Провадження у справах про адміністративне правопорушення

Міністерство внутрішніх справ України

Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка

Кафедра адмінстративного права

Контрольна робота

з дисципліни «Адмінстративне право України»

Варіант № 26

Виконала: студентка

2-ог курсу 204 групи

Чайникова Оксана Геннадіївна,

Луганськ - 2009

Зміст

1. Поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення

1.1 Поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення

1.2 Принципи провадження у справах про адміністративні порушення

1.3 Підсвідомість справ про адміністративні правопорушення

1.4 Учасники провадження

2. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення та їх характеристика

2.1 Поняття стадій та етапів провадження у справах про адміністративні правопорушення

2.2 Адміністративне розслідування

2.3 Розгляд справ про адміністративні правопорушення

2.4 Оскарження й опротестування постанов у справах про адміністративні правопорушення

2.5 Виконання постанов

3. Адміністративні провадження в діяльності органів внутрішніх справ

4. Практична частина

Список використаної літератури

1. Поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення

1.1 Поняття та завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення

Проблеми процесуального регулювання засад, умов і порядку реалізації законів, указів Президента, постанов уряду України, інших нормативно-правових актів і матеріальних адміністративно-правових норм, які містяться в них, що регулюють відношення в різних аспектах і напрямках реалізації державної виконавчої влади. Кожне провадження здійснюється відповідно до визначених стадій з дотриманням принципів адміністративного процесу.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення визначається як ряд послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а в деяких випадках -- інших суб'єктів, що відповідно до норм адміністративного законодавства здійснюють міри, спрямовані на залучення правопорушників до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення -- вид адміністративно-юрисдикційного провадження, що має специфічну процедуру розгляду справ по накладенню адміністративних стягнень.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення -- це системне утворення, комплекс взаємозалежних процесуальних дій, що:

1. Утворюють визначену сукупність процесуальних правовідносин, що відрізняються предметною характеристикою і взаємозв'язком з відповідними матеріальними правовідносинами.

2. Викликають потреби встановлення, доведення, а також обґрунтування всіх обставин і фактичних даних розглянутої юридичної справи.

3. Обумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах, документах.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішувати її у точній відповідності до чинного законодавства, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявляти причини та умови, які сприяють скоєнню адміністративний правопорушень, попередження правопорушень, виховання громадян щодо виконання законів, закріплення законності. Іншими словами, тут зважуються дві пов'язані між собою задачі: юрисдикційна (справедливе рішення справ) і профілактична (попередження нових правопорушень).(11;26)

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі строго виконання законності та принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважається невинуватим до тих пір, поки протилежне не буде доказане або зафіксоване у встановленим законом порядку.

1.2 Принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення

1. Принцип законності

Процедура здійснення адміністративного принципу повинна реалізуватися відповідно до букви закону. Необхідно довести винність особи, притягнутої до адміністративної відповідальності. Адміністративне стягнення може бути накладено тільки компетентними на те органами (посадовими особами). Існують можливість оскарження рішення у справах про адміністративні правопорушення і ціла система наглядових органів, що стежать за дотриманням законності. Необхідно дотримувати як матеріальної, так і процесуальної норми законодавства.

2. Принцип оперативності.

Необхідно дотримувати стислість матеріально-правових і процесуально-правових термінів у сфері адміністративної відповідальності, принцип невідворотності адміністративної відповідальності в сполученні зі швидким реагуванням на зроблені правопорушення і своєчасне застосування до винних засобів адміністративного стягнення.

3. Принцип безпосередності.

Він складається у вимозі присутності особи, що скоїла адміністративне правопорушення, на розгляді своєї справи, його законних представників, усного провадження компетентним органом, оголошення винесеної постанови по закінченні процесу.

4. Принцип рівності сторін.

Перед законом і органом, що розглядає справа, усі громадяни, незалежно від походження, соціального і майнового положення, расової, національної приналежності, статі, освіти, мови, відносин до релігії, роду і характеру занять, місця проживання, віку рівні.

5. Принцип публічності.

Складається в тому, що провадження у справах про адміністративні правопорушення від імені держави, що делегує повноваження відповідним органам. Всі справи про адміністративні правопорушення розглядаються офіційно, провадження по них носить публічний характер.

6. Принцип гласності.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються відкрито, можуть залучатися представники громадськості, трудових колективів.

7. Принцип змагальності.

Змагальність виявляється в поділі функцій захисту й обвинувачення. І той і інший елементи процесу можуть характеризувати як сторону притягнутої до адміністративної відповідальності особи, так і сторону потерпілого. Органи, що розглядають справа, зобов'язані враховувати позицію учасників процесу і мотивувати в постанові прийняте рішення в справі з урахуванням думки учасників процесу.

