Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі в лексикографічному описі та узусі

У цих двох документах НЧ завідувач не вживається, а використовується НЧ начальник у складі назв посад начальник відділу, начальник департаменту та ін. Інакше у «Довіднику телефонів працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України (станом на 23.08.2001 р.)» [371], де залежно від статі працюючої особи вживається завідуючий або завідуюча. З останньою вміщено: завідуюча бюро, завідуюча відділом, завідуюча групою, завідуюча сектором, завідуюча частиною. У цьому ж довіднику вміщено у формі множини НЖ телефоністки. Проте реальне співвідношення за статтю порушується використанням стосовно жінок назв керівник апарату, провідний / головний спеціаліст та ін.

Так само непослідовно, як і в проаналізованих вище довідниках, які ми умовно відносимо до «ділового узусу», використовуються НЖ і в таких нормативних документах, як постанови Кабінету Міністрів України (КМУ). Напр., у постанові від 23.08.2000 №1329 стосовно жінок вжиті назви завідуюча і начальник. Використання в одному, до того ж нормативному документі назв у різних родових формах за існування відповідної НЖ (начальниця) є прикладом неусталеності агентивно-професійної номінації жінок в українській мові. Зазначена непослідовність пояснюється як «традиція» вживання в діловому стилі НЖ завідуюча, це ж стосується і до використання НЖ солістка-вокалістка у постанові КМУ від 1.09.2000 р. №1380.

Нехтування статистичного критерію особливо яскраво проявляється у виданнях статистичного напряму. Напр., у довіднику «Итоги всесоюзной переписи населения 1970 года» родова форма професійної назви не враховує реального розподілу працюючих за статтю. Навіть у випадках, коли частка жінок становить понад 90% відповідна назва може наводитися у формі ч. р. Для ілюстрації наводимо витяг із таблиці 20 «Розподіл жінок Української РСР по заняттях у 1959 і 1970 рр.» [244, 175-179], у другій і третій колонці подано відсоток жінок від загальної кількості осіб, які мають дане заняття за переписом 1959 і 1970 рр.:

Проте у зазначеній таблиці цього довідника наявні також НЖ, пор.:

З наведеного випливає, що і в ділових документах нормативного характеру, як-от класифікаторb професій, постанови КМУ, і узуальних, як-от телефонні довідники установ, при виборі родової форми назви професії послідовно не враховується реальний статевий розподіл осіб (знеособлений у КП і конкретний у постановах і довідниках).

Відтак дію статистичного принципу у КП можна сформулювати у такий спосіб: усі НЖ із національних КП відповідають переважно жіночим професіям, але не всі назви переважно жіночих професій вміщено у класифікаторах у формі ж. р. Тобто, частина назв професій, занять і посад, серед зайнятих якими більшість становлять жінки, вміщена в класифікаторі у формі ч. р., незважаючи на те, що відповідна НЖ у мові існує (фіксується словниками без обмежувальних позначок).

Рекомендації для вдосконалення змісту і структури вітчизняного класифікатора професій. Як випливає з викладеного, у ДК наявні непослідовності у включенні професійних назв осіб. З огляду на це, пропонуємо два альтернативні шляхи їх усунення.

1. Якщо брати за основу представлений у чинному КП спосіб подачі професійних назв у формі ч. р., то послідовності викладу сприятиме елімінація тих НЖ, які мають тотожне з корелятивними НЧ значення. У КП залишаться, відповідно, Н7Ж манікюрниця, мереживниця, модистка, педикюрниця як такі, що не мають корелятивних НЧ, і НЖ акушерка, квіткарка, друкарка, нянька, які мають відмінне від корелятивних НЧ значення. У такий спосіб буде дотримано мовний принцип включення НЖ до реєстру КП.

Проте як не парадоксально, але при цьому, так само, як і при застосованому в ДК способі подачі НЖ, найбільш «незадоволеними» залишаються чоловіки. Адже у чоловіків, на відміну від жінок, стосовно яких стало цілком звичним використання агентивно-професійних НЧ, викликає спротив називатися іменниками ж. роду.

2. У новому виданні ДК досягти послідовності можна, на нашу думку, шляхом паралельного включення і назв ч. р., і назв ж. р. Це не вплине суттєво на обсяг класифікатора, але дасть можливість у кожному конкретному випадку вживати назву залежно від статі особи. Напр., у штатних розкладах вакансії можна писати через риску: інженер/ка І категорії, а конкретну особу записувати залежно від статі. Так само залежно від статі варто було б робити і записи в трудових книжках та в інших офіційно-ділових документах.

Основною проблемою тут є існування окремих назв професій та посад тільки у формі одного роду - ч. або ж. Проте беручи до уваги словотвірний потенціал української мови, досвід слов'янських та інших мов, це завдання є цілком реальним.

