Охорона прав інтелектуальної власності

1. Захист промислової власності

Одним з основних завдань, які постали перед нашою державою у зв'язку з інтеграцією країни до світових та європейських структур, було приведення чинного законодавства у сфері охорони прав промислової власності у відповідність до світових стандартів.

Загальновизнано, що об'єкти промислової власності є важливою і невід'ємною складовою економічного розвитку будь-якої держави. Правові засоби захисту вже набутих прав передбачені у відповідних статтях низки Законів України: про охорону прав на винаходи і корисні моделі , промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем, а також обумовлені у різних національних кодексах .

В основному Законі країни - Конституції України - у ст. 54 кожному громадянину гарантується право на захист його інтелектуальної власності, моральних та матеріальних інтересів. Так, будь-яке посягання на права власника патенту на винахід чи корисну модель, передбачене ст. 34 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", вважається порушенням прав власника патенту і тягне за собою відповідальність згідно з чинним адміністративним, цивільним та кримінальним законодавством України. Для промислових зразків ця норма визначена у ст. 26 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки". Стосовно власників знаків для товарів і послуг - ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Для власників зареєстрованої топографії ІМС - ст. 21 Закону України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем".

Чинним законодавством України встановлено відповідальність за порушення прав власника патенту. Відповідно до ст. ЗО Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (для товарних знаків ст. 21 відповідного Закону, для промислових зразків - ст. 27, для голографій ІМС - ст. 22) спори, пов'язані з його застосуванням, вирішуються судом, арбітражним або третейським у порядку, встановленому чинним законодавством України. Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про авторство на винахід і корисну модель, встановлення власника патенту, порушення майнових прав власника патенту, укладання та виконання ліцензійних договорів, право попереднього користування, винагороду винахіднику (автору), компенсації. Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цими законами.

Статтею 177 ККУ "Порушення прав на об'єкти промислової власності" передбачається відповідальність за незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, кваліфікованого зазначення походження товару, топографії інтегральних мікросхем, сорту рослин, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі. Цей злочин карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення. Крім того, у цій же статті передбачені наслідки для осіб, що вчинили такі дії повторно, припустились службових злочинів або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі. Матеріальна шкода вважається завданою в особливо великому розмірі, якщо її вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

З 16 травня ц.р. Україна стала повноправним членом Світової організації торгівлі. Приєднання до цієї впливової міжнародної організації зобов'язує нашу державу забезпечити захист прав інтелектуальної власності на рівні, який відповідає міжнародним стандартам. Це, в свою чергу, потребує виконання досить жорстких вимог не тільки в законодавчому аспекті (вимог, визначених в Угоді ТРІПС), а й в практичному його застосуванні.

Ми маємо забезпечити захист прав інтелектуальної власності на рівні розвинених країн світу, зокрема членів Європейського співтовариства та СОТ, і це питання наразі залишається для нашої держави одним з пріоритетних.

Діяльність Державного департаменту інтелектуальної власності як органу державного управління спрямована на:

- законодавче забезпечення захисту прав інтелектуальної власності;

- практичне його застосування.

У сфері законодавчого забезпечення захисту прав інтелектуальної власності діяльність Держдепартаменту спрямована на удосконалення існуючої нормативно-правової бази з метою приведення її до міжнародних норм та стандартів.

З цією метою Держдепартамент брав активну участь у розробці:

проекту Цивільного кодексу України, зокрема Книги ІV «Право інтелектуальної власності»;

відповідних норм щодо захисту прав інтелектуальної власності, що запроваджені Кримінальним та Митним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Пріоритетні напрямки законотворчої діяльності Держдепартаменту за останні декілька років були зумовлені, зокрема прагненням нашої держави до вступу в СОТ.

Слід зазначити, що в 2006-2007 роках тривала робота, направлена на адаптацію законодавства України у сфері інтелектуальної власності до законодавства ЄС і на цей час Держдепартаментом вже здійснено значний обсяг робіт, зокрема розроблено проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань інтелектуальної власності”.

Метою законопроекту є приведення законодавства України у відповідність до законодавства ЄС, зокрема подальше удосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності.

Цим проектом передбачено приведення норм спеціальних законів в сфері інтелектуальної власності та норм Цивільного кодексу України у відповідність до вимог законодавства ЄС.

2. Установи , які відповідають за формування та виконання

політики з питань прав інтелектуальної власності

Державні наукові і науково-технічні програми відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) є основним засобом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, які визначаються Верховною Радою України, шляхом концентрації науково-технічного потенціалу країни для розв'язання найважливіших природничих, технічних і гуманітарних проблем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, іншої наукоємної і конкурентоспроможної продукції.

Основою формування програм є схвалені Кабінетом Міністрів України концепції їх розроблення за відповідними пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки.

Органом управління програмою може бути центральний орган виконавчої влади, академія наук (за згодою), національний науковий центр, а в окремих випадках - провідна державна наукова або проектно-конструкторська організація.

Керівником програми, як правило, призначається керівник або заступник керівника органу управління програмою, який несе персональну відповідальність за формування та хід виконання програми.

