Зовнішньоекономічна діяльність України – демпінг і антидемпінг

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКИХ І МІЖНАРОДНИХ СТУДІЙ

Кафедра міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин та маркетингу

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему:

„Зовнішньоекономічна діяльність України - демпінг і антидемпінг”

спеціальність 8.050.103 -- Міжнародна економіка

Тернопіль - 2004

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичні основи демпінгу

1.1 Суть, причини виникнення і форми демпінгу

1.2 Механізм дії антидемпінгового мита

1.3 Основні елементи міжнародного антидемпінгового законодавства

Розділ II. Демпінг і антидемпінг у зовнішньоекономічній діяльності вітчизняних підприємств

2.1 Національний Антидемпінговий кодекс

2.2 Розвиток антидемпінгових процедур в Україні

2.3 Наслідки антидемпінгових заходів проти українських виробників

Розділ III. Активізація участі вітчизняних підприємств в антидемпінгових процедурах

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

демпінг антидемпінг мито україна

В даний час відбувається процес інтеграції світової економіки, поглиблення економічної взаємозалежності країн. Це повинне привести до кінцевого результату - повної свободи переміщення товарів, послуг, об'єктів інтелектуальної діяльності, капіталів і робочої сили між різними країнами. Разом з тим в умовах ринкової економіки з її конкуренцією і неоднаковим рівнем соціально-економічного розвитку в різних країнах вся історія міжнародної торгівлі є боротьбою двох протилежних курсів зовнішньоторговельної політики держав - курсу на лібералізацію зовнішньоторговельного режиму і курсу на протекціонізм - захист вітчизняних підприємців за допомогою різних бар'єрів і обмежень.

У зв'язку з початком економічних реформ та ліквідацією монополії на зовнішню торгівлю в Україні, що привело до виходу на зовнішні ринки великої кількості незалежних економічних операторів, питання щодо застосування загальноприйнятих правил та інструментів міжнародної торгівлі стало особливо актуальним. Воно набуло ще більшого значення з початком переговорів про приєднання України до СОТ та набуттям чинності 1 березня 1998 року Угоди про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною та ЄС, яка є безпрецедентною у вітчизняній договірно-правовій практиці, оскільки торговельні положення УПС наближені до положень СОТ.

Дана тема дуже актуальна в Україні і за кордоном, де логіка розвитку економічних процесів, змусила вітчизняних виробників в цілях виживання шукати способи виходу на міжнародні ринки і розширювати там свою присутність. Поки цей процес був на початковому етапі, ні вітчизняні виробники, ні імпортери, яким спочатку вдавалося купувати цілком якісну продукцію за порівняно низькими цінами, особливої турботи не виражали. Першими затурбувалися іноземні виробники товарів, чия продукція на їх же національних ринках (або ринках збуту їх продукції) виявилася дорожчою, порівняно із товарами виготовленими в нашій країні. Після цього іноземні конкуренти українських і російських виробників металу, труб і іншого енергоємкого товару почали вдаватися до доступних їм способів захисту своїх інтересів - ініціювалися антидемпінгові розслідування, результатом яких, як правило, для виробників України і всього СНД ставало обмеження експортних квот, вживання величезних штрафних санкцій або витісненння товарів з іноземного ринку.

Мета роботи - характеристика захисту українських товаровиробників за допомогою вживання антидемпінгових заходів. А також характеристика особливостей вживання антидемпінгових процедур в Україні і країнах Заходу, як одного з найдієвіших способів захисту вітчизняного виробника.

В першому розділі даної роботи даються теоретичні основи демпінгу, його суть і види, а також еволюція антидемпінгових процедур в світовій практиці. В другому розділі роботи розглядаються окремо взяті антидемпінгові розслідування. При написанні даного розділу була зроблена спроба детально охарактеризувати причини розслідувань, їх особливості. В третьому розділі розглядається перспективи і ефективність використання в Україні антидемпінгових і інших процедур, направлених на захист українських підприємств від демпінгового імпорту зарубіжних товаровиробників. Крім того, в даній частині роботи аналізуються перспективи захисту українських підприємств від антидемпінгових розслідувань за рубежем. В цьому розділі характеризується комплекс заходів, необхідних для попередження виникнення антидемпінгових процедур проти вітчизняних підприємств.

Розділ I. Теоретичні основи демпінгу

1.1 Суть, причини виникнення і форми демпінгу

Існує ряд аргументів, якими учасники світової торгівлі звичайно користуються, пояснюючи присутність протекціонізму в своїй торговій політиці:

1. Необхідність забезпечення оборони - аргумент швидше військово-політичний, ніж економічний: захисні заходи потрібні для збереження і посилення галузей, що випускають стратегічні товари і матеріали, які необхідні для оборони або ведення війни. Стверджується, що в нестабільному світі військово-політичні цілі повинні брати гору над економічними. Таким чином, посилення національної безпеки, з одного боку, і ослаблення виробничої ефективності, з іншого, супроводжуються перерозподілом ресурсів на користь стратегічних галузей, що пов'язано з деякими економічними витратами. Об'єктивних критеріїв для оцінки ефективності цього процесу не існує.

Збільшення внутрішньої зайнятості - соціальний аргумент, який стає все більш популярним, у міру того як економіка наближається до спаду. Вважається, що збільшення сукупних витрат (за рахунок зростання чистого експорту) в результаті скорочення імпорту надає стимулюючу дію на внутрішньоекономічний розвиток, оскільки спричиняє за собою різке зростання доходів і зайнятості. Проте подібна політика має серйозні недоліки:

Очевидно, що всі учасники світової торгівлі не в змозі одночасно досягти успіху при введенні імпортних обмежень, оскільки експорт однієї країни є імпортом для іншої. Таким чином, бажання досягти повної зайнятості в країні, може бути виконано тільки за рахунок розорення торгових партнерів. Країни, потерпілі від імпортних обмежень, швидше за все, застосують у відповідь заходи, що будуть стримувати міжнародну торгівлю, позбавивши її учасників всіх вигод.

Збільшення імпорту, хоча і приводить до скорочення деякої кількості робочих місць, але, в той же час, створює і нові робочі місця, за рахунок ліквідації застарілих і виникнення нових галузей. Економісти стверджують, що хоча імпортні обмеження і міняють структуру зайнятості населення, вони здатні лише в незначній мірі вплинути на її рівень.

