Соціальна політика держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

за темою: Соціальна політика держави

Вступ

В умовах трансформації економіки України - переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки, від державної власності до приватної, розвитку конкуренції й підприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення. Створення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами. Перед державою постала проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення.

Економічною основою соціально орієнтованої держави є багатоукладність форм власності. Їх взаємодія та конкуренція забезпечують гнучкість економіки, пристосування виробництва до потреб споживання, що досягається відповідністю процесів усуспільнення ефективному поєднанню різних рівнів господарського маневру - народногосподарського, міжгалузевого, галузевого, внутрішньогалузевого, з господарським маневром на рівні малих підприємств тощо. Організація соціального життя ґрунтується на взаємодії держави, працедавців та профспілок. Держава має міцну податкову систему, активно впливає на інвестиційну та торгівельну діяльність, організує розгалужену й водночас диференційовану та адресну систему соціальних виплат, беручи у ній участь.

Формування соціально орієнтованої ринкової економіки відбулося успішно лише завдяки підтримці держави, яка створила механізми конструктивної взаємодії різних соціальних груп, що займали прямо протилежні позиції. В переважній більшості країн Європи соціально орієнтована держава перестала усуватися від вирішення соціальних питань, а брала активну участь у їх розв`язанні. Було б помилкою сказати, що це відбулося добровільно. Це проходило під тиском робітничого, профспілкового руху, і особливо під впливом політичних змін у Східній Європі, формування принципово нових систем соціального забезпечення в цих країнах. Перехоплюючи ініціативу у лівих сил, у країнах ринкової економіки держава почала брати на себе вирішення багатьох питань соціального захисту, створення відповідної законодавчої бази. Практика 60-7-х років в західній Європі характеризувалася зростанням ролі держави у формуванні соціальної політики та практичній організації соціального захисту. Зрештою, цей курс знайшов вираз у прийнятті Європейської соціальної хартії. [3, c. 214]

У ході формування соціально орієнтованої ринкової економіки передусім був закріплений підхід, який виник у міжвоєнний період, що держава не може усуватися від вирішення питань соціальної політики. Але якщо для Ф. Рузвельта, Джона Кейса це були лише питання зайнятості, то Л. Ерхард - батько німецького «економічного дива» і водночас один із творців та основний організатор соціально орієнтованої економіки використав майже всю палітру соціальної політики - допомоги, пенсії, субсидії, дотації тощо. Був серйозно підірваний традиційний стереотип, що держава в ринковій економіці не бере участі у вирішенні питань соціального захисту.

Об'єктом дослідження є соціальна політика держави, її структура, цілі, об'єкти, суб'єкти та інструменти реалізації.

Метою роботи є дослідження сучасної структури соціальної політики України, аналіз її стану, характеристика сучасних процесів, що протікають в соціальній сфері.

1. Поняття соціальної політики держави

1.1 Завдання соціальної політики держави

Ринок при всіх своїх властивостях, через егоїстичну жорстку спрямованість на прибуток, неспроможний вирішувати суттєві проблеми, що виникають у процесі розвитку суспільства. В умовах сучасного масштабного й надзвичайно складного виробництва регулювання цих проблем повинна брати на себе держава.

Формування ринкової економіки гостро ставить проблеми соціального захисту населення. Викликано це, в основному, двома факторами. По-перше, ринок, сам по собі є байдужим до соціальних питань. По-друге, непродумана поспішна капіталізація економіки України породила додаткові ускладнення цієї проблеми. Тому на даному етапі необхідно чітко сформувати завдання соціальної політики держави.

Завдання соціальної політики детально розглянемо на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Завдання соціальної політики

Соціальна політика держави включає:

- регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);

- вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;

- розподіл і перерозподіл доходів населення;

- формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;

- створення системи соціального захисту населення;

- забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);

- захист навколишнього середовища тощо. Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:

- життєздатності суспільства;

- стабілізації та розвитку суспільства;

консолідації суспільства.

1.2 Моделі соціальної політики

> Модель розвитку соціальної сфери і соціального захисту в адміністративно-командній економіці - превалювання ідеї вторинності соціальної сфери щодо виробництва; жорсткий контроль державою соціальних відносин; зрівняльний принцип розподілу (егалітаризм), низький рівень доходів; визнання зарплати, отриманої на державних підприємствах, їх основним джерелом; заохочення колективних форм споживання, у тому числі в «натуральному вираженні» (надання безоплатного житла, відпочинку, соціальних послуг тощо), на шкоду більш ринковим грошовим трансфертам; незацікавленість в особистих заощадженнях та інвестуванні.

> Американська модель соціальної політики - найбільш лібералізований варіант, який базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеженні захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. При цьому забезпечується досить високий рівень і якість життя основної частини населення.

> Шведська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія та інші країни) - найбільш соціалізована модель, тобто економіка найбільшою мірою працює на задоволення потреб членів суспільства. Вона відзначається надзвичайно високою часткою ВВП, яка розподіляється через бюджет (понад 50%), акумулюванням у руках держави значних фінансових ресурсів, домінуванням ідеї рівності та солідарності у здійсненні соціальної політики, активною упереджувальною політикою, профілактичними заходами у сфері зайнятості, жорсткою політикою доходів, високим рівнем соціального захисту населення, що забезпечується в основному за державні кошти. Тут соціальна політика тісно пов'язана з державним регулюванням економіки, яке має чітко виражену соціальну спрямованість, тобто соціальна політика виступає як мета економічної діяльності держави.

