Проблеми охорони інтелектуальної власності в Україні

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ІННОВАЦІЙ

Кафедра зовнішньоекономічної

діяльності підприємств

Курсова робота за дисципліною «Транснаціональні корпорації»

Тема: Проблеми охорони інтелектуальної власності в Україні

Донецьк - 2009



РЕФЕРАТ

Курсова робота містить 47 сторінок, 36 джерел, 2 додатки.

Об'єкт дослідження - система охорони інтелектуальної власності в Україні.

Мета даної роботи - науково-теоретичний аналіз сучасного стану системи охорони інтелектуальної власності в Україні, виявлення проблем в цій системі, розробка рекомендацій по удосконаленню існуючої системи охорони інтелектуальної власності в Україні.

Результати дослідження: визначене поняття «інтелектуальна власність», зроблена класифікація порушень прав інтелектуальної власності, зроблено аналіз сучасного стану охорони інтелектуальної власності в Україні, виявлені недоліки існуючої системи охорони інтелектуальної власності, розроблені рекомендації по удосконаленню існуючої системи охорони інтелектуальної власності в Україні.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ, ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, СИСТЕМА ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, ТЕРМІНІВ, СКОРОЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ

т.д. - так далі

млн. - мільйон

млрд. - мільярд

ін. - інше

дол. - долар

див. - дивись

тис. - тисяча



ЗМІСТ

Вступ

1 Поняття інтелектуальної власності

1.1 Види інтелектуальної власності

1.1.1 Авторське право і суміжні права

1.1.2 Товарні знаки

1.1.3 Промислові зразки

1.1.4 Патенти

1.1.5 Захист від недобросовісної конкуренції

1.1.6 Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

1.2 Види порушень прав інтелектуальної власності

1.3 Світові організації охорони інтелектуальної власності

2 Аналіз сучасного стану охорони інтелектуальної власності в Україні

2.1 Система охорони інтелектуальної власності в Україні

2.2 Сучасний стан охорони інтелектуальної власності в Україні

2.3 Тенденції і невирішені проблеми в сфері інтелектуальної власності

3 Розробка рекомендацій по вдосконаленню системи охорони інтелектуальної власності України

3.1 Приорітетні питання у сфері вдосконалення системи охорони інтелектуальної власності

3.2 Рекомендації щодо покращення існуючої системи охорони інтелектуальної власності

Висновки

Перелік посилань

Додатки



ВСТУП

В умовах глобалізації сучасної економіки переваги в конкурентній боротьбі вже не визначаються ні розмірами країни, ні багатими природними ресурсами, ні міцністю фінансового капіталу. Нині питання, які стосуються охорони інтелектуальної власності в світі, вийшли на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними. Внаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки вони все більш стають політичною проблемою, пов'язаною з економічною безпекою, та вимагають стратегічних підходів до їх рішення.

Сьогодні в основному вже сформувалася глобальна система правової охорони інтелектуальної власності. Україна адаптується до неї через намір розвиватися як складова частина світового співтовариства, а не як економіка, відгороджена від світових тенденцій соціально-економічного і технологічного розвитку. За останні роки Україна значно активізувала процес входження в світові структури, які регулюють інтелектуальну власність, і вже є учасницею понад десяти міжнародних конвенцій і договорів у цій сфері. Завершено також процес входження до Світової організації торгівлі (СОТ) і забезпечено участь в Угоді про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Продовжується процес приєднання до низки міжнародних конвенцій і договорів. Саме від вирішення проблеми створення ефективної системи охорони інтелектуальної власності залежить міцність фундаменту для інноваційної моделі розвитку України, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності в світовий соціально-економічний системі.

Вивченням проблеми охорони інтелектуальної власності займалися такі вчені: Ч.Н. Азімова, Г.О. Андрощука, С.С. Алексеєва, С.М. Братуся, Л.О. Глухівського, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Е.П. Гаврилова, М.М. Богуславського, В.І. Жукова, К.В. Жудри, В.Я. Йонаса, О.С. Йоффе, Н.С. Кузнецової, В.М. Коссака, В.В. Луця, В.П. Маслова, Г.К. Матвеєва, Є.Ф. Мельник, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, О.А. Пушкіна, А.А. Пиленко, М.П. Ринг, В.О. Рясенцева, О.Д. Святоцького, І.В. Спасібо-Фатеєва, В.І. Серебровського, К.А. Флейшиць, Є.О. Харитонова, Р.Б. Шишки, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич, О.К. Юрченка, Л.С. Явича, В.Ф. Яковлева та ін.

Метою дослідження є науково-теоретичний аналіз сучасного стану системи охорони інтелектуальної власності в Україні, виявлення проблем в цій системі, розробка рекомендацій по удосконаленню існуючої системи охорони інтелектуальної власності в Україні.

Об'єкт дослідження - система охорони інтелектуальної власності в Україні, світові тенденції щодо охорони інтелектуальної власності.

Метод дослідження складає формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий та історичні методи дослідження.



1 Поняття інтелектуальної власності

1.1 Види інтелектуальної власності

Поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати творчої діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури. Загальновизнаним терміном міжнародного права це поняття стало у 1967 р., коли його було вжито у Стокгольмській конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Згідно із статтею 2 цієї Конвенції поняття інтелектуальної власності охоплює усі права, пов'язані з інтелектуальною діяльністю у виробничій, науковій, літературній і художній галузях. У цій статті зазначено, що до інтелектуальної власності належать права на:

- літературні, художні та наукові твори;

- виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;

- винаходи в усіх сферах людської діяльності;

- наукові відкриття;

- промислові зразки;

- товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;

- захист від недобросовісної конкуренції;

- усі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах 1, с. 12 .