Виконавцями програми є науково-дослідні, проектно-конструкторські, інші організації науково-технічної сфери, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності. Виконавці програми визначаються як правило на конкурсних засадах відповідно до законодавства. ( Абзац шостий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1469 ( 1469-2000-п ) від 27.09.2000 )

Ініціатор програми розробляє і подає Державному комітету з питань науки та інтелектуальної власностіки концепцію програми, у якій зазначаються мета програми, кількісні та якісні параметри науково-технічної продукції, які передбачається отримати внаслідок її виконання, очікувані техніко-економічні та соціальні результати впровадження цієї продукції, а також пропозиції про замовника, орган управління та керівника програми, а також джерела та обсяги її фінансування.

Державний комітет з питань науки та інтелектуальної власності за участю координаційних рад з відповідних пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки (далі - координаційні ради) розглядає на підставі експертизи матеріали, внесені ініціатором програми, готує і подає Кабінетові Міністрів України обгрунтовані висновки щодо доцільності формування програми.

Орган управління програмою під методичним керівництвом Державного комітету з питань науки та інтелектуальної власності здійснює відповідно до чинного законодавства експертизу окремих проектів (розробок) програми та відбір на конкурсних засадах виконавців програми.

Організація виконання програми забезпечується шляхом укладання угод (контрактів) між органом управління програмою та її виконавцями, в яких визначаються обсяги, терміни виконання робіт, порядок фінансування та звітування, а також відповідальність сторін за взяті зобов'язання.

Фінансове забезпечення програми здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансування державних наукових і науково-технічних програм, а також за рахунок коштів інноваційних фондів та коштів заінтересованих підприємств, організацій та інших інвесторів.

З метою колегіального розгляду та оперативного вирішення питань, пов'язаних з виконанням програми, органом управління програмою створюється науково-технічна рада (далі - рада) у складі провідних учених, фахівців, відповідальних працівників заінтересованих міністерств і інших центральних органів виконавчої влади. Персональний склад ради за поданням керівника програми з урахуванням пропозицій координаційної ради затверджується Державним комітетом з питань науки та інтелектуальної власності.

Рада бере участь у проведенні експертизи цільових проектів (розробок) та конкурсного відбору їх виконавців, готує пропозиції про обсяги фінансування програми, розглядає проміжні та кінцеві звіти виконання програми, подає мотивовані пропозиції про припинення виконання окремих робіт та включення до складу програми нових проектів (розробок). Рада працює на базі органу управління програмою або призначеної ним провідної науково-технічної, проектно-конструкторської організації. Раду очолює керівник програми.

З метою забезпечення ефективного використання бюджетних коштів хід виконання програми поетапно перевіряється спеціально створюваними Державним комітетом з питань науки та інтелектуальної власності комісіями за участю представників замовника програми, заінтересованих міністерств і інших центральних органів виконавчої влади, відповідних координаційних рад, провідних учених та фахівців безпосередньо на підприємствах та в організаціях, що виконують роботи з реалізації програми.

Висновки і пропозиції координаційної ради та результати перевірок комісіями стану виконання робіт з реалізації відповідної програми передаються замовнику для уточнення програми, обсягів фінансування окремих проектів (розробок), доповнення програми новими проектами (розробками), у виконанні яких виникла необхідність і які забезпечують більшу орієнтацію програми на кінцеву мету, а також виключення тих, що виконуються не на належному рівні, втратили актуальність чи не можуть бути виконані з об'єктивних причин.

Відбір закінчених науково-технічних проектів (розробок) і проведення їх державної експертизи з метою визначення конкретних форм і напрямів використання науково-технічної продукції, створеної в результаті виконання програм, здійснює Державний комітет з питань науки та інтелектуальної власності із залученням представників заінтересованих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, координаційних і науково-технічних рад, виконавців проектів (розробок), а також організацій і підприємств - користувачів науково-технічної продукції. ( Положення доповнене пунктом 16 згідно з Постановою КМ N 1273 ( 1273-98-п ) від 17.08.98 )

Державний комітет з питань науки та інтелектуальної власності, інші заінтересовані центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції забезпечують умови для широкого використання науково-технічної продукції під час формування та виконання державних замовлень з організації виробництва та випуску нової продукції, реалізації державних і регіональних інноваційних програм та окремих проектів, освоєння вітчизняними підприємствами і організаціями нових технологій і випуску продукції за рахунок коштів Державного інноваційного фонду, власних коштів, кредитів банків, іноземних інвестицій тощо. ( Положення доповнене пунктом 18 згідно з Постановою КМ N 1273 ( 1273-98-п ) від 17.08.98 )

3. Участь у міжнародних угодах з питань прав інтелектуальної

власності

Основи для створення Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) були закладені Паризькою конвенцією про*охорону промислової власності та Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів. На базі об'єднання Міжнародних бюро зазначених конвенцій було створене Об'єднане міжнародне бюро з охорони інтелектуальної власності. У грудні 1974 р. ВОІВ стала однією із 16 спеціалізованих установ ООН. Членами ВОІВ на 1 листопада 1999 р. є 161 держава світу, в тому числі й Україна.

