Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері підприємницької діяльності

Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів (ст. 214). Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини в сфері господарській діяльності, зв'язаної з видобутком і оборотом дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів. Ці відносини регулюються законом «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів і контроль за операціями з ними» від 18 листопаду 1997 р., а також іншими нормативно-правовими актами.

Предметом злочину можуть бути дорогоцінні метали, дорогоцінні камені, ювелірні або побутові вироби з них або брухт таких виробів [83; 617].

Дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (палладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому виді і стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт і т. д.).

Дорогоцінні камені - природні і штучні (синтетичні) мінерали в сировину, неопрацьованому й обробленому виді (виробах): алмаз, рубін, сапфір, смарагд, александрит і ін. (повний перелік передбачений у ст. 1 названого Закону).

Об'єктивну сторону даного злочину характеризують дві форми відхилення особи від виконання визначеного обов'язку:

1) відхилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу добутих з надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих або знайдених дорогоцінних металів або дорогоцінних каменів, якщо це діяння зроблене у великому розмірі;

2) відхилення від обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, ювелірних або побутових виробів з них або брухту таких виробів.

Під ухиленням варто розуміти нездійснення особою у встановлений термін названих дій, у якому виражене його явне небажання виконувати свій обов'язок.

Афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих добавок. Тому предметом відхилення від обов'язкової здачі на афінаж виступають тільки дорогоцінні метали.

Дорогоцінні метали або дорогоцінні камені, добуті з надр або отримані з вторинної сировини, - результат їхнього витягу визначеним способом. Останнє не характерно для піднятих або знайдених предметів, наприклад самородків.

Відповідно до примітки до ст. 214 порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість зазначених у статті предметів, не зданих або не проданих, перевищує п'ятсот не оподатковуваних податків мінімумів доходів громадян.

Розглянута диспозиція є бланкетною, вимагає звертання до іншим нормативним актам для встановлення обов'язку особи зробити названі в ст. 214 дії. Так, ст. 12 названого вище закону передбачає, що збір, облік і здача відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, що утворяться в процесі виробництва, проводяться суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності в порядку, визначеному законодавством України. Продукти первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів здаються на переробні підприємства для афінажу дорогоцінних металів і рекуперації дорогоцінних каменів у порядку, визначеному законодавством України.

Склад даного злочину формальний. Злочин вважається кінченим з моменту відхилення особи від здійснення кожного з названих у ст. 214 дій.

Суб'єктивну сторону злочину характеризує прямий намір. Мотив і ціль можуть бути різними.

Суб'єктом злочину може бути особа, що досягла 16-літнього віку, на яке законом покладений обов'язок здійснення дій, передбачених у ст. 214. Зокрема, суб'єктом визнаються громадянин-підприємець і посадова особа суб'єкта господарської діяльності.

Покарання за злочин: по ст. 214 - штраф від трьохсот до тисячі не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або обмеження волі на термін до двох років.

РОЗДІЛ 4 КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРИКЛАДІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ («ВІДМИВАННЯ») ГРОШОВИХ КОШТІВ АБО ІНШОГО МАЙНА (ст.209 КК)

Легалізація грошових коштів або іншого майна, придбаного незаконним шляхом, становить собою одне з характерних явищ сучасної злочинності в сфері економіки.. В умовах перехідного періоду до ринкової економіки, процесі роздержавлення і приватизації внаслідок недостатнього правового регулювання цих процесів відбулося незаконне нагромадження в руках фізичних і юридичних осіб так званого «тіньового» капіталу, обіг якого стали називані «тіньовою» економікою. Дане явище є суспільно небезпечним, тому протидії йому приділяється значна уваги. Про що свідчить й Указ Президента України «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (див. Додаток 2).

«Тіньовий» капітал - це грошові кошти, що знаходяться у володінні юридичних або фізичних осіб і приховуються ними від оподаткування. Це засоби, фактично вилучені із законного товарообігу в економічній діяльності, їх не можна покласти в банк, придбані на них нерухомість, офіційно пустити в обіг для одержання прибутку, щоб не «засвітити» їх у різних формах державних обліків. Тому рух неврахованих оподаткуванням засобів відбувається потай, в обхід законної економічної діяльності [87; 360].

