Загальні засади правотворчості обласних державних адміністрацій
Правотворчість як один з визначальних інструментів державної політики у державі в цілому та в її окремій адміністративно-територіальній одиниці - області. Види нормативно-правових актів обласних державних адміністрацій, порядок їх підготовки та розгляду.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.01.2012 |
| Размер файла | 461,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Підсумовуючи все, викладене вище, можна стверджувати, що правотворчість в роботі обласних державних адміністрацій має важливе значення, оскільки завдяки даній формі діяльності облдержадміністрацій створюється та розвивається існуюче право в нашій державі, як єдина внутрішньо узгоджена система загальнообов'язкових норм, що регулюють суспільні відносини.
Суть та основне призначення правотворчості обласних державних адміністрацій визначається у функціях правотворчості, якими є:
1. Первинне регулювання суспільних відносин (фактично це розробка та прийняття нових правових норм). Про таку правотворчість говорять тоді, коли раніше врегулювання тих чи інших суспільних відносин не відбувалося і на певний момент постала потреба такого регулювання. Право не може бути відірваним та існувати окремо від реалій суспільного життя, воно є результатом розвитку такого життя.
2. Вироблення нових моделей суспільного життя та правове закріплення механізмів їх реалізації.
3. Відновлення правового матеріалу (внесення змін та доповнень до чинних норм, скасування, визнання норм такими, що втратили чинність, або їх виключення). Дана функція реалізовується тоді, коли є необхідність замінити ті норми або нормативні акти, що застарілі, не відповідають потребам суспільного розвитку, а також в тих випадках, коли потреба у наявності тих чи інших норм, якщо регулюють суспільні відносини, відпала. Прикладом реалізації такої функції можуть бути також випадки, коли нормативний акт є незаконним і підлягає скасуванню у встановленому порядку.
4. Заповнення прогалин у праві, тобто усунення повної або часткової відсутності в інших нормативних актах необхідних юридичних норм. В даному випадку теорія права вказує, що в разі відсутності правової норми ситуація має бути вирішена за аналогією закону, а якщо ж застосувати аналогію закону неможливо - вирішення відбувається із застосуванням аналогії права. Але аналогія не заміняє собою правової норми, яка повинна бути встановлена правовим шляхом.
Соціальне призначення правотворчості обласних державних адміністрацій полягає у встановленні певних стандартів, вимог до правової поведінки учасників суспільних відносин, які (з позиції держави) є припустимі, бажані або необхідні (обов'язкові або заборонені). Коли ми говоримо про правотворчість - ми говоримо про творення саме об'єктивного права, що виражає стандартні правові ролі. У правотворчості, як основному інструменті політики в державі в цілому та в області зокрема, формуються і затверджуються ті правові норми, що відповідають сучасному рівню суспільних відносин і сприяють їхньому прогресивному розвиткові. Саме в цьому, на наш погляд, в першу чергу виявляється призначення даної форми державної діяльності. Інші прояви правотворчості (зміна і скасування чинних норм, удосконалення їх редакції) мають підпорядковане, допоміжне значення для утворення чітко визначеної і внутрішньо узгодженої системи юридичних норм. Шляхом правотворчості обласних державних адміністрацій створюються правові норми, що стимулюють виникнення і розвиток сучасних правовідносин в областях.
РОЗДІЛ 2. ПІДГОТОВКА ТА РОЗГЛЯД ПРОЕКТІВ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ОБЛАСНИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ
2.1 Поняття та види нормативно-правових актів обласних державних адміністрацій, їх місце в системі нормативно-правових актів органів виконавчої влади
Забезпечуючи основні завдання, покладені на обласні державні адміністрації нормами Конституції України та Закону України "Про місцеві державні адміністрації", їх голови та керівники структурних підрозділів видають нормативно-правові акти.
Поняття «нормативно-правові акти» охоплює широкий комплекс актів правотворчості, що приймаються переважно органами законодавчої і виконавчої влади. Основний зміст цих актів складають правові норми. Нормативно-правові акти відіграють важливу роль в правовому регулюванні суспільних відносин, що пояснюється суттєвими перевагами у порівнянні з іншими джерелами права. Так, характер приписів, що містяться в них, розрахований на багаторазове застосування, можливість охоплення широких сфер суспільного життя, відносну швидкість процедури їх прийняття, внесення змін чи скасування, досконала техніках викладення й систематизація.
Нормативно-правовий акт - це акт правотворчої діяльності компетентних державних органів, що встановлює, змінює чи відміняє норми права.
Власне нормативно-правовий акт є зовнішньою і офіційною формою вираження права, тобто системи формально-визначених і загальнообов'язкових правових норм, встановлених чи санкціонованих державою, що забечуються її цілеспрямованою діяльністю.
Характеризуючи основні ознаки нормативно-правових актів обласної державної адміністрації можна стверджувати, що вони:
1. видаються уповноваженими органами держави, їх посадовими особами. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” [7] на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
2. мають вигляд документа, викладеного в письмовій формі;
3. змістовно вміщують норми права, що стосуються широкого кола адресатів.;
4. приймаються згідно з чітко визначеною процедурою. Процедура прийняття розпоряджень визначена в регламентах роботи відповідних державних адміністрацій, що затверджуються на сонові Типового регламенту місцевої державної адміністрації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. N 2263 [33]та інструкцій з діловодства в обласних державних адміністраціях, що затверджуються на основі Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади місцевих органах виконавчої влади, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. N 1153 [34];
5. відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» [7] розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, обов'язковими для виконання на всій території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Особливо актуальним питанням в роботі обласних державних адміністрацій є відмежування актів облдержадміністрації, що є нормативно-правовими від тих, що ними не є. Тут слід виходити з того, чи містять дані акти правові норми, та із змісту поняття «правова норма».
