Механізми забезпечення конституційного права громадян на інформацію та механізми інформаційної безпеки

Політичні права і свободи людини. Створення надійної системи забезпечення інформаційної безпеки і захисту інформаційної сфери. Становлення національної правової системи. Система правозахисних організацій в Україні. Органи державної виконавчої служби.

Рубрика Государство и право
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 28.09.2011
Размер файла 64,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Уповноважений при здійсненні своїх повноважень для досягнення мети має такі права:

1) невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовими та службовими особами;

2) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів;

3) звертатися до Конституційного Суду України з поданням про: а) відповідність Конституції та законів України, інших правових актів

Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина; б) офіційне тлумачення Конституції України та законів України;

4) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;

5) на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах. Доступ до інформації, пов'язаної зі службовою та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими актами України;

6) вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі в проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;

7) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі;

8) відвідувати у будь-який час місця утримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання;

9) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

10) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;

11) направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого в разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;

12) перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина. Протягом першого кварталу кожного року Уповноважений представляє Верховній Раді України щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також у разі необхідності може надавати Верховній Раді України спеціальну доповідь з окремих питань додержання в Україні прав і свобод людини і громадянина. В Законі вказується основні гарантії забезпечення діяльності Уповноваженого. Важливим елементом статусу Уповноваженого є наявність у нього імунітету, тобто Уповноважений користується недоторканістю на протязі всього строку своїх повноважень. Це виражається в тому, що без згоди Верховної Ради України Уповноваженого не можна притягнути до кримінальної, адміністративної відповідальності, що накладається в судовому порядку. Крім того, він не може бути затриманий, заарештований, підданий обшуку, крім випадків затримання на місці скоєння злочину. Його не можна піддати особистому обшуку. Кримінальну справу проти Уповноваженого може бути порушено лише Генеральним прокурором України. За порушення законодавства щодо гарантій діяльності Уповноваженого, його представників та працівників секретаріату винні особи притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Отже, аналіз статусу Уповноваженого в Україні свідчить про те, що українська модель омбудсмана ввібрала в себе усі якісні риси інституту світових омбудсманів, які були напрацьовані за два сторіччя історії.

Головним способом реалізації Уповноваженим своїх контрольних функцій є процес розгляду звернень громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Підставами для провадження справи та призначення перевірок Уповноваженим є відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина, які він отримує за: а) зверненням громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; б) зверненням народних депутатів України; в) власною ініціативою.

Звернення до Уповноваженого повинно бути в письмовій формі на державній мові або прийнятній для сторін. Надіслані до Уповноваженого звернення без зазначення його автора не розглядається. Всі звернення надсилаються поштою і реєструються в секретаріаті Уповноваженого. Уповноважений, отримавши звернення може: а) відкрити провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; б) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; в) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи та контролює розгляд звернення; г) відмовляє в розгляді звернення.

Уповноважений за результатами розгляду справи може подати конституційне подання та подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та їх посадових і службових осіб. Конституційне подання Уповноваженого - акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Подання Уповноваженого - акт, який вносить Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності їх посадовим і службовим особам для вжиття заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина. Дане подання Уповноваженого підлягає обов'язковому виконанню всіма органами, до яких надійшло дане подання. У разі невиконання, Уповноважений вправі вимагати, навіть в судовому порядку, здійснення цими органами всіх заходів, по відновленню порушених прав і свобод людини і громадянина.

Отже, Уповноважений має власну компетенцію, форми і методи правозахисної діяльності і здійснює її відповідно до Конституції та законів України. Удосконалення нормативного регулювання діяльності Уповноваженого та практики його роботи сприятиме підвищенню ефективності парламентського контролю щодо забезпечення конституційних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина в Україні.

Значна роль у здійсненні правозахисної діяльності в Україні належить міжнародним міжурядовим правозахисним організаціям (ММУО). Міжнародна міжурядова організація -- це добровільне об'єднання суверенних держав або міжнародних організацій, створене на основі міждержавного договору або резолюції міжнародної організації загальної компетенції для координації діяльності держав у конкретній галузі співробітництва, що має відповідну систему головних і допоміжних органів, що володіє автономною волею, відмінною від воль її членів. До правозахисних міжнародних міжурядових організацій, що впливають на захист прав людини в Україні можна віднести загальні і регіональні. Серед загальних виділяють міжнародні організації та посадових осіб, які беруть участь у забезпеченні прав людини. Очолює їх систему ООН. В систему головних органів ООН входять а) Генеральна Асамблея (ГА); б) Рада Безпеки (РБ); в) Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР); г) Міжнародний Суд (МС); е) Секретаріат та інші допоміжні органи. Серед допоміжних органів та посадових осіб з питань забезпечення основних свобод людини утворюються: а) Рада з прав людини; б) Верховний комісар ООН з прав людини; е) Комісія зі становища жінок; є) система контрольних органів, які створюються за міжнародними угодами; ж) інші постійні виконавчі органи ООН, що займаються правами людини; з) міжнародні організації системи ООН тощо.

Для більш ефективної організації міжнародного контролю за дотриманням конвенцій держави-учасниці створюють свої конвенційні органи контролю. Особливість цих органів у тому, що вони стосуються виключно держав учасниць тієї чи іншої конвенції, а не всіх членів ООН. Нині створені і діють такі конвенційні органи: а) Комітет із ліквідації расової дискримінації; б) Комітет із прав людини; в) Комітет із ліквідації дискримінації щодо жінок; г) Комітет проти катувань; д) Комітет з економічних, соціальних і культурних прав; е) Комітет з прав дитини та ін. Саме ці комітети є міжнародними міжурядовими правозахисними організаціями.

