Правнича етика і професійна культура

Відтак, вільний обмін інформацією передбачає відповідальність за її об'єктивність чи порушення таємності. Кожна особа, поширюючи інформацію, зобов'язана керуватися гарантією її об'єктивності, в іншому випадку вона скоїть правопорушення. Розповсюдження недостовірної інформації -- досить поширене явище, однак відповідальність настає рідко, що дуже шкодить інформаційній культурі.

Надійність інформації, безумовно, передбачає гарантії забезпеченості збереження належного стану інформації та її матеріальних носіїв, забезпечення її охорони, відповідні правила зберігання.

Таким чином, функціонування інформаційної культури юриста значною мірою зумовлюється законністю, етичністю, своєчасністю. Законність залежить від видів інформації та режиму доступу до неї. Етичність забезпечується високими моральними якостями суб'єктів інформаційних відносин, вимогами загальнолюдських цінностей, моральних кодексів. Це своєрідний захист від моральних збитків, яких завдяки дезінформації можуть зазнати як юристи, так і громадяни. Своєчасність інформації виконує узагальнюючу функцію у процесі її одержання, використання, зберігання.

Інформаційна культура юриста виявляється у відповідних формах, а саме: повсякденному спілкуванні, ознайомленні з матеріалами засобів масової інформації, отриманні офіційних зведень, інформаційних запитах тощо.

Повсякденне спілкування - це традиційний обмін інформацією між людьми. Людське суспільство не можливе у повній суті без спілкування. Накопичена таким чином інформація передається від покоління до покоління. Загалом це відповідає вимогам повноти правової інформації, що суттєво визначає ефективність професійної діяльності юриста.

На розвиток інформаційної культури суспільства значною мірою впливають засоби масової інформації. Проте є підстава говорити про рівень об'єктивності задоволення інформаційних запитів населення. Засоби масової інформації не завжди використовують достовірні джерела. В деяких випадках вони зорієнтовані на односторонній безадресний зв'язок. Така інформація, а точніше, дезінформація, знижує рівень інформаційної культури суспільства.

В інформаційних взаєминах часто використовуються офіційні зведення, статистичні документи тощо. Своєчасність і точність інформації, яка міститься в них, має організуюче значення. Ці факти потрібно вміти аналізувати, зіставляти, тлумачити. При цьому важливу роль відіграють компетентність, інтелектуальна культура суб'єктів інформації.

Одним із видів інформаційних взаємин є інформаційний запит. Його форма (поставлене питання, стиль і тон викла- ' ду, культура оформлення документів) свідчить про певний рівень професійної інформаційної культури. Згідно з принципом етичності інформаційний запит повинен бути обґрунтованим, а відповідь -- повною й достовірною.

Чинники морально-правової відповідальності стосуються інформації з обмеженим доступом, яка передбачена законом. Низький рівень професійної культури у юриста, допущеного до такої інформації, завдає значної шкоди як правоохоронній діяльності, так і державі загалом.

Між інформаційною культурою та соціальними явищами існує взаємозв'язок. У суспільстві виявляються певні функції розуміння сутності інформаційної культури, передусім теоретико-пізнавальні та практично-ужиткові. Перші - спрямовані на пізнання, теоретичне вивчення закономірностей розвитку інформаційної культури й обгрунтування висновків. Другі - сприяють розвиткові інформаційного законодавства, вдосконаленню діяльності посадових осіб, раціоналізації інформаційних процесів, підвищенню загальної культури громадян та ін.

У формуванні професійної культури юриста важливу роль відіграють і теоретико-пізнавальні і ужиткові функції. Однак тільки останні дають змогу повною мірою оцінити рівень професійної культури, охарактеризувати її зовнішній аспект.

До ужиткових функцій інформаційної культури належать гуманістична, управлінська, комунікативна, орієнтаційна, режимна, а також функція моральної та юридичної відповідальності.

Гуманістична функція зорієнтована на захист прав людини. Насамперед це стосується захисту Української держави, недоторканності її кордонів, недопущення посягань на волю народу. Тут достовірність та повнота інформації зумовлює дії осіб, забезпечує захист основних прав громадян України як на території власної держави, так і в міжнародному аспекті. Різноманітними шляхами надходить численна інформація про нашу країну, що потребує спеціального культурологічного аналізу. Гуманістична функція передбачає охорону й захист державно-конституційного ладу України.

Інформаційна культура органічно пов'язана зі створенням умов для формування й діяльності органів державної влади, розв'язання глобальних господарських й наукових проблем. Проте інформацією державної ваги, як правило, володіють особи, які обіймають керівні посади. Тому можна стверджувати, що становлення керівника починається з уміння використовувати інформацію в адміністративній діяльності. Професійна культура керівника - це насамперед його інформаційна культура. Отже, ефективність управління на різних рівнях, у тому числі правовою сферою суспільства, залежить від професійної культури керівника, уміння ефективно використовувати інформацію при виконанні службових обов'язків.

Комунікативна функція інформації забезпечує спілкування суб'єктів права, яке повинно здійснюватися на культурно-моральних засадах.

У юридичній практиці доволі часто доводиться одержувати й поширювати інформацію лише для особистого орієнтування. Це актуалізує моральну і правову відповідальність осіб, які користуються цією інформацією, оскільки вона втілюється у життя за потребою.

У жодних інших суспільних ятш,а\ режимна функція не має такого значення, як в інформаційній культурі. Вважається, що кожна інформація потребує певного режиму зберігання. Йдеться не тільки про інформацію з обмеженим доступом, а й про будь-яку іншу. Тобто володіння професійною, діловою, виробничою інформацією передбачає специфічну систему її захисту, раціональне використання й поширення. Впорядкованість обігу інформації, своєчасність її обнародування є виявом характерного для юридичної практики інформаційного бар'єра (режимності), який передбачає правову і моральну відповідальність правників.