8. Принцип національної мови.

На території України офіційне діловодство ведеться українською мовою. Громадянин України, що не володіють українською мовою, має право виступити при розгляді справ про адміністративні правопорушення тією мовою, якою він володіє.

9. Принцип об'єктивності істини.

При здійсненні провадження по адміністративних правопорушеннях доведенню й оцінці підлягають:

факт здійснення правопорушення;

винність (чи невинність) особи, притягнутої до адміністративної відповідальності; помякшуючі й обтяжуючі відповідальність обставини;

підстави для стягнення майнового збитку і його розмір;

підстави для припинення провадження в справі.

Доказу в справі оцінюються відповідним органом (посадовою особою) за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні обставин справи в їхній сукупності.

10. Принцип двоступеневості.

Потерпілий і особа, притягнута до адміністративної відповідальності, мають право оскарження постанови по конкретній справі. Дана постанова може бути переглянута в органі другої інстанції.

11. Принцип диспозитивності.

Учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користатися послугами перекладача, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення.

12. Принцип усності.

Учасники процесу по справах про адміністративні правопорушення дають усні пояснення, що записуються у відповідні протоколи.

Таким чином, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення уповноваженими на те органами адміністративної юрисдикції реалізуються загально-юрисдикційні принципи, що мають свою специфіку, обумовлену адміністративно-правовою природою виникаючих правовідносин, регульованих за допомогою застосування адміністративно-процесуальних норм. (8;144)

1.3 Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення

У провадженні у справах про адміністративні порушення бере участь величезне число різних органів, їхніх представників, що наділені владними повноваженнями і вправі робити дії, що визначають рух справ. Таке положення обумовлюється, по-перше, розмаїтістю і специфікою численних галузей адміністративної діяльності й існуючих у них відносин. І щоб кваліфікаційно займатися справами про адміністративні правопорушення, потрібно мати спеціальні знання, бути компетентним у даній галузі. А по-друге, множинність суб'єктів владних повноважень створює умови для оперативного й ощадливого провадження, оскільки найчастіше його ведуть органи, посадові особи, що систематично здійснюють нагляд за дотриманням відповідних правил.

Підвідомчість справ може бути заснована на лінійній і функціональній владі (підпорядкованості). Так, підвідомчість справ про дисциплінарні провини базується на лінійній владі керівника і відповідно лінійній підпорядкованості працівника (студента, військовослужбовця), а підвідомчість справ про адміністративні порушення (як і весь адміністративний примус) є проявом функціональної влади (підпорядкованості).(6;232)

В провадженні у справах про адміністративні порушення дуже часто одні органи (посадові особи) вправі розслідувати справи, інші -- розглядати їх і приймати постанови, треті -- розглядати скарги на постанови. Тому в процесі актуальне питання про постадійну підвідомчість справ (хто справу розслідує, хто приймає постанову і т.д.) і навіть підвідомчості при здійсненні окремих дій (хто надає відстрочку виконання постанови, складає протокол і т.д.).

При визначенні підвідомчості справ про провини потрібно пам'ятати про існування різних рівнів підвідомчості і порядку послідовного їхнього виявлення.

У ст. 213 КУпАП приведений перелік органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Відповідно до законодавства (ст. 213 КУпАП) справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах селищних, сільських, міських рад;

2) виконавчими комітетами селищних, сільських, міських рад;

3) районними, районними у містах, міськими чи міськрайонними, районними у містах комісіями у справах неповнолітніх;

4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями)

5) органами внутрішніх справ (міліції), органами державних інспекцій і інших органів (посадовими особами), уповноваженими на те законодавчими актами України.

1.4 Учасники провадження

Провадження у справах про адміністративні порушення складається з дій ряду органів і осіб. Важливу роль у цій діяльності грають державні органи і органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, що уповноважені приймати передбачені законом заходу для виявлення і попередження адміністративних правопорушень, застосуванню і виконанню стягнень. У провадженні діють і інші учасники: одні захищають свої інтереси, інші залучаються лише при провадженні окремих процесуальних дій, сприяють провадженню. Відповідно до глави 21 КУпАП (ст.268-275) усіх суб'єктів провадження можна розділити на кілька груп.

1. Компетентні органи і посадові особи, наділені правом приймати владні акти, складати правові документи, що визначають рух і долю справи (лідируючі суб'єкти). До них відносяться також представники громадськості, наділені відповідними повноваженнями (громадські інспектори, народні дружинники).