Пізніше в сферу діяльності ВОІВ були включені виняткові права, що відносяться до географічних вказівок, нових сортів рослин і порід тварин, інтегральних мікросхем, радіосигналів, баз даних, доменних імен.

Таким чином, інтелектуальна власність -- це власність на результати інтелектуальної діяльності, інтелектуальний продукт, що входить в сукупність об'єктів авторського і винахідницького права. Інтелектуальна власність відноситься до літературних, художніх, наукових творів, виконавської акторської діяльності, звукозапису, радіо і телебачення, винаходів, відкриттів, товарних знаків, фірмових найменувань, нових промислових зразків виробів 2 .

1.1.1 Авторське право і суміжні права

Авторським правом регулюються стосунки, що виникають у зв'язку із створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва. В основі авторського права лежить поняття «твори», що означає оригінальний результат творчої діяльності, що існує в якій-небудь об'єктивній формі. Саме ця об'єктивна форма вираження є предметом охорони в авторському праві. Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, системи, способи, концепції, принципи, відкриття, факти 3 .

До об'єктів авторського права відносяться:

літературні твори: романи, оповідання, поеми, драматичні та будь - які інші писемні твори, незалежно від змісту, об'єму, призначення, форми, незалежно від того, вийшли вони в світ чи ні;

художні твори: музичні твори, пісні, хорові твори, опери, мюзикли, музичні педагогічні твори і т.д.; твори образотворчого мистецтва: пласкі чи об'ємні; твори фото- та кінематографічного мистецтва; витвори прикладного мистецтва; хореографічні твори;

комп'ютерні програми - набір команд, що дозволяють при їх включенні в машиночитаюче середовище примушувати машину, що володіє можливостями обробки інформації, виконувати певну функцію, завдання, отримувати певний результат і видавати інформацію про це 4, с. 35 .

Суміжні права - група виняткових прав, створена в другій половині XX- початку XXI століть, за зразком авторського права, для видів діяльності, які є недостатньо творчими для того, щоб на їх результати можна було розповсюдити авторське право 3 . Існує три різновиди суміжних прав:

1) права музикантів-виконавців;

2) права виробників фонограм;

3) права організацій ефірного мовлення на їх радіо- та телевізійні програми 4, с. 35 .

Вміст суміжних прав істотно відрізняється в різних країнах. Метою суміжних прав є охорона юридичних інтересів конкретних фізичних і юридичних осіб, які сприяють створенню творів, доступних для широкої публіки. Загальною метою цих суміжних прав є охорона юридичних інтересів тих осіб або організацій, які вносять істотну творчу, технічну або організаційну майстерність в процесі доведення твору до широкої публіки 5.

Об'єкти авторських і суміжних прав можуть приносити значний економічний прибуток. Так, письменниця Джоана Кетлін Роулінг, за підрахунками одного британського журналу, заробила на Гаррі Поттері більш ніж один мільярд доларів. За минулий рік Роулінг збільшила свій статок на 60 мільйонів доларів, а за перші дні продажу книги «Гарі Поттер і принц-напівкровка» забезпечила собі ще 45 мільйонів доларів. Джоан вважається найбагатшою жінкою Великобританії. А засновник корпорації “Microsoft” Біл Гейтс від використання авторських прав на комп'ютерні програми отримав величезний прибуток ($46 млрд. на 2005 рік) і став найбагатшою людиною в світі 4, с. 21 - 22 .

1.1.2 Товарні знаки

Товарний знак -- зареєстроване в установленому порядку позначення, що служить для відмінності товарів даної фірми від виробів інших фірм. Розрізняють торгівельну марку (її інколи називають фірмовим знаком) -- знак-символ, малюнок, емблему і так далі, які вказують на виробника товару, ідентифікують продукт з його виробником і продавцем, і торгівельне найменування, яке відноситься не до продукції, що випускається, а до фірми, що випускає її. Товарний знак не може містити геральдичні позначення, географічні назви і так далі, оскільки вони не можуть бути об'єктом виняткової власності. Володар товарного знаку має виняткове право на використання товарного знаку або його варіантів для одних і тих же товарів або продукції. Товарний знак охороняється законом і може бути перезданий іншим юридичним особам, наприклад, на основі ліцензійних угод. Розробка товарного знаку є комерційною таємницею 6 .

Товарні знаки виконують три основні функції. По-перше, вони передають покупцю очікувану характеристику товару, який за своєю якістю відрізняється від інших. По-друге, вони дозволяють виробнику впізнавати свої товари після того, коли вони перейшли у володіння третіх осіб. По-третє, вони дозаоляють органам, що відповідають за контроль якості, здійснювати такий контроль.

Товарні знаки можуть бути образотворчими (наприклад, Lacoste (маленький крокодил), словесними («Apple» для комп'ютерів; Deutsche Bank для банку), комбінованими (Coca-Cola, Canon), звуковими ( мелодія телефону Nokia), тривимірними (наприклад, голограма на кредитній картці Visa) -- що є упаковкою товарів або самими товарами. Крім того, можуть бути захищені і кольорові вирішення товарних знаків, тобто товарний знак захищається в тій кольоровій гамі, в якій він був поданий на реєстрацію. Зустрічається, особливо останнім часом, новий вигляд товарного знаку, що фігурує на ринку. Це товарний знак у вигляді голограми. У деяких країнах існують нюхові знаки, коли певний запах може бути захищений як товарний знак. Існує цілий ряд всіляких позначень, використовуваних як товарні знаки, проте завжди діють дві однакові умови: знак повинен володіти розрізняльною здатністю і не повинен вводити в оману.

