Злочини проти громадської безпки

Зміст

Вступ

1. Злочини, пов'язані з діяльністю злочинних організацій

2. Злочини, пов'язані з тероризмом

3. Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку

4. Злочини, пов'язані з порушенням спеціальних правил

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Геополітичні зміни в сучасному світі, які відбулися після розпаду Радянського Союзу, соціально-політична нестабільність, міжнаціональні та міжетнічні конфлікти в ряді країн Азії, Африки, Східної Європи призвели до значного росту нелегальної міграції, контрабанди зброї, радіоактивних матеріалів через державний кордон України. Зростання організованої злочинності в Україні ставить під загрозу життя та здоров'я громадян, недоторканість державної, колективної та приватної власності.

Побудова демократичного суспільства в Україні нерозривно пов'язана з подальшим удосконаленням правової основи і забезпеченням відповідного правопорядку. Підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів значною мірою залежить від рівня теоретичної і професійної підготовки правоохоронців, їхнього вміння правильно застосовувати чинне законодавство та проявляти активність і цілеспрямованість у боротьбі зі злочинністю, дотримуючись конституційних принципів України.

При вирішенні цих складних завдань особливо важливого значення набувають проблеми боротьби з незаконним володінням, поводженням та іншими діями з загально-небезпечними предметами. Підвищена суспільна небезпека таких злочинів пояснюється тим, що незаконне заволодіння і використання загально-небезпечних предметів, введення їх у обіг, вивезення або протиправне ввезення на територію України, приховування інформації про їх загальну небезпеку тощо призводять до збільшення кількості тяжких посягань на життя і здоров'я громадян, насильницьких та корисливо-насильницьких діянь.

Злочини, які вчинюються проти громадської безпеки, перетворюють життя і здоров'я людей, державну, громадську і приватну власність в потенційні об'єкти завдання різного ступеня шкоди.

Зростає кількість проявів терористичного характеру, направлених на демонстративне знищення матеріальних цінностей конкурентів, тероризацію населення окремих регіонів України. При цьому фактично жоден із тяжких злочинів не вчинюється без використання вогнестрільної зброї або вибухових речовин (пристроїв). Все разом взяте викликає у громадян України відчуття незахищеності, страху, саме тому небезпека злочинів, які передбачені статтями 255-270 КК, є, по суті, глобальною і свідчить про те, що досліджувана проблема -- це одна із складових компонентів у боротьбі з організованою злочинністю. А забезпечення загальної безпеки громадян, зокрема і засобами кримінального права, посідає одне з пріоритетних напрямків не лише для окремо взятої держави, а й на міжнародному рівні в цілому. Особливо це стосується питань боротьби з нелегальною торгівлею предметами озброєння. Тому невипадково, що цій проблемі все більше уваги приділяє ООН, а також численні регіональні міжнародні організації.

Окремі питання відповідальності за порушення спеціальних правил безпеки збереження і поводження з загально-небезпечними предметами досліджували в своїх роботах багато науковців нашої країни та ближнього зарубіжжя: Л.Н. Анісімов, В.І. Борисов, В.А. Владимиров, І.І. Горєлік, М.С. Грінберг, П.С. Дагель, П.М. Даньшин, М.А. Єфімов, М.І. Загородников, А.Ф. Зелінський, О.М. Ігнатов, К.А. Карпович, В.Ф. Кириченко, М.І. Ковальов, І.Я. Козаченко, Б.О. Куринов, І.П. Лановенко, Ю.І. Ляпунов, П.С. Матишевський, Н.А, Мірошніченко, А.А. Музика, Б.А. Протченко, І.Н. П'ятницька, А.Б Сахаров, В.М. Смітієнко, В.П. Тихий, Ю.М. Ткачевський, Є.Ф. Фесенко, С.С. Яценко й ін. Більшість із названих робіт охоплює або занадто широке коло питань, які стосуються розділу ІX КК в цілому, або, навпаки, занадто вузьке. Деякі аспекти в цих дослідженнях висвітлені фрагментарно і не знайшли теоретичного обґрунтування; інші --- залишаються спірними, і не тільки не вичерпали теми, але й поставили цілий ряд нових питань, які потребують подальшого перегляду, обмірковування, конкретизації, а багато з проблем взагалі не знайшли свого відповідного теоретичного обґрунтування.

Все це породжує ускладнення при кваліфікації не лише конкретних злочинів, але і при застосуванні кримінального законодавства в сфері охорони загальної безпеки. Виникають проблеми і в попередженні вказаних злочинів, що призводить, в певних випадках, до послаблення боротьби з тяжкими насильницькими і корисливо-насильницькими злочинами.