Моральна відповідальність розуміється як втілений у загальнолюдських цінностях й забезпечуваний громадським осудом моральний обов'язок юриста визначити правомірність позбавлення певних вартостей, що йому належали, у випадку порушення ним встановлених правил інформаційних відносин. А правова відповідальність - це закріплене у чинному законодавстві та забезпечене державою примусове позбавлення правопорушника-юриста певних прав. Тому одним із обов'язків суб'єктів інформаційних відносин, передусім юристів, є використання інформації згідно з законом або договором.

Отже, інформаційна і професійна культура юриста взає-мозумовлені. Адже уміння володіти інформацією сприяє професійній діяльності, дає змогу приймати відповідні юридичні ухвали, передбачати різноманітні ситуації, прогнозувати правоохоронну діяльність. Крім цього, інформаційна культура потрібна для збереження психічної рівноваги юриста. Численні інформаційні потоки можуть втомлювати його, призводити до втрати працездатності.

Інформаційна культура юриста є запорукою дотримання законності й правопорядку, розвитку правосвідомості суспільства.

4.2 Економічна культура юриста

Ефективність професійної діяльності юриста закономірно пов'язана з його економічною культурою. Відомо, що економіка - це певна система цінностей, яку здобули держава та її народ. Економіка залежить від політики, її стабільність визначає державна політика.

Інтеграція України у світове господарство вимагає економічних реформ, які повинні мати правове забезпечення. За роки незалежності прийнято значну кількість законодавчих актів, які регулюють підприємницьку й комерційну діяльність, визначають правовий статус підприємств та господарських товариств, правові форми майна державних підприємств тощо.

Зрозуміло, виконувати службові обов'язки у такій непростій економічній ситуації юристові досить складно. Звідси постає потреба передусім глибокого вивчення нормативних документів. Службове становище зобов'язує юриста також по-новому пропагувати основні вимоги державно-економічних законів, правильно застосувати їх у практичній діяльності, запобігати правопорушенням у сфері економіки, не допускати зловживань службовими особами та ін. Крім цього, особливі вимоги ставляться до юриста щодо економічної діяльності. Тобто йдеться про своєрідну економічну культуру службової діяльності як важливу складову професійної культури загалом, незалежно від спеціалізації правника.

У наукових джерелах є спроби визначити економічну культуру. Під нею часто розуміють активну громадську діяльність, спрямовану на використання у практиці економічних знань, переконань, навичок. Проте, як відомо, зміст економічної культури юриста багатогранніший, оскільки включає відповідальність, професіоналізм. Тому доцільно говорити про вироблення певної моделі економічної культури юриста у сучасних економічних перетвореннях.

Виходячи з цього, розглянемо економічну культуру як рівень знань економічної теорії та володіння необхідними навиками економічної обгрунтованості професійних дій з метою утвердження економічної незалежності України.

Економічна культура юриста передусім передбачає ґрунтовне знання чинного законодавства у галузі економіки для ефективного здійснення економіко-правового регулювання.

З цим пов'язане уміння орієнтуватися в потоці економічної інформації, розуміти причини виникнення певного дисбалансу в економіці, знати принципи перехідних економічних форм, економічної політики держави, визначати економічні та культурні права громадян тощо. Економіка, як відомо, може перебувати в тіньовому секторі, що є однією з причин циклічного коливання виробництва. Тому на кожне таке «коливання», як правило, з'являються нові нормативно-правові акти. Тільки високий рівень економічної культури дасть змогу усвідомити вимушений (хоча й невиправданий) і, головне, тимчасовий характер таких правових норм. У процесі реалізації важливо не знищити справді підприємницьку, комерційну діяльність громадян, не принизити їхньої гідності.

Економічна культура юриста передбачає глибоке знання природних економічних (природно-економічних) законів, які повинні стати моделлю економічних актів, що приймаються державою.

Разом з тим економічна культура юриста є певним відображенням економічної культури суспільства її стану. Недотримання природно-економічних законів призводить до не-передбачуваних наслідків, катастроф, катаклізмів. Аналогічні мікроекономічні явища часто стають причиною правових явищ, де в основному реалізується службовий обов'язок юриста. Так чи інакше стихійний або активний економічний розвиток суспільства включений у правовий простір.

Економіко-правове регулювання суспільних відносин містить фактори правового впливу на виробничий процес. Зрозуміло, що основним тут є сучасне законодавство, яким керуються юристи державних, фінансових, контролюючих органів, відповідних адміністрацій, інспекцій та ін. Однак навіть значне посилення регулятивних функцій цих та інших державних юридичних органів у галузі економіки не дає відчутного ефекту. Економіко-правове регулювання починається з розуміння юристом економічного життя громадян, їхнього становища, врахування економічних інтересів людей і підприємств, оскільки суперечливість економічної ситуації часто призводить до правопорушень.

Одним із складових елементів економічної культури юриста є організація економіко-правового виховання населення. Адже в політиці, як і в економіці, необхідний плюралізм думок, можливість діалогу, тому закономірно зростає попит на юридичні консультації у галузі економіки, що свідчить про необхідність впровадження юридично-економічного маркетингу.

Важливою ознакою правової культури юриста є економічна обґрунтованість його професійних дій. Йдеться про особистий професіоналізм, використання економічних знань у правовій практиці. Вимогою часу є поява менеджера в юриспруденції, оскільки юрист здійснює управління в економі-ко-правових питаннях. Менеджерська діяльність правника немислима без уміння здійснювати своєрідний економічний розрахунок професійної стратегії. Звичайно, юридичне ме-неджерство відбувається на основі умілого планування всього правового процесу, створення умов для рентабельності юридичної і загалом творчої діяльності, вияву власної економічної ініціативи.

Не менш важливою в економічній оцінці юридичної діяльності є належна наукова економічна свідомість правника. Вона грунтується на його духовних та моральних якостях. Висока економічна культура юриста запобігає споживацькому ставленню до суспільства, природи, громадянина. Здійснюючи ефективні економічні зв'язки з різноманітними відомствами, організаірями та безпосередньо з громадянами, юрист сприяє зміцненню національної безпеки держави.

Основними принципами економічної культури правника можна вважати такі: цивілізованість, мобілізованість, компенса-ційність, контрольованість, знання тіньового ринку, логічні економічні переконання, раціональність, діловитість.

