Трасологічна експертиза

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Професія експерта - криміналіста має творчий характер, і знає відповіді на багато чисельні питання, які постають перед експертом і які ще попутно виникають у ході вирішення основних. З великою відповідальністю фахівець розуміє, що за кожною експертизою ? доля людини. Працювати необхідно за формулою - сто разів перевір, і тільки потім обґрунтуй свій висновок. Інколи висновок експерта дійсно вирішує долю людини, і це, безумовно, велика відповідальність. Експертиза - це своєрідне мистецтво, особлива майстерність і творчість. Вміння вірно «прочитати», інтерпретувати побачене і надати своє власне судження - це дар, тому, що для справжнього експерта не буває простих, рядових експертиз. [3, с. 45]

Криміналістичні і спеціальні експертизи виконують фахівці з різних галузей знань: юристи, філологи, хіміки, математики, психологи, багато осіб, які мають різноманітну технічну освіту. Робота, яку виконують означені фахівці - важлива державна справа.

Об'єкти, дослідження, є речовими доказами у справі, і бувають надто різноманітні. [1, с. 5]

Найбільш розповсюдженими, тобто такі, які часто зустрічаються в практичній діяльності, є: сліди рук, сліди зубів, губ, взуття, ніг, транспортних засобів; різні сліди и частини механізмів, знарядь, інструментів; сліди тварин, набої, почерк, аудіозаписи тощо.

Область дослідження, про яку буде мова у даній лекції зветься трасологія, тобто наука про сліди-відображення. Сліди, пошкодження, ідентифікація по ним людини або знаряддя, дослідження особливостей їх утворення, при яких умовах, які чинники цьому сприяли або заважали. Все це свідчить про широке коло досліджуємих об'єктів, обширний діапазон завдань, які вирішуються. Область вивчення надзвичайно цікава і, часто, не тільки трудоємна, але і складна по об'єктивним причинам. У еру науково-технічної революції ускладнюється не тільки техніка, із застосуванням якої експерт проводить свої дослідження, але, і способи вчинення злочинів. У ході вчинення злочинів злочинець використовує складні прийоми, а у ряді випадків і набагато потужні технічні засоби, ніж ті, якими озброєний експерт.

Дослідження стали більш трудомісткими, оскільки експерт вирішує нові, складніші задачі. Робота від цього стає цікавішою, тому що доводиться розроблювати нові підходи, прийоми і методики дослідження. Кваліфікований эксперт-трасолог повинен бути різносторонньо розвиненою людиною, знаючий роботу механізмів, основи біомеханіки, медицини, закони фізики, хімії тощо. Така загальна ерудиція необхідна вже тому, що експерт досліджує настільки різноманітний всілякий круг об'єктів, що деколи важко уявити, чи усі можливості випробувані У посібнику мова піде насамперед про ідентифікаційні дослідження в трасології. Спочатку - про традиційні. Ідентифікаційні трасологічні експертизи пов'язані безпосередньо з людиною (сліди рук, ніг, зубів, губ і інших частин тіла); з його діяльністю (сліди знарядь, інструментів, взуття, механізмів, одягу і т.п.), вивченням слідів транспортних засобів і слідів тварин. [1, с. 37]

Трасологічна експертиза, вивчає будь які сліди відображення і має дуже давні витоки. Деякі учені називають її слідознавчою експертизою, але влучною і загальновизнаною назвою є трасологія - наука про сліди (від французького Тгасе - слід і грецького Логос - вчення, слово). Трасологія, як галузь криміналістики, тісно пов'язана і знаходиться у постійному контакті з природничими і технічними науками. Але ці контакти стали можливі лише після розробки наукових основ трасології| і у залежності від розвитку і вдосконалення методик дослідження певних об'єктів. Зародження ж цієї науки, як свідчать історичні документи, почалося ще в Стародавній Індії, коли людина висліджувала злочинця (ворога) або пораненого звіра по слідах. Пізніше в Індії була створена особлива каста слідопитів або сищиків. Були так звані кхойі, які з дитячого віку були присутні при розшуках злочинців і готувалися до цього непростого і вельми небезпечного ремесла. Мистецтву «читати сліди» учили воїнів і мисливців. Ці навики|навички| удосконалювалися і використовувалися в кінці XIX і початку XX століття в армії, особливо в прикордонних військових підрозділах. [2, с. 10]

Наукові основи трасологічної експертизи почали формуватися в XIX столітті в Європі і Індії англійськими дослідниками У. Гершелем і Р. Фулдсом, яким вдалося встановити індивідуальність папілярних узорів і можливість ототожнення (ідентифікації) за ними конкретної особи. Перші експертизи проводилися судовими медичними експертами. Це були експертизи слідів рук, зубів, ніг, взуття, по дослідженню вогнепальної зброї і ушкоджень (ран), що стали результатом його дії (балістична експертиза). Перші судово-медичні експертизи проводилися ще в XVII столітті, тому, маючи досвід і навики в такій діяльності, судові медики невипадково займалися дослідженнями не тільки тілесних ушкоджень, але і об'єктів, якими вони утворені. Зокрема, перші фундаментальні наукові дослідження в області судово-балістичної експертизи в Україні були написані саме судовими медиками. За дослідженнями слідів зубів, які проводяться в рамках трасологічної| експертизи, також перші наукові праці були підготовлені в рамках судової медицини, а не в криміналістиці. [4, с. 107]

Становлення і розвиток криміналістичної і судової експертизи в Україні і Росії починається з 20-го сторіччя, а перші експертні установи, що називалися тоді кабінетами наукової судової експертизи, були відкриті в 1912 р. в Петербурзі, в 1913 р. в Москві і в 1914 р. - в Києві і Одесі. Так почалася нова ера, коли в розслідуванні і розкритті злочинів експертиза стала невід'ємною і необхідною складовою частиною цілого. З розвитком науки криміналістики формувалася мережа експертних установ, розвивалися різні напрями криміналістичних і судових експертиз. У 40-х роках минулого сторіччя їх було чотири, як називають їх сьогодні, традиційних: трасологічна експертиза, що вивчає сліди - відображення, балістична, об'єктами якої є вогнепальна зброя, боєприпаси і сліди на них і на перешкодах; технічна експертиза документів, що встановлює різні види підробки них, і почеркознавча.