Адміністративна діяльність ВОІВ спрямована на виконання адміністративних функцій основних Міжнародних конвенцій і договорів -- всього понад два десятки різних угод і договорів. ВОІВ також здійснює керівництво роботою фондів патентних документів, що використовуються для проведення пошуку, розробки нових технологій обробки патентної документації та інформації та іншу діяльність щодо удосконалення необхідної документації та її уніфікації. Важливою ділянкою ВОІВ є накопичення і постійне оновлення законодавства з промислової власності й авторського права.

Діяльність ВОІВ цілеспрямована, достатньо ефективна і корисна. Вона заслуговує на всіляке схвалення. Доречно підкреслити, що одним з основних завдань ВОІВ є сприяння зростанню поваги до інтелектуальної діяльності в різних країнах. Саме поваги до творчої діяльності в багатьох країнах якраз і не вистачає. Доводиться доводити необхідність стимулювання творчої діяльності будь-якими способами, оскільки без творчості будь-який прогрес просто неможливий.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС)

Угода ТРІПС є складовою частиною Угоди COT (Світової організації торгівлі), яка набрала чинності з 1 січня 1995 р.

Угода ТРІПС -- це угода про торговельні аспекти інтелектуальної власності, об'єкти якої часто стають об'єктами торгівлі, у тому числі і міжнародної.

Члени Угоди зобов'язані дотримуватися її положень і застосовувати режим, передбачений нею, до осіб інших держав, яких в Угоді прийнято називати «громадяни». Цим терміном позначаються фізичні і юридичні особи.

До інтелектуальної власності за Угодою належать усі категорії інтелектуальної власності, що є предметом авторських і суміжних прав, товарних знаків, географічних зазначень, промислових зразків, патентів, компонування інтегральних мікросхем і закритої інформації.

Другим принципом Угоди є принцип найбільшого сприяння, який встановлює, що будь-які переваги, пільги, привілеї або імунітет, надані членом Угоди громадянам будь-якої іншої держави (незалежно від членства), надаються невідкладно і безумовно громадянам усіх країн-членів за можливими окремими винятками.

Угодою встановлені обов'язкові стандарти параметрів окремих об'єктів інтелектуальної власності. Ці стандарти мінімальні, але держави, що приєдналися до Угоди, нижче зазначених у ній параметрів опускатися не можуть. Частина II Угоди ТРІПС якраз і визначає ці стандарти, що стосуються наявності, обсягу і використання прав інтелектуальної власності. Це означає, що в країні-члені Угоди громадяни мають бути наділені передбаченими Угодою правами. Обсяг зазначених прав має бути не вужчим за визначений Угодою. Чинне законодавство країни-члена Угоди має забезпечити реальне виконання зазначених прав. Зрозуміло, що йдеться про права у сфері інтелектуальної власності.

В основу зазначених стандартів були покладені основні принципи і засади Паризької конвенції про охорону промислової власності і Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Стандарти встановлені щодо кожного із перерахованих об'єктів інтелектуальної власності. Слід лише звернути увагу на окремий об'єкт промислової власності, який в Угоді позначений терміном «патенти». Цим Терміном в Угоді позначаються об'єкти промислової власності, які у чинному законодавстві України позначаються термінами «винаходи» і «корисні моделі».

Значна частина Угоди присвячена захисту прав інтелектуальної власності. У ній передбачені загальні цивільно-правові і кримінально-правові способи захисту прав інтелектуальної власності. Стаття 41 Угоди проголошує, що законодавства всіх країн-членів Угоди мають обов'язково у своїх національних законодавствах передбачити ті засоби і способи захисту прав інтелектуальної власності, що передбачені Угодою. При цьому передбачаються запобіжні та термінові і невідкладні заходи.

Угода проголошує, що процедури, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, мають бути справедливими і рівними для всіх. Вони мають бути достатньо демократичними і доступними.

Цікавою є норма Угоди про відшкодування відповідачу. Відповідно до цієї норми відповідач, до якого на вимогу власника об'єкта інтелектуальної власності були вжиті запобіжні заходи, що безпідставно обмежили відповідача в його правах або зовсім позбавили їх, внаслідок чого йому були завдані певні збитки, має право вимагати компенсацію за шкоду, заподіяну внаслідок такого зловживання, у тому числі витрати на адвоката.

4. Застосування національного режиму та РНС до іноземних

громадян

Світова організація торгівлі (далі СОТ) є міжнародною структурою, яка заснована на Генеральній Угоді з тарифів і торгівлі (далі ГАТТ), результатах попередніх погоджень, а також на домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду, іншими словами - це об'єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм міжнародної торгівлі.

Членами СОТ є 149 держав та окремих митних територій, на які припадає приблизно 95% обсягу світової торгівлі. Заявки на приєднання до СОТ подали ще майже 30 країн .

В 1995 р. (1 січня) СОТ замінила Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, яка існувала з 1947 року.

СОТ є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі та пов'язаних з нею угод, Генеральної угоди з торгівлі послугами (далі ГАТС), Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (далі ТРІПС); проводяться періодичні огляди торговельної політики країн-членів; відбувається врегулювання торговельних суперечок на основі правил, закладених в її правових нормах.

