Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки україни

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕСИТЕТ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра теорії та історії

держави і права

КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:

ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Історія становлення Європейського Союзу

Розділ 2. Установчі акти, на основі яких було створено Європейський Союз

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Тему, яку я взяла для дослідження на курсову роботу звучить “Юридична природа Європейського Союзу”. В цій роботі я пропоную ознайомитись з:

- з яких процесів почалося створення Європейського Союзу, а саме передумови. І який великий історичний шлях пройшло це співтовариство, щоб у сьогоденні постати перед нами як досконала система правничих, юридичних та суспільних відносин, які функціонують в унісон, не дивлячись на зміни в житті людства;

- правовий фундамент на основі якого поступово створювався Європейський Союз, адже ні одна формація будь якого типу не може функціонувати без відповідного правового закріплення.

І нарешті розглянемо, як саме відбувається законотворення у Європейському Союзі. Види нормативно правових актів Європейського Союзу, процедура їх прийняття та які компетенції щодо законодавчого процесу має кожна з головних законодавчих інституцій Європейського Союзу.

Актуальністю досліджуваної мною теми є все таки прагнення України стати членом Європейської Спільноти. Інтеграція України. Але потрібно зрозуміти, що не можна інтегрувати країну просто як предмет. Потрібно всі процеси та всі галузі які існують в державі пристосувати до вимог Європейського Союзу.

Після проголошення незалежності України вищі посадові особи нашої держави неодноразово заявляли, що одним із стратегічних зовнішньополітичних завдань нашої держави є вступ до Європейського Союзу. Проте необхідно визнати, що зближення законодавства України з правом Європейського Союзу неможливе без детального вивчення джерел права цієї міжнародної організації. Це стосується установчих договорів, нормативно-правових актів, що приймаються органами Європейського Союзу, загальних принципів права цього інтеграційного об'єднання, судової практики та специфіки договорів, які укладаються Європейським Союзом та Європейськими Співтовариствами з третіми країнами.

Для України дослідження природи та особливостей правового регулювання інтеграційних процесів у Євросоюзі є важливим щодо визначення оптимальних правових форм та механізмів її майбутньої інтеграції у Євросоюз. Дослідження даного питання набуває особливої актуальності в контексті необхідності приведення українського законодавства у відповідність до права Євросоюзу. У цьому зв'язку аналіз джерел права Євросоюзу виступає головним завданням як для вітчизняної правової науки, так і для міжнародно-правової практики України. Першочерговим у цьому контексті є необхідність визначення правових особливостей джерел права Євросоюзу, виокремлення узагальненого критерію для їх всебічної систематизації з урахуванням складної структури Євросоюзу.

Отже, за допомогою цієї роботи ми можемо на загальному рівні переглянути, а що саме представляє собою ЄС та як потрібно рухатися Україні щоб приєднатися до Європейської Спільноти.

Розділ 1. Становлення Європейського Союзу

Для початку я пропоную дізнатися: а як саме утворився Європейський Союз. Які події передували створенню союзу, втуп до якого підтверджує європейське визнання держави, престиж і повагу. Які головні ідеї та лозунги проголошувалися при створені цього товариства. Борхордт К. Європейский Союз. Прошлое, настоящое, будущее. / К. Борхордт. - М.: 1996. - С.18

Дві світові війни XX сторіччя, що потрясли Європу, так чи інакше спричинили два різні за своїм характером фактори:

1. Зростання політичної, економічної та військової могутності США і їхньої конкуруючої ролі.

2. Появу і розвиток могутнього табору соціалістичних держав на чолі з СРСР.

Така ситуація підштовхнула ряд європейських держав до рішучих дій у сфері організації та консолідації спільних зусиль.

Вже в 1949 р. у Лондоні з метою досягнення великого об'єднання, була створена європейська організація, що одержала назву "Рада Європи".

Європейській Союз утворився в результаті проходження певних етапів, без яких існування Європейського Союзу було б не можливим.

9 травня 1950 року вважається початком європейської інтеграції. Саме тоді міністр закордонних справ Франції Р. Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн (пропозиція увійшла в історію під назвою (“план Шумана”). Контроль над цим ринком мав здійснюватись “вищим органом” (прообразом Європейської Комісії).

18 квітня 1951 року “план Шумана” було реалізовано через підписання Паризького договору про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС) . До складу ЄСВС увійшли шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція. Саме ця “європейська шістка” стала локомотивом подальшої європейської інтеграції.

27 травня 1952 року країни “європейської шістки” підписують Договір про заснування Європейського оборонного співтовариства (ЄОС). Аннерс Э. История Эвропейского права. / Э.Аннерс. - М.: 1996. - С.49

10 вересня 1952 року міністри закордонних справ країн-членів ЄСВС доручають Спільним зборам ЄСВС (прообразу майбутнього Європейського Парламенту) розробити проект Договору про створення Європейського політичного співтовариства (ЄПС). 10 березня 1953 року Збори закінчили роботу над проектом договору. Однак ні ЄОС ні ЄПС не стали реальністю.

Активно почалися розвиватися інтеграційні процеси в економічній сфері.

23 березня 1957 року у м. Рим відбулося підписання Договору про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Договору про створення Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євратом).

Метою ЄЕС визначалося усунення внутрішніх торговельних бар'єрів усередині Співтовариства (створення зони вільної торгівлі), створення митного союзу і, нарешті - створення спільного ринку (забезпечення вільного руху по території країн-учасниць Співтовариства товарів, послуг, капіталу, робочої сили).

Метою Євратому визначалась співпраця країн-членів у використанні ядерної енергії у мирних цілях. Обидва договори набули чинності 1 січня 1958 року і ввійшли в історію під назвою “Римські договори”.

8 квітня 1965 року було підписано Договір про злиття виконавчих органів ЄСВС, Євратому та ЄЕС. 1 липня 1967 року цей Договір набув чинності. У результаті була створена єдина структура інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції. Філіп Тоді. Нарис з історії Європейського Союзу. / Тоді Філіп. - К.: 2001. - С.11 Основними інститутами стали Європейська Комісія, Рада Європейських Співтовариств, Європейський Парламент та Суд Європейських Співтовариств. У грудні 1974 року до цих органів додався новий - Європейська Рада.

