Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі в лексикографічному описі та узусі

Зазначені непослідовності стосовно НЖ слід розглядати як частину загальної проблеми розмежування омонімії і полісемії. Так, Н. Хусейн звертає увагу на слова різних лексико-семантичних груп (сукупність омонімів), які подаються у словнику Д. Ушакова як багатозначні, а в словнику МАС як омоніми, і навпаки, і, крім того, вказує на різнобій у словниках омонімів М.П. Колесникова і О.С. Ахманової. Н. Хусейн вважає, що випадки перенесення найменування з тварин на людину за подібністю певних ознак повинні трактуватися як семеми, а не як омоніми [186, 31]. Автор констатує, що «відсутність чітких критеріїв розмежування полісемії та омонімії дається взнаки на практиці укладання не тільки тлумачних словників, але й самих словників омонімів» [186, 33].

Іншою проблемою є порядок подачі омонімів. Основними підходами до її розв'язання можна назвати історичний, базований на історії розвитку омонімічних значень, та узуальний, базований на частоті вживання того чи іншого слова. Послідовне дотримання як першого, так і другого принципів пов'язане з багатьма труднощами, зокрема і об'єктивного характеру. У СУМі НЖ-омоніми різних лексико-семантичних розрядів подаються переважно першими омонімом, як виняток можна назвати НЖ розвідка «2. Жінка, яка розірвала шлюб з чоловіком» [СУМ, VIII, 633]. У суцільній вибірці НЖ зі «Словника омонімів української мови» [285] лише 6 НЖ подаються другим омонімом: верховинка, дружина, ласочка, латинка, розвідка, фіна.

Отже, матеріал опрацьованих словників дозволяє говорити про подачу НЖ першим омонімом тільки як про тенденцію. На нашу думку, у випадку НЖ та й назв осіб взагалі послідовності у цьому питанні можна досягти шляхом визначення першим омонімом назви особи.

Паронімія. Подібно до випадку з антонімією, теоретичною хисткістю характеризується і визначення паронімічних відношень у лексико-семантичній групі НЖ. Серед масиву паронімів назви осіб утворюють не дуже численну групу. Суцільна вибірка зі «Словника паронімів української мови» [283] показує наявність 14 паронімічних гнізд, причому тільки НЧ. У «Словаре паронимов русского языка» [281] налічується 33 паронімічні пари назв осіб, серед них - 8 пар з НЖ: безделица - бездельница, вафельница - вафельщица, кокетка - кокотка, кормилица - кормильщица, распутица - распутница, черкеска - черкешенка, юмореска - юмористка, юмористика - юмористка. Непослідовність у засвідченні НЖ цим словником полягає в тому, що НЖ, співвідносні з наведеними у словнику НЧ, не подаються, незважаючи на їх існування в російській мові: пансионер - пенсионер (пансионерка - пенсионерка), адресант - адресат (адресантка - адресатка).

Параметр паронімії реалізується не тільки у словниках паронімів, а й навчальних словниках, словниках труднощів. Напр., у «Словнику труднощів української мови» [343] та «Словнику-довіднику з культури української мови» [346], де досить широко представлені пароніми, наведено паронімічну пару НЖ - елліністка - еллінка. Якщо розглядати як паронімічну модель типу юмористика - юмористка - «назва особи жіночої статі з формантом -істка - назва певної галузі знань і под. з формантом -істика», то кількість НЖ, які вступають у паронімічні відношення значно зростає, напр. журналістика - журналістка, романістика - романістка, україністика - україністка тощо.

Перекладні словники, передусім двомовні, є одним із основних і найпоширеніших типів філологічних словників. Оскільки у перекладних словниках реалізується багато з параметрів, притаманних основним типам філологічних словників, зокрема тлумачним та орфографічним, то різні аспекти представлення НЖ у перекладних словниках є подібними до інших типів словників. Через це дані із перекладних словників розглядалися у відповідних підрозділах цієї роботи.

Стосовно засвідчення НЖ у перекладних словниках спеціальний інтерес становить дослідження проблем, які виникають при зіткненні у лівій і правій частинах словникової статті близькоспоріднених, неблизькоспоріднених і неспоріднених мов з подібними та відмінними системами номінації жінок. Чим віддаленіші одна від одної мови генетично, за функціонуванням категорії роду і системи номінації жінок, тим більше виникає проблем. Складність перекладу зростає також через такі позамовні чинники, як географічна та історична (просторова й часова) близькість / віддаленість відповідних соціумів (країн). У таких випадках зростає, зокрема, частка описових конструкцій у перекладі, пор., напр., можливу взаємодію в перекладному словнику української і російської мов, з одного боку, і української та латинської - з другого боку.

Найбільше складнощів у засвідченні НЖ перекладними словниками виникає за відсутності в одній із мов відповідної назви ж. р., тобто при маскулінізації. У таких випадках використовуються різні способи, залежно від того, чи у вхідній, чи у вихідній мові немає НЖ (чи вона стилістично забарвлена і через те не включається до словника). Якщо НЖ немає у вхідній мові, то при перекладі використовується уточнення, напр. «автор м. author (о женщине) authoress» [РА-1975, 27]; товарищ «1. Товариш; (о женщине - еще) товаришка» [«Р.-укр. сл.», 668]; облік… «-овець учетчик, (о женщине) учетчица; сетчик, (о женщине) счетчица» [«Укр.-р. сл.», 444]; секретар «секретарь; - ка секретарь; разг. секретарша (делопроизводитель); - ша разг. секретарша» [«Укр.-р. сл.» 749]. Якщо ж НЖ немає у вихідній мові (у деяких випадках - на думку укладачів відповідних словників), то при перекладі найчастіше подається тільки НЧ без жодних коментарів, напр. лаборант-ка - laboratory assіstant [РА-1975, 264]; счетчица - обліковець [РУС, т. 3, 423], учетчица - обліковець [РУС, т. 3, 588]. Крім того, можуть використовуватися також прикладки, які послідовно наводяться, напр., у «Болгарско-русском словаре» [360], де бол. инкасаторка перекладається як женщина-инкасатор, инспираторка - женщина-инспиратор, инструкторка - женщина-инструктор, графичка - женщина - график. Опрацьований матеріал дає змогу говорити про різноспрямований вплив взаємодіючих у перекладному словнику мов при засвідченні НЖ.

