Правове регулювання охорони і раціонального використання земель

Існує й такий захід впливу щодо порушників земельного законодавства, як повернення самовільно зайнятих земельних ділянок. Стаття 212 Земельного кодексу України наголошує, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Важливе значення для розширення форм цивільно-правової і земельно-правової охорони прав власників землі та землекористувачів має введення земельного кадастру, що включає дані щодо якості земель.

Отже, питання покращання якості земель були і залишаються актуальними. Держава і господарства виділяють значні капіталовкладення для створення нових поливних земель, вапнування кислих ґрунтів, очищення полів від кущів і каміння, покращання природних кормових угідь, боротьбу з водною і вітровою ерозією. І хоча ведеться велика робота з організації охорони ґрунтів, є ще недоліки, зокрема, порушення встановлених сівозмін, невнесення в землю добрив та інших порушень агротехніки; має місце і пряма безгосподарність, що призводить до зниження родючості ґрунтів і погіршення їх якісного складу. Винні в цьому мають нести майнову відповідальність.

До запровадження обліку земель за їх якістю не можна було пред'явити яких-небудь обрунтованих претензій до землевласників і землекористувачів за погіршення якості ґрунтів, але тепер для цього можуть бути використані дані державного земельного кадастру. Отже, його введення призводить до істотної зміни характеру майнових спорів, що виникають у сфері земельних відносин, з'являється можливість конкретизувати і відповідальність за псування землі, зокрема, майнову відповідальність.

Як свідчить практика, чинні норми цивільного права і спеціальні норми про відшкодування збитків, завданих порушеннями земельного законодавства, не забезпечують повного і беззастережного цивільно-правового регулювання і охорони земельних відносин.

Висновки

Отже, земля, з однієї сторони, виступає як самостійний об'єкт господарського використання, а з іншої -- є складовою довкілля, яка сприяє формуванню складних природних утворень, тобто екологічних систем, справляє біологічний вплив на створення ландшафтів та інших природних комплексів. Вона становить матеріальну основу для існування і функціонування багатьох інших природних компонентів, які за своїми природними властивостями формують біосферу, тобто сферу життя для людини та інших живих організмів. Таким чином, земля є незаперечною умовою, засобом, джерелом та місцем життєдіяльності людини, існування інших живих біологічно активних організмів та об'єктів неживої природи (надр та ін.).

Забезпечення раціонального використання та охорони земель -- один з основоположних принципів Земельного кодексу України. Під раціональним використанням землі розуміють досягнення необхідного результату від господарської експлуатації землі при мінімальних затратах з одночасним її збереженням і покращенням в процесі використання. Під правовою ж охороною земель розуміють систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

На сьогодні прийнято значну кількість нормативно-правових актів спрямованих на регулювання земельних відносин, раціональне використання і охорону земель. Однак незважаючи на це, їх положення недостатньо чітко або взагалі не виконуються. Більше того, окремі статті законів слід докорінно змінити або взагалі вилучити.

Так, в Законі України „Про плату за землю” занадто розширено перелік юридичних осіб, які звільняються від податку, або користуються його зменшеною сумою. Перелік треба скоротити.

Також закон не передбачає проведення інвентаризації платників податку. Це не зроблено належним чином до цього часу. Тому в оновленому варіанті закону слід усунути цей недолік.

Чинний закон про плату за землю не враховує того, що нові приватні власники повинні брати активну участь в охороні земель. Тому в законі треба більш чітко прописати, на які види робіт спрямовуються кошти, зібрані з податків, а які фінансуються за рахунок самих землевласників.

У науково-виробничих колах України вже сформувалася прогресивне уявлення про неприпустимість збереження площі ріллі у таких, як тепер, масштабах. На жаль, можливість хоча б трохи виправити сформоване положення під час проведення земельної реформи, не була використана. Земельна реформа проводилася в межах зафіксованих раніше контурів угідь. Практично не було зменшено площі ріллі за рахунок схилових і заплавних земель, тобто навіть у цілком очевидних випадках. Потрібно ж було просто перевести такі землі в іншу категорію сільськогосподарських земель або тимчасово законсервувати. На жаль, лише в 1999 році Колегія Міністерства аграрної політики вирішила частину земель вивести з ріллі і, таким чином, виключити її з використання у сівозмінах і відповідно в реформуванні. Проте, зроблено це було з явним запізненням.

