Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна митна служба України

Академія митної служби України

Курсова робота

З дисципліни: "Кримінальний процес"

На тему:

"Прокурорський нагляд за здійсненням дізнання у кримінальних справах про контрабанду"

Дніпропетровськ

2002

План

Вступ

1. Загальні положення контролю за виконанням законів у сфері боротьби з контрабандою

2. Характеристика окремих сторін прокурорського нагляду за виконанням законів у митній сфері

2.1 Нагляд за законністю притягнення до кримінальної відповідальності та за реалізацією права підозрюваного на захист

2.2 Право прокурора відсторонити особу, що проводить дізнання, від подальшого здійснення дізнання

2.3 Порядок розгляду скарг на дії й акти органів дізнання

2.4 Скасування необґрунтованих постанов осіб, що здійснюють дізнання

2.5 Санкціонування прокурором процесуальних актів органів дізнання

2.6 Вживання заходів по залученню до відповідальності посадових осіб органів дізнання

2.7 Особливості прокурорського нагляду в стадії порушення кримінальної справи

Висновки

Список використаної літератури

контрабанда прокурорський митний кримінальний

Вступ

Прокурорський нагляд є однією з найважливіших функцій державних органів при здійсненні кримінального судочинства. Саме прокуратура наділена законом повноваженнями контролю і спостереження за дотриманням правових норм учасниками процесу і відповідного спрямування процесу в законні межі.

Підвищена увага до практики прокурорського нагляду, виправдана потребами часу, породила деяке відставання в розробці окремих напрямків його діяльності, наприклад здійснення нагляду за дізнанням у митних органах по кримінальних справах про контрабанду. Розкриття поняття і змісту нагляду, здійснюваного прокуратурою та контролю, що здійснюється ДМСУ та регіональними митницями в цьому напрямку є найважливішою задачею правової науки на сучасному етапі.

Прокурорський нагляд є видом правової діяльності не тільки тому, що його об'єктом виступає дотримання законності, тобто урегульована правом сфера суспільних відносин, але і тому, що сама прокурорсько-наглядова діяльність здійснюється в рамках правових відносин. Разом з тим до останнього часу питанню про характер прокурорсько-наглядових відносин не приділялося достатньої уваги.

Це значною мірою обумовлене тим, що такий напрямок прокурорської діяльності, як здійснення нагляду за діяльністю митних органів при провадженні дізнання по кримінальних справах про контрабанду, з'явилося порівняно недавно.

При наявності значної кількості робіт, присвячених окремим проблемам прокурорського нагляду, досліджень узагальнюючого характеру (якщо не вважати навчальної літератури, обмеженої у своїх можливостях) усе ще дуже недостатньо. Щодо відомчого контролю за виконанням законів у сфері боротьби з контрабандою, то література майже відсутня (це зумовлює аналізувати тільки нормативно- правові акти, які регламентують даний аспект).

Усе це обумовлює необхідність подальшого вивчення теорії та практики нагляду та контролю за дізнанням, аналізу її наукових основ, оцінки складових частин, удосконалювання понятійного апарата. Спробою такого дослідження й узагальнення і є дана курсова робота.

Всі вищевказані чинники й сприяли тому, що я обрав цю тему, а саме "Контроль і нагляд за виконанням законів у сфері боротьби з контрабандою".

1. Загальні положення контролю за виконанням законів у сфері боротьби з контрабандою

Ч.2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, для того щоб державні органи не порушували законодавства України, вищестоячи органи здійснюють відомчий контроль за їх діяльністю.

Згідно Закону України "Про митну справу" безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Митні органи України безпосередньо здійснюють митну справу.

Систему митних органів України складають:

- Державна митна служба України;

- регіональні митниці;

- митниці;

- спеціалізовані митні управління та організації;

- установи і навчальні заклади.

Згідно зі ст.101 КПК України митні органи є органами дізнання у справах про контрабанду.

У митній системі України дізнання у справах про контрабанду проводять органи дізнання - Державна митна служба України та підпорядкованій митниці (ст. 102 Митного кодексу України), попереднє слідство по цих справах - слідчі органи Служби безпеки України.(ст. 112 КПК України).

На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину, осіб, що його вчинили.

Рішення про проведення дізнання приймається: в центральному апараті Державної митної служби України - Головою Служби чи його заступниками; в митниці - начальником митниці або його заступниками.

Безпосереднє керівництво дізнанням у митній системі України у конкретних кримінальних справах про контрабанду здійснюється Управлінням по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України, а в митницях - начальником митниці або його заступниками.

Згідно Положення "Про Управління організації боротьби з контрабандою" Управління організації боротьби з контрабандою (далі Управління) є оперативним правоохоронним структурним підрозділом Державної митної служби України.

Одними із основних завдань Управління є:

- комплексний аналіз стану боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, результати роботи митних органів з цих питань, розробка та організація здійснення заходів по підвищенню ефективності боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил. Координація та узгодження дій галузевих служб Державної митної служби України на головних напрямах боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил;

- організація взаємодії з відповідними підрозділами інших правоохоронних органів;

- контроль за дотриманням законності в діяльності підлеглих підрозділів митних установ при провадженні і розгляді справ про порушення митних правил та дізнання по кримінальних справах тощо.

До складу Управління входять відділи:

- організаційно-аналітичний;

- організації дізнання;

- організації боротьби з порушеннями митних правил;

- оперативний;

- митної варти.

Управлінню оперативно підпорядкований Національний вузол зв'язку Територіального інформаційно-аналітичного митного управління.

