Митна вартість і шляхи її визначення

б) використання статистичних даних про звичаї, комісійні, знижки, прибуток, тарифи на транспорт і под. При цьому відповідне коригування даних з урахуванням умов постачання оцінюваних товарів та інших чинників, що впливають на рівень цін, є обов'язковим.

Якщо товар ввозиться на умовах договорів оренди або наймання, то митна вартість може бути визначена виходячи із сум орендної плати, переліченої на весь період експлуатації даного устаткування. Наприклад, якщо устаткування ввозиться за договором оренди на 2 роки, а його нормативний термін експлуатації складає 10 років, то для одержання вартості устаткування орендна плата має бути перерахована на 10 років. При цьому необхідно враховувати, що якщо до суми поточних орендних платежів включено витрати, що не входять до митної вартості (наприклад витрати на ремонт і підтримку устаткування в належному стані), які виділені окремим рядком і за необхідності можуть бути перевірені і підтверджені документально, вони можуть не включатися до митної вартості.

Наведемо приклади гнучкого підходу до використання методів 1--5 у рамках резервного методу.

1. За ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1). За відсутності документального підтвердження заявлених декларантом елементів митної вартості в рамках методу 6 товари можуть бути оціненими на підставі інформації, якою володіє покупець (декларант) і (або) митний орган, якщо це не суперечить чинному законодавству. Наприклад, за відсутності документального підтвердження, за яким з додаткових нарахувань, які підлягають врахуванню в митній вартості, їхній розмір у рамках методу 6 може бути визначений розрахунковим шляхом; на основі експертної оцінки, шляхом порівняння зі звичним рівнем витрат на аналогічні компоненти і т. ін.

2. За ціною угоди з ідентичними або однорідними товарами (методи 2 і 3). Стосовно цих товарів гнучкість допускається відносно терміну ввезення ідентичних або однорідних товарів. Підставою для митної оцінки може бути митна вартість ідентичних або однорідних товарів, вироблених іншим виробником як у країні експорту, так і в якійсь іншій країні, а також митна вартість ідентичних або однорідних товарів, раніше визначена за методами віднімання та додавання вартості.

3. Віднімання вартості (метод 4). Може бути допущене гнучке трактування вимоги про терміни продажу товарів на внутрішньому ринку, а також про те, в якому вигляді вони були завезені (тобто допускається певна переробка).

При виборі товарів, проданих на внутрішньому ринку, за відсутності ідентичних або однорідних товарів допускається розширення рамок порівнюваних товарів: можуть розглядатися товари того самого класу або виду, завезені як із тієї країни, що й оцінювані товари, так і з інших країн.

Допускається використання продажу товарів між продавцем і покупцем, що залежать один від одного, із відповідними поправками до ціни продажу.

Загальною вимогою при використанні в рамках методу 6 даних інших угод щодо дозволеної цінової інформації є необхідність урахування базових, вихідних умов конкретних угод (кількість, наявність знижок із ціни, умови постачання і платежів за контрактом та ін.)

На перший погляд здається, що даний метод застосовується не часто, проте на практиці може скластися ситуація, що він буде використовуватися частіше, ніж методи 2--5. Пояснити це можна тим, що в більшості випадків митні органи на місцях не будуть мати достатньої цінової інформації щодо ідентичних та подібних товарів, а тим більше калькуляції цін зарубіжних постачальників та структури внутрішньої ціни реалізації імпортних товарів.

У такому випадку для визначення митної вартості митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні. Але при цьому законодавством визначено елементи (підходи), що не можуть бути використані для оцінки товарів з митними цілями за методом 6, а саме:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 митного Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Застосовуючи резервний метод, покупець (декларант) може запитати в митному органі цінову інформацію з відповідних товарів і використовувати її в розрахунках при визначенні митної вартості. У тих випадках, коли при розрахунку вартості імпортного товару, послідовно використовуючи зазначені методи, не можна визначити митну вартість, або митні органи аргументовано вважають, що дані методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість товарів визначається і обґрунтовується з урахуванням світового митного досвіду, тобто можуть бути використані інші методи, що відповідають принципам Угоди і статті VII ГАТТ.

