ЗМІСТ

Теоретична частина

Вступ

Поняття і зміст трудового договору

Загальний порядок укладання трудового договору

Трудові книжки

Заповнення трудових книжок

Вкладиш до трудової книжки

Видача трудової книжки в разі звільнення

Дублікат трудової книжки

Розрахунки за трудові книжки та їх зберігання

Облік трудових книжок

4.Контракт, як особлива форма трудового договору

Укладення контракту

Зміст контракту

Розірвання контракту

5. Окремі види трудових договорів з неповнолітніми, інвалідами, за сумісництвом

Висновок

Використана література

Теоретична частина

Скласти накази про приймання на роботу: на невизначений строк, на виконання певної роботи, на тимчасову роботу.

Скласти контракт про приймання на роботу працівника.

Оформити особову справу юрисконсульта.

Вступ

Трудові відносини - один з найважливіших правових інститутів будь-якої виробничої діяльності, що повинен враховувати і забезпечувати повагу до свободи і прав людини незалежно від того, найманий це працівник, чи власник виробництва. Ні одна з економічних систем світу не змогла обійтись без регулювання цих питань у законодавчому порядку.

Трудове законодавство України суттєво торкається кожного громадянина, працюючого за наймом на підставі трудового договору на будь-якому підприємстві, в установі, організації, незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також у окремих громадян. Безумовно, Кодекс Законів про Працю України (КЗпП) є найголовнішим законодавчим актом у сфері правового регулювання праці кожного громадянина.

Переважна більшість громадян влаштовуються на роботу, укладаючи трудовий договір.

Враховуючи актуальність даної теми, так як укладення трудового договору має важливе практичне значення, так як влаштування на роботу є одним із життєвих рішень, що доводиться приймати майже кожній людині хоча б раз в житті, основною метою написання курсової роботи являється глибоко і творчо вивчити зміст трудового договору та загальний порядок його укладення, оволодіти методами наукового дослідження.

Відповідно до теми, визначаються завдання даної роботи:

- вивчення поняття та змісту трудового договору, загального порядку його укладення;

- вивчення порядку видачі, заповнення, облік трудових книжок (як основного документа про трудову діяльність працівника) та їх дублікатів;

- вивчення порядку укладення контракту, як особливої форми трудового договору, зміст та порядок його розірвання;

- вивчення окремих видів трудових договорів (знеповнолітніми, інвалідами, за сумісництвом);

- складання наказів про прийняття на роботу;

- складання контракту про приймання на роботу працівників;

- оформленя особової справи юрисконсульта.

В даній роботі використані слідуючі джерела інформації: Конституція України, Кодекс законів про працю України, підручник Трудове право України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, періодичні видання.

1. Поняття і зміст трудового договору

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Воно проголошене ст. 43 Конституції України, визначається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.

Право на працю реалізується різними шляхами. Одні громадяни займаються індивідуально-трудовою діяльністю, інші - створюють або влаштовуються в кооперативні чи акціонерні товариства. Переважна більшість громадян влаштовуються на роботу шляхом укладення трудового договору як наймані працівники на підприємства, незалежно від їх форм власності.

Для реального здійснення громадянами цього права держава створює певні умови, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми створення робочих місць, професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки працівників відповідно до суспільних потреб.

Влаштування на роботу є одним із життєвих рішень, що доводиться приймати майже кожній людині хоча б один раз у житті. І від того, наскільки вибір роботи є вдалим, залежить зміст життя конкретної людини. Але це не означає, що проблема вибору професії та місця роботи носить особистий характер. У вирішенні цієї проблеми зацікавлене також суспільство, оскільки чим повніше використовуються особливості та знання кожного працівника, тим вище ефективність праці, більше простору для подальшого розвитку особи. З другого боку, чим швидше зайняті всі робочі місця здібними працівниками, тим вище суспільна продуктивність праці.

Переважно більшість громадян влаштовуються на роботу, укладаючи трудовий договір. Термін «договір» має багато значень, що передбачаються різними нормами цивільного, трудового, земельного, міжнародного права. Кожна з цих та інших галузей права розглядає договір, як різновид угод, що розглядаються природою відносин, які становить предмет регулювання цієї чи іншої галузі права.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором або угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах.

