Митна вартість і шляхи її визначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Кафедра заочного і дистанційного навчання

Реферат

З предмету "Митне право України"

На тему №20:

«Митна вартість і шляхи її визначення»

Виконав: студент 3 курсу

Група: Юз-72С

Мисенко Ю. В.

Перевірив: науковий керівник

Денисенко С. І.

Суми 2010



Зміст

Вступ

Поняття митної вартості

Декларування митної вартості

Методи визначення митної вартості для товарів, які імпортуються в Україну

Метод розрахунку за ціною угоди щодо товарів, які ввозяться

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості

Резервний метод

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України.

Проблема визначення митної вартості

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми. У сучасних умовах відкритості української економіки, її значної залежності від імпорту постає проблема не лише поповнення державного бюджету за рахунок митних платежів, а й захисту національного товаровиробника та забезпечення економічної безпеки держави на основі використання інструментів митної політики. Необхідна умова організації митної справи загалом та митного регулювання зокрема - визначення митної вартості, яка має фіскально-регулюючий потенціал та є малодослідженою, а відповідно характеризується проблемними питаннями та потребує нових теоретичних і практичних підходів щодо її оцінки та контролю.

Формування вітчизняної системи оцінки та контролю митної вартості здійснюється в напрямку гармонізації національного законодавства до вимог Європейського союзу та Світової організації торгівлі, в результаті чого було ухвалено новий Митний Кодекс України, відповідно до якого принципово змінились і механізм визначення, і порядок контролю митної вартості. Разом із цим, зміни торкнулись усіх складових процесу визначення митної вартості: економічної, правової та організаційно-технологічної. Це стало важливим етапом застосування українських правових норм митної оцінки товарів до міжнародної системи визначення митної вартості, запровадженої згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ 1994 р., і вагомою умовою ефективного процесу вступу України до ГАТТ/СОТ. З огляду на це в практиці застосування положень нового Митного кодексу України виникли питання з боку декларантів, а також митних органів, що стосуються не тільки роз'яснень щодо застосування цих положень, а й шляхів удосконалення контролю за визначенням митної вартості, пов'язаних із введенням декларування митної вартості.

Проте, окремі аспекти митної оцінки в контексті митного регулювання залишаються поза увагою та потребують ґрунтовного дослідження. Зокрема, відсутній системний підхід до оцінки митної вартості, недостатньо розкриті питання проведення контролю за її визначенням, а при вивченні митного оподаткування увага здебільшого приділяється механізму визначення та сплати, а не митній вартості як основі їх нарахування.

Предметом дослідження моєї теми являється висвітлення таких питань: поняття митної вартості; декларування митної вартості; методи визначення митної вартості для товарів, які імпортуються в Україну; митна вартість товарів, що вивозяться(експортуються) з України; проблема визначення митної вартості

Мета роботи: На підставі чинного митного законодавства і практики його застосування розглянути питання митної вартості і шляхів її визначення

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети зумовив вирішення таких завдань:

Розкрити поняття митної вартості;

Дослідити декларування митної вартості;

Дослідити й охарактеризувати методи визначення митної вартості для товарів, які імпортуються в Україну;

Дослідити митну вартість товарів, що вивозяться(експортуються) з України;

Визначити проблеми визначення митної вартості і запропонувати методи їх вирішення.

Об'єктом дослідження є митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон, як основа нарахування митних платежів.

При написанні роботи я використовувала різні дослідницькі методи, опрацювала і устатковувала різні правові підручники, шукала нормативно-правові акти, які стосуються моєї теми та інше.

