Комерційна таємниця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комерційна таємниця

Зміст

Вступ

Розділ 1. Документи, що становлять комерційну таємницю

1.1 Поняття та суть комерційної таємниці

1.2 Документи, що становлять комерційну таємницю, вимоги до їх оформлення та зберігання

Розділ 2. Наведення прикладів написання документів

Розділ 3. Охорона праці

3.1 Теоретичні відомості та суть охорони праці

3.2 Охорона праці в Україні; проблеми, досвід і перспективи

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Метою моєї роботи є теоретичний розгляд поняття комерційної таємниці в документах, загальні вимоги до їх оформлення та зберігання.

Предметом даної роботи виступає комерційна таємниця. Об'єктом - документи, що містять комерційну таємницю.

На мою думку дана тема є актуальною, так як при стрімкому економічному, політичному та соціальному розвитку, який спостерігається в Україні та інших країнах, виникає потреба знання, вміння та навичок у написанні та оформлені документів.

Сьогодні в Україні, як і в інших країнах світу, в процесі підприємницької діяльності, при створенні нових технологій, в результаті інтелектуальної праці, виникають насичені найрізноманітнішими відомостями інформаційні об'єкти, що мають комерційну цінність. Це можуть бути методики робіт, перспективні технічні рішення, результати маркетингових досліджень тощо, націлені на досягнення підприємницького успіху.

Інформація стала першоосновою життя сучасного суспільства, предметом та продуктом його діяльності, а процес створення, накопичення, збереження, передачі та обробки, в свою чергу, стимулював прогрес в галузі знарядь її виробництва, що включає електронно-обчислювальну техніку, засоби телекомунікації та системи зв'язку. У зв'язку з новими інформаційними досягненнями, державні кордони практично стають прозорими для обігу інформації. При цьому, чим більше зазначена галузь залучається в комерційний обіг, тим більше виникає потреба в захисті інтересів власників комерційної таємниці. Зрозуміло, що комп'ютерні технології - не єдина загроза комерційній таємниці. За підрахунками американських фахівців, втрата 20% інформації, що становить комерційну таємницю, веде до розорення фірми (організації) протягом місяця в 60 випадках із 100.

Проблема захисту комерційної таємниці має багато аспектів, серед яких найважливішими є визначення правового положення комерційної таємниці як соціального ресурсу, юридичне закріплення права на комерційну таємницю та створення правових гарантій реалізації цього права, регулювання відносин, які виникають в сфері обігу комерційної таємниці.

Необхідно визнати, що в країнах світу, де використовуються інформаційні об'єкти, які представляють комерційну цінність, немає єдиного підходу до визначення поняття такої інформації. Застосовуються різні визначення: "ділові секрети", "виробничі секрети", "торгівельні секрети", "конфіденційна інформація", "комерційна таємниця" тощо.

Розділ 1. Документи, що становлять комерційну таємницю

1.1 Поняття та суть комерційної таємниці

Відповідно до частини першої статті 36 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р. № 436-IV зі змінами та доповненнями (далі -- ГК) комерційною таємницею можуть бути визнані відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання.[4]

Комерційна таємниця- це особливий різновид конфіденційної інформації, що має дійсну або потенційну цінність, оскільки є невідомою третім особам за умови, що законодавець не передбачає вільного доступу до неї, а власник чи уповноважена ним особа вживає заходів щодо охорони конфіденційності такої інформації.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону. В статті 505 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-IV зі змінами та доповненнями ( далі -- ЦК) визначено: комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Наказ /Інструкція, від 1997.19.03, №121 дає роз'яснення, що комерційна таємниця - це є склад і обсяг відомостей, що визначені керівником підприємства відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про підприємства в Україні" та постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.93 N 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці".

Керуючись наведеними нормами законодавства, зробимо висновок: комерційна таємниця -- це самостійно визначений підприємством склад і обсяг відомостей та інформації, що не є державною таємницею. До даних, що становлять комерційну таємницю, належать секретні відомості (інформація) науково-технічного та комерційного характеру, пов'язані з:

* виробництвом і технологією (ідеї, винаходи, відкриття, створені підприємством бази даних, комп'ютерні програми, ноу-хау, технічні проекти, описи технологічних іспитів, промислові зразки);

* управлінням підприємством (нові методи організації праці та виробництва, укладені та заплановані контракти, інформація про конфіденційні переговори);

* фінансовою діяльністю (калькуляція витрат виробництва підприємства, структура цін, розміри знижок, рівень прибутку, інвестиції);

* господарською діяльністю (огляди ринку, маркетингові дослідження, плани розвитку підприємства).

Дані, визначені підприємством як конфіденційні, мають комерційну цінність для заінтересованих осіб і тому потребують створення системи їх захисту.

Визначити склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства, мають власники (засновники) бізнесу та посадові особи цього підприємства з дотриманням чинного законодавства.

