Трудове право України

93

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дисципліна "Трудове право" передбачає вивчення трудового права як науки правових механізмів всіх інститутів, трудового договору, трудового правовідношення, колективних угод, колективного договору, працевлаштування громадян, часу роботи, відпочинку, оплати праці, гарантійних і компенсаційних виплат, дисципліни праці, матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин, охорони праці, трудових спорів і порядку їх вирішення, нагляду за додержанням трудового законодавства.

Праця - це діяльність людини, сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової витрати енергії і мають своїм призначенням створення матеріальних та духовних цінностей. В умовах розбудови держави Україна зростає роль регулювання трудових відносин як основної ланки суспільних відносин.

Цей навчальний посібник допоможе студенту самостійно оволодіти програмним матеріалом дисципліни "Трудове право" та набути необхідних знань, умінь і навичок у роботі організатора виробництва.

трудове право закон

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Конституція України від 28.06.96.

2. Коментар до Конституції України. Законодавство Верховної Ради України. - К., 1996.

3. Кодекс законів про працю від 10.12.71 із змінами і доповненнями.

4. Кодекс законів про працю з постатейними матеріалами / Відп. ред. В.М.Вакуленко, О.П. Товстенко. - К.: Юрінком Інтер, 1998.

5. Пилипенко П.Д. Трудове право України: Курс лекцій. - Львів: Вільна Україна, 1996.

6. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. - Харків: Фірма "Консум", 1998.

7. Гирич О.Г. Трудове право: Курс лекцій. Для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вілбор, 1999.

8. Трудове право України: Підручник /За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І.Чанишевої. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.

9. Подпалий А.А. Закони про працю. - К.: Сирин, 1997.

10. Козінцев І.П., Савенко Л.А. Людина і праця: Довідник з правових питань. - К.: Юрінком Інтер, 1997.

11. Карпенко Д.О. Основи трудового права:Навч.посіб. - К.:Видавництво А.С.К.,2003.- 656 с. - (Економіка. Фінанси. Право.)

12. Стичинський Б.С. та ін. Науково - практичний коментар до законодавства України про працю\ Б.С.Стичинський, І.В.Зуб, В.Г.Ротань. - 4 - те вид., допов. Та переробл. - К.: Видавництво А.С.К.,2003.- 1024 с. - (Нормативні документи та коментарі.)

Додаткова

1. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.91 № 887.

2. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 05.04.01.

3. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.93 № 3356.

4. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.91 № 803.

5. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02.03.00.

6. Про затвердження положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення": Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.98 № 578.

7. Про затвердження Порядку відшкодування Пенсійному фонду з державного фонду сприяння зайнятості населення витрат, пов'язаних з достроковим виходом працівників на пенсію: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 438.

8. Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.98 № 992.

9. Положення Про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.94 № 225.

10. Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітніми підприємницької діяльності: Наказ Мінпраці від 20.11.00 № 307.

11. Загальна декларація прав людини: від 10.12.48 // Закон і бізнес. - 1999. -№1.

12. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.66//Закон і бізнес. - 1999. - № 1.

13. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.66 //Закон і бізнес. - 1999.-№1.

14. Єрьоменко В. Правові форми реалізації громадянами права на працю // Право України. - 1999. - № 1.

15. Ярошенко О. До питання трудової правосуб'єктності працівників // Право України. - 1999. -№ 3.

16. Жернаков В. Соціально-правові відносини: поняття, суб'єкти, правове регулювання // Право України. - 1999. - № 10.

17. Прилипко С. Розмежування права соціального забезпечення і трудового права // Право України. - 1999. - № 10.

18. Чанишева Г., Болотіна Н. Окремі теоретичні проблеми сучасного трудового права України (до постановки питання) // Право України. -1999. - № 9.

19. Процевський О. Новий зміст права на працю - основа реформування трудового законодавства // Право України. - 1999. - № 6.

20. Гончарова Г. Плюралізм профспілок і трудові відносини: вирішення питання на практиці // Право України. - 1999. - № 10.

21. Прокопенко В. Правове становище профспілок: Сьогодення і перспективи // Право України. - 1999. - № 6.

22. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.91 № 1789,

23. Про статус суддів: Закон України від 15.12.92 № 2862.

24. Про державну службу: Закон України від 16.12.93 № 3723.

25. Про міліцію: Закон України від 20.03.91 № 565.

26. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28.02.91 № 796.

27. Про основи соціальної захищеності інвалідів України: Закон України від 21.12.91 № 875.

28. Про статус народного депутата України: Закон України від 17.11.92 №2790.

29. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22.10.93 № 3551.

30. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні: Закон України від 16.12.93 №3721.

31. Про відпустки: Закон України від 15.11.96 № 504.

32. Про оплату праці: Закон України від 24.03.95 № 108.

33. Про донорство крові та її компонентів: Закон України від 23.06.95 №239.

34. Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати: Закон України від 19.10.00 № 2050. ЛД-35. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" від 19.10.00 № 2056.

35. Про умови праці тимчасових робітників та службовців: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 №311.

36. Про умови праці тимчасових робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 №310.

37. Про порядок організації сезонних робіт: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.98 № 578.

38. Про доповнення Списку сезонних робіт і сезонних галузей: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.99 № 2167.

39. Про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №782.

40. Про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу: Постанова Кабінету Міністрів від 19.03.93 № 203.

41. Про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників: Постанова Кабінету Міністрів від 19.03.94 № 170.

42. Про встановлення письмової форми трудових договорів з працівниками, діяльність яких пов'язана з державною таємницею: Постанова Кабінету Міністрів від 16.11.94 № 779.

43. Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій та перелік робіт, які не є сумісництвом: Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43.

44. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці: Постанова Мінпраці від 01.09.92 №41.

45. Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях: затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 29.07.93 № 58.

46. Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.11.99 № 2028.

47. Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності: Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.95 № 66.

48. Про порядок внесення виправлення запису в трудовій книжці про назву роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник: Наказ Мінпраці від 07.08.00 № 18-3105.

49. Надання роз'яснення щодо питання застосування Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях: лист Міністерства юстиції від 02.08.2000 № 24-41-1111.

50. Про затвердження державного класифікатора України (Класифікатор професій ДК 003-95): Наказ Держстандарту України від 27.07.95 № 257.

51. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.97 № 346.

52. Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.01.98 № 45.

53. Порядок застосування Списку виробництв, цехів, професій та посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на роботах в яких надається право на щорічну додаткову відпустку: Наказ Міністерства праці і соціальної політики України від 30.01.98 № 16.

54. Стосовно поділу відпустки: Лист Міністерства праці і соціальної політики України від 04.11.00.

55. Про затвердження порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості: Постанова Кабінету Міністрів від 28.06.97 № 634.

56. Про гарантії і компенсації для працівників, які направ-ляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва: Постанова Кабінету Міністрів від 28.06.97№ 695.

57. Про затвердження положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій: Постанова Кабінету Міністрів від 28.06.97 № 700.

58. Порядок проведення індексації грошових доходів громадян: Постанова Кабінету Міністрів від 07.05.98 № 663. ЛД-60. Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселенім після повного відселення жителів: Постанова Кабінету Міністрів від 07.02.00 № 223.

59. Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість: Постанова Кабінету Міністрів від 02.03.98 № 255.

60. Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон: Постанова Кабінету Міністрів від 23.04.99 № 663.

61. Кульбашена О. Співвідношення понять "службовець", "державний службовець" у законодавстві України // Право України. -1999. - № 4.

62. Луценко А. Правове регулювання контрактної форми трудового договору: деякі проблеми і шляхи їх вирішення // Право України. -1999. - №7.

63. Солодовник Л. Юридичні факти - підстави виникнення трудових відносин // Право України. -2000. - № 1.

64. Свічкарьова Я. Регулювання праці в акціонерних товариствах // Право України. - 1998. - № 1.

65. Венедиктова В. Регулювання ненормованого робочого часу в умовах ринкової економіки // Право України. -1999. - № 7.

66. Зубковський В. Компенсація за невикористану відпустку // Право України. - 1999. - № 2.

67. Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію І дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 02.02.94 №3911.

68. Про Вишу раду юстиції: Закон України від 15.01.98 №22.

69. Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей: Закон України від 06.06.95 № 217.

70. Про охорону праці: Закон України від 14.10.92 № 2694.

71. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.98 № 137.

72. Про затвердження типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій: Постанова Держкомпраці СРСР від 20.07.84 № 213.

73. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116.

74. Перелік посад або робіт, які замішуються або виконуються працівниками, з якими підприємства, установи, організації можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність: Постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальним питанням і Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради профспілок від 28.12.77 №447/24.

75. Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність: затверджений Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальним питанням і Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради профспілок від 28.12.77 № 447/24.

76. Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність: затверджено наказом Міністерства праці України від 12.05.96 №43.

77. Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.06.93 № 472.

78. Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей: затверджено наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99.

79. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.93 № 623.

80. Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи, організації за порушення нормативних актів про охорону праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.93 № 754.

81. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок: Наказ Міністерства охорони здоров'я від 29.12.93 № 256 - КЗпП з постатейними матеріалами.

82. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх: Наказ Міністерства охорони здоров'я від 31.03.94 № 46 - КЗпП з постатейними матеріалами.

83. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками: Наказ Міністерства охорони здоров'я від 10.12.93 № 241 -КЗпП з постатейними матеріалами. 10

84. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми: Наказ Міністерства охорони здоров'я від 22.03.96 № 59 - КЗпП з постатейними матеріалами.

85. Типове Положення про навчання з питань охорони праці: Затверджено наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 17.02.99 №27.

86. Положення про медичний нагляд працівників певних категорій: Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 №45.

87. Про визначення сум на відшкодування шкоди інвалідам внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання: Постанова Кабінету Міністрів України від 30.07.92 № 433.

88. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз'яснення, коментарі // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - К.: Юрінком. -1997.

89. Шимон С. Про розмір відшкодування моральної шкоди. // Право України. - 1998. - № 12.

90. Шамшина І. Щодо концепції законодавства України про охорону праці // Право України. - 1998. - № 4.

91. Чанишева Г., Фадеенко А. Розгляд судами справ у спорах, що виникають з трудових правовідносин (окремі питання) // Право України. -1998. - № 8.

92. Яресько А. Розгляд колективних трудових спорів (конфліктів) // Право України. - 1998. - № 8.

МОДУЛЬ 1

Прочитайте Л-1...10 ЛД-1...21

1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА

План

1. Поняття і предмет трудового права

2. Метод трудового права

3. Система трудового права

4. Суб'єкти трудового права

5. Трудові правовідносини

У результаті вивчення теми студенти повинні знати:

- поняття, предмет, метод і систему трудового права;

- суб'єкти трудового права;

- трудові правовідносини.

Важливою умовою в життєдіяльності людей є праця, яка завжди становила і становить вольову діяльність, спрямовану на створення матеріальних цінностей. Тільки завдяки праці люди можуть задовольнити свої матеріальні та моральні потреби. Саме тому праця становить єдність двох функцій:

1) засобу до життя (матеріальне задоволення потреб працею);

2) сферу ствердження особи (моральне задоволення праці).

Трудова функція, що виконується тим чи іншим працівником,відображає конкретний зміст його праці. Вона поділяє працю на фізичну і розумову.

Трудове право - це система правових норм, які регулюють трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору та тісно пов'язаних з ними суспільних відносин, на основі поєднання прав і обов'язків суб'єктів із застосуванням специфічних санкцій для їх належного здійснення.

Предмет правового регулювання складають якісно відособлені суспільні відносини, правове забезпечення яких досягається за допомогою норм певної галузі. У трудовому праві ними, в першу чергу, виступають трудові відносини. Підставами виникнення цих відносин є юридичні факти, які породжують трудові відносини.

У систему суспільних відносин, що становлять предмет трудового права, крім власне трудових, входять також відносини, які тісно пов'язані з ними, передують, супроводжують їх або витікають з них. Це організаційно-управлінські відносини в сфері праці; відносини щодо працевлаштування (зайнятості); соціально-партнерські відносини; відносини щодо професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; відносини по нагляду І контролю за охороною праці і дотриманням законодавства про працю; відносини пов'язані із відшкодуванням заподіяної шкоди сторонами (матеріальна відповідальність); відносини щодо вирішення трудових спорів (процесуальні відносини).

Предметом трудового права є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору і відносини, що тісно пов'язані з трудовими.

Якщо, характеризуючи предмет трудового права, треба визначити, що або яке коло суспільних відносин регулює вказана галузь права, то метод трудового права відповідає на питання: як, якими способами, засобами, заходами здійснюється це регулювання.

Метод трудового права - це специфічний спосіб, що виражається у договірному виникненні, зміні і припиненні правовідносин, у поєднанні централізованого, а також локально-правового регулювання і можливості застосування спеціальних правових санкцій для забезпечення належного здійснення учасниками цих правовідносин своїх прав та обов'язків.

Система галузі права - це об'єктивно зумовлене об'єднання взаємопов'язаних внутрішньо погоджених правових норм, розділених по різних структурних підрозділах.

За структурою система права поділяється на галузь права; інститут права; норму права.

Система трудового права - це науково обґрунтована класифікація правових норм, що передбачає розподіл їх на загальну і особливу частину, а також на правові інститути за предметною ознакою регулювання.

Суб'єктами трудового права є учасники трудових та інших, тісно пов'язаних з ними, суспільних відносин, які можуть володіти трудовими правами і відповідними обов'язками та реалізовувати їх.

