Сільськогосподарський кооператив – суб’єкт аграрного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Сільськогосподарський кооператив - суб'єкт аграрного права

1.1 Поняття сільськогосподарських кооперативів

1.2 Ознаки сільськогосподарських кооперативів

2. Види сільськогосподарських кооперативів

2.1 Виробничі сільськогосподарські кооперативи

2.2 Обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи

3. Порядок створення, реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів

3.1 Вимоги до установчих документів

3.2 Державна реєстрація сільськогосподарських кооперативів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Темою даної курсової роботи є сільськогосподарські кооперативи, а саме їх поняття, ознаки, види, порядок створення, реорганізації та ліквідації. Україна - велика аграрна держава. Радикальні економічні перетворення почалися ще в 1990 році, коли була проголошена земельна реформа, яка згодом стала головною складовою аграрної реформи.

В аграрній політиці та у відповідному законодавстві продовжують домінувати фактори підтримки певних організаційно-правових структур. В наш час відбувається становлення нового правового інституту аграрного права України - інституту правового забезпечення сільськогосподарської кооперації, адже кооперативні сільськогосподарські структури історично були поширені на українських землях в сільському господарстві.

Діяльність сільськогосподарських кооперативів в наш час регулюється Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 року із змінами (доповненнями) від 2 листопада 2000 року, 10 січня 2002 року та 7 лютого 2002 року.

Це перший в Україні закон саме про сільськогосподарську кооперацію, що закріпив понятійний апарат, дав нову (порівняно з законом “Про кооперацію в СРСР, 1988р.) класифікацію сільськогосподарських кооперативів, регламентував пайові засади кооперативної діяльності та право власності на пай; визначив принципи діяльності сільськогосподарських кооперативів тощо.

Україна -- одна з найбагатших держав світу на благодатну землю сільськогосподарського призначення. Державою втілено в життя принцип -- земля належить тим, хто її обробляє. Колективним сільськогосподарським підприємствам і спілкам селян на праві колективної власності належить 32397,4 тис. га; акціонерним сільськогосподарським товариствам -- 3649,0 тис. га; селянським (фермерським) господарствам -- 1008,7 тис. га. Державним сільськогосподарським підприємствам (радгоспам) надано 4371,8 тис. га. В Україні нараховується 11523561 приватних особистих підсобних господарств, які на праві приватної власності мають (володіють) 6144,5 тис. га землі.

Україна має сприятливі природно-кліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення.

Мета написання курсової роботи полягає в досконалому дослідженні всіх понять, ознак, видів, сфери діяльності, створення, реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів .

Дана тема є надзвичайно актуальною, оскільки наша країна є аграрною державою, а сільськогосподарські кооперативи займають важливу роль у розвитку сільськогосподарської сфери країни.

Дана курсова робота складається із вступу, трьох основних розділів, які поділені на підрозділи, висновків та списку використаних джерел.

1. Сільськогосподарський кооператив - суб'єкт аграрного права

1.1 Поняття сільськогосподарських кооперативів

Правовою основою функціонування сільськогосподарських кооперативів в Україні є закони України від 17 липня 1997 р. "Про сільськогосподарську кооперацію" та від 10 липня 2003 р. "Про кооперацію".

Закон "Про сільськогосподарську кооперацію", на відміну від загального кооперативного закону, регулює діяльність тільки одного виду кооперативів -- сільськогосподарських. Він є комплексним нормативно-правовим актом, що регулює взаємозв'язані між собою земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінські та інші відносини, які мають місце в сільськогосподарському кооперативі.

Надзвичайно важливим є повне і правильне визначення поняття кооперативу взагалі і сільськогосподарського зокрема, чітке з'ясування його ознак, що відрізняють кооператив від інших форм господарювання в сільському господарстві. Для цього потрібно розрізняти загальні (родові) ознаки кооперативу (характерні для всіх видів кооперативів) та специфічні (видові), які характеризують саме сільськогосподарські кооперативи.

Визначення кооперативу дається в кількох нормативних документах. Так, згідно із визначенням XXXI конгресу Міжнародного Кооперативного Альянсу, кооператив -- це автономна асоціація осіб, які добровільно об'єдналися з метою задоволення своїх економічних, соціальних і культурних потреб за допомогою підприємства, що знаходиться у спільному володінні й управляється демократично.[5 c.217]

Закон України "Про кооперацію" визначає кооператив як юридичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. [2]

Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" визначає сільськогосподарську кооперацію як юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу. [1]

Міжнародний кооперативний альянс (МКА) у своєму Статуті 1966 року закріпив визначення кооперативу. Згідно з ним будь-яка асоціація осіб або товариств буде визнана кооперативом за умови, якщо вона ставить за мету покращання економічного й соціального становища своїх членів шляхом використання підприємства, заснованого на взаємодопомозі.

У сучасній вітчизняній юридичній літературі поняття «кооператив» визначається як самостійне, самоврядівне об'єднання громадян, які на основі добровільності, відкритості членства і взаємодопомоги з додержанням кооперативних принципів об'єднуються для спільної господарської чи іншої статутної діяльності з метою поліпшення свого економічного і соціального стану (для споживчих та обслуговуючих кооперативів) або отримання прибутку (для виробничих кооперативів), об'єднуючи для цього частку свого майна (майновий пай) чи землі (земельний пай).

Отже, до сільськогосподарського кооперативу можна віднести кооператив, який займається виробництвом, переробкою, реалізацією (збутом) сільськогосподарської продукції та (або) обслуговуванням сільськогосподарського виробництва. [4 c.132]

Наведені міркування дозволяють зробити висновок, що сільськогосподарський кооператив -- це добровільне об'єднання осіб на підставі членства для спільного ведення сільськогосподарської діяльності, засноване на принципах рівноправності членів, обов'язкової їх участі в діяльності такого об'єднання, використання майна, що створене, як правило, за рахунок внесків членів і належить об'єднанню на праві власності для задоволення матеріальних та інших потреб його членів.