Загальні принципи Угоди і ст. VІІ ГАТТ/СОТ, яких необхідно дотримуватись при використанні методу 6, можуть бути зведені до такого:

* оцінка в максимально можливому ступені має ґрунтуватись на вартості угоди завезених товарів з використанням вартості, що базується на фактичних оцінках, тобто цінах, за якими завезені товари продаються в країні при звичайному перебігу торгівлі за умов конкуренції;

* уніфікація оцінки, забезпечення однаковості в здійсненні оцінки товару з митними цілями;

* чесність і нейтральність оцінок, тобто прагнення знайти реальну вартість ввезеного товару;

* проведені коригування мають забезпечувати одержання максимально реальної оцінки;

* простота і неупередженість критеріїв оцінки;

* сумісність із комерційною практикою, неприпустимість створення ситуацій або використання методів оцінки, які ніколи не траплялись в комерційній практиці;

* використання найближчих еквівалентів (альтернативних вартостей), якщо визначення вартості на базі методу 1 неможливе;

* неприпустимість використання як бази для оцінки ввезених товарів вартості товарів вітчизняного походження, довільних або фіктивних оцінок.

Більшість країн-учасниць даної Угоди для митної оцінки використовують в основному контрактну ціну і обстоюють обмеження кількості компонентів вартості, які можуть бути додані до контрактної ціни, хоча за цим здебільшого може маскуватись небажання ускладнювати внутрішньо-фірмові операції транснаціональних корпорацій.[5, ст. 240]

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються. [4, ст. 274]

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення(експорту) окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін,ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо)митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх зУкраїни визначається з урахуванням положень, що визначають порядокзастосування зазначених обмежень.

У разі вивезення (експорту) товарів, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, митна вартість декларується шляхом подання декларації митної вартості. [4, ст. 275]

Основою для визначення митної вартості товарів є ціна угоди, яку фактично сплачено чи яка підлягає сплаті за ці товари, якщо на неї не вплинули такі фактори:

обмеження щодо прав продавця (експортера) на товари, що оцінюються, за винятком:

а) обмежень, встановлених законами;

б) обмежень, що істотно не впливають на ціну товарів;

2) залежність продажу (відчуження) та ціни угоди від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;

3) відомості, використані декларантом для визначення митної вартості товарів, не підтверджені документально або не є кількісно вираженими та достовірними

4) учасники угоди (експортер та імпортер) є взаємозалежнимиособами, за винятком випадків, коли їх взаємозалежність невплинула на ціну угоди, що повинно бути доведено декларантом. Прицьому особи вважаються взаємозалежними, якщо має місце хоча б одназ таких умов:

а) один з учасників угоди - фізична особа чи посадова особа одного з підприємств - учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого підприємства - учасника угоди;

б) учасники угоди є співвласниками підприємства;

в) учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;

г) один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, які становлять не менше п'яти відсотків статутного капіталу;

Проблема визначення митної вартості

Негативні наслідки заниження митної вартості розгортаються за принципом доміно: одне падіння породжує цілу серію структурних падінь. На основі митної вартості з цієї суми митники нараховують ПДВ, мито, акцизний збір та митні збори. Отже, як свідчить досвід, саме це негативне явище призводить до значних помилок та прорахунків і в інших сферах регулювання. Існують дві основні причини свідомого заниження митної вартості - підприємці-імпортери уникають оподаткування, іноземні компанії ввозять товари за демпінговими цінами з метою захоплення ринку. Як відомо, одним із способів зменшення податкового навантаження при імпорті товарів на територію України є подання митним органам документів із заниженою вартістю вантажу. Чинні на сьогодні законодавчі акти у сфері визначення митної вартості та митної оцінки формувалися в перші роки формування державності, на рубежі 80-90 років. Інтеграція української економіки в європейську і світову системи, наміри України приєднатися до Угоди ГАТТ/СОТ потребувала трансформації вітчизняного законодавства у напрямку імплетації окремих норм і положень до світових. З 1 січня 2004 року набуває чинності Митний кодекс України. Інтеграція української економіки в європейську і світову, наміри України приєднатися до Угоди ГАТТ/СОТ потребувала трансформації вітчизняного законодавства у напрямку імплементації окремих норм і положень до світових. З 1 січня 2004 року набуває чинності новий Митний кодекс України.[7, ст 63]