Питання щодо змісту інформації, яка становить комерційну таємницю завжди викликало багато дискусій. Наприклад, щодо кореляції понять комерційної таємниці (конфіденційної інформації та інформації взагалі) та інтелектуальної власності. Інформація, згідно з законодавством України, є об'єктом права власності, але вона одночасно може бути й об'єктом права інтелектуальної власності.

Закон України "Про інформацію" під поняттям "інформація" розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Деталізоване визначення поняття "інформація" знаходимо в іншому Законі України "Про захист економічної конкуренції" - це відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно -, відео -, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

З правової точки зору, комерційну таємницю часто пов'язують з засобами захисту від неякісної конкуренції в межах реалізації права на інтелектуальну власність. Це положення випливає зі змісту пункту VIII статті 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, яка була підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 року та змінена 2 жовтня 1979 року, учасником якої був колишній СРСР, а сьогодні - Україна.[13]

Що стосується використання понять "ділові секрети", "виробничі секрети", "торгівельні секрети" тощо, в Україні законодавцем визначено, що всі ці види секретів можна об'єднати в один узагальнюючий термін - комерційна таємниця, що і знайшло своє закріплення на законодавчому рівні.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначаються суб'єктом господарювання відповідно до законодавства. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці", не можуть бути віднесені до комерційної таємниці:

v установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

v інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

v дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

v відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

v документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

v інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

v документи про платоспроможність;

v відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

v відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Підприємства, установи та організації зобов'язані подавати перелічені відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.

Отже, відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, наприклад підприємства, повинні мати такі ознаки:

v не містити державної таємниці;

v не наносити шкоди інтересам суспільства;

v відноситись до виробничої діяльності підприємства;

v мати дієву або потенційну комерційну цінність та створювати переваги в конкурентній боротьбі;

v мати обмеження в доступі тощо.

З цього переліку не потрібно робити висновок про те, що до комерційної таємниці варто відносити значну кількість відомостей. Надмірне "утаємничування" може викликати втрату клієнтів, а отже прибутку, оскільки умови ринку потребують постійних клієнтів, широкої інформації про діяльність фірми (організації).[2]

Досягнення успіху в підприємницькій діяльності дуже часто пов'язане з використанням комерційної таємниці і неможливістю її використання конкурентами. Виділяють наступні причини, які становлять основу неправомірного використання комерційної таємниці конкурентами:

v для поліпшення виробничої та комерційної діяльності організації (конкурента), що протиправно заволоділа комерційною таємницею, підвищення конкурентоспроможності продукції та ефективності виробництва, вибору оптимальної стратегії реалізації продукції та торгових переговорів;

v для завдання шкоди власнику комерційної таємниці, протидії реалізації продукції, руйнування виробничих та торгівельних зв'язків; зриву торгівельних переговорів та угод; зниження інвестиційних можливостей, підготовки та розповсюдження неправдивих відомостей про власника комерційної таємниці тощо.

Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності, зокрема комерційної таємниці, визначаються Цивільним кодексом України. Реалізація майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю забезпечується:

v правом на використання комерційної таємниці;

v виключним правом дозволяти використання комерційної таємниці;

v виключним правом перешкоджати неправомірному використанню комерційної таємниці, в тому числі забороняти таке використання.

1.2 Документи, що становлять комерційну таємницю, вимоги до їх оформлення та зберігання

Для того щоб правильно сформувати перелік відомостей, які становлять комерційну таємницю, керівнику необхідно ознайомитись з Постановою № 611 і лише після цього складати такий перелік. Дана постанова містить вичерпний перелік інформації, яка не є комерційною таємницею.

Отже, не становлять комерційної таємниці:

v установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

v інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

v дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

v відомості про чисельність і склад працівників, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних місць;

v документи про сплату обов'язкових платежів і податків;

v інформація про забруднення навколишнього зовнішнього середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також про інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

v документи про платоспроможність;

v відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках та інших організаціях і об'єднаннях, які займаються підприємницькою діяльністю;

v відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню. До такої інформації може бути віднесена, зокрема, інформація про випуск акцій підприємством, що пропонуються для відкритого продажу, яка згідно зі статтею 23 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. № 1201-ХІІ підлягає обов'язковому опублікуванню.[15]

Підприємства, відповідно до чинного законодавства, зобов'язані надавати перелічені в цій постанові відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам на їхню вимогу.

Доступ до переліченої інформації здійснюється без обмеження, в тому числі контролюючими органами в межах їхніх повноважень.

