УХВАЛА

від 23 жовтня 1993 р. N 1090

ПРО ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

(у ред. Ухвал Уряду РФ від 08.01.1996 N 3,

від 31.10.1998 N 1272, від 21.04.2000 N 370, від 24.01.2001 N 67,

від 21.02.2002 N 127, від 28.06.2002 N 472, від 07.05.2003 N 265,

від 25.09.2003 N 595, від 14.12.2005 N 767, від 28.02.2006 N 109)

В цілях забезпечення порядку і безпеки дорожнього руху, підвищення ефективності використання автомобільного транспорту Рада Міністрів - Уряд Російської Федерації ухвалює:

1. Утвердити Правила дорожнього руху Російської Федерації, що додаються, і Основні положення по допуску транспортних засобів до експлуатації і обов'язку посадових осіб по забезпеченню безпеки дорожнього руху (надалі іменуються - Основні положення) і ввести їх в дію з 1 липня 1994 року.

Республікам у складі Російської Федерації, краям, областям, автономній області, автономним округам, містам Москві і Санкт-Петербургу забезпечити організацію дорожнього руху на вулицях і дорогах відповідно до вимог Правил дорожнього руху Російської Федерації.

2. Міністерствам і відомствам до 1 липня 1994 р. привести нормативні акти у відповідність з Правилами дорожнього руху Російської Федерації і Основними положеннями.

3. Міністерству внутрішніх справ Російської Федерації і Міністерству оборони Російської Федерації розробити в 1994 році порядок допуску водіїв-військовослужбовців до перевезення людей на вантажних автомобілях.

4. Міністерству друку і інформації Російської Федерації:

забезпечити видання в достатній кількості Правил дорожнього руху Російської Федерації, Основних положень, а також за узгодженням з Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації і Міністерством транспорту Російської Федерації збірки нормативних актів по питаннях дорожнього руху;

спільно з Міністерством освіти Російської Федерації і Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації забезпечити видання навчально-методичної літератури і наочної допомоги для популяризації Правил дорожнього руху Російської Федерації і Основних положень.

5. Комітету Російської Федерації з стандартизації, метрології і сертифікації спільно з Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації в 1993 році ввести в державні стандарти нові дорожні знаки, що регламентують порядок руху транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.

Голова Ради Міністрів

Уряди Російської Федерації

В.Черномирдін



Затверджено

Наказом № 4573 від 23.11.2007р.

Генеральний директор

ВАТ "Чернігів"

Вакарчук О.К.

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

Головного бухгалтера

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Посадова інструкція визначає посадові обов'язки, повноваження та відповідальність, а також умови праці Головного бухгалтера.

1.2 Головний бухгалтер призначається на посаду та звільняється з посади згідно з чинним законодавством про працю наказом директора підприємства.

1.3 Головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо директору підприємства.

1.4 У своїй роботі Головний бухгалтер керується:

1.4.1 Законодавчими актами України та відомчими нормативно-правовими актами;

1.4.2 Статутом підприємства;

1.4.3 Положенням про організаційну структуру підприємства;

1.4.4 наказами директора підприємства;

1.4.5 цією посадовою інструкцією.

1.5 На посаду Головного бухгалтера призначаються особи з вищою освітою та досвідом роботи на аналогічній посаді.

1.6 Головний бухгалтер має знати та використовувати у професійній діяльності:

1.6.1 спеціальні професійні знання та навички;

1.6.2 засоби обчислювальної та організаційної техніки;

1.6.3 українську та російську мови;

1.6.4 принципи культури праці та професійної етики;

1.6.5 правила техніки безпеки та протипожежного захисту.

1.7 В період тимчасової відсутності Головного бухгалтера його обов'язки покладаються на бухгалтера.

2. ПОСАДОВІ ОБОВ'ЯЗКИ

2.1 До основних функціональних обов'язків Головний бухгалтер належать:

2.1.1 Організовує роботу бухгалтерії та підлеглих.

