Боротьба з відмиванням брудних грошей у світовому господарстві

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Економічний факультет

Кафедра фінансів та кредиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародні фінанси» на тему:

«Боротьба з відмиванням брудних грошей у світовому господарстві»

Вінниця-2015



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ З ВІДМИВАННЯМ “БРУДНИХ ГРОШЕЙ”

1.1 Сутність процесів відмивання “брудних грошей”

1.2 Способи організації та стадії процесу відмивання “брудних грошей”

1.3 Нормативно-правове забезпечення протидії відмивання “брудних грошей”

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МАСШТАБІВ ВІДМИВАННЯ “БРУДНИХ ГРОШЕЙ” У СВІТІ

2.1 Показники оцінки масштабів відмивання “брудних грошей” у світі

2.2 Масштаби масштабів відмивання “брудних грошей” в Україні

2.3 Проблеми поширення відмивання “брудних грошей” та вплив цього процесу на економіку країни

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ШЛЯХИ МІЖНАРОДНОЇ ПРОТИДІЇ ВІДМИВАННЮ “БРУДНИХ ГРОШЕЙ”

3.1 Способи розпізнання операцій пов`язаних з процесом відмивання “брудних грошей”

3.2 Міжнародне співробітництво в боротьбі з відмиванням “брудних грошей”

ВИСНОВОК

СПОСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Однією з найпоширеніших світових фінансових проблем сьогодення є зростання кількості випадків «відмивання» «брудних» грошей або грошей, отриманих протизаконним шляхом. За своєю сутністю, легалізація або «відмивання» грошей - це злочинна діяльність що характеризується різноманітністю етапів її провадження, та є основною розвитку наркоторгівлі, нелегальної міграції, корупції та тероризму.

З кожним роком рівень економічної злочинності стає все більшим, також збільшується й коло учасників, які займаються нелегальною діяльністю. Тепер до неї причетні не тільки господарські суб`єкти, а й банківські установи, правоохоронні та державні органи влади. Це завдає шкоди фінансово-економічному потенціалу країни, пошкоджується моральний дух населення та репутація країни. На жаль, жодна країна не застрахована від участі в процесі «відмивання грошей». Тому саме питання протидії відмиванню «брудних грошей» на міжнародному рівні все більше набуває особливої актуальності.

Значну увагу проблемі протидії «відмивання» грошей, отриманих протизаконним шляхом в своїх дослідженнях приділяють вчені-економісти, криміналісти та фахівці з питань тінізаціїї економіки : О.І.Барановський [3], К.Котке, А.Базилюк, В.К.Васенко, О.С.Челядіна [2] , В. Г. Краснов [5], С.Г.Гуржій, О.Л.Копиленко та Я.В.Янушевич [10], Т.Г.Кубах [12] та ін..

Аналізуючи наукові праці, присвячені проблемам боротьбі з легалізацією («відмиванням») доходів, одержаних злочинним шляхом, можна сказати, що недостатньо дослідженим залишається питання типології та способів розпізнання даних операцій.

Тому метою даної роботи є дослідження процесу незаконної легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом та відображення деяких схем «відмивання» «брудних» коштів на фінансовому ринку.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

- з`ясувати сутність відмивання «брудних грошей» як процесу та джерела його формування;

- розглянути основні способи організації та стадії процесу відмивання «брудних грошей»;

- проаналізувати масштаби відмивання «брудних грошей» у світі;

- визначити основні методи та шляхи міжнародної протидії відмиванню «брудних» грошей.

Об`єктом дослідження є процеси та методи отримання доходів, зароблених нелегальним шляхом.

Предметом виступає шляхи та методи протидії відмиванню «брудних грошей» на міжнародному рівні.

В дослідженні використовуються наступні методи: історичний, метод аналізу та синтезу, структурний, системний і комплексний підходи, метод порівняльного аналізу, графічний та економіко-статистичні методи.

Інформаційною базою роботи є спеціальна література, наукові публікації, статті наукових фахових видань, монографічна література, нормативно-правові акти, статистична інформація, економічна література, збірники міжнародних конференцій, пов`язані з проблемами протидії відмиванню «брудних грошей» на національних та міжнародному рівнях.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ З ВІДМИВАННЯМ “БРУДНИХ ГРОШЕЙ”

1.1 Сутність процесів відмивання “брудних грошей”

Гроші - невід`ємна частина будь-якої справи. Це універсальний еквівалент, який використовує кожний з нас для здійснення будь-яких розрахункових операцій, купівлі товарів та послуг, погашення боргу.

Появу грошей можна пояснити як об`єктивно-причинний наслідок розвитку товарного виробництва та обміну, розвитку суспільного поділу праці, майнового відособлення власників товарів та необхідності якісного та кількісного виміру вартості товарів.

Упродовж століть форма і зміст грошей постійно змінювалися - від товарних до металевих, від паперових до електронних [1].

З середини ХХ століття почалося вводитися в обіг відносно нове поняття, яке пов`язане з грошима - «брудні гроші». Історія походження даного терміну пов`язана із соціальними та економічними проблемами, які існували в минулому столітті - зростанням злочинності, поширенням незаконного продажу наркотиків та зброї, ростом кількості терористичних випадків, активним інвестуванням капіталів сумнівного походження в економіку інших держав [2].

Однозначного трактування ж сутності «брудних» грошей на сьогодні не існує. Тому, щоб більш повноцінно пізнати його сутність необхідно проаналізувати це явище як з наукового так і з історичного контексту.

Поняття «відмивання» або «чищення» грошей з'явилося в 20-ті роки ХХ століття. Його авторство належить американцям, а точніше -- чиновникам правоохоронних органів США.

Виникнення даного терміну пов'язане з прийняттям у країні закону, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Тоді ж наслідком так званого «сухого закону» стала контрабанда алкоголю, доходи від якої частіше були під «прикриттям» мереж пралень, отримуючи таким чином легальний статус. А засновником цього бізнесу вважають славетного гангстера Аль Капоне.

Саме відтоді терміном «брудні гроші» - money laundering («відпирання») загальноприйнято називати гроші, які були зароблені злочинним шляхом, а сукупність дій, які переслідують мету приховання справжніх джерел походження таких грошей та надають їм ознак легального походження, одержала назву Ї «відмивання» грошей.