При написання даної роботи я використала праці таких вчених: Темтюка С.В., Гребельника О.П., Демиденка Л. та інших



Поняття митної вартості

митна вартість декларування визначення україна

Розмір ставок мита розраховується виходячи з потреб національної економіки. Зазвичай низькі ставки ввізного (імпортного) мита встановлюються на сировину, в якій є потреба для вітчизняних виробників, середні - на напівфабрикати й високі - на готову продукцію, яка в достатній кількості виробляється в країні. Якщо необхідно обмежити вивезення товарів, у яких є потреба на внутрішньому ринку, зазвичай запроваджується вивізне (експортне) мито. Для захисту внутрішнього ринку можуть запроваджуватися й інші види мита - сезонні (на сільськогосподарську продукцію) та особливі (антидемпінгове, компенсаційне та особливе). Тобто ставка мита є регулятором зовнішньої торгівлі (митно-тарифне регулювання).

Однак необхідно враховувати, що формування ціни на товар у зовнішній торгівлі здійснюється під впливом багатьох факторів, основним з яких є прагнення усіх країн максимально повно виходити з власними товарами на зовнішній ринок. Як наслідок, це заходи зі стимулювання експорту як прямими дотаціями у вигляді експортних відшкодувань та компенсацій, так і непрямими - через систему кредитування експорту, страхування ризиків тощо.

Свою систему стимулювання попиту мають великі підприємства, які для виведення на нові ринки власної продукції пропонують різного роду знижки (дилерські, оптові, ексклюзивні тощо) та відстрочки з оплати (товарний кредит).

Усі ці фактори приховують реальну вартість виробництва товару та роблять неефективними тарифні бар'єри, які будує кожна країна, захищаючи внутрішній ринок. Саме для визначення реальної вартості виробництва товару за кордоном як основи для стягнення митних податків і зборів було запроваджено поняття "митна вартість" або, як прийнято її називати за кордоном, "дійсна вартість для цілей митної оцінки" [3, ст. VII].

Згідно із загальноприйнятими міжнародними нормами, викладеними у ст. VII та відповідних додатках до ГАТТ,

митна вартість - це оцінка ввезеного товару в країні імпорту, яка здійснюється на підставі нормальної ціни в країні експорту, тобто ціни на такий або аналогічний товар, який продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції [3, п. 2 (b) ст. VII].Одже, для цілей митного оподаткування головне не купівельна вартість, а рівень цін, який склався на товар у країні експорту.

Проголошений Україною курс на вступ до Світової організації торгівлі (СОТ, англ. - WTO), що дотримується принципів Генеральної угоди щодо тарифів і торгівлі (GATT - попередник WTO), вимагає обов'язкової адаптації українського законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності до існуючих міжнародних стандартів і норм, спрямованих на лібералізацію торгівлі товарами. До того ж сторони - члени GATT/WTO повинні за запитом іншої сторони, що домовляється, переглянути дію своїх законів або інструкцій, пов'язаних з вартістю, для митних цілей.

Згідно з нормами GATT/WTO вартість товарів, що імпортуються, яка визначається під час митного контролю та оформлення, повинна базуватися на фактичній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічних товарів і не повинна визначатися відповідно до вартості товарів національного походження або на довільних чи фіктивних значеннях вартості.

Відповідно до Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного Кодексу. [4, ст 259]

Платниками мита, що стягується митницею, є особи, що ввозять (вивозять) або переміщують товари через митний кордон України. Платниками можуть виступати як власники товарів, так і уповноважені особи (декларанти). Тобто, на відміну від заборони перекладати сплату податку на третіх осіб, в даному разі дозволяється таке перекладання робити.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, тобто ціна, яку фактично сплачено або підлягає сплаті за нього на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: 1) на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; 2) комісійні та брокерські; 3) плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка має бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Основне призначення митної вартості - база оподаткування митом (ввізним, вивізним, сезонним, особливими видами мита тощо), якщо ставка цього податку визначена у відсотковому значенні (адвалорна ставка).

Митна вартість є суто умовною величиною, яка використовується виключно у митних цілях. Таких цілей усього дві:

- митне оподаткування (використовується як база оподаткування);

- ведення митної статистики (статистика зовнішньої торгівлі товарами).

Основний принцип: що митна вартість ввезеного товару в країні імпорту повинна визначатися на підставі нормальної ціни в країні експорту, тобто ціни на такий або аналогічний товар, який продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції [3, п. 2 (b) статті VII].

