Проблеми правового регулювання захисту економічної конкуренції

Мають місце ознаки існування системи взаємного впливу, контролю діяльності конкурентів на ринку фотопослуг. Крім Вінниці, подібність цін на фотопослуги було виявлено в таких містах: Івано-Франківськ, Рівне, Чернігів, Донецьк, Хмельницький, Севастополь, Житомир, Харків та Луганськ. Одним із механізмів системи є погоджені дії щодо прийняття, наприклад, виявленого в м. Вінниця єдиного для всіх учасників ринку прейскуранта цін на фотопослуги, яким передбачено також неприпустимість оптових і персональних знижок на фотопослуги і фотоматеріали у роздрібній торгівлі.

Найбільшу кількість порушень було вчинено у вигляді усунення з ринку або обмеження доступу на нього підприємців. Як правило, одним з учасником таких дій був суб'єкт природної монополії державне підприємство, що використовувало свою необмежену ринкову владу на суміжних та інших ринках для створення істотних переваг обраному приватному контрагенту [69, с.5-6].

Антимонопольним комітетом України розглядалася справа щодо узгоджених дій чотирьох найбільш потужних енергопостачальних компаній Києва, які погодили і використовували протягом опалювального сезону графік, занижений стосовно нормативного графіка температур мережної води у трубопроводі.

Цей графік був виявлений під час перевірки однієї з компаній. Він свідчив про те, що компанії виробили єдину схему нагрівання води за умов недостачі палива. Під час опалювального сезону з жовтня по квітень територіальним відділенням Антимонопольного комітету був проведений моніторинг і отримані щоденні дані з температурами на кожному джерелі тепла, а також середньодобові температури повітря в цей же період. Температури теплоносія практично збіглися з виявленим графіком, який узгоджено підтримували всі компанії.

Після незалежної експертизи було науково обґрунтовано, що при такому графіку можна віддати тільки 80-85% належного споживачам тепла.

Щоб переконатися у зловживанні, територіальне відділення Антимонопольного комітету запросило ЖЕКі, і з'ясувалося, що ніякого перерахунку за поставлене тепло не робилося. Отже, споживачі сплатили за послуги в повному обсязі, а одержували тільки їх частину.

Таким чином, було визначено, що протягом опалювального сезону декілька компаній недодали населенню послуг з опалення на 15 - 20% від нормативно встановленого розміру.

Відповідно до ст. 5 Закону "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" таке порушення було кваліфіковано як узгоджені дії, що призвели до підтримки монопольно високих цін. А також відповідно до ст. 4 цього Закону ці порушення трактуються як установлення монопольно високих цін на свої товари, що призвело до порушення прав споживачів. Внаслідок учинених дій на компанії було накладено штрафи від 12 тис. грн. до 15 тис. грн.

Крім того, Київське територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало до Київської міської держадміністрації ряд пропозицій щодо вдосконалення тарифної системи, яка би враховувала кількісні та якісні показники цих послуг і запобігала б зловживанням монопольним становищем підприємств енергопостачання [32, с.32].

Згідно зі ст.6 Закону "Про захист економічної конкуренції" вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до закону.

Особа, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, що має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої ст. 52 Закону.

Не може бути звільнена від відповідальності особа, якщо вона:

* не вжила ефективних заходів щодо припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольному комітету України;

* була ініціатором антиконкурентних узгоджених дій чи забезпечувала керівництво ними;

* не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.

Поряд із загальною забороною антиконкурентних узгоджених дій Закон визначає три групи узгоджених дій, до яких не застосовуються заборона:

1) узгоджені дії малих або середніх підприємців - положення ст. 6 Закону не застосовуються до будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців;

2) узгоджені дії стосовно постачання та використання товарів - положення ст. 6 Закону не застосовуються до узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник узгоджених дій відносно іншого учасника узгоджених дій встановлює обмеження на:

- використання поставлених ним товарів чи товарів інших постачальників;

- придбання в інших суб'єктів господарювання або продаж іншим суб'єктам господарювання чи споживачам інших товарів;

- придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не належать до предмета угоди;

- формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб'єктам господарювання чи споживачам;

3) узгоджені дії стосовно прав інтелектуальної власності - положення ст. 6 Закону не застосовуються до угод про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об'єкта права інтелектуальної власності в тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, котрій передається право, якщо ці обмеження не виходять за межі законних прав суб'єкта права інтелектуальної власності [67, с.14].

Стаття 10 Закону "Про захист економічної конкуренції" передбачає узгоджені дії, що можуть бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

* вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

* техніко-технологічному, економічному розвитку;

* розвитку малих або середніх підприємців;

* оптимізації експорту чи імпорту товарів;

* розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;

* раціоналізації виробництва.

Ці узгоджені дії не можуть бути дозволені органами Антимонопольного комітету України, якщо конкуренція суттєво обмежується на всьому ринку чи в значній його частині.

Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Антимонопольним комітетом України не було надано дозволу відповідно до частини другої цієї статті, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Дозвіл не може бути наданий, якщо:

* учасники узгоджених дій застосовують обмеження, які не є необхідними для реалізації узгоджених дій;

* обмеження конкуренції становить загрозу системі ринкової економіки [6].