Розділ І. Теоретичні основи дослідження криміналістичної трасології

1.1 Криміналістична трасологія та її значення

У криміналістиці сліди, що залишаються після вчинення злочину, вивчаються з метою швидшого його розкриття, виявлення злочинців, встановлення істини по справі. Дослідження слідів має також важливе криміналістичне значення, оскільки допомагає встановити знаряддя злочину, отримати відомості про злочинця, визначити механізм злочинної події. Вивчення матеріально-фіксованих слідів (слідів-відображень) здійснює трасологія -- криміналістичне вчення про сліди.

Трасологія -- це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення і розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження.

Термін "трасологія" походить від двох слів: французького "la trace" (слід) і грецького "logos" (вчення). Тобто в переклалі цей термін означає "вчення про сліди". Увага до цієї галузі криміналістики пояснюється тим значенням, яке надаються слідам у процесі розкриття й розслідування злочинів. Відомо що вчинити злочин й не залишити в цей час слідів практичі неможливо. Тому на практиці саме сліди як найрізноманітніші наслідки, результати дії чи бездіяльності злочинця є тим самим доказовим матеріалом, використання якого дає змогу відновити істину у справі.

Трасологія базується на таких наукових положеннях:

1) об'єкти матеріального світу індивідуальні. Кожний об'єкт індивідуальний і тотожний тільки самому собі. Індивідуалізація об'єкта здійснюється за збігом загальних і окремих ознак;

2) за певних умов зовнішня будова одного об'єкта може відбитися на іншому. Точність відображення залежить від фізичних властивостей слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, механізму слідоутворення. За матеріально-фіксованими слідами можлива ідентифікація (встановлення тотожності) об'єкта, який їх залишив.

3) відносна стійкість об'єктів. Об'єктами механічної контактної взаємодії можуть бути тільки тверді тіла, які мають достатньо стійкі зовнішні ознаки;

4) відбиття у сліді зовнішньої будови предмета є перетвореним (має вид негативу). У сліді ознаки зовнішньої будови предмета переважно мають дзеркальне відображення.

У криміналістиці прийнято розрізняти сліди в широкому й вузькому розумінні слова. Під слідами в широкому значенні розуміють будь-які матеріальні зміни, що відбулися в обстановці місця події й інших матеріальних об'єктах, які стали результатом підготовки, вчинення або приховування злочину.

Сліди досліджуються не лише за допомогою техніко-криміналістичних методів і засобів, а й за допомогою тактичних прийомів, що дає змогу відповісти на питання про механізм вчинення злочину, уявити його загальну картину, подумки про вести його реконструкцію.

Під слідами у вузькому значенні слова розуміють лише ті зміни матеріальної обстановки, в яких відображена зовнішня будова об'єктів (форма, розмір, рельєф поверхні тощо), що взаємодіяли з цією обстановкою. Ці сліди і є об'єктами трасологічного дослідження, основним завданням якого є ідентифікація предмета, речі, людини, знаряддя, котрі залишили слід. Пізнавальна цінність таких слідів визначається можливістю вже на початковому етапі розслідування з'ясувати характер і особливості об'єкта, яким залишено слід. Не менш важливим є вивчення слідів-відбитків із погляду встановлення особливостей слідоутворення, що дає можливість відтворити механізм події та її окремі деталі.

Таким чином, трасологію можна визначити як систему нових положень і принципів найбільш раціонального й ефективного використання розроблених криміналістикою технічних засобів, прийомів і методів виявлення, фіксації, вилучення й дослідження слідів як відбитків зовнішньої будови різних об'єктів з метою ідентифікації останніх та встановлення інших обставин, що мають значення для розкриття, розслідування й правильного вирішення справи.

1.2 Поняття слідів у трасології. Механізм слідоутворення

Вчинення багатьох злочинів супроводжується певними змінами у навколишньому оточенні. Такі зміни прийнято називати слідами злочину. Слід являє собою відображення злочинних дій, окремих елементів злочинного акту. У криміналістичному розумінні цінність слідів обумовлена існуючою залежністю між злочином та його відбиттям (слідами). Історично використання слідів з метою розкриття злочинів відомо з давніх часів (особливо це стосується держав Стародавнього Сходу: Індії, Китаю, Камбоджі, Японії).У сучасній криміналістиці поняття сліду розглядається за кількома аспектами. У широкому розумінні, слід -- це результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок учинення злочину: матеріально-фіксовані зміни одного об'єкта на інший; поява чи зникнення тих чи інших предметів, порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів (наприклад, загублені злочинцем на місці події власні речі, скалки розбитого віконного скла). Сліди в широкому розумінні охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі тощо); зміни обстановки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташування); зміна вигляду або стану предмета (зламаний замок). На сучасному етапі розвитку криміналістики як сліди розглядаються: звукові сліди, запахові сліди, сліди-мікрочастки, сліди-речовини, сліди генетичного коду людини.

Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому (сліди-відображення). Сліди-відображення виникають внаслідок взаємодії двох об'єктів і мають достатньо широке розповсюдження: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відображення є головним предметом вивчення у трасології.

Механізм слідоутворення -- це система компонентів процесу утворення слідів-відображень. Такий механізм може бути різним: слідоутворення може здійснюватися в результаті фізичних, хімічних, біологічних та інших процесів. Матеріально-фіксовані сліди виникають у результаті механічної контактної взаємодії двох об'єктів: один об'єкт утворює слід (той, який залишив слід) -- слідоут-ворюючий об'єкт, інший -- сприймає змінення (на якому утворився слід) -- слгдосприймаючий. Ділянки поверхні об'єктів, якими вони стикаються під час утворення сліду, називаються контактними поверхнями, а факт взаємодії -- слідовим контактом. Сліди завжди залишаються на слідосприймаючих об'єктах.

Слід виникає за умови, що слідоутворюючий об'єкт є твердішим, ніж слідосприймаючий і діє з такою силою, яка зможе викликати його відбиття. Утворення слідів при взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів залежить від низки чинників: твердості об'єктів, напрямку взаємодії, розташування об'єктів, сили і характеру взаємодії.

1.3 Класифікація видів слідів у трасології

У трасології сліди класифікуються за різними підставами. Залежно від роду слідоутворюючих об'єктів виділяють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Стосовно конкретних слідоутворюючих об'єктів, то найчастіше зустрічаються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь злому та інструментів. Залежно від механізму утворення слідів розрізняють сліди об'ємні та поверхневі; статичні й динамічні; локальні та периферичні.

Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах -- за довжиною, шириною і глибиною. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого об'єкта у податливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому деформується. Достатньо часто об'ємні сліди утворюються на слідосприймаючій поверхні (наприклад, ґрунті, деревині, пластиліні, замазці) в результаті натискання або удару (сліди взуття на снігу, сліди пальців рук на пластиліні та ін.). Об'ємний слід дає змогу уявити зовнішню будову та окремі елементи слідоутворюючого об'єкта. Якість сліду залежить від властивостей речовини слідосприймаючої поверхні, сили і напрямку натискання (удару), інших умов слідоутворення.

Поверхневі (площинні) сліди виникають в результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами -- довжиною і шириною). Обидва об'єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю приблизно однакові. До поверхневих слідів можуть бути віднесені, наприклад, сліди пальців рук на поверхні меблів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу на асфальті.

Поверхневі сліди звичайно поділяють на два види: сліди нашарування і сліди відшарування. Сліди нашарування формуються внаслідок накладення на слідосприймаючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об'єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття, та ін.). Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутворюючому об'єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжопофарбованій поверхні).Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидимими. Видимі сліди -- це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі -- відшукання і сприйняття яких передбачає застосування спеціальних засобів або пристосувань.

Залежно від стану об'єктів на момент слідоутворення виникають статичні або динамічні сліди.

Статичні сліди виникають в момент спокою (статики), котрий наступає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. У більшості випадків такі сліди зберігають зовнішні ознаки слідоутворюючого об'єкта, відображають його без істотних перекручувань, тому їх називають також відтисками. Типовими прикладами статичного сліду є відбиток пальця руки з відображенням капілярного візерунка та відбиток підошви взуття на ґрунті. Різновидом статичних слідів є сліди кочення, які утворюються при прокатуванні слідоутворюючого об'єкта по слідосприймаючому (наприклад, слід протектора транспортного засобу, утворений при поступально-обертальному русі по якій-небудь поверхні).Динамічні сліди виникають в результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних можуть бути віднесені сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.

Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідосприймаючого об'єкта, вирізняють локальні та периферичні сліди.

Локальні сліди виникають у межах контакту взаємодіючих об'єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев'яної підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною.

Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів (наприклад, слід від забрудненого борошном (цементом, пилюкою) верху взуття, утворений «на периферії», навколо взуття, за межами підошви).

Сліди бувають механічного, хімічного, біологічного, термічного походження. У криміналістиці переважно вивчаються сліди механічної дії, як найбільш поширені об'єкти трасологічного дослідження.

1.4 Загальні криміналістичні правила виявлення, фіксації та вилучення слідів-відображень

Пошук слідів здебільшого пов'язаний з оглядом ділянок місцевості, приміщень, окремих предметів та інших об'ектів, здійснюваний з проведенням слідчих дій, а тому на основі і з дотриманням відповідних норм процесуального права. При цьому застосовуються тактичні прийоми і технічні засоби, розроблені і рекомендовані криміналістикою.

Стосовно пошуку слідів можна виділити дві основні тактичні вимоги щодо цього виду слідчого огляду:

А) повнота і ретельність огляду;

Б) дотримання певної послідовності у застосуванні прийомів і засобів, безпосередньо направлених на виявлення слідів.

З метою пошуку слідів, перш за все, повинні бути ретельно оглянуті предмети, які зазнали дії злочинця, і ділянки місцевості, де він знаходився. Для визначення кола таких об'єктів використовуються, показання свідків, а також вивчення місця події та уявного моделювання (реконструкції) дій злочинця.

Мають бути ретельно оглянуті предмети, попереднє місце знаходження яких змінене, або які могли бути об'ектами злочинного посягання і тому можуть нести на собі сліди злочину.

Окремі сліди можуть бути не міцними. Тому, оглядаючи предмети, треба бути обережним, щоб не пошкодити або не знищити можливі сліди на них. В процесі огляду не можна проводити будь-які експерименти з предметами огляду, бо вони можуть викликати зміни їх властивостей або стану. Неприпустимо, наприклад, опробування ключем замка, відімкненого або зламаного злочинцем, бо це приведе до зміни положення деталей його механізму або до виникнення додаткових слідів на них.

Прийоми і засоби, які застосовуються для виявлення слідів, залежать від характеру слідів і особливостей слідосприймаючих об'єктів. В одних випадках достатньо звичайного огляду, в інших - необхідне застосування оптичних та інших технічних засобів.

Спочатку застосовують прийоми і засоби, які не змінюють предмети та сліди, що можуть знаходитися на них (неруйнуючі методи дослідження), тобто ретельний огляд, спеціальні умови освітлення (косопадаюче чи ковзаюче світло). Якщо вони не дали позитивних результатів, застосовують засоби, які змінюють слідоносій та слід (наприклад, хімічні та інші технічні засоби, для виявлення невидимих слідів рук).

Якщо засобів для виявлення однотипних слідів декілька, вони застосовуються в такій послідовності, щоб попередній засіб не шкодив результативності наступного.

Усі виявлені сліди до їх вилучення ретельно оглядаються і описуються у протоколі огляду місця події.

Мета огляду:

1. 3 числа виявлених слідів треба відібрати ті, які мають відношення до розслідуваної події. Вирішується ця задача на основі данних огляду, опиту свідків чи потерпілих та вивчення самих слідів. При цьому враховується розміщення слідів, їх зв'язок а подією, механізм утворення, давність виникнення. З тою ж метою проводиться відсів слідів, що утворилися не у зв'язку зі злочином, або залишені особами, непричетними до злочину (потерпілими або під час ремонту чи вимушеного зламу замка у зв'язку з втратою ключа).

2. 3'ясувати умови утворення слідів і, тим самим, встановити обставини, що мають значення для розсдівування.

Скажімо, стосовно слідів пальців на склі важливо чи вони залишені під час торкання з одного боку, чи захвату частини розбитої шибки вікна. В першому разі вони можуть бути випадковими, у другому - залишені злочинцем під час видалення уламків з рами для проникнення.

Суттєво: знаходяться сліди знарядь зламу з середини сховища чи назовні. Очевидно, що в другому випадку може йти мова про імітацію крадіжки.