Таким чином, «тіньовий» капітал («брудні» гроші) - це підпільні, невраховані державою засоби на підприємствах, в організаціях будь-якої форми власності, а також у фізичних осіб, добуті шляхом розкрадання, привласнення, шахрайства, крадіжки, грабежу, ігрового і наркобізнесу і т. ін.

Легалізація за своєю сутністю - це виведення грошових коштів («брудних» грошей) із сфери «тіньового» капіталу в сферу законного його обігу, тобто надання грошовим коштам або якомусь майну статусу законної власності певної юридичної або фізичної особи. Отже, придбане незаконним шляхом стає фактично законною власністю.

Легалізація має дві форми: просту і складну. Проста легалізація за своєю структурою є лише стадією складної легалізації, яка становить собою багатоходову шахрайську фінансову операцію, в котрій беруть участь легальні комерційні фінансово-банківські структури.

Криміналістична характеристика - у чинному КК України опис злочинів, схожих з легалізацією, можна зустріти в главах про державні, посадові, господарські злочини, про розкрадання, про злочини проти державної або колективної власності. Однак це видимість схожості якихось окремих ознак. Легалізація - це тільки новий склад злочину, ознаки якого можна виявити при аналізі фінансових операцій з грошовими коштами, угод з іншим майном при здійсненні підприємницької або іншої економічної діяльності [73; 415].

Відсутність легальних джерел доходу у фізичних осіб або явна невідповідність їх вчинюваним ними операціям з великими грошовими сумами, придбання нерухомості, здійснення інших угод на суми, що значно перевищують доходи юридичної або фізичної особи, - все це ознаки легалізації грошових коштів.

Предметом безпосередньої о посягання цього є грошові кошти або майно. Під грошовими коштами розуміють не тільки гроші і валюту, а й банківські чеки, дорожні чеки, грошові перекази, інвестиційні цінні папери, облігації, сертифікати, товаророзпорядницькі документ, пред'явлення яких є достатнім для вступу в права, договори купівлі-продажу. позики, документи кредитування. Майно являє собою нерухомість, а також транспортні засоби, коштовності, благородні та рідкі метали. Безсумнівно, найбільш поширеним предметом безпосереднього посягання при вчиненні розглядуваного злочину є гроші, валюта, цінності та цінні папери. Спосіб вчинення. Легалізація як дія по виведенню незаконних доходів із «тіньової» економіки і наданню їм законного статусу здійснюється шляхом:

1) фінансових операцій;

2) укладення договорів купівлі-продажу, позики, кредитування;

3) підприємницької діяльності;

4) іншої економічної діяльності.

Фінансові операції охоплюють розрахункові і депозитні операції, наприклад звільнення від готівки шляхом перерахування її на рахунки підставних осіб (родичів, знайомих) і спеціально створюваних фірм, приховування грошей у посередників, скуповування цінних паперів (державних облігацій, чеків, векселів, депозитних і ощадних сертифікатів, ощадних книжок на пред'явника, приватизаційних цінних паперів, акцій та ін.).

Способи легалізації в підприємницькій діяльності дуже різноманітні і зводяться до незаконного одержання доходу в стадії виготовлення, зберігання, видачі, транспортування і реалізації (обмірювання, обважування, фальсифікація, завищення цін), обліку товарно-матеріальних цінностей, утаювання прибутків.

Способи легалізації безпосередньо пов'язані з хабарництвом, зловживанням посадовим становищем, корупцією, вимаганням, захопленням заручників, фінансовим шахрайством, кримінальним тероризмом. Тому вони різноманітні за характером, властивим самостійним складом злочинів. Наведемо деякі з них [73; 412]:

- участь посадових осіб, державних службовців, депутатів у комерційній діяльності для одержання особистою або корпоративного прибутку;

- «перекачування» державних засобів у комерційні структури і переведення грошей в готівку;

- надання пільг для своєї корпоративної групи (політичної. релігійної, національної) з відволіканням державних ресурсів;

- вплив на засоби .масової інформації для одержання особистої або корпоративної вигоди;

- використання державними службовцями підставних фірм, частіше за все оформлених на родичів;

- використання посадового становища для маніпулювання інформацією (перекручування, затягування термінів видачі і т. под.) з метою одержання особистої вигоди;

- бюрократичний «рекет», що виражається у вимаганні матеріальних засобів для їх «перекидання» в інші комерційні структури, політичні партії, благодійні фонди з прямою особистою вигодою;

- лобізм при прийнятті нормативних актів в інтересах певних груп;

- передавання державних фінансових ресурсів у виборчі фонди окремих претендентів.

