Загальні засади правотворчості обласних державних адміністрацій
Правотворчість як один з визначальних інструментів державної політики у державі в цілому та в її окремій адміністративно-територіальній одиниці - області. Види нормативно-правових актів обласних державних адміністрацій, порядок їх підготовки та розгляду.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.01.2012 |
| Размер файла | 461,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Так, наприклад, Миколаївською обласною державною адміністрацією 5 грудня 2005 року за № 336-р прийнято розпорядження «Про ведення регулювання тарифів на обов'язкові попередні та періодичні психіатричні огляди» [8, с. 6], п.1 якого вводиться регулювання тарифів на обов'язкові попередні та періодичні психіатричні огляди, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я, шляхом встановлення граничного нормативу рентабельності до економічно обґрунтованих витрат у розмірі до 15 відсотків та податку на додану вартість у випадках, передбачених чинним законодавством, з погодженням розмірів тарифів головним управлінням економіки облдержадміністрації. Така норма суперечить п. 12 Повноважень центральних органів виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 [50], де передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють) тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я, а не граничний норматив рентабельності у розмірі до 15 відсотків, як це визначено у першому пункті розпорядження. Працівники ж юридичних служб часто поставлені в рамки, коли просто не вистачає часу для нормального опрацювання нормативно-правового акта.
Ще однією проблемою, що виникає при здійсненні нормо проектування в обласних державних адміністраціях є організаційне забезпечення нормо проектування. Воно починається з розгляду нормотворчих пропозицій чи ініціатив про необхідність прийняття нормативно-правового акта, ухвалення рішення про розробку акта, включення нормо проектування до плану відповідних робіт та ін. До підготовчого етапу слід також віднести фінансово-технічне забезпечення (за останні роки в жодному державному бюджеті України не було передбачено коштів обласним державним адміністраціям для такого забезпечення); збирання необхідних матеріалів та інформації - в даному випадку це можливо, якщо інформацію може надати орган державного управління, що ж стосується суб'єктів господарювання - процес отримання інформації від них є дуже непростим.
Особливу увагу хочемо звернути на інформаційно-аналітичне забезпечення процесу правотворення. Воно охоплює такі види робіт, як впорядкування нормативних актів, документів, пропозицій щодо нормо проекту; організація пошуку та перекладів правових джерел та літератури з визначеної проблеми. Зараз стало популярним говорити про необхідність приділяти особливу увагу відповідності проекту стандартам ЄС. Це питання на місцевому рівні практично нехтується, оскілки спеціалістів у сфері європейського законодавства в обласних державних адміністраціях нема.
Другим етапом нормопроектування - координаційно-творчий. Його головним завданням є підготовка нормативно - правового акту. Забезпечує цей етап в обласних державних адміністраціях робоча група або ж особи, які мають відповідне доручення керівництва. Перед поданням на підпис керівнику проекту нормативно-правового акта обов'язковим є проведення його правової експертизи та візування в юридичному відділі апарату облдержадміністрації.
Вважаємо недопрацьованим в теоретичному та практичному аспектах питання віднесення нормативно-правових актів облдержадміністрацій до нормативно-правових, тобто тих, що містять правові норми. Так, велику кількість розпоряджень, що відносять контролюючі органи (зокрема структури Мін'юсту) до нормативно-правових, становлять акти, якими встановлюються ціни і тарифи. Так, згідно зі п. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням. Закон України «Про ціни і ціноутворення» [51, с. 6] вказує, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» затверджено повноваження обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг.
Відповідно до п. 12 вказаних Повноважень обласні державні адміністрації регулюють (встановлюють): торговельні (постачальницько-збутові) надбавки, нормативи рентабельності на паливно-енергетичні ресурси (вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, дрова, торф'яні брикети, газ скраплений), що відпускаються населенню для побутових потреб; граничні рівні рентабельності та торговельні надбавки на дитяче харчування; розмір плати за послуги, які надаються медичними витверезниками при органах внутрішніх справ громадянам у нетверезому стані; тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я; граничні торговельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені у переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення т д. Тобто правило поведінки щодо обласної державної адміністрації вже визначено постановлю Кабінету Міністрів України. Вбачається, що акти адміністрацій такого виду не є нормативно-правовими, оскільки не містять правових норм.
3.2 Основні критерії правотворчості при прийняті нормативно-правових актів облдержадміністрацій обласними державними адміністраціями
Здійснюючи оцінку роботи обласної державної адміністрації, основна увага завжди приділяється розпорядженням її голови та наказам керівників її структурних підрозділів.
Саме від того, на скільки злагоджено відбувається процес правотворчості в переважній більшості залежить власне і якість вказаних нормативних актів та результативність діяльності щодо забезпечення основних завдань і функцій роботи. Тому, забезпечуючи процес правотворчості, особи, які цим займаються, повинні керуватися критеріями, які умовно можна розділити на критерії, що можуть висуватись до змісту нормативно-правового акта (правові), і технічні критерії (нормо-проектувальні).