У 1968 році завершується формування зони вільної торгівлі та митного союзу (перших двох етапів інтеграції) ЄЕС.

Наприкінці 1969 року завершується формування спільного ринку (третього етапу інтеграції) ЄЕС. Первісні цілі ЄЕС визначені Римським договором 1957 року, виявились досягнутими. Необхідно було визначати подальші завдання для розвитку європейської інтеграції.

Для подальшого розвитку європейської інтеграції необхідно було створити організаційну структуру ЄС для нормального функціонування новоствореної організації . Філіп Тоді. Нарис з історії Європейського Союзу. / Тоді Філіп. - К.: 2001. - С.13

Організаційна структура ЄС побудована за принципом поділу законодавчої, виконавчої та судової функцій. До основних органів ЄС належать:

- Європейський парламент;

- Європейська Рада;

- Рада Міністрів;

- Європейська Комісія;

- Європейський Суд;

- Палата аудиторів;

Європейський парламент - основними функціями Європарламенту є: дорадчі, наглядові, прийняття рішень, політичної ініціативи, демократичного контролю та законодавча.

Європейська Рада скликається щонайменше двічі на рік на рівні глав держав та урядів. Крім них, у засіданнях Європейської Ради беруть участь міністри закордонних справ, Президент (Голова) та Віце-президент Європейської Комісії. Рішення Європейської Ради не мають обов'язкової сили, проте вони дають політичний імпульс та визначають основні орієнтири подальшого розвитку Союзу. Філіп Тоді. Нарис з історії Європейського Союзу. / Тоді Філіп. - К.: 2001. - С.15

Рада Міністрів є органом прийняття остаточних рішень. Татам Алан. Право Європейського Союзу: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / переклад з англійської. / Алан Татам. - К.: “Абрис”, 1998. - С.22 У роботі Ради Міністрів беруть участь представники держав-членів на рівні міністрів урядів. Рішення РМ є обов'язковими. Разом з установчими документами ці рішення утворюють право ЄС. Як правило, законодавчі акти ЄС мають форму постанов і директив. Функції Голови Ради Міністрів виконують по черзі упродовж 6 місяців міністри закордонних справ.

Європейська Комісія є виконавчим органом ЄС. Вона складається з 17 членів, незалежних від урядів своїх країн, хоча й призначених ними. До складу Комісії входять по два представники від великих держав: Франції, Німеччини, Італії, Іспанії та Великобританії. Інші країни мають по одному представнику.

Як член колективного органу, кожний член Європейської Комісії патронує один або кілька напрямів діяльності ЄС і очолює відповідний підрозділ Комісії, що називається Генеральним Департаментом. Таких Департаментів є 23.

Європейська Комісія виконує три основні функції:

- перша функція Європейської Комісії - зобов'язана подавати пропозиції щодо нових законів ЄС. Такі пропозиції вона висуває після активних консультацій, базуючись на власному уявленні про доцільність того чи іншого рішення для долі ЄС та його громадян; Мондола В.А; Копійка В.В. Європейський Союз: історія і сучасність. Конспект лекцій. /В.А Мондола; В.В Копійка. - К.: 1998. - С.38

- друга функція Європейської Комісії полягає у захисті угод ЄС, забезпеченні застосування державами-членами законодавства ЄС. У тих випадках, коли держави-члени порушують або не застосовують закони ЄС, Комісія може вжити відповідні санкції, включаючи передачу справи до Європейського Суду; Право Эвропейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. Кашкина С.Ю. / С.Ю Кашкина. - М.: Юристь, 2004. - С.23

- третя функція Європейської Комісії полягає у виконанні обов'язків виконавчого органу, який відповідає за практичне втілення політики ЄС та управління нею. Крім того, Європейська Комісія керує фінансами Європейського Союзу.

Європейський Суд. Оскільки ЄС побудовано на основі юридично обов'язкових Договорів, він суттєво відрізняється від інших міжнародних організацій. Основною функцією Європейського Суду є забезпечення єдиного тлумачення законодавства ЄС.

Відповідно до цього Європейський Суд розглядає та регулює розбіжності між державами-членами, між ними та ЄС, інститутами ЄС, ЄС та фізичними і юридичними особами. Крім того, Європейський Суд робить висновок щодо міжнародних угод та попередніх слухань справ, які передані йому національними судами (хоч у цьому випадку юрисдикція Євросуду на них не поширюється). Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Эвропейского Союза. / Ю.Д Ильин. - Х.: Консум, 1998. С.17

Євросуд є вищою інстанцією. Він не має у своєму розпорядженні будь-яких засобів примусу. Проте, враховуючи його становище та авторитет, держави-члени та інститути ЄС, як правило, погоджуються з його рішеннями.

Палата аудиторів - порівняно молодий орган ЄС, створений 1975 р. з метою перевірки усіх доходів і витрат ЄС та створених ним інститутів. Вона складається з 12 членів, що обираються на шість років, і є повністю незалежною у своїй діяльності.

В цілому Європейський Союз на міжнародній арені виступає як самостійний суб'єкт міжнародного права і має дуже розгалужену мережу представництв більш ніж у 100 державах.

У доктрині сучасного міжнародного права Європейський Союз іноді розглядається як міждержавне утворення особливого типу, як розмита конфедерація з тенденцією до переходу в унітарну державу нової формації.

Стратегія будівництва Європейського Союзу ґрунтувалася на тому, що усі держави-учасниці мають рухатись на шляху інтеграції з однаковою швидкістю і на рівних брати участь у реалізації інтеграційних програм. Для нових членів передбачався лише перехідний період, після якого на них поширювалися загальні правила. Терещенко О. Конституція Європейського Союзу:прорив чи провал. / О.Терещенко // Юридична газета. - 2005. - №14. С.4

1 січня 2002 року до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС - євро, що стало етапом переходу до формування економічного та валютного союзу ЄС - найвищого етапу інтеграції. Зараз євро перебуває в обігу на території 12 країн-членів ЄС. Велика Британія та Данії вирішили поки що відмовитись від введення євро на своїй території, а Швеція не змогла виконати необхідних критеріїв введення євро, встановлених Маастрихтським договором. 10 держав, які приєдналися до ЄС у 2004 році, поки що не змогли виконати усіх необхідних критеріїв.