1.1.3 Промислові зразки

Промисловий зразок - художнє і художньо-конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд виробу. Промислові зразки можуть бути об'ємними (моделі), площинними (малюнки) або комбінованими. Промисловим зразкам надається правова охорона як об'єкту промислової власності 7 .

Об'ємні промислові зразки являють собою композицію, в основі якої лежить об'ємно-просторова структура (наприклад, зовнішній вигляд приладів, меблів та ін.). Площинні промислові зразки являють собою композицію, в основі якої лежить лінійно-графічне співвідношення елементів, що не може сприйматися візуально як об'ємне (зовнішній вигляд тканини, гобелена та ін.). Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками, властиві об'ємним і площинним зразкам (зовнішній вигляд виставочної конструкції, лицювальної плитки та ін.) 1, с. 137 .

Особливістю промислового зразка є те, що ця категорія об'єктів належить до новостворюваних промислових виробів з точки зору їх форми та зовнішнього вигляду і про них можна судити візуально.

Зовнішнім виглядом виробу вважається такий вигляд, який відкривається під час нормальної експлуатації чи використання виробу 1, с. 135 . Зовнішній вигляд кожного виробу характеризується сукупністю ознак, які визначають його зоровий вигляд і, таким чином, надають його вигляду подібності чи відмінності від іншого виробу аналогічного призначення. Ці ознаки поділяються на суттєві та несуттєві. Ознака виробу вважається суттєвою, якщо вона впливає на формування зовнішнього вигляду виробу. До суттєвих ознак можна віднести наступні:

- образне вирішення виробу;

- склад і кількість основних композиційних елементів;

- форма виробу в цілому або форма його частин (абрис, силуети, об'ємна характеристика) ;

- взаємне розташування елементів (композиційне та компонувальне рішення);

- пластичне рішення виробу, його елементів;

- колористичне вирішення;

- декоративне опрацювання;

- матеріал.

Несуттєвими вважаються ознаки, які не впливають на формування зовнішнього вигляду виробу, що заявляється, не впливають на властивості виробу та його функції 1, с. 135 - 136 . Отже, суть промислового зразка характеризується сукупністю суттєвих ознак, що відображені на фотографіях виробу (макеті, малюнку), і які визначають саме зовнішній вигляд промислового виробу з притаманними йому естетичними та ергономічними властивостями.

Згідно з Законом промисловим зразком не можуть бути наступні об'єкти:

1) об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;

2) друкована продукція як така;

3) об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо 8 .

1.1.4 Патенти

Патент (від латин. litteral patentes - грамота, patens - відкриття) - 1) документ, свідоцтво, що видається винахідникові і авторство, що засвідчує його, і виняткове право на використання винаходу. Якщо патентне право на використання цього об'єкту належить певній особі, то інша особа не має права використовувати запатентований об'єкт без дозволу автора патенту; 2) документ, що містить дозвіл на заняття яким-небудь ремеслом або промислом при дотриманні зафіксованих умов і внесенні платежу (патентного збору) 9 .

Аби бути патентоспроможним, винахід має застосовуватися в практичних цілях. Теоретичні розробки без можливості фактичного виготовлення або виробництва до винаходів не належать.

Патенти виконують декілька функцій:

1. патентна інформація сприяє передачі технологій і залученню іноземних інвесторів.

2. Патентна система стимулює наукову і винахідницьку діяльність.

3. Патенти являються каталізаторами вживання нових технологій і залучення бізнесу.

4. Накопичені бизнесом патенти надалі знаходять комерційне вживання (наприклад, впровадження у власне виробництво, ліцензійні договори) 4, с. 20 .

Компанії-власники патентів отримують величезні прибутки. Так корпорація Oracle, найбільший постачальник корпоративного програмного забезпечення, отримала у 2004 році 3,9 млрд. дол. від продажу ліцензій на свою продукцію (головним чином, на технологію Grid-обчислень) 10 .

1.1.5 Захист від недобросовісної конкуренції

Запорукою ефективного розвитку ринкової економіки є стимулювання конкуренції, яке досягається шляхом створення однакових можливостей для суб'єктів господарської діяльності та недопущення з їх боку дій, що суперечать правилам чесної підприємницької діяльності. Однак конкуренти у боротьбі за ринок часто вдаються до використання неправомірних засобів у цій боротьбі. Ця неправомірна діяльність набуває загрозливих масштабів, що завдають шкоди як окремим підприємцям, так і державі в цілому. Саме тому в Паризькій конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року недобросовісна конкуренція була проголошена як протиправна дія, спрямована на порушення прав на об'єкти промислової власності 11, с. 192 - 193 .

Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зокрема, забороні підлягають:

- усі дії, здатні будь-яким способом викликати змішування щодо підприємства, продуктів або промислової чи торговельної діяльності конкурента;

- неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торговельну діяльність конкурента;

- вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування або кількості товарів.

Об'єктами захисту від недобросовісної конкуренції можуть бути неправомірні дії, згруповані у три групи:

1. неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта:

- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

- неправомірне використання товару іншого виробника;

- копіювання зовнішнього вигляду виробу;

- порівняльна реклама;

2. створення перешкод господарюючим суб'єктам у процесі конкуренції і досягнення неправомірних переваг в конкуренції:

- дискредитація господарюючого суб'єкта;

- купівля-продаж товарів, виконаних робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;

- схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта;

- схилення постачальника до дискримінації покупця;

- схилення підприємця до розірвання договору з конкурентом;

- підкуп працівника постачальника;

- підкуп працівника покупця;

- досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

3. неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці:

- неправомірне збирання комерційної таємниці;

- розголошення комерційної таємниці;

- схилення до розголошення комерційної таємниці;

- неправомірне використання комерційної таємниці 11, с. 194 - 197 .