> Німецька модель (ФРН, Франція, Австрія) характеризується високими обсягами ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет (близько 50%), створенням розвиненої системи соціального захисту на основі залучення коштів держави та підприємців.

> Японська модель соціальної політики передбачає проведення політики вирівнювання доходів, особливу політику використання робочої сили (система довічного найму з певними сучасними модифікаціями), домінування психології колективізму, солідарності в доходах, досягнення консенсусу між різними суб'єктами у вирішенні соціально-економічних проблем, виділення питань підвищення життєвого рівня населення в ранг національних пріоритетів.

> Англосаксонська модель (Велика Британія, Ірландія, Канада) виступає як проміжна між лібералізованою американською і соціальне орієнованою шведською та німецькою моделями. Для неї характерним є активніше, ніж для першої моделі, регулювання соціальних процесів з боку держави, проте нижчий, ніж в останніх двох моделях, рівень оподаткування і перерозподіл ВВП через держбюджет (не більше 40%). Крім того, має місце приблизно рівний розподіл витрат на соціальне забезпечення між державою та приватним сектором, пасивна державна політика на ринку праці.

1.3 Державне регулювання соціальних процесів

Вирішення проблем, пов'язаних із функціонуванням соціальної сфери, є прерогативою держави як у сталій, так і в трансформаційній економіці. Соціальна сфера - підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів.

Соціальна політика:

- діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності у країні;

- система правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характеру із цілями економічного зростання.

- це соціально-економічні заходи держави, підприємств, місцевих органів влади, які спрямовані на захист населення від безробіття, інфляції, знецінення трудових заощаджень.

- Державне регулювання соціальних процесів - вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.

Основні об'єкти соціальної політики держави зображено на рис. 1.2.

політика соціальний регулювання державний

Рис. 1.2 Об'єкти соціальної політики

2. Соціальна політика в Україні

2.1 Модель та цілі соціальної політики в Україні

Модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.

В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах. Соціальні амортизатори - це механізми соціального захисту рис. 2.1.

Рис. 2.1. Призначення соціальних амортизаторів

Підвищення ролі соціальних амортизаторів має місце на етапах відображених на мал. 2.2.:

- системної, соціально-економічної трансформації;

- структурної перебудови;

- виходу на новий щабель економічного розвитку;

- переходу до нового рівня цивілізації.



Мал. 2.2. Етапи формування та реалізації соціальної політики

Цілі соціальної політики перехідного періоду

Стратегічного характеру:

- наповнення реформ соціальним змістом;

- розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формування громадянського суспільства;

- активізація соціальної ролі держави, відпрацювання механізму взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері;

- забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зростання добробуту громадян;

- створення кожній людині можливостей реалізувати її здібності, одержувати доход відповідно до результатів праці, компетентності, таланту;

- стимулювання мотивації до трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу;

- забезпечення відтворення населення, оптимізація ситуації на ринку праці;

- гармонізація відносин між різними соціальними групами, формування почуття соціальної солідарності;

- формування ефективної системи соціального захисту населення;

- реформування пенсійної системи;

- розвиток соціальної інфраструктури, створення умов для виховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді;

- зміцнення сім'ї, підвищення її ролі у суспільстві.

Поточного характеру:

- погашення заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат;

- забезпечення прожиткового мінімуму;

- боротьба з бідністю, надання адресної допомоги;

- захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індексації доходів;

- обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення;

- створення екологічно та соціальне безпечних умов життя; запобігання соціальній деградації тощо. Суб'єкти соціальної політики України зображенні на мал. 2.3.

Мал. 2.3. Суб'єкти соціальної політики України

2.2 Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери

Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери:

- правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів;

- прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);

- соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;

- впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування індивідуальних грошових доходів населення;

- прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів служб зайнятості й бірж праці;

- встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;

- державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);

- державний вплив на ціни та цінотворення;

- обов'язкове соціальне страхування в різних формах;

- пенсійне забезпечення;

- розвиток державного сектору економіки та виробництво суспільних товарів і послуг;

підготовка та перепідготовка кадрів;

організація оплачуваних громадських робіт;

— соціальне партнерство.

> Державні соціальні стандарти - встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

> Державні соціальні гарантії - встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

> Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

> Соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Ринкова трансформація економіки України неможлива без створення надійної соціальної бази її здійснення.

> Соціальна база ринкового реформування - соціальні верстви і групи, зацікавлені в проведенні реформ, які сприяють їхній реалізації шляхом трудової і політичної активності.

У широкому розумінні опорою реформування є середній клас. Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самостійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, професія, спосіб і якість життя, роль у суспільстві. [2 c. 161-166].

