Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері підприємницької діяльності
Поняття та специфіка злочину у сфері підприємницької діяльності, підстави притягнення до кримінальної відповідальності за їх скоєння. Криміналістична характеристика цих злочинів на прикладі розслідування легалізації грошових коштів або іншого майна.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.11.2010 |
| Размер файла | 169,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Як свідчить практика, матеріали комплексних ревізій, передані в органи внутрішніх справ, часто стають підставою для порушення кримінальних справ.
Вагоміше значення має ревізія, яка призначається за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства, оскільки вона є методом збору доказів по кримінальній справі. За допомогою такої ревізії не тільки підтверджуються факти зловживань, викриті попередньою ревізією або оперативним шляхом, але й виявляються нові факти розкрадань товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, встановлюються учасники злочинних дій.
Враховуючи те, що майже кожний злочин, пов'язаний із господарською діяльністю, потребує призначення ревізії, оперативні працівники Державної служби боротьби з економічною злочинністю та слідства повинні правильно розуміти суть і особливості ревізії, яка призначається за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства, вміти кваліфіковано організувати її підготовку і проведення і цим самим забезпечувати ефективність і реалізацію усіх можливостей такої перевірки [93; 52].
Документальна ревізія, яка проводиться за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства, залишаючись методом фінансово-економічного контролю, одночасно відповідно до ст. 66 КПК України є способом збору доказів. Цією статтею передбачено право особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора вимагати від контрольно-ревізійних органів держави, суб'єктів управління та власника проведення ревізії господарської діяльності підприємств, установ, організацій тощо. Крім того, це право працівників міліції закріплено у п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію».
Вимога органу дізнання чи слідчого породжує процесуальні правовідносини між дізнавачем і слідчим з одного боку і посадовою особою, яка уповноважена призначити документальну ревізію, з другого. Посадова особа зобов'язана не лише дати відповідне розпорядження щодо призначення ревізії, але й забезпечити її якісне проведення і надати слідчому або дізнавачу акт ревізії. Проведення будь-якої ревізії, включаючи й ревізію за ініціативою правоохоронних органів, регламентується не кримінально-процесуальним законодавством, а Законом України «Про Державну контрольно-ревізійну службу», тобто нормами адміністративного права. При наявності вимоги слідчого або органу дізнання безпосередньою підставою для проведення ревізії є наказ або розпорядження відповідної посадової особи контрольно-ревізійного органу. Таким чином, при проведенні ревізії ревізор виконує службове доручення і повністю підпорядковується не слідчому чи дізнавачу, а особі, яка призначила ревізію. Його права й обов'язки ґрунтуються на нормах адміністративного права. Звідси випливає сутність призначеної за ініціативою правоохоронних органів ревізії, а саме використання існуючого адміністративно-правового інституту в інтересах розслідування кримінальних справ про розкрадання та інші корисливі зловживання.
Ревізія за ініціативою органу дізнання або попереднього слідства може бути проведена за перевірочними матеріалами як до порушення кримінальної справи, так і після її порушення.
За результатами проведення ревізії слідчий чи орган дізнання одержує акт ревізії з доданими до нього документами та іншими матеріалами. Відповідно до ст. 65 КПК України акт ревізії як джерело доказів належить до розряду «інших документів». За допомогою акта ревізії слідчий установлює фактичні дані, які мають значення для справи, і використовує їх для доказу певних обставин. Проведення ревізії на вимогу слідчого визначено процесуальним законодавством як спосіб збору доказів.
Таким чином, докази збирає не ревізор, а слідчий, який за допомогою ревізії отримує матеріали і шляхом їх вивчення установлює фактичні дані про обставини злочину, що мають значення судових доказів. Отже, способом доказів є не проведення ревізії як такої, не дії ревізора, а діяльність слідчого, спрямована на проведення ревізії і використання у процесі розслідування акта ревізії. Матеріали ревізії стають джерелом доказів тоді, коли вони додаються до справи, а фактичні дані про обставини скоєння злочину набувають значення судових доказів лише після того, як слід? чий їх установить і використає в процесі доводження.
Ревізія, яка проводиться за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства, має суттєві відмінності від комплексної документальної ревізії.
Безпосередньою підставою проведення комплексної ревізії та ревізії на вимогу органів дізнання і слідчого є наказ керівника підрозділу державної контрольно-ревізійної служби, керівника вищого галузевого органу управління, якому підпорядковано підприємство, або власника підприємства недержавної форми власності [98;76].
Необхідність в організації і проведенні ревізії за ініціативою органу дізнання чи слідчого може виникати як при попередній перевірці матеріалів про злочин, так і на будь-якому іншому етапі розслідування. Статтею 11 Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачено проведення ревізії за дорученням правоохоронних органів у будь-який час. Проте співробітники органів внутрішніх справ повинні зважати на те, що , процес призначення, підготовки і проведення ревізії займає багато часу. Крім того, у ході перевірки часто з'ясовуються факти, які потребують додаткової слідчої або оперативної роботи. Неврахування цих обставин може спричинити продовження строків розслідування.
У зв'язку з цим питання про призначення і організацію проведення ревізії повинно вирішуватися оперативно, як тільки виникає необхідність у перевірці фінансово-господарських операцій підприємства.
