Виробництво полив’яного посуду в Криму за часів улуг улусу
Аналіз питання, пов’язаного з виробництвом глазурованого посуду в Тавриді за часів Джучидської держави, генуезької колонізації. Огляд матеріалів археологічних розкопок XX та перших десятиліть XXI ст., сучасних підходів до аналізу великих обсягів кераміки.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.09.2021 |
| Размер файла | 6,7 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Рис. 36. Група кераміки ПСК, посудини відкритої форми, прикрашені в техніці поліхромного сграфіто: 1, 2 -- зо- лотоординське городище Солхат (Старий Крим), розкопки М. Г. Крамаровського 1980 р. (фото з сайту https:// theofilakt.livejournal.com/89314.html, дата звернення 22.08.2017); 3, 6, 7 -- житлова забудова догенуезького періоду середньовічної Сугдеї, розкопки і. А. Баранова 1987 рр. (за: Баранов 2004, рис. 4: 4; 6: 2) та 1983 р., фонди музею «Судацька фортеця» (Ск-83/105); 4, 5, 9 -- поселення Кринички поблизу Старого Криму, за: Крамаровский, Гукин 2002, с. 62, 63, табл. 20: 3; 21: 1; с. 153, табл. 1: 2; 8 -- поселення XIV--XV ст. на західному підніжжі г. АюДаг, за: Тесленко и др. 2017, цв. вст. 22: 2; 10 -- поселення Бокаташ II, за: Крамаровский, Гукин 2004, с. 154, табл. 36: 1; 11, 12, 13 -- житлова забудова XIV--XV ст. середньовічного городища в Алушті, розкопки В. Л. Мица 1988, 1991 рр., з фондів Алуштинського філіалу ЦМТ (Ал-88/бн, Ал-88/67, Ал-91/81); малюнок автора
Рис. 37. Група кераміки ПСК, посудини відкритої форми, прикрашені в техніці поліхромного сграфіто, житлова забудова XIV--XV ст. городища в Алушгі, розкопки В. Л. Мица 1985--1988 і 1991 рр., з фондів Алушгинського філіалу ЦМТ (Ал-88/351, Ал-88/796, Ал-86/бн, Ал-91/168, Ал-88/40, Ал-85/546; Ал-87/428); малюнок автора
На думку французької дослідниці Веронік Франсуа розповсюдження схожого керамічного декоративного стилю на теренах від Кавказу до Сирії та Криму може бути пов'язане з міграціями вірменських та грузинських гончарів під час монгольських завоювань (Francois 2003, p. 321--322).
Представницька також серія посудин відкритої форми з центральним медальйоном, заповненим різноманітними декоративними композиціями (абстрактні геометрично-рослинні орнаменти, зображення міфічних істот та ін.) в оточенні радіальних смуг зеленої, коричневої чи марганцевої фарби, що нанесені по неглибоким жолобкам (рис. 35: 1--4). Вони добре відомі в комплексах 1350--1360-х рр. XIV ст. в Азаку (Масловский 2017, с. 485, рис. 9; 21). Декілька цілих форм походить з господарської ями в районі так званого храму Діви Марії в Судаку (Баранов, Майко 1998, рис. 2: 1, 2, 4), окремі фрагменти -- з південнобережних пам'яток (Тесленко и др. 2017, цв. вст. 19: 4). Один уламок знайдено в Володимирі-Волинському (Коваль 2010, ил. 52: 2).
Окремо слід відзначити напівсферичні чашки, внутрішнє поле яких займає стилізоване зображення квітки лотосу з видовженими пелюстками та серединою, виділеною парою концентричних кілець (рис. 34: 8, 11). Оглянуті екземпляри відносяться до підгрупи «Солхат», детальна хронологічна позиція їх поки що не визначена. Серія скоріше за все не обмежувалася лише посудинами відкритої форми. Уламок глека ПСК зі стилістично близьким декором знайдено в золотоординському Маджарі (Волков 2016, рис. 65: 6).
З третьої чверті XIV ст. поширюються чаші середнього розміру, які об'єднує подібний декор зовнішньої поверхні вертикального борту. Він складається з горизонтального ряду розміщених зигзагом парних ліній або овалів, ритмічно розмальованих жовто-коричневою та зеленою фарбами (рис. 36: 9, 12; 37: 6) (Масловский 2017, с. 486, рис. 12: 4--9; 22: 3--6; 26: 1, 3; Крамаровский, Гукин 2002, с. 66--66, табл. 21: 1; 22: 2; 24) чи ряду згрупованих по дві вертикальних ліній (Арамарчук, Дмитриев 2017, с. 503--504, рис. 5) (рис. 36: 13). Всередині посудини прикрашені в техніці поліхромного чи монохромного сграфіто або взагалі позбавлені додаткового декору. В двох останніх варіантах полива зсередини темно-жовта чи жовто-коричнева, нерівномірно забарвлена (Арамарчук, Дмитриев 2017, с. 503--504, рис. 5) (рис. 36: 12, 13). Такі вироби відомі також серед продукції Чембало, близької за характеристиками сировини до виробів ПСК (Гинькут 2014, с. 316, рис. 6: F-12).
У декорі внутрішньої поверхні поліхромного варіанту застосовувалися центричні, концентричні, радіальні, сегментні та суцільні композиції, в яких переважають геометричні або рослинно-геометричні мотиви, окремі з яких зустрічаються і на монохромній кераміці. Зрідка трапляються зооморфні зображення (переважно птахи) (Арамарчук, Дмитриев 2017, с. 501--502, рис. 2). Серед найбільш поширених елементів орнаменту всередині посудин відзначмо вже згадувані каплеподібні фігури (бутони квітки лотосу?), розміщені навколо шестигранника чи трикутника (рис. 36: 3, 10), двострічкові плетінки (рис. 36: 6, 8), складні плетінки із заштрихованих смуг (рис. 36: 1, 2) Аналогічно декорована чаша походить з однієї зі сміттєвих ям Азаку, датована 1363--1381 рр. (Белинский, Масловский 2007, с. 328--330, рис. 11: 1)., паралельні смуги з густим сітчастим штрихуванням (рис. 36: 7), стилізоване зображення квітки лотосу на все поле (рис. 37: 6) тощо. В цілому малюнки дещо схематичні і недбалі, якихось значущих для детальної хронології серій серед них поки що не відзначено (Масловский 2017, с. 486, рис. 12: 4--9; 22: 3--6; 26: 1--3; Романчук, Перевозчиков 1993, рис. 15; 16; 18; 21: 68).
Серед поширених мотивів, почасти відомих в монохромних варіаціях, залишаються орнаментальні пояси, утворені рядом спіралей та напівпальмет чи зигзагом з мигдалеподібних пелюсток (рис. 34: 9, 10), комбінації з заповнених хвилястою лінією чи заштрихованих стрічок (рис. 36: 11; 37: 1, 3), чотирипелюсткові розетки (рис. 35: 2, 5, 8; 37: 7), «вузол щастя» (рис. 37: 2) та ін.
Близькі стилістичні паралелі в орнаментації поліхромної кераміки Криму, як вже зазначалося, зустрічаються від Кавказу до Східного та Північно-Східного Середземномор'я. Так, до наведених вище прикладів додамо шаховий орнамент з варіаціями заповнення розділених діагоналлю клітинок (рис. 36: 4, 5), який знаходить аналогії серед кіпріотських виробів (Papanikola-Bakirtzi et al. 1999, p. 165, N 342). Дещо раніше близькі декоративні схеми широко застосовувалася і на Кавказі (Майсу- радзе, 1954, табл. 22: 2181; Мицишвили 1979, табл. XXXVI). Тут, окрім того, відомі поширені в монохромному та поліхромному декорі кримської кераміки варіації з N-подібними фігурами та чотирипелюстковими розетками з вузькими видовженими пелюстками, каплеподібні фігури тощо (Майсурадзе, 1954, табл. 18: № 2313, 2460; Мицишвили 1979, табл. XXIII; XXX; LVII: 2; LVIII: 2; Кудрявцев 1981, с. 88, рис. 7: 7; Достиев 2017, рис. 19: 10; 20: 5). Детальний аналіз таких паралелей та визначення можливих векторів кроскультурних впливів безумовно потребує окремого дослідження.