2.3 Система соціального захисту населення та соціальні гарантії в Україні

Соціальна політика держави покликана забезпечити громадянам гарантовані Конституцією України права: на життя, безпечні умови праці, винагороду за працю, захист сім'ї, відпочинок, освіту, житло, охорону здоров'я та медичну допомогу, соціальне забезпечення та сприятливе навколишнє середовище. Відтак очевидно, що визначальним пріоритетом державної економічної (зокрема соціальної) політики має стати забезпечення прав і свобод людини і громадянина, передбачених розділом II Конституції України. Серед таких положень, зокрема:

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. [1. c. 60]

Система соціального захисту в Україні включає:

пенсії (ПФ, ФСС);

допомога по безробіттю (ФЗ);

система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні дитини (ФСС, ПФ).

Універсальні системи

програма допомоги сім`ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);

державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);

допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);

державна система охорони здоров`я (МБ, ДБ, ЧФ);

державна система освіти (МБ, ДБ).

Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС

Система соціальних допомог

цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по оплаті);

соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних центрів).

Соціальний захист через недержавні організації

Соціальна допомога з фондів підприємств [9, 2-3]

Система соціального захисту населення складається з:

Соціального страхування

Соціальної допомоги

Соціальних гарантій [3,371]

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в Україні включає у себе:

пенсійну систему

соціальне страхування на випадок безробіття

соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

соціальне страхування від нещасних випадків

За даними Міністерства праці і соціальної політики України і пенсійного фонду, системою соціального страхування та пенсійного забезпечення охоплено приблизно 21 млн. застрахованих осіб та 14,4 млн. пенсіонерів. [4, с. 5]

Державну соціальну допомогу, що надається в Україні, можна поділити відповідно до критеріїв відбору отримувачів:

- соціальна допомога, яка надається з урахуванням потреб, але без урахування майнового стану або доходу.

- адресна соціальна допомога, яка надається з урахуванням доходу або майнового стану [5, с. 65]

В Україні у 2000 році було прийнято Закон «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якому зазначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Державні соціальні гарантії - встановленні законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановленні законодавчо, що забезпечую рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. [6]

Основні соціальні гарантії в Україні:

мінімальний розмір заробітної плати

мінімальний розмір пенсій за віком

мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів

стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів

індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання цін

забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки [7, 122-124]

Згідно з розрахунками Ради по вивченню продуктивних сил Національної академії наук, право на пільги відповідно до законодавства мають: за соціальним статусом - 31% населення, за професійною ознакою - 13,8% економічно активного населення. Загальний обсяг пільг потребує щороку понад 30 млрд. гривень. [8,6]

3. Соціально-економічне становище в Україні

3.1 Основні показники соціально-економічного становища України за окремо взятий період (січень-чевень 2005 р.)

На основі статистичних даних за повідомленнями Державного комітету статистики України розглянемо основні показники соціально-економічного становища України за період січень-червень 2005 року табл. 3.1.

Табл. 3.1. Основні показники соціально-економічного розвитку України

	Фактично за січень-червень 2005 р.	Темпи зростання, %
		червень 2005 р. до	січень-червень 2005 р. до січня-червня 2004 р.	довідково: січень-червень 2004 р. до січня-червня 2003 р.
		травня 2005 р.	червня 2004 р.
Валовий внутрішній продукт, млн. грн.	173482	х	101,1	104,0	113,2
Обсяг реалізованої промислової продукції1 (робіт, послуг), млн. грн.	154603,9	х	х	х	х
Індекс промислового виробництва	х	100,0	99,1	105,0	116,7
Обсяг продукції сільського господарства, млн. грн.	19370	х	х	106,4	97,7
Виробництво продукції тваринництва
реалізація худоби та птиці на забій (у живій вазі), тис. т	1092,9	107,5	93,7	94,9	94,8
молоко, тис. т	6628,6	107,0	100,7	100,5	97,8
яйця, млн. шт.	6870,4	93,3	109,2	107,4	100,1
Обсяг продукції будівництва, млн. грн.	14895,3	х	х	92,3	130,3
Вантажооборот, млрд. ткм	228,5	90,7	91,9	98,6	107,1
Пасажирооборот, млрд. пас. км	51,9	119,0	106,5	104,2	111,4
Експорт товарів1, млн. дол. США	14174,8	х	х	110,6	150,9
Імпорт товарів1, млн. дол. США	13380,2	х	х	124,9	132,6
Сальдо1 (+, -)	794,6	х	х	х	х
Оборот роздрібної торгівлі, млн. грн.	65867,3	х	х	119,8	120,4
Доходи населення
номінальні, млн. грн.	1234131	101,02	145,73	142,41	118,41
реальні наявні, %	х	103,12	130,83	126,21	111,41
Витрати населення, млн. грн.	1140061	95,12	131,03	133,21	121,51
Середньомісячна заробітна плата одного працівника
номінальна, грн.	705,181	104,22	137,73	132,81	128,31
реальна, %	х	103,52	120,63	116,41	126,71
Заборгованість із виплати заробітної плати всього4, млн. грн.	1301,7	103,8	61,7	х	79,4
у т.ч. за рахунок бюджетних коштів	3,0	105,0	53,9	х	17,8
Кількість зареєстрованих безробітних на кінець періоду, тис. осіб	858,3	93,5	89,2	х	х
Індекс цін виробників промислової продукції	х	99,2	117,6	108,35	114,35
Індекс споживчих цін	х	100,6	114,4	106,45	104,45

ВВП (валовий внутрішній продукт)

Приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) у січні-червні 2005 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року становив 4,0%.

