Сутність субрегіонального та інтеррегіонального співробітництва держав в сфері економіки
Співробітництво держав як один із найголовніших принципів сучасного міжнародного публічного права. Регіональні організації як суб’єкти економічного співробітництва. Особливості субрегіонального та інтеррегіонального економічного співробітництва держав.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.06.2011 |
| Размер файла | 185,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Статусом спостерігача володіють Великобританія, Італія, Нідерланди, Словаччина, США, Франція й Україна.
РДБМ щорічно проводить сесії на рівні міністрів закордонних справ. Сесії проходять у державі, що є на даний момент головою Ради. За підсумками сесії приймається спільне комюніке. Постійно діючий Секретаріат РДБМ розташований у м. Стокгольмі (Швеція).
У рамках РДБМ утворені робочі експертні групи з питань сприяння демократичним інститутам, економічного співробітництва, радіаційної і ядерної безпеки. Під егідою Ради діють близько 60 різних структур, найбільш значимими з який є Парламентська конференція Балтійського моря, Конференція по субрегіональному співробітництву, Союз балтійських міст, Асоціація торговельних палат, Консультативна рада ділових кіл балтійських країн і ряд інших.
З 1993 р. у Латвії, Литві й Естонії Радою реалізується програма “Еврофакультет” (підготовка фахівців в області економіки, адміністрації і права). РДБМ налагодила робочі контакти з Радою Європи, ОЕСР, Комісією з охорони морського середовища Балтійського моря (ХЕЛКОМ) Шумилов В.М. Международное экономическое право. В двух томах. - М., 2002. - С. 158-159. .
„Північний вимір" Європейського Союзу. Ініціатива субрегіонального співробітництва „Північний вимір" у процесі європейської інтеграції була висунута урядом Фінляндії в 1997 р. У її основі лежить прагнення північних держав-членів і кандидатів у Європейський Союз встановити міцні взаємні відносини, спрямовані на прискорення економічного субрегіонального розвитку.
8 листопаду 1999 р. у м. Хельсінкі (Фінляндія) відбулася зустріч міністрів закордонних справ по „Північному вимірі” за участю держав-членів ЄС і країн-партнерів. На основі її рекомендацій і консультацій із країнами-партнерами 19 червня 2000 р., на Раді ЄС у м. Фейра (Португалія) був затверджений План дій по „Північному вимірі” на 2000-2003 р.
9 квітня 2001 р. у Люксембурзі відбулася друга міністерська конференція по „Північному вимірі”. Підсумковий документ зустрічі зафіксував основні домовленості. Зокрема, у сфері екологічного співробітництва було запропоновано заснувати „екологічне партнерство Північного виміру”. За підсумками чергової міністерської конференції „Північний вимір і Арктичне вікно”, що пройшло в серпні 2002 р. у м. Ілулісате (Гренландія), були вироблені „основні напрямки” розвитку „Північного виміру”. У документі приділяється особлива увага майбутньої ролі „Північного виміру” після розширення ЄС Шумилов В.М. Международное экономическое право. В двух томах. - М., 2002. - С. 159-161. .
Найважливішою складовою частиною „Північного виміру” є розвиток трансграничного економічного співробітництва між суміжними адміністративними одиницями країн-учасниць. Відповідно до документів ЄС воно охоплює території Фінляндії, Швеції, Норвегії, Ісландії, країн Балтії і Польщі Европейское международное право: Учебник / Отв. Ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова, П.В. Саваськов. - М.: Междунар. отношение, 2005. - С. 215. .
Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) - нова субрегіональна міжнародна економічна організація, що об'єднує держави Південно-Східної Європи: Албанію, Азербайджан, Вірменію, Болгарію, Румунію, Грузію, Грецію, Молдову, Російську Федерацію, Україну, Туреччину. Основна задача організації полягає в повномасштабному сприянні державам-учасникам у їхньому прагненні установити загальний сприятливий економічний режим для вільного руху товарів, послуг і осіб.
До участі в роботі організації виявляють інтерес ведучі західноєвропейські країни, деякі з них (Австрія, Німеччина, Італія, Франція) звернулися за одержанням статусу спостерігача.
Основним документом організації є Статут, що був підписаний державами-учасниками на зустрічі на вищому рівні в м. Ялті (Україна) 5 червня 1998 р. Після того як було набрано необхідне число ратификацій, 1 травня 1999 р. Статут набрав сили. Відповідно до Статуту ЧЕС має міжнародну правосуб'єктність.
Вищим керівним органом організації є Рада міністрів закордонних справ, що збирається на свої сесії двічі в рік. Сесії проводяться по черзі в кожнім з держав-учасників, при цьому міністр закордонних справ приймаючої держави бере на себе повноваження голови Ради аж до проведення наступної сесії.
Між сесіями робота організації координується постійним Міжнародним секретаріатом. Штаб-квартира організації розташована в Туреччині Европейское международное право: Учебник / Отв. Ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова, П.В. Саваськов. - М.: Междунар. отношение, 2005. - С. 215-216. .
В свою чергу прикладом інтеррегіонального економічного співробітництва є діяльність, наприклад, Європейського банку реконструкції і розвитку.
Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) - це міжнародна кредитно-фінансова організація, створена на підставі підписаного в м. Парижі (Франція) Угоди про заснування Європейського банку реконструкції і розвитку від 29 травня 1990 р. Банк здійснює свою діяльність з 1991 р., що спрямована винятково на надання фінансових позик державам Східної і Центральної Європи, що вступили на шлях відкритої ринкової економіки Европейское международное право: Учебник / Отв. Ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова, П.В. Саваськов. - М.: Междунар. отношение, 2005. - С. 205. .