На думку В.П. Беркова, оскільки вихідна мова описує вхідну мову, то одна й та сама вихідна мова може бути різною в різних двомовних словниках [14, 12]. Проте у двомовних словниках не завжди чітко можна визначити, які саме чинники впливають на засвідчення НЖ. Так, при включенні назв ч. р. за національно-територіальною приналежністю НЖ включаються до реєстру «Карманного русско-итальянcкого словаря» [291] і не включаються до спів відносних за обсягом кишенькових словників [287; 295]. Оскільки у мовах, які репрезентують ці словники, зазначені НЖ функціонують активно, то навряд чи можна говорити, що відмінності у реєстрі зумовлені впливом однієї із мов.

Особливо яскраво вплив вхідної мови проявляється, коли у правій частині словника з'являється «неіснуюче» слово. Напр., у «Болгарско-русском словаре» бол. грънчарка перекладається як «жена гончара, гончарка» [360, 121], бол. маникюрист перекладається як «маникюрщик» [360, 420]; в «Итальянско-русском словаре» [332] manicure m f перекладається як «маникюр/щик, - ша». Проте СССРЛ не фіксує ні НЖ гончарка, ні НЧ маникюрщик, хоча останнє слово трапляється у К-1919. Подібними до попередніх є випадки наведення у «Болгарско-русском словаре» російських назв педагогичка [360, 645]і прачечник [360, 647], які за СССРЛ вміщені тільки у словнику [350], а також адвокатесса і юристка, які за СССРЛ включені відповідно до словників [298; 299], виданих вже після опублікування «Болгарско-русского словаря».

Вихідна мова може впливати на формування реєстру словника, і при цьому нехтується система номінації НЖ у вихідній мові. Про це може спеціально зазначатися у передмові, напр.: «У словнику не наводяться іменники ж. р., які позначають національну приналежність, професію тощо, оскільки в грузинській мові переклади ч. і ж. р. цих слів збігаються» [351, 14].

Оскільки НЖ, як і назви осіб загалом, належать до суспільно значимої лексики, то їх засвідченню у перекладних словниках повинна приділятися особлива увага. Адже, як зазначає В.П. Берков: «Двомовний словник - це передусім довідковий посібник, але при цьому і основне джерело відомостей про іноземну мову для читача. Користуючись словником, читач учиться, засвоює мову, і тому словник є своєрідним підручником іноземної мови» [14, 11].

Навчально-довідкова спрямованість перекладної лексикографії не викликає сумніву, хоча, звичайно, мають рацію і ті дослідники, які вважають, що вивчати мову за словником неможливо. Це стосується і отримання користувачами уявлення про систему номінації жінок. Так, за словами М.В. Ласкової, «…картина вживаності фемінізмів за словниками навряд чи буде досить точною, тому що жіночі відповідники не завжди даються послідовно» [96, 151].

2.3 Термінологічний статус агентивно-професійних назв жінок

Для з'ясування місця НЖ у лексикографічній практиці, а також в узусі, особливо в діловому спілкуванні, важливим є визначення термінологічного статусу агентивно-професійних НЖ.

У сучасному мовознавстві професійні назви осіб як терміни розглядалися, зокрема, в роботах О.І. Моїсеєва, Л.А. Шкатової та ін. Проте об'єктом досліджень виступали передусім назви осіб чоловічої статі, а назви жінок залучалися як додатковий матеріал і якщо й розглядалися, то лише в контексті НЧ.

Так, у монографії Л.А. Шкатової [194], де значна увага приділяється термінологічному статусу професійних назв осіб, НЖ експліцитно як терміни не розглядаються. Про НЖ йдеться передусім у контексті їх функціонування у розмовному стилі мови. І, як марковані, вони протиставляються стилістично нейтральним назвам осіб за професією, тобто назвам у формі ч. р. Л.А. Шкатова підкреслює, що в російській мові значна кількість НЖ, як стилістично марковані, «порівняно з нейтральними офіційними НОП…часто викликають негативну оцінку мовців» [194, 30]. Дослідниця зазначає, що практично просторіччя не має труднощів і обмежень в утворенні жіночих НОП: космонавт-космонавтка, садовод - садоводка, оператор - операторша, шофер - шофериха, электронщик - электронщица, языковед - языковедка і вказує на тенденцію включення їх до літературного вжитку: «Втрачають стилістичне забарвлення і стають нейтральними словами літературної мови такі НОП, як аспирантка, ассистентка, лаборантка, бетонщица, сотрудница, проводница и др.» [194, 31]. Зауважимо, проте, що стилістично нейтральна лексика не є автоматично термінологічною.

Слід зазначити, що питання термінологічного статусу НЖ, зокрема агентивно-професійних, досі взагалі не порушувалося і, таким чином, залишається відкритим. Складність його розв'язання полягає в необхідності врахування особливостей природи НЖ. По-перше, вважається, що, якщо у словотвірному плані НЖ складають міжкатегоріальний розряд [81], то з погляду семантики НЖ у родових мовах розподіляються за такими ж лексико-семантичними розрядами, як і пари назв осіб чоловічої статі [182, 13]. Хоча зробити висновок про тотожність (співвідносність) ономасіологічної структури НЖ і НЧ можна буде тільки після ретельного дослідження. Адже відомо, що кількість НЖ у багатьох мовах менша, ніж НЧ, що може суттєво впливати на питому вагу того чи іншого лексико-семантичного розряду в ономасіологічній структурі НЖ. Так, за даними І.Ф. Протченка словниками російської мови фіксується лише 1/4 назв жінок від назв чоловіків [139, 82]

По-друге, НЖ мають функціональні особливості, зокрема обмеження на вживання поза розмовним стилем. Крім того, НЖ мають складнішу словотвірну структуру порівняно з НЧ і утворюються переважно від останніх. Зважаючи на ці особливості НЖ, питання термінологічного статусу агентивно-професійних НЖ видається доцільним розглядати як у контексті НЧ, так і окремо.

Питання термінологічного статусу назв осіб за професією ще не можна вважати остаточно розв'язаним, враховуючи зокрема і розмежування між термінологією і номенклатурою, яке проводить сучасне термінознавство, див., напр., [71; 106; 184]. Науковці відносять назви осіб за професією то до термінології (Т.Л. Канделакі [64], Л.А. Шкатова), то до номенклатури [180, 20], не завжди вдаючись до аргументації.