Зазначимо, що земельна реформа не створила екологічно сталого збалансованого землекористування. Держава фактично відмовилась від управління земельними ресурсами, примножила чисельність землевласників (тобто об'єктивно значно ускладнила процес регулювання), і водночас не сформувала чіткої законодавчої бази. Криза в економіці, достатньо жорсткі, переважно монетарні, шляхи переходу до ринку, явне відставання банківської сфери, дуже складна і невигідна процедура кредитування - все це сприяло тому, що питання охорони земель стали другорядними. Такий стан повинен бути виправлений і, перш за все, за рахунок термінового прийняття серії (пакету) відповідних законів. Дуже важливо створити атмосферу найбільшого сприяння охороні земель, особливо ґрунтів, для чого доцільно прийняти Закон України "Про ґрунти", в якому будуть даватися визначення поняття "ґрунту", заґальні засади і принципи використання та охорони ґрунтів, право-вий режим ґрунтів, функції органів державної влади місцевого самовря-дування та спеціальних органів щодо контролю за використанням і охороною ґрунтів, прав і обов'язків суб'єктів, які здійснюють викори-стання та експлуатацію ґрунтів, державні гарантії їх прав і обов'язків, а також визначення юридичної відповідальності за порушення вимог чинного законодавства щодо використання і охорони ґрунтів, її види.

Для опрацювання науково-методичної і практично-технологічної бази охорони, економічного та екологічного раціонального використання ґрунтів, постійного їх моніторингу, формування і здійснення адекватної державної ґрунтоохоронної політики необхідне створення і функціонування Служби охорони ґрунтів.

Потребують правового регулювання обов'язки землевласників і землекористувачів щодо проведення консервації еродованих та інших деградованих земель задля забезпечення їх охорони і відтворення родючості ґрунтів; питання про відповідальність за неправильне зберігання знятого родючого шару ґрунту.

Не зайвим було б впровадження державної програми охорони ґрунтів, ряд інших заходів (“День захисту ґрунтів”, Фонд фінансування першочергових антидеградаційних меліорацій, друк принципово нових освітянських підручників для вузів і, особливо, середніх шкіл).

Державну програму охорони ґрунтів треба побудувати на сучасних принципах і враховувати стан земель на підставі даних моніторингу з обов'язковими джерелами фінансування за рахунок державного, обласного, районних бюджетів, а також кошти землевласників. У відповідному законі треба визначити фінансові ресурси з кожного джерела. Особливо важливо віднайти раціональний механізм компромісу між виробничою і охоронною діяльністю на всіх рівнях виконавчої влади і для землевласника. Останній повинен бути зацікавлений у природоохоронній діяльності за рахунок користування різними пільгами щодо кредитів, податків тощо. В країнах Заходу і США опрацьовані відповідні підходи, їх треба вивчити, перевірити і втілити в практику майбутнього законодавства в охороні земель.

Таким чином, пропоную терміново опрацювати і впровадити ряд законодавчих актів з охорони земель, які будуть сприяти більш ефективному ходу земельної реформи, сталому екологічно збалансованому землекористуванню. Зокрема, в першу чергу треба прийняти нову редакцію закону про плату за землю, закони про земельний кадастр і моніторинг, про бонітети і грошову оцінку земель, про вивід із ріллі (консервацію) ерозійно небезпечних і деградованих земель, і, нарешті, відповідну державну програму з визначенням джерел фінансування, включаючи кошти землевласників.

Додаток 1

Прес- реліз

3 липня 2007 року у м. Кривий Ріг (Дніпропетровська область) відбулося виїзне засідання колегії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

У засіданні колегії взяли участь Міністр охорони навколишнього природного середовища України Василь Джарти, Голова Дніпропетровської облдержадміністрації Надія Дєєва, Голова Дніпропетровської облради Юрій Вілкул, заступник Генерального прокурора України Тетяна Корнякова, а також керівники державних комітетів, представники органів місцевої влади та самоврядування, керівники підприємств та громадськість.

Перед початком колегії Міністр Василь Джарти разом з керівництвом області відвідали великі промислові гіганти регіону, зокрема ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» та ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», з метою вивчення ситуації навколо виконання природоохоронних заходів та дотримання екологічного законодавства.

На порядку денному колегії стояли питання: щодо зменшення техногенного впливу виробничої діяльності гірничо-металургійного комплексу на довкілля, виконання у 2006 р. «Програми поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами- забруднювачами на 2006-2015 роки», а також «Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води».