РОЗДІЛ 3 ПІДСТАВИ ПРИТЯГНЕННЯ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СКОЄННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1 Порушення порядку заняття господарською і банківською діяльністю
Порушення порядку заняття господарською і банківською діяльністю (ст. 202). Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини в сфері заняття господарською діяльністю.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 202, характеризується наступними порушеннями порядку заняття господарською діяльністю:
1) здійснення без державної реєстрації підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню;
2) здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;
3) здійснення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з порушенням умов ліцензування. Відповідальність за кожне з цих діянь настає за умови, що воно було зв'язано з одержанням доходу у великих розмірах, тобто коли сума доходу в тисячу і більш раз перевищує не оподатковуваний податком мінімум доходів громадян (відповідно до примітки до даної статті) [83; 562].
Господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, зв'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт (стаття 1 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» від 1 червня 2000р.). Підприємницька діяльність визначається в Господарському кодексі України від 16 січня 2003 року №436-IV як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою одержання прибутку, здійснювана фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єктів підприємницької діяльності в порядку, установленому законодавством.
Здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації означає заняття цією діяльністю без реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності. Така реєстрація здійснюється відповідно до Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV. Незаконної є підприємницька діяльність узагалі без реєстрації або до моменту реєстрації.
Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, і порядок одержання ліцензії визначені Законом України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності». До ліцензуємої господарської діяльності, зокрема, відноситься виготовлення і реалізація лікарських засобів, особливо небезпечних хімічних речовин, медична і ветеринарна практика, зовнішньоекономічна діяльність і ін. Така господарська діяльність є незаконної, якщо її здійснюють узагалі без ліцензії або під час оформлення ліцензії до моменту її одержання.
Під порушеннями умов ліцензування варто розуміти порушення особою, що одержала ліцензію, визначених кваліфікаційних, організаційних, технологічних і інших вимог, обов'язкових при здійсненні ліцензованого виду господарської діяльності, наприклад заняття такою діяльністю не в тій місцевості або місці, що зазначено в ліцензії.
Злочин вважається кінченим з моменту здійснення будь-якого передбаченого ч. 1 ст. 202 діяння, від якого отриманий доход у великих розмірах.
Суб'єктивна сторона злочину - прямий намір.
Суб'єктом злочину може бути особа, що досягла 16-літнього віку і зобов'язана реєструвати підприємницьку діяльність, або одержувати ліцензію на здійснення господарської діяльності, або дотримувати умови ліцензування. Суб'єктом здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування є особа, що має відповідну ліцензію.
Частина 2 ст. 202 передбачає самостійний склад злочину.
Безпосередній об'єкт цього злочину - суспільні відносини в сфері діяльності банків, небанківських фінансових установ і професійної діяльності на ринку цінних паперів [83; 563].
Об'єктивна сторона злочину характеризується порушеннями порядку здійснення банківської діяльності, банківських операцій, професійної діяльності на ринку цінних паперів або операцій небанківських фінансових установ. Порушення складаються в здійсненні такий діяльності або операцій:
1) без державної реєстрації;
2) без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством;
3) у порушенні умов ліцензування. Кожне з цих порушень повинно бути зв'язане з одержанням доходу у великих розмірах, що розуміється так само, як і в частині 1 ст. 202.
Банківська діяльність - це діяльність по залученню у внески коштів фізичних і юридичних осіб і розміщенню зазначених засобів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриттю і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб. Така діяльність може здійснюватися банками, тобто юридичними особами, що мають виключне право на здійснення в сукупності таких операцій на підставі ліцензії Національного банку України. Правові основи створення банків, їхньої державної реєстрації, ліцензування і діяльності передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.
Поняття «банківські операції» по своєму обсязі ширше, ніж поняття «банківська діяльність», і містить у собі також операції з валютними цінностями, емісію власних цінних паперів, організацію купівлі і продажу цінних паперів з доручення клієнтів, здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені, надання гарантій і поручительств і інших зобов'язань від третіх осіб, що передбачають їхнє виконання в грошовій формі і др. Перелік банківських операцій передбачений у ст. 47 названого вище Закону. Деякі банківські операції можуть здійснювати небанківські фінансові установи після одержання відповідної ліцензії. Положення про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківськими установами затверджено постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2001 р. №3442.
Професійна діяльність на ринку цінних паперів - це підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів і організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному й іншому обслуговуванню випуску і обертанню цінних паперів, що є, як правило, винятковим або переважним видом діяльності. Види професійної діяльності на ринку цінних паперів передбачені Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р. Таку діяльність можуть здійснювати юридичні і фізичні особи тільки після одержання ліцензії в порядку, встановленому законодавством.
Небанківськими фінансовими установами є юридичні особи, що відповідно до закону роблять одну або кілька фінансових послуг і які внесені до відповідного реєстру в порядку, установленому законом. Зокрема, це кредитні союзи, ломбарди, лізингові компанії, довірчі суспільства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії й інші юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Під операціями таких установ варто розуміти ті з них, що здійснюються при наданні фінансових послуг, визначення і перелік яких дані в Законі України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001р.
Злочин вважається кінченим з моменту здійснення будь-якого передбаченого ч. 2 ст. 202 діяння, від якого отриманий доход у великих розмірах.
Суб'єктивна сторона злочину - прямий намір [83;558].
Суб'єкт злочину характеризується тими ж ознаками, що і по ч. 1 даної статті.
