Складнопідрядні детермінантні речення в електронних засобах масової інформації: семантико-функціональний аспект

в) вказують на те, що дія, про яку йшлося в головному реченні, відбувається чи відбуватиметься після головної дії, вказаної в підрядній частині: Коли вийшов син, вона здихнула важко та тяжко і схилила свою голову на груди (Панас мирний). Коли ж картину ухвалить преса й громадськість, - режисер мене почне поважати (Ю. Яновський). Ледве Емене встигла сховатись, як у двір увійшов її батько (М. Коцюбинський). Тільки що вона обігнула гору, як перед ними блиснула темная хвиля минулого ставка (Панас Мирний); в останніх слово як - не сполучник, а підсилювальна частка;

г) вказують на те, що дія про яку йде мова в головній частині, передує дії, про яку повідомляється в підрядній частині: Така пауза завжди буває перед тим, як сутичка доходить вищої своєї точки (О.Донченко). Так, тут мала місце жорстока боротьба, поки вдалось знайти правильні співвідношення в подружжі, де кожне виросло далеко від другого, познайомити їх, приборкати характери (О.Донченко);

д) вказують на початкову або кінцеву межу дії, про яку повідомляється в головному реченні: Відколи Настя вступила в його хату, в хаті стало тихо та весело, мов ангел перелетів її та навіяв спокій (М. Коцюбинський) Як тільки вийдеш за поріг, лишивши рідний клас, не мало сонячних доріг тобі розкрилить час (М. Шпеник). Як я заздрила тим людям, що не мали відпочинку, поки їхня не людська втома не вилила на часинку (Леся Українка). Поти дерево гни, поки дасться гнути (Нар. творчість).

Особливість складнопідрядних речень із підрядним часу є те, що реально на час дії, про яку повідомляється в підрядній частині, може вказувати головна частина, як у реченнях Була середина жовтня, коли я повернувся в рідні ліси (М. Збанацький). Коли ми вийшли з поїзда, була вже ніч (Є. Гуцало). Уже зовсім розвиднілось, коли вони прибули в Лимарське (О. Гончар). Уже сутеніло, коли Горбунко повернувся додому (Б. Антонечко-Давидович).

Це стосується також речень, у формально головній частині яких є дієслово доконаного виду із заперечною часткою не, яке вказує на незавершеність дії (із значенням “не встигнути”). Підрядна частина в таких реченнях починається сполучником як: Не встиг Тимко обернутися, як чиїсь ніжні теплі руки закрили йому обличчя (Григорій Тютюнник). Ще не встали вони з-за столу, як задеренчав у повітрі пропелер над самою хатою (О. Гончар).

Іноді особливо коли обидві предикативні частини складного речення вказують на теперішній час, підрядне речення часу набуває додаткове значення умови: Коли з любові плаче жінка - всі безпорадні на землі (Н. Гнатюк). Навіть шуліка не б`є чужих пташенят, коли вони ще в гнізді (О.Гончар). Не буде щастя ні мені ні люду, доки нас віті нещаслива буде хоча б одна людина роботяща (М. Вінграновський). Якщо в такому реченні сполучники кили, як ,поки можна замінити сполучником якщо, то це речення слід трактувати як умовне(у ньому не йдеться про якийсь конкретний час ): Сумно і смутно людині, (за якої умови?) коли [якщо] висихає і сліпне уява (О.Довженко). Часом важко однозначно сказати, яке це речення - часове чи умовне, наприклад: Коли настає відлига, не варто поспішати проскочити лід навіть у чоботах (з газети).

Якщо підрядне речення пояснює іменник головного речення, то, незважаючи на те що в ньому йдеться про час, його зараховуємо до означальних: Люблю я ті часи, (які) як сонце вже встає і промінь свій прозорий на села, на поля так вільно, ніжно ллє(М.Рильський). Настав час,(який?) коли вечірній сутінок швидко западає в нічний...(В.Барка).Комаха прокляв день і хвилину, (які?)коли в нього з'явилась думка виїхати з дому (В. Домонтович).

2.2 Складнопідрядні речення з підрядною обставинною причини

Складнопідрядним реченням з підрядним причини називається таке складне речення, у якому підрядна частина вказує на причину дії, про яку йдеться в головній. 1. Земля прекрасна, тому що на ній живуть дзвінкоголосі малюки (Ю. Бедзик).

Підрядна частина причини відповідає на питання чому? з якої причини? через що? і приєднується до головної частини сполучниками бо, тому що, оскільки, через те що, з тієї причини що, тим що, у зв'язку з тим що та ін.

Підрядна причини пояснює головну частину в цілому, тому питання до підрядної ставиться не від певного слова, а від головної частини в цілому.

Складені сполучники тому що, через те що, тим що першою своєю частиною (тому, через те, тим) можуть міститися в головній частині речення, а другою частиною (що) - у підрядній. Це буває тоді, коли перша частина є логічно наголошеною і вимовляється підвищеним тоном. Кому в такому разі ставимо перед словом що.

Підрядні речення причини вказують на обставину, внаслідок якої відбувається чи не відбувається дія, що про неї повідомляється в головному реченні, і відповідають на питання обставин причини (ч о м у? ч є р є з що? з якої причини?).

До головного речення підрядні причини приєднуються за допомогою сполучників бо, тому що, через те що, затим що, оскільки, що, щоб, позаяк, а також переважно в діловому й науковому стилях -- завдяки тому що, у зв 'язку з тим що, в силу того що, з тієї причини що тощо: Мабуть, тому що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та ярке (Марко Вовчок). На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а більший меншого тусає та ще й б'є, затим що сила є (Л. Глібов). Оскільки електромотора не було, то динамку крутили руками (Григорій Тютюнник). Щасливий я, що народився на твоєму [Десно] березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду... (О. Довженко).