Працівник укладає трудовий договір з власником тоді, коли останній безпосередньо управляє своїм майном або з підприємством, створеним власником, але не можна погодитись з тим, що уповноважений власником орган на управління майном і виробничим процесом виступає стороною трудового договору особливо тоді, коли праця застосовується на засобах виробництва державної власності.

Зміст трудового договору

Сукупність умов, які визначають взаємні права і обов'язки сторін, становлять зміст трудового договору. Такі умови можуть визначатись законодавчими або іншими нормативними актами і встановлювати, наприклад, мінімальний розмір заробітної плати, мінімальну тривалість трудової відпустки, максимальну тривалість робочого часу тощо. Одночасно значна кількість умов трудового договору визначається сторонами трудового договору при його укладенні.

Умови трудового договору можуть бути обов'язковими (їх ще називають необхідними) і факультативними (додатковими).

Обов'язковими (необхідними) умовами вважаються такі, без яких трудовий договір не може бути визнано укладеним. До них слід віднести взаємне волевиявлення сторін про прийняття-влаштування працівника на роботу, визначення трудової функції працівника, встановлення моменту початку виконання роботи.

Громадяни добровільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі й не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей.

Примушення до праці в будь-якій формі не допускається. Добровільно незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Угода про прийняття-влаштування на роботу є проявом вольового характеру трудового договору. Без волевиявлення працівника, бажаючого влаштуватися на роботу, і роботодавця, якому необхідний працівник для виконання певної роботи, трудові правовідносини виникнути не можуть.

Робота, яку виконуватиме працівник, коло його трудових повноважень і обов'язків, прийнято називати трудовою функцією, її встановлення є виключною компетенцією сторін. При укладенні трудового договору вони визначають професію, спеціальність, кваліфікацію або посаду.

Професія є широкою сферою трудової діяльності, що відображає галузевий або родовий поділ праці, в якій працівник може застосовувати свої трудові здібності відповідно до наявних у нього знань, навичок та вміння.

Виконання роботи певної професії вимагає спеціалізації професійних навичок або знань за якимось визначеним профілем. Тому виконувана робота однієї професії може мати різні спеціальності.

Спеціальність є частиною трудової діяльності в межах певної професії, що найбільш глибоко та всебічно опанована працівником. Спеціальність є основною ознакою, що характеризує трудову функцію працівника, оскільки вона містить у собі спеціалізацію працюючих за професіями із специфікою роботи в умовах певного виду діяльності. Однак сама по собі спеціальність працівника не завжди визначає ту конкретну роботу, для виконання якої він був найнятий. Необхідно враховувати також кваліфікацію працівника.

Кваліфікація - це рівень теоретичних та практичних знань за відповідною професією та спеціальністю, який відповідає тарифному розряду, класу, категорії, вченому ступеню тощо. Кваліфікаційний розряд дозволяє власнику або уповноваженому ним органу доручати працівнику роботу відповідної складності.

У той же час присвоєний працівникові розряд, клас або категорія визначає обсяг деяких істотних правомочностей працівника - таких, як розмір тарифної ставки. Коло трудових обов'язків працівника та їх кваліфікаційні характеристики містяться в тарифно-кваліфікаційних довідниках та в деяких нормативних актах.

Конкретний зміст, обсяг та порядок виконання роботи на конкретному робочому місці встановлюється на підприємстві технологічними картками, робочими інструкціями та іншими нормативними актами, в тому числі локальними.

Трудова функція службовців визначається найменуванням посад, які передбачені структурою і штатним розписом державного органу чи підприємства, установи, організації.

Посада характеризується певним колом службових обов'язків, повноважень і відповідальністю, що настає в разі невиконання обов'язків. У найменуванні посади знаходить свій вираз поділ праці, що склався у певній галузі, на підприємстві чи установі.

Трудові обов'язки службовців характеризуються в посадових інструкціях, що розробляються та затверджуються на підприємствах за погодженням з профспілковим органом на основі галузевих посадових інструкцій і положень про відділи та служби підприємства, галузевих кваліфікаційних характеристиках, положеннях про окремі категорії працівників.

Місце роботи, як правило, визначається місцем знаходження підприємства, як сторони трудового договору. Залежно від структурної організації підприємства працівник може бути використаний на роботі в будь-якому структурному підрозділі. Але коли структурні підрозділи знаходяться поза межами певної адміністративно-територіальної одиниці, де укладався трудовий договір, то місце роботи обов'язково повинно бути конкретизованим.

