Особливісті реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю іноземних учасників

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра СГП

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Підприємницьке право»

Тема: Особливість реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю іноземних учасників

Керівник:

А.І. Василенко

Розробив:

студентка гр. МП-06 О.А. Савко

м. Красноармійськ - 2009р

РЕФЕРАТ

42 сторінок, 1 таблиця, _7_ джерел.

Предмет дослідження - суб'єкти підприємницької діяльності.

Мета курсової роботи - висвітлення питання державних гарантій захисту іноземних інвестицій; особливості законодавства про суб'єкти господарської діяльності; проблеми правового регулювання режиму іноземних інвестицій та перспективи залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Для досягнення цієї мети були розв'язанні такі задачі : - розкрито загальні положення про державну реєстрацію суб'єкта господарювання; - висвітлено особливості реєстрації підприємницької діяльності, за участю іноземних представництв; - розглянуто шляхи подолання існуючих проблем іноземного інвестування в економіку України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА : ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ФОРМИ ЗДІФСНЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ; СУБ'ЄКТ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ; РЕЖИМ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ; ДОГОВОРИ ПРО СПІЛЬНУ ІНВЕСТИЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ; ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ; ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО; ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО; ПРЕДСТАВНИЦТВА, ФІЛІЇ ІНОЗЕМНИХ КОМПАНІЙ; ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЛЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Законодавство про суб'єкти господарської діяльності

1.2Форми здійснення підприємницької діяльності

1.3 Державна реєстрація суб'єктів підприємництва

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕЄСТРАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ

2.1 Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій

2.2 Стаття 396. Діяльність суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями в Україні

2.3 Створення і реєстрація спільних підприємств. Реєстрація іноземних представництв

2.4 Порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОДПЛАННЯ ІСНУЮЧИХ ПРОБЛЕМ ІНОЗЕМНОГОІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

3.1 Державні гарантії захисту іноземних інвестицій

3.2 Правове регулювання режиму іноземних інвестицій на території України. 3.3 Перспективи залучення іноземних інвестицій в економіку України……… ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Метою даної роботи є висвітлення питання державних гарантій захисту іноземних інвестицій; особливості законодавства про суб'єкти господарської діяльності; проблеми правового регулювання режиму іноземних інвестицій та перспективи залучення іноземних інвестицій в економіку України. Успішний розвиток економіки України значною мірою залежить від залучення іноземних інвестицій. Залученню іноземних інвестицій в економіку України заважають часті зміни законодавства та відсутність надійних гарантій захисту для іноземних інвесторів, занадто високий рівень ставок оподаткування, складна система ведення бухгалтерського обліку, яка не відповідає міжнародним стандартам. Україна, як і інші держави, що потребують залучення іноземних інвестицій, має спеціальне законодавство, що регулює іноземні інвестиції. Водночас, норми, що стосуються іноземних інвестицій, містяться у податковому, земельному та інших галузях законодавства. Згідно зі ст.400 ГК України відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування, іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору. Спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює іноземне інвестування в Україну, є Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 р. Крім внутрішнього українського законодавства, існує група міжнародних договорів України з окремими країнами про заохочення та взаємний захист інвестицій, що є одним із джерел правового регулювання іноземного інвестування в Україні. Аналіз надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні наша держава ще не створила належної бази для залучення капіталів з - за кордону. Тому найважливішими умовами залучення прямих іноземних інвестицій є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів. Але, одночасно, ці питання не можуть бути вирішенні без загальної соціально - економічної стабілізації в країні [1, с.59]. Отже, розвиток міжрегіонального співробітництва є одним із шляхів до міжнародного безпечного та стабільного економічного розвитку, зміцнення державності. Крім того, міжнародне співробітництво - один із реальних шляхів залучення значних інвестицій в економіку держав. Не враховувати процеси глобалізації, що відбуваються, розвивати регіональні економіки поза основними тенденціями розвитку світової економіки - означає залишитися осторонь інвестиційної світової імперії. У цьому контексті основним завданням для економіки України є вироблення на основі аналізу існуючого становища прогресивних рішень щодо впорядкування інвестиційних відносин і регулювання інвестиційного ринку.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Законодавство про суб'єкти господарської діяльності