В теорії права існують різні визначення норми права, які, на наш погляд, в основному зводяться до наступного:
Норма права - загально- та формально-визначене правило поведінки, яке формулюється державою у чітко регламентованому порядку і має загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів, на яких розповсюджується його дія та виражає обумовлену матеріальними умовами життя суспільства волю і інтереси народу, активно впливаючи на суспільні відносини в цілях їх впорядкування.
Норма права повинна встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов'язків суб'єктів, визначати умови, при наявності яких суб'єкти можуть реалізувати вказані права і обов'язки, та закріплювати певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться.
Поняття норми є невід'ємним від соціальної діяльності людини, адже норма не є чимось, що перебуває поза суспільними відносинами, над такими відносинами, вона органічно вплетена в діяльність людей і виражає найтиповіші, стійкі зв'язки і суспільні відносини. Але оскільки ми говоримо саме про правові норми - всі соціальні норми будемо розглядати з точки зору їх загального і специфічного співвідношення з правом. Різноманітні соціальні норми здійснюють вплив на право як в сфері правотворчості, так і в сфері правозастосування. Тобто виникнення юридичного права пов'язане з необхідністю зберігання цілісності суспільства і здійснення державної влади, визначення сфери незалежності, непідвладності, свободи членів суспільства [35, с. 37].
Норма права - структурний елемент системи права, що відноситься до неї як частина до цілого (або як конкретне до загального).
Нормі права як елементу системи в тому або іншому ступені властиві істотні ознаки, властиві праву, тому їй можна дати визначення, ідентичне по своєму значенню визначенню права в цілому [37, с. 87].
Будь-яке державно-організоване суспільство не може обійтися без норм права [36, с. 143]
В.К. Бабаев [38, с. 4] дещо по-іншому дав поняття норм права: юридична норма - це загальнообов'язкове веління, виражене у вигляді державного владного розпорядження і регулююче суспільні відносини.
А ось А.С. Піголкін [39, с. 67] правову норму визначив як правило поведінки, яке є вимогою, велінням, зверненим до суб'єктів права погоджувати свою поведінку з вказівками норми під загрозою невигідних наслідків при порушенні цих вказівок.
Норма права - регулятор суспільних відносин, тобто певне правило поведінки у певних випадках.
Норма є формально-визначеною, тобто виражена від держави та закріплена у відповідному джерелі права. Зміст правової норми висловлюється і існує тільки у формально-закріпленому вигляді.
У нормах права правило поведінки викладається в найголовніших, істотніших рисах. Норма відрізняється чітким детальним викладом і точністю.
Загальнообов'язковість норм права означає те, що норми права розповсюджуються на учасників відносин даного вигляду і не залежить від того, яким є суб'єктивне (особисте) відношення до норм тих або інших людей, згодні вони з нормами чи ні, схвалюють їх чи ні.
Примусовість означає те, що норма права охороняється примусовою силою держави. Норма права - це правило, направлене не тільки в сьогодення, але і в майбутнє. Зміст, сенс, мета норми полягає в тому, щоб упорядкувати суспільні відносини певного виду, підпорядкувати їх певному режиму, сприяти їх розвитку в тому або іншому напрямі.
Регулятивною особливістю юридичних норм є те, що вони указують на можливу або належну поведінку.
Норми права містять вказівку на істотні ознаки поведінки, властиві кожному з невизначеного числа конкретних індивідуальних відносин (вчинків), які держава має намір піддати правовому регулюванню.
Вони є імперативним приписом незалежно від того, який характер має вказаний припис: заборона, уповноваження або дозвіл. Норма у будь-якому випадку знаходиться під охороною держави, оскільки вона нею встановлена. В державі, зокрема, існує цілий ряд органів та посадових осіб, метою діяльності яких є забезпечення (іноді навіть шляхом примусових заходів) виконання нормативних приписів (норм права).
Норма права є певним методом впливу на регульовані відносини. Причому методи регулювання виникаючих відносин можуть бути абсолютно несхожі, як і самі відносини, бо використовуються різні способи надання їм визначеності та впорядкованості. В цей метод, зокрема, включаються: обставини, за яких застосовується норма; коло учасників регульованих цією нормою відносин; взаємні права і обов'язки; санкції за невиконання обов'язків.
Як вже зазначалося, норма права - загальнообов'язкове правило поведінки, вона має значення не для окремого індивіда, а для всіх, тих, хто відносяться до визначеної нею категорії людей (суспільства в цілому) як можливих (або реальних) учасників конкретного виду суспільного відношення.
Норма права звичайно не вказує персоніфікованих виконавців припису, що в ній міститься. Інакше кажучи, вона розрахована на невизначене коло уповноважених і зобов'язаних осіб. Це відбувається тому, що норма права як абстрактна модель поведінки розрахована на неодноразову дію, а отже, в поле її тяжіння може потрапити практично кожного член суспільства.
Абстрактність норми права зовсім не означає невизначеності її змісту. Навпаки, норма права є саме такою, що містить цілком конкретне правило поведінки.