Розглянемо докладніше другий спосіб як оптимальний. Він полягає у наведенні до кожної назви ч. р. відповідника ж. р. і до кожної назви ж. р. відповідника ч. р. Для з'ясування можливості цього нами було укладено зворотний словник на основі реєстрів обох перевидань ДК (див. додаток Г). До нього увійшли усі іменники - професійні назви. Назви-юкстапозити розчленовувалися, і кожна їх складова включалася окремою позицією. Крім того, до зворотного словника увійшли субстантивовані прикметники та прикметники, які стоять у препозиції стосовно домінанти. ЗС містить загалом понад 1500 неповторюваних назв, які можна поділити на чотири групи: іменники ж. р. - 23 одиниці; іменники спільного роду - 8; субстантивовані прикметники та прикметники ч. р. та ж. р. - близько 50, і решта - близько 1400 - іменники ч. р. Розглянемо кожну з груп.

1. Іменники спільного роду. Іменники спільного роду за своєю природою можуть позначати як чоловіків, так і жінок, напр. сирота, нероба. Проте слід брати до уваги, що значна частина іменників спільного роду відноситься до цієї категорії тільки за формальними ознаками, в той час, як асоціюється і вживається стосовно осіб однієї статі. Дослідники зазначають, що іменники спільного роду «позначають або переважно жінок, або, навпаки, переважно чоловіків. Тут вирішальну роль відіграє семантика слова, вказівка ним на ознаку, характерну, типову для жінок або для чоловіків» [60, 179].

У КП вміщено такі іменники, які за формальними ознаками можна віднести до іменників спільного роду: аташе, голова, конферансьє, круп'є, листоноша, портьє, рибалка, суддя. Проте словники по-різному кваліфікують їх родову приналежність. Так, у СУМі з наведених вище іменників позначки спільного роду (ч. і ж.) мають іменники голова, конферансьє, листоноша, рибалка, інші - віднесено до ч. р. У російських словниках (за СССРЛ) слова атташе, глава, конферансье, крупье, портьє, судья віднесено до ч. р. Це свідчить про те, що питання іменників спільного роду ще не до кінця розв'язане в теоретичному плані, що знаходить вияв і в лексикографічній практиці.

Оскільки однакові за формальними ознаками іменники можуть мати у словниках різні родові характеристики (як, напр., іменник конферансьє в ОРФ, СУМі має позначки ч. і ж., а в «Російсько-українському словнику» І.С. Олійника тільки ч. [307, 218]), то немає структурних і системних перешкод у віднесенні зазначених слів до іменників спільного роду. Через це, на нашу думку, цю групу назв можна залишити у класифікаторі без змін.

2. Субстантиви. У цю групу об'єднано субстантивовані прикметники, прикметники та дієприкметники, оскільки ще не у всіх відбувся остаточний перехід з однієї частини мови в іншу, що відображається словниками. Напр., у Орф. - 1999 професійні назви слідчий, ведучий, постовий, уповноважений подаються як прикметники, учений як прикметник і як іменник; як іменник подано керуючий, завідуючий і вожатий, причому вміщено також завідуюча, вожата. І хоча до агентивно професійних субстантивів словники не завжди подають жіночі відповідники, проте жодних перешкод цьому, зумовлених мовними чинниками, немає. Напр., у термінологічному словнику: «ученый 2. сущ. учений, - ная учена» [315, 537]. Взагалі субстантивовані прикметники загалом вільно утворюють корелятивні пари обох родів і тому труднощів при запровадженні відповідників ж. р. не повинно виникати.

Отже, кожен субстантив у КП можна подавати у формі ч. і ж. р.

3. Іменники ж. р. З двадцяти трьох іменників ж. р. у ЗС наявні шість корелятів ч. р. до них: вишивальниця - вишивальник, килимарниця - килимарник, в'язальниця - в'язальник, завідувачка - завідувач, акушерка - акушер, друкарка - друкар.

До частини НЖ словники подають корелятивні НЧ: ворожка - ворожбит, кастелянка - кастелян, квіткарка - квіткар, стенографістка - стенографіст.

Цілком реальним є підбір корелятів до тих НЖ, у яких сучасні словники корелятів не подають. Беручи до уваги дані узуальних КП (див. нижче), можна запропонувати такі чоловічі відповідники: манікюрник або майстер манікюру (з уведенням НЖ майстриня манікюру), педикюрник або майстер педикюру (майстриня педикюру), медбрат або медичний працівник (медична працівниця). При цьому варто враховувати узус. Так, газетні оголошення свідчать про переважне, якщо не виключне, використання назв чоловічого роду майстер манікюру (педикюру).

У випадках відмінностей у значеннях корелятивних пар друкар - друкарка, акушер - акушерка, на нашу думку, можна запропонувати два шляхи: а) запровадити пари з різними формантами, напр. друкар - друкарка, друкарник - друкарниця; акушер - акушерка, акушерист - акушеристка. В українській і російській мовах існують, напр., дублети стенограф - стенографіст (стенограф - стенографист) і НЖ стенографістка (стенографистка).

