, які набувають української „національності” (право плавання під Державним прапором України) відповідно до вимог Конвенції 1982 р.; тобто, це має стосуватися тільки торговельних суден, що здійснюватимуть плавання за межами територіальних вод України (незалежно від типу, призначення та розміру суден);

одержано наукове положення про визначення реєстрації суден, що набули права плавання під Державним прапором України, як самостійного (особливого) виду адміністративних процедур;

одержано наукове положення про неможливість (з огляду на існуюче законодавство України) створення Українського міжнародного реєстру суден „як частини Державного суднового реєстру України” (як це запропоновано у Рішенні РНБО України);

удосконалено:

визначення поняття видів „джерел адміністративного права”, що стосується віднесення до них нормативно-правових актів зі статусом „міжнародний договір України”, зокрема Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 р., як такої, що містить норми адміністративного права та є частиною національного законодавства України;

визначення складу адміністративних процедур, що стосується віднесення адміністративних процедур з реєстрації суден, що зафрахтовані на умовах бербоут-чартера, і процедур з реєстрації маломірних суден до групи спеціальних адміністративних процедур;

набули подальшого розвитку:

негативне уявлення про існуючу в Україні інтегральну (змішану) за метою, змістом та процедурами систему реєстрації торговельних суден;

негативне уявлення про мету, зміст та процедури реєстрації суден у так званих „зручних” реєстрах;

негативне уявлення про мету, зміст та процедури так званої „відкритої” реєстрації у міжнародних реєстрах (що пропонується у Рішенні РНБО України).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладеному матеріалі наведено висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути рекомендовані до використання у:

науково-дослідній сфері -- для подальших досліджень в галузі адміністративного права, присвячених проблемам правового забезпечення здійснення адміністративних процедур, взагалі, та у сфері торговельного мореплавства щодо надання суднам „національності” (права плавання під державним прапором) і реєстрації таких суден, зокрема;

законотворчій діяльності -- при розробці Верховною Радою України (комітетами, комісіями Верховної Ради України) проектів і прийнятті законів, внесенні змін до чинних законів, зокрема тих, що торкаються розробки проектів і прийняття законів, які стосуються правового забезпечення надання торговельним суднам української „національності” та реєстрації таких суден;

правозастосовчій діяльності -- для забезпечення юридично коректної
(з огляду як на міжнародне, так і на чинне українське законодавство та наукові доктрини і законодавство інших держав) правової кваліфікації обставин, що виникають у галузі торговельного мореплавства, зокрема визначення правових підстав та додержання процедур, що пов'язані з наданням суднам „національності”;

навчальному процесі -- для підготовки та підвищення кваліфікації професіональних суддів; при викладенні відповідних розділів навчальних дисциплін „Адміністративне право України”, “Морське право України” та спеціальних навчальних курсів; при розробці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і практикумів.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладених у дисертації, дістали свого оприлюднення на: Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний вимір держави та права”
(м. Миколаїв, 28-29 листопада 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Верховенство права на міжнародному та національному рівнях” (м. Київ 9-10 жовтня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Молодь і наука: реальність та майбутнє” (м. Невінномисськ, 3 березня
2009 р.), Міжнародному науковому симпозіумі курсантів, студентів та молодих вчених „Актуальні проблеми правового регулювання в сфері реалізації сучасної митної політики держави” (м. Дніпропетровськ, 27-28 березня 2009 р.), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу „Правове життя сучасної України” (м. Одеса,
5-6 червня 2009 р.).

Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації дослідження викладені у 8 публікаціях, у тому числі 4 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які поділено на дев'ять підрозділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 253 сторінки, список використаної літератури 29 сторінок, що містять 289 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

реєстрація судно договірний адміністративний

У Вступі розкриваються сутність і стан наукової проблеми та її значущість, обґрунтовуються необхідність проведення дослідження, актуальність і доцільність роботи для розвитку юридичної науки в Україні. Висвітлюється зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет. Описуються методи дослідження, їх практичне значення. Наводяться відомості щодо апробації результатів дослідження та їх публікації.

Перший розділ „Огляд літератури. Вибір напрямків і методів дослідження” складається з двох підрозділів і присвячений вивченню основних етапів розвитку наукової думки за темою дослідження та визначенню проблем, які не набули свого дослідження.