Серед усього масиву назв осіб за професією термінами визнаються тільки «ті з назв осіб за професією, які є результатом спеціального відбору, мають встановлену форму і строго визначений набір семантичних диференційних ознак. Всередині термінологічного поля їм приписується поняття, що включає сукупність «набутих шкільним і позашкільним навчанням спеціальних трудових навичок, поєднуваних звичайно в одній особі» [196, 216].

Основним аргументом віднесення професійних назв осіб до термінів є те, що вони «звичайно закріплюються офіційними документами (класифікаторами, переліками, тарифно-кваліфікаційними довідниками, офіційними списками), до них пред'являють певні вимоги, їх усвідомлено будують, уніфікують і намагаються узгодити при розробці міжнародних класифікацій [194, 24]. Звідси випливає, що найвищим проявом термінологізації назв професій є включення їх до офіційних КП.

Наведене визначення Л.А. Шкатової не може вважатися вичерпним, оскільки воно не враховує специфіки назв осіб за професією, на яку звернув увагу О.І. Моїсеєв: «Особливість НОП як термінів… полягає в конкретності («предметності», без абстрагованої «понятійності») їх значення (в теорії термінології назви такого типу трактуються як номенклатура на відміну від термінології в строгому розумінні. - Г.О. Винокур, О.О. Реформатський)» [110, 6].

Таке розуміння термінологічної природи назв осіб за професією узгоджується з визначенням терміна, запропонованого З.І. Комаровою: «Термін - це інваріант (слово чи словосполучення), який позначає спеціальний предмет або наукове поняття, обмежене дефініцією і місцем у певній терміносистемі» [89, 17], відповідно до якого терміни поділяються на предметні, що позначають спеціальні предмети, тобто на перший план в їх семантиці виступають денотати, і власне-терміни, що виражають наукові поняття, тобто на перший план в їх семантиці виступає сигніфікат [89, 17]. Серед прикладів предметних термінів авторка подає і назви професій: селекционер, зоотехник, полевод, овощевод. З іншого боку, хоча З.І. Комарова вичерпного переліку тематичних груп сільськогосподарської номенклатури не наводить, можна припустити, що назви професій теж можуть до нього включатися, оскільки дослідниця зараховує до номенклатури почесні звання, які мають багато спільного з назвами професій, пор. почесне звання заслуженный агроном республики (приклад З.І. Комарової) і професійні назви, напр., головний архітектор проекту з ДК-2001, главный редактор программ із ОРК-1995, у яких однакова структура словосполучення.

Зважаючи на те, що НОП мають основну характеристику терміна, а саме мотивованість, їх не можна віднести до номенклатури у вузькому розумінні. Адже номен визначається як відносно довільне, абстрактне позначення предмета. На відміну від терміна, однією з важливих ознак якого є мотивованість, номен не претендує на розкриття або хоча б часткове відображення в своїй формі лексичного значення [71, 12]. Прикладами номенів є назви різних видів машин, марок виробів, назви рослин тощо.

У різних джерелах можна побачити різне розуміння поняття номенклатури. Широке і вузьке розуміння подано у визначенні: «Номенклатура 1) перелік назв, термінів, категорій, вживаних в якій-небудь галузі науки, техніки тощо (напр., в економіці - класифікований перелік вироблюваної продукції…); 2) система абстрактних і умовних символів, призначення яких - дати максимально зручний з практичного погляду засіб для позначення предметів» [164, 909]. З огляду на це, видається доцільним об'єкти номенклатури у вузькому розумінні називати «номенами», а в широкому - «номенклатурними одиницями». У мовознавчих (термінознавчих) виданнях приймається переважно вузьке розуміння номенклатури як списку номенів певної галузі науково-практичної діяльності (див., напр., огляд у [106, 14; 71, 11-12]). Г.П. Мельников пропонує «номенклатурою називати просто переліки номенів, без класифікації і дефініції їх…» [106, 46]. Проте дослідники не схильні різко розмежовувати термінологію і номенклатуру. Так, Г.П. Мельников говорить про взаємопроникнення термінології і номенклатури, коли термінологічні одиниці можуть входити до номенклатури. Можна запропонувати загальну схему термінологічної системи і визначити місце назв осіб у ній.

Рис. 2.1. Схема терміносистеми

Її складають терміни (власне терміни і предметні терміни) та номенклатура (номенклатурні одиниці і номени). Причому межа між предметними термінами і номенклатурними одиницями є нечіткою. Назви осіб можуть розглядатися і як предметні терміни, і як номенклатурні одиниці.

Специфіка термінологічного статусу назв осіб полягає в тому, що виникаючи в одній терміносистемі, функціонувати як терміни вони можуть також в інших або навіть переважно в інших. Розглянемо це положення докладніше. Назви осіб структурно і семантично пов'язані з терміносистемою виникнення. Згадаймо тут відомий приклад О.О. Реформатського про системність термінології: фреза, фрезерование, фрезеровщик, фрезеровальщик, фрезеровальный [146, 122]. Проте в материнській терміносистемі як терміни НО функціонують не завжди. Адже НО позначають суб'єкта дії, який, коли розглядати, напр., назви науковців, зазвичай залишається поза науковим дискурсом, тобто не належить до понятійного поля відповідної науки (галузі). У цьому випадку НОП можна вважати приналежними до навколотермінологічної лексики, яку становлять, на думку В.П. Даниленка «назви, утворені від термінів або створені за їхньою моделлю, але виходять за межу термінологічної матриці, оскільки позначувані ними поняття не властиві даній термінології, а супроводжують її, використовуючись у повсякденні» [39].

Саме зазначеною особливістю НОП і може бути зумовлене їх невключення до галузевих енциклопедичних словників, на що звернула увагу Л.А. Шкатова: «Спеціальні словники енциклопедичного характеру рідко включають назви осіб до свого реєстру. Так, як правило, словники лінгвістичних термінів не містять дефініцій численних назв осіб, відомих нам з професійного вжитку (виділення наше - Я.П.): грамматист, дериватолог, лексиколог, лексикограф, морфолог, синтаксист, словообразователь, фонетист, фонолог, фразеолог і под.» [195, 37]. Проте навряд чи наведені назви належать до понятійного поля відповідної галузі - адже об'єктом і предметом, скажімо, фразеології не є фразеолог як особа, що досліджує фразеологію, і, відповідно, назва фразеолог не є терміном понятійного поля фразеології.

