Трасологічна експертиза

Нажаль в розпорядженні експерта практично ніколи не буває слідів всього ототожнюваного об'екту, так би мовити, з усіх його боків. Тому ідентифікаційні питання приходиться вирішувати по слідам саме окремих частин об'єкту.

Межа можливостей знайдення індивідуального комплексу мінімальних за розміром загальних та особливих ознак залежить від якості сліду, від здатності слідосприймаючого об'єкту сприйняти і зберегти незначні за розміром деталі слідоутворюючого об'єкту та технічних засобів - збільшувальних і вимірювальних приладів, які є у нас на озброєнні. Отже критерій поділу ознак на загальні і особливі залежить від ступеню деталізації об'єкту.

Для індивідуалізації об'єкту його загальні і особливі ознаки можуть мати різне значення. Одні з них, в силу свого походження, або за іншими причинами, властиві і не одному, а декільком і навіть багатьом такого роду об'єктам. Так, одну і ту ж конфігурацію і розмір підошви можна зустріти на багатьох екземплярах взуття однієї моделі, тим більше ступінь точності, вимірів, яку ми використовуємо відносно невисока. Такі загальні ознаки, притаманні цілій групі однотипних об'ектів, називають груповими. Інші ознаки зовнішньої будови, внаслідок випадкових причин свого виникнення, властиві тільки одному об'єкту і тому є одиничними, особливими ознаками. Стосовно взуття ними можуть бути, наприклад,форма і розмір грубо виготовленої набойки на каблуці чи пошкодження рельєфного малюнку на підошві.

Таким чином, зовнішня будова кожного матеріального об'єкта характеризується як ознаками, що мають загальне, групове значення, так і одиничними, належними тільки одному цьому об'єкту, неповторними в інших аналогічних, схожих на нього об'єктах.

Однак по такій одиничній особливій ознаці ми не можемо ототожнювати об'єкт. Тому що в слідах як поверхневих, так навіть і в об'ємних одна і та сама деталь, ознака відображується неадекватно, а з тією чи іншою ступінню викривлення. Це обумовлено як особливостями слідоутворення, так і особливостями слідоспряймаючого об'єкта. Абсолютно точне відображення, на жаль, неможливе.

Саме тому ідентифікація здійснюється не по одній чи кільком ознакам, навіть характерним, відображеним в сліді, а по комплексу ознак загальних та особливих.

Велике значення для ототожнення трасологічних об'єктів мають такі Їх характеристики, як своєрідність, інакше кажучи, виразність зовнішньої будови та сталість ознак цієї будови.

Хоча кожен матеріальний об'єкт, так би мовити, унікальний і існує тільки в одному екземплярі, проте виділити його серед інших, індивідуалізувати неможливо, якщо він не має добре виражених зовнішніх характерних ознак.

Скажімо, по навіть якісним відбиткам бокової поверхні двох відрізків полірованих труб одного діаметру навряд чи вдасться їх індивідуалізувати.

Другою суттєвою характеристикою кожного предмета є сталість його ознак, тобто здатність оберігати на протязі того чи іншого часу зовнішню будову /як загальну, так і окремих частин/.

Сталість залежить від матеріалу самого предмета та зовнішніх умов, в яких знаходиться та використовується цей предмет.

Так, неможливим стане ідентифікація сокири по розрубу, якщо перед дослідженням сокиру наточити.

3.2 Загальна методика трасологічної експертизи

Трасологічна експертиза - це дослідження слідів, слідоутворюючих, слідосприймаючих об'ектів і інших матеріалів справи, які проводяться особами, які мають спеціальні знання у галузі трасології, у визначеному законом порядку для встановяення фактичних данних, які використовуються у якості судових доказів.

Завдання, що вирішуються трасологічними експертизами це ототожнення певних об'ектів /людини, тварини, предметів неживої природи/, в тому числі встановяення групової належності об'ектів, а також вирішення діагностичних і ситуаційних питань.

Трасологічне ототожнення - це встановяення конкретного об'єкту по слідам - відображенням.

Встановяення групової належності - це встановлення належності об'єкта, який залишив слід, до того ж роду або виду, що і об'єкт, котрий перевіряв експерт.

Діагностична трасологічна експертиза - це процес дослідження з метою встановлення якісних характеристик і особливостей об'єкта за його ознаками, що відобразилися в слідах, механізму дій об'єктів, властивостей самих об'єктів.

Прикладом діагностичної експертизи може бути вирішення такого питання:

чи знімалася пломба після первинного навішувания і чи навішувалася вона повторно, або чи справний конкретний замок.

Ситуаційні трасологічні дослідження - це процес дослідження /здебільшого комплексний/ з метою встановлення механізму події на основі аналізу матеріальної обстановки місця події, слідів-відображень, а також обставин цієї події.

У ході ситуаційних досліджень, наприклад, вирішується місце знаходження і взаємне положення автомобілів в момент зіткнення, або місце знаходження потерпілого в салоні автомобіля в момент зіткнення.

Трасологічним дослідженням встановлюється належність різних об'єктів до єдиного цілого.

Встановлення цілого по частинам - це різновид трасологічного ототожнення об'єкта, що проводиться на основі дослідження ознак рельєфу поверхонь розділення або рельєф інших поверхонь, що утворювали до розділення єдине ціле.

Проте основний зміст трасологічної експертизи складає ідентифікація об'єктів по їх слідам - відображенням. Стосовно до неї і будуть розглянуті загальні положення методики дослідження.