Слідова картина - оскільки легалізація («відмивання») грошових коштів так чи інакше відображується в товарообігу, то її слідову картину складають [73;510]:

а) документи як сліди-предмети, котрі свідчать про банківську, бухгалтерську, підприємницьку та іншу діяльність, що відображує відділення від незаконного джерела грошових коштів і уведення їх у легальну економіку;

б) сліди різних пошкоджень у документах: монтаж, окреме і повне підроблення документа, травлення реквізитів, підроблення відбитків печаток, підписів, виготовлення документів із використанням сучасної комп'ютерної графіки і техніки друку;

в) утворення в пам'яті злочинця, потерпілого і свідків-очевидців ідеальних слідів процедур «відмивання») грошових коштів.

Гроші та цінні папери, що потрапляють в орбіту «відмивання», проходять через багато рук учасників злочину. Враховуючи те, що папір якісний, в окремих випадках не слід виключати можливість застосування сучасних засобів для виявлення слідів рук, потожирових плям для їх дослідження з метою ідентифікації. Треба пам'ятати. що, передаючи вимагачу гроші, потерпілий нерідко переписує їх номери, робить наче випадкові помарки або наносить малопомітні сліди, про Ідо заявляє органам слідства. Такі об'єкти підлягають попередньому дослідженню, а Іноді експертизі.

Особи злочинців різноманітні. Це особи, що так чи інакше беруть участь у політичній, економічній і громадській пильності, серед них депутати, працівники міністерств та інших державних установ, директори, економісти, бухгалтери підприємств з державною або колективною формою власності, керівництво підприємницьких структур, працівники митниці, банків, податкової служби і т. ін. Це також і просто шахраї, рекетири, грабіжники, корумповані чиновники всіх гілок влади (депутат, державний службовець, співробітник органів управління і т. под.), підживлюванні «брудними» грошима у вигляді нелегальних подарунків, хабарів і легальних благодійних пожертвувань громадським організаціям, партіям, рухам, фондам і т. ін. Корупція - це засіб «відмивання» грошей у найбільш загальному вигляді. В Україні кожне сьоме злочинне угруповання використовувало підкуплених чиновників і витрачало на них у 1980 р. 35%, а в 1995 р. 50% своїх доходів. Корумпованість характеризує сучасного злочинця, який бере участь у «відмиванні» брудних грошей.

Отже, особа злочинця, котрий легалізує «брудні» гроші, поєднує у собі риси ділка-керівника, підприємця, злодія, шахрая і корумпованого службовця із різних сфер державної і громадської діяльності.

Особливості порушення кримінальних справ цієї категорії і початкові дії слідчого:

Особливості порушення кримінальних справ про легалізацію грошових коштів полягають у тому, що процесу «відмикання» грошей має передувати якесь кримінальне каране діяння, сутність якого зводиться до незаконного придбання грошових коштів або манна. Інакше без злочинного придбання грошових коштів нема чого було б і «відмивати». Тому розслідування легалізації розпочинається з аналізу іншого незаконного діяння по створенню неврахованого майна, «тіньового» капіталу, прихованого від оподаткування. Це можуть бути такі, що знаходяться в провадженні або закінчені кримінальні справи про хабарництво, розкрадання, про посадові злочини, корупцію, фінансове шахрайство, вимагання і т. ін.

Ознаки легалізації можна виявити при аналізі даних про здійснення фінансових операцій з грошовими коштами, угод купівлі-продажу, оренди, позики та ін., з майном у ході підприємницької або іншої економічної діяльності. Процесу легалізації як злочинної діяльності завжди передують дві обставини:

а) злочинне нагромадження незаконного прибутку («брудних» грошей);

б) зберігання і приховування його від обліку і оподаткування. Обидві ці обставини не проходять безслідно і відображуються в офіційному документообігу та «чорній бухгалтерії», котру злочинець, як правило, веде паралельно, «для пам'яті».

