1

Зміст

• Вступ ……………………………………………………………………………2
• Розділ 1. Загальні положення про управління в екологічній сфері 4
• 1.1 Поняття і види функцій управління в екологічній сфері 4
• 1.2 Система державних органів управління в екологічній сфері 7
• Розділ 2. Характеристика державних органів в екологічній сфері 8
• 2.1 Правовий статус Міністерства екології та природних ресурсів України 8
• 2.2 Система і статус спеціально уповноважених органів управління в екологічній сфері 26
• Висновки 32
• Список використаних джерел 33

Вступ

Охорона навколишнього природного середовища відноситься до глобальних проблем, життєво важливих для всього людства. В період науково-технічного прогресу вплив людини на природу набув величезної сили і глобальних масштабів. Вже немає жодного місця на Землі, де б людина тією чи іншою мірою не впливала на природу. Відповідно зростає роль охорони природи, яка є єдиним джерелом існування громадського суспільства. Природа має величезне соціальне, виробниче, економічне, наукове й оздоровче значення.

Особливо гострою є проблема охорони навколишнього природного середовища в Україні. Винятковою особливістю екологічного стану є ускладнення екологічно небезпечних локальних ситуації після аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Управління в екологічній сфері -- це врегульована правовими нормами організаційно-виконавча діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування та об'єднань громадян, спрямована на використання природних ресурсів, охорону екологічного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Метою управління в екологічній сфері є дотримання вимог екологічного законодавства, забезпечення екологічних прав людини та запобігання екологічним правопорушенням.

Правовою основою управління в екологічній сфері є законодавство і норми інших галузей права, які створюють нормативно-правову базу для діяльності державних та інших органів, пов'язану з виконанням ними управлінських повноважень.

Саме тому дослідження питаня функцій управління в екологічній сфері є актуальним напрямком сучасної правової науки. Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір даної теми дослідження.

В спеціальній літературі розгляд питання функцій управління в екологічній сфері, зокрема поняття і види функцій управління в екологічній сфері, система державних органів управління в екологічній сфері тощо проводився у пряцях таких дослідників як Андрейцев В.І., Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Боголюбов С.А., Бринчук М.М., Дмитренко І.А., Колбасов О.С., Малишко М.І., Тищенко П.В., Чирва Ю.О., Янчук В.З. та інших.

Основна мета курсової роботи полягає у визначенні особливостей управління в екологічній сфері .

Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв'язання таких основних завдань:

1) узагальнити поняття функцій управління в екологічній сфері;

2) проаналізувати систему державних органів у сфері управління;

3) визначити повноваження, функції державних органів.

Методологічною основою є наукові методи, що грунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ політико - правового характеру. В основу метододології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи і підходи щодо визначення питання функцій управління в екологічній сфері.

У процесі розроблення питання правового регулювання мисливства та полювання використовувалися порівняльно - правовий, формально - логічний, системного підходу, структурно - функціональний та інші методи дослідження.

Структура курсової роботи визнвчена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, два розділи, висновки і список використаних джерел.

Розділ 1. Загальні положення про управління в екологічній сфері

1.1 Поняття і види функцій управління в екологічній сфері

Функції управління в екологічній сфері за основними напрямами діяльності умовно поділяють на дві групи: загальні та спеціальні.

До загальних функцій управління належать планування і прогнозування, координація, організаційна діяльність, облік, екологічний контроль і нагляд.

Спеціальних функцій управління в екологічній сфері значно більше. До них можна віднести стандартизацію та нормування, видачу ліцензій і лімітів на природокористування, екологічний моніторинг, екологічну інформацію, екологічну експертизу, ведення державних природорєсурсових кадастрів, ведення Червоної книги України, розподіл і перерозподіл природних ресурсів тощо. Дмитренко І.А. Екологічне право України. 2-ге видання. - К: Юрінком Інтер. - 2001 р. с. 121.

Функції здійснюються в певних організаційно-правових формах і різними методами.

1) Функції планування і прогнозування в екологічній сфері характеризують діяльність спеціально уповноважених на те органів з розробки й визначення показників і їх можливих змін у процесі використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища.

Екологічне планування і прогнозування на певні періоди здійснюється в різних організаційно-правових формах. Основними з них є проектні територіально-планувальні документи, цільові комплексні та екологічні програми. Планові показники та прогнози в екологічній сфері містяться насамперед у територіальних комплексних схемах охорони навколишнього середовища, генеральних планах населених пунктів, проектах планування і забудови територій, схемах розміщення та розвитку виробничих сил і окремих галузей народного господарства. Спеціальні документи містять планові показники і загальнодержавні екологічні програми, які розробляються згідно з Положенням про порядок розроблення екологічних програм, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1998 р. Положенням про порядок розроб-лення екологічних програм, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1999 - №7. - Ст. 165.

