Злочини проти громадської безпки

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення нападу.

Метою нападу є захоплення, пошкодження або знищення зазначених об'єктів.

Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК). Під пожежею розуміють неконтрольоване горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей та (або) створює загрозу життю і здоров'ю людей.

Об'єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується таким порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки:

1) невчинення повністю дій, які особа зобов'язана і могла виконати (наприклад, невстановлення щитів з пожежним інвентарем, непроведення інструктажу для підлеглих працівників чи неперешкоджання вчиненню ними дій, які загрожують пожежею);

2) вчинення частини дій, які особа зобов'язана й могла вчинити чи виконання їх неналежно (зокрема, заправка не всіх вогнегасників, які повинні бути на об'єкті);

3) виконання дій, які заборонені протипожежними правилами (наприклад, використання відкритого вогню для розігріву двигуна автомашини, віддання підлеглим розпорядження про виконання робіт з порушенням існуючих вимог пожежної безпеки).

Встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки -- це вимоги, які закріплені у відповідних нормативно-правових актах До нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки належать-закони, постанови КМ, а також положення, інструкції, правила стандарти, норми та інші акти (у т.ч. акти адміністрації підприємств, установ та організацій), прийняті в установленому порядку і які містять вимоги щодо запобігання виникненню пожеж, порядку їх ліквідації, мінімізації шкідливих наслідків.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину є суспільно небезпечні наслідки. При вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 270, такими наслідками є шкода здоров'ю людей або майнова шкода у великому розмірі Харитонов Д.М. Особливості складу злочину порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки // Юстиніан. -- 2005. -- №7. -- С. 19..

Шкода здоров'ю людей полягає у заподіянні внаслідок пожежі хоча б одній особі опіків, травм, які оцінюються як легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження. Видається, що такі наслідки можна констатувати й тоді, коли заподіяна шкода має хай і менший розмір (тобто, не становить навіть і легких тілесних ушкоджень), але спричинена багатьом (десяткам, сотням) потерпілих.

Майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки складають суму, яка в триста разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 270).

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 270) є: 1) загибель людей; 2) майнова шкода в особливо великому розмірі; 3) інші тяжкі наслідки. Майновою шкодою в особливо великих розмірах треба вважати прямі збитки, що становлять суму, яка в тисячу разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Прямими збитками від пожежі вважається вартість знищених пожежею матеріальних цінностей, шкода, заподіяна їх пошкодженням, вартість вогнегасних речовин, витрати на вжиття заходів для рятування людей і матеріальних цінностей тощо.

Висновки

Громадською безпекою називається сукупність суспільних відносин, що створюються для захисту життя та здоров'я невизначеної кількості людей і безпечного використання витоків підвищеної небезпеки.

На громадську безпеку посягають діяння, передбачені ст. 255-270 КК України. Статті цього розділу спрямовані на протидію посяганням, які значною мірою визначають істотні риси сучасної злочинності в цілому світі. Серед них -- діяльність злочинних організацій, тероризм, торгівля зброєю.

Родовим об'єктом цієї групи злочинів є громадська безпека. Безпека -- це стан, за якого немає загрози (небезпеки) заподіяння шкоди, не спричиняється й не може бути спричинена шкода. Громадська безпека -- це безпека невизначеного кола осіб, безпека всього суспільства. Для злочинів проти громадської безпеки характерним є те, що посягання спрямоване проти всіх і кожного, шкода заподіюється будь-якій особі, яка потрапить в зону небезпеки, посягання не спрямоване проти конкретної особи.

Отже, громадська безпека -- це безпека громади, усього суспільства і будь-якого її члена. Це -- суспільні відносини, які складаються з приводу попередження насильницької шкоди від предметів і видів діяльності, що становлять підвищену загрозу: організованої злочинної діяльності, проявів тероризму, зброї та інших загально-небезпечних предметів, окремих видів людської діяльності. Таким чином, громадська безпека -- як родовий об'єкт відповідних злочинів -- це сукупність охоронюваних нормами кримінального права суспільних відносин, які складаються з приводу убезпечення невизначеного кола осіб та інтересів від спричинення насильницької шкоди предметами та видами діяльності, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих.