2. Суб'єкти, що мають особистий інтерес у справі: особа, притягнута до відповідальності, потерпілий і їхні законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, керівники організацій, адвокати). На відміну від суб'єктів першої групи ніхто з представників даної групи не користається владними повноваженнями.

3. Особи й органи, що сприяють здійсненню провадження, виявленню об'єктивної істини: свідки, експерти, фахівці, перекладачі, поняті. Одні з них (свідки, експерти) повідомляють дані повноважному чи органу посадовій особі. Інші (перекладачі, поняті) -- потрібні для закріплення доказів або забезпечення необхідних умов адміністративного провадження.

4. Інші особи й органи, що сприяють виконанню постанов, профілактиці правопорушень. (10;355)

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 160-2, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7 і 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення її від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу. Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою. (ст. 286 КупАп)

Потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення. Потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до статті 272 КпАП. (ст. 269 КупАП)

Інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу. (ст. 270 КупАп) У розгляді справи про адміністративні правопорушення можуть брати участь адвокат, інших фахівець у галузі права, який за законом має право надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичних осіб. Ці особи мають права знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рушення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. (ст. 271 КУпАП)

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання. (ст. 272 КУпАп)

Експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Експерт зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи. (ст. 273 КупАп)

Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад. (274 КУпАп)

2. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення та їх характеристика.

2.1 Поняття стадій та етапів провадження у справах про адміністративні правопорушення

Діяльність учасників адміністративного процесу розвивається в часі як послідовний ряд пов'язаних між собою процесуальних дій по реалізації прав і взаємних обов'язків. Процес проходить декілька фаз розвитку чи стадій. Стадії відрізняються одна від одної і колом учасників провадження. На кожній стадії відбуваються різні дії. Вирішення завдань кожної стадії оформляється спеціальним процесуальним документом, що як би підбиває підсумок діяльності. Після прийняття такого акта починається нова стадія. Стадії органічно пов'язані між собою; наступна, як правило, починається лише після того, як закінчена попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніш.

Стадіям провадження у справах про адміністративні правопорушення притаманні наступні характерні риси. По-перше, це самостійна частина провадження, що має свої специфічні завдання. По-друге, їй характерне особливе коло учасників провадження. По-третє, сукупність юридичних дій, здійснюваних у визначеній логічній послідовності й у встановлених тимчасових границях, завершується ухваленням рішення спеціально передбаченої форми.

Крім стадій виділяються і менш великі елементи в справі -- етапи. Етап характеризує порядок здійснення групи взаємозалежних процесуальних дій і представляє відносно самостійну частину провадження. Таким чином, кілька етапів утворять стадію.

Схематично система стадій і етапів провадження може бути представлена так:

I. Адміністративне розслідування:

1) порушення справи;

2) установлення фактичних обставин;

3) процесуальне оформлення результатів розслідування;

4) напрямок матеріалів для розгляду по підвідомчості.

II. Розгляд справи:

1) підготовка справи до розгляду;

2) аналіз зібраних матеріалів, обставин справи;

3) прийняття постанови;

4) доведення постанови до відомості.

III. Перегляд постанови:

1) оскарження, опротестування постанови;

2) перевірка законності постанови;

3) винесення рішення;

4) доведення рішення до відомості.

IV. Виконання постанови:

1) звернення постанови до виконання;

2) фактичне виконання;

3) закінчення виконання (справи).

Неважко помітити логіку трьох перших стадій:

I етап -- формальні моменти процедури (етап порушення стадії); II етап -- збір і аналіз інформації; III етап -- пророблена робота фіксується в документі (протоколі, постанові, рішенні); IV етап -- матеріалам дається хід. На стадії виконання інформація не збирається, а виповнюється прийнятий акт.

Кожна стадія може початися при наявності матеріальної і процесуальної основ. Матеріальна підстава --- наявність порушення правової норми. Процесуальна підстава (привід) -- це належним чином отримана компетентним лідируючим суб'єктом інформація. Вона може бути оформлена як протокол, постанова, рішення, протест і як заява, скарга. Як для руху машин потрібні джерела енергії, так для руху провадження у справах про адміністративні правопорушення потрібні встановлені правом джерела інформації (приводи, процесуальні підстави).(9;194)

2.2 Адміністративне розслідування

На стадії адміністративного розслідування провадження є свої етапи:

порушення справи;

установлення фактичних обставин;

процесуальне оформлення результатів розслідування;

напрямок матеріалів для розгляду по підвідомчості.

Розслідування, будучи початковою стадією провадження по справах про адміністративні порушення, являє собою комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин порушення, їхнє фіксування і кваліфікацію. У цій стадії створюються передумови для об'єктивного і швидкого розгляду справи, застосування до правопорушника передбаченого законом заходів впливу.

