Історичні умови організації та специфіка розвитку охорони здоров'я в Харкові (XVIII – початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

УДК 614:61(091)(477.54) «17/19»

ІСТОРИЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я В ХАРКОВІ (XVIII - ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

Робак Ігор Юрійович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті історії України НАН України

Науковий консультант: доктор історичних наук, професор ГУРЖІЙ Олександр Іванович, Інститут історії України НАН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор КАЗМІРЧУК Григорій Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор

доктор історичних наук, професор РУБЛЬОВ О.В. Інститут історії України НАН України, вчений секретар

доктор історичних наук, професор МОРОЗОВ Анатолій Георгійович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри новітньої історії

Захист відбудеться «___» __________ 2009 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий «___» __________2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. Гуржій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. ХХІ століття розпочинає добу, в якій людська особистість стає головною суспільною цінністю. У сучасній історичній науці активізується антропологічний підхід, який ставить людину в центр історичного дослідження. Історико-антропологічний підхід привернув увагу дослідників до різноманітних житттєвиявів людини. На його засадах у другій половині ХХ століття сформувався один із сучасних напрямів розвитку історичної науки - історія повсякдення. У рамках цього напряму ведуться дослідження умов життя, праці та відпочинку переважної більшості населення («пересічних людей») в тому чи іншому історичному просторі. Він поступово стає пріритетним у російській і західній історіографії. Тому провідний фахівець з історії України ХІХ - початку ХХ ст. член-кореспондент НАН України О.П. Реєнт цілком слушно вважає, що наступний етап історичних досліджень має базуватися, серед іншого, на вивченні конкретних явищ побутового порядку, «що в кінцевому підсумку є рушіями і мотиваційними чинниками людської діяльності та самоорганізації. Тільки повернення до людини, - пише він, - з її тогочасними турботами й інтересами, … спроба поглянути на світ її очима може наблизити нас до розуміння великої таємниці минулого, якою оповиті кожен день та кожна година існування людського суспільства» Реєнт О.П. Україна в імперську добу (ХІХ - початок ХХ ст.) / Інститут історії України НАН України. - К., 2003. - С. 36.. А відтак і вивчення історії боротьби за здоров'я людини набуває дедалі більшої актуальності.

Сучасні процеси становлення нової системи охорони здоров'я в Україні вимагають усвідомлення і творчого осмислення історичного досвіду. Без вивчення соціальної історії охорони здоров'я та специфіки місцевих умов розвитку цієї діяльності неможливе вироблення сучасної теорії охорони здоров'я і створення її нової української моделі. Проблеми історії дорадянської охорони здоров'я мають привернути увагу дослідників ще й з точки зору можливостей пристосування деяких її елементів до умов сучасності. Адже, на відміну від радянської системи, дорадянська охорона здоров'я формувалася, як і сьогоднішня, в ринкових умовах.

З іншого боку постійно зростає увага істориків і громадськості до минулого міст України. Протягом останніх років склався певний напрям історичних студій - містознавство, який увібрав досягнення, напрацювання фахівців з політичної, економічної, соціальної історії, історичного краєзнавства, інших, неісторичних наук, перш за все економічної географії, демографії, соціології, філософії. При цьому розгляд міської проблематики все нагальніше потребує перенесення акценту із дослідження макропоказників, законодавчих норм - на життя людини в місті. Відзначений недавно 350-річний ювілей Харкова значно посилив інтерес громадськості до всіх складових історичного розвитку другого за величиною та значущістю міста України, в тому числі й до історії охорони здоров'я в ньому.

Отже, поєднання трьох актуальних напрямів сучасної історіографії - соціальної історії, історії повсякдення та містознавства і визначили тему дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України і є складовою планової теми наукових досліджень відділу: «Влада і суспільство на українських землях у ХІХ - на початку ХХ ст.: тенденції розвитку у контексті історії Центрально-Східної Європи» (номер державної реєстрації - 0105U000284). Також робота відповідає науковій темі кафедри основ економічної теорії та культурології Харківського національного медичного університету «Історичні, економічні та соціокультурні аспекти розвитку охорони здоров'я».

Мета дослідження. Метою дисертаційної роботи стало комплексне вивчення та всебічне висвітлення розвитку охорони здоров'я населення в місті Харкові за його існування в межах Російської імперії на історичному тлі соціально-економічних і політичних процесів, що відбувалися в суспільстві.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких основних наукових завдань:

- проаналізувати стан розробки та теоретико-методологічні підходи при вирішенні проблеми, а також з'ясувати інформаційний потенціал її джерельної бази;

- реконструювати історичні умови виникнення і структуру організації керування охороною здоров'я в Харкові та охарактеризувати функціональне призначення керівних органів;

- визначити фаховий рівень підготовки і роль медичних кадрів, а також персональну відповідальність за виконання своїх обов'язків провідних спеціалістів;

- показати специфіку фінансування галузі;

- дослідити визначальні природні й соціальні чинники, що впливали на здоров'я городян;

- охарактеризувати оздоровчі й санітарно-протиепідемічні заходи та етапи їх поліпшення при застосуванні;

- розглянути основні види забезпечення населення Харкова медичною допомогою;

- дати комплексну оцінку взаємовідносин суб'єктів профільної діяльності в Харкові з владними, господарськими, культурними й іншими інституціями та між собою в системі «охорона здоров'я - суспільство - міська громада»;

- висвітлити роль органів державної влади, місцевого самоврядування, земських, громадських, станових, релігійних, приватних організацій, а також окремих осіб у становленні й забезпеченні функціонування установ охорони здоров'я в Харкові у XVIII - на початку ХХ ст.;

- подати біографічні портрети кращих представників-професіоналів - рушіїв у цій сфері та скласти їх колективний просопографічний соціоетнічний портрет; охорона здоров'я харків самоврядування

- визначити місце Харкова серед інших міст Російської імперії відповідно основним показникам стану охорони здоров'я;

- враховуючи історичний досвід, накопичений у Харкові, запропонувати ряд практичних рекомендацій місцевим органам державної влади і міського самоврядування щодо поліпшення сучасної охороноздоровчої діяльності.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні й побутові умови життя та їх вплив на стан здоров'я харків'ян за імперської доби.