Істотне значення для здійснення трудових відносин має час початку виконання роботи. Саме з цього моменту фактично розпочинається реалізація громадянином права на працю. У більшості випадків початок роботи настає зразу ж після укладення трудового договору. Але сторони можуть домовитися і про більш пізніший час початку роботи, що може бути викликано необхідністю оформлення звільнення з попереднього місця роботи, переїздом з іншої місцевості, перевезенням сім'ї та майна тощо. Для педагогічних працівників час початку виконання роботи може бути пов'язаний з початком навчального року, початком занять.

Факультативні умови є додатковими, їх відсутність не свідчить про неповний зміст трудового договору. Але коли сторони побажали їх встановити і включили в трудовий договір, вони є обов'язковими для сторін за умови, що вони не суперечать законодавству і нормативним угодам. Невиконання факультативних умов може призвести до трудового спору та їх захисту з боку держави.

До додаткових умов слід віднести угоду про надання житлової площі, забезпечення дитини працівника місцем в дошкільному закладі, що є на підприємстві, встановлення випробувального строку при прийомі на роботу.

До факультативних умов трудового договору необхідно віднести й строк дії трудового договору. Переважно трудові договори укладаються на невизначений строк з урахування характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, то можуть укладатись строкові трудові договори. Вони укладаються на строк, обумовлений сторонами, або на час виконання певної роботи.

Трудові договори, що були переукладені один або кілька разів, за винятком випадків, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк, вважаються такими, що укладені на визначений строк.

Сфера факультативних умов праці залежить від ступеня їх деталізації в нормативних актах про працю і передбаченні меж договірного регулювання трудових відносин. Так, найбільша деталізація умов договору проводиться в разі прийняття на роботу надомних працівників, позаштатних працівників тощо.

Якщо умови трудового договору, передбачені сторонами, погіршують становище працівника порівнянне з чинним законодавством, то такі умови є недійсними (ст. 9 КЗпП). Недійсними є умови, а не сам трудовий договір. Умова, що погіршує становище працівника, приводиться у відповідність із законодавством, і трудовий договір продовжує діяти з умовами, що відповідають законодавству про працю.

2. Загальний порядок укладення трудового договору

Трудовий договір вважається укладеним, коли сторони досягли згоди з усіх умов трудових відносин. Договір може укладатись з особою, шо досягла шістнадцяти років.

У виняткових випадках за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому до досягнення двадцяти одного року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організовувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до двадцяти одного року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Комітетом по нагляду за охороною праці.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подати трудову книжку і паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити довідку з будинкоуправління (ЖЕК) або сільської Ради про останнє заняття, паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Неповнолітні, яким ще не виповнилось шістнадцяти років, замість паспорта подають свідоцтво про народження. Військовослужбовці, звільнені із Збройних сил України, Національної Гвардії України, Служби безпеки України, прикордонних військ України, цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, подають військовий квиток.

Звільнені з місць відбування кримінального покарання зобов'язані подати довідку про звільнення.

Власник або уповноважений ним орган не мають права вимагати від працівника подання різного роду довідок, наприклад, про склад сім'ї, забезпечення житловою площею, відомості про партійну чи національну приналежність, походження, прописку та інші документи, подання яких не передбачено законодавством.

Трудовий договір укладається як в усній, так і в письмовій формі. Переважною відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП є письмова форма, додержання якої є обов'язковим при організованому наборі працівників, при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі; в інших випадках, передбачених законодавством України.

В письмовій формі укладається трудовий договір про роботу в районнах з особливими природними географічними і геологічними умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також коли приймаються на роботу неповнолітні.

Постановою Кабінету Міністрів України 16 листопада 1994 року за № 779 встановлена письмова форма трудових договорів з працівниками, діяльність яких пов'язана з державною таємницею. Державний Комітет з питань державних секретів за погодженням з Міністерством юстиції України затвердив Типову форму трудового договору, який вміщує відповідно до Закону України «Про державну таємницю» письмову згоду працівника, непередбачені законодавством обов'язки та обмеження прав у зв'язку з допущенням до державної таємниці.