Порівняно новою функцією управління в екологічній сфері є проведення екологічного моніторингу.

2) Державний екологічний моніторинг -- це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розроблення науково обгрунтованих рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень для запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Залежно від призначення моніторинг навколишнього середовища поділяють на загальний (стандартний), оперативний (призовий) та фоновий (науковий).

Система державного екологічного моніторингу створюється і здійснюється на трьох рівнях:

- національному -- на всій території України;

- регіональному -- у межах адміністративно-територіальних одиниць на територіях економічних і природних регіонів;

- локальному -- на території окремих об'єктів (підприємств, міст, ділянках ландшафтів).

Повноваження щодо здійснення державного моніторингу покладено на Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство охорони здоров'я, Державний комітет по земельних ресурсах, інші органи державного управління та їхні органи на місцях.

Система державного екологічного моніторингу створюється з дотриманням міжнародних вимог і сумісна з аналогічними міжнародними системами.

3) Проведення екологічної експертизи -- одна з найважливіших спеціальних функцій управління в екологічній сфері. Екологічна експертиза -- це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян. Вона передбачає проведення екологічних досліджень, аналіз і оцінку передпроектних, проектних та інших матеріалів та об'єктів, реалізація і дія яких можуть негативно впливати або впливають на стан довкілля та здоров'я людей, і підготовки висновків про відповідність тих документів та об'єктів вимогам екологічного законодавства.

4) Однією із спеціальних екологічних функцій управління є екологічна стандартизація і нормування. Ця функція пов'язана з діяльністю спеціально уповноважених на це державних органів з розроблення і встановлення обов'язкових норм, правил, нормативів та інших вимог в екологічній сфері. До найважливіших екологічних нормативів належать гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин, гранично допустимі рівні (ГДР) фізичного впливу, гранично допустимі викиди і скиди забруднюючих хімічних речовин, гранично допустимі рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів, нормативи використання природних ресурсів тощо. Тищенко П.В. Екологічне право. - К: НОМА. - 1999 р. - с. 189.

Розроблювані в Україні екологічні стандарти і нормативи приводяться у відповідність до міжнародних норм. Для цього постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. затверджено план заходів щодо поетапного впровадження в Україні директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм, міжнародних і європейських стандартів.

В екологічному законодавстві України закріплено також вимоги щодо екологічного інформування, ведення державних кадастрів природних ресурсів та інших функцій управління в екологічній сфері.

1.2 Система державних органів управління в екологічній сфері

Для здійснення управління й контролю в екологічній сфері в Україні склалася і діє система органів, яка поділяється на органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи екологічних об'єднань громадян.

Залежно від території органи державного управління в екологічній сфері поділяються на центральні, регіональні та місцеві, від повноважень -- на органи загального і спеціального управління, від сфери -- на органи в галузі охорони навколишнього природного середовища, в галузі використання окремих природних ресурсів та охорони інших об'єктів і територій, а також сфер екологічної діяльності. До органів загального державного управління в екологічній сфері належать Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації. Малишко М.І. Основи екологічного права України. - К: МАУП. - 1999 р. - с. 165. До системи спеціально уповноважених на те державних органів управління в екологічній сфері входять Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство охорони здоров'я, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет по водному господарству України, Державний комітет лісового господарства України та ряд інших. Здебільшого зазначені органи в межах своїх повноважень здійснюють надвідомчі функції управління і контролю в екологічній сфері.

Ряд інших державних органів здійснюють функції управління та екологічного контролю тільки в межах своїх міністерств і відомств (Міністерство транспорту України, Державний комітет промислової політики України, Міністерство аграрної політики України).

Розділ 2. Характеристика державних органів в екологічній сфері

2.1 Правовий статус Міністерства екології та природних ресурсів України

Серед державних органів управління в екологічній сфері найбільше коло повноважень має Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів України). Його статус визначений у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" Закон України “Про охорону природнього навколишнього середовища” від 25. 06.1991р. // ВВРУ. - 1991. - №41. - ст.546., в ряді інших законодавчих актів і в Положенні про це міністерство, затвердженому указом Президента України від 29 травня 2000 р. № 724. Це міністерство є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює державну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту населення та навколишнього природного середовища від негативного впливу господарської діяльності через регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки на об'єктах усіх форм власності.

Основні завдання Мінекоресурсів України: Положення про Міністерство екології та природ-них ресурсів України, затверджене указом Президента України від 29 травня 2000 р. № 724. // Офіційний вісник України. - 2000 - №24. - Ст. 378.

- проведення державної екологічної, науково-технічної та економічної політики, спрямованої на збереження та відтворення безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища, забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу в мирних цілях, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення стійкого соціально-економічного розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи, захист екологічних інтересів України;

- державний контроль за додержанням вимог законодавства з питань охорони навколишнього природного середовища, ядерної та радіаційної безпеки;

- ведення державного обліку ядерних матеріалів і контроль за їх зберіганням, транспортуванням і використанням;

- здійснення нормативно-правового регулювання щодо використання природних ресурсів, встановлення критеріїв і норм забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

- організація проведення державної екологічної експертизи;

- оцінка безпеки експлуатації об'єктів ядерної енергії (приладів, устаткування, виробництв, підприємств, складів і сховищ, що містять ядерні матеріали, радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань) і транспортних засобів, які залучаються для їх перевезення, та об'єктів, що проектуються або споруджуються;

- обгрунтування доцільності розроблення державних і регіональних екологічних програм за результатами вивчення і дослідження стану навколишнього природного середовища України чи окремих регіональних проблем природокористування;

- інформування Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та громадян України про екологічний стан, включаючи стан екологічної безпеки об'єктів ядерної енергії та інших техногенних об'єктів;

- здійснення міжнародного співробітництва з питань екології, безпечного використання ядерної енергії та радіаційних технологій, організація виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України з цих питань.

Відповідно до цих завдань органи Мінекоресурсів України уповноважені: Екологія і закон: Екологічне законодавство України у 2-х книгах. - К: Юрінком Інтер. - 1997 р. - с. 217.

- здійснювати комплексне управління та регулювання в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки; координувати діяльність центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

- здійснювати державний екологічний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (шорської) економічної зони України, природних територій та об'єктів природно-заповідного фонду України: додержанням норм і правил екологічної, ядерної і радіаційної безпеки об'єктів ядерної енергії;

- додержанням правил зберігання, транспортування, застосування та захоронення токсичних, радіоактивних та інших особливо небезпечних речовин і матеріалів, засобів захисту рослин і мінеральних добрив, промислових і побутових відходів;

- організовувати перевірки підприємств, установ і організацій щодо додержання ними норм і правил екологічної безпеки;

- здійснювати екологічний контроль у пунктах пропуску через Державний кордон України, виконувати функції компетентного органу України у справах перевезення ядерних і радіоактивних матеріалів;

- організовувати роботу національної системи обліку ядерного матеріалу та контролю за ним, забезпечувати координацію заходів, пов'язаних із реалізацією Угоди між Україною і Міжнародний агентством з атомної енергії (МАГА ТЕ) про застосування гарантій до всього ядерного матеріалу в мирній ядерній діяльності України, включаючи підготовку необхідної для цього інформації;

- встановлювати норми і правила, брати участь у розробленні стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища від забруднення та іншого шкідливого впливу, забезпечення екологічної безпеки, визначати критерії, затверджувати норми і правила з ядерної та радіаційної безпеки, транспортування та зберігання ядерних матеріалів і радіоактивних речовин, поводження з відходами, фізичного захисту ядерних матеріалів, конструювання та експлуатації обладнання атомних станцій і джерел іонізуючих випромінювань.

Мінекоресурсів України для виконання покладених на нього завдань: Малишко М.І. Основи екологічного права України. - К: МАУП. - 1999 р. - с. 189.

- погоджує проекти нормативних актів, які розробляють інші спеціально уповноважені органи державної виконавчої владн, з питань охорони навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

- визначає разом з іншими заінтересованими центральними органами державної виконавчої влади напрями формування екологічних розділів державного бюджету і державної програми економічного та соціального розвитку, здійснює контроль за їх виконанням, вносить відповідні пропозиції щодо використання місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища;

- організовує розроблення, реалізацію та контроль за виконанням екологічних програм та програм забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки в Україні;

- бере участь у формуванні державного контракту на спорудження природоохоронних об'єктів, координує пов'язану з виконанням цього контракту діяльність підприємств, установ і організацій;

- розробляє і запроваджує в установленому порядку економічний механізм природокористування і охорони навколишнього природного середовища; організовує розроблення і впровадження заходів економічного стимулювання охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення належного стану екологічнвї, ядерної та радіаційної безпеки;

- видає у передбачених законодавством випадках дозволи (ліцензії) на здійснення діяльності в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки і спеціальне використання природних ресурсів, перевіряє виконання підприємствами, установами та організаціями умов цих дозволів (ліцензій), додержання норм і правил екологічної, ядерної та радіаційної безпеки.

У галузі ядерної та радіаційної безпеки Мінекоресурсів України: Положення про Міністерство екології та природ-них ресурсів України, затверджене указом Президента України від 29 травня 2000 р. № 724. // Офіційний вісник України. - 2000 - №24. - Ст. 378.

- встановлює порядок видачі та видає окремим особам, які працюють на об'єктах ядерної енергії, дозволи на право управління цими об'єктами і важливими для їхньої безпеки технологічними процесами;

- затверджує ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, захоронєннн (складування) відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й інших виробпицтв, інших видів шкідлизого впливу, коли це призводить до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, територій інших областей;

- затверджує або погоджує в порядку, що його визначає Кабінет Міністрів України, ліміти на використання природних ресурсів загальнодержавного значення;

- організовує моніторинг навколишнього природного середовища, створює і забезпечує діяльність державної екологічної інформаційної системи, спостерігає за наслідками забруднення навколишнього природного середовища;

- готує висновки на доповіді (звіти) керівників експлуатуючих організацій про стан безпеки об'єктів ядерної енергії, встановлює періодичність подання цих доповідей (звітів);

- організовує роботу, пов'язану з вивченням стану та прогнозуванням наслідків забруднення навколишнього природного середовища, забезпечує повне та об'єктивне інформування населення про екологічний стан, у тому числі об'єктів ядерної енергії та прилеглих до них територій;

- організовує проведення чи безпосередньо здійснює державну екологічну експертизу проектів, схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, проектів на будівництво, реконструкцію підприємств та інших об'єктів, які підлягають державній екологічній експертизі, оцінює безпеку ядерних установок і джерел іонізуючих випромінювань;

- визначає вимоги щодо забезпечення якості всіх видів та етапів діяльності з використанням ядерної енергії, включаючи вибір місця розташування, проектування, обгрунтування безпеки, спорудження, введення в експлуатацію та виведення з неї об'єктів ядерної енергії, підготовку персоналу, поставку обладнання та надання послуг; здійснює нагляд за додержанням цих вимог експлуатуючою організацією;

- здійснює нагляд за розробленням і проведенням заходів, спрямованих на запобігання аваріям на об'єктах ядерної енергії, готовністю експлуатуючих організацій по ліквідації наслідків аварій;

- встановлює порядок обліку та реєстрації об'єктів ядерної енергії, систем і устаткування, важливих для безпеки експлуатації цих об'єктів.

Для виконання природоохоронних завдань і співробітництва з іншими країнами в екологічній сфері Мінекоресурсів України: Малишко М.І. Екологічне право за редакцією В.З. Янчука. - К: “Видавничий Дім”. - 2001 р. - с. 178.

- здійснює державне управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, забезпечує розвиток заповідної справи, функціонування природних і біосферних заповідників, національних природних парків та інших об'єктів природно-заповідного фонду, які належать до сфери управління міністерства, розроблення та реалізацію заходів, спрямованих на збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, ведення Червоної книги України;

- готує щорічно спільно з іншими органами державної виконавчої влади національну доповідь про стан навколишнього природного середовища;

- сприяє екологічній освіті та екологічному вихованню громадян, здійснює співробітництво з природоохоронними об'єднаннями громадян, затверджує положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища;

- здійснює міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

- представляє інтереси України в МАГАТЕ, координує діяльність щодо забезпечення міжнародного режиму безпечного Використання ядерної енергії;

- виконує функції національного координатора в інформаційній системі МАГАТЕ щодо подій иа атомних електростанціях відповідно до міжнародної системи оцінки тяжкості таких подій;

- забезпечує виконання зобов'язань, що випливають із участі України у Програмі ООН з охорони навколишнього природного середовища (ЮНЕП), Комісії стабільного розвитку ООН, інших міжнародних організаціях і програмах з питань екології, здійснює контроль за виконанням міжнародних конвенцій та угод з цих питань;

- здійснює у межах, визначених законодавством України, функції з управління майном підприємств, установ і організацій, що перебувають у загальнодержавній власності і належать до сфери управління міністерства;

- розробляє і подає Мінфіну України з необхідними розрахунками і обгрунтуваннями проекти бюджету органів Мінекоресурсів України, здійснює контроль за цільовим використанням бюджетних асигнувань, складає і подає в установленому порядку звітність;

- здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Органи Мінекоресурсів здійснюють свої повноваження через державні управління екологічної безпеки в областях, містах Києві та Севастополі, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади в галузі екологічної безпеки Автономної Республіки Крим, інспекції, науково-дослідні та навчальні заклади, інші підприємства, установи й організації, що входять до сфери його управління.

З метою організації та здійснення державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки у міністерстві діють Державна екологічна інспекція та Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою. Положення про ці Інспекції затверджує Кабінет Міністрів України.

У структурі центрального апарату Мінекоресурсів України утворюється Державна адміністрація ядерного регулювання, яка здійснює функції органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Положення про неї затверджується в установленому порядку.

З метою забезпечення державного управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду й реалізації Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні у Мінехоресурсів створено Головне управління національних природних парків і заповідної справи. Положення про це управління затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 1995 р. Положення про Головне управління національних природних парків і заповідної справи, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 1995 р. // Офіційний вісник України. - 1995 - №32. - Ст. 598.

Для розгляду наукових рекомендацій і пропозицій щодо розв'язання важливих проблем охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки у міністерстві утворюється Державна міжвідомча науково-технічна рада з питань екологічної безпеки, безпечного використання ядерної енергії та радіаційних технологій з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

Для виконання покладених на них обов'язків працівники органів Мінекоресурсів України мають право: Тищенко П.В. Екологічне право. - К: НОМА. - 1999 р. - с. 219.

- обмежувати, тимчасово забороняти (зупиняти) в установленому порядку діяльність підприємств, установ, організацій та об'єктів незалежно від форм власності або входити до Кабінету Міністрів України з відповідним поданням про припинення діяльності, якщо вона проводиться з порушенням норм і правил екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів (ліцензій) на використання природних ресурсів, з перевищенням лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин;

- зупиняти, оглядати, тимчасово затримувати судна, кораблі,

- інші плавучі засоби, що перебувають у внутрішніх і територіальних водах, виключній (морській) економічній зоні України для перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища і норм екологічної безпеки;

- обстежувати підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, об'єкти ядерної енергії, військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ і Служби безпеки України з метою перевірки додержання вимог екологічної, ядерної і радіаційної безпеки, виконання заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів;

- проводити иа підприємствах, в установах і організаціях, які використовують ядерну енергію і радіаційні технології, перевірки стану устаткування й управління технологічними процесами, наявності та якості технічної й експлуатаційної документації, якості ремонтних робіт, кваліфікації персоналу;

- одержувати від експлуатуючих організацій та власників або уповноважених ними органів об'єктів ядерної енергії необхідні пояснення та довідки, доповіді (звіти) про стан безпеки, повідомлення про порушення та причини виходу з ладу устаткування, технічну та іншу документацію;

- давати керівникам підприємств, установ і організацій приписи щодо усунення виявлених порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища у процесі здійснення господарської чи іншої діяльності, що негативно впливає на екологічний стан, та умов дозволів (ліцензій), норм і правил екологічної безпеки, що діють на об'єктах ядерної енергії; припиняти роботи на об'єктах ядерної енергії, небезпечні для здоров'я людей і навколишнього природного середовища, а в разі грубих або систематичних порушень дозволів (ліцензій), норм і правил з безпеки -- вилучати надані дозволи (ліцензії);

- перевіряти додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища проектними установами та організаціями під час розробки проектної документації на будівництво, розширення і реконструкцію підприємств та інших об'єктів;

- застосовувати у випадках, передбачених законодавством України, економічні санкції до підприємств, установ, організацій за порушення вимог законодавства щодо екологічної, ядерної та радіаційної безпеки і розглядати справи про адміністративні правопорушення, віднесені до його компетенції;

- подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- передавати правоохоронним органам матеріали про факти порушень у галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, за які передбачено кримінальну відповідальність;

- одержувати безоплатно від центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на міністерство завдань;

- брати участь у створенні та заснуванні в установленому порядку науково-дослідних установ, інформаційно-освітніх і навчальних закладів, екологічних банків, фондів та інших організацій екологічного спрямування.

Для виконання службових обов'язків працівникам органів Мінекоресурсів України надається право володіння спеціальними транспортними засобами, позачергового придбання за пред'явленням відповідних документів квитків для проїзду всіма видами транспорту.

Серед повноважень Мінекоресурсів України передбачено право створювати при міністерстві спеціальні підрозділи, працівникам яких надається право носіння форменого одягу встановленого зразка і вогнепальної зброї, а також проводити редакційно-видавничу діяльність з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.