Л.А. Шкатова констатує: «Якщо визнати, що всі назви осіб належать до повсякденної чи вузькопрофесійної лексики і тому не заслуговують на включення до термінологічних й енциклопедичних словників, то це означає відмовитися від особистісного фактора в науці і виробництві, в буквальному розумінні «знеособити їх». А це суперечить не тільки законам влаштування людського суспільства, але й законам мови, де особа - одна з найважливіших категорій» [195, 37]. Екстраполюючи ці слова Л.А. Шкатової на НЖ і засвідчення їх не тільки термінографією, а й лексикографією загалом, можна сказати, що невключення НЖ до словників може розглядатися у контексті мовного сексизму як фактор, який сприяє «невидимості» жінок у суспільних процесах.

На відміну від галузевих енциклопедичних словників, у полінаукових термінологічних словниках, зокрема перекладних, НОП включаються досить широко (інша річ - наскільки послідовно - особливо це стосується НЖ), напр. у перекладному термінологічному словнику [314] - хімік, хірург, сестра, медична сестра, операційна сестра, акушер, акушерка.

Таким чином, назви осіб набувають термінологічного статусу у термінологічній системі вищого порядку узагальнення, і як терміни функціонують у терміносистемах тих наук, де предметом чи об'єктом дослідження виступає людина, у випадку НОП - професійна характеристика людини, напр. економіка праці.

Назви осіб, зокрема НОП, можуть мати різне відношення до термінологічної лексики. Як зазначає Л.А. Шкатова, входження слова до термінологічної матриці може бути ядерним або периферійним і на основі цього розглядає ступені термінологізації різних семантичних груп назв осіб та визначає, що найвищий третій ступінь термінологізації мають назви осіб за професією, другий - відтопонімічні назви осіб і перший - назви осіб за приналежністю до колективів [195, 40]. Проте, на нашу думку, доцільно розглядати ступені термінологізації усіх назв осіб без розподілу на семантичні групи. Адже НО тієї самої семантичної групи можуть мати різний ступінь термінологізації. Це стосується і НОП, про особливості використання яких в офіційно-діловій і повсякденній мові говорить і Л.А. Шкатова у тій же роботі [195, 42-43].

Ступені термінологізації у трактуванні Л.І. Шкатової певною мірою можна пов'язати з прийнятим З.І. Комаровою семасіологічним підходом до стратифікації спеціальної (термінологічної) лексики, в основі якого покладено «дві стратифікаційні ознаки, які доповнюють одна одну і є сутнісними для спеціальної лексики: 1) роль лексичних засобів з погляду глибини інформації (понятійного змісту), яку вони несуть у спеціальній комунікації; 2) нормативність - ненормативність спеціального слова. Перша ознака дозволяє виділити в спеціальній лексиці основний розряд - термінологію з її одиницею - терміном. Цей розряд протиставлений другому - номенклатурі, одиницею якого є номен…. Друга стратифікаційна ознака дозволяє виділити в термінології нормативну і ненормативну термінологічну лексику» [89, 8]. Нормативність терміна дослідниця розуміє не за фактом номінації (правильно чи неправильно утворений термін), а за фактом узуального вживання терміна-знака в певній ситуації професійного спілкування, відповідність його професійній нормі, яка сама по собі є складним явищем, яке не повторює літературну норму [89, 134]. Ненормативна термінологічна лексика у словники загальні і спеціальні майже не включається і побутує переважно у сфері функціонування. Її складає професійна лексика, до якої належать професіоналізми, професійні жаргонізми і професійні арготизми. «Під професіоналізмом мається на увазі таке спеціальне слово, яке характеризується: ненормативністю вживання, стилістичною маркованістю (розмовним характером) і наявністю емоційно експресивного забарвлення» [89, 18]. Пор. це визначення із визначенням ступенів термінологізації Л.А. Шкатової - «перший: слово використовується як засіб спеціального позначення, функціонує у відносно замкненій системі професійної мови як «повсякденний термін», варіативний і який не має строго визначеного змісту; другий: замкнута система позначень для понять, більш диференційованих, ніж у загальнолітературній мові, які мають закріплений у спеціальному вжитку зміст…; третій: слово використовується як офіційно прийнятий кодифікований знак для строго визначеного, закріпленого в спеціальній літературі, в навчальних і довідкових посібниках змісту» [195, 40-41]. Отже, нормативну термінологічну лексику складають одиниці третього і частково другого ступеня термінологізації.

У контексті нормативності і ступенів термінологізації можна говорити також про рівні кодифікації НО(П) - включення до загальномовних словників, термінологічних словників, класифікаторів професій, використання в офіційно-діловому стилі мови - законодавчих та інших нормативно-правових актах державного рівня.

Особливостями НЖ як термінів є набагато вужче їх термінологічне функціонування порівняно з НЧ. Проте НОП різних лексико-семантичних розрядів мають свою специфіку. Так, серед назв за національно-територіальною приналежністю зберігається паритет - у словники НЖ і НЧ включаються, як правило, паралельно, чого не спостерігається серед агентивно-професійних назв осіб. Якщо у повсякденному вжитку (більшою мірою) і в професійному вжитку (меншою мірою) можна спостерегти певну рівновагу у функціонуванні НЖ і НЧ, то з кожним ступенем термінологізації НЖ термінологізується все менше. Це проявляється, зокрема, в тому, що у КП і словниках питома частка НЖ є незначною. Так, у сучасних нормативних КП вона коливається від 0.2% до 0.9% від загальної кількості назв. До термінологічних словників НЖ включаються ширше. Важливим фактором тут є тип твірної основи, а для НЖ це передусім НЧ, напр., від НЧ на -іст, - ник НЖ утворюються регулярно, на відміну від основ на - лог. Утворення типу біологічка мають виразно розмовний характер і не включаються до словників.

