Зовнішньоекономічна діяльність України – демпінг і антидемпінг

2.1 Національний Антидемпінговий кодекс

В нашому рідному законодавстві термін «демпінг» вперше з'явився в Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991, де визначено, що «демпінгом є ввезення на митну територію країни імпортного товару за ціною, нижче за зіставну ціну на подібний товар в країні експорту, що завдає збитку національному товаровиробнику подібного товару». В такому ж юридичному значенні вживається це поняття і в подальших законодавчих актах, зокрема в Законі «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998.

На сьогодні державно-правове обмеження демпінгу зводиться до регулювання цін на товари, що імпортуються до України, для захисту власного виробника такої продукції і до встановлення мінімальних рівнів індикативних цін на деякі види продукції, що експортуються з України, а також до деяких інших заходів з метою запобігання антидемпінгових переслідувань українських суб'єктів підприємницької діяльності за межею.

В основу Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (далі - Закон) покладені основні принципи Угоди "Про застосування статті VI Генеральної Угоди з Тарифів і Торгівлі 1994 року", що містить положення про порядок застосування антидемпінгових заходів щодо країн - членів ВТО.

У Законі демпінг визначається як ввезення на територію України товару за цінами, що нижче порівняльної ціни на подібний товар у країні експортера, що може завдати шкоди національному товаровиробнику подібного товару. Закон визначає механізм захисту національного товаровиробника від імпортних поставок з інших країн, митних або економічних союзів, що є об'єктом демпінгу. Він регулює порядок порушення і проведення антидемпінгових розслідувань, а також застосування антидемпінгових заходів.

Не врахування фактору платності у визначенні операції продажу може привести до того, що під антидемпінгове розслідування може потрапити гуманітарна або технічна допомога, що надходить в Україну, операції дарування. Визначення операції продажу дозволяє в ході розслідування для визначення нормальної вартості товару брати до уваги товари, що передаються за договорами доручення або відповідального зберігання, що, зрозуміло, не відображає реальних цін на даний товар. Закон застосовується щодо імпорту товару, що є об'єктом демпінгу, у випадку, якщо цей товар заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару. З моменту вступу України до ВТО набирає чинності пункт 2 частини 2 статті 2 Закону, що "не виключає застосування" заходів, передбачених ГАТТ 1994.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закон не виключає застосування спеціальних заходів в області сільського господарства, а також спеціальних правил, що встановлюються міжнародними договорами України, ратифікованими Верховної Радою України.

Фактично мова йде про можливість впливу, наприклад, на імпорт сільгосппродукції виходячи з двох позицій: заходами, передбаченими Законом і заходами, що передбачені або будуть передбачені в законодавстві з питань державного регулювання імпорту сільгосппродукції надалі. Це свідчить про те, що даний Закон ставить вирішення питання щодо застосування додаткових заходів у залежність від обставин, що складаються. Така невизначеність, звичайно ж, не додає Закону ясності й однозначності. Проведення антидемпінгових розслідувань покладено на Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі (далі - Комісія), Міністерство Економіки та Європейської Інтеграції України (далі - Міністерство), а також на Державну митну службу України (далі - Служба). До складу Комісії входять представники більш ніж 10 Міністерств і відомств України, у тому числі, Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України. Найважливішими функціями Комісії є: - порушення антидемпінгового розслідування; - ухвалення рішення про наявність демпінгу і пов'язаної з ним шкоди; - винесення рішення про застосування антидемпінгових заходів. Міністерство займається безпосередньо проведенням антидемпінгових процедур й антидемпінгового розслідування.

У компетенцію Міністерства входять питання, пов'язані з:

- повідомленням зацікавлених осіб про початок антидемпінгового розслідування;

- збором інформації, що стосується антидемпінгового розслідування;

- подачею звіту Комісії з результатів проведеного розслідування.

На Службу покладені функції по стягненню антидемпінгового мита і контролю за його сплатою. Міністерство порушує антидемпінгові процедури з метою встановлення фактів наявності демпінгу, а також шкоди, пов'язаної з ним. Відповідно до п. 2 ст. 38 Закону, тільки після приєднання України до ГАТТ/ВТО, Міністерство зобов'язане буде інформувати компетентні органи країни експортера про початок антидемпінгової процедури. Відповідно до Закону, 4 ініціатором антидемпінгового розслідування, як правило, виступає національний виробник.

Національним товаровиробником вважається сукупність виробників подібного імпортному товару або ті з них, сукупне виробництво яких складає основну частину сукупного обсягу виробництва цього товару в Україні. Процедура антидемпінгового розслідування починається з подання скарги. Якщо у національного товаровиробника існують докази наявності демпінгу на імпортований товар, він може подати скаргу в письмовій формі в Міністерство. Скарга повинна містити докази не тільки наявності демпінгу, але і шкоди, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між ними:

- інформацію про заявника;

- назву країни походження або експорту;

- інформацію про товар щодо якого стверджується, що він є об'єктом демпінгу;

- обсяги виробництва в Україні подібного товару;

- назву кожного відомого експортера або іноземного виробника даного товару;

- ціни, по яких імпортний товар продається для споживання на внутрішньому ринку країни походження або експорту;

- обсяги і динаміку імпорту;

- вплив цього імпорту на ціни подібного товару на ринку України;