1.1.6 Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

До нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності належать:

- відкриття;

- раціоналізаторські пропозиції;

- топології інтегральних мікросхем;

- селекційні досягнення.

Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше, об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять корінну зміну до рівня пізнання. Основною ознакою наукового відкриття є його новизна. Під новизною признається абсолютна світова новизна наукового положення, що заявляється як відкриття 12 .

Новизна відкриття встановлювалася на дату пріоритету, коли вперше було сформульовано відкриття, або на дату публікації його основних положень у пресі, або по даті доведення його іншим дорогою до зведення інших осіб.

Законодавство не закріплює за авторами відкриттів або іншими особами виняткових прав на об'єкт. Відкриття як результат пізнавальної діяльності з моменту обнародування стає загальним надбанням і може вільно використовуватися як при проведенні подальших наукових досліджень, так і при розробці на його основі нових технічних рішень, які згодом можуть бути визнані винаходами.

Раціоналізаторською пропозицією визнається технічна пропозиція, що є новим і корисним для підприємства, організації або установи, якій воно подане, яка передбачає зміну конструкції виробу, технології виробництва і вживаної техніки або зміну складу матеріалу 12 .

Для визнання пропозиції раціоналізаторською вона повинна відповідати наступним критеріям: бути технічним рішенням; бути невідомою на підприємстві; бути корисною.

Раціоналізаторська пропозиція повинна містити принципове рішення, конкретизоване настільки, аби воно не потребувало припущень і розкривало суть авторського задуму, не вимагало для його виконання додаткового допрацювання творчого характеру.

Не визнаються раціоналізаторськими пропозиції інженерно-технічних працівників, проектних, конструкторських, технологічних організацій, що відносяться до проектів, конструкцій і технологічних процесів, що розробляють ці працівники.

Під топологією інтегральних мікросхем (ІМС) розуміється зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними 13 . Згаданим матеріальним носієм є частина напівпровідникової пластини, в об'ємі і на поверхні якої сформовані елементи напівпровідникової мікросхеми, міжелементні з'єднання і контактні майданчики - кристал інтегральної мікросхеми 12 .

Оригінальною є топологія, створена в результаті творчої діяльності її автора. При цьому топологія визнається оригінальною до тих пір, поки не доведене зворотне. Володарями прав на топології інтегральних мікросхем виступають автори або співавтори, їх спадкоємці, а також будь-які фізичні або юридичні особи, які придбали права за договором або через закон. Юридичні особи ні за яких умов прав авторства на топологію не набувають і можуть виступати лише володарем прав на її використання.

Селекційні досягнення - це виведення нових сортів рослин і порід тварин 12 . Сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови виникнення правової охорони: може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту 14 .

Під породою розуміється група тварин, яка володіє генетично обумовленими біологічними і морфологічними властивостями і ознаками, причому деякі з них специфічні для даної групи і відрізняють її від інших груп тварин 12 . Порода може бути представлена жіночою або чоловічою особиною або племінним матеріалом. Племінна тварина - чистопородна або одержана за затвердженою програмою породного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селекційному процесі відповідно до діючих загальнодержавних програм селекції 15 .

Селекційними досягненнями, що охороняються, визнаються сорт рослин, порода тварин, які зареєстровані в державному реєстрі селекційних досягнень, що охороняються. Вони повинні відповідати вказаним в законі критеріям:

1) вони повинні відповідати критерію новизни, тобто бути новими на дату подачі заявки;

2) селекційне досягнення повинне відповідати критерію відмінності, що встановлюється в результаті випробувань;

3) селекційні досягнення мають бути однорідними за своїми морфологічними, фізіологічними, цитологічними, хімічними і іншим ознаками з урахуванням окремих відхилень, які можуть мати місце у зв'язку із особливостями розмноження;

4) селекційні досягнення мають бути стабільними. Здобуття рослини або тварини, які не здатні зберігати свої особливі властивості при відтворенні, селекційним досягненням з точки зору закону не визнається.

Право на селекційне досягнення охороняється законом. Ця охорона виражається у видачі патенту, який засвідчує виняткове право патентовласника на використання селекційного досягнення.

1.2 Види порушень прав інтелектуальної власності

До найбільш поширених видів порушень прав інтелектуальної власності можна віднести порушення авторських та суміжних прав, а також порушення прав патентовласників. Порушення авторських і суміжних прав (також контрафакція, від латин. contrafactio -- підробка) -- це правопорушення, суть якого складає використання творів науки, літератури і мистецтва, що охороняються авторським правом, без дозволу авторів або правовласників або з порушенням умов договору про використання таких творів 16 . Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторських прав є:

- здійснення будь-яких дій, які порушують особисті немайнові і (або) майнові права;

- піратство - публікація, відтворення, ввезення на митну територію України, вивіз з митної території України і поширення контрафактних екземплярів творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних);

- плагіат - обнародування (публікація), повністю або частково, чужого твору під ім'ям особи, яка не є автором цього твору;

- здійснення дій, які створюють загрозу порушення авторського права;

- будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права, зокрема виготовлення, поширення, ввезення з метою поширення і вживання засобів для такого обходу;

- підробка, зміна або виключення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права або особи, яка здійснює таке управління;

- поширення, ввезення на митну територію України з метою поширення, прилюдне сповіщення об'єктів авторського права, з яких без дозволу суб'єктів авторського права вилучена або змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі 17 .