б) розширити значення як НЧ, так і НЖ: друкар - друкарка (поліграфія); друкар - друкарка (діловодство). На користь цього способу свідчить і прецедент: у ДК є НЧ друкар, що належить до 411 коду, того самого, що й друкарка.

Взагалі, запровадження корелятивних НЧ до існуючих НЖ є набагато легшим процесом, порівняно із запровадженням НЖ до вже наявних НЧ.

4. Іменники ч. р. Іменники ч. р. у ЗС мають твірні основи з різними формантами, серед яких найбільше із суфіксом - ник, включаючи його різновид - льник - 726 одиниць.

З одного боку, прийнято вважати, що власне мовні чинники перешкоджають утворенню НЖ. З другого боку, дослідники вказують, що найдієвішими чинниками неутворення НЖ є позамовні чинники. Докладніше це питання розглянуте нами при проведенні словотвірного експерименту, див. п. 4.2.1.

Крім суфіксального способу словотворення відповідників ж. р., до професійних назв можна запропонувати інші. В окремих випадках замість наведення різновидів спеціальностей, напр., лікарів, зокрема лікар-хірург, лікар-офтальмолог, лікар-уролог тощо можна запропонувати такий запис: лікар / лікарка (хірургія), лікар / лікарка (офтальмологія), лікар / лікарка (урологія).

Відтак можна запропонувати у КП до кожної назви особи чоловічої статі наводити відповідник ж. роду.

3.3 Загальна характеристика засвідчення назв жінок в узуальних класифікаторах професій

Зібраний і опрацьований нами матеріал дозволяє здійснити аналіз різних аспектів засвідчення НЖ в узуальних класифікаторах на прикладі одинадцяти російськомовних КП, серед яких виділяється кілька груп перевидань тих самих КП, які відрізняються за метою укладання, обсягом тощо. За способом організації реєстру зазначені КП поділяються на алфавітні, систематичні та систематично-алфавітні.

У всіх розглянутих нами узуальних КП наявні НЖ. Суцільна вибірка НЖ із російськомовних класифікаторів містить понад 2700 одиниць (див. додаток Д). Проте частка НЖ є незначною і не перевищує 10% від загальної кількості реєстрових одиниць окремого КП. Причому не простежується залежності між обсягом класифікатора і часткою НЖ у ньому. Так, в окремих випадках частка НЖ зростає непропорційно до збільшення обсягу КП, що призводить до її зменшення порівняно з попереднім виданням КП. Напр., у КП -1925 із загальної кількості 2159 назв 179, або 8,3%, становлять НЖ, у КП -1927, який є оновленим перевиданням попереднього, відповідно 3279 і 203, або 6,2%. Як бачимо, у КП -1927 кількість НЖ збільшилася на 2%, в той час, як обсяг збільшився на 34%.

Обсяг КП зростав до 1959 року включно. Так у СЗа -1957 зафіксовано близько 30000 найменувань [264, 198], а напр., у СЗ -1936 було майже вдвічі менше - 14000. Це може бути пояснене тенденцією до спеціалізації, коли, зі стрімкою появою все нових і нових професій і їх різновидів, кожен різновид намагалися окреслити окремою назвою, що з погляду наявності словотворчих засобів викликало значні труднощі. С.М. Богословський нарікав на те, що в російській мові, на відміну від німецької, не завжди можна утворити однослівне найменування для багатьох професій. Він зазначав, що «за нестримним потоком утворення детальних (нових різновидів - Я.П.) професій, що йде разом з розвитком і ускладненням життя людського суспільства, з проникаючим все глибше і глибше всередину до найдрібніших елементів процесом розподілу праці, - мова не встигає (виділення С.М. Богословського), не встигають утворюватися нові терміни, нові назви утворюваних детальних професій, так що одним і тим самим найменуванням доводиться позначати різні професії. Ця бідність термінами для позначення детальних професій особливо помітна у нас у російській мові» [21, 9].

Тенденція до спеціалізації з укладанням Єдиного тарифно-класифікаційного довідника в 60-х рр. XX ст. змінилася антагоністичною тенденцією до універсалізму [28, 263].

В алфавітних узуальних КП кожна реєстрова одиниця супроводжується числовим (буквенно-числовим) кодом, який відносить її до певної галузі виробництва та може містити додаткову інформацію, напр. про рівень кваліфікації та ін.; у систематичних КП назви згруповані за галузями виробництва, кодами позначаються назви відповідних груп і підгруп, а не кожна назва.

Вибір форми числа при включенні назв до реєстру в узуальних КП не завжди послідовний, особливо це стосується С -1903. У СЗ -1936, СЗ -1939, СЗа -1957 реєстр сформовано в однині, у КП -1925, КП -1928 - переважно у множині.