2.1.2 Виконує роботу з ведення бухгалтерського обліку майна, зобов'язань і господарських операцій (облік основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, затрат на виробництво, реалізацію продукції, результатів господарсько-фінансової діяльності, розрахунків з постачальниками та замовниками, а також за надані послуги тощо).

2.1.3 Бере участь у розробці та здійсненні заходів щодо виконання фінансової дисципліни та раціонального використання ресурсів.

2.1.4 Виконує нарахування та перерахування податків і платежів до державного та місцевих бюджетів, страхових внесків до державних позабюджетних соціальних фондів, платежів до банківських установ, коштів на фінансування заробітної платні працівників, інших виплат і платежів, а також відрахування коштів на матеріальне стимулювання працівників підприємства.

2.1.5 Відповідає за своєчасне та якісне складання документів щодо фінансової звітності підприємства та контролює їх подання у державні установи відповідно до чинного законодавства України.

2.1.6 Виконує роботи по формуванню, веденню та зберіганню бази даних бухгалтерської інформації (на паперових та електронних носіях інформації).

2.2 До суміжних функціональних обов'язків Головного бухгалтера належать:

2.2.1. виконання прямих наказів та доручень директора підприємства.

3. ПОСАДОВІ ПОВНОВАЖЕННЯ

3.1. Головний бухгалтер має право:

3.1.1. користуватись матеріалами та інформацією (зокрема конфіденційною), що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства;

3.1.2. використовувати наявне технічне обладнання та програмне забезпечення, необхідне для виконання службових обов'язків;

3.1.3. користуватися Інтернетом у межах, необхідних для виконання посадових обов'язків;

3.1.4. представляти інтереси підприємства в сторонніх організаціях (зокрема державних установах) з питань, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства.

3.2. Головний бухгалтер має право підпису бухгалтерських та податкових документів і звітів у відповідності до службових обов'язків.

3.3. Головний бухгалтер має право другого підпису фінансових і банківських документів.

4. ПОСАДОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

4.1. Головний бухгалтер несе особисту відповідальність за:

4.1.1. невиконання своїх функціональних обов'язків;

4.1.2. надання недостовірної інформації керівництву щодо фінансового стану підприємства;

4.1.3. невиконання наказів, розпоряджень і доручень директора підприємства;

4.1.4. недбале ставлення до ведення документації, що стосується фінансово-господарської діяльності підприємства;

4.1.5. несанкціоноване розголошення (копіювання) конфіденційної інформації (паперової, електронної), яка становить комерційну таємницю підприємства чи його клієнтів, а також несанкціоноване копіювання комп'ютерних програмних продуктів;

4.1.6. недбале та несвоєчасне виконання посадових обов'язків, передбачених цією інструкцією.

5. УМОВИ ПРАЦІ

5.1. Режим роботи Головного бухгалтера визначається відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлених на підприємстві.

5.2. Головний бухгалтер у зв'язку з виробничою необхідністю може виїжджати у службові (зокрема місцеві) відрядження.

З інструкцією ознайомлений(а) Шуло П.Р.

(підпис) (П.І.П.)

"23" листопада 200 7 р.

ЗАТВЕРДЖУЮ

Менеджер Шугай О.Р.

"23" листопада 2007р

Харківське акціонерне товариство "Крок"

ЗВІТ

про роботу 4-ї дільниці цеху А - 2

за ІІІ-й квартал 1999 р.

Згідно з наказом директора АТ "Крок" про перевірку водопостачального обладнання № 65 від "13 " березня було виконано повний обсяг робіт з перевірки та підготовки водопостачальної системи до осінньо-зимового сезону.

Роботи проводились за графіком, узгодженим з головним інженером Мироненком О.Г.

Під час виконання роботи було замінено 6 метрів труб охолоджувальної системи дільниці.

Водопостачальна система дільниці повністю готова до безперебійної роботи в осінньо-зимовий період.

29 вересня 2007 р.

Майстер 4-ї дільниці цеху А- 2 (підпис) Когак К.Р.

