Другу групу суб'єктів аграрного права і аграрних правовідносин формують підприємці, діяльність яких заснована на різних формах власності та організаційно-правових формах, правосуб'єктність і статутна діяльність котрих націлені на забезпечення нормальної сучасної виробничо-технічної діяльності аграрних підприємців-товаровиробників. До цієї групи належать підприємці, предметом статутної діяльності яких є виконання робіт з агрохімічного, меліоративного, гідромеліоративного, технічного та іншого забезпечення виробничої діяльності підприємців, що безпосередньо займаються виробництвом продуктів харчування, сировини і продовольства, незалежно від Їх форм власності та організаційно-правових форм.

Третю групу суб'єктів аграрного права і аграрних ринкових правовідносин становлять установи-підприємці, головним чином корпоративного типу, правосуб'єктність і статутна діяльність яких спрямовані на надання всіляких фінансово-кредитних, страхових, комерційних, посередницьких та інших послуг для забезпечення саме підприємницької (в тому числі й виробничо-господарської, фінансової) діяльності аграрних підприємств-товаровиробників. До цієї групи входять, зокрема, акціонерний банк "Україна" та інші комерційні банки, агро- та інші біржі, страхові компанії (наприклад, страхова компанія "Селянський дім"), холдингові аграрні компанії (така нині діє на Чернігівщині). Віднесення цих елементів ринкової інфраструктури до суб'єктів аграрного права та аграрних ринкових правовідносин базується на тому, що самі аграрні підприємці-товаровиробники є, по-перше, співвласниками (акціонерами) названих банків, бірж, страхових і холдингових компаній, по-друге, є одночасно клієнтами цих елементів ринкової інфраструктури. Крім того, аграрні підприємці як акціонери (співвласники) і як клієнти з метою забезпечення своєї власної конкурентоспроможності, гарантованого ринку збуту продуктів харчування, сировини, продовольства власного виробництва об'єднують свій капітал безпосередньо і опосередковано через засновані ними банки, біржі, страхові компанії та створюють більш високого рівня формування -- холдингові компанії, де вони (аграрні підприємці) і співвласники (акціонери), і клієнти.

Державна реєстрація суб'єкта аграрного права як аграрного підприємця є визначальним юридичним фактом для їх відмежування від тих утворень, що не мають і не можуть мати такого статусу. Саме реєстрація селянського (фермерського) господарства і/або аграрного підприємця кооперативного і/чи корпоративного типів є юридичним фактом для визнання їх суб'єктами аграрного права і аграрного підприємництва. Тому будь-які внутрігосподарські утворення, наприклад, внутрігосподарські кооперативи, підрядні орендні колективи, підсобні цехи (промисли), не є самостійними суб'єктами аграрного права і підприємництва (попри надані їм повноваження з боку цих юридичних осіб).

2.2 Правосуб'єктність приватних аграрних підприємств корпоративного типу та їх учасників

В Україні за обсягами вироблюваної товарної маси продуктів харчування, сировини і продовольства рослинного і тваринного походження, за кількістю зайнятих у цій діяльності громадян, за земельними площами провідне місце займають недержавні аграрні підприємці-товаровиробники. До них, зокрема, належать колективні сільськогосподарські підприємства, колективні рибогосподарські підприємства, спілки селян, сільськогосподарські виробничі кооперативи, аграрні акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. До них відносять також усілякі міжгосподарські підприємства, об'єднання, асоціації тощо, але всі вони, з формального правового погляду, все одно належать до суб'єктів підприємництва кооперативного чи корпоративного типів. Їхня правосуб'єктність базується головним чином на нормах Законів "Про власність", "Про підприємництво", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про господарські товариства", а також на нормах їхніх установчих документів.

Правосуб'єктності цих виробників продуктів харчування, сировини і продовольства притаманні певні спільні риси. Так, ці підприємці створюються (засновуються) громадянами і як такі вони, по суті, є приватними, недержавними. Спільність їхньої правосуб'єктності простежується у спробі їхнього утворення (заснування). Ці аграрні підприємці за законом виникають явочно-нормативним способом, оскіль-ки ініціатива їхнього створення (заснування) йде від самих громадян. Останні добровільно виявляють бажання створити аграрний кооператив (колективне сільськогосподарське підприємство тощо), особисто брати участь працею в його діяльності або заснувати акціонерне товариство чи товариство з обмеженою відповідальністю через об'єднання своєї приватної власності. Виключно добра воля працівників державних сільсько-, рибогосподарських підприємств є основою для проведення приватизації способом акціонування і створення на його основі акціонерного товариства відкритого типу.

Спільність правосуб'єктності наведених аграрних товаровиробників базується також і на тому, що ці підприємці є юридичними особами, наділеними спеціальною право- і дієздатністю саме як аграрні товаровиробники. Як юридичні особи ці аграрні підприємства можуть набувати права, створювати для себе юридичні обов'язки, бути позивачами і відповідачами в загальному, арбітражному та третейському судах.