Першим критерієм змісту, за яким аналізуються всі без виключення нормативні акти, в тому числі й акти обласних державних адміністрацій, є відповідність останніх Конституції і чинному законодавству. Зокрема, вирішується питання щодо розроблення нормативного акта суб'єктом нормотворення, який має на це відповідні повноваження. Мета конституційної перевірки - пошук невідповідностей вимогам Конституції України.
Повноваження місцевих державних адміністрацій визначені ст. 119 Конституції України, законом України «Про місцеві державні адміністрації» та рядом інших законодавчих актів, зокрема Земельним Кодексом України, Водним Кодексом України, Лісовим Кодексом України, Законом України «Про оренду землі» і т.д. та підзаконними нормативними актами, зокрема актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також, по відповідних галузевих напрямах - актами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Щодо структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, то окрім вказаних акті, їх повноваження визначені в положеннях про них, що затверджуються облдержадміністрацією на підставі типових. Аналіз розпоряджень обласних державних адміністрацій та інформації контролюючих органів свідчить, що саме даний критерій при підготовці розпоряджень за часту не береться до уваги. Так, Чернігівською обласною державною адміністрацією перевищено повноваження під час видання розпорядження від 29 березня 2006 року № 137 «Про затвердження порядку проведення видалення придорожніх насаджень у смугах відведення автомобільних доріг загального користування Чернігівської області» [52, c. 4]. Відповідно до преамбули цього розпорядження його розроблено на виконання законів України «Про автомобільні дороги» [53], «Про рослинний світ» [54], Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 [55], та Земельного кодексу України [56]. Проте ні одним із зазначених нормативно-правових актів обласним державним адміністраціям не надано повноважень на врегулювання відносин у галузі управління автомобільними дорогами загального користування. При цьому згідно зі статтею 10 Закону України «Про автомобільні дороги» [53] державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях. Цими органами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 року № 1221 «Деякі питання управління дорожнім комплексом” [57] є служби автомобільних доріг а автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі. Саме до компетенції вказаних органів належить прийняття рішення щодо запровадження необхідних заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху, введення відповідних обмежень в русі, вирубки дерев або інших зелених насаджень у смузі відведення автомобільної дороги загального користування (пункт 12 статті 12 Закону України «Про автомобільні дороги»). Таким чином зазначене розпорядження видане неналежним суб'єктом нормотворення, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Разом з тим, розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 28 листопада 2006 р. N 429 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків. Дане розпорядження, згідно з його преамбулою, видано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року N 1243 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» [58] та листа Мінбуду від 7.11.2006N 18/4-752. Дійсно, пунктом 25 згадуваного Порядку передбачено, що закінчені будівництвом приватні житлові будинки садибного типу, дачні та садові будинки приймаються в експлуатацію у порядку, визначеному Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями та погодженому з Держбудом.
При аналізі конституційності розпорядження голови обласної державної адміністрації або наказу керівника управління, відділу або іншого структурного підрозділу обласної державної адміністрації встановлюється питання у необхідності регулювання відповідного питання на рівні нормативного акта чи загально-конституційному рівні. Перше, що підлягає встановленню, - це наскільки нормативний акт торкається основних прав, свобод і законних інтересів громадян і чи допускається втручання в охоронювані правом свободи через нормативний акт. Перевірка на конституційність дає змогу не допустити усунення, звуження або ущемлення прав, свобод і законних інтересів громадян.
Наступне питання, яке підлягає встановленню в ході перевірки на конституційність, є відповідність нормативного акта основним конституційним принципам і вимогам правової держави. Перевірка нормативних актів на конституційність випливає з статті 8 Конституції України, якою передбачено, що Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.
Так, наприклад, пунктом 7 Умов проведення конкурсу, що є додатком до розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 27 травня 2003 року № 175 «Про підвищення ефективності державного управління і контролю за пасажирськими перевезеннями» встановлено перелік випадків, що не можуть бути оскаржені при проведенні конкурсу щодо визначення пасажирських перевізників на автобусних маршрутах, чим порушено статтю 55 Конституції України, яка кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
При цьому слід зазначити, що нормативні акти повинні ґрунтуватись на принципах Конституції та принципах нормотворчої діяльності:
визнання людини найвищою соціальною цінністю, забезпечення прав, свобод людини і громадянина;
верховенства права, соціальної спрямованості нормотворчої діяльності;
демократизмі, гласності, врахуванні громадської думки;
системності, прогнозованості та наукової обґрунтованості нормотворчих рішень.
Крім цих принципів нормативні акти повинні відображати принципи правової держави, закріплені в Конституції.