У підрозділі 1.1. „Огляд літератури за темою дослідження” наголошується на тому, що комплексні наукові дослідження правових підстав та процедур надання суднам української „національності” та реєстрації таких суден на сьогодні відсутні. Цьому аспектові правового регулювання у сфері торговельного мореплавства не присвячено жодної дисертації або монографії, а це негативним чином позначається на процесі створення української системи реєстрації суден, яка відповідала б загальним принципам адміністративного права, а також міжнародним стандартам. Недосконале правове забезпечення виконавчо-розпорядчої діяльності компетентних органів державної виконавчої влади України щодо реєстрації українських торговельних суден (суден, яким надано українську національність, тобто право плавати під Державним прапором України), та відсутність науково-дослідних робіт, спрямованих на вивчення правових підстав та процедур цієї діяльності, обумовлює необхідність здійснення дослідження, його теоретичну та практичну актуальність і доцільність для розвитку адміністративного права України. Тому, метою дослідження обрано удосконалення адміністративно-правового забезпечення здійснення компетентними органами державної виконавчої влади України певних правових дій та процедур, спрямованих на розгляд і вирішення індивідуально-конкретних справ щодо надання торговельним суднам права плавання під Державним прапором України (надання суднам української „національності”) та реєстрації суден, які отримали таке право.

У підрозділі 1.2. „Визначення адміністративно-правового змісту реєстрації суден на території України” досліджено адміністративно-правові засади здійснення та юридичний зміст дозвільних та реєстраційних процедур, досліджено їх види. Визначено, що адміністративні реєстраційні процедури займають вагоме місце в системі адміністративних процедур з надання адміністративних послуг. Реєстраційна діяльність служить для офіційного визнання правосуб'єктності юридичних та фізичних осіб, законності їх діяльності, наявності або відсутності їх прав, а також для сприяння обліку повної та достовірної інформації про учасників діяльності. Державна реєстрація є доказом обставин, що несуть певні юридичні наслідки та здійснюється у встановленому законодавством порядку органами публічної адміністрації, на які покладено також обов'язки щодо ведення відповідного державного реєстру.

Визнано прийнятним висновок, що реєстрація -- це правовий інститут адміністративного права, тобто сукупність правових норм, що регулюють наступні групи відносин: відносини, що виникають із приводу створення та організації діяльності органів, що реєструють; відносини, що виникають між органами публічної адміністрації (реєструючий орган) та особою, що бажає, добровільно або внаслідок покладеного на неї обов'язку, зареєструвати свої права або певний правовий статус. Виокремлено кілька груп реєстраційних проваджень: частина з них пов'язана з реєстрацією певних фактів; частина проваджень пов'язана з реєстрацією певних суб'єктів; окремі провадження зв'язані з реєстрацією певних об'єктів. До останньої групи відносять реєстрацію суден під прапором України з чим авторка погоджується, за умови, якщо брати до уваги деякі, суттєві зауваження. (Пункт 1.2.1. Адміністративно-правові засади здійснення дозвільно-реєстраційних процедур).

Порядок здійснення державної реєстрації регулюється нормами адміністративно-процесуального права, що одночасно виконує функцію реалізації відповідних матеріальних правових норм різної галузевої приналежності. Тому, вказано на службову роль адміністративного процесу не тільки стосовно адміністративного, але й інших галузей права.

Одними з найбільш характерних процедур з надання адміністративних послуг є дозвільні адміністративні процедури. Термін „дозвільна система” на сучасному етапі може визначатися в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні дозвільна система -- це врегульована правом сукупність суспільних відносин, що складаються між заінтересованими особами, з одного боку, та органами публічного управління -- з іншого, з приводу видачі дозволів на заняття певними видами діяльності або на обіг спеціально визначених предметів, речовин та матеріалів для забезпечення громадської безпеки. У широкому розумінні дозвільної системи (авторка дотримується цієї точки зору), процедурна діяльність з видачі та отримання дозволів обіймає дуже широкий спектр правовідносин. Тобто існує велика кількість дозвільних процедур, які відрізняються за предметом, за характером діяльності або за об'єктами, на які необхідно отримати дозвіл. При цьому у термін „дозвіл” вкладається широкий зміст -- це й дозвіл у власному значенні, й ліцензія, й право на діяльність та ін.