- наслідки цього імпорту для національного товаровиробника. Антидемпінгова процедура може бути розпочата, якщо скарга від імені національного товаровиробниками буде підтримана іншими товаровиробниками, що виробляють більш 25 відсотків сукупного виробництва подібного товару в Україні. Для порушення антидемпінгового розслідування необхідно, щоб скарга була підтримана українськими товаровиробниками, сукупне виробництво яких складає не менше 50 відсотків загального обсягу виробництва подібного товару в Україні. Це положення повною мірою відповідає вимогам п. 4 статті 5 Угоди. Якщо при проведенні антидемпінгової процедури з'ясовується, що обсяги демпінгового імпорту незначні і ними можна знехтувати, то країни-учасники ВТО не застосовують до такого імпорту антидемпінгових заходів. Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону, антидемпінгове розслідування не проводиться щодо імпортера з країни-члена ВТО, якщо обсяг його демпінгового імпорту складає менше 1 відсотка від загального обсягу споживання в Україні подібного товару. Однак це за умови, що сумарний обсяг імпорту з цих країн-членів ВТО складає менше 3 відсотків від загального обсягу споживання в Україні подібного товару. Проте ця норма Закону вступає в дію тільки після приєднання України до ВТО. В Угоді зазначені обсяги складають 3 і 7 відсотків, відповідно. Таким чином, в даний час, до приєднання України до ВТО, практично будь-який обсяг демпінгового імпорту може стати об'єктом антидемпінгового розслідування. Після приєднання України до ВТО, антидемпінгові процедури не будуть застосовуватися до незначних обсягів демпінгового імпорту з країн-учасниць ВТО. Однак і в цьому випадку українське законодавство більш жорстко формулює поняття обсягу демпінгового імпорту, яким можна знехтувати. Антидемпінгове розслідування проводиться з метою встановлення фактів демпінгу і шкоди, а також застосування антидемпінгових заходів. Антидемпінгове розслідування не повинно перешкоджати накладенню мита щодо імпортного товару. Міністерство, після проведеної антидемпінгової процедури, подає звіт Комісії. Комісія приймає рішення про початок проведення розслідування за скаргою за умови, що в ній містяться достатні докази наявності демпінгу, шкоди і причинно-наслідкового зв'язку між ними. Комісія і Міністерство до порушення антидемпінгового розслідування не можуть публічно поширювати інформацію, що міститься в скарзі. У випадку ухвалення рішення про початок антидемпінгового розслідування, Міністерство зобов'язане опублікувати повідомлення про його початок у друкованому органі Кабінету Міністрів України, тобто в газеті "Урядовий Кур'єр". Міністерство повідомляє зацікавлені сторони шляхом передачі їм тексту не конфіденційного резюме скарги. У випадку, якщо число зацікавлених сторін є занадто великим, повідомлення одержують тільки компетентні органи країни-експортера. Рішення про початок антидемпінгового розслідування приймається Комісією за поданням Міністерства, як правило, у 30-денний термін з дня подачі скарги. Період проведення розслідування вибирається, як правило, терміном до одного року, але не менше шести місяців. В окремих випадках період розслідування може перевищувати один рік, але не більш ніж 15 місяців. Для порівняння, у п. 10 статті 5 Угоди граничний термін антидемпінгового розслідування визначений у 18 місяців. Міністерство, разом із повідомленням про початок антидемпінгового розслідування надсилає відомим експортерам, імпортерам, компетентним органам країн експортерів та іншим сторонам антидемпінгового розслідування, яких вважає за необхідне залучити до участі в антидемпінговому розслідуванні, запитальники. Мета запитальників - одержання інформації і доказів, що будуть використані при проведенні антидемпінгового розслідування. Відповіді на запитальники повинні бути надісланні у Міністерство в 30-денний термін із моменту його одержання, обов'язково українською мовою. Закон (ст. 32) докладно регламентує порядок захисту конфіденційної інформації, отриманої від зацікавлених сторін, гарантуючи дотримання комерційної та/або державної таємниці в ході розслідування. Можна відзначити, що Законом явно не передбачається можливість передачі відповідей зацікавлених сторін в електронній формі. В Угоді це питання регламентоване в Додатку II. Для визначення того, чи є імпортований товар об'єктом демпінгу, необхідно порівняти його експортну ціну з нормальною вартістю товару. Нормальна вартість, як правило, визначається на основі цін, встановлених під час здійснення звичайних торгових операцій між незалежними покупцями в країні експортера.

При визначенні звичайних операцій враховується те, що звичайними не вважаються операції, що мають виняткові характеристики або товар продається за цінами, що значно відрізняються від тих, що практикуються на даному ринку. Операції можуть не підпасти під визначення звичайних ще й на тій підставі, що при їхньому здійсненні продавці одержують незвичайні прибутки та/або здійснюють їх у незвичайних умовах.

Чіткого визначення в Законі звичайних операцій немає, а тому оскаржувати рішення Комісії, у випадку застосування антидемпінгових санкцій, буде важко. Якщо буде доведено, що ціни, по яких здійснювалися торгові операції в країні експортера, формувалися за неринковими механізмами, то такі операції також можуть не потрапити під визначення звичайних. В Угоді такого винятку для визначення звичайних торгових операцій немає.

Для визначення нормальної вартості імпортованого товару використовуються обсяги продажу подібного товару на внутрішньому ринку країни експорту, якщо обсяги продажу складають не менше 5 відсотків обсягів продажу даного товару в Україні. Може бути використаний і менший відсоток обсягів продажу, якщо буде доведено, що обсяг продажу, є достатнім для визначення нормальної вартості. У випадку якщо інформацію про продаж товарів у країні експорту не можливо використовувати, нормальна вартість товару може бути визначена наступними двома способами. Перший спосіб - на підставі витрат виробництва в країні походження, збільшених на обґрунтовану суму торгових, адміністративних та інших загальних витрат, а також обґрунтовану суму прибутку. Другий спосіб - на підставі експортних цін, що практикуються в звичайних торгових операціях у відповідній третій країні, у випадку якщо ці ціни є показовими на таких ринках. Суми торгових, адміністративних та інших загальних витрат, а також суми прибутків визначаються на підставі даних бухгалтерської звітності сторони, що є суб'єктом антидемпінгового розслідування. У випадку неможливості визначення сум витрат і прибутку за фактичними даними, вони можуть бути пораховані іншими способами, в основі яких лежить порівняння з іншими експортерами товарів цієї ж категорії. Крім визначення нормальної вартості необхідно визначити фактичну експортну ціну, за якою ввозиться демпінговий товар в Україну. Експортною ціною товару вважається ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, що продається в Україну з країни експортера. У випадку якщо ціна не встановлена або Міністерство вважає, що вона є необґрунтованою, тобто є партнерство або компенсаційна угода між експортером і імпортером або третьою стороною, то експортна ціна може розраховуватися на підставі ціни, за якою імпортні товари вперше перепродуються незалежному покупцю або на інший обґрунтованій основі. Якщо нормальна вартість товару перевищує експортну ціну імпортованого в Україну товару, можна зробити висновок про наявність демпінгу. Кількісним показником демпінгу є демпінгова маржа, що визначається як різниця між нормальною вартістю і експортною ціною товару. Порівняння нормальної вартості і експортної ціни робиться на підставі однакових базисних умов поставок, як правило, на умовах поставок франко-завод (EXW). Якщо необхідно, здійснюється коригування, у залежності від чинників, що впливають на порівняння цін. Антидемпінгове розслідування повинно бути припинено, якщо демпінгова маржа є мізерною, тобто менше 2 відсотків.