Ознаки нагромадження незаконного прибутку стають очевидними в ході аналізу економічної діяльності юридичної або фізичної особи, вони відображують спосіб виробництва, рух товару. Якщо підприємство, фірма виробляє продукцію, то ознаки незаконного нагромадження пов'язані з витратою сировини на одиницю продукції, заміною дорогих інгредієнтів дешевими, порушенням технологічного процесу, що призводить до створення неврахованих «надлишків» сировини або готової продукції. При реалізації і поставках продукції нагромадження відбувається за рахунок обмірювання, обважування, фальсифікації, шахрайства, підроблення документів і т. под.

Незаконно нагромаджена продукція концентрується на складах зберігання і ретельно приховується від обліку і оподаткування. В офіційні документи в цьому разі вносять виправлення, нерідко сировина, гроші, товари передаються в інші підставні організації тимчасово, наприклад, при проведенні інвентаризації, ревізії, звіряння. При цьому матеріально-відповідальна особа, як правило, веде «чорну бухгалтерію».

Найбільш поширеними сферами вимивання «брудних» грошей є: фінансове шахрайство в кредитно-фінансовій і банківській діяльності, при приватизації державного майна, інвестиційній діяльності різних фондів. Однією з головних ознак легалізації є відсутність легальних джерел доходу у фізичних або юридичних осіб, невідповідність доходів проведеним фінансовим операціям, угодам з нерухомістю. Особливо явно ознаки легалізації простежуються на початковому етапі, коли відбуваються відділення коштів від злочинного джерела та їх інтеграція через банки та інші кредитні установи у фінансову систему держави або поміщення на рахунки іноземних банків [73; 219].

Фінансові операції мають широку сферу застосування, охоплюючи розрахункові, депозитні та інші операції. Поширеним прийомом легалізації є звільнення від готівки на рахунках злочинців шляхом перерахування її на рахунки підставних осіб, родичів, знайомих, співучасників і партнерів по бізнесу.

Фінансове шахрайство - один з найбільш поширених видів злочинної діяльності, безпосередньо пов'язаної з приватними інвестиційними фондами типу «Швидкі гроші», коли вклади громадян привласнювалися шахраями, акумулювалися в іноземних банках.

Про ознаки легалізації у сфері приватизації можуть свідчити, наприклад:

1) заниження балансової вартості приватизованих об'єктів;

2) придбання посадовою особою акцій на суму понад 5% статутного капіталу;

3) привласнення або передача державного майна акціонерним товариствам, благодійним фондам без згоди трудових колективів;

4) використання державних засобів від приватизації для придбання дач, транспорту, проведення євроремонту;

5) використання на аукціонах підставних осіб;

6) необґрунтована відмова особам, що подали заяву на участь в аукціоні;

7) внесення підроблень у договори оренди і передача об'єктів у довгострокову оренду без згоди трудових колективів і т. ін.

Наведені особливості легалізації свідчать про складність збирання інформації, необхідної для порушення кримінальної справи про легалізацію грошових коштів як самостійний злочин, для якого головною ознакою є встановлення незаконного походження грошових коштів і майна. Тому кримінальні справи порушуються:

а) за матеріалами різних перевірок, аналізу суміжних злочинів, пов'язаних з легалізацією;

б) за матеріалами оперативних розробок органів дізнання СБУ і МВС.

У першому випадку матеріали надходять від спеціалізованих підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю (УБЕЗ) і організованою злочинністю (УБОЗ) у системі МВС і СБУ. Слідчий разом з органом дізнання розробляє план реалізації таких матеріалів і порушення кримінальної справи.

У другому випадку органи дізнання в порядку, зазначеному в сі. 103 КПК, проводять оперативно-розшукові заходи по фактах виявлення ознак легалізації або здійснюють перевірку за повідомленнями, заявами. Зібрані матеріали передаються слідчому який вирішує питання про порушення кримінальної справа і початок розслідування. Складається план реалізації оперативних матеріалів і розробляється тактична операція, наприклад, «Затримання з доказами», «Одночасне вилучення незаконного прибутку в декількох осіб», «Обшук на робочому місці і затримання», «Арешт рахунків у банках», «Одночасна виїмка документів у відповідних установах» і т. ін.