Однак, процедури з реєстрації суден мають ознаки й реєстраційних, й дозвільних адміністративних процедур, оскільки здійснюються з метою внесення даних про судно до спеціально визначених реєстрів та надання дозволу судну підіймати Державний прапор України, що має свій прояв у видачі за результатами проведення зазначених дозвільно-реєстраційних процедур документів, які посвідчують право власності на судно, та право плавання під Державним прапором України. Тому, поняття, що охоплено терміном „реєстрація судна”, слід визначити як встановлення юридичного зв'язку між майном (судном) і державою, внаслідок чого між державою та судном встановлюється прямий („реальний”) зв'язок. Метою реєстрації судна є контроль держави за порядком правомірного користування майном (судном).

Таким чином, під терміном „державна реєстрація суден” пропонується розуміти юридичний (адміністративно-правовий) акт-дію уповноваженого державного органу, спрямовану на визначення національної належності судна, внаслідок чого між державою та судном встановлюється прямий („реальний”) зв'язок. При цьому наголошується про те, що надання судну національності (права плавання під прапором держави) є „ключовим моментом” реєстрації судна. Всі інші аспекти, включаючи реєстрацію права власності на судно, мають попередній характер та мають набагато меншого правового та практичного значення.

Вищенаведене дає змогу стверджувати, що одержано наукове положення про визначення реєстрації суден, що набули права плавання під Державним прапором України, як самостійний (особливий) вид адміністративних процедур (Пункт 1.2.2. Реєстрація суден як самостійний (особливий) вид адміністративних процедур).

Другий розділ „Правові підстави реєстрації суден” складається з трьох підрозділів і присвячений вирішенню завдань щодо узагальнення історико-правових підвалин та сучасної практики реєстрації суден, зокрема в „зручних” та національних міжнародних реєстрах. Одержано науково обґрунтоване положення щодо періодизації діяльності держав-власниць флоту з нормативного регулювання надання суднам права плавання під державним прапором і реєстрації таких суден; виявлено мету, зміст та процедури цієї діяльності на кожному з етапів.

У підрозділі 2.1. „Історико-правові підвалини реєстрації суден” досліджено перший з етапів -- етап національно-правового регулювання
(з ХІІІ ст. до середини ХХ ст.). Для цього етапу характерним є те, що правила про реєстрацію морських суден містяться виключно в національних законодавствах держав. Підставою для позитивного рішення про реєстрацію судна була обов'язкова приналежність власника та екіпажу судна до громадянства держави прапора. Реєстрація суден стала свідченням їхньої національності та мала на меті здійснення ефективних протекціоністських заходів підтримки і забезпечення переваг національному судноплавству. Проте, вже в цьому періоді починає з'являтися ознака, характерна для наступних періодів розвитку правового забезпечення реєстрації суден, а саме: реєстрація починає передбачати нагляд за технічним станом судна та його постачанням, а також видачу відповідних документів, що підтверджували придатність до експлуатації.

У підрозділі 2.2. „Сучасний стан міжнародно-договірного регулювання реєстрації торговельних суден” досліджено наступні етапи. Другий -- етап міжнародно-договірного регулювання шляхом встановлення загальних вимог до національних законодавств про реєстрацію суден (середина -- кінець ХХ ст. -- прийняття Конвенції про відкрите море 1958 р., Конвенції ООН з морського права 1982 р.). Конвенція 1958 р. вперше закріпила необхідність визначення умов надання національності суднам. Таким чином, лише в середині ХХ ст. цей аспект правового регулювання торговельного мореплавства був закріплений на міжнародному рівні. Конвенція 1982 р. підтвердила та „зміцнила” відповідні постанови Конвенції 1958 р. Вона дещо конкретизувала зміст принципу „реального зв'язку” судна з державою його прапора, а також фактичні заходи, пов'язані з реалізацією юрисдикції держави прапора, визначивши його обов'язки щодо цього. Слід зауважити, що ці заходи було спрямовано, насамперед, на забезпечення безпеки судноплавства, що не було характерним для попереднього етапу розвитку нормативно-правового регулювання реєстрації суден національними законодавствами. Тому, значення положень Конвенції 1958 р. та Конвенції 1982 р. є незаперечним: по-перше, ці конвенції встановлюють не право держави прапора визначати умови реєстрації, а її обов'язок це робити, оскільки в міжнародному праві взагалі не було такої договірної норми. У конвенціях вперше вказується на те, що „реальний зв'язок” між судном і державою прапора повинен існувати; по-друге, не можна не визнати й того факту, що хоча Конвенція 1982 р. зробила в цьому напрямку крок вперед, проте вона не розкриває до кінця поняття „реального зв'язку”, не містить основних його критеріїв.