У головному реченні вказівних слів не буває. Але якщо складені сполучники тому що, через те що, у зв 'язку з тим що і под. розчленовуються, тоді в головній частині з'являються вказівні слова, які виступають тут логічно наголошеними обставинами причини: Чайка квилить над морем тому, що хоче їсти, а не тужить за кимось (Ю. Яновський). Напевне, тому й вижив, що бачив не хижі химери і страхіття, а тиху матір з немовлям (М. Стельмах).

Окрему групу становлять підрядні речення, які вказують на гадану, нереальну причину (до головного вони приєднуються порівняльними сполучниками наче, ніби, мов): Летять, (чому? з якої причини?) мое сила їх незрима підганяє, птахи із вирію (М. Рильський). Ллється море, плеще в берег, б'ється в сірі скелі, мов з кайданів хоче вийти на степи веселі (О. Олесь). Панотець вертівся на лаві, немовби сидів на грані [на жару] (Л. Мартович). А він коня поганяє, нібито й не бачить [Катерини] (Т. Шевченко). Обмерзлі кригою дерева дзвонили й лускотіли, неначе вони були скляні (І. Багряний). Таким підрядним реченням властивий відтінок обставини міри й ступеня.

Головна й підрядна частини складнопідрядного речення з підрядним причини можуть мати спільний підмет і різні підмети. Наприклад, зі спільним підметом: Ярема гнувся, бо не знав, не знав, сіромаха, що виросли крила (Т. Шевченко); із різними підметами: О пісне! Тебе ніхто не може побороть, бо вільний дух твій правдою повитий (М. Рильський).

2.3 Складнопідрядні речення з підрядною обставинною мети

Підрядні речення мети вказують на обставину, заради якої відбувається чи не відбувається дія, що про неї повідомляється в головному реченні, і відповідають на питання обставин мети (навіщо? для чого? з якою метою?).

До головного речення підрядні мети приєднуються за допомогою сполучників підрядності щоб, щоби, аби, хай, нехай, для того щоб, задля того щоб, з тим щоб, з тією метою щоб, в ім'я того щоб тощо: Ні ранковий туман, ні будень не завадили сотням киян прийти до храму, щоб прилучитися до священної літургії на честь Архістратига Михаїла (З газети). Піднімайтесь, не соромтесь, щоб, і ви бачили далеко і високо, щоб і вас люди бачили на висоті (М. Стельмах). Для того щоб сміх перевернув світ, точкою опори має бути власне серце. (Є.Дудар). Сюю просьбу шлю твоїй музі, хай вона, як зозуленька в лузі, звеселить твого смутного друга (Леся Українка).

Складені сполучники, як правило, розчленовуються на вказівне слово, яке ставиться переважно в кінці головної частини, і простий сполучник щоб (у такому випадку між ними ставиться кома): Зібралися тут лише для того, щоб нудитися (О. Гончар). Широкоплечі стави та озера порозлягалися в затишних балках, по нивах, мов задля того, щоб ясне сонце й синє небо повсякчас любувалися та видивлялися у їх чистих, прозорих водах (Панас Мирний).

Якщо обидві частини складнопідрядного речення з підрядним мети мають спільного діяча (суб'єкт), то присудок у підрядній частині виражається неозначеною формою дієслова (підрядне речення - інфінітивне): Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Т. Шевченко). Він рад навіть поступитися чим - небудь, аби привести діло до кінця (Панас Мирний). Таке складнопідрядне речення можна перетворити, щоправда не завжди, на просте: Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти (Тарас Шевченко). - Вийшов з хати карбівничий ліс оглядіти.

Складнопідрядні речення з підрядними мети -- це такі конструкції, у яких підрядна частина означає мету дії головної частини й відповідає на питання для чого? з якою метою? навіщо?

Приклад:

Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилину ясну,

Щоб вільно по світі літати,

Щоб вітер розносив луну... (Леся Українка)

Підрядна мети

-- пояснює головну частину в цілому;

-- приєднується до головної за допомогою сполучників щоб (щоби), аби (підсилені часткою «щоб тільки», «аби тільки»), для того щоб; а також виразів типу заради того щоб, на те щоб, з тим щоб; сполучники аби, щоби поширені здебільшого в усному мовленні;

-- може стояти перед головною частиною, після неї, а зрідка й всередині її.

Приклад:

Щоб добре жити, треба добре робити (Нар.тв.)

І миті жодної не можна повернути, щоб заново по-іншому прожить (В.Симоненко).

Збирався подзвонити з заводу, (щоб не шукали їх з онуком), і не подзвонив (Ю.Яновський).

Сполучники типу для того щоб, заради того щоб, на те щоб, з тією метою щоб, з тим щоб можуть уживатися нерозчленовано й розчленовано, отже, кома ставиться один раз -- або перед усім сполучником, або тільки перед щоб.

Приклад:

Ми зібралися для того, щоб привітати ювіляра.

Ми зібралися, для того щоб привітати ювіляра.

2.4 Складнопідрядні речення з підрядною обставинною умови

У мовленні сучасних українських газет певними особливостями вживання вирізняються складнопідрядні речення з часовими відношеннями між предикативними частинами. Ті підрядні частини, які вказують на час дії головної найбільш загально, здебільшого функціонують в інформативних жанрах - дописах, оглядах, інформативних повідомленнях, а також в аналітичному жанрі інтерв'ю. Засобом оформлення таких речень слугує сполучник «коли», що дає змогу підсилювати одну думку на тлі іншої, установлювати змістовий зв'язок з попереднім контекстом. У тих складнопідрядних структурах, де підрядна частина вказує на межу тривання дії в головній, досить активно, здебільшого в інформативних жанрах, виявляють себе сполучні слова «поки», «доки», «щоправда». Інший тип складнопідрядних речень - складнопідрядні речення з підрядними умови. Специфіка таких конструкцій полягає в тому, що вони безпосередньо відображають типову людську здатність розмірковувати над альтернативними судженнями, робити висновки, які ґрунтуються на неповній інформації. Складнопідрядне речення з підрядною частиною умови традиційно поділяють на речення реальної умови та речення ірреальної (гіпотетичної) умови. У загальному корпусі складнопідрядних умовних речень, уживаних у сучасному українському газетному мовленні, «левова» частка належить реченням реальної умови. Складнопідрядні речення умови, підрядна частина яких повідомляє про ірреальну (гіпотетичну) умову дії головної частини, - рідкісне явище в мовленні українських мас-медіа початку ХХІ ст., оскільки їхня семантична роль указувати на умову, яка перешкоджає реалізації дії. Отже, складнопідрядні речення з часовими й умовними відношеннями між їхніми предикативними частинами в мовленні української преси початку ХХІ ст. виявляють деяку семантико-стилістичну специфіку. Часовий різновид складнопідрядних речень виконує різні стилістичні функції - експресивну, актуалізації змісту тощо. Складнопідрядні речення з підрядними умовними відношеннями між їхніми предикативними частинами в мовленні українських газет початку ХХІ ст. семантично двопланові - речення реальної умови та речення ірреальної умови.