Найбільш точне і ширше тлумачення «брудних» грошей пояснюється в економічній і юридичній літературі [3].

На міжнародному рівні юридично закріплено цей термін було 20 грудня 1988 року на Віденській конференції в Конвенції ООН Ї «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин». фінансовий відмивання корупція тіньовий

Згідно зі статтею 3 конвенції легалізація («відмивання») доходів від злочинної діяльності - конверсія або переведення власності, що отримана внаслідок будь-якого правопорушення з метою приховування незаконного джерела власності з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії.

Саме прийняття конвенції було пов`язане з тим, що зростання тенденцій незаконного виробництва, попиту і обігу наркотичних засобів і психотропних речовин почали становити серйозну загрозу для здоров'я і добробуту людей і справляти негативний вплив на економічні, культурні й політичні основи суспільства, а все це разом підриває економіку і створює загрозу для стабільності, безпеки і суверенітету держав.

Тому наприкінці ХХ ст. світова спільнота заговорила про необхідність і важливість прийняття певних нормативно-правових актів міжнародного характеру, що визначали б загальні рекомендації щодо боротьби з відмиванням грошей та їх легалізації . (із статусу Конвенції) [4].

Існують й інші підходи щодо визначення сутності відмивання «брудних грошей». Одним із таких є підхід представлений німецьким дослідником Клаусом Котке у праці «Грязные деньги». Згідно із ним «брудні гроші» - гроші, отриманні в результаті ухилення від сплати податків. Бо, якщо гроші «чисті», то й приховувати їх від оподаткування немає сенсу [5].

Якщо проаналізувати все вище зазначене, то «відмивання» грошей - це фінансові операції, де предметом «відмивання» виступає майно, отримане незаконним шляхом з метою надання цьому майну формально законного характеру.

Говорячи про визначальні фактори, які обумовлюють зростання кількості «брудних» грошей, необхідно виходити з економічно обґрунтованої структури й джерел їх виникнення.

Серед основних джерел (каналів) «відмивання» грошей виділяють такі:

1.Хабарі.

2.Ринок цінних паперів та коштовних металів.

3.Терористичні угруповання.

4.Ігровий бізнес.

5.Наркобізнес.

6.Нелегальна торгівля зброєю та людьми.

7.Використання електронних грошових переказів.

8.Використання сектору страхування для «відмивання» коштів, тощо.

Українські науковці С. Вовк та В. Кисель вважають, що «у країні, де більша частина ВВП знаходиться у тіні, «відмивателів» слід шукати саме у національних галузях економіки (нафтогазовому комплексі, електроенергетиці, металургії), а найбільшими каналами відмивання «брудних» грошей завжди є сфера послуг, банківський сектор та сектор небанківських фінансових установ [5].



1.2 Способи організації та стадії процесу відмивання “брудних грошей”

Процедура «відмивання» грошей має дуже важливе значення для учасників злочинів. Сам же процес «відмивання» складається з багатьох стадій і кожна з них має свої особливості і відмінні риси.

Найбільш розповсюджена модель процесу «відмивання» грошей представлена міжнародною організацією FATF (Financial Action Task Force).

Згідно з даною моделлю процес легалізації можна розділити на три етапи (стадії): розміщення, розшарування (маскування) та інтеграція. Загальний механізм «відмивання» зображено на рис.1.1.

Рис. 1.1 - Загальний механізм «відмивання» грошей [9]

Розміщення (placement) -- перший етап «відмивання» грошей в процесі якого здійснюється фізичне розміщення наявних коштів у традиційних кредитно-фінансових установах (банки, кредитні спілки, пенсійні фонди, валютні біржі), через установи нефінансового сектору (бари, ресторани, готелі, антикварні та ювелірні магазини), а також в установах, пов'язаних з індустрією розваг, автомобільним бізнесом і роздрібною торгівлею.

Тобто,у процесі розміщення, нелегальні доходи перетворюються на ліквідні активи, які можуть приймати форму валюти, цінних паперів або нерухомості, а також фізично переміщуються від їх джерел походження (часто за межі країни).

Основні способи, які використовують при розміщенні «брудних» коштів у фінансові системи, включають:

1)маніпуляція з цінами (штучне завищення торгової виручки при реалізації товарів);

2)встановлення контролю злочинними організаціями над фінансовими установами або над діяльністю їх персоналу(підкуп або погрози);

3)смерфінг - подрібнення вкладів (структурування операцій з готівкою без перевищення встановленого законом ліміту з метою уникнення реєстрації державними органами таких операцій);

4)використання благодійних організацій (злочинні кошти маскуються під благодійні внески).

Етап розміщення - слабка ланка в процесі відмивання коштів, бо отримані гроші найлегше виявити саме на цьому етапі.

Другий етап. Розшарування або маскування (layering) -- відрив незаконних доходів від їх джерел, використовуючи фінансові операції, спрямовані на маскування цих доходів.

Тобто, здійснюється трансформація злочинно набутих доходів в різні активи та подальше їх розміщення з метою маскування реальних джерел походження капіталів.

Якщо розміщення грошей відбулося непомітно, то викрити дії з «відмивання» коштів вже практично неможливо.

Цей етап включає операції: переказ готівки та переведення її в інші фінансові інструменти, поштові перекази, інвестиції в нерухомість, електронні платежі, та легальний бізнес, а типовим інструментом, який використовують при розшаруванні, є «фірми-одноденки».

Також для проведення даних операцій використовуються підставні особи, які приховують джерела та власників незаконно отриманих доходів.

Інтеграція -- третій етап процесу легалізації, який спрямований на надання законності злочинно набутим прибуткам. На цьому етапі гроші отримують легальне джерело походження та інвестуються в економіку.

Основні методи інтеграції «брудних» грошей :

1)купівля нерухомості (використовуються підставні фірми, що перепродають нерухомість, в яку були інвестовані незаконно отримані кошти,а отриманий дохід від продажу вважається законним);

2)внесення готівки на рахунок щоб надати грошам вигляду доходів від продажу;

3)декларування грошей під видом виграшу в казино чи в лотерею;

4)отримання кредиту під заставу незаконно-набутого майна та розміщення доходів в легальній банківській системі [9].

Для того, щоб краще зрозуміти сутність процедури відмивання «брудних» грошей розглянемо декілька прикладів таких операцій, які використовуються у реальному житті.