Номінальний валовий внутрішній продукт, за орієнтовною оцінкою, становив 173482 млн. грн.

Зміни реального ВВП (наростаючим підсумком у% до відповідного періоду попереднього року) наведені в графіку 1.

Графік 1. Порівняльний графік реального ВВП.

З цієї таблиці ми бачимо, що найбільший приріст валової доданої вартості спостерігався у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві - на 7,7%, транспорті - на 7%, обробній промисловості - на 5,1%.

Промисловість

За січень-червень 2005 р. обсяги промислового виробництва порівняно з відповідним періодом 2004 р. зросли на 5%. При цьому у червні 2005 р. проти червня попереднього року виробництво промислової продукції скоротилось на 0,9%.

Зміни обсягів промислового виробництва (наростаючим підсумком у% до відповідного періоду попереднього року) наведені в графіку 2.

Графік 2. Зміни обсягів виробництва

У добувній промисловості приріст продукції становив 2,8%. Збільшення випуску продукції спостерігалось у видобутку металевих руд на 7,4%, вугілля і торфу - на 0,1%. Видобуток нафти та природного газу зріс відповідно на 0,2% та 0,7% і становив 1456 тис. т і 9,5 млрд. куб. м.

В обробній промисловості обсяги продукції проти січня-червня 2004 р. зросли на 5,1%.

У харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів обсяги виробництва зросли на 14%. Збільшення обсягів продукції спостерігалось на підприємствах з перероблення овочів та фруктів на 28,7%, виробництва напоїв - на 20,6%, тютюнової промисловості - на 20,5%, виробництва макаронних виробів - на 19,1%, молочної, кондитерської та м'ясної промисловості - відповідно на 16,6%, 15,1%, та 14,4%. Водночас скоротився випуск продукції у виробництві жирів (на 2,4%), круп та борошна (на 2,3%). Вироблено 290 тис. т соків фруктових та овочевих, нектарів, 19,6 тис. т овочів консервованих натуральних, 16,8 тис. т джемів, желе фруктових, пюре та паст фруктових, 1,1 млн. дал коньяку, 21,7 млн. дал горілки та інших міцних спиртових напоїв, 195 тис. дал вин ігристих, 109 млн. дал пива, 81,6 млн. дал безалкогольних напоїв, 57 млрд. шт. сигарет, 45,3 тис. т макаронних виробів без начинки, не підданих тепловому обробленню, 401 тис. т молока обробленого рідкого, 54,9 вершкового масла, 130 тис. т сирів жирних, 251 тис. т продуктів кисломолочних, 49,9 тис. т консервів молочних, 39,6 сиру свіжого неферментованого та сиру кисломолочного, 124 тис. т шоколаду та інших продуктів харчових готових з вмістом какао в брикетах, пластинах або плитках, 154 тис. т виробів кондитерських з цукру без вмісту какао, 255 тис. т м'яса, 149 тис. т ковбасних виробів, 624 тис. т олії соняшникової нерафінованої.

У легкій промисловості приріст продукції становив 3,5%. Збільшено у 2 рази випуск ковдр та пледів, в 1,7 раза - вовняної пряжі, на 7-18% - килимів та виробів килимових, тканин вовняних, бавовняних та з волокон хімічних, білизни постільної, панчішно-шкарпеткових виробів. У виробництві одягу з текстилю на 19% зросло виробництво пальт, напівпальт, накидок, плащів, курток теплих типу «парки» або «аляски» (включаючи лижні) та виробів аналогічних жіночих та дівчачих, на 15% - піджаків та блейзерів, курток типу піджаків, джемперів, виробів аналогічних чоловічих та хлопчачих, на 8% - жіночих та дівчачих. Разом з тим в 1,6-1,7 раза зменшено виробництво лляної пряжі та тканин з неї, на 8-23% - костюмів, брюк для жінок та дівчат, суконь та сарафанів, курток теплих типу «анорак» (включаючи лижні), плащів та курток вітрозахисних та виробів аналогічних чоловічих та хлопчачих, хімічної штапельної пряжі, тканин ворсових, махрових і тканин спеціальних інших. Підприємствами взуттєвої промисловості вироблено 9,3 млн. пар взуття, що на 10,4% менше, ніж за відповідний період попереднього року.

На підприємствах з виробництва деревини та виготовлення виробів з неї обсяги продукції зросли на 20,6%. Значний приріст одержано у виробництві дерев'яних вікон, дверей, рам і порогів (64,8%), фанери клеєної (29%), плит деревостружкових необроблених (22,6%). Поряд з цим скоротився випуск шпону лущеного, плит деревоволокнистих необроблених.

У целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості та видавничій справі проти січня-червня 2004 р. обсяги виробництва зросли на 13,1%. Збільшилось друкування книг, газет, журналів та видань періодичних, які виходять щонайменше чотири рази на тиждень, виготовлення коробок, ящиків та сумок з гофрованих паперу та картону (на 21-24%), паперу та картону (на 8,4%). Проте значно знизився випуск зошитів.

