Рашистський режим прирікає РФ до тяжких потрясінь

Усі гострі запитання соціально-економічного характеру РФ для «прямої лінії» диктатора до уваги не бралися, відбиралися лише ті з них, які свідчили б про розвиток та позитивну динаміку. У такий спосіб демонструвалося зростання промислового та сільськогосподарського виробництва, стійкість економічної та фінансової системи. Відзначалося, що запас міцності у Росії дуже високий і продовжує зростати. Нечуваною стала консолідація народів РФ навколо влади. Значно посилилася роль силових структур у суспільстві, а ВПК в економіці. Не було озвучено жодної проблеми, помилкового рішення чи критичної оцінки щодо внутрішньої чи міжнародної діяльності влади. Для відволікання уваги громадян від значного погіршення їх матеріального становища зростання цін на курятину та яйця було обґрунтовано збільшенням доходів населення, що посприяло підвищенню їх попиту на харчові товари першої необхідності. Путін дозволив собі стверджувати, що пенсії у 20212023 рр. зросли на 30-35%. Але він не сказав про зростання цін та інфляцію, які нівелювали ці доходи. Путін безвідповідально стверджував, що прив'язка до долара чи євро у міжнародній торгівлі - це зниження суверенітету держави; виправдовував, що питома вага долара у зовнішньоторговельній діяльності РФ у кращі часи складала 87%, а у 2023 р. - знизилася до 24%. Натомість частка рубля у міжнародних розрахунках РФ склала 40%, юаня була 0,4%, а досягла 33%. Решту посіли рупії - грошова одиниця Індії. Він словом не обмовився про те, що зовнішньоторговельні операції РФ у валютах, не визнаних світовими, ведуть до значних втрат виручки (до 20%), замовчував причини такого стану речей, цілковито виправдовував загарбницьку війну в Україні і звинувачував у цьому санкції та протидію країн Заходу. Подібні заяви керівника держави, яка є членом РБ ООН, членом СОТ і прагне до лідерства у світі, є негідними.

На запитання про причини зростання націоналізму у Росії, В. Путін ухилився від обговорення суті проблеми, наголосив, що 96% громадян РФ дотримуються толерантності у міжнаціональних та міжконфесійних відносинах. Зважена політика РФ у даних питаннях є ключем до зниження таких протиріч на основі ісламофобії, антисемітизму, русофобії. Розпалювання будь-яких подібних міжетнічних та міжконфесійних протиріч у РФ, він у черговий раз заявив, що це є наслідком цілеспрямованої політики Заходу для ослаблення і розчленування Росії. Фальшивими виглядають і його заяви про те, що як би Захід не старався своїми санкціями, допомогою Україні у протистоянні з Росією, обезкровити РФ, нічого не вдалося. Росія знайшла шляхи для свого успішного розвитку. А Молдова та Україна залишаються самими бідними у Європі. Їхня продукція не потрібна у ЄС, якої не пропускають навіть транзитом через країни ЄС. Їх не хочуть приймати до ЄС.

В цілому 4-х годинна прес-конференція була пронизана антиєсесівськими та антиукраїнськими випадами, ненавистю і злорадством рашистського диктатора, демонстрацією незрівнянно більших втрат західних держав у порівнянні з РФ через санкції і заборону поставок енергоносіїв та сировини з Росії. Ми нічого не робимо, стверджував він, у сфері торгівлі з політичних інтересів на відміну від Заходу. Це вони винні у всьому. Раз так, ми переорієнтувалися у постачанні нафти, газу, вугілля до країн АТР, зокрема до центрів, які бурхливо розвиваються - КНР, Японію, Індію. Путін запевнив, що це суттєво допомагає покращувати соціально-економічні умови Сибіру і Далекого Сходу. Усі зусилля влади переорієнтовуються на піднесення виробничого потенціалу, інфраструктури східних регіонів. Відповідаючи на проблему, що загострюється на сході в останні роки, зокрема через переселення в останні роки понад 10 млн. мігрантів, які чисельно почали переважати корінне населення, і на цей раз В. Путін не визнав реальної загрози для всього Зауралля, а лише запевнив, що влада забезпечить для мігрантів школи на «русском языке» навчання, належні умови для сприяння їх залученню до суспільно-економічного та культурного життя на «русских» засадах. З яких країн прибувають мігранти керівництво РФ ніколи публічно не інформувало і не давало оцінки цим процесам. Він звернув увагу на те, що багатьох «русскоязычных» на Заході після початку СВО почали обмежувати в правах і витісняти, тому влада буде сприяти розселенню їх в регіонах, де демографічна ситуація складається не на користь панівної нації. Ніхто з тих «русскоязычных», хто уже побував у європейських країнах, ніколи не поїде ні до Сибіру, ні на Далекий Схід. Насправді йдеться про масове заселення Південного Сибіру і Далекого Сходу китайцями, які усе більше освоюють як прилеглі до КНР, так і віддалені землі. Це складає чи не найзагрозливішу проблему для РФ. Але для В. Путіна це непідйомна проблема. Диктатор закликав вірити у великий «русский» і російський народ. «Це - основа нашого минулого, нинішнього та майбутнього» [24].

За результатами цієї прес-конференції, цілком слушно припустити, що питома вага противників та опонентів В. Путіна зростатиме. Це підтверджується слушними критичними оцінками. Відразу після цієї прес-конференції вони набули масового характеру. Вже 14 грудня координатор Ради нацбезпеки США Дж. Кірбі провів брифінг, на якому заявив, що В. Путін ще раз підтвердив, що його мета - завоювати Україну та покорити її народ. Він додав: «Путін кидає виклик тому самому міжнародному порядку, який ми допомагали будувати. Він кидає виклик Статуту ООН. Він кидає виклик самому поняттю суверенітету. Він кидає виклик демократії. Росія прагне переробити міжнародний порядок, щоб створити світ, що сприятиме її вкрай персоналізованому та репресивному типу автократії. Це глибоко вплине на свободу і процвітання в усьому світі» [37]. Наступного дня у Держдепі США наголосили, що В. Путін не збирається припиняти війни проти України, а прагнутиме продовжувати її до повного загарбання і знищення Української держави.

ЄС схвалив 18 грудня 2023 р. 12-й пакет санкцій проти РФ, які запроваджені з 1 січня 2024 р. «Обмеження спрямовані на важливі сектори економіки країни-агресора та можливості обходити минулі санкції». Забороняється імпорт і транзит природних і синтетичних алмаз ів, а також ювелірних виробів з діамантів, оброблених чи вироблених у РФ. Розширюється перелік заборонених промислових товарів щодо імпорту з РФ - зрідженого газу, чорних металів, труб, чавуну, міді, алюмінію, фольги, а також обмежується транзит через Росію товарів подвійного призначення, що можуть збільшити промислові потужності, а також посилюється механізм дотримання стелі цін на російську нафту. Також розширюється заборона на експорт чутливих товарів і технологій, компонентів для безпілотників та високотехнологічних товарів, вживаються заходи для ліквідації лазівок, які використовувалися РФ для обходу обмежень [38].