Трасологічна експертиза при вирішенні тотожності об'єкта, який утворив слід, ґрунтується на порівняльному дослідженні. В залежності від того, які об'єкти порівнюються, можливі три випадки:

1. Найчастіше досліджується слід або декілька слідів і об'єкт, відносно якого треба вирішити,чи він залишив ці сліди. Це найбільш типовий і сприятливий випадок. Експерт має можливість безпосередньо вивчити об'ект й порівняти його з слідами-відображеннями. Може експериментально перевірити відображення ознак в рівних умовах слідоутворення, а, головне, найбільш правильно оцінити ідентифікаційне значення цих ознак /ступінь і стабільність відображення в слідах.

2. Інколи експерт має справу не з самим об'єктом, який треба ідентифікувати, а з його експериментальними відображеннями, зразками, Так, зокрема,буває при дослідженні слідів людини /доріжка слідів, відбитки босої ноги, тварини, нерухомих чи громіздких предметів/

3. Нерідко виникає необхідність проводити порівняльне дослідження самих слідів, так би мовити, невідомого походження між собою без наявності об'єкта, яким вони могли бути залишені. Наприклад, при роботі зі слідотеками знарядь зламу чи взуття.

Експертне трасологічне дослідження являє собою єдиний складний процес. Лише з методологічної точки зору його можно поділити на окремі елементи чи стадії.

Ідентифікаційну трасологічну експертизу прийнято поділяти на такі стадії: попереднього(детального), роздільного, порівняльного дослідження і оцінки результатів дослідження. Однак таке ділення є умовним, бо в більшості ідентифікаційних експертиз роздільне і порівняльне дослідження тісно переплітаються і, чергуючись, становлять одну неперервну стадію, прийняту називати детальним дослідженням.

Більш-менш конкретно можно відзначити стадію лише попереднього дослідження, як дійсно окрему стадію.

Попереднє дослідження включає в себе ознайомлення експерта з усіма матеріалами, що надійшли для проведення експертизи, уяснення задачі дослідження і попередній огляд об'єктів дослідження.

У ході попереднього дослідження експерт проводить такі заходи:

- знайомиться з письмовими матеріалами, обставинами розслідуваної події і змістом поставлених перед ним питань;

- перевіряє стан упаковки об'ектів дослідження, їх відповідність переліку в постанові про призначення експертизи, чи не пошкоджені вони при транспортуванні;

- вирішує питання про необхідність запиту додаткових даних чи матеріалів.

Детальне дослідження полягає у більш ретельному роздільному і порівняльному дослідженні об'ектів експертизи.

Не порушуючи загальної вимоги про те, що порівнянню об'ектів повинно передувати їх детальне вивчення, в більшості трасологічних ідентифікаційних експертиз детальне дослідження можна розглядати як таке, що складається з двох етапів.

На першому етапі об'єкти роздільно вивчаються, а потім порівнюються їх загальні ознаки. Якщо загальні ознаки відрізняються, дослідження можна закінчувати і формувати негативний висновок, незалежно від того, є ці загальні ознаки груповими чи одиничними.

При співпаданні загальних ознак, або такій їх різниці, що може бути пояснена умовами слідоутвореиня, деякою зміною зовнівності об'єкта, чи іншими причинами - порівняльне дослідження продовжуєаться.

Другий етап полягає в порівнянні об'єктів по особливим ознакам (деталям). При порівнянні деталей їх співставляють:

* по наявності в сліді та на об'єкті-носії;

* по їх взаємному розміщенню, бо спіпадаючими вважається лише ті особливості, якісні тільки в обох порівнювних об'єктах, але і розміщені однаково відносно інших деталей, чи одна одної;

* по особливостям зовнішньої будови деталей. Кожна деталь зовнішньої будови об'єкта, якою б малою вона не була, теж може розглядатися, як самостійний об'єкт, що має свої ознаки зовнівньої будови, по яким і проводиться співставлення на другому етапі порівняльного дослідження.

В трасологічних дослідженнях можуть використовуватися ті самі способи порівняльного дослідження, що і в інших видах криміналістичних експертиз, а саме:

І. Візуальне співставлення об'єктів, які порівнюються, (сліда з підошвою взуття, або частиною знаряддя зламу і т.п.).

2. Вимірювання і співставлення розмірних характеристик /лінійних і кутових/. В тих же цілях, а також для порівняння взаємного розміщення незначнних за розміром деталей в більшості трасологічних експертиз можуть використовуватися координатні сітки на прозорому матеріалі.

3. Порівняння або суміщення об'єктів із використанням оптичних приладів (МБС, МИС).

4. Візуальне суміщення або накладення одномасштабних фотографічних зображень (двох фотографій чи фотографії і позитиву на прозорому матеріалі).

5. Інші способи порівняння, наприклад, виготовлення і співставлення графічних зображень, профілограм тобто кривих, що характеризують об'ємні зображення об'ємних слідів.

Вибір того чи іншого способу порівняння залежить від умов кожного дослідження. Проте загальне правило полягає в тому, що результати візуального порівняння, якими вони не були переконливими, необхідно перевіряти іншими способами.

У процесі порівняльного дослідження часто виникає потреба в утворенні експериментальних слідів об'єктом-носієм. Проведення експерименту в ідентифікаційних трасологічних експертизах дозволяє перевірити, як відображаються ознаки зовнішньої будови в умовах слідоутворення. Експериментальні сліди можуть використовуватися для порівняння. Порівняння досліджуємих слідів є експериментальними дозволяє уникнути конформності та дзеркальності, що має місце при порівнянні об'екту зі слідом.

При досліджених динамічних слідів (ковзання, розріз), зважаючи на їх специфіку, як правило, робляться експериментальні сліди, які порівнюються з досліджуваними.