Предметом висвітлення стали історичні передумови створення та особливості здійснення сукупності державних і громадських заходів, спрямованих на збереження й укріплення здоров'я та працездатності населення м. Харкова, комплексне поліпшення його санітарно-протиепідемічного і лікувально-профілактичного обслуговування, підвищення загального рівня культури в цій сфері.

Хронологічні рамки змісту роботи охоплюють історичний відтинок від 30-х років XVIII століття до 1917 року - від початку фактичної організації охорони здоров'я мешканців міста до кінця існування Російської імперії, падіння якої спричинило руйнацію або зміну характеру діяльності інститутів у сфері охорони здоров'я. Спираючись на загальноприйняту періодизацію історії українських земель у складі Російської держави, дисертант виділив два етапи розвитку охорони здоров'я в Харкові: перший - до великих реформ ХІХ століття, другий - пореформений період ХІХ і початку ХХ століть.

Територіальні рамки дослідження охоплюють місто Харків відповідно до його історичних меж у XVIII - на початку ХХ ст.

Наукова новизна дисертації обумовлена визначенням об'єкта, предмета, мети та дослідницьких завдань дисертації, авторською концепцією їх реалізації. Це перше спеціальне комплексне дослідження, присвячене історії охорони здоров'я в Харкові за модерної доби, до того ж виконане цивільним істориком, а не медиком. Дотепер історія охорони здоров'я в Харкові вивчалася переважно з точки зору історії медицини. Дисертація виконана на засадах соціальної історії, історії повсякдення і містознавства. Дисертант запроваджує до наукового обігу нове поняття «соціальна історія охорони здоров'я». Такий підхід дозволив виявити ряд принципових закономірностей розвитку охорони здоров'я в Харкові дорадянської доби в системі «охорона здоров'я - суспільство - міська громада» на тлі соціального простору і часу.

Новизна дисертації обумовлена її дослідницькими завданнями, спробою з'ясувати недостатньо вивчені питання історичних умов організації і розвитку дорадянської охорони здоров'я в Харкові. Це дозволило створити альтернативне існуючому бачення проблеми. А існуюче бачення ґрунтується багато в чому на висновках радянської історіографії. Унаслідок історіографічного аналізу стану розробки проблеми в дисертації вперше доведено необґрунтованість низки постулатів радянської історіографії щодо стану і розвитку охорони здоров'я в дорадянські часи.

Новим є сам проблемно-хронологічний підхід до вивчення досліджуваної проблеми, в якому поєднуються методи історичного дослідження з сучасними досягненнями медичної наукової дисципліни «Соціальна медицина і організація охорони здоров'я». Дисертант об'єднав під єдиним проблемно-хронологічним дахом структурні елементи охорони здоров'я як сфери суспільної діяльності з історією їх розвитку в Харкові.

Комплексний підхід до використання джерельної бази роботи значно розширив її змістовність, дозволив зосередити основну увагу на більш ґрунтовному аналізі джерел. Унаслідок цього було системно опрацьовано низку конкретних питань, які складають зміст проблеми і які, або взагалі не вивчалися, або з'ясовувалися з вузькопрофесійної (медичної) точки зору. Встановлено багато нових фактів і положень, що призвело до більш аналітичного обміркування закономірностей поступу харківської охорони здоров'я. Дисертатом уведені до наукового обігу нові архівні джерела з фондів Державного архіву Харківської області та Центрального державного історичного архіву в м. Києві.

Уперше системно проаналізовані і узагальнені питання організації харківської охорони здоров'я в історичному контексті їх поступу, досвід виникнення, становлення, діяльності всіх харківських охороноздоровчих структур у досліджуваний період, їх взаємодії між собою і з іншими інститутами тогочасного суспільства. В дисертації розкриваються як позитивні, так і негативні сторони охороноздоровчої діяльності, аналізуються причини, що забезпечували успішне вирішення проблем, чи, навпаки, перешкоджали динамічному розвиткові охорони здоров'я.

Все це дозволило належним чином оцінити спадщину дорадянської харківської охорони здоров'я, виявити закономірності її розвитку, проаналізувати характерні риси генези місцевої вітчизняної охорони здоров'я у XVIII - на початку ХХ ст.

Зрештою саме таке осмислення проблеми дозволило виділити цілком оригінальні уроки, що можуть стати в нагоді для вирішення сучасних проблем, вироблення і реалізації державної політики в сфері охорони здоров'я. Дисертант надає сучасним органам державної влади і міського самоврядування практичні рекомендації щодо врахування в їх діяльності позитивного досвіду, який був нагромаджений в сфері охорони здоров'я на місцевому рівні за тих часів, що досліджуються.

Практичне значення дисертаційної роботи має науково-теоретичний, пізнавальний, виховний і суто практичний аспекти.

Перший полягає в тому, що її фактичний матеріал і теоретичні положення можуть стати в нагоді при подальшому дослідженні історії охорони здоров'я в Україні, підготовці узагальнюючих праць із соціальної історії України, а також довідкових видань.

Другий - в тому, що матеріали дисертації покликані прислужитися викладачам при викладанні курсів історії України, краєзнавства та історії медицини в медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладах, а також музеям, бібліотекам, культурним центрам, іншим установам у краєзнавчій і просвітницькій роботі. Концепція і основні положення дисертації були використані при написанні навчального посібника «Історія охорони здоров'я в Харкові», який рекомендований МОЗ України для студентів вищих навчальних закладів IV рівня акредитації.

