Директор Інституту аграрної економіки УААН, академік Української аграрної академії наук П.Т. Саблук висвітлив економічні проблеми в галузі реалізації чинного Земельного кодексу. Він підкреслив, що земля виступає товаром тоді, коли вона опосередковується поняттями вартості, оцінки, структури капіталу. П.Т. Саблук відзначив нагальну потребу налагодження міжгалузевих стосунків, забезпечення цінового паритету сільського господарства з іншими галузями господарства, а також прийняття цілої низки нормативно-правових документів, які б врахували вартість землі та її охорону. З метою забезпечення конкурентоспроможності нашої продукції він запропонував сформувати умови прибутковості сільського господарства.

Декан юридичного факультету Київського національного університету ім.Т.Шевченка, академік АПрН України В.І.Андрейи.ев звернув увагу на відсутність у чинному Земельному кодексі поняття землі як територіальної бази нашої держави. Він також наголосив на необхідності чіткого визначення в кодексі, які питання повинні делегуватися представницьким органам держави стосовно конкретних земель. В.І. Андрейцев зупинився на закріпленому в кодексі інституту сервітутного права. Він зосередив свою увагу на проблемі об'єктів земельних відносин, а також підкреслив, що охорона і відтворення земель повинні відбуватись, виходячи з особливостей кожної категорії земель.

Старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, канд. юрид. наук П.Ф.Кулинич зупинився на суперечності статей 13, 14, 142 Конституції України, наголосивши, що чинний Земельний кодекс закріпив плюралізм форм власності та положення, згідно з яким земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави Бусуйок Д. Земельний кодекс України: проблеми реалізації ( за матеріалами методичного семінару) // Право України .-- 2002. -- № 8- С. 133-134. .

Заступник академіка-секретаря Відділення економіки НАН України, академік НАН України О.М. Онищенко вказав на позитивний момент виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) єдиним масивом громадянам -- власникам земельних часток (паїв), та на негативний вплив парцеляції землі на економіку. Він підкреслив, що відсутність власної землі або наявність її в невеликій кількості в сільськогосподарських підприємствах робить неможливим одержання кредиту під заставу землі.

Президент юридичної фірми «Садком», член-кор. АПрН України, доктор юрид. наук Є.Б. Кубко наголосив на необхідності синхронізації діяльності з реалізації Земельного кодексу з реформаторською діяльністю, яка проходить сьогодні в правовій системі. Він також підкреслив заінтересованість як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів у наявності приватних власників на землю.

Академік АПрН України, доктор юрид. наук, професор В.З.Янчук відзначив необхідність популяризації земельного законодавства України серед практичних працівників, юристів, студентів тощо. Він наголосив на необхідності дотування села державою, підкреслив спрямованість нового Земельного кодексу на продуктивне використання землі Бусуйок Д. Земельний кодекс України: проблеми реалізації ( за матеріалами методичного семінару) // Право України .-- 2002. -- № 8- С. 133-134. .

Доцент юридичного факультету Київського національного університету ім.Т.Г. Шевченка, канд. юрид. наук В.В. Носік зазначив, що Земельний кодекс не відповідає на питання, які органи, в якому порядку повинні здійснювати права власника на землю від імені Українського народу. Він підкреслив, що концепція ст. 13 Конституції України, відповідно до якої від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, на правовому рівні є недослідженою. В той же час Конституційний Суд відхиляє подання з приводу невідповідності Кодексу ст. 13 Конституції України. Він наголосив на необхідності переробки Земельного кодексу, оскільки деякі його норми не узгоджуються між собою і суперечать одна одній, та на осмисленні статей 13, 14 Конституції України.

Заступник директора Інституту держави і права ім.В.М. Корецького, член-кор. АПрН України, доктор юрид. наук, професор В.Ф. Погорілко наголосив, що право власності Українського народу на землю та інші природні ресурси відповідно до положення ст. 13 Конституції України є природним правом; в свою чергу природне право має перевагу перед іншими правами. Прийнявши за основу ст. 14 Конституції України, розробники Кодексу проігнорували волю народу та його природне право на власність.