З. Виявити в слідах ознаки, які характеризують слідоутворюючий об'єкт.

Так, по слідам ніг інколи, можна визначити ознаки людини - зріст, вид, навіть фасон взуття, особливості ходи чи наявність дефектів або каліцтва.

По слідам шин - їх тип, модель та вид транспортного засобу.

По слідам знарядь зламу або інструментів - їх вид, особливості та професійні навики злочинця.

При огляді слідів необхідно також виясняти:

І. Чи нема в слідах речовин, занесених злочинцем. Частіше це стосується слідів взуття, в яких можуть бути виявлені, скажімо, частки вугілля, золи, металеві ощурки, нехарактерний для даної місцевості грунт. Це може навести на попереднє місце знаходження злочинця, його фах або напрямок руху до місця злочину. Подібні речовини можна знайти в слідах знарядь зламу чи інструментів (частки фарби, мастила).

2. Які сліди /в широкому розумінні/, пов'язані зі злочином, можливо знайти на злочинцеві.

Так, наявність на розбитому злочинцем склі кров'яних слідів пальців свідчить про можливий поріз руки. Слід взуття на сипучому грунті чи фарбуючій речовині орієнтує на пошук таких об'єктів на взутті злочинця. По характеру зламу (пролом стелі, перепилювання ґратів) можливо припускати знаходження часток цих препон на одежі або тілі злочинця.

Важливою стадією роботи зі слідами є їх фіксація та вилучення. Розрізняють два основних способа фіксації слідів; опис в протоколі і фіксація засобами криміналістичної техніки.

Всі сліди, виявлені в процесі огляду і визначені такими, що стосуються злочину, підлягають ретельному опису в протоколі огляду місця події чи іншої слідчої дії, у зв'язку а якою вони виявлені і оглянуті.

У протоколі огляду повинні бути відображені такі відомості:

* назви предмета (ділянки приміщення, місцевості), де знайдені сліди, його стан, особливо такі якості, що могли вплинути на якість відображення об'єкта в слідах, і стан самих слідів;

* в якому місці предмета (ділянки приміщення, місцевості), яким способом, з застосуванням яких засобів виявлені сліди. Чим вони утворені, якщо це можна встановити при огляді /наприклад, сліди підошви взуття, шини автотранспорту, сокирою і т.п./;

* вид слідів (відповідно прийнятій класифікації), їх кількість, взаємне розміщення та відносно означених орієнтирів;

* конфігурація і розміри слідів, наявність і розміщення чітко виражених особливостей;

* в який спосіб зафіксовані і вилучені слідн;

* що додається до протоколу огляду,

Цей перелік є приблизним. Зміст протоколу у кожному конкретному випадку залежить від специфіки слідів, місця їх виявлення тощо.

До протоколу можуть додаватися замальовки слідів та схеми їх розміщення. Це полегшує опис слідів і робить наглядним розміщення їх на предметі (ділянці приміщення, місцевості).

До технічних способів фіксації слідів відносяться фотографування, виготовлення зліпків (відливок) з об'ємних та відбитків з поверхневих слідів.

Одержання фотознімків проводиться за правилами масштабної чи вимірювальної фотозйомки.

Фотографування як найбільш наглядний і до того ж досить простий спосіб фіксації загального виду, окремих участків і предметів на місці події повинно широко використовуватись при огляді.

Фотографування не призводить до будь-якої зміни слідів чи обстановки місця події і тому передує іншим способам фіксації.

Зліпок з об'ємного сліду є його просторовою моделлю, виконаний з якого-небудь відповідного матеріалу в контррельєфі. Для цього використовуються гіпс, пластилін та різні зліпочні маси.

Відбитки з поверхневих слідів робляться на спеціальному слідокопіювальному матеріалі.

До виготовлення зліпків та відбитків слід вдаватися тільки тоді, коли неможливо вилучити слід разом з предметом чи його частиною, де вони утворені.

Якщо слід вилучається з частиною предмета, на якій він розміщений, необхідно на цій частині зробити орієнтуючі позначки чи написи /верх, низ, зовнішній, внутрішній бік і т.ін./.

Вилучені сліди та предмети необхідно відповідно упакувати, аби забезпечити їх збереженість під час транспортування та зберігання.

Особливі засоби передостореги мають бути застосовані щодо слідів на предметах, які легко піддаються змінам, здатним зіпсувати слід /наприклад, масло, фрукти, сир зі слідами зубів/.

Упаковка, яка містить предмети зі слідами, зліпками чи відбитками, повинна мати запобіжну обв'язку, чи обклейку з відбитками печаток та відповідні написи про її вміст.

Розділ ІІ. Криміналістичне дослідження інформації з виявлених слідів

2.1 Виявлення, фіксація і вилучення слідів рук. Сутність дактилоскопічної експертизи

На місці події зустрічаються такі види слідів пальців рук, як об'ємні (утворюються на пластичних речовинах) та поверхневі (видимі, слабковидимі та невидимі; відшарування і нашарування). Поверхневі сліди рук можуть бути безбарвними або забарвленими. Механізм утворення слідів та їхній вид обумовлюють техніку їх виявлення.

Способи виявлення слідів рук. При пошуках слідів рук на місці події необхідно уявляти, до яких предметів міг торкатися злочинець. Виявлення об'ємних і забарвлених слідів не викликає значних труднощів. Поверхневі сліди рук виявляють:

1) оглядом у косопадаючих променях;

2) оглядом в проникаючому світлі (якщо об'єкт огляду прозорий);

3) обробкою поверхні дактилоскопічними порошками;

4) скурюванням парами йоду;

5) використанням хімічних реактивів (розчинів азотнокислого срібла, нінгідрину та алоксану).

Об'ємні сліди виявляють візуальним оглядом.

Фізичні способи виявлення слідів рук засновані на здатності потожирового сліду утримувати частки іншої речовини (порошка). Існує загальне правило про те, що слідчий або спеціаліст повинні уникати застосування порошків з метою виявлення слідів на місці події: краще не використовувати ніяких порошків, а вилучати предмети цілими разом з виявленими слідами. Якщо немає іншої можливості у виявленні та вилученні слідів рук, то виникає необхідність у їхньому копіюванні або застосуванні дактилоскопічних порошків.