Мінекоресурсів України під час виконання покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами влади і самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

Мінекоресурсів України в межах своїх повноважень на основі й на виконання чинного законодавства видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Рішення Мінекоресурсів з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, ядерної та радіаційної безпеки, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами державної виконавчої влади, місцевими органами влади і самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами.

Міністерство у необхідних випадках видає спільно з іншими центральними органами державної виконавчої влади, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими органами влади і самоврядування спільні акти.

Мінекоресурс України очолює міністр, який призначається відповідно до Конституції України Президентом України.

Міністр має заступників, яких призначає Президент України. Міністр проводить розподіл обов'язків між своїми заступниками.

Міністр екоресурсів України несе персональну відповідальність за виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників міністра, керівників підрозділів міністерства.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінекоресурсів України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у міністерстві утворюється колегія у складі міністра (голова колегії), заступника міністра за посадою, керівників підрозділів міністерства. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України.

Для здійснення екологічного контролю у складі Мінекоресурсів України створено Державну екологічну інспекцію, яка діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р. Положення про Державну екологічну інспекцію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р. // Офіційний вісник України. - 1993. - №23. - Ст. 378.

До складу Державної екологічної інспекції входять Головна екологічна інспекція, інспекції охорони Чорного і Азовського морів та екологічні інспекції відповідних територіальних органів Мінприроди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Державна екологічна інспекція у межах повноважень, визначених цим положенням, забезпечує контроль за додержанням законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, декретів, постанов, розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів Мінекоресурсів та інших центральних органів державної виконавчої влади. Основне завдання Державної екологічної інспекції -- здійснювати державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів за: - використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, додержанням норм екологічної безпеки:

- додержанням встановлених лімітів використання природних ресурсів, нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;

- додержанням екологічних вимогу процесі зберігання, транспортування, використання, знешкодження та захоронення (складування) хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних і радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів.

Державна екологічна інспекція відповідно до покладених на неї завдань: Баб”як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України. - К: “Атіка”. - 2000 р. - с. 272.

1) здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, використанням і відтворенням природних ресурсів центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами, а також іноземними юридичними і фізичними особами, в тому числі у процесі:

- експлуатації діючих підприємств, споруд та інших об'єктів водо-, пило, газоочисного обладнання, апаратури та інших природоохоронних споруд, включаючи контроль за наявністю та станом обладнання та апаратури для обліку використання природних ресурсів, систем контролю за викидами, скидами забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і додержанням встановлених термінів їх атестації; експлуатації механічних транспортних засобів, літаків, суден та інших пересувних засобів і установок щодо додержання нормативів викидів та скидів забруднюючих речовин і допустимих рівнів фізичних впливів иа навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту; проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;

- зберігання, транспортування, використання, знешкодження та захоропення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних і радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів;

- добування, використання та охорони корисних копалин;

- використання підземних і поверхневих вод та охорони їх від виснаження, засмічення і забруднення промисловими, побутовими, дренажними та іншими стічними водами і скидами та в процесі проведення різних видів робіт на водних і водогосподарських об'єктах і в прибережних водоохоронних зонах (смугах);

- використання природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, використання повітряного басейну та охорони атмосферного повітря від забруднення для вух видів народногосподарської діяльності;

- використання та охорони земель;

- використання та охорони рослинного світу, у тому числі лісів;

- використання, охорони, відтворення диких тварин та інших об'єктів тваринного світу, в тому числі рибних запасів, додержання встановлених правил, норм, лімітів і термінів у веденні мисливського та рибного господарства;

- використання та охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду, а також охорони видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України;

- здійснення регулювання чисельності, акліматизації, реакліматизації, схрещування, торгівлі, створення зоологічних колекцій та інших вимог використання і охорони тваринного світу;

- додержання вимог, встановлених дозволами на проведення робіт, які спрямовані на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях;

- виконання заходів щодо скорочення і регулювання викидів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище в періоди несприятливих гідрометеорологічних умов, запобігання аварійним (залповим) викидам, скидам забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і ліквідації їх наслідків;

здійснює державний контроль за додержанням стандартів і нормативів у галузі охорони навколишнього природного середовища, встановлених лімітів (квот) використання і добування всіх видів природних ресурсів;

здійснює державний контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, в тому числі:

- у процесі проведення наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем;

- на військових та оборонних об'єктах, об'єктах органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та Прикордонних військ, а також під час передислокації військових частин, проведення військових навчань, маневрів, переміщення військ і військової техніки;

4) здійснює лабораторний контроль для визначення:

- якості стічних вод, що скидаються підприємствами у водні джерела, та якості викидів у атмосферне повітря;

- ефективності роботи очисних споруд і обладнання під час інспекційних перевірок підприємств і організацій;

- стану забруднення, у тому числі радіоактивного, навколишнього природного середовища в місцях викидів і скидів забруднюючих речовин підприємствами, а також у разі аварій;

надає методичну допомогу та контролює роботу служб охорони навколишнього природного середовища підприємств та організацій;

вивчає та впроваджує в практику роботи досягнення вітчизняної та зарубіжної науки і техніки у процесі здійснення контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища;

контролюс виконання вимог'міжнародних договорів України щодо охорони і використання природних ресурсів;

бере участь у формуванні і розподілі відповідних позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища.

Державна екологічна інспекція має право: Малишко М.І. Екологічне законодавство України. Система і основні джерела. К: МАУП. - 1997 р. - с. 112.

- обстежувати у встановленому порядку підприємства, їх об'єднання, установи і організації незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, військові та оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ і державної безпеки в будь-який час їх роботи з метою перевірки додержання вимог екологічної безпеки, виконання заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів;

- розглядати справи про адміністративну відповідальність за порушення в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів відповідно до чинного законодавства;

- вносити міністерствам, відомствам, підприємствам, установам та організаціям пропозиції про позбавлення премії за основними результатами господарської діяльності службових осіб і спеціалістів, винних у порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки; є подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- залучати за погодженням з керівниками підприємств, їх об'єднань, установ і організацій, у тому числі громадських,, спеціалістів для виконання аналізів та участі в проведенні перевірок виконання заходів щодо раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища, ліквідації аварійних викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; й вносити обов'язкові для виконання подання про припинення дії або анулювання дозволів на захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів, спеціальне використання природних ресурсів, викиди (скиди) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, на буріння свердловин на воду та інші корисні копалини, на добування природних ресурсів, вивезення з України і ввезення в Україну мисливських трофеїв і відходів, що можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища або здійснюються з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, норм, правил і вимог екологічної безпеки, добування і вивезення з України об'єктів рослинного і тваринного світу, занесених до Червоної книги України.

Для здійснення екологічного контролю органам Державної екологічної інспекції Мінекоресурсів України надано також право: Андрейцев В.І. Екологічне право. Особлива частина. К:Видавництво “Істина”. - 2001 р. ст. 215.

- зупиняти або забороняти проведення робіт на територіях державних заповідників, національних і природних парків та інших природних об'єктів, що особливо охороняються, у курортних зонах і місцях відпочинку, не передбачених режимом їх охорони, а також робіт, які можуть негативно вплинути на природні об'єкти, що охороняються;

- зупиняти транспортні (плавучі) засоби та перевіряти знаряддя добування тварин, рослин, риби та інших водних тварин і рослин на місці їх добування, зберігання, перероблення та реалізації;

- вилучати в осіб, які порушили природоохоронне законодавство, знаряддя добування тварин (у тому числі рибних запасів) і рослин, плавучі й транспортні засоби, обладнання та предмети, що були знаряддям незаконно добутої продукції, незаконно добуту продукцію, а також відповідні документи, в порядку, що затверджується Мінекоресурсів;

- обмежувати чи зупиняти (тимчасово) виробництво і реалізацію продукції, використання якої може завдати суттєвої шкоди навколишньому природному середовищу або не відповідає вимогам екологічної безпеки;

- викликати громадян та посадових осіб для отримання свідчень і пояснень у зв'язку з порушенням ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання і розкриття екологічних правопорушень;

- призначати громадських інспекторів охорони навколишнього природного середовища за поданням відповідних установ;

- у випадках, передбачених законодавством, направляти у встановленому порядку матеріали про порушення природоохоронного законодавства у відповідні органи для вирішення питання щодо притягнення винних осіб до адміністративної, кримінальної або іншої відповідальності; - отримувати безоплатно у міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій, громадян, іноземних фізичних і юридичних осіб статистичні та інші довідкові й інформаційні матеріали, пояснення, необхідні для визначення стану використання та охорони природних ресурсів, а також повідомлення про аварійні забруднення навколишнього природного середовища і природні катастрофи;

- проводити обов'язкове соціальне страхування державних інспекторів у порядку та на умовах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2.2 Система і статус спеціально уповноважених органів управління в екологічній сфері

Систему та повноваження органів, які здійснюють управління і контроль у галузі використання та охорони земель, передбачено в Земельному кодексі України. Це насамперед сільські, селищні, районні, міські, обласні ради, Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України) та його органи на місцях. Положення про Держкомзем України затверджене Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. Положення про Держкомзем України затверджене Указом Пре-зидента України від 14 серпня 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000 - №11. - Ст. 289. Типове положення про місцеві державні органи земельних ресурсів і типове положення про районний відділ земельних ресурсів та про міське управління (відділ) земельних ресурсів затверджені постановою Кабінету Міністрів України.