Перший приклад, зображений на рис.1.2, пов`язаний із спекулятивними операціями у сфері цінних паперів.

Уявімо, що посередник (підставна або підконтрольна особа) дешево скуповує цінні папери (1), а потім перепродає їх за більш високу ціну особі, яка розплачується «брудними» грошима (2). Як результат доход від перепродажу набуває легальної форми.

Рис.1.2 - Механізм «відмивання» грошей за допомогою спекулятивних операції у сфері цінних паперів [9]

Дану схему можна виявити за допомогою зіставлення ціни акції з номінальною або ринковою вартістю.

Найбільш імовірно виявити таку схему за допомогою податкової інспекції та державних органів, що регулюють ринки цінних паперів та професійних учасників фондового ринку (безпосередньо в ході дослідження фінансових операцій).

Наступний приклад, зображений на рис.1.3., показує як можна «відмивати» гроші за допомогою кредитування під заставу «брудних» коштів, розміщених на депозиті.

При цьому, особа розміщує «брудні» кошти на депозитному рахунку в банку (1), далі отримує кредит, забезпеченням якого є кошти на депозиті (2).

Рис.1.3 - Механізм «відмивання» грошей за допомогою кредитування під заставу «брудних» коштів, розміщених на депозиті [9]

Така схема застосовується при приховуванні джерела «брудних» коштів (на етапах маскування та інтеграції).

Ця схема є особливою, бо депозитні кошти виступають у формі застави під банківський кредит, а відсотки, що одержуються за депозитним внеском, частково компенсують витрати, пов'язані з користуванням кредитом.

У таких схемах можлива участь підкуплених працівників фінансової установи, які надають недостовірну інформацію для отримання кредиту.

Схему можуть виявити банківські установи в ході аналізу стану та динаміки банківських рахунків, фінансового аналізу [10].

Потрібно враховувати, що основною метою злочинних організацій є одержання надприбутку.

Таким чином «відмиті» гроші у руках злочинців дають значні переваги в легальній конкуренції: встановлення надзвичайно високих цін на торгах й аукціонах, мати необмежений доступ до кредитів та можливість одержувати неоподаткований капітал через свої закордонні банки, користуючись неоподаткованими накопиченнями.

А інвестування «відмитих» грошей у легальні підприємства відкриває шлях до легального повернення відмитого капіталу і забезпечує невичерпне джерело "чистих" грошей на покриття повсякденних витрат [11].

Як видно процес «відмивання» «брудних» грошей має негативний вплив. Так, зростання операцій з легалізації «брудних» грошей впливає на стан податкових платежів до бюджетів різних рівнів.

Вище наведені тіньові схеми з використанням цінних паперів знижують рівень інвестиційної привабливості вітчизняного ринку капіталу з боку іноземних інвесторів.

Все це разом призводить до підриву довіри фізичних та юридичних осіб до фінансових установ. А наслідком підриву довіри вкладників і акціонерів може бути світова криза соціального-економічного розвитку.

Тому боротьба з «брудними» грошима являється одним із самих дієвих механізмів протидії тіньовій економічній системі, а легалізація «брудних» грошей є необхідним елементом, який зв'язує кримінальний тіньовий сектор та відкриту економіку. І тільки розірвавши цей ланцюг можна забезпечити сталий розвиток економіки країни.

1.3 Нормативно-правове забезпечення протидії відмивання “брудних грошей”

Щодо законодавчих важелів, які використовує Україна для протидії відмиванню брудних грошей, то до них можна віднести Кримінальний кодекс, який передбачає карну відповідальність за діяльність, пов'язану з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить і прийнятий у травні 2002 р. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

На посилення правової основи протидії відмиванню брудних грошей працює і Закон України «Про банки і банківську діяльність».

В Україні створений і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До його компетенції, крім зазначених у самій назві завдань, входить також боротьба з відмиванням брудних грошей.

Також діє ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", який встановлює яким чином, якими способами та у яких випадках має здійснюватись моніторинг фінансових операцій.

Органом уповноваженим на здійснення таких функцій є Державна служба фінансового моніторингу України.

Українське законодавство закріпило ряд базових принципів, визначених «Сорока рекомендаціями ФАТФ».

Але через зволіканням з прийняттям цих принципів Україна 1 вересня 2001 р. була включена до «чорного списку» ФАТФ. [7] Причини щодо включення України були такі:

Повна відповідність критеріям

№4 - обов'язковий моніторинг усіх фінансових систем,

№8 - відсутність законів з приводу регулювання фінансових інститутів,

№10 - не надання фінансової звітності, щодо підозрілих фінансових операцій,

№11 - не бажання фінансового сектору допомагати відповідним органам з приводу перешкоджання відмивання брудних грошей,

№14 - фіктивні компанії,

№15 - складність визначення власників компаній, їхню особу тощо,

№16 - складність визначення керівного складу компаній,

№23 - участь злочинних угруповань у відмиванні грошей,

№24 - відсутність законів, які б регулювали обмін інформацією між міжнародними правовими організаціями,

№25 - небажання приймати адекватні заходи у відповідь на порушення законодавства.

Ці та інші заходи, яких вжили законодавчі та виконавчі гілки влади нашої країни, дали підстави ФАТФ на пленарному засіданні в Парижі в лютому 2003 р. скасувати дію додаткових заходів протидії (санкцій) щодо України.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МАСШТАБІВ ВІДМИВАННЯ “БРУДНИХ ГРОШЕЙ” У СВІТІ

2.1 Показники оцінки масштабів відмивання “брудних грошей” у світі

Зрозуміти та оцінити небезпеку «брудних» грошей для функціонування економіки країни та всю серйозність роботи по протидії їх легалізації можна тоді, коли будуть вивчені та обґрунтовані масштаби цього явища. Тому звернемося до мови цифр.

За результатами дослідження міжнародної Групи по боротьбі з відмивання нелегальних доходів - FATF (Financial Action Task Force), щорічно у світі відмивається від 700 млрд. до 2 трлн. доларів США, що складає 2-5 % від світового ВВП [13].

З 2004 по 2014 роки з 150 країн було незаконно виведено майже 6 трлн. доларів, відповідно за один рік в середньому вивозилося приблизно 589,955 млрд. доларів. Також нелегальний відтік капіталу в середньому для країн, що розвиваються становить близько 4% світового ВВП (розмір обсягу ВВП економіки доволі розвинутої країни або у сто разів більше за розміри річного бюджету України). Такі дані подає група «Глобальна фінансова цілісність» (Global Financial Integrity).