Україна

Державна податкова адміністрація України

Державна Податкова Інспекція

в Орджонікідзівському Районі

м. Харкова

310007, м. Харків, вул. Бекетова 1.

Тел. 93 - 00 - 27

ДОВІДКА № 1801

про присвоєння ідентифікаційного номера

ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова повідомляє, що Крилов Костянтин Володимирович одержав(ла) ідентифікаційний номер 201381846, наданий Державною податковою адміністрацією України, згідно з даними, заповненими ним (нею) в обліковій картці.

Дата занесення до Державного реєстру фізичних осіб - 21/07/1999.

Довідку видано для подання в органи державної реєстрації, установи банків та інші.

М. П. (підпис) Кожух М.Ю. 23. 11. 2007

Договір

м. Київ, шістнадцятого лютого тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятого року

Ми, Бойко Галина Петрівна, що проживає в м. Києві по вул. Обсерваторній, 12, кв. З, далі іменована "Продавець", та Охріменко В'ячеслав Григорович, ще проживає в м. Києві по вул. Б. Грінченка, 5, кв. 32, далі іменований "Покупець", уклали цей договір про таке:

1. Продавець продав, а Покупець купив житловий будинок у с. Дмитрівка Талалаївського району Чернігівської області на земельній ділянці 200 кв. м. На цій ділянці розташовані: цегляний сарай, гараж, погріб, колодязь та огорожа. Інвентаризаційна оцінка -- 100 (сто) гривень.

2. Будинок, що продається, належить Продавцеві на підставі заповіту як спадків є майно, прийняте 8 лютого 1990 року, і проданий Покупцеві за 100 (сто) гривень, які сплачені повністю Продавцеві під час підписання договору.

3. До укладання договору будинок, що продається, нікому не продавався і нікому іншому не належав.

4. Витрати у здійсненні цього договору сторони виплачують порівну.

5. У користування Покупця переходять житловий будинок, сарай, гараж, погріб, колодязь і земельна ділянка.

Договір складено у двох примірниках: один зберігається у державній конторі, а другий видано Покупцеві.

(підпис) Г. П. Бойко (підпис) В. Г. Охріменко

ДОРУЧЕННЯ

Місто Чикаго, сімнадцяте жовтня двотисячного року.

Я, гр. Петренко Олександр Олександрович, 01.01.1950 року народження, який прописаний в Україні за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15-а, кв. 42, і мешкає в США за адресою: 789 N. Drive, Apt. #34, Chicago, IL 60622, та іменується надалі "Поручителем", доручаю гр. Буденко Вірі Дмитрівні, 01.01.1961 року народження, яка мешкає за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15-а, кв. 108, від мого імені: бути представником в усіх установах і організаціях м. Києва з питання приватизації квартири, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15-а, кв. 42.

Для цого надаю їй право: подавати від мого імені заяви, отримувати необхідні довідки і документи, підписуватись за мене, одержати свідоцтво про право власності і виконувати всі інші дії, пов'язані з цим дорученням.

Доручення видане без права передоручення.

Доручення дійсне до сімнадцятого жовтня дві тисячі третього року.

Підпис: _____________________ (Петренко О.О.)

Місто Чикаго, 17 жовтня 2000 року, це доручення посвідчено мною, Оником Олегом Вікторовичем, консулом Генерального консульства України в м. Чикаго. Доручення підписав гр. Петренко Олександр Олександрович у моїй присутності.

Особу його встановлено, дієздатність перевірено. Доручення посвідчено в лікарні № 7 за адресою: 123 W. Road, Chicago, IL 60000, у зв'язку з хворобою доручителя.

Зареєстровано в реєстрі за номером 354

Консульський збір стягнуто.

Консул

Розписка

Я, старший викладач кафедри географії Українського державного педагогічного університету ім. М П. Драгоманова Мойсієнко К А., отримав від завідуючого складом Бережного Т.Ф. у тимчасове користування для членів археологічної експедиції:

двадцять (20) рюкзаків,

шість (6) наметів;

двадцять три (23) лопати,

п'ять (5) емальованих відер.