Основні вимоги, яких необхідно дотримуватися при постановці експертного експерименту, такі: умови його проведення повинні бути максимально наближені до умов утворення досліджуваного сліду в тій частині, від якої суттєво залежить відображенність перевіряємого об'єкту в сліді. Насамперед: ідентичне (або, принаймні, наближене до реального) взаємне положення слідоутворюючого та слідосприймаючого об'єктів, а також аналогічність матеріалу слідоносія. Проте матеріал слідоносія повинен бути таким, що не призведе до суттєвих змін рельєфу слідоутворюючого предмету. Якщо є такі побоювання, то матеріал для утворення експериментальних слідів бажано взяти більш м'який (свинець, воскову масу, пластилін і т.п.)

Оскільки навіть при дотриманні однакових умов експерименту завжди будуть деякі відмінності у відображенні ознак у результаті випадкових факторів, необхідно дотримуватись таких вимог :

по-перше, в однакових умовах одержати декілька експериментальних слідів;

по-друге, порівняти ці сліди між собою для виявлення сталих ознак, сукупність яких і використовувати при подальшому порівняльному дослідженні.

Оцінка результатів дослідження проводиться як у процесі всього дослідження, так і в кінці його (окрема стадія дослідження).

Оцінити результати дослідження - це значить правильно визначити якісну сторону, ідентифікаційну значимість кожної з співпадаючих ознак чи таких, що відрізняються , а також усієї їх сукупності (комплексу).

При оцінці сукупності (комплекс) ознак загальні вихідні положення такі:

1. Збіг тільки групових ознак, типових для ряду аналогічних об'єктів, при відсутності різниці здебільшого є підставою для висновку про групову (видову) належність ототожнюваного об'єкта;

2. Для висновку про тотожність необхідні :

* відсутність різниць які неможливо пояснити;

* наявність такого збігу групових (загальних) і одиночних (особливи) ознак (або тільки останніх), який для данного об'єкту є індивідуальним. Встановлення тотожності можливе і при окремих розбіжностях, але таких, які пояснюються умовами слідоутворення, частковими змінами об'єкта слідоутворення, або іншими причинами.

3. Висновок про відсутність тотожності складається якщо:

* чітко виражена різниця в групових і одиночних ознаках;

* є чітка різниця в групових ознаках і відсутні одиничні ознаки;

* є збіг групових ознак, але відрізняються одиничні ознаки.

При обгрунтуванні висновку про відсутність тотожності слід враховувати умови, які могли вплинути на зміну ототожнюваного об'єкта в період між утворенням сліду та дослідженням (наприклад, зношуваність, спрацювання, ремонт, навмисні зміни). Інколи з урахуванням таких обставин навіть при встановленні явних розбіжностей неможливо дати категоричний негативний висновок, бо слід раніше міг бути утворений наданим об'єктом, але на момент слідоутворення він мав іншу слідоутворюючу поверхню.

Оформлення матеріалів експертизи. Після проведення необхідних трасологічних досліджень експерт складає текст експертизи і до нього, як правило, додає фотографічну таблицю або декілька таблиць.

Текст експертизи складається в трьох частин: вводної, дослідницької і висновків.

У вводній частині наводяться данні про експерта, підстави для проведення експертизи, перелік об'єктів, які надійшли на дослідження, короткі обставини події, а також питання, що поставлені на вирішення експерта. Якщо питання сформульовані невірно, або неграмотно, експерт має право відреагувати їх не змінюючи суті питань.

Якщо експертиза повторна, вказуються висновки попередньої експертизи.

В дослідницькій частині викладаються результати попереднього дослідження об'єктів, їх детального роздільного вивчення і порівняння з наведенням способів порівняльного дослідження, а також його результатів у вигляді докладного переліку як ознак, що збігаються, так і ознак, що відрізняються. Якщо проводилися експерименти, вказується їх мета, умови проведення, способи і результати використання експериментальних слідів.

Дослідницька частина закінчується оцінкою виявлених збігів і різниць ідентифікаційних ознак у їх сукупності.

Коли експерт, проводячи повторну експертизу, приходить до інших висновків, він повинен в кінці дослідницької частини вказати, які, на його думку, об'єктивні причини привели до первинних висновків (неправильна оцінка ознак, встановлення нових ознак, які пройшли поза увагою попереднього експерта, або той не мав данних чі про зміну ознак об'єкта дослідження і т.ін)

Висновок експерта - це підсумок його дослідницької роботи, у ньому він повинен коротко, вже конкретно і чітко відповісти на кожне з поставлених питань, обов'язково в тій послідовності, як вони наведені у вводній частині.

Текст експертизи, як правило, супроводжуеться фотоілюстраціями на фототаблицях. Фототаблиця особливо необхідна для обгрунтування тотожності. В цьому випадку фототаблиця є не тільки іллюстрацією, а і засобом доведення висновку.

Фототаблиця містить фотознімки:

1. Об'єктів експертизи (т.з. загальний вигляд);

2. Сліду і відповідного йому порівняльного матеріалу в одному масштабі і в однакових умовах фотозйомки. На цих знімках демонструються результати порівняння ознак. Способи демострації можуть бути різні - співставлення, суміщення, накладення. Коли робляться розмітки, обов'язково додаються контрольні знімки без розміток. Всі фотоіллюстрації виконуються за правилами масштабної зйомки і супроводжуються пояснювальними написами.

Графіки і профілограми також додаються на окремих таблицях.

Текст експертизи і фототаблиця - взаємопов'язані. В тексті експертизи робляться посилання на фототаблицю, а пояснювальний текст під фотознімками повністю узгоджується зі змістом експертизи.

3.3 Судово-медична експертиза речових доказів з об'єктами біологічного походження

Виявлення і оцінка слідів крові. При огляді місця події головне завдання судового медика - знайти і правильно оцінити сліди крові, які для подальшого розслідування і, головним чином, при реконструкції злочину відіграють вирішальну роль.