Наступним критерієм, який слід враховувати при підготовці нормативно-правового акта обласними державними адміністраціями та їх структурними підрозділами є інститути права і те, наскільки нормативний акт їх торкається. Перевірка відповідності нормативного акта чинному законодавству включає перевірку нормативних актів відповідно до принципу мінімальної достатності права. Право повинно застосовуватись тільки там, де є на це крайня потреба. Коли інші регулятори є неефективними. При цьому слід враховувати, що метою нормотворчого процесу є спрощення прав і позбавлення його зайвої регламентації.
Кожен нормативний акт має бути перевірений на актуальність. У правовій державі нормативні акти, які регулюють суспільні відносини, повинні бути актуальними. Це означає, що всі правові акти повинні реалізовуватись шляхом їх застосування. Це правило вимагає перегляду усіх «старих» нормативних актів, скасування або визнання такими, що втратили чинність.
Однією з вимог, яка ставиться при розробці нормативно-правових актів - це їх відповідність міжнародним договорам України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Стаття 9 Конституції України встановлює, що чині міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Загальновизнані норми міжнародного права, за загальним принципом, потребують, відповідно до міжнародних стандартів, імплементації у національне законодавство. При цьому слід зазначити, що нормативний акт має бути перевірений на приведення його у відповідність до законодавства Європейського Союзу, що є складовою інтегральною частиною нормо проектної роботи суб'єктів нормотворення т здійснюється на основі єдиної схеми планування, координації та контролю [59].
Наступним, що має бути враховано при написання проекту є підвідомчість та принцип істотності. Це означає, що вирішується питання компетенції суб'єкта нормотворення, встановлюється, чи є потреба у прийнятті нормативно-правовго акта. Принцип істотності означає, що у випадку належності питання до компетенції суб'єкта нормотворення вирішується питання, якої юридичної сили нормативним актом воно повинно бути врегульовано.
При підготовці проекту нормативно-правового акта слід з'ясувати чи є альтернатива правовому регулюванню. При цьому враховується, застосування яких засобів дозволяє вирішити дану проблему або повністю або частково, наприклад, через просвітницьку роботу, інвестиції, стимулюючі програми, вирішення проблеми через суди. Разом з тим, практика свідчить, що даний критерій не завжди враховується в роботі. Наприклад, наказом Управління освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації від 19 січня 2005 року № 26 «Про затвердження тарифів по наданню платних послуг у Надбузькому професійному аграрному ліцеї» затверджено тарифи по наданню платних послуг у Надбузькому професійному аграрному ліцеї по підготовці кваліфікованих робітників з професії «Інструктор індивідуального водіння автомобіля» І та ІІ категорії. Відповідно до статті 61 Закону України «Про освіту» [60] фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів та плата за надання додаткових освітніх послуг. При цьому Порядком надання платних послуг державними навчальними закладами, затвердженими спільним наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та міністерства економіки України від 27 жовтня1997 року № 383/293/131 [61] та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 1997 року за № 596/2400, передбачено, що підставою для надання конкретного виду платних послуг у сфері освітньої діяльності є договір (контракт) з фізичною або юридичною особою, в якому визначається порядок надання послуги, розмір та термін оплати за надану послугу; заява фізичної особи. В разі неякісного виконання або невиконання послуги, внесені кошти підлягають обов'язковому поверненню фізичній (юридичній) особі, яка оплатила послугу. Враховуючи викладене, зазначений наказ підлягає скасуванню, оскільки оплата наданих послуг регулюється в договірному порядку, а не шляхом затвердження нормативно-правових актів.
Ще один критерій, що заслуговує на увагу - дієвість нормативно-правового акта. Він залежить від того, чи вирішує нормативний акт більш проблем у якійсь сфері, ніж ставить перед собою завдань та від простоти у сприйнятті пересічними громадянами. Нормативні акти повинні бути доступні для розуміння, ясно і чітко сформульованими і не допускати двозначності у їх тлумаченні. Окрім того, нормативно-правовий акт обласної державної адміністрації повинен відповідати поставленій меті і цілям регулювання, а також культурним особливостям та надбанням держави. Неодноразово наголошувалося, що основною метою діяльності обласних державних адміністрацій є здійснення виконавчої влади в областях та реалізація делегованих відповідною радою повноважень. Так з метою створення сприятливих умов для функціонування малого бізнесу в області через здешевлення кредитних ресурсів для підприємців, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2006 року N 42 "Про затвердження основних напрямків урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2006 рік", а також керуючись спільним наказом Міністерства економіки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 06 березня 2006 року N 82/20 "Про затвердження рекомендацій щодо порядку часткового відшкодування з місцевих бюджетів відсоткових ставок за кредитами, залученими суб'єктами малого і середнього підприємництва для реалізації інвестиційних проектів" було прийнято розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 1 грудня 2006 року N 438 «Про організацію роботи щодо часткового відшкодування з обласного бюджету відсоткових ставок за кредитами, залученими суб'єктами малого підприємництва у фінансово-кредитних установах».