Дактилоскопічні порошки -- це порошки, які використовуються для виявлення невидимих або слабковидимих потожирових слідів рук (двооксид титану, основний вуглекислий свинець, бронзовий порошок, порошки алюмінію та заліза, сажа, графіт). Серед них розрізняють магнітні та немагнітні дактилоскопічні порошки; прості та складні.

Найбільш відомі такі магнітні порошки, як «Агат», «Сапфір», «Рубін», «Малахіт», «Топаз» та ін. Існують універсальні суміші порошків, що придатні для забарвлення слідів на різних поверхнях (темна суміш: родамін -- 3 %, оксид кобальту -- 60 %, живиця -- 37 %; світла суміш: оксид цинку (оброблений спиртовим розчином оксихінолу) -- З %, оксид свинцю -- 60 %, живиця -- 37 %). Принцип використання порошків полягає в тому, що потожирові виділення на відбитках пальців рук тривалий час залишаються зволоженими, тому до них прилипають часточки порошків. Слід на темній поверхні забарвлюють світлим порошком, а на світлій -- темним.

До способів виявлення слідів рук належить також обробка поверхні об'єкта парами йоду. Скурювання парами йоду не знищує слідів і не виключає у разі невдачі застосування інших методів. Сліди забарвлюють парами йоду за допомогою йодної трубки (складається з гумової груші, безпосередньо йодної трубки і скляної лійки). За таким способом добре виявляють сліди рук на найрізноманітніших поверхнях: папері, картоні, дереві, пластмасі, лакованих меблях. Однак сліди, що виявлені за допомогою парів йоду, швидко знебарвлюються. Пари йоду не стійкі, швидко випаровуються (протягом 10--15 хв). Забарвлені парами йоду сліди фіксують фотографуванням, а в деяких випадках закріплюють на поверхні розчином крохмалю або порошком заліза.

Хімічні способи засновані на взаємодії деяких складових частин потожирової речовини з певними реактивами: хімічні реактиви вступають в реакцію з амінокислотами поту і забарвлюють сліди рук. Найбільше розповсюдження отримали такі хімічні реактиви, як водний розчин азотнокислого срібла (5--10 %), розчин нінгідрину (0,2--2 %) або алоксану в ацетоні (1 %), розчин бензидину в перекису водню (у 100 см3 етилового спирту розчиняється 0,25 г бензину). Робота з хімічними реактивами провадиться в лабораторних умовах.

Способи фіксації слідів рук: 1) основний спосіб -- опис у протоколі; 2) фотографування; 3) копіювання слідів.

Після виявлення слідів рук їх необхідно сфотографувати, а потім описати у протоколі слідчого огляду. В протоколі зазначається: на якому предметі виявлено сліди та їх місцезнаходження; розташування слідів на об'єкті; характер і стан поверхні об'єкта; вид сліду; розміри кожного сліду; які способи виявлення і фіксації використовувалися; яким чином упаковані об'єкти зі слідами.

Копіювання потожирових слідів, забарвлених дактилоскопічними порошками, здійснюється на спеціальну слідокопіювальну плівку (темну або світлу). Для копіювання об'ємних слідів рук використовують полімерні матеріали: силіконові пасти «К», «У-4», «СКТН-1», «Сиеласт».Упакування предметів зі слідами рук. Вилучені предмети зі слідами рук повинні бути певним чином упаковані. Способи упакування: циліндричні предмети (наприклад, склянку) можна помістити між двома дощечками, які перев'язують шпагатом; предмет може бути затиснутий листами картону, поміщений у коробку, яка перев'язується шпагатом.

Сутність дактилоскопічної експертизи. Дактилоскопічна експертиза (експертиза слідів рук) є різновидом трасологічної експертизи, основним завданням якої є ідентифікація особи за слідами рук, залишеними на місці події.

Для проведення дактилоскопічної експертизи слід підготувати:

1) постанову про призначення експертизи;

2) протокол огляду місця події (інші матеріали кримінальної справи);

3) досліджувані об'єкти зі слідами або сліди, перенесені на плівки, фотознімки слідів тощо;

4) зразки для порівняння.

Типовими питаннями, які вирішує дактилоскопічна експертиза, є такі: чи залишені сліди рук даною особою; чи залишені сліди рук, вилучені з місця події, однією особою; чи є на даному предметі сліди рук і чи придатні вони для ідентифікації або визначення родової (групової) належності; якою рукою і якими пальцями руки залишені сліди; які особливості мають руки людини, яка залишила сліди (відсутність пальців, наявність шрамів тощо); якими ділянками поверхні долоні залишені сліди; внаслідок якої дії залишений слід (хапання, торкання тощо).Процес експертного дослідження з метою ідентифікації складається з кількох послідовних етапів: підготовчий етап, роздільний аналіз, порівняльне дослідження, формулювання висновків. При роздільному аналізі окремо досліджують слід (чи його копію) та об'єкт (експериментальні зразки), який міг залишити слід на місці події. Основним завданням етапу є виявлення і вивчення загальних і окремих ознак зовнішньої будови, які відбиті в сліді та притаманні об'єкту. Спочатку виявляються загальні ознаки папілярного візерунка (його тип і вид, взаємне розташування частин і елементів узору, загальна спрямованість окремих потоків ліній узору, його розмір, ширина ліній узору, загальна кількість деталей в узорі тощо), а потім окремі ознаки (початок та кінець лінії, місток, гачок, розвилок, згиб, зтоншення чи утовщення папілярної лінії, форми країв, пори та ін.).Під час експертного дослідження слідів рук доцільним є використання папіляроскопа (дактилоскопа) -- прилада, що призначений для розглядання, порівняльного дослідження і фотографування двох порівнюваних дактилокарт, або вивчення папілярних візерунків у збільшеному вигляді.

Порівняння ознак здійснюється з метою встановлення співпадіння або відмінностей щодо кожної ознаки та їх сукупності. Порівняльне дослідження папілярного візерунка дозволяє дійти висновку про наявність або відсутність тотожності.

2.2 Сліди ніг та взуття людини

Сліди ніг і взуття -- це відбитки морфологічних особливостей будови ніг, шкірного рельєфу (або рельєфу підошви взуття). Види слідів ніг (взуття) поділяються на об'ємні (утворюються на поверхні ґрунту) і поверхневі (видимі, невидимі), статичні та динамічні. Об'єктом трасологічного дослідження можуть бути сліди ніг людини, сліди взуття і доріжка слідів.