Підставою порушення адміністративної справи і провадження розслідування є здійснення особою діяння, що містить ознаки адміністративного правопорушення.

Початку адміністративного розслідування передує одержання інформації про діяння, що має ознаки порушення, тобто наявність приводу (процесуальної підстави), тому що не виявлене порушення не викликає адміністративно-процесуальних відносин. Правове значення приводу до порушення і розслідування справи полягає в тому, що він викликає публічну діяльність повноважних органів, осіб, зобов'язує їх реагувати на сигнал про адміністративне правопорушення.

Приводами до порушення і розслідування адміністративних справ можуть бути заяви громадян, повідомлення представників громадськості, установ, підприємств і організацій, печатки й інших засобів масової інформації, а також безпосереднє виявлення неправомірного діяння уповноваженою особою.

Останній привід відрізняється від інших насамперед тим, що питання про порушення адміністративної справи зважується за власною ініціативою осіб, що здійснюють адміністративний нагляд. Безпосередній розсуд ніде не фіксується, а тому не завжди піддається контролю. Припущення про провину виникає лише у свідомості уповноваженої особи. У випадку не підтвердження такого припущення немає необхідності офіційно спростовувати його винесенням якого-небудь спеціального акта.

Суб'єкти розслідування наділені широкими правами: вимагати від громадян, посадових осіб пояснень, представлення необхідних документів, доставляти порушника в ОВС, застосовувати інші примусові заходи.

Як правило, про порушення справи можна говорити тільки як про психічний, вольовий акт, не фіксованому процесуально зовні, але можливе прийняття рішення почати розслідування при наявності ознак провини. Порушивши справу, посадова особа визначає тим самим початок дій, спрямованих на збір доказів, що підтверджують чи спростовують здійснення адміністративного правопорушення. (12;62)

У процесі розслідування повинні бути установлені фактичні обставини зробленої провини, які можна підрозділити на три групи. Перша -- обставини, що мають безпосереднє значення для рішення питання про наявність чи відсутності складу провини. Іншу групу складають обставини, що знаходяться за рамками складу порушення, але мають значення для визначення виду і розміру стягнення.

Одна з задач адміністративного провадження складається у виявленні причин і умов, що сприяють здійсненню порушень, їхньому попередженні. Тому увага приділяється і цій групі фактів.

З'ясування фактичних обставин справи здійснюється різними способами. Широко використовується опитування. Для опитування й одержання пояснень можуть бути викликані будь-які особи, які володіють відомостями, що мають значення для справи. Це порушники, потерпілі, свідки, фахівці. Суб'єкт розслідування може призначити експерта, коли виникає необхідність у спеціальних пізнаннях (ст. 273 КУпАП України), вимагати довідки від організації.

Дослідження фактичних обставин може здійснюватися і за допомогою матеріальних носіїв інформації (речовинних доказів і документів), одержуваних у результаті затримки правопорушника, особистого огляду й огляду речей, огляду транспортних засобів і приміщень, вилучення предметів.

Процесуальним документом, що підводить підсумки розслідування по адміністративній справі, є протокол, що фіксує кожне порушення, крім випадків, прямо передбачених законодавством.

Специфічно адміністративне розслідування, здійснюване податковими, митними й іншими наглядовими органами. Справа в тім, що в ході своїх планових перевірок вони, ще не маючи даних про порушення, проводять дії, подібні з тими, котрі відбуваються при адміністративному розслідуванні. Так, у процесі митного контролю перевіряються документи, проводиться огляд приміщень, усне опитування, огляд товарів, особистий огляд і інші контрольні дії. Знайшовши порушення, суб'єкт нагляду складає протокол про нього. І це фактично означає порушення справи про адміністративний делікт. Складання протоколу в цих випадках чітко розділяє звичайний нагляд і адміністративне розслідування.

При здійсненні провини групою осіб протокол складається на кожного правопорушника окремо. Складання одного протоколу на всіх порушників не дозволяє конкретизувати обвинувачення, пропоноване кожному з них, і позбавляє можливості прямо в протоколі дати свої пояснення власне кажучи провини. Цим обмежується право особи на захист при залученні його до адміністративної відповідальності. (9;196)

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 73, 77, частинами першою та третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями134, 135 цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частиною першою ст. 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог 283 КУпАп.

Якщо порушник оспорює стягнення, що на нього накладається за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, то складається протокол про адміністративне правопорушення.

Завершальним етапом першої стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення є направлення матеріалів розслідування на розгляд. Очевидно, що він має місце лише тоді, коли особа, що закінчила розслідування і склало протокол, саме не вправі вирішити справу чи власне кажучи вважає за необхідне передати її в інші органи.