Покарання за злочин: по ч. 1 ст. 202 - штраф від ста до двохсот п'ятдесятьох не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або виправних робіт на термін до двох років або обмеження волі на той же термін; по ч. 2 ст. 202 - штраф від двохсот до п'ятисот не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або обмеження волі на термін до трьох років [83;556].
3.2 Заняття забороненими видами господарської діяльності
Заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203). Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини в сфері заняття господарською діяльністю [83; 564].
Об'єктивна сторона злочину виражається в занятті видами господарської діяльності, у відношенні яких мається спеціальна заборона, установлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями Кримінального кодексу.
Чинне законодавство не передбачає єдиного вичерпного переліку спеціально заборонених видів господарської діяльності. Тому при застосуванні ст. 203 варто враховувати те, що в ній мова йде про спеціальну законодавчу заборону визначеного виду господарської діяльності. Це означає, що законодавець установлював заборону, з огляду на особливості визначеного виду господарської діяльності. Саме ці особливості визначають суспільно небезпечний характер порушення такої заборони.
Діяльність, зв'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобутком янтарю, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, зв'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз і розробкою, іспитом, виробництвом і експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їхніми космічними запусками з якою-небудь метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами й організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами.
Діяльність, зв'язана з технічним обслуговуванням і експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) і супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, що мають наземну станцію дієвідміни на території України і створюються або розвертаються за допомогою національних ракетносіїв або національних космічних апаратів) здійснюється винятково державними підприємствами й об'єднаннями зв'язку. Діяльність, зв'язана з виробництвом бензинів моторних масел (А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, А1-93Ек, А-95Ек, А-98Ек) зі змістом не менш 5 відсотків високооктанових кисневмісних добавок - абсолютизованого технічного спирту і этил-трибутилового ефіру, здійснюється нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Діяльність, зв'язана з виробництвом зазначених високооктанових кисневмісних добавок, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Не утворить ознак злочину, передбаченого ст. 203, заняття дозволеними видами господарської діяльності, чинене особами, яким узагалі заборонено займатися підприємницькою діяльністю (військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, а також інших органів державної влади і керування й ін.). Заняття господарською діяльністю, що підлягає ліцензуванню, без спеціального дозволу (ліцензії) кваліфікується по ст. 202.
Злочин вважається кінченим, коли особа фактично почала здійснювати заборонену господарську діяльність. Суб'єктивна сторона злочину - прямий намір, що характеризується усвідомленням винною особою незаконності своєї господарської діяльності. Суб'єкт злочину - будь-яка особа, що досягла 16-літнього віку [83; 566].
Заняття забороненою господарською діяльністю кваліфікується по ст. 203 за умови, що воно не містить складу іншого злочину. Так, наприклад, виготовлення і поширення матеріалів, що пропагують культ насильства і жорстокості, а також порнографічних предметів охоплюється відповідно статтями 300 і 301.
Частина 2 ст. 203 установлює відповідальність за ті ж дії, зв'язані з одержанням доходу у великих розмірах або скоєні особою, раніше осудженною за заняття забороненим видом господарської діяльності.
Відповідно до примітки до ст. 203 одержання доходу у великому розмірі має місце, якщо його сума в тисячу і більш раз перевищує не оподатковуваний податком мінімум доходів громадян.
Покарання за злочин: по ч. 1 ст. 203 - штраф від п'ятдесятьох до ста не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до трьох років; по ч. 2 ст. 203 - обмеження волі на термін до п'яти років з позбавленням права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до трьох років.
3.3 Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт устаткування або сировини для їхнього виробництва
Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт устаткування або сировини для їхнього виробництва (ст. 2031). Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини в сфері господарської діяльності, зв'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування [83; 1187].
Предметом злочину виступають диски для лазерних систем зчитування, устаткування або сировина для виробництва таких дисків.
Диск для лазерних систем зчитування - будь-який оптичний диск для лазерних систем зчитування з записом або з можливістю запису на ньому інформації, що відображає об'єкти авторського права або суміжних прав, або без запису такої інформації. Перелік основних вузлів спеціалізованого устаткування для виробництва цих дисків затверджується Кабінетом Міністрів України. Сировиною для їхнього виробництва є оптичний полікарбонат.
З об'єктивної сторони злочин виражається в порушенні законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт устаткування або сировини для їхнього виробництва, якщо ці дії скоєні у великих розмірах.
Відносини в сфері виробництва, експорту, імпорту зазначених предметів регулюються Законами України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р., «Про ліцензування визначених видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р., «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, зв'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002р., а також міжнародними договорами України, що набрали сили у встановленому законом порядку.
Здійснення зазначеної в ст. 2031 господарської діяльності з порушенням вимог, визначених вищезгаданими законами, утворить об'єктивну сторону цього злочину. Таке порушення може виражатися в занятті даною господарською діяльністю без ліцензії або з порушенням ліцензійних умов (наприклад, виробництво зазначених дисків без нанесення спеціальних ідентифікаційних кодів).
Виробництво дисків - діяльність, зв'язана з застосуванням технологічного процесу по переробці сировини в оптичні носії інформації у формі диска для лазерних систем зчитування, під час якого одночасно з виготовленням диска здійснюється запис на нього інформації, що є об'єктом авторського права і/або суміжних прав, або без запису.
Експорт - це вивіз з території України зазначених дисків, устаткування або сировини для їхнього виробництва з метою їхньої реалізації.