Основними суб'єктами трудового права є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа - роботодавець. Суб'єктами трудового права також є підприємство, установа, організація; трудовий колектив; профспілковий орган підприємства, установи, організації чи інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган; державні органи.

Правовий статус працівників тісно пов'язаний з трудовою правосуб'єктивністю, якою визначається сукупність трудової правоздатності та дієздатності.

Друга сторона трудових відносин представлена двома суб'єктами, за термінологією КЗпП України, підприємством, установою, організацією, а також власником (уповноваженим ним органом). Розмежування між підприємством і власником має досить практичне значення. Наприклад, у відносинах із заробітної плати, за загальним правилом, виступає не власник, як буквально вказано в багатьох статтях КЗпП, а підприємство.

У сфері застосування праці колективи називаються трудовими. Трудовий колектив - це всі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства на основі трудового договору, а також інших форм, що сприяють виникненню трудових відносин працівників з підприємством (ст. 252-1 КЗпП).

Добровільною громадською організацією, що об'єднує громадян як працюючих, так і тих, які навчаються, пов'язаних загальними інтересами залежно від своєї діяльності, є професійні спілки, що покликані представляти інтереси працюючих у питаннях виробництва, праці, побуту і культури.

Як суб'єкти трудового права виступають також державні органи, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю: державні комітети України, місцеві державні адміністрації та місцеві ради у межах відповідної території. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Трудові правовідносини - це двосторонні відносини працівника з власником по виконанню за винагороду роботи за обумовленою професією, спеціальністю, кваліфікацією або посадою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, що виступають формою закріплення суб'єктивних трудових прав і обов'язків.

До складу трудових правовідносин входять такі елементи: суб'єкт; об'єкт; зміст.

Змістом трудового правовідношення є конкретні трудові права та обов'язки, які набувають суб'єкти з моменту виникнення цього правовідношення.

Завдання для тестів

Доберіть правильні відповіді.

1. До предмета трудового права належать відносини:

1.1 Між чоловіком і жінкою під час роботи на будівництві власного будинку;

1.2 Між бібліотекою і читачем щодо відшкодування шкоди, завданої

втратою книжок;

1.3 Між поштою і поштаркою;

1.4 Між командиром військової частини і кухарем тієї самої частини;

1.5. Між інститутом міліції і викладачем кафедри криміналістики;

1.6 Між головою фермерського (селянського) господарства і його 18-річним сином, який працює у господарстві візничим;

1.7. Між Верховною Радою України і народним депутатом України;

1.8 Між Президентом і прем'єр-міністром України;

1.9 Між державною юридичною академією і студентами денної форми навчання стосовно відпрацювання трудового семестру;

1.10 Між директором підприємства і друкаркоюцього ж підприємства щодо друкування збірки його віршів;

1.11 Між магазином і продавцем;

1.12 Між власником приватного підприємства і податковою інспекцією;

1.13 Між прокурором району і слідчим цієї самої прокуратури;

1.14 Між членами акціонерного товариства;

1.15 Між директором цирку і гастрольною трупою, що працює у цирку в літній сезон.

Питання для самоперевірки

1.Поняття предмета трудового права

2.Метод трудового права

3.Поняття трудового права

4.Система трудового права

5.Структура системи. Загальна і особлива частина трудового права

2. ПРИНЦИПИ ТА ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА

План

1. Поняття та класифікація трудового права

2. Поняття та класифікація джерел трудового права

У результаті вивчення теми студенти повинні знати:

- поняття принципів трудового права та їх класифікацію;

- принципи трудового права, закріплені в Конституції України, КЗпП та інших нормативних актах;

- зміст принципів трудового права;

- поняття джерел трудового права та їх класифікацію;

- Конституцію України, КЗпП та інші нормативні акти, що регулюють трудові відносини;

- підзаконні нормативно-правові акти як джерела трудового права.

- міжнародні правові акти про працю.

У теорії права під правовими принципами розуміють керівні ідеї, які виражають суть, основні властивості та загальну спрямованість розвитку правових норм у межах всієї системи права або її окремих інститутів.

Під принципами трудового права розуміють керівні ідеї, положення, які визначають загальну направленість і основний зміст правового регулювання суспільних відносин щодо використання праці.

Принципи трудового права поділяють на загальні, міжгалузеві та окремих інститутів галузі права (галузеві).

Джерела права - це нормативно-правові акти, встановлені або санкціоновані державою, які мають зовнішню форму вираження.