„Мета діяльності Банку полягає в тому, щоб вносячи внесок в економічний прогрес і реконструкцію, сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також розвитку приватної і підприємницької ініціативи в країнах Центральної і Східний Європи, що визнають принципи багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки Угода про заснування Європейського банку реконструкції і розвитку від 29 травня 1990 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України: Офіційне видання. - Том 1: 1990 - 1991 рр. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. . ”
Засновниками Банку виступили 40 держав, у тому числі всі держави Європейського континенту, крім Албанії, а також США, Канада, Мексика, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Нова Зеландія, Австралія і Південна Корея. Засновниками Банку є дві міжнародні організації: Європейське економічне співтовариство (Європейський Союз) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Згодом акції СРСР, Чехословаччини і СФРЮ були розподілені між утвореними в результаті їхнього розпаду новими державами.
Штаб-квартира ЄБРР знаходиться в м. Лондоні (Великобританія). За станом на початок 2004 р. членами є 60 держав, а також ЄС і ЄІБ.
ЄБРР являє собою принципово нову міждержавну організацію, унікальну по своїм цілям і задачам, по методах діяльності і по складу учасників. Вперше в установчих документах економічної організації був зафіксований прямий взаємозв'язок між дотриманням політичних вимог організації і наданням допомоги. У Статуті ЄБРР передбачено, що у випадку, якщо який-небудь член здійснює політику, несумісну з цілями Банку, Рада директорів може прийняти рішення про припинення чи які-небудь іншій зміні доступу такою члена до ресурсів Банку (п.3 ст.8 Статуту) Харламова В.Н. Международная экономическая интеграция. Учебное пособие. - М., 2002. - С. 122-123. .
Незважаючи на те що статут ЄБРР не визначає досить чітко, що мається на увазі під поняттям „політика, несумісна з цілями Банку”, практика показує, що Рада директорів робить такий висновок на основі власної оцінки демократичного процесу в якій-небудь країні Центральної і Східної Європи.
Вперше міжнародна економічна організація була створена не з ініціативи США, а скоріше навіть усупереч їх волі. У більшості міжнародних фінансових інститутів, США займають лідируюче положення по участі в капіталі, мають можливість впливати на формування політики і здійснювати багатобічне регулювання в кращому для них напрямку. Вступ США в європейську кредитно-фінансову організацію свідомо не могло забезпечити США лідируючих позицій, оскільки статут прямо забороняє знижувати частку європейських держав у статутному капіталі нижче рівня, що відповідає більшості від загального розміру статутного капіталу.
Установчий документ закріплює в ст.3 особливості членства в організації. По-перше, членами Банку можуть стати європейські держави, що визнають принципи багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки і впроваджують їх у життя. По-друге, членство відкрите і для держав інших регіонів світу, але за умови їхнього членства в МВФ. Третьою особливістю є факт членства в ЄБРР двох міжнародних організацій.
У статутному капіталі ЄБРР європейські держави мають у своєму розпорядженні більшість голосів. Статут прямо забороняє підписку на акції Банку, що приведе до зниження процентної частки статутного капіталу, що належить країнам-членам Європейського Союзу, разом з ЄС і ЄІБ, нижче рівня, що відповідає більшості від загального розміру статутного капіталу.
При первісній підписці західноєвропейські країни разом з ЄЕС і ЄІБ мали 51 % статутного капіталу, у тому числі Великобританія, Франція, Італія і ФРН - по 8,5%. Частка США і Японії складає 10 і 8,5%, відповідно.
ЄБРР став першим міжнародним фінансовим інститутом, у який ввійшов СРСР із часткою 6% статутного капіталу. Після підписання 21 грудня 1991 р. у м. Алма-Аті (Казахстан) документів про припинення існування СРСР і утворення 12 самостійних незалежних держав постало питання про розділ квоти в ЄБРР. Росія одержала 4% статутного капіталу, країни СНД - інші 2%, а держави Прибалтики - по 0,1% з фонду нерозподілених акцій Банку. Квота Росії складає 40 тис. акцій.
При голосуванні число голосів розподіляється відповідно до кількості акцій країни-члена в статутному капіталі Банку. ЄБРР використовує при прийнятті рішень систему „зваженого голосування”, що прийнята у всіх міжнародних кредитно-фінансових організаціях. Відмітною рисою системи зваженого голосування, використовуваної ЄБРР, є те, що засновники ЄБРР відмовилися від практики базисних голосів, характерної для інших міжнародних кредитно-фінансових організацій.
ЄБРР створювався для того, щоб сприяти переходу європейських постсоціалістичних країн до відкритої, ринкової економіки, а також з метою створення сприятливого середовища для розвитку приватної і підприємницької ініціативи в цих державах. ЄБРР надає кредити як приватним фірмам, так і приватизованим державним підприємствам, а також знову створюваним компаніям, включаючи спільні підприємства з міжнародними інвестиціями.
Структура ЄБРР аналогічна структурі інших подібних міжнародних фінансово-кредитних організацій. У відповідності зі ст.22 Статуту вона складається з наступних органів: Ради управляючих, Ради директорів, Президента й одного чи декількох віце-президентів.