Складнопідрядні речення з підрядними умовними -- це такі конструкції, у яких підрядна частина вказує на умову, за якої відбувається чи може відбутися дія в головній частині, і відповідає на питання за якої умови? при якій умові?

Приклад:

Честь і славу матимеш, якщо добре працюватимеш (Нар.тв.).

Підрядна умови

-- приєднується до головної за допомогою сполучників як, якби, якщо (якщо б), аби, коли (коли б), раз.

-- може займати будь-яку позицію відносно головної частини.

Приклад:

Все можуть зробити людські руки, коли захочуть (Григорій Тютюнник).

Як одступиш від грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень (Нар.тв.).

Кожна людина, (якщо хоче чогось досягти в житті), спершу має знайти своє покликання.

У головній частині сполучникам може відповідати слово-частка то.

Якщо наполегливо працюватимеш, то можеш досягти успіху.

Підрядні речення умови вказують на умову, за якої відбувається чи могла б відбуватися дія головного речення, і відповідають на питання обставин умови (за якої умови?).

Підрядні речення умови до головного звичайно приєднуються за допомогою сполучників підрядності якщо, якщо б, якщо... то, якщо... тоді, якби, коли, коли б, як, аби, раз, тільки, хай тільки, чим...тим, що...то. У головному реченні вказівних слів не буває: підрядне речення умови відноситься до всього головного речення. Наприклад: Якщо все описане для майбутнього фільму не підійде, тоді давайте краще першу частину кінокартини почнемо з пісні (О.Довженко). Коли тривожуся долями вашими, для мене світлішим стає виднокруг (Л.Талалай). Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу (Леся Українка). А такий був : нехай тільки станеться кому з вашого села пригода - головою ляже, а вирятує (Марко Вовчок).

У розмовному мовленні підрядні речення умови до головного можуть приєднуватися також за допомогою лише співвідносного елемента то, так у головному реченні (без сполучника); присудок у головній частині такого складнопідрядного речення вживається переважно в наказовому способі: Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (А.Головко). Попороби до поту, то й поїси в охоту (Нар. творчість); іноді присудок може стояти в дійсному способі: Не ми будемо стріляти з тих гвинтівок, то вони - по нас (А.Головко).Може, вернеться з дороги пані, то ще мене за лінощі скарає (Леся Українка). Варто лише прокричати, як на березі Дніпра відразу відгукнеться (В.Підмогильний). Розмовного характеру надає реченню і сполучник раз: Раз я вже вирішив, то хай так і буде (Григорій Тютюнник).

Є два типи підрядних речень залежно від того, яку вони позначають умову: реальну чи бажану.

Підрядні речення, що виражають реальну умову, за якої можлива дія, про яку йдеться в головному реченні, приєднуються до головного за допомогою сполучників якщо, як, коли, раз, аби: Все можуть зробити людські руки, коли захочуть (Григорій Тютюнник). Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали (М.Коцюбинський). Раз буде своя збройна сила, то ми повинні мати й своїх командирів (П.Панч).

Підрядні речення, що виражають бажану умову бажаної дії, про яку йдеться в головному реченні, приєднуються до головного за допомогою сполучників якби, коли б, якщо б (присудки в обох частинах такого складнопідрядного речення виражають дієсловами в умовному способі):Коли б знав, де впадеш, то соломки підстелив би (Нар. творчість). Якби ви знали, паничі, де люди плачуть живучи, то ви б елегій не творили...Якби мені черевики, то пішла б я на музики (З т в. Т.Шевченка).

Підрядні речення умови можуть супроводитися відтінками інших обставин, а саме:

а) обставини часу: Коли людини є народ, тоді вона уже людина (Л.Костенко). Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (М.Коцюбинський);

б) обставини причини: Не злякає страшний Божий суд, якщо не злякав людський (О.Довженко). Як не буде птахів, то й людське серце стане черствим (М. Стельмах)

в) обставини мети: Якщо Україна хоче стати могутньою європейською країною, мусить прийняти кращі демократичні традиції гетьманської держави (З газети);

г) Обставини допустовості: У відкритім бою, якщо й поранено, то тебе врятують товариші (О. Гончар)

д) обставини міри й ступеня (приєднуються парними сполучниками чим...тим, що...то): Чим вище піднімалися бійці, тим заграва перед ними ширшала, розросталась (О. Гончар). Що ближче ми підходили до густих чагарів, то голосніше чувся тонкий звірячий плач(І. Муратов)

2.5 Складнопідрядні речення з підрядною обставинною способу дії

Складнопідрядним реченням з підрядною обставинною ступеня й способу дії називають таке речення, у якому залежне речення вказує на ступінь і спосіб дії головного речення й відповідає на запитання якою мірою? наскільки? як? у який спосіб? яким чином? Здебільшого важко визначити, що означає підрядна частина, ступінь чи спосіб дії, тому їх об'єднують в один вид.