Джерела трудового права - це нормативно-правові акти, прийняті компетентними державними органами або на договірному рівні, зокрема на підприємстві, за допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових суспільних відносин на підприємствах, в установах та організаціях, що використовують найману працю. Джерела трудового права в юридичному значенні в літературі визначаються як результати правотворчої діяльності органів держави, а також спільної нормотворчої діяльності органів держави, працівників і власників або уповноважених ними органів, їх представників у сфері застосування праці.

Класифікація джерел трудового права.

1. За видами відносин:

* такі, які регулюють трудові відносини,

* такі, які регулюють відносини, що тісно пов'язані з трудовими.

2. За сферою дії:

* загальні,

* спеціальні.

3. За юридичною силою:

* Конституція України,

* акти міжнародного регулювання праці,

* закони (загальні і спеціальні),

* підзаконні нормативно-правові акти.

Серед законів, що виступають джерелами трудового права, основне місце належить Конституції України, яка була прийнята 28.06.1996р.

Відповідні статті Конституції (ст. ст. 43, 44, 45, 46, 55, 56, 60 та ін.) закріплюють основні права громадян як суб'єктів трудового права.

Джерелами трудового права є пакти про права людини 1966 року, а також конвенції і рекомендації Міжнародної організації праці (МОП). Ст. 9 Конституції України передбачено, що діючі міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою, є частиною національного законодавства.

Основним джерелом трудового права є Кодекс законів про працю України, який набув чинності 1 червня 1972 року. Кодекс законів про працю складається з 18 глав та 265 статей. Глава 3 та 16 доповнені главами ЗА і 16А.

Підготовлено проект КЗпП за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року з урахуванням норм Конституції України та ринкових умов і особливостей їх впливу на трудові відносини. Проект містить 27 глав і 330 статей, які об'єднані в загальну (4 глави, 52 статті) і особливу частини. Особлива частина має два розділи: перший - розділ - інститути (16 глав, 138 статей); другий розділ - особливості регулювання праці окремих категорій працівників (7 глав, 60 статей).

Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження.

Вищим органом державної виконавчої влади України є Кабінет Міністрів - Уряд України, який на підставі Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента наділений правом видавати в межах своїх повноважень постанови і розпорядження.

Міністерство праці і соціальної політики України видає накази з питань праці, її оплати, умов зайнятості та соціального захисту населення.

Основними локальними актами на підприємствах, в установах, організаціях є статут, колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку.

Завдання для тестів

Доберіть правильні відповіді.

2.До джерел трудового права належать такі акти:

2.1 Конституція України;

2.2 Генеральна угода;

2.3 Закон України "Про державну службу";

2.4 Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію";

2.5 Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації";

2.6 Закон України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей";

2.7 Наказ міністра праці та соціальної політики України про призначення начальника обласного центру зайнятості населення України;

2.8 Галузева угода;

2.9 Регіональна угода;

2.10 Графік відпусток заводу "Продмаш" на 1999 рік;

2.11 Перелік посад з ненормованим робочим днем виробничого об'єднання "Нептун";

2.12 Список працівників, яким у зв'язку з шкідливими умовами праці надається молоко та інші рівноцінні харчові продукти виробничого об'єднання "Стелькенет";

2.13 Наказ генерального директора Одеської тютюнової фабрики про прийняття на роботу юрисконсульта Свиридова;

2.14 Наказ керівника підприємства про перенесення робочих днів у зв'язку із святкуванням Нового року;

2.15 Трудовий договір;

2.16 Контракт.

Питання для самоперевірки

1. Наведіть приклади загальних і спеціальних правових норм, що регулюють трудові відносини.

2. У чому виявляється єдність і диференціація трудового законодавства?

3. Які повноваження центральних органів виконавчої влади в галузі регулювання трудових відносин?

4. Як діють нормативно-правові акти про працю у часі, просторі і за категоріями працівників?

5. У яких нормативних актах закріплено принципи трудового права?

6. У яких статтях Конституції України закріплено принципи правового регулювання праці?

7. Назвіть види принципів, у чому їх відмінність.

3. ОСНОВНІ ПРАВА І ФУНКЦІЇ ПРОФСПІЛОК. ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ

План

1.Основні права та функції профспілок

2.Поняття і юридична природа трудового колективу. Види трудових колективів, їх повноваження

У результаті вивчення теми студенти повинні знати:

- основні функції профспілок;

- права профспілок у галузі нормотворчої діяльності і встановлення на підприємстві колективних умов праці;

- права профспілок у галузі застосування діючих норм трудового права і контролю за їх дотриманням;

- додаткові гарантії трудових прав членів виборних профспілкових органів;

- поняття і юридична природа трудового колективу;

- види трудових колективів, їх повноваження;

- колективи бригад, їх правовий статус.