Імпорт - це ввіз на територію України зазначених дисків, устаткування або сировини для їхнього виробництва з метою їхньої реалізації.
Не утворить об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 2031, переміщення дисків для лазерних систем зчитування через територію України транзитом, а також увіз на Україну або вивіз фізичними особами для власного використання, пересилання їх у міжнародних поштових і експрес-відправленнях фізичними особами в особистих цілях.
Злочин вважається кінченим, коли зазначена в ст. 2031 незаконна господарська діяльність скоєна у великих розмірах. Відповідно до примітки до ст. 2031 великий розмір має місце, якщо вартість дисків для лазерних систем зчитування, устаткування або сировини для їхнього виробництва в три тисячі разів і більш перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян.
Здійснення дій, описаних у ст. 203', якщо це сполучено з порушенням авторського права або суміжних прав, додатково кваліфікується по ст. 176. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим наміром. Суб'єктом злочину виступає будь-як особа, що досягла 16-літнього віку[83; 1188]. Покарання за злочин: по ст. 2031 - обмеження волі на термін до п'яти років.
3.4 Фіктивне підприємництво
Фіктивне підприємництво (ст. 205). Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини в сфері підприємницької діяльності [83; 573].
Об'єктивна сторона даного злочину виражається в створенні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) для прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких мається заборона.
Створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) полягає в здійсненні визначеної сукупності дій по підготовці і здійсненню державної реєстрації такого нового суб'єкта. Дії винного виглядають зовні цілком законно: подаються документи на державну реєстрацію, з дотриманням необхідної процедури приймається рішення про реєстрацію. Однак ще до офіційного створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) винний знає, що створюване ним підприємство не буде здійснювати статутну діяльність взагалі або ж буде тільки імітувати її здійснення, створювати видимість діяльності. Основною ж метою створення є прикриття незаконної діяльності або здійснення забороненої діяльності.
Під придбанням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) варто розуміти одержання будь-яким способом права власності на цю юридичну особу як у цілому, так і на визначену його частину, що дозволяє здійснювати контроль над ним. Наприклад, придбання шляхом покупки усього або визначеної частини майна підприємства, або контрольного пакета акцій в акціонерному товаристві і т.п.
Створення або придбання «фіктивної організації», що не є суб'єктом підприємницької діяльності (релігійної, суспільної й ін.), не викликає відповідальності по ст. 205.
Злочин вважається закінченим з моменту створення (державної реєстрації) або придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) незалежно від того, чи досяг винний зазначеної в ст. 205 мети.
Суб'єктивна сторона злочину - прямий намір, з'єднаний з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких мається заборона [83; 576].
Під незаконною діяльністю, про яку говориться в ст. 205 КК, варто розуміти будь-як підприємницьку діяльність юридичної особи, що не відповідає установчим документам, або іншу незаконну діяльність.
Діяльність, щодо якої мається заборона, - це діяльність визначеного виду, що спеціально заборонена законодавцем з урахуванням особливостей цього виду, його характеру, наприклад виготовлення і поширення порнографічних предметів, діяльність, охоплювана ст. 203 (див. вище пояснення до цієї статті).
Здійснення під прикриттям «фіктивного підприємства» незаконної діяльності, що містить ознаки іншого складу злочину, вимагає кваліфікації по сукупності злочинів, наприклад у випадках легалізації майна, отриманого злочинним шляхом (ст. 209), ухиляння від сплати податків (ст. 212), приховання валютного виторгу (ст. 207).
Суб'єкт злочину - будь-яка особа, що досягла 16 років. Дії особи, що надали свій паспорт для реєстрації на своє ім'я суб'єкта підприємництва з зазначеної в ст. 205 метою, кваліфікуються як пособництво фіктивному підприємництву по ч. 5 ст. 27 і ст. 205.
У частині 2 ст. 205 установлена відповідальність за ті ж дії, скоєні повторно або наслідками яких став великий матеріальний збиток державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.
Матеріальний збиток, заподіяний фізичним особам, вважається великим, якщо він у двісті і більш разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян, а матеріальний збиток, заподіяний державі або юридичним особам, вважається великим, якщо він у тисячу і більш раз перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян (примітка до ст. 205).
Покарання за злочин: по ч. 1 ст. 205 - штраф від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або обмеження волі на термін до трьох років; по ч. 2 ст. 205 - позбавлення волі на термін від трьох до п'яти років [2].
3.5 Протидія законній господарській діяльності
Протидія законної господарської діяльності (ст. 206). Безпосередній об'єкт злочину - вільність законної господарської діяльності. Додатковими об'єктами можуть виступати життя, здоров'я і недоторканність людини, власність [83; 580].
Об'єктивна сторона злочину виражається в протиправній вимозі припинити займатися господарською діяльністю або обмежити неї, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може завдати матеріальної шкоди або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю, з'єднаному з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, ушкодження або знищення їхнього майна при відсутності ознак вимагання.
Протиправна вимога являє собою викладена в рішучій формі пропозиція про припинення заняття господарською діяльністю або про здійснення іншої дії (бездіяльності), зазначеного вище. Ця вимога повинна бути з'єднаною з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами або з погрозою ушкодження або знищення їхнього майна.