Цивілізованість економічної культури юриста означає, що правові рішення в галузі економіки приймаються на фаховому рівні. Економічна культура суб'єктів права вимагає ґрунтовного знання новітніх економічних технологій. Сучасний розвиток України саме через відсутність належного рівня цивілізованості економіки зазнає гальмівних процесів. Проте економічна культура українського юриста пов'язана з такими рисами, як висока працездатність, витривалість, терплячість. Національний фактор є ефективним резервом виходу України з кризової ситуації, духовним джерелом створення цивілізованого ринку.

На внутрішні резерви спрямований і принцип мобілізова-ності, покликаний згуртовувати судові та правоохоронні органи з метою економічного піднесення України. Тим самим виробляються фундаментальні засади для формування української моделі економічної культури юриста.

Принцип компенсаційності економічної культури юристи виявляє своєрідне співвідношення між зростанням можливостей і станом економічної культури суспільства. Ведучи боротьбу з корисливою злочинністю, юрист може потрапити під вплив певних економічних структур чи окремих соціальних груп. Запобігти цьому допомагає свідома моральна відповідальність і професіоналізм правників.

Принцип контрольованості відображає державний характер економічної культури юриста. Йдеться про суворий контроль державних органів з метою недопущення будь-яких порушень у справі реформування економічних відносин. Принцип контрольованості грунтується на пріоритеті закону у підприємницькій чи комерційній діяльності, здійсненні економічних реформ в інтересах суспільства й держави, правовому захисті суб'єктів господарювання.

Економічна культура юриста передбачає знання специфіки тіньового ринку. У правника є чимало можливостей отримати належну інформацію про те, що відбувається в так званій «тіні», де небаченими темпами збагачуються окремі ділки. Тіньовий ринок, пов'язаний з незаконними операціями в економіці, стримує ринковий механізм, що призводить до негативних тенденцій в економіці та перспективах розвитку України.

Ознаками економічної культури юриста є логіка економічних переконань, логіка здорового глузду. Сьогоднішня суспільна ситуація свідчить про численні приклади незаконного розв'язання економічних проблем (рекет, кілери тощо). Становлення правової держави має грунтуватися на цивілізованих методах економічного зростання. При цьому важливого значення набуває філософське й логічне осмислення юристом державотворчих процесів, оволодіння методами економічного переконання.

Тому набуває актуальності принцип раї/іональності, доцільності, економності, адже справжня економіка - це, насамперед, раціональність. Для юриста це означає раціональну дію у виконанні службових обов'язків, застосування пра-возахисних заходів впливу на економічні відносини. Непрофесійне виконання приписів закону може призвести до руйнації економічного стану.

Діловитість як принцип економічної культури юриста відображає реальну дію, спрямовану на піднесення суспільного розвитку. Передусім це залежить від самого юриста, рівня його духовності, моральності (непідкупності), професійної етики.

Відсутність діловитості знецінює професійну діяльність юриста і не лише у галузі економіки.

Зміст економічної культури правника охоплює широке коло питань, проникаючи у сутність правових явищ, розкриваючи закономірності їхнього розвитку. Серед них пошук ефективних правових регуляторів в економіці, пов'язаних з дотриманням фінансової дисципліни службовими особами й громадянами, попередження фінансово-господарських зловживань у державі.

Пошук ефективних правових регуляторів в економіці зобов'язує юриста творчо ставитися до назрілих господарських проблем на різних рівнях управління. Адже ефективна економічна політика держави втілюється у життя через економічне законодавство. Правові норми, що регулюють економічні відносини, містяться як в загальних, так і у спеціальних нормативних актах, присвячених регулюванню тільки економічних відносин. У них знаходить відображення політика. скерована на використання економічного потенціалу в інтересах розбудови суверенної України. Силами юристів можна значно звузити правове безмежжя у державі шляхом внесення пропозицій, створення ефективної законодавчої основи для регулювання економіки. В той же час юрист повинен прагнути, щоб чинного економічного законодавства дотримувалися всі юридичні та фізичні особи. Особливо це стосується правових норм, які регулюють відносини у галузі мобілізації, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів.

Важливими функціями економічної культури юриста є сприяння дотриманню податкової дисципліни (ліквідація проблеми неплатежів, пропаганда фінансово-податкового законодавства, посилення відповідальності суб'єктів права за невиконання договірних зобов'язань тощо) та перетворенню тіньової економіки у державну; запобігання негативним етнонаціональним наслідкам міграційних процесів, встановлення причиново-наслідкових зв'язків між економічними та правовими явищами, формування нового економічного мислення.

Службовим обов'язком юриста є впровадження нетрадиційних (але законних) заходів дотримання податкової дисципліни, встановлення причин заборгованості перед бюджетом і Пенсійним фондом України. Часто податкова заборгованість підприємств нічим не обґрунтована (через приховування доходів від оподаткування), а податкова застава на майно має фіктивний характер. Тому економічна культура юриста є формою утвердження національних інтересів.

З діяльністю юристів щодо недопущення фінансово-господарських зловживань у державі суттєво пов'язане забезпечення максимальної стабільності в економіці. Насамперед це юридичне обгрунтування доцільності створення різних економічних структур. Нині почастішали випадки створення псевдопідприємств або застосування фіктивного чи навмисного банкрутства з метою «відмивання» та використання коштів не за призначенням. Така «комерційна» модель економічної поведінки здебільшого розрахована на особисте збагачення, ігнорування інтересів держави.

Нелегальний злочинний бізнес уміло використовує як незаконні банківські послуги (у тому числі й грошову реформу), так і різні державні приватизаційні маневри, цінні папери, інвестиції, бартерні операції, фіктивні ліцензії на вивіз товарів за кордон, свавілля у встановленні цін на продукцію та послуги, що призводить до пограбування результатів праці громадян, підриву національної безпеки держави.

Розширення економічної свободи, свободи торгівлі диктує необхідність виробити адекватне правове регулювання економічної діяльності.