Нова редакція Митного кодексу повністю узгоджується із нормами міжнародного права, закріплює в національному законодавстві основні положення низки міжнародних конвенцій та угод з питань митної справи, у тому числі й тих, до яких Україна на даний час лише має намір приєднатись. Правові норми Кодексу регулюють процедурні питання експортно-імпортних операцій; здійснення спільного з митними службами суміжних держав митного контролю товарів, які переміщаються через митний кордон, незалежно від країни - власника товарів, вантажів і транспортних засобів; законодавчо закріплюють види митних режимів; визначають особливості здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України морським, річковим, авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом; деталізують процесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил тощо. До того ж кодекс розширює правову базу для функціонування системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні.

Проблема визначення митної вартості та уникнення зменшення її обсягів має кілька головних складових. До того ж вона характерна не лише для України. З проблемою визначення митної вартості стикаються й інші держави. Над її розв'язанням працюють фахівці в галузі міжнародної торгівлі вже не одне десятиліття. Адже вона пов'язана з багатьма чинниками й напрямами політики державного регулювання. Від визначення митної вартості безпосередньо залежить і посилення фіскальної спрямованості митних платежів, і стимулювання й спрямування у певному напрямі товаропотоків, і, за потребою, додатковий протекціоністський бар'єр на шляху імпортних товарів.[9]

В цілому ж процес визначення митної вартості можна умовно розділити на три основні складові: економічну, правову, та організаційно-технологічну. Економічна складова включає в себе поняття митної вартості і її призначення, систему визначення митної вартості, цінову інформацію, а також порядок нарахування, сплати та стягнення митних платежів. Правова складова містить нормативно-правову базу, правила використання інформації, а також права та обов'язки декларанта і митного органу. Організаційно-технологічна складова визначає процедуру декларування та форму декларації митної вартості, порядок визначення та декларування митної вартості, а також технологію контролю митної вартості та її коригування. Новацією Митного кодексу є положення, які встановлюють методи визначення митної вартості товарів.