Визнано, що цей етап характеризується відсутністю загальновизнаних та загальнообов'язкових стандартів реєстрації суден.

Третій -- етап встановлення чітких міжнародно-правових вимог до реєстрації суден (кінець ХХ ст. -- прийняття Конвенції ООН про умови реєстрації суден 1986 р. -- до нашого часу). Конвенція 1986 р. повторила положення попередніх конвенцій про те, що кожна держава, незалежно від того, чи є вона прибережною або не має виходу до моря, має право на те, щоб судна під її прапором плавали у відкритому морі; судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати. На підставі аналізу положень Конвенції 1986 р. виокремлено наступні критерії „реального зв'язку”: участь держави або її фізичних або юридичних осіб у власності на судно; обов'язок держави реєстрації встановлювати вимоги, згідно з якими певну частину екіпажу будуть складати громадяни цієї держави; забезпечення належного управління суднами; забезпечення ідентифікації та підзвітності судновласників та операторів суден, що у свою чергу гарантується дотриманням умов, що стосуються самого реєстру суден. Однак, наявність міжнародного нормативно-правового акту -- Конвенції 1986 р. -- не є фактом введення міжнародних стандартів, що визначають критерії встановлення умов надання державами права морським суднам плавати під їхнім прапором у відкритому морі. До того ж, Конвенція 1986 р. ще не набрала чинності.

Розуміння принципу „свободи судноплавства” і необхідності зміцнення правопорядку у водах Світового океану диктують завдання з формулювання чітких, єдиних умов надання державами своїм суднам права на прапор і закріплення їх багатосторонньою міжнародно-правовою угодою. Тому, вважається за можливе та необхідне використовувати положення Конвенції 1986 р. в національному законодавстві України.

Наступним етапом розвитку реєстрації суден та закріплення на всесвітньому рівні інформації про судна в єдиному реєстрі для забезпечення безпеки мореплавства (при незмінних вимогах наявності на сучасних суднах таких традиційних засобів ідентифікації, як прапор, назва порту приписки та
т. ін.), стало розроблення світовою спільнотою через вимоги міжнародних морських організацій більш жорстких вимог для ідентифікації суден, а саме впровадження системи присвоєння суднам ідентифікаційного номера ІМО (International Maritime Organization). Введення в дію міжнародних заходів з ідентифікації суден було пов'язано з необхідністю підвищення безпеки на морі, запобігання та боротьби із забрудненням моря з суден, а також надання допомоги у запобіганні морському шахрайству. Основною метою системи було застосування уніфікованої для усіх суден єдиної міжнародної ідентифікаційної ознаки, якою став розпізнавальний номер ІМО, який залишається незмінним під час усього існування судна, незважаючи на зміни прапора, назви судна, типу або призначення та інших властивих даних.

В Україні ідентифікаційний номер присвоюється судну відповідно до Порядку присвоєння ідентифікаційного номера ІМО суднам, які мають право плавання під Державним прапором України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України 14.06.2000 р. № 316.

У підрозділі 2.3. „Міжнародна практика реєстрації торговельних суден в „зручних” і міжнародних реєстрах” доведено, що „зручними” прапорами в міжнародній практиці називають прапори тих країн, які створюють полегшені реєстраційні умови для іноземних суден (серед таких умов -- спрощена процедура реєстрації, відсутність або низький рівень податків, ліберальне законодавство щодо умов праці, технічних вимог до суден та ін.), проте усталеного визначення цього терміну ані в міжнародно-правових, ані в національних нормативно-правових актах немає (власне термін „зручний прапор” вживає Міжнародна федерація транспортників -- ITF, яка ввела цей термін до своєї офіційної документації). Загальновизнаною є тенденція розцінювати „зручні” прапори як негативне явище внаслідок відсутності належного реального зв'язку між державою реєстрації та судном, а також низькі вимоги до технічного стану суден і недотримання на таких суднах соціальних норм. Міжнародне право не перешкоджає існуванню та розповсюдженню практики реєстрації морських суден під „зручні” прапори.

