Біржова діяльність

До моменту одержання податковим органом від органу Державного казначейства повідомлення про надходження коштів від реалізації активів ці активи залишаються у власності платника податків. Для визначення початкової ціни описаних незалежна оцінка проводиться за ініціативою та за рахунок платника податків. У разі коли платник податків самостійно протягом 3 днів не визначив оцінювача та у разі коли активи описуються, податковий керуючий на конкурсних засадах залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який має відповідний сертифікат, та укладає з ним договір на проведення оцінки.

Платник податків самостійно визначає суб'єкта оціночної діяльності з числа тих, які мають відповідний сертифікат. Незалежна оцінка вартості активів проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Перелік суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, які мають сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, щороку доводиться Фондом державного майна до центрального податкового органу не пізніше ніж 15 січня кожного року. У разі внесення протягом року змін до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності Фонд державного майна повинен у тижневий термін поінформувати про це центральний податковий орган.

За результатами оцінки активів складається звіт, оригінал якого передається податковому органу, а другий примірник - платнику податків.

Не проводиться оцінка активів, які можуть бути згрупованими або стандартизованими чи мають курсову (поточну) біржову вартість та/або перебувають у лістингу товарних бірж. Порядок встановлення курсової біржової вартості або лістингу біржового товару визначається біржовою спілкою, яка має статус самоврядної організації відповідно до законодавства.

Продаж описаних активів, за винятком активів, щодо обігу яких законом встановлено обмеження, здійснюється на публічних торгах на умовах загальності у такому порядку:

1) товари, які можуть бути згрупованими або стандартизованими, підлягають продажу за кошти виключно на біржових торгах, що проводяться біржами, створеними відповідно до Закону України "Про товарну біржу", які визначаються центральним податковим органом на конкурсних засадах;

2) інші товари, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств, установ та організацій підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного податкового органу на зазначених біржах. У разі коли на території району, міста або області, де знаходяться описані активи платника податків, немає товарної біржі, визначеної центральним податковим органом, податковий орган організовує окремий позабіржовий аукціон; 3) цінні папери підлягають продажу на фондовій біржі або на цільових аукціонах, що проводяться товарними біржами, які мають відповідний дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на право обігу цінних паперів. При цьому продаж описаних активів на аукціонах здійснюється не раніше ніж через 10 днів після публікації відповідного оголошення. Інформація про склад активів, призначених для продажу, оприлюднюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Продовольчі товари, що швидко псуються, а також інші товари, обсяги яких є недостатніми для проведення публічних торгів, підлягають продажу за кошти на комісійних умовах через організації роздрібної торгівлі, визначені податковим органом на конкурсних засадах.

У кожному випадку реалізації описаних активів через організації роздрібної торгівлі податковий орган складає акт приймання-передачі.

Описані активи, щодо обігу яких законом встановлено обмеження, продаються на закритих торгах, які проводяться на умовах змагальності. У таких закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначені активи у власності чи допускаються до них на підставі іншого речового права.

Для продажу активів на товарних біржах податковий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), який вчиняє дії з продажу активів за дорученням податкового органу на умовах найкращої цінової пропозиції. У разі продажу активів на позабіржовому аукціоні безпосереднім продавцем виступає податковий орган, а в разі продажу через організації роздрібної торгівлі податковий орган виступає комітентом. При цьому участь будь-яких посередників або агентів у такому продажі не дозволяється. Порядок проведення позабіржових аукціонів з продажу активів, що перебувають у податковій заставі, визначається центральним податковим органом. Зміна початкової ціни описаних активів, продаж яких здійснюється через організації роздрібної торгівлі, проводиться з додержанням таких умов:

- якщо описані активи не продано протягом 30 календарних днів, їх ціна знижується на 15 відсотків початкової;

- якщо описані активи не продано протягом 15 днів після першої уцінки, їх ціна знижується на 15 відсотків залишкової після першої уцінки;

- якщо описані активи не продано протягом 15 днів після другої уцінки, їх ціна знижується на 25 відсотків залишкової після другої уцінки. Після третьої уцінки не реалізовані протягом 15 календарних днів описані активи повертаються власнику. Переоцінка описаних активів оформляється актом. Зміна початкової ціни описаних активів, які реалізуються на аукціонах (публічних торгах), здійснюється відповідно до нормативно-правових актів, якими регулюється порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставного майна. Після переоцінки активів остаточна ціна реалізації не може бути нижчою ніж 50 відсотків початкової. Переоцінка активів проводиться у присутності посадової особи податкового органу.За наявності в переліку описаних активів платника податків товарів, на які законодавчими або нормативно-правовими актами встановлено регульовані державою або мінімальні ціни, початкова ціна таких активів визначається з урахуванням вимог зазначених актів. Платник податків повинен надати комісії або податковому керуючому інформацію про активи, які перебувають у податковій заставі, а також забезпечити на першу вимогу комісії або податкового керуючого безперешкодний доступ їх представників і учасників публічних торгів до огляду та оцінки активів, що пропонуються для продажу.