Увесь зазначений інвентар раніше був у вжитку.

Підстава: наказ ректора університету № 325 від 12.07.96 р.

16.07.96 (підпис)

Проректорові з навчальної роботи

ХДПУ

проф. Кулікову О.П.

завідувача кафедри української та

російської мов

проф. Чега Олексія Федоровича

Доповідна записка

про виконання навчального навантаження в 1999 - 2000 навч. році кафедрою української та російської мов

Навчальне навантаження в 1998 - 1999 році становило 15400 годин.

На 1999 -2000 навч. рік навантаження планується в обсязі 24000 навч. годин, зокрема:

· для стаціонарної форми навчання - 22000 навч. годин;

· для заочної форми навчання - 2000 навч. годин.

Зростання навантаження буде відбуватися за рахунок збільшення годин на дисципліну "Українська мова" для студентів усіх факультетів і форм навчання.

На кінець 1998 - 1999 навч. року штат співробітників кафедри складав 16 чоловік, у тому числі: завідувач кафедри, професор - 1, доцентів - 3, старших викладачів - 6, викладачів - 4, старших лаборантів - 1, лаборантів - 1.

На 1999 - 2000 навч. рік просимо виділити кафедрі такий штат: завідувач кафедри, професор - 1, доцентів - 3, старших викладачів - 10, викладачів - 8, старший лаборант - 1, лаборант - 1. Усього 24 співробітника.

28 травня 1999 р. (підпис)

Розділ 3. Охорона праці

3.1 Теоретичні відомості та суть охорони праці

Охорона праці - це система правових у соціально-економічних, організаційно - технічних, санітарно -- гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

v пріоритету життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства і, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

v комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень, в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

v соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

v встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

v використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

v здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

v забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

v міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організацій роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.[1]

Права громадян, у тому числі працівників, закріплені у відповідних нормативно-правових актах, може бути реалізовано тільки за умови, якщо в нормативному порядку будуть встановлені для цього необхідні гарантії.

Закон України "Про охорону праці" передбачає цілий ряд гарантій прав громадян на охорону праці як при укладенні трудового договору, так і під час роботи на підприємстві.

Чинне законодавство передбачає систему гарантій щодо охорони здоров'я працівників на виробництві. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Основи законодавства України про охорону здоров'я розглядають охорону здоров'я як загальний обов'язок усіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, які зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності (ст. 5 Основ). З метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, високого рівня працездатності встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов'язаних з діяльністю людей. Власники і керівники підприємств, установ і організацій зобов'язані забезпечити виконання техніки безпеки, виробничої санітарії, інших вимог охорони праці, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей (ст. 28 Основ). При укладенні трудового договору громадянин повинен бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих чинників, про можливі наслідки їх впливу на здоров'я і про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому згідно з медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Однією з гарантій є й те, що згідно зі ст. 153 КЗпП працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для оточуючих його людей і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується фахівцями з охорони праці підприємства за участю представника профспілки й уповноваженого трудового колективу, а за період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менш 3-місячного заробітку (ч. З ст. 38, ст. 44 КЗпП).[5]

На час припинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або обладнання органом державного нагляду або службою охорони праці працівникам гарантується збереження місця роботи.

Працівникам, зайнятим на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, надається право на додаткові пільги і компенсації. Вони безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються у передбаченому законодавством порядку. Власник також може за свої кошти додатково встановлювати працівникам за колективним договором (угодою, трудовим договором) пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Гарантійною нормою є й те, що на власника покладається обов'язок безкоштовної видачі працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, миючих і знешкоджуючих засобів, а якщо працівник був вимушений придбати їх за власні кошти, -- компенсувати йому витрати.

