Основи правознавства

Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення

Природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва)

Землі оздоровчого призначення

Землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей

Землі рекреаційного призначення

Землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень населених пунктів, об'єктів спорту та ін.)

землі історико-культурного призначення

Належать землі, на яких розташовані: історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі тощо

Землі лісового фонду

Землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства

Землі водного фонду

Зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами

Землі промисло-вості, транспорту, зв'язку, енергети-ки, оборони, ін. призначення

Земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки нарізних підставах.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Право земельного сервітуту -- це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування земельною ділянкою (ділянками).

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Кримінальна відповідальність за екологічні злочини передбачена в розділі Кримінального кодексу України - “Злочини проти довкілля”.

Адміністративна відповідальність за порушення екологічного законодавства передбачена у главі 7 КпАП - "Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії і культури", де визначені конкретні склади адміністративних правопорушень у цій галузі.

Цивільна відповідальність за порушення екологічного законодавства й особливості її застосування передбачена Законом "Про охорону навколишнього природного середовища”.

Дисциплінарна відповідальність за невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків у сфері раціонального використання природних ресурсів і забезпечення охорони навколишнього середовища настає за нормами трудового законодавства. Її підставою є вчинення працівником дисциплінарної провини в процесі здійснення трудових обов'язків, що порушують екологічні вимоги і ті, що входять до його трудових функцій.

Тема 14. Основи фінансового права

Основні терміни теми: фінансова діяльність, фінансове право, фінанси, державні фінанси, кошти, бюджет, бюджетна система України, бюджетний процес, зведений бюджет, бюджетний період, доходи бюджету, надходження до бюджету, видатки бюджету, банк, податки і збори, державні цільові фонди, система оподаткування, платники податків, об'єкти оподаткування.

Інформаційний блок

1. Загальна характеристика фінансової діяльності держави і фінансового права

Фінансове право - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються в процесі фінансової діяльності держави.

Фінансова діяльность держави являє собою процес із формування, розподілу, перерозподілу і використування коштів, необхідних для виконання її завдань і функцій, а також задоволення потреб кожного громадянина і суспільства в цілому.

Кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Фінансові ресурси - це сукупність цільових фондів грошових ресурсів держави, необхідних для її функціонування.

Під фінансами розуміють сукупність усіх коштів, які знаходяться в розпорядженні підприємства, установи, держави, а також система їх формування, розподілу і використання.

Державні фінанси - це система грошових відносин, які нерозривно пов'язані з функціонуванням держави.

Фінансові правовідносини - це врегульовані фінансово - правовими нормами суспільні відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності. Фінанси держави виступають у вигляді централізованих і децентралізованих фондів.

Банки - це юридичні особи, які мають виключне право здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до Бюджетного кодексу бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права

До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Сукупність фінансових ресурсів, яка сконцентрована в бюджетах усіх рівнів, утворює бюджетні ресурси України.

Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу.

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Проект бюджету - проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Бюджетна класифікація - це єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних.

Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Надходження до бюджету - доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов'язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Поточні видатки - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку.

Видатки розвитку (капітальні) - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов'язані з відтворенням.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, що здійснюється платниками у порядку і на умовах, що визначаються податковим законодавством.

Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Вони включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Размещено на Allbest.ru