1.2 Ознаки сільськогосподарських кооперативів

Для того, щоб з'ясувати особливості сільськогосподарських кооперативів як суб'єктів господарювання, їх сутність, соціально-економічну природу необхідно розглянути їх специфічні ознаки.

На основі аналізу законодавства та узагальнення теоретичних поглядів провідних науковців сьогодення (В.І.Семчика, В.І.Федоровича, І.М.Кучеренко, О.В.Гафурової, Я.З.Гаєцької-Колотило та інших) можна виділити загальні юридичні ознаки сільськогосподарського кооперативу.

До основних ознак виробничого сільськогосподарського кооперативу належать такі:

1) засновниками і членами виробничого сільськогосподарського кооперативу можуть бути тільки фізичні особи;

2) обовґязковою є трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

3) змістом його діяльності є спільне виробництво продукції сільського, а також рибного та лісового господарств;

4) це одна із організаційних форм підприємництва, метою якого є отримання прибутку.

Обслуговувальним сільськогосподарським кооперативам властиві такі ознаки:

1) їх членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;

2) основним змістом їх діяльності є обслуговування потреб сільськогосподарського виробництва, переважно членів кооперативу;

3) обов'язковою є участь членів у господарській діяльності кооперативу;

4) вони не ставлять за мету отримання прибутку.

Переважна більшість дослідників, аналізуючи сільськогосподарські кооперативи, серед їх найбільш істотних ознак виділяють: використання землі як основного засобу виробництва, ведення сільськогосподарської діяльності, його знаходження в сільській місцевості [9 с.39]. Ці специфічні риси сільськогосподарських кооперативів зумовлені аграрною галузевою належністю суб'єктів господарювання та відрізняють їх від інших організаційно-правових форм ведення господарської діяльності. Крім того, В.І. Федорович виокремлює таку ознаку сільськогосподарського кооперативу, як задоволення потреб в основному сільського населення [11 с.15]. Проте, дана ознака є похідною від попередніх і виокремлення її є недоцільним.

Важливою ознакою кооперативу є наявність статусу юридичної особи, який набувається з моменту державної реєстрації. На підставі аналізу законодавства України можна зробити висновок, що кооператив - це добровільне об'єднання осіб. Проте залишається недостатньо з'ясованим характер такого об'єднання. Окремі вчені обґрунтовують необхідність віднесення кооперативів до громадських організацій [10 с.150]. Проте, така думка є спірною, оскільки відповідно до Закону України “Про об'єднання громадян” його дія не поширюється на кооперативи.

Істотною ознакою сільськогосподарських кооперативів є мета їх створення та діяльності, а саме - задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу. Однак, на законодавчому рівні чітко не вказана мета об'єднання осіб у сільськогосподарський кооператив, що є причиною виникнення теоретичних дискусій з цього приводу. Так, І.М.Кучеренко вважає, що не можна вважати основною метою створення кооперативу отримання прибутку [7 с.128]. Думка вченої є прийнятною для визначення мети діяльності обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, у яких члени свій капітал у вигляді внесків вкладають у кооператив для одержання певних послуг. За нормами Цивільного Кодексу України (ст.86), законів України “Про кооперацію” (ст.1), “Про сільськогосподарську кооперацію” (ст.1) обслуговуючі кооперативи не мають на меті отримання прибутку, їх можна назвати неприбутковими організаціями. Що стосується виробничих кооперативів, то вони утворюються з метою одержання прибутку. Проте отримання прибутку для них не є самоціллю, адже селяни об'єднуються у виробничі кооперативи не тільки для задоволення своїх матеріальних потреб, але й для інших потреб на основі взаємодопомоги [11 с.11]. Отже, основною метою діяльності сільськогосподарських кооперативів є забезпечення провадження основної сільськогосподарської виробничої діяльності своїми членами, зменшення їхніх видатків на споживання, та задоволення інших потреб членів кооперативу. У зв'язку з цим будь-який кооператив має яскраво виражену соціальну спрямованість.

Кооператив є персональним об'єднанням, тобто об'єднанням осіб, а не капіталів. Члени кооперативної організації зобов'язані брати участь у його діяльності. Дана ознака випливає з того, що до кооперативу приймаються особи незалежно від їхнього матеріального становища (розмір пайового внеску законодавчо не визначений і він у більшості випадків є мінімальним).

Чисельність членів сільськогосподарського кооперативу не може бути меншою, ніж три особи. Загальна кількість таких членів законодавством не обмежується. Зміна кількісного складу членів кооперативу ніяк не впливає на його юридичне існування, крім випадків, коли кількість членів не стане меншою від встановленого законом мінімуму. Чимало вчених вважає, що дуже часто успіх діяльності кооперативу залежить від кількості його членів - чим більша кількість, тим міцніший кооператив [9 с. 300]. Проте така думка не зовсім обґрунтована, оскільки в сучасних умовах рівень прибутковості кооперативів залежить не лише від кількості його членів, а й від рівня технічної оснащеності виробництва, організації праці тощо.

В якості особливої ознаки кооперативу вченими обґрунтовується членський характер об'єднання, який передбачає особливий порядок прийняття до кооперативу. При цьому членами сільськогосподарського кооперативу можуть бути тільки сільськогосподарські товаровиробники. На наш погляд, вимоги щодо участі в такому кооперативі лише сільськогосподарських товаровиробників є певною мірою дискусійними, оскільки законодавчі критерії віднесення таких осіб до аграрних товаровиробників є недостатньо чіткими.