Положення Закону "Про захист економічної конкуренції" передбачають, що учасники узгоджених дій суб'єктів господарювання самостійно визначають, чи поширюється на їхні узгоджені дії заборона i чи потребує їх учинення попереднього одержання дозволу вповноважених на це державних органів. Але порівняно з механізмом, запровадженим Законом "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", взаємодія між суб'єктами господарювання та державою при цьому є значно складнішою та гнучкішою, а роль державних органів - більш активною. Так, стаття 14 Закону передбачає можливість суб'єктів господарювання звертатися до органів Антимонопольного комітету України за висновками щодо квалiфiкацiї дій, які роз'яснюють - чи треба в тому чи іншому випадку звертатися за дозволом на узгоджені дії. Відповідно до статті 29 Закону органи Комітету надають суб'єктам господарювання попередні висновки стосовно узгоджених дій, в яких, за умови подання заявником достатньої інформації, зазначають про можливість надання дозволу на узгоджені дії чи можливість відмови в цьому.

Практика здійснення контролю за узгодженими діями, зокрема у країнах Європейського Союзу, засвідчила доцільність надання дозволів не тільки на окремі випадки узгоджених дій, а й на певні категорії однотипних дій у цілому (так звані exemptio per categoriam, "винятки за категорією"). З урахуванням цього досвіду стаття 11 Закону надає Антимонопольному комітету право визначати типові вимоги до узгоджених дій суб'єктів господарювання. Дії, що відповідають типовим вимогам, дозволяються i згоди органів Комітету не потребують [76, с.16].

Антимонопольним комітетом України 12 лютого 2002 року прийнято, відповідно до повноважень щодо визначення типових вимог до узгоджених дій суб'єктів господарювання, загальне звільнення від попереднього одержання дозволу органів Комітету на узгоджені дії [15].

Таке звільнення визначає умови, за яких узгоджені дії у жодному випадку не можуть не допустити, усунути чи обмежити конкуренцію, отже, явно не є антиконкурентними, а тому не забороняються i, відповідно, не потребують дозволу.

При цьому такі дії можуть мати формальні ознаки, визначені статтею 6 Закону, зокрема її частиною 2, як ознаки антиконкурентних узгоджених дій. Наприклад, це може бути угода щодо встановлення єдиних цін, погоджених обсягів закупівлі чи продажу товарів, обмеження виробництва певного товару тощо. Однак економічна конкуренція (у тому числі відповідно до визначення, що міститься у статті 1 Закону) - це не просто змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання. Це таке змагання, внаслідок якого споживачі, інші суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обігу товарів на ринку. Проте, порушення двох останніх умов у результаті узгоджених дій суб'єктів господарювання можливе лише тоді, коли учасники цих дій разом мають достатньо велику частку на ринку або якщо вони мають якісь виключні чи переважні права щодо реалізації або набуття відповідного товару. В іншому разі узгоджені дії, як би вони не усували змагальність між їхніми учасниками, не можуть вплинути на можливість вибору покупців чи продавців або на умови обігу товару на ринку. Наприклад, на певному ринку діє тисяча продавців, які пропонують до реалізації однакові обсяги товару. Три з них домовилися встановити єдину ціну [21, с.87].

Чи обмежить це для покупців можливість вибору товару за іншою ціною? Звичайно - ні, адже залишилися ще 997 продавців, які пропонують той самий товар в обсязі в 332 рази більшому, аніж учасники узгоджених дій. Якщо погоджена ціна виявиться вищою, ніж у решти продавців - учасники узгоджених дій залишаться зі своїм крамом i зазнають збитків; якщо така ціна буде меншою - вони швидко позбудуться товарних запасів, але умови реалізації товару в інших продавців (ціна, обсяги попиту та пропозиції) на цьому ринку не зміняться.

Слід мати на увазі, що вплив учасників узгоджених дій на конкуренцію на певному ринку може бути дуже істотним i за невеликої ринкової частки. Це відбувається тоді, коли ними контролюється суміжний ринок, тобто ринок, на якому в обігу інший товар, але для учасників цього ринку реалізація товару чи використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливі без використання товару, що в обігу на суміжному ринку. Наприклад, група суб'єктів господарювання. які виробляють i реалізують шоколадні цукерки, домовляється між собою про підвищення ціни на них. Їхня сукупна частка на ринку власне шоколадних цукерок є незначною, але один з учасників посідає монопольне становище з великою часткою на суміжному ринку какао. Використовуючи своє монопольне становище, він одноосібно істотно скорочує обсяги реалізації цього товару, внаслідок чого скорочується загальний обсяг виробництва i реалізації шоколадних цукерок, а учасники узгоджених дій одержують можливість підтримувати погоджену високу ціну, хоч їхня частка на ринку шоколадних цукерок є незначною.

Тому при визначенні випадків узгоджених дій, які не впливають i не можуть вплинути на економічну конкуренцію, необхідно аналізувати становище учасників узгоджених дій не тільки на ринках, на яких ці узгоджені дії відбуваються (у разі горизонтальних узгоджених дій це один ринок, у випадках вертикальних, конгломератних або змішаних - не менше ніж два), але й на ринках, суміжних з ними. Сукупність ринків, на яких мають місце узгоджені дії, та суміжних із ними ринків пропонується позначити умовним терміном "задіяні ринки" (в англомовній літературі вживається термін "concerned markets" - пов'язані ринки).

При визначенні загального звільнення в особливий режим виокремлено узгоджені дії у вигляді створення суб'єкта господарювання.

Узгоджень дії у вигляді створення суб'єкта господарювання за загальним правилом потребують попереднього одержання згоди органів Антимонопольного комітету України лише тоді, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів у всіх суб'єктів господарювання, до складу яких входять засновники (учасники) новостворюваного суб'єкта господарювання, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро (визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року). Потрібно, щоб одночасного в кожного з двох суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, сукупна вартість активів (сукупний обсяг реалізації товарів) у будь-якій країні світу перевищував суму, еквівалентну мільйону євро. При цьому хоча б одного з них окремо взятого сукупна вартість активів (сукупний обсяг реалізації товарів) в Україні має перевищувати суму, еквівалентну мільйону євро.