Справа, по якій проведене розслідування, направляється:

1) органу чи посадовій особі, уповноваженої розглядати відповідну категорію адміністративних правопорушень;

2) в орган внутрішніх справ, прокуратуру, якщо будуть виявлені ознаки злочину;

3) на розгляд громадської чи організації трудового колективу;

4) командиру військової частини, ректору вузу, що відповідає органу для рішення питання про притягнення особи, що скоїла адміністративну провину, до дисциплінарної відповідальності.

Справи, розслідування по який проводилося співробітниками органа, спрямовуються, як правило, його керівнику, що і вирішує питання про подальший хід справи.

2.3 Розгляд справ про адміністративні правопорушення

Стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення в справі постанови полягає в тому, що компетентний орган (посадова особа) проводить остаточне розслідування в справі і дає правову оцінку діям особи, що позначено в протоколі як правопорушник.

Стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення має в собі кілька етапів:

підготовка справи до розгляду і слухання;

аналіз зібраних матеріалів, обставин справи;

прийняття постанови;

доведення постанови до зведення.

Одержавши матеріали справи, компетентний орган (посадова особа) готує їх до розгляду. При цьому він вирішує: чи відноситься до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складені протокол і інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщені особи, що беруть участь у розгляді справи, про час і місце його розгляду; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, приваблюваного до адміністративної відповідальності, що постраждали, їхніх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, як правило, за місцем її здійснення. При розгляді справи орган (посадова особа) з'ясовує: чи було зроблено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його здійсненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність; чи заподіяний майновий збиток; чи маються підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд товариського суду, комісії з боротьби з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі чи організації їхніх структурних підрозділах, громадській організації, трудового колективу, а також з'ясовує інші обставини, що мають значення для правильного дозволу справи.

За загальним правилом справа про адміністративне правопорушення розглядається в пятнадцятиденний термін із дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення й інших матеріалів справи. Скорочені терміни розгляду справи -- одні доба, три-, п'яти- і семиденний термін -- установлені законодавством про адміністративні правопорушення для деяких видів правопорушень.

Так, у відповідності зі ст. 277 КУпАП протягом доби розглядаються, наприклад, справи про заготівлю, переробку чи збут радіоактивно забруднених продуктів харчування або іншої продукції; порушенні правил про валютні операції; незаконних посівах і вирощуванні снотворного маку або коноплі; злісній непокорі законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, члена суспільного формування по охороні суспільного порядку, військовослужбовця; дрібному хуліганстві й ін. У триденний термін розглядаються справи про виготовлення і використання без належного дозволу радіопередавальних пристроїв; дрібної спекуляції; торгівлі з рук у невстановлених місцях. У п'ятиденний термін розглядаються справи про дрібне розкрадання державного чи колективного майна; порушенні вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, і ін. У семиденний термін розглядаються справи про порушення, зв'язаних з використанням газу, експлуатацією газовикористовувальних установок без обліку витрати газу; непідготовленістю до роботи резервного паливного господарства.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанова в справі. Постанова виконавчого органа селищної, сільської ради в справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Зміст постанови і його форма урегульовані в ст. 283 КупАП. Вона повинна містити: найменування органа (посадової особи), що виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, у відношенні якої розглядається справа; виклад обставин, установлених при розгляді справи; вказівка на нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте в справі рішення.

Якщо при рішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення адміністративними комісіями, виконавчими органами селищних, сільських рад, районними (міськими) судами (суддями) одночасно зважується питання про відшкодування винним майнового збитку, то в постанові в справі вказуються розмір збитку, що підлягає стягненню, порядок і термін його відшкодування.

Постанова в справі повинне містити рішення питання про вилучені речі і документи (якщо таке вилучення проводилося), а також вказівка про порядок і термін його оскарження.

Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, що є присутніми на засіданні, підписується головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення посадові особи, крім КУпАП і інших нормативних актів загального характеру, керуються також положенням про органи, представниками яких вони є (наприклад, Положенням про адміністративні комісії й ін.). Своє рішення вони оформляють шляхом винесення постанови чи роблять запис про міру стягнення на протоколі про адміністративне правопорушення. Таке право надане, наприклад, начальнику райвідділу міліції чи його заступнику. (9;197)

Після розгляду справи орган (посадова особа) виносить у відповідності зі ст. 284 КУпАП одну з наступних постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП; 3) про закриття справи.

Постанова про припинення справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд товариського суду, комісії з боротьби з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі чи організації їхніх структурних підрозділах, громадській організації чи трудового колективу або передачі їхньому прокурору, органу досудового слідства, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП .

До цих обставин відносяться: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою до моменту здійснення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, що скоїла протиправну дія чи бездіяльність; 4) здійснення дії особою в стані крайньої необхідності чи необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, що встановлює адміністративну відповідальність; 7) збіг до моменту розгляду справи про адміністративне правопорушення термінів, передбачених ст. 38 КУпАП (двох місяців із дня здійснення правопорушення, а при триваючому правопорушенні -- двох місяців із дня його виявлення); 8) наявність за тим же фактом у відношенні особи, притягуваної до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органа (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення чи невідміненого рішення товариського суду органом (посадовою особою), що має право накладати адміністративне стягнення по даній справі чи невідміненої постанови про припинення справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи; 9) смерть особи, у відношенні якого було почате провадження в справі.

Якщо ж була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, то вона зявляється негайно по закінченні розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку чи висилається особі, у відношенні якого вона винесена. Копія постанови в той же термін вручається чи висилається потерпілому на його прохання. У випадку, якщо вона висилається, про це робиться відповідна відмітка в справі.

Оголошенням постанови в справі про адміністративне правопорушення закінчується стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення.

2.4 Оскарження й опротестування постанов у справах про адміністративні правопорушення

На цій стадії є такі етапи:

оскарження, опротестування постанови;

перевірка законності постанови;

винесення рішення;

реалізація рішення.

Важливою гарантією законності й обґрунтованості застосування адміністративних стягнень є існування стадії перегляду постанов. Під переглядом розуміється розгляд справ органами, на які покладений контроль за законністю постанов. Така стадія передбачена у всіх юрисдикційних провадженнях (процесах).

Перегляд - це новий розгляд справи суб'єктом, наділеним правом скасувати, змінити чи залишити раніше прийнятий акт без змін. Перегляд варто відрізняти від повторного розгляду справи, що проводиться в тих випадках, коли прийнята раніше постанова скасована і справа направлена на новий розгляд. У першому випадку діє постанова в справі, законність і обґрунтованість якого перевіряється. В другому випадку стара постанова скасована й у справі необхідно прийняти нову постанову.

Гарантією дотримання законності є також право вищих органів виконавчої влади, незалежно від наявності скарги, протесту прокурора, скасовувати чи змінювати постанови. Таким правом наділений і голова вищестоящого суду. Справу розглядає перша інстанція, а переглядає друга. При перегляді діє таке правило: друга інстанція не вправі збільшити стягнення. (9;198)

Порядок оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення урегульований у ст. 288 КУпАП. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

· постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд

· рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд

· постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, встановленим КУпАП до Апеляційного суду відповідного регіону протягом 10 днів з моменту винесення такої постанови.

Правом перегляду наділений: вищий орган (посадова особа); суд, орган (посадова особа), що прийняла постанову. А процесуальними підставами можуть бути:

* скарга особи, у відношенні якої винесена постанова;

* скарга потерпілого;

* протест прокурора;

* розсуд вищого органа (голови вищестоящого суду);

* розсуд органа, що прийняв постанову.

Іншими словами, стадія перегляду може початися за скаргою громадянина і з ініціативи органа, що здійснює контроль за законністю, а також автора постанови.

Розгляд скарг на постанову у справах про адміністративні правопорушення в органах, повноважних виконувати такі дії, здійснюються в два етапи. Перший етап містить у собі підготовчі дії: перевірку підвідомчості скарги чи протесту; вивчення справи і перевірку наявності в справі документів, зазначених в описі; витребування необхідних документів і прилучення їх до матеріалів справи; попередню бесіду з заявником (при необхідності цього); визначення часу і місця розгляду скарги; повідомлення учасників розгляду в справі (особи, у відношенні якої винесена постанова, що потерпіла чи їхніх законних представників, прокурора, представника органу, який виніс постанову). Дотримання процедурно-процесуальних правил необхідно дотримуватися і при безпосередньому розгляді скарги (протесту).

При розгляді скарг на постанову у справах про адміністративні правопорушення треба з'ясувати наступне: чи досить для прийняття обґрунтованого і правильного рішення в матеріалах справи даних; чи не міститься в діях притягнутого до адміністративної відповідальності особи ознак злочину; які слід ужити заходів по усуненню причин і умов, що сприяють здійсненню правопорушення. При перевірці правильності оскарженої постанови в справі про адміністративне правопорушення правомочні органи (посадові особи) вправі вийти і за межі скарги. Іншими словами, при розгляді скарг і протестів справа перевіряється в повному обсязі, як в оскарженій (опротестованої) частини, так і в не оскарженій. Орган (посадова особа), що розглядає скаргу чи протест на постанову в справі про адміністративне правопорушення, правомочний змінити юридичну кваліфікацію провини і застосувати адміністративне стягнення відповідно до належної статті КУпАП. Однак така перекваліфікація можлива тільки у випадках, якщо це не зв'язано з посиленням накладеного стягнення (при розгляді скарги особи, притягнутої до адміністративної відповідальності), і якщо це не веде до зміни підвідомчості розгляду справи і скарги. При зміні юридичної кваліфікації адміністративного правопорушення, що веде зміну підвідомчості розгляду справи і скарги, постанова в справі скасовується, і справа спрямовується компетентному органу (посадовій особі) на нове розслідування.