ПЕРЕЛІК відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства і обслуговуючих організацій

Таблиця 1

Управління: - відомості про перспективні методи управління виробництвом. Виробництво: - організаційна структура підприємства; - характер виробництва; - організація праці на підприємстві; - відомості про виробничі можливості підприємства; - характеристика виробництва: дані про резерви сировини на підприємстві; відомості про фонди окремих товарів, у тому числі тих, що виділяються для поставок на експорт. Плани: - плани розвитку підприємства; - відомості про плани підприємства з розширення виробництва; - інвестиційні програми, техніко-економічні обґрунтування, плани інвестицій; - планово-аналітичні матеріали за поточний період; - обсяг майбутніх закупок за строками, асортиментом, цінами, країнами, фірмами; - зведені відомості про ефективність експорту або імпорту товарів в цілому по зовнішньоекономічній діяльності. Фінанси: - відомості, що розкривають планові і фактичні показники фінансового плану; - майновий стан; - вартість основних засобів і товарних запасів; - бюджет; - обороти; - банківські операції; - відомості про фінансові операції; - банківські зв'язки; - специфіка міжнародних розрахунків з закордонними фірмами; - планові та звітні дані по валютних операціях; - стан банківських рахунків підприємства; - рівень виручки; - рівень доходів; - боргові зобов'язання; - стан кредиту (активи і пасиви); - розміри і умови банківських і інших кредитів; - розміри, джерела кредитів та умови за ними; - рамки наданого підприємству кредиту; - відомості про розміри запланованого кредитування; - генеральна лінія і тактика у валютних і кредитних питаннях.	Партнери: - характеристика клієнтури; - дані представників, посередників, дилерів і партнерів; - дані про покупців і споживачів (оптових і роздрібних); - дані про постачальників; - відомості про склад торгових та інших клієнтів, представників і посередників; - негласні компаньйони товариств; - комерційні зв'язки; - місця закупки товарів; - відомості щодо іноземних комерційних партнерах; - зведення і характеристика підприємств - торгових партнерів (основні виробничі фонди, кредити, товарообіг); - дані на клієнтів у торгівлі й рекламі; - відомості про фінансовий стан, репутацію та інші дані, що характеризують ступінь надійності фірми або її представників. Контракти: - умови за контрактами, угодами - як укладеними, так і планованими (строки, обсяги, номенклатура, умови поставки); - особливі умови контрактів (знижки, доплати, розстрочення платежів, опціони); - умови платежів за контрактами (ціни, знижки, доплати, розстрочення платежів, опціони); - особливі угоди і умови компенсаційних угод; - відомості про виконання контрактів; - відомості про номенклатуру і кількість товарів за взаємними зобов'язаннями, передбаченими угодами, протоколами, а також про товарообіг; - відомості про авторські договори. Ціни: - відомості про методики розрахунків цін і принципи ціноутворення; - структура цін; - структура продажної калькуляції; - калькуляція витрат виробництва; - дані для калькуляції ціни. Оплата праці: - умови укладень контрактів між адміністрацією підприємства і працівниками; - відомості про оплату праці, преміальні, доплати і компенсації; - відомості про авторські винагороди і гонорари.

Важливий елемент механізму захисту комерційної таємниці - встановлення порядку роботи з матеріальними носіями такої інформації: кресленнями, дискетами, магнітними стрічками тощо. Вибираючи зручні форми обліку конфіденційної інформації, необхідно враховувати, що:

v по-перше, відмітні знаки (грифи) на документах не повинні збігатися з грифами, що використовуються в сфері захисту державних таємниць;

v по-друге, вони повинні бути зрозумілі тільки співробітникам даного підприємства і не привертати до себе уваги сторонніх осіб;

v по-третє, кількість грифів повинна бути чітко визначеною;

v по-четверте, роботу підлеглих доцільно організувати за принципом "чистих столів". Суть його полягає в тому, що співробітник за своєї відсутності не повинен залишати жодного документа на своєму робочому місці. Вся інформація має надійно зберігатися у сейфі, металевій шафі або у шухляді столу.

У Переліку також бажано вказати конкретний строк, на який та чи інша інформація набуває статусу комерційної таємниці.

Структурні підрозділи та співвиконавці повинні бути ознайомлені з Переліком у частині, що їх стосується, керуватися ним у своїй роботі й приводити у відповідність до нього грифи документів.

Виконавець і керівник, перш ніж підписати будь-який документ, оцінюють його на наявність інформації, що є комерційною таємницею підприємства.

За наявності таких відомостей на першому, титульному аркуші в правому верхньому куті потрібно поставити гриф. Наприклад, "КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ".

Зняття з інформації статусу комерційної таємниці підприємства здійснюється після закінчення контрольного строку або внаслідок настання певних обставин (поява нового зразка, витік інформації до конкурента тощо).

Це рішення приймають ті самі особи, що затвердили Перелік.

В основі такої системи роботи повинна лежати зацікавленість виконавців як у виявленні нових об'єктів захисту, так і у визначенні оптимального моменту зняття обмежень на поширення інформації.

При опублікуванні інформації, що раніше була закритою, рекомендується приділяти більше уваги її практичній цінності та ексклюзивності, щоб зацікавити в її використанні потенційних споживачів як у межах країни, так і за кордоном. Разом з тим обсяг опублікованих даних не повинен бути достатнім для самостійного впровадження їх без додаткової інформації розроблювача.