Відповідно до Положення "Про Управління організації боротьби з контрабандою" відділ дізнання здійснює постійний контроль за дотриманням законності при провадженні митними органами дізнання у справах про контрабанду; надання методичної допомоги та забезпечення обмуні досвідом роботи з цих питань.

Виконання покладених на них завдань працівники відділу здійснюють відповідно до затверджених функціональних обов'язків. Для їх виконання працівники Управління мають право:

§ одержувати від митниць, інших підрозділів та посадових осіб митної служби України всю необхідну інформацію;

§ звертатися із запитами про надання необхідної інформації до державних органів, підприємств, установ, фірм, інших юридичних осіб, окремих громадян та посадових осіб;

§ контролювати дотримання митними органами України вимог чинного законодавства при провадженні в справах про контрабанду та порушення митних правил; подавати практичну та методичну допомогу. Вимагати від працівників митних установ пояснень в питаннях порушень ними чинного законодавства;

§ здійснювати в повному обсязі процесуальні повноваження дізнавачів та осіб, що займаються провадженням в справах про порушення митних правил (крім працівників митної варти) та згідно ст.135 Митного кодексу України розглядати справи про порушення митних правил. Викликати посадових осіб і громадян повістками для надання пояснень у справах, що знаходяться в їх провадженні;

§ давати обов'язкові для виконання вказівки на проведення цілеспрямованого та повторного митного огляду речей, предметів, транспортних засобів тощо, а також особистого огляду громадян;

§ координувати дії органів дізнання при бригадному методі провадження дізнання у кримінальній справі про контрабанду;

§ узагальнювати та поширювати в митній системі передовий досвід боротьби з контрабандою;

§ сприяти оперативному вирішенню питань взаємодії між органами дізнання митної системи та слідчими органами Служби безпеки України при провадженні попереднього слідства по справах про контрабанду.

Регіональна митниця - є державною установою, що входить в єдину систему органів Державної митної служби України і у встановленому порядку безпосередньо здійснює митну справу.

Кожна регіональна митниця (далы РМ) підпорядковується Державній митній службі України.

Одною з основних функцій, які виконує РМ, є організація та здійснення роботи по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, розробка та проведення заходів по їх запобіганню. З метою безпосереднього здійснення цієї функції, до складу РМ входить оперативний підрозділ Державної митної служби України, що має особливий статус та умови підпорядкування - Відділення по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил (далі - Відділення або ВБК та ПМП), яке, в межах своєї компетенції, організовує та здійснює боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил, у відповідності до чинного законодавства здійснює митну справу в частині провадження по справах про порушення митних правил та дізнання у справах про контрабанду, здійснює керівництво та координує діяльність Служб БК та ПМП підпорядкованих митниць, а також, в межах регіону, забезпечує додержання нормативних актів, що визначають порядок організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

Відділення по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил були утворені в регіональних митницях та митницях прямого підпорядкування замість відділів (секторів) по боротьбі з контрабандою та ПМП на підставі Наказу ДМСУ № 400 "Про створення Відділень і Служб по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил" від 08.07.98 р. До складу новостворених Відділень та Служб було введено відділи (сектори) митної варти, створених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1996 р. № 698.

До завдань, виконання яких покладено на ВБК та ПМП регіональної митниці, відноситься також здійснення провадження у справах про порушення митних правил та проведення дізнання у справах про контрабанду. Окрім цього Відділення контролює дотримання законності при проваджені дізнання Службами підпорядкованих митниць та організовує взаємодію з відповідними підрозділами правоохоронних органів та судами.

Структурними підрозділами Відділення, відповідно до основних напрямків роботи, є:

- організаційно-аналітичний відділ;

- оперативний відділ;

- відділ дізнання;

- сектор по боротьбі з контрабандою наркотиків;

- митна варта.

Для виконання покладених на Відділення завдань та здійснення функцій Відділення його працівники мають право:

- здійснювати службову діяльність у межах повноважень, наданих чинним законодавством України, наказами та інструкціями Державної митної служби України та Положенням про ВБК та ПМП регіональної митниці;

- отримувати у підрозділів регіональної митниці, інших митних органів, митних уповноважених, оглядових комісій, підприємств, організацій та установ, фізичних осіб документи, відомості і матеріали, які необхідні для виконання покладених на Відділення завдань. Користуватись інформаційними системами центрального апарату Держмитслужби та митних органів України;

- контролювати виконання підрозділами регіональної митниці нормативних актів з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митного законодавства;

- за вказівкою начальника відділення - заступника начальника митниці перевіряти роботу оперативних підрозділів митниці та їх співробітників з питань виконання нормативних актів на напрямку боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, давати вказівки, в межах своєї компетенції, обов'язкові для виконання всього особового складу регіональної митниці. В разі виявлення порушень ними законності брати від них письмові пояснення, про що інформувати начальника регіональної митниці тощо.

Відділ дізнання та боротьби з ПМП (далі відділ) є структурним підрозділом Відділення по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил регіональної митниці і підпорядковується безпосередньо начальнику Відділення, який одночасно є заступником начальника регіональної митниці. Відділ складається з двох секторів: дізнання та боротьби з ПМП.

Відділ очолює начальник. Начальник відділу, а також начальники секторів призначаються на посаду та звільняються з неї наказом Голови ДМСУ за поданням начальника Управління організації боротьби з контрабандою та ПМП та за погодженням з Управлінням кадрами ДМСУ і Управлінням власної безпеки ДМСУ.