3.3 Контроль за відповідністю нормативно-правових актів облдержадміністрацій
Контроль є важливою ознакою і основною функцією державного управління. Існування і розвиток громадянського суспільства, процеси реформування економічних відносин на ринкових засадах, євроатлантична інтеграція - безпосередньо залежать від процесу прийняття оптимальних рішень і здійснення ефективного державного контролю за їх своєчасною і повною реалізацією.
Відомо з практики, що останнім часом на всіх рівнях державної влади спостерігалося зниження виконавської дисципліни, нехтування вимогами законності, мали місце прямі порушення законодавства.
Говорячи про правотворчість обласних державних адміністрацій ми фактично характеризуємо один з елементів законності в державному управлінні. Ми вже пояснювали в своїй роботі, що в державному управлінні під законністю, ми розуміємо передусім наявність науково обґрунтованих правових норм, які відповідають Конституції та законам України, вимогам формальної логіки та законодавчої техніки, враховують реалії сьогодення та спрямовані на майбутнє, а, по-друге, - послідовне й неухильне виконання цих норм усіма державними органами, посадовими особами, громадянами й об'єднаннями [62, с. 66], не другорядну роль в чому відіграє контроль.
В контексті правотворчості обласних державних адміністрацій можна стверджувати, що ми маємо справу з власним контролем, тобто тим, що здійснюється безпосередньо обласними державними адміністраціями та їх структурними підрозділами. Прикладом такого контролю є правова експертиза розпоряджень голови обласної державної адміністрації та керівників структурних підрозділів юридичною службою обласної державної адміністрації. Відповідно до вимог Типового регламенту місцевої державної адміністрації у разі, коли проект розпорядження внесено до місцевої державної адміністрації з порушенням визначених у цьому Регламенті вимог, юридична служба апарату місцевої державної адміністрації у дводенний термін повертає головному розробникові проект розпорядження та матеріали до нього із супровідним листом за підписом заступника голови місцевої державної адміністрації (відповідно до розподілу обов'язків) або керівника апарату місцевої державної адміністрації. У разі невідповідності проекту розпорядження законодавству юридична служба апарату місцевої державної адміністрації готує висновок. Детальніше про вказану функцію має бути вказано в Положеннях, що регламентують діяльність юридичних служб обласних державних адміністрацій. Так, наприклад, в Положенні про юридичний відділ апарату Чернігівської обласної державної адміністрації вказано: «здійснює правову експертизу (перевіряє відповідність законодавству) проектів розпоряджень та інших нормативних актів облдержадміністрації, що подаються на підпис керівництва, візує їх за наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів або осіб, що їх заміщують (внутрішнього і зовнішнього погодження), на першому примірнику на зворотному боці останнього аркуша проекту акта.
Зауваження і пропозиції до проекту документа викладаються на окремому аркуші, про що на проекті робиться відповідна відмітка за встановленою формою.
Зауваження юридичного відділу обов'язково доповідаються особі, яка підписує документ, уповноваженою особою.
У разі невідповідності проекту розпорядження чи іншого нормативного акта законодавству та якщо внесені до нього юридичним відділом зауваження не враховано, відділ, не візуючи проект, подає письмовий висновок з пропозиціями щодо законного вирішення відповідного питання для прийняття остаточного рішення головою облдержадміністрації, заступником голови, керівником апарату облдержадміністрації.
Видання розпорядження, іншого нормативного акта, а також подання проекту акта законодавства відповідному органу влади для вирішення питання щодо його прийняття чи узгодження без попереднього розгляду юридичною службою не допускається.»
Іншим видом контролю відповідністю нормативно-правових актів облдержадміністрацій законодавству є контроль Президента України та Кабінету Міністрів України. Так, ч. ІІ, ІІІ ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачають скасування розпоряджень голови обласної державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
Накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.
Наступним видом контролю є контроль з боку органів прокуратури.
Так, відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру» за додержанням і правильним застосуванням законів нагляд здійснює прокуратура. В разі порушення норм чинного законодавства прокурор:
· приносить протест на акт, що суперечить закону, в якому ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
· вносить припис про усунення порушень закону. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.
Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.
· вносить подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють. Подання підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.
· виносить постанову у разі порушення закону посадовою особою про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб. Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.
Наступним видом контролю є контроль, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними підрозділами. Вказані органи виконують функцію державної реєстрації нормативно-правових актів обласних державних адміністрацій, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. З метою попередження порушень чинного законодавства та захисту конституційних прав і свобод громадян Міністерство юстиції України та його територіальні управління відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 93 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» здійснюють державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Зупинимося на державній реєстрації нормативно-правових актів обланих державних адміністрацій. Вона складається з трьох етапів:
1. Проведення правової експертизи нормативно-правового акта.
2. Прийняття рішення щодо його державної реєстрації.