Перед тим як взяти з працівників підписку про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, керівництву підприємства необхідно здійснити певні процедури:

v видати наказ по підприємству про встановлення комерційної таємниці;

v затвердити перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю;

v затвердити форму зобов'язання про нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею.

Незалежно від обраного підприємством шляху захисту комерційної таємниці працівник, приступаючи до виконання своїх обов'язків, має бути поінформований:

v про порядок і процедуру набуття матеріалами, документами та виробами статусу комерційної таємниці підприємця;

v про правила, пов'язані з доступом до інформації, що є комерційною таємницею;

v про обов'язки й обмеження, що покладаються на виконавців, допущених до відомостей конфіденційного характеру (наприклад, діловодство, облік, збереження, розмноження, обробка інформації тощо);

v про порядок прийому представників інших суб'єктів підприємницької діяльності та передачі їм інформації;

v про відповідальність за розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю підприємства, або за порушення встановленого порядку роботи з ними.

Способи розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, можуть бути різними: повідомлення зазначених відомостей іншим особам, зокрема конкурентам; надання іншим особам для ознайомлення документів, що містять комерційну таємницю; повідомлення інформації, що є комерційною таємницею, в засобах масової інформації тощо.

За незаконні дії щодо розголошення комерційної таємниці підприємства передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність.

Адміністративна відповідальність

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР (далі - Закон № 236) розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

Також статтею 18 Закону № 236 передбачено відповідальність за схилення до розголошення комерційної таємниці. Тобто якщо буде встановлено факт, що особу, якій були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, які становлять комерційну таємницю, спонукали до розкриття цих відомостей і якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю), дії особи вважаються такими, що містять ознаки цього правопорушення.

Даним законом також визначено таке поняття, як неправомірне використання комерційної таємниці, тобто впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю (ст. 19 Закону № 236). Усі перераховані правопорушення є недобросовісною конкуренцією.[13]

За такі дії передбачено накладання штрафу Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями в розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб'єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Слід зазначити, що штраф накладається на юридичних осіб підприємства (ст. 21 Закону № 236).

У разі якщо обчислення виручки господарюючого суб'єкта неможливе або виручки немає, штрафи, зазначені в частині першій цієї статті, накладаються в розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ).

Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених згаданим вище Законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами зацікавлених осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України (ст. 24 Закону № 236).

Крім того, частиною третьою статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця. За такі дії на правопорушника накладається штраф у розмірі від дев'яти до вісімнадцяти НМДГ. Нести адміністративну відповідальність, згідно із згаданою статтею, фізична особа може лише в тому випадку, коли вона вчинила дії, що свідчать про безпосереднє отримання, використання чи розголошення нею комерційної таємниці.

Кримінальна відповідальність

Кримінальним кодексом України (ККУ) за незаконне збирання з метою використання (комерційне шпигунство) або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 ККУ), та за розголошення комерційної таємниці (ст. 232 ККУ) передбачено кримінальну відповідальність.

Так, статтею 231 ККУ умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, - караються штрафом від двохсот до тисячі НМДГ, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Злочин, передбачений статтею 231 ККУ, вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на незаконне збирання відомостей, що містять комерційну таємницю.

Тобто дії особи, згідно зі статтею 231 ККУ, вважаються злочинними ще задовго до того моменту, коли вона отримала відомості, що містять комерційну таємницю, оскільки склад злочину утворюють лише дії щодо збирання такої інформації.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, - карається штрафом від двохсот до п'ятисот НМДГ з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк (ст. 232 ККУ).

Слід звернути увагу, що за статтею 232 ККУ відповідальність може нести лише обмежене коло осіб - суб'єкти, яким такі відомості стали відомі у зв'язку з їхньою професійною чи службовою діяльністю, і які, згідно з чинним законодавством, повинні їх зберігати. До таких суб'єктів можуть відноситися працівники органів державної податкової служби, банків, правоохоронних органів, особи, яким комерційну таємницю було довірено її власником, та інші суб'єкти, які, згідно з чинним законодавством, мають право на ознайомлення з відомостями, що становлять комерційну таємницю, або мають доступ до таких відомостей по службі.

Із норм законів, які встановлюють правовий статус, призначення та компетенцію державних органів, випливає, що в деяких із них є прямо передбачене право державних органів на отримання інформації, що містить комерційну таємницю (наприклад, п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ). Але більшість законів містять норми загального характеру, в яких передбачено право органів державної влади на отримання інформації та документів. При цьому не конкретизується, що така інформація підлягає розкриттю також і у випадках, якщо вона містить комерційну таємницю.

І хоча частиною 1 статті 507 ЦКУ встановлено, що органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею підприємства, однак на сьогоднішній день жодним з перелічених законодавчих актів не закріплено правового механізму, який би належним чином захищав комерційну таємницю, зокрема передбачав би порядок та умови розкриття комерційної таємниці, а також містив би вичерпний перелік органів державної влади, що мають право на отримання інформації, яка є комерційною таємницею. Так як це визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-III, яким встановлені всі зазначені вище положення з метою захисту банківської таємниці.