На департамент з геології та використання надр, який діє у складі Мінекоресурсів України, покладено відповідно до Кодексу України про надра обов'язок реалізації державної політики в галузі геології й розвідки надр. Департамент організує і координує проведення робіт з геологічного вивчення та використання надр.

Основні завдання цього департаменту:

здійснення єдиної науково-технічної політики в галузі геології і використання надр;

розроблення державних програм геологорозвідувальних робіт, формування геологічних завдань і замовлень;

організація планомірного геологічного вивчення надр і визначення потреб у мінеральній сировині;

облік розвіданих корисних копалин, створення державного фонду надр;

здійснення державного моніторингу геологічного середовища;

здійснення державного контролю за повнотою та якістю геологічного вивчення надр тощо. Малишко М.І. Основи екологічного права України. - К: МАУП. - 1999 р. - с. 168.

Державний комітет України по водному господарству (Держкомводгосп України) є центральним органом державної виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Мінекоресурсів України. До його основних повноважень належать:

- розроблення та участь у реалізації державних, міждержавних і регіональних програм використання і охорони вод та відтворення додних ресурсів;

- здійснення радіологічного і гідрохімічного моніторингу водних об'єктів;

- ведення державного обліку водовикористання та державного водного кадастру;

- здійснення контролю за дотриманням режимів роботи водосховищ і водогосподарських систем та вирішення інших передбачених законодавством питань.

Державний комітет лісового господарства України є центральним органом державної виконавчої иняди. який відповідно до Лісового кодексу України здійснює державне управління і контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. До основних повноважень Держ-комлісгоспу віднесено:

- здійснення державного управління й контролю в галузі ведення лісового господарства в усіх лісах;

- організацію ведення лісового господарства, включаючи захист раціонального використання лісових ресурсів і відтворення лісів;

- розроблення та організацію виконання державних регіональних програм у галузі охорони, захисту лісів і лісовикористання;

- розроблення норм, правил та інши.х нормативних документів у галузі охорони лісів;

- здійснення співробітництва в галузі лісового господарства та вирішення інших питань у галузі управління й контролю за охороною і використанням лісів.

Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України) є центральним органом державної виконавчої влади, який відповідно до «Основ законодавства України про охорону здоров'я» реалізує державну політику в галузі охорони здоров'я, що тісно пов'язана із забезпеченням екологічної політики.

Основні завдання МОЗ України в екологічній сфері: Дмитренко І.А. Екологічне право України. 2-ге видання. - К: Юрінком Інтер. - 2001 р.с. 178.

- розроблення й координація заходів щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення;

- реалізація державної політики шодо охорони здоров'я;

- організація вивчення впливу навколишнього природного середовища на здоров'я людей;

- забезпечення державного санітарного нагляду за виконанням законодавства з питань санітарно-епідемічного благополуччя населення;

- встановлення за погодженням з іншими органами гранично допустимих показників і характеристик факторів, шкідливих для здоров'я людей;

- погодження стандартів та іншої нормативно-технічної документації з питань якості харчових продуктів і виробничої сировини, здійснення інших заходів щодо санітарно-екологічної безпеки.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв і вимог, спрямованих на забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя, є державна санітарно-епідеміологічна служба, яка створена у складі Міністерства охорони здоров'я України. Ця служба забезпечує санітарно-епідемічну безпеку населення України.

Систему державної санітарно-епідеміологічної служби становлять органи, установи й заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні установи, заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони Державного кордону України, Служби безпеки України.

На установи, заклади й підрозділи державної санітарно-снідеміологічної служби інших міністерств і відомств покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.

Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби є юридичними особами, їх перелік, мережа, організаційна структура для системи Міністерства охорони здоров'я України встановлюються головним державним санітарним лікарем України, а для інших міністерств і відомств -- головним державним санітарним лікарем відповідного міністерства (відомства) за погодженням з головним державним санітарним лікарем України. Установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють свою діяльність на підставі Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р., та положень про державну санітарно-епідеміологічну службу відповідних міністерств і відомств.