У ст. 10 Закону розглядається порядок і методика визначення шкоди, заподіяної національному товаровиробнику внаслідок продажу демпінгового товару. Шкода, пов'язана із демпінговим імпортом, визначається Законом як:

- істотна шкода, заподіяна національному товаровиробнику;

- загроза заподіяння шкоди національному товаровиробнику;

- істотна перешкода створенню або розширенню виробництва національним товаровиробником подібного товару, що є об'єктом демпінгу. Визначення наявності шкоди повинно ґрунтуватися на доказах і включати дослідження наступних чинників:

- кількість демпінгового імпорту і вплив цього імпорту на ціни на подібні товари на ринку України;

- наслідки цього імпорту для національного товаровиробника. При дослідженні впливу демпінгового імпорту на ціни на подібні товари на ринку України, Міністерство визначає:

- чи мало місце на ринку України значне зниження ціни на подібний товар;

- чи перешкодив демпінговий імпорт можливості збільшення цін на подібний товар.

Також, негативними наслідками демпінгового імпорту на національного товаровиробника можуть бути:

- явне або потенційне зниження продуктивності виробництва і використання виробничих потужностей;

- погіршення показників ліквідності, запасів товарів, зайнятості населення, рівня заробітної плати, залучення інвестицій;

- інші, обґрунтовані належним чином, факти. Беручи до уваги важливість об'єктивного розслідування при визначенні шкоди, у Законі, як і в Угоді, підкреслюється, що жодний із перерахованих вище чинників, що характеризує негативний вплив демпінгового імпорту на національного виробника, не може мати безумовно вирішального значення при доказі заподіяння шкоди національному товаровиробнику. Після закінчення розслідування Міністерство подає в Комісію докази того, чи є імпортований товар об'єктом демпінгу, чи заподіяна національному товаровиробнику шкода, пов'язана із цим демпінгом, розрахунок нормальної вартості й експортної ціни, а також розмір демпінгової маржі.

За рішенням Комісії, з метою захисту національних інтересів, для попередження нанесення шкоди національному товаровиробнику в ході антидемпінгового розслідування, до експортера демпінгового товару можуть застосовуватися попередні заходи.

Попередні заходи можуть застосовуватися після того, як:

- були порушені антидемпінгові процедура і розслідування;

- відбулося повідомлення зацікавлених сторін про початок розслідування;

- Міністерством зроблений попередній висновок про наявність демпінгу і пов'язаної з ним шкоди.

В якості попередніх заходів застосовується попереднє антидемпінгове мито, розмір якого встановлюється Комісією. Сплата попереднього мита може здійснюватися в готівковій і безготівковій формах, а також шляхом внесення суми мита на депозит або ж шляхом оформлення боргового зобов'язання. Розмір попереднього мита не може бути більше антидемпінгової маржі. Попереднє мито стягується митними органами незалежно від сплати інших податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Попереднє мито встановлюється на термін до 4 місяців. Комісія може продовжити цей термін до 6 місяців за вимогою експортерів, якими здійснюються значні обсяги операцій з продажу подібного товару. В Угоді орган, що веде розслідування, може продовжити ці терміни до 6 і 9 місяців, відповідно, якщо розмір попереднього мита достатній для запобігання шкоди і менше розміру антидемпінгової маржі. Комісія, маючи докази наявності демпінгу і пов'язаної з ним шкоди, може призупинити антидемпінгове розслідування без застосування антидемпінгових санкцій. Це може статися, якщо експортер, проти якого спрямоване це розслідування, подасть Комісії добровільне зобов'язання про перегляд цін або припиненні експорту за демпінговими цінами. У зобов'язанні імпортера підвищення цін не повинно бути більшим, ніж це необхідно для компенсації демпінгової маржі, і може бути навіть меншим розміру маржі, якщо Комісія вважає, що цього достатньо для припинення шкоди, пов'язаної з демпінгом. Комісія за поданням Міністерства може відхилити зобов'язання експортера, якщо вважає їх неприйнятними, особливо у випадку великої кількості фактичних або потенційних експортерів, або ж виходячи з міркувань захисту національних інтересів. Якщо зобов'язання експортера недостатні для усунення наслідків демпінгу, Комісія може застосувати у відношенні до нього попереднє або остаточне мито.

Остаточне мито може бути застосовано за рішенням Комісії, якщо буде встановлений факт анулювання експортером зобов'язання або порушення його умов. Комісія може призупинити антидемпінгове розслідування, якщо експортер бере зобов'язання призупинити демпінговий імпорт. Якщо в ході розслідування Міністерство зробить негативний висновок про наявність демпінгу і пов'язаної з ним шкоди, зобов'язання експортера втрачають силу. Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються, якщо:

- Міністерство зробило остаточний висновок про наявність демпінгу і пов'язаної з ним шкоди;

- національні інтереси вимагають застосування антидемпінгових заходів;