Режим найбільшого сприяння означає надання громадянам держави, договір з якою передбачає цей режим, прав, не менших тих, що мають громадяни будь-якої третьої держави. Режим найбільшого сприяння наближається до національного режиму. Встановивши національний режим для іноземців однієї країни, держава, з огляду на принцип найбільшого сприяння, повинна надати таких самих прав іноземцям інших держав, що мають режим найбільшого сприяння.

Головною метою ГАТТ/СОТ, яка закладає багатосторонні правила торгівлі товарами, є створення ліберальної і відкритої торговельної системи згідно з якою підприємства країн-Членів можуть торгувати між собою за умов чесної конкуренції та недискримінації. Вся багатостороння торговельна система ГАТТ/СОТ ґрунтується на 4 основних та простих правилах.

Перше правило, одночасно визнаючи, що країнам-Членам важливо дотримуватись відкритої та ліберальної торговельної політики, дозволяє країнам захищати внутрішнє виробництво від іноземної конкуренції, за умов, що такий захист забезпечується тільки через застосування тарифів та підтримується на низькому рівні. Застосування кількісних обмежень, окрім невеликого числа ситуацій, забороняється.

Друге правило, передбачає зменшення й скасування тарифів та інших бар'єрів у торгівлі шляхом проведення багатосторонніх переговорів. Зменшені тарифи вносяться до Розкладу поступок кожної країни. Ставки, наведені у таких Розкладах, відомі як зв'язані ставки. Країни зобов'язані не підвищувати тарифи за межу зв'язаних ставок.

Третє правило, вимагає від країн здійснювати торговельні операції, уникаючи дискримінації країн, з яких імпортуються або до яких експортуються товари. Це правило базується на принципі режиму найбільшого сприяння. Принцип торгівлі без дискримінації означає: якщо країна-Член надає іншій країні будь-який тариф або інші переваги стосовно будь-якого товару, то вона повинна одразу ж і безумовно надати такий тариф аналогічним товарам інших країн. Зобов'язання щодо надання режиму найбільшого сприяння не обмежується тільки тарифами. Це зобов'язання стосується також:

будь-яких зборів, пов'язаних з імпортом чи експортом;

методики застосування тарифів чи інших зборів;

правил та формальностей, пов'язаних з операціями імпорту чи експорту;

внутрішніх податків і зборів на імпортні товари та законів, постанов і вимог, що впливають на їх продаж;

застосування кількісних обмежень.

Четверте правило, відоме як правило національного режиму. Принцип національного режиму, який доповнює принцип РНС (режим найбільшого сприяння), вимагає, щоб імпортний товар, який перетинає кордон після сплати мита та інших зборів, повинен отримувати режим не менш сприятливий відносно режиму, який отримують аналогічні товари, вироблені вітчизняними виробниками. Країна не може накладати на імпортні товари, після того як товар надійшов на територію країни після сплати мита на кордоні, внутрішні податки за ставками вищими, ніж ті, що застосовуються до порівняних вітчизняних товарів. Аналогічним чином, правила, що регулюють продаж та закупівлю товарів на вітчизняному ринку, не можуть застосовуватись суворіше по відношенню до імпортних товарів.

Таким чином, принцип недискримінації досягається на двох рівнях: між країнами - Членами СОТ (через режим найбільшого сприяння) та між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку (через національний торговельний режим).

Положення щодо режиму найбільшого сприяння є настільки важливим, що воно є пріоритетним в основних угодах СОТ - Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року, Генеральна угода про торгівлю послугами, Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Основними принципом і правилом ГАТТ/СОТ є: торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

5. Платежі і збори

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року N 1148 затверджені зміни до Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності. Ці зміни набирають чинності з дня вступу України до СОТ. Порядком сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності від 23 грудня 2004 року, який діє зараз, встановлені дві шкали ставок державних зборів: для резидентів країн, в яких валовий національний дохід на душу населення становить менше трьох тисяч доларів США на рік, та для резидентів країн з більшим валовим національним доходом на душу населення. Зі вступом до СОТ буде діяти єдина шкала зборів, тобто розмір збору не залежатиме від країни місцезнаходження платника. Розміри зборів будуть значно вище, ніж збори, наразі встановлені для резидентів країн з валовим національним доходом на душу населення менше трьох тисяч доларів США на рік, проте нижчі за збори, які на даний час сплачують резиденти інших країн.

При цьому, якщо зараз автори винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи топографії інтегральної мікросхеми сплачують більшість зборів щодо вказаних об'єктів у розмірі 50% від установлених ставок зборів, то зі вступом до СОТ зазначені категорії осіб будуть сплачувати відповідні збори у розмірі тільки 5% від встановлених ставок. Крім того, також встановлені пільги для неприбуткових установ та організацій, які будуть сплачувати ці збори у розмірі 10%. Нові ставки зборів будуть встановлені у національній валюті України, хоча, як і зараз, за резидентів інших країн збори можна буде сплачувати у доларах США або Євро за курсом Національного банку України на день сплати.