Наприкінці слід відзначити вироби з аморфними плямами та потьоками підфарбованої глазурі, що зрідка нанесені на гравійований малюнок та не співпадають з його контурами. Ця манера розфарбування сграфіто не отримала поширення на півострові. Одна реконструйована тарілка походить з шару середини -- третьої чверті XIV ст. на городищі в Алушті (рис. 37: 5). Проте мотиви гравійованого орнаменту цілком типові для синхронних монохромних виробів.
Загалом техніка поліхромного сграфіто, так само як і монохромного, набула подальшого розвитку на півострові (Тесленко 2010, с. 226-- 230; Teslenko 2015). Потрійна кольорова гамма в поєднанні з гравіюванням зустрічається в декорі кримської кераміки до першої чверті XV ст., в той час як подвійна -- з зеленого та коричневого кольорів -- продовжує використовуватися до кінця третьої чверті XV ст. 1та навіть довше, вже після підкорення Криму Османами (Тесленко 2010, с. 226--228; 2012, с. 229; Алядинова, Тесленко 2015, с. 169--171). Хоча в Османську епоху (1475 р. -- остання чверть XVIII ст.) місцеве виробництво полив'яної кераміки зазнало суттєвих змін (Алядинова, Тесленко 2015, с. 168--175; Алядинова и др. 2015, с. 486--487).
Підводячи підсумок розгляду групи кераміки ПСК відзначимо, що саме такі керамічні вироби завоювали ринки Таврики та в великій кількості потрапляли в усі куточки Золотої Орди і Руські землі починаючи з другої половини XIII і протягом майже всього XIV ст. Як вважається, гончарні технології та декоративний стиль кримської кераміки мали певний вплив на розвиток декоративного гончарства в інших регіонах Улуг Улусу, що знайшло особливо яскраве відображення в стилістиці декору полив'яних виробів Азаку (Масловский 2012b; 2017, с. 486), а також ремісничих центрів в Подунав'ї, Придністров'ї та Поволжі (див., напр. Stanica 2009, p. 411--420; Полевой 1969, с. 141--177; Абызова и др. 1981, с. 51--70; Федоров-Давыдов 1994, с. 135--137; Булатов 1976, с. 98).
АРХЕОМЕТРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Розглядаючи питання керамічного виробництва в Криму, слід звернути увагу на результати археометричних досліджень кераміки означеного періоду, які велися в двох напрямках: фізико-хімічні дослідження формувальних мас та спектральний аналіз поливи.
Найбільш масштабні роботи в першому напрямку проведено в Лабораторії археометрії і археології Французького національного дослідницького центру (CNRS UMR 5138) в Ліоні під керівництвом доктора С. Й. Ваксман Про специфічні риси та хронологічні особливості поліхромної кераміки XV ст. див. Тесленко 2010, с. 226--228, рис. 2; 4; 2012, с. 229--232, рис. 1. Спроби якихось фізико-хімічних досліджень полив'яної кераміки Південно-Східного Криму робилися також у 2012--2013 рр. по одному з науково-дослідних проектів під керівництвом С. Г. Бочарова, однак підсумки робіт були представлені лише у вигляді коротких повідомлень, тому складно оцінити дослідницькі методи та їх результативність (Бочаров и др. 2013; Bocharov, Maslovskiy 2015, р. 604).. Тут вивчено більше трьох сотень зразків місцевого та імпортного полив'яного посуду з розкопок Кафи (Феодосія), Солдаї (Судак), Фуни, Херсонеса (Севастополь), корабельної аварії поблизу селища Новий Світ, Лусти (Алушта) і Чембало (Балаклава). Ці дослідження виявилися досить інформативними завдяки відпрацьованій і неодноразово перевіреній на практиці методиці, значній кількості відібраних зразків та наявності в розпорядженні лабораторії представницької бази даних по хімічному складу кераміки з інших пунктів Причорноморського і Середземноморського регіонів.
В результаті вдалося перевірити деякі припущення щодо походження імпорту, висловлені на основі візуальних спостережень і з точністю до виробничого центру визначити місце виготовлення окремих груп привозного полив'яного посуду, позбавиться від певних неправильних інтерпретацій, а також виділити гомогенні групи імпорту, точне походження яких ще належить з'ясувати (Waksman et al. 2009; 2014, p. 408, 414, fig. 15; Waksman, Francois 2004-- 2005; Waksman, Romanchuk 2007; Waksman, Teslenko 2010).
Крім того, значну увагу було приділено вивченню формувальних мас саме місцевої гончарної продукції. В 2013--2014 рр. проводилися хімічні дослідження сировини гончарних осередків середньовічного городища Луста (Алушта) (27 зразків) та фортеці Чембало (Балаклаві) (32 зразки), а також керамічних виробів групи ПСК з розкопок обох пам'яток (24 зразки) Дослідження виконувалися в рамках франко-ук- раїнського проекту «Кераміка Криму як індикатор Причорноморсько-Середземноморських культурно-економічних зв'язків» ( «Les ceramiques de Crimee [14th--15th s.] Comme indicateurs des relations culturelles et economiques entre mer Noire et Mediterranee») (28229UM). за програмою міжнародного співробітництва Україна-Фран- ція (PAI DNIPRO) в 2013--2014 рр. за підтримки Міністерства національної освіти, Міністерства вищої освіти і наукових досліджень Франції і Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України. Керівники -- Dr. S. Y. Waksman і к. і. н. І. Б. Тесленко.. В результаті вдалося з'ясувати специфіку їх хімічного складу. З одного боку, отримані характеристики дозволили виявити вироби обох майстерень в керамічних комплексах інших об'єктів (продукцію Алушти -- на Фуні і в Чембало, продукцію Чембало -- в Херсонесі) (Waksman, Ginkut 2015; Teslenko, Waksman 2016). З іншого боку, при порівнянні сировини різних гончарних районів Криму виявилося, що глини майстерень Чембало, Кафи, Херсонесу та його околиць Оскільки в Херсонесі виразні сліди виробництва не виявлені, за зразки його продукції умовно були прийняті дворучні глеки-амфори з внутрішньої горбистою поверхнею, рибальське грузило, кераміди і група полив'яних посудин відкритої форми, що збігалися з ними за візуальними характеристиками черепка і хімічним складом сировини (Waksman, Romanchuk 2007, р. 384--385, 387).не тільки схожі за візуальними ознаками у випаленому черепку, але також є близькими за хімічним складом. У той самий час продукція алуштинської майстерні істотно відрізняється від них по аналогічним показникам. Це пояснюється присутністю на заході і сході Криму глин з однієї міоценової формації, що перетинають півострів приблизно в широтному напрямку, досягають узбережжя в районі Херсонеса з одного боку і околиць Феодосії і Керчі з іншого, частково оминаючи його південну частину (Waksman, Ginkut 2015, p. 722--723; Waksman, Romanchuk 2007, p. 389).
Таким чином полив'яна кераміка, яка зараз за візуальними характеристиками визначається як група ПСК, не обов'язково може походити виключно з Південно-Східного Криму, оскільки за цим показником її досить складно відрізнити від продукції, наприклад, Чембало або району Херсонеса. Незначні відмінності спостерігаються лише за хімічними складовими (Waksman, Ginkut 2012, p. 722--723) або за технологічними і стилістичними особливостями готових виробів. Одночасно група Алушта досить виразна за візуальними та хімічними показниками, тому її не слід об'єднувати з групою ПСК, як це, наприклад, пропонує А. М. Масловський (Масловский 2012 с, с. 13).
