Правове регулюровання житлових iдносин

У житловий фонд не входять нежилі помешкання в житлових будинках, призначені для торгових, побутових і інших потреб непромислового характеру.

Передача житлового фонду у комунальну власність

Більша частина квартир розміщується в будинках, що перебувають у власності місцевих органів самоврядування. З часу прийняття Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" державний житловий фонд, у тому числі і відомчий, передається у комунальну власність місцевим органам самоврядування.

Правові підстави та порядок передачі житлового фонду у комунальну власність.

Державний житловий фонд, що перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ та організацій, за їх бажанням може передаватися у комунальну власність за місцем розташування будинків. Цей фонд надається у власність відповідних міст, селищ і сіл безоплатно. Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад міст, селищ, сіл або у їх спільну власність визначаються Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". Цим же законом регулюються зворотні процеси, пов'язані з передачею об'єктів права комунальної власності у державну власність.

Передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється за згодою сільських, селищних, міських рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст -- за наявності згоди районних і обласних рад.

Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ, організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України, який, окрім того, визначає і порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної власності у державну.

Передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. Порядок утворення і роботи комісії визначається Кабінетом Міністрів України -- у разі передачі об'єктів у державну власність, і відповідними органами місцевого самоврядування -- якщо об'єкти передаються у комунальну власність.

Комісія визначає технічний стан жилого будинку та у разі потреби приймає рішення щодо ремонту будинку, джерела його фінансування, термін виконання робіт.

Об'єкти житлового фонду передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об'єкти, у тому числі -- основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами, технікою для прибирання, -- у частині, що визначається комісією з питань передачі об'єктів, яка здійснює передачу.

Разом з відомчим житловим фондом комунальним підприємствам передаються зовнішні мережі електро-, тепло-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

У разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ чи організацій, у повному господарському віданні яких перебував державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) водночас передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Якщо житловий фонд перебуває у віданні кількох державних підприємств, з яких принаймні одне зазнало банкрутства, зміни форми власності чи ліквідації, всі частини будинку можуть бути передані у комунальну власність одночасно при згоді інших підприємств. У разі відсутності такої згоди у комунальну власність передається тільки та частина будинку, яка перебувала у віданні, зазнала банкрутства, змінила форму власності або ліквідована.

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії та затверджується виконавчим органом, який утворив цю комісію. З моменту підписання акта виникає право власності на об'єкт передачі. До акта приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність додаються: акт передачі наявного службового житла, договори оренди нежилих приміщень, акт передачі договорів найму жилих приміщень. Зміна умов договорів найму або оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Передача об'єктів державної власності до сфери управління центральних і місцевих органів виконавчої влади у комунальну власність, а також передача об'єктів комунальної власності у державну і власність має бути погоджена з Фондом державного майна України.

Органи, уповноважені управляти об'єктами державної власності, в межах повноважень, наданих Кабінетом Міністрів України стосовно об'єктів державної власності, що належать до сфери їх управління, погоджують передачу об'єктів державної власності до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність і передачу об'єктів комунальної власності у державну власність.

Оскільки житловий фонд у багатьох випадках перебуває у незадовільному стані і потребує ремонту, знайти джерела для фінансування ремонту будинку надзвичайно важко, оскільки підприємства, які передають житловий фонд у комунальну власність, коштів не мають, а тому здійснення передачі проходить у складних умовах.

Нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних рад.

Непридатність жилих будинків для проживання

Стаття 7 Житлового кодексу України передбачає, що квартири і будинки державного та громадського житлового фонду, непридатні для проживання, можуть бути переобладнані для використання в інших цілях або знесені за рішенням виконавчого органу відповідної Ради або місцевої державної адміністрації. Обстежувати стан цих будинків слід періодично у строки, встановлені Кабінетом Міністрів України -- не менше одного разу на п'ять років.

Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам і визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання визначений Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 р. за № 189.

Під час обстеження стану жилих будинків перевіряються: а) двір будинку та елементи його благоустрою; б) фундаменти, підвали; в) стіни та елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо); г) стикові з'єднання у великопанельних жилих будинках; ґ) дах будинку та обладнання на ньому (димові та вентиляційні канали та інше); є) ліфти та їх обладнання; є) поверхи жилого будинку, включаючи їх конструкції; ж) інженерне обладнання.

Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження стану жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такої організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим органом місцевої ради.

Щоб визнати будинок непридатним для проживання, необхідно дотримання відповідної процедури. Якщо під час планових або позапланових обстежень цих будинків виявиться їхня невідповідність санітарним і технічним вимогам, які можна й доцільно ліквідувати шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація, у віданні якої перебуває житловий фонд, повинна позитивно вирішити питання про проведення такого ремонту.

У разі неможливості й недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до уповноваженого органу пропозицію про визнання жилого будинку таким, що не відповідає санітарним і технічним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються такі документи:

акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком;

технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність;

висновок проектної або науково-дослідної організації (у разі необхідності) щодо технічного стану жилого будинку та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку;

висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку санітарним нормам.

Для обстеження стану будинків призначається комісія у складі: заступника голови місцевої державної адміністрації або іншого виконавчого органу, начальника управління житлового господарства, представників органів управління у справах будівництва і архітектури, органів санітарно-епідеміологічної служби, державного пожежного нагляду, депутата місцевої ради, інженера житлово-експлуатаційної організації та представника громадського будинкового комітету. Комісія має право залучати фахівців проектних, науково-дослідних інститутів тощо.

Вона складає акт обстеження будинку, перевіряє обґрунтованість висновків про неможливість або недоцільність капітального ремонту. При вирішенні такого надзвичайно важливого питання, як визнання жилих будинків непридатними для проживання, дотримання вимог щодо такого складу комісії обов'язкове.

Комісія встановлює причини незадовільного стану жилого будинку і за наявності вини в цьому службових осіб ставить питання про притягнення їх до відповідальності. Якщо негативні фактори можуть бути усунені шляхом проведення капітального ремонту будинку, матеріали обстеження передаються житлово-експлуатаційній організації для проведення необхідного ремонту.

І тільки при визнанні жилого будинку непридатним для проживання, комісія вносить пропозицію з підготовленим проектом відповідного рішення.

Відповідно до наказу Держжитлокомунгоспу від 2 липня 1993 р. за № 52 будинок визнається непридатним для проживання, коли його фізичний знос сягає 81 відсоток, тобто такий будинок практично зношений. Пропозиція про використання будинку в інших цілях або його знесення вноситься виконавчим органом до вищестоящого виконавчого органу. При цьому додаються такі документи: 1) рішення виконавчого органу районної, міської, районної в місті ради про визнання жилого будинку невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання; 2) проект рішення виконавчого органу обласної, міської ради про подальше використання жилого будинку або його знесення.

При вирішенні питання щодо жилого будинку відомчого або громадського житлового фонду пропозиція погоджується з відповідним підприємством, установою, організацією. Пропозиція про причини узгодженості чи неузгодженості вноситься до виконавчого органу відповідної ради. Він розглядає подані матеріали і приймає рішення про використання непридатного для проживання будинку або його знесення.

Рішення про визнання непридатними для проживання жилих приміщень в будинках житлово-будівельних кооперативів приймається на загальних зборах членів кооперативу і підлягає затвердженню відповідною радою або уповноваженим нею органом.

З метою збереження житлового фонду придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного житлового фонду переведення в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням відповідної ради або уповноваженого нею органу. Це передбачено ст. 7 Житлового кодексу України і має велике значення для вирішення спорів.

Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду у нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій.

Переведення жилих будинків житлово-будівельних кооперативів у нежилі не допускається. На підставі рішення загальних зборів членів кооперативу непридатні для проживання жилі приміщення можуть бути переобладнані в нежилі. Це рішення має бути затверджене відповідною радою або уповноваженим нею органом.

Громадяни, які мешкали у жилих будинках або жилих приміщеннях, що переведені у нежилі, забезпечуються жилою площею відповідно до чинного законодавства України. Рішення про переведення жилого будинку у нежилий може бути прийнято тільки у виняткових випадках.

Запитання для самоконтролю

Тема 1 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЖИТЛОВИХ ВІДНОСИН

Охарактеризуйте особливості житлового законодавства.

Як розвивалося житлове законодавство в Україні?

Назвіть сучасні тенденції розвитку житлового законодавства.

Конституційне право на житло, його значення та зміст.

Визначить за допомогою яких правових форм забезпечується конституційне право на житло.

Дайте визначення поняття суб'єктивного права громадянина на житло.