3. Диверсифікація заради стабільності - часто використовується країнами, з моногалузевою економікою. Доходи вузькоспеціалізованих економік сильно залежать від міжнародних ринків. Війни, циклічні коливання, негативні зміни в структурі промисловості викликають великомасштабні і часто складні процеси перебудови таких економічних систем. Звідси прагнення захистити внутрішню економіку від впливу зовнішніх чинників, забезпечивши велику внутрішню стабільність. Як приклад можна привести "нафтові" держави Близького Сходу. Частково, вживання подібних заходів виправдано, але існують також серйозні обмеження і недоліки. По-перше, цей аргумент має слабке відношення до розвинених країн. По-друге, економічні витрати диверсифікації можуть бути значними; наприклад, в монокультурних економіках обробна промисловість може виявитися вкрай неефективною.

4. Захист молодих галузей - тимчасовий захист молодих національних фірм від жорсткої конкуренції більш зрілих і тому на даний момент більш ефективних іноземних фірм дозволяє галузям, що народжуються, окріпнути і стати ефективними виробниками. Тут необхідно зробити наступні застереження. По-перше, подібні аргументи не мають відношення до індустріально розвинених країн. По-друге, в слабо розвинених країнах дуже складно визначити, яка з галузей є тією, що здатна досягти економічної зрілості і тому заслуговує захисту. По-третє, захисні мита можуть не зникнути, а швидше схильні зберігатися, навіть коли промислова зрілість досягнута.

5. Захист від демпінгу - коли продаж товарів на експорт нижчий за ціну, встановлену в процесі торгового обміну на національному ринку країни експортера, приводить до збитку виробників конкуруючих товарів в країні імпортера або до об'єктивної загрози такого збитку. Насправді деякі іноземні фірми деколи виготовляють певні товари з більш низькими витратами, ніж їх конкуренти в країні-імпортері. Те, що на перший погляд можна вважати демпінгом, часто є результатом дії принципу порівняльних переваг (більш вигідного економіко-географічного розташування, дешевих ресурсів і т.д.).

Аргументів на користь протекціонізму багато, але більшість з них необґрунтована. У відповідних умовах аргумент про захист молодих галузей промисловості виступає як справедливе виключення, що має економічне виправдання. Аргумент на користь самозабезпеченості може використовуватися для обґрунтовування протекціонізму з військово-політичних позицій. Проте обидва ці аргументу заслуговують серйозної критики. Вони ігнорують можливість використовувати альтернативні засоби для заохочення промислового розвитку і військової самозабезпеченості. У будь-якому випадку країна повинна імпортувати для того, щоб експортувати.

Існують наступні основні форми торгових бар'єрів:

1. Тарифні бар'єри (мита) - є акцизним податком на імпортні товари; вони можуть вводитися з метою отримання доходів або для захисту. Фіскальні мита, як правило, застосовуються відносно виробів, які не проводяться усередині країни. Як правило, ставки фіскальних мит не великі, їх метою є забезпечення федерального бюджету податковими надходженнями. Протекціоністські мита призначені для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції. Вони ставлять іноземного виробника в невигідне конкурентне положення при торгівлі на внутрішньому ринку, хоча, як правило, недостатньо високі для повного припинення імпорту.

2. Нетарифні бар'єри - системи ліцензування, створення невиправданих стандартів якості продукції і його безпеки або просто бюрократичні заборони в митних процедурах. Так, багато європейських країн вимагають від імпортерів отримання ліцензій. Обмежуючи випуск ліцензій, можна ефективно обмежувати імпорт. Саме так поступила Великобританія, заборонивши імпорт вугілля.

Імпортні квоти - встановлюють максимальні об'єми товарів, які можуть бути імпортовані за якийсь період часу. Часто імпортні квоти виступають більш ефективним засобом заборони міжнародної торгівлі, ніж мита. Не дивлячись на високі мита, певний виріб може імпортуватися у відносно великих кількостях. Низькі ж імпортні квоти повністю забороняють імпорт товару понад певну кількість.

4. Антидемпінгові, компенсаційні і захисні мита, котрі слід виділити в особливу групу, оскільки дані інструменти торгової політики є складним поєднанням тарифних і нетарифних бар'єрів. Річ у тому, що ставка даних мит (окрім захисних) встановлюється для кожного конкретного випадку окремо, тобто носить персоніфікований, індивідуальний характер, і може змінюватися залежно від осіб, що є експортерами (виробниками) оподатковуваного товару. Також варто відзначити, що законодавчі формулювання Всесвітньої Торгової Організації (ВТО), котрі обумовлюють вживання даних видів мит, різні для розвинених і країн, що розвиваються.

5. Добровільні експортні обмеження (ДЕО) - є відносно новою формою торгових бар'єрів. В основному використовуються при регулюванні торгової політики Сполученими Штатами Америки. Є багаторічними угодами країни-імпортера з країнами-постачальниками, що обумовлюють об'єми поставок і ціни на продукцію, що поставляється. Особливістю ДЕО є те, що країни-постачальники приймають ці обмеження, як правило, під загрозою використовування країною-імпортером інших видів торгових бар'єрів (імпортних квот, антидемпінгових мит і т.д.).

З цього списку найбільш гучно і часто використовується останнім часом четверта група торгових бар'єрів. В 1993-2001 роках ініційовано 923 розслідувань по звинуваченню в демпінгу. В ті ж роки почато 125 розслідувань відносно субсидій з метою використання компенсаційних мит. Захисні заходи застосовувалися набагато рідше - з 1950 по 2001 рік - всього 158 разів. В умовах процесів глобалізації і лібералізації міжнародної торгівлі використання антидемпінгових розслідувань для захисту від небажаного імпорту стало одним з основних бар'єрів на шляху міжнародної торгівлі.

Тому, розуміючи, що комплексне дослідження протекціонізму є дуже складною і об'ємною задачею, в цій роботі ми зосередимося на дослідженні причин застосування демпінгу, його впливу на економіку України та країн світу та ефективності використання антидемпінгових заходів.