Виявлення кров'яних плям і оцінка їх значення - справа лікаря, перш за все тому, що він на основі своїх знань і досвіду, зуміє зрозуміти важливість і значення кров'яних слідів, виходячи з їх форми, об'єму і розміщення, зуміє також розпізнати різні речовини і предмети, які можуть примішуватись до плями (наприклад, частини тканин головного мозку) і може щонайкраще встановити сліди крові там, де їх колір з різних причин змінився, що робить їх невпізнанними для спеціалістів. [23, с. 100]

При огляді місця події лікар повинен звертати увагу не тільки на великі, кров'яні плями чи сліди, але й маленькі плями.

Для виявлення слідів крові вдаються до детального огляду як усіх предметів, які є на місці пригоди, так і одягу та тіл учасників події. Одяг повинен оглядатися не тільки із зовнішнього боку, але й із зворотного (з вивороту). У деяких випадках виявлення слідів крові не становить труднощів, але інколи це важка і копітка робота, що залежить від багатьох причин. В одних випадках від моменту скоєння злочину пройшло багато часу і кров різко змінилась, в інших - кров на місці події (на тілі людини, її одязі чи інших предметах) піддалась змиванню. Перешкодити виявленню крові може і колір предмета, на якому розташовані її плями.

Якщо в перші хвилини утворення кров'яна пляма має червоний колір, то через кілька годин цей колір поступово губиться, пляма стає темно-червоною, а потім бурою. Через 2-3 дні пляма набуває червонувато-бурого забарвлення, а на 9-10 день червонуваті відтінки стають слабо помітними, все чіткіше починають виявлятися бурі відтінки. Через три тижні плями стають зовсім бурими, через два місяці вони набувають бруднувато-сірувато-бурого кольору, а через шість місяців мають колір буро-сірий чи сіро-бурий. При гнитті кров'яні плями стають зеленуватими і навіть зеленими. Ці зміни кольору кров'яних плям залежать від цілого ряду причин - впливу світла, вологи, повітря, температури і т. ін.

Завжди необхідно пам'ятати про прагнення злочинця знищити сліди крові на місці пригоди і на собі: одяг з плямами крові переться, підлога миється, перекрашуються стіни і т. ін. Тому при огляді тих чи інших речей слід особливу увагу звернути на такі місця, де сліди крові знищити важко, а саме: щілини підлоги, паркету, плінтуси, під якими можуть бути затьоки крові, оббивка м'яких меблів. Слід оглянути одяг підозрюваного, звертаючи особливу увагу на підкладку, шар вати, внутрішні поверхні кишень, вилоги рукавів, складки манжет штанів, шви, підошву взуття. Усі предмети, якими міг бути скоєний злочин, наприклад, ніж, сокира, молоток, повинні бути уважно розглянуті через лупу. Особливо важливо оглянути місце, де залізо прикріплено до дерев'яної ручки, оскільки там найчастіше присихають залишки крові. Доцільно уважно оглянути руки підозрюваного, взяти на дослідження вміст із-під нігтів, зрізавши їх для цього. Оглядати потрібно й одяг потерпілого, відшукуючи сліди крові не тільки у місці ушкодження, але й на штанах, спідниці, туфлях і т. ін.

Якщо поранення чи убивство здійснено на відкритій місцевості, то залежно від пористості грунту кров в одних випадках помітити легко, а в інших - складно, оскільки вона швидко всмоктується в землю. В окремих випадках до моменту прибуття слідчого кров у приміщеннях і на землі знищується (засипається землею, піском, попелом і т. ін.). Слід звертати увагу на ганчірки, які використовувалися для замивання крові, відра, лопати, якими зчищалася земля і таке інше, а також необхідно шукати кров у конкретних місцях, обережно знімаючи шари землі, піску чи попелу. У полі, саду, городі огляду повинні бути піддані листя рослин, трава, стовбури дерев, на яких інколи можна виявити сліди крові.

Якщо злочин скоєно в приміщенні і злочинець замазав руки кров'ю, він нерідко тут же миє їх, витирає першим, що попадає під руку предметом, наприклад, рушником, скатертиною. Оглянути також слід задні поверхні дзеркал, де інколи знаходять закривавлені відбитки пальців рук злочинця з добре вираженими капілярними лініями, ручки дверей, столи, шафи, рукомийники, мильниці.

При огляді місця пригоди і виявленні крові звертається увага на величину і форму слідів, з яких можна судити про механізм їх утворення і про обставини події.

Сліди крові можна розділити на такі види:

1. Плями від падіння крапель крові на горизонтальну поверхню, за ступенем зазубреності країв яких установлюють висоту падіння краплі крові. При падінні з висоти до одного метра плями мають круглу форму і рівні краї. По мірі збільшення висоти падіння (від 1 до 2 метрів) краї плям стають нерівними, зазубреними, від них відходять промені. При падінні з висоти понад два метри крапля крові розбризкується, тому навколо головної плями будуть розміщуватися вторинні кров'яні бризки. Коли крапля крові скочується з руки злочинця, який рухається, вона падає на землю не під прямим кутом, а під кутом, меншим 90°, і цей кут тим менший, гостріший, чим більша швидкість руху. В цьому випадку кров'яна пляма не має уже форми круга, а набуває форми овалу, довга вісь якого лежить у напрямку руху. Вторинні кров'яні бризки навколо головної плями також розміщуються овально, причому більша їх частина лежить у напрямку руху. Овальна форма плями і вторинних кров'яних бризок тим більше витягнута, чим гостріший кут падіння, чим більшою була швидкість руху злочинця.