Кооператив - це група рівноправних осіб. Проте, про рівноправність членів сільськогосподарських кооперативів нічого не вказано в законодавстві, що є суттєвим недоліком. Характерною рисою кооперативів, що випливає з рівноправності їх членів, є демократичний характер управління. У кооперативі розмір паю не впливає на обсяг управлінських прав і обов'язків членів. Проте слушною з даного приводу є думка І.М. Кучеренко: “члени підприємницьких кооперативів не мають однакових прав на отримання прибутку. Від розміру паю залежить розмір виплат часток на доходи паїв” [7 с.169]. Отже, рівноправність членів кооперативів не поширюється на отримання ними прибутку від паїв, а лише на здійснення своїх прав по управлінню.

На основі наведених ознак можна сформулювати таке визначення сільськогосподарського кооперативу - це добровільне персональне об'єднання осіб (сільськогосподарських товаровиробників) на підставі членства для спільного ведення сільськогосподарської діяльності з використанням земель сільськогосподарського призначення і майна, створеного, як правило, за рахунок внесків членів, для задоволення матеріальних та інших потреб його членів.

Переважна більшість дослідників, говорячи про основні ознаки сільськогосподарського підприємства, кооперативу, називають передусім використання землі як основного засобу виробництва, ведення сільськогосподарської діяльності, його розташування в сільській місцевості, а також задоволення потреб переважно сільського населення, наявність внутрішньогосподарських відносин, участь у кооперативній діяльності без нанесення збитку власному господарству. Таким чином, ознакою сільськогосподарського кооперативу є ведення сільськогосподарської діяльності.

Можна назвати такі загальні ознаки кооперативу:

1. Кооператив -- це, насамперед, добровільне об'єднання.

Лише шляхом об'єднання окремі особи можуть досягти поставленої спільної мети, отримати прибуток, належно організувати працю, захистити свої інтереси. Проте не будь-яке об'єднання, можна назвати кооперативом (громадське об'єднання є теж добровільним об'єднанням громадян): кооператив відрізняється від інших об'єднань своєю персоналізованістю. Це означає, що кооператив -- об'єднання людей, осіб, а не капіталів, на відміну від акціонерних та деяких інших господарських товариств, якими визнаються "підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку". До кооперативу приймають осіб незалежно від їх матеріального становища. Крім того, успіх діяльності кооперативу дуже часто залежить від кількості його членів (чим їх більше, тим міцніший кооператив). В акціонерному товаристві не має значення, скільки є акціонерів. Важливо лише те, щоб був внесений потрібний капітал. У кооперативі капітал, на відміну від акціонерного товариства, відіграє другорядну роль.

2. Членський характер об'єднання.

Членами кооперативу можуть стати особи, котрі засновують його або ті, що вступають до нього вже після створення. Питання прийому в члени кооперативу вирішується загальними зборами. Акціонера не потрібно приймати товариства за тими вимогами, що стосуються членів кооперативу. Цією ознакою кооператив також відрізняється і від товариства з обмеженою відповідальністю, що має наперед визначений у договорі особовий склад. Зміна кількісного складу членів кооперативу ніяк не впливає на юридичне існування кооперативу (крім випадків, коли кількість членів стане меншою від встановленого законом мінімуму). Зміна ж особового складу товариства з обмеженою відповідальністю вимагає внесення відповідних змін до статуту»

3. Рівноправність членів.

Що означає не лише рівність прав, але й рівність обов'язків, однакову відповідальність, а головне -- що кожен член кооперативу має лише один голос, незалежно від кількості внесених паїв. У акціонерному товаристві кожен акціонер має кількість голосів, відповідно до кількості акцій, які йому належать.

У кооперативі розмір паю не впливає на права члена кооперативу:
всі мають однакові права і в управлінні кооперативом, і в користуванні тими вигодами, які він дає своїм членам.

4. Пайовий характер майна кооперативу; обмеження виплат часток доходу на пай.

Кожен член кооперативу має право на пай у майні кооперативу, який є його власністю. Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член кооперативу здобуває після припинення членства в кооперативі. У разі виходу з кооперативу громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Розподіл прибутків кооперативу відбувається незалежно від паю, який вніс член кооперативу, а залежно від наслідків тих господарських операцій, які провів кооператив.

Головною метою діяльності кооперативу є не одержання високого прибутку на вкладений капітал, як у акціонерному товаристві, а збільшення доходів і добробуту своїх членів, зменшення їхніх витрат на споживання. Це означає, в основному, безприбутковий характер кооперативу, тобто, що "прибуток, створюваний внаслідок кооперативної діяльності, не акумулюватиметься на рахунку кооперативу безпосередньо, а розподілятиметься між його членами пропорційно ступеню використання своєї організації (обсягам реалізації, постачання, вартості отриманих послуг), що є принциповою ознакою будь-якої комерційної кооперативної організації". [8 с.351]

Мета кооперативу в організації праці -- її полегшення шляхом об'єднання узгоджених зусиль (здебільшого -- трудових).

Досягнення мети кооперативу за допомогою ведення спільної діяльності.

Обов'язкова участь членів кооперативу в його діяльності (трудова участь -- у виробничих кооперативах, участь в господарських операціях -- в обслуговуючих кооперативах).

Встановивши родові ознаки кооперативу, можна визначити його як таке добровільне, засноване на членстві об'єднання осіб для організації спільної діяльності на основі їх власної трудової участі чи участі в господарських операціях кооперативу, на базі належного йому на праві власності майна, і створене об'єднанням пайових внесків, метою якого є задоволення матеріальних та інших потреб його членів.