Існує безліч як теоретичних, так і нормативних визначень демпінгу. В економіці під демпінгом звичайно розуміють традиційну цінову дискримінацію, при якій компанія продає свій товар на експортному ринку за нижчою ціною, ніж на національному. Практично всі дослідники окремо наголошують на тому, що демпінг є по своїй суті характеристикою певного типу поведінки окремої фірми, яка намагається отримати перевагу на ринку іншої країни шляхом дискримінаційних цінових домовленостей, спираючись при цьому лише на власні фінансові кошти. Саме в цьому полягає принципова відмінність демпінгу від цінової дискримінації. Міжнародна цінова дискримінація буває тоді, коли фірма реалізує практично однакові або близькі за споживчими характеристиками товари різним споживачам за цінами, що суттєво відрізняються одна від одної. Зазвичай, така ситуація виникає тоді, коли ця фірма займає монопольну позицію на ринку. Монополістичне становище на ринку дозволяє фірмі зменшувати обсяги випуску та реалізації товару, але при цьому зберігати (або навіть нарощувати) свій прибуток.

Основна мета демпінгу - завоювання нових іноземних ринків збуту, насичення їх своїми дешевими товарами, більш конкурентоздатними в порівнянні з продукцією внутрішнього виробництва.

Демпінг може переслідувати і політичні цілі. Економічно могутня держава, здійснюючи демпінг в торгівлі з менш розвиненими країнами, прагне подавити конкуренцію національних виробників в цих країнах і поступово встановити над ними економічний контроль.

Саме слово «демпінг» походить від англійського дієслова «to dump», що означає скидати, звалювати, розвантажувати, кидати.

В міжнародній лексиці слово «демпінг» звичайно використовується як синонім нечесної конкуренції, що передбачає дію на ціни товарів, що експортуються.

Спочатку демпінг визначався як діяльність, при якій, як правило, даний товар продавався усередині країни виробника за цінами більш високим, ніж при його вивозі за кордон. Використовувалися і інші визначення демпінгу: демпінгом вважалася ситуація, коли продажна ціна за кордоном була нижче тій, яку конкуренти в країні імпорту могли запропонувати за той же товар.

Отже, демпінг - метод фінансової нетарифної торгової політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче за нормальний рівень цін, існуючий в цих країнах. Він може здійснюватися як за рахунок ресурсів окремих фірм, котрі прагнуть заволодіти зовнішнім ринком своєї продукції, так і за рахунок державних субсидій експортерам. Демпінг визначається як продаж товару за ціною, нижче за нормальну вартість, на конкретному товарному ринку, що завдає матеріального збитку зацікавленій галузі національного виробництва, або загрожує нанесенню такого збитку, або гальмує створення чи розвиток такої галузі.

Сучасне законодавство розвинених країн розрізняє два основні типи демпінгу:

1. Ціновий демпінг - продаж на експортному ринку товару, за ціною, яка нижча за його ціну на національному ринку.

2. Вартісний демпінг - продаж товару на експортному ринку за ціною, яка нижча його собівартості. Проте, слід також виділити третій тип демпінгу.

3. Неринковий демпінг - коли товар експортується з країни з неринковою економікою.

В комерційній практиці демпінг може набувати одну з наступних форм.

1. Спорадичний демпінг - епізодичний продаж зайвих запасів товарів на зовнішній ринок за заниженими цінами. Відбувається тоді, коли внутрішні об'єми виробництва товару перевищують місткість внутрішнього ринку і перед компанією постає дилема - або взагалі не використовувати частину виробничих можливостей і не виробляти товар, або виготовляти товар і продати його по більш низькій(ніж внутрішня) ціні на зовнішній ринок. Ця політика заподіює серйозну матеріальну шкоду іншим виробникам, тоді як споживачі також зазнають втрати, пов'язані з тим, що в довготерміновому плані пропозиція товарів зменшується. Така ситуація може складатися на ринку, наприклад, швидкопсувних продуктів.

2. Навмисний демпінг - тимчасове умисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін. На практиці це може означати експортв товарів за цінами нижче за ціни свого внутрішнього ринку або навіть нижче за витрати виробництва.

3. Постійний демпінг - постійний експорт товарів за ціною нижче їх собівартості.

4. Зворотний демпінг - завищення цін на експорт в порівнянні з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку. Зустрічається вкрай рідко, звичайно в результаті непередбачених різких коливань курсів валют.

5. Взаємний демпінг - зустрічна торгівля двох країн одним і тим же товаром за заниженими цінами. Зустрічається також рідко в умовах високої монополізації внутрішнього ринку певного товару в кожній з країн. "Взаємний демпінг", пояснює торгівлю між розвиненими країнами схожою продукцією (внутрігалузева торгівля), та часто супроводжується взаємними звинуваченнями в демпінгу. Варто відзначити, що існує ефект економії на масштабах виробництва, коли виробництво свідомо нарощується з метою зниження собівартість одиниці продукції, що фактично за відсутності попиту веде до демпінгу при збуті на зовнішніх ринках.

Класичною формою демпінгу є так званий монопольний демпінг. Ця форма демпінгу має місце, коли підприємство або група підприємств займає монопольне положення в своїй країні і продає за кордон товари за цінами нижчими за ті, які вони застосовують на внутрішньому ринку. Проте така політика припускає захист національного ринку, для того щоб товар, котрий продається усередині країни за високою ціною, не був витіснений імпортними товарами, які пропонуються за нормальними цінами. Тому в своїй найжорсткішій формі монопольний демпінг може здійснюватися тільки при подвійній підтримці держави: держава, по-перше, повинна санкціонувати створення і діяльність монополій, а по-друге, забезпечити протекціонізм відносно імпортних товарів. Останнім часом стали говорити про технологічний і соціальний демпінг. Під технологічним демпінгом розуміється продаж товарів за низькими цінами як результат високої продуктивності праці, досягнутої завдяки використанню передової технології. Термін «соціальний демпінг» використовується для визначення цінових вигод, які експортуюча країна отримує завдяки надзвичайно низьким витратам виробництва унаслідок низького рівня життя і соціального розвитку. Нестійкий попит і складність в перерозподілі ресурсів між різними галузями господарства, відображаються в так званому "циклічному демпінгу", заснованому на різниці у витратах.