Особовий склад відділу призначається на посади та звільняється з них наказом начальника регіональної митниці за поданням начальника відділення та погодженням з начальником Управління організації боротьби з контрабандою та ПМП ДМСУ.

Основними завданнями відділу є організація роботи по веденню дізнання у справах про контрабанду та здійсненні провадження у справах про ПМП, спрямованої на неухильне дотримання діючого законодавства, запобігання правопорушенням у сфері зовнішньоекономічних відносин та здійснення методичного керівництва підпорядкованими митницями з цих питань.

Відділ у своїй діяльності взаємодіє з оперативними підрозділами ЗРМ та відповідними структурними підрозділами підпорядкованих митниць, з правоохоронними органами та контролюючими службами в регіоні.

Відділ дізнання та боротьби з ПМП:

1. безпосередньо заводить справи про ПМП та порушує кримінальні справи про контрабанду і виконує провадження по них;

2. здійснює контроль за дотриманням норм процесуального права при провадженні справ про ПМП та провадженні дізнання по справах про контрабанду, відповідністю зафіксованих в матеріалах відомостей, фактичним обставинам, правильністю кваліфікації правопорушення працівниками відділу та дізнавачами підпорядкованих митниць;

3. координує роботу і бере безпосередню участь у наданні практичної допомоги дізнавачам підпорядкованих митниць по складних справах про контрабанду, організовує проведення експертиз та оцінку предметів тощо.

2. Загальні положення прокурорського нагляду за здійсненням дізнання у кримінальних справах про контрабанду

Відповідно до статті 227 КПК України прокурор має наступні повноваження по здійсненню нагляду за виконанням законів органами дізнання у кримінальних справах про контрабанду у межах своєї компетенції:

1) вимагає від органів дізнання і попереднього слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини: перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;

2) скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання у справах про контрабанду;

3) дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

4) доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;

5) бере участь у провадженні дізнання і попереднього слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;

6) санкціонує проведення обшуку, накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та її виїмку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених КПК;

7) продовжує строк розслідування і тримання під вартою як запобіжного заходу у випадках і порядку, встановлених Кримінально-процесуальним Кодексом України;

8) повертає кримінальні справи органам попереднього слідства з своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

9) вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу попереднього слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;

10) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або попереднього слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи про контрабанду;

11) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні: закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено Кримінально-процесуальним Кодексом; затверджує обвинувальні висновки (постанови); направляє кримінальні справи до суду;

12) вирішує питання про допущення захисника до участі в справі. Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому КПК.

Вказівки прокурора митному органу у зв'язку з порушенням і розслідуванням ним кримінальної справи, дані в порядку, передбаченому КПК, є для цих органів обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 114 КПК.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про прокуратуру " від 5 листопада 1991 року у процесі нагляду за додержанням законів органами дізнання прокурор вживає заходів до того, щоб органи дізнання:

1) додержували передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування технічних засобів, припинення та закриття справ, а також додержували строків провадження слідства та тримання під вартою;

2) при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги закону про всебічне. повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, з'ясовували обставини, які викривають чи виправдовують обвинуваченого, а також пом'якшують і обтяжують його відповідальність;

3) виявляли причини вчинення злочинів і умов, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.

Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами дізнання визначаються кримінально-процесуальним законодавством.

Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам митних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину [15, с.240].

Щодо органів митної системи, відповідно до статті 30 Закону України "Про прокуратуру " від 5 листопада 1991 року прокурор :

§ скасовує незаконні та безпідставні постанови дізнавача ;

§ дає вказівки щодо дослідження обставин по справі, про вибір чи скасування запобіжних заходів, кваліфікації злочину, здійснення невідкладних слідчих дій;

§ бере участь у провадженні дізнання, в необхідних випадках особисто проводить окремі слідчі дії по справі, яка знаходиться у провадженні дізнавача;

§ застосовує при наявності передбачених законом підстав обрання підозрюваному запобіжною заходу - утримання під вартою;

§ здійснює контроль за дотриманням встановленого законом десятиденного терміну дізнання по справі про контрабанду та за своєчасною передачею її до слідчих органів Служби безпеки України;

§ усуває дізнавача від подальшого ведення дізнання, якщо ним допущено порушення закону при розслідуванні справи;

§ особисто на підставі матеріалів, які є в його розпорядженні, чи за матеріалами органу дізнання порушує кримінальну справу або відмовляє в цьому.

Отже, для виявлення порушень закону при розслідуванні злочинів прокурор застосовує наступні форми нагляду і методи їхнього здійснення. Розглянемо окремі з них, які має проводити прокурор у порядку нагляду за здійсненням дізнання у кримінальних справах про контрабанду.

2.1 Нагляд за законністю притягнення до кримінальної відповідальності та за реалізацією права підозрюваного на захист

У відповідності з Законом України "Про прокуратуру" нагляд за законністю в діяльності органів дізнання, має своїм завданням сприяння:

1. виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;

2. запобіганню незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності (ст. 29 Закону).

Прокурорський нагляд спрямований на те, щоб ніхто незаконно або необґрунтовано не був притягнений до кримінальної відповідальності.

У наказі Генерального прокурора України № 4 від 18 жовтня 1996 року "Про організацію роботи слідчого апарату органів прокуратури і прокурорського нагляду за додержанням законів органами попереднього слідства та дізнання" звертається увага прокурорів на необхідність періодично перевіряти у підпорядкованих прокуратурах організацію та стан нагляду за законністю притягнення громадян до кримінальної відповідальності. При наявності недоліків або порушень закону вживати відповідних заходів реагування (п. 7 наказу).