Господарська діяльність включає в себе виробничу і комерційну діяльність. За ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» господарська діяльність - це будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару. В навчальній літературі поняття господарська діяльність - це діяльність, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку. Відносини між суб'єктами господарювання і органами управління, між тими, хто господарює (підприємствами і підприємцями) і споживачами продукції, робіт, послуг (державними і громадськими організаціями), що складаються в процесі організації і здійснення господарської діяльності слід назвати господарськими відносинами. Господарське законодавство регулює умови створення і діяльності різних видів суб'єктів. Кожен вид має законодавче визначені назву і правове становище. Суб'єктом господарської діяльності є господарські організації, які на основі юридичне відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції, зареєстровані як юридичні особи безпосередньо здійснюють господарську діяльність і використання її результатів; державні і недержавні органи, які здійснюють управління економікою(міністерства, державні комітети тощо); структурні підрозділи господарських організацій; фізичні особи, зареєстровані як підприємці. До суб'єктів господарської діяльності слід віднести організації будь-яких організаційно-правових форм та форм власності. Суб'єкти господарської діяльності можна поділити на комерційні, мета яких одержати прибуток і некомерційні організації, діяльність яких не пов'язана з одержанням прибутку, або прибуток, одержуваний від такої діяльності, використовується для реалізації завдань, передбачених установчими документами даних організацій. До перших слід віднести підприємства: приватні, колективні, державні, комунальні, господарські товариства, об'єднання підприємств, селянські (фермерські) господарства, страхові компанії, комерційні банки, а також інші комерційні організації, засновані на праві власності, повного господарського відання та оперативного управління. Некомерційними організаціями визнаються установи, які фінансуються державою або іншим власником, товарні і фондові біржі, споживчі кооперативи, громадські, релігійні організації, політичні партії, благодійні та інші фонди. Кожен з видів суб'єктів господарської діяльності має свої певні завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк - кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади - управлінську діяльність в економіці. Завдання суб'єктів господарського права врегульовані в їхніх установчих документах. Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта господарського права, визначених в статуті або в установчому договорі, виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб'єктів визначаються господарським законодавством. Права суб'єктів можна класифікувати відповідно до їхнього змісту: - засновницькі права - включають право на вільний вибір засновниками видів діяльності, право на вибір організаційно-правової форми, право на прийняття рішення про створення та припинення діяльності підприємства; - права в галузі управління - самостійно визначати структуру підприємства, приймати і змінювати установчі документи, затверджувати положення про структурні підрозділи, формувати органи управління і контролювати їхню діяльність, призначати посадових осіб тощо; - майнові права - мати на підставі певного речового права основні фонди, обігові кошти, інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства, вести господарську та комерційну діяльність, бути позивачем і відповідачем у судових органах, розпоряджатися майном, набувати на законних підставах майно. Поняття підприємницької діяльності розкриває ст. 1 Закону України «Про підприємництво», за якою підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. З даного визначення випливають певні необхідні правові вимоги до підприємницької діяльності. В першу чергу це безпосередня самостійна і систематична діяльність Це означає, що підприємець починає і проводить свою діяльність на свій розсуд, без будь-яких застережень. Підприємницька діяльність повинна носити постійний характер. По-друге - підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це означає, що підприємець приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. По-третє - метою підприємницької діяльності є одержання прибутку. Для цього і починає підприємницьку діяльність підприємець. Тобто, характерною ознакою підприємницької діяльності є її комерційний характер. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: - громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; - юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність"; - об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції. Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарського суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

1.2 Форми здійснення підприємницької діяльності

Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства. Створення та діяльність юридичних осіб - суб'єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми неможливе без установчих документів. Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Перелік організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, які діють в Україні

Підприємство в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав. Установчі документи підприємства з іноземними інвестиціями повинні містити дані, що передбаченні чинним законодавством України у відповідності до організаційно-правової форми підприємства. Іноземні інвестори мають право здійснювати підприємницьку діяльність в таких формах:

- часткова участь в підприємстві, які створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств ( акції підприємств або частки в статутному капіталі);

- створення підприємства яке повністю належить іноземному інвестору; створення філій чи інших відокремлених підрозділів інших юридичних осіб; придбання у власність діюче підприємство;

- в інших формах передбачених законодавством України, в тому числі без створення юридичної особи на основі укладених угод із суб'єктами господарської діяльності.