За порушення авторських прав законодавством передбачена цивільна (гл. 432 Цивільного кодексу України) 18 , адміністративна (ст. 51-2 Кодекса про адміністративні порушення) 19 і кримінальна відповідальність (ст.176 Кримінального кодексу) 20 .

Порушення інтересів володарів авторських прав поширене в багатьох країнах. Основна причина поширення такого порушення носить економічний характер:

- ціни на твори інтелектуальної власності, поширювані правовласниками-монополістами, можуть бути невиправдано завищеними в порівнянні з матеріальними можливостями або чеканнями користувачів творів;

- офіційні ціни на твори інтелектуальної власності, можливо, є нормальними (середніми, загальноприйнятими) в країні, де розроблений продукт, але можуть бути надмірними для деяких інших країн (по співвідношенню ціна продукту / (середня зарплата -- обов'язковий податок));

- недотримання авторського права може сприяти забезпеченню доступу широких верств населення до інформації, поширення якої з тієї або іншої причини обмежене правовласниками 21 .

Приклади порушення авторського права. Одна дуже відома російська фірма «ХХХ», виробник м'ясних і ковбасних продуктів, скористалася послугами рекламного агентства, провівши нелегальний розрахунок. Співробітники агентства проігнорували дотримання авторських прав на фотографії і скачали фото однієї з пам'яток Санкт- Петербургу з глобальної мережі интеренет, використавши її в створенні образу упаковки. Далі все сталося, як і повинно статися в правовій державі. Фотограф, що володіє авторськими правами на фотографію (авторські права народжуються у момент створення твору), побачивши плід своєї творчості на пачці сосисок, відразу ж вирішив заявити на виробника м'ясних делікатесів до суду (адже договору на рекламні послуги у ковбасників не було, і рекламісти виявилися не до чого). Суд присудив правовласникові 500 000 рублів 22 .

У 2002 році російський письменник Дмитро Емец випустив книгу-пародію 'Таня Гроттер і магічний контрабас'. Англійська письменниця Джоан Роулінг звинуватила Емца у порушенні авторських прав і недопустимому копіюванні її роману і подала до суду. Лише рік потому суд зобов'язав видавництво припинити публікацію книг про Таню Гроттер. Але, правда, торкнулося це лише однієї країни -- Голландії. Тим часом Емец випустив в Росії вже вісім історій про свою юну чарівницю 23 .

Патентні закони України не містять чіткого визначення порушення патентних прав. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначає, що будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням його прав, що спричиняє відповідальність згідно з чинним законодавством України 24 . Таке саме визначення містить і Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» 8 .

Приклади порушення патентних прав. Суд зобов'язав корпорацію Microsoft виплатити $200 млн. канадської компанії i4i Ltd у зв'язку з порушенням патентних прав (i4i Limited Partnership v. Microsoft Corp., 07cv113). Компанія i4i, що займається розробками програмного забезпечення, подала до суду на Microsoft ще в 2007 р. Суперечка розгорілася довкола патенту на алгоритм зберігання документів, який широко використовує Microsoft. Представники i4i стверджують, зокрема, що їх розробки використовуються в операційній системі Windows Vista і офісному додатку Microsoft Word. Також корпорація Microsoft повинна виплатити французькій компанії Alcatel-Lucent 1,52 мільярда доларів за порушення патентних прав. Таку ухвалу виніс суд американського міста Сан-Дієго. Alcatel подала позов проти Microsoft у зв'язку з порушенням своїх патентів, пов'язаних з технологією перетворення аудіофайлів у формат mpЗ 25 .

Компанія HP погодилася виплатити 141 мільйон доларів, аби врегулювати юридичні розбіжності з корпорацією Intergraph з приводу порушення права на патент. HP вступила в ряди відповідачів Intergraph разом з Intel, Dell, TI, AMD і Gateway, яким свого часу теж довелося платити цій компанії, аби вирішити спірну ситуацію з використанням її технологій. Тепер всі розбіжності улагоджені, і тяжба HP і Intergraph закінчена 25 .

При порушенні патентних прав власник патенту має право вимагати:

- припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права, і відновлення становища, що існувало до порушення;

- стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи;

- відшкодування моральної шкоди;

- вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка має право на використання винаходу (корисної моделі) за ліцензійним договором, якщо інше не передбачене цим договором 8, 24 .

1.3 Світові організації охорони інтелектуальної власності

Сьогодні в світі процеси охорони інтелектуальної власності досягли надзвичайно високої інтенсивності. Про це свідчать, зокрема, такі факти:

- зараз в світі діють понад 4 млн. патентів; щороку подається приблизно 700 тис. заявок на патентування 26, с. 4 ;

- у 2008 р. число міжнародних патентних заявок, поданих за процедурою Договору ВОІВ про патентну кооперацію (РСТ), зросло на 2,4% і досягло майже 164 000 (загальне число заявок в 2008 р. є найбільшим числом заявок, отриманих за рік за процедурою РСТ). Найбільше число заявок за процедурою РСТ, опублікованих в 2008 р., відносилося до медичної техніки (12,0%), комп'ютерних технологій (8,5%) і фармацевтики (7,9%) 27 ;

- тільки у Китаї у 2008 році було зареєстровано більше 400 000 торгівельних марок; за даними ВОІВ за минулий рік загальна кількість заяв, поданих на міжнародну реєстрацію торгівельних марок, зросла на 42,9% 28 .