Вивчення історії охорони здоров'я виховує молодь на прикладах героїчної праці і подвигів медичних працівників у боротьбі за здоров'я народу. Пам'ять про них слугуватиме розширенню особистісної палітри роздумів і почуттів, сприятиме формуванню індивідуума, який відчуватиме свою соціальну відповідальність Це третій аспект практичного значення даного дисертаційного дослідження.

І, нарешті, четвертий аспект полягає в тому, що положення, висновки та узагальнення дисертації можуть мати практичний інтерес для поступу охорони здоров'я в сучасній Україні. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування пропонується запровадити їх у своїй охороноздоровчій практиці. Потрібно також зауважити, що за одним з результатів дослідження Харківська судово-медична служба встановила рік свого заснування.

Особистий внесок здобувача. Дослідження виконано самостійно, усі наукові результати одержані дисертантом особисто. Більшість публікацій автора за темою дослідження одноосібні. Лише навчальний посібник «Історія охорони здоров'я в Харкові» підготовлено в співавторстві. Внесок дисертанта в цій публікації становить 60% її обсягу.

Апробація результатів дисертації. Дисертація та окремі її положення неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри основ економічної теорії та культурології Харківського національного медичного університету і кафедральних теоретичних семінарах. Після виходу в світ монографії дисертанта «Організація охорони здоров'я в Харкові за імперської доби (початок XVIII cт. - 1916 р.)» відбулися дві її презентації (червень і вересень 2007 року), на яких обговорювалися положення дисертації. У першій з них, крім науковців, брали участь депутати харківських місцевих рад (міської та районних) і Верховної Ради України, очільники місцевої охорони здоров'я і представники засобів масової інформації. У такий спосіб положення дисертації були доведені до широких кіл громадськості.

Окремі наукові проблеми, розроблені в дисертації, і підсумки їх дослідження доповідались автором на міжнародних, всеукраїнських і міжвузівських наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Перспективные разработки науки и техники» (Бєлгород, 2004 р.); ІІ міжнародній науково-теоретичній конференції «Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті» (Ніжин, 2004 р.); міжвузівській науковій конференції «Медицина третього тисячоліття» (Харків, 2004 р.); міжнародних наукових конференціях «Медицинская профессура Российской империи» (Москва, 2004, 2005 і 2006 рр.); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Від фундаментальних досліджень - до прогресу в медицині» (Харків, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Місцеве самоврядування: історія та сучасність (до 140-річчя запровадження земств на Херсонщині)» (Херсон, вересень 2005 р.); міжнародній науковій конференції «Архівні джерела у формуванні історичної пам'яті» (Херсон, травень 2006 р.); міжнародній науковій конференції «Краєзнавство і учитель - 2006» (Харків, 2006 р.); міжнародній науковій конференції «Краєзнавство і учитель - 2007» (Харків, 2007 р.); міжнародній науковій конференції «Одинадцяті Слобожанські читання» (Харків, 2007 р.).

У травні 2009 р. відділ історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України обговорив дисертацію і рекомендував прийняти її до захисту (в обговоренні також брали участь співробітники інших структурних підрозділів інституту).

Публікації. Викладені в дисертації положення відображені в монографії «Організація охорони здоров'я в Харкові за імперської доби (початок XVIII ст. - 1916 р.)» (Харків, 2007), навчальному посібнику «Історія охорони здоров'я в Харкові» (Харків, 2008), 23 статтях у наукових фахових виданнях, 13 тезах доповідей на наукових конференціях загальним обсягом 46 друкованих аркушів.

Структура роботи обумовлена логікою проблеми, метою і завданнями дослідження. Дисертація побудована за проблемно-хронологічним принципом, де проблеми - це елементи охорони здоров'я відповідно до їх сучасного трактування медичною науковою дисципліною «Соціальна медицина і організація охорони здоров'я». Дисертаційне дослідження складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел та літератури. Обсяг основного тексту дисертації складає … сторінок. Повний обсяг дисертації - … сторінок. Ілюстрації (схеми і діаграми) займають 3 сторінки основного тексту і 2 сторінки додатків. Таблиць в основному тексті дисертації 3, у додатках - 2. Загальна кількість додатків - 2, вони розміщені на 3 сторінках. Список використаних джерел та літератури містить … найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі міститься концептуальна постановка проблеми, обґрунтована актуальність теми дослідження, сформульовані мета та дослідні завдання, визначені об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні і територіальні рамки, розкриті наукова новизна та практичне значення роботи, наведені відомості про апробацію результатів дослідження.

У плані загальної постановки проблеми дисертант пропонує запровадити поняття «соціальна історія охорони здоров'я», оскільки розвиток охорони здоров'я як сфери суспільної діяльності визначається соціально-економічними умовами, за яких він відбувається, зумовлюється загальними суспільними процесами та рівнем розвитку науки і культури. Власне зміст запропонованого поняття складають історичні закономірності виникнення та еволюції охорони здоров'я в системі «охорона здоров'я - суспільство», а на місцевому рівні - «охорона здоров'я в місті - суспільство - міська громада». У цій системі охорона здоров'я тісно пов'язана і взаємодіє з іншими сферами суспільної практики - економікою, політикою, наукою, освітою, управлінською і правоохоронною діяльністю тощо, а охороноздоровчі інститути - відповідно з іншими інститутами суспільства (громади) - владними, господарськими, культурними та ін. Щодо конкретних аспектів, то в першу чергу йдеться про комплексне дослідження впливу історичних умов на розвиток охорони здоров'я в Харкові і взаємодії в системі «охорона здоров'я в місті - суспільство - міська громада».

У першому розділі «Історіографія, джерельна база, методологія і методи дослідження» проаналізовано стан вивчення теми попередниками, охарактеризовано джерельну базу та теоретико-методологічні засади роботи.