Як бачимо, для цілей митного оподаткування головне - не купівельна вартість, а рівень цін, який склався на товар у країні експорту.

Як приклад: випадки поставок на безоплатній основі (договори допомоги, дарування та ін.), коли купівельна вартість дорівнює нулю, і ніхто не заперечує проти того, що при цьому митна вартість нулю не дорівнює.

Тому, головне, що слід пам'ятати: за митну вартість товар ніхто не купує й не продає. Її визначають.

Порядок визначення митної вартості та митної оцінки товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються Митним Кодексом. [4, ст 260]

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митні органи зобов'язані забезпечити в установленому порядку доступ до інформації про закони, інші нормативно-правові акти, нормативні документи та судові рішення загального застосування щодо питань, пов'язаних з визначенням митної вартості товарів. [4, ст 261]

Купівельна (фактурна) вартість не підлягає коригуванню як з боку митниці, так і з боку інших державних органів.

Згідно з Законом України "Про ціни і ціноутворення" при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.[1, ст. 11].

Згідно з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.[2, ст. 5]

Таким чином, коригування митної вартості товарів у жодному разі не відображається на купівельній вартості товару, а лише на розмірі сплачених податків.

Так, при оприбуткуванні підприємством імпортних товарів (наприклад, на субрахунку 281 "Товари на складі") за основу береться купівельна вартість товару, а не визначена митницею митна вартість. На первісну вартість оприбуткованого товару опосередковано вплине розмір ввізного мита, яке розраховується від митної вартості та яке включається до собівартості товару.

Одже, зробимо невеличкий висновок:

1. За митну вартість ніхто товар не продає й не купує, її визначають виключно для митних цілей (оподаткування, митна статистика тощо).

2. Митна вартість ніколи не може дорівнювати нулю (навіть якщо товар неліквідний), оскільки у виробництво товару були вкладені кошти - сформовано його виробничу вартість.

Декларування митної вартості

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.[4, п. 1, ст. 262]

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.[4, п. 2, ст. 262]

Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з Кодексом.

Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у термін, що не перевищує 30 календарних днів, надати декларанту письмове роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування податків і зборів.

Митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається на підставі підтвердних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. Під час визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів, враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

У разі переміщення підприємствами через митний кордон України товарів, які підлягають обкладенню податками і зборами (обов'язковими платежами), за угодою (договором, контрактом), вартість якої перевищує суму, еквівалентну 5000 євро, разом із вантажною митною декларацією подається декларація митної вартості за формою згідно з додатками 1 - 3. Декларація митної вартості подається на паперовому та електронному носіях.

Для заявлення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) підприємствами з України, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, подається декларація митної вартості за формою ДМВ-3.

Митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, заявляється декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1 або ДМВ-2. Декларація митної вартості за формою ДМВ-1 подається для заявлення митної вартості товарів, яка визначена шляхом застосування методу оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.

Декларація митної вартості за формою ДМВ-2 подається для заявлення митної вартості товарів, визначеної шляхом застосування одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів оцінки: за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:

- угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;

- рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

- угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;

- рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);

- пакувальні листи;

- ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;

- сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

- митна декларація країни відправлення;

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи:

- установчі документи підприємства, що переміщує товари;

- угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

- рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається;

- відповідна бухгалтерська документація;

- ліцензійні чи авторські угоди;

- замовлення на поставку товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника;

- калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається;

- інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

Відповідно до Митного кодексу України, у разі вивезення (експорту) товарів, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, митна вартість декларується шляхом подання декларації митної вартості.