Крім загальних створюються і регіональні правозахисні організації. Серед них регіональними організаціями в галузі прав і свобод людини в Україні є правозахисні інституції: а) Ради Європи (РЄ); б) Європейський Союз (ЄС); в) Організації Північноатлантичного альянсу (НАТО); г) Організації по безпеці і співробітництву в Європі (ОБСЄ); в) Співдружності незалежних держав (СНД) тощо.

Наприклад, СНД була утворена 8 грудня 1991 року шляхом підписання угоди про її створення і набула чинності 10 грудня 1991 року. Республіка Білорусь, Російська Федерація (РРФСР), Україна констатували той факт, що СРСР, як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припинив своє існування. Вони, прагнучи побудувати демократичні правові держави, маючи намір розвивати свої відносини на основі взаємного визнання і поваги до державного суверенітету, невід'ємного права на самовизначення, принципів рівноправності і невтручання у внутрішні справи, відмови від застосування сили, економічних або будь-яких інших методів тиску, врегулювання спірних проблем погоджувальними засобами, інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, вважаючи, що подальший розвиток і зміцнення відносин дружби, добросусідства і взаємовигідного співробітництва між їхніми державами відповідають докорінним національним інтересам їхніх народів і служать справі миру і безпеки, підтверджуючи свою прихильність до цілей і принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй, Хельсінкського Заключного Акта та інших документів Наради з безпеки і співробітництва в Європі, зобов'язуючись дотримуватись загальновизнаних міжнародних норм про права людини і народів, домовилися про співдружність і спільні правила взаємного розвитку.

Отже, СНД як регіональна міжнародна організація, яка серед інших завдань ставить перед державами-учасниками завдання щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина є правозахисною організацією. Вона має внутрішню структуру, яка характеризується системою органів. Серед інших завдань її окремі органи вирішують і функцію забезпечення основних прав і свобод людини та громадянина (наприклад Комісію з прав людини).

Таким чином, до державних правозахисних організацій в Україні слід віднести: а) органи юстиції; б) органи захисту прав споживачів; в) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; г) міжурядові правозахисні організації. Вони мають власну структуру, повноваження, форми і методи захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Роль та місце інформаційної безпеки в понятійно-категорійному апараті інформаційного права. Поняття, зміст та розвиток інформаційної безпеки. Характеристика становища інформаційної безпеки України та механізм правового регулювання управління нею.

    дипломная работа [151,1 K], добавлен 15.10.2013

  • Поняття та види загроз національним інтересам та національній безпеці в інформаційній сфері. Характеристика загроз інформаційній безпеці системи державного управління. Мета функціонування, завдання системи та методи забезпечення інформаційної безпеки.

    курсовая работа [34,3 K], добавлен 23.10.2014

  • Специфіка забезпечення інформаційної безпеки України в законах України. Наявність потенційних зовнішніх і внутрішніх загроз. Стан і рівень інформаційно-комунікаційного розвитку країни. Загрози конституційним правам і свободам людини і громадянина.

    презентация [75,1 K], добавлен 14.08.2013

  • Зміст інформаційної безпеки як об’єкта гарантування сучасними органами Національної поліції України. Дотримання прав та свобод громадян у сфері інформації. Удосконалення класифікації, методів, засобів і технологій ідентифікації та фіксації кіберзлочинів.

    статья [20,9 K], добавлен 11.09.2017

  • Поняття та зміст правового статусу людини і громадянина. Громадянські права і свободи людини. Політичні права і свободи громадян в Україні. Економічні, соціальні та культурні права і свободи громадян в Україні. Конституційні обов’язки громадян України.

    курсовая работа [40,7 K], добавлен 13.12.2010

  • Поняття забезпечення безпеки. Особи, які підлягають захисту та органи, до функціональних обов’язків яких відноситься застосування заходів безпеки. Їх права і обовязки, правова відповідальність. Безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

    реферат [37,6 K], добавлен 16.03.2007

  • Створення виконавчої інформаційної системи на рівні оперативного управління для обробки даних про рух товарів. Засоби захисту комерційної інформації. Небезпека організованої злочинності для бізнесу. Значення ергономіки в системі безпеки життєдіяльності.

    реферат [30,6 K], добавлен 13.11.2010

  • Правовий зміст національної безпеки. Державний суверенітет і значення національної безпеки для його забезпечення. Статут ООН як основа сучасного права міжнародної безпеки. Проблеми національної безпеки і забезпечення суверенітету незалежної України.

    курсовая работа [58,6 K], добавлен 18.11.2014

  • Права людини, права нації (народу) та їх розвиток у сучасний період. Правовий статус громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Міжнародні організаційно-правові механізми гарантування і захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

    дипломная работа [68,7 K], добавлен 01.07.2009

  • Аналіз забезпечення віктимологічної безпеки персоналу кримінально-виконавчої служби України. Детермінанти злочинних посягань на співробітників Державної пенітенціарної служби. Напрямки профілактики злочинів проти зазначеної категорії правоохоронців.

    статья [23,4 K], добавлен 11.09.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.