У підрозділі 1.1. «Стан наукової розробленості теми» зазначено, що в літературі, присвяченій становленню охорони здоров'я в Харкові можна виділити три періоди, нерозривно пов'язані з історією країни: дорадянський, радянський і сучасний, або пострадянський.

Перші спроби проаналізувати історію харківської охорони здоров'я припадають на дожовтневий період. Серед них, безумовно, виділяється фундаментальна монографія Д.І. Багалія і Д.П. Міллера, присвячена історії Харкова Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (1655-1905). Историческая монография. В 2-х т. - Репринт. изд. - Х., 1993. - Т. 1. - 572 с.; Т. 2. - 982 с. . Вона висвітлила головні шляхи, якими прямувала харківська охорона здоров'я на перших етапах свого становлення. Але все ж охорона здоров'я посіла доволі скромне місце в історичній енциклопедії нашого міста, якою стала «История города Харькова за 250 лет его существования». На жаль, автори мали змогу виділяти тільки найголовніше в історії розвитку кожного сегмента харківського життя, зокрема й у охороні здоров'я. Тому багато питань залишилися поза їх увагою або були досліджені недостатньо, а тільки позначені.

Про внесок медичного факультету Імператорського Харківського університету в розвиток охорони здоров'я губернського міста писали Д.І. Багалій, М.Ф. Сумцов, В.П. Бузескул, К. Фойгт та інші автори у працях, присвячених ювілеям навчального закладу Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам). [В 2-х т.]. - Т. 1 (1802-1815 гг.). - Х., 1893-1898. - 1204 с.; Т. 2 (1815-1835 гг.). - Х., 1904. - 1136 с.; Багалей Д.И., Сумцов Н.Ф., Бузескул В.П. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805-1905). - Х., 1906. - 344 с.; Медицинский факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования: (1805-1905 г.г.) / Под ред. И.П. Скворцова и Д.И. Багалея. - Х., 1905-1906. - V, 471, 314, XVI c.; Фойгт К. Историко-статистические записки об Императорском Харьковском Университете и его заведениях от основания Университета до 1859 года. - Х., 1859. - 175 с. .

У дорадянський період суто медичні аспекти санітарно-протиепідемічної діяльності в Харкові досліджували А.С. Пітра, М.В. Томашевський, І.Л. Чижевський Pitra Albertus. Specimen topographiae medicae Charowiensis. Dissertatio inauguralis quam pro gradu doctoris medicinae in Caesarea Charcowiensi litterarum Universitate. - Charcowiae, 1854. - 163 s.; Холерные эпидемии в Харькове 1830-1872. Проституция в Харькове. Статистический листок. Изд. Харьк. губернского статистического комитета. - Х., 1885. - № 2. - С. 30-34; Томашевский М. Отчет о санитарных осмотрах г.Харькова 1878 года // Отдельные оттиски из «Харьковских Губернских Ведомостей». - Х., 1879. - С.1-7. . Але, зрозуміло, що їх погляди відповідали тогочасному рівню розвитку медицини (середина - друга половина ХІХ ст.) і мають сприйматися як архаїчні.

На початку ХХ ст., коли лікувально-санітарна організація в Харкові вже стала реальністю, цілком природнім було проведення досліджень, пов'язаних з висвітленням її практичної діяльності. Так з'явилися публікації очільника харківської міської санітарної служби В.В. Фавра і видатного діяча російської громадської медицини Д.М. Жбанкова Обзор Харьковской городской лечебно-санитарной организации (1910-1914 гг.). - Сост. В.В. Фавр. - Х., б.г. - 62 с.; Современное хозяйство города Харькова (1910-1913) / Харьк. гор. обществ. упр. - Х., 1914. - Вып.1. - 302 с.; Современное хозяйство города Харькова (1910-1913) / Харьк. гор. обществ. упр. - Х., 1914. - Вып. 2. - 202 с.; Жбанков Д.Н. Сборник по городскому врачебно-санитарному делу в России. - М., 1915. - 522 с.. У контексті досліджуваної проблеми вони надзвичайно важливі, бо порушують гострі питання становлення міської охорони здоров'я того періоду. Варто також наголосити, що автори зібрали та вивчили дуже різноманітний за характером і змістом фактичний матеріал, причому із джерел, багато з яких для нас вже недоступні, що підсилює цінність їхніх досліджень. Проте висновків і оцінок у їх працях майже не містилось. Залишалися поза увагою соціальні чинники, що призводили до постійного розповсюдження інфекційних захворювань, а розглядався перш за все медично-науковий бік справи під вузькоспеціальним (суто медичним) кутом зору.

У цілому в дорадянській літературі було окреслено низку питань, що потребували подальшого з'ясування істориками. Це, насамперед, питання про причини найпоширеніших у Харкові захворювань і виникнення епідемій та методи боротьби з ними, питання еволюції керування охороноздоровчою сферою в місті, питання вдосконалення існуючих видів медичної допомоги населенню (стаціонарної, амбулаторної, забезпечення лікарськими засобами) і появи нового її виду (швидкої і невідкладної допомоги).

У процесі формування радянської історіографії (другий період) наукова проблематика, пов'язана з вивченням досвіду організації охорони здоров'я на місцевому рівні у дожовтневий період, мало цікавила дослідників, бо сам досвід був неактуальним для радянської системи охорони здоров'я. У істориків склався певний стереотип: до Жовтневої революції в Російській державі не було державної охорони здоров'я, медична допомога надавалася переважно на комерційних засадах і незаможні трудящі були її позбавлені А раз так, мовляв, то дорадянська охорона здоров'я не заслуговує на увагу. Позитивно оцінювати досягнення дорадянської охорони здоров'я не дозволялося. Причому, така позиція була характерна для всіх етапів розвитку радянської історіографії.