2. Плями від бризок чи від падіння крові на похилу площину набувають форми знаку оклику, вузький кінець якого спрямований у бік падіння краплі. Кров'яні бризки мають місце в тих випадках, коли в результаті поранення розрізані великі артерії, при різкому струсі закривавлених предметів і зброї чи при повторних ударах тупим предметом, головним чином при ударах по закритих волоссям частинах голови. Характер і напрям розбризкування крові залежить від сили і кута, під яким наноситься удар. При такому способі убивства злочинець буває сильно закривавлений, головним чином на передньому боці тіла. [22, с. 107]

При сильному розмасі тупим знаряддям у момент, коли злочинець держить зброю у верхній точці, можуть звільнитись декілька кров'яних крапель, які потім попадають у вигляді бризок на злочинця. Тому при огляді підозрюваної особи завжди необхідно оглянути одяг з усіх боків.

Кров'яні бризки знаходять навколо трупа чи місця, де було нанесено поранення, часто на значній відстані. Вони бувають на стінках, меблях, підлозі, рідко - на стелі. На стелю кров'яні бризки попадають тоді, коли поранені великі судини на верхніх кінцівках, і поранений відмахується руками, як це буває, наприклад, при боротьбі.

Ширина і довжина бризок залежить від кута, під яким крапля крові упала на поверхню. Ні величина кров'яної краплі, ні висота, з якої вона упала, не відбиваються на формі бризки. Чим гостріший кут падіння, тим вужча і довгастіша кров'яна бризка.

3. Потьоки, які утворюються при попаданні і стіканні крові по похилій чи вертикальні поверхні (із рани на поверхні тіла і одягу). За напрямом потьоків крові можна судити про те, в якому положенні перебував потерпілий у момент нанесення ран, а також чи змінювалося положення тіла. Якщо будуть знайдені потьоки крові, які стікають у різних напрямках, чи такі, що схрещуються, це є доказом того, що положення тіла було змінено в агонії або одразу ж після смерті.

Потьоки крові інколи допомагають вирішити питання про послідовність поранень (за різними напрямками потьоків, які відходять від ушкоджень).

За потьоками крові можна встановити, витекла кров при житті чи після смерті. Кров, яка витекла з рани при житті, згортається і міцно фіксується до країв рани та до шкіри. При посмертній кровотечі кров не згортається, а засихає, в цьому випадку кров'яні плями можна відокремити від шкіри. Практично це не має великого значення, адже на цій підставі не можна робити ніяких конкретних висновків, бо тяжко встановити і характеризувати непомітну різницю в силі, яка необхідна для відділення крові, що засохла при житті, і крові, яка засохла після смерті. На міцність засихання крові впливає середовище (тепле і сухе, сире і вологе), а також якість шкіри (жирна і гладенька, суха і жорстка).

4. Помарки і мазки, які виникають при витиранні слідів крові ганчіркою, рушником і т. ін. При виявленні цих слідів можна тільки стверджувати те, що злочинець намагався знищити кров'яні сліди. Іншого значення ці плями, як правило, не мають. Робити з них якісь важливі для слідства висновки не можна. Вони повинні враховуватися при реконструкції злочину і при психологічній оцінці особи злочинця.

5. Сліди крові у вигляді відбитків пальців, долонь, підошов та інших предметів, які найчастіше можна знайти на стінах, дверях, умивальнику, підлозі і т. ін. Вони є важливими для слідства, тому в кожному випадку їх потрібно добросовісно і старанно досліджувати.

6. Плями, які просочили різні предмети. Досліди доказують необхідність розшукувати кров'яні плями на ганчірках, які піддавались пранню, чистці і т. ін., де макроскопічно не видно ніяких слідів крові. Вони можуть указати на місце, де знаходився поранений чи труп.

7. Калюжі крові свідчать про велику кровотечу незадовго до огляду. Кров'яну калюжу знаходять на землі, на підлозі, в постелі або на інших поверхнях, як правило, в безпосередній близькості від пораненої частини тіла, найчастіше під головою і навколо плечей. Форма кров'яної калюжі часто неправильна і буває з нерівною поверхнею. Величина її залежить, з одного боку, від властивостей і якості середовища, на якому калюжа утворилася (тверда непроникна чи дуже малопроникна підкладка - бетонна чи дерев'яна підлога; пориста і проникна підкладка - піщаний грунт), з другого боку, від кількості крові, яка витекла із рани. Визначити кількість крові, яка утворює кров'яну калюжу, дуже складно. При переміщуванні чи відсутності трупа на місці події калюжі крові нерідко вказують на місце поранення чи настання смерті.

8. “Замиті води”, тобто сліди крові у воді та інших рідинах, якими кров замивалась. Досліди показують, що якщо кров розведена в чистій воді, то присутність її можна виявити в розведенні 1:512000; у воді, забрудненій милом, коли мило згорнулось - у розведенні 1:8000.

Виявлення слідів сперми. Плями сперми, які можуть залишитися на місці події при статевих злочинах (зґвалтуванні, розпусних діях, мужолозтві), слід шукати на різних оточуючих предметах, на одязі й тілі потерпілих і підозрюваних, їхніх статевих органах.

При убивстві на сексуальному грунті необхідно оглянути місце, на якому лежав труп, головним чином, у ділянці під статевими органами, сідницями, а також між нижніми кінцівками. Справа в тому, що при убивстві на сексуальному грунті при спробі статевого акту або при спробі згвалтування у злочинця часто спостерігається передчасний витік сперми, на зазначених вище місцях залишаються її плями, з цієї причини при огляді білизни чи одягу жінки необхідно звернути увагу на задню і внутрішню поверхню білизни.

Дослідження білизни, одягу, інших речей і предметів на наявність на них сперми проводиться не тільки при злочинах, але (порівняно рідко) і в цивільному процесі, головним чином для доведення невірності в справах про розлучення.

Виявлення слідів сперми на речових доказах є підчас складним завданням, особливо якщо огляд проводився при недостатньому освітленні, для чого часто користуються лупою.