- Міністерство подає в Комісію відповідну пропозицію не пізніше одного місяця до закінчення терміна застосування попередніх антидемпінгових заходів, якщо такі застосовувалися. Остаточні антидемпінгові заходи можуть застосовуватися у вигляді мита і підлягають сплаті незалежно від сплати інших податків і зборів, у тому числі мита та митних зборів. При ухваленні рішення про застосування остаточних заходів, Комісія зобов'язана розглянути коментарі експортера, у відношенні товарів якого планується застосовувати ці заходи. У рішенні Комісії про застосування антидемпінгового мита визначається кожний постачальник товару, імпорт якого в Україну є об'єктом застосування антидемпінгових заходів. Якщо ж неможливо визначити всіх постачальників демпінгового товару з однієї країни, у зв'язку з їхньою великою кількістю, то в рішенні Комісії визначається ця країна. Остаточне антидемпінгове мито застосовується відповідно до рішення Комісії протягом терміну та у розмірах, необхідних для усунення демпінгу і пов'язаної з ним шкоди. Антидемпінгові заходи не можуть бути застосовані на термін більше 5 років. Умови застосування антидемпінгових заходів можуть переглядатися Комісією на підставі заяви зацікавленої сторони, центрального органу виконавчої влади в Україні або українського товаровиробника. Заяву може бути розглянуто не раніше, ніж через 1 рік з моменту ухвалення рішення про застосування заходів і повинна бути обґрунтованою. Відповідно до рішення Комісії антидемпінгові заходи можуть бути припинені, якщо будуть надані докази того, що наслідком припинення заходів не стане продовження або поновлення демпінгу. Якщо застосування антидемпінгового мита протягом п'ятьох років не привело до усунення демпінгу і шкоди, то за рішенням Комісії застосування мита може бути відновлено. Розмір попереднього або остаточного антидемпінгового мита не може бути більшим, ніж це необхідно для компенсації демпінгової маржі, і може бути меншим розміру маржі, якщо Комісія вважає, що цього є достатньо для ліквідації шкоди, пов'язаної з демпінгом. Статтею 14 Закону вводиться визначення та розрахунок мінімальної ціни, за якою продаж демпінгового товару не заподіює шкоди національному товаровиробнику. Тобто робиться спроба кількісно визначити розмір антидемпінгового мита, що відповідає розміру шкоди від демпінгу, який, у загальному випадку, може бути менше антидемпінгової маржі. По-перше, для обчислення мінімальної ціни вводяться ще три нових визначення ціни:

- ціна товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування;

- фактична ринкова ціна;

- ціна товару національного товаровиробника, що "отримана від цього товаровиробника та/або з інших джерел".

По-друге, розмір попереднього або остаточного антидемпінгового мита визначається в Законі як різниця між мінімальною і митною (на умовах CIF), тобто фактичною, ціною. Однак, якщо дотримуватись методики, що наведена в ч. 9 ст. 14 Закону для розрахунку мінімальної ціни, то ця різниця може бути більшою розміру антидемпінгової маржі, що суперечить положенням як Закону, так і Угоди. Мабуть спробою формалізувати процедуру визначення шкоди, пов'язаної з демпінгом, можна пояснити введення визначення мінімальної ціни демпінгового товару, як ціни, за якою його продаж не заподіює шкоди національному товаровиробнику. Тобто зроблено спробу кількісно визначити розмір антидемпінгового мита, що відповідає шкоді від демпінгу. Мінімальна ціна використовується при визначенні розміру антидемпінгового мита, яка вираховується як різниця між мінімальною (розрахункової, на основі даних ринку країни експортера) і митною (фактичною) ціною.

Деякі особливості застосування антидемпінгових санкцій передбачені для товарів із короткочасним промисловим циклом. Товари з короткочасним промисловим циклом - це товари, що відповідно до висновків Міністерства і Комісії вважаються застарілими в зв'язку з появою нових технологічних розробок через чотири роки після початку їх продажу. В такому випадку, національний товаровиробник, що здійснює переробку товару з короткочасним промисловим циклом, може подати Міністерству заяву про створення відповідної товарної категорії з метою віднесення до цієї категорії демпінгового товару.

Мета створення цієї товарної категорії - це прискорення розгляду Міністерством і ухвалення рішення Комісією про застосування попередніх антидемпінгових санкцій до імпортного товару відповідної товарної категорії.

Відсутнім у Законі, але істотним в Угоді є положення про те, що кожна країна - член ВТО, у законодавстві якої передбачені антидемпінгові процедури, повинна мати судові, арбітражні або адміністративні трибунали або процедури для оперативного розгляду питань, пов'язаних із тривалістю і переглядом антидемпінгових заходів і зобов'язань експортерів. Такі трибунали повинні бути незалежні від державних органів, пов'язаних із проведенням антидемпінгових процедур.

Однак необхідно відзначити, що в Україні існує процедура оскарження дій органів державної влади, що дозволяє в загальному порядку оскаржити зацікавленою стороною антидемпінгового розслідування рішення органів, що проводять розслідування. Закон визначає механізм захисту національного товаровиробника від імпортних поставок з інших країн, митних або економічних союзів, що є об'єктом демпінгу.

Він регулює порядок порушення і проведення антидемпінгових розслідувань, а також застосування антидемпінгових заходів. З прийняттям Закону, Україна виробила ще один механізм, що захищає національного товаровиробника. Безумовно позитивним є те, що Закон у цілому відповідає положенням міжнародної Угоди "Про застосування статті VI Генеральної Угоди з Тарифів і Торгівлі 1994 року". Відповідність поширюється не тільки на принципи Угоди, але й на терміни і кількісні показники. Проте Закон є настільки великим за обсягом (більш ніж у 2 рази перевершує обсяг Угоди), і настільки є недосконалим за структурою (умови застосування антидемпінгових заходів розглядаються в 13 статтях: ст. 14 - 28), що це робить його важким для сприйняття та розуміння.

Поряд із зазначеним законом існує ще ряд інших законів, котрі були підписані у лютому 1999 року президентом України, що у сукупності складають Антидемпінговий кодекс України. Відповідно до прикінцевих положень цих законів вони набрали чинності наприкінці березня 1999 року.

