Характеристика злочинів проти встановленого порядку несення військової служби

36

Міністерство освіти і науки України

Юридичний факультет

Самостійна робота

на тему:

«Характеристика злочинів проти встановленого порядку несення військової служби»

Виконав: студент групи

Львів-2009

План

1. Загальна характеристика злочинів проти встановленого порядку несення військової служби

2. Характеристика оремих злочинів проти встановленого порядку несення військової служби

2.1 Поняття військового злочину (Стаття 401)

2.2 Непокора (Стаття 402)

2.3 Невиконання наказу (Стаття 403)

2.4 Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків (Стаття 404)

2.5 Погроза або насильство щодо начальника (Стаття 405)

2.6 Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (Стаття 406)

2.7 Самовільне залишення військової частини або місця служби (Стаття 407)

2.8 Дезертирство (Стаття 408)

2.9 Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (Стаття 409)

2.10 Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (Стаття 410)

2.11 Умисне знищення .або пошкодження військового майна (Стаття 411)

2.12 Необережне знищення або пошкодження військового майна (Стаття 412)

2.13 Марнотратство або втрата військового майна (Стаття 413)

2.14 Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення (Стаття 414)

2.15 Порушення правил водіння або експлуатації машин (Стаття 415)

2.16 Порушення правил польотів або підготовки до них (Стаття 416)

2.17 Порушення правил кораблеводіння (Стаття 417)

2.18 Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання (Стаття 418)

2.19 Порушення статутних правил несення прикордонної служби (Стаття 419)

2.20 Порушення статутних правил несення бойового чергування (Стаття 420)

2.21 Порушення статутних правил внутрішньої служби (Стаття 421)

2.22 Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (Стаття 422)

2.23 Зловживання військової службової особи владою або службовим становищем Стаття 423

2.24 Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (Стаття 424)

2.25 Недбале ставлення до військової служби (Стаття 425)

2.26 Бездіяльність військової влади (Стаття 426)

2.27 Здача або залишення ворогові засобів ведення війни (Стаття 427)

2.28 Залишення гинучого військового корабля (Стаття 428)

2.29 Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю (Стаття 429)

2.30 Добровільна здача в полон Стаття 430

2.31 Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні (Стаття 431)

2.32 Мародерство (Стаття 432)

2.33 Насильство над населенням у районі воєнних дій (Стаття 433)

2.34 Погане поводження з військовополоненими (Стаття 434)

2.35 Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними (Стаття 435)

Список використаної літератури

1. Загальна характеристика злочинів проти встановленого порядку несення військової служби

Конституція України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (ст. 65 Конституції України). Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави (ст. 17 Конституції України). Від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях, що діють відповідно до законодавства України, багато в чому залежить ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач.

Окремі закони, військові статути та інші підзаконні нормативні акти чітко і точно регламентують усі сфери життя та діяльності Збройних Сил. На військовослужбовців покладається неухильне дотримання Конституції України, законів і підзаконних актів, військової присяги, наказів командирів (начальників). Все це багато в чому зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також особливості і суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі і злочинів.

Нормативною базою боротьби з військовими злочинами є розділ XIX Особливої частини КК України (статті 401--435). Військовими злочинами, згідно зі ст. 401, визнаються злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Родовим об'єктом військових злочинів є встановлений порядок несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та існують при проходженні служби різними категоріями військовослужбовців в процесі їх службової та бойової діяльності.

Цей порядок заснований на Конституції України, окремих законах, військових статутах, положеннях військової присяги, наказах міністра оборони України та інших нормативних актах. Конкретні військові злочини посягають на окремі сфери цього порядку, що є безпосередніми об'єктами цих злочинів.

Об'єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби.

Такі діяння можуть бути вчинені як шляхом дії (статті 404, 405, 432 тощо), так і бездіяльності (статті 403, 425, 426 тощо), а також дії та бездіяльності (статті 415, 417, 422 тощо). Деякі склади військових злочинів містять в якості необхідної або кваліфікуючої ознаки вказівку на настання тяжких наслідків (статті 416, 421 тощо): зрив виконання бойового завдання, загибелі людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності підрозділу тощо. Ряд військових злочинів характеризується такими ознаками, як вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі бойових дій.

Ці ознаки свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння. Воєнний стан -- період фактичного знаходження України у стані війни з іноземною державою. Початком воєнного стану є день і час оголошення стану війни або нападу (агресії) на Україну. Закінченням воєнного стану вважається день і час припинення військових дій.