Механізм легалізації - це складний ланцюг взаємодій різних осіб і установ, його ефективність залежить від того, на якому етапі легалізації виявлені ознаки злочину. В будь-якому разі взаємодія тут відбувається між двома суб'єктами:

а) злочинцем - власником «брудних» грошей, який вживає заходів щодо їх легалізації, і

б) співучасником - державним службовцем, посадовою особою, яка безпосередньо виконує функцію легалізації за певну винагороду, тобто корупціонером.

Якщо взяти за основу схему «злочинець --> корупціонер», то можна зробити висновок, що при порушенні кримінальної справи про легалізацію можуть, виникнути такі три слідчі ситуації [74; 229].

Перша ситуація характеризується наявністю інформації про факти і ознаки легалізації, злочинець відомий (затриманий з доказами, перевіркою, ревізією встановлено незаконно нажитий прибуток - грошові кошти, майно), але невідомі безпосередній виконавець - корупціонер і спосіб легалізації.

Друга ситуація характеризується наявністю незаконних операцій щодо легалізації «брудних» грошей у певній державній структурі (наприклад, розслідувана справа про корупцію, одержання хабарів), але невідомі джерело «брудних» грошей та їх хазяїн-злочинець.

Третя ситуація виникає тоді, коли є інформація про вчинені факт легалізації, відомі злочинець і корупціонер, але невідомі способи легалізації та інші особи, що беруть участь у відмиванні «орудних» грошей.

Організаційно-тактичні дії слідчого в типових ситуаціях досудового слідства.

Відповідно до особливостей порушення кримінальних справ про легалізацію грошових коштів із і виникаючих при цьому с слідчих ситуацій розслідування розпочинається з аналізу організації (підприємства), її виробничої, економічної та фінансової діяльності, виявлення «ланцюгу» документообігу і встановлення місця знаходження документів для їх вилучення. З цією метою проводяться допити свідків, підозрюваних, виїмки документів, обшуки на робочих місцях підозрюваних, огляди документів, їх дослідження слідчим, фахівцем, ревізії, судові бухгалтерські, економічні та криміналістичні експертизи.

Разом з тим слідчий продовжує співробітництво з органом дізнання по збиранню відсутнього доказового матеріалу шляхом дачі окремих доручень.

Зібраний органом дізнання і слідчим при перевірці заяв, повідомлень матеріал дозволяє визначити загальний напрямок розслідування і будувати слідчі версії, насамперед за характером слідчих ситуацій, що сформувалися.

Так, у першій ситуації, при затриманні злочинця з доказами, висунення слідчих і оперативних версій максимально прив'язується до конкретних сфер фінансової, підприємницької та економічної діяльності злочинця, спрямоване на з'ясування місця знаходження джерела грошових коштів або іншого майна, добутого незаконним шляхом; зв'язків з корупціонерами. Версії будуються за двома напрямками:

а) про суб'єкта - співучасника легалізації і

б) про спосіб легалізації, встановлення механізму і осіб, що беручи, участь в ній.

При відпрацьовуванні першого напрямку, коли підозрюваний затриманий з доказами, а корупціонер - співучасник «відмивання» коштів невідомий, висуваються три версії:

а) чи с затриманий злочинцем, а виявлені в нього грошові кошти (майно, коштовності, цінні папери) добуті злочинним шляхом і приховуються ним від обліку і оподаткування;

б) хто є посередником - корупціонером, який безпосередньо здійснює фінансові махінації для легалізації «брудних» грошей;

в) можливо, підозрюваний не злочинець, а виявлені грошові кошти є законною власністю фізичної або юридичної особи [76; 310].

Якщо підозрюваний юридична особа, то окремі версії бажано будувати щодо структури підприємства, господарських зв'язків - внутрішніх і зовнішніх, фінансового стану, наявності представництв, філій, дочірніх підприємств. Особливу увагу слід приділити питанням: «Хто є засновником?», «Хто володіє контрольним пакетом акцій?». Можливо, підозрюваний лише співучасник, член злочинної групи.