Згідно Угоди про вільну торгівлю між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова:

1. Платежі у вільно конвертованій валюті, які стосуються торгівлі між Сторонами, і переказ таких платежів на територію держави однієї зі Сторін, на якій проживає кредитор, будуть вільні від будь-яких обмежень.

2. Сторони утримуються від будь-якого валютного або адміністративного обмеження при видачі, погашенні або отриманні короткострокових і середньострокових кредитів, що покривають комерційні угоди, у яких бере участь резидент. 3. Незалежно від положень пункту 2, будь-який захід, пов'язаний з поточними виплатами щодо пересування товарів, відповідатиме умовам, що випливають зі Статті VIII Угоди Міжнародного Валютного Фонду ( 995_921 )30 квітня - 3 травня 2007 р. у м. Вашингтоні пройшли консультації представників США з Делегацією України

Основним питанням переговорів стало обговорення чергової редакції проекту Звіту Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ.

На сьогодні основною передумовою завершення багатосторонніх переговорів зі вступу України до СОТ є формування оновленої редакції проекту Звіту Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ та формування в цьому документі зобов'язань України.

Під час переговорів було оговорено частини проекту Звіту Робочої групи, що стосуються валютної система та системи платежів; державної власності і приватизації; політики ціноутворення; політики, що впливає на торгівлю товарами: платежі та збори за надання послуг; кількісні обмеження імпорту, у тому числі заборони та квоти; митна оцінка; правила походження товарів; технічні бар`єри в торгівлі; санітарні та фітосанітарні заходи; торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Під час консультацій було узгоджено суттєву частину проекту Звіту Робочої групи.

Серед зобов`язань, що потребують подальшого затвердження під час проведення Робочої групи, зокрема, зобов`язання у сфері: цінової політики, технічних бар`єрів у торгівлі, санітарних та фітосанітарних заходів, антидемпінгових, компенсаційних та захисних заходів, інтелектуальна власність.

Крім того, було досягнуто домовленості про проведення переговорів щодо рівня державної підтримки сільського господарства.

6. Основні стандарти захисту , в тому числі порядок набуття та

підтримання чинності прав інтелектуальної власності

6.1 Авторське право і суміжні права

Порядок реалізації авторських та суміжних прав регулюються ЗУ “Про авторське право та суміжні права” від 23.12.93. Авторське право - сукупність прав, які виникають та належать автору або його правонаступникам у зв`язку із створенням або використанням твору літератури, науки, мистецтва. На підтвердження цих прав автору видається авторське свідоцтво - документ, що закріплює авторське право. Автором може бути лише фізична особа, за результатами інтелектуальної діяльності якої створено відповідний твір. Авторським правом охороняються обнародувані та необнародувані твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети, а також способу відтворення, які виражені в усній, письмовій чи іншій формі. Охороняється лише за наявності свідоцтва Авторське право діє протягом всього життя автора і наступні 50 років після його смерті. Під псевдонімом або анонімне обнародування твору - авторське право діє протягом 50 років з моменту обнародування. Майнові права переходять у спадщину, а особисті немайнові права - ні. Авторське право може бути передано (майнові права) самим автором іншим особам. Автор чи інша особа, що має авторські майнові права, може видати сторонній особі ліцензію на використання твору. Ця ліцензія буває двох видів: 1) виключна (право на використання має одна особа); 2) невиключна (право на використання мають декілька осіб). Передача авторського права або видача ліцензії оформлюється авторським договором. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони свого авторського права ©. Він розміщується на кожному примірнику твору, потім ім`я та рік першого обнародування.

Суміжні права - це права виконавців на результати своєї творчої діяльності, права виробників фонограм, та організацій мовлення. Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання прав авторів виконуваних творів. Виробники фонограм та організації мовлення повинні дотримуватися прав авторів і виконавців. Суміжні права позначаються також значком ® на всіх примірниках відповідного твору, імені або найменуванні особи, що має суміжні права, і року першого обнародування. Виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти публічне повідомлення їх виконань, фіксацію на матеріальному носії, передачу в ефір і по проводах своїх виконань, відтворювати і розповсюджувати ці фонограми. Виключні права виконавців можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору і використання виконань тощо. Право виробників фонограм можуть передаватися іншим особам на підставі договору. Організації мовлення мають виключне право дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм в ефір або по проводах, також публічного сповіщення у місцях с платним входом. Права виробників фонограм охороняються протягом 50 років після першого обнародування фонограми. Якщо не було обнародувано - з моменту першої фіксації.

Порушенням авторського права і суміжних прав, що дає підстави для судового захисту визнається відтворення, розповсюдження та інше використання, а також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів, фонограм, програм мовлення відповідно до ч.1 ст.41 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (далі по розділу - Закон).

Порядок захисту авторського права і суміжних прав і засоби захисту

Особи, чиї права порушені можуть подати позов до суду або арбітражного, третейського судів про поновлення порушених прав.

До заходів, які може застосувати суд, належить - заборона випуску твору, виконання постановки, фонограми, передачі в ефір і по проводах, про припинення їх розповсюдження, вилучення, конфіскація всіх примірників твору або фонограми та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, про знищення або відчуження всіх примірників твору або фонограми якщо буде достатньо даних про порушення авторського права і суміжних прав (ч.2 ст.43 Закону).