Однак траплялися й деякі винятки. До таких, перш за все, можна віднести працю видатного діяча громадської медицини С.М. Ігумнова «Очерк развития земской медицины в губерниях, вошедших в состав Украинской ССР, в Бессарабии и в Крыму» Игумнов С.Н. Очерк развития земской медицины в губерниях, вошедших в состав Украинской ССР, в Бессарабии и в Крыму / Под ред. С.С. Кагана. На правах рукописи. - К., 1940. - 152, 2 с. , де в проблемно-хронологічному порядку було досліджено всі аспекти земсько-медичної справи. Незважаючи на певні ідеологічні установки, що існували на час виходу книги (а це був 1940 рік), автор намагався дати об'єктивні і виважені оцінки щодо діяльності земств у царині охорони здоров'я, віддаючи належне їхнім зусиллям і їхнім досягненням. Матеріали в дослідженні подаються з точки зору лікаря і присвячені, головним чином, медичним питанням. Але й соціальні питання не зовсім залишилися поза увагою автора. Крізь історію медицини в його праці проглядає аналіз проблем, пов'язаних із взаєминами між земствами і державою.

У повоєнні роки директор Українського психоневрологічного інституту М.М. Зеленський узагальнив досвід надання психіатричної допомоги на Сабуровій дачі за 150 років її існування, з яких 120 припадали на дорадянські Зеленский Н.М. 150 лет Сабуровой дачи. - К. -Х., 1946. - 160 с.. У цілому його монографія містить ґрунтовний аналіз організації психіатричної допомоги населенню Харкова. Але малодослідженим виявився початковий період діяльності Сабурової дачі - період Приказу громадського опікування. Натомість далі автор ґрунтовно розглядає не тільки суто медичні питання, але й організацію керування, роботу з персоналом, участь колективу в громадському житті.

У 1954 році в Києві, з нагоди 300-ліття возз'єднання України з Росією, вийшла збірка «Очерки истории медицинской науки и здравоохранения на Украине», до якої увійшли статті, присвячені питанням історії медицини та охорони здоров'я в Україні, написані науковими співробітниками інститутів Міністерства охорони здоров'я Української РСР. Професор С.А. Верхрацький звернувся в цій збірці до історії діяльності перших лікарів і перших лікарень в Україні, зокрема й у Харкові Верхратский С.А. Первые городские и уездные врачи и первые больницы на Украине // Очерки истории медицинской науки и здравоохранения на Украине / Под ред. Б.Д. Петрова и др. - К., 1954. - С. 130-150..

Незабаром, у 1957 р., вийшов у світ колективний збірник під назвою «Матеріали до історії розвитку охорони здоров'я на Україні». До нього увійшли оригінальні історико-медичні дослідження з розвитку охорони здоров'я в Україні, при чому й на регіональному рівні. Авторство статей і цього збірника теж належить виключно медикам. Що стосується Харкова, то про становлення охорони здоров'я в ньому в цьому збірнику знову таки писав С.А. Верхрацький, а також доцент Д.Ф. Каракаш Верхрацький С.А. Сторінки історії медицини на Україні // Матеріали до історії розвитку охорони здоров'я на Україні / Під ред. канд. мед. наук К.Ф. Дупленко. - К., 1957. - С. 15-57; Каракаш Д.Ф. З історії розвитку охорони здоров'я в Харківській губернії - Харківській області // Там само. - С. 140-181.. Стаття останнього, що присвячена історії охорони здоров'я в Харківській губернії, просто рясніє тогочасними ідеологічними штампами. До подій дожовтневої історії автор підходив дуже тенденційно, ігноруючи будь-які досягнення і наголошуючи на негативних явищах. До того ж дослідження Д.Ф. Каракаша містить багато фактографічних помилок, про які йдеться в тексті дисертації. У цілому збірник украй заідеологізований, що було цілком природним для радянських часів, але крізь ідеологічні шори таки пробилися деякі паростки справжніх історичних студій. Хрущовська «відлига» й тут давалася взнаки і краєм «чіпляла» історіографію нашої проблеми.

Про це свідчать ще декілька прикладів. Так, у доповіді на конференції з історії гігієни й санітарії в Україні, що відбулася в Харкові в червні 1961 р., київський науковець Л.С. Межиров закликав приділити належну увагу вивченню дожовтневої історії охорони здоров'я Межиров Л.С. Материалы к истории гигиены и санитарии на Украине до Великой Октябрьской социалистической революции // Материалы к истории гигиены и санитарии на Украине. Сборник статей. - К., 1962. - С. 103-112. . Проте цей заклик, судячи з подальшої історіографії проблеми, не здобув широкої підтримки.

У 1961 році Харківське медичне товариство відзначало 100-річчя свого заснування. З цієї нагоди було видано збірник нарисів і статей з історії діяльності ХМТ 100-летие Харьковского научного медицинского общества. 1861-1961. Сборник очерков и статей по истории деятельности. - К., 1965. - 259 с. . У ньому, не зважаючи на присутність звичних ідеологічних формул, досить ґрунтовно була проаналізована діяльність лікувальних закладів товариства в дожовтневий період його діяльності.

На початку 60-х рр. професор Харківського медичного інституту В.Д. Отамановський зацікавився історією розвитку аптечної справи в Україні з середини XVII до початку ХІХ ст. і опублікувавав його результати у «Фармацевтичному журналі» Отамановський В.Д. Розвиток аптечної справи на Україні з середини XVII до початку ХІХ ст. // Фармацевтичний журнал. - 1963. - № 6. - С. 56-67.. Публікація доволі якісна, побудована на архівних джерелах. У статті В.Д. Отамановського чільне місце посідає аналіз створення і діяльності першої харківської аптеки.