Наприклад, десять засновників створюють корпорацію, одним із статутних завдань якої є координація збуту продукції учасників. При цьому, в п'яти з цих засновників вартість активів становить по 300 тисяч (для спрощення річний обсяг реалізації товарів будемо розглядати як такий, що не досягає порогових значень, а кожного із засновників - як окремий суб'єкт господарювання), у трьох - по 500 тисяч євро i ще у двох - по 3 мільйони євро. Оскільки сукупна вартість активів становить:

300 000 Ч 5 + 500 000 Ч 3 + 3 000 000 Ч 2 = 8 500 000 євро

звертатися за дозволом до органів Комітету не потрібно.

В іншому випадку таку ж корпорацію створюють десять засновників, у дев'яти з яких вартість активів становить по 500 тисяч євро, i в одного - 10 мільйонів євро в Україні. Сукупна вартість активів перевищує 12 мільйонів євро, але, оскільки з окремо взятих засновників лише в одного така вартість перевищує мільйон євро, звертатися за дозволом до органів Комітету також не потрібно.

У третьому випадку серед десяти засновників нашої корпорації вісім залишилися попередніми - із активами вартістю по 500 тисяч євро в кожного. Два інших - нові. В одного з них вартість активів - 20 мільйонів євро, але з них 19,5 мільйонів євро - у Німеччині, а 500 тисяч - в Україні. В іншого вартість активів становить 15 мільйонів євро, але з них в Україні - 700 тисяч євро, а решта - в Бельгії та Нідерландах. Оскільки в жодного з учасників узгоджених дій вартість активів в Україні не перевищує мільйон євро, звертатися за дозволом до органу Комітету немає потреби.

У четвертому випадку склад засновників відомої вже нам корпорації той самий, що й у попередньому, але останній, бельгiйсько-нiдерландський засновник, поки йшла підготовка статутних документів, придбав в Україні активи ще на суму 700 тисяч євро. В цьому випадку, загальна вартість активів засновників становить:

500 000 Ч 8 + 20 000 000 + 20 200 000 = 44 200 000 млн. євро

Окрім того, оскільки у двох учасників ця вартість перевищує мільйон євро (20 мільйонів i 20 мільйонів 200 тисяч), а в одного з учасників вартість активів перевищує мільйон євро в Україні, то такі узгоджені дії у вигляді створення суб'єкта господарювання не можуть бути вчинені без одержання дозволу органу Антимонопольного комітету України.

Крім загального правила передбачається звільнення від одержання дозволу в певних спеціальних випадках створення суб'єкта господарювання, які за своїм характером не можуть вплинути на конкуренцію на ринку.

Зокрема, не потребує одержання попереднього дозволу створення суб'єкта господарювання, засновники (учасники) якого поєднані відносинами контролю завдяки перебуванню у власності, управлення (користування) більш як 50 відсотків їхніх часток (акцій, паїв), або якщо ці засновники (учасники) об'єднані в один концерн, створений на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств i дозвіл на створення якого, а також дозвіл на вступ до якого надано Антимонопольним комітетом України або його органами. Фактично в такому випадку узгоджені дії в розумінні статті 5 Закону відсутні. Адже подібні дії передбачають можливість учасників самостійно визначати свою господарську поведінку, а тут засновники (учасники) такої можливості позбавлені.

Не потребує одержання попереднього дозволу органів Комітету створення таких специфічних агентів ринку, як саморегулiвнi організації ринку цінних паперів, що не обмежують конкуренції між засновниками (учасниками). Це звільнення поширюється також на вступ до них суб'єктів господарювання.

Винятки загального характеру зроблено для узгоджених дій, що стосуються об'єднань, які не обмежують конкуренції між засновниками (учасниками). Не потребують одержання дозволу органів Комітету узгоджені дії, пов'язані зі вступом суб'єктів господарювання до таких об'єднань. При цьому, щоправда, необхідно, аби дозвіл на створення такого об'єднання було вже раніше надано Комітетом або його органами, i рішення про вступ суб'єктів господарювання до об'єднання, рішення щодо внесення змін до установчих документів об'єднання, прийняті в подальшому, не посилили узгодженість дій на ринку засновників (учасників) об'єднання та не призвели до погіршення умов конкуренції між засновниками (учасниками).

Звільнення вiд дозволу органів Комітету поширюється на зміни до узгоджених дій щодо створення суб'єктів господарювання, якщо ці зміни не призводять до погіршення умов конкуренції між засновниками (учасниками).

Не потребують дозволу Антимонопольного комітету України або його органів узгоджені дії, пов'язані з виходом господарських товариств чи підприємств із об'єднань.

Необхідно мати на увазі, що спеціальні звільнення від одержання дозволу на узгоджені дії, пов'язані зі створенням суб'єктів господарювання, вступом до об'єднань поширюються виключно на дії суб'єктів господарювання, які створені з додержанням вимог антимонопольного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції.

Для всіх інших видів узгоджених дій суб'єктів господарювання, крім створення, пропонується єдине загальне звільнення від попереднього одержання дозволу органів Комітету. Воно полягає в тому, що дозволяються i не потребують попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України узгоджені дії, якщо сукупна частка всіх суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники цих дій, на будь-якому із задіяних товарних ринків не досягає п'яти відсотків. Слід звернути увагу на те, що необхідно враховувати ринкові частки всього суб'єкта господарювання, а не тільки осіб, які безпосередньо беруть участь в узгоджених діях, адже, у випадках суб'єктів господарювання - груп осіб вони можуть істотно відрізнятися.