Розвитком і захистом інтелектуальної власності у всьому світі займаються, головним чином, Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) та Світова організація торгівлі (СОТ). Всесвітня організація інтелектуальної власності - міжнародна організація у сфері інтелектуальної власності, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Діяльність організації присвячена розвитку збалансованої і доступної міжнародної системи інтелектуальної власності, що забезпечує винагороду за творчу діяльність, що стимулює інновації і вносить вклад до економічного розвитку при дотриманні інтересів суспільства шляхом співробітництва країн-членів (на даний момент членами ВОІВ є 184 країни) 29 . Практична діяльність ВОІВ полягає в здійсненні реєстраційної і програмної діяльності, забезпеченні міжурядової співпраці по адміністративним питанням інтелектуальної власності. Важливе місце в роботі ВОІВ займає програмна діяльність: забезпечення широкого визнання існуючих договорів, їх оновлення, створення нових договорів, організація співпраці в цілях розвитку. Одним з аспектів програмної діяльності ВОІВ є співпраця в цілях розвитку, у тому числі надання допомозі тим країнам, які її потребують. ВОІВ допомагає їм реформувати національні законодавства, реалізує освітні програми, націлені на розкриття потенціалу інтелектуальної власності, сприяє комп'ютеризації і використанню цими країнами новітніх технологій у сфері інтелектуальної власності, надає підтримку (у тому числі фінансову) для полегшення участі окремих країн в своїх заходах. Останніми роками всередині ВОІС відбувається комплексний процес перебудови, частиною якого є переглянуті і розширені стратегічні цілі організації. За роки існування ВОІВ розроблена та адмініструється система міжнародних правових норм у найрізноманітніших галузях охорони інтелектуальної власності. Вона включає, зокрема, Постійну програму ВОІВ зі співробітництва у сфері авторського права та суміжних прав з метою розвитку. З 1994 року діє Центр ВОІВ з арбітражу та посередництва, який надає допомогу в їх розв'язанні.

Світова організація торгівлі - міжнародна організація, створена в 1995 році з метою лібералізації міжнародної торгівлі і регулювання торгово-політичних стосунків держав-членів 30 . СОТ відповідає за розробку і впровадження нових торгівельних угод, а також стежить за дотриманням членами організації всіх угод, підписаних більшістю країн світу і ратифікованих їх парламентами. На липень 2008 р. в СОТ полягали 153 країни 30 . Кожна з них зобов'язана надавати іншим членам організації режим найбільшого сприяння в торгівлі. Світова організація торгівлі дедалі більше поширює свою компетенцію на сферу охорони інтелектуальної власності. Так, у рамках СОТ створена система регулювання спорів з питань інтелектуальної власності, діє Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності ( Угода ТРІПС). СОТ має спеціальну угоду про співробітництво з ВОІВ. Регулювання відносин у рамках ТРІПС поширюється на авторські та суміжні права, товарні знаки, географічні позначення, промислові зразки, винаходи, топології інтегральних мікросхем, охорону закритої інформації і контроль за недобросовісною конкуренцією.

До глобальної системи охорони інтелектуальної власності належить і ряд міжнародних конвенцій та угод, що діють на світовому ринку інтелектуальної власності (див. додаток А).

До охорони прав інтелектуальної власності залучаються і уряди країн, які, головним чином, відстоюють інтереси корпорацій. Так,в США у 1998 році, за ініціативою покійного сенатора Сонні Боно (Sonny Bono), до Конгресу був внесений законопроект, що подовжує терміни прав на інтелектуальну власність на 20 років. Цей проект був жорстко пролобійований найбільшими медіа-корпораціями, такими як Disney Studios і AOL Time Warner. Disney ризикував втратити права на Мікки-Мауса і інших "своїх" персонажів (вони повинні були перейти в категорію public domain -- суспільне володіння), а AOL Time Warner (у яку входить кіностудія Warner Bros.) не хотіла випускати зі своїх рук права на "Касабланку", "Унесених вітром" і "Чарівника країни Оз". Конгрес його прийняв. Після чого до Верховного суду США поступив позов із вимогою визнати продовження термінів копирайта антиконституційним. На жаль, Верховний суд цю вимогу не задовольнив, і навіть навпаки -- визнав, що продовження термінів копирайта до 70 років після смерті первинного автора, абсолютно законно і вигідно суспільству. Це справедливо лише в тому випадку, якщо вважати, що далекі спадкоємці автора і співробітники корпорацій-правовласників, -- це і є все суспільство 31 .



2 Аналіз сучасного стану охорони інтелектуальної власності в Україні

2.1 Система охорони інтелектуальної власності в Україні

Становлення національного законодавства про інтелектуальну власність розпочалося з набуттям Україною у 1991 році незалежності і проголошенням самостійної держави. Передумовою цього процесу було прийняття важливих політико-правових актів. Зокрема, 16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою було проголошено, що Україна самостійно визначає свій економічний статус i закріплює його в законах. Відповідно до цієї Декларації весь економічний та науково-технічний потенціал, створений на території України, проголошувався власністю народу, матеріальною основою суверенітету України i повинен використовуватися з метою забезпечення матеріальних i духовних потреб громадян. У серпні 1990 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про економічну самостійність Української РСР». У ньому було задекларовано, що весь економічний, науковий i технічний потенціал, розташований на території України, складає власність народу України i є основою її економічної самостійності 1, с. 22 . Ці та інші законодавчі акти заклали основу для створення націнальної правової системи, у тому числі національного законодавства про інтелектуальну власність.

Законодавство України з питань інтелектуальної власності базується на Конституції України, Цивільному кодексі України та законах України стосовно правової охорони об'єктів інтелектуальної власності.

Чинну систему законодавства України, яка містить норми щодо охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, умовно можна поділити на загальне i спеціальне законодавство. Загальне законодавство включає:

Конституцію України;

Цивільний кодекс України;

Цивільний процесуальний кодекс України;

Кримінальний кодекс України;

Кримінально-процесуальний кодекс України; - Митний кодекс України;

Господарський процесуальний кодекс України;

Кодекс законів про працю України.