Все частіше згадується і такий термін, як «податковий демпінг». Джерелом такого демпінгу вважаються податкові оазиси. На думку Економічного і соціального комітету європейського союзу (далі - ЄС), у деяких країн-платників внесків до бюджету ЄС в результаті податкового демпінгу недобір податків складає приблизно 25-30 млрд. екю.

Ще одним видом демпінгу є «валютний демпінг», який є експортом товарів за цінами нижче від цін конкурентів в результаті використання експортером додаткового прибутку, одержуваного від знецінення валюти через її девальвацію, тобто падіння курсу валюти даної країни по відношенню до валют інших країн.

Механізм дії валютного демпінгу полягає в тому, що на початку знецінення валюти даної країни, в результаті девальвації, внутрішня купівельна спроможність такої валюти вища, ніж на зовнішніх ринках. Протягом деякого періоду виробничі і торгові підприємства продовжують платити за місцеву сировину, паливо, енергію, робочу силу і т.п. колишньою кількістю номінально незмінних грошових одиниць. В той же час при експорті готової продукції фірми одержують в обміні на національну валюту настільки більш високі ціни, наскільки впав курс національної валюти по відношенню до іноземної валюти. Експортні фірми можуть продавати свої вироби на зовнішніх ринках за рахунок скорочення додаткового прибутку за цінами, нижчими, ніж до знецінення валюти, і таким чином розширювати збут за кордоном.

Валютний демпінг не має місця в наступних випадках: по-перше, коли девальвація валюти відбулася в однаковому розмірі як в країні-експортері, так і в країні-імпортері; по-друге, коли ціни на внутрішньому ринку країни підвищуються в такому ж розмірі, в якому знецінилася валюта даної країни по відношенню до іноземної валюти. Головним стимулом для форсування експорту є додатковий прибуток, котрий одержують експортери товарів за рахунок розриву між курсом національної валюти по відношенню до валют інших країн і купівельною спроможністю грошей всередині даної країни.

Комплекс питань, пов'язаних з демпінгом, отримав постійну прописку на двосторонніх та багатосторонніх торговельних переговорах, а аналізу його економічного змісту та наслідків присвячені численні дослідження.

Незалежно від конкретної форми його прояву демпінг створює негативні наслідки як для держави експортера (платники податків - громадяни цієї держави кінець кінцем несуть на собі всі витрати, пов'язані з демпінговим експортом), так і для держави імпортера (загальне погіршення положення галузі економіки, що наступає унаслідок демпінгового імпорту, що виражається, зокрема, в скороченні об'єму виробництва або безпосередньо конкуруючого товару, зниженні рентабельності виробництва такого товару, негативному впливі на товарні запаси, працевлаштування, рівень заробітної платні, загальну інвестиційну активність і інші показники). Для міжнародної торгівлі в цілому демпінг небезпечний тим, що приводить до дезорганізації ринку і створює атмосферу торгової війни.

1.2 Механізм дії антидемпінгового мита

Серед різноманітних інструментів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності на боротьбу з нечесною конкуренцією безпосередньо націлені антидемпінгові заходи.

Під антидемпінговими заходами розуміють заходи щодо обмеження демпінгового імпорту товару, які здійснюються виконавчою владою за допомогою введення антидемпінгового мита, у тому числі тимчасового антидемпінгового мита, або ухваленню цінових зобов'язань.

Розглянемо докладніше суть і правову природу антидемпінгового мита.

Оскільки поставка товару за демпінговими цінами може завдати збитку, створити загрозу нанесення збитку певної галузі промисловості країни імпорту або мати негативну дію на становлення такої галузі, влада країни імпорту, після проведення антидемпінгового розслідування, має право оподаткувати такі товари антидемпінговим митом з метою нейтралізації або мінімізації негативної дії демпінгової зовнішньоторговельної операції на галузь вітчизняної промисловості.

Вживання антидемпінгових мит пов'язано з наявністю одночасно трьох обставин:

1) факту ввезення товарів на митну територію країни імпорту за ціною більш низькою, ніж їх нормальна ціна, що склалася на момент ввезення товарів в країні експорту;

2) наявність матеріального збитку або загрози його нанесення;

3) причинно-наслідкового зв'язку між ввезенням таких товарів, з одного боку, і нанесенням (загрозою нанесення) матеріального збитку вітчизняним виробникам подібних товарів або перешкодою організації або розширенню виробництва подібних товарів в країні імпорту, з другого боку.

Механізм дії антидемпінгового мита передбачає оподаткування імпортних товарів в цілях підвищення цін. Розмір ставки антидемпінгового мита повинен бути таким, щоб ціна імпортного товару, включаючи антидемпінгову і звичайні митні збори, стягувані при імпорті, була на рівні або вище за ціну аналогічного національного товару і/або була достатньою для усунення завданого або можливого збитку національної галузі промисловості країни імпорту. Тому антидемпінгові мита іноді ще називають протекційними, виховними або протекціоністськими, оскільки стягування антидемпінгових мит допомагає витримувати конкуренцію іноземними товарами і розвивати відповідні галузі національної промисловості.

При прийнятті рішення про запровадження обмежень (зокрема, антидемпінгових), необхідно зробити точну оцінку витрат і визначити суб'єктів, що понесуть ці витрати. Подорожчання імпорту буде комусь коштувати додаткових витрат, а комусь втрати роботи (мова йде про імпорт сировини, матеріалів або устаткування).

Для встановлення факту демпінгу (його відсутності), необхідно визначити: нормальну вартість товару, що є об'єктом розслідування, його експортну ціну та демпінгову маржу.

В процесі розслідування, з метою визначення демпінгу та заподіяної шкоди, провадиться визначення нормальної вартості та порівняння її з експортною ціною.

Нормальна вартість - еквівалент ціни товару на внутрішньому ринку країни-експортера. Як правило, вона визначається на підставі цін, установлених під час здійснення звичайних торговельних операцій між незалежними покупцями у країні експорту (тобто, покупцями, які, наприклад, не є партнерами або сторонами компенсаційної угоди). При цьому, звичайними торговельними операціями вважаються усталені протягом обґрунтованого строку, що передує експорту товару, умови та ділова практика торгівлі таким товаром або товарами, які мають схожі умови виробництва, продажу чи збуту. Якщо, наприклад, умови продажу товару, що є об'єктом розгляду, його ціна або сама торговельна операція мають незвичайний або винятковий характер для ринку, це не буде вважатися звичайною торговельною операцією.