Закони, що складають Антидемпінговий кодекс України, визначають механізми захисту національного товаровиробника від недобросовісного імпорту, регулюють порядок і процедури антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань і застосування, відповідно, антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів (наприклад, у формі антидемпінгового, компенсаційного або спеціального мита чи спеціальної квоти).

Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» складається з 9 розділів (38 статей) і 7 додатків. Цей закон визначає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює порядок і процедури проведення антисубсидиційних розслідувань щодо такого імпорту та застосування компенсаційних заходів.

Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту» складається з 6 розділів (24 статей). Цей закон запроваджує порядок застосування спеціальних заходів у разі порушення імпортом, що заподіює шкоду, рівноваги на внутрішньому ринку України.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Єдиний митний тариф» вносить зміни та доповнення до статей 11--15 Закону України «Про Єдиний митний тариф». Положення цього закону визначають загальні механізми:

запровадження сплати антидемпінгового, компенсаційного або спеціального мита у разі імпорту в Україну деяких товарів, що заподіюють шкоду національному товаровиробнику;

застосування запобіжних заходів щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси в цій галузі;

застосування заходів у відповідь на дискримінаційні дії та (або) недружні дії або інші дії з боку інших країн.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вносить зміни та доповнення до статей 1, 9, 16, 29, 31 і 37 Закону Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльність». Відповідні положення цього закону визначають механізми:

запровадження сплати антидемпінгового, компенсаційного або спеціального мита щодо імпортних поставок в Україну деяких товарів, що заподіюють шкоду національному товаровиробнику;

застосування заходів у відповідь на дискримінаційні дії та (або) недружні дії або інші дії з боку інших країн.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» вносить зміни та доповнення до частини першої статті 1 і частини першої статті 7 Закону України «Про систему оподаткування». Зазначені норми доповнюються словами «за виключенням випадків, пов'язаних зі здійсненням спеціальних, компенсаційних, антидемпінгових заходів згідно із законами України». Відповідні положення цього закону визначають право органів виконавчої влади України на застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів щодо імпортних поставок в Україну деяких товарів, що заподіюють шкоду національному товаровиробнику.

2.2 Розвиток антидемпінгових процедур в Україні

Відомо, що будь-яка держава світу захищає перш за все свої інтереси на міжнародному ринку, прагне підтримати свого виробника і створити всі умови для розширення ринків збуту продукції, що виготовляється в державі. Дуже довгий час Україна не могла похвалитися успішним досвідом в захисті свого виробника - як правило, підприємства захищали себе за можливістю самі. Але українські підприємства не могли ефективно самі захищатися від демпінгу в Україні через відсутність відповідного законодавства. З цієї причини багато українських підприємств втратили місцеві ринки збуту своєї продукції. При ініціюванні якоюсь країною антидемпінгового розслідування проти українського товаровиробника, виробники не могли відповісти тим же, що приводило до розкручування спіралі розслідувань до тих пір, поки 22 грудня 1998 року Верховна Рада України прийняла відразу шість перелічених у попередньому питанні законів.

Більшість дослідників вважає, що одним із факторів, який перешкоджає нашим підприємствам займати левову частку ринку продукції, яку вони виготовляють є надія на те, що інтереси підприємств повинні відстоюватися саме на державному рівні (рівні галузевих міністерств). А це в корені не правильно. Оскільки, основним напрямом, на якому ґрунтується українське і міжнародне законодавство по захисту внутрішніх ринків від демпінгового і масованого імпорту є невтручання держави в конкурентну боротьбу за ринки збуту, надмірна допомога і увага державних органів може лише нашкодити.

Про ефективність антидемпінгових і інших розслідувань можна судити як по кількості даних справ, так і кількості і номенклатурі товарів, відносно яких проводяться дані розслідування і ухвалюються позитивні рішення. На даний момент існує цілий ряд рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, які направлені на вживання антидемпінгових і інших санкцій і, як наслідок, захист вітчизняного товаровиробника.

Так, наприклад у квітні 2000 р. на ВАТІ «Гемопласт» прийшло нове керівництво, яке і стало ініціатором спеціального розслідування щодо імпорту за демпінговими цінами шприців. Згідно закону підприємство надало в розпорядження Комісії всі необхідні документи для ведення розслідування і обґрунтовування його необхідності. Розслідування почалося в кінці 2000 р., а 8 червня 2001 р. Комісія винесла ухвалу, відповідно до якої Міністерство економіки видало наказ про введення квот на імпорт шприців в Україну. Основною причиною, що спонукала ВАТ «Гемопласт» звернутися в Комісію, стало різке погіршення ситуації на ринку шприців в середині 2000 р., обумовлене демпінговими акціями ряду іноземних компаній на ринку України. Особливо слід зазначити, що якісні характеристики продукції, котра імпортується в країну, не завжди були визначаючими.

Міністерство економіки застосувало антидемпінгові заходи щодо імпорту до України електричних ламп російського виробництва, встановивши на них антидемпінгове мито Наказом Міністерства економіки України від 1 червня 2001 року N 117 "Про вживання остаточних антидемпінгових заходів відносно імпортних поставок ламп електричних до України походженням з Російської Федерації” мито на ввезення російських ламп потужністю до 200 Вт і напругою понад 100 В.

Антидемпінгові заходи України загрожують російським виробникам ламп зниженням експортних поставок як мінімум в два рази. З вимогою ввести дані антидемпінгові мита в Міжвідомчу комісію України звернувся Львівський ВАТ "Іскра" (виробник низьковольтних електроламп). Комісія провела антидемпінгове розслідування і встановила, що тільки в 1996-1999 роках імпорт ламп з Росії збільшився на 392%, а їх ціна на ринку України знизилася на 65%. Крім того, Україна з 17 січня 2002 р. ввела спеціальне 26-процентне мито на імпорт харчової соди з Росії. Рішення про введення спеціального мита ухвалила Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі України відповідно до Закону "Про вживання спеціальних заходів щодо імпорту до України" і на підставі проведеного Міністерством економіки і з питань європейської інтеграції спеціального розслідування.

