Предмет, метод, загальні засади цивільного законодавства України

38. Порушення зобов'язання, правові наслідки порушення зобов'язання. Прострочення боржника, кредитора

Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання. Правові наслідки: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2)зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки; 4)відшкодування збитків та моральної шкоди. Прострочення боржника: Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Прострочення кредитора: Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

39. Виконання зобов'язання. Строк, місце виконання зобов'язання. Солідарне зобов'язання

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом заявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1)за зобов'язанням про передання нерухомого майна -- за місцезнаходженням цього майна: 2)за зобов'язанням про передання товару - (майна), що виникає на підставі договору перевезення. -- за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3)за зобов'язаннями про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів. -- за місцем виготовлений або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4)за грошовим зобов'язанням -- за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа. -- за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання: 5)за іншим зобов'язанням -- за місцем проживання місцезнаходженням) боржника. Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. Прострочення боржника - якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора. він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Прострочення кредитора - якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Правові наслідки: Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

40. Укладення договору, стадії укладення договору. Вирішення переддоговірних спорів

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У процесі укладення договору розрізняють дві стадії: пропозицію укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції (акцепт). Цивільний кодекс України визначає, з якого моменту договір уважається укладеним. Коли пропозицію укласти договір зроблено з зазначенням строку для відповіді, договір уважається укладеним, якщо особа, яка зробила пропозицію, одержала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку. Коли пропозицію укласти договір зроблено усно без зазначення строку для відповіді, договір уважається укладеним, якщо інша сторона негайно заявила особі, яка зробила пропозицію, про прийняття цієї пропозиції. Якщо таку пропозицію зроблено в письмовій формі, договір уважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержано протягом нормально необхідного для цього часу. Якщо з одержаної з запізненням відповіді про згоду укласти договір випливає, що відповідь було надіслано своєчасно, вона визнається такою, що запізнилася, лише в тому разі, коли особа, яка зробила пропозицію, негайно повідомить другій стороні про одержання відповіді з запізненням. Тоді відповідь уважається новою пропозицією. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції та, водночас, новою пропозицією. Одначе, це правило не поширюється на випадки, коли під час укладання договорів між державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями виникають розбіжності, що підлягають розглядові судом, арбітражем або третейським судом. Вирішення переддоговірних спорів. 1. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. 2. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом 1. До переддоговірних спорів належать спори про спонукання до укладення договорів і спори щодо змісту договорів, що укладаються. Підвідомчість переддоговірних спорів визначається процесуальним законодавством, зокрема, ЦПК і ГПК України. 2. Переддоговірні спори, що виникають при укладенні договорів, не заснованих на обов'язковому для сторін (сторони) правовому акті, відповідно до принципу свободи договору можуть бути передані на розгляд суду, господарського або третейського суду лише у випадку, якщо це прямо передбачено законом або домовленістю сторін. Так, наприклад, переддоговірний спор, що виник при укладенні основного договору, може бути переданий для вирішення його судом, якщо сторони домовилися про це у попередньому договорі.

41. Поняття, види способів забезпечення зобов'язання

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойка-це грошова сума або інше майно яке боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання. Штраф-неустойка, що обчислюється у % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пеня-неустойка, що обчислюється у % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки встановлюється в законі, може бути збільшено. (Види неустойки: штрафна, залікова, виключна, альтернативна). Порука - спосіб забезпечення виконання зобов'язання в силу якого поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути 1 або більше осіб. Правові наслідки порушення: боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову -- подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Підстави припинення: припинення забезпеченого порукою зобов'язання; якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належно виконання яке запропоноване боржником чи поручителем; переведення боргу на іншу особу; закінчення строку визначеного договором поруки. Гарантія. За гарантією банк або інша фінансова установа, страхова компанія гарантує перед кредитором виконання боржником свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання яке забезпечується гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії та в межах суми на яку видано гарантію. Підстави припинення: сплата кредиторові суми на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії; відмова кредитора від своїх прав за гарантією. Завдаток - це грошова сума або рухоме майно, що видає кредиторові боржник в рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде зазначено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, її вважають авансом. Доля завдатку залежить від того, з чиєї вини зобов'язання яке забезпечене завдатком було порушено. Напр. якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, але якщо порушення сталося з вини кредитора, то завдаток повертається боржнику в 2-ному розмірі. Сторона, винна в порушенні зобов'язання має відшкодувати другій стороні збитки в сумі на яку вони перевищують розмір завдатку, якщо інше не зазначено в договорі. В разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток вимагає повернення. Застава - спосіб забезпечення виконання зобов'язань в силу якого кредитор(заставодержатель) має право в разі не виконання боржником (заставодавець) зобов'язання забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Види: іпотека - застава нерухомого майна, заклад - застава рухомого майна. Регулюються ЗУ «Про заставу», «Про іпотеку». Притримання - кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Кредитор має право притримати в себе річ, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора набула третя особа. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує, до нього також не переходить право власності на цю річ.

