Зовнішньоекономічна діяльність України – демпінг і антидемпінг

На російському ринку під обмеження в результаті антидемпінгових і спеціальних розслідувань потрапили українські карамель, крохмальна патока, картопляний і кукурудзяний крохмаль, оцинкований прокат.

За останні 8 років країна втратила від антидемпінгових розслідувань від одного до півтора мільярдів доларів. Лише торік, за оцінками митників, 35% українського експорту підлягали антидемпінгу. Результатом останнього процесу стало запровадження Єврокомісією у лютому антидемпінгового мита на імпорт українських труб у розмірі 38, 5%. Сам процес ініціювали європейські виробники труб, яким три українських заводи своїми дешевими цінами збивали бізнес. Відтоді експорт труб у Європу майже припинився.

Антидемпінгові процеси ще дотепер сприймаються більшістю українських підприємств як щось небувале. Насправді, лавина захисних заходів проти вітчизняних експортерів - нормальна реакція світової економіки на зростаючу присутність українських товарів.

Можна виділити декілька основних причин, які дозволяють іноземним виробникам звинувачувати українські підприємства в демпінгу: 1) не всі країни визнають українські підприємства за працюючі в ринкових умовах. 2) незнання українськими експортерами законодавства країн, які проводять розслідування, не дозволяє кваліфіковано захищатися без залучення адвокатських контор;

4) не завжди вчасно приходить інформація про початок розслідування, особливо з країн Латинської Америки, де у нас немає торгових представництв. В результаті ми одержуємо інформацію про початок розслідувань з великим спізненням, і участь в ньому стає неможливою. 5) українська продукція об'єктивно не може продаватися за тією ж ціною, що і продукція економічно розвинених країн, таких як Японія або США; 7) "низькотехнологічний" характер експорту. Найчастіше в світі антидемпінгові процеси збуджуються проти поставок чорних металів, хімічної продукції і пластмас.

До того ж, Україна ще дотепер не знаходиться ні в одній крупній міжнародній торговій організації. Хоча навіть членство у ВТО, як показує світова практика, від антидемпінгових процесів не рятує.

Заниження цін на продукцію, що вивозиться, продавцю вигідне - так він менше платить до держбюджету, виникає можливість для приховування валютної виручки за рубежем. Правда, не завжди за такою ситуацією криється злий намір. Товаровиробників часто підводить недолік вивіреної інформації про наявність платоспроможних споживачів їх продукації за кордоном. Користуючись цим, безліч посередницьких структур диктують свої ціни і вигідні для них об'єми товарообігу. А у разі початку антидемпінгового розслідування вони вмить кидають українських товаровиробників напризволяще і просто перепрофілюються на товар іншої держави.

На думку фахівців СБУ, антидемпінгові розслідування провокуються і вельми поширеними так званими реекспортними поставками, суть яких полягає в тому, що фірми, котрі купляють металопродукцію безпосередньо у підприємств-виробників для її продажу на внутрішньоукраїнському ринку, вмудряються одержати ліцензії на реалізацію її за рубіж без узгодження з товаровиробником. При цьому нерідко закупівлі проводяться по взаємозалікових схемах, що зрештою дозволяє комерційним структурам реалізовувати продукцію за цінами навіть нижче, ніж у виробника. Таким чином на ринок будь-якої країни викидається дешевий метал, а у обурених іноземних виробників, що порівнюють цю ціну з середньою по Україні, з'являється вагомий аргумент проти українських металургів.

Оцінка зовнішньоекономічних договорів ряду крупних вітчизняних підприємств показала, що у більшості контрактів навіть не передбачалися штрафні санкції для трейдерів за зміну ними вказаних в підписаних контрактах регіонів поставки продукції. З представлених статистичних матеріалів тільки митниці США виходить, що на ринок США трейдерами були поставлені десятки тисяч тонн української металургійної продукції, що призначалася не для нього. Хтось одержав чималий прибуток, а Україна вимушена спокутувати чужі гріхи.

