Граматична репрезентація теперішності у художньому дискурсі

Курсова робота

ГРАМАТИЧНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ТЕПЕРІШНОСТІ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

1. Типізація часових структур дієслова як основного засобу створення поля теперішності

У науковій літературі окремі питання семантики дієслова, різних форм теперішнього часу або їх комбінацій висвітлювали Є.В. Бондаренко, Л.М. Велікова, Т.І. Домброван, Дж. Ейтчісон, О.О. Залізняк, О.М. Гарбалєв, М.М. Лучак, В.М. Сердюк, М.М. Удіна, І.І. Левіна, C. Barber, D. Brasil, R. Close, M. Swan, E. Woods, N. McLeod, J. Cheshire, T. Crowell, D. Bolinger, S. Ehrlich, M. Lewis, Ch. Meyer, R. Reichman-Adar, D. Crystal, G. Leech, A. Delahunty, E. Weiner.

Значення, яких набуває англійський презенс дійсного способу у різних мовленнєвих ситуаціях, досліджує К.В. Філіна [165, c. 10-19]. М.М. Лучак простежує частотність використання часових форм дієслова, у тому числі і презентних, у текстах різних стилів [97, c. 5-17]. На основі аналізу численних прикладів вживання видо-часових форм Present Simple та Present Continuous для вираження майбутніх дій І.І. Левіна встановлює специфічні відмінності застосування мовцями презентних та футуральних темпоральних форм і робить висновок, що Present Simple i Present Continuous вживаються не замість майбутнього, а для підкреслення різного роду зв'язків футуральної дії з теперішнім реальним часом [94, c. 245]. В.М. Сердюк конкретизує статус тривалих і перфективних форм, розглядаючи їх функціонування у діахронії [146, c. 43-139]. Семантичну структуру Present Perfect у сучасній англійській мові та її комунікативно-стилістичний потенціал вивчає О.М. Гарбалєв [33, c. 6-18]. М.М. Егрєші визначає граматичний зміст Present Perfect Continuous, виходячи з внутрішньої та зовнішньої дистрибуції дієслів у цій формі [54, c. 248].

У лінгвістичній літературі існують також різні думки щодо того, який час передають презентні дієслівні форми англійської мови. Так, Дж. Ейтчисон вважає, що теперішність здатні виражати лише Present Simple i Present Continuous, а форми Present Perfect і Present Perfect Continuous репрезентують минулі дії [55, c. 86-87]. На нашу думку, можна говорити тільки про певну ступінь їх зарядженості минулим, але не слід заперечувати і наявність ознак презентності, які виявляються у процесі функціонування вищезгаданих дієслівних форм. У свою чергу, Д. Байбер, С. Йогансон, Дж. Ліч, С. Конрад та І. Фінеган до часових форм відносять лише Present Simple і Past Simple. Вони констатують, що з семантичної точки зору як час, так і аспект пов'язані з часовими відмінностями у дієслівній фразі, але Continuous і Perfect специфікують завершеність чи незавершеність дії/стану стосовно часу, вказаного у повній назві темпоральної форми: Present Continuous, Present Perfect і Present Perfect Continuous [195, c. 453-455].

Значний доробок науковців у вивченні англійських дієслівних видо-часових форм і особливостей їх функціонування не означає недоцільності розвитку лінгвістичних досліджень у цьому аспекті, а, навпаки, наголошує на потребі системного аналізу усієї сукупності засобів вираження реальної презентної темпоральної ситуації. Цілісне вивчення повного інструментарію передачі об'єктивної теперішності дає можливість виокремити різноманітні семантичні елементи значень, відповідно до яких різнорідні мовні засоби інтегруються у функціонально-семантичне поле теперішності.

Реальна презентна темпоральна ситуація є субстантною базою (термін за В.Я. Плоткіним) для її відтворення у мові. Субстантна орієнтованість необхідна в аналізі засобів вираження презентності, оскільки з трьох аспектів мовної системи - субстантного, структурного і функціонального - лише перший піддається прямому спостереженню [128, c. 4-5]. Але субстантний аспект, як основа для створення мовленнєвої ситуації, у жодному разі не може розглядатися ізольовано, оскільки будь-який одноаспектний підхід до мовної системи неминуче робить неможливим цілісний аналіз об'єкта дослідження.

Функціональний аналіз, як і використання всього того цінного, що дає нам структурна лінгвістика, насамперед роботи Ф. де Сосюра (ієрархія граматичних структур, граматична опозиція, чітке розмежування парадигматики і синтагматики, мови та мовлення тощо) [152, c. 160-176], не заперечують, а навпаки, передбачають один одного. Розгляд мови як структури, чи, точніше, як сукупності структур, є прямим наслідком класифікації мовних фактів, здійсненої на основі їх функцій. Мова функціонує не тому, що це система, а навпаки, вона є системою, щоб виконувати своє призначення і відповідати певній меті [145, c. 79].

Функціональний аналіз дозволяє диференціювати структури презентності, повніше розкрити їх семантику, дослідити особливості реалізації уже відомих форм, а також обґрунтувати здатність інших мовних засобів, у тому числі синтаксичних та контекстуальних, виражати теперішність. Ми керуємося думкою, що аналогічно тому, як морфологія проникає за межі граматики у лексичну підсистему, синтаксис долає межі граматики і виходить у ту сферу мовленнєвої комунікації, яка організується не мовною системою в цілому і не граматичною підсистемою як її складовою частиною, а закономірностями мисленнєво-комунікативної діяльності людини [128, c. 107]. І так само, як морфологія вивчає словозміну (граматичний аспект) і словотворення (лексико-морфологічний аспект), синтаксис включає граматичне спрямування (синтаксис речення і його компонентів) і комунікативне спрямування, тобто синтаксис висловлювання. Само собою зрозуміло, що розмежування вищеназваних підсистем і аспектів не може бути чітко окресленим, і тому аналіз одного з них неминуче залучає вивчення інших. Отже, у розгляді часової семантики висловлювання доцільно опиратися на поєднання структурного підходу (виділяємо ту чи іншу модель реалізації теперішності: видо-часові форми, інші дієслівні та недієслівні структури, їх комбінації тощо), з дослідженням значень цих мовних одиниць (враховуємо їх граматичне і комунікативне функціонування).