Якщо ж військові дії фактично продовжуються після оголошення про їх припинення, то закінченням воєнного стану слід вважати фактичне закінчення таких дій. Суб'єктивна сторона військових злочинів характеризується або умисною виною (статті 402, 404, 406 тощо), або виною необережною (статті 403, 412 тощо), деякі військові злочини можуть вчинятися як умисно, так і необережно (статті 418, 419, 420 тощо). Суб'єктами військових злочинів можуть бути: а) військовослужбовці Збройних Сил України;

б) військовослужбовці Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України;

в) військовослужбовці військових формувань, утворених відповідно до законів України; г) особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України;

д) військовозобов'язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Таким чином, закон виділяє два види суб'єктів військових злочинів -- військовослужбовців і військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Початком проходження строкової військової служби вважається день явки призовника до військового комісаріату для відправки до військової частини, установи, військового навчального закладу, на підприємство або організацію міністерства оборони. Закінчення цієї служби -- день отримання військовослужбовцем документів від військової частини про звільнення в запас на підставі наказу про відрахування його зі списку особового складу частини. Курсанти військових навчальних закладів проходять військову службу з дня зарахування до цього закладу.

Суб'єктами ряду військових злочинів можуть бути військовополонені ворожої армії, військовослужбовці України під час перебування в полоні у ворога. Не вважаються суб'єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових частин і установ, учні суворовських та нахімовських училищ. Підлягають відповідальності за статтями про військові злочини (з посиланням на ст. 27) будь-які особи, які є співучасниками (організаторами, підбурювачами, пособниками) цих злочинів.

У деяких випадках особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Відповідно до безпосереднього об'єкту можуть бути виділені такі групи військових злочинів:

1) проти порядку підлеглості і військової честі (статті 402--406);

2) проти порядку проходження військової служби (статті 407--409);

3) проти порядку користування військовим майном і його зберігання (статті 410--414); 4) проти порядку експлуатації військової техніки (статті 415--417);

5) проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418--421);

6) проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422);

7) військові службові злочини (статті 423--426);

8) проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій (статті 427--433);

9) злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями (статті 434--435).

2. Характеристика оремих злочинів проти встановленого порядку несення військової служби

2.1 Поняття військового злочину (Стаття 401)

Проте, у цьому визначенні розкриваються не всі ознаки військового злочину, а лише специфічні, які дають змогу відмежувати військові злочини від іншихВодночас, для військових злочинів цілком характерними залишаються і загальні ознаки злочину.

До специфічних ознак військового злочину віднесені спеціальні:

1) об'єкт посягання - встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби;

2) суб'єкт - військовослужбовець, а у разі вчинення більшості військових злочинів також і військовозобов'язаний під час проходження останнім навчальних (перевірних) або спеціальних зборів;

3) кримінальна протиправність - визнання діяння військовим злочином тільки в тому разі, якщо воно прямо передбачене у розділі XIX Особливої частини КК України.

За відсутності принаймні однієї із зазначених ознак діяння не може бути кваліфіковане як військовий злочин. Встановлений порядок несення та проходження військової служби (військовий правопорядок) - це сукупність таких, що виникають у процесі життя і бойової діяльності військ, суспільних відносин, закріплених у законах, військових статутах, положеннях про проходження служби різними категоріями військовослужбовців та інших актах законодавства. Суб'єктами військових злочинів можуть бути тільки військовослужбовці, а також військовозобов'язані під час проходження ними відповідних зборів.

Військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу у ЗС України та інших військових формуваннях. Військова служба - це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних для неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Військовозобов'язаними є особи, які перебувають у запасі ЗС чи інших військових формувань. Згідно з законодавством України вони періодично призиваються на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори. Військовозобов'язані під час проходження ними навчальних або інших зборів прирівнюються до військовослужбовців.

Нарешті, практично неможливим є вчинення військовозобов'язаними будь-яких військових злочинів в умовах воєнного стану, у т.ч. злочинів, передбачених ст. ст. 427, 429 - 435, оскільки з початком воєнних дій усі військовозобов'язані призиваються на військову службу по мобілізації і стають, таким чином, військовослужбовцями. Суб'єктом військових злочинів особа може бути тільки у відповідних часових межах, які визначені у ст. 24 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" - після початку і до закінчення проходження військової служби. Громадяни України, які проходять альтернативну службу, не є військовослужбовцями. Із спеціальним суб'єктом військових злочинів як специфічною їх ознакою пов'язані деякі питання кваліфікації цих злочинів. Згідно з ч. З ст. 401, співучасть у військових злочинах осіб, не зазначених у цій статті, тягне відповідальність за відповідними статтями розділу XIX Особливої частини КК.

Положення, що міститься у ч. 4 ст. 401 КК, означає, що особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, як правило, за певних, дещо особливих умов. За загальним правилом, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із вчиненим військовим злочином поєднується із застосуванням до військовослужбовця (військовозобов'язаного) дисциплінарного стягнення. У разі вчинення військовослужбовцем (військовозобов'язаним) іншого, не військового злочину, звільнення його від кримінальної відповідальності застосування дисциплінарного стягнення не тягне.