Вирішення цих питань сприятиме подальшому розвитку науки кримінального права, підвищенню ефективності боротьби з означеними злочинами. Курсове дослідження безпосередньо націлене на вирішення конкретних завдань реформи кримінального законодавства. Зазначене дає підстави для висновку про те, що дослідження присвячене виключно актуальній проблемі сучасності.

Мета курсової роботи полягає у комплексному аналізі кримінально-правових засобів боротьби зі злочинним поводженням з загально-небезпечними предметами, формулюванні на цій основі науково-обґрунтованих теоретичних рекомендацій у сфері боротьби з означеними злочинами, згідно з чинним Кримінальним кодексом України. Зрештою, концептуальною метою курсового дослідження є сприяння конкретному вирішенню питань відповідальності за злочини, що посягають на громадську безпеку.

Відповідно до поставленої мети сформульовані такі основні завдання дослідження: дати поняття злочинів, які порушують правила громадської безпеки; проаналізувати чинне кримінальне законодавство, що передбачає відповідальність за посягання на громадську безпеку; розкрити загальну небезпечність злочинів, передбачених статтями 255-270 КК; здійснити класифікацію складів злочинів за ознаками об'єктів, які охороняються; з'ясувати загальні і видові ознаки предметів злочинів проти громадської безпеки; проаналізувати ознаки спеціальних суб'єктів, вказаних у чинному законодавстві, що передбачає відповідальність за злочини у сфері боротьби з діяннями, зазначеними статтями 255-270 КК.

Дослідження питань відповідальності за окремі злочини проти громадської безпеки дозволять обґрунтувати вирішення загальних теоретичних проблем кримінально-правової охорони громадської безпеки і в кінцевому підсумку створення родового поняття складу таких посягань.

1. Злочини, пов'язані з діяльністю злочинних організацій

Для розуміння питань відповідальності за участь у діяльності злочинних організацій принциповим є усвідомлення такого положення: відповідальність встановлена не за дії осіб, які організувалися (як це має місце, наприклад, при вчиненні крадіжки організованою групою), а за саму організацію для наступної -- відповідної дії (бездіяльності). Тому як закінчений злочин розглядається вже діяльність, спрямована на створення злочинної організації, вступ до неї -- незалежно від того, чи вчинено якісь конкретні злочини цією організацією. Така організація виступає як своєрідний колективний виконавець злочинів, і роль окремої особи у вчиненні злочину певною мірою нівелюється -- кожний несе відповідальність за спільно (разом) скоєне. При цьому враховуються положення, закріплені в ст. 30 Кримінального кодексу (далі -- КК) України Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №25-26. -- Ст. 131..

У теорії та на практиці неоднозначно вирішується ряд питань, які стосуються відповідальності за участь у діяльності злочинних організацій Коломієць С. Вдосконалення кримінального законодавства України: Монографія. -- Херсон: Олді-Плюс, 2004. -- С. 106..

По-перше, у зв'язку з невідповідністю між положеннями Загальної частини (ч. 4 ст. 28 КК) та формулюваннями диспозицій ч. 1 ст. 255, ст. 257 КК виникає питання про кількість злочинів, які має на меті вчинити злочинна організація. Видається, що існуюча колізія повинна бути вирішена на користь зазначеної статті Загальної частини КК. Отже, статті Особливої частини КК про злочинну організацію можуть застосовуватися, якщо встановлена мета вчинення принаймні двох тяжких чи особливо тяжких злочинів.

По-друге, недостатньо чіткі формулювання диспозицій статей 255, 257 не дають змоги чітко визначити, чи охоплюється ними вчинення учасниками злочинних організацій окремих злочинів, відповідальність за які встановлена в самостійних статтях КК. Враховуючи момент закінчення аналізованих злочинів, необхідність диференціації кримінальної відповідальності окремих учасників злочинних організацій, а також ряд інших обставин, правильною видається позиція, згідно з якою такі злочини слід кваліфікувати за сукупністю зі статтями 255, 257.

Створення злочинної організації (ст. 255 КК). Ця стаття містить загальну норму, яка передбачає відповідальність за участь в організованій злочинній діяльності. Це означає, що, за нею, настає відповідальність за дії, пов'язані з функціонуванням злочинної організації, тоді, коли вони не охоплюються жодною з інших норм про окремі види злочинних організацій (ст. 257, ч. 4 ст. 258, ст. 260, ч. 1 ст. 109).