1 травня 2004 року членами Європейського Союзу стали Польща, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Естонія, Литва, Латвія. 1 січня 2007 року членами ЄС стали Болгарія та Румунія. Країнами-кандидатами на членство залишаються Туреччина та Хорватія. Таким чином Європейський Союз нараховує 27 країн . Конституційні акти Європейського Союзу. Частина1. / Упорядник Друзенко. Г, за загальною ред.. Качки Т. / Г. Друзенко, за загальною редакцією Т. Качки. - К.: Видавництво «Юстиніан», 2005. - С.4

17-18 червня 2004 року на Саміті ЄС у Брюсселі було схвалено текст Конституції Європейського Союзу.

29 жовтня 2004 року Угоду про Конституцію Європейського Союзу було підписано главами держав та урядів 27 країн-членів ЄС у Римі.

Опитування суспільної думки, яке було проведене соціологічною службою Eurobarometer у 25 країнах Європи в період з 14 по 23 січня 2004 року засвідчило, що 77% респондентів повністю підтримують прийняття Конституції ЄС і лише 15% є противниками.Терещенко О. Конституція Європейського Союзу: прорив чи провал. / О. Терещенко // Юридична газета. - 2005. - №14. С.5 Дана підтримка виявилася значно вищою по зрівнянню з аналогічним опитуванням, що відбувався в вересні-жовтні 2003 року, коли вона складала 67%. Найбільша кількість супротивників Конституції зафіксована в Австрії, Швеції, Данії та Британії - від 23 до 30 відсотків.

Проглянувши, передумови виникнення та етапи формування, загальний малюнок функціонування та взаємодії інституцій Європейського Союзу робимо висновок, що якби не консолідація всіх країн які прагнули до створення потужного союзу, то сьогодні ми би не спостерігали за таким явищем як Європейський Союз. Але не без проблем проходить подальший розвиток та функціонування Європейський Союз. Адже, неможливо підмалювати під стандарт всі країни-члени. Для цього потрібний в першу чергу високий розвиток держави у внутрішньому апараті. Тому, нажаль, Україні для вступу в ЄС потрібно багато працювати, перш за все над вдосконаленням внутрішнього системи країни. Новій владі зробити так, щоб у громадян не залишалося сумнівів у державі, і щоб кожний громадянин був впевнений у завтрашньому дні. І вже тільки після цього буде доцільно говорити про членство в союзі.

Розглянувши передумови створення Європейського Союзу, я пропоную переглянути на основі яких нормативних актів закріплюється його функціонування. Філіп Тоді. Нарис з історії Європейського Союзу. / Тоді Філіп. - К.: 2001. - С.10

1) ПАРИЗЬКИЙ ДОГОВІР:

- у травні 1950 року в Парижі міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом було запропоновано новий план часткової економічної інтеграції. Ініціатором цього плану був Жан Моне. У його Декларації, виголошеній 9 травня 1950 р., можна знайти наступні пропозиції:

* передання французької та німецької видобувної та металургійної галузей під спільне наддержавне керівництво;

* створення спільної економічної бази як передумови утворення європейської федерації;

* звільнення від усіх митних платежів у переміщенні вугілля та сталі між країнами-членами новоствореної організації;

* скликання міжнародної конференції, яка підготує договір, що буде містити вищезгадані пропозиції.

План Шумана та Моне був реалізований 18 квітня 1951 року, коли було підписано Паризький Договір про створення Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі, який набрав чинності в липні 1952 р. Договір був підписаний на термін 50 років. Членами нової організації стали: Франція, ФРН, Італія, Голландія, Бельгія та Люксембург.

Договір окреслив принципи співпраці між країнами-членами. Вони базувалися на 4 групах заборон:

* на встановлення імпортного та експортного мита чи схожих оплат на вугілля та сталь (а також кількісних обмежень) у межах організації;

* на застосування практики протекціонізму, обмежуючого конкуренцію;

* на податкові пільги чи будь-яку іншу допомогу з боку держави;

* на застосовування обмежень щодо поділу ринків.

Процес утворення спільного ринку був завершений 9 лютого 1958 року.

2) РИМСЬКІ ДОГОВОРИ ПРО СТВОРЕННЯ ЕВРОПЕЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВТОВАРИСТВА ТА ПРО СТВОРЕННЯ ЕВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА З АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ: Договоры об учреждении Эвропейских Сообществ: Договор об учреждении Эвропейского обьединения угля и стали. Договор об учреждении Эвропейского економического сообщества. Договор об учреждении Эвропейского сообщества по атомной енергии. - М.: 1994. - С.34

- ДОГОВІР ПРО СТВОРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВТОВАРИСТВА: об'єднання Європи не було б можливим, якби не було створено міцного фундаменту для будівництва спільної європейської економіки. У 1955 р., на конференції у Мессині міністри закордонних справ шести держав: Бельгії, Франції, Голландії, Люксембургу, Німеччини та Італії, прийняли рішення про початок підготовки плану економічної інтеграції європейських держав. У результаті подальших переговорів, 25 березня 1957 р. шість вищезгаданих держав підписали в Римі договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства (Римський договір).

Метою Співтовариства стало:

* гармонійний розвиток економічної діяльності на території всього Співтовариства;

* сталий і рівномірний розвиток держав-членів;

* зміцнення стабільності;

* швидке зростання рівня життя;

* зміцнення стосунків між державами, що входять до Співтовариства.