Наприклад, на вже відомому нам ринку шоколадних цукерок діють десять підприємств, одне з яких володіє контрольними пакетами акцій дев'яти інших. П'ять із цих дев'яти підприємств володіють контрольними пакетами акцій ще двадцяти відкритих акціонерних товариств, які діють на ринках послуг з реалізації кондитерської продукції. Таким чином, десять кондитерських підприємств, що виробляють шоколадні цукерки, та двадцять підприємств торгівлі утворюють єдиний суб'єкт господарювання - групу осіб, поєднаних відносинами контролю. При цьому сукупна частка кондитерських підприємств на ринку шоколадних цукерок становить три відсотки, а сукупна частка торговельних підприємств на ринку послуг з реалізації кондитерських виробів - двадцять п'ять відсотків. Чотири з числа зазначених кондитерських підприємств мають намір укласти з трьома іншими кондитерськими підприємствами, які не входять до складу того ж суб'єкта господарювання, угоду про погодження обсягів реалізації продукції певного асортименту (шоколадних цукерок із наповненням). При цьому сукупна частка на ринку шоколадних цукерок семи безпосередніх учасників угоди становить менше ніж два відсотки. Але оскільки сукупна частка всього суб'єкта господарювання, до складу якого входять учасники узгоджених дій на задіяному ринку - ринку послуг з реалізації кондитерської продукції, перевищує двадцять відсотків, загальне звільнення на такі дії не поширюється i на їх вчинення треба звертатися за дозволом до органів Комітету.

Цим, однак, пропонується сферу застосування загального звільнення не обмежувати, а поширити його на узгоджені дії з більшою сукупною ринковою часткою учасників. Проте, оскільки при цьому зростає небезпека антиконкурентного ефекту, пропонується, по-перше, диференціювати умови надання загального звільнення залежно від виду узгоджених дій, по-друге, як умову надання звільнення враховувати не тільки відносну характеристику учасників - розмір частки на ринку, а й абсолютний показник: сукупну вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів у них.

Умова щодо вартості активів (обсягу реалізації товарів) є тією ж самою, що при визначенні загального звільнення для узгоджених дій у вигляді створення суб'єкта господарювання. Якщо сукупна частка суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, на будь-якому задіяному ринку перевищує п'ять відсотків, такі дії потребують попереднього одержання згоди органів Антимонопольного комітету України, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів цих суб'єктів господарювання перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, одночасно в двох суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, сукупна вартість активів (сукупний обсяг реалізації товарів) у будь-якій країні світу перевищує суму, еквівалентну мільйону євро, у кожного, i при цьому хоча б в одного з них окремо взятого сукупна вартість активів (сукупний обсяг реалізації товарів) в Україні перевищує суму, еквівалентну мільйону євро.

Недосягнення зазначених показників вартості активів (обсягу реалізації товарів) є необхідною, але недостатньою умовою поширення загального звільнення від попереднього одержання дозволу на узгоджені дії, сукупна частка учасників яких на певному задіяному ринку перевищує п'ять відсотків. Потрібне також одночасне дотримання умови щодо сукупної частки учасників узгоджених дій на будь-якому задіяному ринку.

Таку умову пропонується диференціювати залежно від виду узгоджених дій. При цьому доцільно виділити дві групи дій. До першої віднесено узгоджені дії, учасники яких можуть конкурувати між собою на одному ринку - горизонтальні та змішані. Оскільки такі дії є особливо небезпечними з огляду на можливі антиконкурентнi наслідки, для них доцільно встановити жорсткіші вимоги. До другої групи, більш "привілейованої", слід віднести узгоджені дії, учасники яких не можуть конкурувати між собою на одному ринку: вертикальні (між продавцями та покупцями, постачальниками та споживачами) i конгломератні (учасники не перебувають між собою у відносинах "продавець-покупець" або "постачальник-споживач").

Загальне звільнення пропонується поширити на горизонтальні, змішані узгоджені дії, сукупна частка учасників яких на будь-якому задіяному ринку не перевищує п'ятнадцяти відсотків, та на вертикальні, конгломератні узгоджені дії, сукупна частка учасників котрих на будь-якому задіяному ринку не перевищує двадцяти відсотків [76, с.16-17].

Крім того, в жодному випадку серед учасників узгоджених дій, на які поширюється загальне звільнення, не повинно бути суб'єктів господарювання, що посідають монопольне (домінуюче) становище на будь-якому задіяному товарному ринку, або мають виключні чи переважні права, повноваження від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктів природної монополії чи інших монопольних утворень [66, с.2-3].

При цьому, якщо сукупна частка суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, на будь-якому задіяному ринку перевищує п'ять відсотків, ні за яких умов не можуть бути звільнені від попереднього одержання дозволу органів Комітету узгоджені дії трьох найбільш небезпечних з точки зору захисту економічної конкуренції інтересів споживачів та суб'єктів господарювання видів:

· горизонтальні або змішані узгоджені дії, що призводять чи можуть призвести до фіксації цін (тарифів, розцінок), за якими ці товари (роботи, послуги) реалізуються третім особам чи придбаються у третіх осіб;

· узгоджені дії, що призводять або можуть призвести до обмеження обсягів реалізації товарів (робіт, послуг) третім особам чи придбання товарів (робіт, послуг) у третіх осіб;

· узгоджені дії, що призводять або можуть призвести до розподілу ринків або продавців, покупців, споживачів.