Назви осіб жіночої статі подаються переважно окремою позицією. Якщо НЖ має корелят ч. р., засвідчений у цьому ж словнику, то стосовно назви ч. р. вона може подаватися кількома способами, які розглянемо на прикладі С -1903:

1) окремими позиціями в стовпчик: вышивальщики / вышивальщицы;

2) в одному рядку з НЧ повністю: веночники и веночницы; киёвщик, киёвщица; корсетники, корсетницы;

3) в одному рядку з НЧ з наведенням тільки фемінного форманта: мойщик (ца); прикладчики (цы); рукавичник - ца; тряпичники - цы.

4) НЖ можуть відсилатися до НЧ і навпаки: КП -1928: крутильщицы веревки (см. веревочники); СЗ -1939: сновалка (см. сновальщик); СЗ -1939, СЗа -1957, СЗс -1959: ткачиха (см. ткач); КП -1928: братья медицинские (см. сестры).

Непослідовності у способах формування реєстру, зокрема способах подачі НЖ (окремою позицією, в одному рядку з НЧ, повністю, з наведенням тільки фемінного форманта) свідчать про низький рівень стандартизації узуальних класифікаторів.

Особливістю узуальних класифікаторів С -1903 і К -1919 є те, що при окремих НЖ наводиться пояснення виконуваної роботи: С -1903: кутюрницы (швы шьет); мытелки (моет бутылки); перовщица (выделывает перья для шляп); К -1919: вешалки (сушилки) трясут скомканное белье, вешают для сушки и собирают сухое; крахмальщицы (крахмалят белье).

Деякі співвідносні НЖ і НЧ належать до різних галузей промисловості, так, у К -1919: месильщицы в фарфор. фаянс. пр-ве - месильщики в колбасном пр-ве; катошница работает на катке (обробка паперу) - катошники (отпуск холодн. закуски с катка в трактире).

У КП наявні спільнокореневі НЖ і НЧ з різною словотвірною структурою, які належать до різних галузей виробництва, напр. у К -1919: кофеварка (ресторанна справа) - кофейник (виробництво харчових продуктів із матеріалів рослинного походження); писарихи гончарные - писцы (конторські службовці); цветочница в изготовлении сахарн. цветов та цветочница (изготовл. искуствен. цветов) - цветовод (сільське господарство).

У КП наявні випадки непослідовного використання форм ч. і ж. р. для позначення тієї самої професії. Розглянемо окремі приклади: у К -1919 наведено тільки массажистка, а в КП -1925, КП -1928: массажисты - ки; К -1919: кассирша, СЗ -1939: кассирша і кассир; СЗ -1936: арфистка, СЗ -1939: арфист та ін. Оскільки СЗ -1939, СЗа -1957, СЗс -1959 можна вважати серією перевидань, то показовим буде зіставлення їхніх реєстрів з погляду включення НЖ.

У К -1919 трапляються розбіжності у виборі форми роду професійної назви, напр. в абетковій частині наведено: вышивальщики на корсетах, метельщики (метят белье), официанты, петельщики, полоскательщики, а в систематичній - вышивальщица на корсетах, метельщицы (метят белье), официанты - ки, петельщицы, полоскательщицы.

Подібного роду непослідовності не можуть бути пояснені об'єктивними причинами, зокрема змінами у принципах формування реєстру, оскільки вони наявні, з одного боку, в КП, виданих через незначні проміжки часу (2-3 роки), а з другого боку, - навіть в одному і тому ж КП.

Хитання у подачі родових форм назв професій у розглянутих КП є свідченням неусталеності агентивно-професійної номінації осіб жіночої статі відповідного синхронного зрізу.

Особливістю узуальних КП є широке представлення різних словотвірних варіантів та синонімічних назв, що зумовлено, як зазначалося вище, специфікою цих видань. В узагальненому списку НЖ з узуальних КП налічується понад 100 спільнокореневих словотвірних угруповань, які складаються з 5 назв (одна група), з 4-х (три групи), решта - три та двочленні: 5 - шпулевщица, шпулечница, шпульница, шпульщица, шпулярка; 4 - вязалка, вязальщица, вязея, вязчица; доильщица, дойка, дойщица, доярка; швачка, швейка, швейница, швея; 3 - ажуристка, ажурница, ажурщица; бобинажница, бобиночница, бобинщица; вышивалка, вышивальщица, вышивательница; крестомоталка, крестомотальщица, крестомотчица; полоскалка, полоскальщица, полоскательщица; прядилка, прядильщица, пряха та ін; 2 - блузочница, блузница; кардовщица, кардочница; клеильщица, клейщица; коверщица, ковровщица; накидочница, накидчица; нянька, няня; салфеточница, салфетчица; убиралка, уборщица та ін.