Лідируюче місце у списку країн, з яких найбільше було виведено незаконних коштів посідає Китай, який за десять років нелегально вивів майже 1,08 трлн. доларів. За ним іде Росія із показником 880,96 млрд. доларів. На 3-му місці Мексика - у неї 461,86 млрд. доларів . В середньому скільки грошей країни нелегально вивозять кожного року зображено на Рис.2.1.



Рис. 2.1 - Країни з найбільшим середнім розміром виведених незаконних коштів на рік, 2004-2014 рр. (млрд.дол. США) [14]

Україна в середньому кожного року здійснює незаконний вивіз грошей у розмірі 622 млн. доларів США [14].

За оцінками Всесвітнього економічного форум (World Economic Forum), близько 5-6 % грошей, які отримуються нелегальним шляхом - це гроші від контрабанди та нелегальної торгівлі продукцією. Оцінка рівня ємності ринків окремих нелегальних товарів та послуг (Рис. 2.2).

При аналізі масштабів відмивання «брудних грошей» у світі важливо звернутися до загального аналізу рівня економічної злочинності в країнах. Так як всі операції, пов`язані з легалізацією доходів - це економічні злочини.

До видів економічної злочинності прийнято відносити шахрайство, корупцію, кіберзлочинність, бухгалтерські махінації, тощо. Все це як і раніше залишається серйозною проблемою для організацій усіх рівнів, у всіх регіонах і практично в кожному секторі економіки.

Щорічно міжнародна компанія, що пропонує професійні послуги в області консалтингу та аудиту PricewaterhouseCoopers здійснює Всесвітній огляд економічних злочинів (The Global Economic Crime Survey 2014). У звіті надається інформація про найбільш руйнівні форми економічних злочинів, які використовувалися та їх масштаби.

Рис. 2.2 - Рівень ємності ринків окремих нелегальних товарів та послуг (млрд.дол) [15]

На Рис. 2.3. зображено 5 найпоширеніших економічних злочинів, що здійснювалися у світі за 2013 р.

Рис. 2.3 - П`ять найпоширеніших економічних злочинів у світі (2013 р., %) [15]



За результатами на незаконне привласнення майна припадає найбільша частка випадків - 45 %, менше на корупцію і хабарництво - 20 %, «відмивання» грошей - 17%. В табл. 2.1- 2.2. міститься список країн з найвищим та найнижчим рівнем економічної злочинності у структурі загального рівня злочинності в країні.

Таблиця 2.1

Країни з високим рівнем економічної злочинності

Країна	2011(%)	2013(%)
Південа Африка	60	69
Україна	36	63
Росія	37	60
Австралія	47	57
Папуа-Нова Гвінея	47	57
Франція	46	55
Кенія	66	52

Таблиця 2.2

Країни з низьким рівнем економічної злочинності

Країна	2011(%)	2013(%)
Малайзія	44	34
Італія	17	23
Турція	20	21
Перу	35	20
Японія	5	15

Порівнюючи 2011 та 2013 роки, спостерігається тенденція до зростання економічної злочинності. Все це пов`язане із підвищенням рівнем корупційної практики у країнах і неперервним розвитком тіньової економіки.

Можна сказати, що економічна злочинність не має меж тим самим набуває глобального характеру. Вона впливає на організації у всьому світі. Жодна галузь економіки чи організація вже не може відчувати себе повністю захищеною від небажаних наслідків цієї діяльності.

Сфера податкової злочинності -- важливе джерело виникнення «брудних» грошей. Бо саме тут напрацьовано багато способів і методів одержання злочинних грошей (система подвійної бухгалтерії, навмисні помилки в бухгалтерському обліку, численні способи заниження прибутку, маніпуляції з активами і пасивами, угоди без оформлення рахунків).

Проблема ухилення від сплати податків і пов'язана з нею проблема «відмивання» грошей являється актуальною у всіх країнах. Так, питома вага неоподаткованого доходу в загальній масі національного доходу становить: в Австралії --10%, у Франції -- 10%, у Німеччині -- 13%, у Греції -- 50%, в Індії -- 20%, в Італії -- 25%, у Японії --5%, у США -- 15% [17].

Як було вище зазначено, одним із джерел появи «брудних грошей» вважають корупцію та надання хабарів. Корупція, а саме нездатність подолати цю проблему завжди стоїть на заваді багатьох країн, створюючи економічну нестабільність та клімат, в якому зневажаються закони та правопорядок. Існує методика підрахунку рівня корупції. Для цього часто застосовують індекс сприйняття корупції - СРІ, розрахунком якого займається Міжнародна організація Transparency International .

Найнижчий рівень корупції на 1 січня 2013 р. зафіксований у Данії -- 91 балів із 100 ( 100 балів -- відсутність корупції), Новій Зеландії - 91 балів та Фінляндії - 89 балів . Найбільш корумпованою державою було визнано Афганістан, Північну Корею та Сомалі - по 8 балів. Україна за цим індексом має 25 балів і знаходиться на 144 місці разом з такими країнами як Камерун, Центральноафриканська Республіка, Іран та Нігерія. Загальний рейтинг був складений за 175 країнами [18]. Майже всі гроші, які незаконно вивозяться із країни носять корумпований характер. Отже, вище зазначена цифра 589,955 млрд. доларів - це грубо кажучи хабарі. В свою чергу хабарі, як правило, не підлягають оподаткуванню, а тому після його отримання стають «брудними» грошима, і якщо це великі суми, то вони мають бути негайно «відмиті».

Для того, щоб перевести великі суми нелегальних грошей, треба мати масштабну тіньову фінансову систему, ключовими елементами якої є засекреченість, юрисдикція, замасковані корпорації, анонімні довірчі рахунки, фальшиві благодійні фонди, а встановлення невідповідних цін на товари, численні схеми «відмивання» грошей є частиною цієї системи [19].

Хоча на сьогодні спостерігаються значні економічні успіхи багатьох країн світу, проте проблема зростання тінізації економіки залишається дуже актуальною як для розвинених економік, так і для тих, що розвиваються.