Основою для визначення митної вартості товарів є ціна угоди, яку фактично сплачено чи яка підлягає сплаті за ці товари, якщо на неї не вплинули такі фактори:

1) обмеження щодо прав продавця (експортера) на товари, що оцінюються, за винятком:

а) обмежень, встановлених законами;

б) обмежень, що істотно не впливають на ціну товарів;

2) залежність продажу (відчуження) та ціни угоди від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;

3) відомості, використані декларантом для визначення митної вартості товарів, не підтверджені документально або не є кількісно вираженими та достовірними;

4) учасники угоди (експортер та імпортер) є взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їх взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що повинно бути доведено декларантом.

При цьому особи вважаються взаємозалежними, якщо має місце хоча б одна з таких умов:

а) один з учасників угоди - фізична особа чи посадова особа одного з підприємств - учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого підприємства - учасника угоди;

б) учасники угоди є співвласниками підприємства;

в) учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;

г) один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, які становлять не менше п'яти відсотків статутного капіталу;

ґ) обидва учасники угоди перебувають під прямим чи непрямим контролем третьої особи;

д) учасники угоди спільно, прямо чи непрямо контролюють третю особу;

е) один з учасників угоди прямо чи непрямо контролює іншого учасника угоди;

є) учасники угоди - фізичні особи чи посадові особи підприємств - учасників угоди є родичами[4, ст 275]



Методи визначення митної вартості для товарів, які імпортуються в Україну

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію держави, може здійснюватись із використанням таких методів розрахунку:

- за ціною угоди щодо товарів, які ввозяться;

- за ціною угоди щодо ідентичних товарів;

- за ціною угоди щодо однорідних товарів;

- на основі віднімання вартості;

- на основі додавання вартості;

- резервного методу.

Мал.1. Послідовність застосування методів визначення митної вартості



Основним методом визначення митної вартості товару є метод за ціною угоди щодо товарів, які ввозяться. При неможливості застосування основного методу розрахунку, послідовно застосовується кожний наступний метод. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом використання попереднього методу. Методи віднімання й додавання вартості можуть застосовуватися в будь-якій послідовності.

Метод розрахунку за ціною угоди щодо товарів, які ввозяться

Митною вартістю імпортованого товару, є ціна угоди, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, який ввозиться на момент перетину ним митного кордону держави. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.[4, ст. 267]

До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:

а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

б) витрати на транспортування після ввезення;

в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.[4, ст 267]

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою тільки в разі, якщо:

1) вони є посадовими особами або керівниками підприємств один у одного;

2) вони є партнерами у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством;

3) вони є роботодавцем і найманим працівником;

4) будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

5) один з них прямо або опосередковано контролює іншого;

6) обидва вони прямо або опосередковано контролюються третьою особою;

7) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу;

8) вони є членами однієї сім'ї.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілеймитного Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв частини п'ятої статті 267.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час:

1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів.

Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини сьомої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна походження;

4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються і за ціною договору щодо ідентичних товарів, то за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;

2) країна походження;

3) виробник.[4, ст 269]

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості

При оцінці товарів за цим методом та методом на основі додавання вартості дозволяється зміна послідовності їх застосування: тобто після третього методу, за бажанням декларанта, може бути використаний як четвертий метод, так і п'ятий метод. Це зумовлено тим, що при застосуванні на практиці цих методів можуть виникнути труднощі.

Визначення митної вартості за методом віднімання вартості (інколи його називають дедуктивним) використовується у тому разі, якщо оцінювані ідентичні чи однорідні товари продаються (відчужуються) на території України у незмінному вигляді. За основу для визначення митної вартості при використанні даного методу приймається ціна одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи однорідні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення (не пізніше 90 діб від дати ввезення оцінюваних товарів), покупцеві, незалежному від продавця. З ціни одиниці товару віднімаються, якщо вони можуть бути виділені, такі компоненти:

* виплати на витрату комісійних винагород та витрати на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження на території України після випуску товарів у вільний обіг;

* суми імпортного мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні, у зв'язку з ввезенням чи продажем товарів;

* звичайні витрати, понесені в Україні на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження.[5, ст. 234]

Митна оцінка за методом віднімання вартості ґрунтується на ціні, за якою ввезені або оцінювані товари було продано найбільшою партією на території У країни в незмінному вигляді не пізніше 90 днів від дати ввезення оцінюваних товарів учасникові угоди, який не є особою взаємозалежною з продавцем. Таким чином, для використання ціни продажу на внутрішньому ринку оцінюваних або ідентичних, або однорідних товарів як основи для визначення митної вартості цей продаж мусить відповідати таким вимогам.