Словотвірна варіативність проявляється 1) при тотожних твірних основах у використанні різних словотвірних формантів, напр. бюстгалтерша - бюстгалтерщица, насадница - насадчица, кукольница - кукольщица та ін.; 2) при видозмінених твірних основах у використанні а) різних формантів, напр. перевязочница - перевязчица, стригальщица - стригачиха та ін. і б) тих самих формантів клейщица - клеильщица, вытряхальщица - вытряхивальщица та ін.

Серед словотвірних варіантів більшість становлять дублети із формантами - щица, - ница, - лка. Що стосується інвентарю словотвірних формантів загалом, то розгляд НЖ у СЗс-1939 показав, що найпродуктивнішими є форманти - щица / чица, - ница, - ка. Найбільше утворень з формантами - щица / чица (173/38). І це не випадково, адже серед назв ж. р. з цим формантом за даними «Грамматического словаря русского языка» [288] переважна більшість - назви істот 382 - 98,7% проти 5 - 1,3% (у тому числі іменників на - щица 294, серед них тільки дві назви неістот - вещица і рощица, іменників на - чица - 93, серед них три назви неістот - горчица, ключица, мучица). Інші фемінні форманти не мають такої виразної тенденції називати тільки істот. Так, іменників на - ница у зазначеному словнику всього 725, назв істот - 561 - 77,4%, неістот - 164 - 22,6% (це при тому, що 153 назви на - тельница називають тільки осіб).

Крім словотвірних спільнокореневих варіантів, виділяються також синонімічні ряди професій, напр.: акушерка, бабка восприемная, повивальная бабка, повитуха; ворожея, гадалка, гадальщица; утюжильщица, гладильщица; кухарка, повариха та ін. Про синонімічність окремих назв свідчить наведення їх при опорному слові у дужках, а також система посилань, напр. у КП -1928: моталки (катушечницы, перегонщицы-цевочницы, мотовильщицы), зарядчицы (см. укладчицы коробок), латочницы (штопальщицы), низалки частиковой рыбы (см. резалки), пропускницы (браковщицы ровниц); у КП -1925: кардовщица (чесальщица), С -1903: вешалки (сушилки).

Наявність у КП словотвірних варіантів та синонімічних НЖ свідчить, з одного боку, про поширеність певної професії серед жінок, а з другого, про розвинутість системи агентивно-професійних найменувань ж. роду.

Назви осіб жіночої статі у КП розподіляються за такими самими структурними типами, як і НЧ. За класифікацією О.І. Моїсеєва це 1) однослівні Х токарь, крановщик; 2) комплексні Х-Х токарь-карусельщик, токарь затыловщик; 3) складені чи описові Х… токарь по резине, аппаратчик выщелачивания [110].

Серед однослівних НЖ: 1. Іменники ж. р., за способом словотвору: а) непохідні - няня; б) суфіксальні - застольщица, шляпница; в) суфіксально-префіксальні - выставляльщица, надвязчица; та г) утворені основоскладанням - домработница, золотошвейка, картофелечистка. 2. Субстантивовані прикметники - горничная, застольная, техслужащая.

Комплексні найменування складаються з двох професійних назв осіб, які часто репрезентують родо-видові відношення. У сучасній дериватології назви такого типу визначаються як юкстапозити [77; 79]. Серед НЖ-юкстапозитів є назви: а) з обома частинами ж. р., напр. ажурница ручница, каландристка гладильщица, мотористка белошвейка; б) де одна з частин ж., а друга ч. р., напр. машинистка делопроизводитель, кассир сигнарантка, сестра регистратор, маникюрша парикмахер, курьер-уборщица (але рассыльная уборщица).

Велика частина НЖ-юкстапозитів в узуальних КП, здебільшого в алфавітних, записується двічі - за першою літерою кожної з частин, напр. белошвейка портниха і портниха белошвейка, машинистка секретарь і секретарь машинистка. Це вказує на можливість інверсії в узусі. Адже, як зазначалося вище, до словників занять намагалися включити усі можливі використовувані варіанти назв. Проте, треба думати, інверсія також могла бути зумовлена не реальним вжитком, а його моделлю, яку створили і запровадили укладачі словників занять.

Складені чи описові назви складаються з домінанти і уточнювача (Моїсеєв), чи, інакше кажучи, з ключових слів і вказівки на ознаку - видову відмінність (Шкатова). Домінантою може бути і однослівна назва, і юкстапозит, напр. вязальщица велосетки, заклейщица резиновых изделий, машинистка набивщица папирос, табачница-бандерольщица вручную. Окремо можна виділити атрибутивні назви, напр. машинистка служащая, машинистка запасная, духовая задельщица, операционная сестра. Серед атрибутивних назв звертають на себе увагу професійні назви, які мають у своєму складі іменники, що вказують на стать працівників: амбарные женщины, амбарные мужчины; конторские мальчики; кухонные мужики.