До 100-річчя початку земської реформи і, відповідно, появи земської медицини побачив світ збірник «Очерки истории русской общественной медицины (К столетию земской медицины)» Очерки истории русской общественной медицины (К столетию земской медицины). Сборник статей / Под ред. П.И. Калью. - М., 1965. - 299 с. . У ньому були вміщені статті з історії земської медицини та історії науково-медичних товариств у Російській імперії, зокрема й Харківського, а також спогади видних діячів земської медицини. Збірник дещо відхилив завісу над «буржуазно-поміщицькою» земською медициною, наголосив на позитивних сторонах земської медичної справи. І це, безумовно, було кроком вперед у справі вивчення дорадянської історії охорони здоров'я.

Визначним досягненням української радянської історіографії стала багатотомна «Історія міст і сіл Української РСР», що вийшла до 50-річчя Радянської влади. Але в цьому енциклопедичному виданні віддзеркалилися всі вади радянської історіографії, зокрема, щодо історії охорони здоров'я. Вона розглядалася за усталеною схемою, яку було викладена вище. У 21-му томі, присвяченому Харківській області, історії охорони здоров'я в Харкові приділено два абзаци, в яких наголошувалося на тому, що «медична допомога була недоступна для більшості населення» і що «докорінних змін можна було добитися тільки шляхом революційних перетворень у соціально-економічному і політичному житті країни» Історія міст і сіл Української РСР: В 26-ти т. / Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. - К., 1967. - Т. 21: Харківська область / Редкол. т.: М.А. Сіроштан (голова) та ін. - С. 22.. Але навіть такий невеликий за обсягом матеріал буяє фактографічними помилками і неточностями. Вони не були виправлені, а тільки збільшені в «Истории городов и сел УССР», що вийшла російською мовою як перероблене і доповнене видання История городов и сел УССР: В 26-ти т. / Гл. редкол.: П.Т. Тронько (пред.) и др. - Харьковская область / Редкол. т.: Н.А. Сероштан (пред.) и др. - К., 1976. - С. 90. . Отже, внесок «Історії міст і сіл Української РСР» у історію охорони здоров'я в Харкові був невеликим і радше негативним, ніж позитивним.

Треба зазначити, що від середини 50-х років у радянській історіографії з'явилося декілька солідних академічних містознавчих студій, присвячених історії великих міст СРСР. Вони цікавлять нас із точки зору компаративності стану охорони здоров'я в різних містах Російської імперії в період, що досліджується История Москвы. В 6-ти т. - Т. 4. Период промышленного капитализма / Ред. Б.П. Козьмин и В.К. Яцунский. - М., 1954. - 951 с., ил., портр.; История Москвы. В 6-ти т. - Т. 5. Период империализма и буржуазно-демократических революций / Ред. акад. А.М. Панкратова и др. - М., 1955. - 819 с., ил., карт.; История Киева. В 3-х т., 4-х кн. / Гл. ред.кол.: Ю.Ю. Кондуфор (гл. ред.) и др. - Т. 2. Киев периода позднего феодализма и капитализма / Подгот.: В.Г. Сарбай, В.И. Борисенко, В.А. Панашенко и др.; Редкол.: В.Г. Сарбай (отв. ред.) и др. - К., 1983. - 464 с., ил.; Очерки истории Ленинграда. В 4-х т. / Ред. М.П. Вяткин (отв. ред.) и др. - Т. 1. Период феодализма (1703-1861 гг.). - М. -Л., 1955. - 896 с. с илл., портр.; Очерки истории Ленинграда. В 4-х т. / Ред.: Б.М. Кочаков (отв. ред.) и др. - Т. 2. Период капитализма. Вторая половина ХІХ века. - М.-Л., 1957. - 885 с. с илл., портр.; Очерки истории Ленинграда. В 4-х т. / Ред.: Б.М. Кочаков (отв. ред.) и др. - Т. 3. Период империализма и буржуазно-демократических революций (1895-1917 гг.). - М.-Л., 1956. - 1043 с. с илл., портр.. Але, на жаль, і в них питанням історії становлення охорони здоров'я відведено дуже мало місця. Докладніше показані тільки несприятливі санітарні умови життя переважної більшості населення міст. Головна відповідальність за такі умови покладалася на царат і його представників на місцях. Це була одна з посилок для основного висновку: щоб покращити умови життя людей необхідно було звалити стару владу, відтак населення міст у своїй більшості з нетерпінням очікувало революції.

Таким чином, проаналізувавши наукові дослідження стосовно дожовтневої історії охорони здоров'я в Харкові, здійснені за радянських часів, маємо зазначити, що цей доробок був дуже невеликим. Радянська історіографія наполегливо доводила, що в Російській імперії (в тому числі на українських землях) охорона здоров'я трудящих була занедбаною; держава обмежувалася, головним чином, загальними протиепідемічними заходами; медична допомога, як правило, надавалася за плату і була недоступною для більшості населення, а хворий був таким собі джерелом прибутку для лікаря. Зрідка на друкованих сторінках з'являлися «тверезі» думки щодо розвитку дорадянської охорони здоров'я, зокрема в Харкові, але вони потопали в потоці викриттів «буржуазно-поміщицького ладу», до того ж самі були сором'язливо прикриті «ідеологічно витриманими» положеннями.

Проголошення України суверенною державою спричинило відмову істориків від усталених ідеологічних схем і звернення до вивчення маловідомих сторінок історії України. Почався третій період історіографічного процесу вивчення історїї охорони здоров'я в Харкові. Але, на жаль, він не приніс очікуваного прориву. Сучасні історики так само майже не звертаються безпосередньо до історії охорони здоров'я в Харкові. Небагато таких праць і в медиків.