Спеціальне розслідування встановило, що значне зростання об'ємів імпорту до України харчової соди заподіює збиток українському виробнику цієї продукції. 21 червня набули чинності два рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі. Рішенням №18/2001/52-55 від 05.06.01 р. було завершено антидемпінгове розслідування щодо імпорту до України російської лакофарбної продукції. Проте, Комісія вирішила не застосовувати антидемпінгових заходів.

Останнім часом Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийнято рішенння про збудження ряду спеціальних і антидемпінгових розслідувань (цемент, харчова сода, древоволоконні плити, автомобілі, стрілочні переводи). Така активність національних товаровиробників пояснюється тим, що з червня 2001 року змінився режим стягування ПДВ для товарів походженням з Російської Федерації. Крім того, ціни на енергоносії в Російській Федерації для вітчизняних підприємств на багато менші, ніж для українських. У свою чергу це робить вплив на формування цін на товари російського виробництва. Фактично, в РФ відбувається субсидування виробників з боку державних органів. Існує явна підтримка державними органами РФ виробництва і переробки товарів, в результаті якої суб'єкти господарсько-правових відносин РФ одержують пріоритетні позиції на ринку інших країн. Це ставить їх в більш вигідні умови в конкурентній боротьбі на внутрішньому ринку України.

Рішенням від 12 березня 2002 року № АД-34/2002/52-62 Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі застосовані попередні антидемпінгові заходи відносно імпорту до України руберойда з Республіки Білорусь шляхом встановлення попереднього антидемпінгового мита по ставці 74% митної вартості товару. Попередні антидемпінгові заходи застосовувалися протягом чотирьох місяців. Цей термін міг бути продовжений комісією на два місяці, але не більше. Рішенням від 12 липня 2002 року № АД-47/2002/52-62 Міжвідомчої комісії застосовані остаточні антидемпінгові заходи шляхом введення на п'ять років антидемпінгового мита по ставці 75% митної вартості товару, яка розраховується відповідно до базисних умов поставки DAF--межа України.

29 січня 2002 року Міжвідомча комісія з міжнародній торгівлі ухвалила рішення №СП-30/2002/52-40 "Про лібералізацію спеціальних заходів по імпорту до України штучного хутра і полотна ворсового походженням з Республіки Білорусь, Китайської Народної Республіки, Російської Федерації і Угорської Республіки". Антидемпінгові розслідування торкаються не тільки товарів народного споживання, але і такого специфічного товару як електроенергія.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі України в 2002 році розпочала 10 антидемпінгових і спеціальних розслідування, по семи з яких застосувала обмеження імпорту на суму 158 мільйонів доларів.

В результаті введення обмежень на імпорт зарубіжних товарів держбюджет тільки за 9 місяців минулого року додатково одержав 600 мільйонів гривень. Після введення мита на російські автомобілі вітчизняні виробники збільшили об'єми виробництва майже на 60%, а рівень продажів виріс практично на 35%. Аналогічні показники були досягнуті і в інших галузях, де був застосований антидемпінговий захист.

Окрім вищеперелічених товарів, антидемпінгові процедури проводяться по імпорту до України стрілочних переводів з Російської Федерації, древоволокнистих плит (ДВП) з Республіки Білорусь і ряду інших товарів. Збільшення кількості справ, що розглядаються Міжвідомчою комісією з міжнародній торгівлі свідчить про те, що українське законодавство в області захисту вітчизняного товаровиробника знайшло підтримку серед українських підприємств. І можна з упевненість прогнозувати зростання числа таких розслідувань і розширення номенклатури товарів, по яких проводитимуться ці розслідування.

У січні поточного року підприємством „Уніплит” (Івано-Франківська область ) ініційовано антидемпінгове розслідування проти імпорту ДВП із Польщі.

Українські виробники взуття наполягатимуть на проведенні антидемпінгового розслідування проти ввезення до України імпорту взуття. Як стверджують виробники, основна мета даного заходу - захист внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції імпортерів. Ініціаторами антидемпінгового розслідування виступають 8 підприємств, які в сукупності займають 26% від статистичного випуску взуття в Україні. Ліга „Укршкірвзуттєпром”, в яку входить більшість вітчизняних взуттєвиків, завершує попередню підготовку матеріалів, необхідних для антидемпінгового розслідування.

Захист внутрішнього ринку є звичайною загальносвітовою практикою. Але для того, щоб держава стала активно застосовувати ці механізми, необхідна ініціатива самих підприємств. Проте, слід розуміти, що введення антидемпінгового мита або квот по спеціальному розслідуванню не означає витіснення з ринку України інших виробників, на оборот, такі заходи направлені на розвиток здорової конкуренції між національними і іноземними виробниками.

На даний момент частина матеріалів вже була відправлена до комітетів Верховної Ради, а в самий найближчий час взуттєвики мають намір звернутися в Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі з проханням почати розслідування проти імпортерів китайського і турецького взуття.

За оцінками державного підприємства „Укрпромзовнішекспертиза”, що займається маркетинговими дослідженнями взуттєвого ринку, місткість цього ринку в 2002 р. склала 1,54 млрд. грн. Фахівці вважають, що він є одним з самих розвинутих і достатньо динамічних: за останні 3 роки ринок виріс на 15-18%, і позитивна тенденція продовжує зберігатися. Проте, не дивлячись на такі оптимістичні показники, в даний час українські взуттєвики часто відчувають складнощі з реалізацією своєї продукції. Сьогодні частка вітчизняних виробників на цьому ринку складає всього 16-17%. В минулому році до України було імпортовано близько 100 млн. пар взуття, причому велика частина ввозилася з порушенням правил добросовісної конкуренції. Через несплату в повному об'ємі податків і митного збору такі товари в роздрібному продажу як мінімум в 1,5 рази дешевші, ніж аналогічна продукція вітчизняних виробників.