Організація економічного співробітництва і розвитку (Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD)) встановила щорічне зростання рівня тінізації в середньому на 6,2 %, а загальне економічне зростання - на 3,5 % [20]. У світовій економічній практиці прийнято вважати, що масштаби тіньової економіки у рамках 5-10% ВВП не мають істотного впливу на соціально-економічні процеси у суспільстві та не викликають суттєвих порушень в економіці і вважаються припустимими. Інша картина при розмірах тіньового сектору в 30-50% ВВП . У цьому випадку настає критичне значення, перевищення якого свідчить про функціонування у країні системи тіньових економічних відносин. Країни з найбільшим і найменшим рівнем тінізації економіки зазначені в табл.2.3. [21,22,23].

Таблиця 2.3

Рівень тінізації економік країн світу, 2013 рік (% від ВВП)

Країна	ВВП (млн.дол. США)	Рівень тінізації економіки (% від ВВП)
1	2	3
Грузія	30,572	67,8
Болівія	60,345	66,1
Панама	64,435	63,5
Азейбарджан	150,276	60,6
Нігерія	15,432	56,2
Україна	386,540	52,2
Камбоджа	42,183	48,7

Вище наведені дані ще раз підтверджують, що саме у країнах з більш високим рівнем тінізації економіки двері для нелегальних фінансових потоків та економічної злочинності відкриті ширше ніж для інших. Тому такі країни як Грузія, Болівія, Україна, Азербайджан, які мають найбільший рівень тінізації економіки є лідерами з економічної злочинності у світі [24].

Щоб підсумувати вище перераховані дані звернемося до інформації, що представлена у щорічній доповіді (International Narcotics Control Strategy Report ) , яку підготувало у березні 2014 року Бюро з міжнародної боротьби з наркотиками (Bureau for International Narcotics and Law Enforcement Affairs).

В доповіді представляється «чорний» список країн, які мають недоліки у боротьбі з «відмиванням» нелегальних доходів та фінансуванням тероризму. Цей список був складений FATF. Згідно зі списком всі країни були поділені на три групи :

1)країни, що мають «незначні недоліки» у системах протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і намагаються ліквідувати ці недоліки;

2)країни, що мають «незначні недоліки» у системах протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і не намагаються ліквідувати ці недоліки;

3)країни, що мають масу недоліків, і не намагаються ліквідувати ці недоліки;

До першої групи потрапило 66 країн. З них - Афганістан, Австрія, Бірма, Велика Британія, Канада, Китай, Франція, Німеччина, Іран, Італія, Нігерія, Росія, США, Турція , Швейцарія, Японія, а також й Україна та ін.

До другої потрапило 69 країн. А саме - Азербайджан, Бельгія, Чилі, Угорщина, Північна та Південна Корея, Молдова, Польща, Португалія, Сербія Сирія та ін..

До третьої потрапило значно більше країн - 76. З них - Камерун, Куба, Естонія, Македонія, Непал, Норвегія, Словенія, Швеція та ін.

Показники, які враховувались при складанні звіту носять характер більш законодавчий ніж економічний. Так як FATF пов`язує зростання участі економічних суб`єктів у легалізації («відмиванні») грошей з тим, що у країні, де вони діють, у законодавстві не закріплено на належному рівні заходи щодо протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом і уряд не здійснює заходів щодо ліквідації цієї проблеми.

До таких дій відносяться:

1) прийняття законів, що стосуються кримінальної відповідальності за «відмивання» грошей як злочин, пов'язаних з торгівлею наркотиками;

2) спонукання банків здійснювати більш строгу перевірку клієнтів; 3)створення незалежної національної системи і механізмів заморожування терористичних активів своєчасно, та ін. [25].

Отже, наведені вище оцінки свідчать про значні масштаби проблеми відмивання «брудних» грошей, тому заслуговує на пильну увагу будь-якої країни.

Велика частина усіх нелегальних переказів - 30-35% , це робота економічних злочинців (фізичні особи). Але найбільша частка - 60-65 %, припадає на комерційні структури, які виводять гроші, аби ухилитися від сплати податків.

Наведені цифри повинні викликати заклопотаність і побоювання працівників банківських установ та стати приводом для тривоги щодо впливу інвестицій, які надходять у легальні підприємства злочинними елементами.

Хоча ці підприємства й приносять прибуток, підвищують зайнятість, але те, що вони знаходяться під контролем злочинців, породжує безліч проблем і небезпек для соціально-економічного життя працівників. І беззаперечно, що наступним її кроком напевно буде встановлення контролю над ринком.

Тому складність питання щодо збільшення у майбутньому масштабів відмивання «брудних грошей» у світі вимагає правильного вибору політики та методів протидії даному явищу як на національному так і на міжнародному рівнях [3].



2.2 Масштаби масштабів відмивання “брудних грошей” в Україні

В Україні передумови поширення тінізації економічних відносин та відмивання «брудних» грошей почали зароджуватися ще за часів СРСР, особливо за роки «перебудови» (1985--1991 рр.). А після здобуття незалежності, Україна отримала у спадок вже сформований тіньовий сектор.

На сьогоднішній день Україна перебуває в умовах загострення фінансово-економічної ситуації, все більше розширюються масштаби тіньової економіки , при цьому гроші через бюджет не спрямовуються на соціальні потреби, а отже проблема «брудних» грошей для нас також є актуальною.

Економіка України швидко інтегрується в систему тіньових фінансових потоків, використовуючи стандартні інструменти легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

Державна служба фінансового моніторингу виділила наступні елементарні схеми відмивання брудних коштів, що найчастіше використовуються в Україні. Вони не відрізняються від тих, що використовуються й у інших країнах:

1)операції з дорогоцінними металами та цінними паперами;

2)операції з нерухомістю;

3)операції з використанням підроблених документів;

4)операції з використанням грошей, незаконно отриманих з бюджету (через відшкодування ПДВ (податку на додану вартість)).

5)фіктивні операції у сфері страхування;

6)продаж товарів через підставні фірми;

7)фіктивний експорт товарів з метою відшкодування заборгованості з ПДВ; кредитування під заставу «брудних» коштів, розміщених на депозиті, тощо [26].

Тією ж службою у 2013 році було виокремлено найбільш поширені сфери економіки, де «відмиваються» гроші :

1)зовнішньоекономічна діяльність;

2)кредитно-фінансова сфера;

3)паливно-енергетична галузь;

4)ринок металу та корисних копалин.