Об'єктами злочинів проти громадської безпеки є суспільні відносини, які складаються з приводу відвернення загрози від окремих джерел небезпеки -- діяльності конкретних видів злочинних організацій, певних небезпечних предметів тощо. Додатковими безпосередніми об'єктами більшості злочинів проти громадської безпеки є життя або здоров'я людей, власність. Обов'язковою ознакою тих злочинів проти громадської безпеки, які полягають у незаконних діях щодо певних речей матеріального світу, є предмет злочину. Це -- вогнепальна і холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини і вибухові пристрої, радіоактивні матеріали, відходи і вторинна сировина, легкозаймисті речовини тощо.

Об'єктивна сторона тих злочинів проти громадської безпеки, які мають формальні склади, виконується шляхом дії. Злочини ж із матеріальними складами можуть бути вчинені шляхом як дії, так і бездіяльності.

Суб'єкт переважної більшості злочинів проти громадської безпеки -- загальний. Причому, за такі злочини, як бандитизм, терористичний акт, крадіжку, грабіж, розбій та вимагання предметів злочину, передбаченого ст. 262, відповідальність настає з 14-річного віку. Вчинення службовою особою сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності передбачено як кваліфікуюча ознака цього посягання; суб'єктом привласнення предметів злочину, передбаченого ст. 262, або заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем може бути особа, якій вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини та радіоактивні речовини були ввірені чи передані у відання, або ж службова особа; відповідальність за порушення ряду спеціальних правил несуть лише особи, на яких покладено обов'язок дотримуватися цих правил.

Суб'єктивна сторона майже всіх злочинів проти громадської безпеки характеризується умислом. Виняток становлять порушенні спеціальних правил -- вони вчиняються з необережності. Необережністю характеризується також ставлення до кваліфікуючих ознак аналізованих злочинів.

Як ознака основного або кваліфікованого складів злочину в ряді статей аналізованого розділу передбачена загибель людей або інші тяжкі наслідки.

За об'єктом (точніше, з врахуванням джерела небезпеки) злочини проти громадської безпеки можуть бути поділені на чотири групи: 1) злочини, пов'язані з діяльністю злочинних організацій; 2) злочини, пов'язані з тероризмом; 3) злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку; 4) злочини, пов'язані з порушенням спеціальних правил.

Список використаної літератури

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- №30. -- Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №25-26. -- Ст. 131.

3. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- №25. -- Ст. 180.

4. Про внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України щодо посилення боротьби з порушеннями бюджетного законодавства: Закон України від 7 жовтня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. -- 1997. -- №51. -- Ст. 306.

5. Горбачевський В.Я. Кримінальне право: Альбом схем. -- К.: Атіка, 2003. -- 208 с.

6. Коломієць С. Вдосконалення кримінального законодавства України: Монографія. -- Херсон: Олді-Плюс, 2004. -- 148 с.

7. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. -- К.: Атіка, 2001. -- 544 с.

8. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. -- К.: Юридична думка, 2004. -- 656 с.

9. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. / В.О. Кузнєцов, М.П. Стрельбицький, В.К. Гіжевський. -- К.: Істина, 2005. -- 380 с.

10. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій: Навчальний посібник для вузів. -- К.: Знання, 2000. -- 770 с.

11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. -- К.: Каннон, А.С.К., 2003. -- 1104 с.

12. Паньков В.А. Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку // Прокурорський нагляд. -- 2005. -- №10. -- С. 40.

13. Пахомов В.О. Терористичний акт // Прокурорський нагляд. -- 2006. -- №11. -- С. 26.

14. Пономаренко Ю.А. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами // Юридичний меридіан. -- 2006. -- №2. -- С. 56.

15. Снежанський А.І. Відповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань // Юриспруденція. -- 2005. -- №2. -- С. 57.

16. Тихий В.І. Юридична характеристика терористичного акта // Юстиніан. -- 2005. -- №9. -- С. 77.

17. Трофімова А.Ю. Відповідальність за незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин // Прокурорський нагляд. -- 2004. -- №2. -- С. 45.

18. Харитонов Д.М. Особливості складу злочину порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки // Юстиніан. -- 2005. -- №7. -- С. 19.