Таким чином агентивно-професійні назви осіб жіночої статі мають термінологічний статус на підставі тих самих аргументів, що і назви осіб чоловічої статі. Зазначені НЖ як належні до суспільно значимої лексики, не можна виводити поза межі відповідних терміносистем. А особливості окремих НЖ, зокрема словотвірні і стилістичні, повинні враховуватися у термінологічній роботі.

На підставі проведеного дослідження лексикографічного засвідчення НЖ можна зробити такі висновки.

Застосований у роботі комплексний підхід до аналізу лексикографічного засвідчення НЖ показав свою продуктивність. Цей комплексний підхід реалізовано через використання параметричного аналізу лексикографічного засвідчення мовних одиниць, проведення параметричного аналізу цих одиниць у синхронії та діахронії, застосування гендерного аналізу, а також через використання широкої джерельної бази дослідження, яка включає понад 80 різноманітних словників.

НЖ лексикографуються непослідовно, незалежно від приналежності до того чи іншого лексико-семантичного розряду. Непослідовності у лексикографуванні НЖ виявляються у багатьох аспектах лексикографічної роботи, зокрема у включенні / невключенні НЖ до реєстру; характері, змісті, обсязі тлумачення НЖ; способі подання НЖ; стилістичній характеристиці НЖ.

Непослідовності характерні для різних типів словників (тлумачних, перекладних, синонімічних, навчальних, багатотомних, коротких тощо). Вони притаманні як різним перевиданням словника того самого автора, так і різним співвідносним за типом і обсягом словникам, виданим як різними видавництвами різних країн, так і тим самим видавництвом. Непослідовності простежуються як в аспекті синхронного зіставлення, так і в діахронії. Зіставлення серій перевидань одних і тих самих словників показує, що зміни у лексикографуванні НЖ зумовлені не стільки відображенням реальних мовних процесів (узусом), скільки дією комплексу мовознавчих та соціальних чинників.

У межах виявлених непослідовностей, однак, простежується реалізація певних закономірностей, що стосуються подання НЖ різних лексико-семантичних розрядів. Так, агентивно-професійні НЖ лексикографуються найменш послідовно. НЖ за національно-територіальною приналежністю подаються, як правило більш послідовно, ніж інші ЛСГ НЖ. У багатьох словниках вони включаються до реєстру послідовно, разом з корелятом ч. р. (за винятком тих словників, які не включають таких назв (НЖ і НЧ) зовсім). Така тенденція виразно простежується, незважаючи на те, що деякі словники, включаючи національно-територіальні назви осіб ч. статі, не вміщують НЖ, а також на те, що деякі словники непослідовно включають НЖ за національно-територіальною приналежністю. Більш-менш послідовно включаються до реєстру словників НЖ лексико-семантичних розрядів назв спорідненості, атрибутивні, особливо ті, міжродові кореляти яких є виключно суплетивними.

Встановлено, що на включення до реєстру та на характер лексикографічного опрацювання НЖ впливає сукупність чинників різної природи, які утворюють певну ієрархію. У цьому зв'язку можна говорити про чинники нижчого порядку і про чинники вищого порядку, або універсальні чинники.

До чинників нижчого порядку ми відносимо ті чинники, які безпосередньо пов'язані із вимогами до конкретного словника. Найголовніші серед них - тип словника, обсяг словника, характер організації реєстру. Особливість прояву цих чинників полягає в тому, що їхня дія є вибірковою - на лексикографування одних лексичних одиниць вони діють, а на інші не діють (це стосується і різних лексико-семантичних груп, і лексичних одиниць у межах однієї лексико-семантичної групи). По-різному вони проявляються у різних словниках, навіть однотипних, співвідносних за обсягом, складом реєстру.

До чинників вищого порядку, чи інакше кажучи універсальних чинників, ми відносимо ті чинники, дія яких на лексикографування лексичних одиниць є універсальною, тобто проявляється в усіх типах словників, впливає на лексикографування усіх НЖ. Це передусім - проблема узуальності / нормативності в лексикографії, системність у лексикографічній роботі і гендерний чинник.

Названі вище чинники, які впливають на характер лексикографічного опрацювання НЖ самі по собі відображають стан розвитку, з одного боку лексикографічної теорії, а з другого, - таких галузей мовознавства, як семасіологія, лексикологія та ін. З цього погляду можна говорити про мовознавчі чинники, серед яких виділяємо об'єктивно-мовознавчі та суб'єктивно-мовознавчі чинники, до останнього віднесемо ще й соціально-мовознавчий (гендерний) чинник.

Об'єктивно-мовознавчі чинники, полягають у тому, що недостатня теоретична опрацьованість тієї чи іншої проблеми негативно впливає на лексикографування НЖ. Сюди можна віднести, зокрема, розуміння семантичної та словотвірної структури НЖ.

Виділення суб'єктивно-мовознавчих чинників зумовлене тим, що у процесі лексикографічної роботи досить сильно проявляється особистісний фактор, а саме особисті вподобання лексикографів та консерватизм у лексикографічній роботі, коли, напр., увести до корпусу словника нову лексему важче, ніж виключити наявну в попередніх виданнях. До суб'єктивно-мовознавчих чинників віднесемо також соціально-мовознавчий чи, іншими словами, гендерний чинник. Адже непослідовності у лексикографуванні НЖ можуть бути наслідком підпорядкованого становища жінки в суспільстві, її відносної вторинності, через що на подання НЖ не звертається належна увага.

Марковані стилістичними позначками слова мають більшу ймовірність не бути включеними до наступних перевидань словників та інших пізніше виданих словників, що стосується передусім загальномовних словників.

Проведений аналіз свідчить про непослідовність і суб'єктивність у маркуванні НЖ стилістичними позначками. Так, оскільки російські НЖ косметичка, маникюрша, модистка, няня вміщені у КП, то наявність біля них стилістичних позначок (разг., устар.) не відповідає ні реаліям узусу (адже ці НЖ, крім інших стилів мови, використовуються в офіційно-діловому, зокрема в діловому узусі), ні вимогам нормативності (офіційно затверджені документи (у нашому випадку класифікатори професій), які призначені для використання в офіційно-діловому стилі мови, не можуть містити стилістично забарвленої лексики). Поява стилістичних позначок біля зазначених НЖ вводить парадоксальну ситуацію: лексеми, кожна з яких є єдино затвердженою назвою професії, маркується як розмовна чи застаріла, а отже вважається ненормативною. Слід враховувати, звичайно, відмінність між загальномовною і спеціальною лексикою. Проте НЖ, включені до КП, є ядерними в номінації жінок.