До завдання наглядаючого прокурора входить забезпечення суворого дотримання встановленого законом процесуального порядку притягнення до кримінальної відповідальності і пред'явлення обвинувачення. Як відомо, єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину (сукупність зазначених у кримінальному законі ознак, за наявності яких суспільне небезпечне діяння визнається злочином) в діянні особи (ст. 131 КПК). Тому, перевіряючи законність та обґрунтованість притягнення особи до обвинувачення, прокурору необхідно визначити:

1. чи достатньо доказів для притягнення особи до кримінальної відповідальності;

2. чи відповідають висновки слідчого вимогам матеріального і процесуального закону.

Кримінально-процесуальне законодавство не містить вимоги зібрати всі необхідні і можливі докази по справі, встановити всі обставини, що підлягають доказуванню на момент притягнення особи до обвинувачення. Обвинувачений -- ще не винний в кримінально-процесуальному розумінні, оскільки в постанові про притягнення як обвинуваченого слідчий висловлює свою думку про винність особи, яка склалася на підставі оцінки їм наявних доказів на момент прийняття рішення[18, с.472].

На час винесення постанови про притягнення до обвинувачення повинно бути доведено, що:

1) діяння, з приводу якого провадиться розслідування, дійсно мало місце;

2) вчинене воно особою, про притягнення якої до обвинувачення вирішується питання;

3) у діянні цієї особи міститься склад злочину, передбаченого кримінальним законом;

4) відсутні обставини, які виключають провадження по справі і кримінальну відповідальність цієї особи або ж дозволяють замінити її заходами суспільного чи адміністративного впливу.

Що слід розуміти під "достатністю доказів", які повинні у відповідності до вимог закону вказувати на вчинення злочину певною особою. Поняття "достатність" охоплює і кількісну, і якісну сторони явища. Докази, які лежать в основі прийнятого рішення, повинні бути достовірними, а їх кількість повинна складати сукупність, яка дозволить прийняти правильне рішення. З урахуванням викладеного під достатніми доказами відповідно до акту притягнення до обвинувачення слід розуміти достовірні відомості, зібрані, перевірені та оцінені органом дізнання, у встановленому законом порядку. Вони в своїй сукупності призводять до єдиного і твердого висновку на даний момент розслідування проте, що певна особа вчинила злочин, передбачений кримінальним законом, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього [5, с.364]. Таким чином, прокурор повинен керуватися тим, що на етапі притягнення особи до обвинувачення слідчим повинні бути зібрані докази в межах, необхідних для даної стадії розслідування, що в свою чергу залежить від правомірної, а також всебічної, повної та об'єктивної діяльності дізнавачів митних органів.

Перевіряючи зібрані по справі докази, об'єктивно і всебічно оцінюючи їх, прокурор повинен переконатися в тому, що факти, на підставі яких здійснюється обвинувачення, дійсно встановлені і що прийняте слідчим за ними рішення -- єдине правильне. Інший підхід прокурора до оцінки питання про законність пред'явлення обвинувачення не може забезпечити ні режим законності у стадії дізнання, ні захист прав громадян від можливих порушень.

Велике значення для додержання прав підозрюваного має допуск до участі у справі захисника. Закон зобов'язує особу, що провадить дізнання, ще до першого допиту підозрюваного роз'яснити йому право мати захисника та скласти про це протокол, а також надати підозрюваному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення та забезпечити охорону його особистих та майнових прав. Закон передбачає, що захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, а у випадку затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, або застосування запобіжних заходів у вигляді ув'язнення під варту --з моменту оголошення йому протоколу затримання або постанови про застосування запобіжних заходів, проте не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання .

Здійснюючи нагляд за додержанням права підозрюваного (обвинуваченого) на захист, прокурор звертає увагу на:

§ момент допущення захисника до участі у справі у відповідності із законом (ч. 2 ст. 44 КПК);

§ забезпечення слідчим можливості обвинуваченому (підозрюваному) мати захисника та побачитися з ним сам на сам до першого допиту (ч. 2 ст. 48. п, 8. ч. 1 ст. 142 КПК);

§ порядок пред'явлення обвинувачення, у відповідності ч яким присутність захисника є обов'язковою (за винятком випадків, передбачених ч. 1 ст. 46 КПК);

§ додержання права захисника знайомитися з матеріалами, що обґрунтовують затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення;

§ додержання його прав при провадженні слідчих дій, а також інших прав;

§ у справах про злочини осіб, що через свої фізичні чи психічні вади (німі, глухі, сліпі та ін.) не можуть самі реалізувати своє право на захист;

§ у справах осіб, що не володіють мовою, якою ведеться судочинство.

Здійснюючи нагляд за забезпеченням права підозрюваного на захист, прокурору слід враховувати, що активна участь захисника у процесі дізнання у кримінальних справах про контрабанду необхідна не тільки для забезпечення інтересів підозрюваного, але і для підвищення якості розслідування даного злочину. Захисники знаходять у справі різноманітні недогляди і недоробки митних органів, на що звертають його увагу, складають відповідні клопотання. За своїм характером ці клопотання можуть бути пов'язані з неповнотою дізнання, невірною кваліфікацією злочину і таке ін. Захисник має право оскаржити будь-які дії та рішення органу дізнання[18, с.256]. Ці скарги направляються прокуророві, який зобов'язаний розглянути їх на протязі трьох днів і повідомити заявнику про результати розгляду.