Погроза насильством полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьким йому особам. Наприклад, це погроза нанесення побоїв, катування, заподіяння тілесних ушкоджень, позбавлення волі, здійснення інших насильницьких дій. При погрозі убивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження дії варто кваліфікувати по ч. 2 ст. 206.
Погроза ушкодження або знищення майна стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на правах приватної власності або майна, що знаходиться в їхньому веденні, якщо за його схоронність вони несуть матеріальну відповідальність. Способи, якими винний загрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або ушкодження майна вимагає кваліфікації по ч. 2 або ч. 3 ст. 206.
Під близькими потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, чоловік і жінка, діти, рідні брати і сестри, дід, бабка, онуки), так інші особи, блага й інтереси яких дороги потерпілий (наприклад, інші родичі, наречений, наречена, друзі).
Злочин вважається кінченим з моменту пред'явлення визначеної вимоги, з'єднаного з зазначеної в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.
Суб'єктивна сторона злочину - прямий намір, що з'єднаний з метою припинення заняття іншою особою законною господарською діяльністю або її обмеження, висновку угоди або невиконання угоди, про яке мова йде в ст. 206. Здійснення зазначених у цій статті дій з корисливою метою незаконного одержання майна від підприємця, права на його майно або здійснення потерпілим дій майнового характеру кваліфікується як вимагання (ст. 189). При цьому варто враховувати, що в складі вимагання мова йде не про близьких осіб, а тільки про близьких родичів.
Суб'єкт злочину - будь-яка особа, що досягла 16 років. Частина 2 ст. 206 установлює відповідальність за ті ж дії зроблені:
1) повторно;
2) по попередній змові групою осіб;
3) з погрозою убивства або нанесення тяжких тілесних ушкоджень;
4) з'єднані з насильством, не небезпечним для життя і здоров'я;
5) з'єднані з ушкодженням або знищенням майна [83;581].
Насильством, не небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, визнаються: легеня тілесне ушкодження, що не викликало короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, удари, побої, інші насильницькі дії, за умови, що такі дії не були небезпечними для життя і здоров'я в момент їхнього здійснення.
У частині 3 ст. 206 передбачена відповідальність за протидію законної підприємницької діяльності, зроблена:
1) організованою групою;
2) посадовою особою з використанням службового становища;
3) з'єднане з насильством, небезпечним для життя або здоров'я;
4) що викликало великий збиток;
5) що викликало інші тяжкі наслідки.
Насильство, небезпечне для життя або здоров'я, - це заподіяння легкого тілесного ушкодження, що викликало короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої ваги або тяжкого тілесного ушкодження або інше насильство, що створює таку небезпеку в момент його застосування (у випадках застосування зброї, електроструму і т.п.)
Матеріальний збиток вважається великим, якщо він у п'ятсот разів і більш перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян (відповідно до примітки до ст. 206).
До інших тяжких наслідків можна віднести смерть потерпілого, припинення роботи підприємства, масове звільнення його працівників і т.п. Навмисне убивство, зроблене при протидії законної господарської діяльності вимагає додаткової кваліфікації по ст. 115.
Покарання за злочин: по ч. 1 ст. 206 - виправні роботи на термін до двох років або обмеження волі на термін до трьох років; по ч. 2 ст. 206 - позбавлення волі на термін від трьох до п'яти років; по ч. 3 ст. 206 - позбавлення волі на термін від п'яти до десяти років.
3.6 Легалізація (відмивання) коштів і іншого майна, добутих злочинним шляхом
Легалізація (відмивання) коштів і іншого майна, добутих злочинним шляхом (ст. 209). Дана стаття включена в Кримінальний кодекс у виконання міжнародних зобов'язань України, передбачених, зокрема, Конвенцією про відмивання, виявлення, вилученні і конфіскації доходів від злочинної діяльності, прийнятої 8 листопаду 1990 р. державами-членами Ради Європи. [83; 594]
Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини в сфері заняття господарською діяльністю і боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом.
Предмет злочину - грошові кошти й інше майно, добуті злочинним шляхом. Грошові кошти містять у собі наявні і безготівкові гроші в національній або іноземній валюті. До іншого майна відносяться цінні папери, спонукуване і нерухоме майно (будівлі, автотранспорт, сировина, матеріали, товари, земельні ділянки і т. д.). Грошові кошти й інше майно виступають предметом легалізації за умови, що вони добуті свідомо злочинними шляхом, з'явилися в результаті здійснення іншого, первинного злочину.
Таким первинним злочином, по-перше, може бути діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді позбавлення волі на термін від трьох і більш років (відповідно до примітки до ст. 209 КК). Тут мова йде про злочини, при здійсненні яких особа одержує злочинний доход, тобто збільшує своє майно, здобуваючи злочинно те, чого раніше в нього не було. Тому не визнається предметом легалізації майно, отримане в результаті здійснення злочинів, передбачених ст. 207 (відхилення від повернення виторгу в іноземній валюті) і ст. 212 (ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів), оскільки вони не приносять скоївшому цей злочин доходу в позначеному вище змісті (див. примітка до ст. 209 КК). У результаті їхнього здійснення відбувається злочинне не зменшення, збереження розмірів свого майна або майна підприємства.
По-друге, первинним може бути суспільно небезпечне діяння, що визнається злочином по карному законі іншої держави, за умови, якщо за таке ж діяння передбачена відповідальність у КК України (відповідно до примітки до ст. 209 КК). У даному випадку яких-небудь обмежень у відношенні первинних злочинів, зроблених в іншій державі (по розмірі покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією відповідної статті або по колу злочинів), закон не передбачає.