Важливо, що у Служби безпеки України і Міжвідомчої комісії із питань антидемпінгових розслідувань відносно експорту товарів українського виробництва немає розбіжностей із цього приводу. Тяжкість антидемпінгових санкцій повинна лягати на несумлінного трейдера, йому належить відшкодовувати збитки, до нього у разі некоректної торгівлі повинен застосовуватися режим індивідуального лицензуівання, накладатися штрафи за реекспорт...

СБУ надає органам виконавчої влади попереджуючу інформацію про схильність окремих вітчизняних товаровиробників до ризикованого експорту за демпінговими цінами, допомагає крупним підприємствам-експортерам високоліквідної продукції визначитися в стихії світового ринку, вносить пропозиції в МЗЕЗіТ для ухвалення рішення про спеціальні санкції щодо ненадійних трейдерів.

Крім того, прагне попередити спроби іноземних держав використовувати антидемпінгові розслідування проти українських товаровиробників як важіль тиску на Україну при її входженні в світові і європейські економічні інститути.

Перший же антидемпінговий розгляд, в якому фігурували українські металовиробники (йшлося про поставки листової вуглецевої сталі МК «Азовсталь» до Канади в 1993 році), був з тріском програний українською стороною. Цей факт послужив сигналом до економічної атаки для інших країн, що накопичили на той час претензії до України.

Всі проблеми, які висвітив той процес, актуальні і зараз. Це відсутність досвіду міжнародної торгівлі, дефіцит кваліфікованих консультативних послуг і нескоординована державна стратегія в області експортних цін на продукцію чорної металургії.

Знос основних виробничих фундацій в металургії у нас дуже високий, і низький рівень технології. Ми не можемо проводити продукцію за світовими стандартами. Тому не можемо поставляти її на світові ринки за тією ж ціною, що Японія або ЄС -- її просто ніхто не купуватиме. Але формально український металопрокат продається під тими ж кодами, що і американський, тільки за набагато більш низькою ціною. Для американців це мотив зайвий раз нас дорікнути в демпінгу.

Отже, з вищепереліченого ясно, що проти України були і проводитимуться розслідування, які ставлять українських виробників в нерівне положення з місцевими виробниками.

За великим рахунком, відбитися від антидемпінгових розслідувань в світі не вдається нікому. Кращий спосіб перемогти в антидемпінгових розслідуваннях - це виключити причини, які до них приводять. Для України ця проблема є дуже актуальною.

Для успішнішої участі українських суб'єктів господарської діяльності в антидемпінгових розслідуваннях слід ретельно вивчити міжнародне законодавство, усунути суперечності у внутрішньому законодавстві України.

Однак, уряд, нажаль неспроможний захистити власний ринок.

За роки незалежності України кількість випадків, коли проти неї іноземні компанії і уряди інших країн висували звинувачення в нечесній торговій практиці, наближається до ста. Практично у всіх таких випадках були застосовані штрафні санкції у формі підвищення ввізного мита.

Про пасивність української сторони в антидемпінгових позслідуваннях свідчить той факт, що коли відносно українського і казахстанського прокату було збуджено ще в кінці 2001 р. антидемпінгове розслідування Казахстан заявив про намір добровільно самообмежити експорт, тому введення санкцій проти цієї країни було відкладено. Українська ж сторона відмовчувалася, не налякало її і введення попереджувальної 30% мита на імпорт оцинкованої сталі в кінці минулого року строком на чотири місяці. Тому покарання стало неминучим.

Якщо говорити про останні факти, то в травні 2003 р. Таїланд повідомив про введення антидемпінгового мита на імпорт гарячекатаної сталі з 14 країн, зокрема, з України.

В травні цього року введена 24,3% антидемпінгове мито на ввезення до Росії українського оцинкованого прокату. Вперше російське антидемпінгове розслідування проти України завершилося реальним вживанням санкцій.

Неефективність політики України в сфері міжнародної економічної інтеграції. Слабка інтеграція в міжнародні економічні структури серйозно обмежує присутність нашої країни на пріоритетних для неї ринках. Відсутність членства в системі ВТО позбавляє Україну можливості використовувати міжнародні механізми регулювання торгових режимів, у т.ч. у торгових суперечках. Проти нас застосовуються особливі правила при визначенні рамкових умов проведення антидемпінгових розслідувань.