Підприємства з виробництва неметалевих мінеральних виробів обсяги січня-червня 2004 р. перевищили на 10,9%. Зросло виробництво ємностей для напоїв та харчових продуктів, плит та плиток керамічних, скла безпечного (на 20-39%), виробів санітарно-технічних керамічних, цементу, елементів конструкцій збірних для житлового або цивільного будівництва з цементу, бетону або штучного каменю, листів гофрованих, шиферу та аналогічних виробів з азбестоцементу (на 4-12%). Проте зменшився випуск шлаковати, вати мінеральної силікатної та аналогічних мінеральних ват, банок для консервування, посуду столового, кухонного, інших господарсько-побутових виробів, стінових будівельних матеріалів, виробів з асфальту або аналогічного матеріалу в рулонах.

У металургії та в обробленні металу, починаючи з лютого 2005 р., спостерігалося скорочення щомісячних обсягів виробленої продукції проти відповідного періоду минулого року, за підсумками 6 місяців 2005 р. воно становило 1,8%. У виробництві кольорових металів обсяги продукції знизились на 39,3%, металевого лиття - на 13,3%, інших видів первинного оброблення чавуну та сталі - на 2,3%. Разом з цим на підприємствах з виробництва чавуну, сталі та феросплавів приріст продукції становив 1,6%, труб - 17,8%, в обробленні металів - 10,2%.

За 6 місяців 2005 р. виплавлено 15,3 млн. т чавуну, 13,6 млн. т сталі, випущено 11 млн. т готового прокату та 1,2 млн. т труб і профілів пустотілих з металів чорних.

У машинобудуванні порівняно з січнем-червнем 2004 р. обсяги виробництва продукції зросли на 9,1%. Значний приріст продукції спостерігався у виробництві машин для металургії (32,5%), автомобільного транспорту (32,1%), канцелярських та електронно-обчислювальних машин (25,3%). Перевищено обсяги січня-червня 2004 р. у виробництві побутових приладів (на 14,3%), верстатів (на 11,2%), машин для перероблення сільгосппродуктів (на 9,1%), сільськогосподарських машин (на 8,8%), устаткування для радіо, телебачення та зв'язку (на 5,5%) електричних машин і апаратури (на 4,5%). При цьому зменшились обсяги продукції у виробництві контрольно-вимірювальної апаратури (на 22%), машин для добувної промисловості і будівництва (на 10,7%), залізничному машинобудуванні (на 2,2%). За січень-червень 2005 р. вироблено 319 тис. холодильників-морозильників побутових комбінованих з окремими зовнішніми дверцями, 167 тис. пральних машин, 26 тис. пилососів побутових, 1,5 тис. верстатів для оброблення дерева, 2,7 тис. тракторів для сільського та лісового господарства, 12,5 тис. комп'ютерів настільних, 84,6 тис. легкових автомобілів, 1,7 тис. автобусів.

У хімічній та нафтохімічній промисловості обсяги виробництва збільшилися на 13% проти січня-червня 2004 р. Зростання обсягів продукції спостерігалось у хімічному виробництві на 11,7%, з нього у виробництві базової хімічної продукції - на 10,2%, лаків та фарб - на 15,2%, фармацевтичному виробництві - на 16,6%, виробництві мила, парфумерної продукції, очищувальних і полірувальних препаратів - на 34,4%. За 6 місяців 2005 р. в 1,7-2,4 рази збільшився випуск барвників синтетичних, газів промислових складних, дистильованої води, нітритів, на 20-36% - формальдегіду, селітри, оксиду і пероксиду цинку, соляної та сірчаної кислоти, металоїдів, соди кальцинованої, добрив калійних мінеральних або хімічних, на 9-17% - аміаку синтетичного, соди каустичної, добрив азотних мінеральних або хімічних, метанолу, кислоти азотної неконцентрованої. Водночас майже наполовину зменшено виробництво карбонату кальцію, добрив фосфатних мінеральних або хімічних, на 3-14% - кислоти оцтової, сірки рафінованої, карбідів визначеного або невизначеного хімічного складу, газів промислових простих, олеуму, кислот карбонових та їхніх похідних, лимонної кислоти, її солей та складних ефірів, етилену, пропілену і бензолу. На підприємствах з виробництва гумових та пластмасових виробів з початку року обсяги продукції зросли відповідно на 8,8% та 23,1%. Випуск гумових камер збільшився на 23%, шин для вантажних автомобілів та автобусів, шин для сільськогосподарських, лісогосподарських машин на 2-3%. Водночас виробництво шин для велосипедів і мотоциклів та для легкових автомобілів скоротилось на 6-7%.

У виробництві коксу та продуктів нафтопереробки обсяги продукції порівняно з січнем-червнем 2004 р. скоротилися на 5,6%. Обсяги первинної переробки нафти зменшилися на 7,6% і становили 9,8 млн. т. Випуск дизельного палива для транспорту автомобільного та залізничного та мазуту топкових важких знизився відповідно на 6,8% і 10,7%, водночас виробництво бензину моторного зросло на 12,1%.

У виробництві та розподіленні електроенергії обсяги виробленої продукції (робіт, послуг) за 6 місяців 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. збільшилися на 4,0%. Випуск електроенергії на теплових, атомних і гідроелектростанціях збільшився відповідно на 1%, 3%, 6,8% та 10,6%.

Сільське господарство

У січні-червні 2005 р. виробництво продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств проти відповідного періоду 2004 р. зросло на 6,4%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 17,9%, у господарствах населення - на 1,5%.