Наголошується, що міжнародна практика використання „зручних” прапорів протирічить положенню, яке закріплене в ч. 1 ст. 91 Конвенції ООН з морського права 1982 р. про те, що між державою та судном повинен існувати „реальний зв'язок”. Однак правових критеріїв визначення реальності зв'язку між державою та судном, що має право плавання під його прапором, створити все ж не вдається.

Вищенаведене дає підстави висловити своє негативне ставлення щодо мети та змісту реєстрації суден у так званих „зручних” реєстрах (Пункт 2.3.1. „Зручні” реєстри: визначення поняття, зміст і процедури”).

Новітнім етапом у вирішенні проблеми національності та реєстрації суден стало створення „других” або „міжнародних” реєстрів. Цей захід став результатом пошуку компромісного варіанту, що був здатний утримати вітчизняних судновласників від переводу суден з-під національної юрисдикції до економічно більш привабливих відкритих регістрів країн „зручного” прапора. При реєстрації у „другому” реєстрі, судна підіймають не „зручний”, а свій національний прапор, потрапляють під юрисдикцію власної держави, але при цьому податкові та законодавчі вимоги є подібними „зручним”.

Вищенаведене дає підстави висловити своє негативне ставлення щодо мети та змісту реєстрації суден у так званих „других” або „міжнародних” реєстрах. Тому, наголошується про те, що створення Українського міжнародного реєстру суден, що передбачає за своєю метою, змістом та процедурами так звану „відкриту” реєстрацію, є неприємним з принципових юридичних поглядів на її сутність. До того ж, створення Українського міжнародного реєстру суден як частини Державного суднового реєстру України (як це пропонується у Рішенні РНБО України) є неможливим.

Вищенаведене дає підстави висловити наукове положення про те, що існує необхідність виокремлення реєстрації торговельних суден, які набувають української „національності” (право плавання під Державним прапором України) відповідно до вимог Конвенції 1982 р.; тобто, це стосуватиметься тільки торговельних суден, що здійснюватимуть плавання за межами територіальних вод України (незалежно від типу, призначення та розміру суден). Йдеться про створення Міжнародного реєстру суден України (назва запропонована). Здійснення реєстрації суден в цьому реєстрі означає той факт, що Морська адміністрація України переконалася в повній відповідності судна всім вимогам, що викладені в положеннях міжнародних конвенцій, і свідчить про це, надаючи судну право підняти Державний прапор України. При цьому Морська адміністрація України зобов'язується протягом всього часу, коли судно користується правом плавання під її державним прапором, контролювати його відповідність вимогам міжнародних договорів та конвенцій (Пункт 2.3.2. „Міжнародні реєстри: визначення поняття, зміст і процедури”).

Розділ третій „Загальні та спеціальні процедури реєстрації суден на території України”, що складається з чотирьох підрозділів, присвячено дослідженню адміністративно-процедурного статусу уповноважених органів виконавчої влади та процедур реєстрації суден.

У підрозділі 3.1. „Адміністративно-процедурний статус уповноважених органів виконавчої влади” наголошується про те, що здійснення адміністративно-процедурних повноважень капітаном морського торговельного порту та Головним державним реєстратором флоту з реєстрації суден відбувається за певними процедурами.

У підрозділі 3.2. „Загальна процедура реєстрації суден в Державному судновому реєстрі України” розглянуто процедуру реєстрації в суден в Державному судновому реєстрі України за стадіями. За результатами розгляду заяви про реєстрацію та прийняття позитивного рішення про реєстрацію судна судновласникові видається Свідоцтво про право плавання під Державним прапором України та Свідоцтво про право власності на судно.

У підрозділі 3.3. „Загальна процедура реєстрації суден в Судновій книзі України” розглянуто процедуру реєстрації в Судновій книзі України за стадіями та визначено, що реєстрації в цьому реєстрі підлягають судна, які не підлягають реєстрації в Державному судновому реєстрі України. За результатами розгляду заяви та прийняття позитивного рішення про реєстрацію судна судновласникові видається Судновий білет та довідка про зареєстровані іпотеки за наявності звернення про це судновласника, заставодавця або заставоутримувача.