Роботи другого напрямку були націлені на вивчення хімічного складу полив Візантії, Північного Причорномор'я і золотоординського Поволжя. Результати цих досліджень ґрунтовно проаналізовані та підсумовані В. Ю. Ковалем (Коваль 2010, с. 31--36; 2017). Ним, для перевірки отриманих раніше даних (Булгаков 2005), було проведено додаткове вивчення 42 зразків поливи з пам'яток Криму, Поволжя і Русі. Для порівняння залучалися проби іспанської та італійської майоліки XIV--XV ст. і напівмайоліки з Волзької Булгарії (Коваль 2010, с. 31--36; 2017). У результаті Володимир Юрійович дійшов висновку про загальну специфіку сировини і рецептури для глазурі Візантії, Північного Причорномор'я і золотоор- динського Поволжя, яка значно відрізнялася від західно-середземноморських полив XV ст. Дослідник також зазначає, що на наявній нині базі «... не можна будувати надійні висновки про існування всередині візантійсько-причорноморської рецептури приготування свинцевих полив будь-яких локальних традицій» (Коваль 2010, с. 36--37). Проте, безумовно, проведена робота дуже корисна для з'ясування технологій виготовлення середньовічних полив в Причорноморському регіоні і оцінки перспектив майбутніх вишукувань в означеному напрямку.
ВИСНОВКИ
Отже, виходячи з наведених даних, очевидно, що виготовлення полив'яного посуду в Криму почалося найвірогідніше в південно- східній частині півострова близько останньої чверті XIII ст., принаймні не раніше кінця 1260-х років. Серед найбільш раннього з відомих осередків відзначимо гончарне поселення Бокаташ II, проте його полив'яна продукція, за виключенням можливо лише відтиснутих в формі виробів, не набула значного поширення. Щодо більш раннього полив'яного виробництва в Херсоні вагомих доказів поки що не знайдено.
У цілому на території середньовічного Криму наразі достеменно локалізовано щонайменше 10 гончарних майстерень, які випускали полив'яний посуд. 8 з них розташовані в п'яти середньовічних містах півострова: 2 -- в Кафі (1345--1352 -- 1380-ті рр. і 1420-х рр. -- кінець XV ст.), 2 -- в Солдаї («золотоординська» доба та XIV--XV (?) ст.), не менше 2 -- в Солхаті («золотоординська» доба і 1320 -- 1350--1360- ті рр.) та по одній в Алушті (близько другої третини XIV ст.) і Чембало (друга половина XIV -- третя чверть XV ст.). Ще 2 чи більше таких майстерень виявлено на селищі гончарів Бокаташ II поблизу Солхату (остання чверть XIII -- 1330--1340-і рр.). Визначено візуальні і в деяких випадках археометричні характеристики їх продукції. Це, в свою чергу, надало змогу оцінити як обсяги самого виробництва окремих майстерень (зокрема в Алушті, Чембало, Бокаташі), так і в загальних рисах визначитися з географією, масштабами та динамікою торгівельного обороту полив'яних виробів з Криму.
Стала очевидною локальна специфіка полив'яного керамічного виробництва різних районів і навіть окремих населених пунктів Криму, проте нагальною залишається деталізація її в часі і просторі. У зв'язку з цим, як і раніше є актуальними публікації матеріалів розкопок великих міських центрів (Кафи, Судака, Солхата), що були, як вважається, основними виробниками і постачальниками керамічної продукції на ринок в означений період, а також локалізація інших майстерень, про існування яких зараз можна здогадуватися лише за окремими ознаками (наразі артефакти, що можуть бути пов'язані з виробництвом глазурованого посуду відомі не менш ніж в 6 пунктах).
Аналізуючи матеріали кримських осередків, слід відзначити, що тут ми маємо змогу на початковому етапі розвитку цього ремесла спостерігати прояви культурних традицій різних регіонів Причорномор'я та Середземномор'я. Деякі з них досить виразні і свідчать про походження майстрів, що стояли у витоків розвитку цієї галузі декоративно-прикладного мистецтва в Тавриці, з Балкан (Алушта, Чембало?), Анатолії (Солхат, Сугдея? Бокаташ?) Зауважимо, що значний вплив сельджуцького декоративного стилю помітний також і в формуванні нової архітектурної стилістики на території Криму протягом другої половини XIII--XIV ст. (Айбабина 2001, с. 174--177). Носіями його, як і анатолійського стилю в керамічному ремеслі, могли бути малоазійські вірмени., Закавказзя (Солхат, Кафа?, Чембало?), Східного Середземномор'я (Кафа, Чембало) а можливо і Центральної Азії (Бокаташ?) чи Італії (Кафа, Чембало). Згодом ця індивідуальність поступається стандартизації виробництва. Відзначено також спільні риси в гончарстві деяких майстерень, наприклад, Бокаташу, Солхату, Судаку, що виготовляли «штамповану» кераміку. Тобто їх організатори, скоріш за все, походили з близького культурного середовища.
Значних масштабів виробництво полив'яного посуду в Криму сягає з другої чверті XIV ст. У цей час воно стає товарним, націленим на широкий ринок, який, судячи з географії знахідок, охоплював переважно терени Джучидської держави та меншою мірою суміжні землі. До того ж в деяких випадках вдалося відстежити динаміку поставок кримської кераміки в центральні райони Золотої Орди. Наприклад, відмічено різке скорочення кримського імпорту в Поволжі після 1330--1340-х рр. Це, ймовірно, було обумовлено низкою політичних та соціально-економічних причин, що викликали труднощі в міжнародній і регіональній торгівлі (Кубанкин, Масловский 2013, с. 137).
Як вважається, протягом кінця XIII -- першої третини XIV ст. серед імпорту переважають вироби з ознаками, характерними для підгрупи «Солхат», а починаючи з 1330--1340х рр. першість в керамічних комплексах поступово переходить до підгрупи «Кафа» та зберігається за нею ще більш ніж століття. Дійсно, цілком логічно початок підйому в Кафі гончарного ремесла віднести до часів не раніше другої чверті XIV ст., коли генуезцям вдалося вже більш-менш надійно закріпити свої позиції в факторії, що ознаменувалося реалізацією плану відновлення Кафи, та початком зведення кам'яних оборонних рубежів навколо міста (Бочаров 1998). Хоча, безумовно, питання співвідношення виробів групи ПСК з конкретними гончарними осередками, так само як і походження гончарів, ще потребує подальшого ретельного вивчення.
Таким чином, підводячи підсумок, ще раз відзначимо, що для керамічного ремесла Криму часів Улуг Улусу притаманний яскравий калейдоскоп різноманітних технік та стилів з виразними локальними особливостями, серед яких добре помітні візантійсько-балканські, анатолійські, східно-середземноморські, кавказькі паралелі. Деякі з започаткованих в цей період традицій керамічного декоративного мистецтва надалі були втрачені в круговерті буремних подій та в умовах нових торгівель- но-економічних реалій, що склалися протягом останньої третини XIV ст. Інші в різній мірі вплинуть на формування вже більш стандартизованого декоративного стилю місцевої полив'яної кераміки другої половини XIV-- XV ст.
Для подальшого плідного вивчення керамічного виробництва Криму XIII--XV ст. та Північного Причорномор'я взагалі, одними з нагальних завдань залишаються публікації матеріалів розкопок пам'яток, у тому числі музейних колекцій кераміки, а також продовження археометричних досліджень продукції середньовічних гончарних осередків.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абызова, E. H. 1982. Гончарная мастерская на поселении XIV в. у с. Костешт. Археологические исследования в Молдавии (1977--1978). Кишинев, с. 160171.