Нові 13-й та 14-й пакети санкцій США (SDN List) спрямовані на покарання компаній третіх країн, які сприяють постачанню до РФ електроніки. Цим самим буде завершено процес правового застосування самого жорстокого типу санкцій проти економіки РФ. У переліку пакетів санкцій передбачаються обмежувальні секторальні та персональні санкції, які не увійшли до 12-го пакету санкцій. Йдеться про порядок використання прибутку від заморожених активів Центробанку РФ для допомоги Україні, передбачається введення податку на прибуток, який приносять заморожені активи Центробанку РФ (200 млрд. євро або 213 млрд. дол.). Передбачається посилення санкцій проти третіх країн (ОАЕ, Туреччини), через які Росія отримувала важливі компоненти для ВПК. Практика засвідчила, що треті країни не дотримуються європейських санкцій, бо ЄС не має достатніх важелів впливу для їх обов'язкового виконання.

Спецпредставник ЄС Д. О'Селівон заявив з цього приводу, що ЄС запровадив безпрецедентний перелік санкцій проти РФ, більший за будь-який з будь-коли запроваджених проти інших країн. Як він підкреслив, «60% імпорту з РФ та 55% експорту - під санкціями. Очевидно, що дуже важливо забезпечити їхнє ефективне виконання». Для Росії буде все важче купувати активи. Ухилення від санкцій буде завжди, але головна мета забезпечена, доступ РФ до цих товарів стане важчим, повільнішим і дорожчим. Цим самим ЄС досяг успіхів на трьох напрямках: позбавив армію РФ сучасних технологій; позбавив уряд РФ великих доходів; нав'язав ВПК Росії високу ціну за закупку компонентів [39]. Міжнародна спільнота постійно нарощує заходи проти РФ з метою знекровити її воєнну машину, щоб вона усе більші несла втрати за розв'язану війну та якомога дорожче платила за страждання цивільного населення й руйнування, завдані Україні. Робота над новими обмеженнями проти РФ триває.

Український економіст А. Амелін, констатуючи факт величезної допомоги з боку Заходу для України, обсяги якої з 24 лютого 2022 р. до осені 2023 р. склали 233 млрд. дол., левову частку в якій становлять США і країни ЄС, все ж зробив у листопаді 2023 р. припущення, що розвинений Захід не в змозі щось протиставити роздовбаній та розкраденій соціально-економічній системі Росії, яка експлуатує те, що залишилося з радянських часів, хай навіть із деякою допомогою КНР, Південної Кореї. Захід, на його думку, демонструє свою нездатність і капітулянтство перед РФ. Згодом цей автор доводитиме 14 грудня 2023 р. те, що західні політики хочуть змусити Україну сісти за стіл переговорів з Росією [40].

Його думки відразу ж були розвінчані вітчизняними та іноземними аналітичними центрами. Зокрема, дослідниками Київського Інституту світової економіки зазначається, що якщо допомога Україні скоротиться на 90% у порівнянні з 2022 р., то у крайніх правих сил РФ на чолі з В. Путіним, незважаючи на зростання в самій Росії невдоволення війною проти України, все ж таки з'явиться надія на успіх у війні проти України. Захід розглядає 5 сценаріїв наслідків програшу України у цій війні. Усі вони однозначно будуть спрямовані проти Заходу. Виходячи з цього, колективний Захід змушений надавати таку допомогу Україні, щоб вона виграла. Якщо така допомога з боку США буде припинена, то це під силу здійснити й самому ЄС. Йдеться про 40,8 млрд. євро щорічно. Така сума складає трохи більше 1% ВВП країн ЄС, що є посильною сумою для євроспільноти [41].

За повідомленням Мінюсту України від 25 листопада 2023 р. на Заході арештовано активи РФ на суму 320-350 млрд. дол. Такі санкції не будуть скасовані допоки РФ не припинить агресії проти України і не виплатить компенсації за завдані їй втрати і збитки [42]. Президент України В. Зеленський вважає, що заморожені російські кошти повинні бути використані на підтримку України. Це буде справедливою і законною відповіддю на агресію Росії. В. Зеленський закликав партнерів «швидко рухатися до створення відповідної правової бази» і висловив впевненість, що країни Великої Сімки у 2024 р. вирішать цю справу [43]. Адміністрація Дж. Байдена з 21 грудня 2023 р. докладає зусилля, щоб спрямувати ці кошти у законний спосіб на допомогу у відбудові України. На рівні країн G-7 досягнуто домовленості, що до 24 лютого 2024 р. має бути вироблено рішення щодо законного способу їх конфіскації. Україна може розраховувати на щорічне отримання додатково до 15 млрд. дол. з цих активів РФ.

Важливо відзначити, що ЄС прийняв 23 лютого 2024 р. 13-й пакет санкцій, а Президент США Дж. Байден того ж дня оголосив про запровадження понад 500 нових санкцій. Усі вони спрямовані проти Росії і торкаються військового й оборонного секторів компаній і організацій, які діють у третіх країнах на користь ВПК Росії - Індії, Шрі-Ланці, КНР, Сербії, Казахстані, Таіланді і Туреччині. Посилено контроль за недопущенням експорту з РФ заліза і сталі та компаній третіх країн, які, порушуючи санкції, беруть участь у реалізації даної продукції. Вживаються заходи щодо подальшого скорочення доходів РФ від реалізації енергоносіїв. Обмеження торкаються понад 2 тисяч фізичних та понад 120 юридичних осіб, які причетні до постачання товарів і технологій подвійного призначення. У Вашінгтоні переконані, що глобальна коаліція з 50 країн на чолі з США сильніша і згуртованіша ніж будь-коли навколо підтримки України.

Усі подібні заходи світової спільноти є вагомим важелем впливу на Москву, аби припинити війну і змусити її сісти за стіл переговорів з Україною. Опозиційні соціологи РФ зазначають, що у російському суспільстві наростає напруженість через значне зростання витрат, спричинених значним підвищенням цін на продукти харчування та інші товари широкого вжитку. Страждають мільйони сімей країни. Статистика засвідчує, що понад 15,7 млн. осіб перебуває за межею бідності з місячним доходом до 14375 рублів (157 доларів). Основною причиною цього називається розпочала саме Росією війна проти України. Але «хоча зв'язок між військовими діями та економічною кризою є очевидним, росіяни, здається, не готові визнати це і, мабуть, продовжують підтримувати Володимира Путіна та його вертикаль влади».

Відомий російський економіст І. Ліпіц наголошує, що офіційні дані про бідність та загальне економічне становище країни спотворені з метою догодити кремлівському керівництву. Він констатує, що за останні 5 років ціни на харчі виросли у кілька разів, а зарплати залишилися попередніми. Він передбачає, що після президентських виборів у березні 2024 р. Росію чекають не тільки стагнація, але і серйозне погіршення економічної ситуації. За його пронозами, біля 20 млн. чол. можуть опинитися за межею бідності, а курс рубля буде продовжувати падати. Але, не дивлячись на зростаючі труднощі, багато респондентів уникають обговорення політики та війни з Україною. Виходячи з цього, поки неясно, які довготривалі негативні тенденції будуть мати самі тяжкі наслідки для життя і впливати політичну атмосферу та результати голосування у Росії. Важливим, на думку І. Ліпіца, є те, що В. Путін, зосередившись на військовій економіці, зіштовхнеться з такими негативними наслідками цивільних галузей економічного життя, які серйозно впливатиму на загальноекономічне становище РФ [24].

Бюджетні витрати в цілому планувалося збільшити з 19,1% ВВП у 2023 р. до 20,4% ВВП у 2024 р. Слід зазначити, що ця частка була такою уже у 2022 році - 20,3% ВВП. Таким чином, влада прагне добитися збільшення доходів населення з 17,3% ВВП у 2023 р. до 19,5% ВВП у 2024 р. Витрати бюджету зростуть у 2024 р. на 6,4 трлн. руб. (у реальних показниках на 14,4%) за рахунок збільшення витрат на оборону (на 4,4 трлн. руб.), на пенсії - з 2,6 трлн. руб. до 4,1 трлн. руб. (приріст на 1,5 трлн. руб. проти 2023 р.), на погашення держборгу на 0,8 трлн. руб. Збільшення воєнних витрат та пенсійне забезпечення стали пріоритетними у діяльності чинної влади. Відбувається велике розміщення збільшених оборонних витрат в інших статтях бюджетного фінансування, щоб суспільство не бачило реальної мілітаризації країни. Такі обсяги зростатимуть з 0,5 трлн. руб. у 2023 р. до 7,0 трлн. руб. у 2024 р., до 5,1 трлн. руб. у 2025 р. і на 3,5 трлн. руб. у 2026 р. [44].

Таємні видатки на оборону складали у 2022 р. 6 трлн. рублів. У 2023 р. вони зросли до 40% усіх бюджетних витрат і склали від 6,5 до 7,5 трлн. рублів. У 2024 р. вони будуть не меншими. Російські політологи наголошують, що у 2024 р., як і у 2023 р. військові витратити складатимуть 40% бюджетних коштів. Доведеться пожертвувати багатьма сферами, але влада робить і робитиме вигляд, що в країні все відмінно [45]. Самі великі оптимісти не сумніваються, що збільшення у таких обсягах коштів на розвиток ВПК завдасть величезних збитків для економіки і соціальної сфери. Усі програми модернізації та покращення життя людей будуть скорочені або й скасовані. Про це народні маси не дізнаються з офіційних джерел, але це дуже швидко відобразиться у їхньому повсякденному житті.

Курс долара у середині 2023 р. досяг 102 російських рублів. Щоб врятувати ситуацію від подальшого знецінення рубля влада РФ перевела валютний ринок країни на «ручне управління». Центробанк провів інвентаризацію задля того, щоб змусити компанії з великим експортним потенціалом продавати долари і таким чином «руками експортерів» пом'якшити волатильність. У перший рік війни РФ проти України, за даними Bloomberg, в офшорних зонах осіло не менше 80 млрд. дол., вивезених з РФ. Влада примусила власників цієї суми продати її Центробанку. Незгодним з цим рішенням пригрозили запровадити жорстокий валютний контроль, обов'язковий продаж майже усієї експортної валюти (90%), а також обмеження на вивезення капіталу, зокрема й у рублях [46].

Проаналізувавши бюджет РФ на 2024 рік, відомий фахівець М. Делягін дійшов до висновків, що нинішня влада ігнорує вирішення найголовнішого завдання, яке постійно стоїть перед країною: провести докорінні зміни в усіх сферах економіки Росії на засадах всеохоплюючої модернізації. Він зазначає різке падіння резервних фондів уряду з 371,4 млрд. руб. у 2023 р. до 110 млрд. руб. у 2024 р. і до 90 млрд. руб. у 2025-2026 рр. Неадекватною в умовах стагнації економіки РФ та поступової втрати нею позицій у світі виглядає послідовне скорочення фінансової допомоги регіонам. Її обсяги зменшаться у 2024 р. у порівнянні з 2023 р. на 9,0%; у 2025 р. - на 14,5%, а у 2026 р. - на 17,6%. Бюджетне кредитування має таку ж тенденцію до скорочення: якщо у 2023 р. воно складало 187,3 млрд. руб., то у 2024 р. - 109 млрд. руб. Основна мета бюджету 2024 р., як він її розуміє, спрямовується на «стимулювання фінансових спекуляцій, придушення усіх видів виробничої діяльності, створення додаткової вартості і подальше ускладнення становища Росії, перетворення її на економічну колонію, що продає сировину і закупляє, якщо дозволять, частину продукції з її переробки» [44].

Також передбачається додаткове дотування Соціального фонду за рахунок бюджету для збільшення пенсійних витрат. Воно зросте з 2,6 трлн. руб. у 2023 р. до 4,1 трлн. руб. у 2024 р., до 3,9 трлн. руб. у 2025-2026 рр. Незважаючи на безперечно корисні індексації, серйозного покращення умов життя пенсіонерів не відбудеться. Середня пенсія у 2024 р. складатиме 23,4 тис. руб. Тоді як мінімальна зарплата становитиме 13,3 тис. руб., що драматично є нижчою від прожиткового мінімуму 14,4 тис. руб. Дотації на підтримку Соціального фонду зростають, але пенсійне забезпечення буде погіршуватися. Додаткові вливання для підтримки пенсійної сфери не є відображенням зрілості соціальної політики правлячої еліти РФ, а лише спробами запобігти краху пенсійної реформи, що насувається [44]. Єдина стаття бюджету, якою передбачено зростання видатків, торкається обслуговування державного боргу. Обсяги цих видатків у 2024 р. проти 2023 р. зростуть у 1,4 рази, а у 2025 р. - у 1,7 рази, у 2026 р. - у 1,9 рази. За ці три роки обсяги для погашення боргів зростуть із 1,5 трлн. руб. до 3,3 трлн. руб. Такі дії влади РФ свідчать, що погашення державних боргів це свята справа, а соціальна сфера, пенсіонери, зокрема, мають самі долати труднощі. Аналітики переконані, що закладені нинішнім режимом у бюджеті на 2024 р. фінансові завдання носять антинародний характер, припускають, що це найбільше сприяє фінансовим спекулянтам на міжнародній арені, а також країнам, які запровадили санкції, заморожують і конфісковують російські активи за кордоном. А те, що зменшуються кошти на освіту, охорону здоров'я, діяльність і розвиток ЗМІ та їх сучасних технологій, є курсом на дебілізацію суспільства та вимирання населення Росії [44].

Необхідно зазначити, що схвалені урядом РФ ще 22 вересня 2023 р. уточнені макропоказники розвитку економіки на 2023-2026 рр. подавалися у дуже позитивній динаміці. Так, зростання реальних доходів населення мало скласти у 2023 р. - 4,3%; у 2024 р. - 2,7%; у 2025 р. - 2,6%; у 2026 р. - 2,3%; зростання реальних зарплат відповідно у 2023 р. - 6,2%; у 2024 р. - 2,5%; у 2025 р. - 2,6%; у 2026 р. - 2,3%. Інфляція мала скласти у 2023 р. - 7,5%; у 2024 р. - 4,5%; у 2025 р. - 4,0%; у 2026 р. - 4,0%. Безробіття мало складати у ці роки стабільно мінімальний рівень - 3,1%. Але чомусь такі оптимістичні макропрогнози на 2024-2026 рр., схвалені ще у вересні 2023 р., так і не були оприлюднені станом на січень 2024 року [47]. Становище економіки та соціальної сфери у РФ настільки набуло хаотичного розвитку, що навіть МВФ постійно вносить корективи у свої прогнози, які торкаються економічних перспектив РФ. За його останніми уточненими прогнозами темпи економічного приросту у 2024 р. складуть 1,1 -1,3%; у 2025-2026 рр. по 1,0%; у 2027 - 2028 рр. - по 0,9%. Всупереч такому хаосу висновок МВФ про поступове економічне затухання Росії залишається незмінним [48].

Виступаючи перед діловими колами Далекого Сходу у Хабаровську 10 січня 2024 р., В. Путін вихвалявся успішними результатами розвитку економіки РФ. Так ВВП у 2024 р. зросте на 4%, а не на 3,5%, як планувалося. За паритетом купівельної спроможності економіка РФ стала найбільшою у Європі, п'ятою у світі після США, КНР, Японії та Індії. Банківська система РФ покращує діяльність. На думку зарубіжних аналітиків, названий В. Путіним показник як аргумент не є основним для оцінки реального стану економіки РФ. Оцінюючи виступ В. Путіна у Хабаровську, зарубіжні фахівці наголошують, що нічого конкретного про стан розвитку цього регіону не було сказано. Усе обійшлося загальними фразами, на зразок: перспективи економіки країни є добрими, програма спеціального і пільгового режиму розвитку Далекого Сходу принесла свої результати, подібні умови будуть збережені і поглиблені.

Зарубіжними експертами зазначається, що наведені В. Путіним дані щодо становища і розвитку економіки Росії, «здебільшого не відповідають реальному її стану». Більшість незалежних економістів також ставлять під сумнів достовірність оприлюднених офіційних даних щодо стану розвитку економіки Росії. Адже за основним критерієм, за номінальними показниками ВВП, РФ відповідає показникам ВВП Іспанії. В цілому за економічним потенціалом РФ не входить до групи світових лідерів, вона відстає від країн Західної Європи. За даними Світового банку паритетна купівельна спроможність на одну особу (2022 р., у тис. дол.) мала наступну динаміку: США - 87, Британія - 56, країни ЄС - 53, Японія - 45, Угорщина - 41, Росія - 37, КНР - 21 [49]. На економіку РФ чекають серйозні випробування і небезпека. Загарбницька війна проти України спричинила міжнародні санкції, зростання інфляції, зниження доходів населення. Прогнози відомих західних аналітичних центрів однозначні: у кінці 2030-х рр. нафтогазова промисловість вичерпає свій ресурс, а поповнити його через санкції буде неможливо, видобування нафти і газу різко знизиться, доходи від експорту енергоносіїв значно скоротяться. Наслідком цього стане неминучий обвал економіки і матеріального становища основної частини населення. Усе це призведе до краху режиму В. Путіна, негативно позначиться і на майбутньому Росії.

«Нам залишаються останні десять років, заявляють відомі російські фахівці, які перебувають в еміграції, поки російська нафта і газ ще будуть затребувані... На фоні зруйнованої до підвалин інфраструктури, знищеної промисловості та пограбованої країни нам залишається лише згадувати про трильйони середини нульових років, які випарувалися не на реконструкцію країни, а на обжерливість друзів Президента, які розтринькали в нікуди колосальний ресурс розвитку і поїдали попутно ще й ресурс стійкості держави» [50].

Починаючи з осені 2023 р., влада РФ зосередилася на підготовці до президентських виборів 17 березня 2024 р. Правляча еліта цілковито підтримала рішення В. Путіна у черговий раз балотуватися на посаду Президента. Усі внесені під час його владарювання зміни до конституції РФ, багаторазові зміни до закону про вибори президента РФ, інші правозастосовні акти спрямовувалися не стільки на забезпечення постійного перебування його на вищій державній посаді, скільки на цілковиту узурпацію влади, встановлення одноосібної диктатури, яка за суттю мало у чому відрізняється від царської одноосібності. Правління Путіна обернулося для держави і суспільства нечуваними втратами і деградацією, економічний, технологічний і соціальний стан якої відповідає потенціалу розвитку країн, що розвиваються. Режим В. Путіна, що отримав справедливу назву рашизм, за рівнем загострення міжнародних відносин, темпами наростання конфронтації та агресивної політики Москви у різних регіонах світу, повномасштабної війни проти України, за наслідками вчинених злочинів проти людяності, за рівнем залякування ядерною війною, складає реальну небезпеку для усієї людської цивілізації. Історія не знає подібного, щоб окрема держава могла стати прямою загрозою для усього живого на планеті Земля.

Станом на 23 грудня 2023 р. до ЦВК РФ було подано документи 29 кандидатів на цю посаду. Слід врахувати певну дискримінацію кандидатів- самовисуванців у порівнянні з кандидатами від партій. Для подання документів до ЦВК РФ першим до 31 січня 2024 р. необхідно було зібрати на підтримку 300 тис. підписів, а для кандидатів від партій лише 100 тис. підписів. А для висуванців партій, які є парламентськими, взагалі не потрібно подавати списки підтримки виборців.

На початковій стадії президентської гонки на рубежі 2023-2204 рр. ЦВК відхилила документи представників ЗМІ Катерини Дунцової та Дмитра Надєждіна, бо у списках на їхню підтримку було виявлено «мертві душі». У передвиборчій програмі обох кандидатів серед іншого пропонувалося припинити війну в Україні, звільнити політичних в'язнів із тюрем РФ, серед них і О. Навального, та відмінити законодавство про звинувачення опозиціонерів влади, її справедливих критиків іноземними агентами. В одному з інтерв'ю К. Дунцової відзначалося, що упродовж 24-річного панування Путіна Росія переживала стагнацію. Ціни, на її думку, по-суті, щоденно підвищувалися, схвалені програми про стабілізацію становища та економічний розвиток країни не виконувалися, а заяви влади про успіхи не відповідали дійсності. Її було звинувачено у тому, що її діяльність фінансується опозиційним олігархом М. Ходорковським, якого влада віднесла до іноземних агентів РФ [51]. Така ж доля спіткала й Бориса Надєждіна, який виступає проти політичного курсу Кремля, критикує владу, виступає проти СВО в Україні. У підсумковому списку кандидатів на вибори президента РФ 17 березня 2024 р. залишилося 4 особи: три представники партій та один самовисуванець. Це - Леонід Слуцький (ЛДПР), Микола Харитонов (КПРФ), Владислав Даванков (Нові люди). Володимир Путін - самовисуванець. 18 грудня 2023 р. він подав до ЦВК понад 1,8 млн. підписів жителів різних регіонів на його підтримку.

Говорячи про президентські вибори у РФ 15-17 березня 2024 р., необхідно враховувати думку відомого державного діяча України, міжнародника В. Огризка про те, що виборів у Росії не було з 1996 року. Вони закінчилися після першого і другого обрання Б. Єльцина. Далі відбувався процес перепризначення. Тоталітарний режим цього не допускає, у РФ пройде політичний спектакль. Відбудеться перепризначення В. Путіна на п'ятий термін [52].

Якщо диктатура збережеться і агресивна та загарбницька політика рашизму продовжиться, то антипутінські санкційні заходи міжнародної коаліції доведуть РФ до деградації й остаточного занепаду.

Висновки

Радянське та російське керівництво так і не зробило об'єктивних висновків про причини розпаду СРСР та демонтажу комуністичного режиму. Воно не вибачилися перед усіма народами за завдані злочини і втрати, спричинені тоталітарною владою. Окрім того, воно не спромоглося упродовж 33-х річної реформації незалежної Російської Федерації запровадити прогресивний політико-правовий і демократичний лад, модернізувати базові галузі економіки, звести до доцільного рівня розвиток ВПК, сформувати ринкову економіку, розвинене громадянське суспільство, дотримуватися цивілізованих міжнародних відносин, а з цим досягти рівноправних і рівнозалежних взаємин з передовими світовими центрами, забезпечити успішний розвиток країни у політичному, економічному та соціальному відношенні, радикально покращити соціально-економічне становище своїх громадян.

Під впливом дуже негативних і суперечливих результатів перетворень керівництво РФ не спромоглося прилучитися до сучасного світового порядку. Причини невдач полягають не стільки через значне науково-технологічне і промислове відставання від світових центрів, скільки через суб'єктивні чинники, які постійно тяжіли над колишньою імперією і тяжіють над незалежною РФ з її багатонаціональною і конфесійною конгломерацією. Подальші інтеграційні процеси з країнами Заходу та іншими центрами обумовлювали формування і зміцнення правових і демократичних засад державного устрою РФ, забезпечення політичного плюралізму, демократизації усіх сторін внутрішнього життя, конкурентного і ринкового економічного середовища, поглиблення відкритості ринків, необмеженого переміщення товарів і капіталів, демократизації суспільного життя, розвитку громадянського суспільства. До такого рівня відносин у всіх сферах, що має місце у цивілізованих і розвинених державах, Росія була не готовою. На переконання її правлячої еліти усіх часів, це складало найбільшу небезпеку для збереження її цілісності, бо посилювало національно-визвольні процеси серед народів федерації, загрожувало збереженню унітарної і закритої від західних форм і способу життя держави та суспільства, виводило соціум з -під тотального контролю з боку влади. Переважно з цих причин еліта незалежної РФ під час докорінної трансформації попереднього устрою все більше ігнорувала успіхами найбільш передових і ефективних моделей облаштування держави і суспільства, що отримали визнання на світовому рівні. Натомість вона все більше віддавала перевагу власним попереднім традиціям облаштування країни і суспільства, на основі яких й були проведені політичні, економічні, цивілізаційні і культурні реформи.

Незважаючи на об'єктивні причини падіння комуністичної моделі державного устрою, нинішні вожді РФ не визнають їх і продовжують бачити причини поразки СРСР лише у суб'єктивних чинниках. Головні зусилля під час зміцнення незалежної РФ спрямовувалися на відродження імперських традицій як царської Росії, так і СРСР.

За рівнем розвитку основних галузей економіки, за усіма технологічними, економічними, соціальними, геополітичними, демографічними критеріями РФ продовжує перебувати на рівні країн, що розвиваються. Домінуючою складовою структури її зовнішньої торгівлі залишилися енергоносії, сировина і зброя. Передові технології чи обладнання, готова продукція складають жалюгідну частину її експортного потенціалу. Структура імпорту РФ залишається діаметрально протилежною до її експорту.

В умовах слабкого економічного потенціалу, зламати існуючий світовий порядок і запровадити новий, вигідний для неї, в якому мали успішно діяти кілька самостійних центрів, один з яких, як окрема цивілізація на чолі з Росією та її сателітами і союзницям, або сформувати рівноправні, вигідні для РФ відносини з країнами ЄС та НАТО, не вдалося. Тим паче, коли модель її устрою прискорено еволюціонувала до автаркії, самоізоляції, формування власної окремої цивілізації, самостійного центру світової політики. Політико-правова і демократична модель влади прискорено еволюціонувала до авторитарної і тоталітарної форми правління, яка у 20-і рр. ХХІ ст. набула ознак диктатури, напівмонархічної форми, що отримала на міжнародному рівні назву «рашизм» як різновид расизму і ксенофобії, ненависті до інших народів на кшталт ідеології фашизму та нацизму.

Керівництво РФ, в якості компенсації втраченого, усе більшою мірою прагнуло у відносинах з пострадянськими країнами, насамперед з Україною, не до співробітництва на взаємовигідній основі, а до забезпечення домінування її власних інтересів та привілеїв, рівноправні відносини для неї так і не набули пріоритетного значення. РФ продовжувала все більше зміцнювати власний розвиток як окремої цивілізації, добивалася відновлення статусу окремого геополітичного центру на пострадянському просторі. Переорієнтація її інтересів на країни АТР, домагання сформувати євразійський окремий світовий геополітичний центр також не приніс їй очікуваних результатів. РФ не вдалося забезпечити для себе рівноправний статус і серед країн АТР.

Зростання агресивності, що особливо проявилося у відношенні до України, Молдови, Грузії, загострило відносини РФ із західними державами, країнами ЄС і НАТО та з пострадянськими країнами. А повномасштабна неоголошена і не спровокована війна проти України, варварство щодо населення та цивільної інфраструктури, загарбання частини її території спричинило адекватну протидію колективного Заходу. Радикальні обмеження, санкції з боку західних країн та організацій проти РФ набули нечуваного до цього рівня і системності, що прирікає усі провідні її галузі економіки до стагнації і падіння темпів розвитку, обвалу життєвого рівня, деградації самої держави.

На досвіді відносин РФ із сусідніми пострадянськими державами підтверджується, що у її політиці переважали не прагнення до взаємного порозуміння і співробітництва на спільній основі, а конфронтація, що переростає у збройні конфлікти, агресію і війну задля їх покорення і повернення до виключної сфери свого впливу. Реваншистська і все наростаюча агресивна боротьба по відновленню гегемонії РФ є не тільки головною ознакою розвитку сучасної РФ, а й природнім продовженням такої політики минулих століть.

Наукові і політичні діячі РФ так і не спромоглися відповісти, а яка ж модель влади сформувалася упродовж 33 років: демократична, унітарна, тоталітарна, монархічна чи федеративна, і в чому вона принципово відрізняється від державного устрою Московської держави, царської імперії чи СРСР.

На жаль, упродовж 2014-2024 рр. Захід зволікав з наданням Україні належного захисту і допомоги. Країни, на яких покладено функції підтримувати встановлений світовий правопорядок, зокрема п'ять ядерних держав-підписанти Будапештського меморандуму 1994 р., якими гарантувалася територіальна цілісність і невтручання у її внутрішні справи, не виконали своїх зобов'язань. Належної протидії агресії Росії та підтримки України з їхнього боку не було вжито. Така безвідповідальність штовхає людство до світової катастрофи. Українська влада і суспільство, як і інші держави світу, мають зробити з цього відповідні висновки і відповідно й почали діяти.

Лише завдяки героїчному опору повномасштабному вторгненню РФ в Україну колективний Захід вдався до системних рішучих контрзаходів, які унеможливили реалізацію загарбницьких планів Москви. Фундатори світового порядку почали діяти на користь України тільки після масових варварських злочинів рашистів в Україні. З одного боку, надані у значних обсягах воєнно-технічна, фінансова і дипломатична допомога нечувано підсилили економічний і воєнно-промисловий потенціал України, найбільше сприяли успіхам у вітчизняній війні проти агресора, а з іншого боку, запроваджені проти РФ системні санкції прирекли її економічний, фінансовий і воєнний потенціал до різкого ослаблення, що унеможливлює тривале ведення війни проти України.

Зміцнення диктаторського режиму, що отримав назву рашизм, наростання агресивної і безкомпромісної внутрішньої і міжнародної політики Російської Федерації, яка все більшими негараздами обертається для економіки і соціальної сфери її самої, а також інших держав, яких це безпосередньо торкається, стало закономірним підсумком її самостійного розвитку. Тоталітарна форма правління РФ, її великодержавницька агресивна зовнішня політика є природною суттю, наслідком історичного минулого цієї держави.

Підсумком розвитку самостійної РФ за 33 роки стало те, що ідеологія рашизму зародилася як прояв чергового загострення у нинішніх правителів РФ та значної частини самої «русской нации» націоналістичних, шовіністичних і геополітичних інстинктів минулих епох. Рашизм завдав великої шкоди для РФ, усього суспільства. Ця злочинна ідеологія поставила власну державу і суспільство на межу неминучої розплати, прирекла її на складне майбутнє. Але найбільші злочини (варварське винищення мирного населення, цивільної інфраструктури, викрадання власності та цивільних людей і дітей, провокації і цинічне звинувачення української сторони у злочинах, обдурювання та пропагандистські провокації) були вчинені в Україні та інших сусідніх державах. Ідеологія і практика рашизму мають бути засуджені і цілковито заборонені, а усі особи РФ, причетні до злочинів, невідворотно покарані.

Міжнародні відносини після 24 лютого 2024 р., цілковито склалися на користь України. Імперські плани Росії відродити колоніальну імперію за рахунок української нації не можуть зреалізуватися завдяки тому, що на бік національно-визвольних рухів кожної молодої держави, які набувають піднесення і демонструють здатність збройно захищати свій суверенітет і незалежність, серед них і України, стала більшість світових держав та міжнародних організацій, протидія яких посилюється і стає нездоланною.

Для Заходу з'явилася нагода досягти стратегічної мети - ослабити й зруйнувати єдину Російську імперію. Нинішні міжнародні, збройні, фінансові, санкційні, ізоляційні, дипломатичні заходи близькі до здійснення цього. Фатальне майбутнє РФ, спричинене варварською політикою Москви, на що вона ніяк не розраховувала, стане неминучим.

Список використаних джерел та літератури

1. Кизилов В. Русские ловушки. Главные институциональные ошибки новейшей истории России. The Insider. 14.12.2023. URL: https://theins.ru/opinions/kizilov/267618.

2. Коржихина Т.П., Фигатнер Ю.Ю. Советская номенклатура: становление, механизмы действия. Вопросы истории. 1993. № 7. C. 25-38.

3. Гордієнко М. Тоталітарний синдром Росії: від комунізму до екзальтованого рашизму. Російська окупація і деокупація України: історія, сучасні загрози та виклики сьогодення: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ, 2016 р.) / Упор. П. Гай-Нижник. К.: «МП Леся», 2016. С. 89-98.

4. Здравомыслов А.И. Украина и Россия в постсоветском пространстве. Украина и Россия в новом геополитическом пространстве (Материалы круглого стола). К., 1995. С. 10-18.

5. Кремень В. Украинско-российские отношения: сущность и перспективы. Украина и Россия в новом геополическом пространстве (Материалы круглого стола). К., 1995. C. 18-27.

6. Нагорная Л., Шаповал Ю. Украинско-российские отношения в историко-политическом контексте: современные оценки. Украина и Россия в новом геополическом пространстве (Материалы круглого стола). К., 1995. С. 57-76.

7. Україна-Росія: проблеми економічної взаємодопомоги. Монографія. За редакцією С.І. Пирожкова, В.В. Губського, А.І. Сухорукова. К., 2000.

8. Савченко О. Антиукраїнець, або Воля до боротьби, поразки чи зради. К., 2019. 192 с.

9. Уваров А. Украина и Россия: символический демонтаж отношений. Riddle. 5 октября 2023. URL: https://ridl.io/ru/ukraina-i-rossiya-simvolicheskij-demontazh-otnoshenij/.

10. Пирожков С.И. Украинско-российские отношения в контексте национальной безопасности. Украина и Россия в новом геополическом пространстве (Материалы круглого стола). К., 1995. С. 27-35.

11. Богданович В.Ю., Маначинський А.Я., Бутенко С.Г. Конфликты и войны после распада СССР. Житомир: Полесье, 2006. 440 с.

12. Мовчан А. Коротко о главном: Российская экономика в ХХІ веке. Carnegie Endowment for International Peace. 26 апреля 2016. URL: https//carnegiemoscow.org/2016/04/26/ru-pub-63431

13. Матузко Р.І. Україна і світ. Геополітика, виробництво, економіка. К., 2013.

14. Аналитический доклад «Россия в международных рейтингах». Москва. 2019. URL: https ://roscongress.org/upload/medialibrary/66f/200-Doklad

15. Фігурний Ю.С. Історичні витоки та паралелі російської агресії проти України та українців на прикладі політичної діяльності Петра Кальнишевського. Російська окупація і деокупація України: історія, сучасні загрози та виклики сьогодення: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ, 2016 р.) / Упор. П. Гай-Нижник. К.: «МП Леся», 2016. С. 58-75; Чекаленко Л.Д. Україна, Росія. Вчора, сьогодні, завтра. Російська окупація і деокупація України: історія, сучасні загрози та виклики сьогодення: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ, 2016 р.) / Упор. П. Гай-Нижник. К.: «МП Леся», 2016. С. 32-48.