Предметом злочину, передбаченого ст. 209, також може бути право на грошові кошти або майно, отримане зазначеним вище шляхом. Воно може бути закріплене в різних документах, наприклад у цінних паперах, у дорученні на одержання тих або інших цінностей, у заповіті і т. д.
Указівка закону на винятково злочинний характер походження предмета розглянутого злочину не означає, що застосування ст. 209 КК обумовлене винесенням до здійснення цього злочину обвинувального вироку за первинний злочин. Досить усвідомлення винним того, що він робить дії з предметом, добутим злочинним шляхом.
Грошові кошти або майно, а дорівнює право на грошові кошти або майно, що з'явилися в особи в результаті здійснення іншого правопорушення, злочином не є, виключає наявність складу даного злочину.
Об'єктивна сторона злочину складається в легалізації (відмиванні) коштів або майна, отриманих злочинним шляхом або права на такі грошові кошти або майно. Вона може виражатися в наступних діях:
1) придбання, володіння або використання коштів або іншого майна, отриманих унаслідок здійснення зазначеного в примітці до ст. 209 первинного злочину;
2) здійснення фінансової операції або висновок угоди з такими предметами;
3) здійснення дій, спрямованих на приховання або маскування злочинного походження зазначених вище коштів або майна або володіння ними, а дорівнює правий на такі грошові кошти або майно, джерела їхнього походження, місцезнаходження, переміщення.
Придбання коштів або майна, отриманих злочинним шляхом, являє собою здійснення оплатних або безоплатних дій (покупка, одержання в дарунок, в обмін, у рахунок боргу, у порядку відшкодування збитків і ін.), що забезпечують можливість розпоряджатися такими грішми або майном як своїм власним, тобто володіти їм, відчужувати або особисто використовувати його [83; 595].
Володіння - це фактичне володіння винним коштами або майном, отриманими злочинним шляхом. Зазначені предмети можуть знаходитися в особи при собі, у приміщенні, у схованці й інших місцях. Тривалість володіння на кваліфікацію не впливає.
Використання коштів або майна, отриманих злочинним шляхом означає їхнє застосування в різних цілях, наприклад у сфері господарської діяльності, політичної, соціальної й ін. Як окремі види такого використання в диспозиції ст. 209 виділяються здійснення фінансової операції і висновок угоди.
До фінансового відносяться операції по русі капіталу: зарахування коштів на рахунок, розосередження їхній на внесках у різних банках, переклад в іншу валюту, придбання на злочинно добуті гроші цінних паперів, переклад коштів за кордон на внески в банках з наступним їх поверненням відтіля і т. д.
Угоди, за допомогою яких відбувається легалізація, - це купівля-продаж, застава, оренда, міна, дарування й ін. Як правило, для відмивання злочинно придбаних коштів або іншого майна використовують не одну, а трохи послідовних і часто різних угод і операцій, у результаті яких губляться сліди походження отриманих засобів, наприклад покупка акцій або нерухомості, потім продаж їхній, переклад коштів на рахунки в закордонних банках і т. д.
Злочин вважається кінченим з моменту здійснення будь-якої альтернативної дії, передбаченого в диспозиції ст. 209.
Суб'єктивна сторона злочину - прямий намір, що характеризується усвідомленням винним злочинного походження предмета легалізації. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину виступає мета легалізації - додання правомірного виду володінню, користуванню або розпорядженню предметами, зазначеними в ст. 209, або приховання або маскування їхнього злочинного походження або володіння ними, джерела їхнього походження, місцезнаходження, переміщення. Такий висновок можна зробити в результаті аналізу ст. 209 разом з визначенням легалізації, передбаченим у ст. 1 Закону України «Про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» від 28 листопаду 2002 р.
Суб'єктом злочину може бути будь-як особа, що досягла 16-літнього віку, у тому числі виконавець або співучасник первинного злочину.
У частинах 2 і 3 ст. 209 передбачена відповідальність за ті ж дії, зроблені: повторно (ч. 2); по попередній змові групою осіб (ч. 2); у великому розмірі (ч. 2); організованою групою (ч. 3); в особливо великому розмірі (ч. 3).
При здійсненні дій у великому розмірі сума коштів або іншого майна, що виступають предметом злочину, більш шести тисяч, а при особливо великому розмірі - більш вісімнадцяти тисяч не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (відповідно до примітки до ст. 209).
Заздалегідь не обіцяне придбання або одержання, збереження або збут майна, свідомо отриманого злочинним шляхом при відсутності ознак легалізації (відмивання) таких доходів кваліфікується по ст. 198.
Розміщення засобів, отриманих від незаконного обороту наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях і їхніх підрозділах або використання таких засобів для придбання об'єктів, майна, що підлягають приватизації, або устаткування для виробничих або інших нестатків, або використання таких доходів (засобів і майна) з метою продовження незаконного обороту наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів волоче відповідальність по ст. 306. Додаткової кваліфікації по ст. 209 не потрібно.