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 255, включає в себе:

а) створення злочинної організації, тобто дії, спрямовані на виникнення злочинної організації, -- вербування учасників, визначення її організаційних структур (підрозділів), розробка планів злочинної діяльності, визначення ролей для окремих учасників тощо;

б) керівництво злочинною організацією, яке передбачає виконання організаційно-розпорядчих функцій стосовно організації в цілому чи її структурних підрозділів (визначення загальних планів злочинної діяльності, керівництво здійсненням окремих посягань, розподіл обов'язків між учасниками організації, встановлення зв'язків з іншими злочинними організаціями та корумпованими представниками влади тощо). Керівниками злочинної організації можуть виступати як особи, які її створили, так і ті, що долучилися до неї згодом;

в) участь у злочинній організації передбачає перебування в складі злочинної організації. Особа стає учасником злочинної організації з моменту її утворення (якщо вона входить до кола осіб, з яких первісно виникає організація), або ж відтоді, коли інші учасники дали згоду на її прийняття до вже існуючої організації. Учасник виконує дії в інтересах організації разом з іншими її учасниками чи самостійно, на його потенційне сприяння розраховує вся організація та окремі її члени;

г) організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп -- для стислості такі діяння можна назвати консолідацією організованої злочинної діяльності. Це, зокрема: пропозиція про проведення таких зустрічей та запрошення на них учасників; встановлення часу і місця їх проведення; визначення кола питань, які підлягають обговоренню й узгодженню; здійснення розпорядчих повноважень у ході зустрічей; надання приміщень, транспорту, засобів зв'язку, охорона зустрічей тощо.

Умовами звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці (ч. 2 ст. 255) є:

1) вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255, крім дій з організації та керівництва злочинною організацією;

2) добровільна заява про створення злочинної організації або участь у ній - це повідомлення, вчинене за власною волею, з будь-яких мотивів, до притягнення особи до кримінальної відповідальності за дії, пов'язані з існуванням цієї організації та власною участю в ній;

3) активне сприяння її розкриттю, яке полягає у допомозі працівникам правоохоронних органів в нейтралізації діяльності злочинної організації чи усуненні наслідків зустрічі представників злочинних організацій або організованих груп.

Частина 2 ст. 255 КК не застосовується у випадку вчинення особою інших злочинів, пов'язаних із діяльністю злочинних організацій (зокрема, бандитизму).

Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ст. 256 КК). Об'єктивна сторона даного злочину включає в себе вчинення таких дій:

1) заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій -- це допомога організації в цілому, її підрозділам чи окремим учасникам, спрямована на забезпечення існування і розвитку організації, можливості реалізації злочинних намірів, які вони ставлять перед собою. Заздалегідь не обіцяним сприяння є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації.

2) заздалегідь не обіцяне укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій -- це переховування: організаторів, керівників та рядових учасників злочинної організації; осіб, які, не будучи членами злочинної організації, виступають співучасниками її злочинної діяльності чи окремих злочинів, вчинених такою організацією; знарядь чи засобів вчинення злочину, інших предметів, які використовуються для забезпечення діяльності організації чи при вчиненні окремих посягань; предметів, що здобуті внаслідок злочинної діяльності організації; створення перешкод для представників влади, які ведуть боротьбу з діяльністю організації, тощо.

Заздалегідь не обіцяним укриття буде за умови, що воно не обіцяне до створення організації чи до моменту завершення окремих злочинів, вчинюваних злочинною організацією Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. -- К.: Юридична думка, 2004. -- С. 323.. В іншому випадку такі дії становлять співучасть у злочині, передбаченому ст. 255, або в злочинах, які вчиняє організація і переховування яких було заздалегідь обіцяне.

Кваліфікуючими ознаками сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ч. 2 ст. 256) є вчинення вказаних вище дій: 1) службовою особою або 2) повторно.

Бандитизм (ст. 257 КК). Банда -- це різновид злочинної організації, яка, крім її загальних (ч. 4 ст. 28), характеризується ще й такими специфічними ознаками:

1) озброєністю, яка характеризується двома моментами. Об'єктивно банда буде озброєна тоді, коли хоча б у одного з її учасників є предмети, які спеціально пристосовані для враження людей і не мають іншого (господарського, спортивного) призначення та на які поширюється спеціальний правовий режим. Наявність пневматичних чи газових рушниць, пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових чи інших аналогічних пристроїв має враховуватися як озброєність банди за умови, що вони належать до типів, заборонених для використання громадянами чи які потребують спеціального дозволу. За суб'єктивною ознакою озброєність банди передбачає, що про наявність зброї і готовність її застосувати знають інші члени банди;

2) метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, яка означає, що банда прагне досягнути злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної загрози його застосування, діє раптово, агресивно.

Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій: 1) організацію банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Перші дві дії за своїм змістом аналогічні тим, які охарактеризовані вище стосовно ст. 255. Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій, які становлять собою напад, зокрема, застосування насильства чи створення реальної загрози його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної організації, так й інші особи -- які не є учасниками банди. У тому ж випадку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності за пособництво бандитизму.

Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260 КК). Аналіз диспозиції цієї статті та понять формувань, даних у примітці до неї, дає підстави стверджувати, що воєнізованими формуваннями слід вважати організації, яким, крім загальних ознак злочинної організації, притаманні ще й такі: їх створення не передбачене законами України -- відсутній закон, який передбачає створення відповідної воєнізованої організації, або ж вони не належать до жодного із легально існуючих воєнізованих формувань чи груп; вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. При цьому під формуваннями слід розуміти організації, які складаються з відносно самостійних підрозділів; воєнізований характер завдань і методів, які ставляться перед такою організацією, засобів, які нею використовуються Снежанський А.І. Відповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань // Юриспруденція. -- 2005. -- №2. -- С. 57.. Це: вирішення завдань громадсько-політичного характеру методами військових операцій -- заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка владних структур або їх нейтралізація тощо.

Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується тим, що незаконно має на озброєнні придатну до використання вогнепальну, вибухову або іншу зброю.

Об'єктивна сторона злочинів, передбачених частинами 1-4 ст. 260, включає в себе вчинення діянь, які за своїм змістом загалом є аналогічними раніше розглянутим відповідним ознакам інших злочинів, що пов'язані з діяльністю злочинних організацій.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 5 ст. 260, охоплює собою наслідки участі у нападі: 1) загибель людей; 2) інші тяжкі наслідки.

У ч. 6 ст. 260 передбачені умови звільнення від кримінальної відповідальності за створення або участь у діяльності не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування (ч. 1 або ч. 2 ст. 260). Такими умовами є: а) добровільний вихід зі складу вказаних злочинних організацій; б) повідомлення про існування такого формування чи групи органів державної влади чи органів державного самоврядування.

Зміст вказаних умов такий же, як і відповідних умов звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 255.

Створення терористичної групи чи терористичної організації... (ч. 4 ст. 258 КК). Організована терористична діяльність, передбачена цією нормою, включає в себе: а) створення терористичної групи чи терористичної організації; б) керівництво такою організацією; в) участь у терористичній організації; г) матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Зміст цих ознак такий же, як і зміст відповідних ознак проаналізованих вище злочинів.

Відмінність між терористичною групою і терористичною організацією вбачається в тому, що терористична група створюється для вчинення конкретного терористичного акту чи кількох таких актів, а терористична організація має діяти невизначений час, займатися терористичною діяльністю постійно - до досягнення певної мети. Діяння ж, які вчиняються у зв'язку з організованою терористичною діяльністю, за своїм змістом аналогічні тим, що вчинюються іншими видами злочинних організацій.

Закон передбачає можливість звільнення винного (крім організатора і керівника) від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією нормою, при певній позитивній посткримінальній поведінці (ч. 5 ст. 258). Його умовами є:

1) вчинення дій, передбачених ч. 4 ст. 258, у формі участі в терористичній групі чи терористичній організації або сприяння їх створенню або діяльності;

2) добровільне повідомлення правоохоронному органові про вчинене;

3) сприяння припиненню існування або діяльності терористичної групи або терористичної організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації;

4) відсутність у діях винного складу іншого злочину.

2. Злочини, пов'язані з тероризмом

Тероризмом є суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- №25. -- Ст. 180..

Терористичний акт (ст. 258 КК). Об'єктивна сторона цього злочину включає в себе вчинення таких дій:

1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку. Під застосуванням зброї при вчиненні терористичного акту слід розуміти здійснення прицільних пострілів чи хаотичну стрільбу в місцях знаходження людей, нанесення ударів холодною зброєю. Інші дії, які створювали небезпеку, -- це вчинки, внаслідок яких виникала реальна загроза настання смерті чи завдання тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження майна, перериву руху транспортних засобів, роботи підприємств, установ, організацій (застосування отруйних чи сильнодіючих речовин, затоплення, поширення збудників заразних хвороб тощо);

2) погроза вчинення зазначених дій (полягає у повідомленні про намір вчинення терористичного акту);

3) створення терористичної групи чи терористичної організації.