Платник податків також повинен надати податковому керуючому або покупцю активів технічну, технологічну та іншу супровідну документацію на описані активи, а також забезпечити видачу відповідних документів на вимогу покупця або брокера (брокерської контори). Будь-яка інша особа, яка здійснює управління активами платника податків або контроль за їх використанням, зобов'язана забезпечити на першу вимогу комісії або податкового керуючого безперешкодний доступ їх представників, а також учасників публічних торгів до огляду та оцінки таких активів, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника таких активів особою, яка їх придбала на публічних торгах. При цьому така інша особа, яка здійснює управління або контроль над активами платника податків, звільняється від будь-яких видів відповідальності або зобов'язань перед таким платником чи третіми особами, що можуть виникнути внаслідок передання активів у власність особи - їх покупця.

Посадові особи платника податків, а також посадові особи осіб, які здійснюють управління його активами або контроль за їх використанням, за неподання відомостей або подання неповних чи неправдивих відомостей щодо активів, які перебувають у податковій заставі, або за ухилення від забезпечення безперешкодного доступу представникам комісії, податковому керуючому чи учасникам публічних торгів до таких активів, або за створення перешкод у набутті прав власності на такі активи особою, яка їх придбала, несуть відповідальність, передбачену за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Організація роздрібної торгівлі, брокер (брокерська контора) або організатор аукціону (торгів), що уклали відповідну угоду (договір) з податковим органом або регіональним відділенням Фонду державного майна на реалізацію описаних активів, перераховує кошти, отримані від такого продажу (крім сум, використаних на покриття витрат згідно з угодою про реалізацію), на рахунок, відкритий в управлінні Державного казначейства за балансовим рахунком "Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету" Плану рахунків Державного казначейства за місцем реєстрації платника податків, не пізніше ніж наступного робочого дня після дати зарахування коштів на цей рахунок.

У платіжному дорученні повинні зазначатися реквізити платника податків, описані активи якого реалізовано, та номер і дата угоди, відповідно до якої проведено реалізацію активів. Наступного робочого дня після зарахування коштів на зазначений рахунок управління Державного казначейства засобами електронного зв'язку передає витяг у вигляді електронного реєстру розрахункових документів про надходження коштів до відповідного відділення Державного казначейства. Відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня передає цей витяг податковому органу за місцем реєстрації платника податків.

Податковий орган не пізніше ніж наступного робочого дня подає відділенню Державного казначейства довідку про розподіл коштів, які надійшли на рахунок, відкритий за балансовим рахунком "Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету" Плану рахунків Державного казначейства. У довідці зазначаються суми, використані на покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, а саме - транспортних витрат, послуг експертів, суми боргу за видами податків, зборів (обов'язкових платежів), суми пені, штрафних санкцій, а також повна назва отримувача коштів та його ідентифікаційний код, назва установи банку або органу Державного казначейства, де відкрито рахунок, код банку або органу Державного казначейства, номер рахунка.

На підставі даних довідки відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня розподіляє кошти від реалізації описаних активів, формує в установленому порядку платіжні доручення та передає їх засобами електронного зв'язку до відповідного управління Державного казначейства для перерахування розподілених коштів за призначенням. У реєстрі платіжного доручення "Призначення платежу" повинно бути зазначено: "Покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, що перебували в податковій заставі" або "Реалізація активів, що перебували в податковій заставі".

У разі коли сума коштів, отримана за результатами продажу частини активів платника податків, є недостатньою для погашення його податкового боргу, різниця покривається шляхом додаткового продажу його активів, що проводиться не раніше ніж через 30 календарних днів після початку проведення попереднього продажу. У разі коли сума коштів, отримана за результатами продажу активів платника податків, перевищує суму його податкового боргу, різниця спрямовується на рахунки такого платника податків або його правонаступників і використовується в установленому ними порядку.

Після проведення всіх розрахунків податковий орган надсилає платнику податків повідомлення. Виручка від реалізації описаних активів підлягає віднесенню на фінансові результати платника податків і оподатковується згідно із законодавством.

Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкового боргу, податковий орган зобов'язаний припинити продаж активів, прийняти рішення про звільнення його активів з податкової застави, скасувати рішення про проведення їх продажу.

Платник податків зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з проведенням експертної оцінки активів та організацією їх продажу.

За операції з продажу описаних активів на біржовому ринку державне мито та місцеві податки (збори) не справляються. Такі операції не підлягають нотаріальному посвідченню. У разі недостатності коштів, отриманих від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу платника податків, що забезпечує ведення його основної господарської діяльності, податковий керуючий зобов'язаний прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини без застосування обмежень.