Короткі теоретичні відомості

Професійна спілка - це добровільна самоврядна не прибуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами, за родом їх діяльності для захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів трудящих.

Основним у діяльності профспілок є право і обов'язок представляти і захищати інтереси своїх членів у взаємовідносинах з власником. Захисна і представницька функція профспілок, які допевнюються контрольними повноваженнями, складає основний напрямок їх діяльності.

Функції профспілок: захисна, представницька, контрольна.

Трудовий колектив - це усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства на основі трудового договору, а також інших форм, що викликають виникнення трудових відносин працівників з підприємством (ст. 252-1 КЗпП).

Законодавче розмежування повноважень трудового колективу на вказаних двох типах підприємствах дає підставу визначити два види трудового колективу:

1. На підприємствах з державною формою власності - це колектив найманих працівників з дещо обмеженими правами на участь в управлінні виробництва.

2. На підприємствах з колективною формою власності - трудовий колектив включає як працюючих, так і найманих працівників, оскільки і ті, й інші беруть участь своєю працею у діяльності підприємства.

У ст. 252-6,7,8 КЗпП визначено правовий статус колективу бригад. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про підприємства в Україні" трудовий колектив з правом найняття робочої сили:

* розглядає і затверджує проект колективного договору;

* розглядає і вирішує, згідно з статутом підприємства, питання самоврядування трудового колективу;

* визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг;

* бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує клопотання про представлення працівників до державних нагород.

Трудовий колектив державного та іншого підприємства, в якому частка держави або місцевої ради у вартості майна становить понад 50 відсотків:

* разом з власником вирішує питання про вступ і вихід підприємства з об'єднання підприємств;

* приймає рішення про оренду підприємства, створення на основі трудового колективу органу для переходу на оренду і викуп підприємства.

Повноваження трудового колективу всіх видів підприємств, де використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачене статутом, загальними зборами (конференцією) та їх виборним органом, члени якого обираються таємним голосуванням на зборах (конференції) трудового колективу строком на два-три роки не менше ніж 2/3 голосів.

Компетенція і повноваження трудового колективу та Його виборних органів визначені в статуті підприємства. У статуті підприємства визначається і орган, що має право представити інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та ін.).

Питання для самоперевірки

1 .Охарактеризуйте основні функції профспілок

2. Поняття трудового колективу

3. Види трудових колективів, їх повноваження

4. Правовий статус колективів бригад

4. КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

План

1. Загальна характеристика колективного договору

2. Контроль за виконанням і відповідальність за невиконання умов колективного договору

У результаті вивчення теми студенти повинні знати:

- поняття і основні функції колективного договору;

- сферу укладення і сторони колективного договору;

- зміст, порядок прийняття і дія колективного договору;

- контроль за виконанням і відповідальність за невиконання умов колективного договору.

Короткі теоретичні відомості

Ст. 17 Закону України "Про підприємства в Україні" визначає сферу, порядок і умови укладення колективного договору на підприємствах, що використовують найману працю.

Правнича наука розглядає колективний договір як інститут трудового права і як специфічний локально-правовий акт.

Колективний договір - це локально-правовий акт, що є письмовою угодою між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом, за допомогою якого забезпечується регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин на підприємстві та узгодження інтересів працівників та власників.

Функції колективного договору поділяють на три групи: інформативні, зобов'язальні, нормативні.

Згідно з ст.З Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом, з однієї сторони, і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а в разі відсутності таких органів представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовими колективами.

Сторони колективного договору:

* власник або уповноважений ним орган;

* трудовий колектив (а профспілкові чи інші органи лише уповноважуються ним до проведення переговорів, підготовки і підписання колективного договору).

Відповідно до ст. 17 КЗпП в Україні сфера укладення колективного договору залежить від двох факторів:

* використання найманої праці;

* наявності статусу юридичної особи.

Зміст колективного договору складають права і обов'язки сторін.

Колективний договір, угода набирають чинності дня підписання їх представниками сторін або з дня, зазначеного в колективному договорі, угоди. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть діючий, якщо інше не передбачене договором. У ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" не вказується строк, н^ який вкладається колективний договір. Цей строк визначається угодою сторін. На практиці колективні договори укладаються строком на один-три роки.