2. Адаксина, С. Б., Мыц, В. Л., Ушаков, С. В. 2010. Отчет об археологических исследованиях средневековой крепости Чембало (г. Балаклава) в 2008-- 2009 гг. Санкт-Петербург; Симферополь: Государственный Эрмитаж.
3. Адаксина, С. Б., Мыц, В. Л., Ушаков, С. В. 2012. Отчет об археологических исследованиях средневековой крепости Чембало (г. Балаклава) в 2011 г. Санкт-Петербург; Симферополь: Государственный Эрмитаж.
4. Адаксина, С. Б., Мыц, В. Л. 2015. Формирование малых городов Генуэзской Газарии (на примере фактории в Чембало: 1345--1475 гг.). Таврические студии. Исторические науки, 7, с. 12-18.
5. Айбабин, А. И. 1991. Основные этапы истории городища Эски-Кермен. Материалы по археологии истории и этнографии Таврии, II, с. 43-51.
6. Айбабин, А. И. 2014. О дате разрушения городища на плато Эски-Кермен. Античная древность и средние века, 42, с. 215-227.
7. Айбабина, Е. А. 1988. Оборонительные сооружения Каффы. В: Бибиков, С. Н. (ред.). Архитектурно-археологические исследования в Крыму. Киев: Наукова думка, с. 67-81.
8. Айбабина, Е. А. 1991. Двухапсидный храм близ крепости Фуна. В: Толочко, П. П. (ред.). Византийская Таврика. Киев: Наукова думка, с. 194-205.
9. Айбабина, Е. А. 2001. Декоративная каменная резьба Каффы XIV--XVIII вв. Симферополь: Сонат.
10. Айбабина, Е. А. 2005. Керамика из раскопок золотоордынского поселения близ Феодосии. В: Бочаров, С. Г., Мыц, В. Л. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X--XVIII вв. Киев: Стилос, I, с. 229-246.
11. Алексеенко, Н. А. 1996. К вопросу о деятельности Херсонесского монетного двора в XIII столетии. Хер- сонесский сборник, VII, с. 187-191.
12. Алядинова, Д. Ю., Тесленко, И. Б. 2015. Некоторые древности османского периода из селения Алушта. В: Рудницкая, В. Г., Тесленко, И. Б. (ред.). Terra Alustiana MMXI: сборник научных трудов по материалам X научной конференции посвященной 110-летию города Алушты и 1460-летию со времени основания крепости. Симферополь: Антиква, с. 157-199.
13. Алядинова, Д. Ю., Тесленко, И. Б., Майко, В. В. 2015. Керамика из раскопок зольника османского периода в портовой части Сугдеи (по материалам исследований 2010 г.). Археологический альманах, 33: Древняя и средневековая Таврика. Сборник статей, посвященный юбилею Е. А. Паршиной, с. 482-511.
14. Армарчук, Е. А., Дмитриев, А. В. Поливная посуда XIII--XIV веков из Северо-Восточного Причерноморья. В: Бочаров, С. Г., Франсуа, В., Ситдиков, А. Г. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X--XVIII века. Казань, Кишинев: Stratum, 2, с. 499-512. Археологические источники Восточной Европы.
15. Баранов, И. А. 1983. Отчет об археологических раскопках в Судакской крепости и укреплении на берегу Кутлакской бухты близ с. Веселое в 1983 г. НА ІА НАНУ, 1983/11.
16. Баранов, И. А. 1988. Главные ворота средневековой Солдаи. В: Бибиков, С. Н. (ред.). Архитектурно-археологические исследования в Крыму. Киев: Наукова думка, с. 81-97.
17. Баранов, И. А. 1991. Застройка византийского посада на участке главных ворот Судакской крепости. В: Толочко, П. П. (ред.). Византийская Таврика. Киев: Наукова думка, с. 101-121.
18. Баранов, И. А. 1998. Поливная керамика XIV в. из Судака. В: Солодовникова, С. Н., Кузнецова, В. К., Неведрова, Р. Г. (ред.). Историко-культурные связи Причерноморья и Средиземноморья X--XVIII вв. по материалам поливной керамики: тезисы докладов научной конференции (Ялта, 25--29 мая 1998 г.). Симферополь: Каламо, с. 21-24.
19. Баранов, И. А. 2004. Комплекс третьей четверти XIV века в Судакской крепости. В: Куковальская,
20. М. (ред.). Сугдейский сборник. Киев; Судак: Ака- демпериодика, с. 524-559.
21. Баранов, И. А., Олейник, Г. Н. 1974. Отчет об археологических раскопках на холме Паликур на месте строительства Южного центра кинематографии в Ялте в 1974 г. Архив Ялтинского историко-литературного музея.
22. Баранов, И. А., Майко, В. В. 1998. Комплекс поливной керамики XIV в. из раскопок храма Девы Марии в Сугдее. В: Солодовникова, С. Н., Кузнецова, В. К., Неведрова, Р. Г. (ред.). Историко-культурные связи Причерноморья и Средиземноморья X--XVIII вв. по материалам поливной керамики: тезисы докладов научной конференции (Ялта, 25-- 29 мая 1998 г.). Симферополь: Каламо, с. 24-28.
23. Белинский, И. В., Масловский, А. Н. 1998. Типологическая характеристика материалов раскопок участка золотоордынского Азака (г. Азов, ул. Московская, 7). Историко-археологические исследования в Азове и на Нижнем Дону в 1995--1997 гг., 15, с. 179-252.
24. Белинский, И. В., Масловский, А. Н. 2005. Импортная поливная керамика Азака. В: Бочаров, С. Г., Мыц, В. Л. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X--XVIII вв. Киев: Стилос,
25. с. 160-177.
26. Белинский, И. В., Масловский, А. Н. 2007. Три закрытых комплекса из раскопок средневекового Азака. В: Гугуев, Ю. К. (ред.). Средневековые древности Дона. Москва; Иерусалим: Гешарим, II, с. 325-344.
27. Бобринский, А. А. 1978. Гончарство Восточной Европы. Москва: Наука.
28. Бобринский, А. А. 1991. Гончарные мастерские и горны Восточной Европы (по материалам II--V вв. н. э.). Москва: Наука.
29. Бочаров, С. Г. 1998. Фортификационные сооружения Каффы (конец ХШ -- вторая половина XV вв.). В: Карпов, С. П. (ред.). Причерноморье в средние века. Санкт-Петербург: Алтея, с. 82-117.
30. Бочаров, С. Г. 2007. Рубеж XIII--XIV вв., по материалам керамического комплекса Посидима (Коктебель). В: Поливная керамика Восточной Европы, Причерноморья и Средиземноморья в X--XVIII вв.: II международная научная конференция (Ялта, 19--23 ноября 2007 г.). Ялта, с. 12-17.
31. Бочаров, С. Г. 2017. Поселение Посидима в ЮгоВосточном Крыму и его керамический комплекс (рубеж XIII--XIV вв.). В: Бочаров, С. Г., Франсуа, В., Ситдиков, А. Г. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X--XVIII века. Казань; Кишинев: Stratum, 2, с. 409-446. Археологические источники Восточной Европы.
32. Бочаров, С. Г., Масловский, А. Н. 2012. Византийская поливная керамика в городах Северного Причерноморья золотоордынского периода (вторая половина XIII -- конец XIV вв.). Поволжская археология, 1, с. 20-36.
33. Бочаров, С. Г., Масловский, А. Н. 2015. Наиболее массовые типы поливных импортов Крымского производства и некоторые вопросы торговли в Восточной Европе в XIV в. Поволжская археология, 4, с. 189-201.