Проаналізувавши чинне законодавство щодо реалізації земельних прав громадян, мною було також з'ясовано, що ще існують деякі прогалини і неточності в питаннях захисту земельних прав громадян. На мою думку в статті 160 ЗК не зовсім вдало проведений поділ між правами та обов'язками, оскільки йде їх перерахування без визначення тих чи інших. Наприклад, незрозуміле, в якості прав і чи обов'язків слід розуміти -- «давати усні і письмові пояснення» та деякі інші.

Тому я вважаю, що цю статтю необхідно викласти у двох частинах, де перша повинна бути присвячена процесуальним правам, а друга -- процесуальним обов'язкам. Зокрема, до процесуальних прав слід віднести наступні: право знайомитися з матеріалами щодо цього спору; робити з них виписки, порушувати клопотання, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, оскаржувати рішення. Процесуальними обов'язками необхідно вважати наступні: брати участь у розгляді земельного спору (такий обов'язок безпосередньо випливає із попередньої (159) статті ЗК України, де визначені підстави перенесення розгляду спору, а також умови розгляду спору у відсутності однієї із сторін; подавати документи та інші докази (цей обов'язок пов'язаний із необхідністю створити належні умови для розгляду земельного спору).

Також статтю необхідно доповнити положенням про те, що сторони спору зобов'язані сумлінно користуватися своїми правами і сприяти своїми діями органу по своєчасному і правильному розгляду земельного спору.

3.3 Шляхи підвищення ефективності землекористування в Україні

Одним з шляхів підвищення ефективності землекористування в Україні є захист прав землекористувачів шляхом їх закріплення в нормах матеріального та процесуального права. Але проголошення в нормах матеріального права основних прав та обов'язків учасників земельних відносин ще недостатньо для реалізації їх на практиці. У них лише проголошуються вимоги і можливості, дозволи і заборони.

Реалізація права землекористування передбачає правила поведінки, порядок і форми їх здійснення, зокрема зобов'язань, дозволів і заборон. Виходячи з цих основоположних позицій, в теорії права виділяють три основні форми реалізації прав: використання, дотримання, виконання Алексеев С.С .Теория права -- Харків: БЕК, 1994 -- С 176-177.

Використання -- це така форма реалізації земельного права, яка виражається у здійсненні можливостей, що випливають із дозволів. Характерною рисою цієї форми реалізації є активна поведінка суб'єктів земельного права. Вона стосується суб'єктивних прав, прав на свою власну активну поведінку, на використання наданих земельним правом правових можливостей, наприклад, права члена колективного сільськогосподарського підприємства на вихід із підприємства та отримання у приватну власність земельної ділянки у розмірі належного йому земельного паю із земельного фонду КСП, а потім надання цієї ділянки в оренду. Дотримання -- це така форма реалізації права, яка проявляється в тому, що суб'єкт правовідносин співвідносить свою поведінку з юридичними заборонами. Характерною рисою цієї форми є пасивна поведінка суб'єктів права. Вони не роблять ніяких дій, заборонених нормами земельного права, тобто дотримуються покладених на них пасивних обов'язків. Виконання -- це така форма реалізації права, яка визначається в діях суб'єктів щодо здійснення зобов'язань, покладених на них земельно-правовими приписами. Вони виконують покладені на них земельним правом обов'язки щодо активної поведінки. Наприклад, згідно зі ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення, тобто надавати в оренду без зміни цільового призначення земельної ділянки. Найбільш точний зміст реалізації права відтворений у такій його формі як виконання. Саме в таких земельно-правових нормах, покликаних разом з іншими правовими засобами забезпечити належний гарантований результат, закладаються певні правила поведінки, які потім повинні точно і неухильно здійснюватись, переноситись у фактичні земельні відносини, перетворитись в життя, реалізуватись в активній діяльності суб'єктів земельного права.

Використання як дозвіл на вчинення тих чи інших правових дій, дотримання як правомірна поведінка особи в межах встановлених нормою права правил, і виконання як активна поведінка суб'єктів правовідносин щодо здійснення правових приписів, зобов'язань -- це одна сторона реалізації права Алексеев С.С .Теория права -- Харків: БЕК, 1994 -- С 176-177., в тому числі і права землекористування.