Як показує практика в Україні, найбільш поширеними формами організаційно-правової форми здійснення господарської діяльності, в тому числі за участю іноземних інвесторів є :

- Приватний підприємець ;

- Приватне підприємство;

- Дочірнє підприємство;

- Товариство з обмеженою відповідальністю;

- Філія, представництво.

Приватний підприємець - фізична особа, - громадянин України, іноземний громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність в Україні. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Дана форма підприємництва для іноземних громадян не має широкого масштабу в Україні. Приватне підприємство - визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Дочірнє підприємство - підприємство, єдиним засновником і власником якого є інше підприємство. Дана форма господарювання являється найбільш вдалою для іноземного інвестора, який намагається повністю контролювати господарську діяльність створеного на території України підприємства. В силу залежності дочірнього підприємства тільки від єдиного засновника ( іноземного інвестора), прийняття важливих рішень здійснюються в найкоротші терміни та в найбільш вигідним для інвестора направленні. Однак, нерідко у іноземного інвестора виникає необхідність здійснювати господарську діяльність на території України в партнерстві з українськими юридичними чи фізичними особами. В такому разі найбільш вдалою та поширеною формою підприємництва є створення господарського товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю - є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. Філією - є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом - є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших держав, здійснюється на території України відповідно до законодавства України.

1.3 Державна реєстрація суб'єктів підприємництва

У ч. 1 ст. 58 ГК України вказано, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація суб'єктів підприємництва. Згідно з ч.13 ст.58 ГК України діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету України у встановленому законом порядку. Реєстраціямає конститутивне значення як юридичний факт, з яким пов'язується створення суб'єкта підприємництва. Загальні правила державної реєстрації суб'єкта господарювання містяться у ст.58 ГК України. Детально процедура державної реєстрації регламентується Законом України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р., який набрав чинності 01.07.2004 р. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до єдиного державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає зокрема: - перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; - перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; - внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до єдиного державного реєстру; - оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з єдиного державного реєстру. Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом. Відокремленні підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації. Представництва, філії іноземних компаній в Україні підлягають акредитації на території України в порядку, встановленого законом. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця. Місцезнаходження юридичної особи - це місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем. Державний реєстратор - це посадова особа, яка відповідно до Закону здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. За проведення державної реєстрації справляється реєстраційний збір у такому розмірі: - десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; - два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Він створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з єдиного державного реєстру. Єдиний державний реєстр створюється і ведеться спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації, який є його розпорядником та адміністратором. Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток. Відомості, що містяться в єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків. Реєстрація юридичної особи. У Законі передбачено резервування найменування юридичної особи. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно - правову форму та назву. Засновник (засновники) юридичної особи має право зарезервувати найменування юридичної особи строком на два місяці, а для відкритих акціонерних товариств - строком на дев'ять місяців. Резервування найменування юридичної особи здійснюється протягом трьох робочих днів з дати надходження документів, які встановлені у Законі. За проведення резервування найменування юридичної особи справляється плата в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Для державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинна особисто подати державному реєстратору такі документи: - заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; - копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; - два примірники установчих документів; - документ, що засвідчує несення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. Строк державної реєстрації не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи. Свідоцтво про державну реєстрацію - це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлено і видано засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи. Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є : - невідповідність відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; - невідповідність установчих документів вимогам Закону; - порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: - наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; - невідповідність відомостей про засновників юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в єдиному державному реєстрі; - наявність обмежень щодо вчинення засновниками юридичної особи або уповноваженою особою юридичних дій, які встановлені Законом; - наявність в єдиному державному реєстрі найменування, що тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; - використання у найменуванні юридичної особи повного або скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи. Для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи засновники або уповноважений ними орган чи особа повинні подати особисто такі документи: - заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; - нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджено зміни до установчих документів; - оригінал установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію; - два примірники змін до установчих документів юридичної особи та два примірники установчих документів у новій редакції, або два примірники установчих документів у новій редакції; - документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів. Державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо вони не передбачені Законом. Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем. Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі заявник), повинна подати особисто державному реєстратору за місцем проживання такі документи: - заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; - копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; - документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Дата внесення до єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Строк державної реєстрації фізичної особи - підприємця не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця повинно бути оформлено державним реєстратором і видано заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця для взяття фізичної особи - підприємця на облік. Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця є: - невідповідність відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації; - наявність обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, які встановленні законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем; - наявність в єдиному державному реєстрі запису, що заявник є підприємцем. Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в єдиному державному реєстрі. Зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в єдиному державному реєстрі, а саме зміни щодо імені фізичної особи або місця її проживання, набирають чинності з дня їх державної реєстрації.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕЄСТРАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ

2.1 Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій

Відповідно до законодавчого визначення, іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. У міжнародній торговій практиці під іноземними інвестиціями та пов'язаними з ними видами діяльності часто розуміються широкі відносини, що стосуються не тільки умов самих іноземних інвестицій, а й умов діяльності суб'єктів з іноземними інвестиціями. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляд: 1) іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України; 2) валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь - які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток; 3) будь - якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; 4) акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав, виражених у конвертованій валюті; 5) грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; 6) будь - яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу - хау тощо; 7) прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; 8) інших цінностей відповідно до законодавства України. Слід зазначити, що відповідно до Указу Президента України «Про залучення іноземних інвестицій в економіку України» від 28.06.99р. №759/99 з метою залучення іноземних інвестицій в Україну встановлено, що не є об'єктом оподаткування на додану вартість операції щодо передачі основних фондів, ввезених іноземними інвесторами для внесення в статутні фонди створюваних з їх участю на території України юридичних осіб в обмін на їх корпоративні права. Формами здійснення іноземних інвестицій є: - часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими фізичними і юридичними особами, або придбання частки діючих підприємств; - створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; - придбання не забороненого законами України нерухомого або рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності,шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; - придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; - придбання інших майнових прав; - інші форми, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи, на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України. Однією з форм здійснення іноземних інвестицій є створення на території України представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати: - заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі; - витяг з торговельного реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору; - довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця; - довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні не є юридичною особою і не займається самостійно комерційною діяльністю. У всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарювання і виконує свої функції згідно з чинним законодавством України. Представництво може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах цього суб'єкта. Керівник представництва діє на підставі доручення іноземного суб'єкта господарської діяльності, засвідченої нотаріально за місцем його видачі, легалізованої належним чином у консульських установах, що представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і супроводжуваного перекладом українською мовою, який засвідчується печаткою офіційного перекладача. Державна реєстрація і контроль за здійсненням іноземних інвестицій. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення. Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним особа подає органу державної реєстрації такі документи: - інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках, заповнене за формою і в порядку згідно з додатками № 1 і 2 до Положення, з відміткою державної податкової інспекції за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення; - документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції; - документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції; - документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію.