34. Бочаров, С. Г., Масловский, А. Н. 2016. Поливная керамика с росписью марганцем (Византия и Золотая Орда). Археология евразийских степей, 23: Материалы первого Маджарского археологического форума (Пятигорск -- Буденовск 2012), с. 20-42.
35. Булатов, Н. М. 1976. Классификация красноглиняной поливной керамики золотоордынских городов. В: Смирнов, А. П., Федоров-Давыдов, Г. А. (ред.). Средневековые памятники Поволжья. Москва: Наука, с. 73-107.
36. Булгаков, В. В. 2005. Глазури северопричерноморской поливной керамики XIII--XV вв. (Предварительные результаты). В: Бочаров, С. Г., Мыц, В. Л. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X--XVIII вв. Киев: Стилос, I, с. 359378.
37. Бяшимова, Н. С. 1989. Поливная керамика Южного Туркменистана. Ашхабад: Ылым.
38. Веймарн, Е. В. 1968. О двух неясных вопросах средневековья Юго-Западного Крыма. В: Домбровский, О. И. (ред.). Археологические исследования средневекового Крыма. Киев: Наукова думка, с. 45-82.
39. Волков, И. В. 1992. Керамика Азова XIV--XVIII вв. (классификация и датировка). Автореферат диссертации канд. ист. наук. МГУ им. М. В. Ломоносова.
40. Волков, И. В. 2005. Поливная керамика комплекса Кабарди. В: Бочаров, С. Г., Мыц, В. Л. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X--XVIII вв. Киев: Стилос, I, с. 122-159.
41. Волков, И. В. 2007а. Поливная керамика Мад- жара. В: Поливная керамика Восточной Европы, Причерноморья и Средиземноморья в X--XVIII вв.: II международная научная конференция (Ялта, 19--23 ноября 2007г.). Ялта, с. 33-42.
42. Волков, И. В. 2007b. Поливная керамика могильника Черный Ерик-1. В: Поливная керамика Восточной Европы, Причерноморья и Средиземноморья в X--XVIII вв.: IIмеждународная научная конференция (Ялта, 19--23 ноября 2007 г.). Ялта, с. 26-32.
43. Волков, И. В. 2016. Керамика золотоордынского города Маджара. Археология евразийских степей, 23: Материалы первого Маджарского археологического форума (Пятигорск -- Буденовск 2012), с. 139222.
44. Георгиева, С. 1974. Керамиката от двореца на Царевец. В: Миятев, Кр. (ред.). Царевград Търнов: дворец на българските царе през Втората българс- ка държава: Керамика, битови предмети и въоръже- ние, накити и тъкани. София: БАН, 2, с. 7-186.
45. Георгиева, С. 1985. Грънчарство. В: Михайлов, С. (ред.). Средновековният Червен: Цитаделата на града. София: БАН, 1, с. 133-164.
46. Гаврилов, А. В., Майко, В. В. 2014. Средневековое городище Солхат -- Крым (материалы к археологической карте города Старый Крым). Симферополь: Бизнес-Информ.
47. Герцен, А. Г., Науменко, В. Е. 2005. Поливная керамика из раскопок цитадели Мангупа. В: Бочаров, С. Г., Мыц, В. Л. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X--XVIII вв. Киев: Стилос, I, с. 257-287.
48. Герцен, А. Г., Землякова, А. Ю., Науменко, В. Е., Смокотина, А. В. 2006. Стратиграфические исследования на юго-восточном склоне мыса Тешкли-Бурун (Мангуп). Материалы по археологии истории и этнографии Таврии, XII, с. 371-494.
49. Гинькут, Н. В. 2001. Поливная керамика XIV-- XV вв. из раскопок «консульской церкви» Чембало. В: Бабинов, Ю. А. (ред.). Взаимоотношения религиозных конфессий в многонациональном регионе: сборник научных трудов. Севастополь: Вебер, с. 5360.
50. Гинькут, Н. В. 2005. Византийские и восточные традиции в культуре генуэзской крепости Чембало (Крымский полуостров) по данным поливной керамики. In: Solomon, F. (ed.). Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Ia§i: Trinitas, с. 495-512.
51. Гинькут, Н. В. 2014. Производство поливной во второй половине XIV -- середине XV вв. керамики в крепости Чембало. Материалы по археологии истории и этнографии Таврии, XIX, с. 311-344.
52. Голофаст, Л. А. 2008. Ремесла и промыслы Херсона в XIII в. (по находкам из слоя пожара). Материалы по археологии истории и этнографии Таврии, XIV, с. 345-384.
53. Голофаст, Л. А. 2009. Градостроительный облик Херсона в XIII веке. Материалы по археологии истории и этнографии Таврии, XV, с. 275-377.
54. Голофаст, Л. А., Рыжов, С. Н. 2003. Раскопки квартала X в северном районе Херсонеса. Материалы по археологии истории и этнографии Таврии, X, с. 182-260.
55. Гончаров, Е. Ю. 2011. «Стремявидная» тамга -- тамга Берке? (Джендский вклад в нумизматику Крыма). Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики, 18: Актуальні проблеми нумізматики у системі спеціальних галузей історичної науки, с. 58-65.
56. Даниленко, В. Н., Романчук, А. И. 1969. Поливная керамика Мангупа. Античная древность и средние века, 6, с. 116-138.
57. Дергачева, Л. В., Зеленко, С. М. 2008. Монеты Трапезунда с кораблекрушения XIII века в бухте поселка Новый Свет. Сугдейский сборник, III, с. 425439.
58. Джаббаров, И. М. 1971. Ремесло узбеков Южного Хорезма в конце XIX -- начале XX веков (историко-этнографический очерк). Среднеазиатский этнографический сборник, 3: Занятия и быт народов Средней Азии, с. 72-146.
59. Джанов, А. В. 1998. Гончарные печи XIV--XV вв. на посаде Сугдеи. В: Солодовникова, С. Н., Кузнецова, В. К., Неведрова, Р. Г. (ред.). Историко-культурные связи Причерноморья и Средиземноморья X--XVIII вв. по материалам поливной керамики: тезисы докладов научной конференции (Ялта, 25-- 29 мая 1998 г.). Симферополь: Каламо, с. 82-89.
60. Дмитриенко, В. Н., Масловский, А. Н. 2006. Комплекс 1310-х годов из раскопок Азака. Историкоархеологические исследования в Азове и на Нижнем Дону в 2005 г., 22, с. 231-257.
61. Достиев, Т. М. Поливная керамика средневекового города Шамкир. В: Бочаров, С. Г., Франсуа, В., Ситдиков, А. Г. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья, X--XVIII века. Кишинев: Stratum, 2, с. 639-674. Археологические источники Восточной Европы.
62. Ельников, М. В., Тихомолова, И. Р. 2017. Тисненая керамика городища Большие Кучугуры. В: Бочаров, С. Г., Франсуа, В., Ситдиков, А. Г. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья, X--XVIII века. Казань, Кишинев: Stratum, 2, с. 353-362. Археологические источники Восточной Европы.
63. Залесская, В. Н. 2011. Памятники византийского прикладного искусства. Византийская керамика IX--XV веков. Каталог коллекции. Санкт-Петербург: Государственный Эрмитаж.
64. Залесская, В. Н. 2014. Византийская поливная керамика в литургическом контексте. В: Поливная керамика Причерноморья -- Средиземноморья как источник по изучению Византийской цивилизации. Тезисы докладов. Севастополь, 5--8 сентября 2014 г. Севастополь, с. 47-50.
65. Залесская, В. Н., Крамаровский, М. Г. 1990. Изображение человека в керамике Северного Причерноморья XII--XIV веков. Ленинград: Государственный Эрмитаж.