Приклад:

Один зі старців грав на ліру й так захопився (якою мірою? наскільки?), що, здавалося, забув і за саму милостиню (М. Івченко). Пісенність Шевченкової лірики настільки приваблива і природна (якою мірою? наскільки?), що багато його поезій стали народними піснями (О. Гончар). Спасибі вам, дядьку! Оце наїмся меду так (якою мірою? наскільки?), що й у окопах буду згадувати про вас! (М. Івченко)

Підрядні ступеня і способу дії приєднуються до головного речення сполучниками ніж, чим, мов, немов, наче, неначе, ніби, що, щоб, чим…тим, що ... то, сполучними словами як, скільки, наскільки. У головному реченні здебільшого вживаються вказівні слова так, до того, такою мірою, стільки, настільки. Такі підрядні речення характеризують дію головної частини.

Приклад:

Що крутішим і струпцюватішим було життя, то дужче його любив (Ю. Мушкетик). Скільки голів, стільки й думок (Нар. творчість).

Зверни увагу!

Підрядну частину ступеня треба відрізняти від підрядної означальної. Якщо вказівні слова такий, так вжито відповідно з прикметником чи прислівником, то підрядна частина завжди має значення ступеня. У цих випадках вказівне слово можна замінити словом настільки.

Страшний гонорливий хуторянин, якого раз у раз так боявся Іван, був тепер такий (настільки) близький, як рідний батько або товариш (М. Івченко). Капітан Колодуб так (настільки) тепло і разом з тим з такою тонкою, знайомою всім іронією усміхнувся, що за ним тихо усміхнулася вся землянка (О. Довженко).

2.6 Складнопідрядні речення з підрядною обставинною допусту

Підрядні допустові речення вказують на умову, всупереч якій відбувається дія, що про неї йдеться в головному реченні, і відповідають на питання обставин допустовості (незважаючи на що? всупереч чому?).

До головного речення підрядне допустове приєднується сполучниками підрядності хоч, хоч і, хоч... але, хоч... проте, хай... але, незважаючи на те що, дарма що та сполучними словами із заперечною часткою як не, скільки не, куди не, де не, коли не, хто не, що не. У головному реченні вказівних слів не буває: підрядне допустове речення відноситься до всього головного речення.

Наприклад: День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві (Марко Вовчок). Дарма що стояло тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах ездовою шляху (Ю. Смолич). Хоч було холодно, проте хуторяни, жаліючи чобіт, прийшли босі (О. Гончар). Скільки не дивись на море, воно ніколи не набридне (В. Козаченко). Хай мокро на ниві, хай тяжко орати, та я ж переверну ще гори ріллі/(С. Олійник). Нехай гримлять кайдани, але встають бійці уже нові, ідуть на штурм (В. Сосюра).

Сполучник у підрядному допустовому реченні може опускатися, тоді на початку головного обов'язково ставляться протиставні сполучники а, аде, та, однак, проте, зате, все ж: Яка біда, яка чума косила!-- а сила знову розцвіла (П. Тичина). Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в 'яне (Леся Українка). За своєю структурою такі складні речення наближаються до складносурядних.

Є два основні типи підрядних допустових речень: конкретно-допустові й узагальнено-допустові.

Конкретно-допустові підрядні речення вказують на конкретну умову, всупереч якій відбувається дія головного речення; до головного вони приєднуються сполучниками хоч, незважаючи на те що, дарма що, хай: Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати (Г. Хоткевич). Хоч і не зовсім Маруся повеселіла, та усе-таки неначе стала потроху оживати (Г.Квітка-Основ'яненко). Тепла все ще не було, дарма що минуло кілька днів березня (П. Тичина).

Узагальнено-допустові підрядні речення вказують на крайній вияв умови, всупереч якій відбувається дія головного речення; до головного вони приєднуються сполучними словами із заперечною часткою не: Скільки вони не йшли, трясовина не кінчається (Григорій Тютюнник). Які слова не були б хороші, а без діла вони полова (І. Цюпа). Міцне коріння в родючому ґрунті ніхто не вирве, як би не хотів (О. Ющенко). Що б там не кричало, не оглянься (Т.Шевченко). Он посіяли дві десятини кукурудзи, роботи багато, а невістка, як не є, все-таки поміч (С. Олійник).

Складені сполучники незважаючи на те що, дарма що на письмі звичайно не розриваються комами: Вечорами, як верталися з поля, то, повечерявши, -- дарма що й завтра як світ іти на поле, -- не лягали спати, а виходили за ворота й допізна сиділи на колодках... (А. Головко). Вони наважились покинути небезпечне місце, незважаючи на те що Остапові трудно було пускатися в далеку дорогу (М. Коцюбинський). Але можуть і розриватися, стаючи таким чином логічно наголошеними й інтонаційно виділюваними: Дарма, що Вовк, а добре розсудив... (Л. Глібов). Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те, що другого дня треба було рано встати (1. Нечуй-Левицький).

Підрядні допустові речення вказують на умову, всупереч якій відбувається дія, що про неї йдеться в головному реченні, і відповідає на питання обставин допустовості (незважаючи на що? В супереч чому?).

До головного речення підрядне підрядне допустове приєднується сполучниками підрядності хоч, хоч і, хоч...але, хоч...проте, хай...але, незважаючи на те що, дарма що та сполучними словами із заперечною часткою як не, скільки не, куди не, де не , коли не, хто не, що не. У головному реченні вказівних слів не буває: підрядне допустове речення відноситься до всього головного речення. Наприклад: День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього ранкового дощу іскрилися на траві (Морко Вовчок). Дарма що стояло тихо, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху (Ю. Смолич). Хоч було холодно, проте хуторяни, жаліли чобіт, прийшли босі (О. Гончар). Скільки не дивись на море, воно ніколи не набридне (В. Козаченко). Хай мокро на ниві хай тяжко орати, та я ж переверну ще гори ріллі! (С. Олійник). Нехай гримлять кайдани, але встають бійці уже нові , ідуть на штурм (В. Сосура)

Сполучник у підрядному допустовому реченні може опускатися, тоді на початку головного обов'язково ставляться протиставні сполучники а, але, однак, проте, зате, все ж Яка біда, яка чума косила! - а сила знову розцвіла (П.тичина) Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в'яне (Леся Українка). За своєю структурою такі складні речення наближаються до складносурядних.