На світлих матеріалах плями сперми мають сіруватий чи жовтуватий колір, найбільш інтенсивний в периферійних частинах, краї їхні нерівні, на матеріалах темних тонів - білуватий колір. Тканина, яка просочена спермою, на дотик цупка, ніби накрохмалена.

Якщо згвалтування супроводжувалось порушенням цілості дівочої пліви, в плямах сперми можуть бути домішки крові, які фарбують таку пляму в червонуватий чи рожево-червоний колір. [21, с. 400]

На предметах з невсмоктуючою чи маловсмоктуючою поверхнею сперма утворює білувато-сіруваті, інколи жовтуваті шкірочки.

На шкірі трупа плями сперми часто блищать, ніби вкриті лаком. Свіжі плями сперми мають специфічний запах.

Слід пам'ятати, що плями сперми легко змиваються водою, стираються від дотику до них предметів і речей з жорсткою поверхнею. Тому при огляді й вимірюванні виявлених плям не слід доторкатись до них руками чи сантиметром.

При транспортуванні трупів у морг вони повинні бути загорнуті в чисте простирадло, а зверху виявлених на одязі плям з підозрою на сперму повинні бути обережно нашиті шматочки чистої білої гладкої тканини. Прошивка нитками шматочка тканини повинна проводитись на відстані 3-5 см від краю плями.

Виявлення волосся. Дослідження волосся як речових доказів може проводитись при убивствах, автодорожних пригодах, крадіжках, статевих злочинах та ін.

При огляді місця пригоди (злочину) волосся може бути виявлене на різних предметах, а також на потерпілому і злочинці, при огляді трупа - на одязі, затиснутим у руці, в ділянці статевих органів жінки, наприклад, при згвалтуванні, на статевому члені чоловіка після статевого акту чи спроби до такого, на знаряддях злочину (молотці, сокирі при ударах ними по голові), на частинах автомобіля при наїзді і переїзді.

Велике значення має волосся при розслідуванні справ про крадіжки домашніх тварин.

У багатьох випадках виявлення волосся не викликає особливих труднощів, але для цього вимагається велика акуратність і цілеспрямованість дій. При пошуку волосся необхідне гарне освітлення.

Усі виявлені на місці пригоди речові докази повинні бути зафіксовані. Вони детально описуються в протоколі з вказівкою на їхній характер, розміщення, форму, колір, розміри, особливості країв, кількість, ступінь просочування, ущільнення матеріалу, наявність на поверхні шкірочок, нашарувань і т. ін. І тільки після цього приступають до вилучення речових доказів.

Вилучення і пакування речових доказів. При вилученні речових доказів слід дотримуватися загального і обов'язкового правила - кожний речовий доказ, кожен взятий зразок повинні бути упаковані окремо, опечатані, споряджені відповідним надписом.

Якщо на місці пригоди є калюжа рідкої крові, то кров слід набрати в пробірку і того ж дня відправити на дослідження. Коли це зробити неможливо, то доцільніше намочити кінець бинта чи марлі кров'ю із калюжі, висушити її при кімнатній температурі, а потім, загорнувши в пакет, відправити в лабораторію. Для контролю реакції частину бинта необхідно залишити чистою.

Якщо плями крові чи сперми є на порівняно невеликих предметах (одязі, білизні, зброї чи ін.), ці предмети надсилають у лабораторію цілком із дотриманням необхідних заходів до збереження неушкодженими при транспортуванні. При огляді цих об'єктів у лабораторних умовах можна виявити сліди, які були не помічені раніше. Крім того, маючи цілий предмет, легше вирішувати питання про механізм утворення слідів, які цікавлять слідство.

Одяг з плямами крові необхідно упакувати таким чином, щоб при складанні його пляма із однієї частини не могла перейти на іншу, прокладаючи між плямою і чистою тканиною лист паперу.

Плями з меблів, стін, паркету та інших предметів можуть бути зняті різними способами. Плями крові, які містяться на стіні чи на недорогих меблях, найкраще вирізати разом з куском штукатурки чи відокремити з ними частину предмета для надсилання в лабораторію. З поверхні полірованих меблів їх зіскоблюють скальпелем чи гострим ножем на підставлений чистий папір, який загортається за типом аптечного порошка. В інший пакет беруть зіскоб поліровки поряд з плямою (для контролю реакції). На кожному пакеті роблять відповідні надписи. Плями крові на вищезазначених предметах можна зняти на змочену водою марлю, яка потім висушується і надсилається в лабораторію. [24, с. 345]

Якщо сліди з підозрою на кров виявлені на снігу чи у воді (у відрі, тазу тощо), цим снігом чи водою просочують кусок марлі, який потім висушують при кімнатній температурі, далеко від нагрівальних приладів, без доступу прямих сонячних променів.

Якщо схожі з кров'яними сліди є на землі, то забирають землю з цими слідами і землю із сусідніх ділянок для контролю. Вилучені кров'яні плями потрібно берегти від дії сонячних променів і тепла, оскільки під їх впливом плями можуть передчасно штучно постаріти.

В експерименті було встановлено, що якщо сонячне світло діє на кров'яну пляму 10 годин, то при цьому спостерігаються такі ж зміни, як і при дії дифузного освітлення протягом 10 днів чи сильно притушеного світла протягом 10 тижнів. У повній темряві кров може зберігати всі свої початкові властивості дуже довгий час.

Предмети, які надсилаються в лабораторію, слід пересилати в сухому стані, оскільки на вологих місцях кров і виділення швидко загнивають, що ускладнює чи навіть унеможливлює проведення експертизи.

Волосся, знайдене на місці пригоди, вилучають пальцями чи пінцетом з гумовим наконечником. Вилучене волосся кладуть у конверти (волосся, знайдене в різних місяцях - у різні пакети), на яких зазначається, де воно було знайдене. Сургучна печатка на пакеті з волоссям не ставиться, щоб запобігти дії на нього гарячого сургучу; пакет прошивають ниткою, кінці якої скріплюють печаткою на бірці.