Наслідки терористичного акту можуть полягати у:

1) створенні небезпеки для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків (частини 1 і 2 ст. 258). Створення небезпеки полягає у таких змінах в навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймовірності заподіяння дійсної шкоди життю чи здоров'ю, майну, нормальному функціонуванню транспорту, зв'язку, забезпеченню споживачів водою, енергією, продуктами харчування тощо. Реальність загрози визначається з врахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих властивостей і потужності тощо;

2) заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 258) має місце при настанні наслідків у вигляді знищення чи пошкодження майна, заподіянні реальної шкоди, загроза якої передбачена ч. 1 ст. 258 КК. Те, чи є майнова шкода значною, визначається з урахуванням вартості майна, затрат на відвернення загрози чи ліквідацію збитків, кількості осіб, які потерпши внаслідок акту тероризму, характеру і розміру заподіяної їм шкоди тощо. До тяжких наслідків віднесено заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одному потерпілому;

3) загибелі людини (ч. 3 ст. 258), тобто смерті хоча б однієї особи.

Суб'єктивна сторона терористичного акту характеризується умисною виною та хоча б однією із цілей, вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 258, а саме, з метою: порушення громадської безпеки, залякування населення; провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами; привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) Пахомов В.О. Терористичний акт // Прокурорський нагляд. -- 2006. -- №11. -- С. 26..

Кваліфікуючими ознаками терористичного акту є: вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо він призвів до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 258), а особливо кваліфікуючими -- загибель хоча б однієї людини (ч. 3 ст. 258).

Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності (ст. 259 КК). Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства. Такі посягання -- у вигляді анонімних повідомлень про нібито наявне замінування певних об'єктів -- набули певної поширеності.

Об'єктивна сторона даного посягання характеризується єдиною обов'язковою ознакою -- суспільно небезпечною дією, яка полягає у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину є: 1) спричинення тяжких наслідків; 2) повторність.

Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали (ст. 266 КК). Погроза вчинити розкрадання чи використати радіоактивні матеріали на шкоду громадській безпеці викликає занепокоєння населення за своє життя та здоров'я і тим самим підриває громадську безпеку. Ця погроза також є засобом залякування -- тероризування.

Об'єктивна сторона цього злочину може проявлятися у формі:

1) погрози вчинити розкрадання радіоактивних матеріалів (ч. 1 ст. 266), під якою слід розуміти доведений до сторонніх осіб намір протиправно, будь-яким способом заволодіти радіоактивними матеріалами й отримати можливість розпоряджатися ними на свій розсуд;

2) погрози використати радіоактивні матеріали (ч. 2 ст. 266) -- погрози застосувати шкідливі властивості таких матеріалів.

Крім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є обстановка, наявність якої дає підстави побоюватися здійснення відповідної погрози. Про наявність таких підстав може свідчити місце й час проголошення погрози, особистість того, хто погрожує, відсутність належного контролю за радіоактивними матеріалами тощо Тихий В.І. Юридична характеристика терористичного акта // Юстиніан. -- 2005. -- №9. -- С. 77..

Суб'єктивна сторона даного посягання характеризується умисною виною і спеціальною метою (відповідно до змісту погрози): 1) примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї (ч. 1 ст. 266); 2) спричинити загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 266).

3. Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 КК). Предметом злочину є: 1) вогнепальна зброя; 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої; 5) радіоактивні матеріали.

Основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є їх призначення -- ураження живої цілі, знищення чи пошкодження навколишнього середовища. Вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом Паньков В.А. Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку // Прокурорський нагляд. -- 2005. -- №10. -- С. 40..

Вогнепальна зброя -- усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для здійснення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей) (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни тощо).

Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предмета цього злочину.

Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом цього злочину.

До вибухових речовин належать: порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.

Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори -- спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду -- шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин.

Радіоактивні матеріали -- це будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, установлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та радіаційної безпеки Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №3 (пункти 3-7 та 9)..

Об'єктивна сторона даного злочину включає в себе вчинення таких дій, як викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння шляхом шахрайства, заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, розбій. Термінологія, яку використовує законодавець для позначення дії в складі даного злочину, показує, що це дії, які є однорідними з аналогічними діями, що вчиняються в ході відповідних злочинів проти власності -- протиправного безоплатного заволодіння чужим майном Зміст цих дій роз'яснено також у пунктах 17-21 вказаної постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. №3..

Кваліфікуючими ознаками злочину (ст. 262) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групи осіб; 3) шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, а особливо кваліфікуючими (ч. 3 ст. 262) є: 1) вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 ст. 262, організованою групою; 2) розбій з метою викрадення предметів цього злочину (крім вибухових пристроїв) та 3) заволодіння такими ж предметами шляхом вимагання, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я.