2.2 Право прокурора відсторонити особу, що проводить дізнання, від подальшого здійснення дізнання

Здійснюючи нагляд за розслідуванням, прокурор має право (п.10,ч.1 ст.227 КПК) відсторонити посадову особу митного органу, що провадить дізнання, від подальшого ведення дізнання, якщо нею допущено порушення закону при розслідуванні справи. Залежно від характеру порушення до таких осіб після відсторонення їх від розслідування можуть бути застосовані різні заходи і стягнення аж до кримінального покарання. Навіть якщо покарання і не настане, сам факт відсторонення від ведення слідства являє собою специфічною кримінальне-процесуальну санкцію каральної дії.

Підставами для усунення особи, що проводить дізнання можуть бути заяви підозрюваного, його захисника, потерпілого та інших учасників процесу, а також безпосереднє виявлення порушення прокурором.

Відповідно до статті 60 КПК України відвід особи, яка провадить дізнання має бути:

· коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільними відповідачами або родичами кого-небудь з них, а також родичами обвинуваченого;

· коли вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти, перекладачі, захисники або представники інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

· коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах справи;

· при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх об'єктивності.

При наявності зазначених підстав особа, яка провадить дізнання, повинна заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід. За цими підставами відвід особі, яка провадить дізнання, може бути заявлений підозрюваним, потерпілим і його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками. Заява про відвід або самовідвід особи, яка провадить дізнання, подається прокуророві, який розглядає і вирішує її протягом двадцяти чотирьох годин.

Причини порушення закону інколи криються в недостатній загальній і професійній підготовці дізнавача, рідше -- в навмисному відступі від закону, продиктованому неправильно зрозумілими завданнями розслідування. Але найчастіше всього в скаргах прокурору заявники посилаються на особисту зацікавленість дізнавача в справі, тобто на обставини, які слугують підставою до його відводу.

Вказані обставини, оскільки вони відомі дізнавачу, повинні бути причиною самовідводу. Свою заяву з викладом мотивів, за якими він вважає необхідним усунутись від участі в розслідуванні даної справи, дізнавач направляє для вирішення прокурору.

Якщо відводу дізнавача вимагають учасники процесу чи інші особи, то їх заяви разом із своїми поясненнями слідчий зобов'язаний упродовж доби направити прокурору, не зупиняючи провадження по справі. Клопотання про відвід дізнавача заявники можуть направити і безпосередньо наглядаючому прокуророві. Розглянувши упродовж трьох діб заяву про відвід, прокурор викладає своє рішення в мотивованій постанові, яка разом із заявою приєднуються до справи, і в копії повідомляється заявникові. Як і будь-яке рішення прокурора, ця постанова може бути оскаржена вищестоящому прокурору [17, с.214].

Якщо прокурор визнає відвід, заявлений особі, що проводить дізнання, підставним, він може вжити одну із таких дій:

а) вилучити справу від органу дізнання і передати її слідчому;

б) вилучити справу від органу дізнання і прийняти до свого провадження;

в) залишити справу в органі дізнання, рекомендуючи начальнику цього органу доручити розслідування іншому працівникові замість відведеного.

В останньому випадку прокурор не має права вказувати конкретну особу, яка повинна вести дізнання, оскільки це питання не процесуальне і підлягає адміністративній владі начальника відповідного органу дізнання.

З метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування прокурор має право вилучити будь-яку справу із органу дізнання і передати її слідчому, а також передати справу від одного слідчого іншому. Це повноваження служить прокурору, перш за все, для усунення порушень правил про підслідність кримінальних справ. Закон передбачає два види підслідності: предметну (по роду справ) і територіальну (місцеву).

За загальним правилом, дізнання проводиться в тому районі, де вчинено злочин. Якщо слідчий встановить, що злочин вчинено в іншому районі, він зобов'язаний провести всі невідкладні слідчі дії, а потім передати справу прокурору для направлення по підслідності. Питання про підслідність справи вирішується прокурором за місцем, де розпочато слідство. В окремих випадках. для досягнення найбільшої швидкості, об'єктивності і повноти розслідування, він може дозволити ведення попереднього слідства за місцем виявлення злочину або там, де перебуває підозрюваний (обвинувачений) чи більшість свідків. Вищестоящий прокурор має право в будь-який момент слідства вилучити справу від органу дізнання , до компетенції якого вона відноситься, і передати її слідчому СБУ або прокуратури, якщо визнає таку міру корисною і необхідною [14, 138].

Відповідно до КПК України прокурор має право особисто приймати участь у розслідуванні злочинів. Участь прокурора у провадженні дізнання може здійснюватися шляхом присутності при виконанні найважливіших слідчих дій або активної й особистої участі в їхньому проведенні. Активна участь прокурора в проведенні процесуальної дії може виражатися в постановці їм питань допитуваній особі, пред'явленні підозрюваному документів, інших речових доказів і т.д. І в тому, і в іншому випадку прокурор стежить за тим, щоб дізнавач точно дотримував вимог карно-процесуального закону. Своїми радами і указівками прокурор допомагає митнику провести дізнання тактично правильно і більш ефективно.

Випливає, однак, мати на увазі, що участь прокурора у слідчій дії саме по собі не підсилює доказувального значення його результатів, не є додатковою формою закріплення отриманих показань підозрюваних, потерпілих, свідків.