2.2 Непокора (Стаття 402)

Об'єктом злочину є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі.

З об'єктивної сторони злочин може виражатися у двох формах: 1) відкрита відмова виконати наказ начальника; 2) інше умисне невиконання наказу. Під наказом у ст. 401 розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Підлеглий не несе відповідальності за ст. 402 за невиконання наказу начальника, якщо цей наказ був незаконним (відданий невідповідною особою, в неналежному порядку, виходив за межі повноважень командира (начальника), за своїм змістом суперечив чинному законодавству, був пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина).

За умисне ж виконання явно злочинного наказу начальника підлеглий підлягає відповідальності як пособник відповідного військового службового злочину. Непокора вважається закінченою, залежно від форми її вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання. Суб'єктом злочину є військовослужбовець (військовозобов'язаний під час проходження зборів), підлеглий щодо начальника, який віддав наказ. З суб'єктивної сторони злочин у першій його формі може бути вчинений лише з прямим умислом, а в другій - з прямим або непрямим умислом. Мотиви непокори у цілому не мають значення для кваліфікації.

Проте, якщо наказ не виконаний з мотивів його явної незаконності, відповідальність виключається. Якщо сам наказ був законним, але непокора спровокована попередніми незаконними діями начальника щодо даного підлеглого, питання про відповідальність має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи. Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його групою осіб; 2) спричинення ним тяжких наслідків. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) в умовах воєнного часу; 2} в бойовій обстановці.

2.3 Невиконання наказу (Стаття 403)

Об'єктом злочину є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі.

Об'єктивна сторона злочину характеризується тільки бездіяльністю.

Суб'єктом злочину є військовослужбовець (військовозобов'язаний під час проходження зборів), підлеглий щодо начальника, який віддав наказ.

З суб'єктивної сторони невиконання наказу начальники вчинюється лише з небережності у вигляді злочинної недбалості або злочинної самовпевненості.

2.4 Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків (Стаття 404)

Основний безпосередній об'єкт злочину - порядок підлеглості та військової честі. Його факультативним додатковим об'єктом можуть бути життя і здоров'я людини, її воля, честь і гідність.

З об'єктивної сторони злочин може полягати тільки у діях, які можливі удвох формах: 1) опір начальникові, а також іншій особі, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби; 2) примушування начальника, а також іншої особи, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби, до порушення цих обов'язків.

Під особою, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби, в цій статті розуміються черговий або днювальний роти, парку, військового ешелону, контрольно-пропускного пункту, начальник варти та його помічник, розвідний, вивідний і чатовий, представник військової автомобільної інспекції, військовослужбовці, які входять до складу наряду з охорони державного кордону, конвою, патрульного наряду та деякі інші особи, на яких тимчасово або за спеціальним дорученням повноважного командування покладені повноваження представників влади.

Суб'єктом злочину є військовослужбовець (військовозобов'язаний під час зборів), який є підлеглим щодо відповідного начальника, а так само інший військовослужбовець, якщо опір (примушування) вчинені ним щодо особи, яка виконує покладені на неї обов'язки з військової служби. У разі, коли дії, які із зовнішньої сторони полягають в опорі, вчинюються військовослужбовцем щодо особи, яка не є для нього начальником і не виконує у цей час обов'язків з військової служби (наприклад, рядовим - щодо сержанта іншої військової частини), вони, з урахуванням конкретних обставин справи можуть кваліфікуватися як порушення статутних правил відносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості або як злочин проти життя та здоров'я особи, або як злочин проти авторитету органів державної влади тощо. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) групою осіб; 2) із застосуванням зброї; 3) із спричиненням тяжких наслідків.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його в умовах воєнного стану або 2) в бойовій обстановці (ч. З ст. 404), а так само 3) вчинення дій, передбачених ч. ч. 2 або 3 ст. 404, якщо вони були пов'язані з умисним вбивством начальника чи іншої особи, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби (ч. 4 ст404).

2.5 Погроза або насильство щодо начальника (Стаття 405)

Основним безпосереднім об'єктом злочину є порядок підлеглості та військової честі, а його додатковим обов'язковим об'єктом - життя і здоров'я особи. З об'єктивної сторони злочин виражається у діях і може мати такі форми:

1) погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 1 ст. 405);

2) заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 2 ст. 405).

Погроза може бути усна, письмова чи виражена жестами, висловлена один раз чи систематично, начальнику безпосередньо або через третіх осіб адресована одночасно кільком начальникам. Погрозу, виражену шляхом направлення у бік начальника зарядженої зброї, треба відрізняти від замаху на вбивство.