Система стилістичних позначок є дуже важливою складовою формування нормативної спрямованості словника, і є дієвим чинником формування узусу.

Включення НЖ до спеціальних словників (словників антонімів, омонімів, паронімів, синонімів), чим відображається існування відповідних семантичних процесів у зазначеній групі назв, свідчить, що НЖ підлягають законам системно-структурних відношень між номінативними одиницями і можуть розглядатися як специфічна лексико-семантична підгрупа у загальній ЛСГ назв осіб.

Аналіз лексикографічного опрацювання НЖ у перекладних словниках показує, що крім загальних чинників, які діють на лексикографування НЖ, виділяються специфічні, а саме, взаємодія вхідної і вихідної мов словника. Причому спостерігається як вплив вхідної мови на вихідну, так і зворотний вплив вихідної мови на вхідну. Так, під впливом вхідної мови у вихідній мові (правій частині словника) може з'явитися неіснуюче або мало вживане чи застаріле слово, яке не фіксується словниками цієї мови, напр. поява у двомовних словниках російських слів маникюрщик, гончарка, прачечник, педагогичка. Система номінації жінок у вихідній мові словника може впливати на формування реєстру вхідною мовою, коли до реєстру словника не включаються наявні у вхідній мові НЖ через відсутність відповідних назв у вихідній мові.

Міжмовна взаємодія у перекладних словниках не обмежується лише проявами на рівні словника. Через перекладний словник вхідна мова може справляти вплив на систему номінації НЖ вхідної мови. Особливо відчутно це може бути при «нерівноправній» взаємодії мов, коли спостерігається однобічний вплив однієї мови на іншу. На нашу думку, саме широке використання загальномовних російсько-українських словників, особливо у сфері ділового спілкування, може вважатися одним із шляхів поширення в українській мові явища маскулінізації.

У сучасному мовознавстві питання термінологічного статусу НЖ взагалі не порушувалося, а стосовно назв осіб залишається нерозв'язаним, враховуючи і розмежування між термінологією і номенклатурою, яке проводить сучасне термінознавство. Зважаючи на це говорити про термінологічний статус НЖ можна тільки після з'ясування термінологічного статусу назв осіб, який залишається все ще не до кінця визначеним, хоча і досліджувався окремими науковцями.

Складнощі у встановленні термінологічного статусу назв осіб пов'язані з тим, що, з одного боку, вони мають основну характеристику терміна - мотивованість, а з другого - їм притаманні ознаки, які відносять їх до номенклатури - предметність, конкретність без абстрагованої понятійності їх значення. Ця суперечність розв'язується через запропоноване нами розуміння структури терміносистеми, яку складають терміни (власне терміни і предметні терміни) і номенклатура (номени і номенклатурні одиниці), причому предметні терміни і номенклатурні одиниці становлять проміжний шар у терміносистемі, через який відбувається взаємопроникнення термінології і номенклатури.

Таким чином, встановлено, що особливості термінологічного статусу назв осіб за професією полягають у подвійності їх природи - з одного боку, вони є предметними термінами, а з другого - номенклатурними одиницями, що підтверджується включенням їх і до загальномовних та термінологічних словників, і до класифікаторів, тарифно-кваліфікаційних довідників тощо.

Назви осіб набувають термінологічного статусу у терміносистемі вищого порядку узагальнення і функціонують у терміносистемах тих наук, де об'єктом і / чи предметом дослідження виступає людина, у випадку назв осіб за професією - професійна характеристика людини.

Усі наведені вище характеристики термінологічного статусу назв осіб поширюються і на НЖ. Особливостями ж НЖ є набагато вужче їх термінологічне функціонування порівняно з НЧ, про що свідчить диспропорція у включенні НЖ до термінологічних словників. Це зумовлене здебільшого тими ж проблемами, які характерні для лексикографування НЖ в цілому.

Проаналізовані в цій роботі лексикографічні праці не можуть розглядатися як достовірні джерела інформації про розвиток у певній мові номінації осіб жіночої статі. Фактично сучасні словники не задовольняють ні вимогам нормативності, ні опису мови.

Для досягнення послідовності у лексикографуванні НЖ слід розв'язати передусім такі актуальні проблеми, як збалансування принципів узуальності / нормативності, реалізація системного підходу до всіх аспектів лексикографічної роботи, врахування процесів маскулінізації, а також гендерного чинника.

Відтак розглянуті вище проблеми лексикографування НЖ показують необхідність подальших досліджень у цьому напрямі, а розуміння проаналізованих у роботі чинників впливу на лексикографування НЖ дає підстави сподіватися на можливість упорядкування лексикографічної інтерпретації НЖ.

3. Проблеми засвідчення агентивно-професійних назв жінок у класифікаторах професій

3.1 Класифікатори професій, їх призначення, функціональний статус, структура

Під узагальненою назвою класифікатор професій маються на увазі документи, які містять певним чином систематизований і уніфікований перелік назв професій (посад, занять). Поняття професія, посада, заняття у спеціальній літературі залишається ще не визначеним. Це проявляється і в практиці укладання нормативних документів. Так, у ДК об'єктами класифікації є професії, а в ОРК-1995 - професії і посади. Зіставлення реєстрів цих КП, проведення якого полегшує наявність російськомовного варіанта ДК, показує, що незважаючи на різний підхід до визначення назв об'єктів класифікації, самі об'єкти класифікації є однакові. Тільки в ОРК-1995 професії робітників і посади службовців подаються в двох окремих списках, а в ДК ті самі назви вміщено в один список. Зазначимо, що реєстри цих КП не є тотожними.

Ми розглядаємо дві групи класифікаторів, в основу розмежування яких покладено нормативний та хронологічний принципи.