При відпрацьовуванні другою напрямку - встановлення способу і механізму легалізації - версії будують щодо схеми фінансової операції руху грошових коштів, котрі легалізуються. З'ясовуються установа і особа, яка виконала відділення частини грошових коштів від приховуваного джерела, якими документами і хто це оформив. Потім простежується рух грошових коштів, що легалізуються, по системі фінансово-банківських установ. Окремі версії можуть бути побудовані за суб'єктом і способом легалізації, наприклад, «Управляючий і головний бухгалтер банку є співучасниками - корупціонерами при виконанні фінансової операції». При перевірці окремої версії необхідно встановити, яку роль кожен учасник грав у «відмиванні» «брудних» грошей, яким є спосіб фінансової комбінації, хто ще був задіяний у ній і т. ін.

Допит свідків має свої особливості, оскільки останні нерідко не бажають повідомляти об'єктивну інформацію про способи легалізації, в якій вони брали участь як працівники державної або комерційної установи, а свідчити проти себе вони не зобов'язані, оскільки це їх законне право. Тому допит слід будувати, виходячи з фактів, документів, оперативних даних, одержаних у ході слідства. Традиційний прийом встановлення психологічного контакту в цих випадках майже не спрацьовує. Необхідно ще пред'явлення доказів, як це рекомендується при допитах підозрюваного або обвинуваченого.

Друга слідча ситуація діаметрально протилежна першій. Тут корупціонер відомий, оскільки він затриманий з доказами на гарячому на виконанні незаконних фінансових операцій при ревізії або перевірці контрольно-ревізійної установи. Є документи, тобто факт фінансового зловживання наявний. В цьому разі опрацьовуються питання: чи с виявлена незаконна операція «відмиванням», або не помилка, або законна операція, хто є замовником, тобто злочинцем - хазяїном грошових засобів, що легалізуються, і т. інш.

Кримінальна справа в цій ситуації, як правило, порушується за матеріалами перевірок, тому розслідування розпочинається з вивчення документообігу і встановлення схеми його рухів, тобто визначення місць знаходження документів, котрі фіксують незаконну фінансову операцію. Тут початковими слідчими діями є виїмка або обшук для вилучення документів, їх огляд і слідче дослідження Треба зазначити, що іноді виїмка документів є суцільною, наприклад, за якийсь період. Така тактика виїмки ускладнює проведення судово-бухгалтерської експертизи та інших досліджень, вимагає багато сил і засобів. Тому, готуючись до виїмки або обшуку, слід запросити фахівців і скласти схему руху фінансових документів, що відображують конкретну операцію, встановити місця їх знаходження (зберігання) і тільки після цього здійснити одночасну виїмку необхідних документів. На підприємстві та в установі призначається ревізія, іноді з повним відновленням бухгалтерського обліку. При цьому призначається судово-бухгалтерська або економічна експертиза, а у разі виявлення в документах виправлень, підроблень, матеріальної або інтелектуальної підробки - відповідні криміналістичні експертизи.

У розглядуваній ситуації можуть проводитися затримання підозрюваних, обшук на робочих місцях і за місцем проживання підозрюваних і обвинувачених.

Отже, для першої та другої слідчих ситуацій характерними слідчими діями є: виїмка, затримання, обшук, допит, огляд, проведення ревізії, судових експертиз.

Третя ситуація с найбільш сприятливою, коли відомі злочинець і корупціонер, але не повністю відомі способи легалізації, коло осіб, що беруть участь у злочині, розмір і походження джерела «брудних» грошей. Своєчасна виїмка і робота з документами с важливою особливістю розслідування економічних злочинів взагалі і відмивання «брудних» грошей зокрема. Тут слід мати на увазі, що легалізація грошових коштів або іншого майна може проводитися шляхом здійснення цивільних угод, коли одна угода маскує іншу, що приховує справжні наміри сторін. Зовні це може виглядати як укладення договору дарування, позики, позички, зберігання, купівлі-продажу та інших угод. Останні можуть бути обтяжені відкладувальними і скасовувальними умовами з метою маскування справжніх цілей. У такій ситуації необхідно вилучати всі документи, що стосуються угоди і окремо допитувати не тільки її учасників, а й всіх осіб, що беруть участь в її оформленні. Всі угоди припускають одержання незаконного прибутку.