3. Ведення обліку нормативно-правових актів шляхом включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Механізм забезпечення законності нормативно-правових актів обласних державних адміністрацій є недосконалим. Так, відповідно до ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно з законодавством. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх в дію. Нормативно-правові акти, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх в дію. Нами вже було розглянуто порядок оскарження нормативних актів обласних державних адміністрацій, хочемо лише зазначити, що у разі, коли нормативно-правовий акт за наслідками правової експертизи, проведеної органами юстиції під час державної реєстрації, не відповідає чинному законодавству ї з визначених підстав не може бути зареєстрований або у разі, коли акт не подавався на державну реєстрацію (хоча державній реєстрації підлягав на момент прийняття), то він буде існувати, а можливо й застосовуватись до скасування його Президентом України, Кабінетом Міністрів України або в судовому порядку.
У зв'язку з цим доцільно надати органам юстиції повноваження на зупинення дії незаконних нормативно-правових актів. Можливість законодавчого закріплення таких норм вбачається в Законі України «Про нормативно-правові акти», де визначити, що контроль за додержанням законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів покладається на органи, що здійснюють таку реєстрацію.
Зазначений контроль повинен забезпечуватися шляхом проведення перевірок стану додержання суб'єктами нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів органами юстиції, що здійснюють таку реєстрацію. Цей контроль має включати наступні складові:
1. Внесення пропозицій про усунення виявлених порушень.
2. Зупинення дії нормативно-правових актів, у тому числі з підстав їх невідповідності Конституції або законам України, з подальшим вжиттям відповідних заходів.
3. Притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.
Таким чином, основою правотворчості як правової форми реалізації державної правової політики, а тому й гарантією й запорукою забезпечення законності нормативно-правових актів, захисту прав та свобод людини і громадянина, має стати прийняття закону «Про нормативно-правові акти».
В контексті викладено вище, хочемо зауважити, що реальний зміст державного управління визначається не кількістю рішень, що приймаються керівником, а вмілим формуванням цілей та завдань і організацією ефективного контролю за реалізацією цих рішень. У зв'язку з цим, варто зауважити, що наша система контролю ще має надто багато ознак радянської, яка була ефективною в той час, коли всі рішення приймалися нагорі, не треба було оцінювати їх якість, а слід було лише контролювати їх виконання. Вниз спускалися готові вказівки, і на нижніх рівнях прийняття рішень просто не відбувалося. Така система була можливою і тому, що саме державне управління не було зорієнтоване на задоволення потреб громадян - споживачів державних, а було спрямоване лише на обслуговування держави. Сьогодні такий підхід вже не зовсім відповідає принципам функціонування сучасного державного управління. Система доручень, якої немає в жодній демократичній країні, теж є певним пережитком старих часів. Контроль виконання доручень зовсім не враховує якості роботи, а відслідковує лише формальне виконання чи невиконання доручення. Такий підхід є шкідливим, оскільки по-перше, провокує формальне відношення до виконання службових обов'язків. Життя змусить нас поступово відходити від такої практики. І єдиний можливий варіант подолання цих проблем - створення єдиної для всіх системи прийняття і виконання рішень, яка включатиме планування, координацію, моніторинг і оцінку результатів діяльності органів виконавчої влади. Ми маємо створити єдині для всіх і чітко унормовані «правила гри», які будуть враховувати і легітимізувати те, що сьогодні очевидно: система прийняття рішень в демократичній країні працює не лише згори вниз, а і знизу догори. При цьому основою для діяльності системи виконавчої влади має стати не злива доручень, яка щодня падає на голову кожного працівника органів місцевої виконавчої влади і не дозволяє йому ефективно використовувати свій час і забезпечувати достатню якість роботи, а чітка система планування, яка об'єднуватиме індивідуальні плани кожного державного службовця у плани структурних підрозділів, їх - у плани органів виконавчої влади, а вони, в свою чергу стануть поряд з визначеними політичними пріоритетами уряду основою для програми його діяльності. У такій системі міняється сам предмет контролю - це вже не доручення, а заздалегідь запланований конкретний результат. Отже оцінювати треба, насамперед, якість управлінської діяльності, а не лише її формальне здійснення. Тим більше, коли ми говоримо про європейські стандарти, ми насамперед маємо говорити про стандарти якості. А це - чітко визначені стандарти і процедури управлінської діяльності. Якщо ми хочемо спрямовувати оновлене державне управління на задоволення потреб споживача, клієнта, то не маємо іншого вибору, ніж запроваджувати у державних структурах стандартні системи управління якістю, в тому числі і щодо правотворчого процесу.
Як бачимо, при здійсненні правотворчості особливо важливого значення мають її системність та поетапність. Прогнозування економічного і соціального розвитку - науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення в запланованих параметрів розвитку є засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання процесів, які відбуваються в області, державі, суспільстві. На жаль, дане правило щодо системності і поетапності правотворчості в роботі облдержадміністрацій часто порушується. Практика тиску згори, лобіювання, відсутність різного роду ресурсів - все це є наслідком неможливості забезпечення реалізації прийнятого нормативно-правового акта. Право, яке неможливо реалізувати при настанні певного юридичного факту - мертве. Таке право державі непотрібно, оскільки воно не забезпечує свого основного призначення - регулятора суспільних відносин. Проаналізовані за зведеними критеріями акти обласних державних адміністрацій вказують на те, що як процес аналізу ситуації так і власне процес підготовки та написання проекту потребує вдосконалення. На жаль, певні правила нормотворчості закріплені лише в теоретичних розробках та відповідних рекомендаціях Мін'юсту, чого вкрай недостатньо. Основні правила нормотворчості мають бути єдиними в державі і закріплені на законодавчому рівні.