42. Підстави, види способів припинення зобов'язання

Під поняттям припинення зобов'язань слід розуміти припинення прав і обов. , що становлять зміст цього зобов'язання, внаслідок чого втрачається правова пов'язаність суб'єктів. Підстави припинення: 1)ті, які залежать від воли сторін у зобов'язанні: належне виконання, передання відступного, зарахування зустрічних вимог, домовленість сторін, прощення боргу, поєднання кредитора і боржника в одній особі. 2)ті, які не залежать від волі сторін: неможливість виконання зобов'язання, смерть ф. о та ліквідація ю. о. Найпоширенішим способом припинення зобов'язання є його належне виконання, тобто воно виконане належними суб'єктами. Зарахування зустрічних вимог - беруться до уваги саме зустрічні вимоги, які за характером є однорідними і строк виконання яких настав, або визначений моментом пред'явлення вимоги. Заборонено у випадках: 1)в зобов'язання по відшкодуванню шкоди завданої каліцтвом, іншого ушкодження здоров'я або смертю; 2)зобов'язання по стягненню аліментів; 3)щодо довічного утримання; 4)в разі спливу строку позовної давності. Слід розрізняти зобов'язання за домовленістю сторін: 1)Передання відступного - це певний акт відкупу від виконання свого зобов'язання. Посвідчується договором. Тобто зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами. 2)новація-домовленість сторін про заміну первісного зобов'язання новим між тими самими сторонами. Не допуск. щодо шкоди завданої каліцтвом та по аліментам. 3)прощення боргу - це звільнення боржника від виконання зобов. яке здійснюється кредитором на безоплатній основі. Можливе в разі не порушення прав 3-х осіб. Поєднання кредитора і боржника в одній особі - можливо у разі, якщо боржник за зобов'язанням отримує право вимоги. Це можливе наприклад, при злитті чи приєднанні ю. о. , які пов'язані взаємними зобов'язаннями. Неможливість виконання зобов 'язання - має бути зумовлена обставинами, за які жодна із сторін не відповідає. Напр: знищення предмета зобов'язання внаслідок непереборної сили. Смерть ф. о боржника, кредитора - припиняється, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

43. Цивільно-правова відповідальність: умови, підстави, види, розмір цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність - самостійний вид юр. від-ті. який полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення останнього певних благ чи покладених на нього обов'язків певного характеру. До правопорушника застосовуються санкції майнового характеру, які полягають у відшкодуванні збитків, стягненні неустойки чи пені. Особливості майновий характер, стягується на користь потерпілої сторони, компенсаційний характер. Класифікація: 1)залежно від підстав виникнення: договірному разі порушення договору), позадоговірна (у разі заподіяння шкоди, якщо між заподіювачем шкоди та потерпілою стороною не існувало договірних відносин). 2)залежно від кількості осіб, які беруть участь у виконанні зобов'язання: часткова(кожен із учасників зобов'язання несе від-ть в межах своєї частки). солідарна(настає у випадках прямо зазначених в законі чи договорі і при цьому кредиторові надається право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від цих боржників разом або одного; додаткова (прямо передбачена в договорі чи законі і вона не може перевищувати обсягу повної від-і). 3)залежно від обсягу від-ті: повна (настає за загальним правилом. Розмір відшкодування шкоди не повинен перевищувати суму заподіяних збитків). Обмежена (внаслідок вказівки закону чи договору), підвищена (полягає в застосуванні додаткових санкцій що визначені законом). Підстави виникнення: 1)протиправність поведінки (дія. бездіяльність): 2)наявність майнової чи моральної шкоди: 3)причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою: 4)наявність в них особи, яка заподіяла шкоду, випадки. за яких особа може бути звільнена від цив. від-ті: випадок, непереборна сила, вина кредитора, самозахист цив. прав. Однак у деяких випадках законом передбачена цивільно-правова відповідальність без вини. Наприклад, юридичні та фізичні особи, діяльність яких зв'язана з підвищеною небезпекою для оточення, зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто вони фактично несуть відповідальність без вини. Однією з обставин, що звільняє від відповідальності, визнається непереборна сила -- надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (стихійне лихо, наприклад землетрус, повінь; суспільне явище, наприклад бойові дії, страйк). Іноді замість цього терміна застосовується інший -- форс-мажорні обставини. Ще одним випадком звільнення боржника від відповідальності є так звана вина кредитора, коли невиконання або неналежне виконання зобов'язання обумовлено умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом. Окремі правила встановлені у випадку заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності. За загальним правилом така шкода має бути відшкодована особою, яка її заподіяла.