Легалізація може бути здійснена в спосіб, не пов'язаний з одержанням прибутку як основної мети. «Відмивання» може відбуватися шляхом направлення коштів на благодійні цілі, охорону здоров'я, розвиток спорту, захист прав, законних інтересів та інших нематеріальних потреб громадян, одержання суспільних благ. Створення різних благодійних фондів - один із поширених способів легалізації. При розслідуванні такої легалізації слід звернути увагу на дві особливості: а) розшук і забезпечення схоронності майна для наступної його конфіскації; б) застосування заходів цивільно-правового характеру про визнання угод зовсім незначними і недійсними [69; 115].

Початкові і наступні слідчі дії при розслідуванні економічних злочинів взагалі і легалізації грошових коштів зокрема проводяться з додержанням загальних процесуальних норм і рекомендацій криміналістичної тактики. Слідчий використовує всі вербальні і нонвербальні тактичні засоби. Разом з тим деякі слідчі дії характеризуються певними особливостями, зокрема затримання, доїш г, огляд і попереднє дослідження документів.

Затримання ефективно своєю раптовістю, але часто йому притаманна непідготовленість. Воно повинно бути обґрунтованим і доцільним, а не затриманням заради затримання, щоб не було потреби вибачатися і звільняти затриманого. Затримання як слідчу дію не треба змішувати з короткочасним затриманням, що, як правило, проводиться органом дізнання в ході перевірочної оперативно-розшукової діяльності, головним чином у ситуації безпосереднього виявлення злочинної діяльності.

Затримання як слідча дія частіше за все с тактичним засобом реалізації зібраних оперативних матеріалів, порушення кримінальної справи і початку розслідування. Орган дізнання передає зібрані матеріали слідчому, а останній разом з органом дізнання вирішує питання про порушення кримінальної справи і про те, якою слідчою дією розпочати розслідування. Якщо матеріали обґрунтовані, а виявлені факти дозволяють затримати підозрюваного з доказами, то слідчий виносить постанову про затримання і визначає тактику його впровадження.

Ретельна підготовка до затримання і повторна перевірка фактичних матеріалів органу дізнання дозволять слідчому уникнути необґрунтованих затримань. Раптовість затримання спрацьовує тоді, коли підготовка і перевірочна діяльність ведуться потай оперативними засобами, з документуванням фото-, відео- і звукозаписом фактів злочинної діяльності.

Допит. Нерідко розслідування розпочинається з встановлення і допиту свідків, то проходили у кримінальних справах, котрі передували легалізації (корупція, хабарництво, розкрадання і т. ін і що дозволяє не тільки встановити злочинні зв'язки і механізм легалізації, а й з'ясувати нових свідків. Допит останніх спрямований на встановлення безпосереднього предмета легалізації, його кількості, виду і стану, способу легалізації, осіб, що беруть участь у цій операції, їх способу життя, майнового стану, наявності зв'язків з державними структурами, міліцією, прокуратурою, судом, депутатським корпусом, місцевою адміністрацією та ін.

Допит підозрюваних і обвинувачуваних рекомендується проводити негайно тільки у випадках затримання з доказами. В інших випадках не слід поспішати, оскільки без зібраних викриваючих доказів важко сподіватися на об'єктивні показання підозрюваного при пред'явленні обвинувачення. Слідчий, готуючись до допиту обвинуваченого, мусить зібрати достатню кількість оперативної задокументованої фото-, звукозаписом, відеозйомкою інформації, забезпечити свідоцьку базу. Тільки тоді можна розпочинати допит, використовуючи всі рекомендовані прийоми криміналістичної тактики для викриття обвинуваченого в неправді і встановлення об'єктивної істини у справі.

Огляд. Оскільки виїмка документів у багатьох випадках є початком розслідування «відмивання» коштів, то слідчий огляд документів після виїмки є важливою дією. Огляд супроводжується попереднім дослідженням із застосуванням технічних засобів і за участю фахівців - криміналіста, бухгалтера, економіста. Фахівець - криміналіст має досліджувати документ і встановити наявність технічних підроблень, виправлень, невідповідність реквізитів (штампів, печаток) джерелу документа. Фахівці-бухгалтери допоможуть слідчому сформувати документи за джерелами їх походження в злочинному «ланцюгу» механізму легалізації. Отже, в ході огляду і попереднього дослідження слідчий підготується до призначення різних видів судових експертиз.

Судові експертизи призначаються і проводяться в загальному порядку відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства і рекомендацій криміналістичної тактики.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