Вищим органом є Рада управляючих. Кожна держава-член Банку представлений в Раді управляючих своїм керуючим і його заступником. Рада управляючих вирішує найбільш важливі, принципові питання діяльності Банку, у тому числі про прийом нових членів і визначення умов їхнього прийому; про припинення членства; зміні розміру статутного капіталу; обранні директорів і Президента Банку, установленні розміру їхньої винагороди; наданні повноважень на висновок генеральних угод про співробітництво з іншими міжнародними організаціями; внесенні змін в Угоду про заснування. Рада управляючих збирається на свої засідання щорічно. Однак по необхідності можуть проводитися і позачергові засідання. Угода про заснування ЄБРР встановлює кворум на будь-якому засіданні Ради у 2/3 управляючих, за умови, що така більшість представляє не менш 2/3 від загальної кількості голосів. При голосуванні кожен керуючий має число голосів, рівним кількості акцій його держави в статутному капіталі Банку.
Загальне управління Банком здійснює Рада директорів. Рада директорів складається з 23 членів: 11 членів представляють держави ЄС, а також Євросоюз і ЄІБ; 4 члени представляють держави Центральної і Східної Європи; 4 члени представляють інші європейські країни; 4 члени представляють неєвропейські країни. Директорів переобирають кожні три роки. Для наявності кворуму на засіданні Ради директорів необхідна присутність більшості директорів, сукупна кількість голосів якого складало б не менш 2/3 від загальної кількості голосів. Рішення приймаються простою більшістю, з деяких питань потрібно кваліфікована більшість.
Президент обирається терміном на чотири роки Радою управляючих більшістю голосів від загального числа управляючих. Президент Банку керує поточною діяльністю організації і не приймає участі в голосуванні, однак у тих випадках, коли голоси розділяються порівно, він має право вирішального голосу Европейское международное право: Учебник / Отв. Ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова, П.В. Саваськов. - М.: Междунар. отношение, 2005. - С. 207-208. .
У своїй діяльності ЄБРР використовує наступні форми операцій для підприємств приватного і державного секторів: надання кредитів на розвиток виробництва; інвестування в акціонерний капітал підприємств як частки, так і державного секторів при переході останнього в приватну власність; гарантоване розміщення цінних паперів; полегшення доступу на ринки капіталу шляхом надання гарантій і надання сприяння в інших формах; розміщення ресурсів спеціальних фондів відповідно до угод, що визначають їхнє використання; надання позик і надання технічного сприяння під реконструкцію і розвиток інфраструктури.
Відповідно до політики Банку переважне фінансування надходить у недержавний сектор економіки, розмір якого не повинний бути менш 60% суми всіх позик.
ЄБРР співробітничає з іншими міжнародними організаціями. У червні 1991 р. Рада директорів ЄБРР схвалив політику взаємного обміну документами з міжнародними інститутами: ООН, МВФ, МБРР, МФК, МАГі, ОЕСР, спеціалізованими заснуваннями ООН, ГАТТ/ВТО й ін Европейское международное право: Учебник / Отв. Ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова, П.В. Саваськов. - М.: Междунар. отношение, 2005. - С. 209-210. .
Висновок до ІV розділу
Отже, одночасно з регіональним економічним співробітництвом в світі на сьогодніший день виділяють так зване субрегіональне та інтеррегіональне міжнародне економічне співробітництво яке також втілюється в діяльності міжнародних організацій та установ.
Субрегіональне економічне співробітництво, знаходить своє відображення в діяльності окремих організацій та союзів, серед яких можна виділити:
1. Економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу. Угода про митний союз між Бельгією, Люксембургом і Нідерландами, підписана в 1944р. і вступило в силу в 1948 р. Даний союз став першим прикладом створення відкритого режиму зовнішньої торгівлі, та вперше закріпив механізм лібералізації режиму руху капіталів на Європейському континенті.
2. Рада держав Балтійського моря (РДБМ) була заснована на минулій, у березні 1992 р. у м. Копенгагені (Данія), конференції міністрів закордонних справ країн Балтійського моря.
3. „Північний вимір" Європейського Союзу, ініціатором створення якого стала Фінляндія. Найважливішою складовою частиною „Північного виміру” є розвиток трансграничного економічного співробітництва між суміжними адміністративними одиницями країн-учасниць.
4. Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) - нова субрегіональна міжнародна економічна організація, що об'єднує держави Південно-Східної Європи: Албанію, Азербайджан, Вірменію, Болгарію, Румунію, Грузію, Грецію, Молдову, Російську Федерацію, Україну, Туреччину. Основна завдання організації полягає в повномасштабному сприянні державам-учасникам у їхньому прагненні установити загальний сприятливий економічний режим для вільного руху товарів, послуг і осіб.
Інтеррегіональне економічне співробітництво в свою чергу, наприклад, представлено діяльністю Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР).
Мета діяльності Банку полягає в тому, щоб вносячи внесок в економічний прогрес і реконструкцію, сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також розвитку приватної і підприємницької ініціативи в країнах Центральної і Східний Європи, що визнають принципи багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки.
Висновки
Отже, як один з найголовніших принципів сучасного міжнародного права, принцип співробітництва держав являє собою історично зумовлену, універсальну, основоположну, загальноприйняту (загальновизнану) юридично закріплену правову норму, яка покладає на держави обов'язок незалежно від відмінностей в їх політичних, економічних та соціальних системах, співробітничати одна з одною у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру і безпеки та сприяння міжнародній економічній стабільності і прогресу, загальному добробуту народів і міжнародному співробітництву, вільному від дискримінації, яка має в своїй основі такі відмінності: має вищу, імперативну юридичну чинність; служить спрямовуючим началом у формуванні та реалізації норм і є критерієм законності всіх інших норм, що виробляються державами у сфері міжнародних відносин. Як елементу системи основних принципів міжнародного права йому характерні: універсальний, основоположний, програмний, загальний та загальнообов'язковий характер, стабільність і динамізм, взаємозв'язок з іншими принципами міжнародного права.