При письмовій формі трудовий договір укладається в двох примірниках, з яких один знаходиться у працівника. Тому в разі відсутності у працівника примірника трудового договору в письмовій формі необхідно вважати, що трудовий договір укладено в усній формі.

Укладення трудового договору в будь-якій формі оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженим ним органом про зарахування працівника на роботу.

Частиною 5 ст. 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Але при цьому необхідно враховувати, що трудовий договір вважається укладеним за умови, що виконання роботи без видання наказу чи розпорядження доручено службовою особою, яка має право приймати на роботу або коли робота виконувалася з її відома.

В наказі про прийнятя на роботу зазначається прізвище, ім'я та по батькові особи, посада чи робота, на яку приймають працівника, з якого числа він приступає до роботи і розмір оплати за працю.

В наказі може бути також вказано про встановлення випробувального строку, тимчасовий, строковий чи безстроковий характер виконання роботи, тривалість неповного робочого тижня та інші умови, що встановлюються стосовно саме даного працівника.

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. Щодо інших працівників, строк випробування не може перевищувати трьох місяців. За погодженням з відповідним комітетом профспілки строк випробування може встановлюватись до шести місяців. До шести місяців може встановлюватись випробування при прийнятті на державну службу.

З наказом про прийняття на роботу працівник має бути ознайомлений під розписку із зазначенням дати такого ознайомлення.

Необгрунтована відмова у прийнятті на роботу забороняється. Власник має право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному підприємстві осіб, які є родичами (батьки, подружжя, брати, сестри, діти) чи свояками (батьки, брати, сестри, діти, подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

На підприємствах державної власності порядок запровадження таких обмежень встановлено РНК УРСР від 04 червня 1933 року в редакції постанови Ради Міністрів УРСР від 03 листопада 1980 року № 593.

При прийнятті на роботу на виконання окремих видів трудової діяльності встановлено спеціальні правила. Так, прийняття на державну службу на посади третьої-сьомої категорії здійснюється переважно на конкурсній основі. Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців регулюється Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 року постановою № 782.

Заміщення певних посад здійснюється шляхом виборів (наприклад сільські голови).

Прийняття керівника державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній власності, здійснюється Міністерством, відомством або іншим органом, уповноваженим управляти цим підприємством, шляхом підписання контракту і призначення його на посаду.

3. Трудові книжки

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки заводяться на всіх працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На працівників, які працюють на умовах трудового договору у підприємців, що не мають прав юридичної особи, а також на працівників, які працюють в окремих громадян по їхньому обслуговуванню (як домашні робітниці, няньки, шофери, охоронці та інші) трудові книжки не заводяться, їхня робота підтверджується довідкою організації, за участю якої було укладено трудовий договір між наймачем і працівником, а також довідкою про сплату внесків до фонду державного соціального страхування.

На осіб, які працюють за сумісництвом трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їхнього зберігання, виготовлення, постачаня та обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № ЗОЇ «Про трудові книжки працівників». Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України (наказ № 58 від 29 липня 1993 року) та іншими актами законодавства України.

3.1 Заповнення трудових книжок

Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Заповнення трудової книжки вперше проводить власник або уповноважений ним орган не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

До трудової книжки вносяться:

-відомості про працівника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження;

-відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

-відомості про нагородження І заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

-відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться. Записи в трудовій книжці при звільнені або переведенні на іншу роботу повинні проводитись відповідно до формулювань чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносить власник або уповноважений ним орган після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу.

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів. Печаткою завіряються запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З кожним записом, що заносится до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

При потребі власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їхні прохання завірені виписки з трудових книжок щодо відомостей про роботу.

3.2 Вкладиш до трудової книжки

У тому разі, коли у трудовій книжці заповнені всі сторінки відповідних розділів, її доповнюють вкладишем.

Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому самому порядку, що й трудова книжка.

Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10x25 мм з написом «видано вкладиш» і тут же зазначаються серія і номер вкладиша. При кожній наступній його видачі, має ставитися новий штамп і зазначається серія і номер вкладиша.

У разі потреби доповнити трудову книжку вкладишем видається вкладиш нового зразка незалежно від того, яку трудову книжку має працівник (нового чи раніше встановленого зразків).