Головними ознаками, які визначають належність кооперативу до сільськогосподарського, вважають, по-перше, розташування його в сільській місцевості; по-друге, ведення сільського господарства, обслуговування його потреб або потреб сільського населення.

До специфічних ознак (критеріїв) сільськогосподарських кооперативів належать:

1) ведення сільськогосподарської діяльності (з використанням
земельної ділянки сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва) або обслуговування її потреб;

2) розташування, як правило, у сільській місцевості.

Ці ознаки мають бути головними ознаками сільськогосподарських кооперативів. [12 c. 157]

2. Види сільськогосподарських кооперативів

2.1 Виробничі сільськогосподарські кооперативи

Сільськогосподарські виробничі кооперативи набули значного поширення у колишніх соціалістичних країнах, зокрема Центральної і Східної Європи. Вони створені в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, які хоча і називалися сільськогосподарськими виробничими кооперативами, але були аналогами колгоспів: у них не були задіяні відносини власності, розподіл доходу кооперативу між його членами здійснювався лише з урахуванням їх трудової участі в кооперативі. Майнова і земельна участь у кооперативах їх членів залишалася поза увагою.

Сільськогосподарський виробничий кооператив - одна з організаційно-правових форм підприємницької діяльності на селі. Сільськогосподарські виробничі кооперативи і сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи різняться між собою наступним:

· мета виробничого кооперативу полягає в одержанні прибутків, а обслуговуючого - у наданні послуг для членів кооперативу і економічному захисті їх від експансії посередницького капіталу;

· члени виробничого кооперативу всі види господарської діяльності здійснюють сумісно (крім тих, які виконують для них обслуговуючі кооперативи). Члени останнього делегують йому окремі види діяльності, залишаючись при цьому самостійними сільськогосподарськими товаровиробниками (колективними, фермерськими чи особистими підсобними господарствами);

· трудову діяльність у виробничих кооперативах здійснюють самі члени кооперативу (наймані працівники також можуть бути), а в обслуговуючих - наймані працівники;

· участь членів виробничого кооперативу в діяльності свого кооперативу є трудовою, в обслуговуючих - отримання певних послуг (зберігання, переробка, реалізація продукції, ремонт сільськогосподарської техніки, придбання засобів виробництва та ін.).

Як зазначалося, сільськогосподарські виробничі кооперативи, можуть утворюватись на добровільних засадах як відособленими власниками майна, грошового капіталу і землі шляхом об'єднання їх в одному підприємстві, так і в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, формуючи необхідні фонди і земельну ділянку кооперативу шляхом передачі йому відповідної частини майна і землі КСП, що відповідає кількості майнових паїв і земельних часток, які мали в КСП ті громадяни, які виявили бажання стати членами кооперативу. [3 c. 184]

Порядок створення сільськогосподарського виробничого кооперативу передбачає такі основні етапи:

· виявлення лідера (ініціативної групи);

· прийняття рішення про наміри щодо створення кооперативу;

· з'ясування можливостей, напрямів, обсягів та умов діяльності кооперативу;

· прийняття рішення про створення кооперативу (укладення установчого договору);

· опрацювання проекту статуту кооперативу;

· прийняття статуту кооперативу та вибори органів управління;

· державна реєстрація кооперативу.

Роботу з формування кооперативу здійснює комісія, створена ініціаторами організації кооперативу. До її складу бажано включати спеціалістів-технологів і фахівців фінансово-економічного та юридичного профілю. Комісія розробляє пропозиції щодо порядку організації кооперативу, видів і обсягів діяльності, опрацьовує варіанти розвитку кооперативу, визначає розміри вступних і пайових внесків, готує установчий договір про створення кооперативу, проект статуту, проводить відповідну інформаційно-роз'яснювальну роботу.

Членами сільськогосподарського виробничого кооперативу можуть бути громадяни України й особи без громадянства, що досягли 16-річного віку, зробили відповідні внески у створення матеріально-технічної бази кооперативу і погоджуються дотримуватись вимог його статуту. Внески можуть здійснюватись шляхом передачі кооперативу майна, коштів, земельних ділянок, іншої власності, яка має грошову оцінку, майнових і земельних прав (при реформуванні КСП).

Члени сільськогосподарського виробничого кооперативу зобов'язані брати трудову участь в його діяльності. Тому ними можуть бути тільки фізичні особи. Водночас у кооперативі можуть бути асоційовані члени, які не зобов'язані брати трудову участь у діяльності кооперативу. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Асоційовані члени мають право дорадчого голосу, їм надаються права на одержання дивідендів на паї та рентних платежів (орендної плати) за передані в користування кооперативу земельні ділянки (земельні частки). Асоційовані члени мають право насамперед одержувати нараховані на паї дивіденди і на виділення належних їм паїв при ліквідації кооперативу. [4 c. 153]

Кожен член кооперативу й асоційований член має право припинити членство в кооперативі за власним бажанням і може бути виключеним з нього з причин, що визначаються статутом. Член сільськогосподарського виробничого кооперативу має право на отримання роботи в ньому за освітою, професією, здібностями з урахуванням потреб кооперативу; одержувати частку доходу на паї (дивіденди) і кооперативні виплати при розподілі виділеного для цього прибутку кооперативу; на одержання рентних платежів (орендної плати) за передані в користування кооперативу земельні ділянки. Кожен член кооперативу має право брати участь в управлінні кооперативом: обирати органи управління і бути обраним до них.

В установчому договорі про створення сільськогосподарського виробничого кооперативу визначаються принципи створення кооперативу та регулювання економічних і правових відносин у ньому. Установчий договір має також містити порядок формування членства, фондів, земельної ділянки кооперативу, пропоновані розміри паїв, порядок формування органів управління і прийняття рішень загальними зборами членів кооперативу й іншими органами управління кооперативу.