Залежно від організаційно-правової форми приватні, недержавні аграрні підприємці -- юридичні особи мають певні принципові відмінності, які дають підставу розмежовувати їх на дві групи: кооперативного і корпоративного типів.

Аналіз економічних чинників, правомочностей аграрних приватних підприємців кооперативного і корпоративного типів (таблиця) дає можливість розмежувати їх, дати їхні правові обриси.

Так, аграрні приватні зі статусом юридичної особи підприємці кооперативного типу -- це юридичні особи, засновані на недержавній формі власності, членстві, особистій трудовій участі членів суб'єктів підприємництва кооперативного типу, можливому (але не обов'язковому) об'єднанні майна -- власності цих членів -- для спільного ведення статутної діяльності з виробництва продуктів харчування, сировини і продовольства рослинного і тваринного походження, їх переробки, реалізації (а також -- не обов'язково -- виконання інших робіт, надання послуг) з метою одержання прибутку. На відміну від них, аграрні зі статусом юридичної особи приватні підприємці корпоративного типу -- це приватні агрогосподарські товариства, у яких громадяни на підставі установчого договору виступають як засновники, а після реєстрації господарського товариства -- учасники-інвестори останніх; це товариства, діяльність яких поряд зі статутною (виробництво продуктів харчування, сировини і продовольства, їх переробка і реалізація) націлена на задоволення інтересів виключно своїх інвесторів (учасників-акціонерів).

Особливість правосуб'єктності аграрних приватних підприємств кооперативного типу полягає в тому, що в них має місце об'єднання насамперед робочої сили, а не капіталів. "У кооперації капітал -- слуга, а не господар", -- писав ще 1925 р. О.В. Чаянов Чаянов А.В. Краткий курс кооперации. - М., 1926. - С. 10.

Таблиця - Порівняння економічних чинників і правомочностей аграрних підприємців -- юридичних осіб кооперативного і корпоративного типів

¹ В установчих документах окремих акціонерних товариств може бути закладено інший принцип (скажімо, в АТ Земельний банк України встановлено принцип "10 акцій -- 1 голос")., якщо інше не передбачено Статутом.

З цієї суті приватної юридичної особи кооперативного типу випливає, що таке підприємство має бути власником свого майна і що тільки при виході з нього громадянин саме як член цього підприємства, кооперативу набуває права на одержання своєї частки зі спільної часткової власності. Таке правило закріплено у ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ВВР. - 1992. - № 20. Ст. - 272.

Особливість правосуб'єктності аграрних приватних підприємців кооперативного типу дістає свій прояв у здійсненні членами цих підприємств управління і контролю за діяльністю цих підприємців. Так, вищим органом самоврядування в цих аграрних суб'єктах підприємництва є загальні збори (збори уповноважених) членів цих підприємств, які мають скликатися не рідше ніж чотири рази на рік. За вимогою третини членів або ревізійної комісії можуть скликатися й позачергові збори. Збори правомочні вирішувати питання, коли на них присутньо не менше половини членів. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на зборах Див. Янчук В. 3. Теоретические проблеми колхозного права. -- М., 1969. -- С. 41. .

Щодо самоврядування особливість їхньої правосуб'єктності виявляється у використанні принципу "один член - один голос" і відповідно - "один уповноважений -- один голос" -- здійснення управління вищим органом самоврядування в демократичній формі.

Особливість правосуб'єктності аграрних підприємців кооперативного типу (як і колишніх колгоспів) дістає свій прояв у методах державного керівництва ними. Так, державні органи управління в межах своїх повноважень застосовують не імперативно-владні методи, а методи рекомендацій, порад, заснованих на нормах аграрного (раніше колгоспного) права. Обов'язкові приписи застосовуються лише у сфері техніки безпеки, виробничої санітарії, ветеринарії, захисту рослин тощо, тобто держава застосовує імперативно-владні методи лише там, де необхідним є захист робочої сили та споживачів. З переходом до ринкових відносин держава більше схиляється до застосування економічних методів впливу на аграрних підприємців (стимулювання виробництва, зокрема надання пільгових кредитів, застосування штрафних санкцій тощо) Про Програму державної підтримки підприємництва в Україні - Постанова КМ України № 201 від 17.03.93 р. // ЗП .- 1993.-№ 9 - Ст.171..

Відмінною рисою правосуб'єктності аграрних підприємців кооперативного типу є реальна можливість впливу членів "як співучасника даної єдиної власності" на окремого члена суб'єкта підприємництва кооперативного типу, зокрема через застосування до нього заходів заохочення і стягнення, передбачених статутом. До компетенції вищого органу самоврядування входить такий крайній захід дисциплінарного стягнення, як виключення з членів підприємств кооперативного типу.

Деякі відмінності в правосуб'єктності порівняно з підприємствами кооперативного типу мають приватні (недержавні) суб'єкти підприємницької діяльності -- юридичні особи корпоративного типу (акціонерні товариства тощо).