3.3 Видача трудової книжки в разі звільнення

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

При цьому для осіб працездатного віку потрібно зазначити час, тривалість та місце підвищення кваліфікації, яку пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.

У разі звільнення осіб, які працювали в С(Ф)Г за трудовим договором, або припинення членства в С(Ф)Г після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою С(Ф)Г, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої особи та засвідчується печаткою місцевого органу державної виконавчої влади.

Трудова книжка заповнюється одночасно українською та російською мовами, обидва тексти засвідчуються окремо.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ, а також вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому Інструкцією.

Якщо працівник відсутній на роботі у день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про потребу отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

У разі смерті працівника трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їхню вимогу. У трудовій книжці померлого працівника у розділі «Відомості про роботу» після дати запису у графі 3 записується: Роботу припинено у зв'язку зі смертю. Далі заповнюється графа 4, де зазначаються дата і номер наказу. Цей запис засвідчується у встановленому порядку.

3.4 Дублікат трудової книжки

Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї) зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки, власник або уповноважений ним орган видає працівнику нову трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «дублікат» у правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиша до неї заповнюється за загальними правилами.

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповнені дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в який час і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгорілою, розірваною, забрудненою і т.ін.), власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівникові дублікат трудової книжки (вкладиша до неї).

При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться напис «Видано дублікат», а книжка повертається її власнику. При влаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.

3.4 Розрахунки за трудові книжки та їх зберігання

За виписання трудової книжки власник або уповноважений ним орган стягує з працівника суму її вартості. Видаючи дублікат трудової книжки, втраченої з вини працівника, власник або уповноважений ним орган стягує з працівника плату в розмірі 10 відсотків мінімальної заробітної плати.

У разі неправильного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачує підприємство.

Якщо трудову книжку працівника загублено підприємством внаслідок стихійного лиха або з інших причин, працівникові видається дублікат трудової книжки без стягнення її вартості.

Трудові книжки та дублікати, не одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку незатребувані трудові книжки (дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити у встановленому порядку.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний постійно мати в наявності потрібну кількість бланків трудових книжок і вкладишів до них.

3.5 Облік трудових книжок

На підприємстві ведеться така документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок:

книги обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 11.08.1993 року № 180;

книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 11.08.93 року № 180

До книги обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них вносяться всі операції, пов'язані з одержанням і витрачанням бланків трудових книжок і вкладишів до них із зазначенням серії та номера кожного бланку. Книгу веде бухгалтерія підприємства.

Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них веде відділ кадрів або інший підрозділ підприємства, який оформляє прийняття і звільнення працівників.

У цій книзі реєструються всі трудові книжки, прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші видані працівникам знову із записом серії і номера.

У разі одержання трудової книжки у зв'язку із звільненням працівник розписується в особистій картці і в книзі обліку.

Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і книги обліку руху трудових книжок мають бути прошнуровані, пронумеровані та скріплені підписом керівника підприємства і печаткою.

Бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою в підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок.

Після закінчення кожного місяця особа, яка відповідає за ведення трудових книжок, подає бухгалтерії звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них та про суми, одержані за заповнені трудові книжки і вкладиші до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт за формою, затвердженою наказом Мінстату України від 11.08.93 р. № 180.

4. Контракт як особлива форма трудового договору

Особливою формою трудового договору є контракт (ч. З ст .21 КЗпП), в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників визначає порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також до громадян.

Прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватись у випадках, прямо передбачених чинним законодавством.

Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для проявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищенність працівника.

Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

Роботодавець зобов'язаний забезпечувати конфіденційність умов контракту.

Особи, які за своїми службовими обов'язками мають доступ до інформації, зафіксованої в контракті, не вправі її розголошувати.

4.1 Укладання контракту

Відповідно до ст. 24 КЗпП України контракт укладається в письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом.

Контракт оформляється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту.

За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за згодою сторін.

4.2 Зміст контракту

У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежить від виконання умов контракту.

У контракті можуть також визначатись умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період, участі у прибутках підприємства, установи, організації (якщо це передбачено чинним законодавством та їхніми статутами) чи громадянина-підприємця.

На основі Типової форми контракту з працівником у контракті можуть бути зафіксовані (в межах норм, що не суперечать Положенню) особливі умови праці по окремих професіях і видах робіт, з урахуванням їх специфіки, професійних особливостей.

