Сільськогосподарський кооператив – суб’єкт аграрного права

Досвід розвинутих країн світу свідчить, що розвиток агропромислового виробництва визначається ставленням суспільства до соціальних потреб селян, рівнем кваліфікації та культури сільських жителів, мотивацією їх трудової і соціальної активності в здійсненні радикальної економічної реформи, впровадженням науково-технічного прогресу в сільське господарство. Реформування економічних відносин у соціальній сфері села повинне забезпечити умови життя сільському населенню на рівні міського, а по окремих показниках і перевищувати його, при збереженні самобутніх рис, притаманних сільському способу життя.

Серед найбільш прийнятних організаційно-правових форм для галузей соціальної інфраструктури може бути сервісний кооператив. Це - форма об`єднання юридичних осіб, яка створюється на підставі вільного волевиявлення шляхом утворення нової юридичної особи на засадах членства, участі своїх членів у його діяльності з метою ведення господарських операцій та обслуговування населення.

Господарська діяльність сервісного кооперативу пов'язана з наданням різноманітних послуг населенню на засадах підприємництва з метою отримання доходу. Члени сервісного кооперативу повинні визнавати його статут, брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статусом.

Сервісні кооперативи мають право надавати побутові, медичні, санаторно-курортні, інформаційно-консультаційні послуги, а також займатися телефонізацією, газо і електрифікацією в сільській місцевості тощо.

Прикладом реалізації загальної моделі реорганізації об'єктів соціального призначення в конкретному випадку може бути передача колективом сільськогосподарського підприємства соціального об'єкта на баланс сільської (селищної) ради. Безоплатна передача відбувається у разі досягнення згоди як з боку сільськогосподарського підприємства, так і сільської (селищної) ради; на основі рішення про безоплатну передачу визначеного об`єкта за умови присутності на загальних зборах колективу сільськогосподарського підприємства не менше 75% загальної кількості працюючих (з обов'язковою письмовою згодою усіх членів сервісного кооперативу). Згідно з рішенням загальних зборів колективу обрані уповноважені у місячний строк подають заяву про передачу об'єкта до місцевих органів влади та самоврядування. На основі рішення сільської (селищної) ради створюється комісія, яка складає акт приймання-передачі об'єкта. Окремою статтею в акті наводяться розрахунки на утримання цього об'єкта і визначаються джерела фінансування з місцевого бюджету.

У випадку, коли на базі колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) утворюються декілька господарств, виникають проблеми з подальшим функціонуванням підприємств соціальної інфраструктури, які раніше належали колективним сільськогосподарським підприємствам. У процесі перетворення колективного сільськогосподарського підприємства відбувається паювання майна, створюються на його основі нові підприємства. Згідно із Законом України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і обігових фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організації. Водночас майно підприємств, організацій, закладів та установ соціальної інфраструктури даного підприємства не підлягають паюванню. Тому для подальшого функціонування об'єктів соціальної інфраструктури необхідно разом з новоствореними господарствами створювати сервісні кооперативи з комунально-побутового обслуговування населення. Підприємства-засновники оформляють правові документи (установчий договір і статут) з юридичною особою на підставі волевиявлення фізичних осіб. У цих документах повинно бути зафіксовано окремі переваги для працівників. Так, власники підприємств-засновників користуються послугами кооператива, як правило за собівартістю наданих послуг або іншими пільгами, передбаченими в угоді. [4 c. 112]

Подальше функціонування сервісного кооперативу з комунально-побутового обслуговування жителів села залежить від фінансової підтримки.

Процес реорганізації об'єктів соціальної сфери в сільській місцевості сприятиме збільшенню обсягу різних видів послуг, розширенню робочих місць, створенню сприятливих передумов для функціонування різних форм господарювання у соціальній сфері на селі, підвищенню ефективності підприємницької діяльності ринку послуг, становленню реального власника в галузях соціальної інфраструктури.

3. Порядок створення, реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів

3.1 Вимоги до установчих документів

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні, іноземні фізичні та юридичні особи та особи без громадянства. [1]

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи - прізвище, ім'я та по-батькові, паспортні дані (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, - дані документа, який його замінює); для юридичної особи - прізвище, ім'я та по-батькові уповноваженого представника юридичної особи, дані про державну реєстрацію, що підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію або його нотаріально завіреною копією, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу - підписом її уповноваженого представника.

Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Важливим витоком кооперативного права у багатьох країнах є засновницькі документи кооперативу. До них відносять установчий договір (свідоцтво про інкорпорацію) та статут. Установчий договір відображає суть кооперативного підприємства як кооперативного утворення. Його підписання є свідченням того, що певна група, скажімо сільськогосподарських товаровиробників, погоджується утворити підприємство особливого типу, зробити певні внески до його статутного фонду та делегувати керівництву підприємства право розпоряджатися своєю частиною приватної власності під їх контролем.