Слідуючим методом підвищення ефективності землекористування є забезпечення правозастосовчої діяльності компетентних органів. Тобто друга сторона -- це правозастосовча діяльність, а саме діяльність органів державної влади і управління, органів самоврядування, суду і правоохоронних органів, посадових осіб, що спрямована на організацію виконання всіма фізичними і юридичними особами, всіма управлінськими структурами нижчого рівня і членами суспільства встановлених нормами права приписів, зобов'язань; на створення правових умов для правомірної поведінки учасників відносин землекористування; на використання дозвільного права в своїх інтересах або ж в інтересах інших осіб чи суспільства.

Правозастосовча діяльність передбачає встановлення певної організаційної структури, зобов'язаної за допомогою організаційно-правових, економічних, соціально-психологічних, інформаційних та інших засобів організувати, забезпечити реалізацію норм права землекористування, виконання і дотримання землекористувачами та власниками встановлених правом правил поведінки. Внаслідок правозастосовчої діяльності закріплюється, рухається в певному напрямку, впорядковується і стабілізується соціально-правовий механізм, яким забезпечуються сприятливі умови для нормальної, злагодженої і соціально впорядкованої життєдіяльності суб'єктів права землекористування.

Механізм реалізації права землекористування включає систему законів та інших нормативно-правових актів, якими регулюються суспільні відносини і порядок їх виникнення, здійснення і припинення.

Як вже зазначалося вище, одним із методів забезпечення земельних прав громадян є їх закріплення у нормах матеріального права. Взагалі механізм реалізації права землекористування передбачає наявність норм матеріального права, якими встановлюються певні права фізичної чи юридичної особи. У земельних відносинах такими будуть для державних і комунальних юридичних осіб, а також для громадян -- право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної форми власності; для громадян та юридичних осіб України, іноземних громадян і осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних об'єднань і організацій, а також іноземних держав - право оренди земельної ділянки наданої для певної мети. Тобто закріпивши ці положення у нормах матеріального права значно підвищується ефективність землекористування.

До норм матеріального права відносяться земельно-правові норми, якими встановлюється обсяг земельної правоздатності особи (фізичної чи юридичної) в разі отримання земельної ділянки у користування, тому необхідно чітко визначити у законі обсяг цієї правоздатності.

Одним із методів підвищення ефективності землекористування є законодавче закріплення норм процесуального права. Норми процесуального права є одним з елементів механізму реалізації права. До них відноситься система норм, якими регулюються суспільні відносини у сфері здійснення суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків, визначаються процедура, регламент, процесуальний порядок реалізації належних особі матеріальних прав. Процесуальне право в системі права розглядається як право в дії, тому його норми також повинні повністю регламентувати питання землекористування.

Крім того, для підвищення ефективності землекористування в Україні необхідно:

1) вжити комплекс заходів до розширення та поглиблення фундаментальних досліджень закономірностей розвитку відносин права землекористування в Україні в умовах формування ринкової економіки та їх правового регулювання;

2) активізувати проведення порівняльних досліджень у галузі земельного права України та країн з розвинутою економікою з метою розроблення наукових рекомендацій щодо розвитку інституту права землекористування нашої країни відповідно до правових критеріїв та концепцій регулювання земельних відносин у країнах Європейського Співтовариства;

3) підвищити роль вчених-правознавців у формуванні правових засад сучасної земельної політики України;

4) доцільне також створення науково-експертного центру законодавчого забезпечення розвитку земельних відносин, який би координував підготовку провідними фахівцями України науково-експертних висновків щодо змісту проектів правових актів у галузі регулювання відносин права землекористування;

5) прискорити підготовку нового, переробленого та доповненого, видання Закону України «Про концесію землі;

6) вжити заходів до розширення підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації.



Висновки

В роботі було розглянуто проблеми правового регулювання земельних відносин в сучасній Україні, а саме права землекористування, зокрема було зроблено комплексний аналіз правового становища землекористувачів в Україні, досліджено окремі види землекористування та проведено дослідження правового закріплення системи прав та обов'язків землекористувачів в контексті загальних проблем земельного права.