Відшкодування збитків за порушення авторського права і суміжних прав

Особи, які мають авторське право і суміжні права, можуть вимагати відшкодування збитків, вилучення та спрямування на їх користь прибутків порушника, замість відшкодування збитків; виплати компенсації, яка визначається судом, замість відшкодування збитків чи стягнення прибутків у сумі від 10 до 50000 мінімальних розмірів заробітної плати (ч.1 ст.44 Закону), що на сьогодні складає - із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати 90 гривні - від 900 до 4500000 гривень, що складає - від 164 доларів до 818 тис. доларів США відповідно.

Закон, також, передбачає стягнення судом, крім того, що будуть застосовані вищезазначені процедури, до бюджету штрафу у розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача, а також стягнення моральної шкоди (ч.2 ст.44).

Також, порушник авторського права і суміжних прав зобов'язаний відшкодувати особам, які мають авторське право і суміжні права, моральну шкоду в розмірі, що визначається судом (ч.3 ст.44 Закону).

6.2 Товарні знаки (торгівельні марки ) в тому числі знаки для

послуг

Товарний знак дозволяє фірмі, що його використовує, звернути увагу потенційних покупців на існування власного товару.

Ефективна система товарних знаків також сприяє захисту споживачів від різних форм недобросовісної торгівлі. Так, наприклад, законодавством забороняється використання знаків, що вводять в оману, або можуть бути сплутані з іншими знаками. У багатьох країнах світу взагалі відсутнє законодавство з охорони прав споживачів, а у тих з них, де таке законодавство існує, споживачі, як правило, не можуть забезпечити охорону своїх прав. У цих випадках законодавче поле по товарних знаках є єдиним дієвим засобом судового захисту прав споживачів.

Товарні знаки корисні державним органам, котрі відповідають за перевірку якості та інших характеристик товарів та послуг. Товарні знаки можуть допомогти їм, наприклад, упізнати товари та послуги, що не відповідають вимогам закону та нормативних документів. Крім того, полегшується робота експертів з виявлення товарів за результатами скарг. І, нарешті, реєстрація товарних знаків є корисним джерелом статистичної і економічної інформації для державних органів.

Тобто, кожна країна зацікавлена у створенні ефективно працюючої системи, яка забезпечує надійну охорону товарних знаків. Бо її використання у повній мірі задовольняє законні інтереси споживачів і держави. Таким чином, товарні знаки вносять свій посильний вклад в економічний розвиток країни.

Правова охорона промислових зразків тісно пов'язана з індустріалізацією промисловості та виникненням технологій масового виробництва. Вже у кінці XVII століття у провідних європейських державах майже одночасно з'явилися закони, що надавали правову охорону виробам текстильної промисловості та їх художньому оформленню. Поступово правовий захист естетичного оформлення промислової продукції розповсюдився і на інші її види. Сьогодні під промисловим зразком розуміють результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, а саме у тій її частині, яка візуально проявляється у зовнішньому вигляді виробу і характеризує його декоративне та естетичне вирішення, що в міжнародній практиці називається англійським словом "дизайн".

Промисловий зразок є одним із об'єктів промислової власності, якому в Україні згідно Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12. 1993 р. № 3688-ХІІ, із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21.12. 2000 р. № 2188-Ш та від 10.01. 2002 р. № 2921-Ш надається правова охорона.

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на промисловий зразок в Україні, регулюються цим Законом, а також міжнародними договорами, учасницею яких є Україна. Так, на сьогодні Україною підписано Паризьку конвенцію про охорону промислової власності, Гаазьку угоду про міжнародне депонування промислових зразків та інші документи.

Право на промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент видається під відповідальність його власника без гарантії його чинності.

Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Укрпатенту (Державне підприємство "Український інститут промислової власності" Міністерства освіти і науки України, далі - Установа). Він може бути продовжений Установою, за поданням клопотання власника, але не більш ніж на 5 років.

Права, що випливають з патенту на промисловий зразок, діють від дати публікації відомостей в офіційному бюлетені Установи "Промислова власність" про його видачу.

Патент України на промисловий зразок діє тільки на території України.

Правова охорона в Україні надається промисловому зразку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

Об'єктом промислового зразка, якому надається правова охорона, може бути форма, малюнок чи розфарбування або поєднання кольорів, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення його естетичних та ергономічних потреб.

Це дозволяє трактувати об'єкт правової охорони промислового зразка не у вигляді будови виробу або продукту, а як зображення, яке застосовується або відтворюється в таких виробах або продуктах.

Не можуть одержати правову охорону в Україні:

- об'єкти архітектури, крім малих архітектурних форм (телефонних будок, кіосків, палаток), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;

- друкована продукція як така (зміст текстової частини друкованої продукції не патентується. Однак конфігурація шрифту може бути об'єктом охорони);

- об'єкти нестійкої форми, що відтворюються з рідких, газоподібних, сипких або їм подібних речовин тощо.

Обсяг правової охорони, що надається патентом, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу (макета, малюнка).