У підрозділі 3.4. „Спеціальні процедури реєстрації суден” зазначається, що з метою залучення іноземних інвестицій у розвиток торговельного флоту була дозволена паралельна реєстрація в Україні іноземних суден, які експлуатуються на умовах договору бербоут-чартера суб'єктами підприємницької діяльності, крім підприємств з іноземними інвестиціями, і надання зазначеним суднам права плавання під Державним прапором України (з моменту внесення їх у Державний судновий реєстр) -- це включення на визначений термін до Державного суднового реєстру України іноземного судна, яке зареєстровано компетентним органом іноземної держави.

Наголошується, що прийнята в Україні практика встановлення правових норм щодо реєстрації маломірних суден рішеннями обласних рад, має наслідком встановлення нетотожних процедур реєстрації маломірних суден на території України. Звернуто увагу на відсутність загальнодержавного нормативно-правового акта, яким встановлювалися б процедури реєстрації таких видів суден. Вбачається, що державну реєстрацію маломірних суден має здійснювати Інспекція Головного державного реєстратора флоту в Судновій книзі України за встановленою процедурою. Процедури з реєстрації суден, що зафрахтовані на умовах бербоут-чартера і процедури з реєстрації маломірних суден при визначенні складу адміністративних процедур слід відносити до групи спеціальних адміністративних процедур.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в недосконалості правового забезпечення здійснення компетентними органами державної виконавчої влади України певних правових дій та процедур, спрямованих на розгляд і вирішення індивідуально-конкретних справ щодо надання торговельним суднам права плавання під Державним прапором України (надання суднам української „національності”) та реєстрації суден, яки отримали таке право, шляхом виокремлення реєстрації торговельних суден, які набувають української „національності” відповідно до вимог Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 р. (тобто, це має стосуватися тільки торговельних суден, що здійснюватимуть плавання за межами територіальних вод України (незалежно від типу, призначення та розміру суден).

1. В Україні на сьогодні відсутні комплексні наукові дослідження правових підстав та процедур надання суднам української „національності” та реєстрації таких суден. Цьому аспектові правового регулювання у сфері торговельного мореплавства не присвячено жодної дисертації або монографії, а це негативним чином позначається на процесі створення української системи реєстрації суден, яка відповідала б загальним принципам адміністративного права, а також міжнародним стандартам. Станом на наш час подібні розробки в українській правовій науці відсутні, що й зумовило визначення мети, завдань та напрямків цього дослідження.

2. Процедури з реєстрації суден мають ознаки і реєстраційних, і дозвільних адміністративних процедур, оскільки здійснюються з метою внесення даних про судно до спеціально визначених реєстрів та надання дозволу судну піднімати Державний прапор України, що має свій прояв у видачі за результатами проведення зазначених дозвільно-реєстраційних процедур відповідного документу -- Свідоцтва про право плавання під Державним прапором України.

Поняття „реєстрація судна” визначається у встановленні юридичного зв'язку між майном (судном) і державою, в результаті чого між державою та судном встановлюється прямий („реальний”) зв'язок. Таким чином, під терміном „державна реєстрація суден” слід розуміти юридичний (адміністративно-правовий) акт-дію уповноваженого державного органу, спрямовану на визначення національної належності судна, внаслідок чого між державою та судном встановлюється прямий („реальний”) зв'язок. Тобто, надання судну національності (права плавання під прапором держави) є „ключовим моментом” реєстрації судна. Всі інші аспекти, включаючи реєстрацію права власності на судно, мають попередній характер та мають набагато менше правове та практичне значення.

Вищеозначене дає змогу наголосити на тому, що одержано наукове положення про визначення реєстрації суден, що набули права плавання під Державним прапором України, як самостійний (особливий) вид адміністративних процедур.