Податковий керуючий не може прийняти рішення про продаж частини цілісного майнового комплексу, внаслідок якого платник податків позбувається можливості ведення його основної господарської діяльності, визначеної статутом підприємства, установи та організації. Продажу підлягає цілісний майновий комплекс. Продаж цілісних майнових комплексів підприємств, установ та організацій, активи яких перебувають у державній або комунальній власності, проводиться регіональним органом приватизації за поданням відповідного податкового органу з додержанням вимог законодавства з питань приватизації.

У разі коли інші, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.

Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.

Організація продажу активів платника податків здійснюється податковим керуючим такого платника податків.

Платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.

У разі недостатності коштів, отриманих від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу платника податків, що забезпечує ведення його основної господарської діяльності, податковий керуючий зобов'язаний прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини, без застосування обмежень щодо їх вартості, встановлених абзацом другим підпункту.

Податковий керуючий не може прийняти рішення про продаж частини цілісного майнового комплексу, внаслідок якого платник податків позбувається можливості ведення його основної господарської діяльності, - у цьому випадку продажу підлягає цілісний майновий комплекс.

Продаж цілісного майнового комплексу боржника під час процедури його санації або ліквідації внаслідок банкрутства здійснюється згідно з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування положень цієї статті.

Витрати, пов'язані з організацією та проведенням -публічних торгів активами платника податків, покриваються у першу чергу за рахунок сум, одержаних від їх продажу.

У разі коли сума коштів, отримана за.наслідками продажу активів платника податків, перевищує суму його податкової заборгованості, різниця направляється на рахунки такого платника податків або його правонаступників і використовується у встановленому ними порядку.

У разі коли сума коштів, отримана за наслідками продажу частини активів платника податків, є недостатньою для погашення його податкової заборгованості, різниця покривається шляхом додаткового продажу його активів, що організується не раніше тридцяти календарних днів, наступних за днем проведення попереднього продажу.

Продаж активів платника податків на публічних торгах на умовах змагальності здійснюється у такому порядку:

а) товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, підлягають продажу за кошти виключно на біржових торгах, що проводяться біржами, створеними відповідно до Закону України "Про товарну біржу", які визначаються центральним податковим органом на конкурсних засадах;

б) інші товари, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного податкового органу на зазначених біржах. У разі коли на території району або міста, де знаходяться активи платника податків, що продаються, відсутня товарна біржа, визначена центральним податковим органом, податковий орган організовує окремий позабіржовий аукціон.

Продовольчі товари, що швидко псуються, а також інші товари, обсяги яких не є достатніми для організації публічних торгів, підлягають продажу за кошти на комісійних умовах через організації роздрібної торгівлі, визначені податковим органом на конкурсних засадах.

Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження законом, продається на закритих торгах, які проводяться на умовах змагальності. У таких закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

У разі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, активи якого перебувають у державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження активів підприємства потрібна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж активів такого підприємства організовується за поданням відповідного податкового органу регіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

За наполяганням платника податків проводиться експертна оцінка вартості активу, що підлягає продажу, для визначення його початкової ціни. Зазначена оцінка здійснюється у порядку, визначеному законодавством з питань професійної оціночної діяльності, а до набрання чинності зазначеним законодавством - організаціями, які уклали договори на виконання послуг з експертної оцінки майна з Фондом державного майна України, перелік яких доводиться до податкового органу.

Платник податків має право самостійно визначити оцінювача.

У разі коли платник податків самостійно не визначає такого оцінювача протягом установлених центральним податковим органом строків, таке визначення здійснюється податковим органом, який укладає договір про проведення оцінки активу.

Оцінка не проводиться щодо активів, які можуть бути згрупованими або стандартизованими чи мають курсову (поточну) біржову вартість та перебувають у лістінгу товарних бірж. Порядок встановлення курсової біржової вартості або лістінгу біржового товару визначається біржовою спілкою, яка має статус самоврядної організації відповідно до законодавства.

При продажу активів на товарних біржах податковий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого активу за дорученням податкового органу на умовах найкращої цінової пропозиції.

При продажу активів на позабіржовому аукціоні безпосереднім продавцем, а в разі продажу через організації роздрібної торгівлі - комітентом виступає податковий орган, при цьому участь будь-яких посередників або агентів для організації такого продажу не дозволяється.

Порядок збільшення або зменшення початкової ціни активів платника податків визначається за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України, які регулюються нормами законодавства про приватизацію.

Інформація про склад активів платників податків, призначених для продажу, оприлюднюється центральним податковим органом. Інформація про час та умови проведення прилюдних торгів активами платників податків оприлюднюється:

- при продажу активів на біржовому ринку - відповідною товарною біржею;

- при продажу активів на позабіржовому аукціоні та через організації роздрібної торгівлі - відповідним податковим органом.