Особиста участь прокурора в розслідуванні злочинів може виражатися й у самостійному здійсненні їм слідчих дій по справах, що знаходиться у провадженні органів дізнання. Так, якщо в справі потрібно виконати кілька слідчих дій одночасно, найважливіші з них може зробити прокурор. Іноді прокурор проводить слідчу дію, що раніше уже виконувалося органом дізнання. Найчастіше це буває тоді, коли прокурор сумнівається в правильності його чи проведенні та хоче уточнити найбільш важливі деталі. Прокурор нерідко здійснює слідчі дії, від результатів яких, на його думку, залежить встановлення істини в справі. Необхідність здійснення слідчої дії особисто прокурором виникає й у випадках, коли підозрювані або інші особи по тим чи іншим причинам відмовляються давати показання дізнавачу [16, с.218].

2.3 Розгляд скарг на дії й акти слідчого й органів дізнання

У відповідності зі ст. 234--235 КПК України прокурор зобов'язаний розглядати скарги, що надійшли до нього, на дії й акти органів дізнання. Перевіряючи їх, прокурор знайомиться з кримінальними справами, опитує заявників, інших осіб, одержує пояснення в працівників органів дізнання, а в разі потреби робить окремі слідчі дії. При цьому прокурор виявляє порушення закону і вживає заходів до їхнього усунення.

2.4 Скасування необґрунтованих постанов осіб, що здійснюють дізнання

Постанови осіб, що здійснюють дізнання, повинні бути законними й обґрунтованими. Постанови зазначених осіб, які не відповідають закону, не можуть залишатися в силі і прокурор зобов'язаний ( п.2,ч.1 ст.227 КПК) скасувати їх своєю мотивованою постановою. У постанові прокурора вказуються причини скасування постанови органу дізнання, конкретизується, що й у який термін необхідно виконати для усунення допущених помилок і порушень закону.

2.5 Санкціонування прокурором процесуальних актів органів дізнання

Відповідно до закону санкція (згода) прокурора обов'язкова (ст.227 КПК) в таких випадках, як здійснення обшуку; відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого та органу дізнання у випадках передбачених КПК. Відмовляючи в санкціонуванні зазначених дій по мотивах їхньої необґрунтованості, невідповідності закону, прокурор тим самим попереджає порушення законів. До ухвалення рішення про відмовлення в санкціонуванні він зобов'язаний ретельно вивчити матеріали справи, вислухати доводи особи, що здійснює дізнання, про те, чому той прийняв рішення, з яким не може погодитися прокурор. При необхідності прокурор дає вказівки особі, що веде розслідування, про здіснення додаткових слідчих дій. І тільки в тому випадку, коли розслідування проведене повно і всебічно, а прокурор твердо переконаний у необхідності відмовлення в санкціонуванні, він приймає саме таке рішення.

2.6 Вживання заходів по залученню до відповідальності посадових осіб органів дізнання

Установивши факти порушення законності при розслідуванні злочинів посадовою особою органа дізнання, прокурор може порушити питання про залучення її до дисциплінарної відповідальності. Посадові особи митних органів можуть залучатися до дисциплінарної відповідальності не тільки за визначені дії, але і за бездіяльність, у результаті якого допущене порушення законності, наприклад, тяганина в розслідуванні, невиконання важливих слідчих дій і т.д.

Дисциплінарне переслідування проти зазначених осіб прокурор порушує як шляхом винесення постанови про залучення до дисциплінарної відповідальності, так і шляхом вказівки в представленні, внесеному їм по фактах порушення законності при розслідуванні злочинів. Якщо посадовою особою органа дізнання при розслідуванні кримінальної справи вчинено злочин, прокурор притягає таку особу до кримінальної відповідальності в установленому законом порядку.

2.7 Особливості прокурорського нагляду в стадії порушення кримінальної справи

Значення нагляду за законністю і обґрунтованістю порушення кримінальних справ визначається тим становищем, яке займає ця стадія у кримінальному процесі. Будучи відправним, висхідним пунктом судочинства, акт порушення справи накладає свій відбиток на всю послідуючу діяльність органів розслідування, прокуратури і суду. Від того, наскільки правильно і своєчасно порушуються кримінальні справи, в значній мірі забезпечується дотримання гарантованих Конституцією прав і свобод людини, успіх розслідування, ефективність кримінальної репресії в цілому. Правда, законність і обґрунтованість порушення справи ще не гарантують законності і обґрунтованості притягнення як обвинуваченого, обрання міри запобіжного заходу, застосування покарання тощо.

Однак правильне порушення кримінальної справи є обов'язковою передумовою, необхідною для законності усіх послідуючих дій посадових осіб митних органів, як органів дізнання,. Якщо справу порушено без урахування вимог, пред'явлених цьому актові законом, чи всупереч цим вимогам, то наперед можна сказати, що розслідування і судовий розгляд такої справи будуть незаконними і необґрунтованими, і прокурорський нагляд за подальшою діяльністю органів розслідування вже не зможе надати належного ходу процесові. Звідси вся важливість ефективного нагляду в стадії порушення кримінальної справи. Звідси пряма залежність результатів діяльності прокурора, що бере участь у процесі від того, наскільки успішним був нагляд за законністю і обґрунтованістю порушення кримінальних справ. Прокурорський нагляд на початковій стадії процесу може бути визнаний задовільним, якщо він забезпечує порушення кожної кримінальної справи лише при наявності до того законного приводу і достатньої підстави і одночасно забороняє можливі випадки неправильної відмови в порушенні кримінальної справи.

Приводами до порушення справи є ті встановлені законом джерела, з яких митні органи отримують дані про злочини, а саме про контрабанду, і які тягнуть для цих органів обов'язок прийняти рішення про можливості розпочати провадження по справі. Ці джерела перераховані у відповідних статтях Кримінально-процесуального кодексу України.