Сліди босої ноги бувають об'ємні й поверхневі; в них виділяють пальці, плюснову частину, звід і п'ятку. На поверхні ступні розташовані папілярні лінії, які утворюють певні візерунки. За статичними слідами босої ноги можна встановити особу, яка їх залишила. [15, с. 24]Сліди ніг залишаються на місці вчинення практично будь-якого злочину, але через різні причини їх не завжди можна виявити. Розрізняють сліди босих ніг, сліди взуття та сліди ніг у шкарпетках (панчохах). За слідами босих та вдягнених у шкарпетки (панчохи) ніг ототожнюють людину, а за слідами ніг у взутті -- взуття. При цьому досліджують статичні сліди, які можуть бути об'ємними і поверхневими. Поверхневі сліди бувають забарвленими та незабарвленими. Забарвлені сліди за механізмом утворення поділяють на сліди нашарування та відшарування. Незабарвлені сліди бувають маловидимі та невидимі. Невидимі сліди босої ноги можуть бути потовими та потожировими, як і сліди рук.

Забарвлені сліди ніг можуть бути нанесені забарвленою речовиною, кров'ю, брудом та іншими рідкими й сипкими (крейдою, борошном, пилом, цементом) речовинами, утворюватися за рахунок відшарування з підошви взуття пластифікаторів, мікрочастинок, які не можна розрізнити візуально, а також за рахунок мікродеформації поверхні, що сприймає сліди. Зазначені сліди потрібно фіксувати та моделювати за допомогою особливих прийомів. Об'ємні сліди теж бувають комбінованими, тобто водночас ще й забарвленими якоюсь речовиною, наприклад крейдою, вапном, цементом.

Велику кількість слідів ніг, пов'язаних єдиним механізмом утворення та напрямом, називають доріжкою. У ній відображаються особливості ходи, функціональні та анатомічні ознаки людини. Для встановлення цих факторів досліджують напрям руху, лінію ходи, довжину правого та лівого кроків, ширину кроку та кут розвороту ступні. Ці елементи ретельно вимірюють і визначають кількісно в сантиметрах і градусах. За ними можна встановити приблизний зріст і стать особи, визначити, йшла вона чи бігла, з багажем чи без нього, а також професію, захворювання, анатомічні аномалії рухового апарату.

Ці відомості слідчий одержує під час огляду доріжки слідів на місці події за участю спеціаліста. За одиничним слідом можна визначити розмір і вид взуття, приблизний зріст людини.

Сліди ніг фіксують фотографуванням, вимірюванням та описуванням, копіюванням і моделюванням, вилученням слідів разом з об'єктом -- носієм сліду.

Фотографування одиничних слідів виконують масштабним способом, а доріжки слідів -- панорамним.

В одиничному сліді вимірюванням фіксують його загальну довжину, довжину й ширину підметки, каблука, проміжної частини. Під час описування крім загальних ознак і розмірів визначають окремі індивідуальні ознаки: будову малюнка підошви, ступінь зношення, ознаки ремонту низу взуття тощо.

Поширеним способом фіксації об'ємних видимих слідів ніг є об'ємне моделювання, тобто виготовлення зліпків-копій з гіпсу, сірки, вальц-маси (найчастіше з гіпсу). Порядок фіксації об'ємного та поверхневого сліду ноги такий: вилучити сліди запаху; сфотографувати слід; виміряти та описати; якщо слід комбінований, вилучити речовину, якою він забарвлений, і виготовити зліпок.

Поверхневі забарвлені сліди фотографують, вимірюють, описують, а потім переносять на копіювальний матеріал (плівку, ошкуре-ну гуму) або вилучають разом з предметом-носієм.

Об'ємні сліди на сипких матеріалах фіксують за допомогою зліпків, дотримуючись під час їх виготовлення загальних правил. Гіпсові зліпки виготовляють заливним, насипним і комбінованим способами. Перед виготовленням зліпка заливним способом на сипкому грунті сліди закріплюють розчином перхлорвінілової смоли в ацетоні, розчином цукру, а також лаком для волосся. Після цього виготовляють зліпок. Техніка виготовлення гіпсового зліпка заливним способом така. Зі сліду видаляють воду та сторонні предмети; якщо слід неглибокий, його огороджують металевою (картонною) стрічкою; розчин гіпсу наносять на весь слід; кладуть арматуру, мотузку кінцями назовні і виливають залишок розчину гіпсу; через 15-20 хв після затвердіння зліпок акуратно піднімають і змивають грунт водою. Не можна терти зліпок, щоб не пошкодити його. Потім до кінців мотузки прикріплюють бирку, на якій роблять засвідчувальний напис, і опечатують зліпок.

Насипний спосіб виготовлення зліпка полягає в тому, що слід припудрюють гіпсом через сито, а потім засипають товстим шаром гіпсу, накривають ганчіркою і через неї змочують гіпс до затвердіння. Комбінований спосіб полягає в тому, що слід припудрюють шаром гіпсу товщиною приблизно 5 мм, потім заливають рідким гіпсом, поклавши перед цим арматуру.

Невидимі сліди взуття залишаються на папері, картоні, фанері, полірованих і пофарбованих предметах. їх можна виявити, наносячи на поверхню магнітною щіткою порошок на феромагнітній основі. Інколи такі сліди можна виявити за допомогою люмінесценції та ультрафіолетових променів.

Інколи об'ємні сліди ніг містяться під водою, видалити яку практично неможливо (наприклад, у калюжі, річці, ставку). Якщо шар води над слідом досягає 10 см, то металевою чи пластиковою стрічкою огороджують слід і відсмоктують воду грушею, а потім виготовляють зліпок заливним способом. Якщо шар води досягає 5 см, то воду можна не відсмоктувати, а просто насипати в неї гіпс до рівня загорожі, покласти арматуру, а потім знову досипати гіпс. Гіпс у воді затвердіє, і зліпок можна вилучити. Якщо шар води становить 50-100 см, розчин гіпсу треба зробити густим і через гумову трубку вилити його в слід, підводячи кінець трубки безпосередньо до сліду.