Звертає увагу на себе і недостатність контролю за здійсненням правотворчості обласними державними адміністраціями. Прокуратура часто самоусувається від виконання функції нагляду за дотриманням законодавства, реагуючи лише на резонансні нормативні акти або ж в разі виявлення порушення не доводить справу до кінці, задовольняючись отриманою відпискою про свою неправоту. Щодо органів Мінюсту - контроль буде дієвим лише в тому випадку, коли контролюючий орган має реальні важелі впливу на порушника. Мінюст таких важелів впливу на сьогодні не має, а ті, що має, використовує неефективно. Щодо судового контролю - дійсно, це досить таки надійний спосіб захисту або відновлення порушеного права, але правовий нігілізм значної кількості громадян, розгляд справ роками, небажання судитися з владою та врешті решт низький відсоток виконуваних судових рвшень цей засіб роблять теж недостатньо ефективним.
ВИСНОВКИ
- Загальні висновки за результатами дослідження зводяться до такого.
- Правотворчість місцевих органів виконавчої влади, зокрема обласних державних адміністрацій, є самостійним, видом правотворчості. Особливість їх співвідношення полягає в тому, що правотворчість облдержадміністрацій має субсидіарний характер стосовно законотворчості і підзаконної нормотворчості вищих органів державної влади. Цілі та принципи правотворчості обласних державних адміністрацій є похідними від цілей і принципів вищих органів влади держави.
- 2. Правотворчість обласних державних адміністрацій пов'язана з творенням об'єктивного права. Діяльнісні характеристики правотворчості облдержадміністрацій полягають у забезпеченні виконання волі українського народу на місцевому рівні та волі територіальної громади; формуванні відповідно до неї владних імперативів; закріпленні цих імперативів у нормативно - правових актах облдержадміністрації. Результатом правотворчості обласних державних адміністрацій є нормативно-правовий акт.
- 3. Прийняття місцевими державними адміністраціями нормативно-правових та індивідуальних актів у формі розпоряджень голів та наказів керівників структурних підрозділів заважає уявленню про властивості конкретного правового акта (його юридичні ознаки, порядок розробки і прийняття, порядок набрання чинності, порядок оскарження). На сучасному етапі розвитку місцевих органів виконавчої влади обласного рівня залишається актуальним пошук співвідношення між юридичними властивостями та найменуванням (формою) правових актів місцевих рад. Пропонується на законодавчому рівні диференціювати правові акти місцевих державних адміністрацій залежно від їхньої нормативності, надавши їм різних найменувань, та визначитись - які акти є нормативно-правовими (що слід вважати правилом поведінки - правової норми).
- Система нормативно-правових актів обласних державних адміністрацій складається з таких видів актів: акти голів облдержадміністрацій (власне актів голів облдержадміністрацій, які прийнято в межах наданої компетенції, спільних актів та актів, виданих на виконання делегованих обласною радою повноважень), з них можна виділити регуляторні акти, які прийнято з метою реалізації державної регуляторної політики та акти, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян і підлягають державній реєстрації. Таке групування пояснює процедурно-процесуальні особливості їх підготовки і прийняття.
- 5. Прийняття нормативно-правових актів не є самоціллю - це спосіб реалізації тих повноважень обласної державної адміністрації, які пов'язані із покладанням обов'язків на конкретно невизначене коло фізичних та юридичних осіб у розумінні здійснення ними дій, стримування від здійснення ними дій або не перешкоджання здійсненню стосовно них дій. Для забезпечення єдності правового простору України і попередження спорів про те, за яких обставин або для реалізації яких повноважень обласні державні адміністрації мають право (або зобов'язані) прийняти нормативно - правові акти, законодавство слід доповнити нормою, яка визначатиме коло питань, що встановлюються виключно нормативно-правовими актами.
- 6. В умовах відсутності закону про нормативно - правові акти особливого значення набуває проблема регламентного регулювання нормотворчої діяльності облдержадміністрацій. Вибірковий аналіз регламентів адміністрацій свідчить про те, що вони вирішують одні і ті ж питання нормотворчої діяльності по-різному або зовсім їх не вирішують.
- 7. Оцінка якості нормативно-правових актів обласних державних адміністрацій ґрунтується на уявленні про ідеальну правотворчість, що повинна відповідати певним критеріям. По-перше, законодавче закріплення науково-методичних рекомендацій з підготовки проектів нормативно-правових актів, завдяки чому ці рекомендації набувають нормативного характеру. Законопроектні роботи у цьому напрямку ведуться в Україні вже близько десятиліття, але не можуть одержати свого завершення. По-друге, це додаткова юридична підготовка (щодо правил юридичної техніки) правотворчих відносин на місцевому рівні.