3. Дослідження історико-правових підвалин реєстрації суден дало змогу одержати науково обґрунтоване положення щодо періодизації діяльності держав-власниць флоту з нормативного регулювання надання суднам права плавання під державним прапором і реєстрації таких суден; виявити мету, зміст та процедури цієї діяльності на кожному з етапів. Виокремлено:

етап національно-правового регулювання (з ХІІІ ст. до середини ХХ ст.). Для цього етапу характерним є те, що правила про реєстрацію морських суден містяться виключно в національних законодавствах держав;

етап міжнародно-договірного регулювання шляхом встановлення загальних вимог до національних законодавств про реєстрацію суден (середина -- кінець ХХ ст.). Зроблено наголос на тому, що лише в середині ХХ ст. цей аспект правового регулювання торговельного мореплавства був закріплений на міжнародному рівні. Зауважено, що ці заходи було спрямовано, поперед усе, на забезпечення безпеки судноплавства, що не було характерним для попереднього етапу. Але, цей етап характеризується відсутністю загальновизнаних та загальнообов'язкових стандартів реєстрації суден;

етап встановлення чітких міжнародно-правових вимог до реєстрації суден (кінець ХХ ст. до сьогодні -- прийняття Конвенції ООН про умови реєстрації суден 1986 р.). Було визначено критерії „реального зв'язку”. Тому, вважається за можливе та необхідне використовувати положення Конвенції 1986 р. в національному законодавстві України;

етап впровадження системи присвоєння суднам ідентифікаційного номера ІМО (International Maritime Organization). Введення в дію міжнародних заходів з ідентифікації суден було пов'язане з необхідністю підвищення безпеки на морі, запобігання та боротьби із забрудненням моря з суден, а також надання допомоги у запобіганні морському шахрайству.

4. Загальновизнаною є тенденція розцінювати „зручні” прапори як негативне явище внаслідок відсутності належного реального зв'язку між державою реєстрації та судном, а також низькі вимоги до технічного стану суден і недотримання на таких суднах соціальних норм. Але міжнародне право не перешкоджає існуванню та розповсюдженню такої практики, попри те, що використання „зручних” прапорів є протиріччям положенню Конвенції 1982 р. про те, що між державою та судном повинен існувати „реальний зв'язок”.

Вищенаведене дає підстави висловити своє негативне ставлення щодо мети та змісту реєстрації суден у так званих „зручних” реєстрах.

5. Новітнім етапом у вирішенні проблеми національності та реєстрації суден стало створення „других” або „міжнародних” реєстрів. При реєстрації у „другому” реєстрі, судна підіймають не „зручний”, а свій національний прапор, потрапляють під юрисдикцію власної держави, але при цьому податкові та законодавчі вимоги є подібними „зручним”.

Вищезазначене дає підстави висловити своє негативне ставлення щодо мети та змісту реєстрації суден у „других” або „міжнародних” реєстрах.

Тому, створення Українського міжнародного реєстру суден, що передбачає своєю метою, змістом та процедурами так звану „відкриту” реєстрацію, є неприємним з принципових юридичних поглядів. До того ж, створення Українського міжнародного реєстру суден „як частини Державного суднового реєстру України” (як це пропонується у Рішенні РНБО України) є неможливим.

Вищенаведене дає підстави висловити наукове положення про те, що існує необхідність створення Міжнародного реєстру суден України (назва запропонована нами). Здійснення реєстрації суден в цьому реєстрі означає той факт, що Морська адміністрація України переконалася в повній відповідності судна всім вимогам, що викладені в положеннях міжнародних конвенцій, і свідчить про це, надаючи судну право підняти Державний прапор України; Морська адміністрація України зобов'язується протягом всього часу, коли судно користується правом плавання під її державним прапором, контролювати його відповідність вимогам міжнародних договорів та конвенцій в сфері торговельного мореплавства, за якими Україна прийняла на себе зобов'язання перед іншими державами.

6. Спеціального наголосу дістало положення про особливу важливість періоду, який почався з прийняттям Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 р., зокрема, з часу набрання нею чинності для України. Це дозволяє удосконалити визначення складу (видів) „джерел адміністративного права” віднесенням до них нормативно-правових актів зі статусом „міжнародний договір України”, зокрема Конвенції 1982 р., як такої, що містить норми адміністративного права та є частиною національного законодавства України.

7. Процедури з реєстрації суден, що зафрахтовані на умовах бербоут-чартера і процедури з реєстрації маломірних суден при визначенні складу адміністративних процедур слід відносити до групи спеціальних адміністративних процедур.