Завдання

Завдання 1

Заповніть пропуски:

1. У разі реорганізації _________підприємства, установи, організації колективний договір чинність протягом ___або може бути переглянутий за згодою сторін;

2. На новоствореному підприємстві колективний договір укладається з ініціативи однієї з сторін у ______ строк після реєстрації підприємства;

3. Примирна комісія з вирішення розбіжностей, які виникли під час укладення колективного договору, формується сторонами протягом ______ після складання протоколу розбіжностей;

4. Колективні договори підлягають повідомній реєстрації________

Завдання 2

На новоствореному підприємстві не була своєчасно проведена робота щодо укладення колективного договору у зв'язку з чим колективний договір не було укладено. Завідуючий вцділу Ількович подав заяву про відпустку, вимагаючи, крім основної відпустки 24 календарних дні, надати йому ще додаткову - 7 календарних днів, як працівнику з ненормованим робочим часом. Інспектор із кадрів заперечував, він вимагав документів, які б підтверджували, що Ількович дійсно відноситься до такої категорії працівників і має право на додаткову відпустку вказаної тривалості.

Підготуйте висновок.

Завдання З

Ознайомившись із змістом колективного договору підприємства, державний інспектор виявив норму, згідно з якою кожний працівник, що порушив трудову або виробничу дисципліну, буде притягатися до дисциплінарної та матеріальної відповідальності у вигляді штрафу. Крім того, працівникам, які допустили прогул без поважних причин, буде скорочуватися щорічна відпустка на кількість днів прогулу.

Чи відповідає вказана норма чинному трудовому законодавству?

Завдання 4

Директор автотранспортного підприємства і голова профспілкового комітету склали і підписали колективний договір, після чого в наказі по підприємству було оголошено про вступ договору в силу.

Чи законні дії директора автотранспортного підприємства і голови профспілкового комітету?

Який порядок укладення колективного договору?

Завдання 5

У колективному договорі акціонерного товариства були передбачені такі положення:

1) запровадити на підприємстві заводську пенсію працівникам підприємства - чоловікам, які досягли віку 58 років, жінкам - 53 роки і мають трудовий стаж - чоловіки 25 років, жінки - 20 років.

2) пенсія виплачується у розмірі мінімальної пенсії за віком, установленої в Україні.

Дайте висновок про правомірність такої норми.

Питання для самоперевірки

1. Загальна характеристика колективного договору.

2. Сторони і порядок укладення договору.

3. Яка структура та зміст колективного договору?

4. Хто контролює виконання колективного договору?

5. Відповідальність за невиконання обов'язків за колективним договором.

5. ПОНЯТТЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

План

1. Поняття та суть зайнятості населення

2. Суть та поняття безробітного

3. Гарантії і компенсації працівникам, що втратили роботу

У результаті вивчення теми студенти повинні знати:

- поняття і правове регулювання зайнятості населення;

- регулювання та організацію зайнятості населення;

- поняття безробітного і його правове становище;

- види гарантій і компенсацій працівникам, які втратили роботу;

- припинення і відкладення виплати допомоги по безробіттю.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана Із задоволенням особистих і суспільних потреб і така, що як правило приносить їм доход у грошовій чи іншій формі (ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення").

Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством, доходів, зареєстровані в Державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Не можуть бути визнаними безробітними громадяни:

1. Віком до 16 років, крім тих, які працювали і були звільнені за п.1ст.40КЗпП.

2. Громадяни, які вперше шукають роботу і не мають професії в разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи (тимчасової).

3. Громадяни, які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації.

4. Громадяни, які мають право на пенсію.

Для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення певних гарантій створюється Державна служба зайнятості.

Держава створює умови незайнятим громадянам та забезпечує їм такі види компенсації:

1. Надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій.

2. Виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

3. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю.

4. Надання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім'ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Служба зайнятості в Україні утворена Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.90 № 381 "Про створення державної служби зайнятості України". Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.91 № 47 затверджено Положення про державну службу зайнятості. Цим положенням державна служба зайнятості визнана централізованою структурою спеціальних органів, утворених для комплексного вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово працюючих громадян.

Міністерство праці України наказом від 01.03.94 № 14 затвердило Інструкцію про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості.

Питання для самоперевірки

1. Поняття зайнятості населення.

2. Правове регулювання працевлаштування громадян.

3. Організація зайнятості населення.

4. Гарантії і компенсації при втраті роботи.

МОДУЛЬ 2

Прочитайте ЛД-1...10; ЛД-22...68

1. ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

У результаті вивчення теми студенти повинні знати:

- поняття трудового договору. Сторони трудового договору.

- види і форми трудових договорів. Зміст і умови трудового договору;

- порядок укладення трудового договору;

- випробування при прийомі на роботу. Фактичний допуск до роботи;

- порядок оформлення трудової книжки; 24

- поняття і правове регулювання контракту як особливої форми трудового договору;

- трудові договори про сезонні та тимчасові роботи;

- правове регулювання сумісництва, заступництва, суміщення професій і посад.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З окремими категоріями працівників (керівників державних підприємств, державних службовців, суддів, прокурорів, народних депутатів, голів держадміністрацій) трудовий договір укладається лише після того, як відбувся акт обрання, призначення, затвердження.