Вважається, що більшість назв осіб жіночої статі утворені переважно від співвідносних відповідників ч. р. Проте видається точнішим говорити про паралельне утворення назв жінок і чоловіків від відповідних основ. Адже в узуальних КП є багато назв жінок, які не мають співвідносних відповідників ч. р., тобто можна говорити про утворення їх без посередництва назви ч. р., напр. блузочница, басонщица. До таких же висновків дійшла В.М. Петруніна, яка досліджувала розмовну мову працівників текстильної галузі: «У текстильній лексиці, ймовірно, процес утворення назв професій жіночої статі міг іти й паралельно назвам ч. р., а інколи навіть передував йому, оскільки у цьому виробництві основну масу робітників становили жінки» [129, 122].

Так само, як і в нормативних КП, не дотримується статистичний принцип включення НОП і в ділових документах 20-30-х рр. ХХ ст., в яких серед іншого подається інформація про статевий розподіл робочої сили. Розглянемо, напр., подання назв професій в офіційному виданні «Статистика України» №127, де в табл. XV біля кожної назви професії вказується стать та кількість зайнятих осіб, а якщо певну професію мають і чоловіки, і жінки, то вона записується двічі. Ось фрагмент списку професій, вміщених у розділі «І-2 порцелянова, фаянсова й майолікова промисловість» [267]:

В інших розділах є приклади паралельного вживання форм ч. і ж. р. - Робітники, що укладають, підносять ящики, товари сировину ч.; Робітниці, що укладають, підносять ящики, товари сировину ж., а також тільки форм ж. р. (за відсутності чоловіків, зайнятих тією, чи іншою роботою) сортувальниці ж., помивачки ж., фальцювальниці ж. та ін.

Інакше побудована табл. V у №171 [269], де графи мають такий вигляд:

Незалежно від кількісного співвідношення статей, частина назв професій подається за такими моделями: утюжильщики - цы 0 / 306 // 0/ 12 (цифри розташовані відповідно до граф таблиці. Цей запис означає, що у відповідній професії зайнято - підлітків ч. статі - 0/ дорослих ч. статі - 306 // підлітків ж. статі - 0 / дорослих ж. статі - 12.); петельщицы - ки (руч. и маш.) 0 / 38 // 0/ 42.

У різних підрозділах за галуззю виробництва та сама професія може наводитися як у формі ч., так і ж. р. при кількісному переважанні зайнятих жінок, напр. у паперовій промисловості коробочницы 0 / 0 // 0 / 22, а в поліграфічній коробочники 0 / 3 // 0 / 6.

Розглянемо тепер вплив кількісного співвідношення осіб обох статей на вибір форми ч. чи ж. р. назви професії у цій таблиці.

НЖ включаються до таблиці: а) коли чоловіки не зайняті на певній роботі - обертщицы карам., шокол. 0/ 0 // 0 / 893; коробочницы 0 / 0 // 0 / 22; б) коли жінки не зайняті на певній роботі - подметалки 0 / 2 // 0 / 0; сновальщицы 0 / 49 // 0 / 0; в) коли жінок у певній професії більшість - вязалки 0 / 15 // 3 / 167; г) коли жінок - меншість - подметалки-уборщицы 0 / 4 // 0 / 1. НЧ включаються до таблиці: а) коли чоловіки не зайняті на певній роботі - зашивальшики 0 / 0 // 0 / 24; б) коли жінки не зайняті на певній роботі - дробильщики 0 / 16 // 0 / 0; прессовщики 0 / 13 // 0 / 0; в) коли жінок у певній професії більшість - мойщики салфеток и платков 2 / 4 // 4 / 471; г) коли жінок - меншість - укладчики 0 / 14 // 0 /3 (напівжирним шрифтом виділені випадки порушення статистичного принципу).

Розглянутий матеріал узуальних КП дає підстави говорити не про дотримання статистичного принципу, а тільки про тенденцію подавати у формі ж. р. назви на позначення професій де переважають жінки.

Отже, фактичний розподіл працюючих за статтю не є дієвим чинником для вибору форми ч. чи ж. р. відповідної назви професії у КП. Це стосується як нормативних, так і узуальних КП.

1. Класифікатори професій є цінним джерелом для вивчення агентивно-професійних назв, оскільки вони фіксують офіційно-ділову лексику окремої мови на певному синхронному зрізі. Зіставлення класифікаторів професій різних синхронних зрізів дає можливість простежити процеси уніфікації номенклатури НЖ у діахронії (від зрізу до зрізу).

2. НЖ, включені до КП належать до функціонально-семантичного ядра агентивно-професійної номінації осіб жіночої статі окремої мови.