Так, аграрні приватні зі статусом юридичної особи підприємці корпоративного типу -- це юридичні особи, засновані на недержавній формі власності, особистій майновій участі (обов'язковому об'єднанні майна) селян, інших фізичних та юридичних (недержавних) осіб у статутному фонді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю для ведення статутної діяльності з виробництва продуктів харчування, сировини і продовольства рослинного і тваринного походження, їх переробки, реалізації (а також -- не обов'язково -- виконання інших робіт, надання послуг) з метою одержання прибутку. Узагальнений досвід України та інших країн свідчить, що найпридатнішим для аграрного підприємництва є акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до статей 24 і 50 Закону "Про господарські товариства", акціонерне товариство - це товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, товариство з обмеженою відповідальністю -- це також товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається, установчими документами. Акціонери (учасники) товариства несуть відповідальність у межах їхніх акцій (вкладів). У випадках, передбачених установчими документами, акціонери (учасники), які неповністю сплатили акції (неповністю внесли вклади), відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми (невнесеної частини вкладу) .

Принциповою особливістю правосуб'єктності цієї групи аграрних підприємців є насамперед те, що ці товариства є об'єднанням капіталу, а не особистої трудової участі; робота учасників (акціонерів) у них (на відміну від підприємств кооперативного типу) не є обов'язковою, а може мати місце на підставі трудового договору як додаткове стимулювання підвищення ефективності використання капіталу Див. Мозолин В. П. Право собственности в Российской Федерации в период перехода к рыночной зкономике. -- М., 1991, -- С. 116..

У суб'єктах підприємництва корпоративного типу об'єднання капіталу у вигляді майна в натурі (сільськогосподарської техніки, продуктивної та робочої худоби тощо), грошових коштів, майнових (право користування приватною земельною ділянкою тощо) і немайнових (пов'язаних з майновими) прав у статутний фонд товариства має визначальне значення. В аграрному господарському товаристві селян виступає як інвестор-учасник (акціонер). Тому участь у статутному фонді, а не особиста трудова участь селянина в товаристві є визначальною в окресленні прав їхніх учасників.

Особливість правосуб'єктності господарських товариств полягає у способах їх заснування, а також у видах майнових взаємин між засновниками/учасниками (інвесторами-акціонерами) з самим товариством. На відміну від суб'єктів агробізнесу кооперативного типу, аграрні господарські товариства засновуються приватними особами шляхом укладення установчого договору, потом -- прийняття статуту та державної реєстрації явочно-нормативним способом цих господарських товариств В.З. Янчук.- Аграрне право України . - К. - 2000 р..

В установчому договорі (по суті -- договорі про спільну діяльність зі створення аграрних акціонерних товариств і/чи товариств з обмеженою відповідальністю) відповідно до Цивільного кодексу України та Закону "Про господарські товариства" фіксуються майбутні взаємини між учасниками, розмір та види їх внесків, порядок розподілу прибутків та збитків тощо.

Участь селян у статутному фонді товариства є основою для здійснення управління діяльністю і контролю за суб'єктом підприємництва корпоративного типу. На відміну від підприємств кооперативного типу, в господарських товариствах управління і контроль здійснюються учасниками (акціонерами) залежно від їх частки у статутному фонді. Участь у статутному фонді, а не членство є основою для наймання за контрактом (у тому числі й неучасників) керівництва, фахівців та їх звільнення з посад у господарському товаристві Про затвердження типового статуту відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства - Наказ Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Міністерства юстиції України № 55/365/10/5 від 31.08.93 р. .

Особливість правосуб'єктності аграрних господарських товариств базується на особливості правового режиму майна акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю. Так, відповідно до ст. 12 Закону "Про господарські товариства" ці товариства є власниками: майна, переданого їм засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариствами внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами. Вкладами учасників і засновників акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю можуть бути, зокрема, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти. Вклад (зокрема в натурі) оцінюється у гривнях і складає частку учасника та засновника у статутному фонді.

З наведеної норми Закону випливає, що суб'єктом права власності на майно може бути як саме товариство, так і громадянин, який передав товариству "право користування" земельною ділянкою, іншим майном та майновими правами. Крім того, згідно зі ст. 10 цього ж Закону, учасник (акціонер) акціонерного товариства відкритого типу практично не обмежений щодо розпорядження своєю часткою в майні цього товариства (він може перездати її іншим особам). Тому, на відміну від підприємств кооперативного типу, майно (чи його частка) такого товариства може стати об'єктом права власності необмеженого кола осіб. Практично ця частка у статутному фонді акціонерного товариства може стати об'єктом стягнення за боргами акціонера і, наприклад, фінансово-кредитна установа може стати акціонером такого товариства.