Вищий орган (посадова особа), суд, переглядаючи постанову, приймає одне з наступних рішень:

а) залишає постанова без зміни, а скаргу чи протест без задоволення;

б) скасовує постанова і направляє справа на новий розгляд. Якщо при розгляді скарги буде встановлено, що постанова винесена органом (посадовою особою), що не була правомочна вирішувати дану справу, то воно скасовується і справу спрямовується на розгляд компетентного органа (посадової особи);

в) скасовує постанова і припиняє справа про адміністративне правопорушення;

г) змінює засіб стягнення в межах, передбачених санкцією відповідної статті для того, щоб стягнення не було посилено.

Копія рішення за скаргою чи протестом протягом трьох днів висилається особі, у відношенні якої вона винесена, а також органу, що прийняв постанову в справі. Потерпілому копія надсилається на його прохання. Про результати розгляду протесту повідомляється прокурору. (7;288)

2.5 Виконання постанов

Етапи:

звертання постанови до виконання;

фактичне виконання;

закінчення виконання справи.

Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень завершальна стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення. Її суть складається в практичній реалізації адміністративного стягнення, що призначено правопорушнику постановою. У відповідності зі ст. 299 КУпАП постанова підлягає виконанню з моменту його винесення. Постанови є адміністративними актами і набираю сили негайно.

У процесі виконання постанови особи, винні в здійсненні адміністративної провини несуть відповідні позбавлення й обмеження особистого, морального чи матеріального характеру. Від того як послідовно реалізована постанова про адміністративне стягнення, наскільки справа доведена до кінця в більшості залежить рівень ефективності боротьби з адміністративними правопорушеннями, їхнє попередження, результативність виховання громадян у дусі точного і неухильного дотримання законів.

Порядок виконання постанов про адміністративних стягнень урегульований КУпАП України, митному кодексі України й інших законодавчих актах України.(5;246)

Необхідною умовою виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є вступ її в законну силу. Це означає, що постанова прийняла юридичне значення й обов'язкова до виконання.

Згідно зі ст.298 КУпАП України постанова про накладення адміністративного стягнення обов'язкова для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Всі інші юридичні і фізичні особи, причетні до своєчасного і точного виконання постанови (адміністрація підприємств, установ, організацій, банківських установ, торгового підприємства і ін.), зобов'язані сприяти органам виконуючим постанову її реалізації. Орган (посадова особа), що виніс постанову про адміністративне стягнення, покликаний здійснювати контроль за правильною і своєчасною реалізацією цього акта, розв'язувати питання пов'язані з його виконанням.

У відповідності зі ст.299 КУпАП України постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту його винесення якщо інше не призначене діючим кодексом чи іншими актами законодавства України.

Постанова про накладення стягнення є актом органів управління і набирає силу з моменту його прийняття. Це одне з конкретних проявів оперативного характеру адміністративної відповідальності.

Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення опротестовано прокурором чи оскаржена особою стосовно якої вона винесена, або потерпілим, вона виконується після залишення протесту чи скарги без задоволення. Виняток складають постанови про застосування заходів стягнень у виді попередження, адміністративного арешту, а також коли штраф накладається на місці здійснення адміністративного правопорушення.

При веденні справ про деякі правопорушеннях юрисдикційний орган, що виніс постанову, уповноважений сам її виконати. Наприклад, за керування транспортним засобом у стані сп'яніння посадові особи державної автомобільної інспекції можуть накласти на водія адміністративне стягнення у виді позбавлення прав керування транспортним засобом на певний строк. Вони ж виконують винесену постанову шляхом вилучення посвідчення на право керування транспортними засобами.

Закінчення виконання означає і закінчення провадження в справі.

3. Адміністративні провадження в діяльності органів внутрішніх справ

Адміністративні провадження в діяльності органів внутрішніх справ займають важливе місце, оскільки вони в процесі здійснення управлінської, адміністративної діяльності розглядають пропозиції, заяви і скарги громадян і приймають по них рішення. При цьому працівники органів внутрішніх справ зобов'язані керуватися правилами провадження за пропозиціями, заявам і скаргам громадян, строго і неухильно зберігати порядок і терміни їхнього розгляду, уважно відноситися до звернень громадян.