Зміна обсягів сільськогосподарського виробництва (наростаючим підсумком у% до відповідного періоду попереднього року) наведена в графіку 3.



Графік 3. Зміни обсягів сільськогосподарського виробництва

Під урожай 2005 р. сільськогосподарські культури посіяно на площі 25,9 млн. га, з них у сільськогосподарських підприємствах - на 18,3 млн. га (70,5%), у господарствах населення - на 7,6 млн. га (29,5%). Площі під зерновими культурами становлять 15,1 млн. га (на 2,5% менше минулорічного рівня), з них пшениця озима та яра - 6,7 млн. га (на 17,5% більше). Технічні культури посіяно на 5,2 млн. га (на 3,8% більше, ніж торік), з них соняшник - на 3,6 млн. га (на 2,9% більше) та цукрові буряки - на 674 тис. га (на 8,0% менше). Посівні площі картоплі та овоче-баштанних культур становлять 2,0 млн. га (на 3,3% менше, ніж у 2004 р.), кормових культур - 3,6 млн. га (на 14,8% менше минулорічного).

За оперативними даними, на 1 липня 2005 р. збирання ранніх зернових культур розпочалося в 13 регіонах (у 2004 р. - в 7 регіонах). Всього сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) скошено 178 тис. га, що у 3,3 раза більше, ніж на відповідну дату 2004 р., та намолочено 363 тис. т зерна (утричі більше минулорічного рівня). Середній намолот зернових з 1 га становить 22,9 ц (на 5,9 ц менше, ніж торік).

За І півріччя 2005 р. сільськогосподарським підприємствам надійшло 517,7 тис. т дизельного палива (на 3,3% більше, ніж за відповідний період 2004 р.) та 136,2 тис. т бензину (на 7,7% менше). На 1 липня 2005 р. у сільськогосподарських підприємствах було у наявності 143,0 тис. т дизельного палива (на 52,2% більше, ніж на 1 липня 2004 р.) та 30,0 тис. т бензину (на 36,4% більше).

Господарствами усіх категорій за січень-червень 2005 р. реалізовано худоби та птиці на забій (у живій вазі) 1093 тис. т (на 5,1% менше порівняно з відповідним періодом 2004 р.), вироблено молока - 6,6 млн. т (на 0,5% більше), яєць - 6,9 млрд. шт. (на 7,4% більше). У сільськогосподарських підприємствах відбулося зростання обсягів реалізації худоби та птиці на забій (на 8,4%), виробництва молока (на 2,6%) та яєць (на 13,7%). У господарствах населення виробництво молока залишилося на минулорічному рівні, зменшився обсяг виробництва м'яса (на 11,1%) та збільшилося виробництво яєць (на 2,8%). Частка господарств населення у загальному виробництві цих продуктів тваринництва становила відповідно 80%, 65% та 56%.

За розрахунками, у господарствах усіх категорій на 1 липня 2005 р. поголів'я великої рогатої худоби становило 7,5 млн. голів (на 6,6% менше порівняно з 1 липня 2004 р.), із нього корів - 4,0 млн. (на 7,0% менше), свиней - 6,9 млн. (на 0,9% менше), овець та кіз - 2,0 млн. (на 3,6% менше), птиці всіх видів - 192,6 млн. голів (на 8,2% більше). У той же час порівняно з 1 січня 2005 р. відбулося зростання поголів'я великої рогатої худоби (на 8,0%), свиней (на 7,1%), овець і кіз (на 13,8%) та птиці (на 26,1%), що зумовлено, в першу чергу, сезонними тенденціями надходження приплоду.

У сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності поголів'я великої рогатої худоби порівняно з 1 липня 2004 р. скоротилося на 10,6%, у тому числі корів - на 12,6%, овець і кіз - на 2,9%. Водночас у цих підприємствах спостерігалося зростання поголів'я свиней на 12,4%, птиці - на 27,8%.

Поголів'я великої рогатої худоби, що утримується у господарствах населення, зменшилося на 4,1%, у тому числі корів - на 5,2%, свиней - на 6,5%, овець і кіз - на 3,7%, а птиці зросло на 1,5%. На початок липня 2005 р. у господарствах населення утримувалося 63% загальної чисельності поголів'я великої рогатої худоби, у тому числі 77% корів, 66% свиней, 84% овець і кіз, 70% поголів'я птиці всіх видів.

У І півріччі 2005 р. обсяг продажу сільськогосподарськими підприємствами населенню молодняку великої рогатої худоби проти відповідного періоду попереднього року зменшився на 75,8 тис. голів (на 28,6%), свиней - на 7,9 тис. голів (на 1,0%), проте птиці - збільшився на 7,8 млн. голів, або на 21,4%.

Загальний обсяг реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами за січень-червень 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. збільшився на 23%, у тому числі продукції рослинництва - на 61% (з неї тільки на зерно - майже у 3 рази), продукції тваринництва - на 7%. Середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами за всіма напрямками реалізації у І півріччі 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. зросли на 5% за рахунок зростання цін на продукцію тваринництва на 38%. Ціни на продукцію рослинництва знизилися на 28% (у тому числі на зернові культури - на 41%).