У першу групу виділено нормативні, чи, інакше кажучи, прескриптивні класифікатори, які є офіційними виданнями, що затверджуються і вводяться в дію нормативними документами державних органів. Напр., в Україні і Росії це Держстандарт. Нормативні КП містять, відповідно, термінологічно уніфіковані назви професій. Вони використовуються в автоматизованих системах керування для розв'язання таких завдань: «розрахунків чисельності робітників, обліку складу і розподілу кадрів за професійними угрупованнями різних рівнів класифікації, планування додаткової потреби в кадрах тощо; систематизації статистичних даних з праці за професійними ознаками; аналізу та підготовки до публікації статистичних даних, а також розроблення відповідних прогнозів стосовно зайнятості, доходів, охорони праці, освіти, перепідготовки кадрів, що вивільнюються тощо; підготовки статистичних даних для періодичних оглядів з статистики праці, що розробляються Міжнародною організацією праці; вирішення питань контролю і аналізу міжнародної міграції, міжнародного набору та працевлаштування трудящих» [ДК-1995]. Назви професій у КП подаються, як правило, за класифікаційними угрупованнями. Крім того, у КП вміщується абетковий покажчик професійних назв робіт.

До іншого різновиду класифікаторів професій, а саме узуального, чи дескриптивного, ми відносимо КП, які виходили в Росії (потім у СРСР) з початку ХХ ст. до кінця 50-х рр. ХХ ст. Основна їх відмінність полягає у принципах формування реєстру - з огляду на мету укладання (для бірж праці, посібник для проведення перепису населення та ін.) вони широко включають синоніми, словотворчі варіанти одних і тих самих назв професій і занять, таким чином намагаючись зафіксувати усі використовувані мовним колективом назви. Про це спеціально зазначається: «При ознайомленні зі словником необхідно враховувати його спеціальне прикладне призначення - слугувати посібником при розмітці (шифровці) відповідей на запитання 14-те переписного аркуша «Рід занять (служби) на цей час чи інше джерело існування». Населення при переписі одне і те саме заняття називає по-різному і притому, зрозуміло, не завжди так, як це прийнято в штатних розкладах, тарифних довідниках тощо. З цієї причини до словника включені не тільки найменування занять, прийняті в штатних розкладах, тарифних довідниках тощо, але відмінні від них у ряді випадків найменування занять, прийняті в побуті» [СЗа-1939: 3]. Крім того, до частини цих словників (С-1903, СЗ-1936) включено не тільки назви професій, посад і занять, а й назви на позначення джерел існування, напр. курсистки, живущія на средства родителей и родственниковъ, но не при нихъ (С-1903), инвалид (СЗ-1936). Укладачі СЗ-1936 намагалися якнайповніше відобразити існуючі на той час джерела існування, і до словника потрапили такі назви, як батрак, беспризорный, вор, проститутка тощо. Саме ця об'єктивність, мабуть, і стала причиною його заборони і, отже, вилучення з наукового обігу: «Словник занять 1936 року не міг бути використаним, оскільки містив прегрубі шкідницькі збочення» [СЗс-1939].

Одже реєстр узуальних КП складають неуніфіковані (не повністю уніфіковані), нестандартизовані назви. Але від інших, суто філологічних словників професій, напр. «Wцrterbuch der Berufsbezeichnungen Russisch Deutsch. Deutsch Russisch», їх відрізняє наявність класифікаційних ознак - кожна назва супроводжується цифровим кодом, який відносить її до певної галузі виробництва та ін.

Класифікатори професій і словники занять можна розглядати як лексикографічні (термінографічні) джерела. На нашу думку, для цього є всі підстави. Адже дослідники відносять до лексикографічних об'єктів серед іншого інформаційно-пошукові тезауруси, класифікатори, рубрикатори, збірники рекомендованих термінів, державні стандарти «передусім тому, що за своєю змістовою суттю їхній реєстр являє собою поєднання певних параметрів, пертинентних у науково-технічній лексикографії» [44, 81]. Класифікатори професій відповідають необхідним і достатнім умовам, щоб вважатися термінологічними словниками, причому нормативного характеру. Це стосується передовсім нормативних КП, які репрезентують як основний комплекс нормативних параметрів. Зокрема орфографічний, регламентуючий написання, якого обов'язково слід дотримуватися (пор. у ДК вміщено педикюрниця, в той час як загальномовні орфографічні словники (ОРФ) та СУМ подають тільки педикюрша); стилістичний - включені до КП назви є стилістично нейтральні. В узуальних КП широко представлений параметр синонімії (варіативності). Навпаки, реєстр нормативних КП тяжіє до елімінації синонімічних і варіантних назв тих самих професій. Наявні варіанти закріплюються, як правило, за різними професіями (різновидами професій). Напр., у ДК-1995 5169 охоронець (охорона окремих осіб) і 5169 охоронник (охорона об'єктів), яким у ОРК-1995 відповідають телохранитель і охранник. Пор. також професійні назви з опорними словами оброблювальник, оброблювач і обробник, яким відповідають отделывальщик, обработчик і отделочник; гартівник і гартувальник, яким відповідають закальщик і калильщик. Звідси можна зробити висновок про відмінності у функціях синонімічного параметру в нормативних і в узуальних класифікаторах - у перших - дистинктивна (розрізнювальна), а в других, поряд з названою, ще кумулятивна (намагання навести усі існуючі варіанти певної професійної назви). Проте доцільність наведення окремих варіантних назв не завжди очевидна і потребує обґрунтування. Взагалі, питання синонімії і варіантності у прикладанні до офіційних професійних найменувань становлять окреме завдання для дослідження, особливо беручи до уваги процеси уніфікації професійних найменувань.

Параметр входження слова до реєстру має в КП свої особливості. Провідним є входження за цифровими кодами, які несуть у собі інформацію про галузь виробництва тощо, а звичайний прямий алфавітний використовується як додатковий. Важливою функцією кодів є також встановлення відповідності національної класифікації міжнародній (для нормативних КП).

Класифікатори професій є відтак важливим джерелом для вивчення агентивно-професійних назв осіб. Цінність узуальних класифікаторів полягає в засвідченні різноманітних варіантів агентивно-професійних назв - фіксації узусу на певному синхронному зрізі. Нормативні ж класифікатори як стандартизовані документи є зібранням актуальної офіційно-ділової лексики. Крім того, класифікатори професій різних країн дають можливість провести зіставний лінгвістичний аналіз, оскільки, незважаючи на різні мови, КП укладені однотипно, за одними й тими самими класифікаційними засадами Міжнародної організації праці.