Особливість правосуб'єктності господарських товариств дістає свій прояв у існуванні притаманного тільки цим суб'єктам "інституту права на дивіденди". Ця особливість базується на сутності цих товариств як об'єднання капіталу інвесторів на основній їх меті -- задоволенні інтересів інвесторів (учасників, акціонерів). На відміну від суб'єктів підприємництва кооперативного типу (де виходячи з суті обов'язковості трудової участі члени мають право на частину прибутку залежно саме від трудової участі), в господарських товариствах на підставі ст. 10 Закону "Про господарські товариства" учасники (акціонери) мають право на одержання дивідендів від участі в статутному фонді з чистого прибутку (зиску) товариства.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти до кредитних банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Зокрема, він може використовуватися на виплату дивідендів акціонерам (учасникам) В.З. Янчук.- Аграрне право України . - К. - 2000 р..

Економічна доцільність у кооперуванні зусиль суб'єктів агропідприємницької діяльності як раніше, так і тепер є об'єктивною підвалиною для створення різних (за метою і предметом діяльності) міжгосподарських підприємств і об'єднань, які були і залишаються однією з провідних на Україні форм міжгосподарського кооперування. Свого часу рамки діяльності міжгосподарських підприємств визначалися постановою Уряду УРСР від 23 листопада 1977 р. "Про затвердження Положення про міжгосподарські підприємства (організації) в сільському господарстві" СП СССР. - 1977- № 12.- Ст. 116.

Відповідно до Законів "Про підприємства в Україні" (ст. 3), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ч. З ст. 1), "Про селянське (фермерське) господарство" (ч. 4 ст. 3) усі суб'єкти аграрного підприємництва мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству Закон України «Про Антимонопольний комітет України» - ВВР - 1993 - № 50. - 472. . Вони можуть об'єднуватись у спілки (об'єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів. Фермерські господарства мають право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об'єднань, кооперативів, спільних підприємств з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, що обслуговують агропромисловий комплекс, а також несільськогосподарських підприємств і організацій, у тому числі з участю іноземних партнерів, брати участь у створенні або бути членом комерційних банків.

На підставі наведених норм права всі суб'єкти аграрного підприємництва можуть об'єднувати фінансові, матеріально-технічні й трудові ресурси. Однак таке кооперування може відбуватися трьома легальними способами, а саме: укладення договору про спільну діяльність, або утворення суб'єкта підприємництва кооперативного типу, або утворення об'єднань корпоративного типу.

Юридичне визначення видів об'єднань суб'єктів аграрного підприємництва наведено в Законі "Про підприємства в Україні". Так, усі вони можуть об'єднуватись в: асоціації -- договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників; корпорації -- договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників; консорціуми -- тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети; концерни -- статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств; інші об'єднання за галузевими, територіальними та іншими принципами.

Об'єднання в АПК діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками чи власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи. Однак державні підприємства мають певні обмеження (щодо самостійності об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність згідно з Декретом Уряду України від 17 березня 1993 р. № 20-93) ВВР. - 1993.- № 19. - 204..

Об'єднання підприємств АПК, зареєстроване в Україні, може включати підприємства інших держав. Підприємства України можуть входити в об'єднання, зареєстровані в інших державах. Порядок вступу в об'єднання у таких випадках здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність Офіційний Вісник України. - 1999.- № 15. - Постанова КМ України № 593 від 14.04.99 р..

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Реєстрація об'єднання провадиться в порядку, встановленому Законом "Про підприємства в Україні". Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

Суб'єкти аграрно-підприємницької діяльності (особливо приватні), які входять до об'єднання, можуть вийти з його складу зі збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами і організаціями.

2.3 Особливості реорганізації та ліквідації акціонерних товариств та правові наслідки для їх членів

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).

Законодавству відомі дві форми (способи) припинення юридичних осіб, що розрізняються за правовими наслідками -- ліквідація і реорганізація.

Ліквідація -- це така форма припинення юридичної особи, при якій вона перестає існувати зі всіма правами і обов'язками, що їй належать. При ліквідації права і обов'язки не переходять до іншої особи.

Ліквідація юридичної особи здійснюється ліквідаційною комісією (ліквідатором), яка утворюється органом, що ухвалив рішення про ліквідацію. Цим же органом визначаються порядок і терміни проведення ліквідації, а також термін для заяви претензій кредиторів відповідно до законодавства і установчих документів. У разі визнання юридичної особи банкротом порядок утворення і роботи комісії визначається відповідним Законом. Після розміщення в офіційній пресі публікації про ліквідацію проводиться робота щодо виявлення претензій кредиторів з повідомленням останніх про ліквідацію юридичної особи, а також щодо стягнення дебіторської заборгованості. Ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) оцінює майно юридичної особи, що ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його органу, що призначив ліквідаційну комісію.

Реорганізація може бути здійснена в формі злиття, приєднання, розділення, виділення або перетворення. При реорганізації права і обов'язки юридичної особи, що припинила існування, переходять до інших юридичних осіб, тобто має місце перехід права.

Злиття -- форма реорганізації, яка передбачає припинення діяльності двох або більше юридичних осіб і передачу всіх прав і обов'язків одній новій юридичній особі, яка утворюється в силу реорганізації.