Склад зазначеної інформації та порядок її оприлюднення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Платник податків зобов'язаний надати комісії інформацію про активи, які перебувають у податковій заставі, а також забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представників і учасників публічних торгів до огляду та оцінки активів, що пропонуються на продаж.

Будь-яка інша особа, яка здійснює управління активами платника податків або контроль за їх використанням, зобов'язана забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представникам, а також учасникам публічних торгів до огляду та оцінки таких активів, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника таких активів особою, яка їх. придбала на публічних торгах. При цьому така інша особа, яка здійснює управління або контроль над активами платника податків, звільняється від будь-яких видів відповідальності або зобов'язань перед таким платником або третіми особами, що можуть виникнути внаслідок передання таких активів у власність особи - їх покупця.

Посадові особи платника податків, а також посадові особи осіб, які здійснюють правління його активами або контроль за їх використанням, за неподання відомостей або подання неповних чи неправдивих відомостей щодо активів, які перебувають у податковій заставі, або за ухилення від забезпечення безперешкодного доступу до таких активів представникам комісії чи учасникам публічних торгів, або за перешкоджання у набутті прав власності на такі активи особою, яка їх придбала, несуть відповідальність, передбачену за умисне ухилення від оподаткування.

Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкової заборгованості, податковий орган приймає рішення щодо звільнення його активів з-під податкової застави та скасовує рішення про проведення їх продажу.

За операції з продажу активів, визначених у цій статті, на біржовому ринку державне мито та місцеві податки (збори) не справляються. Такі операції не піддягають нотаріальному посвідченню.

Якщо сума податкового боргу не була погашена після закінчення процедури продажу активів платника податків, податковий орган може визначити відповідальною за погашення залишкового податкового боргу такого платника податків третю особу, яка протягом одного року до останнього дня граничного строку погашення суми податкового зобов'язання такого платника податків придбала від нього активи за цінами, меншими ніж звичайні, або отримала їх у власність на безоплатній основі чи як безповоротну фінансову допомогу (крім благодійних внесків або пожертв неприбутковим організаціям або іншим набувачам благодійної допомоги відповідно до законодавства).

Розмір зазначеної відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків не може перевищувати суми, що дорівнює звичайній ціні активів, придбаних третьою особою від платника податків, зменшеній на фактичну ціну придбання таких активів третьою особою.

Рішення податкового органу щодо покладення відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків на третю особу може бути оскаржене у порядку, передбаченому цим Законом для оскарження рішень податкового органу про нарахування суми податкового зобов'язання за непрямими методами.

Норми, визначені цим підпунктом, не застосовуються, якщо сума податкового боргу залишається непогашеною внаслідок недостатності активів платника податків, визнаного банкрутом згідно із законодавством.

Відповідно до положень Закону України від „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства встановлюється Фондом державного майна України.

На виконання цієї вимоги наказом Фонду державного майна України затверджено Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації.

Тому перед складанням акта опису майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у податкову заставу, або при прийнятті рішення про продаж майна такого державного підприємства податковому керуючому рекомендується письмово витребувати у такого підприємства затверджений міністерством (або іншим центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого воно належить) перелік майна, яке не входить до складу цілісного комплексу боржника і може бути використано як джерело погашення його податкового боргу.

Державне комерційне підприємство має право відчужувати майнові об'єкти, які належать до основних фондів, лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, І лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних І морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Тому при оформленні державним підприємствам письмових дозволів на самостійну реалізацію ними об'єктів нерухомості, а також повітряних і морських суден, локомотивів і залізничних вагонів, інших об'єктів, які відносяться до рухомого складу залізничного транспорту, податковим керуючим рекомендується вимагати у керівників таких підприємств копії письмової згоди на відчуження вказаних об'єктів від міністерства (відомства), до сфери управління якого належить боржник, а також копію згоди Фонду державного майна України.

Відповідно до положень Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Комунальне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

У зв'язку з цим право податкової застави може розповсюджуватись на майно комунального комерційного підприємства, яке належить йому на праві господарського відання, у тому числі на майно, внесене засновником до його статутного фонду, а також на майно, набуте таким підприємством у результаті фінансово-господарської діяльності.

Не може бути предметом податкової застави комунальне майно (майно громади), яке передане комунальному підприємству в оперативне управління і обліковується у нього на позабалансових рахунках (житловий фонд, теплові та електричні мережі, водоканалізаційні системи, об'єкти місць масового відпочинку, пам'ятники, автомобільні дороги, тротуари, майданчики для стоянок автотранспорту загального користування тощо).

Відповідно до положень Закону України орган державної податкової служби має право здійснювати заходи з продажу активів комунального підприємства, які не входять до складу цілісного майнового комплексу.