8. Дослідження процедур реєстрації суден на території України підтвердило загальне негативне ставлення до існуючої в Україні системи реєстрації торговельних суден, оцінюючи її як надто інтегральну (змішану) за метою, змістом та процедурами.

9. Надання права формування нормативно-правових актів щодо реєстрації маломірних суден рішеннями обласних рад створює умови існування нетотожних процедур їх реєстрації. За відсутності загальнодержавного нормативно-правового акта, яким встановлювалися б процедури реєстрації таких видів суден, вбачається, що державну реєстрацію маломірних суден має здійснювати Інспекція Головного державного реєстратора флоту в Судновій книзі України, за встановленою процедурою (за умови, що такі судна не здійснюватимуть плавання за межі державного кордону України).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Никитюк М. В. Этапы международно-правового регулирования регистрации морских торговых судов (Конвенция ООН об условиях регистрации морских судов 1986 года) / М. В. Никитюк // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. ОНЮА. -- 2008. -- Вип. 34. -- С. 213-220.

2. Никитюк М. В. Организация регистрации морских судов в портовых таможнях / М. В. Никитюк // Митна справа. -- 2009. -- № 1. -- С. 66-70.

3. Никитюк М. В. Сутнісні характеристики реального зв'язку між судном та державою його прапора / М. В. Никитюк // Митна справа. -- 2009. -- № 3. --С. 36-40.

4. Никитюк М. В. Сущность и значение регистрации торговых судов /
М. В. Никитюк // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. ОНЮА. -- 2009. -- Вип. 37. -- С. 419-423.

5. Никитюк М. В. Регистрация торговых судов: правовое содержание и практическое значение / М. В. Никитюк // Сучасний вимір держави та права: зб. наук. пр. -- 2008. -- С. 407-408.

6. Никитюк М. В. «Удобная» регистрация яхт / М. В. Никитюк // Молодежь и наука: реальность и будущее: материалы ІІ Международной научно-практической конференции (м. Невинномисськ, 3 березня 2009 р. / Невинномысский институт экономики, управления и права).-Невинномыск:НИЭУП,2009,-- С. 256-258.

7. Никитюк М. В. Организация регистрации морских судов в портовых таможнях / М. В. Никитюк // Актуальні проблеми правового регулювання в сфері реалізації сучасної митної політики держави: матеріали Міжнародного наукового симпозіуму курсантів, студентів та молодих вчених (м. Дніпропетровськ, 27-28 березня 2009 р., Академія митної служби України). -- Дніпропетровськ,2009,-- С. 32-33.

8. Никитюк М. В. Історія виникнення реєстрації морських суден в зарубіжних країнах / М. В. Никитюк // Правове життя сучасної України: тези доповідей Міжнародної наукової конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (м. Одеса, 5-6 червня 2009 р., ОНЮА). -- Одеса: Фенікс,
2009. -- С. 306-307.

Никитюк М. В. Правові підстави та процедури реєстрації суден на території України. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. -- Національний університет біоресурсів і природокористування України. -- Київ, 2009.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в недосконалості адміністративно-правового забезпечення здійснення компетентними органами державної виконавчої влади України певних правових дій та процедур, спрямованих на розгляд і вирішення індивідуально-конкретних справ щодо надання торговельним суднам права плавання під Державним прапором України (надання суднам української „національності”) та реєстрації суден, які отримали таке право.

Доведено, що реєстрація суден є самостійним (особливим) видом адміністративних процедур.

Висловлено негативне ставлення щодо мети та змісту реєстрації суден у так званих „зручних” та міжнародних реєстрах, взагалі, та створення Українського міжнародного реєстру суден „як частини Державного суднового реєстру України” (як це пропонується у Рішенні РНБО України), зокрема.

Ключові слова: „національність” судна, реєстрація суден, адміністративно-правові підстави реєстрації суден, адміністративно-правові процедури реєстрації суден (загальні та спеціальні), адміністративно-процедурний статус, „зручні” реєстри суден, міжнародні реєстри суден.

Никитюк М. В. Правовые основания и процедуры регистрации судов на территории Украины. -- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 -- административное право и процесс; финансовое право; информационное право. -- Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины. -- Киев, 2009.