Приєднання -- форма реорганізації, яка передбачає припинення діяльності однієї юридичної особи і передачу всіх прав і обов'язків іншій юридичній особі.

Розділення -- форма реорганізації, яка передбачає припинення діяльності однієї юридичної особи і передачу у відповідних частках всіх прав та обов'язків кільком юридичним особам, що утворилися в силу реорганізації.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Арбітражним процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” Бізнес № 2 2000. всі легальні суб'єкти аграрно-підприємницької діяльності можуть бути реорганізовані і/чи ліквідовані у встановленому порядку.

Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Так, згідно цього закону, припинення діяльності всіх підприємств і товариств відбувається через їх реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, відокремлення, перетворення) або ліквідацію. Така реорганізація відбувається за рішенням власника (-ів) і, відповідно, -- вищого органу управління підприємств і товариств. При реорганізації вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників. Усі підприємства і товариства ліквідуються: а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні; б) за рішенням власника і відповідно -- вищого органу управління приватних юридичних осіб кооперативного і корпоративного типів; в) на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють їхню діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підставі рішення арбітражного суду в порядку, встановленому Законом України "Про банкрутство"; г) з інших підстав, передбачених установчими документами.

Ліквідація сільськогосподарських підприємств і товариств провадиться призначеною власником (-ами) ліквідаційною комісією, а у випадках банкрутства та припинений діяльності товариства за рішенням суду чи арбітражного суду -- ліквідаційною комісією, що призначається цими органами. Від дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами цих суб'єктів підприємства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію товариства, наприклад, в одному з офіційних (республіканському і місцевому) органів преси із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно товариства, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органові товариства або органові, що призначив ліквідаційну комісію.

В разі ліквідації недержавних сільськогосподарських підприємств і товариств грошові кошти, що їм належать, включно з виручкою від розпродажу майна під час ліквідації, після розрахунків з оплати праці осіб, які працюють на умовах наймання, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між членами підприємств кооперативного типу та учасниками товариств з обмеженою відповідальністю і акціонерами у порядку і на умовах, передбачених законами та установчими документами у шестимісячний строк після публікування інформації про їхню ліквідацію. Майно, передане товариству учасниками в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. В разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілові між учасниками до вирішення цього спору або одержання кредиторами відповідних гарантій Про затвердження типового статуту відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства - Наказ Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Міністерства юстиції України № 55/365/10/5 від 31.08.93 р. .

Глава 3. Право засновництва та участі в сільськогосподарських акціонерних товариствах (підприємствах корпоративного типу)

3.1 Поняття права засновництва, права участі, корпоративних прав в аграрних (сільськогосподарських) підприємствах (товариствах) корпоративного типу

1. Право засновництва громадян аграрних (сільськогосподарських), по суті, приватних підприємств корпоративного типу (відкритих і закритих акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю) являє собою сукупність правових норм законів і підзаконних актів, якими встановлюються певні правила щодо формування особами (зокрема громадянами) статутного капіталу (статутного фонду) акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, щодо укладення між громадянами установчої угоди, сплати першого внеску до статутного капіталу (статутного фонду), державної реєстрації акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, а також щодо сплати остаточного внеску до статутного капіталу (статутного фонду) підприємства (товариства) корпоративного типу.

Право участі громадян в аграрних (сільськогосподарських) підприємствах (товариствах) корпоративного типу являє собою сукупність правових норм законів та установчих документів щодо цих підприємств (товариств), якими встановлюються певні правила реалізації цими громадянами-акціонерами (учасниками) набутих корпоративних прав. Право участі охоплює юридичне оформлення участі в корпоративних правах (зокрема формування статутного капіталу товариства, одержання акцій товариства тощо), виникнення статутних прав та обов'язків учасника цього підприємства (товариства) корпоративного типу. Право участі тісно пов'язане з корпоративним правом учасника (громадянина та іншої особи), яке являє собою право власності учасника на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про господарські товариства, включно з правом на управління та одержання відповідної частки прибутку від діяльності такої юридичної особи корпоративного типу. Право участі охоплює також сукупність правових норм законів, підзаконних актів та установчих документів, якими встановлено правила щодо припинення відносин участі громадян в аграрних підприємствах, юридичне оформлення цього факту, а також правила, якими встановлені права та обов'язки громадян-учасників у разі ліквідації чи реорганізації аграрного підприємства (товариства) корпоративного типу, особливо права громадян на землю, рибні та мисливські угіддя товариства.

Право засновництва/участі громадян в аграрних підприємствах корпоративного типу ґрунтується на положеннях загальних законодавчих актів, зокрема Законів "Про власність", "Про господарські товариства", "Про приватизацію майна державних підприємств" ВВР. - 1992.- № 24. - Ст. 348.. Це право засновано також і на спеціальних аграрних законодавчих та підзаконних актах, таких як Земельний кодекс України, Декрет Кабінету Міністрів "Про приватизацію земельних ділянок". Закон "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" ВВР. - 1996.-№ 41.- Ст. - 188..