Зміст правової норми визначається об'єктивною природою того виду суспільних відносин, на впорядкування яких вона направлена. Він формується під впливом соціального досвіду регулювання, рівня загальної і правової культури, етичних і політичних установок, орієнтацій держави та інших чинників. Зміст норми в основному визначається змістом регульованих відносин.
Норма права - правова реальність навіть в тому випадку, якщо вона жодного разу не застосовувалася для регулювання фактичних відносин. Наприклад, згідно норм статті 21 Закону України «Про прокуратуру» [40, с. 9] протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта. В практиці роботи Чернігівської обласної державної адміністрації не було жодного випадку, коли б розпорядження її голови було оскаржено прокурором до суду. Разом з тим правова норма надає прокурору таке право, і голова обласної державної адміністрації має зважати на це при виданні ним відповідних актів.
В сучасних умовах вдосконалення норм права йде по двох основних напрямах: поліпшення змісту норм, закріплення їх „істинності”; впорядкування їх структури і системи в цілому.
Перший шлях характеризується тенденцією до все більш точного віддзеркалення потреб суспільного життя, без чого неможливо забезпечити зростання ефективності дії норм права як регуляторів суспільних відносин. Тому вдосконалення змісту торкається всього комплексу норм - зобов'язуючих, уповноважуючих, забороняючих. Зростає значення рекомендаційних норм. Ця тенденція помітна і в діяльності обласних державних адміністрацій. Особливо з огляду на те, що з одного боку чинне законодавство забороняє втручання державних органів в підприємницьку діяльність, а з іншого - вирішення питань соціально-економічного розвитку територій Законом України «Про місцеві державні адміністрації» [7] покладено саме на обласні державні адміністрації. В рамках кожного різновиду норм виробляються нові, більш ефективні методи впливу на суспільні відносини за допомогою всіх елементів правової норми.
Що стосується актів обласних державних адміністрацій - їх акти можуть бути як такими, що містять правові норми, так і такими, що правових норм не містять (понад 90 %).
Містити правові норми можуть як розпорядження голів облдержадміністрацій так і накази керівників їх структурних підрозділів. Щодо того, чи можна віднести накази керівників структурних підрозділів облдержадміністрацій до нормативно-правових актів, варто зауважити, що хоча для наказів керівників структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади така явище, як нормативно-правових характер актів не властиве (вони мають лише внутрішній характер і поширюється лише в межах відповідного органу), керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій видають накази, які можуть містити правові норми. Даного висновку ми дійшли на підставі аналізу цілого ряду типових положень про структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, де в різних варіаціях розписано, що основні задачі, які покладаються на управління, реалізуються ним шляхом видання наказів керівника (начальника) управління та стверджується, що накази начальника управління (відділу т. ін), які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в управлінні юстиції області. Існування цілого ряду таких нормативних актів підтверджують і щорічні аналізи щодо державної реєстрації нормативно-правових актів, що готуються Міністерством юстиції України.
Таким чином, розпорядження голови облдержадміністрації як нормативно-правовий акт - це офіційний документ, що видається головою обласної державної адміністрації (або особою, яка у встановленому порядку здійснює виконання повноважень голови облдержадміністрації) в межах компетенції, регулює суспільні відносини за допомогою встановлення, зміни, скасування правових норм.
Вказаний вид нормативно-правових актів голів обласних державних адміністрацій на практиці зустрічається у вигляді власне розпоряджень голів облдержадміністрацій та як спільні акти, наприклад голови облдержадміністрації та голови обласної ради або ж іншого органу державної влади. Так, 9 квітня 2004 року за N 173/217 [41] затверджено спільний нормативний акт голови Луганської обласної державної адміністрації та Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про стан та заходи щодо подальшої взаємодії Луганської облдержадміністрації і МНС України з питань цивільного захисту населення, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи». Вказаний акт прийнято «з метою подальшого налагодження взаємодії МНС України з регіонами, вжиття дієвих заходів щодо безумовного виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Послідовність. Ефективність. Відповідальність", реалізації політики Уряду щодо підвищення рівня техногенної, екологічної, ядерної безпеки, створення сприятливих умов з розв'язання проблем економічного та соціального розвитку регіонів, запровадження сучасних механізмів державної підтримки розвитку регіонів і координації зусиль щодо вивчення, пом'якшення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи з урахуванням специфіки Луганського регіону». У березні 2003 року Чернігівською обласною державною адміністрацією спільно з головою обласної ради прийнято спільне розпорядження про затвердження Положення про надання стипендій для обдарованої молоді. Випадки прийняття такого роду розпоряджень стають дедалі частішими і вказана процедура може стати поширеним явищем.
Проаналізувавши акти, прийняті обласними державними адміністраціями спільно з іншими органами державного управління, можна стверджувати, що необхідність у прийнятті такого роду нормативно-правових актів виникає тоді, коли чинним законодавством чітко не визначено, до чиєї компетенції віднесено вирішення того чи іншого питання, або відсутні механізми та ресурси для реалізації окремих завдань та функцій, що здійснюють облдержадміністрації згідно з чинним законодавством. Хоча, питання щодо можливості та законності видання такого виду нормативних актів, на наш погляд, видається спірною. Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначила, що органи державної влади (до структури яких входять й обласні державні адміністрації), їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Єдиним видом нормативного акту, що визначений законом для обласних державних адміністрацій, є розпорядження їх голів. За таких обставин видається, що на даний час видання таких актів, як спільні розпорядження голів облдержадміністрацій з іншими посадовими особами, суперечить принципу законності правотворчості, оскільки можливість видання такого акту не передбачена жодним законом України. Разом з тим, не виключено, що в майбутньому можливість прийняття спільних актів може бути надана.