Описуючи систему мовних засобів реалізації теперішності, ми виходимо з того, що мова як явище соціальне і як продукт людської діяльності має цільове спрямування. Вивчення фактичного матеріалу доводить, що кожен окремий мовний засіб відтворення теперішності, наскільки б вдало і влучно він не був підібраний автором, виражає лише частину того різноманіття властивостей, станів і зв'язків предметів та явищ об'єктивної дійсності, які відображає свідомість автора, і яку він прагне передати через персонажів та створені ним комунікативні ситуації.

Щоб розглянути у комплексі аспекти і повноту відтворення об'єктивної теперішності у художньому дискурсі, ми вдаємося до аналізу мовних засобів її вираження в англомовних літературних творах на основі принципу поля як сфери взаємодії граматичних структур з оточуючими елементами контексту. Це дає можливість виокремити найтиповіші моделі, які зосереджуються у ФСПТ, згрупувати їх у зонах поля відповідно до: а) концентрації базових ознак теперішності; б) семантичного потенціалу, що реалізується у конкретних висловлюваннях залежно від різноманітності варіантів взаємодії системних елементів і середовища; в) опозиції претеритним і футуральним формам; г) регулярності їх функціонування.

Структури М 1 - М 9, що розглядаються у даному розділі, виражають дієслівну реалізацію теперішності. У ядрі ФСПТ представлені презентні дієслівні форми PrS і PrC у своїх основних первинних значеннях. Моделі М 1 - М 4 та М 1 - 4 конкретизовані фіксують категоріальне вживання цих форм, вираження ними ознак, характерних для ядерної зони ФСПТ.

МОДЕЛЬ 1 (М1) -- дієслівна реалізація: V V_{aux. (to be)} + V₃

МОДЕЛЬ 2 (М2) -- дієслівна реалізація:

V_link NounAdj.Adv.Num.

МОДЕЛЬ 3 (М3) -- дієслівна реалізація: V Inf.Ger.

МОДЕЛЬ 4 (М4) -- дієслівна реалізація:

V_{aux.to be (PrS)} + V_ing V_{aux. to be (PrC)} + V₃

Вищезазначеним типологічним моделям відповідає логічно-структурна теперішність, під якою ми розуміємо мовне вираження дії чи стану, яка граматично і семантично реалізує об'єктивну теперішність. Ці структури передають дії, що переважно характеризуються відкритістю (від невизначеності, розмитості меж до позачасовості). Навіть форми PrC та лексичні часові маркери (ЛЧМ) переважно встановлюють не дуже чіткі рамки дії і не стільки передають її закритість, скільки фіксують увагу реципієнта на моменті/періоді протікання дії або на стані суб'єкта у конкретний момент/період, що містить у собі момент мовлення, хоча не обов'язково з ним повязується. Що стосується типу присудка і стану (Active/Passive), то вони міняють структури моделей, але не впливають на темпоральну категоріальну характеристику дій.

Отже, ці моделі, що функціонують у ядровій зоні ФСПТ, включають Present Simple, виражений простим дієслівним присудком активного (М 1, приклади 1-5) і пасивного (М 1а, приклади 6-8) станів, складений іменний (М 2, приклади 9-17) та складений дієслівний присудки (М 3, приклади 18-22), Present Continuous, простого дієслівного присудка активного (М 4, приклади 1-5) та пасивного (М 4, приклади 7-9) станів. Символом V₁ позначаєм першу форму дієслова, V₂ - друга форма дієслова, V₃ - Participle II, V_link - дієслово-зв'язку, V_aux - допоміжне дієслово, Indic_lex - лексичний маркер.

Усі моделі відображають реалізацію експліцитної теперішності.

Present Simple (PrS)

M 1 V₁ (приклади 1, 4, 5)

V_{1+ s(es)} (приклади 2, 3)

1. “Times change for all of us. Some things get better, others worse” [315, c. 64].

2. “She goes around looking at people's feet in their own homes” [305, c. 34].

3. “He plays an instrument, or draws” [323, c. 514].

4. “I get my lessons in the school in town” [289, c. 70].

5. “Make a sing to me, God. Here I stand with the boy David” [289, c. 63].

M 1a am + V₃ (приклад 6)

is + V₃ (приклад 7)

are + V₃ (приклад 8)

6. “I'm paralyzed with happiness” [305, c. 13].

7. “But your presence is advised” [291, c. 116].

8. “It's the phone. You're wanted at the hospital” [290, c. 117].

М 2 am Noun/Adj./Adv./Num. (приклади 10-11)

is + Noun/Adj./Adv./Num. (приклади 12, 15,16)

are + Noun/Adj./Adv./Num. (приклади 13, 14,17)

9. “I'm a captain with Intercontinental” [303, c. 210].

10. “I'm ugly and dishonest and I love nobody” [308, c. 18].

11. “I'm easy to please” [332, c. 65].

12. “Frau Rausenberger in Freiburg is forty one or two” [323, c. 514].

13. “You are a rotten driver” [305, c. 13].

14. “You are too much indoors” [289, c. 43].

15. “He is a freak” [338, c. 132].

16. “Reserving judjments is a matter of infinite hope” [305, c. 191].

17. “The holes are a half-inch apart” [338, c. 21].

У цих випадках моделі граматичних форм PrS репрезентують відносно статичну теперішність кількох типів: повторюваної дії (речення 2, 4, 14), позачасову (речення 1, 16), потенційно-якісну (речення 3, 7, 9-13, 15, 17), позначають дії, реалізація яких залучає сфери минулого і майбутнього різної протяжності і констатують а) факти об'єктивної теперішності, не обмеженої часовими рамками, тобто презентність безперервної, постійної дії, презентність як незмінну властивість буття (приклади 1, 16); б) дії, що охоплюють великий часовий простір, обмеження (однак, нечітко окреслене) якого витікає з контексту; так, у прикладах 2, 3, 10, 11 дія/стан співвідноситься з індивідумом і властива лише йому протягом цілого життя чи якогось періоду; в) дії/стани з вужчими розмитими часовими рамками: роки навчання у школі (приклад 4), професійної діяльності (приклади 9), частина життя, виокремлення якої зумовлюється певними обставинами (приклади 7,12-14,17), тривання того чи іншого психологічного стану або хвороби (приклад 15). У випадках, позначених пунктами 1-4, 7, 9-17, дії/стани не мають безпосереднього прямого зв'язку змісту висловлювання з ситуацією мовлення, хоч вона і є їх дейктичним центром, а, отже, виражають неактуалізоване теперішнє. Однак тривання дії, переданої Present Simple, може і збігатися з періодом комунікації, не виходячи за його межі, або поширюватись поза ними, і реалізувати, таким чином, актуальне теперішнє (приклади 5,6,8), яке в усіх трьох випадках не має чіткого обмеження. Проте наголос тут робиться не на динаміці розвитку дії, а на констатації стану/ситуації.