Для визначення нормальної вартості використовуються обсяги продажу подібного товару на внутрішньому ринку країни експорту, що мають складати не менше 5% обсягів продажу зазначеного товару в Україні.

Подібний товар має бути схожий за всіма характеристиками на товар, що є об'єктом розслідування, або, у разі відсутності ідентичного товару, повинен мати показові ознаки дуже подібні до характерних ознак товару, що є об'єктом розслідування.

Якщо експортер не виробляє або не продає подібного товару на внутрішньому ринку, нормальна вартість визначається на основі цін інших продавців або виробників у країні експорту. Тобто, якщо у звичайних торговельних операціях не мав місце продаж подібного товару або цей продаж є незначним, або у зв'язку з особливостями внутрішнього ринку країни експорту такий продаж не може бути використаний для порівняння, нормальна вартість подібного товару визначається одним з таких способів:

на основі витрат виробництва в країні походження, збільшених на обґрунтовану суму торговельних, адміністративних та інших загальних витрат і обґрунтовану суму прибутку, які в свою чергу визначаються на підставі фактичних даних, що стосуються виробництва та продажу подібного товару експортером або виробником, який є суб'єктомантидемпінгового розслідування, у звичайних торговельних операціях;

на основі експортних цін, що практикуються у звичайних торговельних операціях у третій країні, у разі якщо зазначені ціни є показовими.

Таким чином, нормальна вартість може визначатися на основі:

цін при звичайних торговельних операціях у країні експорту;

скоригованих витрат виробництва в країні походження;

експортних цін у третій країні.

Експортна ціна є ціною, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, який продається в Україну з країни експорту.

Проте можливі ситуації, коли експортну ціну не встановлено або внаслідок партнерських відносин, компенсаційної угоди чи домовленості між експортером, імпортером або третьою стороною така ціна не вважається обґрунтованою. У таких випадках експортна ціна може конструюватися.

Конструювання експортної ціни проводиться:

*на основі ціни, за якою імпортовані товари вперше перепродаються незалежному покупцю;

*на іншій прийнятній та обґрунтованій основі, якщо товари не перепродаються незалежному покупцю або не перепродаються в тому стані, в якому вони були імпортовані.

При конструюванні експортної ціни коригуються всі витрати, включаючи обов'язкові податки і збори, що сплачуються у разі імпорту і перепродажу, а також одержані прибутки на території України. Коригування здійснюється, зокрема, щодо:

витрат на транспортування, страхування, навантаження (розвантаження), а також додаткових витрат;

мита, антидемпінгового мита, інших податків і зборів, що справляються у зв'язку з імпортом або продажем товарів;

обґрунтованих величин торговельних, адміністративних та інших загальних витрат, а також прибутку.

В результаті порівняння нормальної вартості та експортної ціни визначається демпінгова маржа, величина якої становить різницю, на яку нормальна вартість перевищує експортну ціну.

Визначення демпінгової маржі

ДМ = ЕЦТ - НВ,

де:

ДМ - демпінгова маржа

ЕЦТ - експортна ціна товару

НВ - нормальна вартість

Таблиця 1.2.1 Приклад розрахунку демпінгової маржі

Показник	Назва показника	Значення показника
	Товар, який є об'єктом демпінгового імпорту	Палас вовняний
А	Середня ціна продажу в країні-експортері товару	30 гр. за 1 м2
B(1 )	Середні витрати на доставку товару в країні-експортері	1 гр. за 1 м2
B(2)	Середні витрати на доставку товару в Україну	3 гр. за 1 м2
С	Середня ціна, що декларується при імпорті товару в Україну	30 гр. за 1 м2
D	Мінімальна ціна продажу товару на ринку України без заподіяння шкоди	40 гр. за 1 м2
E	Ставка ввізного (імпортного) мита	30%

Результати розрахунків

Показник	Назва показника	Формула розрахунку	Розрахунок	Результат
F	Величина нормальної вартості в країні -експортері	А -B(1 )	30 гр. -1гр.	29 гр.
G	Величина експортної ціни	С -B(2)	30 гр. -3гр.	27 гр.
H	Демпінгова маржа	((F-G)/C) *100%	((29гр. - 27гр. )/30 гр. ) *100%	6, 67%
I	Величина шкоди	(D-(C+C*E))/C) *100%	(40гр.(30гр+30гр.*0,3))/30гр)*100%	3, 33%

У процесі розслідування встановлюється наявність та величина шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику в одній із таких форм:

- істотна шкода, заподіяна національному товаровиробнику;

- загроза заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику;

- істотне перешкодження створенню чи розширенню національним товаровиробником виробництва подібного товару, який є об'єктом розгляду.

Визначення наявності шкоди має ґрунтуватись на доказах і включає об'єктивне дослідження таких факторів:

Визначення шкоди, заподіяної національному товаровиробнику, охоплює як власне шкоду так і загрозу її заподіяння, істотне перешкодження створенню чи розширенню виробництва подібного товару національним товаровиробником, і базується на доказах та об'єктивних фактах. При цьому оцінюється сукупність факторів та економічних показників і доводиться, що саме демпінговий імпорт спричинив негативний вплив на національного товаровиробника.

Досліджуються, зокрема, такі фактори:

наявність значного зростання демпінгового імпорту;

наявність значного зниження цін, порівняно з цінами подібного товару українського походження, або перешкоди зростанню цін;

наявне або потенційне скорочення обсягів продажу і виробництва товару українського походження;

наявне або потенційне звуження ринку або його частини для товару українського походження;

наявне або потенційне зменшення прибутків, у тому числі з інвестиційного капіталу;

наявні та потенційні негативні наслідки, що впливають на стан ліквідності, запаси товару, зайнятість населення, рівень заробітної плати, економічний розвиток, умови залучення інвестицій;

інші фактори, що впливають на становище товаровиробника, який є суб'єктом розгляду.