Крім того, специфіка принципу співробітництва полягає в тому, що співробітництво є обов'язком держав; лише шляхом співробітництва можлива реалізація інших основних принципів міжнародного права.
До найбільш вагомих актів з питань загального міжнародно-правового регулювання міжнародного співробітництва держав належать: Статут Організації Об'єднаних Націй 1945 року, Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами у відповідності до Статуту Організації Об'єднаних Націй, від 24 жовтня 1970 року, Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року.
Міжнародному співробітництву притаманні свої форми та цілі, які випливають із статутних цілей Організації Об'єднаних Націй.
Правове регулювання міжнародної економіки балансує між неоліберальною та солідаристською економічними концепціями.
Міжнародне економічне співробітництво здійснюється на основі як загальних, основних принципів міжнародного права, так і спеціальних, галузевих, характерних для міжнародного економічного права: принцип взаємної вигоди, принцип недискримінації, принцип (режим) найбільшого сприяння, принцип національного режиму, принцип преференційного режиму, принцип невід'ємного суверенітету над природними ресурсами, принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків, принцип розвитку міжнародних економічних відносин, принцип імунітету держави.
Найбільш поширеною та типовою серед форм міжнародно-правового регулювання економічного співробітництва є міжнародний договір, який можна класифікувати на такі види: безстрокові, довгострокові та короткострокові; універсальні, регіональні і локальні. За змістом міжнародні економічні договори розрізняють на наступні види: торгові договори, угоди про товарооборот, кредитна угода, угоди про міжнародні розрахунки (платіжні, клірингові та платіжно-клірингові), угоди про економічне і технічне співробітництво, угоди про науково-технічне співробітництво, угоди про режим інвестицій, податкові угоди.
В сучасних умовах характерною є ознака регіоналізації економіки, тобто економічне зближення держав по територіальній ознаці. Економічний регіоналізм виявляється в двох основних формах: економічному співробітництві і регіональній інтеграції, в основі яких лежить міжнародний договір. Економічне співробітництво не торкається державного суверенітету, у той час як регіональна інтеграція припускає добровільне обмеження суверенітету держав-членів. Для економічного співробітництва як методу правового регулювання характерний метод координації, а для регіональної інтеграції - метод субординації. Регіональна інтеграції - це процес об'єднання суверенних держав з метою встановлення єдиного економічного простору. Вона може приймати наступні договірно-інституціональні форми: зона (асоціація) вільної торгівлі; митний союз; загальний ринок; економічний союз, єдиний економічний простір. Економічне співробітництво і регіональна інтеграція держав Європи здійснюються переважно в рамках регіональних економічних міждержавних організацій. Це зокрема, наприклад:
Європейський Союз. Являє собою складне регіональне інтеграційне утворення, що виходить за рамки традиційної міжнародної організації. Унікальність правової природи ЄС полягає в наявності елементів наднаціонального характеру, що виражаються в комплексі юридичних норм і правил, що одержали назву „право Співтовариства”, чи „право ЄС”. Система Європейських співтовариств заснована на трьох формально самостійних, але взаємопов'язаних міжнародних організаціях: Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС); Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Європейське співтовариства атомної енергії (Євратом). Стаття 2 Угоди про заснування ЄЕС передбачає, що Співтовариство ставить перед собою задачу здійснювати шляхом створення загального ринку і постійного зближення економічної політики держав-членів усебічний розвиток, стабільність, якнайшвидше підвищення рівня життя і більш тісні зв'язки між державами.
Економічна комісія ООН для Європи. Основним завданням ЕКЄ є сприяння проведенню погоджених заходів щодо економічного співробітництва країн Європи, а також економічна взаємодія європейських держав з державами інших регіонів.
Організація економічного співробітництва і розвитку. Мета Організації полягає в наступному:
1) сприяння зміцненню економіки країн-членів;
2) підвищення ефективності виробництва;
3) розвиток ринкового механізму;
4) розширення вільної торгівлі;
5) сприяння економічному розвитку як промислово розвитих, так і країн, що розвиваються.
Європейська асоціація вільної торгівлі. Текст Конвенції про заснування Європейської Асоціації Вільної Торгівлі (ЄАВТ) був підписаний главами держав у м. Стокгольмі (Швеція). Основні положення Конвенції спрямовані на лібералізацію торгових відносин держав-учасників ЄАВТ. Конвенція передбачає скасування митних зборів і забороняє встановлення кількісних обмежень при взаємному експорті й імпорті товарів. Однак Конвенція не регулює належним чином відносини держав ЄАВТ в сфері торгівлі сільськогосподарськими товарами і продукцією рибного промислу.
І врешті-решт економічне співробітництво в рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД) реалізується через утворені в її рамках, Економічний союз, метою якого є: формування умов стабільного розвитку економік держав-учасників; поетапне створення загального економічного простору на базі ринкових відносин; спільне здійснення економічних проектів; рішення екологічних проблем тощо; Зону вільної торгівлі. Платіжний і валютний союзи; Митний союз; Євразійське економічне співтовариство (ЄВРАЗЕС), та інші утворення.
Одночасно з регіональним економічним співробітництвом в світі на сьогодніший день виділяють так зване субрегіональне та інтеррегіональне міжнародне економічне співробітництво яке також втілюється в діяльності міжнародних організацій та установ.