По-перше, товари мають бути продані в Україні в незмінному вигляді, тобто такими, якими вони були завезені. Переупаковка, щоб вилучити закордонну експортну упаковку товарів, або звичайна переупаковка для внутрішнього ринку, а також природні зміни, такі як випаровування, всихання, ерозія і т.д., мають розглядатись як незмінний стан.

По-друге, ввезені (оцінювані), ідентичні, однорідні товари мають продаватися одночасно з ввезенням оцінюваних товарів або найближчим часом ввезених оцінюваних товарів; допускається використовувати дані з продажу, що відбувся не пізніше 90 днів від дати ввезення оцінюваних товарів.

У доповнення до того, що товари повинні бути продані відповідно до умов, за якими імпортуються, вони повинні також бути продані "в той самий час або приблизно в той самий час" у відношенні до дати імпорту товарів, що оцінюються. Термін "в той самий час або приблизно в той самий час" включає деякий час перед імпортом, день імпорту і деякий час після імпорту.

Якщо немає жодного продажу імпортованих товарів або ідентичних або подібних імпортованих товарів, проданих відповідно до умов, на підставі яких було здійснено імпорт "в той самий час або приблизно в той самий час" у відношенні до дати імпорту товарів, що оцінюються, після цього необхідно розглянути ціну, за якою імпортовані товари або ідентичні, або подібні імпортовані товари були продані за умов імпорту у час, максимально наближений до часу імпорту, але до закінчення 90 днів після такого імпорту.

Час, максимально наближений до часу ввезення, означає дату, за якою імпортованих товарів або ідентичних, або подібних імпортованих товарів продано у достатній кількості, щоб встановити ціну за одиницю. Відносно того, що складає достатню кількість, щоб встановити ціну, потребує окремого розгляду, особливо у випадках, коли не все відвантаження було продане за один раз.

По-третє, за відсутності випадків продажу ввезених (оцінюваних) ідентичних або однорідних товарів у тому ж самому вигляді, в якому вони знаходилися на момент ввезення, покупець може (при дотриманні установлених вимог) використовувати ціну одиниці товару, що пройшов переробку, з відповідним коригуванням на вартість, додану в процесі переробки.

При цьому покупцеві потрібно підтвердити (обґрунтувати) митному органові слушність коригування, оскільки коригування має ґрунтуватися на об'єктивних і кількісно обумовлених даних. Основу розрахунків мають складати прийняті формули і методи визначення вартості робіт із переробки товарів у відповідних галузях виробництва.

г) покупець не може прямо або побічно поставляти продавцеві безкоштовно або за зниженою ціною товари або послуги, використані для виробництва і продажу при ввезенні в Україну.

д) перший покупець ввезених товарів на внутрішньому ринку не має бути пов'язаний із продавцем (імпортером оцінюваних, ідентичних або однорідних товарів).

Продаж товарів у незмінному вигляді означає, що операції виробничого характеру (включаючи складання), а також подальше опрацювання товарів розглядаються як операції, що змінюють стан завезеного товару. Водночас товар буде вважатися незмінним у тому разі, якщо було проведено операції щодо знищення іноземних пакувальних матеріалів, консервантів, а також звичайну переупаковку товарів для внутрішнього ринку. Такі природні зміни, як всихання товару, його випар (для рідин), не вважаються такими, що змінюють стан товару.

Найголовнішим у даному методі оцінки є вибір ціни, за якою найбільш агреговану (сукупну) кількість товару було продано після ввезення до країни покупцям першого комерційного рівня, не пов'язаним із продавцем (імпортером).