Для досягнення цих цілей, діяльність Спільноти повинна включати:

* ліквідація митних та кількісних обмежень на ввіз і вивіз товарів та всіх інших подібних засобів у торгівлі між державами-членами;

* встановлення спільного митного тарифу і проведення спільної торговельної політики щодо третіх країн;

* усунення всіх перешкод для руху осіб, капіталу та послуг між державами-членами;

* спільна політика в галузі сільського господарства;

* спільна політика в галузі транспорту;

* встановлення системи, що попереджує порушення конкуренції в межах спільного ринку;

* гармонізацію законодавства держав-членів у тих сферах, які необхідні для нормального функціонування спільного ринку. Договоры об учреждении Эвропейских Сообществ: Договор об учреждении Эвропейского обьединения угля и стали. Договоры об учреждении Эвропейского економического сообщества. Договоры об учреждении Эвропейского Сообщества по атомной енергии. - М.: 1994. - С.46

- ДОГОВІР ПРО ЄВРОПЕЙСЬКЕ СПІВТОВАРИСТВО З АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ: Римський договір про Євроатом від 25.03.1957 включав у себе застосування цього Договору у сфері використання атомної енергії, розробки наукових досліджень, довгострокових програм розвитку атомної енергії. Ніколас Мусис. Усе про спільні політики Європейського Союзу. / Мусис Ніколас. - К.: 2005. - С.23

Співтовариство уповноважується:

а) сприяти і допомагати науково-дослідній роботі в галузі атомної енергії і розвиткові атомної енергії та практичному її застосуванню в мирних цілях в усьому світі;

б) відповідно до цього Статуту забезпечувати послуги, матеріали, устаткування і технічні засоби для задоволення потреб науково-дослідницької роботи в галузі атомної енергії, розвитку атомної енергії і практичного її застосування в мирних цілях включаючи виробництво електричної енергії, з належним врахуванням потреб слаборозвинутих районів світу;

в) сприяти обміну науковими і технічними відомостями про застосування атомної енергії в мирних цілях;

г) заохочувати обмін науковими працівниками і спеціалістами в галузі використання атомної енергії в мирних цілях та їх підготовку;

ґ) встановлювати або застосовувати, в консультації і, у належних випадках, у співробітництві з компетентними органами Організації Об'єднаних Націй і з заінтересованими спеціалізованими установами, норми безпеки для охорони здоров'я і зведення до мінімуму небезпеки для життя і майна;

д) набувати або створювати будь-які установки, заводи і устаткування, що можуть бути корисними при виконанні ним покладених на нього функцій, якщо наявні у відповідному районі установки, заводи і устаткування є недостатніми або якщо користування ними можливе лише на умовах, які Співтовариство визнає незадовільними.

Співтовариство засноване на принципі суверенної рівності всіх його членів, тому вони сумлінно виконують взяті ними на себе по цьому Статуту зобов'язання. Договоры об учреждении Эвропейских Сообществ: Договор об учреждении Эвропейского обьединения угля и стали. Договор об учреждении Эвропейского економического сообщества. Договор об учреждении Эвропейского Сообщества по атомной енергии. - М.: 1994. - С.65

3) МААСТРИХТСЬКА УГОДА: 7 лютого 1992 підписана Маастрихтська угода (Угода про Європейський Союз). Ця угода запровадила: Інститут омбудсмана, який розглядає скарги громадян держав-членів ЄС на інституції Союзу та Комітет регіонів, який має представляти регіони держав-членів ЄС. Угода також розширила функції Парламенту.

Згідно з Маастрихтським Договором, ЄС базується на трьох стовпах:

1. Перший стовп:

* спільний внутрішній ринок, тобто вільний рух осіб, капіталу, товарів та послуг;

* митний союз;

* спільна торговельна політика;

* спільна сільськогосподарська політика та політика рибальства;

* спільна транспортна та енергетична політика;

* Європейський Соціальний Фонд;

* спільна політика з питань охорони навколишнього середовища;

* захист конкуренції;

* підтримка наукового та технологічного розвитку;

* охорона здоров'я та споживачів;

* цивільна оборона;

* туризм та спорт. Ніколас Мусис. Усе про спільні політики Європейського Союзу. / Мусис Ніколас. - К.: 2005. - С.24

2. Другий стовп - це Спільна Зовнішня Політика та Політика Безпеки (СЗППБ). Їі завданням є зміцнення єдності та незалежності Європи, що повинно сприяти збереженню миру, безпеки, прогресу на цілому континенті та в світі. Цілі СЗППБ:

* охорона спільних цінностей, життєвих інтересів, незалежності та цілісності ЄС, згідно з принципами Хартії Об'єднаних Народів;

* зміцнення безпеки ЄС та його членів;

* збереження миру та зміцнення міжнародної безпеки;

* підтримка міжнародної співпраці;

* розвиток та зміцнення демократії, а також легітимних урядів та поваги до прав людини та основних свобод.

3. Третій стовп - співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ. У рамках третього стовпа, ЄС зобов'язується:

* забезпечити громадянам ЄС високий рівень охорони з питань свобод, безпеки та юстиції;

* запобігати расизму і ксенофобії, а також боротися з цими явищами;

* запобігати організованій злочинності та боротися з ними;

* боротися з тероризмом, торгівлею людьми, торгівлею наркотиками, торгівлею зброєю, корупцією та зловживаннями. Заблоцька Р.О; Сніжко О.В. Європейський валютний Союз та європейські фінансові ринки. / Р.О Заблоцька; О.В Сніжко. - К.: 2000. - С.39

Згідно з Договором, Економічний та Валютний Союз означає остаточну фіксацію курсів валют держав-членів між собою та запровадження спільної валютної одиниці, а також вироблення і проведення спільної монетарної та фіскальної політики, метою яких є стабілізація цін.

Положеннями Маастрихтського договору визначено:

* критерії, які повинні виконати держави-члени ЄС для входження до ЕВС;

* реалізацію національних фіскальних політик;

* принципи роботи Європейського Центрального Банку;

* графік створення ЕВС;

* процедури прийняття рішень інституціями Співтовариства . Договір не передбачав проведення спільної економічної політики. Проте, держави-члени ЄС зобов'язалися визнати реалізацію економічної політики предметом спільного зацікавлення і координації.

Багато місця у Договорі присвячено бюджетній політиці. Європейському Центральному Банку та національним центральним банкам. Забороняється кредитувати інституції чи органи Співтовариства, органи центральної, регіональної, місцевої чи іншої влади, державні організації чи підприємства держав-членів. Це означає, що Європейський Центральний Банк та центральні банки окремих держав-членів не можуть фінансувати дефіцит бюджету ЄС, а також дефіцити національних бюджетів. Держави-члени ЄС зобов'язалися також уникати надмірного дефіциту національних бюджетів. Протоколом до Договору запроваджено такі вимоги: бюджетний дефіцит - не більше 3% ВВП, державний борг - не більше 60% ВВП. Комісія контролює зміни бюджетної ситуації і величину державного боргу у державах-членах, перевіряючи, чи не мають місце значні відхилення від цих показників.