6.3 Географічні зазначення , у тому числі зазначення походження

товару

В українському законодавстві , термін зазначення походження товару є складним, комплексним поняттям. По суті воно складається з двох інших термінів, а саме: простого і комплексного зазначення походження товару. Просте зазначення походження товару, під яким розуміють будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару (наприклад, "Зроблено в Україні"). Кваліфіковане зазначення походження товару, у свою чергу, також є складним поняттям і включає у себе ще два терміни, а саме: назву місця походження товару та географічне зазначення походження товару. Перший термін означає назву географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором; наприклад, "Бордо", "Шабське", "Торчин продукт" тощо. Географічне зазначення походження товару, а саме: назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора, наприклад, "Тульський самовар"; "Українська з перцем", "Подільський смак", "Львівське пиво" тощо.

Назва місця походження товару і географічне зазначення походження товару визначають джерело або походження виробу, або послуги, для яких вони використовуються. Географічне зазначення походження товару, однак, виконує ще одну функцію. У той час, як назва місця походження товару визначає лише джерело походження виробу, географічне зазначення походження товару додатково вказує на характерні якості товару, які визначаються географічним районом його походження, що фігурує у назві. Більш того, будь-який вираз або знак, що вказує прямо або опосередковано на географічне місце походження виробу, може також слугувати як вказівка походження. Назва місця походження товару завжди є географічною назвою, як правило, - це назва країни, регіону походження товару, хоча, у деяких випадках, воно може служити вказівкою на конкретний географічний район без згадки його імені.

Правове визнання і охорона назви місця походження товару та географічного зазначення походження товару являє загальний інтерес, тому що вони передають споживачам важливу інформацію про географічне походження товарів та послуг. І, крім того, у опосередкованій формі повідомляють про притаманну товару традиційно високу якість і певні специфічні характеристики. Географічне зазначення походження товару додатково допомагають споживачеві з прийняттям рішення про придбання тих або інших товарів і часто є потужним засобом впливу на це рішення. Неправильне або неправомірне використання географічної вказівки може вводити споживачів в оману відносно географічного місця походження товару чи послуги, що у деяких випадках наносить їм значних збитків [6].

Більше того, підприємство, яке неправомірно використовує географічну вказівку, може не тільки ввести суспільство в оману, але й дістати неправомірну перевагу над конкурентом, включаючи тих, хто справді працює у тому географічному районі, котрий фігурує у вказівці. Це неприпустимо, бо може призвести до втрати фірмою частини або усіх своїх клієнтів, а також свого доброго імені. Тому фірмова назва має бути надійно законодавчо захищена від подібних дій недобросовісних конкурентів. Прикладом до вищезгаданого може послужити скандал, що розгорівся ще за радянських часів при спробі поставляти на світовий ринок "Советское шампанское". Адже відомо, що здавна назва "Шампанське" асоціюється тільки з французькою провінцією Шампань.

Згідно ЗУ «Про охорону прав на зазначення походження товарів» визначаються правові засади охорони прав на зазначення походження товарів в Україні та регулює відносини, що виникають у зв'язку з їх набуттям, використанням та захистом.

Географічне зазначення походження (далі - ГЗП) товару - будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару, який має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора;

6.4 Промислові зразки

У самому широкому плані промисловий зразок може бути визначений як орнаментальне або естетичне зовнішнє оформлення конкретного виробу. Орнаментальне зовнішнє оформлення може включати у себе форму і (або) орнамент і (або) колір виробу. Крім того, це орнаментальне або естетичне оформлення має бути приємним для погляду. Виріб повинен легко піддаватися промисловому тиражуванню. Звідси і назва "промисловий зразок". Якщо цей останній критерій не задовольняється, об'єкт кваліфікується як твір мистецтва, і підпадає під охорону за законом про авторські права, а не про промислову власність.

У відповідності до законодавства ряду країн, для того щоб підпадати під охорону, промисловий зразок має бути новим; за законами інших країн, він має бути оригінальним тощо. В Україні промисловий зразок підпадає під охорону, якщо він відповідає умовам патентоспроможності, тобто - є новим і промислово придатним.

Промислові зразки, за звичай, охороняються від недозволеного виготовлення виробів або їх імітації. Термін охорони у різних країнах різний і складає від 5 до 15 років. В Україні промисловий зразок охороняється протягом 10 років [9].

У світовій практиці документ, що засвідчує охорону промислового зразка, може зватися свідоцтвом про реєстрацію або патентом. В останньому випадку до слова "патент" завжди має додаватися вислів "на промисловий зразок" [20]. В Україні промисловий зразок також охороняється патентом.

З розквітом мистецтва дизайну за останні кілька років в світі все більше намагаються поєднати "красиве та корисне". Тобто, намагаються щоб функціональність виробів поєднувалась з їх приємним зовнішнім виглядом. Як наслідок цього - фірми-виготовлювачі збільшують витрати на дизайнерські розробки. Відповідно охорону результатів творчої праці дизайнерів забезпечують шляхом реєстрації відповідних промислових зразків. Слід підкреслити, що ігнорування роботою дизайнерів обходяться фірмі дуже дорого.