Субрегіональне економічне співробітництво, знаходить своє відображення в діяльності окремих організацій та союзів, серед яких можна виділити:
5. Економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу. Угода про митний союз між Бельгією, Люксембургом і Нідерландами, підписана в 1944р. і вступило в силу в 1948 р. Даний союз став першим прикладом створення відкритого режиму зовнішньої торгівлі, та вперше закріпив механізм лібералізації режиму руху капіталів на Європейському континенті.
6. Рада держав Балтійського моря (РДБМ) була заснована на минулій, у березні 1992 р. у м. Копенгагені (Данія), конференції міністрів закордонних справ країн Балтійського моря.
7. „Північний вимір" Європейського Союзу, ініціатором створення якого стала Фінляндія. Найважливішою складовою частиною „Північного виміру” є розвиток трансграничного економічного співробітництва між суміжними адміністративними одиницями країн-учасниць.
8. Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) - нова субрегіональна міжнародна економічна організація, що об'єднує держави Південно-Східної Європи: Албанію, Азербайджан, Вірменію, Болгарію, Румунію, Грузію, Грецію, Молдову, Російську Федерацію, Україну, Туреччину. Основна завдання організації полягає в повномасштабному сприянні державам-учасникам у їхньому прагненні установити загальний сприятливий економічний режим для вільного руху товарів, послуг і осіб.
Інтеррегіональне економічне співробітництво в свою чергу, наприклад, представлено діяльністю Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР).
Мета діяльності Банку полягає в тому, щоб вносячи внесок в економічний прогрес і реконструкцію, сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також розвитку приватної і підприємницької ініціативи в країнах Центральної і Східний Європи, що визнають принципи багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки.
Важливе значення в правовому регулюванні міжнародних економічних відносин відіграють багатосторонні міжнародні угоди та інституційно-правові форми регулювання названих відносин. До такого роду угод належать міжнародно-правові акти універсального характеру, акти, що стосуються регулювання міжнародних фінансово-економічних відносин: Статут ООН, Декларація про встановлення нового економічного порядку та Хартія економічних прав і обов'язків держав 1974 року, Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ) 1947 року і пакет Маракеських угод від 15 квітня 1994 року тощо.
Активний регулюючий вплив на дані відносини здійснюють міжнародні економічні організації, серед яких: ООН та її спеціалізовані установи і допоміжні органи, Світова організація торгівлі, Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародна фінансова корпорація МФК), Банк міжнародних розрахунків (БМР) та багато інших.
Список джерел та використаної літератури
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - С.141.
2. Про правонаступництво України. Закон України від 12 вересня 1991 року. // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 46. - ст.617.
3. Про дію міжнародних договорів на території України. Закон України від 10 грудня 1991 року. // Відомості Верховної Ради. 1992. - № 10. - ст.137.
4. Про міжнародні договори України. Закон України від 10 грудня 1993 року. // Відомості Верховної Ради. - 1994. - N 10. - ст.45.
5. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року. // Відомості Верховної Ради Української РСР - 1986 - № 17. - Ст.343.
6. Генеральна угода про тарифи і торгівлю від 10 квітня 1947 року. // НАУ [Нормативні акти України]; № 25000, version 7.2 - К., 2002.
7. Декларация об установлений нового международного экономического порядка от 1 мая 1974 года. // Организация Обьединенных наций. Сборник документов. - М.: Наука, 1981.
8. Декларация о принципах, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Об'ьединенных наций от 24 октября 1970 года. // Действующее международное право.: В 3 т. / Сост. Ю.М. Колосов, З.С. Кривчикова. - М.: Московский независимьй институт международного права, 1996. - Т.1. - С.65-73.
9. Декларация о соблюдении принципов сотрудничества в рамках Содружества Независимых Государств от 14 фсвраля 1992 года. // НАУ [Нормативні акти України]; № 25000, version 7.2 К., 2002.
10. Итоговый документ Венской встречи государств-участников Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе от 15 января 1989 года. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. - М.: Издательская группа Норма-Инфра-М, 1999. - 593 с.
11. Итоговьй документ Мадридской встречи 1980 года представителей государств-участников Совещания по безопасности й сотрудничеству в Европе, состоявшейся на основе положений Заключительного акта, относящихся к дальнейшим шагам после Совещания, от 6 сентября 1983 года. // НАУ [Нормативні акти України], № 25000; version 7.2 - К., 2002.
12. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (Хельсинки, 1 августа 1975 года). // Сборник действующих договоров, соглашений й конвенций, заключениых СССР с иностранными государствами. Вып. XXXI. - М., 1977. - С.544 - 589.
13. Маракешское Соглашение о создании Всемирной торговой организации от 15 апреля 1994 года. // НАУ [Нормативні акти України]; № 25000, version 7.2 - К., 2002.
14. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 року. // НАУ [Нормативні акти України]; № 25000, version 7.2 - К., 2002.
15. Угода про заснування Європейського банку реконструкції і розвитку від 29 травня 1990 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України: Офіційне видання. - Том 1: 1990 - 1991 рр. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001.
16. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 року. // Зібрання чинних міжнародних договорів України: Офіційне видання. - Том 1: 1990 - 1991 рр. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001.
17. Устав Организации Обьединенных наций от 26 июня 1945 года. // Организация Обьединенных наций. Сборник документов. - М.: Наука, 1981.
18. Статут Международного Суда от 26 июня 1945 года. // Организация Обьединенных наций. Сборник документов. - М.: Наука, 1981.