Покарання за злочин: по ч. 1 ст. 209 - позбавлення волі на термін від трьох до шести років з позбавленням права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, отриманих злочинним шляхом, і з конфіскацією майна; по ч. 2 ст. 209 - позбавлення волі на термін від семи до дванадцяти років з позбавленням права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, отриманих злочинним шляхом, і з конфіскацією майна; по ч. 3 ст. 209 - позбавлення волі на термін від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, отриманих злочинним шляхом, і з конфіскацією майна.
3.7 Навмисне порушення вимог законодавства про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом
Навмисне порушення вимог законодавства про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом (ст. 2091)- Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини в сфері господарської діяльності і боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом. Предметом цього злочину може виступати:
1) інформація про фінансові операції, що підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторингові, що надається спеціально уповноваженому органові виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;
2) свідомо недостовірна інформація про такі операції [83; 597].
Законом України «Про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» від 28 листопаду 2002 р. встановлений обов'язок суб'єктів первинного фінансового моніторингу представляти інформацію спеціально уповноваженому органові виконавчої влади з питань фінансового моніторингу про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингові, а також операціях, що за результатами внутрішнього фінансового моніторингу мають ознаки зв'язку з легалізацією (відмиванням) доходів. Така інформація може містити дані, отримані під час ідентифікації осіб, що роблять визначену угоду, про характер фінансової операції і т.п.
Свідомо недостовірна інформація - це інформація, що містить свідомо неправдиві зведення про фізичних або юридичних осіб, що здійснюють такі операції, або про характер самих операцій, а також інформація, що винний подає не в повному обсязі, навмисне ховаючи визначені зведення.
Об'єктивну сторону злочину характеризують:
1) повторне непредставлення інформації про фінансові операції, що підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторингові, спеціально уповноваженому органові виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;
2) повторне представлення цьому органові свідомо недостовірної інформації про такі операції.
Непредставлення інформації про відповідні фінансові операції виражається в бездіяльності. Обов'язок представлення такої інформації передбачена ст. 5 зазначеного вище Закону і стосується фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингові, а також інших операцій, у відношенні яких установлено під час проведення внутрішнього фінансового моніторингу, що вони можуть бути зв'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом.
Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингові, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює або перевищує 80 тис. грн. або дорівнює або перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80 тис. грн., і має один або більше ознак, визначених ст. 11 зазначеного Закону.
Внутрішнім фінансовим моніторингом є моніторинг, здійснюваний суб'єктами первинного фінансового моніторингу (банками, страховими і фінансовими установами, ігорними закладами й іншими юридичними особами, що здійснюють фінансові операції) щодо фінансових операцій, обумовлених у відповідності зі ст. 12 того ж Закону.
Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - урядовий орган державного керування, що діє в складі Міністерства фінансів України.
Порядок надання зазначеної інформації установлюється відповідно Національним банком України - для банків, і Кабінетом Міністрів України - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
Якщо особа вперше зробила дію або бездіяльність, передбачена в ст. 2091, відповідальність настає по ст. 1669 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Непредставлення відповідної інформації про фінансові операції не може вважатися повторним, якщо воно зроблено особою, що раніше представило свідомо недостовірну інформацію. Точно так само повторності не буде у випадку зворотної послідовності здійснення цих діянь, а також якщо хоча б одне з них було зроблено по необережності.
Злочин вважається кінченим з моменту повторного непредставлення відповідної інформації або з моменту повторного представлення свідомо недостовірної інформації спеціально уповноваженому органові виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.
Суб'єктивна сторона злочину - прямий намір, що при представленні недостовірної інформації характеризується усвідомленням винною особою невірогідності такої інформації. Мотив і ціль можуть бути різними.
Суб'єкт злочину - особа, на яке законом покладений обов'язок представлення інформації про фінансові операції, що підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторингові, спеціально уповноваженому органові виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, а також особа, відповідальна за вірогідність такої інформації [83; 598].
У ч. 2 ст. 2091 передбачений самостійний склад злочину.
Об'єктивна сторона злочину виражається в незаконному розголошенні в якому-небудь виді інформації, що надається спеціально уповноваженому органові виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.
Під розголошуванням зведень варто розуміти протиправний переказ їх розголосові будь-яким способом: шляхом повідомлення в бесіді, показу документів і т. п. Злочин вважається скоєним з моменту, коли ці зведення були повідомлені хоча б одній сторонній особі.
Суб'єктивна сторона злочину - намір (прямій або непрямий).
Суб'єктом цього злочину є особа, якому зазначена вище інформація стала відома в зв'язку з його професійною або службовою діяльністю. Це, зокрема, керівники і працівники суб'єктів первинного фінансового моніторингу, спеціально уповноваженого органа з питань фінансового моніторингу й інших органів виконавчої влади, правоохоронних органів і ін.
Покарання за злочин: по ч. 1 ст. 2091 - штраф від однієї до двох тисяч неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або обмеження волі на термін до двох років, або позбавлення волі на той же термін з позбавленням права займати визначати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до трьох років; по ч. 2 ст. 209 - штраф від двох до трьох тисяч неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або обмеження волі на термін до трьох років, або позбавлення волі на той же термін з позбавленням права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до трьох років.
3.8 Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом
Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213). Безпосередній об'єкт цього злочину - суспільні відносини в сфері господарської діяльності з металобрухтом [83; 614]. Ці відносини регулюються Законом України «Про металобрухт» від 5 травня 1999 р. і іншими нормативно-правовими актами.