Наказ керівника структурного підрозділу облдержадміністрації - офіційний нормативно правовий акт, що видається керівником структурного підрозділу (апарату, управління, відділу т.ін.) обласної державної адміністрації (або особою, яка у встановленому порядку здійснює виконання повноважень керівника структурного підрозділу) в межах компетенції, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення, зміни, скасування правових норм у відповідних напрямках діяльності структурного підрозділу.
Накази керівників структурних підрозділів облдержадміністрацій можна умовно розподілити на дві групи:
1. власне накази керівників структурних підрозділів облдержадміністрації;
2. спільні накази керівників структурних підрозділів облдержадміністрації, які можуть видаватися:
· спільно керівниками структурними підрозділів облдержадміністрації;
· спільно керівниками структурних підрозділів облдержадміністрації та територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади на місцях.
Щодо законності видання спільних наказів керівниками структурних підрозділів обласних державних адміністрацій - воно, аналогічно виданню спільних розпоряджень, теж не передбачено чинним законодавством. Разом з тим, вбачаємо за можливе видавання спільних наказів керівників структурних підрозділів облдержадміністрації, оскільки ці структурні підрозділи одного рівня та мають подібну схему своєї побудови і діяльності. Щодо можливості видання спільних наказів з територіальними структурами центральних органів виконавчої влади на місцях, то, очевидно, вона може бути передбачена в законі. На даний час можливим є лише врахування пропозицій територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади на місцях при підготовці проектів та виданні наказів керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів облдержадміністрації.
Закон України «Про місцеві державні адміністрації» [7, с.4] чітко визначив, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій видаються на виконання:
а) Конституції України;
б) законів України;
в) актів Президента України;
г) актів Кабінету Міністрів України;
д) актів міністерств та інших органів виконавчої влади;
е) власних повноважень;
є) делегованих повноважень.
Щодо наказів керівників структурних підрозділів обласних державних адміністрацій - Закон України «Про місцеві державні адміністрації» не містить прямої норми, де б було визначено, що ж є підставою для видання вказаних актів. Разом з тим, практика теорія права та практика діяльності місцевих державних адміністрацій дає підстави вважати, що це, як і для розпоряджень голів обласних державних адміністрацій, Конституція України, закони України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, актів міністерств та інших органів виконавчої влади, розпорядження голів обласних державних адміністрацій, власні повноваження, зокрема, визначені в Положеннях про вказані структурні підрозділи, які затверджуються актами голови облдержадміністрації на підставі Типових положень про них, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вважаємо, що підставою для видання актів керівників структурних підрозділів обласних державних адміністрацій може бути і делегування повноважень обласною радою. Справа в тому, що на сьогоднішній день обласні ради не мають власних виконавчих комітетів, які б забезпечували виконання цілого ряду наданих радам законом повноважень. Фактично функції таких виконкомів сьогодні виконують облдержадміністрації, які реалізують делеговані обласною радою повноваження саме через свою структурні підрозділи, які забезпечують реалізацію покладених на них завдань і функцій як шляхом підготовки проектів розпоряджень голів обласних державних адміністрацій, так і шляхом видання власних актів - наказів.
Цілком зрозуміло, що оскільки закон України є актом, що має вищу юридичну силу, всі інші нормативно правові акти, втому числі й акти обласних державних адміністрацій, мають підзаконний характер, тобто їх норми повинні відповідати вимогам закону. Президент України є главою нашої держави, а Кабінет Міністрів України - вищим органом в системі органів виконавчої влади України, їх акти за юридичною силою є нижчими за юридичну сил закону, але вищі по відношенню до актів інших органів влади.
Відносно наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, цілком очевидно, що їх дія поширюється на всю територію України, за умови, що вони прийняті в межах компетенції та є вищими за юридичною силою по відношенню до розпоряджень голів облдержадміністрацій та наказів керівників їх структурних підрозділів.
Місце нормативно-правових актів обласних державних адміністрацій в системі нормативно-правових актів органів влади та місцевого самоврядування можна побачити на рис. 2.1.
Згідно статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» [7, с. 8] до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:
1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;
2) соціально-економічного розвитку відповідних територій;
3) бюджету, фінансів, обліку;
4) управління майном, приватизації та підприємництва;
5) промисловості, сільського господарства, підприємництва, будівництва, транспорту і зв'язку;
6) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх;
7) зовнішньоекономічної діяльності;
8) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;
10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.
Главою 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» [7, с. 3] згадані повноваження деталізовано.
Вказаний перелік повноважень не є вичерпним, ч. 2 ст. 13 згадуваного Закону визначає, що місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.
Так, зокрема Законом України «Про оренду землі» [42, с. 5]передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Згідно Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» обласні державні адміністрації мають ряд повноважень сфері у проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) із заміною застарілого житлового та нежитлового фондів - в разі делегування їм відповідних повноважень місцевою радою.
2.2 Порядок підготовки та розгляду нормативно-правових актів обласних державних адміністрацій
Порядок підготовки та розгляду проектів нормативно-правових актів в обласній державний адміністрації має свої особливості.
Процес правотворення при прийнятті та зміні нормативно-правових актів обласних державних адміністрацій являє собою систему певних, пов'язаних між собою та взаємозалежних процедур (стадій).