Спеціальне законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності складаеться iз численних законодавчо-нормативних актів. Основними серед них є:

- Закон України «Про авторське право і суміжні права»;

- Закон України «Про охорону прав на винаходи i корисні моделі»;

- Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;

- Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів i послуг»;

Закон України «Про охорону прав на сорта рослин»;

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;

Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;

Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» та інші нормативно-правові акти з цих питань 1, с. 22 - 23 .

Початком становлення сучасного законодавства України про інтелектуальну власність було приняття 7 лютого 1991 р. Закону України «Про власність», в якому інтелектуальна власність розглядалася як окремий вид власності. Першим нормативним актом, який безпосередньо започаткував створення законодавства про промислову власність, було затверджене Указом Президента України «Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» від 18 вересня 1992 р. 13 грудня 1991р. було прийнято Закон України «Про основи державної політики у сфері науки i науково-технічної діяльності", який визначає загальні правові засади науково-технічної діяльності в Україні. 21 квітня цього ж року прийнято Закон України «Про охорону прав на сорти рослин», який регулює відносини, що виникають у зв'язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням i припиненням дії права щодо сортів рослин в Україні. 25 червня 1993 р. був прийнятий Закон України «Про науково-технічну інформацію». Він встановив npaвові засади створення i користування науково-технічною шформаціею, а також визнав науково-технічну інформацію товаром i об'єктом права інтелектуальної власності 32, с. 15 - 19 .

Але основним джерелом права інтелектуальної власності є пакет законів, прийнятих у грудні 1993 р.: «Про охорону прав на винаходи i корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів i послуг», «Про племінне тваринництво», «Про авторське право i суміжні права» 1, с.24 .

Протягом 1995-2007 рр. було прийнято Закони України: «Про захист від недобросовісної конкуренції", «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про внесения змін до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів i послуг», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів i фонограмм» та інші. 3 1 січня 2004 р. Діє новий Цивільний кодекс України, в якому питанням інтелектуальної власності приділено значну увагу.

Важливим джерелом права інтелектуальної власності є міжнародні конвенції і договори, до яких приєдналася Україна. Передусім Україна вступила (26 квітня 1970 р.) до ВОІВ. У грудні 1991 р. Україна приєдналася до Паризької конвенції про охорону промислової власності (прийнята 20 березня 1883 р.). Законом України від 31 травня 1995 р. Україна приєдналась до Бернської конвенції про охорону літературних i художніх творів. Законом України від 27 січня 1995 р. Верховна Рада України ратифікувала Угоду про співробітництво в галузі охорони авторського права i суміжних прав країн СНД. У червні 1999 р. Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм i організацій мовлення. Основоположним документом міжнародної системи охорони у сфері суміжних прав є Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм i органів мовлення (Римська конвенція), до якої Україна приєдналася у вересні 2001 р. Україна оголосила чинними на своїй території Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р., Договір про патентну кооперацію (РСТ), прийнятий 19 червня 1970р. та інші міжнародно-правові документи з питань регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності 1, с. 25 .

Міжнародні угоди гарантують громадянам України можливість отримання прав інтелектуальної власності в інших країнах. Зокрема, це дає можливість нацюнальним заявникам забезпечувати охорону прав промислової власності у ряді держав з мімальними формальностями та мінімальними витратами.

2.2 Сучасний стан охорони інтелектуальної власності в Україні

Державна політика у сфері правової охорони інтелектуальної власності України в достатній мірі забезпечує умови надання правової охорони заявникам на об'єкти промислової власності. Це підтверджують статистичні дані. Так, за І півріччя 2008 року до Державного департаменту інтелектуальної власності надійшло майже 28 тис. заявок на об'єкти промислової власності, що перевищило показник відповідного 2007 року на 21%. Загальна кількість заявок на винаходи та корисні моделі зросла на 18% і становить понад 8,5 тис. заявок, на промислові зразки - на 37% (понад 1,3 тис.). Кількість заявок на знаки для товарів і послуг зросла на 21% ( понад 17 тис.), при цьому кількість заявок, поданих за національною процедурою за відповідний період дорівнює майже 13 тис. 33 .

Станом на 01.07.2008 року видано майже 233 тис. охоронних документів. З них - понад 88 тис. патентів на винаходи та 33 тис. патентів на корисні моделі, майже 17 тис. патентів на промислові зразки та близько 94 тис. свідоцтв на знаки для товарів і послуг. Також здійснено понад 78 тис. міжнародних реєстрацій знаків за Мадридською угодою. За І півріччя 2008 року вітчизняними заявниками подано 7,1 тис. заявок на видачу патентів на винаходи та корисні моделі, що майже на 18% перевищує рівень відповідного періоду 2007 року 34 .

Найвищою винахідницькою активністю вирізняються наукові організації і навчальні заклади Міністерства освіти і науки України. У І півріччі 2008 року ними подано 1627 заявок, або 35,2% загальної кількості заявок від юридичних осіб, (протягом аналогічного періоду минулого року - 1242 заявок і 32,5% відповідно). Організаціями Міністерства охорони здоров'я подано 473 заявки (10,2% загальної кількості) проти 423 і 11,1% у І півріччя 2007 р.; Національної академії наук - 320 заявок і 6,9% (проти 292 і 7,6 %, відповідно у І півріччі 2007 року) 34 .