Задекларовані ціни китайського і турецького взуття штучно занижуються в десятки разів. Наприклад, пара китайського взуття декларується за ціною $0,2-0,5, турецької - по $0,5-0,7. Навіть дороге італійське взуття з натуральної шкіри при перетині українського кордону декларується за ціною від $0,5 до $1 за пару. При цьому у вищеназваних країнах взуття реалізується за більш високими цінами: відповідно по $8-10, $30-40 і $40-50 за пару відповідно. В той же час відпускна ціна на взуття вітчизняних виробників починається від 110 грн. за пару. Це означає, що навіть ті підприємства, які здійснили технологічне переозброєння, розширили свій асортимент і досягли високих обсягів виробництва якісного взуття, не можуть конкурувати з імпортерами на внутрішньому ринку і реалізовувати свою продукцію за рентабельними цінами.

Антидемпінговим розслідуванням взуттєвики хочуть добитися використання певних заходів: або встановлення мінімальних фіксованих цін на імпортне взуття, або введення антидемпінгової маржі і квотування об'ємів імпорту. Передбачається, що після розслідування ситуація з цінами на взуття на українському ринку кардинально зміниться: продукція українських виробників стане конкурентоздатною і наші підприємства нарешті отримають можливість збільшити об'єми виробництва.

При цьому вітчизняні виробники не заперечують проти пропозиції урядовців понизити рівень ставки митного збору на шкіряне взуття з 25% до 15%. Разом з тим вони стверджують, що це не вплине на рішення проблеми з імпортом в цілому. Як відзначив керівник одного з взуттєвих підприємств, практика показує, що мито, розмір якого перевищує 12%, заганяє операторів ринку в тінь (в цьому випадку вартість продукції звичайно занижується), через що в програші опиняються вітчизняні підприємства. Сьогодні для нормалізації ситуації з конкуренцією на ринку взуттєвикам необхідно добитися легалізації імпорту.

В 2003 р. управлінню легкої промисловості Мінпромполітики вдалося добитися від Кабміну посилювання контролю над ввезенням товарів легкої промисловості. В результаті заходів, проведених Митною службою і СБУ, тільки на Чорноморській регіональній митниці „застряло” понад 250 контейнерів з взуттям, в кожному з яких - близько 15 тис. пар. Крім того, в Одесі піднялися оптові ціни на китайську продукцію, оскільки митна служба спочатку встановила негласні індикативні ціни на імпорт. Зараз там за митне оформлення контейнера імпортери вимушені платити $25-30 тис. податків і зборів, тоді як раніше їм це обходилося всього в $7 тис. Ці заходи дозволили українським виробникам за досить короткий період часу істотно наростити об'єми продажів. Цього року попит на вітчизняне взуття у весінньо-літньому і в осінньому сезонах був найвищим за останні 6 років.

За словами директора приватного підприємства „Каман” Олега Потієнко, завдяки правоохоронним органам об'єм китайського імпорту дещо скоротився. „Продаж взуття сильно залежить від сезонного чинника і погодних умов: для того, щоб „загубити” всю партію, достатньо затримати вихід продукції на ринок всього на місяць. Вітчизняні підприємства повною мірою скористалися ситуацією з одеськими контейнерами: ми змогли добре попрацювати і в літній, і в осінній сезони. Тільки нашій компанії всього за 4 місяці вдалося збільшити об'єми продажів більш ніж в 2 рази”, - підкреслив він. 2003 р. довів, що об'єднання зусиль виробників і державних структур дозволяє реально впливати на ситуацію на ринку.

2.3 Наслідки антидемпінгових заходів проти українських виробників

Не будучи членом ГАТТ/ВТО та інших важливих торговельно-економічних організацій, Україна стає легкою здобиччю у запеклій боротьбі за ринок. Понад два десятки країн провели антидемпінгові розслідування проти вітчизняних виробників. Причому це не тільки розвинуті країни Заходу, а й країни "третього" світу. Так, за даними "Укрпромзовнішекспертизи", список країн, у яких розпочали антидемпінгові процедури проти України, нещодавно поповнили Перу та Нігерія.

Ситуація загострюється і тому, що, як вказують експерти, при антидемпінгових розслідуваннях опоненти розглядають Україну переважно як країну з неринковою економікою, а отже, санкції запроваджуються не проти окремих підприємств, які продають металопродукцію за демпінговими цінами, а проти всіх підприємств галузі.

Зберігання за Україною статусу країни з неринковою економікою обумовлює підвищення антидемпінгової маржі з мінімального рівня в 10% до 125%, що робить неможливим доступ на відповідні ринки принаймні років на п'ять. Для недопущення українських товарів на "небажані" міжнародні ринки використовуються й інші політичні важелі, у т.ч. дещо вільне трактування міжнародних режимів експортного контролю, установлення додаткових умов для розвитку відносин (із НАТО, ЄС), для одержання кредитів міжнародних фінансових структур.

Ще один дискримінаційний нюанс: визначаючи розміри заподіяних демпінгом збитків та антидемпінгового мита, західні фахівці не беруть до уваги фактичну собівартість вітчизняної продукції, а штучно моделюють її складові (робоча сила, вартість якої, до речі, у 15-30 нижча, ніж у розвинутих країнах світу, сировина, електроенергія тощо) за показниками так званих країн-замінників, або сурогатних країн. Найчастіше країною-сурогатом для України чомусь вибирають Венесуелу. В результаті подібних розслідувань розміри антидемпінгового мита бувають настільки великими, що майже унеможливлюють експорт.

Наприклад, експорт феросилiкомарганцю, що давав 28% валютних надходжень у системі Мінпромполітики (близько $600 млн), після застосування санкцій практично згорнули. Збитки трьох українських товаровиробників - АТ "Запоріжабразив", Нікопольського та Запорізького ФЗ - від застосування Європейською Комісією антидемпінгових заходів щодо імпорту в ЄС карбіду кремнію, феросилікомарганцю та феросиліцію сягнули $162 млн.