66. Заурова, Е. З. 1962. Керамические печи VII-- VIII вв. на городище Гяур-Кала Старого Мерва. Труды ЮТАКЭ, XI, с. 174-216.
67. Зеленко, С. М. 1999. Итоги исследований подводно-археологической экспедиции Киевского университета имени Тараса Шевченко на Черном море в 1997--99 гг. Vita Antiqua, 2, с. 223-234.
68. Зеленко, С. М. 2008. Подводная археология Крыма. Киев: Стилос.
69. Зеленко, С., Морозова, Я. 2012. Редкие товары и тарная керамика в морской торговле 13 века в бассейне Черного моря. В: Гендлек, Л., Кшижовский, Т., Михальский, М. (ред.). Regiones euxinum spectantes. Культурные, этнические и религиозные отношения на протяжении веков. Краков, с. 187-202.
70. Зеленко, С., Тимошенко, М. 2011. Торговые отношения между Анатолийским регионом и Таврикой в Поздневизантийский период. Археологія і давня історія України, 6, с. 121-126.
71. Зильманович, И. Д., Крамаровский, М. Г. 1992. Солхат -- Крым: Ремесленная мастерская на объекте XII. В: Отчетная археологическая сессия. Краткие тезисы докладов. Июнь 1992 года. Санкт-Петербург: Государственный Эрмитаж, с. 7-8.
72. Золотарев, М. И., Коробков, Д. Ю., Ушаков, С. В. 1998. Кладовая дома XIII века в северо-восточном районе Херсонеса. Херсонесский сборник, IX, с. 182194.
73. Золотая Орда. История и культура. Каталог выставки. 2005. Санкт-Петербург: Славия.
74. Ибрагимов, Б. И. 2000. Средневековый город Ки- ран. Баку; Москва.
75. Иванов, А. В., Савеля, О. Я., Филиппенко, А. А. 1998. Комплекс поливной керамики средневекового Кадыкоя. В: Солодовникова, С. Н., Кузнецова, В. К., Неведрова, Р. Г. (ред.). Историко-культурные связи Причерноморья и Средиземноморья X--XVIII вв. по материалам поливной керамики: тезисы докладов научной конференции (Ялта, 25--29 мая 1998 г.). Симферополь: Каламо, с. 108-112.
76. Исмизаде, О. Ш. 1964. О раскопках в Кабале на территории южной части городища в 1960 г. Материальная култура Азербайджана, V, с. 5-130.
77. Йосифова, М. 1982. Средновековна керамика от Калиакра. Археология, 3--4, с. 58-71.
78. Кирилко, В. П. 2005а. Крепостной ансамбль Фуны 1423--1475 гг. Киев: Стилос.
79. Кирилко, В. П. 2005b. К вопросу об авторской идентификации некоторых средневековых керамических изделий. В: Бочаров, С. Г., Мыц, В. Л. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X--XVIII вв., Киев: Стилос, I, с. 349-358.
80. Козырь, И. А., Боровик, Т. Д. 2017. Поливная керамика Торговицкого археологического комплекса периода Золотой Орды. В: Бочаров, С. Г., Франсуа,
81. , Ситдиков, А. Г. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья, X--XVIII века. Кишинев: Stratum, 2, с. 335-352. Археологические источники Восточной Европы.
82. Коваль, В. Ю. 2002. Керамика Восточного Крыма в средневековой Руси. В: Куковальская, Н. М. (ред.). Сугдея, Сурож, Солдайя в истории и культуре Руси-Украины: материалы научной конференции (Судак, 16--22 сентября 2002 г.). Киев; Судак: Ака- демперіодика, с. 127-128.
83. Коваль, В. Ю. 2010. Керамика Востока на Руси IX--XVII вв. Москва: Наука.
84. Коваль, В. Ю. 2017. Глазури причерноморских средневековых посудных майолик: химический состав по данным спектрального анализа. В: Бочаров,
85. Г. , Франсуа, В., Ситдиков, А. Г. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья, X-- XVIII века. Казань, Кишинев: Stratum, 2, с. 725-738. Археологические источники Восточной Европы.
86. Кокорина, Н. А. 1986. О технике билярского гончарства. В: Халиков, А. Х. (ред.). Посуда Биляра. Казань: ИЯЛИ КФ АН СССР, с. 53-61.
87. Кокорина, Н. А. 2006. Гончарное производство Волжской Булгарии Х -- начала XIII веков: становление и развитие. Материалы и исследования по археологии Поволжья, 3: Средневековая археология Евразийских степей, с. 108-157.
88. Косцюшко-Валюжинич, К. К. 1901. Извлечение из отчета о раскопках в Херсонесе Таврическом в
89. году. Известия Императорской Археологической Комиссии, 1, с. 1-55.
90. Косцюшко-Валюжинич, К. К. 1902. Извлечение из отчета о раскопках в Херсонесе Таврическом в
91. году. Известия Императорской Археологической Комиссии, 2, с. 1-39.
92. Кравченко, А. А. 1986. Средневековый Белгород на Днестре. Киев: Наукова думка.
93. Крамаровский, М. Г. 1989. Солхат-Крым: к вопросу о населении и топографии города в XIII--XIV вв. В: Смирнова, Г. И. (ред.). Итоги работ археологических экспедиций Государственного Эрмитажа. Ленинград: Государственный Эрмитаж, с. 141-157.
94. Крамаровский, М. Г. 1991. Гончарные печи Солха- та. К итогам полевого сезона 1990 г. В: Отчетная археологическая сессия Государственного Эрмитажа за 1990 год. Краткие тезисы докладов научной конференции. Ленинград: Государственный Эрмитаж, с. 19-23.
95. Крамаровский, М. Г. 1996. Три группы поливной керамики из Северного Причерноморья. В: Византия и византийские традиции. Санкт-Петербург: Государственный Эрмитаж, с. 96-116.
96. Крамаровский, М. Г. 2005. Городские ремесла. Гончарство как ремесло и искусство. В: Золотая Орда. История и культура. Каталог выставки. Санкт-Петербург: Славия, с. 137-147.
97. Крамаровский, М. Г. 2009. Редкая сельджукская (?) лампа XII -- начала XIII в. из пригорода Солхата. Античная древность и средние века, 39: К 60-летию доктора исторических наук, профессора В. П. Степаненко, с. 301-313.
98. Крамаровский, М. Г. 2012. Человек средневековой улицы. Золотая Орда. Византия. Италия. Санкт- Петербург: Евразия.
99. Крамаровский, М. 2016. Крым и Рум в XIII-- XIV столетиях (Анатолийская диаспора и городская культура Солхата). Золотоордынское обозрение, 1, с. 55-88.
100. Крамаровский, М. Г., Зильманович, И. Д. 1993. Работы на городище средневекового Солхата в Крыму в 1992 году. В: Отчётная археологическая сессия (за 1992 г.). Май 1993 г. Тезисы докладов. Санкт-Петербург: Государственный Эрмитаж, с. 21-22.
101. Крамаровский, М. Г., Гукин, В. Д. 2002. Золотоордынское поселение Кринички (результаты полевых исследований). Материалы Старокрымской археологической экспедиции: Раскопки в Старом Крыму в 1998--2000 гг. Санкт-Петербург: Государственный Эрмитаж, I.
102. Крамаровский, М. Г., Гукин, В. Д. 2004. Поселение Бокаташ II (результаты полевых исследований Золотоордынской экспедиции Государственного Эрмитажа в 2001--2003 гг.). Материалы Старокрымской археологической экспедиции. Санкт-Петербург: Государственный Эрмитаж, II.
103. Крамаровский, М. Г., Гукин, В. Д. 2006. Поселение Бокаташ II (результаты полевых исследований Золотоордынской экспедиции Государственного Эрмитажа в 2004 г.). Материалы Старокрымской археологической экспедиции. Санкт-Петербург: Государственный Эрмитаж, III.