Як правило установчий договір включає такі положення:

- повна назва кооперативу, що означатиме його ідентичність. Назва кооперативу - це частина найменування, що відрізняє її від інших даного виду. Найменуванням може бути як власна назва, так і сукупність слів. Призначення найменування полягає в тому, щоб індивідуалізувати кооператив. Власне найменування може проявлятися у номері. В будь-якому випадку воно повинно читатися словами.;

- місцезнаходження кооперативу. Місцем знаходження юридичної особи визнається місцезнаходження її постійно діючого органу.;

- мета та завдання організації;

- період, на який створюється кооператив;

- загальна характеристика повноважень кооперативу (наприклад, купувати, продавати або орендувати майно; надавати гарантії під отримання кредиту; авансувати постачання сировини членам кооперативу для переробки або реалізації, співпрацювати з іншими кооперативами, позичати кошти тощо);

- система й органи управління кооперативом;

- можливість і порядок внесення поправок до цього документа;

- перелік та реквізити його засновників;

- деталізована структура капіталу, що включатиме інформацію про вступні або/та пайові внески засновників. [11 c.8]

Установчі документи поняття комплексне. Вимоги, що ставляться до змісту установчих документів треба розуміти як вимоги до комплексу документів установчого договору та статуту, а не кожного з них зокрема.

Законодавство містить вимоги до змісту статуту, статут повинен містити дані про власника, найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет та цілі діяльності, органи управління, порядок їх формування, компетенцію і повноваження трудового колективу та його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. В статуті можуть вказуватися й інші норми, пов'язані з особливостями діяльності підприємства або визначені власником. Відсутність у статуті кооперативу зазначених умов є підставою для відмови в державній реєстрації кооперативу в зв'язку з тим, що установчі документи не відповідають вимогам закону. [8 c.327]

Спеціальним законом, що регулює процедуру державної реєстрації юридичних осіб є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Згідно зі ст. 24 цього Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

- примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

- два примірники установчих документів. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про кооперацію» Статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству;

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» за проведення державної реєстрації юридичної особи сплачується реєстраційний збір у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається чинна довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи.

У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам частини шостої статті 8 цього Закону.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - сьомою цієї статті.

Таким чином, для підготовки установчих документів кооперативу нам необхідні такі документи та інформація:

- визначення виду кооперативу;

- копії паспортів засновників кооперативу;

- копії ідентифікаційних номерів засновників;

- дані про місцезнаходження кооперативу;

- напрями діяльності кооперативу (для статуту та реєстраційної картки);

- система оподаткування.

Засновники повинні оформити у нотаріуса довіреність на створення кооперативу та підписати статут кооперативу.

На відміну від мети, предмет діяльності (види діяльності) може бути повністю змінений шляхом внесення змін (доповнень) до установчих документів - це компетенція вищого органу юридичної особи.

Мета організації, інтерес, у ній вираженій, визначають і форму самої організації, у відповідності до відомої філософської тези - зміст визначає форму. В залежності від мети закон визначає можливі організаційні форми її здійснення. [11 c. 4]

Таким чином, при нотаріальному посвідченні установчого договору за участю фізичної особи, посвідчується не підпис фізичної особи, а договір як такий. Натомість, на статуті посвідчується підпис осіб, що його підписали, оскільки статут не має характеру угоди.

3.2 Державна реєстрація сільськогосподарських кооперативів

Державна реєстрація кооперативу здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Державна реєстрація - юридичне обов'язкова умова реалізації права

на підприємницьку діяльність.

Ознаки державної реєстрації

1. Державною реєстрацією, зокрема, вважається засвідчення факту створення юридичної особи. Для того, щоб утворення, намір про створення якого висловили засновники шляхом оформлення установчих документів, перетворилось на суб'єкта права, який має цивільну правову і дієздатність юридичну особу, необхідно його зареєструвати в установленому законодавством порядку. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

2. Державною реєстрацією, зокрема, вважається засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою. Фізичною особою вважається людина, тобто біологічна істота. Людина стає фізичною особою з моменту її народження і перестає нею бути до моменту смерті. Проте здатність займатися певними видами виникає у цієї особи лише з моменту її державної реєстрації як відповідного суб'єкта. На відміну від юридичних осіб, державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи підтверджує (засвідчує) не факт виникнення нової людини (фізичної особи), а лише факт набуття нею статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

3. До процедури державної реєстрації належить і вчинення "інших реєстраційних дій", які передбачені Законом про державну реєстрацію, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Це означає, що державна реєстрація юридичних осіб, окрім правонаділяючих і статусоутворюючих функцій, має і суто статистичну мету, що полягає у внесенні відповідних відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до спеціальної автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і можуть бути надані за відповідну плату на запит зацікавленої особи.

4. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб. Як вже зазначалося вище, державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи.

Місцезнаходженням юридичної особи, за визначенням Закону "про державну реєстрацію", вважається місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою. [5 c.351]

Згідно зі ст. 24 Закону про державну реєстрацію для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

1. Заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи. Нею є документ встановленого зразка, який, на момент державної реєстрації, підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

2. Копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом. Наявність або відсутність цього документа, а також його форма обумовлені кількістю засновників юридичної особи, її організаційно-правовою формою, а також існуванням відносин підпорядкованості засновників іншим особам.