Порушення кримінальної справи неможливе без повного до того приводу. Але він потрібний не тільки як одна з умов порушення справи. Він може також сприяти з'ясуванню взаємовідносин осіб, що беруть участь у справі, служити одним із доказів винуватості чи невинуватості підозрюваного, а інколи й підставою для притягнення до відповідальності тих, чиє завідомо неправдиве донесення органам влади є причиною необґрунтованого порушення кримінальної справи. Тому одне з конкретних завдань прокурорського нагляду в цій стадії процесу -- забезпечити правильне оформлення поступаючих даних про вчинювані чи підготовлювані злочини з тим, щоб у будь-який момент провадження по справі можна було без ускладнень встановити, що саме, яке конкретне джерело є приводом до порушення кримінальної справи [19, с.251]

Явка з повинною, тобто заява про злочин, зроблена самою особою, що його вчинила, служить самостійним приводом до порушення кримінальної справи. Вона справедливо розцінюється законом і практикою як обставина, що пом'якшує відповідальність винної особи. Але для цього сам факт явки з повинною повинен бути точно встановленим у справі, про нього повинні засвідчити заява чи протокол прийому такої заяви. Оформлення ж цього приводу у формі "пояснення" заявника протоколу його затримання чи протоколу допиту може створити в майбутньому неправильне уявлення про особу обвинуваченого і несприятливо відіб'ється на його долі.

Щоб цього не сталося, прокурор, отримавши копію постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи вказаний і визначений привід для порушення кримінальної справи, чи є посилання на відповідну статтю Кримінально-процесуального кодексу України, а також правильність оформлення органом розслідування заяви (повідомлення), що надійшла, і наявність її у кримінальній справі про контрабанду.

Серед приводів до порушення кримінальної справи закон називає безпосереднє виявлення ознак злочину органом дізнання. Коли справа виникає в результаті виявлення ознак злочину безпосередньо органом дізнання, в постанові про порушення справи нема і, природно, не може бути посилання на заяву (повідомлення) про злочин. Це дещо ускладнює перевірку правильності акту порушення справи. Але в постанові обов'язково повинні бути викладені обставини, у зв'язку з якими компетентна посадова особа виявила ознаки злочину. Крім того, про необхідність порушення кримінальної справи повинні засвідчувати додані до постанови матеріали (наприклад, вилучені платіжні відомості на підставних осіб, документи із слідами підробки, протокол огляду тощо), які підтверджують наявність ознак злочину [10, с.215].

Але виявити ознаки злочину особа, що проводить дізнання може і поза всякою службовою діяльністю, якщо волею випадку він стане очевидцем злочину. Вона зобов'язана порушити кримінальну справу, але проводити дізнання по цій справі, безумовно, повинні інші посадові особи митних і правоохоронних органів, а очевидець повинен бути лише свідком чи потерпілим.

Як уже зазначалось, завдання прокурорського нагляду в початковій стадії кримінального процесу полягає в тому, щоб забезпечити такий порядок, за яким кожна справа порушувалася б не тільки у зв'язку з указаним в законі приводом, але й одночасно за наявності до цього підстав. Під підставами для порушення кримінальної справи слід розуміти ті фактичні дані, наявність яких свідчить про вчинений чи підготовлюваний злочин. Якщо із заяви, повідомлення, що надійшли, вбачаються ознаки злочину -- в наявності підстави для порушення кримінальної справи; відсутність таких ознак тягне за собою відмову в порушенні кримінальної справи. Тому обґрунтовано порушеною може вважатись така справа, розслідування чи розгляд якої проводиться відносно події, що є суспільне небезпечною, тобто злочином. Це не означає, що в момент порушення кримінальної справи повинні бути достовірно відомі всі елементи складу злочину, але мінімум даних про злочин повинен бути встановлений у будь-якому випадку.

Перевірка достовірності повідомлень про злочини не завжди служить умовою, без якої неможливо вирішити питання про порушення кримінальної справи про контрабанду. Але якщо наявність ознак злочину викличе сумнів, така перевірка не тільки бажана, але й необхідна, вона є однією з гарантій законності і обґрунтованості порушення кримінальної справи. Дуже важливо, щоб перевірка проводилась швидко і досить обережно, інакше із засобів, що сприяють боротьбі зі злочинністю, вона може перетворитись у свою протилежність. Інколи в результаті тривалої і невмілої перевірки передчасно стають широко відомими дані про злочини, які відомі прокурору чи слідчому, і це дає можливість заінтересованим особам приховати сліди злочину, перешкодити розслідуванню.

Ця стадія починається з надходження до компетентної посадової особи повідомлення про злочин і перевірки такого повідомлення, яка повинна передувати вирішенню питання про порушення справи, органічно включається в систему дій, з яких складається дана процесуальна стадія. Серед них: прийом заяви (повідомлення), занесення в протокол усної заяви громадянина, роз'яснення заявникові відповідальності за завідомо неправдиве донесення, складання протоколу у разі явки з повинною, направлення заяви по підсудності чи підслідності, вжиття заходів до попередження чи недопущення злочину, а також закріплення його слідів. Всі ці дії врегульовані кримінально-процесуальним законом, як юридичні факти вони породжують певні правовідносини і тому є процесуальними.