104. Крамаровский, М. Г., Гукин, В. Д. 2007. Отчет об археологических исследованиях средневекового поселения Бокаташ II в 2005 г. Материалы Старокрымской археологической экспедиции. Санкт-Петербург: Государственный Эрмитаж, IV.
105. Крамаровский, М. Г., Науменко, В. Е., Сейдалиев, Э. И. 2014. Глазурованная керамика из двух закрытых археологических комплексов XIV в. в медресе Солхата (по материалам исследований 2013 г.). В: Международный научный семинар «Поливная керамика Причерноморья-Средиземноморья как источник по изучению византийской цивилизации» (Севастополь, 5--8 сентября 2014 г.). Тезисы докладов. Севастополь, с. 64-69.
106. Кубанкин, Д. А., Масловский, А. Н. 2013. Предметы импорта с Увекского городища (случайные находки из фондов Саратовского областного музея краеведения). Поволжская археология, 3, с. 130-155.
107. Кудрявцев, А. А. 1981. Поливная керамика Дербента. Материалы по археологии Дагестана, 10: Керамика древнего и средневекового Дагестана, с. 78-109.
108. Курочкина, С. А. 2012. Альбарелло нижневолжских столиц Улуса Джучи. Поволжская археология, 1, с. 78-93.
109. Лавыш, К. А. Восточная и византийская поливная керамика в средневековых городах Беларуси. В: Бочаров, С. Г., Франсуа, В., Ситдиков, А. Г. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья, X--XVIII века. Казань; Кишинев: Stratum, 2, с. 603-624. Археологические источники Восточной Европы.
110. Левиатов, В. Н. 1940. Керамика Старой Гянджи. Баку: Аз. ФАН СССР.
111. Ломакин, Д. А. 2016. «Работы по исследованию золотоордынского периода в Крыму не могут быть начаты, чтобы не быть законченными»: к новейшей истории исследования сельской периферии средневекового поселения Солхат. Электронное научное издание Альманах Пространство и Время, 12 (1). 2227-9490e-aprovr_e-ast12-1.2016.42 (Дата обращения 15 октября 2017).
112. Лунина, С. Б. 1962. Гончарное производство в Мевре X -- начала XIII вв. Труды ЮТАКЭ, XI, с. 217-417.
113. Лунина, С. Б. 1969. Новые сборы тимуридской керамики в Южном Туркменистане. Общественные науки в Узбекистане, 8--9, с. 89-93.
114. Майко, В. В. 2008. Средневековая Посидима. Штрихи к археологическому портрету. Сугдейский сборник, III, с. 466-480.
115. Майко, В. В. 2013а. Закрытый комплекс середины XIII в. из раскопок в портовой части средневековой Сугдеи. В: Ганкевич, В. Ю., Непомнящий, А. А. (ред.). Актуальные вопросы истории, культуры и этнографии Юго-Восточного Крыма. Материалы VI Международной научной конференции (Новый Свет, 6--7октября 2012 г.). Симферополь: Новый Свет, с. 185-194.
116. Майко, В. В. 2013b. Закрытый комплекс первой половины XIII в. в портовой части среденевековой Сугдеи. В: Алексеенко, Н. А. (ред.). Xepoavoo Оецага «империя» и «полис». Севастополь: Арефьев, с. 69-90.
117. Майко, В. В., Джанов, В. В. 2015. Археологические памятники Судакского региона Республики Крым. Симферополь: Ариал.
118. Майсурадзе, З. П. 1954. Грузинская художественная керамика XI--XIII веков. Тбилиси: АН Грузинской ССР.
119. Масловский, А. Н. 2004. Раскопки в Азове в 2003 г. Историко-археологические исследования в Азове и на Нижнем Дону, 20: 2003 г., с. 142-155.
120. Масловский, А. Н. 2006а. Керамический комплекс Азака. Краткая характеристика. Историко-археологические исследования в Азове и на Нижнем Дону, 21: 2004 г., с. 308-472.
121. Масловский, А. Н. 2006b. О времени возникновения Азака. Историко-археологические исследования в Азове и на Нижнем Дону, 22: 2005 г., с. 257-295.
122. Масловский, А. Н. 2007. Восточнокрымский поливной импорт в Золотоордынском Азаке. В: Поливная керамика Восточной Европы, Причерноморья и Средиземноморья в X--XVIII вв. II международная научная конференция (Ялта, 19--23 ноября 2007г.). Ялта, с. 86-87.
123. Масловский, А. Н. 2008. Подвал купеческого дома конца первой половины XIV века из Азака. Степи Европы в эпоху средневековья, 6, с. 93-124.
124. Масловский, А. Н. 2010. Об одной группе византийской поливной керамики кон. XIII -- 1-й пол. XIV в. из раскопок золотоордынского Азака. Степи Европы в эпоху средневековья, 8, с. 231-252.
125. Масловский, А. Н. 2012а. Начало производства поливной керамики в Юго-Восточном Крыму в последней четверти XIII -- первой половине XIV в. Филология и культура, 1 (27), с. 192-196.
126. Масловский, А. Н. 2012b. Поливная керамика местного производства в золотоордынском Азаке. Степи Европы в эпоху средневековья, 11: Золотоордынское время, с. 7-72.
127. Масловский, А. Н. 2012с. Керамический комплекс низовьев Дона в XI--XVвв.: типология и хронология. Автореферат диссертации канд. ист. наук. ИА РАН.
128. Масловский, А. Н. 2017. Восточнокрымский поливной импорт в золотоордынском Азаке. Вопросы хронологии. В: Бочаров, С. Г., Франсуа, В., Ситдиков, А. Г. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья, X--XVIII века. Казань; Кишинев: Stratum, 2, с. 455-490. Археологические источники Восточной Европы.
129. Масловский, А. Н., Белинский, И. В. 2007. Три закрытых комплекса из раскопок золотоордынского Азака. Средневековые древности Дона. Материалы и исследования по археологии Дона, 2, с. 325-344.
130. Мицишвили, М. Н. 1976. Из истории производства грузинской поливной керамики (XI--XVIII вв.) (на груз. языке). Тбилиси: Ганатлеба.
131. Мицишвили, М. Н. 1979. Производство поливной керамики в средневековом Тбилиси IX--XIII вв. (на груз. языке). Тбилиси: Мецниереба.
132. Морозова, Я. И., Зеленко, С. М. 2012. Средневековая испанская амфора с кораблекрушения в Черном море. В: Гладких, М. I. (ред.). 1000років візантійської торгівлі (V--XVстоліття). Київ: Чальцев, с. 83-86. Бібліотека Vita Antiqua.
133. Мыц, В. Л. 2005. Историко-культурный контекст некоторых букв, монограмм и надписей на поливной керамике Крыма XIV--XV вв. В: Бочаров, С. Г., Мыц, В. Л. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X--XVIII вв. Киев: Стилос, I, с. 288-305.
134. Мыц, В. Л. 2007. Поливная керамика XIV в., как хронологический индикатор политических событий средневекового Крыма. В: Поливная керамика Восточной Европы, Причерноморья и Средиземноморья в X--XVIII вв.: IIмеждународная научная конференция (Ялта, 19--23 ноября 2007 г.). Ялта, с. 88-89.
135. Мыц, В. Л. 2009. Кафа и Феодоро в XV веке. Контакты и конфликты. Симферополь: Универсум.
136. Мыц, В. Л. 2015. «Крымский поход» Тимура в 1395 г.: историографический конфуз, или археология против историографической традиции. В: Бочаров, С. Г. (ред.). Генуэзская Газария и Золотая Орда. Кишинев: Stratum, с. 99-123. Археологические источники Восточной Европы.