Зробивши аналіз правових засад землекористування в Україні, можна сказати, що право власності на землю і інші речові права на неї виступають головними видами прав на землю, але не єдиними. Серед важливіших підстав користування земельними ділянками є права на землю, які носять зобов'язальний характер: право оренди -- засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки подібна речовим правам на землю, але має і певні відмінності: строковий характер правовідносин; платний характер використання земель; взаємна регламентація відносин по використанню земель сторонами договору оренди; можливість взаємного впливу сторін договору оренди одній на одну в разі порушення або невиконання договірних зобов'язань.

Дослідивши проблему правового забезпечення землекористування на сучасному етапі проведення земельної реформи, ми дійшли висновку, що право землекористування є одним із головних земельних прав, але цей правовий інститут не досить розвинутий і механізм реалізації цього права майже не розроблений, особливо це стосується права концесійного землекористування.

В роботі було досліджено поняття, суть, зміст та значення правового регулювання землекористування в Україні, проаналізовано історичні передумови розвитку права землекористування та узагальнено та приведено в систему нормативно-правові акти, які регулюють землекористування в Україні. Крім того у другому розділі визначені основні принципи права землекористування та дана їх загальна характеристика, проаналізоване правове становище землекористувачів в Україні. Правова характеристика окремих видів землекористування (права орендного, постійного та концесійного землекористування) та порядок надання земельних ділянок землекористувачам висвітлені також у другому розділі.

Проведений у роботі аналіз поняття та значення землекористування та проблем його правового забезпечення дозволив дійти нижчевикладених висновків.

Конституція України проголосила, що «земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави» (ст. 14). Тим самим зумовлено високе публічно-правове значення земельних відносин, а саме відносин землекористування, оскільки саме особа, яка використовує «основне національне багатство» має раціонально і дбайливо використовувати цей важливий природний ресурс.

З часу проголошення незалежності України було прийнято багато нормативних актів регламентуючих земельні правовідносини, але особливої уваги після Основного закону заслуговує новий Земельний кодекс України прийнятий Верховною Радою України 25 жовтня 2001 р.

Багато надій покладалось на нього щодо детальної регламентації найбільш важливих і містких земельних правовідносин, а саме відносин землекористування. Але якщо праву власності в ЗК приділено багато уваги, то право землекористування майже не висвітлено. Аналіз норм законодавства, проведений в дослідженні дозволяє зробити висновки, що за радикальністю основного змісту ЗК, багатьма його загальними та спеціальними новелами він безумовно характеризує новий етап у розвитку земельного законодавства України. Вперше на законодавчому рівні він чітко закріпив відносини права власності на землю, похідними від яких є відносини права землекористування.

Визначились форми власності на землю: приватна, комунальна та державна (ч. 3 ст. 78) (т. як норми попереднього Земельного кодексу суперечили Конституції України у цьому питанні), і таким чином визначилось коло власників землі, що мають право надавати земельну ділянку у користування. ЗК встановлює основні засади кожної з цих трьох форм земельної власності.

В процесі проведеного дослідження було з'ясовано, що право користування землями в останній період практично здійснюється переважно в формі оренди земель. Право постійного користування земельною ділянкою залишено у Земельному кодексі лише щодо земель державної або комунальної власності і лише для підприємств цих форм власності.

Право оренди земельної ділянки належить як громадянам, так і юридичним особам України, а також іноземним суб'єктам (громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам, іноземним державам, а також міжнародним об'єднанням і організаціям). ЗК вірніше, ніж спеціальний Закон про оренду землі, визначає осіб-орендодавців: ними є власники земельних ділянок або уповноважені ними особи.

Землі мають не лише економічне, господарське, а й важливе соціальне та екологічне значення, а тому вони повинні виконувати функції не лише обслуговування інтересів власника, а значною мірою і інтересів усього суспільства та інших осіб (не власників). З цим, зокрема, пов'язана і можливість обмежень прав на землю, яка передбачена нормами Глави 18 ЗК. Стаття 111 Кодексу закріпила ряд конкретних видів обмежень (обтяжень) прав власника на використання земельної ділянки: заборону на її передачу в оренду (суборенду), провадження окремих видів діяльності, тощо. На мій погляд в цій статті ЗК не досить детально вказані підстави цих обмежень. Тому зміст цієї статті повинен бути розширений.