Серед гарантій прав громадян на охорону здоров'я під час праці особливо необхідно виділити обов'язок власника відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.[16]

3.2 Охорона праці в Україні; проблеми, досвід і перспективи

Проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці в Україні існувала завжди, про що свідчить статистика нещасних випадків: ще 10 років тому на виробництві щорічно травмувалося 125 000 працівників, з них гинуло майже 3 000. Проте, справжній стан охорони праці та рівень виробничого травматизму на той час замовчувались. З цих причин багато важливих невідкладних наукових і виробничих завдань з питань умов і праці зовсім не вирішувалось.

Наслідками такого становища стали:

Відставання від світових досягнень на 15-20 років вітчизняної науки з питань охорони праці.

Зростання в 5-8 разів рівня виробничого травматизму порівняно з такими же показниками в інших промислово-розвинених країнах.

Перевищення майже в 2 рази в розрахунку на одного працюючого виплат на пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах над витратами на профілактику нещасних випадків і професійних захворювань.

В 1992 р. Україна прийняла Закон "Про охорону праці".

Цей закон визначив пріоритетні напрямки реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, проголосив основні принципи державної політики в галузі охорони праці (см. ст. 4).

За роки, що минули з часу прийняття Закону, зроблено для реалізації цих принципів:

створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України. Вона розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві, організовує контроль за виконанням відповідних законодавчих актів і рішень Уряду України, координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади з цих проблем;

створено Державний комітет по нагляду за охороною праці, якому передано від профспілок державний нагляд за дотриманням законодавства про охорону життя і здоров'я працівників в усьому народному господарстві, доручено комплексне управління охороною праці на державному рівні.

У 1994-1995 рр. В Україні були розроблені і, в основному, виконані перші Національна галузеві, регіональні і виробничі програми поліпшення стану умов, безпеки праці і виробничого середовища.

У теперішній час йде реалізація Національної, галузевих та інших програм з охорони праці, розроблених до 2000 року.[4]

Фінансування програм здійснювалось із спеціально створених відповідних фондів охорони праці. Такі фонди були запроваджені Законом "Про охорону праці" вперше. Зазначені фонди певною мірою стали економічною основою для поліпшення стану безпеки і гігієни праці.

Створено Національний науково - інформаційний і навчальний центр охорони праці, виходить щомісячний науково-виробничий журнал "Охорона праці". Завершується створення єдиної автоматизованої інформаційної системи охорони праці, яка спрямована на підвищення ефективності управління охороною праці в масштабі всієї країни.

Створюється національне законодавство про охорону праці. Здійснюється заходи щодо використання в ньому конвенцій і рекомендацій МОП, директив Європейського Союзу, налагоджується більш тісні контакти з питань нормотворчої діяльності з Росією, Німеччиною, Великобританією, іншими країнами.

Незадовільний стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку підприємств, організацій, всієї держави. Щорічно майже 17 000 осіб стають інвалідами внаслідок травм і профзахворювань. Чисельність пенсіонерів по трудовому каліцтву торік перевищила 150 000, а пенсіонерів у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку -- 50 000 осіб. Загальна сума витрат на фінансування пільгових професійних пенсій і пенсії по трудовому каліцтву, відшкодування шкоди потерпілим на виробництві та інших витрат, пов'язання з цим, сьогодні становить від 10-15 відсотків фонду оплати праці в промисловості, а в окремих галузях і регіонах -- від 15-30 відсотків. Особливо гостро ці проблеми відчуваються на підприємствах галузей з високим рівнем професійного ризику.

Викликає занепокоєння стан охорони праці та забезпечення соціальних гарантій на підприємствах недержавного сектору економіки, який все збільшується. Тут порушення правил безпеки носять масовий характер, допускається приховання нещасних випадків, свавілля роботодавців в додержанні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і компенсацій за заподіяну шкоду від нещасних випадків.

Пріоритети в роботі з охорони праці, як і раніше, спрямовані не на здійснення профілактичних заходів, а на надання різних компенсацій та пільг. У значній мірі це пов'язано не страховим характером механізму соціального захисту від професійних ризиків, а також із відсутністю організаційного зв'язку меж системами охорони праці і соціального страхування.