Об'ємні сліди на снігу фіксують звичайними способами. Гіпсові зліпки виготовляють насипним або комбінованим способом. Особливість виготовлення зліпків у цьому разі полягає в тому, що перед виготовленням гіпсового розчину необхідно охолодити воду до 0 °С. Подальша техніка аналогічна описаній для фіксації об'ємних слідів на сипких матеріалах. На розсипчастому снігу зліпки виготовляють тільки насипним способом, а на вологому й густому -- заливним.

2.3 Сліди зубів, нігтів та інших частин тіла людини

Нерідко під час огляду місця події чи іншого слідчого огляду виявляють сліди, які залишає людина окремими власними частинами тіла, якто: зубами, нігтями тощо.

Сліди зубів за механізмом утворення можуть бути слідами надкусу (внаслідок неповного змикання зубів з утворенням об'ємного сліду) та слідами відкусу (внаслідок повного змикання зубів з утворенням на розчленованих частинах об'єкта слідів ковзання).

Сліди нігтів на тілі людини мають вигляд синців, подряпин, а на пластичних матеріалах - мають вигляд об'ємних відбитків. Однак найчастіше використовують зрізані частини нігтів як слід предмета, що є об'єктом трасологічного та біологічного дослідження. За слідами зубів і нігтів експерти можуть ідентифікувати людину.

Досліджують також сліди відкритих частин обличчя -- губ, вух, щік, лоба, кінчика носа. Методику їх дослідження запропонував С. Ненашев. В окремих випадках за умови правильної фіксації таких слідів можна ідентифікувати людину і створити криміналістичні обліки, особливо за слідами губ.

Виявлені сліди описують в протоколі, фотографують, а з об'ємних слідів виготовляють зліпки з використанням полімерних паст. Вивчення таких слідів дає можливість встановлення походження сліду, а за наявності індивідуальних ознак, які відображені в сліді, можливе ототожнення людини.

У разі виявлення в сліді мікро кількості слини, крові та інших виділень людського організму можна встановити за проведеними біологічними дослідженнями групу крові особи, окремі види захворювань тощо.

2.4 Криміналістичне значення слідів транспортних засобів

Сліди транспортних засобів -- це сліди, які відображають зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди-- відображення (сліди коліс на ґрунті); предмети, що відокремилися від транспортного засобу (частки фарного скла); речовини (плями мастила).Колісний транспорт залишає сліди статичного походження -- сліди кочення, а під час різкого гальмування утворюються сліди динамічного походження --сліди гальмування. Сліди автотранспорту залишаються у вигляді відбитків протектора (рис. 9). Вони можуть бути об'ємними (на снігу, глині, іншому ґрунті) і поверхневими (на асфальті).За слідами транспортного засобу можна визначити: групову належність (тип, марку, модель); ототожнити транспортний засіб або його частину; встановити деякі обставини розслідуваної події (напрямок руху, довжину шляху гальмування, швидкість гальмування, механізм і характер ушкоджень та ін.). Вивчення слідів дозволяє встановити: колію (відстань між середніми лініями слідів колес, встановлених на одній осі), базу (відстань між передньою та задньою осями), кількість осей та колес, ширину бігової доріжки, довжину кола колес.

Способи фіксації слідів транспортних засобів: 1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) виготовлення схем, замальовок; 4) копіювання; 5) виготовлення зліпків.

У протоколі слідчого огляду необхідно зазначати: місцезнаходження слідів і час їх виявлення; вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено сліди; вид слідів (об'ємні, поверхневі); кількість слідів, їх розташування між собою; ширину кожного сліду; глибину об'ємних слідів стосовно поверхні дороги; розмір колії; форму малюнка протектора шин, їх розміри, індивідуальні особливості; довжину сліду одного оберту колеса; довжину шляху гальмування; ознаки напрямку руху; ознаки шляху гальмування і ступінь його відображення.

Поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір або прошкурену листову гуму. У випадку виявлення слідів на картоні, фанері, папері, одязі потерпілого вони вилучаються в натурі.

З об'ємних слідів транспортних засобів виготовляють гіпсові зліпки (зліпки повинні бути завдовжки 600--700 мм). Для фіксації окремих деталей використовують полімерні матеріали.

2.5 Зберігаємість пальцевих слідів та ідентифікація людини за слідами рук

Зберігаємість пальцевих слідів. Відносно недовго зберігаються пальцеві сліди на пористих матеріалах: картоні, газетному папері, фанері. Протягом 1-2 днів, а іноді 10-12 годин потожирова речовина усмоктується в такі матеріали і розпливається в розмите, що не має яких-небудь деталей пляма. Тому при пошуку слідів подібні предмети повинні бути досліджені в першу чергу.

При сприятливих умовах сліди можуть зберігатися і бути придатними для ідентифікації протягом декількох років. У середньому при температурі 20-25 °С в незапилених приміщеннях на склі, кахлі, порцеляні сліди зберігаються від 90 до 180 днів, на високоякісному крейдованому папері -- 12 і більш днів. До слідів рук не підходить фраза «дощ змиває всі сліди». Зі слідчої практики відомо, що сліди пальців рук на осколках скла, що знаходилися під заливним дощем протягом трьох днів, у ряді випадків залишалися цілком придатними для ототожнення. Пальцеві сліди на порцелянових, кришталевих і т.п. поверхнях не зникають навіть під впливом сильного полум'я, оскільки знаходяться в потожировій речовині хлориди калію, натрію й інших лужних металів не вигорають.. У підсумку можна зробити висновок, що сліди рук не розмокають, не змиваються, не горять, можуть зберігатися і бути придатними для ідентифікації протягом тривалого часу. [16, с. 89]

Індивідуальність, стійкість папиллярних візерунків, досить високий ступінь прилипаємості потожирової речовини до різних поверхонь і її зберігаємість забезпечують можливість ідентифікації особи в наступним найчастіше зустрічаються ситуаціях.