Порядок перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства затверджено постановою Уряду України від 7 грудня 1992 р. та іншими урядовими і відомчими актами Ці відносини регулювалися однойменним Декретом Уряду від 17 травня 1993 р.. Протягом 1995 р. та на початку 1996 р. Верховна Рада України тричі приймала Закон “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”. Двічі Президент України накладав вето на ці закони..

На підставі зазначених актів право засновництва/участі реалізується через волевиявлення громадянина реалізувати надані йому права щодо, по-перше, об'єднання свого приватного майна з майном інших громадян для створення статутного капіталу, заснування, укладення установчого договору, прийняття статуту і проведення державної реестрації заснованого ним підприємства корпоративного типу (акціонерного товариства); по-друге, реалізації свого права на приватизацію державного сільськогосподарського підприємства через акціонування останнього і взяття на себе прав та обов'язків як учасника-акціонера; по-третє, реалізації свого права на придбання акцій акціонерного товариства (частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю) в інших осіб, в тому числі -- фізичних, приватних і державних юридичних осіб. Наприклад, селянське (фермерське) господарство в особі його голови без будь-яких обмежень може набути на законних підставах право (купити, одержати в рахунок сплати боргу, як невикуплену заставу, як подарунок, спадщину тощо) акції приватизованого через акціонування (зокрема цукрового заводу) у громадян, колективного сільськогосподарського підприємства (спілки селян), іншого боржника або безпосередньо у Фонді державного майна тощо.

Соціально-економічна природа аграрного підприємства-підприємця корпоративного типу як одна з форм прояву об'єднання селянами свого капіталу способом створення приватної юридичної особи з певними цілями, видами аграрно-підприємницької діяльності зумовлює характер взаємин між його акціонером чи учасником та самим підприємством (товариством) корпоративного типу.

На відміну від права членства колективних підприємств (де визначальним для виникнення відносин є членство, бажання й здатність особи-члена власною працею брати участь у діяльності і вже потім -- в управлінні підприємством кооперативного типу), у праві засновництва і, відповідно, праві участі в підприємстві корпоративного типу визначальним є спочатку дії з заснування статутного капіталу, а після державної реєстрації акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю -- сама участь громадянина у статутному капіталі підприємства цього типу.

В аграрних акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю селяни-учасники є інвесторами цих аграрних підприємств-підприємців корпоративного типу. І ці підприємства (товариства) націлені на задоволення інтересів інвесторів, на одержання останніми прибутків (дивідендів) від інвестицій, зроблених внесенням свого майна та коштів у капітал товариства. Наведене є спільним для акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю у будь-якій сфері підприємництва (промисловості, торгівлі, сільському господарстві). Особливістю, притаманною саме аграрним господарським товариствам, є, по-перше, предмет діяльності, по-друге, майно та/чи майнові права (зокрема землі сільськогосподарського призначення чи права користування нею), що вносяться до статутного капіталу, по-третє, -- коло суб'єктів громадян-селян, котрі об'єднують своє майно, кошти, майнові та немайнові права для створення аграрного підприємства, покликаного не тільки приносити їм як інвесторам дивіденди, але й виконувати певні соціальні функції; ці підприємства створюють також і робочі місця, які займають головним чином акціонери чи учасники цих аграрних товариств . Посібник про формування ринкового середовища підприємства АПК / За ред. Академіка Саблука П.Т., член-кор. Дем”яненка М.Я. - К.,1997..

Наведені особливості аграрних підприємств-підприємців корпоративного типу обумовлюють певні особливості структури (елементів) та змісту відносин права засновництва/участі селян в цих товариствах. Так, на основі права засновництва/участі в аграрних підприємствах корпоративного типу дістають своє правове закріплення і реалізацію правомочності майнового та управлінсько-контрольного характеру. Перша й друга правомочності та саме право участі в аграрному підприємстві корпоративного типу як узагальнюючий правовий зв'язок між цим підприємством і його учасниками (акціонерами-інвесторами) є одним з інститутів аграрного права, на якому базується функціонування на корпоративних засадах форми аграрного підприємництва. Рівночасно право участі як індивідуальний правовий зв'язок учасників з окремим учасником (акціонером) певною мірою зобов'язального характеру виступає у ролі визначального юридичного факту, що породжує та зумовлює взаємні права товариства і його учасників (акціонерів).

Право засновництва/участі характеризується такими головними рисами, як і право членства у підприємстві кооперативного типу. Це право є загальним, рівним і особистим. Вирішення кожним селянином питання про створення для себе прав та обов'язків засновника/учасника товариства, про придбання акцій (часток) товариства і розпорядження цими акціями (часткою) є особистою правомочністю всіх право- та дієздатних громадян України.