У згаданій статті ЦКУ зазначено, що така інформація охороняється органами державної влади від розголошення, але крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

Відповідно, у підприємства, установи чи організації немає підстав для відмови у наданні на вимогу державних органів певної інформації чи документів, які ці державні органи мають право отримати (див. табл.) згідно із законами України, навіть якщо така інформація чи документи є комерційною таємницею згідно з внутрішніми нормативними документами підприємства.

Таблиця 2

Орган, який має право на одержання конфіденційної інформації	Підстава	Відомості та документи, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності при перевірці чи запиті компетентних органів
Служба безпеки України	Cт. 25 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р. № 2229-XII	Службова документація та звітність з питань державної безпеки України
Органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність*	Ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. № 2135-XII	Відомості та документи, що характеризують діяльність підприємств, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їхніх доходів
Органи, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю	Ст. 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 р. № 3341-XII	Інформація, документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Надається негайно, а якщо це неможливо - не пізніше, ніж через 10 діб
Міністерство внутрішніх справ	Ст. 11 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. № 565-XII	Відомості, необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції
Державна податкова служба	Ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. № 509-XII	1. Грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, інших платежів. 2. Показники РРО і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків зі споживачами готівкою. Наявність свідоцтва про державну реєстрацію, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо). 3. Пояснення щодо джерел отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів. Інформація про внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів
Органи Державної контрольно-ревізійної служби	Ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. № 2939-ХІІ	Грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів і матеріальних цінностей
Антимонопольний комітет України	Ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р. № 3659-XII	Документи та інші матеріали, необхідні для проведення перевірки відповідності їх положенням антимонопольного законодавства
Органи дізнання та органи попереднього слідства	Ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України	Документи, які можуть встановити необхідні у справі фактичні дані. Виконання цих вимог є обов'язковим для усіх громадян, підприємств, установ та організацій
Органи прокуратури України	Ст. 8 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. № 1789-XII	Статистична та інша інформація або копії, необхідні для здійснення прокурорського нагляду чи розслідування, що видаються на вимогу прокурора або слідчого. Рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України	Ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР	Документи фінансово-господарської діяльності емітентів, осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж та саморегулювальних організацій

Закон України "Про інформацію" визначає, що громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією, в тому числі комерційного характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. Разом з тим, впроваджуючи систему захисту комерційної таємниці, її власник повинен враховувати економічну доцільність такої системи. Тут важливими стають два моменти:

v витрати на забезпечення економічної безпеки повинні бути, як правило, меншими в порівнянні з можливими збитками;

v заходи безпеки мають сприяти підвищенню економічної ефективності підприємництва.

Основними документами для ведення комерційної діяльності підприємством є Статут підприємства та Установчий договір, зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Документами, які регламентують взаємовідносини усередині підприємства є Колективний договір, Правила внутрішнього трудового розпорядку та Перелік відомостей, які містять комерційну таємницю підприємства.[15]

Статут підприємства - це основний документ, в якому обов'язково повинно бути зафіксовано положення про те, що підприємство має право на комерційну таємницю та організацію її захисту. В статуті повинно бути встановлено, хто визначає порядок захисту комерційної таємниці. Зафіксовані в Статуті положення надають підприємству можливість вимагати захисту його інтересів у державного та судового органу, включати вимоги про захист комерційної таємниці у всі види угод, домагатися відшкодування заподіяної шкоди у випадку викрадення комерційної таємниці, видавати нормативні документи що стосуються питань охорони комерційної таємниці, створювати структурні підрозділи для захисту своєї комерційної таємниці.

В Установчому договорі повинна бути обов'язково зафіксована вимога до учасників товариства про необхідність дотримання комерційної таємниці та відповідальність за виток такої інформації. В Колективному договорі необхідно передбачити взаємні обов'язки адміністрації та колективу працівників підприємства щодо забезпечення збереження комерційної таємниці.

Слід підкреслити, що на відміну від відомих, традиційних для права об'єктів, інформація, зокрема що становить комерційну таємницю, характеризується специфічними особливостями та юридичними властивостями, які багато в чому визначають і відношення, які виникають при її обігу між суб'єктами та характер їх поведінки.

Неправомірне використання комерційної таємниці передбачає впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять комерційну таємницю. Як наголошувалось раніше захист комерційної таємниці здійснюється за допомогою цілої системи заходів. Головними з них на погляд автора є: - по-перше це аналіз і класифікація відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства. Інформація підприємства може мати комерційну цінність, а може не мати її.

При розробці програми по захисту комерційної таємниці необхідно відокремити інформацію, яка не підлягає захисту. Виділ інформації, яка складає комерційну таємницю підприємства, є головним чином при розробці системи заходів по захисту його економічної безпеки. Комерційну таємницю передусім може складати інформація про структуру, ціни, собівартість продукції (робіт, послуг) науково-дослідницькі розробки, перспективні плани, нові технології. При цьому необхідно проаналізувати видачу інформації, яка може бути кваліфікована, як комерційна таємниця.