Трудові відносини можуть виникати на підставі членства. Це стосується членів кооперативів, господарських товариств, колективних сільськогосподарських підприємств.

Сторонами трудового договору є працівник, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа (роботодавець).

Види трудових договорів (залежно від строку дії ст. 23 КЗпП):

* безстрокові, що укладаються на невизначений строк;

* строкові, які укладаються на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

* на час виконання певної роботи. Форма трудового договору:

- усна,

- письмова.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я. Змістом трудового договору є взаємні права і обов'язки сторін, зазначені в його умовах.

Умови трудового договору:

1. Обов'язкові:

- робоче місце (підприємство, установа,організація);

- трудова функція (робота, яка виконується працівником) включає :

* професію - вид трудової діяльності (юрист, лікар);

* спеціальність - поділ професії на різновиди (адвокат, суддя, хірург, терапевт);

* кваліфікацію - це рівень чи ступінь професійної підготовки, освіти. Для робітників вона визначається певним розрядом;

- оплата праці - це винагорода, яку отримує працівник за виконувану роботу чи надані послуги;

- строк дії трудового договору - період, на який він укладається; S час початку роботи, який повинен бути зазначений в наказі.

2. Факультативні:

* випробування при прийнятті на роботу;

* забезпечення житлом;

* відведення в дитячих садках місць для дітей працівників.

* забезпечення транспортом для проїзду на роботу.

Відповідно до ст.9 КЗпП умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України (ст. 22 КЗпП).

За взаємною згодою сторони при укладенні трудового договору можуть обумовити випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути зазначена в наказі (ст.26 КЗпП). У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно до ст.27 КЗпП строк випробування при прийнятті на роботу працівників, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати: трьох місяців; в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, - шести місяців, при прийнятті на роботу робітників - одного місяця.

Відповідно до ст.48 КЗпП трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні проводитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Під час затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № ЗОЇ "Про трудові книжки працівників", "Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 29 липня 1993 р. № 58 із змінами від 08.06.2001 та Іншими актами законодавства.

Контракт - це особлива форма трудового договору, в якій строк його дії, права, обов'язки, відповідальність сторін, умови розірвання договору можуть встановлюватись за угодою сторін.

Сфера застосування контракту визначена законодавством.

Контракт - це строковий трудовий договір.

Строковий трудовий договір може автоматично трансформуватись у договір на невизначений строк, якщо трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, але для контракту це положення не застосовується. Він може бути переукладений на новий строк, тільки за згодою сторін, тобто виникають активні юридичні дії - підписання контракту.

Правове регулювання сезонних робіт здійснюють на підставі Положення "Про порядок організації сезонних робіт", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 року № 578, Постановою KM України "Про список сезонних робіт і сезонних галузей" від29.11.1999, №2167.

Сезонними є роботи, які виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду, сезону, який не перевищує 6 місяців, а в лісовому господарстві - 9 місяців.

Сезонною вважається робота лише в тому випадку, коли вона включена до спеціального переліку, який затверджується Кабінетом Міністрів.

Тимчасовими є працівники прийняті на роботу на строк до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи - до 4 місяців. У наказі про прийом на роботу власник зобов'язаний вказати тимчасовий характер роботи. Якщо працівник пропрацював більше вказаного строку, він є постійним працівником.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо Інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін, тобто працювати за сумісництво. Така робота регулюється Положенням "Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій", затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Одержана за таку роботу заробітна плата при підрахунку середнього заробітку на основній роботі не враховується.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Виконайте:

Завдання 6

Адміністрація ТОВ "Ілан", приймаючи на посаду конструктора Фоменка і технолога Верченка, вимагала такі документи:

* паспорт;

* трудову книжку;

* диплом про закінчення вищого навчального закладу;

* характеристику з попереднього місця роботи;

* довідку про стан здоров'я.

Чи правомірна вимога адміністрації про пред'явлення вказаними особами всіх перерахованих документів? Як оформляється прийняття на роботу працівників?

Завдання 7

При розгляді трудового спору в суді про стягнення заробітної плати за 4-місячний період роботи зварника Адинабекова з МП "Вест", було встановлено, що Його прийняття на роботу не було належним чином оформлено, зокрема не було наказу. Заробітна плата документально не нараховувалась. Необхідно встановити, коли саме Адинабеков вступив у трудові відносини з МП "Вест".