Умовно ці стадії можна розбити на ряд етапів. В юридичній літературі є різні класифікації стадій процесу правотворення. На рис. 2.2 зображено пропоновані різними авторами стадії в узагальненому вигляді:
Розглянемо вказані стадії в контексті правотворчого процесу прийняття розпоряджень голови обласної державної адміністрації.
В результаті діяльності визначається стан середовища, що сприймається суб'єктом діяльності. Далі відбувається формулювання загального бачення щодо тенденцій розвитку даного середовища в часі та просторі, визначається специфіка керованого об'єкта. Потім здійснюється моделювання ситуації та визначення параметрів моделі суспільного розвитку. Таким чином відбувається перша, допроектна, стадія процесу правотворення. Для обласних державних адміністрацій мотивом прийняття управлінського рішення нормативного характеру можуть бути потреби соціального життя області (наприклад в Чернігівській області рівень смертності серед інших областей в Україні найвищий, що потребує вжиття додаткових заходів, та є мотивом для розробки відповідних управлінських рішень).
Суб'єкти діяльності, які вносять проекти розпоряджень голови місцевої державної - управління, відділи та іншими структурними підрозділами обласної державної адміністрації.
Рис. 2.2. Стадії процесу правотвореня
Порядок підготовки та прийняття розпоряджень голови обласної державної адміністрації визначено в законах України «Про місцеві державі адміністрації» та «Про основні засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності» [43, с. 18-26], Типовому регламенті місцевої державної адміністрації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. N 2263. Відповідно до п. 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України дано вказівку головам обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій затвердити у місячний термін регламенти відповідних державних адміністрацій. На практиці постає питання, що саме має на увазі уряд під словом «відповідних»? Чи маються на увазі лише та адміністрація, яку очолює відповідний голова чи дана вказівка передбачає необхідність подальшої роботи щодо затвердження регламентів відповідних адміністрацій районного рівня? На практиці кожною обласною державною адміністрацією розробляється власний регламент роботи, в якому окремі питання роботи обласної державної адміністрації викладаються «з врахуванням місцевих особливостей». Але що це за місцеві особливості і чи можуть вони йти врозріз з нормами типового регламенту? Непоодинокими є випадки, коли норми «власних» регламентів змінюють підходи, що закріплені в Типовому регламенті. Щодо цього вважаємо, що норми, вміщені в Типовому регламенті, не можуть бути не відмінені, не змінені, разом з тим, кожен конкретний регламент обласної державної адміністрації може бути доповнений новими нормами, які не суперечать нормам Типового.
Щодо норм власних регламентів, на нашу думку в даному випадку, говорячи про необхідність затвердження регламентів відповідних державних адміністрацій, нормотворець вказував на затвердження такого регламенту в контексті кожної конкретної державної адміністрації, в основі норм цього регламенту обов'язково мають бути положення Типового регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, а норми, що враховують «місцеві особливості» не повинні жодною мірою йти в розріз з нормами Типового регламенту, тобто не виключати та не змінювати норм, що вже містить Типовий регламент.
У разі коли розроблення проекту розпорядження доручено кільком структурним підрозділам обласної державної адміністрації, виконавець, зазначений першим, є головним розробником. Тут теж часто постає питання - що означає термін «головний розробник», яким є його правовий статус, тобто які він має права, обов'язки та яку несе відповідальність за належну (неналежну) підготовку проектів нормативних актів.
Проекти розпоряджень до їх внесення обласній державній адміністрації державній адміністрації підлягають обов'язковому погодженню із заінтересованими структурними підрозділами місцевої державної адміністрації, у разі потреби - з іншими заінтересованими органами та організаціями. Якщо ж мова йде про підготовку проекту нормативно-правового акту регуляторного характеру, вказаний акт має бути внесений у відповідний плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на наступний календарний рік та оприлюднений.
Стосовно кожного проекту розпорядження регуляторного характеру його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Кожен проект такого акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у встановлені законом строки та спосіб. Закон України «Про основні засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності» [43]визначає, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
При визначенні регуляторними органами друкованих засобів масової інформації, в яких публікуються зазначені документи, надається перевага офіційним друкованим засобам масової інформації.
Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, зазначені документи можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.
Витрати, пов'язані з оприлюдненням проектів розпоряджень, які є регуляторними, фінансуються за рахунок розробників проектів регуляторних актів або регуляторних органів, які оприлюднюють ці документи.
Погоджений проект розпорядження візується керівниками зазначених структурних підрозділів, органів та організацій.
Проект розпорядження вноситься головним розробником разом з довідкою про погодження проекту розпорядження, де зазначаються заінтересовані структурні підрозділи, органи та організації, які:
погодили проект;
висловили зауваження та пропозиції, враховані головним розробником;
висловили зауваження та пропозиції, не враховані головним розробником;
не висловили своїх позицій щодо проекту розпорядження.
Проект розпорядження вноситься після проведення заінтересованими структурними підрозділами, органами та організаціями відповідної експертизи з пояснювальною запискою, що містить необхідні розрахунки, обґрунтування і прогнози соціально-економічних та інших наслідків його реалізації, до якої у разі потреби може додаватися інформаційно-довідковий матеріал (таблиці, графіки тощо).
Якщо розпорядження, що готується, тягне за собою зміни або доповнення до інших розпоряджень, то ці зміни або доповнення включаються до проекту розпорядження, що готується, або подаються окремим актом одночасно з проектом.