Суб'єктом злочину може бути лише військовослужбовець (військовозобов'язаний підчас проходження зборів), який є підлеглим щодо начальника, якому він погрожує або проти якого здійснює насильство 3 суб'єктивної сторони злочин вчинюється тільки з прямим умислом Обов'язковою ознакою злочину є мотив погроза або насильство щодо начальника здійснюються із за невдоволення службовою діяльністю начальника взагалі або невдоволення його конкретним вчинком чи рішенням, прийнятим у зв'язку з виконанням ним обов'язків по військовій службі.

Кваліфікованими видами цього злочину є вчинення його 1) групою осіб, 2) із застосуванням зброї 3) в умовах воєнного стану, 4) в бойовій обстановці.

2.6 Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (Стаття 406)

Основний безпосередній об'єкт злочину - порядок взаємовідносин між військовослужбовцями, які не знаходяться у відносинах підлеглості, додатковий обов'язковий об'єкт - честь і гідність людини Додатковим факультативним його об'єктом можуть бути життя і здоров'я людини, інші суспільні цінності. 3 об'єктивної сторони злочин полягає у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості що виявилося у 1) завданні побоїв, 2) вчиненні іншого насильства.

Під статутними правилами відносин між військовослужбовця- ми слід розуміти правила, визначені передусім Статутом внутрішньої служби і Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, дія яких поширюється на інші військові формування України.

Суб'єктом злочину є військовослужбовець, який не знаходиться у відносинах підлеглості з потерпілим.

Суб'єктивна сторона злочину у цілому характеризується виною у формі умислу. При цьому ставлення особи до застосування насильства може характеризуватися тільки прямим умислом, а до його наслідків - будь-якою формою вини. У будь-якому випадку винний має усвідомлювати, що насильство вчиняється ним щодо військовослужбовця, з яким у нього відсутні відносини підлеглості. Мотиви цього злочину, як правило, не є особистими. Звичайно, вони пов'язані з виконанням обов'язків з військової служби.

Кваліфікуючими ознаками злочину є порушення вказаних правил: 1) щодо кількох осіб; 2) яке заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження; 3) яке має характер знущання або глумлення над військовослужбовцем. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є: 1} вчинення його групою осіб; 2) застосування зброї; 3) тяжкі наслідки.

2.7 Самовільне залишення військової частини або місця служби (Стаття 407)

Об'єкт злочину - порядок проходження військової служби. З об'єктивної сторони злочин полягає у діях або бездіяльності і має складну структуру можливих форм його прояву:

1) самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю понад три доби, але не більше місяця (ч. 1 ст. 407);

2) нез'явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця (ч. 1 ст. 407);

3) самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю: а) понад десять діб. але не більше місяця; б) хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року (ч. 2 ст. 407);

4) нез'явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю: а) понад десять діб, але не більше місяця; б) хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року (ч. 2 ст. 407);

5) самовільне залишення військової частини або місця служби будь-яким військовослужбовцем тривалістю понад один місяць (ч. З ст. 407);

6) нез'явлення вчасно на службу без поважних причин будь-якого військовослужбовця тривалістю понад один місяць (ч. З ст. 407). Самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений надавати такий дозвіл.

Злочин є закінченим у момент, коли військовослужбовець прибув до військової частини (до місця служби), або був затриманий, або з'явився з повинною до органу дізнання, слідчого або військо- вого прокурора, або з'явився до військової комендатури чи війсь- кового комісаріату тощо. Якщо винний з метою самовільного залишення частини підробив відпускний квиток, посвідчення про відрядження, записку про звільнення, направлення на лікування тощо, його дії мають кваліфікуватися за ст. 409 як ухилення від військової служби шляхом підроблення документів, а якщо документ не підроблявся, але військовослужбовцем був представлений підложний документ, - за ст. 409 як ухилення від військової служби шляхом іншого обману. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 407, є військовослужбовець строкової служби (див. коментар до ст. 401), а суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті, - будь-який інший військовослужбовець.

3 суб'єктивної сторони злочин у першій, третій і п'ятій його формах характеризується у цілому умисною формою вини. При цьому до самого факту самовільного залишення частини (місця служби) винний ставиться з прямим (інколи - непрямим) умислом, а до тривалості такого залишення - з умислом або необережністю. Для другої, четвертої і шостої форм злочину характерним може бути умисел (прямий і непрямий), а в окремих випадках (найчастіше при нез'явленні вчасно на службу тривалістю у кілька діб) - необережність (злочинна самовпевненість і злочинна недбалість). При цьому вказані форми вини стосуються самого факту нез'явлення вчасно на службу, поважних причин такого нез'явлення та (або) його тривалості.Мотиви злочину можуть бути різними, при цьому особа не має за мету ухилитися від військової служби взагалі. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

2.8 Дезертирство (Стаття 408)

Об'єкт злочину - порядок проходження військової служби. З об'єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез'явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб'єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з'явився в частину (до місця служби) в установлений строк. Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.