44. Поняття, умови, види договорів

Найбільш поширеним видом угод є договори. Договором (у цивільно-правовому значенні цього терміна ст. 626 ЦКУ) визнається угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору складають умови, за якими досягнута згода сторін. Причому ці умови можуть бути як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові з огляду на чинне законодавство. Договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди за всіма його істотними умовами в потрібній у належних випадках формі. Оскільки договір є видом угоди, то до його форми застосовуються загальні правила про форму угоди. До цього слід додати, що договір може укладатися не лише шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає. Договори повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до їх умов. При цьому одностороння відмова від виконання договору і одностороння зміна його умов не допускається за винятком випадків, передбачених законом. Договори, як і угоди, класифікуються за різними ознаками. Та для їх характеристики як угод має значення передусім поділ договорів на сплатні і безоплатні. Ошатним визнається договір, за яким сторона має отримати плату або задоволення іншої своєї вимоги за виконання своїх зобов'язань за договором. Наприклад, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві і вправі за це вимагати сплати обумовленої грошової суми. Якщо сторона за договором зобов'язується виконати свої обов'язки без будь-якого зустрічного задоволення майнового характеру, то такий договір є безоплатним. За розподілом прав та обов'язків договори можуть бути односторонні і двосторонні (не слід плутати з односторонніми та двосторонніми угодами). У односторонньому договорі одна сторона має лише права, а друга сторона -- лише обов'язки. У двосторонньому договорі кожна із сторін має як права, так і обов'язки. Можлива також класифікація договорів відповідно до Цивільного кодексу, який прямо передбачає 19 окремих видів договорів. Однак, по-перше, цей перелік не є вичерпним, і законодавством передбачається існування й інших видів договорів, а по-друге, дозволяється укладення так званих змішаних договорів, до умов яких включаються елементи різних договорів. Найпоширеніші цивільно-правові договори: договір купівлі-продажу, договір майнового найму (оренди), договір позики, договір дарування.

45. Договір контрактації сільськогосподарської продукції. Держконтракт

Безпосередньо договору контрактації сільськогосподарської продукції присвячений §4 гл. 54 ЦК України та §2 гл. 30 ГК України; крім того, у ч. 2 ст. 713 ЦК України прямо зазначено, що до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте опосередковано процес укладення відповідних договорів регулюється досить великою кількістю законодавчих та підзаконних нормативних актів, про що йдеться далі. Згідно зі ст. 272 ГК України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її. Предметом договору контрактації сільськогосподарської продукції є вироблення та наступна передача сільськогосподарської продукції або передача вже виробленої продукції. Сторонами договору контрактації сільськогосподарської продукції є виробник і контрактант. Сільськогосподарським товаровиробником може бути фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності в цьому разі не є обов'язковою.