19. Хартия зкономических прав и обязанностей государств от 12 декабря 1974 года. // Организация Обьединенных наций. Сборник документов, - М.: Наука, 1981.
20. Аверкин А.Г. Международно-правовые формы совместной плановой деятельности стран - членов СЭВ.М., 1984.
21. Альтштулер А.Б. Международное валютное право. - М.: Международные отношения, 1984. - 254 с.
22. Аметистов Э.М. Современные тенденции развития права европейских сообществ. - Сов. государство и право, 1985, № 7, с.87-96.
23. Астапов К. Формирование единого економического пространства стран СНГ. Мировая економика и международные отношения, № 1, 2005.
24. Ашавский Б.М. К вопросу о международном экономическом праве. -
25. СЕМП, 1984.М., 1986, с.29-47.
26. Ашавский Б., Валько Н. ТНК - частномонополистические международные монополии. - Сов. государство и право, 1981, № 3, с.77-86.
27. Баймуратов М.А. Международное право. - X.: „Одиссей”, 2000. - 736 с.
28. Безруков А.И. Государственное регулирование деятельности международных монополий в ЕЭС.М., 1982.
29. Бехер К., Фомин В.В. Перестройка международных экономических отношений и страны социалистического содружества. - Сов. государство и право, 1977, № 10, с.107-114.
30. Бирюков П.Н. Международное право: Учебное пособие.2-е изд., перераб. й доп. - М.: Юрист, 2000. - 416 с.
31. Блищенко И.П., Дориа Ж. Прецеденты в международном публичном и частном праве. - 2-е изд., доп. - М.: Издательство МНИМП, 1999. - 472 с.
32. Блищенко И.П., Солнцева М.М. Мировая политика и Международное право. - М.: Международные отношения, 1991. - 160 с.
33. Богуславский М.М. Международное экономическое право. - М.: Международные отношения, 1986. - 303 с.
34. Богуславский М.М. Иммунитет государства.М., 1962.
35. Богуславский М.М. Правовое регулирование международных хозяйственных отношений (очерки теории и практики экономического сотрудничества стран социализма).М., 1970.
36. Богуславский М.М. Перестройка международных экономических отношений и правовая природа концессионных договоров. - В кн.: Международное сотрудничество и международное право.М., 1972, с.98-106.
37. Борисов К.Г. К вопросу о регулировании научно-технического сотрудничества в современном международном праве. - СЕМП, 1966 - 1967.М., 1968, с.224-228.
38. Борко Ю. Расширение и углубление Европейской интеграции. Мировая економика и международные отношения, № 7, 2004.
39. Бувайлик Г. Правовое регулирование международного экономического и научно-технического сотрудничества государств различных социальных систем. - Советское право (Киев), 1973, № 9, с.101 - 104.
40. Бувайлик Г.Е. Правовое регулирование международных экономических отношений. Киев, 1977.
41. Буткевич В.Г. Экономическая интеграция стран социалистического содружества и соотношение международного и внутригосударственного права. - Вестник Киевского университета. Международные отношения и международное право, вып.4. Киев, 1977, с.49-67.
42. Вельяминов Г.М. Международно-правовые основы внешнеторговых связей СССР. - Внешняя торговля, 1977, № 10, с.51-56.
43. Вельяминов Г.М. Основы международного экономического права. - М.: ТЕИС, 1994, 109 с.
44. Вельяминов Г.М. Правовое регулирование социалистической экономической интеграции. - Сов. государство и право, 1974, № 11, с.109-116.
45. Вельяминов Г.М. Роль СЭВ в развитии договорных связей социалистической экономической интеграции. - Внешняя торговля, 1980, № 2, с.17-21.
46. Вельяминов Г.М. Социалистическая интеграция и международное право.М., 1982.
47. Від центральноєвропейської ініціативи до об'єданої Європи. // Урядовий кур'єр, 27 листопада 2001 року, № 220. - С.3.
48. Войтович С.А. Роль международно-правовых принципов в формировании международного экономического права. - Вестник Киевского университета. Международные отношения и международное право, вып.15. Киев, 1982, с.28-35.
49. Войтович С. Нормативное закрепление международно-правовых принципов нового международного экономического порядка. - Советское право (Киев), 1984, № 2, с.67-70 (на укр. яз.).
50. Войтович С.А. Принципы международно-правового регулирования межгосударственных экономических отношений. Автореф. канд. дисс. Киев, 1984.
51. Гавриков Д. Европейский союз как территория противоречей. Мировая економика и международные отношения, № 12, 2004.
52. Генкин Д.М. Принцип наибольшего благоприятствования в торговых договорах государств. - Сов. государство и право, 1958, № 9, с.22-32.
53. Георгіца А.З. Міжнародне публічне право. Загальна частина. - Чернівці: Рута, 1995. - 232с.
54. Георгіца А.З. Міжнародне публічне право. Особлива частина. - Чернівці: Рута, 1996. - 162 с.
55. Грингольц И.А. О договорных формах специализации и кооперирования производства между странами - членами СЭВ. - Ученые записки ВНИИСЗ, вып.27.М., 1972, с.92-116.
56. Данилов Е.А. СЭВ и третьи страны: юридические предпосылки и формы сотрудничества.М., 1982.
57. Дмітрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч. посібник / Відп. редактори Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губернський - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 640 с.
58. Евинтов В.И. Международное сообщество й правопорядок. - К.: Наукова думка, 1990. - 127 с.