Проте Україні вдалося захистити свою продукцію в: Індії -- відносно квадратної заготівки; Литві -- відносно нітрату амонію, асбестоцементних листів; Угорщині -- відносно деяких видів металопродукції; Словаччині -- відносно прокату; Тайвані і Таїланді -- відносно гарячекатаного плоского прокату. Вдалося відстояти наші інтереси в Канаді, під час розслідувань відносно поставок металопродукції.

Розділ III. Активізація участі вітчизняних підприємств в антидемпінгових процедурах

У зв'язку з тим, що поки більшість потерпілих металургійних і хімічних підприємств намагається компенсувати втрату ринків збуту шляхом експансії на Близький Схід, до Туреччини, Китаю, Латинської Америки, географія антидемпінгових і спеціальних розслідувань розширятиметься разом з українським експортом. Серйозну загрозу для українських металургійних підприємств представляє і США. Зокрема, на думку адміністрації Джорджа Буша, металургійна промисловість США знаходиться в небезпеці через постійне зростання імпорту сталі.

Подальші антидемпінгові розслідування проти українських виробників металургійної продукції викликані рядом причин:

Україна не є членом ГАТТ/ВТО,

визнання України країною з неринковою економікою,

відсутність внутрішнього ринку збуту і різке зростання експорту металургійної продукції,

відсутність у відповідь розслідувань щодо країн, котрі ініціювали розслідування проти українських виробників,

відсутність чіткої протекціоністської політики,

новизна законодавства по захисту національного виробника, відсутність досвіду і висококласних фахівців в області торгових суперечок.

Негативний вплив є і у тому, що при збуті продукції українські підприємства зробили акцент на зниження ціни, а не на підвищення якості продукції.

Постійний тиск конкурентів відчувають також виробники хімічної, легкої і харчової промисловості. Розраховувати на те, що країни - лідери світової промисловості почнуть сприймати Україну як рівного партнера, теж не доводиться. Практика розслідування в іноземних державах звинувачень українських експортерів в демпінгу показує, що у ряді випадків такі звинувачення стали результатом незнання експортером умов місцевого ринку, рівня конкуренції, рівня світових цін, та і просто незнання антидемпінгового законодавства країни імпорту.

Для запобігання подальших антидемпінгових розслідувань проти українських суб'єктів ЗЕД, необхідно здійснити низку заходів, найважливіші з яких:

1) вступ України в ГАТТ/ВТО і регіональні торгові союзи, підготовка двосторонніх угод;

2) використання антидемпінгового законодавства як у відповідь санкції на розслідування проти українських підприємств;

3) координація певних комерційних і інших інтересів і зусиль крупних трейдерів і споживачів українського металу в країнах-споживачах, організація системи лобіювання інтересів українських підприємств на макрорівні; 4) залучення крупних інвесторів з країн-споживачів нашої металопродукції до участі в проектах по модернізації і приватизації металургійних підприємств, сприяння просуванню вітчизняного капіталу на ринки країн-імпортерів;

5) узгодження зусиль вітчизняних підприємств в організації постійної присутності їх торгових представників на певних ринках збуту із залученням до цього можливостей державних інститутів по організації широких зв'язків з місцевими державними і недержавними структурами, проведення рекламних кампаній, симпозіумів, зустрічей і т.ін.;

6) координація об'ємів поставок на певні географічні ринки збуту спільними зусиллями вітчизняних виробників і трейдерів;

7) необхідно поставити на наукову основу прогнозування виникнення антидемпінгових процедур, що можливо прораховувати шляхом аналізу динаміки внутрішнього виробництва, попиту, споживання, експорту з урахуванням даних про потужності і номенклатуру продукції металургійних підприємств, що будуються і вступають в експлуатацію, розглядаючи все це у взаємозв'язку з прогнозами розвитку світової, регіональної і галузевої економіки.

Щоб уникнути антидемпінгових розслідувань, конче потрібно у першу чергу розвивати внутрішній ринок. Внутрішнім ринком в Україні сьогодні ніхто не займається, а отже, нема змоги збалансувати внутрішнє споживання й експорт. На державному рівні слід виборювати право вважатися країною з ринковою економікою, що дозволить уникнути дискримінації при антидемпінгових розслідуваннях.