Для визначення найбільш агрегованої кількості товару підсумовується весь продаж товару за даною ціною. Найбільша загальна кількість одиниць товару, проданих за одною ціною, і складатиме найбільш агреговану кількість одиниць товару.

У разі якщо продаж оцінюваних ідентичних або однорідних товарів у незмінному вигляді не проводився, то за проханням декларанта може використовуватися ціна одиниці товару, який було оброблено, і визначення ціни товару за оброблену одиницю здійснюється з урахуванням вимог, розглянутих вище. Проте в даному випадку крім виключення витрат, передбачених і перерахованих вище, від ціни оброблених товарів необхідно відняти вартість обробки після ввезення. Ці відрахування мають грунтуватися на об'єктивних даних, що підлягають кількісній оцінці стосовно вартості цієї обробки. Але метод віднімання вартості не може бути застосованим до товарів, які пройшли дообробку, у тому разі, якщо внаслідок обробки після ввезення товари втратили свої попередні властивості.

Не застосовується метод віднімання вартості і в тому випадку, коли завезений товар після дообробки втратив свої якості і складає досить незначну частину кінцевого продукту.

Для того щоб можна було визначити митну вартість на підставі внутрішньої ціни, з неї необхідно вилучити ті елементи, які характерні тільки для внутрішнього ринку; тобто ті витрати, які понесені після ввезення даних товарів на територію України і які не можуть бути включеними до митної вартості.

Відраховуються такі компоненти:

1. Витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток і загальні витрати у зв'язку з продажем в Україні ввезених товарів того самого класу і виду. Тобто якщо ви робите відрахування в рахунок комісійних, ви не можете в такому випадку також здійснювати відрахування за загальні витрати, або навпаки.

Коли імпортовані товари були продані на основі агентської/комісійної угоди, комісійні будуть відраховуватись. Коли імпортовані товари є предметом прямого продажу, то в такому випадку повинні відраховуватись прибуток і загальні витрати. І в тому і в іншому випадку необхідно відраховувати звичайну суму комісійних або загальних витрат і прибутку, реалізованого у зв'язку з продажем у країні імпорту імпортованих товарів того самого класу або виду.

Товари належать до того самого класу або виду, якщо вони попадають в рамки групи або виду товарів, виготовлених специфічною промисловістю або сектором промисловості, і це включає ідентичні і подібні товари. Продаж у країні імпорту найбільш вузької групи або виду імпортованих товарів, для яких може бути забезпечена необхідна інформація, повинен бути вивченим. Це включає товари, що оцінюються.

Наступною вимогою є те, що країна експорту або продукція не мають значення. Значення має тільки факт імпортування товару. Питання про те, чи є деякі товари того самого класу або виду, також повинно вирішуватись на одноразовій основі з огляду на перераховані обставини.

Частка, що має відрахуватись як комісія або прибуток та загальні витрати, буде такою, що додається імпортером, крім тих випадків, коли сума не сумісна із сумами, які звичайно мають додаватись до товарів того самого класу або виду. Тобто у випадках, коли імпортера частки як комісійні або прибуток і загальні видатки відрізняються від часток, які мають звичайно додаватись торгівлею, ви повинні відраховувати залежно від часток, доданих торгівлею, а не імпортером.

Прибуток і загальні витрати повинні прийматись у цілому. Сума, призначена для відрахування, повинна бути визначеною на основі інформації, яка надається імпортером або від його імені. У випадках, коли такі дані не сумісні з даними, що є характерними для відповідної галузі, частки прибутку і загальні витрати можуть бути основані на відповідній інформації, яка може бути іншою ніж та, що надається імпортером. Загальні витрати включають також прямі і непрямі витрати на маркетинг товарів, що розглядаються.

2. Суми ввізного мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні при ввезенні і (або) продажу товарів. Митні податки та збори мають включати у доповнення до звичайних митних податків, що мають бути сплачені після імпорту, антидемпінгове і компенсаційне мито.