Суб'єкт злочину - будь-який військовослужбовець. Військовозобов'язаний суб'єктом цього злочину бути не може, оскільки навчальні (перевірні) і спеціальні збори не є видом військової служби (вони є видом виконання військового обов'язку в запасі).

Від злочину, передбаченого ст. 407, злочин, передбачений ст. 408, відрізняється в основному за своєю суб'єктивною стороною. Дезертирство завжди вчинюється з прямим умислом. Крім того, обов'язковою ознакою цього складу злочину є мета: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби не протягом трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. Кваліфікованими видами дезертирства (ч. 2 ст. 408) є вчинення його: 1) зі зброєю; 2) за попередньою змовою групою осіб, а особливо кваліфікованими (ч. З ст. 408} - дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці..

2.9 Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (Стаття 409)

Об'єкт злочину - порядок проходження військової служби 3 об'єктивної сторони злочин проявляється у формі 1) ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом а) самокалічення б) симуляції хвороби, в) підроблення документів, г) іншого обману (ч.1 ст. 409), 2) відмови від несення обов'язків військової служби (ч 2 ст 409) Ухилення від несення обов'язків військової служби незалежно від того, яким шляхом воно досягнуте, а також відмова від несення таких обов'язків вважаються закінченим злочином з моменту фактичного припинення несення обов'язків військової служби.

Суб'єктом злочину є тільки військовослужбовець (незалежно від категорії). З суб'єктивної сторони злочин характеризується наявністю прямого умислу. Тому, якщо військовослужбовець під час несення вартової служби вчинив самокалічення, наприклад з метою інсценування нападу на нього й одержання заохочення, він має нести відповідальність тільки за порушення правил вартової служби. Не несе кримінальну відповідальність і військовослужбовець, який хоча й вчинив самокалічення, але умисел його був спрямований на самогубство. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

2.10 Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (Стаття 410)

Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення права власності щодо військового майна. Додатковим факультативним об'єктом у різних формах цього злочину можуть бути життя і здоров'я, воля, честь і гідність людини.

Предметом злочину е: зброя, бойові припаси, вибухові або інші бойові речовини, засоби пересування, військова та спеціальна техніка, інше військове майно. З об'єктивної сторони злочин характеризується діями, які можуть виразитися у таких формах: 1) викрадення військового майна; 2) привласнення військового майна; 3) вимагання військового майна; 4) заволодіння військовим майном шляхом шахрайства (ч. 1 ст. 410); 5) заволодіння військовим майном військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем (ч. 2 ст. 410); 6) розбій з метою заволодіння окремими видами військового майна - зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою (ч3 ст. 410).

Суб'єктом даного злочину в силу прямої вказівки законодавця є військовослужбовець. З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у вигляді прямого умислу. Мотивом злочину може бути користь, помста тощо, але на кваліфікацію злочину мотив не впливає.

Кваліфікованими видами викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем військового майна або заволодіння ним шляхом шахрайства є вчинення таких дій: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) якщо це заподіяло істотну шкоду (ч. 2 ст. 410).

Особливо кваліфікованими видами перелічених дій, а також кваліфікованим видом заволодіння військовим майном військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем є вчинення їх в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а особливо кваліфікованим видом вимагання військового майна - вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого (ч. 3 ст. 410).

2.11 Умисне знищення або пошкодження військового майна (Стаття 411)

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є порядок здійснення права власності щодо військового майна. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя і здоров'я людини, довкілля тощо. Предмет злочину- зброя, бойові припаси, засоби пересування, військова та спеціальна техніка та інше військове майно. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення або пошкодження військового майна і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками. Суб'єкт злочину - будь-який військовослужбовець, а так само військовозобов'язаний під час проходження ним відповідних зборів. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого). Проте, як умисним, так і необережним може бути ставлення винного до наслідків у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 411).

Кваліфікованими видами злочину є знищення або пошкодження військового майна: 1) вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом; 2) які спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 411), а особливо кваліфікованими - вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 411, в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 411).

2.12 Необережне знищення або пошкодження військового майна (Стаття 412)

Об'єктом цього злочину є порядок здійснення права власності щодо військового майна.

Об'єктивна сторона характеризується суспільне небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення або пошкодження майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками. Суб'єкт злочину - будь-який військовослужбовець (військовозобов'язаний під час проходження відповідних зборів).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини: особа передбачає, що внаслідок вчинюваних нею дій можуть виникнути такі наслідки, як знищення (пошкодження) військового майна та пов'язані з ними наслідки у вигляді заподіяння шкоди у великих розмірах, а також загибель людей чи інші тяжкі наслідки, але легковажно розраховує на відвернення вказаних суспільне небезпечних наслідків, або не передбачає можливості настання вказаних наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати.