Детальною в ЗК є регламентація відносин по набуттю і реалізації права на землю (Розділ IV). Цей важливий розділ поєднує адміністративно-правові, земельно-правові та цивільно-правові способи набуття права користування земельними ділянками.

ЗК детально регламентує підстави припинення прав на землю, значна частина з яких теж є спеціальними.

Хоч безумовним позитивом нового ЗК є наявність у ньому розгорнутого розділу про гарантії прав на землю (у старому ЗК цьому була присвячена лише одна стаття -- 46), але у цьому розділі йдеться переважно про гарантії для власників земель, хоча гарантувати слід і права інших землекористувачів, зокрема, орендарів.

З огляду на вищевикладене, можна зазначити, що проблемою правового регулювання землекористування на даному етапі є відсутність у Земельному кодексі, інших актах законодавства України визначення чіткого механізму реалізації права землекористування. Тому, вважаю за доцільне запропонувати відокремити норми права землекористування в один систематизований нормативно-правовий акт, який би детально регламентував відносини землекористування в Україні.

В процесі проведення дослідження було використано методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ правового характеру в галузі земельних відносин. В основу методології дослідження було покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення правових засад землекористування в Україні як основних принципів землекористування та нормативно-правового закріплення права землекористування в Україні, його видів, всієї сукупності прав і обов'язків землекористувачів та заходів захисту порушених прав осіб, які використовують земельну ділянку.

З цією метою в роботі було використано ряд загальнонаукових методів: аналізу і синтезу, моделювання, прогнозування, історичний, логіко-юридичний, системний.

Список використаних джерел

Нормативні акти

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -- 1990. -- № 31. -- Ст. 429.

2. Конституція України від 28.09.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. № 30. - ст. 141 ;

3. Земельний кодекс України // Урядовий кур'єр. --2001. --№211--212. -- 15 листоп.

4. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). - Х.: ООО «Одиссей», 2000.- 1008 с.

5. ЗК УРСР від 18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -- 1990. -- № 10. - Ст. 98.

6. ЗК України від 13 березня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 25. -- Ст. 354.

7. Закон України "Про форми власності на землю" від 30 січня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 18. -- Ст. 225.

8. Закон України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р //Відомості Верховної Ради України. -- 1998. - № 46-47. - Ст. 280.

9. Закон України від 16 липня 1999 р. "Про концесії" //Відомості Верховної Ради України. -- 1999. -- № 41. -- Ст. 372.

10. Закон України від 14 грудня 1999 р. "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг" //Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 3. - Ст. 21.

11. Закон України від 14 вересня 1999 р. "Про угоди про розподіл продукції" //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 44. - Ст. 391.

12. Закон України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-12 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 20. -- ст. 249.

13. Закон України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р.// ВВР.- 1992.-№ 38.-Ст.560.

14. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. //ВВР. - № 24. - Ст.170.

15. Закон України «Про меліорацію земель» від 14.01.2000 р. //Відомості Верховної Ради України. -- 2000. -- № 11. -- Ст. 90.

16. Закон України від 14 вересня 2000 р. «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» // Відомості Верховної Ради України. -- 2000. -- № 45. -- Ст. 375.

17. Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. «Про земельну реформу»// Відомості Верховної Ради України. -- 1-991. -- № 17. -- Ст. 10.

18. Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 р. «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі»//Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 25. -- Ст. 355.

19. Постанова Верховної Ради УРСР "Про земельну реформу" від18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -- 1990. -- № 10. - Ст. 100.

20. Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 р. "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі"// Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 25. -- Ст. 355.

21. Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду, схвалена Верховною Радою України 31 жовтня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 53. -- Ст. 795.

22. Указ Президента України «Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню» від 29 грудня 1993 р.// Голос України. -- 1994. -- 11 січня.

23. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 р.// Голос України. -- 1994. -- 16 листопада

24. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 р.// Офіційний вісник України. - 1999. - № 49. - С. 11.

25. Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 р.// Закон і бізнес. -- 1995. -- 18 жовтня

26. Указ Президента України «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності» від 12 липня 1995 р. // Див. Урядовий кур'єр. -- 1995. -- 18 липня

27. Указ Президента України «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21 квітня 1998 р.// Офіційний вісник України. - 1998. - № 16. - С. 10.

28. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 р.// Офіційний вісник України. -- 1999. -- № 49. -- С. 11.

29. Указ Президента України «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» від 19 січня 1999 р.// Офіційний вісник України. -- 1999. -- № 3. -- С. 11.

30. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення» від 4 лютого 2000 р.// Офіційний вісник України. - 2000. -- № 6. -- С. 35.

31. Указ Президента «Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи» від 12 квітня 2000 р. //Урядовий кур'єр. -- 2000. -- № 76. -- 25 квіт.)

32. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»// ЗП України. - 1996. - № . - С. 63.

33. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 672 // Офіційний вісник України. -- 1999. -- № 17;

34. Порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затверджений наказом Держкомзему України від 15 лютого 1993 р. № 10 //Урядовий кур'єр. -- 1994. -- 7 червня

35. Тимчасовий порядок проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств на право колективної власності на землю, затверджений наказом Держкомзему України від 15 березня 1995 р. //Закон і бізнес. -- 1995. -- 16 квітня

36. Порядок відмічення в паспорті громадян України факту передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок, затверджений наказом МВС України та Держкомзему України від 12 липня 1993 р.// Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навчально-практичний посібник. -- К.: Істина, 1999. -- С. 254-256.

37. Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про приватизацію земельних ділянок»// Відомості Верховної Ради України. -- 1993. -- № 10. -- Ст. 79.

38. Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затверджене наказом Держкомзему, Держкоммістобудування, Держкомжитлокомунгоспу, ФДМУ від 5 квітня 1996 р.// Закон і бізнес. -- 1996. -- 29 травня

39. Порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. //Офіційний вісник України. -- 2000. -- № 4. -- Ст. 112.

40. Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 119// Офіційний вісник України. --2000. -- № 4. -- Ст. 113.;

41. Наказ Держкомзему України від 17 січня 2000 р. № 5 «Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)», зареєстрований в Мін'юсті України 23 лютого 2000 р. № 101/4322 // Офіційний вісник України. -- 2000. -- № 8;

42. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України і Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року № 97/298/124.

43. Декрет про землю - СУ РСФСР. - 1917. - № 1. - Ст. 3.

44. Декрет від 19 лютого 1918 р. "Про соціалізацію землі" - СУ РСФСР. - 1918. - № 25. - Ст. 346.

45. Інструкція Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» із змінами, внесеними наказом Держкомітету України по земельних ресурсах від 23 серпня 2001 року. Офіційний вісник України.-- 1999.-- № 23.-- Ст. 1079; 2001.-- № 37.-- Ст. 1719.

Спеціальна література

Аграрне право України / Під. редакцією В.З.Янчука. -- К., 1996. --С. 7, 25--26.

Аграрное, земельное и Экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Под редакцией докт. юрид. наук, профессора Погребного А.А. и канд. Юрид. наук, доцента Каракаша И.И. - Х.: ООО «Одиссей», 2000. - 368 с.

Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части земельних курсов. Учебное пособие. Под. ред. доктора юридических наук, професора погребного А.А. и кандидата юр. наук Каракаша Ш.И.. - Х.:ООО “Одиссей”, 2001. - 560 с.

Алехина Л.П., Черевичко Т.В. Некоторые аспекты правовых рисков в отношениях собственности // Правоведение. - 1998. - № 1. - С. 152.

Андрейцев В.И. Земельная реформа: Приватизация. Зкология. Право. -- К.: УЗАН, 1997;

Андрейцев В.І. Концептуальні засади реформування земельних правовідносин в Україні /Державно-правова реформа в Україні. Матеріали наук.-практ. конференції. -- К., 1997. -- С. 36;

Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи в Україні: Наук.-пр. посібник. -- К.: «Істина», 1999. -- С. 16, 29;

Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч.-практ. посіб. - К. : Істина, 1999. - 320 с.

Аренда и арендные отношения на предприятиях АПК / Под ред. В.Р.Боева, Д.И.Есакова. -- М., 1989. -- С. 7.

Беляева З.С. Правовое регулирование приватизации земель сельскохозяйственных предприятий / Право собственности на землю в сельском хозяйстве Российской Федерации. - М., 1996. - С. 15.

Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений. -- М., 1998. -- С. 208-210.

Бусуйок Д. Земельний кодекс України: проблеми реалізації ( за матеріалами методичного семінару) // Право України .-- 2002. -- № 8- С. 133-134;

Васильчиков А.Й. Землевладение й земледелие в России й других европейских государствах. - СПб, 1876. - С. 18.

Вінник О. Господарські товариства і виробничі кооперативи. Правове становище. - К., 1998. - С. 249.

Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей природной среды: Общая часть. -- Харьков, 1986. -- С. 151.

Гайдуцький П.І. Оренда в агрокомплексі: Запитання і відповіді. -- К., 1991. -- С. 7.

Гражданское право / За ред. Калпина А.Г. -- Ч. 2. -- 2000. -- С. 89-90.

Дегтярев И.В., Осипов Л.И. Земельное право и земельный кадастр: Учебник. - М. : Юрид. лит., 1986. - 240 с.

Див.: Басин Ю.Г. Некоторые существенные особенности аренды государственного имущества // Сов. гос. и право. -- 1990. -- №5. -- С. 56.

Домашенко М.В., Рубаник В.Є. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні. - Харків: Факт, 2002. - 550 с.

Екологічне право : Особлива частина: Підруч. Для студ. Юрид. вузів і фак.: Повний акад. Курс. / за ред акад. АПрН В.І. Андрейцева. - К.: Істина, 2001. - 544 с.

Екологічне право України: Підручник / В.К.Попов, А.П.Гетьман, С.В.Размєтаєв та ін.; За ред. В.К.Попова, А.П.Гетьмана.-- Харків: Право, 2001.-- С. 83-88

Ерофеев Б.В. Земельное право: Учебник для высших юридических учебных заведений. -- М., 1999. -- С. 89.

ЗавадскаяЛ.Н. Механизм реализации права. -- М.: Наука, 1992. -- С. 9.

Заєць 0.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні. Дисс. к. юр. н. - К., 1999. - С. 33;

Заєць О. Правове забезпечення земельної реформи // Право України .-- 2000. -- № 9 - С. 59-61;

Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. - К. : Істина, 2003. - 448 с.

Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. К.: Видавничий Дім “Ін. Юре”, 2001. - 424 с.

Земельний кодекс України. - Х.: ТОВ „Одиссей”, 2002.- 600 с.

Земельное право. Учебник для вузов. Руководительавторского коллектива и отв. редактор - С.А. Боголюбов. - М.: Издат. группа НОРМА- ИНФРА. М,, 1999. - 400 с.

"Зібрання малоросійських прав" 1807 р. -- К., 1995. -- С. 364.

ЗУ УРСР. -- 1922. -- № 51.

Ільницька Н. Оренда як правова форма використання земель у сучасний період: поняття, особливості, юридична природа. // Право України. -- 2000. -- № 8. -- С. 60-- 64.

Карпов Н. Аграрная политика Столыпина. -- Л-, 1925. -- С. 174.

Кассо Л. А. Русское поземельное право. -- М., 1914; Герман И. Е. Крестьянское землеустройство. -- М., 1913.

Керимов Д.А. Законодательная техника: Науч.-метод, й уч. пособие. -- М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. -- С. 74;

Ковтун М.Г. Земельне право: курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Юмана, 2001. - 208 с.

Комментарий к Закону о сельхозкооперации. -- М., 1997. -- С. 61.

Конституційні засади правового регулювання економічних процесів в Україні // Право України.-- 1997. -- № 8. -- С. 6--7

Корненев А.Л., Xохлов В.А. Правовое обеспечение арендных отношений (практическое пособие). -- М., 1990. -- Ч. 1. -- С. 5.

Коростелев С.В. Земельное и лесное право: Учеб. пособие. СПб: Изд-во Михайлова В.А., изд-во “Полиус”, 1998. -544 с.

Крассов О.И. Право лесопользования в СССР. -- М., 1990. -- С. 83.