Нами було проаналізовано низку класифікаторів професій різних країн щодо засвідчення у їхніх реєстрах НЖ. Незважаючи на певні обмеження об'єктивного характеру в доступності національних КП окремих країн (відсутність у бібліотеках, у мережі Інтернет тощо), все ж опрацьовані КП дають можливість проведення різноаспектних зіставлень, зокрема: 1) між різними мовами за генетичним критерієм; 2) між різними мовами за типологічним критерієм; 3) за динамікою реєстрових і структурних змін у КП (у зіставленні послідовних синхронних зрізів). Наведений перелік характеристик проаналізованих КП дає підстави для отримання достатньо обґрунтованих висновків і узагальнень.

3.2 Проблеми засвідчення назв жінок у нормативних класифікаторах професій

Особливості засвідчення назв жінок у класифікаторі Міжнародної організації праці (англійською мовою). Для координації діяльності міжнародного співтовариства у галузі обліку та класифікації робочої сили Міжнародна організація праці при ООН періодично видає взірцевий для всіх країн класифікатор занять (професій). Вперше таке видання - Міжнародну стандартну класифікацію занять було запроваджено 1968 року (International Standard Classification of Occupation 1968, скорочено ISCO-68). Чинна тепер класифікація - ISCO-88 існує у чотирьох мовних варіантах - англійською, іспанською, російською і французькою мовами.

ISCO-88 є необхідним робочим інструментом для опису і надання інформації в галузі зайнятості. У ній узагальнено національний і міжнародний досвід. Класифікація спрямована на полегшення міжнародного порівняння статистики праці і слугує зразком для країн, які розробляють чи переглядають свої національні класифікації занять (МСКЗ-88). Міжнародна організація праці звертає особливу увагу на зайнятість жінок, що знайшло відображення і в розглядуваній класифікації, де вміщено окремий розділ «Заняття і жінки». У ньому зазначено, що професії є однією з найважливіших змінних, які визначають становище жінок на ринку праці. Тому важливо, щоб професійні категорії, які подаються у класифікаторах професій давали основу для докладної і чіткої інформації про статевий розподіл у складі працівників [ISCO-88: 9].

У ISCO-88, на відміну від інших проаналізованих нами КП, зокрема ISCO-68 і МСКЗ-88, враховано сучасні тенденції до гендерно збалансованої подачі професійних назв осіб. Тобто до кожної назви з маркованою статтю (переважно чоловічою) подається відповідник на позначення особи протилежної статі. Напр., послідовно до кожної назви із суфіксоїдом man вміщено відповідник з woman - 2-01.10, 1110 congressman - 2-01.10, 1110 congresswoman; 9-81.90, 8340 boatman - 9-81.90, 8340 boatwoman. Як відповідник до hostess, club наведено host, club (у ISCO-68 тільки hostess). Словники англійської мови фіксують у слова hostess, на відміну від host, також значення «платна партнерка (в дансингу, нічному клубі)», що відповідає заняттю hostess, club. Наявність у ISCO-88 форми ч. р. host добре узгоджується із зазначеною вище концепцією подачі маркованих назв.

У ISCO-88 вміщено 119 НЖ з усіма різновидами, тобто враховуються, напр., і camerawoman, motion і picture camerawoman, photogravure (див. додаток Б.1). Неповторюваних назв - 53. Серед них можна виділити такі словотвірні типи: - із суфіксами - ess, euse: stewardess (у парі з відповідником ч. р. steward), chiefstewardess (chief steward); waitress (waiter); hostess (host); headmistress (headmaster); governess (назва під кодом 5131, що означає «гувернантка», три назви governor 1110 стосуються посад у вищих ешелонах влади. Отже з іменником governor НЖ governess має лише формальне співвіднесення; семантичний відповідник - attendant schoolchildren 5131); masseuse (masseur); seamstress; із суфіксоїдом woman, напр. seawoman, postwoman, sportswoman та ін.; слово girl вжито у трьох назвах - cowgirl (cowboy), errand girl (errand boy), messenger girl (messenger boy); midwife; maid, nursemaid, housemaid (houseboy); house mother (house father); nanny; nun (monk); nurse; sister, nursing (officer, principal nursing); ballerina (dancer, ballet); matron.

Розглянуте вище включення до ISCO-88 відповідників протилежного роду до маркованих статтю назв є втіленим на практиці результатом боротьби з проявами мовного сексизму, яка ведеться, з одного боку, в рамках гендерної лінгвістики, а з другого - в руслі політичної коректності. Слід зазначити, що НЖ зі складовою woman у деяких випадках не є штучно утворені укладачами ISCO-88, а існують уже протягом кількох століть. Про це свідчать дані словника «Meriam Webster's Collegiate Dictionary», у якому наводяться назви з woman, зокрема із вміщених в ISCO-88: camerawoman - перша фіксація 1971 (пор. cameraman 1908), congresswoman - 1917 (congressman - 1780), fisherwoman - 1816 (fisherman - XV ст.) seawoman - 1702 (seaman до ХІІ ст.), sportswoman - 1754 (sportsman - 1707) тощо [363].

Особливості засвідчення назв жінок в українському класифікаторі професій. Державний класифікатор професій України (ДК-1995) [246] з'явився тільки 1995 року, вже після набуття Україною незалежності, і був чи не першим офіційним документом такого типу українською мовою з 1937 року. У 2001 році вийшло друге його видання із змінами і доповненнями (ДК-2001) [250]. Обидва видання ДК видані також російською мовою (ГК-1995; ГК-2001) [249; 250]. Видаються зміни і доповнення до ДК [247; 248]. За своїми концептуальними положеннями, структурною побудовою та головними характеристиками професійних угруповань ДК відповідає ISCO-88, при його розробці враховувався також ОСК-1991.

ДК складається зі «Вступної частини», в якій коротко окреслено мету і завдання КП, даються визначення термінів «робота», «кваліфікація», «професія» та ін.; «Описання розділів класифікації професій»; додатків А «Покажчик професійних назв робіт» (обов'язковий) і Б «Абетковий покажчик професійних назв робіт» (довідковий), які відрізняються тільки способом подання матеріалу - за класифікаційними угрупованнями в першому і абеткою в другому.