Первинною основою для визначення митної вартості відповідно до положень нового Митного кодексу є контрактна ціна, тобто ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари з урахуванням певних конкретних елементів, що формують частину вартості для митних цілей (наприклад, витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію). Це застосовується у разі, коли такі витрати відбулися, але не включені до вартості, що підлягає сплаті згідно з контрактом. Якщо митна вартість не може бути визначена на підставі контрактної вартості, кодексом передбачено визначення митної вартості із застосуванням одного з п'яти методів шляхом їхнього послідовного застосування. Запроваджується й декларування митної вартості. Заповнивши декларацію та поставивши на ній свій підпис, декларант несе відповідальність за правильність визначення митної вартості. Як довела практика розв'язання проблеми заниження митної вартості в ХХ столітті, усунути це негативне явище найефективніше можна шляхом усунення надмірних митних бар'єрів та стимулювання торгівлі. На міжнародному рівні існування розрізнених та нестабільних систем та методик митної оцінки створює перешкоди для зростання торгівлі. На початку ХХ століття було зроблено декілька невдалих спроб створити зрозумілу й прийнятну для всіх міжнародну систему оцінки. Лише 1947 року в Женеві було досягнуто угоди про основні принципи митної оцінки. Висновки Женевської конференції були втілені у статті VII Угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ). Угода заклала загальні принципи, які сприяли подальшому розвитку міжнародної торгівлі. З роками кількість країн підписантів конвенції зростала. 1950 року в Брюсселі було підписано конвенцію, згідно з якою митна вартість сприймається як нормальна ціна товару - та, що укладається між незалежним один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку, визначена на умовах CIF у місці перетинання митного кордону країни-імпортера товару. У 1979 році в рамках Токійського раунду торговельних переговорів під егідою ГАТТ було підписано угоду, яка визнавала, що митна оцінка має визначатися на основі рахунку фактури. Ця оцінка ввійшла в історію під назвою “ціна угоди”. Для випадків, де така ціна не визначена, або вона не прийнятна в якості митної, угода визнає п'ять інших методів митної оцінки. Які, до речі, взято до уваги і в новому Митному кодексі України. Але результати свідчать, що більш ніж у 90 % визначення митної вартості відбувалося за ціною угоди. Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, містить стаття 266 Митного кодексу України, що набуває чинності 1 січня 2004 року. До речі, проект Митного кодексу України дістав високу оцінку фахівців Всесвітньої митної організації, Світової організації торгівлі та Генерального директорату Європейського Союзу. Проект ретельно вивчався, і в деяких країнах СНД його використали як базис для побудови національного митного законодавства Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перерахованих методів у частині першій статті 266. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта. Якщо ж митну вартість не можна визначити жодним з попередніх методів, задіюється резервний, що викладений в статті 273 Митного кодексу. Стаття 273 передбачає резервний метод визначення митної вартості. Якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу, або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з врахуванням світової практики. Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу здійснюється на основі законів України і має відповідати принципам та положенням статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року. Для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.[8, ст 85]

Висновок

Митна вартість - це оцінка ввезеного товару в країні імпорту, яка здійснюється на підставі нормальної ціни в країні експорту, тобто ціни на такий або аналогічний товар, який продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Одже, для цілей митного оподаткування головне не купівельна вартість, а рівень цін, який склався на товар у країні експорту.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію держави, може здійснюватись із використанням таких методів розрахунку:

- за ціною угоди щодо товарів, які ввозяться;

- за ціною угоди щодо ідентичних товарів;

- за ціною угоди щодо однорідних товарів;

- на основі віднімання вартості;

- на основі додавання вартості;

- резервного методу.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) зУкраїни на підставі договору купівлі-продажу або міни,визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або якапідлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордонуУкраїни.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) зУкраїни на підставі договору, відмінного від договорівкупівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни,підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими,бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості провартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат натранспортування та страхування товарів до пункту перетинаннямитного кордону України.

У разі вивезення (експорту) товарів, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, митна вартість декларується шляхом подання декларації митної вартості.

На підставі результатів, отриманих у даній роботі, можна запропонувати:

Державній митній службі України ширше використовувати УКТ ЗЕД та методику оцінки ризиків при оцінці та контролі за митною вартістю товарів;

адміністрування ПДВ при ввезенні імпортованих товарів покласти на митні органи України (щодо видачі та погашення векселів і контролю за ними);

надати Державній митній службі України статус правоохоронних органів щодо оперативно-розшукової діяльності для попередження та виявлення економічної контрабанди на перших етапах проведення зовнішньоекономічних операцій (щодо заниження митної вартості, правильності класифікації та кількісних показників товарів).

Список використаної літератури.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року

Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Підручник.- Київ:2005 р.

Демиденко Л. Мито і митна політика в умовах глобалізації/ Л. Демиденко // Фінанси України. -2004. -№ 1. - С.63-69

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року

Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 1 січня 1991 року

Заяць В. Ввізн мито- джерело поповнення держбюджету // Фінанси України. -2009. - № 7. Ст.84-87

Митний кодекс України 12.12.1991 (із змінами та доповненнями станом на 23.09.2010) . - Харків: ТОВ «Одіссей» 2010 р.

Темтюк С.В. // Проблеми визначення митної вартості (Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ)

Терещенко С. Основи митного законодавства України . Питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник . - Київ : АТ «Август», 2001 р.

Размещено на Allbest.ru