16. Багатовимірний рашизм: початок і кінець / Укладач В.С. Огризко. Київ: ДП «ГДІП», 2023. 245 с.

17. Власенко В. ЄП: Голодомор в Україні - злочин геноциду. DW. 15 грудня 2022. URL: https://www.dw.com/uk/evroparlament-viznav-golodomor-19321933-rokiv-v-ukraini-genocidom/a-64105761.

18. Ломоносов М.В. Полное собрание сочинений. Труды по филологии. 1739-1758. Том 7. М.-Л., 1952; Ломоносов М.В. Избранные произведения. Л.: Советский писатель, 1990. 463 с.

19. Муратов «Никогда больше Россия и Украина не будут вместе, никогда эти народы не будут бротьями». URL: https://www.youtuble.com/watch&v=jROOTV-Rf6A.

20. Как в 90-е «освобождали» Россию, и почему это закончилось диктатурой? URL: https://prosleduet.media/details/2023-09-08-1990s/.

21. Шушпанова И.С. Особенности социально-политической консолидации российского общества и государства в условиях проведения специальной военной операции: социлогический анализ. Наука. Культура. Общество. 2022. Т. 28, № 4. С. 97-108. URL: https://cyberleninka.ru/articls/n/osobennosti-sotsialno-politicheskoy-konsolidatsii-rossiyskogo-obschestva-i-gosudarstva-v-usloviyah-provedeniya-spetsialnoy-voennoy.

22. Мереминская К. Третья сила. Что могло бы усилить влияние санкций. Важные истории. 7 сентября 2023. URL: https://istories.media/opinions/2023/09/07/tretya-sila-chto-moglo-bi-usilit-vliyanie-sanktsii/.

23. З початку повномасштабної війни РФ заробила майже 550 млрд. євро на експорті нафти та газу. А'еіг Voice. 16 листопада 2023. URL: https://biz.nv.ua/ukr/world/geopolitics/rf-zarobila-550-mlrd-yevro-na-eksporti-nafti-ta-gazu-z-pochatku-viyni-novini-rosiji-50368671.html; Fajo bejelentest tett Oroszorszag. Portfolio. 2023. December 17. URL: https://www.portfolio.hu/gazdasag/2023.12.17/fajo-bejelentest-tett-oroszorszag-658197.

24. Ужвак П. Все плохое у нас еще впереди. Важные истории. 26 декабря 2022. URL: https://istories.media/opinions/2022/12/26/vse-plochoe-u-nas-yeshche-vperedi/; Mi folyik itt? Halalra itelt teruleten porogtek fel az oroszok. Portofolio. 2023. November 6. URL: https://www.portfolio.hu/global/20231106/mi-folyik-itt-halalra-itelt-teruleten-porogtek-fel-az-oroszok-649845.

25. Путін готується до тривалої війни, щоб реалізувати «корейський сценарій» в Україні - полковник Грант. EspresoTV. 25 листопада 2023. URL: https://espreso-tv/putin-gotuetsya-do-trivaloi-viyni-shchob-realizuvati-koreyskiy-stsenariy-v-ukraini-polkovnik-grant.

26. «Ну проявите фантазию!» Как российские компании оплачивают поставки. Важные истории. 27 июля 2023. URL: https://istories.media/opinions/2023/07/27/nu-proyavite-fantaziyu-kak-rossiiskie-kompanii-oplachivayut-postavki/.

27. Валютный детокс. К чему привел уход России от долларов и евро в торговле. Важные истории. 18 июля 2023. URL: https://istories.media/opinions/2023/07/18/valyutnii-detoks-k-chemu-privel-uchod-possii-ot-dollarov-i-jevro-v-torgovle/.

28. Парцвания В. Бомба замедленного действия: как санкции истощают российское автомобилестроение. Riddle. 7 октября 2023. URL: https://ridl.io/ru/bomba-zamedlennogo-dejstviya-kak-sanktsii-istoshhayut-rossijskoe-avtomobilestroenie/.

29. В России лишь пятая часть гражданских самолетов имеет только российскую регистрацию. Black Sea News. 01.11.2023. URL: https://www:blackseanews.net/read/210340.

30. Москва «вылетела»» из топ-50 ведущих научных центром мира. Black Sea News. URL: https://www.blacksea-news.net/read/211292.

31. О чем молчит пропаганда: мечты и желания россиян. О некоторых мечтах россиян, согласно данным опросов. 20.09.2023. URL: https://prosleduet.media/details/2023-09-20-dreams-of-russians/.

32. Путин выступил на Валдайском форуме. 5.10.2023. URL: https:/www.youtube.com./watch&y=SuKAF8Grrfy.

33. Atomcsapassal fenyegetozik Putyin jobbkeze. Portfolio. 2024. Januar 11. URL: https://www.portfolio.hu/global/20240111/atomcsapassal-fenyegetozik-putyin-jobbkeze-662379.

34. Выступление Путина на заседании Всемирного русского народного собора. 28.11.2023. URL: https://ria.ru/20231128/putin-1912378747.html.

35. Баланчук І. Лінія з Путіним: росіян найбільше цікавить, коли закінчиться війна - опитування. Українська правда. 6 грудня 2023. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2023/12/6/7431871/.

36. Леонова О. У Зеленського озвучили перспективи проведення переговорів із Росією. Новини Live. 29 листопада 2023. URL: https://vijna.novyny.live/u-zelenskogo-ozvuchili-perspektivi-provedennia-peregovoriv-iz-rosiieiu-135139.html.

37. Сподіваємося, республіканці почули послання: у Білому домі прокоментували прес-конференцію Путіна. Слово і діло. 15 грудня 2023. URL: https://www.slovoidilo.ua/2023/12/15/novyna/politik/spodivayemosya-respublikanczi-pochuly-poslannya-u-bilomu-domi-prokomentuvaly-preskonferencziyu-putina.

38. ЄС ухвалив 12-й пакет санкцій проти Росії. Укрінформ. 18.11.2023. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3801723-es-shvaliv-12j-paket-sankcij-proti-rosii.html.

39. Що відомо про 13-й і 14-й санкційні пакети ЄС проти рф. UA.NEWS. 25 грудня 2023. URL: https://ua.news/ua/ukraine/chto-yzvestno-o-13-m-y-14-m-stantsyonnyh-paketah-evrosoyuza- protyv-rf.

40. У запеклій війні України проти російської агресії першим капітулює Захід. Економічні новини. 28 листопада 2023. URL: https://еnovosty.com/uk/servicе-ukr/topnews-ukr/full/2811-u-zapeklіj-vijni-ukraini-proti-rosijskoj-agresii-pershim-kapitulyuye-zaxid.

41. Kovacs F. Ez fog tortenni, ha Oroszorszag megnyeri a haborut. Index. 2023. December 23. URL: https://index.hu/kulfold/2023/12/23/haboru-orosz-ukran-konfliktus-oroszorszag-gyozelem/.

42. На Заході арештовано російських активів на $ 320-350 млрд - Мін'юст. Black Sea News. URL: https://www.blacksea-news.net/read/211274.