Існує проблема: як бути, коли до початку узгоджених дій сукупні частки на ринку суб'єктів господарювання, до складу яких входять їхні учасники, були меншими, ніж ті, за досягнення яких звернення на одержання дозволу є необхідним, але упродовж здійснення цих дій зросли i перевищили вiдповiднi порогові значення. Наприклад, сумарна вартість активів учасників угоди щодо спільної закупівлі сировини за узгодженою ціною становить понад 12 мільйонів євро, два з них мають активи в Україні понад мільйон євро кожний (вважається, що кожен учасник тотожний окремому суб'єкту господарювання). Однак на момент початку дії угоди сукупна частка цих учасників на задіяних ринках становила два i три відсотки, тому не було потреби звертатися за одержанням дозволу до органу Комітету. В ході реалізації угоди сукупна частка учасників на одному із задіяних ринків зросла i склала замість трьох вісім відсотків [67, с.19]. Чи потрібно у зв'язку з цим попередньо звертатися за дозволом до органів Комітету?

Типові вимоги (Загальне звільнення) вирішують це питання таким чином. Якщо розмір сукупної частки на ринку, від якого залежить поширення загального звільнення, протягом вчинення узгоджених дій перевищується, дії можуть тривати без попереднього одержання дозволу на вчинення таких дій ще певний час. Це пов'язано із тим, що зростання частки може бути випадковим, тимчасовим. Час, упродовж якого узгоджені дії можуть тривати без попереднього одержання дозволу, залежить від абсолютного розміру перевищення порогу. Якщо цей розмір становить менше п'яти відсотків загального обсягу ринку, тобто i після перевищення частка є меншою відповідно 10 (за 5-вiдсоткового порогу - як у наведеному прикладі), 20 (за 15-вiдсоткового порогу) чи 25 (за 25-вiдсоткового порогу) відсотків ринку, то вiдповiднi узгоджені дії не потребують згоди органів Антимонопольного комітету України протягом двох років поспіль після року, в якому поріг у 5, 15 чи 20 відсотків було перевищено вперше. Якщо ж абсолютний розмір перевищення порогу є більшим за п'ять відсотків, тобто, у разі, коли після перевищення порогу сукупна ринкова частка становить відповідно понад 10 (у нашому прикладі це мало б місце, якщо сукупна частка учасників угоди на ринку зросла б не на п'ять, а більше ніж на сім відсотків), 20 чи 25 відсотків ринку, то узгоджені дії, не потребують згоди органів Антимонопольного комітету України протягом одного року після року, в якому поріг було перевищено вперше [74, с.6].

Ці строки, під час яких після перевищення сукупною ринковою часткою порогових значень не потрібно попередньо одержувати дозвіл на узгоджені дії, не можна складати. Відповідно, якщо частка зростала поетапно (у нашому прикладі - спочатку з трьох до восьми відсотків, а потім, скажімо, з восьми до шістнадцяти відсотків), то загальний час, протягом якого узгоджені дії дозволяються i не потребують згоди органів Антимонопольного комітету України, не може перевищувати два календарні роки після року, в якому поріг було перевищено вперше.

Чи означає встановлення загального звільнення, що узгоджені дії, на які воно не поширюється, є суцільно антиконкурентними i в усіх випадках обов'язково потребують звернення за одержанням попереднього дозволу до органів Комітету? Ні. Узгоджені дії, на які загальне звільнення від попереднього одержання дозволу не поширюється, можуть також не призводити до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, отже, не бути антиконкурентними i тому не потребувати попереднього одержання згоди органів Комітету. Однак у цьому випадку ризик бути притягнутим до відповідальності у зв'язку з неправильним визначенням характеру узгоджених дій i вчиненням дій, заборонених законом, цілком несе суб'єкт господарювання. В подальшому Комітет розширюватиме сферу, в якій суб'єкти господарювання зможуть вчиняти узгоджені дії з повною гарантією від ризику понести відповідальність за вчинення заборонених антиконкурентних узгоджених дій.

Встановлення загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання, з одного боку, має забезпечити достатню ефективність державного контролю за узгодженими діями суб'єктів господарювання, захист економічної конкуренції від можливих негативних наслідків таких узгоджених дій, а з іншого дозволить уникнути невиправданого втручання держави у господарські відносини. При цьому запровадження загального звільнення не заперечує можливості подальшого розширення сфери узгоджених дій, вчинення яких не потребує попереднього дозволу органів Антимонопольного комітету України, шляхом визначення галузевих типових вимог.

Певна складність застосування запропонованого механізму полягає в необхідності суб'єктам господарювання - учасникам узгоджених дій самостійно оцінювати свою ринкову частку. Однак суб'єкти господарювання мають робити це принаймні з 1995 року, вирішуючи питання про необхідність звернення за попередньою згодою Комітету на здійснення економічної концентрації. Різниця лише в тому, що в цьому разі слід було робити висновок про перевищення часток не у 5, 15 i 20 відсотків, а у 35 відсотків. За великим рахунком, i при вчиненні дій, що мають ознаки, передбачені статтею 4, абзацом другим статті 5 Закону України "Про обмеження монополізму i недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" суб'єкти господарювання повинні були оцінювати свою ринкову частку, адже протиправними ці дії стають лише за умови, що їх суб'єкти посідають монопольне становище, основним критерієм наявності якого згідно із цим Законом була саме ринкова частка. Нарешті, в цілому ідеологія Закону "Про захист економічної конкуренції" передбачає, що суб'єкти господарювання повинні свідомо оцінювати вплив своїх дій на економічну конкуренцію [76, с.17].