Орієнтація на теперішність однозначно прослідковується також у реченнях з нульовою зв'язкою:

“You, a rascal!” [338, c. 123].

“He, a liar” [325, c. 27].

У прикладах (1-17) PrS виражає відповідно до своїх переважаючих властивостей абсолютний час, оскільки дейктичним центром (точкою відліку часу) реалізованих цією презентною формою дій виступає момент мовлення, що входить до сфери теперішнього. Значення абсолютного PrS зберігає навіть тоді, коли у реченні присутній момент/період, виражений іншою дією, який міг би вважаться дейктичним центром.

“I have no doubt he feels strongly about divorce” [345, c. 493].

Виходячи із змісту речення, відсутність сумнівів можна співвіднести з періодом, коли герой налаштований на розлучення. Але обидві дії однаково співвідносяться з комунікативною ситуацією як з точкою відліку часу, а отже, виражають абсолютний час. Момент мовлення фіксує одночасну наявність відчуття гострої потреби розлучитися одним героєм і відсутність сумнівів щодо цього у іншого персонажа.

М 3 V₁ Inf/ Ger (приклади 18, 19)

V_{1+ s(es)} + Inf/Ger (приклад 21)

am/is/are + (V₃) + Inf/Ger (приклад 20)

Модель 3 представляє дієслово у Present Simple Active і Passive як частину складеного дієслівного присудка у поєднанні з інфінітивом або герундієм.

18. “Formless things come to shape the pattern of our life” [290, c. 76].

19. “I like talking, but it's hard” [308, c. 20].

20. “They say you have a fresh touch and a new way of drawing things. You're wanted to illustrate books” [320, c. 52].

21. “I know he hates being interrupted” [335, c. 159].

У кожному з поданих прикладів маємо справу з двома діями - одну з них називає дієслово, другу - інфінітив або герундій. Слід зазначити, що Present Simple моделі 3 зосереджує у собі ядрове значення ФСПТ, тобто є домінуючим граматичним компонентом у вираженні презентності. Що стосується змісту дій/станів, то особова дієслівна форма, зливаючись з інфінітивом/герундієм, виражають одне часове і смислове поняття (приклад 18 - come to shape - формують, утворюють), або у більшості випадків ( 75% усіх проаналізованих прикладів з художнього дискурсу) називають дві одночасні дії, що за часовою семантикою підпорядковуються значенню неактуального теперішнього: а) абстрактного у прикладі 18; б) теперішнє звичності, повторюваності з нечіткими межами, що зрозуміло з контексту і заключають у собі період, співвіднесений із суб'єктом дії (приклади 19-21).

До засобів логічно-структурного вираження теперішності, що складають ядро ФСПТ, відносяться також форми Present Continuous активного і пасивного станів (М 4, М 4а). Вони передають дії, які мають місце у момент мовлення або протікають у ширший відрізок часу.

Present Continuous (PrC)

M 4 am + Ving (приклад 1)

is + Ving (приклад 2, 3)

are + Ving (приклад 4, 5)

1. “I'm asking you a simple, direct question” [315, c. 217].

2. “Where's Birch?”

“He's catching salmon for the croquettes” [294, c. 171].

3. “Your indifference to education is effecting your characters” [289, c. 66].

4. “We'are bringing back your things, Miss Maudie” [322, c. 95].

5. “We are running out of time” [333, c. 50].

M 4a am + being + V₃ (приклад 6)

are + being + V₃ (приклад 7)

is + being + V₃ (приклад 8)

6. “I'm being advised to allow an electrified barrier to be installed around the White House” [312, c. 134].

7. “He is being exploited by the little snob” [310, c. 40].

8. The primary energy resources that are being used in the world have taken millions of years [353, c. 93].

Моделі 4, 4а, як і 1-3, репрезентують здатність чисто морфологічних елементів часових форм PrC створювати ядро ФСПТ, не змішуючи вираження презентності з іншими функціями і не потребуючи для цього додаткових засобів. Дієслівні структури моделей 4, 4а позначають дії актуального теперішнього у процесі їх протікання і передбачають обов'язкову конкретність цих дій, їх віднесеність до певного відрізку часу, контакт з моментом мовлення. Приклади 1-9 підкреслюють вживання PrC для вираження саме цього, а не іншого змісту дії. Наведені речення також фіксують відрізок або етап дії у її процесі, що заповнює даний відрізок часу. Однак тривалість цього часового періоду може бути доволі різна - від теперішності, обмеженої моментом мовлення (приклади 1, 2, 4), до теперішності невизначеного обсягу, яка лише приблизно окреслюється контекстом, зокрема у наших прикладах: групуванням людей свого кола для бесід (приклад 3), дослідженням цунамі (приклад 5), посилення безпеки Білого дому (приклад 6), використанням іншої людини у своїх інтересах (приклад 7); і до значно більшого періоду - століття (приклад 8). Вибір мовцем форм Continuous пов'язаний з тим, що цей часовий аспект є засобом демонстрації, показу дії у її процесі, а не реєстрації факту, наголосом на дії, розгортання якої відтворює “живий” опис, а не просто передає констатацію. Це яскраво виявляється у прикладі 4, де за правилами нормативної граматики слід вживати Present Perfect - We've brought back your things. Бажанням мовця емоційно впливати на адресат спричинена перевага Present Continuous, надана цій формі у виборі між нею і Present Simple у прикладах 3, 6, 7, 8.

Часові форми PrC можуть утворювати складений дієслівний присудок.

M 4б am/is/are + Ving + Inf (приклад 9)

9. “I am trying to save you from yourself” [301, 106].