Основним правовим документом, що регулює діяльність сільськогосподарського виробничого кооперативу, є його статут. В ньому зазначається найменування кооперативу та місце його знаходження; предмет діяльності; порядок вступу до кооперативу та виходу з нього; права і обов'язки членів кооперативу; структура організації; органи самоврядування, порядок їх формування і компетенції; порядок формування пайового капіталу кооперативу та розподілу доходів; компетенції загальних зборів, голови і правління кооперативу, спостережної ради, виконавчої дирекції та ревізійної комісії; умови реорганізації та припинення діяльності кооперативу. До статуту можуть вноситися й інші положення, пов'язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать чинному законодавству. [6 c.138]

Найменування сільськогосподарського виробничого кооперативу повинно включати визначення його виду, галузевої належності (сільськогосподарської), але без зазначення належності до відповідних міністерств, відомств, громадських організацій.

Установчі збори із створення кооперативу скликаються у строк, визначений ініціативною групою (робочою комісією). Збори вирішують наступні питання:

· приймають рішення про створення кооперативу і затверджують його статут;

· встановлюють розмір вступних внесків і обов'язкових майнових паїв, при необхідності можуть встановлювати обмеження на розмір додаткових паїв;

· визначають розміри неподільного і пайового фондів та необхідність створення інших фондів;

· обирають голову кооперативу й органи управління ним;

· затверджують розмір рентних платежів (орендної плати) за передані кооперативу в користування земельні частки (земельні ділянки);

· вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками кооперативу до його створення;

· затверджують оцінку майна, внесеного до пайового фонду кооперативу його членами;

· вирішують інші питання.

Установчі збори визнаються правомочними, якщо в їх роботі бере участь більше половини загальної чисельності осіб, що подали заяви про вступ до кооперативу. При відсутності кворуму повторні збори скликаються протягом наступних двох тижнів, а в разі їх неправомочності - кооператив не вважається створеним. Рішення приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах членів кооперативу. Голосування здійснюється за принципом: один член кооперативу - один голос. [5 c.317]

Статут кооперативу, зміни та доповнення до нього приймаються загальними зборами членів кооперативу. До органів управління кооперативу, крім загальних зборів, належать правління, спостережна рада, виконавча дирекція і ревізійна комісія. Порядок скликання зборів, створення органів, їх компетенції, функції тощо регулюються Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію”. Загальні збори є вищим органом управління кооперативу. Голосування на них за дорученнями не допускається.

Правління кооперативу обирається не менше 10 членами кооперативу. Воно розробляє пропозиції щодо розвитку кооперативу і вирішує найсуттєвіші питання його діяльності. Очолює правління голова кооперативу, який обирається загальними зборами членів кооперативу. Загальна чисельність членів правління повинна бути не менше трьох чоловік. Члени правління із свого складу обирають заступника голови і секретаря правління. Члени правління працюють на громадських засадах. Поза сферою діяльності правління його члени мають ті ж повноваження (права і обов'язки), що й рядові члени. У статуті кооперативу можуть бути передбачені способи винагороди за роботу членів правління.

Оперативне керівництво діяльністю кооперативу здійснює найнята виконавча дирекція або виконавчий директор. При відсутності виконавчого директора його функції виконує голова кооперативу.

Для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу може створюватися спостережна рада з 3-5 чол. Вона обирається при наявності 50 і більше членів кооперативу.

Ревізійна комісія обирається при кількості членів кооперативу не менше 10. В менших за кількістю членів кооперативах функції ревізійної комісії виконує ревізор.

За рахунок переданих кооперативу його членами майна, коштів, майнових і земельних прав формуються майнові фонди. Обов'язковими в кооперативах є два види фондів: неподільний і пайовий. При необхідності можуть створюватися й інші.

Створення неподільного фонду започатковується вступними внесками членів кооперативу в грошовій формі (асоційовані члени вступних внесків не здійснюють). У подальшому неподільний фонд збільшується вартістю майна, що набувається за рахунок щорічних відрахувань від прибутків кооперативу на поповнення цього фонду. При створенні кооперативу на базі КСП до неподільного фонду може бути зарахована вартість об'єктів господарства загального користування та соціальної сфери, а також вартість ліквідних засобів у межах суми боргу КСП. До неподільного фонду може бути віднесений і резервний фонд, якщо такий буде створено.

Пайовий фонд кооперативу формується за рахунок пайових внесків (паїв) членів кооперативу й асоційованих членів кооперативу. Пайові внески поділяються на обов'язкові і додаткові. Обов'язкові внески (паї) встановлюються рівними для всіх членів кооперативу і асоційованих членів кооперативу. Обов'язкові і додаткові паї рівнозначні щодо нарахування на них дивідендів.

При створенні виробничого кооперативу на базі КСП його пайовий фонд, а отже, обов'язкові і додаткові паї членів кооперативу формуються практично лише за рахунок майнових паїв, що їх мали в КСП ті його члени, які виявили бажання стати членами кооперативу.

Земельна ділянка кооперативу згідно із Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” може формуватися шляхом передання членами кооперативу належних їм земельних ділянок до пайового фонду кооперативу (ст.1). У такому разі на вартість земельної ділянки як складової майнового паю можуть нараховуватися “частки доходу на паї” (дивіденди). Земельні ділянки (земельні паї) члени кооперативу можуть також передавати кооперативу у користування за певну плату (ст.20), тобто за орендні (рентні) платежі. При формуванні кооперативу в процесі реорганізації КСП земельна ділянка може формуватися й інший спосіб, про що йдетиметися далі.