Ще однією прерогативою держави має стати налагодження взаємовигідних двосторонніх торговельних відносин з різними країнами світу, участь у міжнародних торговельно-економічних організаціях. Крім ГАТТ/ВТО, на вступ до якої Україна подала заяву ще 1993 року, варто подбати й про членство в інших міжнародних та регіональних альянсах (наприклад, якщо йдеться про металопродукцію, то це - Американський або Латиноамериканський інститути чавуну й сталі), які мають значні можливості лобіювати інтереси виробників металопродукції на світовому ринку.

Запобігти антидемпінговим розслідуванням можна й на рівні окремих підприємств, подбавши про маркетинг (моніторинг кон'юнктури, аналіз та прогноз місткості ринку, продумана та гнучка цінова політика, вивчення та оцінка дій конкурентів тощо).

Дуже важливо для підприємства-експортера організувати ефективну систему збуту продукції на зовнішніх ринках. Наразі в металургійній галузі таких прикладів небагато. Один з них - МК "Азовсталь", який створив за кордоном мережу представництв, сервісних центрів тощо. А ВАТ "Донецький металургійний завод" співпрацює з потужним трейдером MetalsRussia, який не лише реалізує продукцію донецьких металургів на світовому ринку, але й став стратегічним інвестором підприємства. Обидва варіанти забезпечують вітчизняним експортерам мінімальну залежність від випадкових та недобросовісних посередників.

Для того, щоб не стати об'єктом антидемпінгового розслідування, підприємству потрібно:

Налагодити контакти з вітчизняними відомствами, причетними до процедури антидемпінгових розслідувань: Мінпромполітики, МЗЕЗторгом, МЗС, посольствами та торговельними представництвами України за кордоном тощо.

Стати членом національних, регіональних, міжнародних об'єднань виробників товарів. Використовувати їх вплив для формального та неформального вирішення антидемпінгових проблем.

Співпрацювати з об'єднаннями імпортерів української продукції, використовувати їх вплив на антидемпінгові служби для лобіювання власних інтересів.

Запровадити систему аналізу та прогнозування ситуацій, пов'язаних з виникненням антидемпінгових процедур, аби завчасу їх уникати.

Посилити координацію дій, щоб уникати невиправданої конкуренції при експорті аналогічної продукції на одні й ті самі (або наближені за умовами збуту) зовнішні ринки.

Переглянути методологію експортного ціноутворення, налагодити власну системи збуту товарів за кордон, встановити стабільні зв'язки з надійними партнерами по зовнішньоторговельних операціях, відмовитись від послуг трейдерів-"піратів".

Отримати міжнародні сертифікати якості, поліпшити упаковку тощо, аби усунути фактори, що спричиняють зниження експортної ціни товару.

Підприємство із самого початку повинне дотримуватися політики стабільних цін на зарубіжному ринку, що не тільки гарантує його захист від антидемпінгових обмежень, але і дозволить збільшити рентабельність експортних продажів. Для того, щоб мінімізувати ризик, необхідно проаналізувати (і, якщо необхідно, виправити) співвідношення між внутрішніми цінами (або загальними витратами) і експортними, надавши особливу увагу наслідкам, які можуть бути викликані різким збільшенням експорту, рівно як і великими експортними об'ємами, оскільки вони можуть завдати шкоди іноземної промисловості.

Експортні служби компаній повинні мати в розпорядженні інформацію про основи торгового законодавства країни експорту і бути обізнаними про їх цінову політику і політику витрат. Сюди входять і знання про перепродажні ціни, що використовуються посередниками при покупці продукції українських підприємств.

Експортерам необхідно постійно проводити моніторинг ринків збуту, надаючи особливу увагу ціновим показникам на аналогічний товар місцевих виробників, коректувати співвідношення цін на внутрішньому і зарубіжному ринках.

Важливо відстежувати законодавство країни збуту в частині вживання антидемпінгових або компенсаційних заходів проти виробників аналогічного товару, що походить з третіх країн, звести до мінімуму поставки продукції по бартеру, а також її виробництво на давальницькій сировині.