Запроваджені принципи та обмеження необхідні для успішної антиінфляційної грошової політики на рівні Валютного Союзу, тому що за спільної валюти наслідки бюджетного дефіциту однієї чи кількох країн були би відчутними в цілому Союзі.

Маастрихтська угода створила нову структуру з 3 "опорами", які мають як політичний так і економічний характер - це Европейський союз.

4)АМСТЕРДАМСЬКИЙ ДОГОВІР: на сесії Європейської ради, що проходила на вищому рівні в Амстердамі в червні 1997 р., був у цілому схвалений проект Договору, підготовлений під час роботи Міжурядової конференції. Амстердамский договор, изменяющий договор о Эвропейском Союзе, Договоры учреждающие Эвропейские сообщества, и некоторые относящиеся к ним акты. - М.: 1999. - С.13 У жовтні 1997 р. договір був остаточно схвалений головами держав та урядів країн-членів ЄС. Його повна назва - Амстердамський договір про зміни Договору про Європейський союз, договорів, що затверджували європейські співтовариства та пов'язаних з ним актів.

На відміну від Міжурядової конференції, де питання спільної зовнішньої політики та політики безпеки носили більше декларативний характер і обмежувалися лише загальною постановкою проблеми, положення Амстердамського договору були більш конкретними. Ідея підвищення ролі Європейського союзу в цій сфері була досить чітко виражена. Колишнє положення статті Маастрихтської угоди, що передбачало подвійну відповідальність за визначення та реалізацію спільної зовнішньої політики та політики безпеки Європейського союзу та країн-членів було замінено на інше, де лишився тільки Союз. Згідно ст.'М".2, вищим виконавчим органом, який має визначати принципи, розробляти спільну стратегію, проводити спільні заходи, а також закріплювати систематичне співробітництво держав-членів, є Європейська рада. Одночасно було введено положення про "активну підтримку країнами-членами спільної політики Союзу. Ця ж стаття формулює основні цілі ЄС в таких напрямках:

- захист спільних цінностей, фундаментальних інтересів, незалежності та інтегрованості Союзу у відповідності з принципами Статуту ООН;

- посилення безпеки Союзу в усіх аспектах;

- збереження миру та посилення міжнародної безпеки згідно з принципами Статуту ООН, Гельсінського Заключного акту та Паризької хартії;

- підтримка міжнародного співробітництва;

- розвиток та консолідація демократії, повага прав людини та фундаментальних свобод. Амстердамский договор, изменяющий договор о Эвропейском Союзе, Договоры, учреждающие Эвропейские Сообщества, и некоторые относящиеся к ним акты. - М.: 1999. - С.14

В той же час не слід значно перебільшувати підвищення ролі ЄС у формуванні спільної політики. Як зазначає спеціальна Декларація № 3, ні положення Амстердамського договору, ні угоди, що на них спираються, не означають, що держави-члени поступаються своїми повноваженнями Європейському союзу. Крім того, Амстердамський договір не вніс принципових змін в таку важливу сферу спільної політики, як воєнне співробітництво.

Згідно тексту Амстердамського договору значним змінам підлягла організаційно-управлінська структура спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Значно підвищена роль Європарламенту, з яким має консультуватися Голова Європейської ради. Держави-члени можуть передавати на розгляд Раді питання, що стосуються спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Голова Ради може скликати надзвичайні засідання Ради. Вводиться нова посада Верховного Голови з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Ніколас Мусис. Усе про спільні політики Європейського Союзу. / Мусис Ніколас. - К.: 2005. - С.31 Особа, що займає цю посаду, одночасно є Генеральним секретарем Ради і має свій виконавчий апарат - відділ планування політики та раннього попередження.

Амстердамський договір зберіг правові інструменти співробітництва, які стали більш ефективними. Скорочено сферу правового співробітництва й співробітництва у сфері внутрішніх справ. У рамках третьої “опори” залишилось оперативне співробітництво в справі розкриття кримінальних злочинів, співробітництво між правоохоронними органами у зв'язку з розслідуванням серйозних форм організованої злочинності тощо. Договір передбачив заходи, спрямовані на підвищення ефективності діяльності Європолу, узгодження мінімальних мір покарання , що застосовуються у боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом, торгівлею наркотиками. Для забезпечення свободи руху людей і внутрішньої безпеки ЄС Амстердамський договір передбачав такі заходи:

Амстердамський договір окремим протоколом до договору про ЄС інтегрував Шенгенські угоди в правову систему союзу. Протокол застеріг, що Шенгенські угоди діють лише у випадку, коли вони не суперечать правопорядку ЄС. Функції виконавчого комітету (органу, який забезпечував функціонування механізму Шенгенських угод) були передані Раді ЄС.

Пріоритетним завданням Європейського Союзу в Амстердамському договорі було проголошено формування Європейського простору свободи, безпеки та правопорядку.

5) НІЦЦЬКИЙ ДОГОВІР: країни-члени запропонували Комісії, щоб вона якнайшвидше підготувала проект нової реформи. У відповідь, 13 грудня 1997 р. Європейська Комісія представила План дій 2000, де представила стратегію зміцнення ЄС перед розширенням, передбачаючи також потребу реформування систем спільної сільськогосподарської політики, інституцій, соціальної політики, охорони навколишнього середовища та наукових досліджень. План дій був прийнятий Радою ЄС під час її засідання в Берліні 24-25 березня 1999 р. Ніколас Мусис. Усе про спільні політики Європейського Союзу. / Мусис Ніколас. - К.: 2005. - С.26

У червні 1999 р. на саміті в Кельні було прийняте рішення про організацію міжнародної конференції, присвяченої справам інституцій та прийняттю нових членів. Як і було заплановано, конференція розпочалася 14 лютого 2000 р. і завершилася зустріччю Європейської Ради в Ніцці, яка тривала з 7 до 11 грудня 2000 р. Эвропейское право / Под ред. Энтина П.М. / Под.Ред П.М Энтина. - М.: 2001. - С.61

Міжнародна конференція завершилася підписанням у ніч з 10 на 11 грудня 2000 року нового Договору. Положення Ніццького Договору були офіційно визнані такими, яких цілком достатньо для потреб розширення ЄС. Після підписання Договір підлягав процедурі ратифікації як в національних парламентах, так і в Європейському Парламенті.