3. Два примірники установчих документів. Згідно з ч. З ст. 8 Закону про державну реєстрацію до установчих документів належать: установчий акт, статут або засновницький договір, положення. Установчі документи юридичної особи викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження

4. Документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. За проведення державної реєстрації юридичної особи справляється реєстраційний збір у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5. Чинна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про резервування найменування юридичної особи.

6. У випадках, що передбачені законом, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Анти монопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання. Такі випадки передбачені розділами II, V Закону України від 11 січня 2001 р. № 2210-Ш "Про захист економічної конкуренції", зокрема щодо створення об'єднання підприємств.

7. У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

9. У разі державної реєстрації фермерського господарства додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

10. У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру. Окрім вищенаведених документів, у разі, якщо вони подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження (доручення). Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, що не передбачені Законом про державну реєстрацію. [ 3 c. 175]

Висновки

Проведене дослідження чинного законодавства та спеціальної літератури, що регулюють основні питання сільськогосподарських кооперативів, дає можливість коротко сформулювати основні висновки.

Кооперативи - одна з основних форм організації праці та господарювання на селі. Про це свідчить як історичний досвід, так і сучасне кооперування в аграрному секторі економіки України. Це, насамперед, зумовлено складними природними та технологічними умовами сільськогосподарської праці, потребою об'єднання трудових та господарських зусиль для її полегшення та результативності.

Входження України у ринкову економіку, виникнення, внаслідок проведення земельної та аграрної реформ, приватної власності на землі сільськогосподарського призначення, труднощів з їх обробітком об'єктивно сприяють відродженню на селі дійсно кооперативних принципів господарювання, розвитку різних організаційно правових форм кооперування.

Прийняття Конституції України і регламентація у ній підприємницької діяльності створило можливість подальшого вдосконалення законодавства України у напрямку розвитку кооперативних підприємницьких відносин. Прийняття спеціального Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” забезпечило основну безпосередньо правову базу для функціонування різних організаційно-правових форм сільськогосподарської кооперації, стимулювало їх розвиток.

Сільськогосподарський кооператив як самостійна організаційно-правова форма сільськогосподарської кооперації і як низова ланка системи сільськогосподарської кооперації поділяється на типи та види; при цьому основними типами сільськогосподарських кооперативів виступають сільськогосподарські виробничі і обслуговуючі кооперативу, останні поділяються на види; видається, таку градацію сільськогосподарських кооперативів доцільно закріпити в Законі України “Про сільськогосподарську кооперацію”.

Варто зазначити, що є неправомірним проводити розмежування між сільськогосподарськими виробничими і обслуговуючими кооперативами за ознакою прибутковості; адже, отримання прибутку є лише засобом досягнення мети - задоволення матеріальних та певних інших потреб членів кооперативу, яка є спільною і визначальною для всіх кооперативів, незалежно від типу чи виду.

Враховуючи істотну специфіку правового становища різних типів сільськогосподарських кооперативів, необхідно прийняти Закони України „Про сільськогосподарські виробничі кооперативи”, „Про сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи”. При цьому норми Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” застосовувались би до регулювання відносин у сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативах у субсидіарному порядку. Необхідним також є прийняття Закону України „Про сільськогосподарські кредитні кооперативи”.

Становлення та розвиток сільськогосподарських кооперативів в Україні, формування цілісної кооперативної системи України повинно на сучасному етапі реформування економічних відносин в державі стати об'єктом всебічної державної підтримки у формі встановлення державою системи пільг (податкових, кредитних та ін.), дотацій із державного бюджету України і гарантій невтручання державних органів у господарську (підприємницьку) діяльність сільськогосподарських кооперативів.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” вiд 17.07.1997 № 469/97-ВР

2. Закон України “Про кооперацію” вiд 10.07.2003 № 1087-IV

3. Гайворонський В.М., ЖушманВ.П., Корнієнко В.М. та ін.; За ред. Гайворонський В.М., ЖушманВ.П. Аграрне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. - X.: Право, 2003. - 240 с.

4. Гаєцька-Колотило Я.З., Ільків Н.В. Аграрне право України: Навч.посібник. Львівський держ. ун-т внутрішніх справ - К.: "Істина", 2008. - 184 с.

5. Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. - X.: Одисей, 2006. - 736 с.

6. Крупка Ю. М. За наук. ред. Н. Р. Малишевої. Аграрне право України: Навч. посіб. -- К.: Університет «Україна», 2006.-- 160 с.

7. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія. - К.: Атіка, 2004, - 328с.

8. Погрібний О.О. Аграрне право України : Підручник. -- К.: Істина, 2007. -- 448 с.

9. Семчик В.І. Кооперативне право. Підручник -- К.: Ін-Юре. - 1998. - 336 с

10. Семчик В.І. Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні - К.: ІДП НАН України. - 2003. - 280с.

11. Федорович В.І. Правове регулювання створення, реалізації і ліквідації сільськогосподарських кооперативів: Автореферат дис. канд. юрид. наук 12.00.06 / Львів. держ. ун-т. - Л., 1998. - 17 с.

12. Янчук В. З., Андрейцев В.І., Василюк С.Ф. та інші. Аграрне право України : К.: Юрінком Інтер, 2000. - 720 с.

Размещено на Allbest.ru