59. Европейское международное право: Учебник / Отв. Ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова, П.В. Саваськов. - М.: Междунар. отношение, 2005. - 408 с.
60. Загрози національній безпеці - не воєнні, а кримінальні. // Урядовий кур'єр, 22 лютого 2002 року, № 36. - С. З.
61. Злоказова Н. Расширение ЕС: за и против с позиции его членов. Мировая економика и международные отношения, № 1, 2004.
62. Кашин В.А. Международные налоговые соглашения.М., 1983.
63. Кован И.Л. Правовые вопросы научно-технического сотрудничества СССР с социалистическими странами. - Внешняя торговля, 1971, № 8, с.7-11.
64. Колосов Ю.М. Материальная ответственность в экономических отношениях между странами - членами СЭВ. - Сов. государство и право, 1974, № 5, с.105-109.
65. Кольцов Б.И. Диалектика правового регулирования международных экономических отношений и системный подход. - В кн.: Диалектика развития международных отношений в 70-е годы.М., 1980, с.3-11.
66. Кольцов Б.И. Правовое регулирование международных экономических отношений. Учебное пособие.М., 1980.
67. Кравчук Н.Я. Міжнародні фінансові ресурси та проблема втечі капіталу. // Фінанси України, 2000, № 4. - с.80 - 85.
68. Кузнецов В.И. СЭВ - ЕЭС: возможности сотрудничества. - Сов. государство и право, 1978, № 4, с.69-77.
69. Кузнецов В.И. СЭВ и „Общий рынок”: правовые проблемы.М., 1978.
70. Кузнецов В.И. Проблемы теории и практики международного права в процессах европейской Экономической интеграции. Автореф. докт. дисс.М., 1981.
71. Кучер Б: И., Осыка С.Г. К вопросу о правовом регулировании международных экономических отношений. - Вестник Киевского университета. Международные отношения и международное право, вып.10. Киев, 1980, с.68-74.
72. Кучер Б.И. Особенности правового регулирования международных экономических отношений. - Вестник Киевского университета. Международные отношения и международное право, вып.13. Киев, 1981, с.124-127.
73. Кучер Б.И., Войтович С.А. Система принципов международно-правового регулирования межгосударственных экономических отношений. - Вестник Киевского университета. Международные отношения и международное право, вып.18. Киев, 1984, с.14-19.
74. Лабин Д.К. Международно-правовое обеспечение мирового экономического порядка. - М., 2004.
75. Лабин Д.К. Международно-правовое регулирование иностранных инвестиций. - М., 2001.
76. Лисовский В.И. Правовое регулирование международных экономических отношений.М., 1984.
77. Лукашук И.И. Нормы международного права в международной нормативной системе. - М.: Спарк, 1997. - 371 с.
78. Лукашук И. И Международное право. Общая часть. - М.; Издательство БЕК, 1996. - 371 с.
79. Медведев Е.К. К вопросу о межправительственных соглашениях по сотрудничеству в области промышленности, науки и техники. - В кн.: Юридические аспекты осуществления внешнеэкономических связей.М., 1979, с.9-14.
80. Медведев И.В. Правовое положение межгосударственных кредитно-финансовых организаций капиталистических стран. Автореф. канд. дисс.М., 1982.
81. Менжинский В.И., Шаповалов И.В. Разработка в ООН правовых принципов международного торгового сотрудничества. - Правоведение, 1969, № 3, с.102-109.
82. Международное право. Учебник для вузов. / Г.В. Игнатенко, В.Я. Суворова, О.И. Тиунов и др.; Под ред. Г.В. Игнатенко. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Высш. шк., 1995. - 399 с.
83. Международное право: Учебник. Отв. ред. Ю.М. Колосов, З.С. Кривчикова. - М.: Международные отношения, 2000. - 720 с.
84. Международное право: Учебник. / Под ред.Г.И. Тункина. - М.: Юрид. лит., 1982. - 568с.
85. Международное право: Учебник/Под ред.Н.Т. Блатовой, Л.А. Маджорян. - М.: Юрид. лит., 1979. - 584 с.
86. Миронов Н.В. Правовые формы социалистической интеграции (международные межведомственные соглашения).М., 1977.
87. Мовчан А. П, Международный правопорядок. - М.: Институт государства й права РАН, 1996. - 101 с.
88. Мюллерсон Р.А. К вопросу о „праве Европейских сообществ”. - Вестник МГУ. Серия 11. Право, 1982, № 5, с.48-57.
89. Нуризаде Б.Ю. Международно-правовые аспекты экономического сотрудничества СССР с развивающимися странами. Автореф. канд. дисс.М., 1970.
90. Олтеану О.М. Европейское экономическое сообщество - субъект международного права особого рода. - Вестник МГУ, Серия 11. Право, 1982, № 1, с. 19-25.
91. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право. Підручник для вузів. - К.: Либідь, 1995. - 191 с.
92. Петросян Р. На путях экономической интеграции (вопросы правового регулирования). - Хозяйство и право, 1978, № 4, с.76-80.
93. Пирогов А. Международно-правовые основы экономического сотрудничества Советского Союза с ФРГ. - Советское право (Киев), 1979, № 4, с.81-83.
94. Покрещук О. Міжнародно-правові питання приєднання України до Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та вступу до Світової Організації Торгівлі (СОТ). // Право України, 1999, № 8. - С.122-123. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.
95. Полежаев В.Н., Якобсон Г.М. Международные экономические организации и соглашения.М., 1961.
96. Почкаева М.В. Правовые вопросы экономического сотрудничества государств в системе ООН (Экономическая комиссия ООН для Европы).М., 1962.