Перед надсиланням речових доказів на експертизу вилучені предмети повинні бути старанно упаковані і опечатані печаткою особи, яка веде розслідування, в присутності понятих, щоб запобігти можливості їх підміни чи втрати, а також з метою збереження на них знайдених при огляді слідів.

Надсилання на дослідження речових доказів. Разом з речовими доказами в судово-медичну лабораторію надсилається постанова органів дізнання чи слідства або ухвала суду, де викладаються обставини справи, ставляться питання, які належить вирішувати, зазначається особа, яка призначається експертом у даній справі, чи заклад, де повинна бути проведена експертиза, а також перераховуються всі предмети, які надсилаються на експертизу, показання обвинувачувачених і потерпілих про причини виникнення на їхніх речах тих чи інших слідів.

Крім постанови про призначення експертизи чи ухвали суду, разом з речовими доказами в лабораторію надсилають такі документи: супровідний лист, в якому зазначається кому, що і для якої мети надсилається; копія протоколу огляду місця події (речових доказів) чи речей потерпілого або обвинуваченого; копія протоколу вилучення зразків, які подаються для порівняння; копія висновку експерта судово-медичного обстеження живої особи чи судово-медичного дослідження трупа, якщо обстеження чи дослідження проводилось. Якщо предмети надсилаються на повторну експертизу - копія акта первинної експертизи речових доказів.

Не запаковані, не опечатані чи з пошкодженнями упаковки речові докази в лабораторію не приймаються.

При надходженні до лабораторії речові докази і документи до них реєструються в реєстраційному журналі. Експертом старанно оглядається упаковка, перевіряється характер і цілісність упаковки і печаток, при цьому звертається увага на текст відбитка, а потім проводиться їхнє розпакування. У лабораторії при розкритті посилки повинні бути присутніми два працівники. Наявність речових доказів перевіряється за даними, які є в постанові про призначення експертизи. За відсутності тих чи інших предметів, а також при виявленні предметів, не згаданих у документах, складається акт, який підписується трьома працівниками лабораторії. Один екземпляр акта негайно надсилається закладу - відправникові речових доказів, другий - залишається в лабораторії.

Взяття зразків. Для порівняльного дослідження і висновків про можливість чи неможливість походження речових доказів від певних осіб беруться і надсилаються в лабораторію разом з речовими доказами їхні зразки.

Зразки крові беруться в присутності слідчого судово-медичним експертом лабораторії чи іншим лікарем у процедурному відділенні поліклініки. В останньому випадку про взяття крові складається протокол, який підписує лікар, медсестра, слідчий і особа, в якої взята кров.

Кров беруть із пальця чи вени ліктьового згину в кількості 2-3 мл. Якщо строк транспортування крові в лабораторію не перевищує 1-2 доби (у негарячу пору року), то її надсилають у рідкому вигляді в чистому флаконі з-під пеніциліну, щільно закривають поліетиленовою чи гумовою пробкою. На флакон наклеюється етикетка з зазначенням дати взяття крові і прізвища особи, у якої вона взята.

При більш тривалому строці транспортування кров спочатку висушують на тарілці, попередньо виливши її на чисту марлю, складену в чотири шари. Висушування проводять при кімнатній температурі. Після висихання крові марлю кладуть у конверт із зазначенням на ньому дати взяття крові й прізвища особи, у якої вона взята. У другий конверт кладуть чисту марлю від того ж куска для контролю.

Зразок крові з трупа береться під час розтину з порожнини серця чи великих судин.

При надсиланні на дослідження як речових доказів виділень організму в розпорядження експерта крім зразків крові подаються зразки слини. Слина після полоскання рота збирається в пробірку в кількості 2-3 мл, центрифугується, надосадкова рідина виливається на марлю і висушується при кімнатній температурі. Зберігати рідку слину навіть у холодильнику не можна, оскільки це призводить до руйнування групових антигенів. Найкраще брати зразки слини безпосередньо в судово-медичній лабораторії.

Зразки сперми можуть бути отримані шляхом мастурбації чи масажу простати в умовах урологічного кабінету поліклініки чи лікарні.

Для взяття зразків волосся рекомендується обережно виривати його пальцями (у трупів) чи зрізати ножицями (у живих осіб) з передньої, середньої і бокової частин голови (лобної, тім'яної, потиличної, правої і лівої скроневих ділянок). У випадку потреби беруть у такий же спосіб волосся з бороди, вусів, бакенбардів, брів, лобка та ін. Зразки волосся в кількості 15-20 штук з кожної ділянки кладуть в окремі пакети чи пробірки і супроводжують надписом, що міститься в пакеті, звідки взяте волосся, ким і коли.

трасологія слід трасологічна експертиза

Висновок

Отже, надзвичайно великі можливості одержання точних даних про обставини виникнення слідів дає застосування до їх вивчення наукових пізнань. Але оскільки явища, що викликають утворення слідів, нескінченно різноманітні, настільки ж різні і наукові знання, що можуть бути притягнуті для їхнього вивчення в тих або інших цілях при розслідуванні. У кінцевому рахунку не буде перебільшенням сказати, що немає таких наук, про які можна було б свідомо сказати, що їхні дані і методи не можуть знадобитися, не будуть корисні для вивчення слідів злочину в широких або вузьких аспектах цього поняття.

Проте не усі науки однаковою мірою й однаково часто необхідні для вивчення слідів злочину. До одних доводиться звертатися повсякденно, інші можуть знадобитися дуже рідко.