Тому, для продажу майна, яке відноситься до складу цілісного майнового комплексу комунального підприємства (основних виробничих фондів), а також комунального майна, що передане такому платнику податків в оперативне управління, необхідно отримати згоду місцевої ради, до сфери управління якої належить підприємство. Така згода оформлюється у вигляді рішення сесії місцевої ради.

Закон передбачає право платника податку, активи якого перебувають у податковій заставі, вільно розпоряджатися ними лише за умови продажу товарів і товарних запасів виключно за грошові кошти. Здійснивши реалізацію товарно-матеріальних цінностей в рахунок оплати за надані ремонтно-будівельні роботи та у рахунок погашення заборгованості із заробітної плати, що не передбачало отримання грошових коштів, позивач мав узгоджувати такі операції з податковим органом.

Відповідно до Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме - готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Крім того, операції з реалізації товарно-матеріальних цінностей в рахунок погашення заборгованості із заробітної плати також потребували узгодження з державної податкової інспекцією, оскільки, згідно Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України, а виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється. Відтак реалізація працівникам підприємства товарно-матеріальних цінностей не може вважатися виплатою заробітної плати, а є звичайною операцією з відчуження активів підприємства.

біржовий торгівля майно власність застава

Безхазяйне майно

Майно як один з об'єктів цивільних прав припускає належність його певному суб'єкту. Це є необхідна умова суспільного виробництва і основа економічного, політичного життя будь-якого суспільства. Відсутність господарського панування над майном, безхазяйність майна є винятковим, тимчасовим явищем, яке негативно впливає як на стан самої речі, так і можливість використання майна в господарському обороті. Виходом з цієї ситуації є перевід майна з безхазяйного в конкретний правовий режим.Згідно Закону безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Таке визначення безхазяйної речі є, по суті, збірним поняттям, так як законодавець у подальших нормах ЦК дає перелік інших різновидностей безхазяйної речі (знахідка,бездоглядна домашня тварина та ін.). Набуття права власності на таке майно є первинним способом виникнення права власності.

Для виконання мети переводу речі з безхазяйного стану в конкретний правовий режим служить передбачений цивільним процесуальним законодавством інститут передачі безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади.

Безхазяйним є майно, яке не має власника або власник якого невідомий. Роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного мана проводять органами державної податкової служби.

У складі Державної податкової інспекції існує сектор організації роботи з безхазяйним майном, який проводить роботу, направлену на виявлення та розпорядження безхазяйного майна, а також майна, яке має інше походження: від якого власник відмовився; коштів, подарованих державі власником; що за правом успадкування перейшло у власність держави; знахідок; набутого за рішенням суду; скарбів, які передані податковим органам.

Обов'язки по виявленню та обліку безхазяйного майна, а також вжиття заходів до його охорони покладаються на фінансові органи. Майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазайне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної (міської) Ради народних депутатів,винесеним за заявою фінансового органу.

Безхазяйне майно, що належало колгоспному двору, надходить у власність колгоспу, на території якого знаходиться це майно, за рішенням виконавчого комітету районної (міської) Ради народних депутатів, винесеним за заявою колгоспу. Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше як через один рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконкомом сільської (селищної) Ради народних депутатів. Облік цього майна проводиться фінансовим органом і виконавчим комітетом сільської (селищної) Ради народних депутатів.

Установи, організації, підприємства і особи, яким стане відомо про майно (у тому числі цінності і грошові кошти), що не має власника або власник якого невідомий, зобов'язані повідомити про це відповідні фінансові органи, органи міліції або виконкоми сільських (селищних) Рад народних депутатів у п'ятиденний строк з дня виявлення цього майна.

За привласнення зазначеного майна винні у передбачених законом випадках притягаються до кримінальної відповідальності.

Після одержання повідомлення про наявність майна, яке не має власника або власник якого невідомий, фінансовий орган не пізніше наступного дня проводить необхідну перевірку щодо виявлення цього майна. При виявленні такого майна фінансовий орган за участю представників підприємств і організацій або осіб, які повідомили про наявність безхазяйного майна, і в разі необхідності - представника міліції, а в сільській місцевості - сільської (селищної) Ради народних депутатів, складає акт опису майна з попередньою оцінкою за формою.

В акті опису і оцінки майна зазначаються: повна і точна назва кожного окремого предмета або групи однорідних рівноцінних предметів, докладний опис ознак кожного предмета, назва матеріалу, з якого виготовлено кожний з предметів, їх кількість, вага, довжина, якість, процент зносу, а також ціна за прейскурантом з урахуванням процента зносу предмета.

Попередня оцінка майна проводиться стосовно до діючих роздрібних цін, а по товарах на які не встановлено роздрібних цін, діючих оптових, заготовчих, закупівельних, здавальних або скупних цін. Промислові товари, які були в уживанні, оцінюються з урахуванням процента зносу.