Структура am trying to save фіксує момент у протіканні дії, що відображає актуальне теперішнє, де семантика форми PrC та інфінітива зливається в одне смислове поняття: порятунок є змістом намагання, виражена дія - це спроба рятування.

Аналіз функціонування моделей 1 - 4 у ядерній зоні ФСПТ виявляє інтенсивну міжкатегоріальну взаємодію елементів поля, демонструє функціональні зв'язки категорій часу і аспекту, часу і стану, особи і числа тощо і доводить, що значень вільних від міжкатегоріальної взаємодії, взагалі немає.

Такий аналіз також підтверджує, що мовні засоби периферійної зони ФСПТ (інфінітив, герундій) можуть функціонувати одночасно із елементами його ядра (PrS, PrC) і репрезентувати зразки комбінованого вираження семантики теперішнього. До таких периферійних засобів відносяться також лексичні часові маркери як додаткові конкретизатори теперішності.

МОДЕЛЬ 1 - 4 конкретизована (М 1-4 кон) - презентність реалізується поєднанням дієслівних засобів та лексичних маркерів:

М (1-4) + Indic_lex

Ця модель фіксує лише ті випадки, коли лексичні засоби, що належать до найвіддаленішої периферійної зони ФСПТ, виконують додаткову функцію у конкретизації значень теперішності. Як обставини часу вони взаємодіють з часовими формами дієслова, уточнюють час здійснення дії. До типових індикаторів презентності англомовного художнього дискурсу, також належать такі прислівники та адвербіальні прийменникові сполучення: now, the now, just now, right now, by now, at present, at present moment, today, this week, this month, this year, these days, nowadays, modern times, in our epoch, in the present millenium. Лексичні часові маркери типу: always, all the time, at this moment, every day, ever, never, from time to time, for some period of time та інші безпосередньо не вказують на теперішність, а на характер презентної дії, часове значення/часова орієнтація якої виражається іншими мовними засобами.

За нашими спостереженнями, серед лексичних часових маркерів презентності now - найчастіше вживана поліфункціональна одиниця, що поєднує поняття “зараз” як точки відліку часу та часового значення теперішності від вузького до необмежено широкого плану. Важко погодитися з думкою про відсутність у художніх творах теперішнього “now” у “чистому” вигляді, і про постійну зарядженість його минулим чи майбутнім [153, c. 52]. Ми вважаємо, що now, як і усі маркери презентності, виявляє у художньому дискурсі емфатичне значення і надає фразі/реченню різних відтінків експресії:

1. “The last boat is loading now” [333, c. 127].

2. “Suppose we go to a theatre now” [320, c. 92].

3. “We are right now determining whether the space voyage is going to be Heaven or Hell” [349, c. 18].

4. “You are getting so big now” [322, c. 300].

5. “He is all my art to me now,” said the painter gravely [354, c. 15].

6. “I know of her. She's one of the hottest fashion designers on the either side of the Atlantic right now” [326, c. 17].

7. “The commonest things are delightful if one only hides it. When I leave town now I never tell my people where I'm going” [354, c. 10].

У наведених прикладах роль лексичного маркера now в орієнтації на презентність незначна або взагалі зводиться до нуля. Дієслівної часової форми у кожному з випадків 1-7 цілком достатньо для вираження часового значення теперішності. Так, речення The last boat is loading чи Suppose we go to a theatre, як і інші, без лексично-часового маркера нічого не втрачають у плані відтворення об'єктивної теперішності. Роль now тут швидше підсилююча, це носій додаткової імпліцитної інформації. Часові форми Present Simple і Present Continuous (приклади 1, 2) виражають дії, що збігаються з моментом мовлення, а now підкреслює наближення завершення процесу на момент мовлення (приклад 1), наголошує на розгортанні дії у момент мовлення (приклад 2), концентрує увагу на значенні дії у необмеженому теперішньому (приклад 3), а у реченні 4 цей лексичний маркер презентності робить наголос на результаті процесу, що охоплює певний період теперішнього. Домінуючий зміст now у прикладі 5 - швидкоплинність часу і змін, що він несе (зараз, поки у Греї концентрується мистецтво художника), а у реченні 6 right now вносить елемент результативності на момент мовлення і прогноз на майбутнє - теперішня вершина кар'єри героя без сумніву буде визначати його соціальний і професійний статус принаймні на найближчий час. У прикладі 7 now імплікує зовсім інше семантичне наповнення, актуалізуючи не саму дію презентної площини, а стан персонажа, сформованість нових переконань, що зумовлюють його теперішню поведінку. Звичайно перелічені значення виражаються лексико-граматичними засобами усього речення, а у лексично-часовому маркері now зосереджується емфатичний зміст.

Інші лексичні часові індикатори, що є засобами периферійної зони ФСПТ, конкретизують час/період проходження дії як обставини часу або акцентують на певній особливості цієї дії, в окремих випадках надаючи висловлюванню особливої експресії. Це яскраво прослідковується у таких прикладах:

1. “Yes, my dear boy, but nobody takes anything seriously nowadays” [310, c. 92].

2. “How warm it is to-day” [314, c. 173].

3. “No one ever writes to me” [352, c. 61].

4. “He is planning a capital stroke this very moment” [307, c. 70].

5. “You are finishing now, this minutes” [335, c. 354].

6. Those ancient and norble words to the Corinthians are strictly true at this present hour [314, c. 214].

У реченнях 1-6 лексично-часові маркери відіграють важливу роль як у вираженні часових значень, так і у конкретизації смислу і у наголосі на певні деталі. Зміст фраз 1-3 без темпоральних маркерів був би неповний: саме у дні, що їх у даний період переживає герой, ніхто нічого не сприймає серйозно (nowadays - приклад 1), крім прямої вказівки на час nowadays імпліцитно виражає занепокоєння і протиставлення іншим дням, за якими сумує герой; а приклад 2 передає захоплення погодою якою мовець саме насолоджується; у прикладі 3 лексично-часовий маркер показує період тривання дії. Темпоральні індикатори this very moment; now, this minutes; at this present hour (приклади 4-6) мають емфатичний характер і не лише конкретизують час перебігу дії, але також і підкреслюють серйозність наміру (приклад 4), суворість вимоги (приклад 5), одвічність істини, що набуває особливого значення у момент мовлення (приклад 6).