Є два основні типи підрядних допустових речень: конкретно - допустові і узагальнено-допустові.

Конкретно-допустові підрядні речення вказують на конкретну умову, всупереч якій відбувається дія головного речення; до головного вони приєднуються сполучниками хоч, незважаючи на те що, домра що, хай: Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати (Г. Хоткевич) Хоч і не зовсім Маруся повеселіла, та все таки неначе стала потроху оживати (Г. Квітка - Основ'яненко). Тепла все ще не було, дарма що минуло кілька днів березня (П, Тичина)

Узагальнено-допустові підрядні речення вказують на крайні вияв умови, всупереч якій відбувається дія головного речення; до головного вони приєднують сполучними словами із заперечною часткою не: Скільки вони не йшли, трясовина не кінчалась (Григорій Тютюник). Які слова не були б хороші, а без діла вони полова (І. Цюпа). Міцне коріння в родючому грунті ніхто не вирве, як би не хотів (О. Ющенко). Що б там не кричало, не оглянься (Т. Шевченко). Он посіяли дві десятини кукурудзи, роботи багато, а невістка, як не є, все таки поміч (С. Олійник).

Складні сполучники незважаючи на те що , дарма що на письмі звичайно не розриваються комами: Вечорами, як верталися з поля, то, повечерявши, - дарма що й завтра як світ іти на поле, - не лягали спати, а виходили за ворота й допізна сиділи на колодках...(А. Головко). Вони наважились покинути небезпечне місце, незважаючи на те що Остапові трудно було пускатися в далеку дорогу (М. Коцюбинський). Але можуть і розриватися стаючи таким чином наголошеними й інтонаційно виділюваними: Дарма, що Вовк, а добре розсудив...(Л.Глібов). Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те, що другого дня треба було рано вставати (І. Нечуй - Левицький)

2.7 Складнопідрядні речення з підрядною обставинною порівняльною

Підрядні порівняльні частини пояснюють зміст головної частини шляхом порівняння чи зіставлення зі змістом підрядної. Вони відповідають на питання як саме? подібно до чого? і приєднуються до головної частини сполучниками як, наче, неначе, мов, мовби, немов, ніби, нібито та ін., яким може відповідати в головній частині вказівний прислівник так.

Підрядні порівняльні частини можуть стояти в будь-якій позиції щодо головної частини. Я п'ю шовковість самоти, як ніч спиває заходу останню чер вінь (Н. Лівицька-Холодна). Сніг не скрипів під ногами, а вищав, наче об нього мечі точили... (Григорій Тютюнник). Одним вікном наше родинне гніздо дивилося на гору Ясенову, до сходу, мовби з Ясеновою наша хата перемовлялася (І. Чендей). А дзвіночок все веселіше й веселіше заливається, співає, немов розгоряється веселе полум'я (Ю. Збанацький). І намисто сипалось під ноги, ніби кров змерзалась на льоту (І. Драч).

Складнопідрядні речення з неповними порівняльними частинами слід відрізняти від простих ускладнених речень із порівняльними зворотами. У неповних підрядних порівняльних частинах опущений або підмет, або присудок, які легко встановлюються зі змісту головної частини. Човен ішов рівно і м'яко, наче птах на безтрепетних крилах (Григір Тютюнник); наче птах на безтрепетних крилах -- підрядна порівняльна частина з опущеним присудком (летів). Чайка скигле літаючи, мов за дітьми плаче (Т. Шевченко); мов за дітьми плаче - підрядна порівняльна частина з опущеним підметом (чайка). У порівняльних зворотах не може бути ні підмета, ні присудка, і їх не можна встановити з попередньої частини речення. Наприклад, у реченні Лелека, мов старий грузин, по жовтім полі ходить босо (М. Вінграновський) мов старий грузин -- порівняльний зворот.

2.8 Складнопідрядні речення з підрядною обставинною наслідку

Складнопідрядними реченнями з підрядними наслідковими називаються такі речення, підрядні частини яких означають результат дії головної частини або наслідок, що логічно випливає зі змісту всієї частини, відповідають на питання внаслідок чого? Зміст головної частини є причиною по відношенню до змісту підрядної.

Наприклад: Пішов великий дощ, так що політ нашого літака відмінили.

У цьому реченні говориться про причину і наслідок: великий дощ є причиною (про цей факт повідомляється в головній частині), а наслідок цього явища є відміна польоту літака (про цей факт повідомляється в підрядній частині).

Підрядні наслідкові частини завжди стоять після головних частин і зв'язуються з ними за допомогою складного сполучника так що. В сучасній українській мові складнопідрядні речення з підрядними наслідковими вживаються рідко. Наприклад: Молоді, чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки.

Грім ударив, (і що ж? і який наслідок?) так що повилітали шибки.

Складнопідрядним реченням з підрядним наслідковим називається таке складне речення, у якому підрядна частина вказує на наслідок дії, про яку йдеться в головній частині.

Листя горобини з зеленого стало жовтим, так що його важко було відрізнити від ягід (В. Гжицький).

[ ], (так що ).

Підрядна наслідкова частина майже завжди займає місце після головної частини і приєднується сполучником так що, який не розділяється комою. Від головної частини до підрядної питання поставити неможливо.

Складнопідрядним реченням з підрядним наслідку називається речення, підрядна частина якого вказує на наслідок того, про що говориться в головній частині, наприклад: «А вгорі до паркана ще й було прибито дощаний дашок з нахилом всередину, так що в цілому ця споруда нагадувала ярмаркову циркову халабуду» (І.Багряний).