Списки НЖ в аналізованих класифікаторах професій кількісно і лексико-семантично корелюють і розподіляються, в основному, між одними й тими самими групами професій незалежно від генетичної спорідненості і типологічної структури мов. Найбільше НЖ серед професій, які можна об'єднати назвою «сфера обслуговування», куди входять, серед інших, такі групи як покоївки, офіціантки, косметички. Це дає змогу зробити висновок про існування спільного для багатьох мов лексико-семантичного ядра в агентивно-професійній-номінації НЖ, а співвідносність між списками НЖ з різних КП можна пояснити подібними історичними процесами соціалізації жінок у різних суспільствах, що відповідно і закріпилося в різних мовах і, в свою чергу, може вважатися фреквенталією (статистичною універсалією).

3. НЖ подаються непослідовно як в узуальних, так і в нормативних класифікаторах професій. Непослідовності виявляються, зокрема, у відсутності кореляції між наявністю в мові певної НЖ і її включенням до КП. Виняток становить ISCO-88, у якому відбиваються особливості номінації осіб в англійській мові і тенденції до гендерної симетрії. Оскільки англійська мова є однією зі світових мов і стає все поширенішою, її вплив на інші мови, зокрема і в професійній номінації жінок, буде зростати.

4. Система номінації осіб жіночої статі окремої мови справляє певний вплив на представлення НЖ у національних класифікаторах професій, що знаходить вияв, насамперед у кількості включених до КП назв жінок, пор. у румунському 27 НЖ, а в естонському 12 НЖ.

5. Жоден із проаналізованих у роботі національних класифікаторів не відповідає сучасним тенденціям до гендерно збалансованого включення назв професій і посад (подання до жіночих назв професій відповідників ч. р. і навпаки). Зважаючи на досвід ISCO-88 та інших класифікаторів, створення гендерно збалансованих класифікаторів професій є реальним завданням і для нової редакції українського класифікатора професій України.

6. Жоден з розглянутих гіпотетичних принципів включення НЖ до КП не витримується послідовно, усі зазначені принципи діють у комплексі, причому власне мовні чинники не відіграють основної ролі.

7. Потребує перегляду і уточнення тлумачення окремих назв професій у загальномовних словниках. НЖ, вміщені до КП належать як до спеціальної, так і до загальновживаної лексики, оскільки вони включаються до загальних словників. Адже включення слова до загального словника вважається критерієм віднесеності його до загальновживаної лексики.

8. В узуальних класифікаторах НЖ представлені ширше, ніж у нормативних. Простежується тенденція професії, які мають переважно жінки, подавати у формі ж. р. Наявність синонімічних та варіантних назв певної професії свідчить про поширеність відповідної професії серед жінок.

Хитання у поданні родових форм назв професій, тобто випадки непослідовного використання форм ч. і ж. р. для позначення тієї самої професії як у різних КП, так і в одному й тому ж КП, є свідченням неусталеності узусу в професійній номінації жінок на розглядуваному синхронному зрізі.

Хитання у способах подання НЖ (окремою позицією, в одному рядку з НЧ, повністю, з наведенням тільки фемінного форманта) показує недотримання принципів системності у викладі матеріалу.

9. Аналіз словотвірної структури НЖ з узуальних класифікаторів свідчить про різну продуктивність фемінних формантів залежно від типу основ (як формантного, так і мотиваційного). У російській мові досить виразно діють внутрішньоструктурні стримувачі розширення деривативної потужності відповідного словотвірного елемента.

10. Використаний у роботі діахронічний підхід до аналізу засвідчення НЖ в узуальних класифікаторах професій дозволив простежити розвиток і функціонування професійної номінації жінок, а також сформулювати практичні рекомендації щодо дальшої гармонізації системи агентивно-професійних найменувань осіб.

Література

1. Русско-английский словарь. Сост. О.С. Ахманова, З.С. Выгодская, Т.П. Горбунова. Под общ. рук. А.И. Смирницкого. Изд. 2-е испр. и доп. Ок. 50000 слов. М.: ГИС, 1952. - 804 с.

2. Русско-английский словарь. Сост. О.С. Ахманова, Т.П. Горбунова, Н.Ф. Ротштейн и др. ок. 50000 слов. - М.: ГИЗ иностр. и нац. словарей, 1948. - 988 с.

3. Русcко-итальянский словарь: 55000 слов. изд. 2-е испр. и доп. / Составили Б.Н. Майзель, Н.А. Скворцова. - М.: Сов. энциклопедия, 1972. - 1032 с.

4. Русско-французский словарь. 50000 слов, сост. Щерба Л.В., Матусевич М.И. Под общ. ред. Л.В. Щербы. Изд. 9-е испр. и доп. - М.: Сов. энциклопедия, 1969. - 840 с.

5. Русско-французский словарь. Щерба Л.В., Матусевич М.И. Изд. 3-е испр. и доп. При участии Д.Л. Щербы. Под ред. Л.Н. Соболева, О.Л. Долгополова. Ок. 50000 слов. - М: ГИС, 1950. - 844 с.

6. Русско-французский словарь. Щерба Л.В., Матусевич М.И. Под общ. ред. проф. Л.В. Щербы. Ок. 75000 слов. - М.: ГИС, 1939. - 573 с.