МЗЕЗіТ проводить моніторинг ситуації, яка складається на зовнішніх ринках відносно товарів, що поставляються українськими виробниками. На його підставі рекомендується експортерам відкоригувати маркетингову політику на зовнішніх ринках, але, на жаль, через нерозуміння або з інших причин виробники-експортери не завжди прислухаються до цих порад. Так, наприклад, Мінестерство попереджало виробників карамелі і рекомендували їм змінити маркетингову політику на російському ринку. У результаті було почато спеціальне розслідування і введено тимчасове мито в розмірі 21%.

ВАТ “Запоріжсталь” рекомендували активніше брати участь в антидемпінговому розслідуванні, що проводиться канадськими компетентними органами відносно поставок гарячекатаного рулону, але виробник не прислухався. В серпні минулого року на цю продукцію була введено антидемпінгове мито в розмірі 62,9%, хоча шанси довести відсутність демпінгу були.

На жаль, багато експортерів не розуміють, що не можна ефективно захищатися від антидемпінгових заходів, коли в таких розслідуваннях беруть участь лише державні органи. Адже основна ідея, на якій базуються міжнародні норми по захисту внутрішніх ринків від демпінгового або субсидиарного імпорту -- це невтручання держав в конкурентну боротьбу за ринки збуту. У всьому світі, в основному, цим займаються самі підприємства. Безумовно, уряди всіх країн стежать і лобіюють інтереси своїх експортерів в антидемпінгових розслідуваннях за умови, що вони самі активно захищають свої інтереси.

Якщо ж проти підприємства уже порушено антидемпінгове розслідування, то воно має:

Негайно реагувати на повідомлення про антидемпінгові санкції: листуватися з антидемпінговою службою, не зволікати з відповідями на опитувальники тощо.

Скоординувати власні зусилля з державними відомствами, через асоціації, об'єднання імпортерів продукції впливати на органи розслідування. Залучити юристів для захисту своїх інтересів у іншій державі.

Вимагати індивідуального підходу до підприємства, наголошуючи на вирішальному значенні виробничих факторів у формуванні експортних цін, які визнано демпінговими. Використати вплив урядових структур для визнання права України загалом або конкретної галузі її економіки називатися ринковими.

Підготувати матеріали з залученням відомих експертів (бажано міжнародних) про те, що конкретні експортні поставки не завдали шкоди національній промисловості та окремим підприємцям країни імпорту.

Якщо антидемпінгова процедура спричинена діями трейдера, спробувати вчинити тиск на нього, використовуючи контрактні антидемпінгові застереження, аби відшкодувати заподіяні збитки.

Перевести антидемпінгове розслідування на міжурядовий рівень, залучивши до нього як владні структури, так і міждержавні комісії та комітети з торговельно-економічного співробітництва.

За посередництвом урядових структур застерегти антидемпінгові служби країни-імпортера, яка зініціювала розслідування, про можливість контрзаходів України для захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції.

Ініціаторами початку антидемпінгових розслідувань, як правило, є асоціації виробників тієї або іншої продукції. Постійні контакти з їх представниками українських фахівців дозволять останнім вчасно одержувати відомості про можливу подачу місцевими фірмами заяв про початок антидемпінгових розслідувань і, відповідно, робити превентивні дії з тим, щоб запобігати збудженню справ, у разі потреби вносити корективи в експортну політику і ін.

На етапі початку антидемпінгового розслідування українським експортерам рекомендується:

укласти контракт з юридичною компанією про захист інтересів підприємства;

направити до органу, котрий проводить розслідування, лист про готовність співробітничати на всіх його етапах;

запитати не конфіденційну версію заяви місцевих виробників про початок процедури розслідування;

створити на підприємстві робочу групу, що включає головного бухгалтера, юриста і співробітника відділу маркетингу, для підготовки відповідей на антидемпінговий запитальник;

сумісно з юридичною компанією підготувати коментарі і пропозиції щодо вибору аналогової країни для визначення "нормальної вартості" товару;

чітко дотримувати тимчасові рамки представлення запрошуваної інформації.

Доцільно клопотати перед органом, що проводить розслідування, про проведення слухань з участю юридичної компанії і співробітників українського посольства в даній країні, а також організувати кампанію, яка б продемонструвала відсутність "місцевого" інтересу до введення антидемпінгових санкцій на продукцію підприємства з боку її імпортерів і кінцевих споживачів.