В Україні існує своя специфіка з «відмивання» грошей, бо легалізацією в основному займаються політики, чиновники і навіть правоохоронці. І це є прямим наслідком глибокої тінізації економіки (50,2 % ВВП, що знаходиться в тіні).

Щоб підтвердити таку думку подивимося на динаміку росту обсягів «відмивання» грошей в Україні за 2003-2012 рік. та порівняємо її з динамікою росту рівня тінізації економіки, що зображено на рис. 2.1. та 2.2.

Рис.2.1 - Динаміка росту обсягів «відмивання» грошей в Україні за 2002-2012 рік (млн.дол.США) [28]

За даними Global Financial Integrity відтік «брудних» грошей з України за 2003-2012 роки склав $ 6,2 млрд. Половина з цієї суми припала на 2010 рік (з країни пішов майже мільярд доларів) та 2011рік - більше двох мільярдів. Саме з цих років рівень тонізації почав збільшуватися ( з 38% до 45%).

У 2002-2003 роках відтік грошей не перевищував 900 млн. доларів на рік, у 2004-2006 роках він був майже нульовим, а в 2007-2009 рр. коливався від $ 137 млн. до $ 741 млн. [27,28].

Рис. 2.2 - Динаміка росту рівня тінізації економіки в Україні за 2003-2012 рік (% ВВП) [28]

Тому, сьогодні нікого не дивує, що працівник міліції при офіційній зарплаті 5 тис. грн. їздить на дорогому автомобілі, а заступник мера може дозволити собі купити віллу за кордоном, а найчесніший депутат,за рік роботи в Раді купує собі декілька квартир.

Нажаль, економічна злочинність посідає одне з перших місць серед всіх інших видів злочинів, які здійснюються в Україні і має такі ознаки :

1)найпоширеніші види економічної злочинності - незаконне привласнення майна, корупція та хабарництво;

2)40% злочинів скоюється вищим керівництвом.

3)кожний п'ятий, який скоїв економічний злочин не поніс покарання.

Отже, «відмивання» грошей продовжує заподіювати економіці України велику матеріальну і моральну шкоду. Безкарність злочинців надає їм більшої можливості вільно та відкрито приймати участь у кримінальній діяльності.

Головною умовою для поширення цього явища залишаються безконтрольованість, відсутність нагляду за здійсненням фінансових операцій в Україні. Часто для представників низових верств суспільства іноді саме організована злочинна діяльність виступає в більшості єдиним доступним засобом для життя щоб піднятися «догори», проникнути в «середній» і «верхній середній» класи та досягти матеріального успіху.

Тому, щоб повноцінно стати на шлях по боротьбі з економічною злочинність потрібно по-перше почати з формування якісно нового стану суспільства за допомогою ефективного управління соціальними сферами життя, постійним вдосконаленням об'єктивних процесів розвитку, змін і зрушень суспільства.

2.3 Проблеми поширення відмивання “брудних грошей” та вплив цього процесу на економіку країни

«Відмивання» протизаконних доходів - головна економічна ‚ юридична та правоохоронна проблема ‚ а також і політичний феномен. Тому вимір проблеми «відмивання» все більше актуалізується як на міжнародному ‚ так і на національних рівнях.

В літературі поняття «брудні» гроші прийнято ототожнювати з поняттям «втеча» капіталу або капіталу, що вивозиться до іншої країни.

Спеціалісти пов'язують «втечу» капіталів із нестійким економічним, соціальним чи політичним становищем і це явище здебільшого характерне для держав, що перебувають у кризовому стані.

М.Дулі стверджує, що капітали, які «втекли» не приносять країні доходу, на відміну від «нормального» відпливу капіталів. Ознакою їх втечі вважається скорочення фінансово-економічного потенціалу країни, а це у свою чергу призводить до погіршення обслуговування зовнішнього боргу та реалізації інвестиційних програм [5].

Потрібно враховувати, що основною метою злочинних організацій є одержання надприбутку. Таким чином «відмиті» гроші у руках злочинців дають значні переваги в легальній конкуренції: встановлення надзвичайно високих цін на торгах й аукціонах, мати необмежений доступ до кредитів та можливість одержувати неоподаткований капітал через свої закордонні банки, користуючись неоподаткованими накопиченнями. А інвестування «відмитих» грошей у легальні підприємства відкриває шлях до легального повернення відмитого капіталу і забезпечує невичерпне джерело "чистих" грошей на покриття повсякденних витрат [11].

Як видно процес «відмивання» «брудних» грошей має негативний вплив. Так, зростання операцій з легалізації «брудних» грошей впливає на стан податкових платежів до бюджетів різних рівнів. Вище наведені тіньові схеми з використанням цінних паперів знижують рівень інвестиційної привабливості вітчизняного ринку капіталу з боку іноземних інвесторів. Все це разом призводить до підриву довіри фізичних та юридичних осіб до фінансових установ. А наслідком підриву довіри вкладників і акціонерів може бути світова криза соціального-економічного розвитку [12].

Організація з боротьбі з корупцією Global Financial Integrity зазначає: «Найбільшою фінансовою «чорною дірою» у світі є Сполучені Штати, де з кожним роком все більше зареєструється без перешкод анонімних компаній». В організації також стверджують, що політика збереження таємниці банками деяких західних країн, як то Швейцарією чи державами карибського басейну, приваблює корупційні готівкові гроші і полегшує їх обіг.

Тому боротьба з «брудними» грошима являється одним із самих дієвих механізмів протидії тіньовій економічній системі, а легалізація «брудних» грошей є необхідним елементом, який зв'язує кримінальний тіньовий сектор та відкриту економіку. І тільки розірвавши цей ланцюг можна забезпечити сталий розвиток економіки країни [11].



РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ШЛЯХИ МІЖНАРОДНОЇ ПРОТИДІЇ ВІДМИВАННЮ “БРУДНИХ ГРОШЕЙ”

3.1 Способи розпізнання операцій пов`язаних з процесом відмивання “брудних грошей”

Ідентифікація сумнівних операцій, що можуть бути пов`язані з процесом відмивання «брудних грошей» - одна з найвідповідальніших і найскладніших діяльностей як у банківській сфері так і для правоохоронців. Тому, що ускладнення, пов'язані з проведенням такої діяльності, проявляються відразу ж з її початком. Жодна країна, навіть з розвиненішим законодавством не має чітких норм, за допомогою яких би регулювалася така діяльність. Тому, саме керівництво банків у своїх постановах зобов'язує банківських службовців займатися розпізнаванням і виявленням підозрілих операцій.