Відносну віддаленість від ядра ФСПТ виявляють часові форми Present Perfect Continuous і Present Perfect, оскільки їм властива певна обмеженість функціональної спеціалізації. Форми PrPC та PrP мають морфологічні ознаки теперішності (have/has), виражають опозицію формам had + V₃ , shall/will + V₃, але передають теперішність не самої дії, а її результату, теперішність завершення періоду дії. Отже, певна актуалізація дій, реалізованих формами PrPC та PrP досягається їх домінантним граматичним значенням - підкресленням важливості завершення певного періоду тривання дії на момент мовлення.

МОДЕЛЬ 5 (М5) -- дієслівна реалізація:

V_{aux. to be (PrP)} + V_ing

Present Perfect Continuous

M 5 have been + Ving (приклад 1-3)

has been + Ving (приклад 4)

Деякі лінгвісти, зокрема І.П. Іванова, стверджують, що Present Perfect Continuous передає синтез двох видів доконаного і тривалого [72, c. 64]. Ми вважаємо, що тут йдеться не про сумісність несумісного - завершеності й процесуальності, оскільки Present Perfect Continuous виражає не закінчення дії, яка може продовжуватися і після зазначеного періоду, а виокремлення з усього процесу її протікання певного проміжку часу, завершеного у момент мовлення. Спрощено це можна виразити так: на момент мовлення ми фіксуємо (маємо) якийсь період (2хвилини, 3 дні, 2 тижні тощо) тривання процесу. Цей період не обов'язково вказується, він може бути зрозумілим з контексту. Важливо те, що на момент комунікації мовець вважає його завершеним. Саме цей зміст Present Perfect Continuous зумовлює його функціонування у полі презентності. Водночас наголос робиться на тому, що дія, передана PrPC, зумовлює теперішній, у сприйнятті мовця, стан речей і дуже важлива для теперішньої ситуації. Прокоментуємо це на прикладах:

1. “I've been trying to make myself angry, but I can't, you are so abominably reasonable” [320, c. 63].

2. “I'm growing up. I've been reading books and I've been thinking. I'm going to try to amount to something in life” [289, c. 111].

3. “You've been doing your bit for the firm, and the firm now ought to do its bit for you” [335, c. 211].

4. “Mrs. Dixon's been working with me after school” [302, c. 105].

У жодному з наведених вище прикладів не називається період тривання дії, однак він чітко прослідковується за контекстом, і саме його завершення на момент мовлення та значення дії для стану справ у цей момент створює площину презентності. Отже, усі речення виражають абсолютну теперішність, хоч з дейктичним центром (моментом мовлення) співвідноситься не дія, а завершення певного періоду тривання дії. Сама ж дія у даному випадку корелює з минулим. Зміст прикладу 1 підказує, що намагання розсердитися триває протягом розмови, презентність підтверджується однорідним присудком can't (намагаюся, але не можу); у прикладі 3 мається на увазі період роботи жінки на конкретну фірму; приклад 4 виділяє час упродовж якого проходять тренування після уроків, а приклад 2 фіксує певний (точно не визначений) період життя. В усіх випадках домінуюче значення зосереджується не у дії, а у тому, яка у результаті її протікання протягом визначеного періоду склалася ситуація на момент мовлення: мовець не сердиться (приклад 1), герой уже дорослий (приклад 2), жінка вартує винагороди (приклад 3), дівчина добре грає у баскетбол (приклад 4). Важливо відзначити, що дія, позначена PrPC, не обов'язково повинна бути однократною. Так, наприклад, речення 4 з присудком у PrPC передає багатократну дію. Її семантика містить оцінювальний або емоційний компонент.

До логічно-структурних засобів реалізації презентності, ми також відносимо структури Present Perfect, оскільки за своїм змістом їм властиве гармонійне переплетення часових сфер минулого та теперішнього через семи результативності та співвіднесеності з моментом мовлення.

МОДЕЛЬ 6 (М6) -- дієслівна реалізація:

V_{aux. to have (PrS)} + V₃ V_{aux. to have (PrP)} + V₃

Present Perfect (PrP)

M 6 have/has + V₃ (приклад 1-3)

have/has been + V₃ (приклад 4)

Нижчеподані приклади демонструють значення розширеного теперішнього, переданого граматичними структурами PrP:

1. “Because we've relaxed a minute, McDermott, don't let it fool you.. Nothing has changed since this morning, and I intend to kick your people where it hurts” [315, c. 218].

2. “The trust people haven't changed their mind about renewing?

They haven't and they won't” [315, c. 64].

3. “They've reconsidered their choice of grand marshal” [302, c. 161].

4. “Americans have long been taught to hate all people who will not or cannot work, to hate even themselves for that” [349, c. 184].

5. Severe earthquake has occured in the vicinity of Unalaska Island. A tsunami has been generated and is spreading over the Pacific Ocean. It could cause great damage to all coasts and islands in the Pacific area [333, c. 49].

6. “I have insisted that each of you choose your own goals” [302, c. 142].

Аналіз значень форми Present Perfect активного та пасивного станів у наведених прикладах підтверджує їх здатність реалізувати об'єктивну теперішність завдяки створенню уявної асоціації минулої дії з моментом мовлення. Ці форми залежно від контексту можуть продукувати наступні значення: дія закінчена, результат - зараз (приклад 5); дія закінчена раніше, сприйняття - зараз (приклади 1, 2); дія щойно закінчилась (приклад 3), дія ще продовжується або може продовжуватися (приклад 4). Усі ці значення передають якщо не безпосередній теперішній стан як результат завершеної дії, то вплив цієї минулої дії на об'єктивну теперішність, і саме цей результативний презенс набуває першочергового значення. Present Perfect граничних дієслів передає досягнення межі (приклади 1, 4, 5), її подолання (приклад 3), результативність дії (приклад 2). Неграничні дієслова у PrP означають припинення дії без досягнення межі (приклад 6). PrP завжди передає окрему завершену на момент мовлення дію. Навіть у тих випадках, коли у контексті вживаються кілька дієслів у PrP, вони передають ізольовані дії, безвідносні одна до одної:

1. “One young man has completed his first year at some great university. It has been an eventful year! He has learned of unbelievable suffering around the world. He has learned of the great crimes that are at the roots of so many family fortunes” [349, c. 120].