2.2 Стаття 396. Діяльність суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями в Україні

1. На території України можуть створюватися і діяти суб'єкти господарювання з іноземними інвестиціями, які здійснюють свою діяльність у формах підприємства з іноземними інвестиціями (стаття 116 ГКУ), іноземного підприємства (стаття 117), філії або представництва іноземної юридичної особи, інших формах, не заборонених законом. 2. Порядок утворення підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних підприємств регулюється цим Кодексом, іншими законами, прийнятими відповідно до нього. Особливості створення банківських, страхових та інших фінансових установ за участі іноземного інвестора визначаються відповідними законами. 1. Частина 1 коментованої статті перераховує основні організаційно-правові форми суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями в Україні, а саме: - підприємство з іноземними інвестиціями (див. коментар до ст. 116 ГКУ). Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями визначені розділом IV Закону «Про режим іноземного інвестування»; - іноземне підприємство (див. коментар до ст. 117 ГКУ). На іноземні підприємства поширюються положення розділу IV Закону України «Про режим іноземного інвестування», оскільки згідно з цим Законом термін «підприємство з іноземними інвестиціями» стосувався і підприємств зі стовідсотковою іноземною участю; - філія іноземної юридичної особи. Зі змісту коментованої частини вбачається, що йдеться про юридичну особу, яка здійснює господарську діяльність (господарську організацію). Порядок створення філій іноземних господарських організацій в Україні законодавством України не визначений, хоч існує порядок створення філій окремих видів іноземних негосподарюючих організацій (див., наприклад, Порядок реєстрації філіалів, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р.); - представництво іноземної юридичної особи. Відповідно до частини 18 статті 5 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» іноземні суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України у порядку, встановленому частинами 18-22 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Інструкцією про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженою наказом МЗЕЗТоргу України від 18 січня 1996 р. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні вважається відкритим з дати реєстрації. Представництво не є юридичною особою і не займається самостійно комерційною діяльністю, в усіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно з чинним законодавством України. У коментованій частині йдеться про представництва лише іноземних юридичних осіб, тоді як іноземний суб'єкт господарювання не завжди є юридичною особою за законодавством відповідної держави. Відкриття в Україні представництв іноземних суб'єктів господарювання, які не є юридичними особами, не суперечить коментованій частині, оскільки вона встановлює відкритий перелік організаційно-правових форм суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями; - інші форми, не заборонені законом, до яких можна віднести фінансові установи, промислово-фінансові групи тощо. Слід мати на увазі, що частиною 5 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (набирає чинності з 1 липня 2004 р.) передбачено, що представництва і філії іноземних компаній в Україні підлягають акредитації на території України в порядку, встановленому законом. 2. Відповідно до Закону «Про режим іноземного інвестування» на території нашої держави підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України (ст. 16). Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників). Законом «Про банки і банківську діяльність» встановлені особливості створення та реєстрації банків з іноземним капіталом (ст. 21-22) та порядок реєстрації представництв іноземних банків в Україні (ст. 24). Банком з іноземним капіталом визнається банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 відсотків (ст. 1 Закону «Про банки і банківську діяльність»). Для створення банку з іноземним капіталом його засновники зобов'язані отримати попередній дозвіл Національного банку України. Для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом його правління (рада директорів) має отримати попередній дозвіл НБУ. Реєстрація представництв банків-нерезидентів здійснюється НБУ.

2.3 Створення і реєстрація спільних підприємств. Реєстрація іноземних представництв