- по-друге необхідно скласти перелік відомостей, які складають комерційну таємницю. Такий перелік є звід відомостей комерційного характеру, якій підлягає захисту.

Це можуть бути:

- відомості про клієнтів, ділових партнерів, конкурентів;

- ділова та фінансова інформація;

- маркетингові дослідження;

- інформація про нові технології, нові товари і послуги;

- науково-технічна інформація по результатах наукових досліджень.

Щоб підготовити і розробити перелік відомостей, які складають комерційну таємницю необхідно створити на підприємстві постійно діючу комісію, яка повинна вирішувати такі завдання:

- аналіз інформації і відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства.

- збір пропозицій від підприємств структурних підрозділів про відомості, які можуть бути застосовані до комерційної таємниці;

- вивчення інформації і пропозиції, які надійшли та їх оцінка, систематизація і розробка рекомендацій щодо включення інформації у перелік відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства. Право класифікувати інформацію, як комерційну надається керівникам підприємства, структурних підрозділів та філій.

При цьому необхідно подати коротку характеристику інформації, яка підлягає захисту і підстави її включення до категорії комерційної таємниці, її відповідність світовому рівню, економічній вигоді і конкурентно-здатності.

Перелік відомостей, які складають комерційну таємницю повинен періодично переглядатися і корегуватись з метою вилучення застарілої інформації і включення нових відомостей. Термін користування залежить від строків проведення наукових досліджень, виготовлення нових товарів і продукції, змін у напрямках діяльності підприємства, кон'юнктури ринку та інших змін.

Перелік відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства, є юридичним документом, який передбачений законодавством і в якому консолідовано право підприємства на захист своєї комерційної таємниці.

Це документ надає право у встановленому порядку вимагати відшкодування нанесеної шкоди у разі, коли передбачені переліком відомості були розголошені, передані або втрачені особою, якій вони були довірені або стали відомими.

І нарешті одним із заходів захисту комерційної таємниці є розробка правових документів, які закріплюють права підприємства на комерційну таємницю.

Основними документами на ведення комерційної і виробничої діяльності підприємства є Статут підприємства і Установчий договір, які зареєстровані у встановленому порядку.

Документами, які регламентують внутрішні взаємовідносини у підприємстві є Колективний договір і правила внутрішнього трудового розпорядку. Статут підприємства є головним документом в якому повинно бути зафіксоване положення про те, що підприємство має право на комерційну таємницю і організацію її захисту. В статуті доцільно визначити ким встановлюється порядок захисту комерційної таємниці. Зафіксовані в Статуті положення надають право підприємству вимагати захисту його інтересів перед державними та судовими органами, включати вимоги про захист комерційної таємниці при укладанні всіх видів договорів, домагатися відшкодування нанесених збитків в разі крадіжки комерційної інформації; видавати нормативні документи по захисту комерційної таємниці і таке інше.

В установчому договорі повинно бути обов'язково зафіксована вимога до його учасників про необхідність збереження комерційної таємниці та їх відповідальність за це порушення.

У колективному договорі необхідно передбачити взаємні обов'язки адміністрації і колективу робітників підприємства про забезпечення комерційної таємниці.

В Правилах внутрішнього трудового розпорядку необхідно віддзеркалювати положення, які визначають обов`язки адміністрації і робітників підприємства щодо збереження комерційної таємниці. В обов'язки адміністрації повинні входити:

- створення на підприємстві належних умов для виконання робітниками встановленого порядку і правил забезпечення збереження комерційної таємниці;

- інструктаж робітників з правил збереження комерційної таємниці;

- включення в посадові інструкції робітників обов`язків щодо зберігання комерційної таємниці;

- організація контролю за виконанням робітниками правил збереження комерційної таємниці;

- притягнення до дисциплінарної відповідальності порушників правил про захист комерційної таємниці.[2]

На сьогоднішній день втратам комерційної таємниці в Україні сприяє безсистемність її захисту. Спостерігається роз'єднаність зусиль держави і приватних підприємців у забезпеченні цілісності інформації, відсутність у власників комерційної таємниці організаційного досвіду щодо її захисту, недостатність правової підготовки та інформаційної культури.

При застосуванні організаційно-правового механізму захисту комерційної таємниці постає цілий ряд невирішених питань, серед яких відсутність чіткого визначення поняття "комерційна таємниця" з урахуванням інтересів як юридичних, так і фізичних осіб; розробки механізму здійснення прав власності на інформацію, віднесену до комерційної таємниці; методики визначення її вартості; визначення органу державної виконавчої влади, що буде формувати й реалізовувати державну політику щодо охорони прав на комерційну таємницю тощо.