2.3 Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю

Проблеми взаємовiдносин юридичних осiб рiзних форм власностi та пiдприємцiв - фiзичних осiб (у конкурентному правi тi й iншi пiдпадають пiд термiн "суб'єкти господарювання"), з одного боку, та органiв влади, з iншого, мають один важливий аспект. З розвитком ринкових вiдносин, органи виконавчої влади та мiсцевого самоврядування все бiльше звiльняються вiд необхiдностi втручання в господарську дiяльнiсть. Однак за ними зберiгаються повноваження, якi ставлять у залежнiсть вiд влади суб'єкти господарювання, котрi дiють на ринку.

В iдеалi покликання державних органiв полягає у всебiчному сприяннi розвитку ринкового, тобто конкурентного середовища, а також у пiдтримцi носiїв цього середовища - пiдприємцiв, як великих, так i малих.

Разом iз тим через певнi причини iснує небезпека перевищення цими органами своїх прав у господарськiй сферi, обмеження необгрунтованими рiшеннями iнтересiв суб'єктiв господарювання, здiйснення дiй, що призводять до встановлення адмiнiстративних бар'єрiв, якi гальмують конкуренцiю та розвиток ринкових вiдносин.

В результатi спiвпрацi територiального вiддiлення з облдержадмiнiстрацiєю та її управлiннями, Харкiвським мiськвиконкомом, iншими мiсцевими органами в областi здiйснено заходи щодо становлення конкурентного середовища. Завдяки спiльним зусиллям створюються сприятливi умови для розвитку пiдприємництва, здiйснюються соцiально важливi для харкiв'ян заходи, зокрема, впроваджено систему перерахункiв у разi надання неякiсних комунальних послуг, усуваються бар'єри при встановленнi приладiв облiку води та енергоносiїв, створюється конкурентне середовище на ринку обслуговування житла. Таких прикладiв можна навести чимало [61, с.34].

Але водночас має мiсце й iнша тенденцiя - прийняття рiшень, якi зводять адмiнiстративнi бар'єри, що шкодять конкуренцiї та гальмують ринковi перетворення. В рiзнi роки цi адмiнiстративнi бар'єри були рiзними. Це введення заборон або обмежень на вивезення продукцiї (зерна, насiння соняшнику) та товарiв власного виробництва, що здiйснювалось з метою запобiгання дефiциту та забезпечення першочергових потреб населення в областi. Це заборона ввезення продуктiв харчування (хлiба, лiкеро-горiлчаних виробiв) у райони областi - таким чином органи влади намагались вiдгородити мiсцевi пiдприємства вiд мiжрегiональної конкуренцiї. Це обмеження на розмiщення об'єктiв торгiвлi рiзних форм власностi (крiм об'єктiв споживчої кооперацiї) в районних центрах - в такий спосiб органи влади захищали неповоротку систему споживчої кооперацiї вiд конкуренцiї з боку малого бiзнесу. Найчастiше припускаються неправомiрних рiшень органи влади районної ланки.

Здiйснення територiальним вiддiленням контролю за дотриманням антимонопольних вимог при прийняттi рiшень владними структурами, перш за все шляхом розгляду i погодження проектiв цих рiшень, є одним з найбiльш дiєвих механiзмiв захисту та розвитку конкуренцiї, захисту прав споживачiв вiд порушень антимонопольного законодавства.

Пiдвищенню ефективностi цiєї роботи сприяло законодавче розширення в 2000 роцi кола рiшень, що пiдлягають погодженню з органами Комiтету. Стаття 20 Закону України "Про Антимонопольний комiтет України" передбачає, що органи влади, органи мiсцевого самоврядування, органи адмiнiстративно-господарського управлiння та контролю зобов'язанi погоджувати з Антимонопольним комiтетом України всi рiшення, якi можуть призвести до обмеження чи спотворення конкуренцiї на вiдповiдних ринках.

Але проблема полягає в тому, що не завжди органи влади, якi приймають рiшення, чiтко розумiють, який вплив матимуть цi рiшення на стан конкуренцiї, що спонукало вiддiлення до проведення кропiткої роз'яснювальної роботи з працiвниками вiдповiдних владних структур.

За останнi роки до територiального вiддiлення щорiчно надходить на узгодження близько 120 проектiв рiшень органiв влади. Бiльша частина - це проекти рiшень облдержадмiнiстрацiї, Харкiвської мiської Ради та її виконкому. Ще декiлька рокiв тому аналiз та погодження проектiв рiшень займали у працiвникiв територiального вiддiлення багато часу, оскiльки бiльшiсть документiв, якi надавались на погодження, мiстили ознаки порушення антимонопольного законодавства [38, с.3].

Наприклад, у 1997 роцi до вiддiлення було надано на погодження 115 проектiв рiшень, з них вiсiм рiшень не були погодженi та не приймалися органами влади, а понад три десятки було погоджено лише пiсля врахування вимог вiддiлення про усунення або змiну положень, якi могли зашкодити конкуренцiї.

У 1999 роцi одним iз проектiв рiшень облдержадмiнiстрацiї суб'єктам господарювання рiзних форм власностi пропонувалося встановлювати в транспортнi засоби пристрої для зниження викидiв в атмосферне повiтря, якi виготовляються ТОВ "Агропромiнвест". Це могло призвести до дискримiнацiї суб'єктiв господарювання, а саме їх примушення до прiоритетного укладання договорiв. Крiм того, вказаний виробник мiг одержати незаслуженi переваги перед конкурентами.