Продовольчі товари оцінюються з урахуванням їх сорту і якості. Оцінка товарів кустарного виготовлення повинна провадитися виходячи з цін, встановлених на аналогічні товари державного виробництва.

Швидкопсувні продукти, виявлені у складі майна, власник якого невідомий, підлягають негайній - тобто до винесення відповідними органами рішення про визнання їх безхазяйними - реалізації. Виручені від реалізації суми зараховуються до місцевого бюджету.

Виявлене майно на підставі акта опису фінансовим органом в той же день береться на облік. Взяте на облік майно в разі необхідності передається фінансовим органом на відповідальне зберігання організації або особі, у яких воно було виявлене, або іншим організаціям чи особам.

Передача майна на зберігання оформляється актом опису із зазначенням: стосовно до організації - повного найменування, адреси цієї організації, прізвища, імені та по батькові службової особи: стосовно до громадянина - прізвища, імені та по батькові, місця проживання, дати і номера паспорта (або документа, що замінює його), назви установи, що його видала, а також відмітки про те, що осіб, які прийняли майно на зберігання, попереджено про відповідальність за недостачу, заміну або псування цього майна.

Один примірник акта опису майна вручається представникам організації або особі, яка прийняла його на відповідальне зберігання, а перший - залишається у фінансовому органі для обліку.

У разі недостачі або псування майна фінансовий орган пред'являє організації або особі, що прийняла його на зберігання, вимогу про внесення у десятиденний строк в бюджет суми вартості пошкоджених предметів або предметів, яких не вистачає.

Якщо у зазначений строк суму вартості цього майна не буде внесено у бюджет, фінансовий орган подає позов у народний суд або арбітраж про стягнення з організації або особи, яка прийняла майно на зберігання, вартості пошкоджених речей або речей, яких не вистачає.

При виявленні випадків розкрадання, заміни або навмисного пошкодження речей, які передані на відповідальне зберігання фінансовий орган надсилає відповідні матеріали слідчим органам для - притягнення винних до кримінальної відповідальності і одночасно подає позов про стягнення з винних вартості украдених, замінених або навмисно пошкоджених предметів.

Витрати на зберігання майна, прийнятого на облік, можуть бути відшкодовані організації лише в тому випадку, якщо для зберігання його було відведено спеціальне приміщення. Зберігання майна в приміщеннях, де знаходяться й інші речі, не оплачується.

Витрати по зберіганню прийнятого на облік майна відшкодовуються громадянам, незалежно від того, було ними відведене під зберігання цього майна спеціальне приміщення чи воно зберігалось разом з їхнім власним майном.

Витрати по утриманню прийнятої на облік худоби оплачуються в розмірах вартості кормів по нормах і цінах, встановлених для даної місцевості. При оплаті цих витрат слід враховувати доходи, одержані організаціями і окремими особами, які прийняли на зберігання худобу, від користування нею (удій молока, настриг вовни, тощо).

Розмір винагороди охоронцю майна визначається затвердженими в установленому порядку таксами, ставками, тарифами, а при відсутності таких - погодженням сторін.

У випадках, коли до закінчення встановленого Законом річного строку з дня прийняття фінорганами майна на облік виявиться його власник, майно повертається власникові після відшкодування. ним витрат, пов'язаних із зберіганням цього майна.

Повернення охоронцем майна власникові в цих випадках проводиться на підставі письмової вказівки фінансового органу, на обліку якого находиться майно, після проведення цим фінансовим органом ретельної перевірки і підтвердження дійсного права власника на це майно.

Облік майна, переданого на відповідальне зберігання до винесення виконавчим комітетом районної (міської) Ради народних депутатів рішення про визнання його безхазяйним, ведеться фінансовим органом в книзі обліку за формою.

Після закінчення річного строку з дня прийняття на облік зазначеного майна фінансовий орган зобов'язаний подати виконавчому комітету районної (міської) Ради народних депутатів за місцем знаходження майна заяву про визнання його безхазяйним. У заяві слід зазначити, яке майно вважається безхазяйним а також навести докази, що підтверджують неможливість встановлення власника майна.

Після набуття рішеннями відповідних органів про визнання майна безхазяйним законної сили це майно надходить у власність держави, і тоді фінансові органи вживають заходів до його реалізації.

До безхазяйного майна також належать:

Ш Скарб, тобто зариті в землю або приховані іншим способом цінності (дорогоцінне каміння, перлини, золоті і срібні монети, дорогоцінні метали у зливках, виробах і ломі, радянська і іноземна валюта), власник якого невідомий або в силу закону втратив на них право. Особа, що виявила цей скарб, повинна здати його фінансовому органу, міліції або місцевій Раді народних депутатів, після чого він переходить у власність держави. Особі, яка виявила і здала скарб, видається винагорода в розмірі 25 процентів вартості зданих цінностей, крім випадків, коли розкопки або пошуки, відповідних цінностей входять у коло службових обов'язків особи, що здала виявлені цінності. Виплата винагороди провадиться фінансовим органом, який прийняв на облік здані цінності, за рахунок коштів, що надійшли від реалізації цих цінностей.