В цьому договорі були викладені наступні положення:

1) визначено порядок визнання порушення державою-членом принципів Європейського Союзу;

2) розроблені принципи співробітництва в оборонній сфері та створення спільної оборонної політики;

3) визначено порядок укладання договору між ЄС та однією чи декількома третіми державами чи міжнародними організаціями;

4) визначено повноваження Комітету з політики та безпеки;

5) визначено перелік спільних дій у полі правового співробітництва у сфері кримінального законодавства;

6) у ст.18 уточнено права громадянина щодо вільного пересування у межах ЄС;

7) у ст.133 дуже докладно визначено засади спільної торгової політики;

9) розглянуто питання створення Комітету соціального захисту (ст.144).

Також було визначено чисельність та склад інститутів ЄС після завершення розширення, розподіл голосів у Раді, порядок використання принципу кваліфікованої більшості і т.ін. Андрусевич Н. Збірник нормативно - правових актів Європейського Союзу. - К.: 2004. - С.54

Ми розглянули передумови створення та правову базу на якій будується Європейський Союз. Консолідація сил могутніх держав призвела до того, що утворився могутній союз, з детально розробленим планом подальшої діяльності та функціонування.

європейський спільнота установчий акт

Розділ 2. Право Європейського Союзу

Для того щоб, зрозуміти як саме функціонує Європейський Союз, як здійснюється управління інституціями, ми повинні звернутися до права Європейського Союзу. Проте більшість договорів, які я зазначила у розділі 1 частково або повністю не відповідають вимогам сучасного суспільства, а отже, і вимогам сучасного права. Тому для вашої уваги, я пропоную розглянути короткий зміст Лісабонського договору - основоположного договору в Європейському Союзі на даний час. Він вніс доповнення до всіх існуючих договорів на основі яких функціонує Європейський Союз.

ЛІСАБОНСЬКИЙ ДОГОВІР: активні інтеграційні процеси в Європі роблять сумнівним майбутнє Європейського Союзу. Доступно в режимі: http://www.viche.info/journal/1259/ Розширення його 2004 та 2007 років започаткували гострі дискусії щодо подальшого функціонування цієї структури. Нинішня система управління в ЄС уже не забезпечує адекватного реагування на виклики сучасності, оскільки давно усталений у Союзі механізм прийняття рішень не здатен ефективно діяти в структурі, що за останні чотири роки майже подвоїла свій склад. І це зрозуміло, адже засади та методи, на яких побудовано організацію, закладені 50 років тому і розраховані на 15 держав-членів. 13 грудня 2007 року був підписаний Лісабонський договір. Ним внесено зміни до Договору про Європейський Союз та Договору про запровадження Європейського Співтовариства. Цей договір став своєрідним виходом із конституційної кризи в ЄС.

20 лютого 2008 року Європейський парламент ратифікував текст цього нового акта. Оскільки ця подія відбулася порівняно нещодавно, навколо неї точаться гострі дискусії. У політичних та наукових колах уже пролунали перші «за» та «проти» щодо цього документа, який покликаний стати дороговказом у майбутній діяльності ЄС.

Лісабонський договір у редакції, запропонованій його творцями, мало нагадував конституцію, він радше був схожий на акт про внесення змін і фактично вважався багатьма фахівцями матеріалом для вдосконалення чинних установчих договорів. Складається договір із семи статей, дві з яких вносять зміни до Договору про Європейський Союз та Договору про запровадження Європейського співтовариства, що є занадто об'ємними, переобтяжені технічними деталями та малозрозумілі, а решта п'ять становлять прикінцеві положення і також численні протоколи та додатки. Доступно в режимі: http://www.viche.info/journal/1259/

Проаналізувавши правову природу цього документа, можна припустити, що за своїм статусом та ознаками він є певною мірою наднаціональною Конституцією -- документом, який одночасно поєднує в собі ознаки Конституції та міжнародного договору. Такий складний характер його зумовлений передусім природою права Європейського Союзу, що є продуктом правового синтезу і перебуває на стику міжнародного та внутрішньодержавного права.

Його «конституційна» складова полягає в тому, що документ:

- має основний, установчий характер, адже закріплює підвалини майбутнього функціонування Союзу;

- регулює широке коло суспільних відносин -- політичних, соціальних, економічних, екологічних та ін. Крім того, його норми є первинним законодавством Євросоюзу та мають пряму дію для всіх держав-членів;

- має гуманістичний характер -- утілює світові стандарти прав людини, прописані у Хартії основоположних прав Європейського Союзу, що містить реальний перелік прав, які мають його громадяни;

- відтворює нинішню систему суспільних відносин у Європейському Союзі.

«Договірна» складова полягає у тому, що цей документ:

- укладений державами-членами -- суб'єктами міжнародного права;

- є основоположним актом, що регулює важливі сфери міжнародних відносин.

До основних інституційних змін, які вносить Лісабонський договір, належить передусім визнання Євросоюзу юридичною особою -- суб'єктом міжнародного права, злиття трьох «стовпів», на яких нині побудовано Союз, що дає йому змогу бути учасником міжнародних договорів та міжнародних організацій.

Ще однією важливою інновацією для Європейського Союзу є запровадження посади Високого представника із закордонних справ та політики безпеки, який представлятиме Союз на міжнародній арені, а також «постійного» Голови Європейської Ради (яка стає інституцією ЄС), котрого обиратимуть на 2,5 року, що забезпечить більшу узгодженість зовнішньої діяльності Союзу. Доступно в режимі: http://www.viche.info/journal/1253/

Що стосується Європейського парламенту, то він, з одного боку, стає значущішим, оскільки матиме статус, рівний статусу Ради, а з другого, планується оптимізувати його діяльність, зокрема шляхом зменшення кількості депутатів до 750.

Новелою Лісабонського договору стало надання громадянам права громадянської ініціативи. Громадяни отримають можливість висувати пропозиції до парламенту та Ради щодо зміни законодавства. Кожен громадянин матиме право звернутися до європейського Омбудсмана.