2. “I think I have always been fortunate,” he said, “fortunate in the people I have known, in the things I have done - and in the things that have been done for me” [333, c. 122].

Таким чином, основне значення PrP, що вживається переважно в прямій мові, - це вираження презентності через домінуючу семантику досягнутості межі, результативності чи припинення дії на момент мовлення.

У художньому дискурсі часові форми PrPC та PrP часто вживаються з ЛЧМ. Це поєднання фіксують такі моделі:

МОДЕЛЬ 5 конкретизована: V_PrPC + Indic_lex

МОДЕЛЬ 6 конкретизована: V_PrP + Indic_lex

1. “I've been watching this for a few minutes now” [333, c. 71].

2. “I wonder ... Where do you think he has been this week” [320, c. 21].

3. “I've been starving on that accursed horse-flesh for thirty days and thirty nights” [320, c. 51].

4. “And where are you going to get this marvelous man?”

“In the north somewhere, in the Highlands somewhere, where the people have never been beaten” [332, c. 14].

У реченні 1 now фіксує момент завершення періоду тривання теперішньої дії. Приклад 2 передає зацікавленість заняттями персонажа саме цього тижня. У двох останніх реченнях ЛЧМ показують період тривання дії, що завершується (приклад 3) або переривається (приклад 4) у момент мовлення.

Отже, моделі 1 - 6 та 1 - 6 конкретизовані репрезентують мовну реалізацію категорії часу. Дані кількісного аналізу 149 232 тисяч прикладів з англомовних художніх текстів підтверджують, що логічно-структурним засобам належать домінуючі позиції у вираженні об'єктивної теперішності - 73,7 % (табл. 1), з яких 64,3% припадає на часову форму Present Simple, 4% і 5% - на Present Continuous і Present Perfect, 0,4% - найнижча частотність вживання темпоральної структури Present Perfect Continuous зумовлюється специфікою її граматичного значення.

Таблиця 1 Показники морфологічної варіативності ядра ФСПТ

Логічно-структурні засоби вираження теперішності 110100 прикладів - 73,7%
Ядро ФСПТ Навколоядрова зона ФСПТ
Present Simple М 1, М2, М3	Present Continuous М 4	Present Perfect Continuous М 5	Present Perfect М 6
64,3 %	4%	0,4 %	5 %
95997 прикладів	5992 прикладів	603 приклади	7508 прикладів

Кількісні дані дослідження показують, що у текстовій структурі видо-часові форми англійського дієслова функціонують переважно автономно, тобто без тих чи інших лексичних маркерів часу.

“I'm not the baker, but I'm acting for the baker …. We've been getting rumours that the zip's gone out of it” [350, c. 101].

Поданий приклад засвідчує, що наявність лексичного маркера now на місці трьох крапок не є обов'язковою. Окреслення теперішнього періоду само по собі логічно випливає з мовленнєвої ситуації, а тому вживання ЛЧМ у подібних випадках може бути зайвим переобтяженням тексту.

Зіставний аналіз (табл. 2) 110 100 тисяч прикладів з художніх текстів, засвідчує переважну реалізацію теперішності презентними дієслівними формами без темпоральних маркерів - 87,5%. На модель 1 - 6 конкретизовану, тобто комбінацію “часова форма дієслова + лексично-часовий маркер” припадає лише 12,5% прикладів.

Таблиця 2 фіксує найчастотніше вживання моделей 1 - 3, причому, як з використанням лексичних маркерів презентності, так і без них.

Таблиця 2 Показники вживання морфологічних форм презентності у сукупності з лексично-часовими маркерами у функціонально-семантичному полі теперішності

№	Мовні засоби ФСПТ	Функціонування мовних засобів без ЛЧМ (М 1 - 6)	Функціонування мовних засобів з ЛЧМ (М 1 - 6 кон)
		%	К-ть	%	К-ть
1	Present Simple - М1- М3	79,6	87665	7,6	8332
2	Present Continuous М4	4,3	4690	1,2	1302
3	Present Perfect М6	3,5	3838	3,3	3670
4	Present Perfect Сontinuous М5	0,1	133	0,4	470
Усього	87,5%	96326	12,5%	13774

Що стосується видо-часової форми Present Continuous, то прикладів моделі 4 (4690) зустрічається приблизно у 3,5 рази більше, ніж моделі 4 конкретизованої (1302 випадки вживання). Отже, можна дійти висновку, що в основному ця форма функціонує самостійно, без темпоральних індикаторів презентності. Present Perfect Continuous, навпаки, частіше потребує таких маркерів часу, і зіставний аналіз засвідчує перевагу вживання у текстах художнього дискурсу моделі 5 конкретизованої. Майже однакова кількість прикладів припадає на обидві моделі, які репрезентують видо-часову форму Present Perfect.

З 149 232 тисяч проаналізованих прикладів викладені моделі дієслівної реалізації теперішності (М 1 - 6 і 1 - 6 кон) охоплюють 73,7%, а семантична, контекстуальна та бездієслівна реалізації презентності, які розглядаються у моделях 7 - 24, складають 26,3%.

МОДЕЛЬ 7 (М7) - семантична реалізація теперішності дієслівними структурами

Серед мовних засобів, які функціонують на ближній та віддаленій периферії ФСПТ, виділяємо мовні зразки, що мають здатність реалізувати теперішність шляхом наголосу на семантичний компонент теперішності у структурах презентно-футурального значення. Зокрема, англомовні тексти багаті на структури, котрі виражають теперішність наміру або планування. До них належать:

М 7.1 am/is/are going + Inf - Future

1. “I'm going to lie up for a while and rest” [320, c. 46].

M 7.2 am/is/are about + Inf - Future

2. “Whatever you are doing, leave it. Do nothing else until you have completed, with the utmost speed, what I am about to tell you” [315, c. 402].

3. “The way you say sergeant puts me in mind of a general who's about to start issuing orders” [302, c. 18].

M 7.3 am/is/are + V_ing - Future

4. “I'm moving in tomorrow” [347, c. 331].

5. “From now on we'are calling her Frieda. It's the perfect name for a baby” [324, c. 515].

M 7.4 V₁- Future

6. “I have a small party this evening and we plan to go on to a fiesta in town” [293, c. 60].