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК). Загально-небезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства, оскільки можуть опинитися у психічно неврівноважених людей, злочинців. Спеціальними правилами поводження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою тощо визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу. Порушення встановлених у цій сфері заборон посягає на громадську безпеку і тягне відповідальність за ст. 263.

Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, є: 1) вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої. їх поняття аналогічні цим поняттям, передбаченим у ст. 262.

Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263, є: 1) кинджали; 2) фінські ножі; 3) кастети; 4) інша холодна зброя.

Кинджали та фінські ножі -- вид холодної зброї колюче-ріжучої дії. Характеризуються наявністю рукоятки з упором, що обмежує входження ножа в тіло, та клинка специфічної форми: кинджала -- довгого, вузького, заточеного з обох боків, такого, що звужується до кінця, гостроконечного; фінський ніж (“фінка”) -- короткого, товстого, заточеного з одного боку, такого, що звужується з одного боку, наприкінці вигнутого гострим боком.

Кастети -- вид холодної зброї ударної дії. Являє собою металеву пластину, яка натягується на пальці й затискається в кулаку, з отворами для пальців та виступами, якими й заподіюється удар.

Інша холодна зброя -- будь-які предмети, що спеціально призначені чи пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень. Це, зокрема, довгоклинкова холодна зброя (шаблі, мечі, шпаги), метальні знаряддя (бумеранги, списи, пращі, луки, арбалети), ударно-роздроблюючі пристосування (нунчаки, булави, кистені), рубаючі предмети (томагавки, бойові топірці).

Питання про віднесення тих чи інших предметів до певних видів зброї вирішується з врахуванням об'єктивних і суб'єктивних критеріїв. За об'єктивними ознаками зброєю є предмети, що здатні заподіяти шкоду життю та здоров'ю людини з врахуванням їх форми, маси, міцності (зокрема, твердості матеріалу, з якого виготовлені вражаючі частини) конструктивних особливостей. Суб'єктивно вони призначені для враження живої сили -- ушкодження тіла іншої людини, тобто не повинні мати іншого призначення -- господарського, побутового, спортивного, обрядового тощо. Питання про визнання зброєю предметів “подвійного” призначення -- наприклад, лука, який може виступати і спортивним снарядом, і мисливським знаряддям і предметом, призначеним для заподіяння смерті чи тілесного ушкодження -- вирішується з врахуванням мети дій, вчинених з такими предметами.

Об'єктивна сторона злочину може виражатися у незаконному вчиненні хоча б одного із таких діянь: носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі, збуті відповідних предметів.

Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями щодо їх переміщення, транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов'язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку -- в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

Під незаконним виготовленням холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв потрібно розуміти умисні, вчинені без передбаченого законом дозволу дії по їх створенню чи переробленню, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей.

Такими діями, зокрема, є перероблення ракетниці, стартового, будівельного, газового пістолета, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби, або мисливської (у тому чисті гладкоствольної) рушниці -- в обріз, виготовлення вибухових речовин, вибухових пристроїв чи боєприпасів з використанням будь-яких компонентів, які самі по собі не є вибухівкою, але внаслідок цих дій набувають здатності до вибуху тощо.

Ремонт холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових пристроїв -- це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або реставрації зношених чи непридатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, внаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням.

Під незаконною передачею вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід розуміти надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням без передбаченого законом дозволу.

Незаконний збут холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв полягає в умисній передачі їх іншій особі поза встановленим порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями та радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №3 (пункти 11-16)..

Кримінальна відповідальність за зберігання, придбання і передачу холодної зброї чинним законодавством не передбачена.

У ч. 3 ст. 263 передбачене звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

При цьому добровільною здача є тоді, коли вона вчинена за власною волею, незалежно від мотивів, однак не у зв'язку з тим, що органами влади виявлено факт вчинення розглядуваного злочину.

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК). У зв'язку із загальнонебезпечними властивостями зброї або бойових припасів встановлюються спеціальні правила їх зберігання особами, які володіють такими предметами на законних підставах. Недотримання цих правил загрожує тим, що такі предмети можуть потрапити до рук сторонніх осіб, будуть неправомірно використані ними. Хоча відповідні правила адресовані тим, хто володіє відповідними предметами на законних підставах, видається, що відповідальність за ст. 264 повинні нести й особи, які зберігають їх незаконно, вчиняючи ще й злочин, передбачений ст. 263.

Предметом аналізованого злочину є: 1) вогнепальна зброя; 2) бойові припаси. На відміну від вищерозглянутих злочинів (статті 262, 263), предметом даного злочину є будь-яка вогнепальна зброя (включаючи й гладкоствольну мисливську) та боєприпаси до неї. Недбале зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв ст. 264 не охоплюється.