На 1 липня 2005 р. у сільськогосподарських підприємствах (крім малих), а також на підприємствах, що займалися зберіганням та переробкою зернових культур, було у наявності 4,5 млн. т зерна (у 2 рази більше проти 1 липня 2004 р.), у тому числі пшениці 2,1 млн. т (в 1,8 раза більше). Із загальної кількості зерна безпосередньо в аграрних підприємствах було у наявності майже 1,7 млн. т, у тому числі 0,5 млн. т пшениці.

Середня закупівельна ціна зернових культур, яку пропонували зберігаючі та переробні підприємства, у січні-червні 2005 р. становила 487,1 грн. за тонну, з них на пшеницю - 548,0 грн. за тонну (у січні-червні 2004 р. - відповідно 852,6 грн. та 1037,5 грн. за тонну).

Будівельна діяльність

У січні-червні 2005 р. підприємствами, що працювали за контрактами будівельного підряду, виконано робіт на суму понад 10,0 млрд. грн., що на 7,7% менше проти відповідного періоду попереднього року і становить 59,5% обсягів будівельних контрактів, укладених з початку року.

За 6 місяців 2005 р. знизили обсяги робіт підприємства 22 регіонів, що не уклали рівноцінних минулорічним контрактів підряду з замовниками. Найбільше падіння відбулось у Рівненській та Хмельницькій областях (відповідно на 41,8% та 40,8%), а також у Закарпатській, Запорізькій, Львівській, Херсонській та Черкаській областях (на 38,4-22,1%).

Разом з тим у 5 регіонах обсяги підрядних робіт зросли на 3,6-12,6%, що пов'язано в основному з будівництвом житла (Автономна Республіка Крим), виконанням значних обсягів ремонтно-будівельних робіт на автомобільних дорогах (Житомирська область), здійсненням розвідувального буріння та будівництвом нафтопроводу, нафтових і газових свердловин (Івано-Франківська область), прокладанням кабельних ліній електропередачі та зв'язку (Тернопільська область).

Приріст обсягів будівництва у м. Києві (на 6,2%), де виконано 29,5% загальнодержавного обсягу підрядних робіт, забезпечено за рахунок будівництва ліній метрополітену, Дарницького вокзалу, мостів (Труханів острів-Поділ-Троєщина та Київ-Московський-Дарниця), культурно-розважальних, торговельних і готельних комплексів, банківських приміщень та житла.

Транспорт

За І півріччя 2005 р. підприємствами транспорту перевезено 392,7 млн. т вантажів, що на 1,7% менше, ніж за І півріччя 2004 р. Вантажооборот зменшився на 1,4% і становив 228,5 млрд. ткм.

Перевезення вантажів залізницями порівняно з січнем-червнем 2004 р. зменшилося на 3,0%, у тому числі відправлення вантажів - на 2,4%. На Придніпровській залізниці відправлення вантажів зросло на 1,2%, проте зменшилося на Львівській - на 5,7%, Донецькій - на 5,1%, Південній - на 0,9%, Південно-Західній - на 0,4% та Одеській - на 0,3%. Збільшилося відправлення основних номенклатурних груп вантажів: зерна і продуктів перемелу - в 1,4 раза, хімічних і мінеральних добрив - на 16,2%, цементу - на 5,7%, залізної та марганцевої руди - на 4,2%, лісових вантажів - на 0,3%. Середньодобове вивантаження вагонів зменшилося в цілому на 3,9%, у тому числі на Придніпровській залізниці - на 9,4%, Львівській - на 6,4%, Одеській - на 2,0%, Донецькій - на 1,4% та Південно-Західній залізниці - на 0,6%. На Південній залізниці середньодобове вивантаження вагонів зросло на 2,2%. Порівняно з І півріччям 2004 р. поліпшилися основні показники використання рухомого складу залізниць: середньодобова продуктивність вантажного вагона зросла на 7,4%, середній час обороту вантажного вагона скоротився на 8,9 год та більше ніж на 4 год зменшився простій вагона під однією вантажною операцією.

Вітчизняний морський та річковий торговельний флот збільшив перевезення вантажів на 4,7%, в цілому замовникам доставлено 9,7 млн. т вантажів. Перевезення вантажів підприємствами річкового транспорту порівняно з січнем-червнем 2004 р. зросло на 5,1%, морського транспорту - на 4,3%. Обсяг переробки вантажів у торговельних і рибних портах і на промислових причалах (морських і річкових) збільшився на 5,3% і становив 72,2 млн. т. Переробка експортних вантажів збільшилася на 14,8%, імпортних - на 20,9%. Переробка транзитних вантажів скоротилася на 6,9%, внутрішнього сполучення - на 3,7%. Кількість оброблених суден - закордонних та інфрахт - зросла на 9,9% і становила 7,7 тис. одиниць.

Підприємствами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) перевезено 54,8 млн. т вантажів, що на 1,9% більше порівняно з січнем-червнем 2004 р., та виконано вантажооборот у обсязі 8,9 млрд. ткм, який зріс на 36,0% за рахунок міжміських і міжнародних перевезень.

Магістральними трубопроводами транспортовано 111,3 млн. т вантажів, що на 1,3% менше січня-червня 2004 р. Перекачка газу зросла - на 0,8%, транспортування нафти зменшилося на 8,0%, аміаку - на 0,1%. Транзит газу зріс на 0,1%, нафти - на 2,5%, аміаку знизився - на 2,1%.