Створення і реєстрація спільних підприємств вимагають детального аналізу законодавчої бази України, чіткої уяви про головні етапи і зміст діяльності зі створення спільного підприємства. Зокрема, спільне підприємство (СП) передбачає наявність власності у спільному володінні, що управляється партнерами зі СП. Кожен із партнерів робить свій внесок у створення підприємства, має право на отримання частки прибутку, адекватної внескові, а також на управління підприємством. Всі ризики, пов'язані з діяльністю СП, розподіляються партнерами відповідно до розміру внеску. Визначення сфери діяльності майбутнього СП передбачає глибоке вивчення можливостей підприємства, потреби в товарах і послугах на світових ринках, знання динаміки цін на сировину і матеріали, що будуть використані в процесі виробництва. Найбільший інтерес іноземних партнерів викликають, насамперед, підприємства галузей, що мають експортний потенціал, та підприємства, продукція яких має перспективи збуту на українському ринку. До таких галузей передовсім належать: сільське господарство, переробна та харчова промисловість, виробництво меблів, виробництво будівельних матеріалів. Водночас слід пам'ятати, що іноземний партнер цікавиться, наскільки компетентним є управлінський персонал підприємства, що має ввійти до складу СП, мірою зацікавленості менеджерів в іноземних інвестиціях, у способах ефективного їх використання. Не менш важливою стає готовність працювати за західними стандартами: впроваджувати системи бухгалтерського обліку, інформаційні системи управління, аудиторської експертизи, притаманні західним фірмам. На підготовчому етапі важливо дати аналітичну оцінку меті створення СП, виявити майбутні переваги й ризики. Метою створення спільного підприємства може виступати залучення зарубіжної технології та управлінського досвіду, заміна нераціонального імпорту продукції, залучення додаткових матеріальних і фінансових ресурсів, розвиток експортних можливостей засновника. Не менш важливим є вибір іноземного партнера: доцільно отримати вагомі дані його ділової надійності, компетентності, конкурентоспроможності та фінансового стану. Етап відшукування найвигіднішого варіанту передбачає попередню обробку всіх умов реалізації комерційного проекту з наступним аналізом альтернативних варіантів. На цій основі стає можливим попередній розрахунок потреб у фінансовому й технологічному внесках зарубіжного партнера, що відображає узгодження і взаємодоповнення сторін. Після цього доцільно розробити проекти засновницьких документів - засновницького договору і статуту СП. За проведення попередніх переговорів допускається паралельне ведення переговорів із різними партнерами, що відображає світову практику. Коло питань, що виносяться на переговори, може бути різним: предмет діяльності, цілі й завдання майбутнього спільного підприємства, форма власності, організаційна структура управління, основні принципи співробітництва партнерів. Але вже на цьому етапі дуже важливо дотримуватися норм ділових документів, оперативно вирішувати конкретні питання, тобто необхідна максимальна готовність до діяльності. Крімупевненості в партнері, у його ділових якостях, необхідно визначити фінансову готовність для початку спільної діяльності. Фінансування попередньої розробки проектів СП відбувається на власний ризик ініціатора створення підприємства, а витрати на розроблення проектної документації,організацію проведення переговорів навіть після офіційного створення СП не компенсується. Після розроблення проектів засновницького договору і статуту СП відбувається їх затвердження в такому порядку: 1) Оформлення юридичного статусу СП та його реєстрація як юридичної особи. 2) формування статутного фонду як основи майна СП відбувається внесенням вкладів учасників спільного підприємництва і може поповнюватись за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а в разі необхідності - за рахунок додаткових вкладів. Як вклад у статутний фонд СП можуть виступати: - всі види майна - будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності; - грошові кошти у валютах країн місцезнаходження та у вільно конвертованій валюті; - всі види майнових прав на користування землею та іншими природними ресурсами, речовими об'єктами; - права на використання винаходів, «ноу - хау», інших об'єктів інтелектуальної власності; - інші права, що не належать до майнових, але мають товарну форму. На завершальному етапі відбувається складання протоколу про наміри сторін і техніко - економічне обґрунтування СП, де конкретизуються обов'язки сторін і попередні домовленості. У процесі підготовки техніко - економічного обґрунтування головна увага приділяється оцінці економічної ефективності створення спільного підприємства в цілому та ефективності участі в СП кожної зі сторін. Техніко - економічне обґрунтування містить розрахунки валютного фонду СП, його виробничої програми, собівартості продукції, економічної вигоди для самого спільного підприємства. Реєстрація СП має ту особливість, що дане підприємство виступає не тільки звичайним суб'єктом підприємницької діяльності, а й учасником проведення валютних операцій та зовнішньоекономічної діяльності. Тому СП після державної реєстрації має ще додатково зареєструватись у Міністерстві фінансів та Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України. За реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарювання в Україні в документах повідомляються мета відкриття і сфера діяльності представництва, інформація про ділові зв'язки з українськими партнерами і перспективи розвитку співробітництва. Крім того, подаються виписка з торгового реєстру країни місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління іноземного суб'єкта господарювання та довідка з банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок. Свідоцтво про реєстрацію представництва видається після подання документів, що відповідають вимогам інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарювання в Україні. У свідоцтві містяться дані про: - офіційну назву іноземного суб'єкта господарювання; - кількість іноземних громадян - службовців, які є співробітниками представництва; - реєстраційний номер представництва; - місцезнаходження представництва та його філій.