43. Зеленський назвав найболючішу втрату для РФ. ASPI News. 06.1.2024. URL: https://aspi.com.ua/news/politika/zelenskiy-nazvav-naybolyuchishu-vtratu-dlya-rf#gsc.tab=0.

44. Бюджет - 2024 - стагнация и спекуляция. Совет по внешней и оборонной политике. 8.10.2023. URL: https://svop.ru/main/49462/budzhet-2024-stagnaciya-i-spekulyaciya/2023-10-08/.

45. Грозовский Б. Военный бюджет хорошего настроения. Важные истории. 2 октября 2023. URL: https://istories.media/opinions/2023/10/02/voennii-byudzhet-khoroshego-nastroeniya/.

46. Влада рф вимагає від великих компаній продати долари, щоб врятувати рубль. Інформаційний спротив. 10.10.2023. URL: https://sprotyv.info/ekonomika/vlada-rf-vimagaе-vid-velikih-kompanij-prodati-dolari-shhob-vryatuvati-rubel/.

47. Кабмин РФ рассмотрит уточненный макропрогноз на 2024-26 гг. Интерфакс. 22 сентября 2023. URL: https:/www.interfax.ru/business/922071.

48. Катасонов В.Ю. Экономическая траэктория России. Прогнозы на 2024 год. Русское экономическое общество. URL: https://reosh.ru/valentin-katasonov-ekonomicheskaya-traektoriya-rossii-prognozy-na-2024-god.html.

49. Putyin: megtalaltak a kibuvokat a szankciok alol, szarnyal az orosz gazdasag. Portfolio. 2023. Januar 11. URL: https://www.portfolio.hu/global/20240111/putyin-megtalaltak-a-kibuvokat-a-szankciok-alol-szarnyal-az-orosz-gazdasag-662257.

50. Мюрид Э. Нулевая рентабельность. Каспаров.пі 09.01.2024. URL: https://www.kasparov.ru/material.php?id=659D681D16C53.

51. Maris beindult a lejaratogepezet Putyin egyetlen kihivoja ellen. Portfolio. 2023. December 21. URL: https:///www.portfolio.hu/global/20231221/maris-beinduh-a-lejaratogepezet-putyin-egyetlen-kihivoja-ellen-659141.

52. Цих виборів не буде: дипломат Огризко про 5-й термін Путіна. Еспресо. 25 листопада 2023. URL: https:/espreso.tv/tsikh-viboriv-ne-bude-diplomat-ogrizko-pro-5-y-termin-putina.

References

1. Kizilov, V. (2023). Russkiye lovushki. Glavnyye institutsional'nyye oshibki noveyshey istorii Rossii. The Insider. 14 dekabya. [Online]. Available from: https://theins.ru/opinions/kizilov/267618 [In Russian].

2. Korzhikhina, T.P., Figatner, Yu.Yu. (1993). Sovetskaya nomenklatura: stanovleniye, mekhanizmy deystviya. Voprosy istorii, 7, pp. 25-38. [In Russian].

3. Hordiyenko, M. (2016). Totalitarnyy syndrom Rosiyi: vid komunizmu do ekzal'tovanoho rashyzmu. Rosiys'ka okupatsiya i deokupatsiya Ukrayiny: istoriya, suchasni zahrozy ta vyklyky s'ohodennya: Materialy Vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi (Kyiv, 2016 r.). Kyiv: “MP Lesya”, pp. 89-98. [In Ukrainian].

4. Zdravomyslov, A.I. (1995). Ukraina i Rossiya v postsovetskom prostranstve. Ukraina i Rossiya v novom geopoliticheskomprstranstve (Materialy kruglogo stola). Kiev, pp. 10-18. [In Russian].

5. Kremen', V. (1995). Ukrainsko-rossiyskiye otnosheniya: sushchnost' i perspektivy. Ukraina i Rossiya v novom geopolicheskom prostranstve (Materialy kruglogo stola). Kiev, pp. 18-27. [In Russian].

6. Nagornaya, L., Shapoval, Yu. (1995). Ukrainsko-rossiyskiye otnosheniya v istoriko-politicheskom kontekste: sovremennyye otsenki. Ukraina i Rossiya v novom geopolicheskom prostranstve (Materialy kruglogo stola). Kiev, pp. 57-76. [In Russian].

7. Pyrozhkov, S.I., Hubs'kii, V.V., Sukhorukov, A.I. (eds) (2000). Ukrayina-Rosiya: problemy ekonomichnoyi vzayemodopomohy. Monohrafiya. Kyiv. [In Ukrainian].

8. Savchenko, O. (2019). Antyukrayinets' abo Volya do borot'by, porazky chy zrady. Kyiv. [In Ukrainian].

9. Uvarov, A. (2023). Ukraina i Rossiya: simvolicheskiy demontazh otnosheniy. Riddle. 5 oktyabrya. [Online]. Available from: https://ridl.io/ru/ukraina-i-rossiya-simvolicheskij-demontazh-otnoshenij/ [In Russian].

10. Pirozhkov, S.I. (1995). Ukrainsko-rossiyskiye otnosheniya v kontekste natsional'noy bezopasnosti. Ukraina i Rossiya v novom geopolicheskom prostranstve (Materialy kruglogo stola). Kiev, pp. 27-35. [In Russian].

11. Bogdanovich, V.Yu., Manachins'kiy, A.Ya., Butenko, S.G. (2006). Konflikty i voyny posle raspada SSSR. Zhitomir: Poles'ye. [In Russian].

12. Movchan, A. (2016). Korotko o glavnom: Rossiyskaya ekonomika v XXI veke. Carnegie Endowment for International Peace. 26 aprelya. [Online]. Available from: https//carnegiemoscow.org/2016/04/26/ru-pub-63431 [In Russian].

13. Matuzko, R.I. (2013). Ukrayina i svit. Heopolityka, vyrobnytstvo, ekonomika. Kyiv. [In Ukrainian].

14. (2019). Analiticheskiy doklad “Rossiya v mezhdunarodnykh reytingakh”. Moskva. httрs://roscongress.org/upload/medialibrary/66f/200-Doklad [In Russian].

15. Fihurnyy, Yu.S. (2016). Istorychni vytoky ta paraleli rosiys'koyi ahresiyi proty Ukrayiny ta ukrayintsiv na prykladi politychnoyi diyal'nosti Petra Kal'nyshevs'koho. Rosiys'ka okupatsiya i deokupatsiya Ukrayiny: istoriya, suchasni zahrozy ta vyklyky s'ohodennya: Materialy Vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi (Kyiv, 2016 r.) Kyiv: “MP Lesya”, pp. 58-75; Chekalenko, L.D. (2016). Ukrayina, Rosiya. Vchora, s'ohodni, zavtra. Rosiys'ka okupatsiya i deokupatsiya Ukrayiny: istoriya, suchasni zahrozy ta vyklyky s'ohodennya: Materialy Vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi (Kyiv, 2016 r.). Kyiv: “MP Lesya”, pp. 32-48. [In Ukrainian].