У синтетичній монографії «Історія фармації в Україні», зокрема, висвітлено основні віхи розвитку аптечної справи в Харкові, відповідно до основних етапів розвитку забезпечення ліками населення України Історія фармації України / Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. - Х., 1999. - 799 с.. Але авторам не вдалося уникнути прикрих фактографічних помилок, на які звертається увага в тексті дисертації. Ретельніше з історичної точки зору був підготовлений навчальний посібник «Історія фармації» М.Л. Сятині Сятиня М.Л. Історія фармації: Навч. посібник для вищих навчальних закладів / О.П. Реєнт (відп. ред.). - Львів, 2002. - 660 с.. Принаймні, в тих розділах роботи, де йдеться про Харків, усі наведені факти відповідають історичній дійсності.

Помітним явищем у розвитку урбаністичних студій останніх років стала колективна монографія «Історія міста Харкова ХХ століття», видана до 350-річчя міста Історія міста Харкова ХХ століття / О.Н. Ярмиш, С.І. Посохов, А.І. Епштейн та ін. - Х., 2004. - 686 с.. Перший розділ книги присвячений дорадянському періодові. Але, на жаль, в ньому, окрім санітарних заходів, майже не йдеться про розвиток охорони здоров'я. Тут, на наш погляд, зберігся певний стереотип попередньої доби, коли вважалося, що дорадянська охорона здоров'я не заслуговує на увагу.

До 200-річного ювілею Харківського медичного університету вийшли друком два святкових видання Вчені Харківського державного медичного університету 1805-2005 / За ред. акад. А.Я. Циганенко, проф. М.В. Кривоносов, проф. П.Г. Кравчун та ін. - Х., 2002. - 470 с.; Історія Харківського державного медичного університету. 200 років / Ред.кол.: акад. А.Я. Циганенко, акад. Л.Т. Малая, акад. В.І. Грищенко та ін. - Харків, 2005. - 752 с. . У них знайшла відображення діяльність місцевої медичної професури та університетських клінік у площині практичної охорони здоров'я.

Сучасні дослідники все частіше звертаються до вивчення історії земської медицини в Україні. У 2000-х роках захищено дві кандидатські дисертації з аналогічними темами Рогоза О.М. Діяльність земств України по створенню і розвитку системи охорони народного здоров'я (1864-1917 рр.): Дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2002. - 259 арк.; Рубан Н.М. Розвиток земської медицини в Україні (1865-1914 рр.): Дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2004. - 253 арк.. Але в обох Харкову приділено дуже мало уваги. І це зрозуміло. Адже земська медицина опікувалася переважно селами. І автори дисертацій у своїх дослідженнях наголос роблять на наданні земствами медичної допомоги сільському населенню. Проте в одній своїй публікації, присвяченій дореформеній організації охорони народного здоров'я в Україні, О.М. Рогоза декілька разів торкнувся саме Харкова Рогоза О.М. Дореформена організація охорони народного здоров'я в Україні // Збірник наукових праць Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія «Історія та географія». - Х, 1999. - Вип. 3. - С. 143-152. . У ній автор на широкому колі архівних джерел розглядає структуру і механізми керування охороною здоров'я в Україні, що входила до складу Російської імперії, зокрема в Харкові, до реформ 60-70-х років ХІХ ст.

Докторська дисертація Д.М. Чорного, як і його монографія, присвячені дослідженню історії міст Лівобережжя України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Чорний Д.М. Міста Лівобережжя України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.: Дис. … доктора іст. наук: 07.00.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2008. - 511 арк.; Чорний Д.М. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). - Х., 2007. - 304 с. . Чільне місце в них посідає Харків. Серед інших питань автор приділив певну увагу формуванню бюджету міста (зокрема витратам на медичну частину), санітарному облаштуванню, матеріальному становищу містян.

За роки незалежності України харківська преса поповнилась цікавими статтями про історію охорони здоров'я в Харкові Антонов Ю. «Чистота предохраняет от многих болезненных припадков». Из истории здравоохранения города Харькова // Панорама. - 1995. - № 45, ноябрь; Майская Т. Они были первыми // Городская газета. - 2000. - 26 октября. - С. 18; Матвиенко П. «Милиция нравов». Один из рецептов харьковских врачей // День. - 2004. - 13 мая. - С. 6; Саковская Л. Знать прошлое во имя будущего // Ліки здоров'я. - 1995. - № 6. . Напевно було б перебільшенням вважати, що ці публікації мають вагоме наукове значення, проте деякі аспекти сумлінні журналісти висвітлили дуже ретельно, відшукавши цікаві факти. Але більш важливо інше. Поява таких публікацій у комерційній періодиці свідчить про зростання інтересу громадськості до проблем історії харківської охорони здоров'я.