Настійна потреба у вивченні з метою наслідку слідів, які найбільш частіше зустрічаються, історично призвела до зародження і розвитку спеціально пристосованих для цього методик, а також і до створення спеціальних наукових галузей. Вирішальний вплив на цей процес зробило (і продовжує робити) стан необхідної для цього наукової бази у природних, технічних науках і зв'язок проблем цих наук з тими задачами, що виникають під час слідчих дій.

Сліди злочину, що утворяться на людському тілі, а також пов'язані із функціями людського організму, стали вивчатись судовою медициною, основна мета і задача якої -- служити слідчим діям. Значно пізніше формуються методики вивчення слідів злочину в хімії. В даний час широко розробляються спеціальні фізичні методи вивчення слідів.

Використовуючи дані різних наук, а також звертаючись до судової медицини і застосовуючи спеціальні хімічні і фізичні методи, можна вирішувати багато питань, що відносяться до слідів злочину, що робить істотний, а часто й вирішальний вплив на результат слідчих дій.

Але серед питань, що виникають у процесі слідчих дій, особливе місце займає питання про те, чи не залишений слід, утворення якого пов'язане з подією злочину, індивідуально визначеним предметом (у широкому змісті цього поняття, тобто предметом як мертвої, так і живої природи). Інакше це - питання про індивідуальну ідентифікацію предмета за його слідом, що виникло у зв'язку з подією злочину, у першу чергу на місці його здійснення.

Це питання досить далеке від цілей, задач яких би то ні було природних, технічних наук, а також судової медицини та спеціальних судових. методик, заснованих на даних хімії, фізики та ін. Тому історично склалося так, що вимоги слідчої практики, що відносяться до індивідуальної ідентифікації предметів за їхніми слідами, могли б знайти відгук тільки у самій науці про розслідування -- криміналістиці. У результаті сформувалась криміналістична техніка, основну і головну задачу якої склала індивідуальна ідентифікація. Цією задачею були охоплені не тільки об'єкти, що залишають сліди в буквальному значенні цього слова, але і навички людини, що одержують відображення у почерці на листі, що виражаються в ході, у способі дій при здійсненні злочину. Криміналістична техніка створювалася на основі узагальнення практики розслідування, комплексного залучення зведень з області різних природних, технічних наук і творчої розробки на цій основі спеціальних методів і засобів ідентифікації. Була створена і теоретична база таких досліджень -- теорія криміналістичної ідентифікації.

Список використаних джерел

1. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования пре ступлений: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов. Под ред. проф. В.Ю. Шепитька. - Х.: ООО „Одиссей”, 2001г. - 200 с.

2. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Крылова, А.И. Бастрыкина. - М.: „дело”, 2001г. - 213 с.

3. Шевченко Б.И. Теоретические основы трасологической идентификации в криминалистике. - М., 1975г. - 250 с.

4. Кузьмічев В.С., Прокопенко Г.И. Криміналістика: Навч.пос. / За заг. ред. В.Г.Гончаренка та Є.М.Моісеєва. - К.: Юрінком Інтер, 2001р. - 235 с.

5. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: «Юристъ», 1999г. - 300 с.

6. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К., 2001р. - 400 с.

7. Корниенко Н.А. Следы человека в криминалистике. - СПб.: Питер, 2001г. - 200 с.

8. П.Д. Біленчук, В.К. Лисиченко, Н.І. Клименко та ін. Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука - 2-е вид., випр. та доп. - К.:”Атака”, 2001р. - 250 с.

9. Крылов И.Ф. Следы на месте преступления - Ленинград: 1961г. - 350 с.

10. О.П. Дубовий, В.Я. Лукашенко, Я.В. Рибалко та ін. Криміналістичне дослідження слідів рук: Науково-практичний посібник / За ред. Я.Ю. Кондратьева. - К.:”Атака”, 2000р. - 300 с.

11. Криминалистическая экспертиза. Выпуск VI. Раздел 8. Трасология. - М., 1968г. - 350 с.

12. Яблоков Н.П. Криминалистика в вопросах и ответах. Учебное пособие. - М.: «Юристъ», 2000г. - 246 с.

13. Воробьева И.Б., Маланьина Н.И. Следы на месте преступления. - Саратов, 1996г. - 267 с.

14. Грановский Г.Л. Основы трасологии. - М., 1965г. - 400 с.

15. Сорокин В.С., Дворкин А.И. Обнаружение и фиксация следов. - М.,1974г. - 356 с.

16. Турчин Д.А. Теоретические основы учения о следах в криминалистике. - Владивосток, 1983г. - 345 с.

17. Шурхунов Н.Г. Криминалистика: Учебное пособие. - М.: «Юристъ», 2002г. - 224 с.

18. Салтевский М.В. Криминалистика. В современном изложении юристов. - Х.: ИМП «Рубикон», 1996г. - 378 с.

19. Крылов И.Ф. Криминалистическое учение о следах. - Ленинград, 1976г. - 469 с.

20. Василевский А.Н. Теоретические основы классификации в трасологической идентификационной экспертизе // Материалы научной конференции, посвященной проблемам криминалистической экспертизы. - М., 1958г. - 513 с.

21. Каплунов И.М. Идентификационные признаки типографических шрифтов и вопросы классификации // Рефераты докладов II научной конференции Ташкентского НИИСЭ, 1961г. - 496 с.

22. Ермоленко Б.Н. Механизм образования общих признаков следов инструментов и их использование в отождествлении // Криминалистическая и судебная экспертиа, вып. IV, К.: МООП УССР , 1967г. - 410 с.

23. Железняк А.С. Материальные следы - важный источник криминалистической информации. Лекция. - Омск, 1975г. - 300 с.

24. Ильиченко Ю.И. Понятие следа и классификация следов // Проблемы криминалистики и судебной экспертизы. - Алма-Ата, 1965г. - 450 с.

Размещено на Allbest.ru