У контракті може бути передбачено додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця.

Якщо умовами контракту передбачається переїзд працівника на роботу в іншу місцевість, сторони визначають у контракті умови, гарантії та компенсації такого переїзду та умови забезпечення працівника (а в разі необхідності і членів його сім'ї) житловою площею або оплату витрат за найом (піднайом) житлового приміщення чи користування готелем.

У контракті визначаються режими робочого часу і часу відпочинку працівника.

Тривалість відпустки працівника не може бути меншою від встановленої законодавством для цієї категорії працівників.

Якщо для службових поїздок працівник використовуватиме власний автомобіль, сторони передбачають умови виплати відповідної компенсації.

За згодою сторін у контракті може бути визначено й інші умови організації праці, необхідні для виконання зобов'язань, взятих на себе сторонами.

У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством підстави його розірвання.

Контракт повинен передбачати зобов'язання роботодавця щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної працівникові у разі дострокового розірвання контракту:

- працівником - з причин невиконання чи неналежного

виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених

контрактом;

- роботодавцем - з підстав, не передбачених чинним

законодавством та контрактом.

Контрактом може бути встановлено додаткові гарантії працівникові на випадок дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин.

Контрактом не може бути:

- змінено порядок розгляду індивідуальних трудових спорів;

- запроваджено по відношенню до працівників повної матеріальної відповідальності, крім випадків, передбачених ст. 154 КзпПУ.

4.3 Розірвання контракту

У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за п. 8 ст. 36 КзпПУ, з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом.

У разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, непередбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.

Контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівників в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин. Звільнення працівників в цьому разі проводиться відповідно до ст. 39 КзпПУ.

За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.

Спори між сторонами контракту розглядаються в установленому чинним законодавством порядку.

5. Окремі види трудових договорів (з неповнолітніми, інвалідами, за сумісництвом)

Трудовий договір, як відправна позиція взаємовідносин працівника з підприємством щодо виконання певної діяльності є визначальною категорією для трудового права. Як родове поняття трудовий договір відповідно до чинного законодавства класифікується за окремими ознаками: залежно від специфіки, змісту, форми договору, строку дії, порядку укладення.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим - в т.ч. ч. 5 ст. 24 КЗпП України - при укладенні трудового договору з неповнолітніми (ст. 187 КзпПУ).

Неповнолітніми є особи, які не досягли 18 років. Заохочуючи працею неповнолітніх, у трудових правовідносинах держава прирівнює їх до повнолітніх, а у галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці вони користуються додатковими пільгами, зокрема:

- за загальним правилом особи, що не досягли 16 років, нароботу не приймаються, але у виняткових випадках, за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює,допускається прийняття на роботу осіб, що не досягли 15років, а учнів - і з 14 років;

- для працевлаштування молоді на підприємствах встановлюються спеціальні квоти робочих місць;

- коли неповнолітній звертається на підприємство з приводу працевлаштування з направленням комісії у справах неповнолітніх, то він має бути прийнятий на роботу в обов'язковому порядку;

- при прийомі на роботу неповнолітні підлягають обов'язковому медогляду, а в подальшому до досягнення 21року -- обов'язковому щорічному медогляду;

- для неповнолітніх при прийомі на роботу не встановлюються випробування;

- для них передбачена скорочена тривалість робочого часу;

- забороняється залучати неповнолітніх до нічних і підурочних робіт, до перенесення важких речей, що перевищують граничне допустимі норми, застосовувати їхню працю на важких роботах і на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами, на підземних роботах тощо;

- для них встановлюються знижені норми виробітку; за скороченої тривалості робочого часу заробітна плата неповнолітнім виплачується у тому ж розмірі, що й за повної тривалості робочого часу;

- для неповнолітніх передбачена відпустка -- 31 календарний день у літній або інший зручний для них час;

Законодавством передбачені й додаткові пільги для осіб, що поєднують працю з навчанням (скорочений робочий час, додаткові відпустки тощо).

Серед обов'язкових документів при прийомі на роботу вони повинні подати довідку про стан здоров'я.

Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган, покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (ст. 55, 63 КзпПУ).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно.