46. Публічний договір, договір приєднання, попередній договір, договір на користь третьої особи. Тлумачення договору

Публічний договір є узагальненим поняттям договорів, що укладаються у різних сферах обслуговування громадян і юридичних осіб (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Публічним визнається договір, у якому однією із сторін є підприємець, що взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звертається. Наприклад, якщо організація, що займається готельним обслуговуванням, не має право при наявності вільних місць відмовити громадянину в наданні готельних послуг. При цьому ціна товарів (робіт, послуг) та інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім випадків, коли законодавчими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів. Підприємець не повинен надавати переваги одній особі над іншою щодо укладання публічного договору, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Відмова підприємця від укладання публічного договору за наявності у нього можливостей надати споживачеві відповідні товари або послуги не допускається (ст. 633 ЦК), у випадку необґрунтованого ухилення від укладання договору споживач має право також вимагати відшкодування спричинених збитків. Єдиною можливою основою для звільнення підприємця від укладення публічного договору є відсутність у нього можливості надати споживачу відповідні товари, послуги, виконати для нього відповідні роботи. Наприклад, організація, що займається готельним обслуговуванням, відмовляє громадянину в наданні готельних послуг через відсутність вільних місць. При цьому тягар доказування відсутності можливості для укладення договору закон покладає на підприємця. Договором про приєднання визнається договір, умови якого визначені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і можуть бути прийняті другою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Договір приєднання також застосовується при взаємодії з масовим споживанням, де неможливо кожен раз домовлятися про умови договору (наприклад, договір банківського вкладу, договір побутового прокату). Наприклад, важко собі представити, що робітник побутового прокату кожен раз буде сідати за стіл переговорів з кожним громадянином розробляти індивідуальні умови побутового прокату. Сторона, яка приєдналась до договору, може вимагати розірвання або зміни договору, якщо договір про приєднання, хоч і не суперечить законодавчим актам, але позбавляє цю сторону звично надаваних їй прав, включає або обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язань або містить інші явно обтяжливі умови для сторони, яка приєдналася, виходячи зі своїх розумних інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимоги щодо зміни або розірвання договору виявила сторона, що приєдналась у зв'язку зі здійсненням своєї підприємницької діяльності, сторона яка надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналась, знала або повинна була знати, на яких умовах укладає договір (ст. 643 ЦК). Основним договором вважається такий договір, укладення якого передбачено попереднім договором. Хоч істотні умови основного договору названі у попередньому договорі, але вони мають бути узгоджені сторонами при укладанні основного договору. Сторона, яка обґрунтовано ухиляється від укладання основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, зумовлені простроченням, якщо інше не передбачено попереднім договором або законодавчими актами. Зобов'язання, передбачені попереднім договором, припиняються, якщо до закінчення строку, протягом якого має бути укладений основний договір, цей договір не буде укладений або жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір (протокол) про наміри, в якому не виявлено прямо волі сторін надати йому силу попереднього договору, не породжує цивільно-правових наслідків (п. 2 ст. 635 ЦК). Договори на користь третьої особи - коли особа, яка уклала договір, обумовила виконання зобов'язання, що виникло з договору, третій особі, то, якщо інше не передбачено в договорі і не випливає з його змісту, виконання може вимагати як сторона за договором, так і третя особа, на користь якої оговорено виконання. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй за договором, то особа, що уклала договір, може скористатися цим правом, коли це не суперечить змістові договору. У п. 3 ст. 636 ЦК передбачено також, що з моменту вираження третьою стороною наміру скористатися своїм правом сторони, якщо інше не передбачено законодавством чи договором, не можуть розірвати або змінити укладений договір без згоди третьої сторони. (ст. 636 ЦКУ). Тлумачення умов договору - (ст. 637ЦК) 1. Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. . 213 ЦК. 2. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови. Ст. 213 Тлумачення змісту правочину: Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

47. Підстави для зміни, розірвання договору, правові наслідки зміни або розірвання договору

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У решти умови договору (наприклад, терміни поставки, асортимент, кількість товару, упаковка і т. п. ) зберігаються в колишньому вигляді, а отже, в колишньому вигляді зберігається який відповідає цим умовам утримання зобов'язання постачання. При розірванні договору він припиняє свою дію і разом з цим припиняється і засноване на ньому зобов'язання. З цього моменту сторони позбавляються що належать їм в силу зобов'язання прав і звільняються з покладених на них обов'язків. Якщо зміна або розірвання договору сталося за взаємною згодою сторін, то засноване на ньому зобов'язання відповідним чином змінюється або припиняється з моменту укладення сторонами угоди про зміну або розірвання договору. Однак інше правило може випливати зі змісту угоди або характеру зміни договору. Так, у наведеному вище прикладі сторони можуть прийти до угоди про те, що поставка товару другого сорту буде проводитися з 1-го числа місяця, наступного за тим, у якому сторони дійшли згоди про зміну договору поставки. У разі зміни або розірвання договору в судовому порядку засноване на ньому зобов'язання відповідно змінюється або припиняється з моменту набрання законної сили рішенням суду про зміну або розірвання договору. Ст. 653 Правові наслідки зміни або розірвання договору У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