Ш Знахідки, тобто речі, цінності і грошові кошти, загублені на вулицях, площах, у театрах, кіно, готелях, їдальнях, ринках, торговельних приміщеннях, на міському транспорті та в інших місцях громадського користування, якщо вони не були затребувані їх власниками протягом шести місяців з дня передачі знахідки до органів міліції, сільської (селищної) Ради народних депутатів або у склад знахідок. Особа, яка знайшла загублену річ (цінності або гроші), зобов'язана негайно повідомляти про це особу, що загубила її, і повернути їй знайдену річ або заявити про знахідку і здати її до міліції чи до виконкому сільської (селищної) Ради народних депутатів, а коли річ знайдена в установі, на підприємстві або у транспорті, - здати її адміністрації відповідної організації.

Адміністрація установи, підприємства чи організації, якій передано знайдену річ, у разі невиявлення у двотижневий строк особи, що загубила річ, здає її до органів міліції чи виконкому сільської (селищної) Ради народних депутатів.

Міліція або виконком сільської (селищної) Ради народних депутатів зобов'язані зберігати здані їм знайдені речі протягом шести місяців. У разі виявлення протягом зазначеного строку особи, яка загубила річ, їй повертається ця річ. Коли ж цю особу у зазначений строк не буде виявлено, річ безоплатно переходить у власність держави і повинна бути передана фінансовому органу для реалізації.

Громадянин, який знайшов річ і повернув особі, що її загубила, або здав її в установленому порядку, має право на одержання від особи, що загубила річ, а в разі переходу речі у власність держави і передачі її фінансовому органу для реалізації - від відповідного фінансового органу відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням і здачею речі.

У цьому випадку відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням і здачею знайдених речей, провадиться фінансовим органом за рахунок коштів, виручених від реалізації речей, за заявою особи, яка здала ці речі, поданою не пізніше річного строку з дня надходження у бюджет суми, вирученої від реалізації знайдених речей.

Майно, що надійшло до адміністративних, слідчих і судових органів як речові докази, у випадках:

Ш якщо є рішення або постанова зазначених органів, які набули законної сили, про передачу цих речових доказів у доходи держави;

Ш якщо при наявності рішення або постанови відповідних органів про повернення речових доказів вони не будуть одержані власником протягом шестимісячного строку з дня набуття рішенням або постановою відповідних органів законної сили.

Ш Бездоглядна або приблудна худоба, у разі не виявлення власника робочої або великої рогатої худоби (та її молодняка) - протягом шести місяців, а дрібної худоби (та її молодняка) - протягом двох місяців з дня передачі цієї худоби колгоспу або радгоспу на строк розшуку її власника.

Особа, яка затримала бездоглядну або приблудну худобу, зобов'язана негайно повідомити про це власника худоби і повернути йому худобу або повідомити у триденний строк міліцію чи сільську (селищну) Раду народних депутатів про затримання худоби.

Міліція або виконком сільської (селищної) Ради народних депутатів вживає заходів до розшуку власника худоби і на час розшуку передає худобу з додержанням ветеринарних правил на утримання і в користування найближчому радгоспу або колгоспу, керівники яких не мають права відмовитись від прийняття худоби.

У разі виявлення власника робочої або великої рогатої худоби (та її молодняка) протягом шести місяців, а дрібної худоби (та її молодняка) протягом двох місяців з дня передачі худоби радгоспу або колгоспу худоба повертається власникові, який зобов'язаний відшкодувати радгоспу або колгоспу витрати по утриманню худоби із зарахуванням вигод, одержаних від користування нею.

Коли у строки, власник худоби не буде виявлений, він втрачає право власності на цю худобу. В цьому разі худоба, що утримувалася в колгоспі, безоплатно переходить у власність цього колгоспу, а худоба, що утримувалася в радгоспі, безоплатно переходить у власність держави і включається до складу майна цього радгоспу.

Зазначена худоба фінансовими органами на облік не береться. Іменні ощадні і вкладні книжки, охоронні свідоцтва на здані в ощадні каси для зберігання облігації, а також акредитиви ощадних кас не можуть бути визнані безхазяйним майном.

Речі, цінності і грошові кошти, загублені у транспорті (крім міського транспорту), не підлягають передачі фінансовим органам. Зберігання і реалізація цих речей і цінностей проводиться у порядку, встановленому діючими на транспорті правилами.

Майно, стає безхазяйним із закінченням зазначених у них строків зберігання і переходить у власність держави та підлягає передачі фінансовим органам для реалізації. Рішення виконавчих комітетів районних (міських) Рад народних депутатів про визнання цього майна безхазяйним не потрібне.