За ефективної роботи кооперативу певна частина його доходу (прибутку) може розподілятися між членами кооперативу й асоційованими членами. Розподіл здійснюється у вигляді виплат дивідендів на паї членів кооперативу та асоційованих членів (“часток доходу на паї” за термінологією Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”) та у формі кооперативних виплат з урахуванням участі членів кооперативу в його діяльності. Визначаючи, яку частину з виділеного для цього доходу спрямувати на виплату дивідендів і яку на кооперативні виплати, слід брати до уваги мету діяльності кооперативу та його специфіку. [8 c. 256]

Як відомо, метою діяльності виробничих кооперативів полягає в одержанні прибутків, а специфіка їх полягає у тому, що участь членів кооперативу в діяльності кооперативу є трудовою. Оскільки трудова участь у кооперативі стимулюється системою основної, додаткової оплати праці та преміями, на кооперативні виплати слід спрямовувати відносно невелику частину виділюваного для розподілу прибутку (доходу). Основну ж його частину бажано розподіляти на паї членів кооперативу й асоційованих членів, беручи до уваги їх основні та додаткові паї.

2.2 Обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи

сільськогосподарський кооператив реєстрація

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив являє собою підприємство, створене для обслуговування переважно своїх членів на засадах взаємодопомоги й економічного співробітництва. Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” поділяє обслуговуючі кооперативи залежно від видів діяльності на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та багатофункціональні. Більш детальний перелік послуг, які можуть надавати обслуговуючі кооперативи, може мати такий вигляд:

· зберігання і реалізація сільськогосподарської продукції;

· переробка сільськогосподарської продукції і лісової сировини;

· матеріально-технічне постачання;

· виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції (вирощування насіння деяких сільськогосподарських культур, молодняка птиці, свиней, племінної худоби тощо);

· ремонт сільськогосподарської техніки та її технічне обслуговування;

· транспортне обслуговування;

· газифікація, телефонізація, електронізація і комп'ютеризація сільського господарства;

· виконання окремих видів сільськогосподарських робіт (оранка, збирання врожаю, боротьба з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, штучне осіменіння худоби, ветеринарне обслуговування);

· виконання будівельних робіт і замовлень на проектну документацію;

· виробництво окремих видів добрив, техніки й устаткування для потреб селян;

· консультаційне обслуговування (бухгалтерське, фінансове, аудиторське, агрономічне, зоотехнічне, економічне та ін.).

Одна з важливих передумов формування і успішної діяльності обслуговуючих кооперативів полягає у територіальній концентрації сільськогосподарських товаровиробників, а обов'язковою умовою початку розробки проекту організації кооперативу має бути їх ініціатива та зацікавленість. Важливе значення має також підтримка становлення кооперативу з боку органів державного управління та сільськогосподарських громадських об'єднань. Конкретна робота із створення кооперативу мо­же здійснюватися лише за наявності лідера, який може його очолити.

В обслуговуючих кооперативах об'єднується тільки частина власності товаровиробників, необхідна для нормальної роботи кожного такого кооперативу, шляхом передання йому грошового або натурального внеску на основі вироблених принципів, зафіксованих в установчій угоді про створення кооперативу. [11 c.12]

Специфічною й найхарактернішою рисою сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є те, що його члени поєднують в одній особі співвласника кооперативного підприємства та його клієнта. Це має важливе стимулююче значення, сприяє орієнтації інтересів учасників кооперативного підприємства, насамперед на пошук економічної вигоди у групових діях.

На початковому етапі створення обслуговуючого кооперативу потрібно вирішити питання: чи є реальна необхідність у цьому, чи поліпшить кооператив існуючу ситуацію і що для цього потрібно? Досягається це шляхом вирішення таких питань:

· визначається потенційний обсяг операцій з надання послуг;

· здійснюється пошук лідера, спроможного реалізувати задум про створення кооперативу;

· визначається обсяг необхідних фінансових і матеріальних ресурсів;

· оцінюються потенційні можливості майбутніх членів-клієнтів щодо здійснення ними відповідних внесків на створення матеріально-технічної бази кооперативу і участі в його діяльності.

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи як і виробничі можуть включати до свого складу, крім членів кооперативу, асоційованих членів. Членами й асоційованими членами обслуговуючих кооперативів можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Членами кооперативу повинні бути тільки сільськогосподарські товаровиробники.

До того часу, поки немає лідера, спроможного добре організувати роботу кооперативу, важко розраховувати на успішну його діяльність. Керівник кооперативу повинен уміти планувати, організовувати, керувати, контролювати діяльність кооперативу, знати основи підприємництва, вміти працювати з людьми, користуватися їх довірою.

Після вивчення всіх особливостей створення і діяльності конкретного кооператив роблять висновок про доцільність його створення. Якщо приймається позитивне рішення, то створюється організаційний комітет, на який покладаються функції підготовка пропозицій щодо організації кооперативу, визначення потенційних членів кооперативу, розмірів вступних внесків і внесків до пайового фонду кооперативу, розробка проектів установчого договору про створення кооперативу та його статуту, організація перших установчих зборів членів кооперативу.

Організаційний комітет пропонує потенційним членам підписати угоду про створення кооперативу. Така угода являє собою згоду бути членом кооперативу, здійснювати через нього певний обсяг операцій, вкласти в нього певний капітал.