За наявності розбіжностей у пропозиціях, які висловлені щодо проекту розпорядження, керівник органу, який вносить проект, повинен забезпечити їх обговорення із заінтересованими органами та організаціями з метою пошуку взаємоприйнятного рішення.
Щодо подальшої долі проекту, Тимчасовий регламент передбачає наступне: «У разі внесення проекту розпорядження з розбіжностями до нього додається протокол розбіжностей, в якому повинна міститися редакція спірного пункту (норми) проекту, варіант редакції, запропонований заінтересованим структурним підрозділом, органом, організацією, відхилений або врахований головним розробником частково, мотиви відхилення головним розробником зауважень та пропозицій, а також стисло повідомляється про проведену головним розробником роботу з ліквідації цих розбіжностей та про посадових осіб, які брали у ній участь» Щодо вказаної норми, на наш погляд варто зауважити наступне: проект не може вноситись «з розбіжностями», він вноситься з положеннями, щодо яких є розбіжності в позиціях суб'єктів, що беруть участь у підготовці проекту нормативно-правового акту.
У разі проведення публічного обговорення проекту розпорядження головний розробник вносить проект розпорядження разом з довідкою про проведення публічного обговорення, в якій зазначаються коло осіб, які були залучені до публічного обговорення, результати цього обговорення, рішення щодо врахування пропозицій, мотиви та обґрунтування їх відхилення (в цілому або частково).
Головний розробник разом з проектом розпорядження може вносити до обласної державної адміністрації текст інформаційного повідомлення про цей проект.
Текст інформаційного повідомлення обсягом до 200 слів готується головним розробником на окремому аркуші і повинен містити обґрунтування необхідності прийняття проекту нормативно-правового акта, його мету та розкривати зміст цього проекту, соціально-економічні та інші істотні наслідки його прийняття.
У разі прийняття головою обласної державної адміністрації рішення про інформування населення стосовно проекту текст інформаційного повідомлення передається прес-службі місцевої державної адміністрації для доведення його до відома населення.
Проекти розпоряджень із соціально-економічних питань повинні, як правило, мати преамбулу, в якій викладається аналіз стану справ і причин недоліків у розв'язанні відповідних проблем, визначається мета видання розпорядження.
Встановлювані завдання повинні бути конкретними і реальними, спрямованими на досягнення у найкоротший термін мети, визначеної розпорядженням, з переліком виконавців і визначенням термінів виконання завдань.
У необхідних випадках у проекті розпорядження можуть передбачатися проміжні контрольні терміни інформування місцевої державної адміністрації про хід виконання встановлених завдань.
Головний розробник разом з проектом розпорядження, яке є регуляторним актом, також подає:
копію рішення територіального органу Держпідприємництва про його погодження або копію рішення апеляційної регуляторної комісії про задоволення скарги головного розробника щодо відмови зазначеного органу в погодженні проекту цього акта;
висновок про результати аналізу впливу регуляторного акта;
копію повідомлення про оприлюднення цього проекту.
У разі коли проект розпорядження внесено до місцевої державної адміністрації з порушенням визначених у її Регламенті вимог, юридична служба апарату місцевої державної адміністрації у дводенний термін повертає головному розробникові проект розпорядження та матеріали до нього із супровідним листом за підписом заступника голови місцевої державної адміністрації (відповідно до розподілу обов'язків) або керівника апарату місцевої державної адміністрації.
Внесений проект розпорядження доповідається голові місцевої державної адміністрації або його заступнику (відповідно до розподілу обов'язків), за дорученням якого апаратом місцевої державної адміністрації (далі - апарат) проводиться опрацювання проекту, а також редагування тексту.
Тривалість опрацювання проекту розпорядження в апараті не повинна перевищувати 10 робочих днів (у разі необхідності цей термін може бути продовжено заступником голови за обґрунтованим проханням посадової особи апарату).
Якщо під час опрацювання проекту розпорядження виявлено необхідність внесення до нього істотних змін, проект повертається для доопрацювання та повторного візування керівниками заінтересованих органів та організацій.
Неврегульовані розбіжності щодо проекту розпорядження розглядає заступник голови місцевої державної адміністрації (відповідно до розподілу обов'язків), який приймає рішення про врахування або відхилення зауважень. При цьому заступник голови може внести на розгляд голови місцевої державної адміністрації проект розпорядження з розбіжностями з додаванням довідки про такі розбіжності та пропозиціями щодо їх усунення.
Проект розпорядження візується працівниками апарату, які здійснювали його опрацювання (в обов'язковому порядку працівником юридичної служби), заступником голови місцевої державної адміністрації, який відповідає за його підготовку, та у разі необхідності іншими заступниками голови і передається керівнику апарату для доповіді його голові місцевої державної адміністрації.
У разі невідповідності проекту розпорядження законодавству юридична служба апарату місцевої державної адміністрації, не візуючи проект, готує висновок з пропозиціями щодо законного вирішення відповідного питання для прийняття остаточного рішення головою облдержадміністрації, заступником голови, керівником апарату облдержадміністрації. Проекти розпоряджень з питань соціально-економічного розвитку відповідної території у разі необхідності попередньо обговорюються на засіданнях колегії місцевої державної адміністрації.
Підписані головою місцевої державної адміністрації розпорядження реєструються в установленому порядку і надсилаються заінтересованим органам та організаціям згідно з розрахунком розсилання (за відповідним списком).