Виражаючи абсолютну презентно-футуральну віднесеність, вищеподані структури містять елементи граматичних ознак теперішності am/is/are/ V₁, що виражають опозицію претеритним і футуральним формам. Однак їх спеціалізація значно звужена властивою цим формам семантикою наміру/планування майбутньої дії. Ця роздвоєність значення і менша, порівняно із структурами моделей 1 - 6 та 1 - 6 конкретизованих, регулярність функціонування визначають місце структур моделі 7 у ближній та віддаленій периферійних зонах ФСПТ.

Приклади 1 - 6 ілюструють, як у процесі виділення окремих значень понятійних категорій здійснюється інтеграція мовних функцій. Це закономірність мови, але реально вона має місце в актах комунікації. У наших прикладах введення форм PrS i PrC у контекст навіть з чітким окресленням футуральності (у прикладі 4 - tomorrow) відтворює функцію теперішнього часу (відносно мовця) запланованої або потенційної дії. Слід наголосити, що така інтеграція функцій - не просте їх злиття, а саме взаємодія окремих елементів, завдяки якій передається значення майбутньої дії при намірі в теперішньому, або потенційного майбутнього як можливий наслідок реалізації теперішнього наміру чи планування. В обох випадках мається на увазі, що дія уже на шляху до її здійснення.

Структури 7.1 - 7.4 виражають абсолютну теперішність. Актуалізація типу мовлення, який передають ці структури, досягається перенесенням семантичного акценту з самої дії, на намір/план її виконання. Таке трактування змісту не випадкове чи довільне, воно зумовлене тим, що дана структура не передає реалізації дії, а лише її потенційну можливість, лише назву дії, яку суб'єкт у своєму “тепер” планує, - чи буде ця дія виконана, залишається невідомим. Отже, у даному випадку пересікаються поля темпоральності (теперішності) і модальності, що й визначає специфіку значень даних структур.

У прикладах 1 - 3 форми be going to lie up, be about to tell, be about to start вживаються для вираження безпосередньої близькості запланованої дії у часі до моменту мовлення; у реченнях 4, 6 форми am moving, have, plan роблять наголос на теперішній намір реалізації можливої майбутньої дії; у п'ятому випадку граматична форма are calling виражає дію, що буде виконана на основі існуючої зараз домовленості.

Модальні дієслова (модель 7.5), що також функціонують на ближній периферії ФСПТ, подібно до моделей 7.1 - 7.4, відносяться до засобів семантичної реалізації теперішності.

М 7.5 V_modal + Inf (приклади 7 - 13)

Важливим моментом тут є те, що поняття часу закладено не у модальному дієслові, а виражено функціонуванням цієї форми у реченні. О.В. Тарасова відносить модальні дієслова до непрямих лексичних індикаторів теперішнього часу, які безпосередньо не виражають часового значення, але за певних граматичного і лексичного оформлень набувають здатності брати участь у створенні темпоральної перспективи висловлювання, що зумовлено наявністю в їх семантичній структурі певної темпоральної семи [158, c. 54]. Зазначимо, що модальні дієслова є важливим за своєю комунікативною значущістю засобом віднесення дії до часового поля теперішності. Вони передають часову референцію дії разом з модальністю, так як одночасно з обов'язковими семами потенційності у значення модальних дієслів входить і компонент, який характеризує стан суб'єкта, його здатність і готовність до виконання дії. У таких випадках можна погодитись з Г. Кресом та Р. Годжем у тому, що модальні дієслова є чуттєво діагностичними показниками щодо відношення мовця стосовно висловлювання [240, c. 115].

Функціонування модальних дієслів у ближній периферійній зоні ФСПТ зумовлено меншій, ніж в особових часових дієслівних форм, концентрації у них базових ознак теперішності, зменшення семантичного потенціалу вираження теперішності через роздвоєння семантики і водночас поєднання в одне ціле модального значення можливості/обов'язковості/припущення/ потреби тощо і конкретної дії. Модальним дієсловам властива здатність виражати опозицію претериту і футуральності, якщо не власними формами, то еквівалентами: could; was/were - will be able; might; was/were - will be allowed; had to - will have to. Однак форми can, must, may, ought to, особливо will також передають можливість/обов'язковість майбутньої дії, що послаблює вищезазначену опозицію. Отже, часове значення модальних дієслів позбавлене конкретності. Причиною цього залишається подвійний зміст вказівки на потенційну дію, передумови котрої відносяться до теперішнього, а можлива реалізація до майбутнього.

7. “Dear me, it's quite dark now, isn't it? Can you see your way to the farm?” [347, c. 331].

8. “You may have your head full of fine ideas, you may be able to live on air and big talk, but the rest of us have to pay our way - and pay it with money” [350, c. 48].

9. “I'm looking around. I'm having a marvelous… You must see the faces of many people you've head about” [305, c. 106].

10. “You oughtn't to be standing. Let's sit down here” [305, c. 129].

11. “What you need is a change” [350, c. 72].

12. “This time the president is sending something more personal. We're to deliver a horse called Three Bars Red” [326, c. 16].

13. “I can pay you back bit by bit as soon as I get a new short hand pupil - you will remember that Miss Bennett was evacuated to Southport last week - but I have been advised for someone else” [309, c. 165].

Співвідношення двох аспектів потенційної дії у модальних дієслів може бути різним у різних контекстах, залежно від чого вони розглядатимуться відповідно як компоненти реалізації презентної чи футуральної віднесеності. Наприклад, фізична чи інтелектуальна здатність до виконання дії, що виражається модальним дієсловом can, грунтується, як правило, на стані суб'єкта в теперішньому - його здоров'ї, розумі, спроможності виконання дії (приклад 7). Семантичний компонент презентності, підсилений контекстом, міститься у структурах з may і must (приклади 8, 9), які набувають значення повторюваної теперішності, і з ought to, що у даному мовному оточенні має значення актуальної теперішності (приклад 10). У реченнях 11 і 12 вжиті у модальному значенні слова need та to be з інфінітивом утворюють структури, які у даних контекстах виражають теперішність даного періоду. Структура will + V₁ також може реалізувати теперішність у випадках, коли will як повнозначна лексема виражає бажання, волю мовця, припущення, спонукання до дії. У прикладі 13 дієслово will вжито у своїй етимологічно первинній функції, тому граматичне сполучення will remember передає сформоване на період комунікації (теперішнє по відношенню до мовця і реципієнта) розуміння необхідності, обов'язковості дії.