У 2001 роцi проектом рiшення виконавчого комiтету Харкiвської мiської Ради "Про внесення змiн i доповнень до розпорядження виконавчого комiтету "Про збiр та видачу дозволу на розмiщення об'єктiв торгiвлi" передбачалося провести перереєстрацiю суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, яким виданi дозволи на розмiщення об'єктiв торгiвлi або громадського харчування, шляхом замiни бланкiв ранiше виданих дозволiв на бланки нового зразка. Крiм того, для одержання дозволу суб'єкти господарювання повиннi надати необгрунтовано розширений перелiк документiв, а також угоду на вивiз смiття. Прийняття цього рiшення могло теж призвести до обмеження прав суб'єктiв господарювання.

Прикладом врахування зауважень територiального вiддiлення був розгляд у 2000 роцi проекту розпорядження голови обласної державної адмiнiстрацiї "Про заходи щодо пiдготовки проведення весняно-польових робiт". Окремими пунктами цього документа передбачалось, що органiзацiї та пiдприємства, комерцiйнi структури, якi авансують сiльськогосподарських товаровиробникiв пiд регiональне замовлення, мають першочергове право на переробку сiльськогосподарської продукцiї, яка надiйде в рахунок погашення наданих авансiв. Крiм того, пропонувалося зареєструвати всi укладенi в областi договори на постачання сiльськогосподарської продукцiї на Харкiвськiй аграрнiй бiржi.

Враховуючи, що прийняття проекту розпорядження в такiй редакцiї могло призвести до порушення антимонопольного законодавства у виглядi надання окремим суб'єктам господарювання пiльг, якi ставлять їх у привiлейоване становище щодо iнших суб'єктiв господарювання, та до обмеження прав суб'єктiв господарювання щодо набуття i реалiзацiї товарiв, територiальне вiддiлення внесло пропозицiї вилучити з нього вищезазначенi положення. Пiсля врахування цих пропозицiй проект розпорядження був погоджений територiальним вiддiленням.

Територiальне вiддiлення в 2001 роцi погодило проект рiшення сесiї Харкiвської мiської Ради про надання пiльг зi сплати податку на землю житловим ремонтно-експлуатацiйним пiдприємствам Харкова за умови, що такi самi пiльги буде надано iншим житловим пiдприємствам всiх форм власностi мiста, в тому числi житлово-будiвельним кооперативам, об'єднанням спiввласникiв будинкiв.

Необхiдно вiдзначити, що в результатi постiйної спiвпрацi з працiвниками юридичних служб органiв влади, проведення навчань для керiвникiв та працiвникiв органiв влади останнiми роками до вiддiлення надходять здебiльшого проекти рiшень, котрi не мiстять дискримiнацiйних положень щодо суб'єктiв господарювання.

I все ж деякi райдержадмiнiстрацiї та органи мiсцевого самоврядування уникали погодження проектiв рiшень, що призводило до прийняття i застосування ними рiшень дискримiнацiйного характеру. У вiддiленнi ще в 1995 роцi було започатковано систему контролю за дотриманням антимонопольного законодавства органами влади: кожний вiддiл закрiплений за вiдповiдними районами i мiстами областi. Працiвники вiддiлення регулярно перевiряють рiшення, прийнятi мiсцевими радами, їх виконкомами, розпорядження голiв райдержадмiнiстрацiй. Останнi три роки перевiрцi пiдлягають також рiшення, якi приймаються райсiльгоспуправлiннями. Нерiдко саме через цей орган мiсцевi керiвники намагаються проводити рiшення, якi обмежують права сiльгоспвиробникiв щодо реалiзацiї вирощеного врожаю [59, с.19].

У 2000 року почалися перевiрки рiшень сiльських i селищних Рад щодо видачi дозволiв на розмiщення об'єктiв торгiвлi, котрi, як виявилося, iнколи мали порушення антимонопольного законодавства i стримували розвиток конкурентного середовища на ринку торговельного обслуговування сiльського населення.

Деякi з перевiрок органiв влади ми проводимо спiльно з працiвниками прокуратури. Всього в 2001 роцi вiддiленням було припинено 69 порушень у виглядi дискримiнацiї суб'єктiв господарювання органами влади, з них 64 - за результатами перевiрок.

З метою запобiгання порушенням антимонопольного законодавства з боку органiв влади територiальне вiддiлення щорiчно аналiзує всi випадки порушень з боку органiв влади i викладає їх у доповiднiй записцi на iм'я губернатора. Ця записка розсилається райдержадмiнiстрацiям та раймiськвиконкомам.

Працiвники вiддiлення продовжують проводити роз'яснення норм конкурентного права не тiльки серед державних службовцiв, а й серед кадрового резерву. Територiальне вiддiлення спiвпрацює з громадськими органiзацiями, якi захищають iнтереси пiдприємцiв. Зокрема, розпорядженням голови облдержадмiнiстрацiї створено Координацiйну комiсiю з питань розвитку пiдприємництва, до складу якої входить i голова територiального вiддiлення. Зараз згiдно з рiшенням цiєї комiсiї територiальним вiддiленням ведеться перевiрка контролюючих органiв щодо встановлення бар'єрiв на розвитку пiдприємництва.

З метою координацiї зусиль для усунення правових, адмiнiстративних, економiчних та органiзацiйних перешкод у розвитку пiдприємництва територiальним вiддiленням укладено угоди з радою Харкiвського обласного вiддiлення Українського союзу промисловцiв i пiдприємцiв, а також представництвом Державного комiтету України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва в Харкiвськiй областi.

На жаль, пiдприємцi не завжди звертаються до органiв Антимонопольного комiтету України за захистом своїх прав у випадках прийняття органами влади рiшень, якi суперечать антимонопольному законодавству. Цьому, на мою думку, є два пояснення. Перше - це побоювання конфлiктiв з органами влади пiсля втручання антимонопольних органiв, друге - ще недостатнє знання ними норм антимонопольного законодавства.