- 8. Офіційне оприлюднення нормативно-правового акта має важливе значення для набрання ним чинності. У законодавстві слід детально визначити форми і порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій. Поряд із традиційними формами їхнього оприлюднення пропонується визнати таку форму як їх розміщення на офіційному Інтернет-сайті.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ. Ред. академіка РАН, д. ю. н., проф.. В.С.Нерсесянца. - М.: Норма, 2006 - 832 с.
2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. З рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.
3. Ришелюк А.М. Законотворчий процес в Україні: Навч. посібн. - К.: Ви-во НАДУ, 2004. - 220 с.
4. Лазарев В.В., Липень С.В., Теория государства и права: Учебник для вузов. - 3-е узд., испр. И доп. - М.: Спартак, 2004. - 528 с.
5. Дрейшев Б.В. Правотворчі відносини в радянському державному управлінні//Москва, 1977, 176 с
6. Конституція України / ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141).
7. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року (з наступними змінами і доповненнями) / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 20-21, ст.190
8. Аналіз роботи Головного управління юстиції Міністерства юстиціх України в автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, районних у містах Києві та Севастополі управлінь юстиції щодо виконаня Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» за І півріччя 2005 року, 18 с.
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 року № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах» / http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
10. Закон «Про мiсцевi Ради народних депутатів та мiсцеве самоврядування» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 28, ст. 387
11. Закон Української РСР від 5 грудня 1990 року «Про бюджетну систему Української РСР» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 1, ст. 1
12. Закон України від 3 лютого 1994 року «Про формування мiсцевих органiв влади i самоврядування» / Відомості Верховної Ради, (ВВР), 1994, N 22, ст.144;
13. Закон України від 24 лютого 1994 «Про вибори депутатів i голiв сiльських, селищних, районних, мiських, районних у мiстах, обласних рад» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 8, ст.38
14. Конституцiйний Договiр від 8 червня 1995 року «Про державну владу i мiсцеве самоврядування в Україні» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 18, ст.133
15. Указ Президента України від 21 серпня 1995 року «Про Положення про обласну, Київську, Севастопольську мiську державну адмiнiстрацiю та Положення про районну, районну у мiстах Києвi та Севастополi державну адмiнiстрацiю
16. Конституція Української РСР, 1978 р. / http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
17. Декларацiя про державний суверенiтет України, прийнята 16 липня 1990 року / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1990, N 31, ст.429
18. Закон України «Про представника Президента України» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 23, ст.335.
19. «Про мiсцевi Ради народних депутатів та мiсцеве i регiональне самоврядування» / .
20. Ткачук А. Влада для демократії, а не для диктатури. (Короткий огляд структури влади за проектами та Конституцією України.) / http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/analit/ukr003.txt
21. Указ Президента України від 21 серпня 1995 року «Про Положення про обласну, Київську, Севастопольську мiську державну адміністрацію та Положення про районну, районну у мiстах Києвi та Севастополі державну адмiнiстрацiю»
22. Указ Президента України від 30 грудня 1995 року «Про делегування повноважень державної виконавчої влади головам та очолюваним ними виконавчим комiтетам сiльських, селищних i міських Рад»
23. Ткачук А. Аналітичні матеріали українського державотворення. 11.07.1996. / http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/analit/ukr005.txt
24. http://ru.wikipedia.org/wiki/Политика
25. Юрій М.Ф. Політологія - К.: Дакор., 2004. - 416 с.
26. Скуратівський В.А., Палій О.М., Лібанова Е.М. «Соціальна політика»//Видавництво НАДУ, Київ, 2003, 369 с.
27. Тертичка В., Ребкало В. Державна політика: аналіз та впровадження в Україні//Київ, видавництво УАДУ, 2006. 80 с.
28. Ковальський В.С., Козінцев І.П. Правотворчість: теоретичні та логічні засади. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 192 с.
29. Тоффлер Э. метаморфозы власти: Пер. с англ. / Э. Тоффлер. - М.:ООО «Издательство АСТ», 2004. - 669, [3] с. - (Philosophy)
30. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р «Про Тимчасовий Регламент Кабінету Міністрів України» / http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
31. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року (з наступними змінами і доповненнями) / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 24, ст.170
32. Порядок контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. N 339 / http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
33. Типовий регламент місцевої державної адміністрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. N 2263 / http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
34. Примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. N 1153 / http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
35. Теорія держави і права. - К.: Юрінформ, 1995. // За загальною редакцією Копєйчикова В.В.
36. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т. IІ - М.: Юрид. лит. 1981. - 361 с.
37. Алексеев С.С. Теория государства и права. -, 1997., 276 с.