Працівник, якого приймають на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію, повинен пред'явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт.

При прийнятті на роботу, що потребує спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред'явлення диплома або іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу.

При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обгрунтованих норм, оплата проводиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться сумісникам відповідно до чинного законодавства.

Звільнення з роботи за сумісництвом проводиться на підставах, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці, без виплати вихідної допомоги.

Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом проводиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА «МАЯК»

НАКАЗ

02.11.2005 р. № 89

м. Суми

Про прийняття на роботу

І. Прийняти СЕРГІЄНКА ОЛЕКСАНДРА МИКОЛАЙОВИЧА на роботу токарем 5 розряду з 05.11.2005 р. з окладом 568 гривень в місяць.

Підстава: заява Сергієнка О.М. від 01.11.2005 р.

Директор В.М. Кравцов

З наказом ознайомлений: О.М. Сергієнко

/підпис/

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

АГРОФІРМА «МАЯК»

НАКАЗ

05.09.2003р. №103

м. Суми

Про прийняття на роботу

І. Прийняти ІВАНІЧЕНКО АНТОНІНУ ІВАНІВНУ на роботу з 07.10.2005 р. у відділ кадрів інспектором з окладом 450 гривень в місяць.

Підстава: заява Іваніченко А.І. від 03.10.2005 р.

Директор В.М. Кравцов

З наказом ознайомлена:

/підпис/ А.І. Іваніченко

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

АГРОФІРМА «МАЯК»

НАКАЗ

10.10.2005р.

м. Суми № 93

Про прийняття на роботу

І. Прийняти ОВСІЄНКА ІВАНА ВАСИЛЬОВИЧА на роботу з 15.10.2005 року на посаду кочегара на період опалювального сезону з окладом 485 гривень в місяць.

Підстава: Заява Овсієнка І.В. від 08.10.2005 р.

Директор В.М. Кравцов

З наказом ознайомлений:

/підпис/ І.В. Овсієнко

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

АГРОФІРМА «МАЯК»

НАКАЗ

03.06.2005 р.

М. Суми № 23

Про прийняття на роботу

1. Прийняти КОРНІЄНКО НАТАЛІЮ СЕРГІЇВНУ з 05.06.2005 року інспектором у відділ кадрів на умовах неповного робочого тижня /понеділок, середа, п'ятниця/ з оплатою 50 відсотків від посадового окладу /згідно штатного розпису/.

Підстава: заява Корнієнко Н.С. від 01.06.2005 р.

Директор В.М. Кравцов

З наказом ознайомлена:

/підпис/ Н.С. Корнієнко

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

АГРОФІРМА «МАЯК»

НАКАЗ

10.08.2005р.

м. Суми № 27

Про прийняття на роботу

І. Прийняти БІЛОНОЖКО СВІТЛАНУ ВАСИЛІВНУ на роботу з 15.08.2005 р. юрисконсультом на умовах сумісництва /0,5 ставки/ з окладом 390гривень.

Підстава: заява білоножко С.В. від 07.02.2003 р.

Директор

В.М. Кравцов

З наказом ознайомлена:

/підпис/

С.В.Білоножко

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

АГРОФІРМА «МАЯК»

НАКАЗ

03.01.2005р.

м. Суми № 17

Про прийняття на роботу

І. Прийняти БІЛОНОЖКО СЕРГІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА з 03.01.2005 р. на роботу в комплексну бригаду № 1 на посаду бригадира комплексної бригади з посадовим окладом 750 гривень в місяць на контрактній основі.

Підстава: заява білоножко С.О. від 01.01.2005 р.

Директор В.М. Кравцов

З наказом ознайомлений:

/підпис/ С.О. Білоножко

КОНТРАКТ

про прийом на роботу

м. Суми «03» січня 2005 р.

Підприємство «ТОВ агрофірма «Маяк» в особі засновника-директора Кравцова Віталія Миколайовича, іменований далі «Роботодавець», з одного боку, та громадянин Білоножко Сергій Олександрович, іменований далі «Працівник», з другого боку, уклали цей контракт про слідуюче:

Працівник Білоножко Сергій Олександрович приймається на роботу в комплексну бригаду № 1 товариства на посаду бригадира. Працівнику не встановлюється строк випробування.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей контракт є строковим трудовим договором. На підставі
контракту виникають трудові відносини між Працівником і
Підприємством.