Що стосується визначення органу державної виконавчої влади, який буде формувати й реалізовувати державну політику щодо охорони прав на комерційну таємницю, Законом України "Про Службу безпеки України" в статті 25 визначено, що до обов'язків СБУ віднесено "сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України". Як бачимо, формулювання даної норми не дозволяє чітко визначити, чи є СБУ саме тим органом державної виконавчої влади, який буде формувати і реалізовувати державну політику щодо охорони прав на комерційну таємницю, чи ні. Крім того, законодавець не визначає, що розуміється під поняттям "сприяти", а також механізм реалізації цього "сприяння".

Необхідно зважати на досить невеликий досвід України щодо захисту комерційної таємниці. В умовах планової соціалістичної економіки СРСР для комерційної таємниці - атрибута ринкових відносин - не існувало ані економічної, ані юридичної основи. Комерційна таємниця в колишньому СРСР замінювалась системою відомчої секретності. Тому важливим є вивчення досвіду компаній провідних країн світу, адаптація іноземного законодавства, що стосується захисту комерційної таємниці до українських реалій.

Розділ 2. Наведення прикладів написання документів





Положення про зимову гірську гонку "X-winter 2007"

1. Мета і завдання змагань.

Метою зимової гірської гонки "X-winter 2007" є пропаганда і розвиток гірських видів спорту, зокрема спортивного туризму, підвищення тактичної, технічної і спортивної майстерності учасників, виявлення сильних команд.

Завдання:

- пропаганда і популяризація гірських видів спорту серед широких верств населення

- перевірка і підвищення рівня технічної і тактичної майстерності спортсменів

- освоєння і відробіток технічних і тактичних прийомів, використовуваних

при спортивних подорожах в горах на реальному рельєфі.

- сприяння підвищенню безпеки змагань і спортивних походів

- обмін досвідом між учасниками і організаторами змагань

2. Терміни і місце проведення

Зимова гірська гонка "X-winter 2007" проводиться з 23.02.07 по 25.02.07 в районі міста Коростишев, Житомирській області.

3. Керівництво змагання

Загальне керівництво здійснюється Головним управлінням по фізичній культурі і спорту Виконавського органу Київською міської ради (далі - Управління) і Федерацією Спортивного Туризму м. Києва (далі - ФСТК) за участю т/к "Глобус" НТУУ "КПІ".

Відповідальність за підготовку і проведення покладається на Суддівську Колегію (надалі - Організатори), яка затверджується

Управлінням і узгоджується з ФСТК.

Інформаційна підтримка і освітлення ходу змагань проводиться на сайті www.tkg.org.ua

4. Програма і загальні умови проведення

4.1. Змагання проводяться відповідно до Умов, Правил змагань, що діють, по спортивному туризму 2001г і технікою безпеки. При підготовці до змагань і при проходженні дистанції команда використовує загальні умови змагань. Детальні умови спецзавдань оголошуються безпосередньо перед проходженням дистанції.

4.2. Змагання проходять у формі гонки. Команда повинна пройти дистанцію змагань, що складається із спецзавдань, - виконання технічних прийомів на реальному рельєфі і орієнтування. За час, відведений для проходження дистанції, команда повинна дійти до фінішу, послідовно виконуючи всі спецзавдання.

4.3. Проходження дистанції

Дистанція гонки складається з декількох етапів, які команди повинні подолати в порядку названому суддями. На дистанції присутні: технічні, спеціальні етапи, також етапи орієнтування.

На кожному технічному етапі команда отримує умови і має можливість складати тактику.

На деяких спецзавданнях ведеться контроль часу. Окремі контрольні пункти (далі КП) мають обмежений час роботи, який повідомляється учасникам. Командам заборонено міняти черговість проходження спецзавдань, або пропускати їх.

4.4. Можливі технічні елементи і частини спецзавдань:

* Організація страховки на скельному, льодовому схилі

* Блокування станцій - організація пунктів страховки

* Проходження льодової стінки 50-90°.

На кожному технічному етапі команда отримує умови і має можливість інструментом. Проходження сніжно-льодового схилу 25-50°

* Проходження скельних схилів

* Організація поручнів для траверсу, спуску і підйому по схилу

* Організація спуску по вертикальних поручнях (дюльфер)

* Організація підйому по вертикальних поручнях

* Перенесення потерпілого на собі, носилках, надання першої медичної допомоги

* Організація підйому що провалився в тріщину

* Організація навісної переправи і переправи по колоді

4.5. Робота КП і контрольні часи

Кожне КП має свій розклад роботи, і якщо команда не встигає до закриття КП - вона знімається із змагань.

Контрольні часи сповістилися завчасно.

4.6. Старт і фініш

Старт гонки починає працювати в 00:01 24.02 - з того часу видається карта на перші спецзавдання. Команда може почати гонку в слушний нею час.

Фініш працює до 17:00 25.02

4.7. Схід з дистанції

У разі сходу з дистанції команда зобов'язана повідомити організаторів про своє рішення або прийти до найближчого фінішу спецзавдання.