Судові, слідчі і адміністративні органи зобов'язані передавати фінансовим органам безхазяйне майно, після закінчення встановлених строків його зберігання, але не рідше як один раз на місяць.

Фінансові органи зобов'язані безхазяйне майно, що надійшло від органів, взяти на облік і не пізніше як через п'ять днів вжити заходів до його реалізації.

Забороняється передача прийнятого фінансовими органами на облік безхазяйного майна у тимчасове користування підприємствам, організаціям або окремим особам.

При виконанні обов'язків по контролю за повнотою і своєчасністю передачі фінансовим органам майна міські і районні фінансові відділи не рідше одного разу у два роки проводять обслідування відповідних організацій та складів і камер схову, які знаходяться у їх виданні, а також перевірку грошової і матеріальної звітності.

Зазначені обслідування фінансові органи повинні проводити при обов'язковій участі представника організації, що обслідується. В разі виявлення недоліків щодо своєчасності і повноти передачі безхазяйного майна у власність держави фінансові органи вживають необхідних заходів до їх усунення.

Скарги на неправильні дії районних (міських) фінансових відділів по додержанню цієї інструкції можуть бути подані у вищестоящий фінансовий орган в десятиденний строк з дня прийняття майна на облік фінансовим органом.

Скарги на правильні дії фінансових органів розглядаються вищестоящими фінансовими органами у десятиденний строк з дня їх одержання.

Кошти, виручені від реалізації безхазяйного майна, крім облігацій державних позик, зараховуються у доход бюджету району (міста), на території якого виявлене це майно.

Суми вартості облігацій державних позик, прийнятих фінансовими органами у складі безхазяйного майна, а по облігаціях, які виграли, - суми виграшів, що випали на ці облігації, зараховуються у доход союзного бюджету.

Оцінка і реалізація майна після визнання його в установленому порядку безхазяйним, повернення або відшкодування його вартості, а також матеріальний і грошовий облік цього майна фінансовими органами провадиться у порядку, встановленому інструкцією Міністерства фінансів.

Однією з підстав виникнення права державної власності є визнання майна безхазяйним. Так, відповідно до закону майно, яке не має власника або власник якого невідомий, надходить у власність держави (безхазяйне майно, яке належало колгоспному двору, ставало власністю колгоспу). Безхазяйне майно надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу (щодо безхазяйного майна колгоспного двору - за заявою колгоспу). Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше року після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконкомом селищної, сільської Ради народних депутатів. Фактами, які свідчать про безхазяйність майна, можуть бути: неможливість виявлення власника при вилученні у злочинців викраденого майна, в разі стихійного лиха, при втраті права на майно у зв'язку із сплином позовної давності для його витребування. Вказані наслідки не застосовуються у випадках, коли власник відомий, але з певних причин відсутній або визнаний безвісно відсутнім.

Майно, визнане у встановленому порядку безхазяйним, зараховується безпосередньо у Державний бюджет (грошові суми в українській або іноземній валюті, платіжні документи, облігації і т. ін.), а певне майно реалізувалося у порядку передбаченому Положенням про порядок обліку, оцінки і реалізації конфіскованого безхазяйного майна, майна, яке перейшло за правом спадкування до держави, і скарбів, затвердженого постановою Ради. Це положення не поширювалося на невитребуване від органів зв'язку майно, відправлене посилками, бандеролями, листами, грошовими переказами, на невитребуваний багаж на транспорті і деяке інше майно, порядок обліку і реалізації якого визначається спеціальним законодавством.

Серед майна, яке може бути визнане безхазяйним, зустрічаються різні об'єкти, утому числі і жилі будинки. Визнання їх безхазяйними здійснювалося з додержанням відповідних положень інструкції Міністерства юстиції і Міністерства фінансів "Про порядок визнання будівель безхазяйними і безгосподарно утримуваними". Сьогодні такі випадки є рідкісними.

Визначення майна безхазяйним і навіть наступна його реалізація не виключає можливості пред'явлення відповідних вимог власником (правонаступником), який після цього об'явився. Він має право вимагати від органу, рішенням якого майно визнане безхазяйним, повернення майна або грошової компенсації у розмірі сум, отриманих від реалізації, за вирахуванням здійснених у зв'язку з цим витрат. Спори щодо таких вимог можуть розглядатися у судовому порядку з додержанням правил про позовну давність.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів" затвердити Інструкцію про порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів.

Інструкцію видано згідно з Порядком обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів.

Інструкція встановлює порядок обліку, оцінки й реалізації такого майна:

Ш конфіскованого на підставі вироків і постанов судів або рішенням інших уповноважених на це державних органів і переданого державним податковим інспекціям для реалізації;