Організаційний комітет скликає перші загальні установчі збори членів-клієнтів кооперативу. На них приймаються установчі документи, обирається голова кооперативу, правління, спостережна рада, ревізійна комісія. В установчих документах кооперативу повинні бути визначені:

· права, обов'язки, відповідальність членів кооперативу і порядок виходу з нього;

· процедура скликання зборів членів кооперативу, включаючи повідомлення членів про час і місце проведення зборів, порядок денний, порядок їх ведення, принцип голосування;

· порядок виборів керівних органів кооперативу;

· обов'язки голови кооперативу, правління, спостережної ради, ревізійної комісії і виконавчої дирекції;

· порядок укладання контрактів з членами кооперативу;

· порядок внесення поправок і змін до статуту кооперативу. [9 c. 261]

Всі кооперативи повинні пройти процедуру державної реєстрації. Вона проводиться у районній державній адміністрації або виконавчому комітеті районної ради за місцезнаходженням кооперативу в порядку, передбаченому для суб'єктів підприємницької діяльності. До заяви про реєстрацію кооперативу додають установчий договір, статут, протокол зборів, що прийняли рішення проннстворея кооперативу, список членів правління, програму діяльності кооперативу.

Державна реєстрація кооперативу здійснюється не пізніше 30 днів з дня подання необхідних документів районною державною адміністрацією або виконавчим комітетом районної ради. Відмова у державній реєстрації кооперативу може бути оскаржена в судовому порядку.

Для функціонування кооперативу потрібний відповідний капітал у поєднанні з певною кількістю робочої сили. Члени кооперативу повинні взяти на себе відповідальність за фінансування свого підприємства.

Плани фінансування кооперативу мають узгоджуватися з принципами кооперації, із законодавством про кооперацію та внутрішніми нормами функціонування кооперативу.

За результатами діяльності кооперативу формується грошова виручка, як джерело поповнення неподільного, пайового та резервного фондів, формування фонду навчання, виплат найманому персоналу, нарахування на паї і кооперативних виплат.

Капітал кооперативу необхідний для:

· відшкодування витрат з організації кооперативу;

· забезпечення основними фондами (приміщення, техніка, машини, устаткування, земельна ділянка тощо);

· відшкодування поточних витрат діяльності кооперативу (заробітна плата і тощо);

· фінансування для створення довгострокових запасів, авансових розрахунків.

Загальноприйнято вважати, що кооперативні організації мають статус неприбуткових, оскільки їх завдання зводиться до одержання прибутку не ними безпосередньо, а їх засновниками (членами), тому розподілу згідно з вищезазначеною схемою підлягає виручка від господарської діяльності кооперативу. Водночас кооперативи можуть мати певні доходи від послуг, наданих не членам кооперативу. Щодо розподілу цих коштів, то члени кооперативу можуть прийняти рішення не розподіляти певну їх частину взагалі. Дані кошти витрачаються на розширення і розвиток спільного бізнесу у вигляді інвестицій. Нерозподіленою залишається й частина коштів на інші спільні потреби (освіту, створення резервного фонду тощо).

Виплати на пайовий капітал законом обмежені до 20% коштів, що підлягають розподілу. Такі обмежувальні сприяють орієнтації інтересів учасників кооперативних підприємств насамперед на пошук економічної вигоди у групових діях.

Життєво важливо для самоорганізованої і саморегульованої системи, якою є кооператив, щоб кожний її учасник чітко розумів переваги, які йому дають групові дії, а також свої права, обов'язки і відповідальність перед організацією.

Члени кооперативу повинні брати активну участь у виробленні та прийнятті управлінських рішень і мати достатню компетенцію, щоб здійснювати ефективний контроль за виконанням даних рішень. Це можуть робити лише люди з відповідною підготовкою, без якої реалізація демократичних засад в організації та управлінні кооперативом неможлива. Тому турбота про освіту кооперативне підприємство повинне вважати одним з принципів свого існування.

Освіту в кооперативах не треба розуміти вузько, обмежуючись тільки знаннями в галузі економіки, бізнесу, права і технологій. Важливо навчати через кооператив й основам демократії, міжособових відносин, уважного ставлення до партнерів по бізнесу тощо.

Успішній діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу сприяє науково обґрунтоване і безперервне планування його діяльності. Для кооперативів не існує вищих організацій, тому система їх планування не уніфікована. Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” не регламентує порядок планування у кооперативах. Стосовно планування лише у ст.28 п.1 зазначено, що “кооператив (об'єднання) відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями господарської діяльності, здійснює її планування і реалізацію”. Отже, процес планування являє собою виключно внутрішню справу кооперативу. [5 c. 381]

Система планування у кооперативах включає стратегічні й оперативні плани. До перших належать план створення підприємства (бізнес-план), план диверсифікації основної діяльності та ін. Стратегічні плани орієнтовані на тривалий проміжок часу, стосуються життєво важливих сторін діяльності кооперативу, розраховані на принципові організаційні зміни в його роботі. Вони вимагають високої кваліфікації і навичок в їх складанні, а тому в період створення та становлення кооперативу, як правило, передбачають залучення сторонніх консультантів для допомоги у плановій роботі. Оперативне планування має більше неформальний характер, воно не таке складне за змістом та формою, орієнтоване на відносно короткий проміжок часу або на проведення певної господарської операції і значно меншою мірою потребує спеціальної кваліфікації розробників.

Найсуттєвіші проблеми планування діяльності кооперативу пов'язані з принципами добровільності членства і відкритості кооперативу. Ці принципи передбачають безперешкодний вступ і вихід з кооперативу, що повністю відповідає демократичній природі даної організації. Водночас можлива зміна кількості членів суттєво впливає на обсяги потреб і наявності ресурсів. Їх узгодження - найголовніше завдання планування у кооперативах.

Виключно важливе значення для становлення і ефективного функціонування кооперативного підприємства має план створення кооперативу (базовий бізнес-план). З цього документу починає втілюватися в життя сама ідея створення кооперативу. Метою його складання повинно бути насамперед переконання самої ініціативної групи, що створює кооператив, майбутніх клієнтів - власників кооперативу, його кредиторів, постачальників, покупців, інших ділових партнерів, державних органів, суспільства в цілому в економічній доцільності існування такої кооперативної організації, реальності ідеї її створення і нормального функціонування, конкуренто- і платоспроможності, корисності суспільству та безпечності для довкілля.