Підрядне наслідку відноситься до головного речення в цілому і приєднується до нього нерозкладним сполучником так що, який не має в головному співвідносного слова. Цим підрядні наслідкові формально відрізняються від підрядних міри і ступеня та способу дії. Останні можуть приєднуватися до головного речення сполучником що, якому в головному реченні відповідає прислівникова обставина так, що не має фіксованого місця в реченні. Пор.: «Сонце пекло так, що й уночі степ пашів» (Ю. Яновський) -- Сонце так пекло, що й уночі степ пашів; «Удар був не дуже сильний, так що Андрій з товаришами тільки трохи потовклись один об одного, але не пошкодились» (І.Багряний). Нерозкладний сполучник так що належить повністю до підрядного речення і має фіксоване місце на його початку.

Іноді підрядне наслідкове може відноситися не до всього головного речення, а до окремої його частини. Підрядне наслідкове може стояти тільки після головного чи тієї його частини, яку пояснює: «Сліпий страх зазирав Ядвізі у вічі і гнав її все вперед та вперед, так що нарешті вона вже без пам'яті бігла до дубових закутих дверей» (В. Гжицький).

2.9 Складнопідрядні речення з підрядною обставинною місця

Підрядні речення місця замінюють або уточнюють обставину місця головного речення і відповідають на питання обставини місця (де? куди? звідки? яким шляхом?).

Підрядні речення місця до головного приєднуються за допомогою сполучних слів де, куди, звідки і звичайно пояснюють у ньому вказівні прислівники тут, там, туди, звідти, всюди, скрізь, наприклад: Де воля родиться, там загиба невіра (Д.Павличко). Я й справді ж бо, на крилах мрії ніжної гойдавшись, злітав аж ген туди, звідкіль земля була - як на долоні (П.Тичина). Вказівного слова в головному реченні може й не бути, але його легко підставити: В важкі хвилини скорти та недуг я тихо йшов (туди), куди гляділи очі (А. Кримський).

Підрядне речення місця може також уточнювати обставини місця в головному реченні, виражену повнозначним словом: Я прийшов із мас, із поля, знизу, де од злиднів очі як вогонь (В. Сосюра). Фрося примовкла і задивилась удаль, на обрій, де пломеніла яскрава зірка (О. Гур'єв).

Окрему групу становлять підрядні речення місця, присудок у яких виражається заперечним дієсловом (із заперечною часткою не). Такі підрядні речення мають узагальнений характер, вказують на довільне, будь-яке довільне місце (їх можна замінити прислівником скрізь): І все куди не йду, холодні трави сняться (В. Сосюра). Де не повернеться - всюди за ними золоте гілля росте (Григорій Тютюнник). Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися (Л. Українка).

Від підрядних речень місця слід відрізняти підрядні та додаткові та означальні, які теж можуть приєднуватись до головного за допомогою сполучних слів де, куди, звідки, проте не відповідають на інші, свої питання. Наприклад, у реченнях Він знав, (що) куди Вабка прати ходила, туди він сам прийшов і сів над водою (Марко Вовчок). Знаємо ми, відкіль той сон (Панас Мирний) підрядні речення відповідають на питання додатка, а не обставини місця і є, отже, додатковими. У реченнях, а на тому місці, (на якому?) де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою (Панас Мирний). Мав ще одне пристанете, куди тікав щоразу, як набридла йому юрба, що крутиться довкола князя підрядні речення означальні, а не місця.

У процесі вивчення складнопідрядних речень у східнослов'янській лінгвістичній традиції виділилося три основні принципи їх опису: логікограматичний, формально-граматичний і структурно-семантичний, на основі яких було створено три однойменні класифікації складнопідрядних речень. Термін ,,підрядне речення” зафіксовано вже у граматичних студіях першої половини ХІХ ст. - у праці О. Х. Востокова ,,Русская грамматика” (1831) і праці М. І. Греча ,,Практическая русская грамматика” (1834). До початку ХХ ст. учення про складнопідрядні речення розвивається в межах логіко-граматичного напряму (О. Х. Востоков, М. І. Греч, М. І. Давидов, Ф. І. Буслаєв, В. О. Богородицький, С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер, Є. Тимченко). Потім питання підрядності речень досліджують з погляду формальної граматики. У межах цього напряму за вивчення складнопідрядних речень основну увагу зосереджено на сполучниках і сполучних словах, які поєднують їхні частини (Ф. Ф. Фортунатов, Д. Н. Овсянико-Куликовський, О. М. Пєшковський, Д. Н. Ушаков, Н. Н. Дурново, А. Б. Шапіро, Л. А. Булаховський та ін.). З 40-х, а особливо з 50-х років минулого століття значно активізується розроблення теоретичних питань підрядності. У цей час спостерігаємо спроби обґрунтувати нові принципи вивчення складнопідрядних речень. Синтаксисти намагаються не тільки з'ясувати структуру складнопідрядного речення, охарактеризувати синтаксичну природу його частин, але й дослідити зв'язки й відношення між ними. Так, у 1950 р. з'являється стаття М. С. Поспєлова «Про граматичну природу складного речення», яка започаткувала новий етап у вивченні складнопідрядного речення - структурно-семантичний. Згідно з теорією М. С. Поспєлова, на основі структурно-семантичних відношень між головною і підрядною частинами можна виділити два загальних типи складнопідрядних речень: одночленні структури і двочленні структури. В одночленних структурах підрядна частина закономірно входить до складу самого головного речення як його член, і все складне речення виявляється логічно нерозчленованою єдністю, яка відповідає одному судженню. До складних речень двочленної структури належать такі, в яких підрядна частина співвідноситься з головною в усьому її складі, а не зв'язується тільки з якимось одним членом головної частини, і хоч обидві частини цього складного речення пов'язані одна з одною досить щільно, вони зберігають значення окремих тверджень, об'єднаних в одну складну єдність значенням логічної послідовності. Детально розробляє структурно-семантичну класифікацію складнопідрядних речень В. А. Бєлошапкова. Семантичний варіант цієї класифікації запропонував Л. Ю. Максимов. У цей самий час в україністиці власну досить розгорнуту класифікацію складнопідрядних речень розробляє І. Г. Чередниченко. Ураховуючи формально-граматичні та семантичні ознаки, увесь загал складнопідрядних речень він поділяє на три основні типи: 1) підрядність до окремих членів речення (причленна підрядність). Серед речень цього типу виділено присубстантивні, приад'єктивні, придієслівні, приадвербіальні й призайменникові з подальшим членуванням кожного підтипу 2) підрядність до цілого складу речення. Їх поділено на підрядні речення мети, причини, умови, допустові, наслідкові, доповнювальновідносного підпорядкування, порівняльні, паралельно-поступового розгортання, контрастивного зіставлення. 3) взаємопідрядність. Із-поміж них часові, передумовно-наслідкові, якісного зіставлення. Класифікація І. Г. Чередниченка відбиває прагнення лінгвістів осмислити взаємодію в реченні різних мовних рівнів, проте відсутність загальнотеоретичної бази (теорію багатовимірної організації речення починають розробляти з 80-х років минулого сторіччя) не дала змоги побудувати струнку систему внутрішнього поділу складнопідрядних речень. Ознаки складнопідрядного речення Формальні: 1. Підрядний зв'язок між предикативними частинами, що характеризується односпрямованістю. 2. Нерівноправність предикативних частин, одна з яких є головною, синтаксично незалежною, а друга - підрядною, синтаксично залежною від головної. 3. Підрядний зв'язок зазвичай оформлено за допомогою підрядних сполучників або сполучних слів. Семантичні: 1. Наявність головної та залежної пропозиції, між якими встановлюються однобічні семантико-синтаксичні відношення. 2. Виразниками семантико-синтаксичних відношень виступають сполучники підрядності та сполучні слова, які функціонують як предикат предикатів. Комунікативні: 1. Функціонує як окрема комунікативна одиниця. 2. Є структурним компонентом тексту. 3. Має своєрідне ремо-тематичне членування, яке зумовлене ситуацією мовлення та відповідним комунікативним завданням. Логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень Російські лінгвісти М. Греч, Ф. Буслаєв уподібнюють підрядні частини до компонентів простих речень, пропонуючи синтаксичний варіант логікограматичної класифікації. Український мовознавець Є. Тимченко підрядні частини ототожнює з частинами мови, отже, пропонує морфологічний варіант логіко-граматичної класифікації СПР.

Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень існує донині. Вона представлена кількома варіантами, які виявляють розбіжності у виділенні різновидів підрядних частин та в їх іменуванні, у ступенях деталізації. Ця класифікація враховує кілька параметрів: 1) що пояснює підрядна частина - слово чи всю головну частину; 2) яким засобом поєднані предикативні частини; 3) семантико-синтаксичні відношення між предикативнми частинами. За першим параметром виокремлюють зазвичай складнопідрядні речення розчленованої і нерозчленованої структури. За другим - сполучникові і сполучнослівні, за третім реченння розчленованої структури поділяють на часові (темпоральні), умови, мети (цільові), причини, місця, порівняльні, допустові, наслідкові, супровідні, речення нерозчленованої структури - на присубстантивно-атрибутивні (атрибутивні, означальні), займенниково-співвідносні і з'ясувальні. Нові класифікації складнопідрядних речень, здійснені з позицій функційно-категорійної граматики З 90-х років ХХ ст. намічається відхід від узвичаєної структурносемантичної класифікації складнопідрядних речень. Так, в українському мовознавстві І. Р. Вихованець пропонує класифікацію, здійснювану з опорою на різновиди синтаксичного зв'язку між частинами, який виступає найхарактернішою формальною ознакою складнопідрядних речень. Основними ознаками підрядного зв'язку він визначає обв'язковість / необов'язковість, передбачуваність / непередбачуваність, прислівний / детермінантний характер. На основі цього серед складнопідрядних речень він виділяє: 1) речення з детермінантними підрядними частинами, які відносяться до всієї головної частини, є непередбачуваними й необов'язковими; 2) речення з прислівними підрядними частинами, які пояснюють у головній частині якесь слово й зумовлені його лексико-семантичними (валентними) або частиномовними властивостями, такі підрядні частини завжди передбачувані, але можуть бути обов'язковими (якщо визначені валентністю предикатного слова) й необов'язковими (якщо визначені властивостями слова як частини мови); 3) речення займенниково-співвідносного типу, побудовані на основі прислівно-корелятивного зв'язку; 4) речення з підрядними супровідними частинами, які приєднуються до головної частини за допомогою детермінантно-корелятивного зв'язку. Cвоєю чергою перші три групи мають свої семантичні класи. Детермінантні складнопідрядні речення об'єднують часові, причинові, цільові, умовні, допустові, наслідкові, порівняльні складнопідрядні речення, а також складнопідрядні речення місця та відповідності й невідповідності. Складнопідрядні речення з прислівними підрядними частинами включають з'ясувально-об'єктні придієслівні, порівняльно-об'єктні прикомпаративні, локативні придієслівні й атрибутивні приіменникові конструкції. Складнопідрядні речення займенниково-співвідного типу за специфікою поєднання співвідносних слів і засобів зв'язку утворюють три класи: 1) складнопідрядні речення симетричної структури ( серед них субстанційні, атрибутивні, адвербіальні місця і часу); 2) складнопідрядні речення несиметричної структури, які формуються співвідносними словами з означальною семантикою та сполучниками що, щоб, ніби, наче, неначе, немов та ін.; 3) складнопідрядні речення несиметричної структури, які містять співвідносне слово те. Великим досягненням цієї класифікації, на нашу думку, є те, що було усунено принцип обов'язкової закріпленості певного типу змісту за певною структурою (наприклад, складнопідрядні речення просторової семантики виокремлено і серед детермінантних, і серед прислівних, і серед займенниково-співвідносних конструкцій).