Нові умови господарювання вимагають і нових, ефективніших форм та методів профілактичної роботи. Мається на увазі перехід на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.

Задачі:

ввести такий механізм управління охороною праці, коли роботодавцям буде економічно не вигідно мати шкідливі і небезпечні умови виробництва (встановлення диференційованих страхових тарифів залежно від стану охорони праці на підприємствах).

Забезпечити надійне фінансування витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій працівникам при втраті працездатності, а також пенсій по інвалідності і у випадку смерті годувальника.

Організувати надійну систему медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві.

Значно підвищити рівень усієї профілактичної роботи щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Висновок

Отже, в ході виконання даної роботи я розглянула і дослідила роботу з документами, що містять комерційну таємницю, розкрила поняття комерційної таємниці, навела приклади написання документів та розкрила суть та значення охорони праці.

Написавши роботу я дійшла наступних висновків:

Комерційна таємниця - це особливий різновид конфіденційної інформації, що має дійсну або потенційну цінність, оскільки є невідомою третім особам за умови, що законодавець не передбачає вільного доступу до неї, а власник чи уповноважена ним особа вживає заходів щодо охорони конфіденційності такої інформації;

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Підприємства, установи та організації зобов'язані подавати перелічені відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.

Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності, зокрема комерційної таємниці, визначаються Цивільним кодексом України.

Щодо охорони праці варто сказати, що це система правових у соціально-економічних, організаційно - технічних, санітарно -- гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Незадовільний стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку підприємств, організацій, всієї держави.

Викликає занепокоєння стан охорони праці та забезпечення соціальних гарантій на підприємствах недержавного сектору економіки, який все збільшується. Тут порушення правил безпеки носять масовий характер, допускається приховання нещасних випадків, свавілля роботодавців в додержанні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і компенсацій за заподіяну шкоду від нещасних випадків.

На мою думку дотримання та виконання нормативів з приводу охорони праці є необхідним, тому, що саме від цього залежить життя та здоров'я працівників.

Список використаної літератури

комерційний таємниця торгівельний конфіденційний

1. Арустамов Э.А. "Безопасность жизнедеятельности", М., 2001г.

2. Глущик С.В. "Сучасні ділові папери", М., 2005, Київ „ АСК"

3. Господарський кодекс України. -- 16 січня 2003.

4. Єлисєєв А.Г. Охорона праці, Київ, 2002 р.

5. Закон україни про охорону праці від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII ( ВВР 1992, N 49, ст. 668) Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 15 травня 1996 року N 196/96-ВР.

6. Законодавство України про охорону праці. Збірник нормативних документів в 5-ти томах К; 2004р.

7. Законодавство України про охорону праці. Збірник нормативних документів в 5-ти томах К ; 1995г.

8. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999г. № 1105-ХIV.

9. Конституція України. -- 28 червня 1996.

10. Кодекс законів про працю України.

11. Конвенції та рекомендації МОП у трьох томах, -- К., Основа, 1997

12. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001. -- К., 2001.

13. Нікіфоров Г.К, Нікіфоров С.С. Підприємництво та правовий захист комерційної таємниці. -- К., 2001.

14. Низенко Э.И. Обеспечение безопасности предпринимательской деятельности. -- К., 2003.

15. Никифоров Г.Н., Азнакаєв Г.Н. "Защита коммерческой тайны". -- К., 1994.

16. "Основи охорони праці" під редакцією д.т.н. професора М.П. Купчика, д.т.н. професора М.П. Гандзюка - Київ 2000.

17. "Основи охорони праці" під редакцією д.т.н. професора М.П. Купчика, д.т.н. професора М.П. Гандзюка - Київ 2000, стр. 410.

18. "Основи охорони праці" під редакцією д.т.н. професора М.П. Купчика, д.т.н. професора М.П. Гандзюка - Київ 2000,

19. "Про охорону праці" Н. Дядькова - "Праця і зарплата" № 15 (211) квітень 2000 р.

20. Цивільний кодекс України. -- 16 січня 2003.

Размещено на Allbest.ru