Право засновництва/ участі виключає можливість взаємної відповідальності підприємства і його учасників по боргах один одного. Водночас кредитори мають право вимагати від боржника-учасника товариства частки (акцій) у майні цих підприємств у рахунок погашення боргу. Громадянин-учасник, який несповна вніс свою частку, обумовлену в установчому договорі, несе відповідальність перед кредиторами підприємства в розмірі невнесеної частки В.З. Янчук.- Аграрне право України . - К. - 2000 р..

3.2 Права та обов'язки учасників аграрних (сільськогосподарських) акціонерних товариств

Кожний учасник аграрного приватного підприємства корпоративного типу має певні права і несе певні обов'язки відповідно до норм чинного законодавства та установчих документів. Правомочності учасників цих підприємств визначаються, зокрема, Законами "Про власність", "Про господарські товариства", "Про соціальний розвиток села і агропромислового комплексу" ВВР. - 1990.- № 45.- Ст. 602. та ін., що конкретизуються в установчих документах, насамперед -- в установчому договорі та в Статуті товариства (акціонерного чи відповідно з обмеженою відповідальністю).

Суть аграрного приватного підприємства саме корпоративного типу, його цілі, предмет діяльності та функції лежать в основі диференціації правомочностей їхніх учасників, в сутності та змісті їхніх корпоративних прав. Ці правомочності розмежовуються на майнові та управлінсько-контрольні. У тому разі, коли будь-який учасник (незалежно від його частки у майні товариства) особисто працює в цьому підприємстві корпоративного типу, то у нього, крім наведених вище, виникають також і трудові правомочності.

Правомочності майнового характеру засновників/учасників мають притаманні тільки засновникам чи учасникам риси. Їхні правомочності визначаються у Законі "Про господарські товариства" і конкретизуються в установчих документах. Так, спільними для всіх засновників правомочностями майнового характеру є їхні права на внесення вкладу в натурі (будинків, споруд, сільськогосподарської техніки тощо), у вигляді цінних паперів (акцій інших суб'єктів підприємництва), а також грошима. Особливістю внеску саме в аграрне корпоративне підприємство є внесок у вигляді права користування земельною ділянкою (що належить селянинові за правом приватної власності), права користування водою та іншими природними ресурсами. В останньому випадку за селянином-засновником зберігається право приватної власності на свою землю і, відповідно, виникає право на вимоги до заснованого підприємства (товариства) щодо раціонального використання його землі, відшкодування йому як власникові збитків, завданих його землі, тощо. До правомочностей засновника майнового характеру належать його права (відповідно до умов установчого договору) на відшкодування підприємством (товариством) витрат, понесених селянином при здійсненні необхідних дій щодо підготування установчих документів та проведення реєстрації цього підприємства Посібник про формування ринкового середовища підприємства АПК / За ред. Академіка Саблука П.Т., член-кор. Дем'яненка М.Я. - К.,1997.. Це право у нього виникає тому, що такі витрати не можуть бути зараховані до внеску в статутний капітал (фонд). До загальних правомочностей учасника аграрного підприємства корпоративного типу належать права участі у розподілі прибутку підприємства, а також право на одержання його частини від прибутку (право на одержання дивідендів). Це право учасника прямо передбачено підпунктом "б" п. 1 ст. 10 Закону "Про господарські товариства".

Право на розподіл прибутків товариства і на одержання прибутку випливає з права участі громадянина у товаристві. Реалізація цих прав учасником підприємства корпоративного типу здійснюється на підставі норм установчого договору та статуту товариства. Юридичний факт участі у товаристві (точніше -- у статутному капіталі) є єдиною правовою підставою для виникнення права на розподіл прибутків та на одержання дивідендів. Єдиним обмеженням у реалізації громадянином права на розподіл прибутків (і відповідно -- на одержання дивідендів) є підстави, визначені в законодавстві. Відповідно до Закону "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. розподіл прибутків, оголошення і виплата дивідендів заборонені у випадках: відсутності прибутків; коли розподіл прибутків і виплата дивідендів призведуть до неплатоспроможності товариства; наявності дебіторської заборгованості сільськогосподарського акціонерного товариства і особливо -- його заборгованості перед кредитором.

Учасники мають також і загальні права, встановлені для власників Законами "Про власність", "Про заставу", Цивільним кодексом тощо. Вони можуть заповідати свою частку (акції), розпоряджатися нею (акціями) на власний розсуд. Єдиним обмеженням, безпосередньо встановленим Законом, є обмеження прав учасника закритого аграрного акціонерного товариства щодо реалізації своєї частки (акцій) іншим особам без згоди на це самого товариства.

У разі ліквідації аграрного підприємства корпоративного типу (сільськогосподарського акціонерного товариства) його учасники мають право на одержання грошових коштів, що залишилися після розпродажу майна підприємства, розрахунків з найманою робочою силою, бюджетом, банками, іншими кредиторами.

Майно, передане підприємству корпоративного типу учасниками в користування, повертається їм у натуральній формі без винагороди.