Після введення тимчасових антидемпінгових заходів підприємствам-експортерам рекомендується спільно з юридичною компанією підготувати і направити свої коментарі щодо їх правомірності. Крім того, слід оцінити доцільність ухвалення на себе добровільного цінового зобов'язання і у разі потреби отримання відповідних гарантій з боку уряду України.

Якщо певні заходи вже введені, можливі апеляція в судові інстанції або вимогу про перегляд справи. Перегляд ініціюється, коли в результаті зміни умов діючі заходи не нейтралізують демпінг і/або заподіяний збиток.

Після введення антидемпінгових санкцій українським експортерам рекомендується спільно з юридичною компанією оцінити правомірність введення остаточних антидемпінгових заходів і можливість напряму позову до відповідних судових органів.

Таким чином, оптимальною лінією поведінки українських експортерів на зовнішніх ринках є недопущення фактів демпінгу як таких. Набагато простіше запобігти початку антидемпінгового розслідування, ніж уникнути введення відповідних заходів. Достатньо великі можливості для цього дає неухильне виконання процедури розслідування, в першу чергу термінів надання запрошуваної інформації.

В ході розслідування для кращого захисту інтересів товаровиробника логічним є використання можливостей спеціалізованої юридичної компанії. Запрошувані при цьому суми складають десятки тисяч доларів, проте втрати від введення антидемпінгових заходів набагато більш серйозні, особливо з урахуванням тривалості дії цих заходів.

Вітчизняним виробникам необхідно активно застосовувати існуючу світову практику вживання заходів захисту:

1. При проведенні переговорів з іноземним контрагентом-імпортером про укладення довгострокового експортного контракту на поставку товарів в крупних об'ємах доцільно заздалегідь ознайомитися з антидемпінговим законодавством країни ввезення даного товару. 2. При здійсненні експортних операцій на постійній основі експортер повинен проводити розумну цінову політику. Не можна допускати вживання низьких цін, що можуть послужити підставою для визнання демпінгу. 3. Якщо виникає загроза антидемпінгового розслідування, то експортеру бажано домовитися з конкурентами і вжити необхідних заходів, щоб не допустити розслідування. З цією метою слід також використовувати авторитет і вплив імпортера, включаючи отримання від нього необхідної комерційної і правової інформації. Якщо проти підприємства вже збуджено антидемпінгове розслідування, то послідовність дій для мінімізації втрат від такого розслідування можна розбити на наступні етапи:

Етап перший. Рішення про проведення спеціального розслідування. Після отримання інформації про початок антидемпінгового розслідування необхідно ухвалити стратегічне рішення - брати участь в ньому чи ні. Якщо явно ясно є видимим програш або, що цей ринок не є для підприємства стратегічним на подальші п'ять років, тоді немає необхідності брати участь в розслідуванні. Якщо підприємство вирішило брати участь в процесі, то потрібно оперативно сповістити про це компетентні органи по розслідуванню. Після цього підприємству повинні надати пакет необхідних документів, у тому числі, так званий запитальник.

Етап другий. Підготовка і подача документів. Запитальник є одним з ключових документів в розслідуванні, зокрема, на його підставі розраховується демпінгова маржа і розмір заподіяних збитків, тому відповідати на нього потрібно дуже акуратно. Не менше важливим документом є коментар про завданого збитку. В ньому надається інформація про економічний стан заявників, рівень їх виробництва і продажів, об'єм прибутку. На підставі цієї інформації робиться висновок про негативний вплив імпорту на внутрішніх виробників.

Етап третій. Введення попереднього мита. Всі надані документи перевіряють аудитори, які при бажанні навіть можуть відвідати підприємство. Попереднє рішення може бути ухвалене на підставі наданих документів в строк від двох до шести місяців з початку розслідування. Після того, як документи будуть перевірені, протягом 60 днів компетентний орган ухвалює попереднє рішення. У разі ухвалення несприятливого рішення, необхідно проаналізувати всі подані і розглянуті документи і спробувати знайти помилки, як власні, так і опонентів. Свої помилки необхідно спробувати виправити, а помилки супротивників треба використовувати для досягнення своїх цілей. Крім того, необхідно перевірити ще раз інформацію про завданого збитку. На цьому етапі можна підписати світову угоду про припинення розслідування, в якому будуть зафіксовані деякі поступки як з боку експортера, наприклад, добровільне обмеження поставок, так і з боку заявників (відмова від продовження розслідування). В цей період не перешкодить політична підтримка, в розумних межах, з боку держави.