Базовий бізнес-план складається на термін більше одного року. Його форма довільна.

Якісно складений план створення кооперативу може одночасно виконувати роль його техніко-економічного обґрунтування. Складання такого плану повинне завершитися визначенням найефективнішого напряму використання ресурсів майбутнього підприємства для досягнення його мети. Водночас він дозволяє виявити проблеми та перешкоди на шляху організації кооперативу, а отже, є первинним інструментом оцінки реальності запропонованої ідеї.

Інші види стратегічних планів будуть різнитися за своїм призначенням, цілями і завданнями. Проте загальний методичний підхід до їх складання не має принципової відмінності від базового бізнес-плану. Згідно з (п.2 ст.21) Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” майно кооперативу поділяють на неподільний і пайовий фонди. Обидва фонди створюються за рахунок відповідних членських внесків та відрахувань до них виручки від господарських операцій кооперативу. Членські внески поділяють на вступні, обов'язкові та додаткові (за необхідністю). Відповідно до політики кооперативу, зафіксовані в його статуті, всі внески можуть бути рівними або диференційованими (пропорційно до участі у господарській діяльності кооперативу).

Вступні внески сплачуються кожним членом кооперативу у грошовій формі одноразово при вступі до нього. Вони, як правило, направляються на відшкодування операційних (поточних) витрат кооперативу, зараховуються до неподільного фонду і не підлягають поверненню.

Особливо важливим у формуванні відносин власності у кооперативі є створення пайового фонду, який формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу й асоційованих членів. При його розрахунку враховують вартість машин й устаткування, будівництва, інших капітальних витрат. Розмір індивідуального паю кожного члена також може бути або рівним, або пропорційним до його участі в господарській діяльності кооперативу.[7c.328]

Кооператив має визначитися з джерелом фінансування своїх капітальних вкладень. Його майновий комплекс може бути створений за кошти членів кооперативу або за рахунок кредиту. Оплата здійснюватиметься за рахунок доходів кооперативу у порядку, передбаченому п.2 ст. 28 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”, а придбане за рахунок кредиту майно перейде до неподільного або майнового фонду кооперативу. При виході з кооперативу члени кооперативу мають право на повернення паїв натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до вартості паїв на момент виходу. Термін та інші умови отримання паю встановлюються статутом кооперативу (п.1 ст.25 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”).

Ще одним принциповим питанням планування діяльності кооперативу є поповнення його коштів на відшкодування операційних (поточних) витрат кожного наступного року. Це повинно здійснюватися за рахунок короткострокових кредитів або зменшення суми членських кооперативних виплат, тобто частини виручки кооперативу, яка підлягає розподілу у вигляді знижок та надбавок до попередньої ціни на товари чи послуги між його членами пропорційно до їх участі у виробничій діяльності кооперативу. У разі відсутності членських виплат або з будь-якої іншої причини дефіциту обігових коштів у кооперативі має бути розроблена програма спеціальних (додаткових) внесків.

В наступні роки обігові кошти кооперативу формуються за рахунок виручки кооперативу від реалізації продукції (послуг).

Управління обслуговуючим кооперативом здійснюється на принципах самоврядування, демократії, гласності, активної участі його членів у вирішенні всіх питань діяльності кооперативу.

Управлінські функції в обслуговуючому кооперативі як і у виробничому, здійснюють: члени кооперативу; правління кооперативу; голова кооперативу; спостережна рада; виконавча дирекція; ревізійна комісія.

Вищим органом управління кооперативом є загальні збори його членів, які мають право приймати будь-які рішення, пов'язані з статутною діяльністю кооперативу, вирішують питання про його ліквідацію. Збори проводяться щорічно після закінчення фінансового року, можуть також скликатися позачергово за рішенням правління кооперативу або з ініціативи не менш як третини його членів і є правомочними, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу.

На загальних зборах застосовується, як правило, рівне голосування - кожний член кооперативу має один голос. При пропорційному голосуванні, що не виключено при згоді всіх членів, кількість голосів окремих членів кооперативу залежить від обсягу участі їх у діяльності кооперативу. Спосіб голосування визначається у статуті кооперативу.

Члени кооперативу делегують правлінню кооперативу відповідальність за проведення його політики в життя. Для цього правління наймає виконавчого директора та інших спеціалістів на контрактній основі.

Членами правління можуть бути тільки члени кооперативу, його найбільш активні клієнти. Вони зобов'язані добре знати бізнес, мати бажання працювати на благо інших, брати на себе відповідальність, мати репутацію чесного і надійного партнера і не претендувати на спеціальні привілеї від кооперативу.

Виконавча дирекція (директор) несе відповідальність перед правлінням кооперативу. Для організації виконання своїх функцій виконавчий директор використовує наявні в його розпорядженні ресурси. У його функції входить ефективна організація оперативної діяльності кооперативу. Компетентний керуючий повинен управляти справами згідно з принципами кооперації і виробленою дирекцією політикою. [12 c. 371]

Реформування економічних відносин в аграрному секторі економіки України зумовлює необхідність адекватних перетворень у галузях соціальної інфраструктури. Перехід до ринкових відносин потребує прискорення роздержавлення і приватизації у соціальній сфері села.

Проблема соціальної перебудови села значною мірою вирішувалась за рахунок сільськогосподарських підприємств. Проте надмірна залежність механізму розвитку соціальної інфраструктури села від сільськогосподарських підприємств зумовила його підвищену вразливість в умовах економічної кризи. Погіршення економічного стану сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання вплинуло на зниження рівня соціального обслуговування сільського населення.