48(49) Договір купівлі-продажу в роздрібній торгівлі

Ст. 698 За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. Договір роздрібної купівлі-продажу є оплатним - при набуванні речі у власність покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором; двостороннім - це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків; даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Основною і визначальною ознакою договору є перехід майна у власність покупця. Договір роздрібної купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, що є в наявності у продавця і підготовлене для відчуження. Оплата придбаного майна має здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом. Істотними умовами договору роздрібної купівлі-продажу є умови про предмет і ціну. Предметом договору роздрібної купівлі-продажу може бути не тільки товар, який є у продавця на момент укладання договору, але й товар, який буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом цього договору є не будь-який продаж товарів, а тільки продаж вроздріб. Товар за договором роздрібної купівлі-продажу характеризується тим, що він, як правило, призначений для особистого, сімейного, домашнього чи іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Договір роздрібної купівлі-продажу вважається укладеним з моменту видачі продавцем покупцю товарного чи фіскального чека або надання іншого документа, що підтверджує оплату товару. Однак це не означає, що для даного договору обов'язкова письмова форма. Ні фіскальний, ні товарний чек, ні інші документи, що підтверджують оплату товару покупцем, не є письмовою формою договору, передбаченою ст. 207 ЦК. Залежно від особливостей правового регулювання договори роздрібної купівлі-продажу можна поділити на види:- договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк;- договір купівлі-продажу товару за зразком;- договір купівлі-продажу товару з використанням автоматів;- договір купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві;- договір купівлі-продажу товарів на замовлення;- договір купівлі-продажу товарів вдома;- договір купівлі-продажу товарів поштою. Відповідно до ЗУ "Про захист прав споживачів" продавцем виступають підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-продажу, а покупцем (споживачем) -- громадянин, який придбаває ці товари. Т. ч. , під роздрібною торгівлею слід розуміти торгівлю товарами, яку здійснюють професійні продавці -- торговельні підприємства (громадяни-підпріємці) для задоволення, як правило, побутових потреб громадян переважно за путівку через спеціально створені пункти продажу. Законодавство про захист пре споживачів поширюється лише на відносини у сфері роздрібної торгівлі та торговельно-виробничої діяльності (громадське харчування). Відносини за договором роздрібної купівлі-продажу, не врегульовані ЦК України, регламентуються ЗУ від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 01 грудня 2005 р. ) та правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, Порядком заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення, затв. постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 108, Правилами роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затв. постановою КМУ від 25 березня 1999 р. № 460, Правилами роздрібної торгівлі, прокату примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, затв. постановою КМУ від 4 листопада 1997 р. № 1209 (у редакції постанови від 24 березня 2004 р. № 369 та інші.

49 Договір купівлі-продажу. Поняття, предмет, форма, істотні умови договору, сторони. Продаж товару в кредит