На відміну від складносурядних речень у складнопідрядних предикативні частини граматично залежні одна від одної: одна з них виступає головною, а друга -- підрядною, тобто залежною від першої, підпорядкованою їй: «Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти» (Леся Українка). З погляду семантики друга частина важливіша, бо узагальнює життєвий досвід, однак граматично вона підпорядкована першій частині.

Отже, складнопідрядним називається речення, яке складається з двох або більше предикативних частин, що поєднуються підрядним зв'язком у єдине структурне, семантичне та інтонаційне ціле за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів та інших граматичних засобів.

В основу класифікації складнопідрядних речень покладено структурно-семантични й принцип, який полягає в тому, що складне речення розглядається як єдине ціле із взаємозв'язком складових частин -- головної і підрядної. За цим принципом ураховується, що саме пояснює підрядна частина -- одне слово чи все головне речення, у яких змістових відношеннях перебувають головна і підрядна частини і за допомогою яких формально-граматичних засобів підрядна частина поєднується з головною. На основі структурно-семантичного принципу виділяються такі типи складнопідрядних речень: з'ясувальні, означальні та обставинні (місця, часу, умови, причини, мети, способу дії, міри -- ступеня, допусту, наслідку).

Залежно від типів зв'язку між предикативними частинами, тобто до всієї головної частини відноситься підрядна чи до одного слова, складнопідрядні речення бувають нерозчленовані, або прислівні, і розчленовані. До нерозчленованих (прислівних) речень належать з'ясувальні та означальні. В них поряд із засобом зв'язку між підрядною і головною частинами формальну і змістову організацію складнопідрядного речення визначають опорні слова в головній частині, тобто наявність і характер будови підрядної частини залежить від складу головної частини. Цим і відрізняються нерозчленовані речення від розчленованих. Напр.: «Ті, що в будинках розкішних живуть, Нам не поможуть в недолі» (Г.Чупринка). Тут опорне (співвідносне) слово ті у головній частині передбачає поширення його підрядною частиною.

До розчленованих складнопідрядних речень належать складнопідрядні обставинні та супровідні. Для них характерна віднесеність підрядної частини до всієї головної частини в цілому: «Чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім» (О.Довженко). При певних ускладненнях будови головної частини можливі відхилення від типової співвіднесеності частин і підрядна частина може відноситися до окремого слова головної частини, однак зв'язок між головною і підрядною частинами все ж не такий тісний, як у складнопідрядних нерозчленованої структури: «Доти чоловік добрий, доки десяцьким не стане» (нар. тв.).

У розчленованих складнопідрядних реченнях головна і підрядна частини зв'язуються за допомогою семантичних сполучників, тобто таких, які закріплені за відповідними видами підрядних частин. Вони виступають головним організуючим центром складнопідрядного речення. Саме за семантикою сполучників і виділяються типи підрядних частин у складнопідрядному реченні: одні засоби служать для зв'язку підрядних місця, інші часу, причини і т. д. У цих реченнях сполучникові засоби виступають диференційною ознакою: «Де тонко, там і рветься» (нар. тв.); «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (нар. тв.); «Не дми в попіл, бо очі запорошиш» (нар.тв.); «Хоч руки чорні, та робота біла»(нар. тв.).

Сполучники підрядності та сполучні слова у складнопідрядному реченні виражають якусь модальність -- реальність, гіпотетичність, можливість, бажаність, необхідність, спонукання та ін. Вони поділяються на семантичні , які виражають конкретну семантику і відповідні семантичні відношення (причинові, допустові, наслідкові тощо): бо, тому що, через те що, так що, хоч, хай, дарма що, якби, якщо, та асемантичні (поліфункціональні), які не мають визначеної семантики і виражають лише залежність однієї частини від іншої: що, щоб, коли, як, наче, мов та ін.

До сполучників підрядності належать такі: що, як, мов, наче, ніби, щоб, бо, якби, якщо, коли, чи; до сполучних слів -- що, хто, який, чий, котрий, звідки, коли, як, чому, скільки, наскільки. У ролі сполучних слів виступають відносні займенники в різних відмінкових формах та прислівники займенникового походження.

У складнопідрядних реченнях порядок частин переважно фіксований (закріплений) -- у реченнях з підрядними з'ясувальними, означальними, наслідковими, причиновими.

Висновки

За будовою складнопідрядні речення поділяються на два основні структурно-семантичні типи: 1) речення нерозчлено-ваної структури, або нерозчленовані, одночленні; 2) речення розчленованої структури, або розчленовані, двочленні.

Речення нерозчленованої структури -- це такі складнопідрядні речення, підрядна частина яких відноситься до одного слова або словосполучення головної частини, причому зв'язок підрядної частини з головною в них здійснюється за допомогою асемантичних, функціональних сполучників і співвідносних (вказівних) слів, які й пов'язують обидві предикативні частини такого речення в одне ціле. У складнопідрядних реченнях нерозчленованої структури підрядна частина відноситься до того слова чи словосполучення головної частини, яке потребує доповнення, уточнення, розширення, конкретизації чи допускає пояснення з метою додаткової характеристики. Крім того, головна частина таких складнопідрядних речень не може функціонувати без підрядної, оскільки вона потребує уточнення, доповнення, продовження, яке й знаходить у підрядній частині.

До складнопідрядних речень нерозчленованої структури належать: 1) складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними, чи просто присубстантивними, які нерідко називають означальними; 2) займенниково-співвідносні; 3) з'ясувальні. У шкільній практиці присубстантивно-атрибутивні і займенниково-співвідносні складнопідрядні речення об'єднують в одну групу -- означальні, розрізняючи, проте, серед них власне означальні (присубстантивно-атрибутивні) та займенниково-означальні (займенниково-співвідносні). У деяких посібниках як для вищої, так і для середньої школи серед складнопідрядних речень нерозчленованої структури також виокремлюються складнопідрядні речення способу дії та міри, ступеня, які, однак, можна розглядати як один з підрізновидів займенниково-співвідносних.