2.13 Марнотратство або втрата військового майна (Стаття 413)

Об'єкт злочину - порядок користування військовим майном. Злочин може мати такі форми: 1) продаж, застава, передача в користування виданих для особистого користування предметів обмундирування або спорядження (марнотратство); 2) порушення правил зберігання виданих для особистого користування предметів обмундирування або спорядження, що потягло їх втрату або зіпсування (ч. 1 ст. 413); 3) порушення правил зберігання ввірених для службового користування предметів військового майна, що потягло їх втрату або зіпсування (ч. 2 ст. 413).

Суб'єктом злочину у перших двох його формах є військовослужбовець строкової служби, а в третій формі - будь-який військовослужбовець, а також військовозобов'язаний під час проходження ним зборів. Військовозобов'язані під час проходження зборів за продаж, заставу, передачу в користування предметів обмундирування або спорядження, а так само за втрату та зіпсування цих предметів внаслідок порушення правил їх зберігання несуть лише дисциплінарну та матеріальну відповідальність.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується у першій його формі виною у вигляді прямого умислу, а в інших формах - необережністю.

2.14 Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення (Стаття 414)

Основний безпосередній об'єкт злочину - порядок експлуатації військової техніки (частиною якого є порядок поводження з речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення). Його додатковим обов'язковим об'єктом є здоров'я людини, а додатковим факультативним об'єктом можуть бути життялюдини, право власності, довкілля тощо.

Предметом злочину є зброя, бойові припаси, вибухові, радіоактивні та інші речовини і предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. З об'єктивної сторони злочин характеризується суспільне небезпечними діями чи бездіяльністю у вигляді порушення правил поводження з речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, наслідками у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень чи іншими наслідками і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками. Суб'єктом злочину є будь-який військовослужбовець, а так само військовозобов'язаний під час проходження зборів.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною в формі необережності. Кваліфікуючими ознаками злочину е наслідки у вигляді: 1} заподіяння тілесних ушкоджень кільком особам; 2) смерті потерпілого, а особливо кваліфікуючими: 1) наслідки у вигляді загибелі' кількох осіб; 2) інші тяжкі наслідки.

2.15 Порушення правил водіння або експлуатації машин (Стаття 415)

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є правила водіння й експлуатації наземної військової техніки, його додатковим обов'язковим об'єктом є життя і здоров'я людини.

Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями або бездіяльністю у вигляді порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, суспільне небезпечними наслідками у вигляді нещасних випадків з людьми, загибелі їх чи інших тяжких наслідків і причинним зв'язком між вказаними діяннями і наслідками. Формами цього злочину є: 1) порушення правил водіння бойової, спеціальної чи транспортної машини, 2) порушення правил експлуатації таких машин. Суб'єктом цього злочину може бути військовослужбовець (військовозобов'язаний підчас проходження зборів), що несе відповідальність за експлуатацію військової машини або безпосередньо керує нею. З суб'єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини.

Кваліфікуючою ознакою злочину є загибель кількох осіб.

2.16 Порушення правил польотів або підготовки до них (Стаття 416)

Основний безпосередній об'єкт злочину - порядок здійснення польотів та підготовки до них, а також порядок експлуатації військових повітряних апаратів, Його додатковим обов'язковим об'єктом є життя та здоров'я людини і право власності. З об'єктивної сторони злочин характеризується суспільне небезпечним діянням (діями або бездіяльністю), суспільне небезпечними наслідками у вигляді катастрофи або інших тяжких наслідків, причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками, і може виражатися у порушенні правил: 1) польотів; 2) підготовки до польотів; 3) експлуатації повітряних апаратів. Суб'єктом злочину можуть бути військовослужбовці - члени екіпажу військового повітряного судна (командир судна, штурман, бортінженер тощо), а також інші особи, на яких відповідними нормативно-правовими актами покладені обов'язки по забезпеченню правил польотів чи підготовки до них (керівник польотів, технік літака, механік, диспетчер тощо), - військовослужбовці та військовозобов'язані під час проходження зборів.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується в цілому необережною формою вини. Ставлення ж до порушення конкретних правил може бути й умисним.