До процесуальних також відносяться дії, направлені на перевірку достатності даних для порушення кримінальної справи. До цих заяв і повідомлень можуть бути витребувані необхідні матеріали і отримані пояснення, однак без провадження слідчих дій. Враховуючи специфічні можливості органів дізнання і органів, що проводять оперативно-розшукову діяльність, можуть перевіряти повідомлення про злочини також і методами оперативно-розшукової роботи [10, с.216]. У тому, що процесуальні дії можуть вчинятись і фактично вчиняються часто до порушення справи, коли процес по справі ще не ведеться і справи взагалі може не бути, нема нічого протиприродного і неприпустимого.

Таким чином, на мою думку, є безсумнівним, що кримінальний процес чи кримінально-процесуальна діяльність починається з моменту прийняття митним органом сигналу (заяви, повідомлення і т.д.) про вчинюваний чи підготовлюваний злочин. Вважати початком кримінального процесу момент винесення постанови (ухвали) про порушення справи -- значить ігнорувати спосіб регламентації попередньої перевірки. Визначення моменту, що служить відправним пунктом кримінально-процесуальної діяльності, має пряме відношення до проблеми прокурорського нагляду в кримінальному судочинстві.

Якщо нагляд за точним виконанням законів у всіх стадіях кримінального судочинства покладено на прокурора, якщо дальше кримінальне судочинство, точніше, стадія порушення справи починається з прийняття заяви (повідомлення) про злочин, то з цього виходить, що прокурорський нагляд повинен поширюватися на всі дії, пов'язані з прийомом і перевіркою сигналу про злочин. Прокурор зобов'язаний забезпечити правильне процесуальне оформлення приводу до порушення справи, законність засобів перевірки сигналу, що надійшов, дотримання встановлених строків для прийняття рішення і т.д.

Якщо ж погодитись з тим, що наглядові функції прокурора починаються з моменту порушення кримінальної справи, то доведеться визнати, що прокурорський нагляд не охоплює певної частини кримінально-процесуальної діяльності, що передує винесенню постанови (ухвали) про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи [19, с.216]. Але таке рішення, звичайно, є не прийнятним.

Тому висновок повинен бути тільки один: початком функціонування прокурорського нагляду за дотриманням законності всіма органами і особами, які беруть участь у кримінальному процесі, є момент прийняття органом дізнання заяви (повідомлення) про вчинений чи підготовлюваний злочин. З цього моменту прокурор несе всю повноту відповідальності за дотримання законності в кримінальному судочинстві, за швидке встановлення і виявлення винних і справедливе їх покарання.

Як уже зазначалось, способи перевірки підстав до порушення справи визначені законом: це витребування необхідних матеріалів і отримання пояснень, однак без провадження слідчих дій. Якщо в повідомленні, що надійшло, недостатньо даних, які вказують на ознаки злочину, прокурор, слідчий, орган дізнання чи суддя мають право витребувати від керівника відповідного відомства, підприємства, установи різних форм власності, надання належних документів і даних, провадження перевірок і ревізій, має право також рекомендувати посадовим особам і громадянам дати письмові пояснення з приводу події, що з'ясовується, і т.п.

Сказане дозволяє сформулювати конкретне практичне завдання, яке виникає перед прокурором кожного разу, коли він перевіряє законність і обґрунтованість порушення кримінальної справи про контрабанду. Це завдання полягає в тому, щоб реалізувати владні повноваження, заборонити будь-які намагання органу дізнання з'ясовувати наявність ознак злочину за допомогою слідчих дій (крім огляду місця події).

Жодне зареєстроване повідомлення чи заява не повинні перевірятись з використанням таких процесуальних засобів, які розраховані законодавцем на інше застосування.. Особливо гостро стоїть питання про можливість без порушення справи затримувати підозрюваних.

Як відомо, затримання відноситься до числа невідкладних слідчих дій. Необхідність в ньому часто виникає, коли кримінальної справи ще нема, тому що сам факт затримання в багатьох випадках служить першим сигналом про злочин, приводом для порушення справи. Так що об'єктивна потреба в затриманні підозрюваного до порушення кримінальної справи дійсно існує (на відміну від експертизи) і постійно реалізується на практиці. Є, у всякому разі, два важливих моменти попереднього розслідування, які не забезпечені в достатній мірі прокурорським наглядом: затримання як підозрюваного у скоєнні злочину і притягнення як обвинуваченого. Тут є невикористані можливості вдосконалення прокурорського нагляду шляхом його активізації.

Перевіряючи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурор одночасно знайомиться зі всіма матеріалами, що послужили підставою для відмови. Якщо він вважає, що вони недостатні для того, щоб зробити правильний висновок про відсутність ознак злочину, чи суперечать такому висновкові, то скасовує незаконну постанову органу дізнання і, якщо в цьому є необхідність, сам проводить додаткову перевірку матеріалів чи доручає її (органу дізнання) або безпосередньо порушує кримінальну справу [16, с.178]. Орган дізнання не може сам скасувати свою постанову про відмову в порушенні справи і почати провадження.

Висновки

В даний час дослідження прокурорського нагляду знаходиться в стані зміни і розвитку, так само, як змінюються і розвиваються самі форми нагляду за дотриманням законності відповідно до соціально-економічних умов життя, що змінюються, суспільства. Разом з тим зміна і розвиток конкретних форм і методів нагляду не означають відсутності постійно діючих закономірностей, пізнання яких дозволяє визначити найбільш значимі положення теорії прокурорського нагляду -- її основи, їхній виклад і з'явилося предметом дійсної роботи.

У той же час задачі, що стоять перед нашим суспільством по формуванню правової держави, постійно породжують нові проблеми, що вимагають теоретичною переосмислення ряду положень галузей правової науки і їхнього практичного втілення.