Під час обговорення головної проблеми - впливу діяльності гірничо-металургійного комплексу на рівень техногенного забруднення, було відмічено, що підприємствами галузі експлуатується старе енергоємне обладнання, відсутнє належне оснащення очисними спорудами, постійно порушується технологічний режим експлуатації очисного обладнання.Фактично на межі зриву знаходиться програма поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області на 2006-2015 роки, оскільки із передбачених нею у 2006 році 13 заходів, виконано лише 4.

Щодо екологічного стану басейну Дніпра було відзначено, що протягом останнього десятиріччя продовжується прогресуюче забруднення довкілля головної артерії країни. Серед причин зниження якості водоресурсного потенціалу - великомасштабне перетворення природних водних систем, залучення значних обсягів водних ресурсів у господарський обіг, їх забруднення, зміна умов природного формування стоку.

За результатами засідання колегії Мінприроди були ухвалені рішення, в основу яких покладено два основних підходи: активізація проведення природоохоронних заходів і посилений контроль за дотриманням екологічного законодавства.

Так для зменшення впливу діяльності гірничо-металургійного комплексу було рекомендовано:

Міністерству промислової політики:

- розробити та затвердити в Кабінеті Міністрів України Державну програму з охорони навколишнього природного середовища підприємств гірничо-металургійного комплексу до 2020 року;

- забезпечити залучення коштів іноземних інвестиційних фондів, коштів підприємств у першу чергу на реалізацію основних природоохоронних заходів в містах розташування підприємств гірничо-металургійного комплексу;

- розробити та подати на затвердження Мінприроди галузеві технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин від технологічного устаткування;

- організувати розроблення та затвердження питомих показників (показників емісії) викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на одиницю використаної сировини або виробленої продукції для виробництв та технологічних процесів.

Керівникам підприємств гірничо-металургійного комплексу:

- забезпечити ефективне здійснення моніторингу довкілля, в тому числі здійснення моніторингу геологічного середовища Кривбасу;

- провести низку природоохоронних заходів, серед яких: рекультивація порушених земель, зменшення витрат води, вдосконалення використання оборотного, повторного та послідовного водопостачання; мінімізація та утилізації крупнотонажних відходів; використання хвостів збагачення залізних руд як сировини для отримання концентрату.

Державні управління охорони навколишнього природного середовища у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській та Луганській областях були зобов`язані:

- забезпечити створення електронної бази даних про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та стану забруднення атмосфери;

- запровадити систему звітності керівників підприємств про стан виконання природоохоронних заходів;

- активізувати роботу щодо взаємодії із громадськістю з метою посилення громадського контролю у галузі охорони довкілля.

Щодо питання виконання у 2006 році програми поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області на 2006-2015 роки було доручено Держекоінспекції здійснювати посилений контроль і перевірку за здійсненням природоохоронних заходів підприємствами-забруднювачами. У свою чергу Мінприроди має переглянути розрахунки відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів у повітря з переглядом кориґуючих коефіцієнтів у бік збільшення в 10 разів, а також розробити методику розрахунку збитків через несанкціоноване видалення та розміщення відходів.

Основними акцентами у вирішенні питання щодо екології басейну Дніпра стали рішення зобов'язати:

- підприємства металургійного комплексу та ВАТ „Павлоградвугілля” вжити заходів щодо введення в дію технології доочистки стічних вод;

- Мінприроди, Держводгосп в рамках міжнародного проекту ПРООН-ГЕФ екологічного оздоровлення басейну Дніпра передбачити заходи з упровадження найсучасніших технологій очистки стічних вод для міст Дніпропетровської області, які розташовані в басейні річки;

- Дніпропетровську ОДА спільно з Мінпромполітики та ВАТ „Мітал Стіл Кривий Ріг” вирішити питання щодо статусу обвідного каналу, який у складі технологічного циклу призначений для водовідведення стічних вод у р.Інгулець.

- Мінпромполітики, Мінприроди із залученням НАН України розробити програму боротьби з високомінералізованими кар'єрними та шахтними водами.

Довідково.

1. Підприємства гірничо-металургійного комплексу України належать до найбільш потужних галузей промисловості, яка останніми роками динамічно розвивається. Об'єм виробленої продукції на підприємствах комплексу сягає 33% від загального обсягу виробництва в Україні. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємствами комплексу у 2006 р. склали понад 1,5 млн. тонн, або майже 32% від загальних викидів у державі. Скинуто у поверхневі водні об'єкти 1442,7 млн. м3 зворотних вод, що складає 17% загальних обсягів скидів по Україні, в тому числі: без очистки - 901,5 млн. м3 (63,2%), недостатньо очищених - 484,1 млн. м3 (19,6%). На підприємствах комплексу в 2006 р. утворилось 1420 тис. тонн відходів першого, другого та третього класів небезпеки, що складає майже 53% від загальної кількості таких відходів, утворених в Україні.