Разом з цим, при дослідженні шкоди, заподіяної демпінговим імпортом, необхідно відрізняти вплив факторів, які не мають прямого відношення до факту демпінгового імпорту:

обсяги та ціни імпортних товарів, подібні до тих, що є об'єктом розгляду, і продаються не за демпінговими цінами;

звуження ринку або зміни у структурі споживання;

запровадження торговельних обмежень українськими та іноземними виробниками і умови конкуренції між ними;

розвиток техніки та технології;

результати експортної діяльності та рівень продуктивності виробництва національного товаровиробника.

Загроза заподіяння істотної шкоди також визначається на підставі фактів, які мають чітко вказувати на неминучість появи обставин, що можуть призвести до заподіяння демпінгом шкоди. При визначенні такої загрози мають вивчатися:

темпи зростання демпінгового імпорту в Україну;

наявність в експортера достатнього експортного потенціалу або його неминуче значне зростання;

надходження в Україну імпорту, який може значно вплинути на зниження цін або значно перешкодити зростанню цін і зумовить ймовірне зростання потреб у нових імпортних поставках;

запаси товару іноземного походження, який є об'єктом антидемпінгового розслідування.

При визначенні впливу демпінгового імпорту на ціни подібного товару на ринку України встановлюється:

1. Чи мало місце значене зниження ціни демпінгового імпорту порівняно з цінами на подібний товар, вироблений національним товаровиробником;

2. Або чи вплив цього імпорту іншим способом значною мірою знижує ціни або значною мірою перешкоджає можливому зростанню цін на подібний товар, вироблений національним товаровиробником, яке інакше мало б місце.

Дослідження наслідку демпінгового імпорту для національного товаровиробника, який є суб'єктом розгляду, включає оцінку всіх економічних факторів і показників, що стосуються цього розгляду та впливають на становище цього товаровиробника.

Вплив демпінгового імпорту оцінюється стосовно виробництва подібного товару національним виробником, якщо наявні фактичні дані дають змогу порівнювати це виробництво на основі таких критеріїв, як виробничий процес, продаж і прибутки виробників. Якщо таке порівняння цього виробництва є неможливим, вплив демпінгового імпорту оцінюється шляхом дослідження виробництва групи або асортименту найбільш споріднених товарів, що включають подібний товар, необхідні дані щодо якого можна одержати.

Загроза заподіяння істотної шкоди визначається на підставі фактів. Обставини, що призведуть до заподіяння демпінгової шкоди, повинні чітко передбачатися та бути неминучими.

На рисунку 1.2.1 представлений механізм дії антидемпінгового мита. Введення антидемпінгового мита веде до зсуву кривої з AS0 до AS1 вертикально вгору. В даному випадку криві непаралельні, оскільки величина мита відсоток як певний відсоток від вартості товару: чим більша кількість товару і різниця між цінами аналогічного товару є більшою (імпортований товар є значно дешевшим), тим більше антидемпінгове мито накладається на товар.

Таке мито веде до скорочення рівноважної кількості імпорту (з Q0 до Q1) та зростання ціни даного товару для споживачів(з P*0 до P або Р*+t) до рівня ціни на аналогічний товар, який пропонується національним товаровиробником.

Даний механізм застосовується для нейтралізації цінової дискримінації й конкуренції з боку іноземного товаровиробника.

Величина тарифу становить в даному випадку Р - Р*0. Дохід від мита, отриманий урядом країни, характеризується площею прямокутника Р*0 P BD.

Механізм дії антидемпінгового мита



P*0, Q 0 - ціна та кількість імпортний товару, до запровадження антидемпінгового мита;

AS, AD - сукупний попит та пропозиція на імпортований товар, ціна якого значно менша за ціну аналогічного товару, виготовленого в нашій країні (P*0<P);

P*+t, Q 1 - ціна та кількість імпортного товару після застосування антидемпінгового мита, P*+t і P.

Антидемпінгові заходи поділяються на попередні і остаточні

Попередні антидемпінгові заходи можуть застосовуватися шляхом запровадження стягнення попереднього антидемпінгового мита.

Ставка попереднього мита визначається:

- у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування;

- або різницею між мінімальною ціною та митною вартістю товару.

Попереднє антидемпінгове мито стягується митними органами України за ставкою та на умовах, встановлених відповідним рішенням про застосування попередніх антидемпінгових заходів. Попереднє антидемпінгове мито стягується незалежно від сплати інших податків і зборів, у тому числі мита, митних зборів, які стягуються при ввезенні на митну територію України певних товарів.

Попередні антидемпінгові заходи застосовуються протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути продовжений комісією на два місяці, але загальний строк їх застосування не повинен перевищувати шести місяців.

У разі якщо після консультацій між міністерством і зацікавленими сторонами експортери беруть зобов'язання щодо припинення демпінгового імпорту, міністерство ухвалює попередні висновки про зупинення антидемпінгового розслідування та подає комісії звіт про результати цих консультацій з пропозицією про прийняття комісією рішення про припинення антидемпінгового розслідування.

Міністерство має право вимагати у експортера, який взяв зобов'язання щодо припинення демпінгового імпорту, періодичного подання відомостей про виконання зазначеного зобов'язання та дозволу на проведення перевірки інформації, що стосується виконання такого зобов'язання.

Якщо міністерство зробило остаточний позитивний висновок щодо наявності та шкоди, яка є наслідком цього демпінгу, то воно подає до комісії пропозицію про застосування остаточних антидемпінгових заходів.

Комісія приймає рішення про запровадження стягнення остаточного антидемпінгового мита та встановлює розмір ставки остаточного антидемпінгового мита, який не повинен перевищувати величину демпінгової маржі та повинен бути меншим за величину цієї маржі, якщо такий розмір ставки є достатнім для запобігання шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику.

У разі якщо ставка остаточного антидемпінгового мита вища, ніж ставка попереднього антидемпінгового мита, різниця між цими ставками постачальником не сплачується. Якщо ставка остаточного антидемпінгового мита нижча, ніж ставка попереднього антидемпінгового мита, різниця між цими ставками повертається постачальнику.

Антидемпінгові заходи застосовуються згідно з відповідним рішенням комісії протягом строку та у розмірі, необхідному для усунення демпінгу, що заподіює шкоду.

Рішення про застосування антидемпінгових заходів втрачає чинність через п'ять років від дати їх застосування або через п'ять років від дати винесення комісією останнього рішення про перегляд антидемпінгових заходів.

Таблиця 1.2.2 Антидемпінгові заходи

Антидемпінгові заходи
Попередні	Остаточні
Стягнення попереднього антидемпінгового мита: - у відсотках до митної вартості товару; - як різниця між мінімальною ціною та митною вартістю товару. Термін дії: від 4 до 6 місяців.	Стягнення остаточного антидемпінгового мита: - у відсотках до митної вартості товару; - як різниця між мінімальною ціною та митною вартістю товару. Термін дії: за рішенням комісії. Якщо термін не вказано - на п'ять років від дати застосування чи поновлення.

У разі накладання антидемпінгового мита необхідно дотримуватись кількох основних правил:

антидемпінгові мита не повинні накладатися на товар через звільнення його при експорті від мит чи податків, якими товар обкладається при споживанні в країні походження чи експорту;

жоден товар "не повинен обкладатися одночасно антидемпінговим і компенсаційним митом для усунення наслідків одного й того ж випадку демпінгу чи субсидування експорту";

антидемпінгове мито не можна накладати на імпорт товарів до тих пір, доки не буде встановлено, що "ефект демпінгу <...> є таким, який спричиняє або створює загрозу спричинення матеріальної шкоди вітчизняній промисловості чи може значно матеріально затримувати створення вітчизняної промисловості".

Останнім часом багато антидемпінгових конфліктів вирішуються за допомогою так званих "добровільних експортних обмежень". І оскільки, розміри квот в цьому випадку часто ґрунтуються на більш ранніх об'ємах імпорту, то багато фірм можуть вдаватися до демпінгу, намагаючись збільшити свою присутність на експортних ринках, якщо вони чекають введення квот.

Антидемпінгове мито дозволяє відновити оптимальну структуру зовнішньої торгівлі та запобігти руйнуванню реального сектора.

1.3 Основні елементи міжнародного антидемпінгового законодавства

Першу згадку про демпінг (хижацькі ціни) можна знайти в наукових працях економістів Адама Сміта і Олександра Гамільтона, які ще в XVIII ст. усвідомлювали існування цього явища і вивчали можливі шляхи усунення його руйнівного ефекту. Вже на початку XX ст., задовго до створення багатосторонньої торгової системи і розробки в її рамках обов'язкових для частини або всіх учасників відповідних міжнародних правил, найбільші торгові держави почали практикувати вживання антидемпінгових заходів як засобів захисту національних товаровиробників від несумлінної торгової практики. Перше національне антидемпінгове законодавство було прийнято в Канаді в 1904 р., за якою йшли Нова Зеландія (1905), Австралія (1906), США (1921) і Великобританія (1921). Перші десятиріччя використання антидемпінгових заходів різними торговими державами характеризувалися великою кількістю проблем, пов'язаних, перш за все, з тим, що вживання антидемпінгових заходів базувалося на використанні незіставних один з одним національних законодавств. В цих умовах стала очевидною необхідність створення міжнародної правової основи визначення демпінгового імпорту і антидемпінгових процедур. Саме тому в 1947 році під час укладання Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, демпінг було визнано на міжнародному рівні загрозою для відкритого ринку. А у 1994 році в ході Уругвайського раунду переговорів ГАТТ, була розроблена Угода про демпінг, що розвинула положення статті 6 ГАТТ.

На сьогоднішній день основними елементами антидемпінгового законодавства є зазначена стаття ГАТТ і Міжнародний антидемпінговий кодекс, прийнятий на Женевській конференції ГАТТ у 1967 році. Останній регламентує процедуру встановлення і доведення факту демпінгу, а також способи компенсації збитків потерпілим фірмам і порядок використання антидемпінгового мита.

ВТО визнає товар об'єктом демпінгу тоді, коли «він вводиться в торговельний обіг іншої країни за цінами нижчими, ніж нормальна вартість даного продукту». Така практика засуджується, якщо вона заподіює серйозну шкоду існуючому національному виробництву або створює загрозу її заподіяння, а також, якщо вона суттєво гальмує створення та (або) розширення відповідного національного виробництва. Ціна товару, що ввозиться на митну територію даної країни, вважається нижчою за його нормальну вартість, якщо вона: -- по-перше, нижча від ціни, за якою зазвичай реалізуються аналогічні (подібні) товари, призначені для споживання в країні-експортері; -- по-друге, у разі відсутності такої ціни, якщо ціна імпортного товару або менша за найвищу ціну, що зазвичай встановлюється на аналогічні товари, які експортуються до будь-якої третьої країни, або менша від вартості виробництва даного товару в країні походження з урахуванням загальноприйнятих витрат реалізації та прибутку. Стаття VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі вимагає при порівнянні цін враховувати умови реалізації товарів в обох країнах, різницю в оподаткуванні та інші фактори, що впливають на рівень цін. І останнє, у випадку, коли в ході розслідування ґрунтовно доведено наявність факту демпінгу, країна, якій заподіяна шкода, може застосовувати антидемпінгові заходи у формі спеціального антидемпінгового мита, яке накладається на відповідні товари країни-порушника на термін до 5 років. Слід додати, що ВТО вважає демпінгом також таку торговельну практику експортерів, для якої не характерна суттєва різниця відповідних внутрішніх та зовнішніх цін, але її наслідки аналогічні «класичному» демпінгу. Так, згідно з додатком до Статті VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі демпінг ділиться на декілька категорій, а саме:

а) прихований демпінг: він має місце тоді, коли імпортер реалізує товар дешевше, ніж придбав його в експортера, з яким він має тісні зв'язки, та дешевше порівняно з його ціною в країні-експортері. Іншими словами, в основі демпінгу лежить трансфертне ціноутворення;

б) непрямий демпінг: коли товар імпортується через третю країну, в якій його ціна не вважається демпінговою;

в) вторинний демпінг: цьому випадку мова йде про експорт товару, при виробництві якого використані компоненти, імпортовані за демпінговими цінами.