Ст. 655 ЦК За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Ст. 656 Предметом договору купівлі - продажу є: - товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; - майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав; - право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст. 657. Форма. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Істотними умовами даного договору є: 1. предмет договору: умова про предмет договору є істотною для всіх без винятків видів договорів, що прямо передбачено в ч. 1 ст. 638 ЦКУ; 2. ціна договору: умова про ціну договору є істотною умовою договору купівлі-продажу, оскільки цей договір є відшкодувальним договором. Згідно зі ст. 691 ЦКУ, умова про ціну договору може бути виражена такими способами: а)ціна може бути встановлена прямо в договорі купівлі продажу (наприклад, у договорі може бути вказано: “Ціна товару за даним Договором складає 100грн. ”); б)ціна договору може визначатися, виходячи з умов договору, тобто в договорі вказується ціна у вигляді певного алгоритму, що дозволяє “вийти” на цифру, виражену в грошових одиницях. Наприклад: “Сторони дійшли згоди про те, що ціна товару визначається на дату передачі товару, виходячи з офіційно затверджених Продавцем цін, що вказуються в його Каталозі товарів. Підтвердженням офіційного затвердження ціни є Каталог товарів Продавця з підписом уповноваженої особи і печаткою, який додається до накладної на передачу товару”; с)як ціна товару, так і порядок її визначення можуть взагалі не вказуватись у договорі купівлі-продажу. Згідно зі ст. 691 ЦКУ, за відсутності в договорі купівлі-продажу ціни товару або порядку її визначення ціна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари на момент укладення договору; 3. термін виконання зобов'язань за договором: відповідно до ст. 663 ЦКУ, продавець зобов'язаний передати товар покупцю в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає можливості визначити цей термін, - відповідно до положень ст. 530 ЦКУ. Згідно зі ст. 530 ЦКУ, якщо в зобов'язанні встановлений термін (момент) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін (момент). Якщо термін (момент) виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник має виконати таке зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства. Сторонами є: покупець і продавець. Ст. 694 Продаж товару в кредит Договором купівлі-продажу може бути встановлений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товари продаються в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товари, продані в кредит, не є підставою для проведення перерозрахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються правила, встан-овлені ст. 665 ЦК. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до с. 536 ЦК від дня, коли товари мали бути оплачені, до дня фактичної оплати товарів покупцем. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товарів продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

50. Поняття довічного утримання

Одним із різновидів договору ренти можна вважати договір довічного утримання, який має свої особливості. Відповідно до ст. 744 ЦК України «за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужу-вач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно». За своєю юриди-чною природою зазначений договір є одностороннім, оскільки у відчу-жувача є лише право вимагати від набувача надання обумовленого договором матеріального забезпечення, а набувач несе лише обов'язок - надавати відчужувачеві матеріальне забезпечення та догляд. Відповідно до ст. 744 ЦК України в набувача можуть виникнути два зобов'язання паралельно: забезпечувати відчужувача утриманням та забезпечити догляд довічно, але обов'язок щодо утримання поглинає зобов'язання з догляду. В юридичній літературі іноді договір довічного утримання визнають двостороннім договором, оскільки набувач має право вимагати розірвання договору довічного утримання. Договір довічного утримання безумовно є оплатним, оскільки набувач отримує у власність за цим договором певне майно, а відчужувач - необхідне утримання у вигляді відповідних матеріальних благ та послуг. Договір довічного утримання не має завідомо визначеного терміну його дії, оскільки він обумовлений моментом настання смерті відчужувача. Тому від трива-лості його життя безпосередньо залежить розмір надаваного набувачем утримання. Цей договір належить до договорів, для яких передбачена обов'язкова письмова форма та нотаріальне посвідчення (ст. 745). якщо предметом договору довічного утримання є нерухоме майно, то такий договір підлягає обов'язковій державній реєстрації (ст. 210). Право власності на відчужувану нерухомість переходить до набувача тільки з моменту реєстрації договору. Так, за ст. 748 ЦК набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання відповідно до ст. 334 ЦК. Із змісту цієї статті випливає, що право влас-ності у набувача за договором, який потребує нотаріального посвід-чення, виникає з моменту такого посвідчення, а за договором, який під-лягає державній реєстрації, - з моменту такої реєстрації. Тому право власності на рухоме майно, відчужуване за договором довічного утри-мання, виникає у набувача з моменту нотаріального посвідчення, на нерухоме майно - з моменту державної реєстрації договору. Договір довічного утримання є реальним договором і обґрунтовується це, окр. -ема, тим, що: 1)момент укладення договору довічного утримання пов'я-заний з передачею майна; 2)договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації і в цей же момент до набувача переходить право власності на будинок чи інше майно; 3)передача майна не становить обов'язку відчужувача і не є виконанням обов'язку, а є моментом укла-дення договору. Сторонами договору довічного утримання є відчу-жувач та набувач (ст. 746). Відповідно до ст. 744 ЦК об'єктом договору може бути: житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме або рухоме майно, що має значну цінність.