2.4 Порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора

Законом України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 р. №93/96-ВР (у редакції Закону від 16 липня 1999 року №997-XIV) визначено, що іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану зі створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України. Сторони за такими договорами (контрактами) повинні вести окремий бухгалтерський облік та складати звітність про операції, пов'язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами (контрактами). Порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.97 р. №112 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.99 р. №1919), якою визначено, що державній реєстрації підлягають договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, не пов'язаної зі створенням юридичної особи, укладені відповідно до законодавства суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України за участю іноземного інвестора. Державну реєстрацію договорів (контрактів) здійснює МЗЕЗторг та уповноважені ним органи. Для державної реєстрації договору (контракту) суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності України - учасник договору (контракту), якому доручено ведення спільних справ учасників, або уповноважена ним особа подає такі документи: - лист - звернення про державну реєстрацію договору (контракту); - інформаційну картку договору (контракту) за формою, що встановлює МЗЕЗторг; - договір (контракт) (оригінал і копію), засвідчені в установленому порядку; - засвідчені копії установчих документів суб'єкта (суб'єктів) зовнішньоекономічної діяльності України та свідоцтва про його державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; - документи, що свідчать про реєстрацію (створення) іноземної юридичної особи (нерезидента) у країні її місцезнаходження. Вони повинні бути засвідчені відповідно до законодавства країни їх видачі, перекладені українською мовою та легалізовані у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше; - ліцензію, якщо згідно із законодавством України цього потребує діяльність, передбачена договором (контрактом); - документ про оплату послуг за державну реєстрацію договору (контракту). Орган державної реєстрації розглядає подані документи протягом 20 календарних днів починаючи з дати фіксації у журналі обліку державної реєстрації договорів (контрактів) і за результатами розгляду приймає рішення про реєстрацію договору (контракту) або про відмову у ній. Підтвердженням державної реєстрації договору (контракту) є картка державної реєстрації договору (контракту), складена за формою і заповнена згідно з порядком, встановленим МЗЕЗторгом, та спеціальна позначка про державну реєстрацію на договорі (контракті). Картка державної реєстрації договору (контракту) видається суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності України у трьох примірниках. За державну реєстрацію договору (контракту) про спільну інвестиційну діяльність справляється плата у розмірі шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на день реєстрації. У разі відмови у реєстрації кошти заявникові не повертаються. Для спільної діяльності без створення юридичної особи необхідно: - Прийняти рішення майбутніми учасниками про здійснення спільної діяльності без створення юридичної особи; - укласти договір учасників, у якому зазначити: найменування та реквізити учасників; предмет та мету договору; учасника, на якого покладається ведення спільних справ; внески та обов'язки сторін, порядок розподілу прибутку та покриття збитків; термін дії договору; інші положення. - оформити належним чином доручення учаснику, на якого покладається ведення спільних справ; - У разі укладення договору про спільну інвестиційну діяльність подати до МЗЕЗторгу або уповноваженого ним органу: лист - звернення про державну реєстрацію договору (контракту); інформаційну картку договору за формою, що встановлює МЗЕЗторг; договір (оригінал і копію), засвідчений в установленому порядку; засвідчені копії установчих документів суб'єкта (суб'єктів) зовнішньоекономічної діяльності України; свідоцтво про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; документи, що свідчать про реєстрацію (створення) іноземної юридичної особи (нерезидента) у країні її місцезнаходження; ліцензію, якщо згідно із законодавством України цього потребує діяльність, що передбачається договором (контрактом); документ про оплату послуг за державну реєстрацію договору (контракту). - Три примірники картки державної реєстрації договору (контракту); - Копія договору про спільну діяльність; - Свідоцтво платника ПДВ.