Етап четвертий. Ухвалення рішення про введення мита. Як правило, рішення ухвалюється на строк до п'яти років і спричиняє за собою введення високих мит. Легальних можливостей чинити опір рішенню практично немає, окрім як переглянути.

Навряд чи сьогодні можна дати однозначну відповідь на питання чи слід країнам вдаватися до антидемпінгу. Інколи закріплені в законодавстві визначення демпінгу не можуть бути керівництвом для прийняття зважених рішень про те, чи має місце демпінг або ні, та чи в інтересах суспільства введення контролю над імпортом. Антидемпінговий процес може взагалі вийти з під контролю і стати значною силою, що протидіє лібералізації торгівлі, тому що все нові антидемпінгові заходи стають визначальними і емоційно привабливими в торговій політиці країни як головний засіб протидії конкуренції з боку іноземних фірм.

Список використаної літератури

"Economic Effects Antidumping and Countervailing Duty Orders and Suspension Agreements", U.S. International Trade Commission

"Economic Effects Antidumping and Countervailing Duty Orders and Suspension Agreements", U.S. International Trade Commission

Борисов Г.К. Міжнародне митне право. М., 1997. З. 25.

Дюмулен И. Торгово-политическая система ГАТТ: принципи, правові норми, правила//Внешняя торгівля - 1993.-№7-8.-С.39-50.

Зовнішньоекономічна діяльність. Збірник наукових праць. Донецьк: КП "Регіон", 1998 -292 з.

Киреев А.П. Міжнародна економіка. В 2-х ч. - ч.1.Международная мікроекономіка. Уч. допомога для вузів. - М.: 1997. - 416 з.

Козырин А.Н., Шепенко Р.А. Конкуренція на міжнародних ринках і антидемпінгове регулювання. М., 1999 р. З. 22.

Крамар В. Светлый рік чорного металу.// Метал і литво України. 1997. - №4.- С.21-27

Мухина Т., "Базар на зовнішньому ринку" // Підсумки №28 (214), 30 жовтня 2001

Поручник А.М. Інтеграція України в світове господарство. -К.:КГЭУ, 1994.

Потапов И.С. Зовнішня торгівля капіталістичних країн. М., 1973. З. 116.

Про вживання остаточних антидемпінгових заходів відносно імпортних поставок ламп електричних до України походженням з Російської Федерації: Наказ Міністерства економіки України від 1 червня 2001 року N 117//Урядовый кур'єр №56 от17.06.2001г.

Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо експортних поставок електроенергії до Болгарії, Республіки Молдова, Республіки Польща, Румунії, Словацької Республіки, Чеської Республіки та Угорської РеспублікиРішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №ПЕКЛО-12/2000/52-45.

Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту: Закон України від 22.12.1998// Урядовій кур`єр.-№31-32.-18 лютого 1998 року.

Про захист національного товаровиробника від імпорту, що субсидується: Закон України від 22.12.1998// Урядовій кур`єр.-№31-32.-18 лютого 1998 року.

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України от16.04.1991//ВВР 1991,№29

Про продовження терміну вживання попередніх спеціальних заходів щодо імпорту до України харчової соди походженням з Російської Федерації: Рішення Міжвідомчої комісії по міжнародній торгівлі від 10.05.2002 N СП-39/2002/52-46 //Урядовий кур'єр №40 от17.05.2002г.

Рибалкин Міжнародні економічні відносини. - М., 1997 р.

Сиваков Д., "Майбутнє сталевого бізнесу", Експерт №43, 19 листопаду 2001

Юмашев Ю.М. Международно-правовые форми зовнішньоекономічних зв'язків ЕЕС. М., 1989. З. 54.

Размещено на Allbest.ru