Демпінг розглядається ВТО як суто економічне правопорушення, суть якого полягає у зумисній реалізації іноземним виробником прямо чи опосередковано товару за ціною нижче нормальної вартості з метою заподіяння матеріальної шкоди національним виробникам аналогічних товарів. При цьому варто зазначити, що продаж товару дешевше за середні традиційні ціни, але дорожче його собівартості не вважається демпінгом за правилами ВТО.

Таким чином, зниження цін за рахунок підвищення ефективності виробництва не кваліфікується як демпінг, що свідчить про прагматично-поміркований підхід Світової організації торгівлі до проблеми демпінгу в міжнародній торгівлі.

Крім того, визнаючи право країни на антидемпінгові заходи, ВТО вимагає, щоб боротьба з демпінгом велася винятково шляхом застосування спеціального антидемпінгового мита, величина якого не повинна перевищувати різниці між нормальною та експортною ціною товару.

Положення Угоди Світової організації торгівлі зі застосування статті VI (анти-демпінг) Стаття VI ГАТТ забезпечує право зацікавлених сторін застосовувати антидемпінгові заходи, тобто заходи проти імпорту товару за експортною ціною нижче її "нормальної вартості" (як правило ціна товару у внутрішньому ринку країни-експортера), якщо такий демпінговий імпорт спричинює шкоду галузі вітчизняного виробництва країни-імпортера. Більш детальні правила щодо застосування таких заходів закріплені в Антидемпінговій Угоді укладеній в кінці Токійського Раунду 1979 року. Переговори протягом Уругвайського Раунду призвели до перегляду та внесенням змін і доповнень до даної Угоди. Зокрема, переглянута Угода містить більш чіткі та детальні положення щодо методу визначення наявності демпінгу товару (критерієм є заподіяння шкоди демпінговим імпортом галузі вітчизняного виробництва), процедури порушення та проведення антидемпінгового розслідування, застосування та тривалість антидемпінгових заходів. На додаток, нова Угода пояснює роль Органу врегулювання суперечок (далі ДСБ) щодо дій компетентних органів держав-членів. Що стосується методології визначення чи товар експортується за демпінговою ціною, Угода додає досить специфічні положення про критерій розподілу витрат коли експортна ціна порівнюється з "конструйованою" нормальною вартістю, та положення забезпечення чіткого порівняння між експортною ціною та нормальною вартістю товару не створюючи або впливаючи на демпінгову маржу.

Угода посилює вимогу щодо країни-імпортера довести чіткий причинний зв'язок між демпінговим імпортом та шкодою галузі вітчизняного виробництва. Перевірка демпінгового імпорту щодо відповідної галузі виробництва повинна включати оцінку всіх економічних факторів, що впливають на стан даної галузі виробництва. Угода підтверджує існуюче визначення галузі вітчизняного виробництва. За незначними винятками "галузь вітчизняного виробництва" означає вітчизняних виробників аналогічних товарів у цілому або до тих із них, чий сукупний випуск цих товарів становить значну частку загального вітчизняного виробництва. Чітко визначені процедури були закріплені щодо порушення та ведення антидемпінгових розслідувань. Також представлені умови для забезпечення можливостей всіх зацікавлених сторін надати докази. Положення застосування попередніх заходів, використання цінових зобов'язань в антидемпінгових розслідуваннях та тривалість антидемпінгових заходів були доповнені. Покращення існуючої Угоди полягає в доданні положень, згідно з якими антидемпінгові заходи повинні закінчуватись після 5 років їх застосування, якщо тільки не буде визначено, що закінчення дії заходів ймовірно призведе до продовження або поновлення демпінгу та шкоди.

Дане положення вимагає негайного закінчення антидемпінгового розслідування у випадках, коли компетентні органи визначили, що демпінгова маржа складає de minimis (якщо різниця, яка виражена в процентному відношенні до експортної ціни, менша 2 відсотків) або обсягом демпінгового імпорту можна знехтувати (якщо обсяг імпорту з конкретної країни становить менше 3 відсотків імпорту аналогічного товару країною-імпортером). Угода вимагає негайного та детального повідомлення про всі попередні чи остаточні антидемпінгові заходи Комітету з антидемпінгової практики. Угода надає сторонам можливість консультацій з будь-яких питань щодо виконання Угоди або реалізації її цілей, і вимагає створення комісії для розгляду суперечки.

Як відомо, Україна прагне приєднання до ГАТТ/ВТО. Процедура приєднання до ВТО складна і тривала. Мета - ефективна інтеграція України в світову економіку. Це глобальна задача. Більш конкретна - отримання кращих і недискримінаційних умов доступу українських товарів і послуг на світові ринки, сприяння розвитку експорту і забезпечення достатнього ступеня захищеності вітчизняних виробників в умовах ринкової економіки на основі використання норм і правил, діючих у ВТО як всесвітньої міжнародної організації.

Країни, що входять у Всесвітню торгову організацію (ВТО), в другому півріччі 2003 роки ініціювали 115 антидемпінгових розслідувань. Як свідчать матеріали ВТО, цей показник майже на 31% менше показника аналогічного періоду 2002 року (161 розслідування).

Розслідування в другому півріччі ініціювалися 14 країнами проти 30 держав і територій. Найактивнішою, як і в 2002 році, була Індія (почато 33 розслідування). США почали 21 розслідування, Китай - 11. Суб'єктом розслідувань частіше за все ставав експорт з Китаю (30 разів), США (12), ЄС, Японії (по 8), Індії і Південної Кореї (по 7). Росія за підсумками II півріччя 2003 року вибула із списку самих переслідуваних експортерів (рік тому РФ ділила третє місце з США і Таїландом).

Серед окремих груп товарів по кількості антидемпінгових розслідувань лідирує продукція хімічної промисловості (31), на другому місці - продукція сталеливарної промисловості (29), на третьому - пластмаси (16). За підсумками розслідувань в другому півріччі 16 країн ВТО ввели 107антидемпінгових заходів проти 113 в той же період 2002 року. Лідером по кількості схвалених антидемпінгових заходів з показником 32 є Індія. Китай більше всіх - 22 рази - ставав об'єктом антидемпінгових заходів.

Розділ II. Демпінг і антидемпінг у зовнішньоекономічній діяльності вітчизняних підприємств