Локальні податки, що мають бути сплачені у зв'язку з продажем товарів, повинні відраховуватись на підставі даних про митні збори і податки, або на підставі даних про прибуток і загальні видатки незалежно від того, яким чином імпортер розраховує та фіксує витрати.

3. Звичайні витрати, понесені в Україні, -- транспортування, страхування, навантажувальні та розвантажувальні роботи. Тобто весь фрахт, обробка і витрати за поставку з місця перетину кордону до місця поставки в Україні буде відраховано з ціни.

Також у відповідних випадках, повинні також відраховуватись витрати і видатки: вартість транспорту до місця імпорту, завантаження, розвантаження і витрати за оформлення, пов'язані з транспортом товарів до місця імпорту, страхування. Ціна, яка виникла в результаті, буде теоретично встановленою вартістю в Україні або вартістю, яка може наближатись до початкової ціни імпорту.

4. Вартість, додану в результаті складання або подальшої переробки, у випадку якщо це необхідно.[5, ст. 237]

Метод віднімання вартості ґрунтується на виборі ціни, за якою ввезені товари продаються в Україні. Проте використання в рамках методу 4 цін продажу в Україні тільки оцінюваних товарів істотно обмежило б його застосування, тому що міжнародні норми і законодавство України передбачають можливість використання у рамках даного методу цін продажу на ринку України ідентичних або однорідних товарів.

У випадку неможливості визначення митної вартості на основі методів 1, 2, 3, 4 альтернативною базою для її визначення буде вартість товару, отримана розрахунковим шляхом на основі методу додавання вартості (метод 5).

Митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням витрат виробництва цих товарів, до яких додається сума прибутку, і витрат, характерних для продажу оцінюваних товарів в Україні.

Для визначення митної вартості за даним методом необхідну інформацію про витрати виробництва оцінюваних товарів можна одержати тільки за межами країни ввезення. У зв'язку з цим використання методу додавання вартості на практиці обмежено випадками, коли покупець і продавець є взаємозалежними, і виробник (продавець) готовий надати покупцеві (для пред'явлення владі країни ввезення) необхідні дані про витрати виробництва і полегшити наступну їхню перевірку, якщо виникне така необхідність.

Труднощі в отриманні і достовірності необхідної інформації накладають жорсткі обмеження на використання методу додавання вартості. Якщо митному органові надаються недостовірні дані, то вони мають розглядатись як бездоказові, що не віддзеркалюють фактичного стану. Навіть у тому випадку, коли доступ до документації дозволений іноземним виробником і схвалений владою його країни, фактично не всі документи і дані можуть бути надані митним органам країни-імпортера.

У зв'язку з цим митна вартість, визначена за п'ятим методом, мусить бути об'єктом особливо ретельної перевірки. При оцінці на підставі складання вартості за основу приймається ціна товару, що розраховується шляхом складання:

1. Вартості матеріалів та інших витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів. Слід зауважити, що між термінами "ціна/витрати" і "вартість" відповідно до ГАТТ є значна відмінність. Митниці використовують вартість матеріалів і виробів тільки тоді, коли даних про відповідні витрати немає в наявності.

Вартість матеріалів повинна включати вартості таких складових, як: сировина (деревина, сталь, олово, глина, текстиль, і т.д.);

вартість отримання сировини від джерела до місця виробництва; напівфабрикати, такі як, наприклад, інтегральні схеми; інші напівфабрикати, компоненти або частини.

Не повинно включатись до вартості матеріалів: вартість відновлення матеріалів, наприклад з металобрухту або відходів; сума будь-якого внутрішнього податку, накладеного країною виробництва продукції, яка має безпосередньо застосовуватись по відношенню до матеріалів або їх розміщення, якщо податки були переведені або повернені після експортування готових товарів.

Витрати на виготовлення включають: всі безпосередні витрати на робочу силу; всю вартість за монтаж, коли здійснювались монтажні операції замість виробництва; технологічні витрати, які включаються до промислового процесу; непрямі витрати, такі як контроль над виробництвом, утримання виробництва, понаднормова робота і т.д.