2.17 Порушення правил кораблеводіння (Стаття 417)

Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок кораблеводіння, якого мають дотримуватися військові кораблі, Його додатковим обов'язковим об'єктом є життя та здоров'я людини і право власності. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечним діянням (діями або бездіяльністю) у вигляді порушення правил кораблеводіння, суспільно небезпечними наслідками у вигляді загибелі людей, загибелі корабля або інших тяжких наслідків, причинним зв'язком між вказаними діяннями та наслідками. Суб'єктом злочину є військовослужбовець, який знаходиться при виконанні обов'язків по управлінню кораблем. Здебільшого ним є командир військового судна. Адже саме командир корабля відповідає за безпеку кораблеводіння і маневрування корабля.

З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений тільки через необережність.

2.18 Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання (Стаття 418)

Об'єкт злочину - порядок несення вартовоЇ (вахтової) служби і патрулювання.

Злочин може виразитися у порушенні статутних правил: 1) вартової (вахтової) служби; 2) патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) або патрулювання. Його об'єктивна сторона характеризується суспільне небезпечними діяннями та наслідками, а також причинним зв'язком між, ними. Суб'єктом злочину у першій його формі є військовослужбовець. Суб'єктом злочину у другій формі може бути військовослужбовець (військовозобов'язаний під час проходження зборів) - начальник патруля або патрульний. З суб'єктивної сторони порушення статутних правил вартової (вахтової) служби і патрулювання може бути вчинене як умисно, так і через необережність. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

2.19 Порушення статутних правил несення прикордонної служби (Стаття 419)

Об'єктом злочину є порядок несення прикордонної служби. Об'єктивна сторона злочину передбачає дію або бездіяльність у вигляді порушення правил несення прикордонної служби.

Суб'єктом злочину є військовослужбовець, який входить до складу наряду з охорони державного кордону України. Таким нарядом визнається група озброєних прикордонників, що виконують наказ по охороні державного кордону України. Початок і кінець перебування в складі такого наряду визначається моментом отримання наказу на охорону державного кордону і доповіддю про повернення з наряду.

Суб'єктом цього злочину може бути військовослужбовець, який входить до будь-якого із нарядів, завданням яких є охорона державного кордону. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю. Тяжкі наслідки є кваліфікуючою ознакою злочину.

2.20 Порушення статутних правил несення бойового чергування (Стаття 420)

Об'єктом злочину є порядок несення бойового чергування

3 об'єктивної сторони злочин полягає в порушенні правил несення бойового чергування (бойової служби).

Суб'єктом злочину є військовослужбовець (військовозобов'язаний під час проходження зборів), який входить до складу чергових сил бойового чергування, тобто до бойових обслуг, чергових змін пунктів управління, сил і засобів бойового забезпечення та обслуговування.

Суб'єктивна сторона злочину може характеризуватися як умислом, так і необережністю.

2.21 Порушення статутних правил внутрішньої служби (Стаття 421)

Об'єкт злочину - порядок несення внутрішньої служби (крім варти, вахти, патрулювання і бойового чергування).

Об'єктивна сторона злочину характеризується порушенням певних правил, суспільне небезпечними наслідками у вигляді тяжких наслідків, запобігання яким входило в обов'язки даної особи, і причинним зв'язком між вказаними діяннями і наслідками. Суб'єктами злочину, що розглядається, можуть бути військовослужбовці (військовозобов'язані під час проходження зборів), які входять до добового наряду частини (крім варти, вахти і бойового чергування).

З суб'єктивної сторони злочин характеризується умислом або необережністю. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

2.22 Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (Стаття 422)

Об'єкт злочину - порядок зберігання військової таємниці. Злочин може виражатися у таких формах;

1) розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради (ч. 1 ст. 422),

2) порушення встановлених правил поводження з документами або матеріалами, що містять відомості Військового характеру, які становлять державну таємницю, а також з предметами; відомості про які становлять державну таємницю, що потягло їх втрату (ч. 2 ст422).

Таким чином, з об'єктивної сторони злочин характеризується суспільне небезпечними діями або бездіяльністю, а в другій його формі - також суспільне небезпечними наслідками і причинним зв'язком між діянням і його наслідками. 'Відповідно, предметом злочину у першій його формі є відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, у другій - документи, матеріали, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також предмети, відомості про які становлять державну таємницю.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 422, як випливає із диспозиції цієї норми, є будь-який військовослужбовець або військовозобов'язаний під час проходження зборів, незалежно від того, яким чином відповідні відомості стали йому відомі. Суб'єкт злочину, передбаченого ч, 2 ст. 422, спеціальний: ним є особа, якій відповідні документи, матеріали чи предмета були довірені.

З суб'єктивної сторони злочин у першій його формі може бути вчинений умисно чи необережно, а у другій - тільки необережно. Тяжкі наслідки (ч. З ст. 422) є кваліфікуючою ознакою злочину, що розглядається.