Правомочності управлінсько-контрольного характеру учасників підприємств корпоративного типу також безпосередньо закріплено в Законі "Про господарські товариства". Так, учасники мають право: а) брати участь в управлінні справами підприємства (товариства) в порядку, визначеному в установчих документах, окрім процесуальних питань, урегульованих наведеним законом; б) одержувати інформацію про діяльність підприємства (товариства). У ст. 10 наведеного вище закону зазначено, що на вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про діяльність, протоколи зборів.

Управлінсько-контрольні правомочності учасників будуються на їхніх правах на частку у статутному капіталі. На відміну від кооперативного типу, в корпоративному типі підприємства учасники голосують за принципом "одна частка в капіталі (одна акція) -- один голос", за винятком позбавлення права голосу власника привілейованої акції. Установчими документами може бути встановлено, що один голос на зборах учасників мають особи, які володіють певною кількістю акцій (наприклад, право голосу на зборах створюваного Акціонерного земельного банку України здійснюється за принципом "10 акцій -- 1 голос") В.З. Янчук.- Аграрне право України . - К. - 2000 р..

3.3 Обов'язки членів сільськогосподарського акціонерного товариства

Обов'язки засновників визначаються статтями 13, 26--31, 35 Закону "Про господарські товариства" та Установчим договором про спільну діяльність зі створення підприємства корпоративного типу. Засновники зобов'язані, зокрема, виконати умови Установчого договору, зробити перші внески (в акціонерне товариство -- 50 відсотків, у товариства з обмеженою відповідальністю -- ЗО відсотків), відкрити тимчасовий рахунок у банку, провести інші необхідні дії для здійснення державної реєстрації підприємства (товариства).

Обов'язки учасників підприємств корпоративного типу визначені ст. 11 Закону "Про господарські товариства". Ці обов'язки можуть бути розширені нормами установчих документів.

Відповідно до наведеної вище правової норми учасники підприємства корпоративного типу (товариства) зобов'язані:

а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, що їх передбачено установчими документами;

в) не розголошувати комерційної таємниці та іншої конфіденційної інформації про діяльність товариства;

г) нести інші обов'язки, встановлені законодавством України та установчими документами.

3.4 Підстави, порядок і правові наслідки припинення права участі в акціонерних (аграрних) товариствах (підприємствах)

У соціально-економічному плані припинення права участі в корпоративному сільськогосподарському підприємстві зумовлено не якимись об'єктивними, а суто суб'єктивними. Так, припинення права участі в суб'єктах аграрного підприємництва корпоративного типу (і відповідно -- припинення корпоративного права акціонерів та учасників) настає у разі, по-перше, ліквідації цього господарського товариства Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства Затверджений Наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Міністерства юстиції України № 55/365/10/5 від 31.08.93 р. , по-друге, продажу чи іншого відступлення акцій, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю згідно з чинним законодавством та установчими документами акціонерного товариства чи, відповідно, товариства з обмеженою відповідальністю.

Припинення права участі, самої участі та, відповідно, припинення корпоративного права в суб'єктах аграрного підприємництва корпоративного типу здійснюється певним порядком.

Припинення участі в аграрному підприємстві корпоративного типу є наслідком юридичного факту відступлення акцій акціонерного товариства чи всієї частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Припинення участі в товаристві з обмеженою відповідальністю може бути також у разі виключення його з цього товариства, як це передбачено ст. 64 Закону "Про господарські товариства". При виключенні з товариства з обмеженою відповідальністю (за невиконання статутних обов'язків) учасник цього товариства не бере участі в голосуванні.

Юридичний факт припинення участі в корпоративному сільськогосподарському підприємстві тягне за собою певні правові наслідки.

Припинення участі громадянина в акціонерному товаристві чи товаристві з обмеженою відповідальністю тягне за собою позбавлення його прав учасника. Від дня відступлення акцій акціонерного товариства чи частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю особа позбавляється прав майнового і управлінсько-контрольного характеру у відносинах з підприємством корпоративного типу. Коли особа, котра відступила акції (частку), одночасно припинила й трудові відносини з підприємством, то їй слід видати трудову книжку і провести з нею розрахунок як із найманим працівником, що звільнився.

В разі відступлення частини акцій чи частини частки у статутному капіталі аграрного підприємства, у цієї особи зменшується право на одержання дивідендів і зменшується кількість голосів при голосуванні.

Особливість правосуб'єктності господарських товариств дістає свій прояв у існуванні притаманного тільки цим суб'єктам права на дивіденди. Ця особливість базується на сутності цих товариств як об'єднання капіталу інвесторів на основній їх меті - задоволенні інтересів інвесторів (учасників, акціонерів). На відміну від суб'єктів підприємництва кооперативного типу (де, виходячи з суті обов'язковості трудової участі, члени мають право на частину прибутку залежно саме від трудової участі), в господарських товариствах на підставі ст. 10 Закону “Про господарські товариства” учасники (акціонери) мають право на одержання дивідендів від участі в статутному фонді з чистого прибутку (зиску) товариства.