По-перше, слідами ногтьових фалангів пальців: візерункам, їхнім деталям, флякам, шрамам (дактилоскопічна ідентифікація); по-друге, якщо мається лише відбиток долонної поверхні, то по загальній сукупності флексорних і білих ліній, мікродеталям по краях флексорних ліній (пальмоскопічна ідентифікація); по-третє, якщо в пальцевому сліді не відбився цілком візерунок, то ідентифікація можлива по відбитках країв ребер папіллярних ліній. Для встановлення тотожності може бути досить відображення трьох папіллярних ліній довжиною в 1 див (эджескопічна ідентифікація); по-четверте, ідентифікація фрагментарного пальцевого сліду можлива по порах (пороскопічна ідентифікація). Кожна з пір має свою неповторну форму (овальну, круглу, еліптичну і т.п.), розміри (від 0,025 до 0,375 мм); крім того, у своїй сукупності і взаємному розташуванні вони утворять оригінальне сполучення. На ділянці в 1,5 мм розміщується від 2 до 8 пір. Для неозброєного ока пори нерозрізнені. Найкраще вони відображаються на гладких поверхнях (склі, кахлі, крейдованому папері), можуть бути виявлені і зафіксовані за допомогою пар йоду. [24, с. 312]

І, нарешті, по-п'яте, якщо слід руки змазаний і немає навіть якого-небудь чіткого його фрагмента, те можливо біологічне дослідження потожирової речовини, по якій визначається група крові особи, що оставили слід. Крім того, по складу поту можна судити про полову приналежність, деякі захворювання, прийнятих ліках і інших особливостях людини, що оставили слід .

У сліді можуть відбитися шрами, зморшки, мозолі й інші деталі, що свідчать про професійні заняття людини (наприклад, ушкодження на пальцях у шевця, мозолі, що утворяться на пальцях лівої руки в музикантів, що грають на смичкових інструментах; сглаженість ліній візерунка у шлифовальщиків і т.п.)- Слідами рук можна судити про стать, приблизний вік людини, яким пальцем і якою рукою залишений слід.

Дослідженнями фахівців в області дерматоглифіки установлено, що по якості папиллярних ліній і візерунків, їхній кількості і своєрідному розташуванню на пальцях, сполученню флексорних і білих ліній на долонях рук можна судити про генетичну спадкоємну патологію, деяких спадкоємних психічних і інших захворюваннях людини або його схильності до них (епілепсія, бронхольогочні захворювання, псоріаз, уроджений порок серця, аномалії полових органів, наявність зайвої, 47-й чоловічої хромосоми -- У, тобто ХУУ замість ХУ, і т.д.).

Виявлення і фіксація слідів рук. При пошуку слідів рук оглядаються всі предмети, до яких міг дотикатися злочинець. Враховуються особливості обстановки і шляхи проходження злочинця на місці події (32). Особлива увага звертається на пошук слідів на двері, її ручках, замку, вікнах, вимикачах, побутових приладах і інших предметах, що, судячи з характеру дій, злочинець змушений був торкати, брати в руки. Пошук маловидимих слідів здійснюється за допомогою будь-якого джерела світла або криміналістичної лупи з підсвічуванням, що дозволяє оглядати об'єкти при різних кутах висвітлення. Сліди, забруднені мінеральними оліями, виявляються за допомогою джерел ультрафіолетових променів, під впливом яких у затемненому приміщенні вони починають люмінесцировати. Сліди рук, забруднені відпрацьованою машинною олією або сажею, на темних поверхнях можуть бути виявлені за допомогою електронно-оптичного перетворювача.

При виявленні слідів використовуються різні порошки й окурювання парами йоду за допомогою йодної трубки. Ці методи, як і інші дозволяють виявити невидимі і маловидимі сліди за рахунок посилення контрасту між слідом і тлом. Порошки наносяться на слідову поверхня за допомогою м'якої флейцевого пензлика з натурального волоса (білка або стовпчику). На світлі поверхні наносяться порошки темного кольору (сажа, окис міді, графітовий порошок), на темні -- порошки світлого кольору (окис цинку, двоокис титана, окис свинцю). Універсальним порошком, використовуваним для виявлення слідів на поверхні будь-якого кольору, є порошок відновленого воднем заліза. Цей порошок наноситься за допомогою магнітної кисті. Однак порошок заліза непридатний для пошуку слідів на сталевих, хромованих, емальованих і т.п. об'єктах. Слід, виявлений порошком заліза на картоні, папері, дереві, може бути закріплений за допомогою пар йоду. Сліди, оброблені світлими порошками, копіюються на чорну слідокопіювальну плівку, а пофарбовані за допомогою темних порошків -- на світлу (прозору) плівку.

На шорсткуватих, волокнистих поверхнях (папері, тонкому картоні і т.п.) краще працювати не кистю, а, насипавши порошок уздовж предмета, перекочувати його по поверхні. Пофарбований за допомогою пар йоду слід нестійкий і знову може через 10-15 хв. знебарвитися. Тому відразу ж після виявлення його варто зафіксувати фотозйомкою або закріпити шляхом обробки порошком заліза або крохмалю. Сліди рук, виявлені парами йоду, можуть бути откопійовані на просочену оцтовокислим розчином ортотолидину желатинирований папір або плівку із силіконових компаундів з додаванням ортотолидину (0,3%). Для виявлення невидимих, особливо старих слідів рук у лабораторних умовах використовуються хімічні методи.



Розділ ІІІ. Особливості проведення трасологічної експертизи

3.1 Основи трасологічної ідентифікації

Трасологічна ідентифікація є різновидом криміналістичної ідентифікації і тому повністю ґрунтується на її положеннях.

Ідентифікація в трасології виходить з положення, що кожний матеріальний предмет, людина, тварина мають такі ознаки зовнішньої будови, завдякі яким вони стають індивідуальними, неповторними і відрізняються від всіх інших предметів чи істот. Відображення ознак у слідах - можливість ідентифікувати об'єкт по таким слідам.

Під загальною будовою будь-якого об'єкта в трасології розуміється його форма розміри і характер рельєфу поверхні. Цими ознаками характеризується зовнішня будова як всього об'єкту, так і кожної її частини.

В трасології існує поняття загальних та особливих ознак. Форма, розміри, характер рельєфу об'єкту в цілому і є його загальними ознаками, а форма, розміри і рельєф окремих його частин - особливими ознаками. Всі ці ознаки в сукупності становлять так званий індивідуальний комплекс, притаманний тільки одному конкретному об'єкту, і дозволяють виділити його з усіх інших навіть дуже схожих об'єктів, тобто індивідуалізувати його.

Цей комплекс можна виділити не тільки в усьому об'єкті, а і в окремих його частинах /фрагментах, деталях і т.п./. Тобто можна ототожнити об'єкт не тільки за його загальним індивідуальним комплексом, а і по індивідуальному комплексу його окремих частин.