Окреме місце в історіографії проблеми посідають персоналії організаторів охорони здоров'я в Харкові. Перші такі розробки почали з'являтися ще в дорадянській літературі і виходили, як правило, до ювілеїв або на смерть видатних діячів харківської охорони здоров'я Вилкомирский И.О. Профессор Вильгельм Федорович Грубе и его факультетская хирургическая клиника в Харькове. - Х, 1889. - 18 с.; Владислав Андреевич Франковский. Полувековой юбилей (1840-1890). - Х, 1892. - 92 с.; Подрез А.Г. Вильгельм Федорович Грубе // Южный край. - 1898. - № 5942 от 30 апреля; Кузнецов М.М. Памяти проф. В.Ф. Грубе // Летопись русской хирургии. Двухмесячный журнал / Под ред. проф. Н.В. Склифосовского и проф. Н.А. Вельяминова. - 1899. - Кн. 3-я. - С. I-V; Дракина И.Н. Иван Кондратьевич Зарубин // Хирургия. - 1904. - Т. 16. - С. 472-483; Профессор И.Н. Оболенский // Труды Общества научной медицины и гигиены при Императорском Харьковском Университете, изданные под редакцией проф. П.А. Полякова. - 1914. - Выпуск 1. - С. І-ІІ; Попов М.А. Профессор Аполлинарий Григорьевич Подрез, его служебная и литературная деятельность. Материалы для истории Харьковского университета. - Х., 1902. - 158 с.; Сумцов Н.Ф. Избранному почетному гражданину г. Харькова Леонарду Леопольдовичу Гиршману исполнилось 75 лет // Южный край. - 1914. - 13 (26) марта; Юбилей Л.Л. Гиршмана (1860-1895). - Х., 1896. - 85 с. . Цю традицію продовжили науковці радянської доби. Але така література, природно, панегіричного типу, а замість серйозного аналізу діяльності в ній містяться емоційні твердження. Разом з цим низка студій у радянських медичних журналах досить ґрунтовно висвітлила життєвий шлях і наукову діяльність столпів охорони здоров'я в Харкові Данилишина Е.И. Творческая деятельность И.П. Лазаревича // Акушерство и гинекология. - 1979. - № 3. - С. 56-57; Кононенко В.И. Ученик С.П. Боткина - В.Г. Лашкевич // Врачебное дело. - 1954. - № 6. - С. 545-548; Мирский М.Б. Видный русский хирург Н.А. Наранович // Клиническая хирургия. - 1991. - № 2. - С. 70-72; Аполлинарий Григорьевич Подрез // Вестник хирургии им. Грекова. - 1989. - Т. 142, № 5. - С. 2; Гозный А.Д. Профессор Аполлинарий Григорьевич Подрез (1852-1900) // Клиническая хирургия. - 1975. - № 2. - С. 78-79; Воронов Я.К., Гринбанд Н.М. Жизнь и творчество П.И. Шатилова (терапевт) // Врачебное дело. - 1951. - № 11. - Cтб. 1039-1042; Голик Г.Х., Федорец И.П. Профессор Петр Иванович Шатилов - создатель самобытной русской терапевтической школы // Клиническая медицина. - 1956. - Т. 34, № 8. - С. 87-90; Вильгельм Федорович Грубе // Вестник хирургии им. Грекова. - 1966. - Т. 96, № 5. - С. 2; Марьенко Ф.С. Вильгельм Федорович Грубе // Вестник хирургии им. Грекова. - 1966. - Т. 97, № 10. - С. 139-140. . Авторами були історики медицини, здебільшого медики. Тому в цих персоналіях наголошувалося на суто медичних досягненнях суб'єктів досліджень, а лише побіжно розглядалася їх інша діяльність (зокрема з організації охорони здоров'я).

На схилі радянської епохи вийшла невелика за обсягом книжка О.О. Грандо, під назвою «Медицина в зеркале истории» Грандо А.А. Медицина в зеркале истории. - К., 1990. - 151 с.. У ній автор дав короткі біографічні довідки про видатних українських медиків (зокрема й організаторів харківської охорони здоров'я) за всю вітчизняну історію. Книжка написана медиком для медиків з історико-медичної точки зору.

Персоналії пострадянського періоду побудовані приблизно в такий же спосіб. Але, порівняно з більш, ніж сімдесятьма роками радянської влади, їх стало відчутно більше. Крім того, за часів незалежності України в цьому напрямку вже зроблено якісний крок уперед. У 1997-2005 рр. Державна наукова медична бібліотека міністерства охорони здоров'я України опублікувала три випуски біобібліографічного словника видатних українських лікарів кінця XVII - початку ХХ ст. Медицина в Україні: Кінець XVII - перша половина ХІХ століть. Біобібліографічний словник. Вип. 1: Видатні лікарі / Наук. консульт. і фаховий ред. С.М. Старченко; Автори-упорядн. С.М. Булах, М.М. Гайдучок, Л.Б. Долинна, Л.О. Карденас Сільвері. - К., 1997. - 240 с.; Медицина в Україні (XVII - перша половина ХІХ ст.): Біобібліографічний словник / Наук. консульт. Ю.К. Дупленко. - Додатковий вип. - К., 2002. - 136 с.; Медицина в Україні: Біобібліографічний словник. Вип. 2: Друга половина ХІХ століття: Літери А-К / Автори-упоряд.: С.М. Булах, С.Г. Васильева, Л.Б. Долинна. - К., 2005. - 616 с.. Цим виданням практично була започаткована медична україніка. Воно містить ґрунтовний історико-медичний матеріал, але, на жаль, останній випуск доведений тільки до літери «К» за алфавітом прізвищ. В усіх трьох випусках чільне місце посів Харків, представлений досить великою кількістю імен, в тому числі й видатних організаторів охорони здоров'я.

Підсумовуючи загальний стан розробленості проблеми наголосимо, що деякі дослідження існують, але вони мають фрагментарний характер і не дають можливості сповна уявити собі процес становлення охорони здоров'я в місті. До того ж, до історії охорони здоров'я в Харкові зверталися переважно медики з точки зору історії медицини, і лише побіжно торкалися соціальної історії охорони здоров'я. Проблеми історії охорони здоров'я в Харкові розглядалися цими авторами під вузькопрофесійним кутом зору, без урахування загальноісторичного фону, без пов'язаності проблем охорони здоров'я в той чи інший історичний період з іншими проблемами суспільного розвитку, тобто їх студії залишалися поза суспільно-історичним контекстом, що втім зовсім не зменшує її наукового значення і цінності для медицини. Проте, оскільки автори-медики здебільшого висвітлювали питання з позицій історії медицини, а не соціальної історії охорони здоров'я, матеріал їх досліджень, сповнений медичними подробицями, істориками може братися лише до уваги, не претендуючи на всебічне вивчення проблеми. Таку однобокість у вивченні матеріалу автор спробував подолати в дисертаційному дослідженні. Незважаючи на певний науковий доробок з окремих аспектів проблеми, ґрунтовної праці, яка б давала всебічне уявлення про дорадянську історію охорони здоров'я в Харковіі, відсутнє.