Витрати на виробництво включають будь-які витрати, які поніс виробник, щоб виготовити товари, що оцінюються. Таким чином, враховуються не тільки прямі витрати за переробку або виробництво, але також непрямі витрати за робочу силу. Це може також включати витрати за монтажні роботи і витрати на ремонт або утримання обладнання і машин, які використовуються в процесі виробництва.

У відношенні до витрат на матеріали і вироби можна покладатись на заяву виробника щодо витрат, як тільки вони знаходяться у відповідності до загальноприйнятих принципів обліку.

2. Загальних витрат, що характерні для продажу в Україні з країни -- експортера товарів того самого виду, у тому числі вартості транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, страхування до місця митного оформлення на території України та ін.

3. Прибутку, що отримує експортер внаслідок поставки в Україну таких товарів. Прибуток і загальні видатки додаються до митної вартості, якщо вони дорівнюють таким, що є звичайними при продажу товарів того самого класу або виду як товари, що оцінюються, які зроблені виробниками в країні, з якої експортується в країну імпорту.

Сума прибутку і загальних видатків повинна прийматися в цілому. Якщо в будь-якому специфічному випадку сума прибутку виробника і його загальні видатки -- високі, взяті разом, вони можуть все-таки дорівнювати сумі прибутку і загальних видатків які звичайно відображаються в торгівлі.

Частка прибутку і загальних видатків, які будуть додані, визначається на основі інформації, яку надає виробник, або від імені виробника. Однак використовуються дані виробника про видатки, якщо вони дорівнюють часткам, які є характерними для продажу товарів того самого класу або виду, як і товари, що оцінюються та які зроблені виробниками в країні, з якої експортуються в країну імпорту.

Таким чином, митна вартість за даним методом визначається як на основі інформації, отриманої в Україні, так і за допомогою інформації про витрати виробництва товарів, що оцінюються, яку можна отримати за межами країни імпорту.[5, ст 238]

При визначенні митної вартості за допомогою даного методу мають враховуватися всі витрати, що включаються до ціни товару. На практиці можливі ситуації, коли жодний із розглянутих вище варіантів оцінки товарів відповідно до установлених вимог не може бути використаний як вихідна база для визначення митної вартості. Такі ситуації можуть скластися, якщо:

* імпорт товарів здійснюється на тимчасовій основі;

* має місце договір оренди або наймання;

* реімпорт товарів здійснюється після ремонту або модифікації;

* проводяться постачання унікальної продукції, творів мистецтва;

* ідентичні або однорідні товари не ввозяться;

* товари не перепродаються в країні-імпортері;

* виробник не відомий або відмовляється надати дані про витрати виробництва, або надані ним відомості не можуть бути прийняті митними органами.

Резервний метод

Якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання вищезазначених методів або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики.

З огляду на те що підґрунтям світової практики є насамперед Угода ГАТТ/СОТ з митної оцінки, а також бажання України приєднатися до ГАТТ/СОТ, існує необхідність використання норм і правил, що відповідають вимогам цієї організації. У цьому випадку "врахування світової практики" відносно методу 6 варто розглядати з позицій даної Угоди. Стаття VII Угоди проголошує, що митна вартість у рамках цього методу має визначатися з використанням способів, що відповідають принципам і загальним умовам цієї Угоди і статті VII ГАТТ, і на базі даних країни-імпортера. Тобто шостий метод -- це спеціальний спосіб оцінки товарів. Оцінка за допомогою резервного методу має відповідати встановленим законодавством методам з певною гнучкістю в їх застосуванні, що не має суперечити загальній меті й умовам прийнятої системи оцінки товару з митними цілями. У рамках резервного методу необхідно дотримуватись установленої послідовності (ієрархії) застосування методів визначення митної вартості.

Використання методу 6 передбачає велику порівняно з іншими методами гнучкість:

а) використання нейтральних загальнодоступних джерел інформації: цінових довідників, що містять докладний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін;