Проблема реорганізації колективних підприємств та створення акціонерних сільськогосподарських товариств
Правове становище акціонерних товариств в сільському господарстві. Поняття і класифікація суб'єктів аграрного права. Правосуб’єктність приватних аграрних підприємств корпоративного типу, особливості засновництва, реорганізації та ліквідації АО.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.09.2010 |
| Размер файла | 1,0 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Зміст
- Вступ
- Глава 1. Правове становище сільськогосподарських акціонерних товариств в сільському господарстві та зміст правової участі в сільськогосподарському акціонерному товаристві його членів
- Глава 2. Акціонерні товариства та їх учасники як суб'єкти аграрного права
- 2.1 Поняття і класифікація суб'єктів аграрного права
- 2.2 Правосуб'єктність приватних аграрних підприємств корпоративного типу та їх учасників
- 2.3 Особливості реорганізації та ліквідації акціонерних товариств та правові наслідки для їх членів
- Глава 3. Право засновництва та участі в сільськогосподарських акціонерних товариствах (підприємствах корпоративного типу)
- 3.1 Поняття права засновництва, права участі, корпоративних прав в аграрних (сільськогосподарських) підприємствах (товариствах) корпоративного типу
- 3.2 Права та обов'язки учасників аграрних (сільськогосподарських) акціонерних товариств. Обов'язки членів сільськогосподарського акціонерного товариства
- 3.3 Підстави, порядок і правові наслідки припинення права участі в акціонерних (аграрних) товариствах (підприємствах)
- Висновок
- Список використаної літератури
- Додаток
- Вступ
Проголошена Верховною Радою в 1990 р. земельна реформа в Україні в основному подолала періоди роздержавлення земельного фонду, приватизації індивідуальних земельних ділянок і сертифікації земельних часток членами колективних сільськогосподарських підприємств. Хоча жоден з названих етапів реформування земельних відносин не одержав свого повсюдного завершення, проте не можна не відмітити позитивних результатів у їх здійсненні. Вже само по собі подолання єдиної форми власності на землю, що проіснувало понад 70 років у статусі виняткової державної власності, заслуговує на увагу для реального становлення різноманітності форм земельної власності.
Однак відчутного впливу на економічне життя країни і становлення ринкових відносин ні приватна, ні колективна форми власності на землю поки що не справляють. Це пояснюється як об'єктивними економічними умовами здійснення реформи земельних відносин, так і причинами суб'єктивно-вольового характеру, що залежать від змісту вимог законодавства і стану їх здійснення на практиці.
До об'єктивних умов, насамперед, необхідно віднести консервативний характер самих земельних відносин, що не піддаються швидкому реформуванню, втрату суспільством відповідних інститутів, властивих земельним відносинам, відсутність реальних результатів реформи і уповільнені темпи створення структур, здатних забезпечити ефективне реформування земельних відносин тощо. Суб'єктивно-вольові причини полягають у відсутності глибоко проробленої наукової теорії земельної реформи і державної програми з чітко визначеними цілями, завданнями і засобами її здійснення, не повноті, не стабільності і суперечливості законодавства, в тому числі і земельного, аграрного, небажанні і невмінні владних структур здійснити перехід від адміністративних методів до цивілістичних засобів регулювання земельних відносин тощо.
Серед нових утворень і форм організації сільськогосподарського виробництва набули на даний час поширення і правового визнання акціонерні сільськогосподарські товариства, але плутанина в діючому законодавстві не дозволяє чітко визначити яке ж насправді положення вони займають на даний час і більш детально визначити, враховуючи специфіку їх діяльності в сільському господарстві права та обов'язки їх учасників так як на даний час ще не прийнято конкретний нормативний акт, який би детально врегульовував діяльність сільськогосподарських акціонерних товариств. Суспільне значення цієї проблеми дуже важливе, тому що селянин не має можливості конкретно визначитися що йому надалі робити зі своєю землею так як не може ознайомитися з можливими варіантами отримання прибутку від свого земельного наділу, і навіть якщо б у нього виникло бажання стати учасником сільськогосподарського акціонерного товариства, він не зміг би конкретно знайти відповідь на питання які ж права і обов'язки буде він мати як член сільськогосподарського акціонерного товариства. Тому дуже важливо створити необхідну нормативну базу з цього питання негайно, так як в юридичній літературі воно майже не досліджене, і на практиці виникає багато неврегульованих законом моментів, так як до цього часу права та обов'язки членів сільськогосподарського акціонерного товариства визначаються нормами Закону “Про господарські товариства” і не кожний селянин зрозуміє де шукати відповіді на свої запитання, адже існує специфіка діяльності акціонерного товариства в сільському господарстві де отримання прибутку не завжди залежить від людини.
Тому метою даної бакалаврської роботи вважаємо визначення суті правового становища акціонерного сільськогосподарського товариства , прав і обов'язків його членів, визначення їх місця в механізмі правового регулювання аграрних правовідносин, сфери і меж використання прав і обов'язків як мірила внеску членів сільськогосподарського акціонерного товариства (підприємства) в діяльність цих товариств (підприємств), практики їх застосування та обґрунтування пропозицій щодо їх удосконалення.
Поставлена мета визначила напрям дослідження та його основні завдання:
- конкретизувати суть і юридичне значення прав та обов'язків членів сільськогосподарського акціонерного товариства (підприємства);
- на основі праць вчених та науковців проаналізувати, узагальнити і розробити класифікацію прав та обов'язків членів сільськогосподарського акціонерного товариства (підприємства) в межах чинного законодавства;
- здійснити ретроспективний аналіз і обґрунтувати методологічні основи визначення прав і обов'язків членів сільськогосподарського акціонерного товариства (підприємства) як фактору стимулювання розвитку аграрних правовідносин в сучасних умовах;
- узагальнити практику і розробити схеми для визначення місця сільськогосподарських акціонерних товариств (підприємств) та їх членів в аграрних правовідносинах в умовах переходу України до ринкових відносин.
Я збираюсь дослідити це питання використовуючи діючі нормативні акти та наявні розробки і визначити методи вдосконалення діючих нормативних актів та розробку нових.
Суперечливість законодавства щодо земельної власності закладена в самій Конституції України. Так, згідно зі ст. 13 Конституції земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. На відміну від ст. 9 Закону «Про власність» Конституція вже не відносить землю та інші природні ресурси до об'єктів права власності народу України. Проте ст. 10 цього Закону передбачає, що народ має право шляхом референдуму вирішувати питання про правове становище природних об'єктів, їх використання і охорону.
Суперечливість регулювання відносин земельної власності стосовно її форм виявляється і при зіставленні положень конституційного і земельного законодавства. Так, згідно з ч. 2 ст. 14 Конституції право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. А ст. З Земельного кодексу, як спеціального закону, що регулює земельні відносини, вказує на три форми земельної власності в нашій країні -- державну, колективну і приватну. Таким чином, в Конституції не міститься вказівки на колективну форму власності взагалі, а тим більше на колективну земельну власність, не говорячи вже про таку поширену форму власності, якою є кооперативна власність на землю. Тому колективна власність на землю, передбачена в земельному законодавстві, нині в конституційному порядку нібито трансформується у власність юридичної особи.
У цьому є як свої позитивні, так і негативні сторони. Але колективна земельна власність і власність на землю юридичної особи не адекватні за своєю суттю і формою і не тотожні за змістом і суб'єктами.
Аналізуючи наявні джерела (форми права), систематизуючи наявний нормативний матеріал з цього питання я маю намір використовувати в дослідженні юридичний метод. Конкретні відображення цього методу відбуваються в дослідженні внутрішньої боротьби правових норм. Також у дослідженні буде використовуватись системний та порівняльний методи. Так як будь-яка система являє собою цілісну, упорядковану множину елементів, взаємодія яких породжує нову, не присутню їм якість, і сільськогосподарські акціонерні товариства в системі агропромислового комплексу в процесі його реформування - складні, системні явища.
Об'єктом дослідження є правосуб'єктність сільськогосподарських акціонерних товариств на даному етапі розвитку країни та захищеність їх членів, а предметом дослідження являється визначення прав та обов'язків членів сільськогосподарського акціонерного товариства.
Робота буде складатися з 3 глав. У першій главі я маю намір визначити правове становище сільськогосподарських акціонерних товариств в сільському господарстві та зміст правової участі в сільськогосподарському акціонерному товаристві його членів; у другій розглянути у чому полягає зміст правосуб'єктності сільськогосподарського акціонерного товариства та особливості правосуб'єктності його членів; у третій визначитися у чому полягає право засновництва та участі в сільськогосподарських акціонерних товариствах (підприємствах) корпоративного типу; узагальнюючи все викладене в роботі я маю намір підвести підсумки проведеної роботи і зробити висновки по кожній главі.
Глава 1. Правове становище сільськогосподарських акціонерних товариств в сільському господарстві та зміст правової участі в сільськогосподарському акціонерному товаристві його членів
З часу проголошення незалежності України здійснено заходи щодо розвитку приватної, колективно-кооперативної власності, виникнення нових для України форм організації сільськогосподарського виробництва, визнання їхньої рівноправності, наділення їх повною господарсько-управлінською самостійністю. Серед цих нових утворень набули поширення і правового визнання акціонерні сільськогосподарські товариства, які виробляють сільськогосподарську продукцію.
Господарські товариства діють на підставі Закону “Про господарські товариства”, прийнятого 19 вересня 1991 року, який визначає поняття , види, правила створення і діяльності господарських товариств, а також права і обов'язки їх засновників та учасників. Крім того, господарські товариства являються різновидом підприємств і діють на підставі законодавства про підприємства. Правове становище акціонерного товариства визначається також Статутом цього товариства. Для розробки такого Статуту акціонерне сільськогосподарське товариство використовує Типовий Статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Фондом державного майна України і Міністерством юстиції України від 31 серпня 1993 року Янчук В.З. Аграрне право України. - Київ, “Юрінком Інтер”, - 2000 р. (Додаток 1).
Господарськими товариствами статтею 1 Закону України “Про господарські товариства” визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать і сільськогосподарські акціонерні товариства.
Товариства є юридичними особами.
Найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства.
Найменування товариства міститься в установчих документах товариства.
Найменування товариства не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій. Місцезнаходження (розташування) товариства повинно бути на Україні Про господарські товариства - Закон України № 1576-ХІІ від19.09.91 р.//ВВР.- 1991. -№ 49. Ст.682.
Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.
Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені.
Придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.
Традиційно класифікація товариств здійснюється за способом формування, функціонування статутного фонду і об'ємом відповідальності учасників за зобов'язаннями товариства. За першою підставою законодавство визначає акціонерні та неакціонерні товариства. Згідно другого критерію визначають товариства з обмеженою відповідальністю, додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства. В сільському господарстві в результаті здійснення аграрної реформи значну частину всіх сільськогосподарських підприємств склали акціонерні товариства відкритого і закритого типів, а також товариства з обмеженою відповідальністю.
Сільськогосподарські акціонерні товариства являють собою засновані на установчому договорі і Статуті об'єднання по виробництву, переробці і реалізації сільськогосподарської продукції, виконанню робіт і наданню послуг, статутний фонд яких формується шляхом реалізації раніш визначеної кількості акцій рівної мінімальної вартості і учасники (акціонери) яких не відповідають по зобов'язаннях товариства, а лише несуть на собі ризик відшкодування його збитків в межах вартості належних їм акцій.
Більшість сільськогосподарських акціонерних товариств створювались шляхом реорганізації колгоспів і радгоспів і сьогодні створюються в зв'язку з реструктуризацією колективних сільськогосподарських підприємств. Такі акціонерні сільськогосподарські товариства сформували свої Статутні фонди за рахунок об'єднання майнових та земельних паїв своїх засновників - які були робітниками і пенсіонерами реорганізованих господарств і якими вони були наділені при реорганізації останніх. Засновниками акціонерного товариства можуть бути всі володільці майнових і земельних сертифікатів, які залишилися в реорганізованому господарстві, а також інші громадяни та юридичні особи.
Стаття 25 Закону України “Про господарські товариства” визначає види акціонерних товариств, до яких належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі ВВР. - 1991. - № 49.- ст. 27 ЗУ “Про господарські товариства”.
Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства ВВР . - 1991. № 38. - Ст. 508 ЗУ “Про цінні папери та фондову біржу”..
Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.
Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.
Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.
Установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:
а) приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут;
б) приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачений статутний фонд);
в) зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні;
г) обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;
д) вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства;
е) визначають пільги, що надаються засновникам;
є) затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;
ж) інші питання відповідно до установчих документів.
Статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, затверджений наказом Міністерства економіки України, Фондом державного майна України і Міністерством юстиції України від 31 серпня 1993 року..
За способом функціонування акцій законодавство визначає закриті та відкриті акціонерні товариства. Акції відкритих товариств згідно ст. 6-8 Закону “Про цінні папери та фондову біржу” та ст. 30 Закону “Про господарські товариства” можуть розповсюджуватися як шляхом відкритої підписки (подписки), так і шляхом купівлі-продажу на біржі Про цінні папери та фондову біржу - Закон України від 18.06.91 р. // ВВР. - 1991.- № 38.- Ст 508..
Згідно ЗУ “Про господарські товариства” акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважаються недійсними з наслідками, передбаченими частиною п'ятою статті 30 Закону України “Про господарські товариства” ВВР.- 1991.-№ 49.- Ст. 682..
Не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій сільськогосподарське акціонерне товариство зобов'язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій).
Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції ЗУ “Про господарські товариства” ВВР. - 1991 - № 49 Ст. 682 .
Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством.
Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.
Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.
При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).
Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків статутного фонду і строком не менше двох років.
Засновники відкритого акціонерного товариства (емітенти) зобов'язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст та порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 2 Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” -.ВВР. - 1991 - № 38 Ст. 508 .
Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати шести місяців.
Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.
Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніш як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.
У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі, якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чи відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими зборами зайвої підписки внесені суми повертаються у порядку, передбаченому чинним законодавством. До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 відсотків номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва Закон України “Про господарські товариства”.ВВР. - 1991.-№ 49.- Ст. 682.- .
У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.
Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.
Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.
У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства. Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.
Сільськогосподарські акціонерні товариства наділені визначеною специфікою. На думку М.А. Палладіної, можна виділити окремі специфічні ознаки, належні сільськогосподарським акціонерним товариствам
См.: Аграрное право: Учебник под ред. проф. Быстрова Г.Е., Козыря М.И. М.,1996, с. 126-128..
По-перше, це правові якості рухів статутного фонду. В господарстві може бути збільшення статутного фонду і відповідно внеску кожного засновника або учасника при систематичному розширеному відтворенні господарства, так і зменшення Статутного фонду та частки майнових внесків при об'єктивних факторах зниження врожаїв та виходу продукції тваринництва і відсутності резервного фонду. До вказаних об'єктивних факторів відноситься нестабільність сільськогосподарського виробництва, коливання прибутковості підприємств, що тягне за собою необхідність створення резервних фондів, які залежать від спеціалізації і природнокліматичних умов кожного конкретного господарства.
По-друге, у складі сільськогосподарських акціонерних товариств в числі засновників багато пенсіонерів, а в зв'язку з впровадженням нової техніки і технології кількісний склад робітників зменшується, що тягне за собою обов'язок товариства повертати засновникам та учасникам, які виходять з його складу, вартість їх внесків Каркаш І. Земельна реформа і реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств // Право України. - 1998. -№ 12..
По-третє, встановлені законодавством критерії розмежування видів акціонерних товариств дозволяють прийти до наступного висновку: так як сільськогосподарські акціонерні товариства являються об'єднанням фізичних осіб, зайнятих в виробничому процесі і які створюють прибуток, то їх засновники більш зацікавлені в створенні моделі акціонерних товариств закритого типу, за якою не відбувається вилучення частини прибутку на користь сторонніх інвесторів.
По-четверте , робітники сільськогосподарських акціонерних товариств мають подвійний правовий статус: вони - акціонери, вони - особи, трудові відносини яких з товариством базуються на трудовому договорі і регулюються трудовим законодавством Постанова КМ України № 135 від 02.03.94 р..
Купуючи акції, акціонер відчужує своє майно в статутний фонд товариства. За це майно акціонер отримує специфічне право - право участі в акціонерному товаристві.
Право участі в акціонерному товаристві за змістом являється комплексним. До нього входять як майнові права та обов'язки, так і членські (управлінські) права і обов'язки. До майнових прав акціонера відносяться такі права: брати участь у розподілі прибутку товариства, отримувати частину прибутку товариства у вигляді дивідендів; отримувати частину вартості майна у випадку його ліквідації, яка повинна бути пропорційною вартості акцій, які належать акціонеру; розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншими способами у порядку, визначеному діючим законодавством і Статутом товариства; заповідати акції; отримувати додатково акції товариства.
Акціонер несе майнові зобов'язання відносно товариства. Він зобов'язаний оплачувати основні і додаткові акції у розмірі, порядку, способами і у строки, передбачені документами товариства. Акціонери несуть ризик відповідальності по зобов'язаннях товариства у розмірі належних їм акцій. До членських (управлінських) та інших прав і обов'язків акціонерів відносяться слідуючі права та обов'язки: входити до товариства і виходити з нього; брати участь у загальних зборах акціонерів; обирати і бути обраними до органів товариства, а саме до спостережної ради, правління, ревізийної комісії; приймати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному Статутом товариства і законодавством; отримувати інформацію про діяльність товариства. За вимогою акціонера товариство зобов'язано надати йому річні баланси, звіти, протоколи зборів.