В основному виявлення спроб відмивання «брудних» грошей відбувається у процесі банківської діяльності і визначається як сукупність методів і заходів, які спрямовуються на організацію надходження інформації про клієнтів та сумнівні угоди. В основному розпізнання операцій, пов`язаних з процесом відмивання «брудних грошей» включає наступні етапи:

1)збір інформації про угоди, які можливо використовуються для «відмивання» грошей;

2)обробка накопиченої інформації;

3)моніторинг сумнівних операцій;

4)підготовка висновків на основі обробки інформації.

Збір інформації - перший процесу розпізнавання, який охоплює активні дії (створення інструментарію, що полегшує одержання даних) та пасивні дії (визначення способів доступу до інформації, яка використовуватиметься на наступних стадіях розпізнавання).

Інформація для розпізнавання, може надходити з наступних джерел:

1)реєстри угод з готівкою, які перевищують встановлений ліміт;

2)банківські звіти і банківська документація;

3)звіти про операції, які виконують банківські службовці з не клієнтами банків, які вносять готівку на рахунки банківських клієнтів;

4)аналіз основних фінансових показників банківської діяльності;

5)база даних про працівників у банку;

6)база даних про банківських клієнтів, осіб,

Із вище наведених джерел основним являється реєстр угод, які перевищують установлений ліміт. У різних країнах він оцінюється різною величиною (в Україні - 150 000 гривень). Тому потрібно знаходити відповідні технічні рішення щодо ведення реєстрів. Найпоширеніша форма, що застосовується - інформаційна комп'ютерна система, що дозволяє робити попередню обробку даних і їхню систематизацію за певними ознаками.

Інформацію, що необхідна для розпізнавання містять також банківські документи (реєстри банківських переказів із-за кордону, документи про прийом коштів, опис банківських рахунків клієнтів ).

На першому етапі доречно створювати спеціальну базу даних банківських операцій, що здійснили підставні особи. Збір інформації про них повинен здійснювати касир, який приймає внески готівкою, включаючи такі дані як сума угоди, спостереження за особливостями його поведінки в приміщенні банку (нервування, додаткові питання працівнику банку, спроби відвернути увагу від угоди, тощо).

Також зборі інформації використовуються показники, що стосуються роботи з залученням вкладників (показники зростання кількості відкритих рахунків, , кількість відкритих «заморожених»).

Обробка - другий етап розпізнавання, що включає дії, пов'язані з доповненням, кореляцією, передачею даних та аналізом необхідних для ідентифікації спроб «відмивання» грошей.

Для розпізнавання підозрілих операцій призначають завідувача певного відділення, головного бухгалтера або координатора програм протидії «відмиванню» грошей. У банках ці обов`язки виконують економічні відділи і відділи розрахунків.

Обробка інформації повинна відбуватися систематично, а реєстри після закінчення зміни роботи оператора.

Метою обробки інформації є визначити серед усіх угод такий тип, що імовірніше за все може бути використаний для «відмивання» незаконно отриманих грошей. Тобто ті, що відрізняються від раніше реалізованих клієнтом .

Для обробки інформації використовують ряд методів:

1)діаграма переказів (інформація про перелив фінансових засобів)

2)аналіз взаємовідносин (відображення зв`язку між клієнтами банку)

3)календар подій (аналіз угод, проведених у однаковий час)

4)аналіз частоти фінансових угод;

5)пам`ятки про найважливіші спостереження банківських працівників, які збирають інформацію про нетипові угоди

6)зіставлення компонентів, що характеризують певну угоду із «шаблоном» бази даних.

Остаточно угода, яка є підозрілою визначається в процесі третього етапу - моніторингу сумнівних операцій. Метою цього процесу є спостереження за банківськими рахунками клієнта та за проведеними ним банківськими операціями. Основним результатом моніторингу повинно бути підтвердження підозр щодо злочинних дій клієнта або зняття цих підозр і завершення розпізнавання.

При моніторингу використовуються методи, що й при обробці даних, але при цьому дослідженню використовуються всі документи, які стосуються вже конкретних клієнтів банку .

Варто підкреслити, що заходи, які стосуються спостереження за клієнтом, його рахунком та поведінкою, повинні зберігатися в суворій таємниці й інформування клієнта про проведення моніторингу карається законом.

Якщо інформація про «відмивання» грошей чи спроби здійснення такого злочину підтвердилася необхідно повідомити про це правоохоронні органи.

Отже, моніторинг - найважчий і найвідповідальніший етап в рамках процедури розпізнання, бо поряд із знаннями практичної роботи банків тут потрібні також знання з юриспруденції та кримінального права.

Завершальний етап процесу розпізнання операцій, пов`язаних з процесом відмивання «брудних грошей» - підготовка висновків на основі обробки інформації.

Саме розпорядження про закінчення процесу розпізнавання має право віддавати особа, яка відповідальна за проведення моніторингу. Це робиться на основі документа, що слугує причиною повідомлення прокуратури про «відмивання» грошей як злочин. Існують форми документів, які завершують діяльність у рамках розпізнавання:

1)подання в ревізійне відділення банку;

2)пропозиції щодо прийняття рішення про повідомлення правоохоронних органів про підозри у відмиванні грошей;

3)інформація, спрямована начальнику банку про хід моніторингу;

4)звіт , що містить інформацію про підозри у «відмиванні» грошей;

5)службової записки про обґрунтовані підозри у «відмиванні» грошей, яке спостерігалося при здійсненні фінансових операцій

Після цього всі документи повинні бути направлені на розгляд директорові банку, який після обговорення їх з юристом повідомить прокуратуру про здійснення економічного злочину «відмивання» грошей [17, c.442-458].



3.2 Міжнародне співробітництво в боротьбі з відмиванням «брудних грошей»

Враховуючи аналіз масштабів відмивання «брудних грошей» у світі та в Україні можна стверджувати, що на сучасному етапі саме одним із пріоритетних завдань економічної політики є побудова ефективної системи протидії «відмиванню» грошей.