Важливою функцією економічної культури юриста є всебічне сприяння перетворенню тіньової економіки у державну. Це складне завдання для України, оскільки панівний кримінальний бізнес заснований часто на підривній діяльності комерційних банків, випуску необлікованої продукції чи продажу товарів, прихованих від митного контролю. З економічною культурою юристів пов'язується захист національної валюти, стабілізація внутрішнього грошового обігу. Адже маніпулювання валютним курсом, непланове використання валютних коштів зміцнює «тіньову» економіку та організовану злочинність.

Сучасний період характеризується значними міграційними процесами. Тому така функція економічної культури юриста, як запобігання негативним етнонаціональним наслідкам міграційних процесів, покликана певним чином стабілізувати економіку України. Йдеться не стільки про українських громадян, які виїжджають за кордон на заробітки (це не від добра), скільки про іноземних мігрантів, запрошених з-за кордону фахівців. Як правило, таке запрошення є наслідком або причиною особистої вигоди підприємця, а неконт-рольоване тривале перебування мігрантів може позначитися не тільки на соціальній, економічній, а й на криміногенній ситуації в Україні. Тут чітко простежуються негативні етно-національні наслідки: суцільне безробіття, негативний психологічний стан безробітних, загрозливе фінансове становище більшості сімей тощо.

Небезпеку для економічного розвитку України становить приховане безробіття. Його високий рівень означає недови-користання ресурсів і низькі доходи населення. Так, неопла-чувані тривалі так звані відпустки, неповний робочий день чи тиждень є грубими порушеннями трудового законодавства, що зумовлює значні соціально-економічні втрати. Зокрема, це стосується вимушеної перекваліфікації деяких спеціалістів, вимушеного формування оновленого рийку робочої сили. Така ситуація вимагає посиленого правового контролю за біржею праці.

Належний рівень економічної культури дає змогу юристові здійснювати таку функцію, як встановлення причинно-наслідкових зв 'язків між економічними та правовими явищами. Адже зниження товарного виробництва стає причиною розкрадання не тільки збіднілих державних ресурсів, а й власного майна громадян, і економічна «активність» населення спрямовується у зворотний бік, що зумовлює нову економічну реальність з негативними наслідками.

На шляху поступу України до ринкової економіки стихійно виникли певні «недоторкані» структури. Особливо це стосується спільних з іноземними підприємств, де не завжди враховуються потреби Української держави та громадян. Тому юристам у цьому випадку потрібно докладати значних зусиль, щоб правовими засобами впливати на економічні процеси.

Формування нового економічного мислення - функція однаково важлива для різних суб'єктів права, у тому числі для юристів. Вона сприяє формуванню економічних навичок та уміння творчої професійної діяльності. Знання законів ринку допомагає правникові професійно підходити до виявлення зловживань у сфері економіки, сприяє виробленню ефективних засобів їх припинення.

Нове економічне мислення юриста формує відповідну економічну свідомість, фундаментом якої є правосвідомість. Економічне мислення спрямоване передусім на виховання у юриста непохитної віри у власну державу, оскільки перехід від адміністративно-командної системи до ринкової економіки - складний і болісний процес, який не має аналогів у практиці світового бізнесу.

Отже, економічна культура юриста допомагає йому глибше зрозуміти суть економічних реформ ринкового типу, ознайомитися з основними методами саморегулювання господарства й особливостями розвитку нових форм господарювання, що зміцнює економічний і науковий потенціал України. Економічна культура підвищує ефективність професійної діяльності юриста, ознаками якої є економічний аналіз протиправних дій, економічні узагальнення, захист економічних прав вітчизняного виробника. Своєю чергою це допоможе реально вивести країну з економічної кризи.

4.3 «Акторська» культура юриста

Професіоналізм юриста, як і інших фахівців, котрі працюють з людьми, об'єктивно передбачає віртуозне виконання службових обов'язків, тобто своєрідну акторську культуру.

Професійну діяльність юриста поєднують з акторським фахом такі елементи, як вироблення певної процесуальної думки, творча уява, прогнозування наслідків юридичного впливу. Тому є підстава говорити про ефективність професійно-юридичної гри. Важливою є і внутрішня рівновага між особистістю юриста та його професійною грою.

У чому ж виявляється сутність професійної юридичної гри? Треба визнати, що юристові, як і педагогові, психологові, часто доводиться виконувати роль актора, щоб знайти правову істину. Звичайно, гра актора і гра юриста мають як спільні, так і відмінні риси.

Так, актор, відтворюючи професійну діяльність персонажа, передає глядачам особливості побуту, звичаїв, традицій, службового етикету, манер і професійних рухів сценічного героя, тобто стиль поведінки, яка йому (акторові) особисто не належить. Юрист же відтворює чи пропагує думки, уявлення, дії через власний стиль поведінки. Безумовно, юристові іноді варто повчитися в актора.

На сцені актор часто робить вигляд, що зображає, наприклад, зосередженість, відтворюючи її зовнішні ознаки, насправді зовсім не будучи зосередженим. Юрист же, навпаки, може вдавати,^що не бачить і не чує, але насправді все помічає, фіксує. Його професійні дії зосереджуються на реальному правовому явищі, на учасниках юридичного процесу.

Для актора присутність інших осіб не є перешкодою. Виконуючи роль, актор не звертає на них уваги. А в юридичній практиці присутність сторонніх, особливо при встановленні правової істини, може негативно позначитися на результаті юридичної справи. Так, присутність третіх осіб (навіть причетних до конкретного правового явища) під час співбесіди чи допиту стає перешкодою. У такій ситуації присутність сторонніх виправдовується вимогами Закону. Скажімо, присутність очевидців, свідків вчинення злочину є бажаною й необхідною умовою правового процесу.

Професійна гра актора і юриста різниться тим, що останньому не потрібні репетиції, сцена (часто і глядачі) і, головне - відсутні образи героїв. Інакше кажучи, юрист позбавлений тієї штучності, яка властива театральному акторові.

Сценою для юриста є його робоче місце або місце події правового явища.

Якщо юристові доводиться грати своєрідну акторську роль при виконанні професійних обов'язків, то це має бути непомітним для правового процесу. Службові дії юриста в основному сприймаються як належні, не спричинюючи підозри застосування професійних прийомів.

Глядачі у театрі розуміють, що на сцені відтворюються події, які можуть бути історично віддалені від сучасності на декілька століть тощо. Вони отримують насолоду як від змісту вистави, так і від майстерно виконаної ролі. А в юридичній практиці моральне задоволення дають торжество справедливості, культура професійних дій.

Відомо, що професійні дії актора суттєво залежать від професіоналізму режисера. У діяльності юриста режисера немає, проте можуть існувати своєрідний режисерський задум, режисерське розв'язання, режисерський показ, які юрист здійснює особисто. Роль юриста як режисера особливо виявляється в оперативно-слідчій групі, на місці вчинення злочину, у процесі допиту осіб та ін.

У професійній грі юриста й актора є спільні риси. Так, юрист, як і актор, насамперед повинен чітко усвідомити своє надзавдання: пізнати правове явище, а також навколишній світ. Тобто професійна діяльність юриста-актора підпорядкована людині, її духовному збагаченню.

Актор прагне наповнити реальним життям сценічні дії, зробити їх яскравими. Юристові треба уникати надмірної офіційності, сухості, суворості в контактах з громадянами. Його професійні дії мають відображати реалії життя. Не варто згущувати барви навколо одиничного факту, важливо зрозуміти динаміку правового явища, його місце в суспільстві і уже після цього вдаватися до юридичних дій.

Спільним для юриста й актора є уміння відтворювати той характер, який імпонував би співбесідникові чи глядачеві. На діях юриста не повинен позначатися його негативний внутрішній стан.

Необхідним в акторській діяльності є «домашня робота» актора над роллю. Вона передбачає, зокрема, проникнення у ті життєві процеси, які необхідно відтворити, розуміння явищ, фактів, подій, вчинків, думок героїв тощо. «Домашня робота» юриста полягає у вивченні особи правопорушника, оточення, середовища, в якому він перебував. Юрист повинен враховувати найменші деталі, пов'язані з конкретними правовими явищами. І актор і юрист виконують свою «домашню роботу» не під впливом дії зовнішнього імперативу службового обов'язку, а за покликом сумління.

Отже, професійно-юридична гра - це шлях пізнання правової істини. Але відтворення (фактично імітація форм) правового явища відбувається у конкретній ситуації. Щоправда, на відміну від театру йдеться про реальні ролі учасників правового процесу. Для юриста важливим є вміння перевтілюватися, набувати риси тієї людини, яка б імпонувала співбесідникові, у тому числі злочинцеві, його рідним, знайомим, свідкам. Акторська гра юриста вимагає відповідних специфічних засобів. До них можна віднести своєрідну мову (в тому числі жаргонну), відповідний спосіб мислення, певний емоційний стан, службовий дизайн.

Важливим для професійно-юридичної гри юриста є уміння вийти з ролі, не потрапити під вплив професійної деформації. Хоча юристи вільні у виборі своєї поведінки, проте існують межі загальної професійної культури та законності, яких треба дотримуватися.

Отже, юридичній діяльності властива своєрідна акторська культура. Однак, вводячи цей термін, потрібно застерегти від сприйняття юриста як актора у прямому розумінні. Можливе й протилежне сприйняття, мовляв, професійна діяльність юриста є власне акторською грою, штучним виконанням ролі з метою покарання людини.

Тим часом глибоке проникнення у суть проблеми дає змогу стверджувати, що певні елементи акторської творчості, мистецтва, і почуття притаманні юридичній діяльності.

Розглянувши в рамках правового поля мету, завдання, спільні риси акторської майстерності, сформулюємо дефініцію: Акторська культура юриста - це уміння в процесі розв'язання юридичної справи так зіграти роль, щоб це дало можливість залучити до співпраці осіб, причетних до неї, з метою встановлення фактичних обставин справи та прийняття справедливого юридичного рішення.

Розглядаючи компоненти акторської культури, зазначимо, що для юриста важливим є уміння володіти увагою - внутрішньою, зовнішньою, формальною, творчою, акторською.

Внутрішня увага дає змогу зосередитися на тих думках і почуттях, які усно чи письмово висловлює співрозмовник, виявити приховані факти, які мають особливе значення для конкретного правового явища. При цьому виявляється специфічна юридична зосередженість, яка вимагає значної концентрації духовної і фізичної енергії.

Зовнішня увага юриста, як правило, найбільш розвинена.

Культура зовнішньої уваги полягає в умінні бачити, слухати, сприймати висловлювання тощо. Без цього навряд чи можливе встановлення правової істини.

Формальна увага - це удавана зосередженість. Вона недопустима в юридичній практиці, оскільки вирішення долі людини вимагає пильності навіть до незначних, на перший поглід, повідомлень чи фактів.

Творча увага - важливий елемент професійної діяльності юриста. Саме вона є джерелом нових версій. З допомогою творчої уяви можна відтворити правове явище зі слів співбесідника, уявити ситуацію, ступінь причетності особи до неї тощо. Навіть вивчення правових документів вимагає творчої уваги.

Акторська увага юриста виявляється в активній внутрішній зосередженості, яка обов'язково потребує творчості, розвитку думки тощо.

Доцільно вести мову і про такий елемент акторської культури юриста, як культура професійних рухів. У спеціальній літературі розглядаються такі типи рухів: локомоторні (побутові), робочі (допоміжні), семантичні (стверджувальні), ілюстративні, пантомімічні (емоційні). Відомо також, що рухи здатні відображати стан психіки чи результати дій. Для здійснення однієї і тієї ж дії юрист може використовувати різні рухи, які впливатимуть на оточуючих як позитивно, так і негативно. Важливо, щоб вони відбувалися під контролем свідомості, посилювали позитивне враження, привертали (або не привертали) увагу до особи юриста. Взагалі координація рухів надає професійній поведінці юриста яскравого характеру, емоційно підсилює ділові стосунки. Зазвичай культура професійних рухів Грунтується на ритмічності та пластичності. Але професійні рухи юриста мають цілеспрямовану дію, тому етикетно-правові зовнішні дії мають бути спрямовані на їх вдосконалення та гармонізацію.

Професійні рухи юриста великою мірою впливають на психіку співбесідника і визначають його наступні фізичні дії. Це стосується, наприклад, працівників міліції, які повинні зупинити протиправні дії. Вдаючись до пантомімічних рухів, юрист може створити таку ситуацію, в якій злочинець відчує, що говорить неправду, або зрозуміє, що поводиться непристойно. Іноді професійні рухи сприймаються людиною імпульсивне. Це є наслідком деонтологічної дії юриста, що для правового мистецтва має велике значення.

Нема потреби доводити важливість для актора володіти мовною технікою, яка допомагає втілити і донести переживання героя до глядача у досконалій художній формі. Що стосується юридичної діяльності, то тут мовна техніка характеризується такими елементами, як дикція, правильне дихання, належно поставлений голос, літературна вимова, ло-гіко-інтонаційні закономірності, гострота слуху. Добре володіти мовною технікою юристові вкрай необхідно. Залежно від ситуації, кола співбесідників, мети, юрист обирає відповідний стиль мови, але культура мовної техніки попри все повинна зберігатися.

Важливим компонентом^ акторської культури юриста є створення уявного образу. Йдеться про специфічне, юридичне, уявлення юристом власної ролі. Він має передусім визначити послідовність, якість та оптимальність своїх дій у конкретному правовому явищі. Зробити це допомагає уявний образ юриста, досвід якого вартий наслідування.

Реалізація правових норм вимагає всебічної виваженості, обережності, врахування позитивного, раціонального досвіду професіоналів. Для цього, звичайно, потрібна надійна емоційна пам'ять. Такий компонент акторської культури, як емоційна пам'ять, безперечно, посідає важливе місце в юридичній діяльності. Саме в критичних ситуаціях, коли бракує навіть часу для роздумів, щоб не показати розгубленості, юрист вдається до емоційної пам 'яті. Відомо, що будь-які емоційні переживання, пов'язані з діяльністю, певною мірою залишаються у психіці, тобто зберігається емоційно-юридичний слід. У випадку службової потреби або при появі певного подразника (думки, нагадування знайомого образу людини, знайомого правового явища) відбувається відтворення пережитого. При цьому набуває значення відповідний емоційний досвід юриста. Ситуація дещо ускладнюється, коли юристові бракує досвіду. Тоді він змушений відтворити у пам'яті вже пережиті аналогічні ситуації, згадати емоції, пов'язані з колишніми правовими діями.

Зміст акторської культури юриста визначають дії, які так чи інакше, свідомо чи підсвідоме активізують його професійну майстерність. Вважаємо, що акторські риси повинні сприяти формуванню певної моделі юридичного мислення. Ця модель має видозмінюватися залежно від кожної правової ситуації.

Формування акторської культури юриста відбувається на основі відповідних принципів, які наближають акторське мистецтво до правової діяльності, сприяють ефективному правовому регулюванню суспільних відносин. Основними принципами акторської культури юриста є життєва правда, творча свобода, віра у справедливу юридичну ухвалу, правова імпровізація, використання потенг/іалу юридичних дій.

Акторські дії правника спрямовані на висвітлення життєвої правди в усіх її аспектах і в кожному окремому випадку, підпорядкування акторської культури юриста вимогам правди, що виключає будь-яку штучність. Юридична дійсність спонукає пізнавати людину, її душу, глибоко вникати у правові явища.

Акторська культура ґрунтується і на принципі творчої свободи. Безумовно, творчу (професійну) свободу юриста зумовлює глибоке знання правових норм. Але цього не досить, потрібні ще духовна (внутрішня) та фізична (зовнішня) свобода. Духовна свобода юриста відображає його внутрішній, психічний стан, спроможність розв'язувати правові проблеми. Це, так би мовити, налаштованість на глибину і якість професійної діяльності, певна духовна програма дій. Із духовної свободи випливає фізична, яка відображає зовнішній бік юридичної діяльності, реальну правомірну поведінку юриста. Культура духовної та фізичної свободи - це акторське уміння правника раціонально розподіляти відповідну енергію, яка дасть найбільшу користь.

Цінність для акторське культури становить віра у справедливу юридичну ухвалу. Йдеться не про те, що юрист іноді може лише демонструвати перед громадянами позитивне вирішення справи, хоча наперед знає, що проблема не буде розв'язана. Реально оцінивши ситуацію, юрист повинен непохитно вірити не лише в успіх однієї чи іншої сторони, а й у те, що він прийме тільки справедливе рішення. Така ж віра має бути й у громадян. Іншими словами, громадяни повинні повірити в те, у що вірить юрист. Досягнення такої віри засвідчує справжню професійну майстерність юриста. Інколи, щоб переконати, схилити співбесідника до правдивих показів, потрібно у цілком серйозній справі імпровізувати (усміхнутися чи заплакати). Проте це повинні бути дії, які б сприймалися як щирі, а не фальшиві.

Імпровізація як принцип акторської культури юриста свідчить про глибоке усвідомлення ним свого суспільного призначення. За допомогою цікавих і виразних професійних дій, правомірної поведінки, справедливо оцінюючи кожен факт, юрист здійснює спеціальний правовий аналіз явища, яке відбулося. При цьому важливо не розширювати діапазон імпровізації, а сприймати правове явище в його цілісності. Тобто юрист суттєво впливає на якість професійної діяльності.

Щодо використання потенціалу юридичних дій, то йдеться про максимальне використання природних акторських здібностей правника. Їх треба розвивати і постійно застосовувати у правовій діяльності. Дієвість природних акторських нахилів юриста найбільшою мірою виявляється у здатності духовно і фізично наблизитися до уявної моделі поведінки. Тобто створення уявної моделі в кожній правовій ситуації вимагає вияву всіх здібностей. Щоправда, тут часто на перешкоді юридичним діям стають правові почуття. Оскільки для того, щоб сформувалося правове почуття, потрібен певний час, а ситуація іноді вимагає негайного прийняття рішення, природні задатки юриста дають змогу в окремих, екстрених випадках віддати перевагу діям, а не почуттям. Фактично дія стає гальмом для почуття, коли юрист, не чекаючи на появу останнього, приймає рішення відразу, сподіваючись, що почуття з'явиться згодом. Цей ризик залежить не тільки від природних здібностей, а й від акторської техніки.

Відомо, що в діяльності юриста можуть об'єктивно виникати нові професійні дії, які потребують значної витривалості, гнучкості, запасу правових знань. Це вимагає від юриста виваженого добору форм і методів професійних дій, що дає змогу керувати юридичними почуттями (для переконливого і наочного розміщення необхідних явищ у правовому полі). Акторській культурі юриста властиві саме функції:

* творчого висунення й розвитку продуктивних правових версій;

* виявлення юридичного підтексту;

* створення необхідних емоційно-юридичних ситуацій;

" виховання навичок адекватної поведінки у правовому просторі;

* запобігання юридичній монотонності;

" забезпечення динамічності службових відносин з громадянами.

Кожна юридична справа передбачає розробку декількох варіантів її розв 'язання. Спочатку такі варіанти необхідно сформулювати подумки. Цьому допоможе уміння творчо розвинути продуктивні правові версії, що межує з акторсь* кою фантазією. Така здатність допомагає юристові створювати версії, які могли б мати місце в конкретній ситуації. Це особливий спосіб мислення, який полягає у моделюванні уявних причин у реальній правовій ситуації. Таким чином юридична фантазія спрямовується на перевірку можливих життєвих фактів.

Основним джерелом правових версій слугує запас інформації про кожну із складових правопорушення: суб'єкт, суб'єктивний бік, об'єкт, об'єктивний бік. Вдаючись до юридичної фантазії, правник мультиплікує власні вчинки в аналогічній ситуації щодо минулого суб'єкта правопорушення, фактів з його біографії, діяльності. Корисним у висуненні правових версій є аналіз фотографії невідомої (чи відомої) особи, її почерку, ознайомлення з життєвими поглядами, звичками, відносинами з людьми, вивчення рис характеру тощо. Такий же процес інформаційного наповнення характерний і для інших складових правопорушення. Отже, йдеться про творче, а не довільне висунення версій.

Відомо, що висуненням версій юридичний процес не завершується, оскільки їх потрібно розробляти, доповнювати, замінювати, в результаті чого залишаються лише продуктивні версії, які можуть мати реальне підґрунтя. Дієвість акторської культури юриста полягає в умінні творчо фантазувати, досягати того, щоб версії буквально пронизували його свідомість, примушували емоційно переживати, сприймались, як власні дії в ролі суб'єкта у певній ситуації. Тобто юрист в думках входить в образ суб'єкта, фіксує всі його можливі неправомірні дії.

Акторські здібності допомагають юристові виявити підтекст сказаного, написаного чи навіть поведінки і відповідно до цього побудувати наступні професійні дії. Так, вдаючись до внутрішнього монологу, юрист має змогу виділити в думках або діях правопорушника юридичний підтекст і ввести його у правову ситуацію. Ще одним важливим прийомом, який дає змогу розгадати психологію правопорушника, є вміння вловити підтекст у поведінці на підставі інтонацій, рухів, міміки. Так, слухаючи людину, можна відчути, яка основна думка її хвилює, про що вона думає. Навіть у тих випадках, коли людина не має наміру приховувати свої думки чи дії, все ж інколи вона змушена це зробити. А розмовна чи писемна мова і поведінка можуть мати смисл, який в прямому його значенні безпосередньо в них не міститься. Головне для юриста у такому випадку по-акторськи зреагувати на виявлений підтекст і розмістити його у правовому полі, тобто надати йому юридичного значення, здійснити юридичну оцінку.

Необхідним у правовій діяльності є створення певних емоційно-юридичних ситуацій, оскільки сухість або занадто глибока серйозність (офіційність) успіху не принесуть. Важливо, щоб юрист, переживаючи сам, зумів викликати переживання у співбесідника. Такий акторський прийом допомагає в критичній ситуації прийняти правильне рішення.

Акторська культура вимагає від юристапевних навичок розумної поведінки у правовому просторі. Йдеться про «пересування» думки в просторі. Воно може бути повільним, але безперервним; може зупинятися різко або поступово, зменшуючи швидкість, розпочинати рухи повільно, змінювати швидкість пересування. Звичайно, маневрування думки у просторі має свої незручності, вимагає поєднання теперішніх фактів із минулими правовими явищами, подіями. Проте, юрист повинен вміти перевтілюватися, подібно до актора входити у роль, відтворювати ситуацію, а в потрібний момент повертатися до відповідних фактів з метою встановлення правової істини, а також своєчасно виходити з ролі. Режисером таких навичок поведінки, безперечно, є сам юрист, що свідчить про його професійну майстерність.

Юридична праця, будучи деякою мірою одноманітною, навіть монотонною (велика кількість правових норм, статей, інших нормативно-правових актів), може втомлювати. Свідченням акторської культури юриста у такому випадку є вміння перетворити нецікаве у цікаве, незнайоме -у знайоме, психічний стан - в активні фізичні дії тощо.

Професійна діяльність багата на несподіванки, випадковості. Уникнути цього можна завдяки акторській культурі, здатності долати випадковості, виходити зі складної ситуації, керуючись вимогами Закону. Тут важливо правильно оцінювати появу нових несподіваних контраргументів, очевидців. При цьому, звичайно, варто пам'ятати про динамічність службових відносин з громадянами, необхідність піклуватися про честь та гідність будь-якої особи.

Суть динамічності відносин юриста з громадянами полягає у повазі співбесідника, в умінні вловлювати найменші зміни у його почуттях. Однак, зауважимо, що такий акторський прийом не кожному юристові вдається, оскільки співбесідник може добре маскувати свій стан, вести себе у повній відповідності до висловлювань. У такому випадку юрист має змінити тактику бесіди, щоб виявити справжні мотиви поведінки співбесідника. У випадку невдачі юрист повинен шукати причини не в умінні співрозмовника приховати внутрішні процеси, а у власних професійних та акторських здібностях.

Отже, акторська культура має велике значення для юриста при виконанні службових обов'язків. Насамперед вона сприяє виробленню таких етикето-стильових правових дій, які дають змогу сконструювати саме місце дії, виробити схему власної поведінки. При цьому стає можливим компенсувати внутрішню енергію, уміло розподілити запас нервових сил на увесь процес юридичної справи, зберігаючи їх для кульмінаційних моментів.

Акторські здібності сприяють формуванню у юриста необхідної реакції на несподівані явища, вміння легко і непомітно переключатися з одного правового об'єкта на інший (із збереженням уваги і контролю за основним), помічати ті правові чи неправові явища, які відволікають увагу, зосереджувати зусилля на потрібних юридичних діях. Акторська розкутість сприяє подоланню нерішучості чи навіть страху.

Завдяки акторській культурі юрист може глибше проникнути у внутрішнє життя людини, збагнути її фізичні і психічні дії, вгадати наміри. Власний життєвий досвід, внутрішні дії, осмислення, вивчення, аналіз спостереження правових ситуацій, акторські здібності сприяють самореалізації юриста як творчого фахівця.

4.4 Зовнішня культура юриста

Зовнішня культура це не окремий, самостійний вид загальної (соціальної) культури, а категорія, яка в основному визначається певними видами культур (інтелектуальною, моральною, естетичною, психологічною, особистою тощо).

Зовнішня культура юриста безпосередньо не залежить від його професійних знань, умінь та навичок. Хоча характер професійної діяльності накладе свій відбиток на зовнішню культуру особи. Сьогодні стоїть завдання створити механізм регулювання поведінки юриста у різних сферах його діяльності, беручи за основу такі характеристики, як порядність, людяність, працелюбність, тактовність, стриманість, скромність та ін. Процес створення національних судових та правоохоронних органів вимагає посиленої уваги до утвердження в свідомості юристів цих рис, що сприятиме піднесенню рівня морального змісту професійної діяльності, виробленню поваги до національного права та обов'язку повсякчасно виступати на його захист і відповідним чином формувати зовнішню культуру.

Основні функції зовнішньої культури юриста зводяться до того, що вона виступає як компонент юридичної деонтології, формує службовий етикет юридичної діяльності, є підґрунтям культури професійних дій, слугує основою професійно-етичного кодексу.

Як складовий елемент юридичної деонтології, зовнішня культура юриста дає підстави громадянам здійснювати певні судження про судові та правоохоронні органи, їхню професійну підготовку, компетенцію тощо. За зовнішньою культурою юриста визначають його особистість. Це первинне враження про юриста, воно формує наступну думку про нього, здебільшого не стільки як фахівця чи професіонала, а як людини. Зовнішня культура начебто наштовхує, виробляє віхи, за якими потрібно формувати важливі аспекти правової, моральної, професійної, інформаційної, фізичної та інших видів культур. Цей процес, звичайно, відбувається сам собою, але свідомість юриста при цьому повинна орієнтуватися на зовнішній вияв цих компонентів, тобто на зовнішню культуру.

Розглядаючи другу функцію зовнішньої культури юриста, зазначимо, що судові та правоохоронні органи України переживають докорінні зміни, зумовлені національним відродженням, демократизацією усіх сфер суспільного життя. Однією з актуальних проблем у галузі права є виконання законів. Одним із чинників виконання законів є службовий етикет юриста. Ефективна діяльність юристів передбачає виховання почуття впевненості та віри у себе. Важливо пам'ятати, що норми права закладені не тільки в законах та указах, а й у різноманітних правових явищах, пам'ятках, правилах, приписах тощо.

Право віддзеркалюється у юридичному етикеті, який має законодавче закріплення та правове регулювання. Службовий етикет покликаний сприяти реалізації сучасних законів. Тобто юридичний етикет є зовнішнім боком професійної діяльності працівників правоохоронних та судових органів, своєрідним доповненням до спеціального правового статусу юриста. З юридичним етикетом пов'язують піднесення рівня професійної культури, прогресивний розвиток юридичних служб, функціонування правової культури, отже, реалізацію норм права, правозастосування, правомірну поведінку, активізацію правовідносин.

Службовий етикет у юридичній діяльності призначений для регулювання взаємовідносин суб'єктів права, завдяки чому закріплюються існуючі й створюються нові правові цінності.

Юрист як службова особа виробляє для себе власні норми поведінки, його функціональні обов'язки пов'язані з долею людей. Тому важливо підносити рівень культури працівників правоохоронних органів, виробляти сукупність правил поведінки, зорієнтованих на шанобливе ставлення до громадян, взаємоповагу у міжособистісному службовому спілкуванні.

Службовий етикет юриста свідчить про моральну вихованість, загальну культуру, здатність створювати сприятливий соціально-психологічний клімат, формувати почуття довіри, що значною мірою підвищує ефективність професійних дій.

Можна стверджувати, що службовий етикет виявляється передусім у юридичному колективі, у процесі виконання службових обов'язків. Це дотримання встановленої субординації, культура встановленої форми одягу, культура діловодства, техніки, зброї тощо. У роботі з населенням, крім загальних моральних та морально-правових правил, службовий етикет вимагає належної мовної, акторської культури, вміння поводитися в громадських місцях тощо.

Основу службового етикету юриста становлять певні поняття та категорії. Вони виконують методологічну функцію у дослідженні проблем юридичної етики. Тому виникає потреба висвітлити співвідношення понять «етикет» і «службовий етикет».

Поняття «етикет» означає певну форму поведінки, зумовлену сукупністю загальноприйнятих правил поведінки стосовно зовнішнього вияву ставлення до людей (форми звертання, вітання, поведінка в громадських місцях, манери, одяг). Взагалі етикет є в основному зовнішнім виявом моралі, але за своєю структурою, функціями він порівняно простіший від моралі, повністю їй не підпорядкований.