Додатки до розпоряджень підписуються керівником апарату місцевої державної адміністрації.
2.3 Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами обласних державних адміністрацій
правотворчість нормативний державний адміністрація
Як ми зазначали вище, видання актів місцевих державних адміністрацій має кілька стадій.
Однією з них є набрання чинності вказаними нормативно-правовими актами.
Набрання чинності нормативно-правовими актами - визначений у законодавчому порядку строк, з якого дані акти набувають обов'язкового характеру для суб'єктів, на яких поширюються вміщені в них правові приписи.
Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами обласних державних адміністрацій визначено рядом законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, це зокрема:
Конституція України;
Закон України «Про місцеві державні адміністрації» [7];
Закон України «Про інформацію» [44];
Закон України «Про основні засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності» [43];
Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» [45];
Указ Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» [46].
За ст. 57 Конституції України нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом [47, с. 16].
Нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Закон України «Про місцеві державні адміністрації» в ст. [7] 41 визначає, що акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх в дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.
Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх в дію.
Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх в дію.
Закон України «Про інформацію» [44] в ст. 21 визначає, що інформація державних органів доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:
опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;
опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо та аудіовізуальні засоби масової інформації;
безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);
надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;
оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.
Нормативно-правові акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.
Закон України «Про основні засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності» [43] визначає, що регуляторні акти, прийняті місцевими органами виконавчої влади, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації, визначених Кабінетом Міністрів України, не пізніш як у десятиденний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, у випадку, якщо ці регуляторні акти не підлягають державній реєстрації.
Все, викладене вище, дає підстави стверджувати, що правотворчість обласних державних адміністрацій забезпечує реалізацію як загальнодержавних рішень, так і вирішення питань місцевого значення. Ці завдання виникають в процесі формування права, завершальним етапом якого є правотворчість. Правотворчість обласних державних адміністрацій хоч і повинна витікати з загальнодержавних цілей та інтересів, разом з тим, має власну систему, яка практично не регулюється законодавством.
Окрім процедурних питань, що виникають в процесі підготовки проекту нормативно-правового акту, є цілий ряд питань, які потребують нагального вирішення або у уточнення, зокрема закріплення на законодавчому рівні єдиного для всіх нормативно-правових актів порядку оприлюднення, деталізації характеристик суб'єктів процесу правотворення, визначення видів нормативно-правових актів та процедур їх прийняття залежно від видів.
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ПРАВОТВОРЧОСТІ ОБЛАСНИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ ТА ШЛЯХИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ
3.1 Забезпечення систематичності та поетапності правотворчості
Право - регулятор суспільних відносин. Результатом реалізації правових норм є правопорядок, тобто такий організований а упорядкований стан суспільних відносин, який виникає в результаті його регламентації правовими нормами. Взагалі під поняттям «порядок» розуміють правильний, налагоджений стан чогось, а для створення такого стану потрібен відповідна систематична діяльність. Першою стадією процесу правового регулювання є стадія регламентації суспільних відносин, формування і загальної дії права. Саме на цій стадії здійснюється правотворча діяльність компетентних державних органів, формулюються і закріплюються в правових актах правові норми. Для належного забезпечення правотворчого процесу має здійснюватись прогнозування та планування такої діяльності.
Планування і прогнозування дозволяє правотворцям підготувати якісну базу для подальшої роботи і таким чином усунути необхідність «швидкого реагування» на ті чи інші явища і пов'язані з ними управлінські ризики. Існує багато прикладів, коли сміливі і ризикові ініціативи прекрасно себе виправдали, але ще більше випадків, коли результатом ризику був повний крах. Іншими словами, планування нормотворчості має бути присутнім у відповідних галузях, щоб підготувати базу для одержання максимальної результативності та ефективності від прийнятого акта, та щоб при цьому цей акт був справедливим та здійсненним.
Шлях до успішного планування і прогнозування проходить крізь детальний і продуманий аналіз "історичних" закономірностей у сукупності з вдумливою інтерпретацією наявних тенденцій і можливостей сьогодення. Так чи інакше, планування і прогнозування є складовими частинами одного й того ж процесу - вони вимагають безперервної розробки шляхом прямого і зворотного руху між діями і цілями, а також відповідними доходами і витратами, поки не буде досягнутий певний баланс. Інакше кажучи, плани повинні бути досяжними, а прогнози реальними.
Аналіз зовнішнього середовища і поточного стану суспільних відносин є необхідною передумовою розробки ефективного плану. Він спрямований на одержання і узагальнення об'єктивної інформації про стан адміністративно-територіальної одиниці (області) - силу, слабкість, можливості області, небезпеку для неї.
Аналіз зовнішнього середовища - процес, за допомогою якого правотворець, або особа, яка здійснює підготовку проекту нормативно-правового акта, а фактично - управлінське рішення, оцінює зовнішню безпеку і можливості, що можуть перешкоджати або сприяти досягненню поставленої мети.
Прогнозування нормотворчої діяльності полягає у передбаченні на основі наявних даних напрямку, характеру та особливостей розвитку тих чи інших явищ і процесів. У правотворчій діяльності прогнозування - це визначення певних напрямків та пріоритетів розвитку законодавства (в широкому значенні), нормативного регулювання тих чи інших правовідносин, а також - передбачення наслідків нормативних рішень. Особливо цінними є дослідження юридичної науки з питань прогнозування дії правових норм у часі, просторі та по колу осіб [48, c. 145].