Терміном «сторони» в цьому контракті позначається
Роботодавець і Працівник.

ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

За цим контрактом Працівник зобов'язується виконувати
роботу, визначену цим контрактом, а Роботодавець
зобов'язується виплачувати Працівникові заробітну плату і
забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи,
передбачені законодавством, колективним договором і
угодою сторін.

Працівник зобов'язується:

- виконувати розпорядження і вказівки Засновника підприємства, керівників підрозділу, спеціалістів галузі;

- дотримуватися правил охорони праці, техніки безпеки та пожежної безпеки;

- систематично проводити інструктаж членів бригади з правил охорони праці, технічної і пожежної безпеки, фіксувати це у відповідних документах і вимагати неухильного дотримання правил;

- здійснювати заходи по підвищенню врожайності с.-г. культур на основі поліпшеня культури землеробства, освоєння ефективних сівозмін, застосування системи внесення добрив і впровадження нових сортів. Завдання бригаді - виробити,тонн:

озима пшениця - 1680

гречка - 179

ячмінь - 412

цукровий буряк - 2240

соняшник - 108

кукурудза силос - 6761;

- систематично контролювати якість виконаних робіт,витрачення насіння, паливо-мастильних матеріалів,використання фонду оплати праці;

- добиватися ефективного використання техніки, а також виконання і перевиконання змінних норм виробітку кожним працівником і бригадою вцілому;

- брати участь у розробці планів і виробничих завдань,складанні технологічних карт;

- зміцнювати трудову і виробничу дисципліну в бригаді,добиватися чіткого виконання працівниками своїх обов'язків;

- контролювати ведення обліку виконаних членами бригади робіт;

- забезпечувати раціональне використання закріплених за бригадою будівель, своєчасно проводити їх ремонт;

- організовувати харчування працівників на польовому стані;

- організовувати і надавати допомогу в проведенні с.-г. робіт на присадибних ділянках працівників;

- регулярно проводити збори членів бригади;

- брати участь у роботі ради економічного аналізу;

- бережно відноситися до майна Підприємства, закріпленої техніки, обладнання на робочому місці, нести матеріальну відповідальність за нанесені збитки

Підприємству;

- проявити ініціативу та сприяти ефективному підвищенню розвитку Підприємства;

- не проводити агітацію, направлену на підрив авторитету керівництва Підприємства.

5. Роботодавець зобов'язується:

організувати працю Працівника;

виплачувати Працівникові заробітну плату своєчасно і в розмірі не нижче мінімальної гарантованої заробітної плати, встановленої законодавством;

забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці;

обладнати робоче місце, відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці;

провести Інструктаж по техніці безпеки;

вчасно і в повному обсязі проводити атестацію робочих місць з умов праці. Результати використати для розробки заходів по приведенню виробничого середовища і характеру праці у відповідність із стандартами безпеки праці, санітарним нормам та правилам, а також для встановлення пільг, компенсацій, гарантованих державою.

РОБОЧИЙ ЧАС

Працівник зобов'язується виконувати Правила внутрішнього розпорядку.

Особливості режиму робочого часу - ненормований робочий день.

ОПЛАТА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКА

8. За виконання обов'язків передбачених цим контрактом, Працівнику встановлюються:

- місячний посадовий оклад в розмірі 250 гривень;

- надбавка за підсумками роботи за рік по виконанню виробничого завдання в розмірі 5% доходу від реалізації продукції, виробленої в бригаді.

У разі використання Працівником власного автомобіля для службових поїздок йому встановлюється компенсація - заправка паливо-мастильними матеріалами в кількості 25 л в місяць.

Працівнику надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю:

- основна - 24 календарні дні;

- додаткова 15 календарних дні.

Оплата праці Працівнику за час відпустки виплачується не пізніше як за 3 дні до її початку;

Оплата праці Працівнику виплачується не рідше як 2 рази в місяць -5 і 25 числа кожного місяця.

При кожній виплаті оплати праці з розрахунку на місяць Роботодавець повідомляє Працівника в письмовій формі про загальну суму нарахованої оплати праці, розміри і підстави утримань, суму виплати. Утримання із заробітної плати проводяться лише у випадках, передбачених законодавством.