38. Бабаев В.К. Загальна теорія права (курс лекцій)., 39 с.
39. Пиголкин А.С. Норми радянського права і їх структура. Збір. Статей. Питання загальній теорії радянського права. 1960., 123 с.
40. Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 53, ст.793
41. Спільне розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації та Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про стан та заходи щодо подальшої взаємодії Луганської облдержадміністрації і МНС України з питань цивільного захисту населення, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи» від 9 квітня 2004 року за N 173/217 / www.liga.ua
42. Закон України «Про оренду землі» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 46-47, ст.280
43. «Про основні засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності» / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 1, ст.17
44. Закон України «Про інформацію» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 48, ст.650
45. Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»
46. Указ Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів»
47. Горбунова Л. «Як набувають чинності відомчі нормативно-правові акти//Бюлетень Міністерства юстиції України, № 1 (39) 2005
48. Гаврилюк Р. О. Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом осіб. - Чернівці: Рута, 2002, -392 с.
49. Розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 23 грудня 2006 р. «Про забезпечення щебеневою продукцією споживачів області / http://www.zhitomir-region.gov.ua
50. Повноваження центральних органів виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548
51. Закон України «Про ціни і ціноутворення» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1990, N 52, ст.650
52. Аналіз роботи Головного управління юстиції Міністерства юстиціх України в автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, районних у містах Києві та Севастополі управлінь юстиції щодо виконаня Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» за І півріччя 2006 року, 22 с.
53. Закон України “Про автомобільні дороги» / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 51, ст.556
54. Закон України «Про рослинний світ» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 22-23, ст.198
55. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних преїзів, правил користування ними та охорони, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198
56. Земельний кодекс України / Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 3-4, ст.27
57. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 року № 1221 «Деякі питання управління дорожнім комплексом”
58. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року N 1243 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»
59. Рекомендації з питань підготовки, державної реєстрації та обліку нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів державного управління, інших органів, акти яких підлягають державній реєстрації, органів господарського управління та контролю, затверджені наказом Міністерства юстиції України 06.12.2002 № 105/5 /Нормативно-методичний посібник з питань державної реєстрації нормативно-правових актів. Київ. Логос. 2003
60. Закон України «Про освіту» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст.451
61. Порядок надання платних послуг державними навчальними закладами, затверджений спільним наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та міністерства економіки України від 27 жовтня1997 року № 383/293/131
Подобные документы
Поняття обласних державних адміністрацій як місцевих органів виконавчої влади в Україні. Функції та повноваження обласних державних адміністрацій. Взаємовідносини обласних державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування.
курсовая работа [24,6 K], добавлен 18.03.2007Дослідження адміністративно-правової форми субординаційної взаємодії місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Подальше виявлення найбільш оптимальної моделі взаємодії цих органів у процесі здійснення управління на місцях.
статья [28,4 K], добавлен 18.08.2017Поняття, мета і умови професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Формування культури державної служби. Стратегія модернізації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.
курсовая работа [38,6 K], добавлен 19.08.2014Поняття, властивості, юридична сила та дія нормативно-правового акту. Види нормативно-правових актів за юридичною силою. Юридичні властивості та види законів. Види підзаконних нормативно-правових актів. Забезпечення правомірності використання актів.
презентация [1,3 M], добавлен 03.12.2014Поняття нормативно-правового акту, його ознаки й особливості. Чинність нормативно-правових актів у просторі. Види нормативно-правових актів, критерії їх класифікації. Підзаконні нормативно-правові акти та їх види. Систематизація нормативно-правових актів.
курсовая работа [239,3 K], добавлен 04.01.2014Структура та основні елементи нормативно-правового акту, його місце та роль у житті держави, етапи правотворчості. Ознаки та види нормативно-правових актів, його відмінність від інших джерел права. Принцип вступу закону в дію. Зворотна сила закону.
курсовая работа [73,9 K], добавлен 13.09.2009Правові засади діяльності місцевих державних адміністрацій. Особливості діяльності Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Організація роботи юридичного відділу. Основні завдання та обов’язки відділу роботи із зверненнями громадян.
отчет по практике [37,6 K], добавлен 27.10.2013Ознаки нормативно-правового акту. Види нормативно-правових актів, їх юридична сила. Ознаки та види законів. Підзаконний нормативно-правовий акт. Дія нормативно-правових актів у часі просторі і за колом осіб. Систематизація нормативно-правових актів.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 14.11.2010Поняття та види функцій права. Поняття, ознаки та основні елементи системи права. Предмет та метод правового регулювання як підстави виділення галузей в системі права. Поняття та види правових актів. Поняття, функції, принципи та види правотворчості.
шпаргалка [144,6 K], добавлен 18.04.2011Поняття нормативно-правового акта як форми вираження правових норм. Класифікація нормативно-правових актів за юридичною силою, за дією цих актів в просторі та за колом осіб. Система законодавства України: аналіз теперішнього стану та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 22.02.2011