4.8. Суддівство

Завдання суддівства на цій дистанції - показувати командам технічні етапи, забезпечувати безпеку на етапах, надавати теоретичну допомогу не підготовленим командам.

Учасники зобов'язані виконувати розпорядження суддів, пов'язані із способом проходження і виконанням техніки безпеки.

Штрафні санкції, окрім зняття на дистанції не застосовується.

На всіх етапах судді зобов'язані організовувати теоретичну допомогу і відповідати на питання команди.

4.9. Програма змагань.

23.02.07 :00 Збір учасників ст. м. Житомирська. Зупинка маршрутних таксі на Житомир. Реєстрація і перевірка документів.

:30 Від'їзд на наданому організаторами транспорті до місця старту, перевірка необхідного спорядження.

:00 Від'їзд транспорту до т/к "Глобус". (Команди можуть залишити в нім речі, які не знадобляться їм на дистанції)

24.02.07 :01 Старт гонки. Видача карт і умов перших спецзавдань.

01-17:00 Проходження дистанції.

25.02.07

0:00 Фініш змагань. Збір команд в р. Коростишев.

0:00 Підведення підсумків і нагородження переможців.

0:30 Від'їзд до Києва.

5. Участь в гонці

5.1. У гонці беруть участь команди клубів, підприємств, установ, учбових закладів, самостійні команди, що мають досвід роботи із спеціальним гірським спорядженням, а також з картою і компасом. До участі в гонці допускаються особи, що досягли 16 років.

5.2. Попередня подача заявок до 19 лютого 2007 року по е-mail: "kelyn [at] mail.ru" або телефоном 80506565022. Списки команд, що заявилися, публікуються на сайті www.tkg.org.ua. Реєстрація команд проходить перед виїздом до місця старту змагань. Для реєстрації необхідні паспорти учасників і страховка від нещасного випадку на час проведення гонки. Стартовий внесок 30 грн з людини. У разі не подачі попередньої заявки, стартовий внесок - 50 грн з людини.

5.3. Склад команди - 4 чіл.

5.4. Всі учасники на період проведення гонки, в обов'язковому порядку, повинні бути застраховані від нещасного випадку. Організатори не надаватимуть юридичну страховку від нещасного випадку.

5.5. Забезпечення особистим спорядженням, спорядженням необхідним для проходження траси, проїзд, живлення і інші витрати учасників на період гонки, учасники повинні забезпечити себе самостійно або за сприяння відряджуючої організації.

5.6. Команди повинні мати обов'язкове спорядження, з яким вони долають всю дистанцію:

Так само команда повинна мати мобільний телефон (UMC або Київстар) і запас грошей для організації можливої евакуації (20-30грн на чіл). Команда за бажанням може брати додаткове спорядження.

Перевірка наявності і придатності спорядження проводиться безпосередньо перед стартом команд.

6. Підведення результатів і нагородження

Результатом команди є час проходження дистанції. Переможцем вважається команда, що пройшла всю дистанцію за мінімальний час. Якщо команда зійшла з дистанції або не дійшла до фінішу до моменту закінчення гонки - її результат фіксується по останньому пройденому спецзавданню. Команди, що не дійшли до фінішу, займають місця після команд, що дійшли, відповідно до того, скільки спецзавдань вони пройшли. При рівній кількості завдань, перевага буде у тієї команди, яка пройшла останнє завдання з мінімальним часом.

Нагородження проводиться відповідно до програми змагань, після фінішу гонки і підведення підсумків. Команди, що зайняли 1-3 місце, нагороджуються грамотами, медалями Управління і цінними Призами.

7. Забезпечення безпеки

7.1. Підготовку дистанцій для проведення гонки забезпечують Організатори гонки.

7.2. Організатори мають право усунути команду від участі в гонці, якщо її спорядження не відповідає вимогам техніки безпеки.

7.3 Юридичну відповідальність за події в команді під час проходження дистанції, пов'язані з порушенням правил техніки безпеки несе капітан команди. Капітан команди особисто несе відповідальність за життя і здоров'я учасників. Якщо проходження окремого етапу або подальша участь в змаганнях команді не під силу, то капітан зобов'язаний зняти свою команду з цього етапу або змагань.

7.4. При переміщенні по дорогах загального користування учасники повинні керуватися і дотримувати Правила дорожнього руху.

7.5. У разі поганих погодних умов протяжність траси у умови її проходження можуть змінюватися, про що учасники будуть повідомлені завчасно на одному з КП з суддями.

8. FAIR PLAY

Під час змагань учасники зобов'язані дотримуватися правил, умов, техніки безпеки.

Не дозволяється використовувати сторонню допомогу, окрім медичної. Учасники не повинні допускати дії, які шкодять іншим командам. Команди самі повинні відстежувати дотримання умов. На дистанції вирішується фото і відео зйомка сторонніми особами з відома Організаторів гонки.

Правила Дорожнього Руху РФ (28.02.2006)

РАДА МІНІСТРІВ - УРЯД РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