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 264, характеризується недбалим зберіганням зброї або бойових припасів, яке має місце тоді, коли не виконані передбачені нормативними актами умови їх зберігання, спрямовані на убезпечення їх від сторонніх осіб. Наслідками недбалого зберігання зброї або бойових припасів для кваліфікації його за ст. 264 мають бути загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК). Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали (джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні речовини, ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді).

Джерела іонізуючого випромінювання -- це фізичний об'єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання (зокрема, транспортні засоби, устаткування, інші предмети, що побували в зонах радіаційного забруднення і набули радіоактивності).

Радіоактивні речовини -- це будь-які речовини, що не віднесені до ядерних матеріалів, в яких відбувається розпад атомних ядер, що супроводжується активним випромінюванням (радій, уран, стронцій, плутоній).

Ядерні матеріали -- ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або у комбінації з будь-яким іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної і радіаційної безпеки, за умови, що ця кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії.

Об'єктивна сторона даного злочину полягає у придбанні, носінні, зберіганні, використанні, передачі, видозміненні, знищенні, розпиленні та руйнуванні радіоактивних матеріалів без відповідного дозволу.

Поняття придбання, носіння та зберігання зазначених матеріалів за своїм змістом є аналогічним відповідним поняттям у складі незаконного поводження з вогнепальною зброєю. Використання радіоактивних матеріалів -- це отримання їх корисних властивостей, застосування як джерела іонізуючого випромінення. Передачею радіоактивних матеріалів є як оплатне, так і безоплатне їх вручення постійно чи тимчасово іншій особі безпосередньо. Видозмінення радіоактивних матеріалів -- це переведення радіоактивних матеріалів з одного виду в інший. При цьому йдеться про зміну агрегатного стану (з твердого в рідкий чи газоподібний); проведення хімічних реакцій з такими матеріалами, внаслідок чого змінюється їх хімічна формула; зміна концентрації (збагачення) радіоактивних матеріалів; ядерні реакції, які спричиняють перехід радіоактивної речовини в інший вид за складом елементів. Знищення радіоактивних матеріалів означає приведення до такого стану, коли вони не можуть бути використані за цільовим призначенням. Воно включає в себе хімічні перетворення, механічні ушкодження, фізичні зміни, в т.ч. і на ядерному рівні. Розпилення радіоактивних матеріалів -- це їх розподіл дрібними частками по багатьох місцях, що приводить до зниження їх концентрації і втрати радіаційних властивостей. Руйнування радіоактивних матеріалів -- це також один із способів їх приведення до непридатного стану. Воно охоплює, насамперед, фізичні зміни -- механічні пошкодження захисних оболонок джерел іонізуючого випромінювання, збірок ядерних тепловиділяючих елементів тощо. Крім того, руйнуванням є зміни на ядерному рівні -- перетворення одних матеріалів в інші шляхом проведення ядерної реакції.

Відповідним дозволом є ліцензія на здійснення відповідної діяльності з радіоактивними матеріалами або ж разовий дозвіл на проведення операцій (дій) з такими матеріалами в певному конкретному випадку.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених дій.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину (ч. 2 ст. 265) є загибель людей та інші тяжкі наслідки.

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267 КК). Предметом даного злочину є: 1) вибухові речовини; 2) легкозаймисті речовини; 3) їдкі речовини; 4) радіоактивні матеріали.

Легкозаймисті речовини (ч. 2 ст. 267) -- це тверді, рідкі, газоподібні та пилоподібні речовини, які здатні спалахувати внаслідок дії незначних факторів. До них належать: самозаймисті речовини, які загоряються внаслідок контакту з атмосферним киснем, водою, іншими окислювачами (білий фосфор, металевий натрій, сірка та інші); речовини, які загоряються під дією удару, стиснення (як правило, гази); рідини, з температурою спалаху парів до 28°С включно; інші речовини (переважно, рідини) з температурою спалаху не більше 61°С.

До їдких (ч. 2 ст. 267) належать речовини, які швидко вступають у хімічну реакцію з іншими матеріалами, роз'їдаючи їх -- подразнюють чи знищують живі тканини, розчиняють чи змінюють структуру більшості неорганічних речовин. Це -- всі види кислот та лугів (сірчана кислота, їдкий натр, негашене вапно тощо), якщо з врахуванням концентрації та кількості, фізичного стану, використовуваної тари речовина здатна заподіяти шкоду громадській безпеці. Не можуть бути віднесені до їдких речовин, за незаконні дії з якими настає кримінальна відповідальність, харчові розчини оцтової кислоти, луги, які входять до складу косметичних засобів Пономаренко Ю.А. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами // Юридичний меридіан. -- 2006. -- №2. -- С. 56..