7. Русско-французский словарь. Щерба Л.В., Матусевич М.И. Под общ. ред. Л.В. Щербы. Изд. 4-е испр. и доп. Под. ред. Д.В. Сеземана. Ок. 50000 слов. - М. ГИС, 1955. - 784 с.

8. Русско-французский словарь. Щерба Л.В., Матусевич М.И., Дусс Ф.М. Под общ. рук. и ред. проф. Л.В. Щербы. Ок. 75000 слов. - М.: Сов. энциклопедия, 1936. - 791 с.

9. Рымашевская Э.Л. Русско-немецкий словарь (краткий): Свыше 20000 слов. - М.: Рус. яз., 1990. - 464 с.

10. Сводный словарь современной русской лексики: В 2 т. / АН СССР. ИН-т рус. яз.; Под ред. Р.П. Рогожниковой. - М.: Рус. яз., 1991.

11. Скворцова Н.А., Майзель Б.Н. Итальянско-русский словарь. 55000 слов. - М.: Рус. яз., 1977. - 944 с.

12. Словарь русского языка. 52000 слов. Сост. С.И. Ожегов. Под общей ред. акад. С.П. Обнорского. Изд. 2-е. - М.: Гос. изд. иностр. и нац. словарей, 1952. - 848 с.

13. Словарь русского языка Сост. С.И. Ожегов. Глав. ред. акад. С.П. Обнорский. 50000 слов. - М.: ОГИЗ Госиноиздат, 1949. - 968 с.

14. Словарь русского языка: В 4 т. / АН СССР. Ин-т рус. яз. - М., 1957-1961. Т. 1-4.

15. Словарь синонимов: справочное пособие. - Л.: Наука, 1975. - 648 с.

16. Словарь современного русского языка / АН СССР. ИН-т русского языка. М.; Л., 1948-1965. т. 1-17.

17. Словарь української мови: В 4 томах / Упорядкував з додатком власних матеріалів Б. Грінченко. Надруковано з видання 1907-1909 рр. фотомеханічним способом. - К., 1997.

18. Словник афіксальних морфем української мови. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Карпіловський В.С., Недозим Т.І. - К., 1998. - 435 с.

19. Словник епітетів української мови / С.П. Бибик, С.Я.Єрмоленко, Л.О. Пустовіт; за ред. Л.О. Пустовіт. - К.: Довіра, 1998. - 431 с.

20. Словник синонімів української мови: в 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та інші. - К.: Наук. думка, 1999-2000.

21. Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових актах України / Упорядники: Богачова О.В., Винокуров К.С., Крусь Ю.І. та ін. - К.: Оріяни, 1999. - 502 с.

22. Словник труднощів української мови: біля 15000 слів / Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О., Пазяк О.М. та ін. - К.: Рад.школа, 1989. - 336 с.

23. Словник української мови: В 11 томах. - К.: Наук. думка, 1971-1980.

24. Словник юридичних термінів (російсько-український) / Укл. Андерш Ф., Винник В., Красницька А., Полешко А., Юрчук О. - К.: Юрінком, 1994 - 322 с.

25. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Терлак. - Львів: Фенікс, 1996. - 368 с.

26. Словники України. Український мовно-інформаційний фонд. Версія 1.0. 2001 (комп'ютерний диск).

27. Ставицька Л. Короткий словник жарґонної лексики української мови: Містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень. - К.: Критика, 2003. - 336 с.

28. Тлумачний словник-мінімум української мови: Близько 7500 слів. 3-е вид., доп. і перероб. / Уклали Л.О. Ващенко, О.М.Єфімов. - К.: Довіра, 2001. - 534 с.

29. Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н. Ушакова. - М., 1935-1940. Т. 1-4.

30. Торотадзе А.Г, Торотадзе Э.А. Краткий русско-грузинский словарь. Около 31000 слов. - Тбилиси: Сабчота сакартвело, 1959. - 832 с.

31. Трудности словоупотребления и варианты норм русского литературного языка. Словарь-справочник. - Л.: Наука, 1973. - 520 с.

32. Українсько-російський словник в 6-т. / Голов. ред. І.М. Кириченко. - К.: Вид-во АН УРСР, 1953-1963.

33. Українсько-російський словник. Видання четверте. - К.: Наук. думка, 1976. - 944 с.

34. Українсько-французький словник: Близько 50000 слів / Андрієвська О.О., Яворовська Л.А. - К.: Рад. школа, 1963. - 836 с.

35. Финско-русский словарь: 82000 слов / сост. И. Вахрос и А. Щербаков; под ред. В. Оллыкайнен и И. Сало. - М.: Рус. яз., 1977. - 815 с.

36. Французько-український словник: Близько 50000 слів / Андрієвська О.О., Яворовська Л.А. - К.: Рад. школа, 1955. - 792 с.

Размещено на Allbest.ru