2.23 Зловживання військової службової особи владою або службовим становищем Стаття 423

Об'єктом злочину є порядок виконання військовими службовими особами військових формувань України своїх повноважень по забезпеченню військового правопорядку у сферах: використання військового майна (при незаконному використанні транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна), проходження військової служби військовослужбовцями і виконання трудових обов'язків робітниками і службовцями військових формувань (при незаконному використанні підлеглого для особистих-послуг чи послуг іншим особам) та в інших сферах життєдіяльності військових формувань України (при іншому зловживанні військової службової особи владою або службовим становищем). Предметами злочину є транспортні засоби, споруди та інше військове майно. Обов'язковою ознакою другої форми цього злочину є підлеглий, який може виступати як потерпілий. Підлеглими у військового начальника можуть бути як військовослужбовці та військовозобов'язані під час проходження відповідних зборів, так і робітники та службовці того чи іншого військового формування, З об'єктивної сторони цей злочин, на відміну від злочину, передбаченого ст. 364, може виразитися тільки в діях - у порушенні службових прав і обов'язків, яке винний міг скоїти лише завдяки своєму службовому становищу. Суб'єктом злочину може бути тільки військова службова особа.

На визначення суб'єктивної сторони злочину істотно впливає його специфіка, яка полягає у тому, що зловживання владою або службовим становищем є не самоціллю, а способом, за допомогою якого службова особа хоче домогтися певного вигідного для себе. чи інших осіб результату. Вина при зловживанні військової службової особи владою чи службовим становищем може бути умисною або мати змішану форму.

Кваліфікуючою ознакою злочину є спричинення тяжких наслідків. Якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків, то тяжкими наслідками вважається шкода, яка більше ніж у п'ятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2.24 Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (Стаття 424)

Об'єктом злочину є порядок виконання військовими службовими особами військових формувань України своїх повноважень по забезпеченню військового правопорядку. Обов'язковим додатковим об'єктом перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень є честь та гідність підлеглого, а при застосуванні насильства щодо підлеглого - життя, здоров'я, воля, честь та гідність підлеглого.

З об'єктивної сторони перевищення влади чи службових повноважень може проявитися тільки в діях, які виражаються у формі; 1) застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого (ч. 2 ст. 424); 2) перевищення дисциплінарної влади (ч. 2 ст. 424); 3) застосування насильства щодо підлеглого (ч. 2 ст. 424); 4) іншого перевищення влади чи службових повноважень (ч. 1 ст. 424), 3 суб'єктивної сторони перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень характеризується умисною або змішаною формою вини. Кваліфікуючими ознаками злочину у його першій-третій формах є вчинення його із застосуванням зброї, а крім того, у будьякій із його форм - спричинення тяжких наслідків.

2.25 Недбале ставлення до військової служби (Стаття 425)

Об'єктом злочину є порядок виконання військовими службовими особами військових формувань України своїх повноважень по забезпеченню військового правопорядку.

З об'єктивної сторони злочин характеризується суспільне небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільне небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв'язком між вказаними бездіяльністю ї наслідками.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується необережністю - злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці

2.26 Бездіяльність військової влади (Стаття 426)

Об'єктом злочину є порядок виконання військовими службовими особами військових формувань України своїх повноважень по забезпеченню військового правопорядку.

З об'єктивної сторони злочин може проявитися тільки у суспільно небезпечній бездіяльності.

Крім того, його обов'язковими ознаками є суспільне небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди і причинний зв язок між вказаними бездіяльністю і наслідками формами цього злочину є

1) неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим

2) непорушення кримінальної справи щодо підлеглого який" вчинив злочин,

3) інше невиконання дій, які військова службова особа за своїми службовими обов'язками повинна була виконати Суб'єктом злочину у першій його формі є військовий начальник (про його поняття див. коментар до ст. 423), у другій - командир військової частини (полку, корабля 1 чи 2 рангу, окремого батальйону), з'єднання, начальник військової установи ЗС чи іншого військового формування (скажімо, ректор військової академії, начальник шпиталю, директор військового господарства, начальник військового ремонтного підприємства тощо), у третій - будь-яка військова службова особа.

З суб'єктивної сторони бездіяльність військової влади характеризується умисною або змішаною формою вини. При цьому ставлення військової службової особи до невиконання нею певних дій завжди є умисним.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення йото в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

2.27 Здача або залишення ворогові засобів ведення війни (Стаття 427)

Об'єктом злочину є порядок виконання військовим начальником свого військового обов'язку в умовах бойової обстановки.

З об'єктивної сторони злочин характеризується суспільне небезпечними діями або бездіяльністю, які можуть виразитися у формі: 1) здачі ворогові начальником ввірених йому військових сил; 2) не зумовленого бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни.

Суб'єктом злочину є військовий начальник (про його поняття див. коментар до ст. 423).