Порушенням прав власника патенту на промисловий зразок визнається будь-яке посягання на права власника патенту, яке визначено Законом “Про охорону прав на промислові зразки”, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Закон (ст.26) визначає право власника патенту вимагати припинення порушення прав і відшкодування власнику патенту заподіяних збитків з порушника.

Законом (ст.27) визначено, що спори пов'язані із застосуванням цього закону розв'язуються судом, арбітражним судом або третейським судом.

До компетенції судових органів віднесено розгляд справ про:

· авторство на промисловий зразок;

· встановлення власника патенту;

· порушення майнових прав власника патенту;

· укладання та виконання ліцензійних договорів;

· право попереднього користування;

· винагороду автору;

· компенсації, а також справи які пов'язані із захистом прав на промислові зразки.

6.5 Патенти

Патент (на винахід) - документ, який видається компетентною державною установою і який засвідчує: визнання заявленого об'єкта винаходом, пріоритет даного винаходу, авторство та виключне право на винахід.

Патент діє на території тієї держави, яка його видала. Патент може бути виданий на ім'я автора або іншої фізичної чи юридичної особи (за умови їх згоди).

Як спосіб захисту патентовласника, законодавством багатьох країн передбачені штрафні санкцій при ввезенні на територію країни виробів, в яких втілено аналогічний винахід (штрафи, накладання арешту на ввезені товари, пред'явлення позову про відшкодування збитків, тощо).

Порядок видачі патенту на промисловий зразок регулюється Законом України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12.93 р. №3688-XII.

Законом визначено, що об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та економічних потреб.

Право на сорт рослин охороняється державою і засвідчується патентом. Патент засвідчує авторство на сорт рослин і виключне право на його використання. До подання заявки про видачу охоронного документа на сорт рослин у відповідні служби іноземних країн заявник зобов'язаний подати на цей сорт заявку до Держпатенту України і повідомити про свій намір.

Порядок видачі патентів на винаходи і корисні моделі регулюється Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15.12.93 р. №3687-XII.

На підставі рішення про видачу патенту на винахід або корисну модель та за наявності документа про сплату збору за видачу патенту Держпатент публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу патенту.

Будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням його прав, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах. Але в цьому разі до подання заявки на одержання охоронного документа на винахід (корисну модель) до органу іноземної держави заявник зобов'язаний подати заявку до Держпатенту і повідомити його про наміри здійснити таке патентування.

Особа, яка бажає одержати патент на винахід і має на це право (заявник), подає заявку на його видачу до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (Укрпатент), який здійснює приймання, розгляд та проведення експертизи заявок.

Якщо заявник згідно з чинним законодавством України має пільги у сплаті зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, то до заявки додається клопотання про надання пільги та завірена копія документа, що підтверджує право на пільгу. Копію подають до кожної заявки.

Якщо заявку подають через патентного повіреного або іншу довірену особу, то до заявки слід додати видану заявником довіреність (копію довіреності), що засвідчує його (її) повноваження.

Якщо заявка подається відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності і заявник бажає скористатися правом конвенційного пріоритету, то він має додати до заявки такі документи: заяву про пріоритет із посиланням на дату подання й номер попередньої заявки, поданої до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції; копію попередньої заявки, засвідчену зазначеним органом. Ці документи мають бути подані до Укрпатенту разом із матеріалами заявки або не пізніше встановленого Законом строку.

Порядок розгляду заявки на винахід визначається "Правилами розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель" (далі Правилами розгляду).

Патент України на винахід видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід, яка встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).

Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує даті подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, даті її пріоритету і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

6.6 Захист прав на сорти рослин

Порушник прав власника патенту на сорт рослин несе відповідальність, передбачену діючим законодавством, відповідно до ч.3 ст.18 Закону України “Про охорону прав на сорти рослин” (далі по розділу - Закон). Також визначено, що особи, винні в порушенні цього Закону несуть відповідно дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність (ст.26).

Захист прав на сорти рослин

Закон “Про охорону прав на сорти рослин” не містить норм, які б визначали окремий порядок захисту прав на сорти рослин. Закон (ст.26) тільки вказує, що спори пов'язані із застосуванням цього Закону, розв'язуються у порядку, передбаченому законодавством.

Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП) встановлена адміністративна відповідальність (ст.51-2) за:

використання запатентованого сорту рослин без згоди власника патенту;

використання запатентованого сорту рослин під назвою, що відрізняється від назви, під якою його занесено до Державного реєстру сортів рослин України.

За вищевказані дії, на винну особу накладається штраф:

на громадян - від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що складає від 51 до 170 гривень (від 9 до 30 доларів США відповідно);

на посадових осіб - від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає від 119 до 255 гривень (від 22 до 47 доларів США відповідно).

В результаті внесення змін та доповнень до Кодексу про адміністративні правопорушення склалась наступна ситуація: відповідним Законом “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України “Про охорону прав на сорти рослин”, у 1994 році, Кодекс був доповнений статтею 51-2 і одночасно було надано право Державному комітетові України з питань інтелектуальної власності складати адміністративні протоколи (ст.255 КпАП) для подальшої їх передачі до районного (міського) суду.