Акціонери зобов'язані:
а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;
б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;
в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено Законом України “Про господарські товариства”, іншим законодавством України та установчими документами.
Господарські функції і права акціонерного товариства як суб”єкта права у правовідносинах реалізують його органи управління. Сільськогосподарське акціонерне товариство являється товариством з найбільш складною управлінською структурою.
Пунктом 8.1. Типового Статуту відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Фондом державного майна України і Міністерством Юстиції України від 31 серпня 1993 р. передбачено, що управління Товариством здійснюють:
- Вищий орган Товариства відповідно до п.8.2. цього Статуту;
- Спостережна рада;
- Правління Товариства;
- Ревізійна комісія.
Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. До компетенції загальних зборів відносяться головні, стратегічні питання діяльності товариства. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів. Реєстрація акціонерів - власників акцій на пред`явника здійснюється на підставі пред`явлення ними цих акцій (сертифікатів акцій) або виписок з рахунку у цінних паперах. Право участі у загальних зборах акціонерів сільськогосподарського акціонерного товариства мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів).
Передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до законодавства. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути посвідчена реєстратором або правлінням акціонерного товариства.
Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, та/або Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, про що вони до початку реєстрації письмово повідомляють виконавчий орган акціонерного товаристваЗакон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91 р. ВВР. - 1991.- № 38.- Ст. 508
До компетенції загальних зборів належить:
а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;
б) внесення змін до статуту товариства;
в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);
г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;
д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;
е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;
є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;
ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;
з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;
и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;
і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;
ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Повноваження, передбачені пунктами "б", "д", "е", "ї", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.
Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.
Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніш як через три робочих дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства.
Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань:
а) зміна статуту товариства;
б) прийняття рішення про припинення діяльності товариства;
в) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства.
З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
Про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Якщо до порядку денного включено питання про зміну статутного фонду акціонерного товариства, то одночасно з порядком денним друкується інформація, передбачена статтею 40 цього Закону. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів. У разі необхідності може бути зроблено повторне повідомлення в зазначених засобах масової інформації. Загальні збори акціонерів проводяться, як правило, за місцезнаходженням акціонерного товариства Закон України “Про господарські товариства” ВВР. - 1991. - № 49. - Ст. 682. ..
Будь-який з акціонерів має право вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій до порядку денного приймається виконавчим органом товариства. Пропозиції акціонерів, які володіють більш як 10 відсотками голосів, вносяться до порядку денного обов'язково. Рішення про зміни в порядку денному повинні бути доведені до відома всіх акціонерів не пізніш як за 10 днів до проведення зборів у порядку, передбаченому статутом. До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів. Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного.
Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція - один голос. Представник може бути постійним або призначеним на певний строк. Акціонер вправі в будь-який час замінити свого представника у вищому органі, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також при наявності обставин, вказаних у статуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому. Позачергові збори повинні бути також скликані виконавчим органом на письмову вимогу ради акціонерного товариства (спостережної ради) або ревізійної комісії. Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги прийняти рішення про скликання позачергових зборів з порядком денним, запропонованим радою акціонерного товариства (спостережною радою) або ревізійною комісією. Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збори відповідно до вимог частини першої статті 43 ЗУ “Про господарські товариства”.
В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.
У роботі ради акціонерного товариства (спостережній раді) з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу. В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення ради акціонерного товариства (спостережної ради) обов'язкове Закон України “Про господарські товариства “ -ВВР. - 1991. - № 49. - Ст. 682...
Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.
Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної ради), не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.
Члени ради акціонерного товариства (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії.
Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом.
Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.
Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління.
Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень.
Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом акціонерного товариства. Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.
Голова правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.
Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.
У всіх сільськогосподарських акціонерних товариствах загальними зборами обирається ревізійна комісія, яка не відноситься до органів управління.
В результаті аграрної реформи в Україні створено значну кількість сільськогосподарських підприємств з правовим статусом товариства з обмеженою відповідальністю.
Сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю являють собою господарські організації по виробництву, реалізації і переробці сільськогосподарської продукції, виконанню робіт і наданню послуг, які створені шляхом об'єднання майнових та земельних внесків громадян, які не відповідають по зобов'язаннях товариства і несуть на собі ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю у межах вартості внесків .
Потрібно мати на увазі, що вказана назва товариства не має на увазі обмеження відповідальності товариства як юридичної особи, а передбачає обмеження відповідальності членів товариства, які несуть її ризик у розмірах своїх внесків до Статутного фонду. Що ж стосується учасників товариства, які зробили свій внесок не повністю, то вони несуть солідарну відповідальність по його зобов'язаннях у межах вартості несплаченої частини внеску.
Сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю являються юридичними особами. Вони мають право здійснювати всі види господарської діяльності, не заборонені законом, а також володіють повною господарською самостійністю у зовнішньоекономічних і внутрішньогосподарських відносинах См.: Аграрное право: Учебник под ред. проф. Быстрова Г.Е., Козыря М.И. М.,1996, с. 126-128..
До складу майна сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю входять: внески учасників , які утворюють його Статутний фонд; продукції, вироблені товариством у результаті господарської діяльності; отримані прибутки, а також інше майно, отримане ними на інших підставах. В якості внеску визнаються: будівлі, споруди, інші майнові цінності, цінні папери, права власності або користування землею, водами та іншими природними ресурсами, спорудами, будинками, обладнанням, а також інші майнові права, грошові кошти.
Члени сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю не вільні у розпорядженні своїм внеском (земельним чи майновим паєм) Див. Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 р. “Про форми
державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею” // Відомості Верховної Ради України. - 1992.- № 25.- Ст. 356. .
Вони вправі продати чи іншим способом поступитися своїм внеском одному або декільком учасникам даного товариства. Відчуження внеску третім особам лише допускається, але може бути і заборонено Статутом конкретного товариства. Однак навіть у випадках можливості відчуження третім особам за учасниками товариства зберігається право пільгової купівлі відчужуваного внеску.
Учасник товариства вправі вийти з нього незалежно від згоди інших його членів. При цьому йому виплачується коштовність частини майна, яка відповідає його частці в Статутному фонді. У зв'язку зі специфікою сільськогосподарського виробництва та регулювання трудових відносин час виходу та інші умови вибуття з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю можуть бути додатково враховані в Статуті товариства.
Вищим органом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю являються Збори учасників товариства. Вони складаються з учасників або призначених ними представників. Збори учасників товариства вибирають голову товариства.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний - дирекція або одноособовий - директор. Дирекція чи директор вирішують всі питання діяльності товариства, за виключенням питань, які відносяться до виключної компетенції зборів учасників товариства. Контроль за діяльністю дирекції або директора товариства здійснюється ревізійною комісією.
Глава 2. Акціонерні товариства та їх учасники як суб'єкти аграрного права
2.1 Поняття і класифікація суб'єктів аграрного права
1. Основними виробниками продуктів харчування, сировини і продовольства рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження в Україні є аграрні підприємці усіх форм власності та легальних організаційно-правових форм господарювання [зокрема приватні, колективні, державні та спільні сільськогосподарські, рибальські та мисливські підприємства, кооперативи і господарські товариства, акціонерні сільськогосподарські товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства, агрооб'єднання, асоціації тощо]. Чинне законодавство України цих виробників продуктів харчування і сировини водночас називає підприємствами (крім товариств, фермерських та приватних підсобних господарств громадян), суб'єктами права, суб'єктами господарювання, суб'єктами підприємницької діяльності (суб'єктами підприємництва), учасниками аграрних правовідносин. З'ясування понятійного апарату аграрного права, виявлення спільних рис і аналіз співвідношення змісту наведених вище понять (термінів) є вкрай необхідним для розуміння суті суб'єктів аграрного права, юридично обґрунтованого їх розмежування за певними ознаками, з'ясування їхньої правосуб'єктності Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. “Про земельну
реформу”// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 10. - Ст. 100; 1993. - № 26. - Ст. 276..
Законодавство при визначенні державних, колективних, приватних, спільних аграрних товаровиробників вживає поняття (термін) "підприємство". Але як визначити зміст цього поняття? Скажімо, Закон "Про підприємства в Україні" (ст. 1) визначає підприємство як "самостійний господарюючий суб'єкт, який має права юридичної особи" ВВР. - 1992. - № 20. - Ст. 272.
ВВР. - 1991. - № 24. - Ст. 272., а за Законом "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (також ст. 1) колективне сільгосппідприємство (КСГП) -- це "добровільне об'єднання громадян у самостійне підприємство". Іншими словами, КСГП -- це підприємство, підприємство -- це суб'єкт господарювання з правами юридичної особи, а юридична особа, у свою чергу, згідно зі ст. 24 Цивільного кодексу, -- "підприємство".
Така нечіткість визначення понятійного апарату пояснюється змішуванням об'єктної та суб'єктної частини поняття "підприємство". Перша полягає в тому, що підприємство -- це майновий комплекс, який включає в себе матеріальні та нематеріальні елементи, котрі мають вартісне вираження (ціну).
Суб'єктна частина поняття "аграрне (сільськогосподарське тощо) підприємство" має окреслити, визначити його власника (-ів) чи створеної (заснованої) ними юридичної особи. Аграрне підприємство може бути засновано на будь-якій формі власності (в тому числі й на змішаній) та у легальних організаційно-правових формах. Воно відрізняється від інших підприємств, по-перше, предметом діяльності -- виробництвом, а потім уже переробленням та реалізацією (з метою одержання прибутку) продуктів харчування рослинного і тваринного походження; по-друге, використанням у своїй діяльності природних ресурсів, їхніх властивостей, насамперед землі та водних об'єктів як головного засобу аграрного виробництва.
А тому під аграрним підприємством слід розуміти комплекс майна [сільськогосподарські землі, риболовні та мисливські угіддя, інші матеріальні та нематеріальні елементи, які мають грошову (вартісну) оцінку (ціну) ], що використовується власником (-ами) або створеним (-ими) ним (-ними) юридичної особи для виробництва продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження, а також для виконання інших робіт, надання послуг, заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктом аграрного права, носієм прав і обов'язків є власник (-и) останнього, а при створенні (заснуванні) ним (-и) юридичної особи -- сама юридична особа.
Поняття "суб'єкт аграрного права", "суб'єкт аграрного господарювання", "суб'єкт аграрного підприємництва (агробізнесу)" не є рівнозначними. Поняття "суб'єкт господарювання (господарюючий суб'єкт)" слід інтерпретувати як похідне від поняття "суб'єкт права", "суб'єкт аграрного права". Саме як суб'єкт аграрного права та чи інша особа (маючи загальну правоздатність) уже на підставі своєї спеціальної правоздатності наділена правом бути на землі суб'єктом господарювання, учасником саме аграрних ринкових суспільних відносин Янчук В.З. “Аграрне право України”,- Київ, “Юрінком Інтер”,- 2000 р..
В Україні відповідно до змісту національного законодавства поняття "суб'єкт підприємництва", "суб'єкт аграрного підприємництва (аграрний підприємець)" за своїм юридичним змістом і значенням майже тотожні поняттю "суб'єкт аграрного права". Такий висновок випливає зі змісту Законів "Про підприємництво" (ст. 2), "Про підприємства в Україні" ВВР. - 1991. - № 24.- Ст. 272. (статті 1, 21), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 1), "Про господарські товариства" (ст. 1), "Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 1) Закон України “Про селянське (фермерське) господарство)”.-ВВР. - 1992.- №14 - Ст. 186.. Відповідно до названих статей законів "суб'єктами підприємницької діяльності" в аграрному секторі України визнаються всі легалізовані аграрні товаровиробники, незалежно від їхніх форм власності та організаційно-правових форм господарювання. Визначальним у тому, хто належить до суб'єкта аграрного підприємництва (тобто хто ж, по суті, є аграрним підприємцем), є, по-перше, легалізація цього підприємця-товаровиробника способом його державної реєстрації, зокрема як фермера або як юридичної особи; по-друге, -- предмет діяльності цього підприємця-товаровиробника (насамперед виробництво продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження).
Поняття "суб'єкт аграрного підприємництва (аграрний підприємець)" є узагальнюючим. Як і у всіх розвинених країнах світу, воно одночасно охоплює як визначення (найменування) самого суб'єкта, так і предмет його діяльності, а також його спеціальну правоздатність, легалізовану (завдяки державній реєстрації) та визнавану Українською державою. Поняття "аграрний підприємець", "суб'єкт аграрного підприємництва (агробізнесу)", по суті, є синонімами, під якими криється один і той же суб'єкт аграрного права з визначеними правомочностями саме аграрного підприємця. А тому поняття "аграрний підприємець (суб'єкт аграрного підприємництва)" включає в себе поняття всіх аграрних товаровиробників зі статусом як юридичної особи (всіх форм власності та легальних організаційно-правових форм господарювання), так і селянського (фермерського) господарювання, а також і громадянина, який зареєструвався як підприємець ЗУ “Про підприємництво”.- ВВР. - 1991. - № 14.- Ст. 168..