Визначаючи роль ЄС на світовій політичній арені, Лісабонський договір запроваджує спільну оборонну політику як частину спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Також додано клаузулу солідарності, що передбачає спільні дії Євросоюзу та його держав-членів у разі терористичних атак.

Лісабонський договір розділив рівні компетенції у різних сферах політики між державами-членами та Союзом за трьома категоріями: виключна, спільна та допоміжна. Згідно з договором ЄС матиме виключну компетенцію у сфері митного союзу, запровадження правил конкуренції, необхідних для функціонування внутрішнього ринку, збереження морських біологічних ресурсів у рамках спільної політики у сфері рибальства, а також спільної комерційної (торговельної) політики.

Метою Лісабонського договору є вдосконалення роботи Європейського Союзу.

Вивчення конституційних основ правової системи Європейського Союзу дає підстави констатувати, що договори про заснування цього Союзу становлять структуровану систему норм із власними джерелами, розроблення та впровадження яких забезпечують інституції згідно з відповідними процедурами, а ухвалення відбувається через автономні правові механізми. Кернз В. Втуп до права Європейського Союзу. Навчальний посіб. /В. Кернз. - К.: 2002. - С.25

Для того щоб розглянути які саме нормативно-правові акти видаються інституціями Європейського Союзу в загальному розглянемо будову права та нормативно-правових актів.

Європейське право можемо розрізняти як європейське право у вузькому розумінні - союзне право як право 1 та 3 “ стовпів ” ЄС( міжнародна співпраця). Воно має достатньо складний характер, котрий не можна порівняти з звичайною міжнародною співпрацею. У цьому праві ми можемо виділити 4 яскраві характеристики:

1. Чіткі міжнародно-правові елементи.

2. Делегований суверенітет.

3. Брюсселізація.

4. Застосування національного принципу.

Європейське право у широкому розумінні, що включає в себе поряд з правом 2 та 3 “стовпів” ЄС також і право 1 “стовпа” - право комунітарне, суть якого у наднаціональній співпраці держав в цьому “стовпі”. Це право є самостійною правовою системою, що створена функціональним зібранням норм, матеріально та процесуально-правового характеру, що прямо і опосередковано застосовуються і регулюють правові стосунки , що виникають при досягненні цілей Європейського Союзу.

Ми розглянули фундамент права Європейського Союзу, також ми можемо сказати декілька слів про власне правові акти.

Формальні ознаки, що встановлені первинним правом, відрізняються за тим, чи мають вони вплив на чинність та ефективність даного правового акту. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу. / І.А Грицяк. - К.: 2006. - С.158 Назва правового акту має значення не лише для легіслативного чи адміністративного порядку, але й для попереднього визначення його юридичної сили. Для вступу в дію обов'язкових актів необхідним є їх опублікування в Офіційному віснику ЄС - “ОВ”.

Згідно статті І-33 Договору про КЄ правовими актами Європейського Союзу є:

- європейські закони;

- європейські рамкові закони;

- європейські постанови(регламенти);

- європейські рішення;

- рекомендації та висновки.

Договір про КЄ передбачає три групи правових актів Європейського Союзу:

- законодавчі акти;

- не законодавчі акти;

- виконавчі акти.

Для того щоб нам дізнатися які саме правові акти видає Європейський Союз за допомогою своїх інституцій, я пропоную розглянути саму процедуру їх прийняття. Спочатку буде доцільним переглянути які саме законодавчі акти присутні у системі права Європейського Союзу.

Законодавчими актами ЄС є європейські закони та європейські рамкові закони.

Європейський закон - це законодавчий акт загального застосування. Він є обов'язковим у всіх своїх елементах і має пряме застосування в усіх державах - членах. Ніколас Мусис. Усе про спільні політики Європейського Союзу. / Мусис Ніколас. - К.: 2005. - С.82

Європейський рамковий закон - це законодавчий акт, обов'язковий для кожної держави - члена, якій його адресовано, щодо результатів, що їх треба досягти, однак залишає національним органам влади цілковиту свободу вибирати форму та методи досягнення цих результатів. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу. / І.А Грицяк. - К.: 2006. - С.159

Поряд з законодавчими актами існують і не законодавчі акти Європейського Союзу. Не законодавчими актами є європейські постанови, європейські рішення і рекомендації та висновки.

Європейська постанова - це не законодавчий акт загального застосування, спрямований на виконання законодавчих актів та окремих положень конституції. Він може бути обов'язковим у всіх своїх елементах і мати пряме застосування в усіх державах - членах, чи бути обов'язковим для кожної держави - члена, якій його адресовано, щодо результатів, що їх треба досягти, однак може залишити національним органам влади цілковиту свободу вибирати форму та методи досягнення цих результатів.

Європейське рішення - це не законодавчий акт, обов'язковий в усіх своїх елементах. Рішення, яке точно визначає тих, кому воно адресовано, є обов'язковим лише для них.

Рекомендації та висновки інституцій не є юридично обов'язковими.

Переглянувши законодавчі та не законодавчі акти Європейського Союзу ми можемо звернутися до третьої групи правових актів ЄС.

Третя група правових актів ЄС - виконавчі акти Союзу - мають форму європейських виконавчих постанов чи європейських виконавчих рішень.( частина 4 статті І-37 Договору про КЄ). Ці правові акти ухвалює Комісія чи Рада Міністрів.

Переглянувши види законодавчих та не законодавчих актів Європейського Союзу ми можемо звернутися до самої процедури прийняття цих актів. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу. / І.А Грицяк. - К.: 2006. - С.160

Спочатку держави-члени ухвалюють усі заходи національного права, що їх потребує виконання юридично обов'язкових актів Союзу. Договір про КЄ закріплює певні процедури ухвалення правових актів ЄС. Згідно статті 34 законодавчі акти, тобто європейські закони та європейські рамкові закони ухвалюються на підставі пропозицій Комісії спільно Європейським Парламентом та Радою Міністрів згідно зі звичайною законодавчою процедурою, сформульованою в статті ІІІ-396. Якщо ці дві інституції не можуть дійти згоди, акт не є ухваленим. В окремих випадках, обумовлених у конституції, європейські закони можуть бути ухвалені Європейським Парламентом з участю Ради Міністрів, чи останньою з участю Європейського Парламенту згідно із спеціальними законодавчими процедурами.