Реалізація теперішності модальними дієсловами відрізняється від її вираження видо-часовими формами. Часову характеристику модальних дієслів слід розглядати у межах категорії часової віднесеності. Модальні дієслова не виражають часові значення теперішнього, минулого чи майбутнього так, як це властиво особовим формам дієслова. Вони лише передають кореляцію з певною темпоральною сферою, адже модальні дієслова виражають не дії, а лише відношення до них з боку мовця. За допомогою модальних дієслів мовець висловлює своє теперішнє (на період комунікації) ставлення до дії, вираженої інфінітивом, що слідує за модальним дієсловом: її можливість / неможливість, обов'язковість / необов'язковість, ймовірність чи неправдоподібність.

Еквіваленти модальних дієслів і модальні фрази передають наголос на теперішнє висловлення думки мовця щодо потенційної майбутньої дії так само, як і модальні дієслова, різниця в окремих випадках полягає лише у семантиці модальних дієслів і відповідних еквівалентівчи близьких за значенням модальних фраз, наприклад, can - можливість, уміння, притаманні постійно (приклад 7); to be able - здатність до виконання дії у певний момент (приклад 14); must - обов'язковість, моральне зобов'язання, необхідність, бажаність, впевненість, сильна ймовірність (приклад 9); due to - очікування чи зобов'язання з попередньою домовленістю, графіком, призначенням (приклад 15) тощо.

14. “I'm able to do it now” [329, c. 43].

15. “He is due to arrive soon” [338, c. 133].

Ще одним засобом семантичної (змістової) реалізації теперішності, на нашу думку, можна вважати умовний спосіб дієслів (моделі 7.6, 7.7).

М 7.6 V_SubjI / V_PrSubjII / V_Sup

М 7.7 ... if + V_PrSubjII (V₂/was + V_ing; were + V_ing)

Час в умовному способі осмислюється по-іншому, ніж у дійсному способі. У індикативі він випливає з реальності дії, що була, є чи буде. В умовному способі йдеться не про час, а часову орієнтацію, оскільки дія вважається ще можливою чи бажаною, або уже неможливою, так як її реалізація припускалася чи була бажана у попередній до моменту мовлення період часу. Тому в умовному способі розмежовуються лише поле попередності і поле, спільне для теперішнього і майбутнього, диференціювати які недоцільно з двох причин:

- з точністю зробити це можливо тільки у випадках конкретизації часу гіпотетичної дії обставиною типу: через два дні, наступного тижня тощо;

- це дія можлива чи бажана, немає жодних підстав вважати, що вона таки відбудеться: з впевненістю можна констатувати лише теперішнє відносно моменту мовлення усвідомлення її допустимості чи необхідності та умови, за якої дія може реалізуватися. Це створює передумови функціонування структур моделей 7.6 - 7.7 на віддаленій периферії ФСПТ .

16. “Allah be praised!” [299, c. 21].

17. “If he prefers that the other be a woman, that is because he believes that a woman will be gentle” [289, c. 110].

18. “If she was more interesting, he wouldn't neglect her so much. If she was taller, shapelier, more exciting, better skilled, more imaginative or any of a hundred other things, he wouldn't have affairs with other women” [332, c. 127].

19. “Stop him! If you were not such an ass you wouldn't let him go” [293, c. 58].

20. “So dark and thick clouds above us and only some drops of rain. It would be raining heavily but for the wind” [325, c. 34].

Приклади 16 - 20 ілюструють, як у мовленнєвих актах відбувається зміна та збагачення часових відтінків, або як ті ж самі категорії забезпечують реалізацію ідей у складній системі варіантів. Так, орієнтація на постійну позачасову теперішність, має місце у прикладі 16 - хвала Аллахові (є, була і буде). Якщо структура V_SubjI у реченні 17 виражає абстрактне теперішнє, то умовний спосіб у прикладі 18 відносить умову і бажану реалізацію дії до понятійно-якісної теперішності та теперішності періоду дії - тривання знайомства і спілкування молодих людей. Речення 19, 20 засвідчують теперішність, що збігається з моментом мовлення. Однак, якщо для ілюстрації відображення реальної теперішності, що обмежена періодом комунікації, у прикладі 19 достатньо одного речення (Stop him! - отже, це відбувається на наших очах, його зараз ще можна зупинити), то для усвідомлення ситуації, переданої у прикладі 20, потрібен дещо ширший контекст (So dark and thick clouds above us and only some drops of rain - у період комунікації вітер розганяє ці густі хмари і тому замість сильного дощу - лише його краплини).

Наступні моделі ми відносимо до засобів контекстуальної реалізації теперішності.

МОДЕЛЬ 8 - транспозиція претеритних форм: Past > Present

М 8 V₂ Present

was/were + V_ing Present

Структури цієї моделі передають випадки, коли претерит функціонує на віддаленій периферії ФСПТ і завдяки транспозиції граматичного значення реалізує категорію орієнтації на теперішність. Здатність форм минулого часу виражати презентність є типовою не лише для англійської мови, а й для української, російської, німецької. На це явище у своїх наукових доробках вказують дослідники: К.Я. Кусько, Є.О. Гончарова, О.І. Хазова, Х. Брінкман та інші [92, c. 41-43; 39, c. 64; 167, c. 97; 203, c. 82]. У спеціальній статті, присвяченій механізму функціонування темпоральних форм у системі невласне-прямої мови, К.Я. Кусько на низці прикладів з німецької художньої літератури простежує семантику презентності наявних у текстах претеритних форм [91, c. 38-44].

Претерит, зазвичай, набирає значення орієнтації на теперішність в умовах транспозиції, коли категоріальна часова семантика цієї форми вступає у конфлікт з темпоральністю контексту: контекст вказує на теперішнє (по відношенню до персонажів), хоча вжито дієслівну форму минулого:

1. “There was no sense in getting up now” [300, c. 82].

2. “Now he felt sorry for her” [337, c. 261].

3. “But now it seemed more than an amusing foible” [310, c. 39].