Аналiз матерiалiв численних перевiрок, здiйснених територiальним вiддiленням, вивчення причин антиконкурентних дiй при реалiзацiї владних повноважень наводять на думку, що економiчною основою порушень антимонопольного законодавства мiсцевими органами влади є вiдсутнiсть фiнансової самодостатностi мiсцевого самоврядування, труднощi з формуванням доходної частини мiсцевих бюджетiв. Це змушує мiсцевих керiвникiв застосовувати будь-якi способи, в тому числi й антиконкурентнi, для вирiшення питань щодо фiнансування програм життєдiяльностi територій [56, с.3-4].

Необхiдно вiдзначити ще одну причину, яка зумовлює порушення, - це збереження адмiнiстративного стилю управлiння. З одного боку, держава декларує невтручання у господарську дiяльнiсть пiдприємств, а з iншого - вищестоящi органи зобов'язують мiсцевих керiвникiв вирiшити те чи iнше завдання (забезпечити збирання врожаю, втримати цiни на певнi товари тощо) будь-якими методами [59, с.19].

Усунути зазначенi причини лише засобами антимонопольного законодавства неможливо. На мiй погляд, цi проблеми мають вирiшуватися в ходi бюджетної, податкової та адмiнiстративної реформ.

Свої ж першочерговi завдання в попередженнi порушень антимонопольного законодавства з боку органiв влади територiальне вiддiлення вбачає у виконаннi Указу Президента України "Про основнi напрямки конкурентної полiтики на 2002-2004 роки" в частинi оптимiзацiї, в межах своїх повноважень, дiяльностi органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування як суб'єктiв економiчних вiдносин, а також у продовженнi спiльно з облдержадмiнiстрацiєю роботи щодо створення в регiонi сприятливого дiлового клiмату без адмiнiстративних бар'єрiв [78, с.11].

Наслiдком усунення адмiнiстративних бар'єрiв буде зростання доходної частини бюджетiв всiх рiвнiв, в чому зацiкавлений кожний керiвник органу влади.

Останнім часом суттєвий негативний вплив на становлення та розвиток конкурентних відносин у нашій державі має такий чинник - антиконкурентні дії органів влади та органів місцевого самоврядування. В 2002 році припинено 411 таких порушень. Усунуто численні, не передбачені законодавством України, заборони та обмеження самостійності підприємств, випадки створення суб'єктам господарювання несприятливих чи дискримінаційних умов діяльності порівняно з конкурентами, надання окремим суб'єктам господарювання податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище, примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, заборон на міжрегіональну реалізацію товарів. Уперше на основі оновленого законодавства припинено 42 порушення у вигляді делегування повноважень органів влади та місцевого самоврядування і схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції та їх легітимації.

Внесення зауважень і пропозицій до проектів рішень органів влади, органів місцевого самоврядування попередило ще принаймні 809 порушень законодавства про захист економічної конкуренції [44, с.8].

Антиконкурентні дії державних органів у багатьох випадках виявляються тісно пов'язаними з практикою надання цими органами платних послуг.

Останнім часом спостерігається тривожна тенденція розростання сфери таких послуг. Протягом 2002 року кількість ринків послуг державних органів, визнаних монополізованими, зросла майже на чверть. На сьогодні це четверта за чисельністю група монополізованих ринків в Україні. Іноді просто дивує винахідливість, з якою чиновники вигадують штучні, непотрібні споживачам платні послуги. Наприклад, у Дніпропетровській області при отриманні посвідчення водія, дубліката посвідчення водія, а також талона попередження громадянам нав'язувалася платна послуга з «отримання довідки про вилучення (невилучення) посвідчення водія» вартістю від 19 грн. 44 коп. до 30 грн., а при видачі дубліката технічного паспорта - послуга з «отримання довідки про те, що технічний паспорт не вилучався» аналогічної вартості [42, с.6].

Таким чином, реалії української економіки свідчать про те, що суб'єктами правопорушень у сфері конкуренції часто є не тільки підприємці, але й органи влади. Саме тому Закон України «Про захист економічної конкуренції» містить розділ ІІІ, присвячений антиконкурентним діям органів влади, органів місцевого самоврядування й органів адміністративно-господарського керування і контролю, статтями якого встановлена заборона щодо здійснення органами влади дій, що обмежують, що спотворюють або усувають конкуренцію на ринку, і визначені окремі види правопорушень у цій сфері [29, с.8].

Згідно зі ст.15 Закону "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Цей вид правопорушення здійснюється тільки спеціальними суб'єктами - органами влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю.

Згідно зі ст.1 Закону органи влади - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади.

Органи адміністративно-господарського управління та контролю - суб'єкти господарювання, об'єднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування.

Поряд із легальним визначенням зазначених антиконкурентних дій Закон надає невичерпний перелік складів цього правопорушення [67, с.26].

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

* заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійсненню підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

* пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, реґіональні чи інші форми об'єднань або здійснення концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;

* пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

* будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

* встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного реґіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного реґіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

* надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище відносно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

* дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

* дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком [6].

Вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із Законом "Про захист економічної конкуренції".

Поряд із вказаною загальною забороною Закон містить дві спеціальних заборони:

1) заборону делегування повноважень органів влади та органів місцевого самоврядування органам влади та органам місцевого самоврядування забороняється делегування окремих владних повноважень об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (ст.16 Закону);

2) заборону схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції та їх легітимації забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю