Компенсація моральної шкоди, як спосіб захисту цивільних прав
Поняття та зміст відшкодування моральної шкоди, під якою розуміють моральні або фізичні страждання, заподіяні діями, що зазіхають на нематеріальні, немайнові або майнові права громадянина. Відповідальність та компенсація по відшкодуванню моральної шкоди.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.02.2011 |
| Размер файла | 43,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
1. Поняття та зміст відшкодування моральної шкоди
1.1 Загальні положення поняття моральної шкоди
1.2 Підстави відповідальності та розміри компенсацій по відшкодуванню моральної шкоди
1.3 Підстави, порядок і способи компенсації моральної шкоди
2. Практика застосування відшкодування моральної шкоди
3. Деякі особливості відшкодування моральної шкоди
Висновки
Література
Вступ
Для будь-якої правової держави характерна наявність високого рівня забезпеченості прав і свобод особи й людини. Одним з таких прав є право компенсації моральної шкоди. Інститут відшкодування (компенсації) моральної шкоди з'явився в цивільному законодавстві порівняно недавно.
І якщо на початку 90-х років інститут компенсації моральної шкоди в нашій країні являв собою слабоизученный «феномен», і регулювався лише окремими нормативними актами, то в цей час питання компенсації моральної шкоди, зокрема, регулюються нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Законами України "Про засоби масової інформації", "Про статус військовослужбовців", "Про захист прав споживачів " та ін.
Однак, про тім що в судовому порядку можна вимагати компенсації моральної шкоди, сьогодні відомо чи ледве ні кожному. Даний правовий інститут виявився затребуваним суспільством. Він логічно вписався в правову модель, закріплену в Конституції України, відповідно до якої права й волі людини є вищою цінністю. Кожний вправі захищати свої права й волі всіма способами, не забороненими законом. Одним з таких способів захисту цивільних прав виступає компенсація моральної шкоди.
Этой спосіб захисту складається в покладанні на порушника обов'язку по виплаті потерпілому грошової компенсації за фізичні або моральні страждання, які той випробовує у зв'язку з порушенням його прав. Інститут компенсації моральної шкоди сприяє найбільш повному захисту нематеріальних благ і особистих немайнових прав людини, що, безперечно, служить становленню й зміцненню демократичного правопорядку в суспільстві. У цьому зв'язку тема дипломної роботи має особливе значення й актуальність. При цьому вона має не тільки теоретичну, але й практичну спрямованість, дозволяючи визначити шляхи найбільш повного захисту інтересів особистості.
Про актуальність розглянутої теми говорить і той факт, що проблеми компенсації моральної шкоди активно обговорюються сьогодні в науковій літературі й на сторінках періодичних видань. Однак залишаються ще принципові питання, по яких немає однозначної позиції ні в законодавстві, ні у фахівців. Серед них такі питання, як:
- компенсація моральної шкоди при порушенні майнових прав громадян;
- визначення розміру компенсації;
- облік окремих критеріїв при визначенні розміру компенсації (відшкодування) моральної шкоди юридичній особі, третім особам і т.п.
Більше того, наявність теоретичних питань доповнюється широким спектром проблем практичного правозастосування. Так, певний інтерес представляє розгляд компенсації моральної шкоди при захисті честі, достоїнства й ділової репутації; компенсації моральної шкоди заподіяного незаконними діями правоохоронних органів. Цікавий розгляд і впливи індивідуальних особливостей потерпілого й інших обставин, що заслуговують уваги, заподіяння шкоди; вплив майнового положення потерпілого на розмір компенсації.
1. Поняття та зміст відшкодування моральної шкоди
1.1 Загальні положення поняття моральної шкоди
Під моральною шкодою розуміють моральні або фізичні страждання, заподіяні діями (бездіями), що зазіхають на приналежному громадянинові від народження або в чинність закону нематеріальні блага (життя, здоров'я, достоїнство, ділове репутація, особиста й сімейна таємниця й т.д.) або немайнові права, що порушують особисті (право на користування своїм ім'ям, право авторства й т.д.) або майнові права громадянина.
Моральна шкода часто більше чутлива й більш гостро змушує страждати потерпілого, чим майнова шкода, вона як такий не може бути відшкодований, але він може бути хоч як-небудь компенсований. Через відсутність іншого, кращого способу дати потерпілому задоволення, цим способом може служити й служить грошова компенсація. При оцінці моральної шкоди суд ґрунтується на специфічних особливостях кожної справи, на ступені й характері моральної шкоди, на майновому положенні відповідача й потерпілого.
Заподіяння моральної шкоди особистості представляє собою також форму шкоди, заподіюваного не майну потерпілого, а його особистості - фізичної або моральної - і побічно віддзеркалюваної на його майновому положенні, прикладом тому є позбавлення життя годувальника або позбавлення або обмеження працездатності особи.
Немайновий (моральний) шкода може бути заподіяне й тоді, коли навіть незначне заподіяння майнової шкоди викликає невимірні переживання тієї або іншої втрати (наприклад, знищення листів, фотографій або інших пам'ятних предметів близьких людей і т.д.).
Моральна шкода означає порушення психічного благополуччя, щиросердечної рівноваги особистості. Внаслідок правопорушення, зробленого проти тієї або іншої особи, людина може випробовувати приниження, роздратування, гнів, сором, розпач, дискомфортний стан і т.д. У результаті зробленого проти особистості правопорушення можуть наступати негативні наслідки у всілякій сфері її діяльності. У кожному разі моральна шкода являє собою претерпівання моральних страждань, звуження свободи особи, і він не повинен залишатися поза сферою права.
Компенсація морального збитку представляє можливість у певній мері згладити несприятливі наслідки правопорушення, сприяє придбанню замість одного втраченого блага іншого. Гарантована законом охорона честі, достоїнства й ділової репутації, у тому числі за допомогою компенсації морального збитку, впливає на психічний стан потерпілого, вселяє віру в справедливість.
У свою чергу, обов'язок правопорушника компенсувати заподіяний їм моральний збиток є мірою певної відповідальності, що не дозволяє безкарно применшувати честь, достоїнство, ділову репутацію особистості.
Розширення сфери охоронюваних цивільним правом інтересів громадян і визнання як предмет цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин є доцільної й виправданої допущена в законі майнова відповідальність за заподіяння моральної шкоди. [11]
Як відомо, вітчизняне законодавство протягом тривалого часу не передбачало права на відшкодування моральної шкоди, і лише порівняно, недавно визначилася інша тенденція.
Під моральною шкодою розуміються моральні або фізичні страждання, заподіяні діями (бездіяльністю), що зазіхають на приналежному громадянинові від народження або в чинність закону нематеріальні блага (життя, здоров'я, достоїнство особистості, ділове репутація, недоторканність усного життя, особиста й сімейна таємниця й т.п.), або порушаюшим його особисті немайнові права (право на користування своїм ім'ям, право авторства й інші немайнові права відповідно до законів про охорону прав на результати інтелектуальної діяльності) або порушаюшими майнові права громадянина. Моральна шкода, зокрема, може укладатися в моральних переживаннях у зв'язку із втратою родичів, неможливістю продовжувати активне громадське життя, втратою роботи, розкриттям сімейної, лікарської таємниці, поширенням не відповідної дійсності відомостей, що ганьблять честь, достоїнство й ділову репутацію громадянина, тимчасовим обмеженням або позбавленням яких-небудь прав, фізичною болем, пов'язаної із заподіяним каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку із захворюванням, перенесеним у результаті моральних страждань і ін.
На сучасному етапі розвитку світової спільноти проблема прав і свобод людини є однією з найактуальніших. У цьому напрямку прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів, котрі визначають людину найвищою цінністю суспільства, а належне забезпечення її прав і свобод - головним обов'язком демократичної держави.
Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини "випливають із властивої людській особі гідності".
Ці ідеї відображені й у Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Саме закріплення за державою обов'язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутися до суду з метою їх захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням.
У зв'язку з цим набуває особливої актуальності створення розвиненого механізму реалізації прав і свобод людини, зокрема права людини на компенсацію моральної шкоди.
Законом України від 06.05.93 р. N 3188-XII "Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій" передбачено новий спосіб захисту цивільних особистих прав - це компенсація моральної шкоди.
Новий ЦК України не лише зберіг зазначений спосіб захисту цивільних особистих прав, а й збагатив інститут компенсації моральної шкоди новими нормами.
Нині позов про відшкодування моральної шкоди набуває все більшої популярності. Це свідчить про зростання правосвідомості, правової культури громадян - ще один крок до правової держави, у центрі уваги якої перебуває кожна окрема особа.
На сьогодні відшкодування моральної шкоди передбачають: Закон України від 12.05.91 р. N 1023-XII "Про захист прав споживачів", Закон України від 02.10.92 р. N 2657-XII "Про інформацію", Закон України від 21.12.93 р. N 3759-XII "Про телебачення і радіомовлення", Закон України від 23.12.93 р. N 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" та інші.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. [8]
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Відповідно до ст. 24 ЦПК України спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підвідомчі суду, якщо хоча б однією зі сторін у них є громадянин (фізична особа).
Суду підвідомчі також спори між юридичними особами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, якщо ці вимоги взаємопов'язані з іншими вимогами, вирішення яких віднесене до відання суду загальної юрисдикції (наприклад, про спростування поширеної інформації та відшкодування у зв'язку з цим заподіяної моральної шкоди).
Підсудність справ даної категорії визначається за правилами ст. 125 ЦПК України, тобто за місцем знаходження відповідача, крім випадків, коли позивачеві надано законом право вибору підсудності. Так, відповідно до ст. 24 Закону України від 12.05.91 р. N 1023-XII "Про захист прав споживачів" споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору.
Можливість захисту прав у примусовому порядку обмежується позовною давністю - строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 268 ЦК України на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, позовна давність не поширюється.
Але винятком з цього правила є правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди:
- заподіяної поширенням недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації - застосовується строк позовної давності в один рік (ст. 258 ЦК України). У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;
- заподіяної працівникові у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя - застосовується тримісячний строк позовної давності (ст. 233 КЗпП). [15]
Позовна заява повинна відповідати вимогам ст. 137 ЦПК України та ст. 54 ГПК України. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов.
Крім того, у позовній заяві має бути зазначено розмір відшкодування моральної шкоди в грошовій або іншій матеріальній формі. У випадках заподіяння моральної шкоди з вини кількох відповідачів у позовній заяві необхідно викласти зміст вимог щодо кожного з них.
Позовні заяви про відшкодування моральної (немайнової) шкоди оплачуються державним митом.
Державне мито сплачується у таких розмірах [10]:
|
- із позовних заяв немайнового характеру |
1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян |
|
|
- із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян |
1 відсоток ціни позову, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян |
|
|
- із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян |
5 відсотків ціни позову |
|
|
- із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову понад 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян |
10 відсотків ціни позову |
Якщо в одній позовній заяві об'єднані вимоги майнового та немайнового характеру, державне мито підлягає оплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового, так і немайнового характеру (пункт 36 Інструкції Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. N 15 "Про порядок обчислення та справляння державного мита").
1.2 Підстави відповідальності та розміри компенсацій по відшкодуванню моральної шкоди
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
- якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
- якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. [14]
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.
На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи.
У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. [9]
1.3 Підстави, порядок і способи компенсації моральної шкоди
Загальна норма, що встановлює випадки, порядок і способи компенсації моральної шкоди, утримується в ЦК. Компенсація моральної шкоди за загальним правилом допускається при наявності провини причинителя. Разом з тим передбачені випадки, коли моральна шкода компенсується незалежно від провини:
- заподіяння шкоди життя й здоров'ю громадян джерелом підвищеної небезпеки (наприклад, у результаті наїзду автомобіля);
- заподіяння шкоди громадянинові в результаті його незаконного осуду, незаконного залучення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як міра припинення висновок під варту або підписку про невиїзд;
- незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
- заподіяння шкоди у зв'язку із зазіханням на честь, достоїнство й ділову репутацію громадянина. Допускається встановлення законом і іншими випадками компенсації моральної шкоди незалежно від провини причинителя.
Моральна шкода компенсується лише при підтвердженні факту заподіяння потерпілого морального або фізичного страждань.Обов'язок доведення, при яких обставинах і яких діях (бездіяльністю) вони нанесені, які моральні або фізичні страждання перенесені потерпілим, лежить на самому потерпілому.
Моральна шкода компенсується у випадках порушення або зазіхання на особисті нематеріальні блага (права) громадян. При порушенні майнових прав громадян компенсація моральної шкоди допускається лише у випадках, передбачених законом. У цей час можливість такої компенсації передбачається тільки двома законами.
Відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» (з наступними змінами й доповненнями) моральна шкода, заподіяна споживачеві внаслідок порушення виготовлювачам (виконавцям, продавцям) або організацією, що виконує функції виготовлювача (продавця) на підставі договору з ним, прав споживача, передбачених російськими законами й правовими актами, що регулюють відносини в області захисту прав споживачів, підлягає компенсації причинителем шкоди при наявності його провини. Розмір відшкодування шкоди визначається судом. Компенсація моральної шкоди здійснюється незалежно від відшкодування майнової шкоди й понесених споживачем збитків.
Закон про захист прав споживачів має досить широку сферу застосування. Він застосовується до відносин, що виникають із договорів: роздрібної купівлі-продажу; оренди, включаючи прокат; наймання житлового приміщення, у тому числі соціального наймання; у частині виконання робіт, надання послуг із забезпечення належної експлуатації житлового будинку, у якому перебуває дане житлове приміщення; по наданню або забезпеченню надання наймачеві необхідних комунальних послуг; проведенню поточного ремонту спільної майно багатоквартирного будинку й устрою для надання комунальних послуг; підряду (побутового, будівельного, підряду на виконання проектних і ізискательних робіт, на технічне обслуговування); перевезення громадян, їхнього багажу й вантажів; на надання фінансових послуг, спрямованих на задоволення особистих (побутових) потреб громадян, і інших договорів, спрямованих на задоволення особистих (побутових) потреб громадян, не пов'язаних з витягом прибутку.
Іншим нормативним актом, що передбачає грошову компенсацію моральної шкоди при порушенні майнових прав громадян, є Закон «Про статус військовослужбовців». Цей Закон містить норму, відповідно до якої держава гарантує військовослужбовцем відшкодування морального й матеріального збитку, заподіяного протиправними діями посадових осіб органів державної влади й керування, підприємств, установ, організацій і суспільних об'єднань, а також інших осіб у результаті: незаконного залучення до карної або іншої відповідальності; незаконного застосування як міра припинення висновку під варту; незаконного осуду; незаконного зниження в посаді або військовому званні; недотримання умов контракту; незаконного позбавлення прав і пільг. Отже, військовослужбовці вправі висувати вимоги про компенсації моральної шкоди, зокрема, при недотриманні умов контракту й незаконному позбавленні прав і пільг, тобто у випадках заподіяння майнової шкоди.
Названными законами охоплюється, звичайно, украй мала частина діянь, пов'язаних із зазіханням на майнові права громадян.Разом з тим не можна заперечувати наявність серйозних щиросердечних страждань у людини, якому заподіяний який-небудь майновий збиток. Найчастіше вони виявляються набагато більше серйозними в порівнянні з переживаннями, що виникли від зазіхання на нематеріальні блага особистості. Це виражається, зокрема, у фізичних стражданнях при неможливості забезпечити задоволення найчастіше навіть первинних потреб, а також і в моральних стражданнях у результаті усвідомлення неможливості скористатися проголошеними правами при відсутності матеріальних коштів, обмеженні своєї волі, розумінні навіть формальної нерівноправності, відчутті незахищеності себе й своєї родини.
На проблему взаємозв'язку права власності громадянина і його немайнових прав можна глянути й під іншим кутом зору. Як відомо, право на здоров'я однозначно віднесено до немайнових прав особистості. Певний інтерес представляє сам термін «здоров'я». Всесвітня організація охорони здоров'я, наприклад, визначає його так: «Здоров'я - це состояниеполного соціального, психічного й фізичного благополуччя». З этогоследует, що до зазіхань на здоров'я можна віднести не толькодействия, що порушують анатомічну цілісність людини, але й діяння, щопорушують його соціальне й психічне благополуччя.
Зовсім очевидно, що, зазіхаючи на власність громадянина (із прямим наміром), злочинець одночасно зазіхає (з непрямим наміром) і на психічне благополуччя потерпілого, тобто на його здоров'я, що є немайновим благом особистості. Отже, якщо потерпілий від правопорушення проти власності зможе довести, що заподіяний йому майновий збиток серьезнейшим образом відбився й на його психічному благополуччі, те, здається, немає ніяких підстав для відмови в компенсації заподіяного йому моральної шкоди.
Таким чином, здається, що громадяни, що постраждали від злочинів проти їхньої власності, при обґрунтуванні своїх позовних вимог про компенсації заподіяного їм моральної шкоди можуть просити відшкодувати моральні страждання, заподіяні зазіханням не на саме майно (така шкода не підлягає компенсації), а психічне благополуччя пов'язане з володінням цим майном.
Важливе значення, при компенсації моральної шкоди мають строки введення в дію відповідних нормативно-правових актів. Тому що питання компенсації моральної шкоди в сфері цивільних правовідносин регулюються рядом законодавчих актів, уведених у дію в різьблений термін, можливість одержання такої компенсації залежить від того:
- чи допускає законодавство можливість компенсації моральної шкоди по даному виді правовідносин;
- когда набутив чинності законодавчий акт, що передбачає умови й порядок компенсації шкоди в цих випадках;
- коли були зроблені дії, повлекшие заподіяння моральної шкоди.
Якщо моральна шкода заподіяна до введення в дію законодавчого акту, що передбачає право потерпілого на його компенсацію, вимоги про відшкодування моральної шкоди не задовольняються, у тому числі й у випадку, коли потерпілий після вступу цього акту в законну чинність випробовує моральні або фізичні страждання. На такій підставі, що, на час заподіяння шкоди такий вид відповідальності не був установлений і за загальним правилом чинності закону в часі закон, що підсилює відповідальність у порівнянні з, що діяв на час здійснення протиправних дій, не може мати зворотної чинності.
Причинитель шкоди може добровільно, не чекаючи пред'явлення позову, зробити дії, спрямовані на згладжування перенесених потерпілим страждань (догляд за потерпілої, надання іншої допомоги, передача якого-небудь майна). Такого роду дії, на мій погляд, повинні бути враховані судом при визначенні розміру компенсації, якщо потерпілий все-таки пред'явить відповідний позов.
Моральна шкода компенсується незалежно від відшкодування майнової шкоди, тобто як поряд з ним, так і самостійно.Причому робиться це на підставі представлених позивачем доказів.
Зудебная практика свідчить про значні складності, що виникають при визначенні підстав і розміру компенсації моральної шкоди через відсутність чітких критеріїв і методів оцінки розміру компенсації, у зв'язку із чим, пропонується як пріоритетний напрямок наукового пошуку, позначити розробку критеріїв моральної шкоди й механізм його визначення в матеріальному вираженні. [15]
Таким чином, незважаючи на специфічний характер інституту компенсації моральної шкоди й законодавчі обмеження його застосування, він охоплює широке коло правовідносин, що виникають не тільки в цивільно-правовий, але й в інших сферах.
2. Практика застосування відшкодування моральної шкоди
Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
Як свідчить судова практика, суди в основному правильно застосовують норми законодавства, які регулюють зазначені питання. Поряд із цим в окремих випадках припускаються помилок, рідко застосовують чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, неповно з'ясовують наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, недостатньо обгрунтовують її розмір, допускають порушення процесуальних норм.
Враховуючи це, а також, що при розгляді таких справ в судах виникли питання, які потребують роз'яснення, Пленум Верховного Суду України поставлює наступні положення.
Звернути увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.
Відповідно до ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини та основних свобод, яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.
Роз'яснити, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;
- у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди;
- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
При застосуванні норм Кодексу законів про працю України щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, суди повинні виходити з того, що потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо.
Суддя не вправі відмовити особі у прийнятті заяви з такими вимогами лише з тієї підстави, що вона не розглядалася комісією по трудових спорах.
Заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.
На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).
При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода за наявності необхідних підстав може бути відшкодована.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом . Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Зокрема, судам слід мати на увазі, що у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі до участі притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них. Якщо позивач не бажає притягати когось з них до відповідальності, на решту заподіювачів моральної шкоди покладається обов'язок по відшкодуванню тієї її частини, яка відповідає ступеню їх вини. В разі, коли орган масової інформації не називає автора, суд виходить з того, що вину за поширення зазначених відомостей цей орган взяв на себе.
На відповідача може бути покладено обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди, не тільки тоді, коли суд задовольнив вимоги позивача про спростування поширених відомостей, а й тоді, коли відповідач спростував їх добровільно. Відповідно до ст.42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" і ст.48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", на органи масової інформації, їх працівників і автора не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди за публікацію чи поширення відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони містились в офіційних повідомленнях чи були одержані від інформаційних агентств чи прес-служб державних органів та органів об'єднань громадян або є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим засобом інформації (з посиланням на нього), офіційних виступів посадових осіб державних органів, виступів народних депутатів, або містилися у авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису.
Критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Однак якщо при цьому допускаються образа чи порушення інших захищених законом прав особи (розголошення без її згоди конфіденційної інформації, втручання в приватне життя тощо), то це може тягти за собою відшкодування моральної шкоди.
Звернути увагу судів на те, що Законом "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" передбачено певні особливості їх відповідальності за заподіяну моральну (немайнову) шкоду.
При вирішенні спорів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за позовами органів державної влади, місцевого самоврядування, офіційних осіб (наприклад, зареєстрований кандидат у депутати) чи посадових осіб до засобів масової інформації судам слід мати на увазі, що з'ясуванню підлягають наявність злого умислу журналіста або засобу масової інформації, а також наслідки використання потерпілим можливостей позасудового (досудового) спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі й гідності та врегулювання конфлікту в цілому.
Під злим умислом журналіста чи засобу масової інформації необхідно розуміти такі їх дії, коли вони перед поширенням інформації усвідомлювали її неправдивість (недостовірність) або неправомірність інших дій (поширення конфіденційної інформації щодо особи без згоди останньої тощо).
Вирішуючи питання про можливість покладення на журналіста і засіб масової інформації солідарної відповідальності та міру вини кожного, суд має виходити із загальних засад ЦК.
Звернути увагу судів на те, що положення ст.24 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо одночасного вирішення судом вимог споживача про захист його прав і відшкодування моральної шкоди не виключають можливості пред'явлення окремого позову про відшкодування цієї шкоди (наприклад, коли вимоги були задоволені без судового розгляду, але допущена тяганина).
Згідно з тим же законом ці справи можуть бути підсудні за вибором споживача районному (міському) суду за місцем проживання споживача, за місцем знаходження відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору.
Судам необхідно враховувати, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст. 237-1 КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП є недійсними.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.
Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Судам слід мати на увазі, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій. Однак моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо неправомірні дії (бездіяльність) відповідача, що завдають позивачеві моральних або фізичних страждань, почалися до набрання законної сили актом законодавства, яким встановлена відповідальність за заподіяння такої шкоди, і продовжуються після набрання цим актом чинності.
До вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, згідно з ч.3 ст.7 ЦК застосовується строк позовної давності в один рік. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, - тримісячний строк. До інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст.83 ЦК не застосовуються.
Відповідно до ст. 24 ЦПК спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підвідомчі суду, якщо хоча б однією зі сторін у них є громадянин (фізична особа).
Суду підвідомчі також спори між юридичними особами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, якщо ці вимоги взаємопов'язані з іншими вимогами, вирішення яких віднесено до відання суду загальної юрисдикції (наприклад, про спростування поширеної інформації та відшкодування у зв'язку з цим заподіяної моральної шкоди).
Підсудність справ даної категорії визначається за правилами ст. 125 ЦПК, тобто за місцем знаходження відповідача, крім випадків, коли позивачеві надано законом право вибору підсудності.
3. Деякі особливості відшкодування моральної шкоди
право відповідальність моральна шкода
За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132 - 134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст. 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення").
Відповідно до ст. 2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст. 2371 КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП є недійсними.
Стаття 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Питання відшкодування шкоди врегульовано ст. ст. 1173 - 1175 ЦК України.
Шкода, заподіяна органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, посадовими або службовими особами зазначених органів, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та посадових і службових осіб.
Законом України від 01.12.94 р. N 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (із змінами і доповненнями) передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок:
- незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
- незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
- незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
Підставою для відшкодування шкоди в цих випадках є:
- постановлення виправдувального вироку суду;
- закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутн істю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
- відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з вищезазначених підстав;
- закриття справи про адміністративне правопорушення.
Право на відшкодування шкоди, завданої оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийняте рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасоване.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування під слідством чи судом він має бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Підприємство чи організація має право вимагати відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 23 та 1167 ЦК України, інших законодавчих актів (ст. 49 Закону України "Про інформацію", ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. 10 Закону України "Про режим іноземного інвестування").
За змістом частини другої статті 49 Закону України "Про інформацію" у справах за позовами органів державної влади та органів місцевого самоврядування про спростування недостовірної інформації не підлягають задоволенню судом вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких підприємство чи організація може вважати, що їй заподіяно моральну шкоду.
Найбільш характерними випадками заподіяння моральної шкоди таким особам є поширення, у тому числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам (ст. 49 Закону України "Про інформацію").
Подобные документы
Реституція. Компенсація. Цивільний позов. Відшкодування моральної шкоди. Порядок роз'яснення прав особі яка зазнала шкоди від злочину. Обставина, що підлягає доказуванню. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди.
курсовая работа [44,3 K], добавлен 21.03.2007Особливості цивільно-правової відповідальності. Підстави виникнення зобов’язань щодо відшкодування шкоди. Особливості відшкодування майнової, моральної шкоди. Зобов’язання із заподіяння матеріальної та моральної шкоди в цивільному праві зарубіжних країн.
дипломная работа [98,5 K], добавлен 19.07.2010Відшкодування шкоди - один з інститутів сучасного українського права. Шкода, спричинена внаслідок правопорушення, адміністративного делікту, злочину, зловживання правом, має бути відшкодована у випадках і в розмірах, установлених законодавством.
курсовая работа [35,7 K], добавлен 06.06.2008Особливості та види цивільно-правової відповідальності, її форми: відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди. Підстави для звільнення від відповідальності. Відповідальність неповнолітніх і їх батьків. Поняття джерела підвищеної небезпеки.
реферат [19,3 K], добавлен 27.01.2011Аналіз захисту прав і інтересів пасажира за договором перевезення пасажира повітряним транспортом. Особливості застосування його форм і способів, серед яких окрім відшкодування збитків за завдану шкоду, компенсацій (штрафів) є компенсація моральної шкоди.
статья [25,2 K], добавлен 11.09.2017Визначення суб'єктного складу закладів охорони здоров'я . Розгляд управомочених та зобов'язаних суб'єктів з відшкодування моральної шкоди, заподіяної при наданні медичних послуг в Україні. Класифікації суб'єктів правовідносин із надання медичних послуг.
статья [47,8 K], добавлен 19.09.2017Дослідження особливостей правових механізмів охорони та захисту майнових прав учасників договірних відносин у договорах, предметом яких є надання послуг. Особливості застосування механізму відшкодування спричиненої шкоди, завданої стороні договору.
статья [21,6 K], добавлен 17.08.2017Поняття, види відповідальності в цивільному праві. Порядок відшкодування збитків, моральної шкоди, умови та випадки виплати неустойки. Підстави звільнення боржника від відповідальності. Відміни цивільної відповідальності від інших видів відповідальності.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 03.06.2011Зобов'язання щодо відшкодування шкоди та їх відмінність від інших зобов’язань. Підстави звільнення від обов'язку відшкодування шкоди. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної спільно декількома особами. Дослідження умов відшкодування ядерної шкоди.
курсовая работа [33,8 K], добавлен 17.03.2015Вимоги законодавства щодо випадків дострокового розірвання договору оренди. Поняття ділової репутації та її захист. Суть недобросовісної конкуренції, прийняття рішень Антимонопольним комітетом України. Вирішення спорів відшкодування моральної шкоди.
контрольная работа [23,2 K], добавлен 18.09.2010