137. Мыц, В. Л. 2016. Завоевание поздневизантийской Таврики Монголами: историко-археологический контекст катастрофы последней четверти XIII в. Stratum plus, 6, с. 69-106.
138. Науменко, В. Е., Сейдалиев, Э. И., Сейдалиева, Д. Э. 2017. Штампованная керамика Золотой Орды: история изучения. Золотоордынская цивилизация, 10, с. 203-210.
139. Недашковский, Л. Ф. 2000. Золотоордынский город Укек и его округа. Москва: Восточная литература РАН.
140. Панина, Э. Л., Волков, И. В. 2000. Штампованная керамика золотоордынских городов. В: Иневаткина, О. Н. (ред.). Средняя Азия. Археология, история, культура. Материалы международной конференции, посвященной 50-летию научной деятельности Г. В. Шишкиной. Государственный музей Востока, Москва, 14--16 декабря 2000 г. Москва: Государственный музей Востока, с. 89-91.
141. Паршина, Е. А. 1974. Средневековая керамика Южной Таврики (по материалам раскопок и разведок 1965--1969 гг.). В: Бибиков, С. Н. (ред.). Феодальная Таврика. Киев: Наукова думка, с. 56-94.
142. Паршина, Е. А. 2015. «Дом священника» на театральной улице Херсонеса. Археологический альма- нах, 33: Древняя и средневековая Таврика. Сборник статей, посвященный юбилею Елены Александровны Паршиной, с. 17-38.
143. Перевозчиков, В. И. 1993. Гончарный комплекс XIV в. в котловане под домом быта «Юбилейный». Историко-археологические исследования в Азове и на Нижнем Дону, 11: 1991 г., с. 160-223.
144. Петерс, Б. Г. 1975. Отчет о работе Феодосийско- Михайловской экспедиции в 1975 г. НА ІА НАНУ, 1975/98.
145. Петерс, Б. Г. 1976. Отчет об археологических раскопках в Феодосии в 1976 г. НА ІА НАНУ, 1976/68.
146. Петерс, Б. Г., Айбабина, Е. А., Катюшин, Е. А. 1976. Раскопки Феодосийской экспедиции. Археологические открытия 1975 г., с. 377-379.
147. Пигарёв, Е. М. 2008. Гончарное производство золотоордынского города Сарая (Селитренное городище). Автореферат диссертации канд. ист. наук. МарГУ.
148. Пигарёв, Е. М. 2015. Гончарное производство золотоордынского города Сарай (Селитренное городище). Йошкар-Ола: МарГУ. Матерериалы и исследования по археологии Поволжья, 7.
149. Полевой, П. П. 1964. Поливная керамика из раскопок гончарного района на поселении XIV в. у с. Костешты. В: Зеленчук, В. С. (ред.). Материалы и исследования по археологи и этнографии Молдавской ССР. Кишинев: Картя молдовеняскэ, с. 166-181.
150. Полевой, П. П. 1969. Городское гончарство Пру- то-Днестровья в ХГУ веке. По материалам раскопок гончарного квартала на поселении Костешты. Кишинев: АН МССР.
151. Полубояринова, М. Д. 2008. Торговля Болгара. В: Старостин, П. Н. (ред.). Город Болгар: Культура, искусство, торговля. Москва: Наука, с. 26-102.
152. Пьянков, А. В. 2007. Поливной кувшин из погребения знатного адыга у х. Суповского в Адыгее. В: Поливная керамика Восточной Европы, Причерноморья и Средиземноморья в X--ХУГГГ вв: ГГ международная научная конференция (Ялта, 19--23 ноября 2007 г.). Тезисы конференции. Ялта, с. 94-97.
153. Романчук, А. И. 1997. Херсон XIV в.: каким могли видеть свой город херсониты. В: Мещеряков, В. Ф. (ред.). Античный мир Византия. Харьков: Бизнес Информ, с. 272-289.
154. Романчук, А. И. 1999. Глазурованная керамика поздневизантийского Херсона: к вопросу о гибели города в XIII или XIV в. Античная древность и средние века, 30, с. 187-202.
155. Романчук, А. И. 2000. Очерки истории и археологии византийского Херсона. Екатеринбург: УрГУ.
156. Романчук, А. И. 2002. Блюда с изображением конных и пеших воинов из раскопок в Херсонесе (сосуды типа «Zeuxippos Ware»). Античная древность и средние века, 33, с. 128-138.
157. Романчук, А. И. 2003а. Глазурованная посуда поздневизантийского Херсона. Портовый район. Екатеринбург: УрГУ.
158. Романчук, А. И. 2003b. Кувшины и миски из слоя пожара XIV в. Херсонесского городища (сочетание техники сграффито и шамплеве). Материалы по археологии истории и этнографии Таврии, X, с. 261276.
Подобные документы
Характеристика війська за княжих часів. Теорія стратегії й тактики. Тактика сильного удару як руський бій. Великий завойовник Святослав. Володимир Великий - організатор української держави. Розвиток війська Галичини. Військо за часів Ігоря і Святослава.
реферат [58,7 K], добавлен 22.12.2010Первіснообщинний лад на території України. Київська Русь за часів Ярослава Мудрого. Галицьке і Волинське князівства за часів Данила Романовича. Гетьман І. Мазепа в українському національно-визвольному русі. Конституція Пилипа Орлика. Мирний договір УНР.
шпаргалка [219,7 K], добавлен 21.03.2012Розвиток Київської держави у X-ХІ ст., експансія теренів на Чорному морі і на Каспії; війни княжих часів зі Сходом і Візантією: походи до Балкан; Кримська кампанія, облога Корсуня; війна і союз з Польщею; створення Галицько-Литовського князівства.
реферат [37,0 K], добавлен 21.12.2010Використання правової бази Російської імперії, республік часів Тимчасового уряду - особливість податкової системи бюджетних надходжень Української Держави часів Павла Скоропадського. Особливості стягнення міського збору з театральних видовищ і розваг.
статья [14,8 K], добавлен 14.08.2017Міфи про маловідомий Північнопричорноморський край, аналіз свідчень давніх авторів та аналіз праць сучасних науковців. Причини грецької колонізації. Перші грецькі поселення на території України. Значення колонізації греками Північного Причорномор’я.
курсовая работа [51,3 K], добавлен 07.01.2014Історія формування кримського населення від найдавніших часів до сьогодення, значення Великого переселення народів. Тмутараканське князівство на території Криму та становище півострова після його розпаду. Сучасні проблеми корінного населення Криму.
курсовая работа [66,2 K], добавлен 08.04.2009Передумови утворення східнослов’янської держави. Об’єднання земель і племен східних слов’ян. Хрещення, соціально-економічний та державний лад Київської Русі. Розвиток Давньоруської держави за часів князювання Святослава. Розпад Київської держави.
реферат [29,1 K], добавлен 23.11.2010Основні історичні та архітектурні відомості про Стоунхендж. Стародавній доісторичний храм. Стоунхендж – обчислювальна машина кам’яного віку. Картина життя давніх британських мисливців і збирачів часів спорудження Стоунхенджа.
реферат [15,6 K], добавлен 29.10.2003Концепції походження держави Київська Русь та її назви. Перші князі, їх зовнішня та внутрішня політика. Розквіт Київської держави за часів Ярослава Мудрого. Державний лад, господарство, торгівля. Початки політичного розпаду держави. Володимир Мономах.
реферат [57,9 K], добавлен 15.05.2008Оцінка стану економіки України за часів правління Центральної Ради: промисловість, сільське господарство, фінанси, зовнішньоекономічні стосунки. Економічний розвиток часів правління Павла Скоропадського. Правління Директорії і шляхи аграрної реформи.
реферат [21,4 K], добавлен 17.02.2013