Житлове законодавство -- комплексна галузь законодавства України.

Дайте визначення предмета житлового права.

Назвіть методи правового регулювання житлових відносин.

Визначте джерела житлового права.

Як співвідносяться житлове право та цивільне право.

Дайте визначення поняттю "житлові правовідносини", назвіть їх види.

Назвіть суб'єкти та об'єкти житлового права.

Визначте основні права та обов'язки громадян, іноземних громадян і осіб без громадянства у житловій сфері.

Юридична класифікація жилих будинків і жилих приміщень.

Житловий фонд України, його призначення.

Поняття житлового фонду України, його характеристика.

Приватний житловий фонд, його структура, особливості регулювання житлових відносин у цьому фонді.

Поняття житлового фонду як об'єкта колективної власності.

Державний житловий фонд, його поділ на житловий фонд місцевих рад (комунальний житловий фонд) і відомчий житловий фонд.

Особливості виникнення житлових правовідносин у державному житловому фонді.

Порядок виключення з житлового фонду жилих будинків і жилих приміщень.

Порядок переведення жилих будинків у нежилі.

Використані джерела

1. Конституція України.

2. Житловий кодекс Української РСР.

3. "Концепція державної житлової політики", схвалена Постановою Верховної Ради України від 30 червня 1995 р. за № 254/95.

4. Концепція розвитку житлово-комунального господарства України.

5. Указ Президента України "Про основні напрями забезпечення житлом населення України на 1999--2005 рр.".

6. Указ Президента України "Про прискорення реформування житлово-комунального господарства".

7. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Концепцію розвитку житлово-комунального господарства в Україні" від 27 лютого 1995 р. за № 150.

8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми проведення житлово-комунальної реформи на 1999-- 2001 рр." від 29 січня 1999 р. за № 113.

9. Постанова Ради Міністрів Української РСР "Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання" від 26 квітня 1984 р. за № 189.

10. Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затверджене Постановою РМ УРСР за № 189 1984 р.

11. Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 3 березня 1998 р.

12. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

13. Постанова Кабінету Міністрів України "Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності" від 5 вересня 1996 р. за № 1060.

14. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій" від 6 листопада 1995 р. за № 891.

15. Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затверджене Постановою КМ України за № 891 1995 р.

16. Постанова Кабінету Міністрів України "Про поетапну передачу у комунальну власність територіальних громад великих міст (з населенням понад 100 тис. чол.) об'єктів теплопостачання споживачів житлово-комунальної сфери" від 25 грудня 1998 р. за № 2074.

Рекомендована література

17. Жилищное законодательство / Сост. С. Т. Вечфинский, И. Н. Кучеренко // Сб. нормативных*актов. -- К.: Наук, думка, 1990.

18. Жилищные права и обязанности советских граждан: Юрид. справочник. -- К.: Наук, думка, 1988.

19. Жилищный кодекс Украинской ССР: Науч.-практич. комментарий / М. А. Голодный и др. -- К.: Политиздат Украины, 1990.

20. Конституционное право на жилище / Г. И. Давиденко и др. -- К.: Политиздат Украины, 1988.

21. Золотарь В. А., Дятлов П. Н. Советское жилищное право. -- К., 1984.

22. Маслов В. Ф. Право на жилище. -- Харьков: Выща шк., 1988.

23. Житлове законодавство України / Укл.: М. К. Галянтич, Г. I. Коваленко. -- К.: Юрінком Інтер, 1998.

24. Житлове законодавство України / Упор.: М. І. Мельник, М. І. Хав-ронюк. -- К.: ТОВ "Гранд", 1998.

25. Жилищный кодекс Украинской ССР: Науч.-практич. комментарий / М. А. Голодный и др. -- К.: Политиздат Украины, 1990.

26. Золотарь В. А., Дятлов П. Н. Советское жилищное право. -- К., 1984.

27. Маслов В. Ф. Право на жилище. -- Харьков: Выща шк., 1988.

28. Законодавство України про нерухомість / Упор. Я. М. Гутарін, -- К.: Юрінком Інтер, 1999.

29. Житлове законодавство України / укл. М. К. Галянтич, Г. І. Коваленко. -- К.: Юрінком Інтер, 1998.

30. Житлове законодавство України / Упор. М. І. Мельник, М. І. Хав-ронюк. -- К.: ТОВ "Гранд", 1998