Кулинич П. Правові аспекти прискорення реформування аграрного сектора економіки // Право України -- 2000. -- № 4;

Лебідь В. Земельноправові аспекти реалізації права на ведення особистого підсобного господарства // Право України .-- 2001. -- № 11- С. 86-88;

Минина Е.Л. Права граждан на земельные доли в сельскохозяйственных организа-циях (размеры, процедура, купля-продажа, дарение, наследование, аренда й другое) / Земля й право: Пособие для российских землевладельцев. -- М., 1997. -- С. 65.

Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. Том 2. Общие положения. Курс лекций. -- М., 1994. -- С. 133.

Недбайло П.Е. О юридических гарантиях правильного осуществления советских правових норм // Советское государство и право. -- 1957. -- № 6. -- С. 22.

Нікітюк Г. Правове регулювання інституту земельної ренти в Україні // Право України. -- 1999. -- № 6. -- С. 58.

Новаковський Л., Будзілович І., Леонець в., Юрченко А. Земельна реформа в Україні продовжується … (до 10-ї річниці) // Право України .-- 2001. -- № 1- С. 37-42;

Новаковський Л.Я. Концептуальні основи земельної реформи і проблеми її здійснення // Землевпорядний вісник. -- 1997. -- № 1. -- С. 3;

Носік В.В. ; Право власності в Україні: Навч. посіб. / О.В.Дзера, і Н.С.Кузнєцова, О.А.Підопригора та ін.; За заг. ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової.-- К.: Юрінком Інтер, 2000.-- С. 432-441;

Обшая теория права/ Под ред. А.С.Пиголкина. -- М.: Изд-во МГТУ им.Н.Е.Баумана, 1996. -- С. 181-182;

Общая теория советского земельного права / Под ред. Г. А. Аксененко, И. А. Иконицкой, Н. И. Краснова. -- М., 1983. -- С. 7.

Панченко П. П., Славов В. П., Шмарчук В. А. Аграрна історія України: Навч. посібник. -- К., 1996. -- С. 68-93.

Первушин А.Г. Хозяйственный договор в деятельности предприятий сельского хозяйства. -- М., 1976. - С. 19.

Полное собрание законов Российской империи. -- СП6., 1830, -- Т. І. -- № 376.

Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік // Уряд. кур'єр. -- 2000. --№ 34. -- 23 лют.

Приватизація землі та реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств в Україні: Посіб. -- К., 1998. -- С. 62.

Про земельний кодекс України. За матеріалами Укрінформу.// Праця і зарплата. -- 2002. -- № 1. -- С.21.

Процессуальные нормы и отношения в советском праве (в «непроцессуальных» отраслях). -- Воронеж: Изд. Воронеж, ун-та, 1985. -- 140 с;

Раянов Ф.М. Правовая концепция аренды и практика АПК // Сов. гос. и право. -- 1989. -- № 3. - С. 30-35.

Семчик В, .Кулинич П. Комплексне дослідження процесів становлення відносин власності в Українських землях // Право України .-- 2003. -- № 1- С. 154-155;

Соколова А.К. Договор аренды земельных участков // Проблеми провадження правових реформ в Україні. -- X., 1996. -- С. 83.

Тагиров Т.Г. Правовая охрана земель сельскохозяйственного назначения. -- М., 1979. -- С. 18.

Титова Н. До концепції основного земельного закону України. // Право України. -- 2000. --№ 4.-- С. 68.

Титова Н. Землі як об'єкт правового регулювання // Право України. -- 1998. -- № 4. -- С.10-11.

Титова Н. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України .-- 2002. -- № 4 - С. 70-76;

Третій етап реформування АПК // Уряд. кур'єр. -- 1997. -- № 5. -- 14 січ.;

Федоров М. Земельна реформа в Україні: стан, проблеми, перспективи // Економічний часопис. - 1999. - № 6. - С. 22;

Філіпенко А. Енергія економічного зростання // Уряд. кур'єр.-- 1997. - № 159--160 -- 30;

Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. -- Харьков, 1998. -- С. 128.

Шульга М. Правовое обеспечение отношений аренды земли// Предпринимательство, хозяйство и право. -- 1997. -- № 4. -- С. 25.

Бусуйок Д. Земельний кодекс України: проблеми реалізації ( за матеріалами методичного семінару) // Право України .-- 2002. -- № 8- С. 133-134.

Титова Н. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України .-- 2002. -- № 4 - С. 70-76.