97. Почкаева М.В. Дискриминация в торговле и международное право. - Внешняя торговля, 1968, № 9, с. 20-25.
98. Почкаева М.В. Международные экономические договоры (учебное пособие).М., 1983.
99. Правовые проблемы экономического сотрудничества социалистических стран.М., 1983.
100. Совет Экономической Взаимопомощи: основные правовые проблемы (отв. ред.Е.Т. Усенко).М., 1975.
101. Талько В. Проблеми врегулювання відносин з міжнародними економічними організаціями. // Право України, 1999, № 9. - 106 - 109.
102. Токарева П.А. Международный организационно-правовой механизм социалистической экономической интеграции.М., 1980.
103. Тункин Г.И. Теория международного права. - М., 1970. - 568 с.
104. Тускоз Ж. Міжнародне право: Підручник. Пер. з франц. - К.: “АртЕк”, 1998. - 416с.
105. Україна завершила дворічне членство в Раді Безпеки ООН. // Урядовий кур'єр, 3 січня 2002 року, № 1. - С.3.
106. Усенко Е.Т. Принцип недискриминации и принцип наибольшего благоприятствования в международных экономических отношениях. - Внешняя торговля, 1960, № 7, с.17-25.
107. Усенко Е.Т. Сущность и принципы социалистической экономической интеграции. - Сов. государство и право, 1971, № И, с.56.
108. Усенко Е.Т. Правовые аспекты Комплексной программы социалистической экономической интеграции. - Сов. государство и право, 1973, № 7, с.67-71.
109. Фельдман Д.И., Лхиачев В.Н. "Права й обязянности государств" й "общие принципи права" как международно-правовые категории. // Идеи мира й сотрудничества в современном междуиародном праве: Сб. науч. тр. /АН УССР, Инт-т гос-ва й права. Отв. ред.В.Н. Денисов. - К.: Наукова думка, 1990. - 280с.
110. Харламова В.Н. Международная экономическая интеграция. Учебное пособие. - М., 2002.
111. Хватов В.Я. Комплексная программа СЭВ и программа сотрудничества социалистических государств. - Правоведение, 1974, № 2, с.92-99.
112. Черкес М.Ю. Міжнародне право: Підручник. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 284 с.
113. Шатров В.П. Международное економическос право: Учебное пособис, - М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1990. - 114с.
114. Шкуратенко О. Участь України в ООН по законодавчому визначенню міжнародних стандартів прав і свобод людини. // Право України, 2002, №3. - С.59-61.
115. Шумилов В.М. Международное экономическое право. В двух томах. - М., 2002.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Історичні корені Євросоюзу. Організаційна структура, цілі, принципи діяльності ЄС. Роль регіональних економічних організацій. Співдружність Незалежних Держав. Організація Чорноморського економічного співробітництва. Європейська асоціація вільної торгівлі.
лекция [675,6 K], добавлен 10.10.2013Еволюція міжнародно-правового співробітництва у сфері оподаткування. Державний суверенітет у сфері оподаткування. Характеристика податкових угод на прикладі модельних норм конвенцій ООН і ОЕСР. Співпраця України з іншими державами у сфері оподаткування.
магистерская работа [7,0 M], добавлен 10.06.2011Розкриття суті міжнародної економічної інтеграції. Історія створення і механізм функціонування Північноамериканської зони вільної торгівлі. Особливості Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва і економічного союзу держав Південної Америки.
презентация [1,1 M], добавлен 10.10.2013Правове регулювання природоохоронної діяльності на сучасному етапі, особливості співробітництва держав. Регулювання охорони довкілля в рамках Організації Об’єднаних Націй. Діяльність спеціалізованих установ із вирішення проблем навколишнього середовища.
курсовая работа [50,6 K], добавлен 12.08.2016Основи секторального економічного співробітництва України та Європейського Союзу (ЄС), діагностика його розвитку. Напрями національної економічної політики в умовах розширення ЄС та стратегія участі України у формуванні Єдиного економічного простору.
курсовая работа [362,7 K], добавлен 01.06.2014Сутність міжнародних міждержавних організацій, яка визначається участю в їхній діяльності держав та урядів, а також важливістю завдань, що їх покликані вирішувати. Організація економічного співробітництва і розвитку. Діяльність та фінансування ЮНІДО.
лекция [728,1 K], добавлен 10.10.2013Головні особливості економічного співробітництва України та Японії на сучасному етапі. Характеристика торгівельних українсько-китайських відносин. Аналіз українсько-корейських відносини на сучасному етапі, потенціал економічного співробітництва.
контрольная работа [29,3 K], добавлен 12.09.2011Особливості створення Ради Економічної Взаємодопомоги, її цілі та роль в організації і здійсненні міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва. Специфіка структури, прийнятих рішень та законодавчої бази діяльності цієї організації.
контрольная работа [15,0 K], добавлен 28.11.2010Поняття та основні принципи транскордонного співробітництва. Правова основа здійснення транскордонного співробітництва в Україні. Аналіз стану прикордонної інфраструктури та класифікація проблем розвитку транскордонного співробітництва Одеської області.
дипломная работа [3,0 M], добавлен 13.04.2012Особливості АТЕС як регіонального інтеграційного блоку. Запуск першої російської ініціативи загально регіонального масштабу. Проведення в Росії форуму з ділового співробітництва у сфері інноваційного підприємництва, симпозіуму інвестиційних ярмарок АТЕС.
реферат [25,3 K], добавлен 09.04.2011