Попередній рік видався урожайним для українських експортерів на антидемпінгові, спеціальні і антисубсидійні розслідування. "Підслідними" виявилися в основному виробники металургійної і хімічної продукції. Сьогодні в 19 країнах світу вже діють антидемпінгові заходи проти української продукції по 30 товарних позиціях. Минулого року збуджені і зараз проводяться 12 антидемпінгових, спеціальних і антисубсидидійних розслідувань по 14 товарних групам. В результаті розслідувань Україна може втратити ринки збуту своєї продукції ще на суму близько 370 млн.длл.США. Основні торгові обмеження проти українського експорту ініціюються виробниками із США і Росії.

За оцінками Мінпромполітики, за перше півріччя 2003 року через антидемпінгові санкції Україна втратила 190 мільйонів доларів США. Адже 47% валютних засобів до бюджету країни поступає саме від металургійної промисловості, тому зрозуміло, що будь-які спроби обмежити поставки істотно позначаються на доходах держави. За міжнародними правилами торгівлі, порушувати антидемпінгове розслідування можна тільки в тому випадку, якщо частка імпортного товару перевищує 3% обсягу, спожитого в країні. Минулого року українські підприємства поставили в США 1 мільйон 400 тисяч тонн різних видів металопродукції. Частина гарячого прокату і зовсім невелика - 85 сотих відсотка. Тому, говорити про демпінг з боку України, за великим рахунком, неправильно. В січні 2001 року США встановили антидемпінгове мито на українську арматуру, гарячекатаний прокат, феросилікомарганець. У США проводилося антидемпінгове розслідування проти українського дроту і прутків з вуглецевої і легованої сталі, а також залізняку і сталевих напівфабрикатів. Такі рішення Вашингтона є логічним продовженням п'ятирічного активного витіснення української сталі з американського ринку.

28 жовтня 2001 року президент США підписав законопроект, що дає американським сталеливарним компаніям можливість одержувати гроші від санкцій, що накладаються на іноземних імпортерів сталепродукції при введенні проти них антидемпінгових заходів.

Він зробив це, незважаючи на серйозний тиск, зроблений на нього з боку традиційних торгових партнерів США - країн ЄС і Японії. Про винятковість даної ситуації свідчить те, що до позиції європейських країн і країни Висхідного Сонця приєдналася... Канада.

США побоюється ослаблення позицій американських виробників в умовах жорсткої конкуренції з боку країн-експортерів, до числа яких відноситься й Україна (у сфері постачань металопродукції). Документ, дозволяє приватним компаніям отримувати кошти, що надходять до державного бюджету від застосування штрафних санкцій проти іноземних фірм, викритих у демпінгу продукції на американському ринку.

Треба сказати, що промисловці США намагаються використовувати уряд і політичні ресурси замість того, щоб вести конкурентну боротьбу на світовому ринку сталі.

Підписаний закон спрямований в основному проти країн ЄС і деяких країн Східної Європи, включаючи Росію й Україну. США розглядають як демпінг будь-яку іноземну продукцію, що дешевша американської.

Україна, схоже, стає "ворогом № 2" для американських металургів. Американці стурбовані зростаючим імпортом української металопродукції на їхній ринок. За їхніми даними, обсяги імпорту зросли у порівнянні з минулим роком на 20-30% по різних позиціях. У Міністерство торгівлі США звернулися американські металургійні підприємства зі скаргою на збільшення постачань металу з України, Японії, Таїланду й інших країн. При цьому американські металурги пропонують цілком закрити ринок для цих країн.

Подібні заяви американських виробників металів “не мають під собою реальної підстави”. Підтверджується це, зокрема, тим, що в першому півріччі 2001 р. Україна експортувала в США 230 тис. тон металопродукції, що в сім раз менше, ніж за аналогічний період 2000 р.

У той же час директор Української асоціації підприємств чорної металургії підтвердив, що експорт української продукції складається переважно з напівфабрикатів, на рівні не набагато більше 200 тис. тон. Однак, упевнений він, це “не може серйозно вплинути на американське металургійне виробництво”.

Ситуацію дійсно можна охарактеризувати як складну. І хоча розміри експорту українського металу в США при всьому бажанні ніяк не можна вважати настільки значними, щоб завдати шкоди американським виробникам, треба визнати, що привід для залякування "антидемпінгом" є. Це саме привід, а не причина, і послужило цьому зростання українського експорту сталі в США за останній рік.

Тема сталевих торгових воєн між Росією і Україною останні декілька років була постійно на слуху. То російські металурги публічно звинувачували своїх українських побратимів в демпінгу, то, навпаки, українські розбурхували громадськість вістями про дискримінацію своїх прав в Росії. Баталії несподівано припинилися в кінці 2002 року. Справа у тому, що 1 січня 2003 року в Україні припинив дію так званий експеримент в гірничо-металургійній галузі. Кілька років тому сталевим заводам надали ряд пільг, які істотно знижували собівартість української сталі. Саме через ці пільги українські металурги неабияк потріпали нерви російським сталеливарним компаніям. Саме через них і почалася сталева війна між Росією і Україною.Зараз пільги відмінені. Тому, а також через хорошу світову кон'юнктуру українських металургів поки цікавить тільки зовнішній ринок, який "їсть все, що дадуть". Тепер уже у російських металургів є перспективи збільшення поставок на український ринок. Отже можливий новий раунд сталевої війни між Росією і Україною, але вже з новою дислокацією сил. Захищати свої ринки тепер будуть українці, а російським металургам не гріх задуматися про те, як забезпечити себе в майбутньому від можливих антидемпінгових переслідувань.

З 1999 року українські металургійні комбінати одержали обширні податкові пільги. В три рази був понижений податок на прибуток - до 10%. Повністю були списані пеня і штрафи, нараховані по нагромаджених бюджетних боргах. На 50% був зменшений рівень обов'язкових платежів до інноваційного фонду. Введена нульова ставка за користування податковим кредитом. Екологічний збір для українських металургів був понижений до 0,15% від валових витрат. Виробників сталі звільнили і від сплати дорожнього податку. Після скасування пільг була збережена лише 50-процентна знижка на податок на прибуток, причому ця знижка не залишалася у металургів у вигляді живих грошей, а автоматично перераховувалася на спеціальний рахунок в держказначействі.