Не законодавчі акти( європейські постанови і європейські рішення) ухвалюють Рада Міністрів та Комісія, зокрема у випадках, зазначених у статтях І-37, а Європейський центральний банк - у окремо обумовлених конституцією випадках. Європейські рішення ухвалює також Європейська Рада у випадках, передбачених Конституцією.

Договір про КЄ виділяє серед європейських постанов делеговані європейські постанови ( стаття І-36), що доповнюють чи змінюють несуттєві елементи європейського закону чи європейського рамкового закону. Право ухвалювати делеговані європейські постанови можуть надавати Комісії європейські закони та європейські рамкові закони. Європейському Парламентові належить ухвалювати рішення більшістю голосів своїх членів, а Раді Міністрів - кваліфікованою більшістю.

Рекомендації, які також належить до не законодавчих актів, ухвалює Рада Міністрів. Вона діє за пропозицією Комісії в усіх випадках, передбачених конституцією. Вона діє одностайно у тих сферах, в яких одностайність необхідна для ухвалення дій Союзу. Рекомендації ухвалює також Комісія, а в окремих випадках, передбачених конституцією, Європейський центральний банк. Анцелович Г.О. Міжнародне право: Підручник. / Г.О Анцелович. - К.: 2005. - С.134

Стаття 38 Договору про КЄ містить принципи щодо правових актів Союзу. Сутність першого з них полягає в тому, що у разі, якщо конституція не містить окремого застереження, інституції, дотримуються відповідних процедур і у відповідності до сформульованих у статті І-11 положень принципу пропорційності, вирішують, якого типу правовий акт належить ухвалити в цьому випадку. Сандро Гоці. Європейська Комісія. Процеси ухвалення рішень і виконавчі повноваження. / Гоці Сандро. - К.: 2007. - С.16

Другий принцип полягає в тому, що правові акти установлюють підстави, на яких вони ґрунтуються, і стосуються будь-яких пропозицій, ініціатив, рекомендацій, вимог чи висновків. Що є необхідним згідно конституції.

Як передбачено положенням статті І-39, європейські закони та європейські рамкові закони, ухвалені згідно зі звичайною законодавчою процедурою, підписує Голова Європейського Парламенту та Голова Ради Міністрів. В інших випадках їх підписує голова інституції, яка їх ухвалює.

Європейські закони та європейські рамкові закони дістають оприлюднення друком в Офіційному віснику Європейського Союзу й набирають чинності від дати, вказаної в них, чи, в разі її браку, на двадцятий день після оприлюднення.

Європейські постанови та європейські рішення, в яких не зазначено, кому саме їх адресовано, підписує голова інституції, що їх ухвалила. Вони виходять друком в Офіційному віснику Європейського Союзу й набирають чинності від дати, вказаної в них, чи, в разі її браку, на двадцятий день після оприлюднення.

Інші європейські рішення, що не зазначені у частині 2 цієї статті, належить сповіщати лише тим. Кому їх адресовано і набирають чинності віл моменту сповіщення.

Так як Україна прагне вступити до Європейського Союзу то наше законодавство та законодавчий процес повинен відповідати вимогам законодавства та законодавчого процесу Європейського Союзу. Тому я пропоную розглянути повноваження та види нормативно-правових актів які приймаються головними інституціями Європейського Союзу - Європейською Комісією, Європейською Радою, Радою Європейського Союзу, Європейським Парламентом.

В світлі установчих Договорів Комісія постає найнеповторнішою та найбільш наднаціональною установою серед усієї системи Спільноти. Договори визначають,таку,законодавчу,функцію,Комісії. Хартли Т.К. Основы права Эвропейского Сообщества. / Т. К Хартли. - М.: Закон и право, 1998. - С.465 Вона бере участь у законодавчому процесі, зокрема, завдяки монопольному праву на законодавчу ініціативу, яке поширюється лише на сферу виняткових повноважень Спільноти; виконує законодавчі положення Спільноти; здійснює контроль над виконанням положень договору та похідного права; користується своїм правом на самостійні рішення в певних секторах, як, наприклад, дотримання права конкуренції; формулює рекомендації чи думки; представляє Спільноту та веде переговори від її імені на міжнародному рівні. Сандро Гоці. Європейська Комісія. Процеси ухвалення рішень і виконавчі повноваження. / Гоці Сандро. - К.: 2007. -С.35

Хоча Комісія не визнається, принаймні з юридичної точки зору, як «уряд», її поле діяльності охоплює (безпосередньо чи за дорученням Європейської Ради) досить велику частину виконавчої роботи, що здійснюється в,межах,системи,спільноти. З роками функції Комісії дещо змінюються, розвиваючи одночасно всю системуЄС. Поява Європейської Ради, наприклад, обмежила якщо не саме право Комісії на ініціативу, то принаймні спосіб, в який ця влада реалізовувалася, оскільки часто Комісія повинна спочатку домовитись з главами країн та урядів перед тим, як ефективно здійснювати свої повноваження законодавчої ініціативи.

Комісія завжди була і залишається в центрі системи Спільноти. З одного боку, її сприймають як двигун європейської інтеграції, справжній символ наднаціональної Спільноти й представлення спільних інтересів європейських народів. З іншого боку, вона розглядається як, згідно з відомим означенням генерала де Голля: інституція з потужним політичним імпульсом централізації, яка прагне зосередити політичну владу в руках європейської бюрократії, дистанційованої та малоуважної,до,вимог,громадян. Тоді як роль Комісії щодо Європейського Парламенту є досить чіткою й дедалі більше нагадує роль виконавчої влади на національному рівні, її роль щодо Європейської Ради дає підстави для дуже різних тлумачень. Володіючи законодавчою ініціативою, Комісія отримує безсумнівну перевагу щодо Ради міністрів, яка досить часто залежить від неї у питаннях ідей та специфічних пропозицій. Отже, можна зробити висновок, що Європейська Комісія є не стільки законодавчим органом, а скоріше рушієм у політиці інтеграції та наднаціонального пріоритету. Анцеловия Г.О. Міжнародне право: Підручник. / Г.О Анцелович. - К.: 2003. - С.314