«Відмивання» незаконно отриманих доходів завжди відбувається не в країні, де знаходиться їх джерело походження, а закордоном. Саме цей факт зумовлює розвиток міжнародного співробітництва у боротьбі з «відмиванням» грошей, що базується на таких принципах:

1)прийняття відповідних міжнародних і національних нормативно-правових актів;

2)укладання угод про правову допомогу у боротьбі з «відмиванням» грошей;

3)розробка міжнародних програм протидії "відмиванню" грошей;

4)прийняття відповідних документів міжнародними економічними, фінансовими, політичними і правоохоронними організаціями, економічними союзами;

5)створення спеціальних міжнародних і національних правових і силових структур;

6)впровадження певних правил з обміну іноземної валюти;

7)посилений нагляд за офшорними секторами економіки;

Інформаційні та організаційні методи боротьби з «відмиванням» грошей повинні включати в себе організацію ефективного фінансового контролю за процесом легалізації кримінальних доходів за допомогою різних фінансових інститутів, створення спеціальних міжнародних та національних правових і силових структур або так званих «фінансових розвідок», що займаються збиранням та перевіркою інформації про сумнівні операції в банківській сфері та на фінансовому ринку.

Наприклад, в США такими структурами є Міністерство фінансів, митні органи та ФБР, у Великій Британії - Бюро з валютних досліджень, у Швейцарії - Спецгрупа федеральної поліції, у Франції - Спеціальне відомство у підпорядкуванні митниці. Але це все законодавчі аспекти. Найважливішим у діяльності кожної держави і світової спільноти є формування конкретних економічних та фінансових методів протидії відмиванню «брудних» грошей, що включаються до методичного підходу.

Організація Об'єднаних Націй вперше звернули увагу на необхідність вживання заходів проти поширення «відмивання» незаконно отриманих грошей. Це засвідчує прийняті ще у кінці XX століття Конвенції.

Але ООН - це більш загальна організація. Тому у 1989 році країнами «Великої Сімки» було прийнято рішення про створення першої міжнародної організації для боротьби з «відмиванням» грошей - Financial Action Task Force on Money Laundering (FATF)

На сьогодні FATF - досить потужна організація, яка являється світовим координатором по боротьбі з «відмиванням» грошей і включає 36 країн.

Основні задачі Комісії наступні:

1.Контроль за виконанням 40 рекомендацій та 9 спеціальних рекомендацій FATF (кожного року проходить самоаналіз, а також аналіз з боку іншої країни-учасниці FATF).

2.Розгляд тенденцій у сфері «відмивання» грошей і прийняття контрзаходів.

3.Розповсюдження ідеї боротьби з «відмиванням» нелегальних доходів по всьому світу.

Крім ООН, FAFT та їх дочірніх організацій, у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю і «відмиванням» грошей активну участь беруть спеціальні служби як Міжнародна організація карної поліції (Інтерпол), а також Всесвітня митна організацію. Також до них відносяться:

1.FOPAC (Підрозділ Генерального Секретаріату Інтерполу) .

2.FINCEN (Відділ з боротьби з фінансовими злочинами Міністерства фінансів США, 1990) - вивчає , аналізує і поширює інформацію про фінансові злочини, особливо щодо «відмивання» грошей, отриманих від продажу наркотиків.

3.CICP (Центр з боротьби з міжнародною злочинністю) - підрозділ ООН, заснований в 1997 році; відповідальний за боротьбу з економічною злочинністю і запобігання їй, а також за реформу кримінального права.

4.ODCCP ( Офіс з контролю над наркотиками і запобігання злочинам) .

5.CJIN (Інформаційна мережа з питань злочинності і законності, яка забезпечує важливу базу даних з посиланнями на адреси сайтів Інтернету, пов'язаних з кримінальним законодавством).

6.IMoLIN (Міжнародна інформаційна мережа з боротьби з «відмиванням» грошей, 1996 рік) [25].

На шлях боротьби з «відмиванням» незаконно отриманих грошей Україна стала, приєднавшись до Віденської та Страсбурзької конвенцій, директив ЄС про «Запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів» та Базельських принципів щодо діяльності банків. Проте із-за браку досвіду у вказаній діяльності державних органів влади і правоохоронних інститутів, через недостатнє теоретичне й економіко-правове дослідження боротьби з легалізацією незаконно отриманих доходів поки що не видно бажаних результатів [32].



ВИСНОВКИ

Відповідно до поставленої мети курсової роботи було з`ясовано сутність відмивання «брудних грошей» як процесу та джерела його формування, розглянуто основні способи організації та стадії даного процесу, проаналізовано масштаби «відмивання» грошей у світі та визначено основні методи та шляхи міжнародної протидії легалізації незаконно отриманих доходів.

Отже, за результатами проведеного дослідження та аналізу проблеми протидії відмиванню «брудних грошей» можна зробити висновок, що «брудні гроші» - гроші, які були зароблені злочинним шляхом, а сукупність дій, які переслідують мету приховання справжніх джерел походження таких грошей та надають їм ознак легального походження Ї «відмивання» грошей.

Велика частина тіньових капіталів здобувається у фінансово-кредитній, виробничій і комерційних сферах, шляхом порушення законодавства.

Проаналізувавши масштаби та тенденції відмивання «брудних грошей» у світі здається, що взагалі відсутні кордони та законодавчі межі щодо протидії цьому. Адже повністю подолати проблему економічної злочинності ще не вдалося жодній країні. Хоч малий відсоток, але він є.

Головними детермінантами, що сприяють зростанню масштабів «відмивання» «брудних» грошей у світі є глобалізація економіки та її лібералізація, впровадження новітніх технологій у банківську систему, а професійними злочинцями у даній сфері стають банкіри, бухгалтери й адвокати. Не залишаються осторонь корупція, що існує повсюди та тінізація економіки.

Все це викликає структурні деформації і диспропорції у суспільно-економічному розвитку, ускладнює стабільний розвиток економіки країн. Також, економічна злочинність загрожує широкому спектру бізнес-процесів, в тому числі:продаж, маркетинг, торги на аукціонах, заробітну плату, операції з поставками, податкове законодавство, розвиток ІТ .

Хоч проблема протидії відмиванню «брудних грошей» на міжнародному рівні ще недостатньо досліджена, але вже існує ряд кроків, що були зроблені світовою спільнотою і затверджені законодавчо.