Предмет злочину - брухт кольорових і чорних металів (металобрухт), тобто непридатні для прямого використання виробу або частини виробів, за рішенням власника такими, що тратили експлуатаційну цінність унаслідок фізичного або морального зносу й утримуючі чорні або кольорові метали або їхні сплави, а також виробу з металу, що мають непоправний шлюб, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.
Об'єктивну сторону даного злочину характеризують альтернативні дії:
1) здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації;
2) здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством;
3) надання приміщень і споруджень для розміщення незаконних пунктів прийому, збереження і збуту металобрухту;
4) організація незаконних пунктів прийому, збереження і збуту металобрухту.
Операції з металобрухтом - це заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів.
Заготівля металобрухту - діяльність, зв'язана зі збором, покупкою, збереженням і реалізацією металобрухту. Купівля і/або реалізація металобрухту - це діяльність, зв'язана з передачею права власності на металобрухт іншому власникові в обмін на еквівалентну суму засобів або боргових зобов'язань.
Переробка металобрухту - діяльність, зв'язана з доведенням металобрухту шляхом сортування або, при необхідності, пресування, пакетування, здрібнювання, різання до стану, що відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам; вилучення металевої складеної зі шлаків металургійної переробки чорних і кольорових металів, а також їхніх сплавів.
Металургійна переробка металобрухту - переплавляння металобрухту в металургійних агрегатах з використанням додаткових матеріалів і особливих технологічних режимів з метою зміни структури металу, доведення його хімічного складу до параметрів, що відповідають вимогам стандартів, і одержання легованої сталі, що відповідають марок кольорових металів і їхніх сплавів з визначеними технологічними й експлуатаційними властивостями.
Здійснення названих вище операцій без державної реєстрації означає заняття особою кожним з цих видів підприємницької діяльності без реєстрації як суб'єкта такої діяльності.
Здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії) варто розуміти як здійснення кожної з названих вище операцій без законного одержання ліцензії і за умови, що одержання ліцензії на здійснення такої операції є обов'язковим відповідно до законодавства.
Ліцензуванню підлягають заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів (ст. 9 Закону України «Про ліцензування визначених видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №36. - Ст. 299). Не підлягає ліцензуванню діяльність фізичних осіб, зв'язана зі збором і реалізацією побутового брухту чорних і кольорових металів, а також діяльність фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, зв'язана зі збором і реалізацією промислового брухту чорних і кольорових металів, що утворився в результаті їхньої діяльності. Побутовий металобрухт - це непридатні для прямого використання виробу побутового призначення або частини цих виробів, що містять у собі чорні або кольорові метали або їхні сплави й позбувшихся експлуатаційної цінності. Перелік видів побутового металобрухту затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 р. №1696 (Офіційний вісник України - 1999. - №37. - Ст. 1868).
Подобные документы
Аналіз проблем правового регулювання кримінальної відповідальності держави, розробка обґрунтованих пропозицій для його вдосконалення. Визначення кримінальної відповідальності: суперечки щодо поняття. Підстави притягнення до кримінальної відповідальності.
курсовая работа [50,1 K], добавлен 01.02.2015Поняття кримінальної відповідальності. Основний зміст кримінальної відповідальності. Форми реалізації кримінальної відповідальності. Підстави кримінальної відповідальності. Сучасні проблеми доповнень до поняття кримінальної відповідальності.
курсовая работа [30,2 K], добавлен 24.02.2002Аналіз проблем правового регулювання кримінальної відповідальності держави. Суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність, на які було здійснено протиправне посягання. Підстави притягнення до кримінальної відповідальності.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 09.03.2015Соціальні та правові підстави криміналізації порушення у сфері господарської діяльності. Поняття комерційної або банківської таємниці. Механізм завдання суспільно небезпечної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони. Розголошення комерційної таємниці.
курсовая работа [99,0 K], добавлен 07.10.2011Поняття юридичної відповідальності в сфері зовнішньоекономічної діяльності, її суб'єкти та підстави. Види майнової відповідальності за правопорушення, використання санкцій та стягнень. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання засудженого.
реферат [20,0 K], добавлен 22.12.2012Поняття та види господарських злочинів. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської та бюджетної систем України. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів.
дипломная работа [67,5 K], добавлен 17.01.2003Державне регулювання підприємницької діяльності: його поняття та проблемні моменти. Основні засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів. Порядок та термін реєстрації, підстави для її скасування. Ліцензування, стандартизація та сертифікація.
курсовая работа [36,0 K], добавлен 05.12.2009Аналіз вимог, яким повинна відповідати сучасна криміналістична методика розслідування злочинів, а також основних проблем в цій сфері. Визначення шляхів покращення ефективності використання криміналістичних методик у діяльності правоохоронних органів.
статья [20,1 K], добавлен 07.02.2018Дослідження поняття та ознак кримінальної відповідальності. Єдина підстава кримінальної відповідальності, її фактичні та юридичні сторони. Форми її реалізації: призначення покарання, правова природа та підстави звільнення від нього та від його відбування.
курсовая работа [68,4 K], добавлен 22.03.2015Опис типових криміналістичних ситуацій для кожного з етапів розслідування злочинів у сфері службової діяльності. Удосконалення наявних положень і формулювання пропозицій щодо вирішення спірних питань у частині визначення криміналістичних ситуацій.
статья [23,2 K], добавлен 11.09.2017