2. Дніпропетровська область - одна із найбільш техногенно-напружених в Україні. Обсяги валових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел забруднення по області за 2006 рік складають понад 1,3 млн. тонн, що становить 17% від загальних викидів в Україні. Область займає одну з найвищих сходинок серед регіонів України за обсягами утворення та розміщення відходів. На початок 2007 року обсяг накопичення відходів склав понад 8,5 млрд. т, при щорічному утворенні 200-250 млн. т, обсяг утилізації не перевищує 30-40 %.

3. На території басейну Дніпра нагромаджено сотні великих промислових підприємств, в тому числі таких «брудних» галузей, як металургія, хімія, видобуток руди та вугілля, водомістких галузей, таких як теплова та атомна енергетика. Найбільші обсяги забруднених стічних вод надходить від промислових підприємств - понад 800 млн. м3 (в основному від підприємств чорної металургії та атомних електростанцій) та об'єктів житлово-комунального господарства - понад 1000 млн. м3. Найбільші обсяги скидів зафіксовані у Дніпропетровській області (900,0 тис.тонн), Запорізькій області (108,0 тис.тонн) та м. Києві (146,9 тис.тонн).

Прес-служба Мінприроди,

тел. (044) 206-31-71; e-mail: press@menr.gov.ua

Дата оновлення : 09.07.2007

Список використаної літератури

1. Конституція України. // Преса України. - 1997 р.

2. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2002, - № 3-4

3. Кримінальний кодекс України. - К.: „Вентурі”, - 2001 р.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР додаток до № 51, - 1984 р.

5. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 40-44.

6. Закон України „Про охорону земель” // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 45.

7. Закон України “Про екологічну мережу” від 24 червня 2004 року.

8. Закон України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” від 28 вересня 2000 р.

9. Закон України “Про оцінку земель” від 11 грудня 2003 р. із змінами і доповненнями.

10. Закон України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 р. із змінами і доповненнями.

11. Закон України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” // Відомості Верховної Ради.

12. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні // Відомості Верховної Ради. - 1997. № 24.

13. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”(із наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України.

14. Інструкція щодо стимулювання працівників та розвитку і зміцнення матеріально-технічної бази спеціально уповноважених державних органів, стимулювання громадських інспекторів у сфері охорони природи та раціонального використання природних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки від 20 жовтня 1997 // Урядовий кур'єр - 1997. - №3.

15. Методичні рекомендації щодо економічного стимулювання суб'єктів землекористування за діяльність, пов'язану з охороною земель, та встановлення плати за погіршення природних властивостей угідь. Затв. наказом Держкомзему від 28 грудня 1996 р. // Урядовий кур'єр. - 1997. - №3.

16. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні / Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України. -1997.

17. Положення про громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища. Затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 27.02.2002 // Урядовий кур'єр. - 2002. - №23.

18. Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах. Затв. Указом Президента України від 14 серпня 2000 // Офіційний вісник, 2000 №33.

19. Положення про Державну екологічну інспекцію. Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. // Урядовий кур'єр. - 2001. - №203.

20. Положення про порядок ведення державного земельного кадастру. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. // Урядовий кур'єр. - 1993. - №6.

21. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. // Урядовий кур'єр. - 1993. - №67.

22. Постанова Верховної Ради УРСР “Про земельну реформу” від 18 грудня 1990 р. із змінами і доповненнями / www.rada.gov.ua.

23. Про Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. із змінами і доповненнями / www.rada.gov.ua.

24. Про Національну програму охорони земель на 1996-2005 роки. Розпорядження Президента України від 17 лютого 1996 року // Урядовий кур'єр. - 1996. - №62.

25. Аграрне право України. Підручник / За ред. проф. Янчука. - К.,Юрінком.1996. - 684 с.

26. Андрейцев В.І. Екологічне право, - К.:Вентурі. -1996. - 411 c.

27. Дмитренко Т. Екологічне право України. - К.: Ін Юре, 2001. - 314 с.

28. Жариков Ю.Г. Охрана права землепользования. - М.: Юрид. литер., 1974. - 113С.

29. Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України: навчально-практичний посібник. - Х.: ТОВ „Одісей”, 2003. - 451 с.

30. Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар під ред. Шемшученко Ю. - К.: Вентурі. - 2001. - 534 с.

31. Малишко М.І. Екологічне право України: навчальний посібник. - К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2001. - 285 с.

32. Семчик М. Земельне право України. - К.: Атіка, 1999. - 350 с.

ІІІ Наукові статті і монографії.

33. www.if.gov.ua/cgi-bin/sh.cgi?r=strateg&a=r3.

34. Агрохімічний та агроекологічний стан ґрунтів Івано-Франківської області (Довідник). - Івано-Франківськ, 2005. - 78 с.

35. Багай Н.О. Розвиток законодавства України про охорону земель: проблеми і перспективи / Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції «Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави» [Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 року]. - Івано-Франківськ, 2004. - 217 с.

36. Булигін С.Ю., Шатохін А.В. Сучасне інформаційне забезпечення охорони і раціонального використання земель.

37. Гавриш Н.С. Відповідальність за забруднення та засмічення ґрунтів Автореф. Дисертації. - К.,2001. - 17 с.

38. Гавриш Н.С. Еколого-правові аспекти охорони земельних ресурсів в Україні // Вісник Львів, ун-ту. Сер. Міжнародні відносини. -Львів. - 1999. - Вип. 1. - 311с.

39. Гавриш Н.С. Юридична відповідальність як спосіб правової охорони ґрунтів // Актуальні проблеми держави та права: 36. наук, праць. Вип. 9. - Одеса: Астропринт, 2000. - 356 с.

40. Гетьман А. Процедура реалізації матеріальних норм у галузі екологічного контролю // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - №2. - с. 86-92.

41. Ерофеев Б.В. Земельное право. - М.: МЦУПЛ, 1999. - 560 с.

42. Заревський В.К. Право приватної власності на землі сільськогосподарського призначення: Мографія. - Одеса: Астропринт, 2000. - 136 с.

43. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине: Научно-практическое пособие. - К.: Истина, 2004. - 441 с.

44. Книш В. Принцип поєднання особливостей використання землі як природного ресурсу, основного засобу виробництва і територіального базису // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Івано-Франківськ: „Плай”, 2002. - №10. - 347 с.

45. Книш В.І. Поняття та ознаки принципу забезпечення цільового, раціонального використання та охорони земель / Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції «Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави» [Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 року]. - Івано-Франківськ, 2004. - 217 с.

46. Мироненко І.В. Еколого-правові аспекти регулювання власності на землю / Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції «Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави» [Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 року]. - Івано-Франківськ, 2004. - 217 с.

47. Мунтян В.Л. Правові проблеми раціонального природокористування. - К., 1973. - 134 с.

48. Оверковська Т.К. Юридична природа правової охорони земель в Україні / Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції «Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави» [Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 року]. - Івано-Франківськ, 2004. - 217 с.

49. Орлов Н. Правовая охрана земли с учетом её экологической ценности // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - №5. - 51 с.

50. Петров В.В. Правовая охрана природы в СССР: Учебник. - М.: Юрид. лит., 1984. - 283 с.

51. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. - М.: Статут, 1998. - 235 c.

52. Правовая охрана окружающей среды в области промышленного производства // Под ред. Ю.С.Шемшученко. - К.: Наукова думка, 1986- 412 с.

53. Правовий режим земель. Земельне право // За ред. Г.А.Аксененок, Н.І.Краснова, І.А. Іконицької.-М.: Наука, 1984.- 387 с.

54. Титова. Землі як об'єкт правового регулювання // Право України. - 1998. - №4. - 110 с.

55. Федорович В.І. Про поняття раціонального використання земель / Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції «Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави» [Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 року]. - Івано-Франківськ, 2004. - 217 с.

56. Федотов А. Планета Земля, человечество, экономика // Экономист. - 1995. - № 11. - 67 с.

57. Фролов М.О. Охорона земель як еколого-правовий імператив земельного законодавства// Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права Науковий часопис №3: Наукове вид-во МРУП, 2002. - С.74-75.

58. Шульга А.М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування. Автореф. дисертації. - Х., 2004. - 17 с.

59. Шульга А.М. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. - Харьков: Фирма „Консум” 1998. - 244 с.

60. Юридична енциклопедія: В 6т. / ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін.-К.: Укр. Енцикл.,1998-Т.1 - 657 с.