Поняття вибухових речовин та радіоактивних матеріалів в аналізованому злочині ідентичне таким же поняттям, розглянутим стосовно інших злочинів проти громадської безпеки (зокрема, передбаченого ст. 262).

Об'єктивна сторона аналізованого злочину полягає у вчиненні таких діянь: 1) порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів; 2) порушення інших правил поводження з вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами; 3) незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем; 4) незаконне пересилання поштою або вантажем легкозаймистих або їдких речовин (ч. 2 ст. 267).

Відповідальність за злочин, передбачений ст. 267, диференційована з врахуванням суспільно небезпечних наслідків, якими можуть бути: 1) створення небезпеки загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 267); 2) загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 267).

Зміст вказаних наслідків такий же, як і щодо інших злочинів проти громадської безпеки.

Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК). Предметом злочину є: 1) відходи; 2) вторинна сировина (ч. 1 ст. 268); 3) речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268).

Поняття відходів охоплює будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються в процесі діяльності людини і в подальшому не використовуються за місцем утворення чи виявлення і яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. При цьому радіоактивними відходами вважаються матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені чинними нормами, за умов, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається.

Вторинною сировиною є залишки виробництва та побуту (вже використана сировина, тара, відпрацьовані матеріали), які придатні для переробки і використовуються повторно.

Речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення -- це відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів поводження з ними Перелік таких відходів встановлено постановою КМ України від 12 вересня 1997 р. №1016.. До них, зокрема, належать: непотрібні фармацевтичні товари, ліки та препарати, шлами бензину, що містять свинець, свиняча гноївка (фекалії), каналізаційний мул, азбест (пил та волокна).

Об'єктивна сторона розглядуваного злочину включає в себе вчинення таких дій: 1) ввезення на територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини (ч. 1 ст. 268) -- це фактичне переміщення відходів чи вторинної сировини через митний кордон України; 2) транзит через територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини (ч. 1 ст. 268) -- це переміщення відходів чи вторинної сировини під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту на митному кордоні України; 3) ввезення на територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 267); 4) транзит через територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 267).

Ввезення або транзит відходів чи вторинної сировини без належного дозволу має місце тоді, коли: дозвіл відсутній взагалі або виданий неуповноваженим на те органом; порушені умови щодо кількості, видів, упаковки тощо відходів чи вторинної сировини; не дотримані вимоги щодо строків, місця ввезення, маршруту транзитного перевезення Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 року №140 ..

Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК). Предметом злочину є: 1) вибухові речовини; 2) легкозаймисті речовини. їх поняття ідентичне аналогічним поняттям, розкритим при розгляді злочинів, передбачених статтями 262 та 267.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується незаконним перевезенням на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин.

Під перевезенням слід розуміти дії, внаслідок яких вибухові або легкозаймисті речовини переміщаються в повітряному судні від моменту зачинення його дверей перед початком польоту до їх відчинення після завершення польоту. При цьому не має значення, де саме знаходяться відповідні речовини -- в одязі особи, яка перебуває на борту повітряного судна, його ручній поклажі чи здані для перевезення багажем Трофімова А.Ю. Відповідальність за незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин // Прокурорський нагляд. -- 2004. -- №2. -- С. 45.. Незаконним перевезення буде тоді, коли воно здійснене: а) щодо вибухових або легкозаймистих речовин, які взагалі заборонені для перевезення повітряними судами; б) з порушенням вимог щодо кількості, упаковки речовин, які дозволені для перевезення; в) без отримання спеціального дозволу, який передбачений для перевезення певних видів вибухонебезпечних або легкозаймистих речовин.

Обов'язковою ознакою цього діяння є місце вчинення злочину -- повітряне судно, тобто літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі. До повітряних суден належать як ті, що важчі за повітря (літаки, гелікоптери, планери), так і легші (дирижаблі).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст. 269 дій.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 269) є загибель людей або інші тяжкі наслідки.

4. Злочини, пов'язані з порушенням спеціальних правил

Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261 КК). Об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, -- це виробництва, сховища, транспортні засоби, наукові установи, військові частини, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні та вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети.

З об'єктивної сторони злочин полягає у нападі, тобто раптовій, агресивній, насильницькій дії, спрямованій на подолання опору охорони чи інших працівників відповідного об'єкта, на встановлення над усім таким об'єктом чи його частиною фактичного панування, отримання можливості розпоряджатися предметами, які становлять підвищену небезпеку для оточення тощо.