Суб'єкти аграрного права (аграрні підприємці) можуть розмежовуватися один від одного за різними чинниками. Як і будь-які інші підприємці, суб'єкти аграрного права розмежовуються за формами власності:
- на приватні [такими у чистому вигляді є селянські (фермерські) господарства громадян України ] без створення юридичної особи;
- на юридичні особи, засновані на приватній, колективній, державній формах власності, на змішуванні останніх, на спільній власності, у тому числі й іноземного учасника-інвестора.
Суб'єкти аграрного права залежно від сфери, основної мети і предмета діяльності, а також від функцій та взаємовідносин власності розмежовуються на три взаємопов'язані групи (рис. 1).
Першу, основну групу таких суб'єктів становлять засновані на приватній (у можливих її різновидах -- кооперативній, колективній тощо), державній та муніципальній формах власності аграрні підприємці, головними завданням і предметом діяльності яких є виробництво товарної маси продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження. Саме як виробники продуктів харчування (насамперед сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства) приватні аграрні підприємці кооперативного (колективні сільськогосподарські підприємства, спілки селян, пайові підприємства, сільськогосподарські виробничі кооперативи тощо) і корпоративного (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю) типів, державні сільськогосподарські підприємці, підприємці, діяльність яких заснована на змішаній формі власності (в тому числі із залученням іноземного капіталу), виступають основними суб'єктами аграрного права й аграрних правовідносин виключно як юридичні особи. До цієї групи суб'єктів входять також фермерські господарства. Приватні підсобні господарства громадян як виробників продуктів харчування і продовольства, чия діяльність пов'язана з використанням природних об'єктів як головного засобу виробництва таких продуктів харчування і продовольства, також слід віднести до цієї групи суб'єктів аграрного права.
Подобные документы
Поняття суб'єктів аграрного права та їх класифікація. Правосуб'єктність аграрних підприємств кооперативного та корпоративного типів. Правовий статус державних сільськогосподарських підприємств. Порядок утворення, реорганізації і ліквідації підприємств.
реферат [22,2 K], добавлен 09.11.2010Класифікація суб’єктів трудових правовідносин. Загальна характеристика основних суб’єктів трудового права України: працівники, профспілкові органи підприємств, трудові колективи. Правове становище організацій роботодавців, їх трудова правосуб’єктність.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 06.11.2014Поняття та характерні риси приватного підприємництва. Основні етапи створення приватного підприємства. Державна реєстрація як спосіб легітимації приватного підприємства. Порядок реорганізації приватних підприємств. Державна реєстрація реорганізації.
дипломная работа [104,4 K], добавлен 15.12.2009Поняття та сутність юридичної особи, їх поділ залежно від порядку та способу створення. Особливості акціонерних товариств, з додатковою та обмеженою відповідальністю, повних та командитних товариств. Класифікація юридичних осіб за іншими ознаками.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 17.02.2011Перспективи удосконалення законодавчої бази стосовно діяльності акціонерних товариств. Аналіз ключових законодавчих актів, що визначають правила їх діяльності на сьогоднішній день. Шляхи усунення зловживань, удосконалення захисту прав власників товариств.
реферат [24,0 K], добавлен 09.04.2011Головні ознаки господарського товариства, дві юридичні якості їх функціонування. Установчі документи та учасники господарського товариства. Правове становище товариств акціонерних, з обмеженою та додатковою відповідальністю, повних та командитних.
контрольная работа [39,1 K], добавлен 20.10.2012Поняття, зміст і контроль консалтингу, його основні завдання і види. Ведення бізнесу на умовах аутсорсингу та управління консалтинговою фірмою. Характеристика напрямків здійснення юридичного консультування процесів реорганізації акціонерних товариств.
реферат [48,6 K], добавлен 04.11.2010Загальна характеристика господарських товариств. Створення, реєстрація господарських товариств. Зміцнення позицій виробництва на ринку. Реорганізація товариств шляхом злиття, приєднання, розподілу, виділення, приєднання. Етапи проведення реорганізації.
курсовая работа [41,2 K], добавлен 15.02.2011Характеристика правового статусу громадян як суб'єктів аграрних правовідносин. Правовий статус громадян як засновників та учасників сільськогосподарських підприємств корпоративного типу. Статус найманих працівників у сільськогосподарських підприємствах.
контрольная работа [23,9 K], добавлен 15.06.2016Правове становище сільськогосподарських підприємств і створюваних ними міжгосподарських формувань. Питання організації праці, тривалості робочого часу і часу відпочинку, надання вихідних днів, застосування заходів заохочення і дисциплінарного впливу.
контрольная работа [20,1 K], добавлен 12.07.2010