На різних етапах розвитку державності та громадянського суспільства наука прогнозує, а практика втілює в життя певні правові пріоритети, які з часом суттєво змінюються. Так, у перші роки після набуття Україною незалежності на перший план виступила тенденція інтенсифікації правотворчої діяльності. Такий підхід диктувався необхідністю створення власної правової бази, новими вимогами щодо регулювання суспільних відносин [28, с. 81.].
Зараз гостро стоїть питання наукової забезпечуваності та якості прийнятих нормативно-правових актів. Це стосується як актів вищих органів державної влади, так і органів влади місцевого рівня.
Як і в будь-якому органі, діяльність обласної державної адміністрації має носити системний, плановий характер. Реалізуючи надані законом повноваження обласна державна адміністрація повинна створювати проекти нормативно-правових актів. Разом з тим, практика показує, що така діяльність як правотворення з метою реалізації покладених завдань в планах обласних державних адміністрацій не значиться.
Таким чином, відсутність аналізу ситуації та будь-якого планування в частині правотворення - перша проблема в діяльності обласних державних адміністрацій.
На практиці автору цієї роботи часто доводилося зустрічатись з проблемою необхідності розробки певного проект нормативно-правового акту. Більш детально вказане питання розглядається в інших розділах роботи при характеристиці критеріїв правотворчості. Разом з тим, хочемо наголосити, що створення додаткових або дублювання вже існуючих правових норм може ускладнити існуючу ситуацію вже тим, що знизить ефективність чинних норм, призведе до девальвації правового регулювання. Так, наприклад, розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації «Про забезпечення щебеневою продукцією споживачів області» містить наступний припис рекомендаційного характеру: «З метою забезпечення стабільної роботи ремонтно-будівельних підприємств Служби автомобільних доріг в області та будівельної індустрії області рекомендувати керівникам щебеневих заводів області у 2007 році поставити вищезазначеним підприємствам щебеневу продукцію у кількості згідно з додатком (в межах 10 відсотків від загальних обсягів виробництва)» [49, с. 33]. В даному випадку ми маємо справу з відносинами поставки продукції, це договірні відносини, істотні вимоги щодо вказаного договору вказані в Цивільному та Господарському кодексах України, а тому їх додаткове «рекомендаційне» регулювання розпорядженням голови обласної державної адміністрації є зайвим.
Ще однією проблемою, що тісно пов'язана з системністю правотворчого процесу обласних державних адміністрацій є якість підготовки нормативно-правових актів. В переважній більшості структурних підрозділів, які частіше всього виступають ініціаторами проекту, працюють люди, які за освітою не є юристами та абсолютно незнайомі ні з основними вимогами нормо-проектувальної техніки, ні з юридичною термінологією. Наслідками такого незнання та нерозуміння є поява юридично-неграмотних формулювань нормативно-правових актів.
Подобные документы
Поняття обласних державних адміністрацій як місцевих органів виконавчої влади в Україні. Функції та повноваження обласних державних адміністрацій. Взаємовідносини обласних державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування.
курсовая работа [24,6 K], добавлен 18.03.2007Дослідження адміністративно-правової форми субординаційної взаємодії місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Подальше виявлення найбільш оптимальної моделі взаємодії цих органів у процесі здійснення управління на місцях.
статья [28,4 K], добавлен 18.08.2017Поняття, мета і умови професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Формування культури державної служби. Стратегія модернізації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.
курсовая работа [38,6 K], добавлен 19.08.2014Поняття, властивості, юридична сила та дія нормативно-правового акту. Види нормативно-правових актів за юридичною силою. Юридичні властивості та види законів. Види підзаконних нормативно-правових актів. Забезпечення правомірності використання актів.
презентация [1,3 M], добавлен 03.12.2014Поняття нормативно-правового акту, його ознаки й особливості. Чинність нормативно-правових актів у просторі. Види нормативно-правових актів, критерії їх класифікації. Підзаконні нормативно-правові акти та їх види. Систематизація нормативно-правових актів.
курсовая работа [239,3 K], добавлен 04.01.2014Структура та основні елементи нормативно-правового акту, його місце та роль у житті держави, етапи правотворчості. Ознаки та види нормативно-правових актів, його відмінність від інших джерел права. Принцип вступу закону в дію. Зворотна сила закону.
курсовая работа [73,9 K], добавлен 13.09.2009Правові засади діяльності місцевих державних адміністрацій. Особливості діяльності Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Організація роботи юридичного відділу. Основні завдання та обов’язки відділу роботи із зверненнями громадян.
отчет по практике [37,6 K], добавлен 27.10.2013Ознаки нормативно-правового акту. Види нормативно-правових актів, їх юридична сила. Ознаки та види законів. Підзаконний нормативно-правовий акт. Дія нормативно-правових актів у часі просторі і за колом осіб. Систематизація нормативно-правових актів.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 14.11.2010Поняття та види функцій права. Поняття, ознаки та основні елементи системи права. Предмет та метод правового регулювання як підстави виділення галузей в системі права. Поняття та види правових актів. Поняття, функції, принципи та види правотворчості.
шпаргалка [144,6 K], добавлен 18.04.2011Поняття нормативно-правового акта як форми вираження правових норм. Класифікація нормативно-правових актів за юридичною силою, за дією цих актів в просторі та за колом осіб. Система законодавства України: аналіз теперішнього стану та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 22.02.2011