51. Договір поставки: поняття, сторони, предмет, зміст виконання договору

Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами є договір поставки. Договір поставки - це основний документ, що визначає права та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів. За договором поставки продавець (постачальник), що є підприємцем, зобов'язується передати в обумовлені строки (строк), товари у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму. До договору поставки застосовують загальні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру відносин сторін. Особливості договору поставки такі: *продавцем (постачальником) за договором поставки є тільки підприємець;*предметом договору поставки може бути лише майно (товар), що використовується у підприємницькій діяльності (промислової переробки чи комерційного перепродажу);*строки укладення договору і його виконання, як правило не збігаються. Укладення договору з одночасним чи одномоментним виконанням тягне визнання його договором купівлі-продажу; *постачальник зобов'язаний передавати товар неодноразово, тобто більше ніж один раз. Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Договір поставки вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. В договорі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платіжні реквізити. Однією з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з погляду придатності до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції. Якість продукції -- це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійності, довговічність, економічність продукції і зумовлюють здатність її задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживачів. Надзвичайно важливе значення у договорі поставки має комплектність продукції. Продукція повинна поставлятися комплектне, відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Якщо комплектність не визначена цими документами, вона в необхідних випадках обумовлюється договором. Також до найважливіших умов договору поставки цивільне законодавство відносить строки поставки. Прийнято поділяти ці строки на загальні та окремі (часткові). Загальний строк поставки збігається по суті й зі строком дії договору. Якщо загальний строк поставки є відрізком часу, протягом якого постачальник повинен здійснити поставку всієї передбаченої договором кількості продукції, то окремі (часткові) строки визначають поставки продукції частинами, окремими партіями у межах строку дії договору істотною умовою договору поставки є ціна. Предметом договору поставки, за визначенням, є товар. Ст. 266 ГК України уточнює, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Сторонами договору поставки є постачальник і покупець. Згідно із ч. З ст. 265 ГК України ними можуть бути господарські організації, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (п. 1-2 ч. 2 ст. 55 ГК України). Постачальником товару може бути як його виготовлювач, так і посередницька організація, яка реалізує товари. Покупцем виступає суб'єкт, який одержує товар для виробничого споживання чи для наступної реалізації громадянам-споживачам.

52. Договір майнового найму

Як зазначається в ст. 256 ЦК України, за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Цей договір є консесуальним, сплатним і двостороннім. Важливою особливістю договору майнового найму є те, що на його підставі майно переходить до наймача у користування, а не у власність, повне господарське відання чи оперативне управління, як це має місце за договором купівлі-продажу, поставки, міни, позики тощо. За договором майнового найму зобов'язання між наймодавцем і наймачем виникає з того часу, коли сторони досягай згоди, а не з моменту передачі майна у користування, тобто даний договір є консесуальним. Звідси наймач вправі витребувати від наймодавця обумовлене договором майно, коли наймодавець надає його наймачеві (ст. 263 ЦК). Сторонами в договорі майнового найму є наймодавець і наймач. Наймодавець надає майно, яке належить йому на праві власності (праві повного господарського відання чи оперативного управління), а наймач одержує майно в тимчасове сплатне користування. Наймодавцями і наймачами можуть бути як громадяни, так і організації (в тому числі іноземні) в межах їхньої правосуб'єктності. Об'єктом договору можуть бути лише індивідуально визначені речі, споживна вартість яких передається поступово і які в цивільному праві називаються не споживними. Договір майнового найму укладається як в усній, так і в письмовій формі. Згідно зі ст. 257 ЦК України договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі. Письмова форма застосовується до договору найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій, за винятком випадків, передбачених окремими правилами. Однією з форм використання найнятого майна є піднайм. Здавання майна в піднайм дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 267 ЦК). Піднайм оформляється договором, за яким наймач передає піднаймачеві все або частину майна в тимчасове користування за плату. З укладенням договору піднайму породжуються дві самостійні групи договірних зобов'язань, а саме: між наймодавцем і наймачем та між наймачем і піднаймачем. Самостійність цих зобов'язань означає, що у піднаймача виникають права і обов'язки щодо первісного наймодавця. Перед наймодавцем залишається зобов'язаним тільки наймач, а у піднаймача виникають права і обов'язки лише щодо наймача. З припиненням договору найму припиняє свою дію і договір піднайму, незалежно від того, чи закінчився строк його дії, чи ні. З метою забезпечення стабільності дії договору ст. 268 ЦК України встановлено, що у разі переходу права власності на здане в найм майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника. Договір найму зберігає чинність і у разі переходу майна від однієї державної організації (наймодавця) до іншої.