У сфері діяльності органів внутрішніх справ широко використовується метод заохочення. За зразкове виконання обов'язків і досягнуті високі результати в службі, подвиги і ретельність по службі до працівників застосовується заохочення. Органами внутрішніх справ заохочуються також громадяни, що зробили допомогу міліції у виконанні покладених на неї обов'язків. Заохочення здійснюється в порядку, встановленому правилами провадження у справах про заохочення. Представлення до державних нагород України в органах внутрішніх справ здійснюється відповідно до Положення про державні нагороди України.

Поряд із заохоченням в органах внутрішніх справ застосовується дисциплінарна відповідальність, на винних накладаються дисциплінарні стягнення. Застосування стягнень здійснюється за правилами дисциплінарного провадження. Порядок накладення стягненні на співробітників регламентується вищевказаним Положенням про службу в органах внутрішніх справ. Так, відповідно до правил Положення перед накладенням стягнення від особи, що притягається до відповідальності повинне бути витребуване письмове пояснення. При необхідності провадиться перевірка зазначених у ньому відомостей з винесенням висновку за результатами перевірки. Дисциплінарне стягнення повинне бути накладене до збігу 10 доби з того дня, коли начальнику стало відомо про скоєну провину, а у випадках проведення службової перевірки, порушення кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення -- не пізніше одного місяця, відповідно, із дня закінчення перевірки, розгляду компетентним органом чи посадовою особою кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення і винесення по них остаточного рішення, не вважаючи часу хвороби винного чи перебування його у відпустці.(3)

За кожен випадок порушення службової дисципліни може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.

Наказ про накладення дисциплінарного стягнення з вказівкою основ його накладення обявляється співробітником органів внутрішніх справ, підданій стягненню особі, під розписку.

Дисциплінарне стягнення приводиться у виконання не повільно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення. Після закінчення цього терміну стягнення у виконання не приводиться, але підлягає обліку. Стягнення вважається знятим, якщо протягом року з дня його накладення співробітник, на якого було накладене стягнення, не буде підданий новому дисциплінарному стягненню. Усне стягнення вважається знятим після закінчення одного місяця. Дострокове зняття дисциплінарного стягнення в порядку заохочення провадиться начальником, що наклав це стягнення, рівним йому вищестоящому чи прямому начальнику.

Стягнення не може бути накладене під час хвороби співробітника органів внутрішніх справ або в період його перебування в відпустці чи відрядженні, а також у випадку, якщо з дня здійснення провини пройшло більш шести місяців, а за результатами ревізії чи перевірки фінансово-господарської діяльності - більш двох років із дня його здійснення. У зазначений термін не включаються період перебування співробітника у відпустці, час хвороби, а також час провадження по кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Якщо до співробітника, на думку начальника, необхідно застосувати заходи заохочення чи стягнення, що виходять за межі його прав, то він клопоче про цьому перед вищестоящим начальником. Останній має право скасувати, пом'якшити дисциплінарне стягнення, накладене нижчестоящим начальником або накласти більш строге стягнення, якщо раніше оголошене не відповідає тяжкості зробленої провини.

Дисциплінарні стягнення на співробітників слідчого апарата органів внутрішніх справ накладаються начальниками, яким надане право призначення їх на посаду, а у випадках, зв'язаних із процесуальною діяльністю співробітників, - за узгодженням з керівниками відповідних слідчих підрозділів.

Співробітник органів внутрішніх справ вправі оскаржити накладене на нього дисциплінарне стягнення послідовне вищестоящим начальникам аж до Міністра внутрішніх справ України, а у встановлених законом і Положенням про службу в органах внутрішніх справ України випадках -- у суд.

У випадку незгоди з рішенням про переміщення по службі, звільненні з посади в службовому порядку, зниженні в посаді, зниженні в спеціальному званні, звільненні співробітник вправі оскаржити це рішення вищестоящому начальнику органа внутрішніх справ, а рішення, прийняте Міністром внутрішніх справ України чи Президентом України, -- у суд у місячний термін із дня вручення йому копії відповідного наказу або з дня одержання письмового повідомлення МВС України чи Президента України про відмовлення в відновленні в посаді, спеціальному званні або на службі в органах внутрішніх справ. Рішення, прийняте на користь співробітника, підлягає негайному виконанню. (4)

4. Практична частина

Завдання: Керуючись положення особливої частини розділу ІІ КУпАП наведіть десять прикладів складів адміністративних правопорушень, в яких факультативні ознаки об'єктивної сторони є кваліфікуючими.