За І півріччя 2005 р. послугами пасажирського транспорту скористалися 2,1 млрд. пасажирів, виконано пасажирську роботу в обсязі 51,9 млрд. пас. км, що відповідно на 4,1% і на 4,2% більше порівняно з І півріччям 2004 р.

Залізничним транспортом за І півріччя 2005 р. відправлено 219,4 млн. пасажирів, що на 4,2% менше, ніж за відповідний період 2004 р. Послугами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) скористалися 1,9 млрд. пасажирів, що на 5,1% більше, ніж за січень-червень попереднього року. Перевезення пасажирів автотранспортом фізичних осіб-підприємців зросло на 11,5%. Авіаційним транспортом перевезено 1,7 млн. пасажирів, що на 29,1% більше порівняно з І півріччям минулого року.

Експорт та імпорт товарів

Обсяги експорту зовнішньої торгівлі України товарами за січень-травень 2005 р. становили 14174,8 млн. дол. США, імпорту - 13380,2 млн. дол. і проти січня-травня 2004 р. збільшилися відповідно на 10,6% та на 24,9%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 794,6 млн. дол. (у січні-травні 2004 р. - 2098,4 млн. дол.).

Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами зі 185 країн світу.

До Туреччини, Італії, Німеччини, Польщі, США, Індії та Китаю здійснювалось 27% експортних поставок. Імпортні надходження з Туркменістану, Німеччини, Китаю, Польщі, Італії, Франції, США разом становили 33,7%. Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (19,2% експортних та 35,8% імпортних надходжень).

Поставки недорогоцінних металів та виробів з них становили 43,9% від загального обсягу експорту країни. Експорт мінеральних продуктів, продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, механічного та електричного обладнання, транспортних засобів та шляхового обладнання, продуктів рослинного походження, готових харчових продуктів, текстилю та виробів з текстилю, живих тварин, продуктів тваринного походження, деревини і виробів з деревини разом становив 48,5%. У загальному обсязі експорту товарів за січень-травень 2005 р. проти січня-травня 2004 р. збільшилась частка зернових культур; руд, шлаків і золи, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, органічних хімічних сполук, добрив, чорних металів, виробів з чорних металів. Натомість зменшилась частка насіння і плодів олійних рослин, жирів та олій тваринного або рослинного походження, скла та виробів зі скла, міді та виробів з міді, алюмінію та виробів з алюмінію, котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв, електричних машин і устаткування, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання, приладів і апаратів.

У загальному обсязі імпорту товарів 35,1% становили мінеральні продукти, у тому числі 31,8% вартості становили енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки (з них газ природний - 13,9%, нафта сира - 12,3%). Поставки механічного та електричного обладнання, продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, транспортних засобів і шляхового обладнання, недорогоцінних металів та виробів з них, полімерних матеріалів, пластмас та каучуку, текстилю та виробів з текстилю, готових харчових продуктів, маси з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів разом становили 55,4% вартості імпорту. За січень-травень 2005 р. у загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка м'яса та харчових субпродуктів, руд, шлаків і золи, органічних хімічних сполук, фармацевтичної продукції, полімерних матеріалів, пластмас, взуття, чорних металів, виробів з чорних металів, електричних машин і устаткування. Зменшилась частка зернових культур, цукру і кондвиробів з цукру, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання, наземних транспортних засобів, крім залізничних, приладів і апаратів.

За січень-травень 2005 р. експорт давальницької сировини становив 13,1 млн. дол. Імпортовано готової продукції з української давальницької сировини на 9,7 млн. дол.

У той же час в Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 738,1 млн. дол. Експортовано готової продукції з імпортної давальницької сировини на 1093,2 млн. дол.

Серед регіонів найбільші обсяги експорту товарів припадали на м. Київ, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Луганську, Полтавську та Одеську області.

Найбільші імпортні надходження здійснювалися у м. Київ, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Одеську, Київську та Харківську області.

Торгівля

Оборот підприємств оптової торгівлі за січень-червень 2005 р. становив 209,6 млрд. грн. Фізичний обсяг оптового товарообороту порівняно з січнем-червнем 2004 р. зменшився на 7,5%.

Оборот роздрібної торгівлі (до якого включено роздрібний товарооборот підприємств роздрібної торгівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу товарів на ринках і фізичними особами-підприємцями) за січень-червень 2005 р. становив 65,9 млрд. грн., що на 19,8% більше обсягу січня-червня 2004 р. У структурі обороту роздрібної торгівлі на організовані та неформальні ринки припадало 24,7%. В обороті організованих ринків більше третини обсягів становив продаж сільськогосподарських продуктів.

Оборот ресторанного господарства у січні-червні 2005 р. проти січня-червня попереднього року збільшився на 2,9% і становив 1,9 млрд. грн.

Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, за січень-червень 2005 р. становив 38,7 млрд. грн., що у порівнянних цінах на 21,1% більше обсягу січня-червня 2004 р.

Демографічна ситуація

На 1 червня 2005 р. в Україні, за оцінкою, проживало 47100,4 тис. осіб. Упродовж січня-травня 2005 р. кількість населення зменшилася на 180,4 тис. осіб. Загальне скорочення населення відбулось виключно за рахунок природного скорочення (184,0 тис. осіб), у той час як міграційний приріст населення становив 3,6 тис. осіб.