Найбільша кількість заявок від національних заявників подано за такими напрямами МПК: “Здоров'я, розваги” - 323 заявки (7,0% загальної кількості поданих ними заявок), “Металургія і оброблення металу” - 315 (6,8%), “Прилади (вимірювання, оптика, фотографія)” - 305 (6,6%), “Сільське господарство” - 175 (3,8%), “Транспортні засоби” -167 (3,6%) і „Медикаменти для терапевтичних, стоматологічних або гігієнічних цілей” - 148 (3,2%). Для іноземних заявників пріоритетами у патентуванні були такі напрями: “Хімія (органічна)” - 379 заявок (26,0% загальної кількості іноземних заявок), “Медикаменти для терапевтичних, стоматологічних або гігієнічних цілей” -184 заявки (12,6%) 33 .

У 2009 році маємо таку статистику: за І квартал до Держдепартаменту інтелектуальної власності надійшло 1144 заявки на винаходи ( 78 % у порівнянні з минулим роком), 1913 заявки на корисні моделі ( 74 % ), 398 заявок на промислові зразки, в тому числі 87 від іноземних заявників ( 62 % та 116 % відповідно ), 5807 заявок на зразки для товарів і послуг, в тому числі 2212 за Мадридською угодою та 696 від іноземних замовників ( всього 69 % у порівнянні з 2008 р.); зареєстровано 1020 винаходів, в тому числі 318 за процедурою РСТ (108 % в порівнянні з минулим роком), корисних моделей - 1992 ( 89 %), промислових зразків - 580 ( 95 %), зразків для товарів і послуг - 3689 (103 % в порівнянні з 2008 р.). Всього за І квартал 2009 р. надійшло 9262 заявки (у 2008 р. - 13167), було зареєстровано винаходів, промислових зразків і т.д. 7281 (у 2008 р. - 7402) 33 .

Зробивши аналіз наведених даних бачимо від'ємну динаміку. З цього можна зробити висновок, що в Україні світова економічна криза значно вплинула також на сферу інтелектуальної власності.

2.3 Тенденції і невирішені проблеми в сфері інтелектуальної власності

Систему правової охорони інтелектуальної власності в Україні почали створювати 18 років тому майже з нуля. Вона функціонує на прийнятному рівні і загалом відповідає сучасним нормам і стандартам, що діють в економічно розвинених країнах світу. Але існують і невирішені проблеми:

1) українська наука сьогодні може запропонувати національній економіці значно більше, аніж ця економіка реально спроможна взяти від науки через свою загальну низькотехнологічність. Причина цього - брак ефективної національної інноваційної системи, роздрібненість відповідних функцій між багатьма державними органами (МОН, Мінекономіки, Держінвест тощо);

2) неврегульовані питання «інтелектуальної спадщини» колишнього Радянського Союзу. Так, за даними головного консультанта Комітету з питань науки й освіти Верховної Ради України Геннадія Андрощука, після розпаду СРСР у Росії залишилося близько 500 тис. діючих охоронних документів (авторських свідоцтв) на винаходи з грифом «Для службового користування», які ніколи не публікувалися й можуть бути перетворені на патенти. За розрахунками фахівців, приблизно чверть із них (125 тис.) належить українським винахідникам. В Україні немає навіть переліку цих винаходів, не говорячи вже про їх описи. Аналогічна ситуація і з таємними авторськими свідоцтвами колишнього СРСР (також близько 500 тис.) 35 . Деякі з них уже перетворено на патенти Російської Федерації. Така ситуація може створювати для українських підприємств певні труднощі при виході на зарубіжні ринки високотехнологічної продукції;

3) 1993 р. були скасовані податкові пільги, пов'язані з використанням винаходів. Нині чинне законодавство щодо оподаткування і кредитування не містить прямих пільгових норм для винахідників та осіб, які використовують винаходи. Це негативно впливає як на винахідницьку активність, так і на кількість винаходів, що використовуються;

4) в Україні постійно скорочується кількість підприємств, що займаються інноваційною діяльністю: у 2000 р. інновації впроваджували 1491 підприємство, у 2003 р. - 1120, у 2005 р. - 810 підприємств 1, с. 19 . За даними Держкомстату у 2007 р. лише 11,5 % підприємств впроваджували інновації 34 ;

5) за роки незалежності значно скоротилася кількість освоєних виробництвом нових зразків продукції: якщо у 1995 р. виробництво освоїло майже 11,5 тис. нових видів продукції, то у 2005 р. - 3152 види, а в 2007 р. - 2526 видів 34 ;

6) бракує правової обізнаності в сфері охорони інтелектуальної власності як у суб'єктів, які створюють об'єкти промислової власності (науковців, винахідників, конструкторів, технологів, дизайнерів), так і у посадових осіб, відповідальних за використання об'єктів промислової власності;

7) науково-технічний потенціал країни недостатньо використовується. Це пов'язано з відсутністю фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації, недостатністю правової охорони результатів науково-технічних досягнень. Вітчизняні наукові організації не мають коштів, необхідних для одержання належної правової охорони винаходів у іноземних державах та їх маркетингу а світовому ринку.

Все це призводить до того, що на даний момент Україна майже зникла із винахідницької сфери світу. Питома вага України у світовому обсязі торгівлі наукоємною продукцією складає лише 0,1 %. Це в десять разів менше, ніж питома вага продукції Польщі, і у сотні разів менше, ніж питома вага Німеччини 1, с.20 .



3 Розробка рекомендацій по вдосконаленню системи охорони інтелектуальної власності України

3.1 Приорітетні питання у сфері вдосконалення системи охорони інтелектуальної власності

У сукупності проблем охорони інтелектуальної власності в Україні найгострішими є такі:

- охорона комп'ютерних програм і баз даних (відзначили 65,3% опитаних експертів);

- захист від недобросовісної конкуренції (55,6%);